Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: сучасна теорія і практика

Підтримуючи думку багатьох учених щодо необхідності забезпечення платоспроможності діяльності страхових організацій, що це основний показник, який лише характеризує реальні можливості у здійсненні страхової організації і він повинен постійно контролюватися й розраховуватися за діючою методикою подекадно, при цьому особлива увага повинна приділятись формуванню резервів та необхідності впровадження інституцій державних актуаріїв. Доведена необхідність посилення контролю за платоспроможністю страхових організацій і на особливій ролі в цій системі контролю саме систем державних актуаріїв.

Одним із аспектів надійності та фінансової стабільності страхової компанії є її платоспроможність.

Підтверджується думка багатьох фахівців, що платоспроможність це - здатність господарюючого суб'єкта до своєчасного виконання грошових зобов'язань, що обумовлені законодавством чи договором.

До платоспроможності страхової організації пред'являються вищі вимоги, ніж до багатьох інших учасників ринку, що обумовлено, по-перше, особливою роллю страхових організацій як стабілізатора ринку та соціальним характером страхових послуг для населення, що додає завданню забезпечення платоспроможності страхової організації макроекономічний аспект. По-друге, існують причини юридичного характеру, зокрема, родовою ознакою найпопулярніших форм організації господарюючої одиниці - товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств закритого типу - є саме обмежена відповідальність їхніх учасників за своїми зобов'язаннями. Якраз обмежена відповідальність може призвести до того, що при неплатоспроможності страхової організації кредитор отримає свої кошти лише в тому випадку, коли дане підприємство має певний резерв у вигляді сплаченої частини акціонерного капіталу, причому важливим є питання форми сплати цього капіталу (грошової чи матеріальної), оскільки це також впливає на стан платоспроможності.

Особливої уваги відносно платоспроможності страхової організації потребує сам характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику. Страховий ризик визначає ймовірний характер зобов'язань страховика, що потребує специфічних фінансових гарантій їхнього виконання.

Аргументовано, що в Україні резерви зі страхування повинні утворюватися шляхом відрахування частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.

Оскільки, важливою особливістю страхової компанії є саме обсяг та склад зобов'язань, більшу частину яких становлять зобов'язання перед страхувальниками, величина яких визначається на основі теорії вірогідності та має ризиковий характер, у зв'язку з цим у страховій справі необхідно визначати платоспроможність шляхом співставлення обсягу страхових операцій (що відображають зобов'язання перед страхувальниками) та обсягу власних коштів страховика. Таким чином, зроблено висновок, що першим та найважливішим показником, що застосовується для оцінки платоспроможності страхової організації, є межа платоспроможності. На основі цього показника визначається показник перевищення фактичного обсягу резерву платоспроможності над нормативним. Згідно методики його розрахунку згідно з концепцією ЄС.

Важливим в діяльності страховиків має страхування як механізм надання страхових гарантій. Фактором підвищення якості корпоративного управління у страхових організаціях є проведення уповноваженим органом, який здійснює нагляд за страховою діяльністю, оцінок якості систем внутрішньо страхового управління та внутрішнього контролю при визначенні стану і перспектив діяльності страхових організацій. Разом з тим, наглядовий орган не повинен диктувати страховим організаціям конкретні схеми корпоративного управління і внутрішнього контролю.

У четвертому розділі «Особливості забезпечення страховим захистом юридичних осіб в умовах реформування економіки України» особливу увагу приділено аналізу економічної ситуації та причин, які призвели до недостатнього розвитку страхування, і їх вплив на страховий захист юридичних та фізичних осіб.

Проаналізовано й доведено, що страхування є важливою умовою успішного розвитку бізнесу і надання страхових гарантій суб'єкту підприємницької діяльності досягається через систему страхування, надає гарантії розвитку бізнесу. Неврахування цих факторів серйозно позначилось на темпах реформування економіки. В умовах формування приватної власності неможливо централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування - справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредиту. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику авансових ресурсів. Завдяки передачі за окрему, порівняно невелику, ціну відповідальності за наслідки ризикових подій страховим товариствам інвестор впевнений, що в разі стихійного лиха, техногенної аварії або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані. Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що функціонують, так і для новостворених, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не нагромадили власних резервних фондів. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва.

Визначено, що страхування дає змогу оптимізувати ресурси, що надходять в економіку держави, що страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. При цьому зосереджено особливу увагу на тому, що серед багатьох форм захисту підприємницької діяльності страхуванню належить особлива роль, оскільки воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи, а саме: забезпечує раціональне формування і використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, що спрямовуються на фінансування освіти, охорони здоров`я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Науково обґрунтовано, що страхування юридичних осіб сприяє появі та впровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню юридичних осіб належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання або оперативне усунення наслідків стихій чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої юридичної особи.

Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП (цей показник у розвинутих країнах становить 8-12%), що свідчить про потенційні можливості для подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу ВВП. В Україні страхові платежі з усіх видів страхування в розрахунку на одного громадянина становлять 25 грн. на рік, тоді як у розвинутих країнах світу цей показник сягає 10 тис. дол. і більше, наприклад, у Швейцарії - більше 3 тис. дол. За обсягом зібраних платежів Україна посідає 125 місце у світі.

Доведено, що ефективність страхування пояснюється тим, що воно забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм на макроекономічному рівні. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані за допомогою цього методу ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи. Страховий метод формування і використання усуває знецінення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнялівку в їх розподілі, підвищує відповідальність за якість медичних та інших соціальних послуг.

Вперше доведено, що завдяки страхуванню розширюються можливості нагромадження коштів для виплат майбутніх пенсій, для придбання житла, оплати витрат на навчання у вузі, воно сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості та задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних виплат і послуг.

З'ясовано, що відмітною рисою тривалий час було ігнорування інтересів юридичних осіб, оскільки процент страхових виплат становив не більше 10 відсотків.

Для юридичних осіб ефективність саме страхового захисту на макроекономічному рівні пояснюється переходом до ринку та зміцненням приватної власності. На відміну від планово-адміністративної системи держава перестає нести відповідальність за відшкодування збитків економічних суб'єктів у випадку несприятливих подій, стихійних лих та катастроф. У свою чергу це сприяє формуванню попиту на страхові послуги. Ефективність забезпечення страховим захистом юридичних осіб визначається можливістю більш впевнено та прагматично вести підприємницьку діяльність.

Дослідження сучасних тенденцій надання страхових послуг юридичним особам свідчить про те, що найбільша частка ринку страхування юридичних осіб належить добровільному майновому страхуванню - 69,2 відсотка. Ця галузь страхування має зараз найбільше значення для юридичних осіб в Україні, і поки що немає тенденцій до її зменшення в загальному обсязі. Стабільний попит на такі види страхування, як страхування майна від вогневих ризиків та простоїв на виробництві, викликаний економічною корисністю та відповідністю сучасним потребам українського підприємництва.

З урахуванням вищезазначеного зроблено висновок, що всі види страхування, пов'язанні зі страховим захистом підприємців, можна розподілити відповідно до трьох стадій кругообігу, які виділяє економічна наука:

1) грошова стадія, яка пов'язана з укладанням капіталу і придбанням за грошові кошти необхідних засобів виробництва;

2) виробнича - суть її полягає у створенні нової вартості шляхом переносу на готовий продукт вартості основних фондів, робочої сили, використовуваних сировини і матеріалів, палива, напівфабрикатів;

3) товарна - виражається в реалізації готової продукції та її оплаті.

Аргументована необхідність розвитку страхування фінансових ризиків суб'єктів господарювання. Страхування фінансових ризиків - це захист страховими компаніями (страховиками) майнових інтересів підприємства при настанні страхового випадку за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом отримання від страхувальників премій (внесків). При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків фінансових ризиків страховиками визначається реальною вартістю об'єкта страхування (розміром його страхової оцінки), страхової суми і розміром сплаченого страхового внеску.

Відзначимо, що важливою умовою ефективного здійснення підприємництва є можливість отримання фінансових гарантій, а більшість фінансових гарантій охоплює основні фінансові операції, пов'язані з банківськими операціями (депозити, ризик неповернення кредиту), цінними паперами, а також з інвестиційними вкладеннями, орендними зобов'язаннями, зміною валютних курсів, відсоткових ставок, фінансових ризиків, пов'язаних з невиконанням зобов'язань контрагентами та іншими видами комерційних послуг, які є активами в портфелях страхових компаній. Основне завдання всіх страховиків у згаданому бізнесі - довести до мінімуму ризик, пов'язаний з цими гарантіями, провести страхування з нульовим коефіцієнтом втрат.

Зроблено аналіз та визначено фактори, які негативно впливають на страхування юридичних осіб:

відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, дефіцит фінансових ресурсів;

значний рівень інфляції, внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе; слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів; відсутність вторинного ринку страхових послуг та низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій; відсутність мотивації для юридичних осіб.

Доведено, що сучасний стан розвитку страхових послуг в Україні поки що не дозволяє ефективно виконувати функції зменшення ризиків та покращення доступу до кредитних ресурсів: кількість компаній, які надають страхові послуги та інформація про умови та порядок страхування є неповною та важкодоступною, перелік ризиків, від яких страхують наявні на ринку страхові компанії, часто не містить саме тих ризиків, які найбільше турбують підприємствах. Отже, перед учасниками ринку постає завдання активізації зусиль щодо створення умов для розвитку тих видів страхування, які впливають на розвиток економіки України: страхування транспорту (повітряного, морського, залізничного), будівельних ризиків. Введено поняття соціально-економічної ефективності страхування, що означає механізм забезпечення страховим захистом юридичних та фізичних осіб, які безпосередньо впливають на ефективність підприємницької діяльності та рівень соціальної захищеності населення.

Обґрунтовано, що важливим напрямом у здійсненні захисту суб'єктів підприємницької діяльності є створення системи страхування сільськогосподарського виробництва в Україні. Важливим елементом цієї інфраструктури має стати система фінансово-кредитного забезпечення, зокрема, система страхування сільськогосподарського виробництва. Аргументовано специфіку та роль страхування сільськогосподарських ризиків, які функції належить виконувати державі, аби сприяти розвитку сільськогосподарського страхування, що ще, крім державної підтримки, потрібно для успішного розвитку ринку страхових послуг. Страхування ризиків сільськогосподарського виробництва у всьому світі є важливим елементом системи фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських виробників. Перша і головна мета страхування сільськогосподарських ризиків - це частково чи повністю компенсувати фермеру втрату врожаю, що відбулася через несприятливі природні умови, такі як посуха, град, ураган тощо. Другою метою страхування є покращення фінансового становища сільськогосподарського виробника з точки зору його кредитоспроможності.

Обґрунтована необхідність надання державної підтримки страхуванню сільськогосподарського виробництва з огляду на такі чинники:

? процес сільськогосподарського виробництва значною мірою пов'язаний з природними ризиками, тому прибутки виробників в аграрному секторі можуть зазнавати різких коливань, що негативно відображається на розвитку бізнесу та соціальному становищі сільського населення. Міжнародний досвід засвідчує, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яка надається переважно у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною формою стабілізації доходів сільськогосподарських виробників, ніж державна фінансова допомога, що надається їм у вигляді субсидій, заліків, списань або відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій;

? страхування покращує доступ сільськогосподарських виробників до кредитних ресурсів. Цей чинник є чи не найбільш вагомим у сучасних умовах України, де сільськогосподарські виробники мають обмежений доступ до кредитних ресурсів через відсутність кредитної історії, відсутність ліквідної застави та інші чинники;

? розвиток страхування сільськогосподарського виробництва може мати позитивні соціальні наслідки, коли сільськогосподарський виробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на належну компенсацію, тоді він з впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. Це сприятиме також збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення в міста та покращенню соціальної структури суспільства;

? страхування є стимулом для виробника використовувати у своїй діяльності сучасні технічні та технологічні досягнення, зокрема надійні засоби захисту врожаю. Отже, стимулюючи розвиток страхування, держава одночасно сприяє підвищенню ефективності виробництва в аграрному секторі.

? обґрунтовано необхідність зміни підходів до обов'язкових видів страхування і запропоновано критерії впровадження обов'язкових видів страхування в тому числі по ризиках, які мають загальнодержавний характер.

У п'ятому розділі «Особливості та механізм створення системи відповідальності та соціального захисту населення» визначено роль та значення страхування відповідальності та забезпечення соціального захисту населення і визначено механізм соціально-ефективного страхування.

Згруповано два напрями страхового захисту, які взаємопов'язані між собою: це страхування відповідальності за більшістю вимог цивільної відповідальності, а також страхові послуги пов'язані з соціальним захистом населення. Поєднання цих двох видів страхових послуг доводить, що головною дієвою особою в страхуванні залишається фізична особа, яка або здійснює підприємницьку діяльність, або знаходиться на заслуженому відпочинку (непрацездатне населення). При страхуванні відповідальності страхувальники прагнуть захистити себе від позовів, що можуть бути їм висунуті третіми особами, адже причиною позову можуть бути не тільки дії чи бездіяльність страхувальника, а й події, які останній не може контролювати, однак несе відповідальність за їх настання. Страхування відповідальності в певних ситуаціях також може відіграти роль гарантії для контрагентів страхувальника.

Здійснюючи страхування відповідальності, страхувальник має економічний інтерес до зниження ризику з тих чи інших подій, які забезпечуються шляхом проведення превентивних заходів, адже зниження ризику веде до зниження страхових тарифів.

Проведено класифікацію страхових послуг із страхування відповідальності, визначено страхові послуги, які є зараз досить актуальними для суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб, а також для суспільства в цілому. Досліджено важливість страхування екологічної відповідальності. Визначено, що особливістю страхування відповідальності є те, що захист від несприятливих непередбачуваних подій мають не лише страхувальники, а й треті особи, які при цьому не несуть витрат на страхування.

З'ясовано, що ефективність зусиль держави щодо реформування економіки багато в чому залежить від активізації страхової діяльності та розвитку страхової мережі щодо соціального захисту населення, на страхові послуги, пов'язані зі страхуванням життя.

Проаналізовано стан страхування життя, зроблено висновок, що страхування життя є важливою сферою страхового підприємництва, традиційним і постійним джерелом інвестиційних ресурсів, що сприяють успішному розвитку економіки. У багатьох країнах давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування. Страхові виплати за добровільними договорами пенсійного страхування життя в усьому світі становлять основну частину сукупного доходу пенсіонера. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35-78 відсотків загального обсягу страхових внесків. В Україні цей показник за підсумками 2006 року становив не більше одного відсотка. Крім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є потужним джерелом інвестицій у вітчизняну економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, які, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. В європейських країнах частка внесків із довгострокового страхування життя сягає 6-10 відсотків ВВП.

Визначено, що вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування життя перевірено часом і повинно стимулюватися державою, оскільки зменшує кількість людей, що залежать від необхідної допомоги з боку держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених верств суспільства, оскільки працездатні громадяни в основному піклуються про себе самі. Накопичувані страховими компаніями і пенсійними фондами активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і є важливим ресурсом для стабілізації економіки та зниження інфляції. При цьому додатковий акцент відповідно до світової практики зміщується на момент здійснення страхових виплат для того, щоб забезпечити ефективну роботу цих коштів на вітчизняну економіку та формування страхових резервів для гарантування соціального захисту. Такий підхід, окрім іншого, стимулюватиме легалізацію тіньових доходів громадян та повернення їх в економіку України.

Акцентується увага також на тому, що важливим елементом реформування страхової діяльності в Україні є вдосконалення підходів щодо забезпечення діяльності страхових організацій до побудови системи управління механізмами надання страхових послуг, забезпечення платоспроможності та ефективності розміщення страхових резервів. Страхові організації повинні реалізувати заходи для формування системи надання страхових послуг, адекватних характеру здійснюваних операцій, включаючи ефективні системи моніторингу ризиків (інформаційні системи), однією з обов'язкових вимог до яких є доведення необхідної і достатньої інформації до відповідних уповноважених співробітників і до органів управління страхових організацій.

Системи управління механізмами надання страхових послуг повинні не тільки забезпечувати ефективний захист від прийнятих ризиків, й носити активний характер, здійснюючи вплив на визначення конкретних напрямів діяльності, здійснюваної страховими організаціями. В умовах перебудови стратегії діяльності страхових організацій на фінансових ринках підвищеного значення набуває управління страховим ризиком і ризиком ліквідності, тому виникла необхідність створення нової системи соціального страхування, яка має бути спрямована на захист найбільш значимих майнових інтересів держави з метою підвищення ефективності захисту економіки від великих ризиків з мінімальними витратами бюджетних коштів.

Відображено і науково обґрунтовано, що подальший розвиток добровільного медичного страхування вимагає насамперед встановлення правових основ, що враховують специфіку здійснення даного виду страхування, удосконалення норм, що регулюють взаємодію суб'єктів медичного страхування й особливості оподатковування операції (страхових платежів і виплат) із медичного страхування. Перспективою розвитку страхування є активне залучення страхових організацій до здійснення медико-соціального страхування, включаючи обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Демографічна ситуація, що характеризується збільшенням частки населення старших вікових груп, перехід на накопичувальну систему в пенсійному забезпеченні, що включає самостійне формування громадянами свого пенсійного фонду, вимагають активного залучення страхових компаній у систему додаткового пенсійного забезпечення шляхом розвитку колективного й індивідуального добровільного страхування пенсії.

Вказано на необхідність створення стимулів для розвитку довгострокового пенсійного страхування, яке має бути пов'язане також із створенням системи страхових гарантій страхувальникам і застрахованим громадянам в одержанні накопичених страхових сум за такими договорами страхування. Запропоновано змінити підходи до здійснення пенсійного забезпечення та визначено необхідність зміни системи пенсійного забезпечення та соціального страхування взагалі.

Для України це має особливе значення у зв'язку з кризою пенсійної системи та несприятливими демографічними тенденціями. Україна за таким видом як страхування життя знаходиться на 183 місці у світі. Не дивлячись на те, що цей вид страхування - надійне джерело інвестиційних ресурсів, в Україні надходження по цьому виду страхування становить на ринку страхових послуг найменшу частину, а саме: 0,66% від загальної структури платежів, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30-40%, і щороку питома частина платежів зі страхування життя в загальній структурі платежів збільшується. На відміну від розвинених країн, де інститут страхування розвивався як органічний елемент соціально-економічної системи, де активи страхових компаній та пенсійних фондів перевищують активи банків, розвиток страхування в перехідний період української економіки відбувався значною мірою спонтанно. Зараз, коли усвідомили важливе значення цього елемента фінансової системи як фактора реформ, виникає необхідність розробки концепції та комплексної програми розвитку українського страхового ринку.

На підставі систематизації проблем щодо страхування життя введено поняття соціального захисту через систему страхування та визначено необхідність розроблення заходів для розширення сфери й обсягів добровільного медичного страхування, страхування від нещасних випадків і хвороб. Зазначені види страхування повинні стати важливим елементом «соціального пакета», наданого організаціями своїм співробітникам, що забезпечує соціально-економічну ефективність страхування.

У шостому розділі «Сучасні тенденції та проблеми розвитку страхової діяльності в України» наголошено, що страхування не відіграє належної ролі в забезпеченні захисту громадян і суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені його місце та роль у житті суспільства. Спостерігаються лише окремі позитивні тенденції, такі як поступове зростання відношення обсягу страхових премій до ВВП, зростання обсягів статутних фондів, власного капіталу, активів і резервів, що підвищує рівень платоспроможності страхових компаній, створюються об'єднання страховиків, що сприяє появі на ринку корпоративних правил і зміцненню позицій компаній-учасниць, законодавство наближається, хоча й дуже повільно та непослідовно, до європейських стандартів, потреб страхувальників і страховиків.

Науково обґрунтовано та зпрогнозовано наслідки вступу України до СОТ для страхового ринку та економіки України в цілому. Серед позитивних факторів, які впливають на розвиток страхування та економіки України віднесені такі: збільшення іноземних інвестицій у страховий сектор та в галузі економіки України взагалі, стимулювання формування нових технологій надання страхових послуг та доведення їх до світових стандартів, розширення асортименту страхових послуг, підвищення якості послуг та обслуговування клієнтів; зниження цін; більш повне врахування потреб клієнтів.

Визначено, що в забезпеченні розвитку страхового ринку України існують досить серйозні проблеми. Фактори, що перешкоджають розвитку страхової діяльності, можуть бути такі як: невисокі темпи структурних перетворень в економіці, низька ліквідність, недокапіталізація, недостатня вірогідність звітності багатьох вітчизняних підприємств і слабка прозорість більшості з них, низький рівень монетаризації економіки, недостатній розвиток сучасних страхових технологій.

Зазначено, що політика держави у сфері страхової діяльності не є системною, цілеспрямованою, послідовною.

Досліджено, що стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній незадовільний і не забезпечує їхню конкурентоспроможність на внутрішньому ринку.

Запропонована низка заходів, які необхідно провести з метою реалізації стратегії розвитку - це внесення змін до чинного законодавства, прийняття підзаконних актів, здійснення комплексу організаційних заходів, розроблення переліку основних законів, прийняття яких потрібне для виконання завдань, поставлених стратегією розвитку страхового ринку.

Висновки

У дисертації досліджено та сформульовано концептуально нові теоретико-методологічні засади дослідження процесу надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населення через систему страхування, визначено її особливу роль у системі економічних відносин під час здійснення реформування економіки України.

І. У теоретичному плані слід розглядати проблеми визнання тих обставин за якими страхування визначається тим механізмом, який реально забезпечує, за відповідних обставин надання гарантій підприємницької діяльності суб'єктам господарювання, а також може забезпечити надання соціальних гарантій населенню України. Проведене дослідження показує, що страхування в Україні ще не стало важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки, воно перебуває у стадії стагнації, не є досить прозорим, стійким, регульованим. Страхування не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання, його обсяг становить не більше двох відсотків ВВП, у зв'язку з чим до цього часу чітко не визначено його місце та роль у нашому суспільстві.

1. Подальший розвиток страхування в Україні потребує зміни теоретичних, правових та економічних підходів. Процес страхування треба розглядати як ефективний й продуктивним спосіб передачі коштів від тих, хто їх заощаджує, до тих, хто їх інвестує. Воно сприяє заощадженню тим, що допомагає фізичним особам і підприємствам диверсифікувати активи. Важлива роль страхування не тільки в тому, що полегшує рух коштів до інвесторів, але й у тому, що страховики самі виступають інвесторами, а тому це визначає стратегічну позицію страхових компаній в країнах з розвинутою ринковою економікою, особливо у країнах з перехідною економікою. Крім цього спрямовані у страхові резерви премії, які певний час знаходяться у розпорядженні страховика, а також його власні ресурси, можуть бути інвестовані з метою отримання додаткового прибутку, оскільки на відміну від багатьох комерційних банків, які часто спеціалізуються на залученні короткострокових депозитів і наданні короткострокових позичок, підхід страхових компаній, як правило, є більш довгостроковий.

2. Аргументовано, що стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній досить слабкий і не забезпечує їхню конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку.

3. Інфраструктура страхового ринку є вкрай нерозвинутою. З одного боку, це відбиває низький рівень самого страхового ринку та, як наслідок, ? недостатній попит на посередницькі послуги, а з іншого - є стримуючим чинником його поступального розвитку. Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що слабкий розвиток може свідчити про закритий характер більшості компаній (кептивів), а недостатній рівень розвитку інституту актуаріїв ? про слабкість сектора страхування життя та неготовність страхової інфраструктури до впровадження пенсійного та медичного страхування. Обґрунтовано необхідність створення інституту державних актуаріїв та обов'язкового контролю за діяльністю страхових організацій.

ІІ. Враховано обставини, що сучасний стан вітчизняного страхового ринку характеризують такі внутрішні проблеми: недосконала нормативно-правова база; вкрай низький платоспроможний попит фізичних і юридичних осіб на страхові послуги; відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів; надмірна кількість видів обов'язкового страхування та неадекватність їх фінансового забезпечення; відсутність державного реєстру власників нерухомості в Україні, недостатня ефективність стратегічного менеджменту страхових компаній; брак кваліфікованих кадрів; криміналізація сфери страхування; значна інформаційна закритість страхового ринку; недосконалі фінансова звітність та методи обробки даних.

1. Пріоритетними напрямами розвитку добровільного страхування в Україні повинні стати такі: страхування життя, медичне та пенсійне страхування, страхування відповідальності та від нещасних випадків на якісно нових схемах страхування. Їх повноцінне становлення повинно базуватися на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування, розвитку страхової інфраструктури. З цією метою запропоновано реформувати діючі фонди соціального страхування та обґрунтувати доцільність поєднання елементів державного соціального страхування та комерційного страхування.

2. Існуюча структура страхового ринку України повинна сприяти зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. У зв'язку з цим запропоновано новий механізм здійснення перестрахувальних операцій через реєстрацію перестрахувальних договорів та створення перестрахувальної біржі.

3. При визначенні стратегії розвитку страхування світовий досвід свідчить про наявність тісного взаємозв'язку між соціальними витратами суспільства та рівнем розвитку довгострокового страхування життя. Страхування здатне заміщувати деякі державні соціальні стандарти, знімаючи навантаження на державний бюджет.

Законодавчо необхідно виділити пріоритетні цілі та методи їх досягнення в галузі вдосконалення законодавства, оподаткування та регулювання страхової діяльності, які стимулювали б прискорений ріст страхових послуг, підвищення їхньої якості, формування інвестицій для економічного росту та зменшували б тягар, покладений на бюджет. Враховуючи міжнародний досвід, українські пріоритетні напрями в галузі страхового регулювання юридичних осіб могли б включити в себе:

1) розвиток страхування життя у зв'язку з тим, що цей вид страхування відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки громадян та мобілізації капіталу;

2) формування законодавства, яке містить чіткі принципи та процедури регулювання, що відповідають інтересам, і страховиків, і страхувальників, зокрема юридичних осіб;

3) встановлення нових механізмів соціального страхування і на цій основі побудову нової системи соціального захисту в інтересах держави та громадян;

4) забезпечення регулярної звітності страховиків та посередників за єдиною формою, з урахуванням стандартів, що передбачаються регулюючим органом;

5) встановлення вимог відносно мінімального розміру статутного фонду (з 1 січня 2008 року для страховиків - до 5 млн. євро; у тому числі для страховиків, які здійснюють страхування життя до - 3 млн. євро) та вимог щодо платоспроможності страховиків;

6) встановлення нових правил розміщення страхових ресурсів: можна запропонувати розумну комбінацію високоприбуткових, але ризикових вкладів (вексель, акції приватизованих підприємств) і надійніших, але не менш прибуткових (державні цінні папери, банківські депозити або депозитні сертифікати). Ряд визначених нормативними документами шляхів розміщення резервів не є ефективним (купівля квартир, валюти) в сучасних економічних умовах;

7) участь на ринку закордонних страховиків з метою забезпечення максимального набору страхових послуг;

8) вирішення питання про обов'язкове медичне страхування громадян, яке достатньо практикується в інших країнах;

9) відпрацювання довгострокової стратегії розвитку ринку страхування.

IV. В практичному плані на підставі узагальнення отриманих результатів дисертаційного дослідження сучасного стану страхового ринку можна зробити висновок про наявність в Україні загальносистемних чинників, сукупна дія яких перешкоджає функціонуванню українського страхового ринку та вирішення яких є актуальним для ефективного розвитку страхування в Україні:

1. Позитивною була б розробка глобальної програми організації страхового захисту юридичних осіб, що дало б підстави для більш обґрунтованого визначення потреб страхувальників і кращого використання страхових резервів.

2. Прискорене створення у великих господарюючих суб'єктах спеціалізованої служби, яка займалася б управлінням ризиками (ризик-менеджмент). (До її обов'язків відносяться прогнозування можливих ризиків їх оцінювання, розробка заходів щодо зменшення руйнівного впливу ризикових подій на наслідки господарської діяльності, у тому числі шляхом передачі ризиків на страхування. У середніх і малих структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових і консалтингових організацій, страхові брокери).

3. Розширення переліку майна і видів відповідальності, платежі зі страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати. Було б доцільно розповсюдити таке право на платежі зі страхування майна виробничого призначення, яке страхується у зв'язку з передачею в заставу.

4. Активне освоєння страхування ризиків підприємств видобувної промисловості, водного і лісового господарства.

5. Удосконалення страхування фінансових і кредитних ризиків посередницьких структур.

6. Неефективне використання адміністративних та економічних важелів державного регулювання, зокрема страхової діяльності, що обмежує коло дієздатних і конкурентоспроможних страховиків на ринку.

7. Щодо перспектив розвитку різних видів страхування юридичних осіб, то споживчий попит характеризуватиметься більшою активністю фізичних осіб, ніж юридичних. Корпоративні клієнти, окрім традиційних для них страхових продуктів (страхування нерухомості, автомобілів), почнуть активно купувати захист різних видів відповідальності перед третіми особами.

8. Подальший розвиток інших видів добровільного страхування повинен визначатися: терміном і масштабом запровадження податкових пільг для громадян, що страхують свої майнові інтереси; забезпеченням більшої інформованості потенційних страхувальників про діяльність страхових компаній і послуги, що ними надаються, організацією роз'яснювальної роботи про механізми добровільних видів страхування, пропагандою досвіду розробки та реалізації страхових програм.

Базовою умовою успішного реформування страхового ринку повинно стати забезпечення системної стабільності та створення необхідних умов для розвитку ринку страхових послуг на базі здорової внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Страхова діяльність повинна здійснюватися на єдиних принципах, встановлених для страхових організацій, і базуватися на комерційних інтересах і дотриманні загальноприйнятих принципів ведення бізнесу.

Згідно з оцінками фахівців, у 2006-2008 роках перше місце буде за майновим страхуванням, наприклад, помітними темпами зростатиме автострахування. Непогану динаміку має продемонструвати й медичне страхування. За нашими оцінками, якщо в галузі страхування цивільної відповідальності реакція ринку буде миттєвою, то законодавчі нововведення в частині звільнення від оподаткування платежів із страхування життя для фізичних осіб, а також у галузі медичного страхування спричинять більш інертну та повільну реакцію, але їх напрями проведення необхідно зберегти. Прогнозується, що у 2010 р. зростання класичного ринку та сегмента фінансових схем відбуватиметься паралельно, однак досить повільно, оскільки зараз відсутні чинники, які могли б істотно змінити ситуацію. У той же час напрямку розвитку страхового ринку необхідно приділити більшу увагу.

Запропоноване введення нової системи соціального страхування та медичного страхування як обов'язкового, так і на добровільних засадах, визначатиметься реформуванням сфери охорони здоров'я, прийняттям відповідного законодавства, об'єднанням зусиль усіх зацікавлених структур (органів охорони здоров'я, страхових медичних організацій, асоціацій, спілок, органів із захисту прав споживачів).

Список опублікованих праць за темою дисертації

страхування медичний соціальний

1. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика. - К.: Знання України, 2006. - 284 с. - Бібліог.: С. 274-283. (рецензія - Економіка та держава. - 2007. - №6. - С. 24).

2. Мних М.В. Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення. - К.: Знання України, 2004. - 428 с. - Бібліог.: С. 421-427.

3. Мних М.В. Удосконалення системи оподаткування як необхідність забезпечення ефективної бюджетної політики // Теорії мікро - макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. - К.: Знання України, 2003. - Вип. 13. - С. 3-10.

4. Мних М.В. Риск и страхование // Теорії мікро - макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. - К.: АМУ, 2005. - Вип. 19. - С. 69-80.

5. Мних М.В. Міжбюджетні відносини в умовах реформування бюджетної системи // Теорії мікро - макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. - К.: АМУ, 2006. - Вип. 22. - С. 22-27.

6. Мних М.В. Сучасна теорія страхування в економічній теорії і практиці // Теорії мікро - макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. - К.: АМУ, 2006. - Вип. 23. - С. 6-16.

7. Мних М.В. Економічний зміст і сутність страхування // Теорії мікро - макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. - К.: АМУ, 2006. - Вип. 24. - С. 22-37.

8. Мних М.В. Іноземний досвід страхування та його значення в Україні // Теорії мікро - макроекономіки: Зб. наук. пр. Академії муніципального управління. - К.: АМУ, 2007. - Вип. 26. - С. 345-348.

9. Мных Н.В. Анализ отчетов в финансовой инспекции Швеции // Финансовые услуги. - 1997. - №4-5. - С. 51-52.

10. Мных Н.В. Право собственности и варианты пенсионных схем // Финансовые услуги. - 1997. - №6. - 1998. - №1. - С. 10-15.

11. Мних М.В. Іноземний досвід страхування депозитів та можливість його реалізації в сучасних умовах в Україні // Економіка та держава. - 2006. - №10. - С. 11-13.

12. Мних М.В. Медичне страхування за кордоном та можливості його реалізації в Україні // Економіка та держава. - 2006. - №11. - С. 39-41.

13. Мних М.В. Теоретичні і практичні аспекти страхової політики // Економіка та держава. - 2006. - №12. - С. 52 -53.

14. Мних М.В. Економічний зміст та форма надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності // Економіка та держава. - 2007. - №1. - С. 31-32.

15. Мних М.В. Медичне страхування та необхідність його запровадження в Україні // Економіка та держава. - 2007. - №2. - С. 40-41.

16. Мних М.В. Страхування відповідальності: її роль та значення // Економіка та держава. - 2007. - №3. - С. 39-40.

17. Мних М.В. Страхові компанії, їх роль та значення в системі ефективного забезпечення страхової діяльності // Економіка та держава. - 2007. - №4. - С. 22-23.

18. Мних М.В. Страхування та його значення в умовах реформування економіки // Економіка та держава. - 2007. - №5. - С. 14-15.

19. Мних М.В. Страхування відповідальності підприємств за забруднення навколишнього середовища // Економіка та держава. - 2007. - №6. - С. 23-24.

20. Мних М.В. Україна та її страховий ринок в умовах глобалізації // Економіка та держава. - 2007. - №7. - С. 26-27.

21. Мних М.В. Особливості забезпечення страховим захистом юридичних осіб в умовах реформування економіки України // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №12. - С. 24-26.

22. Мних М.В. Страхування фінансових ризиків, їх роль та значення в сучасних умовах // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №14. - С. 26-28.

23. Мних М.В. Страхування сільськогосподарських ризиків і їх вплив на фінансово-економічну діяльність сільськогосподарських підприємств // Агросвіт. - 2007. - №12. - С. 28-31.

24. Мних М.В. Основні проблеми розвитку страхового ринку в України // Агросвіт. - 2007. - №14. - С. 28-30.

25. Мних М.В. Організація маркетингової політики на підприємстві: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Знання України, 2004. - 263 с. - Бібліог.: С. 176-177.

26. Мних М.В. Перестрахування: Посібник для студентів вузів. - К.: Знання України, 2004. - 96 с.

27. Мних М.В. Планування діяльності підприємства в сучасних економічних умовах: Навчальний посібник для студентів вузів. - К.: Знання України, 2004. - 92 с. - Бібліог.: С. 90-91.

28. Мних М.В. Соціальне страхування в Україні: Посібник для студентів. - К.: АМУ, 2006 - 171 с.

29. Лайко П.А., Мних М.В. Фінанси підприємств: Підручник для студентів вузів. - К.: Знання України, 2004. - 428 с. (Особистий внесок: теми 8-13). - Бібліог.: С. 423-427.

30. Мних М.В. Договори страхування // Страхування: підручник для студентів вищих учбових закладів - К.: КНЕУ, 1998. - С. 145-154.

31. Мних М.В. Договори страхування // Страхування: Підручник для студентів вищих учбових закладів. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 142-153.

32. Мних М.В., Каштанова І.О., Головач В.В. Бухгалтерський облік за національними стандартами // Вісник законодавства України. - К. 2000. - С. 3-126. (особистий внесок: визначено механізм застосування національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні).

33. Мних М.В. Поняття, зміст і основні вимоги до страхових договорів // Економіка, фінанси, право. - 1999. - №9. - С. 18-19.

34. Мних М.В. Особливості перестрахування в Україні // Економіка, фінанси, право. - 2000. - №4 - С. 21-26.

35. Мних М.В. Проблеми та напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування // Економіка, фінанси, право. - 2000. - №8. - С. 27-30.

36. Мних М.В. Стратегія діяльності страхової компанії // Економіка, фінанси, право. - 2001. - №9. - С. 3-5.

37. Мних М.В. Страхування депозитів // Економіка, фінанси, право. - 2001. - №12. - С. 33-38.

38. Мних М.В. Страхування від вогню, його суть та значення // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №1. - С. 31-36.

39. Мних М.В. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №5. - С. 38-39.

40. Мных Н.В., Мных А.М. 4 вопроса программы страхования жилищного фонда г. Киева // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №6. - С. 37-39. (особистий внесок: визначено основні засади програми страхування житлового фонду міста Києва та механізм її застосування).

41. Мних М.В. Іноземний досвід медичного страхування // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №12. - С. 18-23.

42. Мних М.В. Теоретичні і практичні аспекти страхової політики // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №3. - С. 27-29.

43. Мних М.В., Мних А.М. Шляхи розвитку страхових ринків країн Східної Європи та страховий ринок України // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №4. - С. 14-17. (особистий внесок: аргументовано напрямки та розвиток страхового ринку України).

44. Мних М.В., Мних А.М. Визначення ризиків та їх страхування // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №10 - С. 37-39. (особистий внесок: особливу увагу приділено спеціальним, аномальним та катастрофічним ризикам, а також аргументовано поділ ризиків на ті, які можна страхувати і, які страхувати не можна).

45. Мних М.В. Роль та значення місцевих фінансів у розвитку місцевого самоврядування // Економіка, фінанси, право. - 2004. - №2. - С. 15-17.

46. Мних М.В., Мних Н.М. Маркетингові дослідження та маркетингова політика у страхуванні // Економіка, фінанси, право. - 2004. - №2. - С. 12-15. (особистий внесок: особливості здійснення маркетингового дослідження страхових організацій).

47. Мних М.В. Про стан та розвиток страхового ринку (за 1995 рік та перше півріччя 1996 року) // Україна - бізнес. - 1996. - №29. - С. 4. - №30 - С. 2. - №31 - С. 3.

48. Мних М.В. Проблеми формування місцевих бюджетів // Ділова Панорама - Вісник київської торгово-промислової палати. - К.: 2005. - №7. - С. 30-31.

49. Мних М.В. Міжбюджетні відносини в умовах реформування бюджетної системи // Особливості реформування місцевих бюджетів в умовах реформування бюджетної системи: Матеріали науково-практичної конференції. Серія економіка, грудень, 2005 р. - К.: АМУ, 2006. - Вип. 2. - С. 16-21.

Размещено на Allbest.ru