Порівняльна характеристика Центрального та Поліського економічних регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет Інститут економіки і менеджменту

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Регіональна економіка»

На тему: «Порівняльна характеристика Центрального та Поліського економічних регіонів»

Виконав студент

ФЕП ЕП-212

Константин Шевченко

Науковий керівник

асистент Щербина А. В.

Київ 2012р.



Зміст

Вступ

1. Місце і роль Центрального та Поліського регіонів у в економіці країни

2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу Центрального та Поліського регіонів в економіці країни

3. Основні показники розвитку трудового потенціалу Центрального та Поліського регіонів

4. Особливості розвитку виробничого і науково-технічного потенціалу Центрального та Поліського регіонів

5. Територіальна і галузева структура господарства Центрального та Поліського регіонів

6. Зовнішньоекономічна діяльність. Структура експорту та імпорту Центрального та Поліського регіонів

7. Механізм реалізації регіональної економічної політики Центрального та Поліського регіонів

8. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил Центрального та Поліського регіонів

Тести

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Економічний регіон -- частина загального економічного простору, всі складові якого пов'язані між собою більш тісними зв'язками, ніж із елементами зовнішнього середовища (іншими економічними регіонами). Кожен економічний регіон має свій внутрішній економічний простір, межі території, яку він займає, і зв'язки із зовнішнім середовищем. Економічні регіони відрізняються за площею території -- від локальних (локальний TBK, промисловий пункт, центр тощо) до великомасштабних (частина території країни, можливо, й світу). Також економічні регіони можуть виокремлюватися за напрямами і формами регіонального поділу залежно від мети дослідження.

На території України виділяється 8 економічних регіонів: Донецький, Придніпровський, Центральний, Східний, Поліський, Карпатський, Подільський, Причорноморський.. Кожен з них виконує певні господарські функції в загальній системі територіального поділу праці всередині країни, вирішує конкретні господарські завдання на міжнародному рівні.

Сучасні показники переходу України до ринкових відносин показують необхідність аналізу розвитку кожного економічного регіону окремо. Тому я в своїй роботі проведу порівняльну економіко-географічну характеристику двох регіонів.

У даній роботі розглядаються два економічні регіони України : Центральний та Поліський. Її завданням є порівняння цих регіонів за традиційною схемою, а саме історія розвитку , ЕГП, природні умови та ресурси, населення та трудові ресурси, виробничий та науково-технічний потенціал, дається оцінка господарського комплексу регіонів, територіальної та галузевої структури господарсва, їхня зовнішньоекономічна діяльність та основні проблеми і шляхи їх вирішення.



1. Місце і роль Центрального та Поліського регіону в економіці країни

Центральний економічний регіон розташований у зоні Полісся і лісостепу. Північну територію регіону займає Київське Полісся. До його складу входять Київська обл., м. Київ (отримало статус столиці колишньої УРСР у 1934 р.), Черкаська обл. Загальна площа становить 49,8 тис км2, а названих територій відповідно 28,1; 0,8; і 20,9 тис. км2.

Вигідне економіко-географічне положення регіону визначається тим, що регіон знаходиться на перехресті важливих залізничних та автомобільних магістралей. Дуже важливе значення для народного господарства регіону має головна водна артерія України - ріка Дніпро. Сусідніми з Центральним регіоном є Полісся, Поділля, Східний та Придніпровський райони, з якими є постійні господарські взаємозв'язки. Регіон не забезпечує себе паливними ресурсами. Тут є в невеликій кількості буре вугілля і торф. Тому сюди ввозяться газ, нафтопродукти, кам'яне вугілля. Разом з тим на внутрішній ринок надходять машини, технологічне обладнання, продукція приладобудування, легкої та харчової промисловості, будівельні матеріали тощо. Регіон має потужний експортний потенціал завдяки можливості впровадження у виробництво наукомістких сучасних технологій.

На території регіону розміщена столиця України - Київ з населенням 2625,1 тис. чол. станом на 1 січня 2006 р. Він виконує функції політичного, промислового, науково-освітнього, культурно-духовного центру, транспортного вузла, а також здійснює широке коло функцій державного та господарського управління. Тут працюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національна Академія Наук з чисельними науково-дослідними інститутами, освітньо-культурні, медичні та спортивні заклади.

Поліський економічний регіон включає в себе чотири області України: Волинську (утворено в 1939 p.), Житомирську (1939 p.), Рівненську (1939 р.) та Чернігівську (1932 р.). Територія регіону одна з найбільших і займає 102,1 тис. км2, а кожна область відповідно - 20,2; 29,9; 20,1 та 31,9 тис. км2.

У вказаних межах територія чотирьох поліських областей остаточно увійшла до складу України після возз'єднання українських земель і закінчення Другої світової війни. Окремі території, що за певного часу належали Україні (зокрема, Холмщина та частина Гомельської області), зараз знаходяться в складі інших держав (Польщі та Білорусії). Територія регіону відзначається, в цілому, не характерною для України взаємною відокремленістю складових територіальних частин (див. додаток 2). Таким чином, економічний регіон складається з двох територіально відокремлених частин: Волинсько-Житомирського Полісся та Чернігівщини (Східного Полісся).

Регіон розташований в природно-географічній зоні мішаних лісів, частково території економічного регіону, а саме - південні адміністративні райони в основному Житомирської та Чернігівської областей - в зоні лісостепу. Географічне розташування економічного регіону досить вигідне. На півдні Полісся межує з Карпатським регіоном, Поділлям, Черкащиною, Київщиною, Слобожанщиною, а на півночі проходить державний кордон. Через регіон проходять транспортні та зв'язкові мережі, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково з Росією та Західною Європою. Стратегічне положення дає можливість активно залучити Полісся до розвитку як міжрегіональних внутрішньо-українських зв'язків, так і торговельно-виробничих взаємовідносин України з іншими державами, створення спеціальних (вільних) економічних зон, розширення міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва.

Регіон має свою власну енергетичну базу (кам'яне вугілля, буре вугілля, газ, нафта, дрова, торф), разом з тим користується енергоресурсами з інших територій та з-за кордону.

Основними ринками збуту як промислової, так і сільськогосподарської продукції є як його внутрішній ринок, так і ринки інших економічних регіонів України. Основні види продукції, постачаються - з галузі машинобудування, харчової промисловості, легкої та будівельних матеріалів; електроенергія, рудна і нерудна сировина для чорної та кольорової металургії тощо. Чисельність населення регіону, як і по усій країні, починаючи з 1990-х років постійно знижується. Станом на 1 січня 2009 р. воно становить по регіону 4695,6 тис. чол, або 10 % до загальної кількості населення України. У Поліському регіоні густина населення майже у два рази менша до загальноукраїнського (47 чол/км2). По областях регіону у 2008р. густина населення становила: у Волинській області - 53 чол/ км2, Рівненській - 55 чол/км2, Житомирській-49 чол/км2, Чернігівській - 41 чол/км2.

Рельєф і кліматичні умови регіону є задовільними для господарювання. Тут характерними є ландшафти зони мішаних лісів, які відрізняються помірним, теплим, вологим кліматом, поширенням піщаних рівнин. Поліська рівнина розташована на висоті 150-200 м над рівнем моря. Максимальна висота на сході регіону - Овруцька височина -316 м. Піщані низини Поліської рівнини пересічені густою мережею слабоврізаних русел та широкими проймами річок.

Залісненість регіону складає близько 27 % всієї території. Тут поширені дубово-соснові ліси. Територія має значні заболочені місцевості, луки, озера.

Регіон достатньо забезпечений власними водним ресурсами. Отже, переважно рівнинний характер місцевості, висока для України лісистість регіону, достатня забезпеченість його водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей сільськогосподарського виробництва та промисловості. На Полісся припадає до половини заболочених земель України, значна частина яких потребує здійснення комплексу меліоративних робіт з метою посилення господарської діяльності і підвищенні її ефективності.

Поліській регіон, крім південних районів Чернігівщини, знаходиться у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Континентальність клімату зростає з заходу на схід зі зменшенням зволоженості, заболоченості території і кількості опадів. Середня температура в січні - від -4°С до -8°С; у червні - від+17°С до +19°С. Кількість опадів за рік - 550-600 мм. Літній сезон 90-110 діб. Період вегетації сільськогосподарських рослин закінчується наприкінці вересня - на початку жовтня. Серед рівнинних територій України кліматичні умови Полісся є найбільш суворими. Саме тому можливості рослинництва у регіоні обмежуються в основному сільськогосподарськими культурами, які не потребують великої кількості тепла Тому тут більше культивують жито, картоплю, льон, гречку. Кліматичні умови забезпечують вирощування озимої пшениці, ячменю, цукрових буряків, а також розвиток ягідництва, овочівництва, садівництва та вирощування хмелю.

Природно-кліматичні та соціально-економічні передумови господарювання визначають спеціалізацію Поліського регіону, його аграрно-промислову орієнтацію. У виробничій структурі помітно високою є частка переробних галузей АПК, легкої та харчової промисловості.

Крім 4 названих галузей спеціалізації, тут розташовані різнопрофільні, в основному трудомісткі галузі: машинобудування та металообробка, в тому числі приладобудування, автомобільна промисловість, різноманітні сільськогосподарські машини та устаткування, військово-промислове та конверсійне виробництво, а також хімія, нафтохімія (мінеральні добрива, хімічні волокна, нитки), електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів, скляні та фарфоро-фаянсові вироби. У регіоні розвинута лі сова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, добування окремих корисних копалин, у тому числі вугілля, нафти і газу, торфу, випуск вузькопрофільних виробів чорної та кольорової металургії, фармацевтичної промисловості.

2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу Центрального та Поліського регіонів

Природні умови достатньо сприятливі для розміщення промислових підприємств, створення нових шляхів сполучення, а рівнинні степові простори - для розвитку механізованого сільськогосподарського виробництва

Клімат регіону помірно-континентальний, середня температура січня - -6° ... -8 °С, а найтеплішого місяця липня - +16°...+20 °С, кількість опадів - від 450 до 650 мм. Особливістю клімату в регіоні є значні коливання погодних умов з року в рік (разом з вологими бувають і посушливі роки).

В регіоні переважають дерново-підзолисті грунти та чорноземи, в деяких районах (Київська область) трапляються світло-сірі лісові фунти, які в своєму складі мають невисокий вміст гумусу і підвищену кислотність. Лісовий покрив регіону представлений хвойними та змішаними лісами.

Регіон має вдосталь рекреаційних ресурсів, підземні мінеральні води, в тому числі лікувальні, що сприяє організації лікування та відпочинку населення. У регіоні трапляються радонові води різного хімічного складу.

У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів на окремих територіях помітно знизилась. Проте в регіоні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні зони для відпочинку та лікування.

Головним джерелом водопостачання регіону є р Дніпро з його потужними водосховищами (Київське, Канівське, Кременчуцьке).

У регіоні особливе місце належить підземним водам. Найбільш чисті використовуються переважно для задоволення потреб населення. Запаси поверхневих і підземних вод можуть забезпечувати власні народногосподарські потреби в прісній воді.

Центральний економічний регіон займає 8,2 % території України і зосереджує 11,9 % її населення. Він виробляє 9,3 % продукції всієї промисловості України і 10,7 % валової продукції сільського господарства.

У регіоні є достатньо потужний природно-ресурсний потенціал, який використовується у господарській діяльності. На території регіону розвідано понад 400 родовищ і 11 видів корисних копалин, однак мінерально-сировинна база регіону недостатньою мірою забезпечує поточну і перспективну потребу в мінеральній сировині. Як уже відомо, в регіоні не вистачає і паливних ресурсів.

У Черкаській обл. загальнодержавне значення мають запаси бентонітових глин і каолінів, які використовуються як формувальні матеріали. Тут недостатня сировинна база для промисловості стінової кераміки. Розвідані запаси будівельного каменю характеризуються високим ступенем освоєння і лімітом земельної площі, тому відсутні резерви нових розробок. Не вистачає в Черкаській обл. і будівельного піску, який поновлюється поставками з київського річкового порту.

Київ і Київська обл. характеризуються відносно невеликими запасами корисних копалин. Достатніми є балансові запаси піску для будівельного розчину та бетону, шляхового будівництва, силікатних матеріалів і глиняної сировини для отримання будівельної кераміки. В області відсутня сировинна база для виробництва цементу, гіпсу, вапна, азбесту; скляна сировина належить до розряду низької якості. Дефіцит цих ресурсів поповнюється поставками із Житомирської, Винницької, Чернігівської та інших областей.

Як уже зазначалося, регіон має достатню водно-ресурсну базу. Головними річками регіону є в першу чергу Дніпро з притоками, який, в основному, забезпечує водопостачання, Десна та Південний Буг. Із малих річок найбільш значними є Рось, Сула, Супій, Тясмин, Ятрань та ін.

У регіоні є велика кількість озер та ставків, які, в більшості, мають рекреаційне значення. Тут розташовані великі водосховища на Дніпрі, про що йшла мова вище. Рівень забезпеченості одного жителя сумарним річковим стоком вищий, ніж в середньому по Україні. Підземні води регіону гідравлічно не з'єднані з річковим стоком. Прогнозні експлуатаційні ресурси оцінюються у межах 2,3 км3.

Найбільшими споживачами води є промислові підприємства Києва та Київської обл., на яких використовується понад 70 % свіжої питтєвої води. У Черкаській обл. - близько 30 %. Великий обсяг споживання води припадає на тепло і енергетику. Тут функціонує найбільша на Україні Трипільська ДРЕС, яка працює на прямоточній системі водопостачання. Велика частка використання води припадає на хімічну, харчову та машинобудівну промисловість.

У зв'язку з ситуацією, що склалася на Чорнобильській АЕС, доцільно перейти на підземні води для споживання населення регіону.

Лісові ресурси відіграють важливу роль у розвитку економіки регіону. За господарським призначенням ліси розподіляються на дві категорії: до першої належать ліси санітарно-гігієнічного та оздоровчого призначення - їх частка в регіоні становить близько 70 % загальної площі, до другої категорії належать ліси, що експлуатуються, а також спецзона і смуги вздовж залізничних колій та автомобільних шляхів.

Загальна площа лісів становить 968 га, запаси деревини - 141 млн. м3. Породний склад лісів-твердолистяні у Черкаській обл. і змішані у Київській обл. (дуб, береза, сосна, вільха, тополя та ін).

У регіоні значну роль відіграють захисні лісонасадження. їх призначення - захист від вітрової і водної ерозії, поліпшення мікроклімату тощо. Ліси використовуються також у рекреаційних цілях. Значною мірою ведення лісового господарства спрямоване на формування декоративних, біологічно стійких насаджень з підвищеними санітарно-гігієнічними властивостями та формуванням мальовничих насаджень.

Центральний економічний регіон відомий своїми природно-рекреаційними ресурсами, які характеризуються помірно теплим кліматом, придатними для оздоровлення і відпочинку лісами. Для відпочинку і оздоровлення населення найбільше використовуються узбережжя Дніпра, околиці Києва, зокрема санаторії, що розташовані у Кончі-Заспі та Пущі-Водиці.

Значне місце в організації короткострокового відпочинку відводиться лісопарковому захисному поясу та річці Дніпро, рекреаційний потенціал якої зростає за рахунок великої розгалуженості, наявності лісистості та природних пляжів. Як рекреаційний ресурс використовуються малі річки, які переважно належать до басейну Дніпра. Наявність родовищ радонових мінеральних воду Черкаській обл дозволяє розвивати мережу санаторно-курортних установ

Для збереження ландшафтів та відтворення рослинного і тваринного світу в регіоні створена густа мережа об'єктів природно-заповідного фонду, серед них є Поліський заповідник, дендропарк "Олександрія" (Біла Церква), Дніпровсько-Тетерівське і Заліське заповідно-мисливські господарства. У регіоні є багато пам'ятників архітектури, історії та культури, що сприяє розгортанню значної туристичної діяльності.

Поліський економічний регіон достатньо багатий на паливно-енергетичні, рудні і нерудні корисні копалини. Серед паливно-енергетичного ресурсного потенціалу головне місце посідають: кам'яне вугілля Львівсько-Волинською кам'яновугільного басейну, газ та нафта Дніпровсько-Донецького нафтогазоносного басейну (Чернігівська область), газ Волинської області. Промислове значення мають поклади бурого вугілля Дніпровського басейну (Житомирська область), поклади торфу, які розташовані на всій території Поліського економічного регіону.

Мінерально-рудні ресурси представлені запасами поліметалічних руд, які становлять 9,4 % загальноукраїнських запасів. У Волинській області є розвідані великі запаси мідних руд, які створюють перспективу їх розробки і видобутку, забезпечуючи власні потреби, та різкого зменшення імпорту цього дефіцитного кольорового металу. Дослідження підтверджують наявність і можливість промислового видобутку золота.

Нерудні корисні копалини представлені сировиною, яка використовується в різних галузях народного господарства. Найбільшу частку в потенціалі нерудних копалин займає сировина для виготовлення конструктивних матеріалів, у тому числі - для скляної, фарфорової, цементної, силікатної промисловості, різноманітні будівельні матеріали та сировина для будівельної промисловості: будівельне та декоративно-облицювальне каміння, крейда, мертель, вапно, гіпс, глина та ін. Найбільший потенціал цих ресурсів -у Житомирській та Рівненській областях.

У структурі потенціалу мінеральних ресурсів Полісся переважає потенціал паливно-енергетичних ресурсів Чернігівської області. Важливе промислове значення мають нафтові та нафтогазові родовища півдня Чернігівської області: Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Малодівицьке та ін. Запаси поліської нафти становлять понад 10 % від загальноукраїнських.

Регіон не забезпечує себе повністю енергоресурсами. Джерелами поповнення енергетичного балансу економічного регіону можуть стати гідроенергія малих річок (Чернігівська область), вітрова енергія, біогаз тощо.

Основними споживачами електроенергії Полісся є житло-комунальне господарство, галузі спеціалізації: електроенергетична, хімічна і нафтохімічна промисловості, транспорт, сільське господарство, харчова промисловість, машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів і будіндустрії.

Полісся характеризується більш низьким рівнем сільськогосподарського освоєння земель. У регіоні досить високою є питома вага пасовищ та природних кормових угідь. Найвища освоєність сільськогосподарських угідь у Чернігівській та Житомирській областях. Найнижча - у Рівненській обл. Порівняно з Україною нижчу бальну оцінку за середньо українською шкалою мають землі Волинської та Чернігівської обл., близькими до середніх в Україні є сільськогосподарські угіддя Житомирської та Рівненської обл.

56 % земель регіону належать до сільськогосподарських угідь, з них 72 % забруднено радіонуклідами, 43 % грунтів мають підвищену кислотність, 8 засолені, 18 - ушкоджені вітровою і 5 % - водною ерозією. Заболоченість становить 13 %, перезволожені 18 % загальної площі сільгоспугідь регіону.

Регіон забезпечений водоресурсами. На одного жителя регіону припадає у два рази більше води ніж в середньому по Україні і цей показник становить 1,5 - 2,0 тис. м.

Основною складовою водних ресурсів Полісся є ресурси річкового стоку. Є вагома частка запасів підземних вод та озер і боліт, цінних гідромінеральних ресурсів. З метою ефективного регулювання сезонного режиму річок та раціонального використання водних ресурсів, стік річок у Поліссі певною мірою за регульований водосховищами, особливо в Житомирській і Рівненській областях. У регіоні є багато штучних водоймищ (ставків), боліт та озер, серед яких виділяються як за розмірами водних запасів (301 млн. мл), так і за екологічними характеристиками Шацькі озера (Волинська обл.), а також Біле озеро Рівненщини.

Економічний регіон достатньо заліснений. Середній показник лісистості території сягає 25-27%. Більш залісненими є території Поліської природно-географічної провінції на півночі регіону. В структурі лісів найбільшу питому вагу займають площі соснових лісів (більше 60 %), з домішками дубу, ялини, осики, тополі, берези, грабу.

Враховуючи техногенне та антропогенне навантаження на навколишнє середовище регіону, розподіл лісового фонду за групами на території Поліського регіону дещо розрізняється за областями. Найнижчою є частка лісів першої групи (з відтворювальними функціями) в областях із підвищеною лісистістю - у Волинській та Рівненській обл. У структурі лісів першої групи в регіоні переважають зелені зони, у лісах другої групи переважною є частка експлуатаційних лісів.

За віковим складом серед лісових ресурсів Поліського регіону переважають молоді насадження. Використання лісових ресурсів здійснюється за розрахунковою лісосікою, тобто приріст лісових ресурсів переважає експлуатаційну їх рубку.

Полісся має унікальні мальовничі ландшафти та значні місцевості культурно-оздоровчого типу, багатого лісового фонду, луків, численних озер та річок. Унікальні мінеральні води регіону, у тому числі мінеральні радонові води Житомирської та Рівненської областей, лікувальні грязі дозволять розвивати на їх основі діяльність лікувально-оздоровчих закладів.

Наукові дослідження стверджують, що цим видом ресурсів регіон значно перевищує власні потреби. Так наприклад, у Волинській обл. потреби населення у рекреації він перевищує більше ніж у 7 разів, у Рівненській обл. -у 4 рази. У Житомирській та Чернігівській обл. відповідно 3,8 та 3,5 раза. В цілому площа потенційно рекреаційних територій регіону становить 1,5млн. га, що близько 15 % усієї території Полісся

3. Основні показники розвитку трудового потенціалу Центрального та Поліського регіонів

Особливості демографічного розвитку центрального економічного регіону вплинули на чисельність та динаміку трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності

У різних галузях народного господарства регіону зайнято понад 3,7 млн. чол, що становить у межах 14,9% від загальної кількості занятих у народногосподарському комплексі України.

Падіння обсягів виробництва, конверсійні процеси, зміни форм власності і перепрофілювання діяльності підприємств створили умови для перерозподілу трудових ресурсів між галузями народного господарства, у зв'язку з чим значно зросло безробіття, яке офіційно становило у 2005 р. понад 3 %.

З метою скорочення кількості незайнятості працездатного населення, перш за все в промисловості та будівництві, потрібно створити робочі місця у сфері обслуговування населення, у виробництві товарів народного споживання, розвивати приватне підприємництво

Численність населення регіону на 1 січня 2006 р. складає 5651,7тис. чол. (11,9 % загальнодержавної кількості), у тому числі Київська обл. - 1,7731 тис. чол., Київ - 2625,1 чол. і Черкаська обл. - 1353,5 тис. чол. Одночасно регіон є одним із найбільш густозаселених - густота населення становить 118,0 чол/км2. Як і по країні в цілому, тут також спостерігається різке падіння народжуваності, природного приросту населення. Так, у 2005 р. кількість народжених становила 53146 чол., а померли - 87649 чол. На 1000 чол. населення становить: народжених - 9,6, а померлих - 16.

Крім цього, тут висока дитяча смертність. Причинами такої напруженої демографічної ситуації є забруднення навколишнього середовища, особливо внаслідок Чорнобильської катастрофи та нестабільності економіки.

Склалося історично. В регіоні налічується 45 районів, 42 міста, серед яких 18 мають статус державного, республіканського та обласного підпорядкування. В економічному регіоні розташовано 45 селищ міського типу, є 1130 сільських рад Питома вага міського населення складає 76,4 % до загальної чисельності населення регіону.

У регіоні високий приріст міського населення, в основному - за рахунок мі грації, частка якої становить понад 50 % загального збільшення чисельності міських жителів, переважно за рахунок молоді.

Сільські населені пункти Поліської зони невеликі (250-500 чол.) і розташовані переважно на підвищеній місцевості, а в лісостепу села (500-1500 чол.) тяжіють до річок, долин, ярів.

Чисельність трудових ресурсів у загальній чисельності населення регіону становить близько 58 %. Кількість зайнятого населення в суспільно-корисній праці 42,5 %.

Питома вага трудових ресурсів, зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, у загальній чисельності населення в регіоні є нижчою ніж по Україні. У структурі зайнятості населення більшу ніж в Україні частку становлять працюючі у сфері аграрного виробництва, а чисельність зайнятих у галузях суто сільського господарства перевищує 0,5 млн. чол.

Надлишок працездатного населення і відсутність можливості працевлаштування сприяє посиленню міграційних процесів у регіоні і зростанню безробіття. У цілому в регіоні рівень безробіття сягає 13 %, втому числі: у Волинській обл. - 12,1 %, Рівненській -13,2%, Житомирській - 13,4 %, Чернігівській -12,3 %. При цьому чисельність незайнятого працездатного населення перевищує 600 тис. осіб, а рівень безробіття в регіоні за всіма областями перевищує загальноукраїнський показник. Як уже зазначалось, на скорочення кількості зайнятих у матеріальному виробництві вплинула головним чином загальна економічна криза 90-х років, яка супроводжувалась падінням обсягів виробництва та скороченням попиту на робочу силу, зростанням безробіття як у відкритій, так і прихованій формі (неповний робочий день або тиждень, примусові неоплачувані відпустки). Поліський економічний регіон є традиційно трудодепресивним як у промисловому, так і в аграрному секторах економіки, тут домінують екстремальні умови відтворення робочої сили.

4. Особливості розвитку виробничого і науково-технічного потенціалу Центрального та Поліського регіонів

Характеризується наявністю основних виробничих фондів. Питома вага їх вартості в центральному економічному регіоні становить 10,9 % від загальної вартості в Україні, невиробничих 15,5 %. Співвідношення виробничих і невиробничих фондів становить 59,2 і 40,8 %. Структура основних фондів суттєво відрізняється у областях регіону. Якщо в Київській і Черкаській обл. виробничі фонди відповідно становлять 68,7 і 67,6 %, то в Києві за рахунок широкого масштабного будівництва житла, багатьох культурних, освітніх, медичних закладів, інтенсивного розвитку сфери послуг переважає частка невиробничих фондів, яка становить 58,6 % від загального показника по району.

Як і по всій країні, у регіоні спостерігається значний фізичний і моральний знос основних фондів, особливо в промисловості і в будівництві. Це пов'язано із загальними для країни економічними процесами, що призводять до старіння фондів в умовах накопичення їх фізичної маси і відсутності дотримання балансу між введенням нової та виведенням застарілої техніки.

Є одним з найголовніших в Україні. Він включає в себе 84 вищі навчальні заклади 1-11 рівня акредитації, 76 вищих навчальних закладів ПІ-ГУ рівнів і близько 300 науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій. У них працює понад 108 тис. наукових працівників, висококваліфікованих спеціалістів (одна третина від загальноукраїнської кількості). Проте за останні роки значна кількість вчених, спеціалістів виїжджають за кордон або працевлаштовується в інших галузях народного господарства.

Нині науково-дослідницькими розробками займається понад 70 тис. фахівців високої кваліфікації. На їх рахунку десятки тисяч наукових розробок (у 2000 р. - 19783) зі створенням нових видів техніки і технології використання власних винаходів.

Визначну роль у створенні науково-технічного потенціалу відіграє м. Київ. Тут розташовано 46 освітніх закладів І-П рівня акредитації та 66 вищих закладів 111-IV рівнів. Координуючим центром всієї наукової творчої думки є Національна Академія наук України з численними інститутами, науково-дослідними підприємствами і лабораторіями, які виконують наукові дослідження і розробки світового рівня.

У регіоні позначається тенденція старіння наявних виробничих фондів, що негативно впливає на їх відтворення. Коефіцієнт їх оновлення становить в межах 4-5 %. В той же час внаслідок фізичного і морального зносу фондів знижується можливість їх використання. Ступінь зносу досить високий і становить понад 46 %, в тому числі в Дніпропетровській області - 50 %, Запорізькій - 44 % і Кіровоградській - 49 %. Загальна вартість основних фондів регіону Придніпров'я - в межах 145 млд. грн, що становить 17,5 % основних фондів України. Питома вага основних фондів в структурі України становить: промисловості - 24,2 %; сільського господарства, мисливства та лісового господарства -11,8%; будівництва - 15,2 %; оптової і роздрібної торгівлі - 13,8 %; готелів та ресторанів - 22,8 %; транспорту і зв'язку -12,6 %; фінансової діяльності -8,9 %; операцій з нерухомим майном -15,4 %; освіти -16,3 %; охорони здоров'я і культури - 15,5 %.

У галузевій структурі питома вага основних фондів регіону становить: промисловість - 34,4 %; сільське, лісове господарство і мисливство -11,7%; транспорт і зв'язок -13,7%; операції з нерухомим майном -12,8 %. На освіту і охорону здоров'я припадає відповідно - 5,5 % і 2,6 %. Як видно із наведеного, крім старіння основних фондів має місце значна нерівномірність їх розвитку, особливо в соціальній сфері, що необхідно врахувати на довготермінову перспективу з метою виправлення становища і забезпечення соціального розвитку згідно з науково-обгрунтованими нормативами.

Економічний регіон має відповідну створену систему наукових організацій, яка охоплює основну більшість галузей народногосподарського комплексу. До складу цієї системи входять 162 організації, які виконують науково-дослідні роботи, де зайнято близько 25 тис. працівників основної діяльності та наукові колективи 84 вищих навчальних закладів І-П рівня акредитації і 38 ІІІ-ІУ рівня акредитації.

Науковці розробляють комплексні програми з питань ефективного використання мінеральних ресурсів на основі глибокої їх переробки та організації безвідходного виробництва, а також з проблем металургійного, машинобудівного виробництва, переробки вторинної сировини і побутових відходів, охорони навколишнього середовища. Науковці вузів працюють у тісному контакті з виробництвом, готуючи висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства.

Для території Поліського регіону характерною є порівняно незначна концентрація основних фондів, переважна частина яких зосереджена в центральних та південних територіях.

Північна частина регіону, яка належить до Поліської природно-географічної зони, є порівняно малорозвинутою як в промисловому, так і сільськогосподарському відношенні.

У 90-і роки в промисловості, а особливо у сільському господарстві, катастрофічними темпами йшло накопичення застарілих та зношених основних фондів. У багатьох галузях фактично припинились нарощування та оновлення виробничих потужностей. Особливо це стосується легкої промисловості, машинобудування, сільськогосподарського виробництва. Цьому великою мірою сприяло забруднення території радіоактивними речовинами після аварії на Чорнобильській АЕС, в першу чергу це вплинуло на розвиток сільськогосподарського виробництва. Після аварії на ЧАЕС значно поглибились диспропорції у соціально-економічному розвитку регіону. У зоні примусового відселення виробнича діяльність припинена згідно із законодавством, а засоби виробництва повністю вилучені з господарського обсягу. У Поліському регіоні переважає частка основних фондів агропромислового комплексу, це пов'язане з орієнтацією на розвиток сільськогосподарського виробництва.

За останні роки кількість постійно працюючих у наукових закладах регіону значно зменшилась (20-25 %). Найбільша кількість працівників, зайнятих у наукових установах, є у Чернігівській обл. - більше 30 %. В економічному регіоні функціонує 70 науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій. Вони виконують наукові дослідження за обсягом 1 % від загального обсягу науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт України. Такий низький науково-дослідний потенціал Поліського регіону спричинений економічною кризою, яка охопила всю країну і, безперечно, наслідками аварії на Чорнобильський АЕС. Багато висококваліфікованих спеціалістів виїхало із регіону.

5. Територіальна і галузева структура господарства Центрального та Поліського регіонів

Центральний економічний регіон виступає важливим промисловим та аграрним комплексом у територіальному поділі праці. Показник валової додаткової вартості (ВДВ) в розрахунку надушу населення в економічному регіоні значно перевищує середній показник по Україні (приблизно 800 грн). При цьому його рівень у Києві значно більший, ніж у Київській та Черкаській обл., відповідно на 2,0 і 2,5 тис. грн.

Частка економіки регіону в цілому у ВДВ України становить 17,3 %, з якої 24,3 % припадає на промисловість. Найбільшу частку ВДВ регіону вносять такі галузі, як сільське господарство - 14,9 %, транспорт і зв'язок -17,2%, галузі і сфери обігу -14 %.

Виробничий потенціал регіону утворюють 1174 промислові підприємства, що перебувають на самостійному балансі: З них 31,0% припадає на галузь машинобудування і металообробки, 10,4 % - на легку промисловість, 9, ] % - на промисловість будівельних металів.

Частка харчової промисловості, машинобудування і металообробки, хімічної та нафтохімічної промисловості регіону в галузевій структурі промислової продукції в 1,5-3 рази перевищує середньодержавні показники (див. табл. 11.4.3.1.). Найбільшу питому вагу у промисловому виробництві Київської області має електроенергетика - 26,7 %, а в Черкаській та м. Києві - харчова промисловість (відповідно 42,1 та 27,2 %).

Як видно із таблиці, промислове виробництво Центрального регіону спеціалізується на випуску електроенергетики - 23,1 % від її виробництва в Україні, лісової, деревообробної, целюлозно-паперової - 21,5 та хімічної і нафтохімічної промисловості - 20,4 %. А в цілому Центральний економічний регіон виготовляє майже 10 % промислової продукції України.

Крім названих, основними галузями спеціалізації є мікробіологічна, медична, поліграфічна, приладобудування, в тому числі радіовимірювальні прилади, виробництво оптичних і оптико-механічних приладів, авіаційна, хімічна і нафтохімічна, скляна та фарфоро-фаянсова галузі.

Машинобудівний комплекс регіону представлений чисельними галузями, серед яких особливо значними є електротехнічна промисловість, хімічне та нафтохімічне машинобудування, приладобудування, виробництво санітарно-технічного та галузевого устаткування, машинобудування для легкої та харчової промисловості та ін.

Перспективний розвиток машинобудівного комплексу базуватиметься на досягненнях науково-технічного прогресу шляхом створення високомеханізованих та автоматизованих ліній на виробництві, впровадження нових мало- та безвідходних ресурсозберігаючих технологій.

Виробництво електроенергії на території регіону здійснюється на: Трипільській ДРЕС, Білоцерківській ТЕС, Київській ГЕС та ін. З метою стабілізації екологічної ситуації, згідно з рішенням уряду України, експлуатація Чорнобильської АЕС призупинена.

Хімічну і нафтохімічну промисловість регіону представляють 53 підприємства. Най" частку припадає 17,4 % товарної продукції, 15,4 % вартості основних виробничих фондів і 7,1% промислово-виробничого персоналу Центрального економічного регіону. У структурі промисловості цієї галузі нафтохімічна складає 42,7 % основної її галузі: шинна, гумо азбестова промисловість та гумотехнічні вироби, хіміко-фармацевтична галузь. Хімічна промисловість регіону представлена основною хімією (азотна і хлорна промисловість), промисловістю хімічних волокон і ниток, виробництвом пластмас, лакофарбовою, промисловістю побутової хімії тощо.

До складу харчової промисловості регіону входить 83 підприємства, які виробляють 26,7% товарної продукції, вартість основних виробничих фондів складає 12,8 %, чисельність промислово-виробничого персоналу становить 14,2 % до аналогічних показників регіону.

Найбільша питома вага у виробництві продукції харчової промисловості припадає на м'ясну, молочну, хлібопекарську, цукрову та маслосироробну. Харчова промисловість в основному задовольняє власні потреби регіону. Проте є можливості реалізувати значну частину продукції, особливо в Черкаській обл., за межі регіону. Для цього необхідно здійснити оновлення матеріально-технічної бази, модернізацію виробництва, розширити асортимент продукції, підвищити її конкурентоспроможність. Ці заходи можна здійснити при державній фінансово-кредитній підтримці підприємств.

Сільське господарство Центрального регіону має свої особливості і це великою мірою пов'язане з тим, що на території регіону знаходиться столичне місто Київ, яке акумулює велику кількість населення і виробничих галузей, але не має сільськогосподарського виробництва. У регіоні зосереджено 4,7 % сільгоспугідь України і 9,0 % ріллі. Структура землекористування відповідає середнім показникам по Україні. Посівні зернові площі становлять 48.7 %, на другому місці кормові культури-31,5 %, технічні культури займають 10,2 %, картопля та овочеві культури - 9,6% посівних площ

У галузі рослинництва регіон спеціалізується на вирощуванні зернових, картоплі та цукрових буряків.

У галузі тваринництва - виробництво м'яса (11,4 %), молока (9,3 %), яєць (41,5 %) (від обсягу виробництва в Україні).

Для перспективи розвитку галузі агропромислового комплексу необхідні конкретні фінансові ресурси за рахунок державних коштів, які б забезпечували виробництво продуктів сільського господарства (в першу чергу для столиці -м. Києва та великих міст регіону).

Складає залізничний, автомобільний, річковий, повітряний і міський електротранспорт. Рівень його розвитку не повною мірою забезпечує сучасні потреби в перевезенні вантажів та обслуговуванні пасажирських перевезень. Обсяги залізничних та автомобільних перевезень значно скоротились (в тому числі і вантажі, і пасажири більше як на половину).

Головним напрямом розвитку транспортної галузі регіону є його оновлення і раціоналізація використання рухомого складу згідно зі змінами вантажо- та пасажиропотоків. Водночас необхідна реструктуризація залізниць і автошляхів для збільшення їх пропускної спроможності та забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

За останні роки вкладання інвестицій в розвиток регіону були нерівномірними. Найбільші обсяги капітальних вкладень були спрямовані в розвиток економіки м. Києва Але визначальним показником інвестиційної діяльності є обсяг капітальних вкладень надушу населення, який у регіоні на 14 % вищий ніж в середньому по Україні.

У цілому інвестиційно-будівельний комплекс Центрального економічного регіону є достатньо потужним, проте домінуюча частина інвестицій припадає на м. Київ

Для найбільш об'єктивного розподілу інвестицій доцільно розподіляти їх надушу населення за регіонами.

Найкращі показники у територіальний структурі суспільного виробництва спостерігаються у Чернігівській області. Тут за виробництвом усієї промислової продукції (валової додаткової вартості) частка області у загальному обсязі України становить 2,3 %, Житомирської -2,2 %, Волинської -1,5%, Рівенська -1,9 %, а всього регіон випускає 7,9 % обсягу виробництва в Україні. Аналіз показує, що рівень розвитку промислового виробництва нижчий від середнього показника в Україні.

Полісся має найбільшу частку у розвитку сільського господарства. Для вирівнювання територіально-господарських пропорцій пріоритетами в структурній політиці мають стати галузі промисловості, які виробляють товари широкого вжитку для населення. Підвищення рівня промислового розвитку та поліпшення якості й збільшення обсягу послуг інфраструктурних галузей сприятимуть і ефективній зайнятості трудових ресурсів Поліського регіону.

Аналізуючи територіально-господарські пропорції, треба повніше залучати в суспільне виробництво наявний потенціал Волинської та Чернігівської обл., поглиблювати спеціалізацію підприємств Рівненщини на традиційному аграрно-промисловому виробництві, включаючи продукцію харчової та особливо легкої галузей промисловості.

Для Поліського регіону негативною рисою є те, що скорочення і спад промислового виробництва значно більший, ніж по країні в цілому.

Тенденції відставання від загальноукраїнських показників в промисловості регіону простежуються в період стабілізації промислового виробництва (2000-2003 рр.).

У структурі Поліського економічного регіону домінуючою часткою є продукція переробних галузей. Найбільшу частку промислової продукції у Поліському регіоні становить паливно-енергетична галузь - 38,2 %, яка перевищує загальноукраїнський показник. Частка продукції основної галузі виробництва - харчової промисловості - перевищує 55 % при середньо українському показнику для цієї продукції лише 17,4 %. Спеціалізованими галузями в регіоні є деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, будівельна галузь і будівельні матеріли та легка промисловість.

Крім перелічених, галузями спеціалізації є: в Рівненській обл. - електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість, у Волинській та Чернігівській-паливні галузі, які й визначають місце Полісся в міжрегіональному поділі праці в Україні. Більшість підприємств регіону використовують власні місцеві сировинні ресурси. Окремі виробництва, зокрема, підприємства легкої, хімічної промисловості, нафтохімічної промисловості, енергетичної використовують сировину і напівфабрикати з інших економічних регіонів.

Як уже було сказано раніше, у структурі АПК Поліського регіону домінують сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість. У західних областях регіону частка сільського господарства в структурі продукції є більшою ніж у Східному Поліссі, де більш вагомою є частка переробних галузей агропромислового комплексу.

Сільське господарство Полісся спеціалізується на скотарстві молочно-м'ясного напряму, свинарстві, вирощуванні цукрових буряків, картоплі, льоні-довгінці, зерні, окремих зернобобових, плодів, овочів, ягід, окультурених грибів та консервів з них. У регіоні розвинуте птахівництво. У більшості, навколо промислових центрів регіону сільське господарство розвивається за приміським типом. У структурі посівних площ Поліського регіону домінують зернові культури (у межах 45 % усієї посівної площі, 50 % в Україні). В регіоні продукується більше 10 % зерна від загальноукраїнського виробництва, 12,5 % фабричних цукрових буряків, 23,2 % картоплі,3,1 %овочів, 13,9%м'яса, 17,0%молока, 10,9%яєць.

Полісся має достатньо потужну базу з переробки сільськогосподарської продукції. Профілюючими галузями АПК регіону є: м'ясо-молочна, борошномельна, консервна, цукрова, маслосироробна, спиртова, кондитерська, тютюнова та ін. Значна частина продукції, яка виготовляється в регіоні, йде на експорт, зокрема виробництво крохмалю, комбікорму, вина, плодоовочевої продукції, горілчаних виробів, пива, мінеральних вод тощо. До загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції в Україні Поліський регіон виробляє: борошна - 11 %, цукру-піску - 14,5 %, незбираного молока - 5,6 %, тваринного масла - 22,4 %, жирних сирів - 12 %, плодоовочевих, рибних, м'ясних та молочних консервів - 11,1 %. Поліський економічний регіон утворює міжобласний територіально-господарський комплекс. Через цей регіон проходять транспортні мережі, що з'єднують Україну з Білорусією, Польщею, країнами Північної Європи та Балтії, а з іншого боку - між Росією та Західною Європою. Достатньо розвинутий залізничний та автомобільний транспорт дає змогу активно залучати Поліський регіон не тільки до розвитку міжрегіональних і внутрішньо українських зв'язків, а й до торговельних та виробничих взаємовідносин України з іншими державами, створення вільних (спеціальних) економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва. На Поліссі, як і в усій Україні, достатньо розвинутий авіаційний транспорт. Однак транспортні перевезення як пасажирів, так і вантажів за останні роки значно скоротилися, великою мірою це пов'язано із скороченням виробництва та розладом в системі управління народним господарством. Судноплавство здійснюється по річках Стир, Горень та Десні. Основне завдання в розвитку транспортної галузі регіону - оновлення транспортних засобів, збільшення їх пропускної спроможності та забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

6. Зовнішньоекономічна діяльність Центрального та Поліського регіонів. Структура експорту та імпорту

У Центральному економічному регіоні зосереджено потужний експортний потенціал. У загальній кількості підприємств, які здійснюють експорт товарів і послуг з України, підприємства регіону становлять 23,3 %, а вартість експорту -16,8 % всієї вартості експорту України. Сальдо експортно-імпортних операцій по регіону є додатнім. Безперечно, лідером у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є Київ. Тут зосереджено 18,5 % всіх підприємств, що експортують продукцію, і 29,6 % тих, що імпортують її. Імпорт товарів і послуг міста перевищує експорт - понад 800 млн. дол. США. Експорт здійснюється майже у 60 країн світу. На Центральний економічний регіон припадає понад 45 % іноземних інвестицій, які отримують усі регіони України, одночасно регіон інвестує економіку інших країн (близько 8 %).

Вигідне географічне розміщення та стратегічне положення Поліського економічного регіону дає змогу активно залучати його до торговельних та виробничих взаємовідносин України з іншими державами, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспорту, зв'язку, створення зон міждержавного співробітництва. Проте на сьогодні питома вага регіону у зовнішньоекономічній діяльності визначається відносно низьким рівнем. За даними статистики, експорт регіону становить 3,4 % до загальноукраїнського показника, імпорт- відповідно 5,1 %. Як бачимо, в цілому по економічному регіону імпорт переважає експорт, що є негативною тенденцією. Найнижчі показники щодо експорту має Волинська обл., де імпорт переважає експорту 1,6 рази, в Чернігівській обл. - у 0,3 раза. Найбільш експортоспроможною продукцією є харчова промисловість, певною мірою - машинобудування.

Поліській економічний регіон має велику перспективу покращити структуру експортної продукції, одночасно залучаючи інвестиції в розвиток і виробництво конкурентоспроможної продукції на зовнішньому ринку.



7. Механізм реалізації регіональної економічної політики Центрального та Поліського регіонів

Дуже важливим і принциповим питанням є формування системи бюджетного регулювання та розширення бюджетної автономії територій. Сьогодні, в основному, більше 80 % надходження коштів до бюджету централізується. З метою розширення прав місцевого самоврядування доцільно, щоб 75-80 % місцевого бюджету формувалося на місці. Це сприятиме зацікавленості місцевих органів самоврядування більш активно впливати на економічний розвиток регіону, разом з тим підвищиться відповідальність щодо фінансового самозабезпечення. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги державних прибутків і видатків у внутрішньому валовому продукті. їх висока питома вага підтверджує сильний вплив держави на економіку. У зв'язку з цим потрібно провести наукові дослідження щодо встановлення науково обґрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів з перспективою переводу їх на самофінансування.Важливим елементом державної регіональної економічної політики Поліського регіону є розроблення стратегічних довгострокових, середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів та державних регіональних програм з метою досягнення планомірності у розвитку продуктивних сил, узгодження інтересів, галузей і територій.

Для виготовлення конкурентоспроможної продукції важливу роль треба відвести економічному стимулюванню, наданню відповідних пільг при виготовленні нових видів продукції і розміщенні нових виробництв, оперативно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. Це, в першу чергу, стосується розвитку малого та середнього підприємництва, оскільки малий бізнес може ефективно вирішувати проблему забезпечення незайнятого населення робочими місцями. Для цього потрібно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів активної науково-дослідної і технічної діяльності.

8. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил Центрального та Поліського регіонів

Нині, оцінюючи стан і розвиток економічних процесів у державі, ми повинні визначити головні напрями розвитку господарського комплексу як регіону, так і в цілому України. У першу чергу, необхідно здійснити структурну перебудову народногосподарського комплексну, спрямувавши його на максимально можливе технологічне оновлення всіх галузей економіки з безумовним визначенням галузевих пріоритетів. Пріоритетними галузями економічного розвитку повинні бути конкурентоспроможні, які виготовляють продукцію, товари і послуги як для внутрішнього, так і зовнішнього ринку. В Центральному економічному регіоні такими є: машинобудування (приладобудування), у тому числі виробництво оптичних і оптико-механічних приладів, радіовимірювальних систем, авіаційна та мікробіологічна промисловість. Продукція цих галузей спрямована на задоволення потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. У хімічній і нафтохімічній промисловості, які є галузями регіональної спеціалізації, необхідно оптимально використовувати наявні потужності, здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння всіх основних виробничих ланок. Агропромисловий комплекс необхідно спрямувати на збалансування основних блоків комплексу; сільськогосподарського виробництва, розвитку харчової промисловості та виробничої інфраструктури, що дасть можливість оптимально наблизити попит і споживання їх продукції, підвищити її якість та конкурентоспроможність на ринку. Для Центрального економічного регіону важливим є розвиток індустрії туризму з центром у Києві, який багатий на історичні та культурні пам'ятки, що сприяють зростанню обсягу надання туристичних послуг та збільшенню грошових надходжень до місцевого та державного бюджетів. Регіон має найбільший науково-технічний потенціал, удосконалюючи його структуру та розширюючи масштаби своєї діяльності, він може активно впливати і здійснювати наукові розробки та дослідження в регіонах держави таза її межами, впроваджуючи найновіші досягнення в конкретне виробництво. У Центральному економічному регіоні треба і надалі вести прискорений розвиток соціальної сфери, суттєво покращувати життєвий рівень населення (збільшувати рівень реальних доходів, підвищу вати охорону здоров'я населення). Особливо потрібно звернути увагу на екологічну ситуацію в регіоні, запровадивши систему заходів екологічного моніторингу, яка має бути спрямована на оздоровлення навколишнього середовища, пов'язаного з забрудненням значної території Чорнобильською АЕС. У Поліському економічному регіоні найбільш гострою проблемою є реабілітація радіаційно забруднених територій, залучення природно-ресурсного та трудового потенціалу в розвиток економіки народного господарства Гострою проблемою виступає недостатність коштів у місцевих бюджетах і для забезпечення фінансування соціальної сфери та місцевих виробничих потреб, зокрема, для забезпечення фінансування соціальної сфери та місцевих виробничих потреб, для забезпечення діяльності освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, розвитку житлово-комунального господарства в розрахунку надушу населення, показники якого значно нижчі (до 30 %) ніж в середньому по Україні. Важливим фактором у вирішенні регіональної соціально-економічної проблеми є вдосконалення інвестиційної та кредитної політики держави, розширення місцевих джерел наповнення бюджету за рахунок удосконалення податкової системи та інших форм економічного регулювання. В інноваційній діяльності регіону негативним є те, що значно скорочені державні витрати на проведення науково-дослідних робіт, одночасно їх знецінено в зв'язку з подорожчанням ресурсів інших витрат.

...