Водночас маємо враховувати і слабкі сторони монетаризму. У своїх теоретичних побудовах монетаризм повністю ігнорує сферу виробничого відтворення -- основну й визначальну структуру, де безпосередньо утворюються вартість і додаткова вартість. У теоретичних моделях монетаризму ця сфера уподібнюється «чорному ящикові», внутрішні процеси якого регулюються автоматично на базі ринкових сил і тому не мають істотного значення для економічної теорії. Дослідника економіки, вважають представники цієї школи наукової думки, мають цікавити лише елементи «входу» і «виходу» із власне економічної структури, тобто лише ресурси, що виступають у грошовій формі та вводяться у виробничий процес, і результати, отримувані на його виході.

Показово, що саме цей бік економічної теорії монетаризму піддається значній критиці з боку його наукових опонентів. Зокрема, західний економіст Л. Туроу в опублікованій 1983 р. в Оксфорді книзі «Загрозлива течія: структура економічної теорії» пише, що найвразливішою позицією монетаризму є тлумачення економіки як «чорного ящика». «Монетаристи,-- підкреслює далі американський економіст,-- точно не уявляють, що міститься в цьому ящику; їх цікавить лише те, що має бути отримано із нього». Представник неокейнсіанського напрямку політичної економії Н. Калдор у спеціальному дослідженні «Біди монетаризму» (Оксфорд, 1982 р.) критикує монетаристів за те, що вони не лише не можуть пояснити змісту «чорного ящика», але й навіть не намагаються зробити це. Зрозуміла річ, що йдеться про досить вагомі аспекти структури макроекономічного аналізу, якими не можна легковажити.

3.2 Сучасний кейсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей

Як зазначалось, розвиток господарської кон'юнктури в 1970-х -- на початку 80-х pp. сприяв популярності ідей монетаризму. Однак у подальший період привабливість монетаризму почала різко знижуватись. Стало очевидним, що монетаристська теорія в чистому вигляді не дає пояснень кількох суттєвих явищ і процесів, від яких залежить ефективне використання об'єктивних чинників економічного розвитку. Досить вразливими виявились і практичні рекомендації монетаризму. Свідченням того стали монетаристські експерименти, що проводились на початку 1980-х pp. у США і Англії, не давши очікуваних результатів.

У зв'язку з цим у самому таборі монетаризму настав період критичного перегляду деяких досить принципових методологічних постулатів, що знайшло вияв у теоретичній диференціації зазначеного напрямку наукової думки та виокремленні кількох економічних течій. Англійський економіст П. Баунінг розмежовує три групи монетаристів: неокласиків, градуалістів і прагматиків. Вказані напрямки монетаризму об'єднуються спільністю поглядів щодо можливостей саморегуляції ринкової економіки і визнання контролю над інфляцією як визначального напрямку економічної політики.

Монетаристи-неокласики об'єднують у своїх рядах найрадикальнішу групу прихильників цього вчення. Ідеться найперше про чиказьку школу монетаризму на чолі з М. Фрідманом, які стоять на позиції абсолютної гнучкості цінового механізму й відповідній ефективності грошової (монетарної) політики.

Монетаристи-градуалісти представляють своєрідний центр у позиціях монетаризму. До цієї групи належить відома в економічній теорії англійська школа монетаризму на чолі з Д. Лейдером. Представники цієї течії вважають, що еластичність цінової структури є недостатньою. Це уповільнює реакцію ринкового механізму на зміни у пропозиції грошей, породжуючи відповідний часовий лаг між здійсненням грошової політики і реакцією економічного організму. Виходячи з цього, ставиться завдання «ступінчастого» зниження темпів інфляції. Ідеться про здійснення політики грошового градуалізму (monetary gradualism), яка передбачає не різке (як у концепції монетаристів-неокласиків), а поступове і стабільне зниження темпів зростання грошової маси в період розвитку інфляційних процесів.

Монетаристи-прагматики найбільш стримано ставляться до ідеї повного підпорядкування всієї економічної політики контролеві над кількістю грошей в обігу. Вони вважають, що в боротьбі проти інфляції слід використовувати і фінансові важелі стримання доходів. Ідеться про органічне поєднання жорсткої грошової політики з політикою в галузі доходів. Як наслідок, їхня позиція не лише помітно наближається до кейнсіанської теоретичної моделі макроекономічного розвитку, а й у багатьох випадках методологічно зливається з нею[12, c. 216-219].

У структурі сучасної економічної думки вирізняються ще дві течії наукової теорії, що належать до нового консерватизму. Ядром останнього виступає монетаризм. Це «сеплай-сайд економікс» -- економіка пропозиції, а також нова класична школа раціональних сподівань.

У чому полягає важливість розвитку цих досить впливових течій сучасної економічної думки для теорії грошей і грошової політики? У подальших темах посібника буде дано докладну відповідь на це питання. А зараз обмежимося тим, що, хоча представники і «сеплай-сайд економікс», і нової класичної школи-висновують свої теоретичні погляди з ідей сучасної кількісної теорії грошей, при визначенні практичних рекомендацій економічної і, зокрема, грошової політики їхні позиції, як і позиції монетаристів-практиків, багато в чому збігаються з рецептами нових кейнсіанців. Ця досить вагома констатація є свідченням вельми важливої тенденції, що визначає специфіку сучасного розвитку теоретичної думки. Йдеться про процес формування нового синтезу кейнсіанських і неокласичних теорій грошей. Новітній зміст цього синтезу пояснюється тим, що і кейнсіанський, і неокласичний підходи репрезентовані в ньому в оновлених, багато в чому збагачених сучасною практикою формах. Вказаний синтез по суті є тією методологічною основою, на якій формується нова система теоретичних поглядів стосовно місця і функцій грошей у нових умовах економічного розвитку.

В цьому ж контексті виникає ще одне цілком природне питання: чи мають сучасні кейнсіанство і неокласика у їхніх оновлених формах достатній методологічний потенціал для вмотивованого вирішення теоретичного завдання, про яке йдеться? Чи можливо на базі нового кейнсіансько-неокласичного, чи навіть кейнсіансько-монетаристського синтезу побудувати таку теорію грошей, яка не лише давала б відповіді на запитання, що ставляться сучасною економічною практикою, а й використовувалася інструментом відповідного спрямування цієї практики?

Така можливість може стати реальністю, якщо максимально використати не лише все те позитивне, що напрацьовано впродовж тривалого часу (багатьох десятиліть) цими двома провідними напрямками світової економічної думки, а й чітко окреслити логічні межі їх ефективного застосування. Важливо визначити простір, що потребує додаткового методологічного матеріалу. Маємо реально розуміти те, що таким простором і для неокласиків, і для кейнсіанців є сфера виробничого процесу. Звісна річ, що ступінь абстрагування цих шкіл від названої сфери різний. Кейнсіанська теорія своїм корінням «входить» у відтворювальний процес. Вона, як уже зазначалося, пов'язана з ним значніше, ніж неокласики й монетаристи. Але все ж таки економічні процеси, що відбуваються безпосередньо у сфері виробництва, ніколи не були і не є нині предметом дослідження як кейнсіанства, так і неокейнсіанства. Добре відомо, що цими проблемами найбільше переймався марксизм. Це була водночас і найсильніша, і найслабша його риса. Сильна -- тому, що йшлося про фундаментальні основи суспільного буття, слабка -- тому, що цією теорією допускалася протилежна крайність -- фактичне ігнорування сфери обігу в її сучасному сприйнятті.

Йдеться, звісно, про класичну теорію марксизму, яка є важливою складовою світової економічної думки; її вихідні методологічні позиції базуються на поглядах всесвітньо відомих попередників А. Сміта[19] і Д. Рікардо, зокрема на їхньому найвидатнішому внескові в економічну науку -- теорії трудової вартості. Дж.М. Кейнс також стояв надзвичайно близько що цієї теорії, вважаючи, що «одиниця праці», матеріалізацією якої є «одиниця заробітної платні», має розглядатись як база грошового виміру товарів і послуг. «Я переконаний,-- писав він,-- що багатьох непотрібних складностей вдасться уникнути, якщо при аналізі функціонування економічної системи в цілому чітко обмежитися двома одиницями виміру -- грошовою одиницею та одиницею праці».

Представники ортодоксального (гіксіанського) кейнсіанства не тільки не надали цій важливій методологічній позиції Дж.М. Кейнса відповідної вагомості, а навпаки -- зробили все, аби знецінити її. Не випадково представники сучасного кейнсіанства, вдаючись до спроб аргументувати «нову теорію грошей», звертаються спершу до названих фундаментальних положень свого вчителя.

З огляду на можливість інтеграції в структуру сучасного кейнсіансько-неокласичного синтезу, що нині формується, окремих положень теорії трудової вартості, то вона може розглядатися як така, що має реальне підґрунтя. Мається на увазі формування ширшої методологічної конструкції подальшого розвитку теорії грошей, яка поєднувала б у собі позитивний матеріал не лише неокласичного і пост-кейнсіанського напрямків економічної науки, а й класичного марксизму. Саме так ставить питання один із західних економістів, представник посткейнсіанського напрямку політичної економії П. Девідсон. Вказуючи на необхідність розроблення нової «фундаментальної теорії грошей», він підкреслює, що «справжнього прогресу в науці можна досягти лише тоді, коли спиратися на плечі геніїв, що проклали шлях», в числі яких поряд із А. Смітом і Д. Рікардо, М. Маршаллом, Дж.М. Кейнсом західний економіст називає ім'я К. Маркса. У подальших темах посібника автор прагнутиме викладати відповідний теоретичний матеріал, спираючись на вказаний методологічний підхід.

4. ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Розмаїття інструментів грошово-кредитної політики визначає актуальність проблеми її дієвості. Найважливішою вимогою в цьому є забезпечення системності в застосуванні різних важелів монетарного регулювання, їх спрямування на досягнення взаємопов'язаних завдань грошової стабілізації. Не можна, скажімо, водночас обмежувати пропозицію грошей і стримувати ріст норми відсотка. Це альтернативні важелі монетарного регулювання, застосування яких дає взаємовиключний ефект. Нараз необхідно взяти до уваги кілька загальних правил, визначених теорією грошей і напрацьованих багаторічною практикою, їхній зміст такий:

1. Застосування тих чи тих засобів монетарної політики не терпить закостеніння. Грошово-кредитна політика завжди мусить бути гнучкою. Слід узгоджувати її з загальними механізмами макроекономічного регулювання, відображати розвиток економічного циклу ринкової кон'юнктури.

2. Широта застосування напрацьованих світовою практикою інструментів грошово-кредитної політики залежить від ступеня розвитку в кожній країні ринкової інфраструктури, дієвості економічних саморегуляторів. Коли в управлінні економікою переважають методи жорсткого адміністративного макроекономічного регулювання (контроль над цінами й доходами, валютними й торговельними операціями), коли існує монополізм і відсутня конструктивна конкуренція, ефективність грошово-кредитної політики є незначною. У цьому випадку виправдовує себе метод поетапного впровадження ринкових регуляторів грошово-кредитної системи.

3. Щоб монетарна політика була результативною, її треба тісно узгоджувати як із фіскальною, так і з зовнішньоекономічною, в т.ч. валютною, політикою. Йдеться, власне, про необхідність застосування цілісної внутрішньо збалансованої системи заходів фінансово-грошової та валютної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищенні оптимально припустимого (більше 3 -- 4 % ВВП) дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу.

4. При здійсненні заходів із регулювання варто враховувати неоднозначне реагування грошового обігу на різні інструменти грошової політики та консерватизм монетарної сфери, що визначається наявністю в її структурі сил, які, діючи в протилежних напрямках, уповільнюють відповідну реакцію. Так, жорстка емісійна політика компенсується зміною швидкості обігу грошей. Тому політика урівноваження грошових агрегатів має зважити на цю обставину. Вона повинна бути скоригованою на швидкість обігу грошової одиниці. Схожа ситуація може скластись і при застосуванні інших інструментів грошової політики.

5. Консерватизм монетарної сфери робить неприпустимим застосування різких корекцій динаміки грошових агрегатів. Ефект від «шокових» заходів грошової політики може бути лише тимчасовим. Досягнутий ними успіх звичайно не забезпечує досягнення довгострокових позитивних результатів. Ба більше -- перегодом можлива протилежна реакція з іще глибшою дестабілізацією грошового обігу.

6. При плануванні головних параметрів монетарної політики та визначенні її дієвості необхідно враховувати ефект запізнення -- наявність розриву в часовому вимірі між застосуванням регулювальних заходів і відповідною реакцією на ці дії як грошової сфери, так і всієї економічної системи в цілому. Існують дослідження, за якими зміна динаміки грошової маси відбивається на динаміці цін та реальному обсязі ВНП з інтервалом у 3--12 місяців. Це значить, що проведення стабілізаційних заходів має спиратися на точні економічні прогнози та бути не просто своєчасним, а й з відповідним упередженням.

Грошово-кредитна політика, починаючи з 2004 року, була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і укріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення.

Позитивними зрушеннями у забезпеченні стабільності національної валюти стало:

проведення цілеспрямованої монетарної політики, яка була зорієнтована на макроекономічну стабілізацію економіки, що сприяло подальшому зниженню темпів інфляції;

досягнення стабілізації офіційного курсу національної валюти до іноземних валют;

збільшення обсягів та удосконалення структури офіційних валютних резервів для підтримання курсу гривні до іноземних валют;

починаючи з 1994 року, призупинено емісію платіжних засобів комерційними банками.

У регулюванні грошового обігу:

зростання платіжних засобів та підвищення рівня монетизації економіки;

повне і безперебійне забезпечення економіки грошовою готівкою;

впровадження автоматизованих систем обробки готівки.

У кредитній діяльності:

відмова від прямого кредитування дефіциту бюджету за рахунок кредитної емісії;

удосконалення структури кредитної емісії;

зростання обсягів кредитних вкладень в економіку України зі збільшенням фізичного обсягу довгострокового кредитування суб'єктів господарювання і населення України.

У процентній політиці:

зниження рівня облікової ставки НБУ, зміна її в залежності від економічної ситуації при дотриманні позитивного рівня;

зниження процентних ставок за кредитами комерційних банків.

У сфері валютного регулювання:

подальша лібералізація та збільшення обсягів валютного ринку;

зміцнення зовнішньої та внутрішньої стабільності національної валюти;

вдосконалення системи валютних операцій із впровадженням системи валютних деривативів;

поширення впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем.

При здійсненні банківського нагляду:

подальше нарощування статутного капіталу комерційних банків;

вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;

реформування банківського нагляду;

створення сприятливих умов для ефективної роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів вкладників, підвищення рівня конкуренції, підвищення ліквідності банківської системи.

В обслуговуванні державного бюджету:

удосконалення механізму касового виконання держбюджету;

удосконалення механізму обслуговування дефіциту державного бюджету через подальший розвиток фондового ринку державних цінних паперів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Теоретичні проблеми розвитку грошових відносин завжди посідали чільне місце в системі наукових досліджень практично всіх шкіл і течій економічної думки. Можна без перебільшень засвідчити, що економічна наука і виникла як результат аналізу грошових відносин. «Гроші,-- писав з приводу цього англійський економіст А. Маршалл,-- завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука».

Слід враховувати й те, що в економічній науці не склалося певної, цілісно визначеної теорії грошових відносин. Від зародження в теорії грошей сформувалися окремі течії та напрямки, що розвиваються на власних методологічних засадах чи конкурують одне з одним.

За якою схемою класифікуються ці теорії, що слід покласти в основу їх градації?

Протягом тривалого часу в спеціальній навчальній літературі виділяли три визначальні напрямки західних теорій грошей -- металічний, номіналістичний і кількісний. Воднораз їм протиставлялась марксистська теорія. В принциповому плані така класифікація може бути. Але вона має істотні хиби, що їх слід враховувати. Йдеться про те, що аналіз грошових відносин у даному разі не лише відривається від структури та загальних напрямків розвитку світової економічної думки, а й протиставляється ним, що, з будь-якого погляду, є методологічно неприпустимим.

Розвиток численних теорій грошей розмежовується на два напрямки, які відповідають головним лініям розвою світової економічної думки. Йдеться про виділення, з одного боку, класичних, неокласичних і сучасних монетаристських теорій грошей, а з іншого,-- кейнсіанських, неокейнсіанських й посткейнсіанських теорій. Таке розмежування враховує вихідну методологічну базу, на яку спирався процес розвитку вказаних напрямків теорій грошей, -- трактування ними питання, що визначає найзагальнішу специфіку відтворювального процесу в умовах ринкової економіки: чи володіє вона внутрішніми саморегуляторами, які здатні автоматично забезпечити її збалансованість і рівновагу, чи така рівновага може бути забезпечена лише використанням державних важелів управління.

Слід враховувати й те, що при аналізі специфіки та найзагальнішої логіки розвитку провідних шкіл і напрямків теорії грошей, представленому в даній темі посібника, головна увага зосереджується на визначенні позитивного матеріалу, їхнього реального внеску в наявний процес нарощування наукових знань про закономірності функціонування й розвиток грошових відносин. У цьому ж контексті розглядається науковий внесок К. Маркса у розвиток зазначених теорій.

Список використаної літератури

економічний гроші теорія монетаризм

Адам Сміт. Дослідження про природу і причини надбання народів - М., 1992.

Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 161 с.

Базилевич В. Ринкова економіка: Основні поняття і категорії. Навчальний посібник./ Віктор Базилевич, Катерина Базилевич. - К.: Знання , 2006. - 263 с.

Базілінська О. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів/ Олена Базілінська,; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 442 с.

Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономічної стабілізації в Україні - Економіка України, 2006, с.4-13

Борисов Е.Ф. Хрестоматія по економічній теорії, - М., 2003.

Бровкова Є.Г., Прудивус І.П. Фінансово-кредитна система держави - К., 2004.

Гальчинський А.С. Теорія грошей - К., 2003.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкій Ю.І. Основи економічної теорії - К., 1999.

Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати // Економіка України., 1999, № 2, С. 62-66.

Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А.М. Коряк. - К.: Либідь, 2002. - 330 с.

Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510 с.

Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. - К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. - 527 с.

Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Микола Денисенко,; Авт.передм. К.Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. - 477 с.

Дратавер Б. Макроекономіка: М-во освіти і науки України, КДПУ ім. В. Винниченка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - 89 с.

Єрмишин П.Г. Основи економічної теорії: Курс лекцій. - М., 2000.

Івасів Б.С. Гроші та кредит - К., 2001.

Камаєв В.Д. Підручник по основах економічної теорії - М., 2003.

Кейнс Д.М. Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей - М., 1998.

Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. - 153 с.

Кривцов О. Макроекономіка у запитаннях та відповідях: Навч. посіб./ Олександр Кривцов, Валерій Бережний, Вікторія Онегіна,. - Харків: Факт, 2003. - 199 с.

Лаврушина О.І. Гроші, кредит, банки - М., 2000.

Макроекономіка: Методичні рекомендації для практичних занять та самостійної підготовки/ М-во освіти і науки України, ДЛАУ; Укл. В. Ю. Еш. - Кіровоград, 2004. - 39 с.

Манків, Грегорі Н. Макроекономіка: Підручник для України/ Г.Н. Манків,; Пер. з англ.: Степан Панчишин, Остап Ватаманюк та ін.. - К.: Основи, 2000. - 588 с.

Мельникова В.І. Макроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ В.І. Мельникова, Н.І. Клімова; М-во науки і освіти України, Нац. аерокосмічний ун-т ім. М.Є. Жуковського, Нац. банк України. - 2-е вид., доп.. - К.: Професіонал, 2004. - 394 с.

Михайловська І.М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К.Л. Ларіонова. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 431 с.

Мороз А.Н., Пуховкіна М.Ф. Національний банк і грошово-кредитна політика - К., 2002.

Мороз А.Н., Савлук М.І. Банківські операції - К., 2000.

Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Степан Панчишин,. - 2-е вид., стереотип.. - К.: Либідь, 2002. - 614 с.

Розмарина А. Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. екологічний ун-т. -- О. : ТЭС, 2004. -- 109с.

Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). -- 4 вид., перероб. і доп. -- К. : КНЕУ, 2006. -- 744с.

Савлук М.І. Гроші та кредит - К., 2006.

Савченко А. Макроекономіка: Підручник/ Анатолій Савченко,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 441 с.

Самуэльсон Пауль А.. Економіка. Ввідний курс Т.1. - М.,1993.

Сучасна економіка. Загальнодоступний курс // Під ред. Мамедовова О.Ю. - Ростов н/Д.: вид-во «Фенікс», 2005.

Фінансово-кредитний словник/ Гол. ред. Гарбузов В.Ф. - М., 1986

Харкянен Л. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів/ Людмила Харкянен,. - К.: Каравела, 2006. - 174 с.

Хромушин Г.Б. Буржуазні теорії політичної економії - М., 2001.

Чепурін М.Н. Кісєльова Е.А. Курс економічної теорії - Кіров, 1995.

Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник/ А.І. Щетинін; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 429 с.

Размещено на Allbest.ru