Методологія стратегічного управління гірничодобувними підприємствами

В організаційній структурі управління (ОСУ), розробленій для ГЗК акціонерної форми власності та спрямованій на посилення функцій стратегічного управління, передбачене створення відділу стратегічного планування. Основними його функціями є: формування загальної (корпоративної) стратегії і на її основі стратегічного плану, а також програм і проектів загально-корпоративного значення. Важливим етапом упровадження системи стратегічного управління є вибір ОСУ за пріоритетними критеріями, якими є рівень диверсифікації виробничої діяльності і рівень децентралізації управління. У тому випадку, коли у виробничих цехах підприємства існують можливості (технологічні, організаційні, ринкові) для випуску і реалізації супутньої продукції та послуг, в ОСУ доцільно передбачити створення стратегічних господарських підрозділів (СГП). Сформований СГП є окремим підрозділом із високим ступенем децентралізації виконавчих функцій, що орієнтується на виробництво кінцевої товарної продукції і має своїх конкурентів, споживачів, ”набір стратегій”. Доцільність створення нової диверсифікаційної одиниці може обумовити формування окремого СГП.

Рис. 2. - Концептуальна схема структури гірничо-збагачувального підприємства, орієнтованого на стратегічне управління:

Центри прибутку (ЦП) в складі СГП - це структурні виробничі підрозділи за переділами (цехи, дільниці, служби), тісно пов'язані в технологічні ланцюжки за основними напрямами діяльності підприємства. У межах внутрішньовиробничих відносин між вищим керівництвом підприємства та конкретним СГП прибуток, одержуваний даним підрозділом, включається до складу загального прибутку підприємства. Відповідно до законодавства підприємство здійснює всі відрахування з прибутку й розрахунки з бюджетом, визначає напрям і використання нерозподіленого прибутку. Далі частка прибутку, що залишилася, повертається до СГП з метою витрачання на потреби виробничого розвитку та матеріального стимулювання.

З метою підвищення ефективності збутової діяльності та забезпечення конкурентоспроможності у структурі управління запропоновано створення відділу маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності (ВМ і ЗЕД), до складу якого входять три бюро:

- з дослідження внутрішнього ринку;

- з інноваційних досліджень і нових технологій;

- із зовнішньоекономічних зв'язків.

Одним із заключних етапів системи стратегічного управління є оцінка ефективності діючого організаційно-економічного механізму. Цей процес має здійснюватися поетапно у заздалегідь призначені строки контролю за проміжними результатами (їх кількість залежить від тривалості стратегічного періоду). У ці часові строки стратегічного періоду встановлюються різні цільові пріоритети. Залежно від спрямованості, змісту, специфіки цілей їх ефективне досягнення має прагнути до максимізації або мінімізації встановленого критерію показника-стандарту. При оцінці реалізації стратегії щодо досягнення цілей вводиться спеціальний критерій ефективності багатоцільової оптимізації, яким може бути пріоритетний показник у конкретному часовому проміжку стратегічного періоду. Модель набуває такого вигляду:

Індекси досягнення цілей l_mn є безрозмірними показниками та визначаються з таких співвідношень:

Де:

F - критерій ефективності багатоцільової оптимізації, представлений у безрозмірній формі;

Z_mn - критеріальний показник-стандарт, що визначає основну мету за варіантами реалізації проектів (заходів) m;

N - кількість цілей;

M - кількість проектів (заходів), що реалізуються;

н_n - індекс для n-ї мети, що визначає пріоритет цілей.

Оцінка ефективності реалізації стратегічного плану за допомогою методики багатоцільової оптимізації підтвердила свою прикладну доцільність для умов ВАТ "ЦГЗК". За результатами першого року реалізації слід зазначити, що стратегічну політику підприємства обрано правильно, про що свідчить загальний критерій ефективності F=3,34 проти запланованого значення 3,25.

Якщо відхилення у гірший бік відбуваються за основним показником досягнення цілей у певному стратегічному періоді, то коригування мають здійснюватися в напрямах зміни концепції прийнятої стратегії і в системі цільового полягання підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо розробки теоретико-методологічних засад стратегічного управління шляхом збереження і зміцнення конкурентних переваг, підвищення конкурентоспроможності продукції, обґрунтування ряду конкурентних і комплексних стратегій, які забезпечують зростання ефективності діяльності гірничодобувних підприємств. Результати виконаного дослідження дозволяють зробити висновки, основними з яких є:

1. Ретроспективний аналіз сучасного стану гірничодобувного комплексу показав, що існує багато проблем техніко-технологічного, управлінського, фінансового, соціального й екологічного характеру. Встановлено, що гірничодобувні підприємства мають застарілі технології, високий ступінь зносу основних виробничих фондів і у зв'язку із цим низьку конкурентоспроможність вітчизняної залізорудної продукції. У сучасних умовах основні виробничі процеси мають потребу у великомасштабній реконструкції і технічному переоснащенні, удосконаленні фінансової та інвестиційної політики, систем управління і контролю. Однак вирішення цих проблем потребує розробки і впровадження цілісної методології, заснованої на наукових підходах до стратегічного управління.

2. Для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності та конкурентоспроможності підприємств визначено перспективні напрями реструктуризації. У їх межах запропоновано розробку функціональних, конкурентних і комплексних стратегій, інтеграційну стратегію з розширення споріднених сфер діяльності.

3. Сучасне гірничодобувне підприємство розглянуто з позиції системного підходу, до основних процедур якого у стратегічній діяльності належать:

1) дослідження особливостей функціонування підприємства в межах відкритої соціально-економічної системи;

2) використання моделювання як формалізованого опису системи за допомогою логічних схем і економіко-математичних моделей;

3) орієнтація цілей на довгострокові періоди досягнення. Це визначає необхідність становлення системи стратегічного управління.

4. У рамках системного підходу до стратегічного розвитку гірничодобувних підприємств розроблено методологічні підходи до комплексних стратегій, що створюються зусиллями багатьох підрозділів і вирішують складні завдання за пріоритетними напрямами. До них належать стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції, створення конкурентних переваг, природоохоронної діяльності, удосконалення системи управління.

5. До сучасних типів стратегічної політики гірничодобувних підприємств належать конкурентний тип і відповідна йому стратегія стабілізації діяльності та забезпечення сталого розвитку, а також "агресивний" тип і відповідна йому стратегія реструктуризації. Підставою для їх вибору є "дерево цілей", при побудові якого для гірничодобувних підприємств використано метод забезпечення необхідних умов.

6. З метою посилення конкурентних позицій підприємств гірничодобувного комплексу розроблено модель організаційно-економічного механізму стратегічного управління, до складу якої включаються такі підсистеми:

- забезпечення конкурентоспроможності підприємства за рахунок створення та збереження конкурентних переваг і розробки заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;

- розробки й вибору стратегічного курсу підприємства;

- формування інвестиційної і фінансової політики;

- удосконалення ОСУ шляхом визначення відповідності окремих видів структур розробленим критеріям і узгодженню їх із стратегії розвитку.

7. Доведено, що серед стратегічних напрямів диверсифікації прийнятним варіантом для гірничодобувної промисловості є вертикальна інтеграція. Її головною перевагою є одержання синергетичного ефекту в результаті поєднання підприємств підземного комплексу з великими ГЗК. Для обґрунтованого вибору різних напрямів диверсифікації рекомендовано механізм реалізації цього процесу, що включає такі етапи:

- визначення сфер діяльності; розробку ділових і функціональних стратегій для забезпечення діяльності диверсифікаційних виробництв;

- установлення пропорцій у джерелах фінансування.

8. Визначено розбіжності між теоріями порівняльних і конкурентних переваг в умовах підприємств сировинного комплексу. Порівняльні переваги варто розуміти як щось дане або одержане підприємством первісно при створенні. До них належать переваги природного характеру й обумовлені ними технологічні й економічні пріоритети. Однак у сучасних умовах жорсткої конкуренції необхідно створювати та зміцнювати конкурентні переваги, які мають ряд джерел одержання, що формуються за рахунок економічних, структурних, технологічних, організаційно-управлінських і нормативно-правових аспектів. На їх підставі сформовано оціночний показник конкурентоспроможності підприємства. Пропонований алгоритм розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності передбачає визначення групових показників із урахуванням порівняльної оцінки одиничних параметрів, що входять до них, за досліджуваним підприємством і аналогом.

9. У стратегії підвищення конкурентоспроможності концентратів при існуючих технологіях запропоновано використовувати економіко - математичну модель, що визначає умови управління якістю та оптимізації параметрів вихідного продукту. У результаті реалізації даної моделі для умов ВАТ "ЦГЗК" були досягнуті: економія витрат на переділах подрібнення та збагачення - 6150 тис. грн.; приріст прибутку - 48562,3 тис. грн.; конкурентоспроможність концентрату зросла на 8,1%.

10. Установлено істотний вплив якісних параметрів сировини й концентрату на рівень поточних витрат з технологічних переділів. Дані результати було використано при розробці моделі виробничої стратегії, де пропонується розрахувати за критерієм максимуму економії сумарних поточних витрат з основних переділів переробки сировини ефективність упровадження всіх запланованих заходів щодо вдосконалення виробничого процесу. У результаті виконаного розрахунку за обраним варіантом економічний ефект склав 7,5 млн. грн., строк окупності капвкладень - 2,6 року. Загальна економія електроенергії, що досягнута на всіх переділах - 23 685 тис. кВтгод.

11. Визначено пріоритетні стратегічні напрями природоохоронної діяльності та обґрунтовано методологічні підходи до розробки відповідної комплексної стратегії. У ній запропоновано оптимізаційну модель забезпечення найбільш раціональних обсягів запобігання забрудненню навколишнього середовища в кожному періоді, що дозволяє досягати максимуму економічного ефекту і мінімуму екологічних витрат.

12. У зв'язку зі специфікою реалізації стратегічних інвестиційних проектів на гірничодобувних підприємствах як основний критерій рекомендовано чисту поточну вартість і її модифікований показник - стратегічну чисту поточну вартість, що враховує більшість факторів, які виключено при звичайній оцінці. Запропоновано економіко-математичну модель, що дозволяє оптимізувати послідовність упровадження набору "локальних" проектів, які є складовими стратегічного інвестиційного проекту. Раціональна послідовність їх упровадження дозволила підвищити рентабельність інвестицій у 1,15 раза, а строк повернення інвестицій скоротити у 1,2 раза.

13. Для гірничодобувних підприємств згідно з розробленими концепціями загальної (корпоративної) стратегії запропоновано відповідні їм види фінансових стратегій. При стратегії стабілізації рекомендовано стратегію ФФР. При стратегії реструктуризації використано інвестиційну стратегію. Як головний критерій ефективності використання фінансових ресурсів доцільно приймати ринкову вартість підприємства.

14. Доведено, що при розробці фінансових стратегій гірничодобувних підприємств доцільно віддавати перевагу:

1) підвищенню питомої ваги у структурі фінансових ресурсів власного капіталу, однак у певних межах, тому що при найвищій фінансовій стійкості втрачаються можливості приросту прибутку на вкладений капітал;

2) збільшенню обсягів валового самофінансування за рахунок підвищення відтворювальної функції амортизаційних відрахувань і визначення дійсних темпів зменшення споживчих властивостей засобів праці.

15. Обґрунтовано створення відділу стратегічного планування у структурі апарату управління, основними функціями якого є: розробка альтернативних варіантів та обґрунтування вибору загальної стратегії розвитку, формування на її основі стратегічного плану, контроль за реалізацією стратегії, розробка заходів щодо коригування стратегічного курсу. Для забезпечення стабільних конкурентних позицій підприємств на сировинних ринках передбачене створення відділу маркетингу й зовнішньоекономічної діяльності (ВМ і ЗЕД), визначено його структуру, а також склад і зміст розв'язуваних завдань.

16. З метою оцінки ефективності реалізації організаційно-економічного механізму стратегічного управління на певному часовому проміжку запропоновано використовувати підхід, сформований у теорії багатоцільової оптимізації. Як критерій ефективності може бути прийнятий пріоритетний показник із досягнення цілей у конкретному часовому проміжку стратегічного періоду. Проведено розрахунки з визначення ефективності досягнення цілей у рамках ВАТ "ЦГЗК". Установлено, що за результатами першого року реалізації стратегічну політику підприємства обрано правильно. Про це свідчить фактичне значення загального критерію ефективності (F=3,34), що перевищує заплановане значення (F_пл.=3,25).

Список ОСНОВНИХ опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

1. Варава Л.Н. Стратегическое управление в горнодобывающей промышленности (на примере предприятий железорудной подотрасли Украины). - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - 364 с.

2. Варава Л.Н. Стратегическое управление горнодобывающими предприятиями. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2006. - 356 с.

3. Варава Л.Н. Оценка эффективности инвестиционных решений в условиях неопределенности // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - С. 204-209.

4. Варава Л.Н. Основные положения инвестиционной стратегии горнорудных предприятий // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - С. 290-301.

5. Варава Л.Н. Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - Т.1. - С. 94-104.

6. Варава Л.Н. Формирование организационной структуры предприятия в рамках процесса стратегического планирования // Економіка промисловості. - 2000. - № 2. - С. 116-122.

7. Варава Л.Н. Разработка этапов стратегического планирования на горнодобывающих предприятиях // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С. 89-97.

8. Варава Л.Н. Проблемы диверсификации в современном стратегическом развитии железорудного комплекса Украины // Економіка промисловості. - 2001. - №1. - С. 40-46.

9. Варава Л.Н. Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 71. - С. 62-66.

10. Варава Л.Н. Современное состояние железорудной подотрасли Украины и стратегические направления ее развития // Стратегія економічного розвитку України. - К.: КНЕУ, 2001. - Вип. 4. - С. 79-90.

11. Варава Л.Н. Методика определения оптимального набора стратегических инвестиционных проектов // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. - С. 34-45.

12. Варава Л.Н. Особенности реструктуризации горнорудных предприятий // Стратегія економічного розвитку України. - К.: КНЕУ, 2002. - Вип. 1(8). - С. 254-260.

13. Варава Л.М. Моделювання галузевого розвитку виробництва з урахуванням екологічної складової // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - К.: КНТЕУ, 2002. - № 2. - С. 41-47.

14. Варава Л.Н. Задачи перспективного планирования горных работ при формировании конкурентоспособности товарной продукции // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - Вип. 166. - С. 62-68.

15. Варава Л.М. Формування загальної (корпоративної) стратегії на багатофункціональному гірничодобувному підприємстві // Регіональні перспективи. - 2003. - №9-10. - С. 41-46.

16. Варава Л.Н., Ртищев С.А. Формирование цены на железорудную продукцию с учетом ее потребительских качеств // Вісник Криворізького технічного університету. - Кривий Ріг: КТУ, 2004. - Вип.3. - С. 140-144.

17. Варава Л.Н. Исследование параметров конкурентоспособности железорудного концентрата и определение направлений ее повышения // Вісник Криворізького технічного університету. - Кривий Ріг: КТУ, 2004. - Вип.12. - С. 130-136.

18. Варава Л.Н. Стратегические проблемы повышения конкурентоспособности железорудных концентратов с использованием экономико-математического моделирования. - 2005. - №11. - С. 172-182.

19. Варава Л.Н. Экономическая оценка стратегии вертикальной интеграции // Наук. пр. Кіровоградського нац. техн. ун-ту: Економічні науки. - Кіровоград: КНТУ, 2006. - Вип.9. - С. 272-278.

Варава Л.М. Оцінка ефективності реалізації багатоцільового стратегічного плану на підприємстві // Економіка промисловості. - 2006. - №4 (35). - С. 153-156. економічний управління конкурентоспроможність

20. Варава Л.Н. Разработка стратегии управления инвестиционными рисками // Вісник Криворізького технічного університету. - Кривий Ріг: КТУ, 2006. - Вип. 14. - С. 274-278.

21. Амоша О.І., Варава Л.М. Особливості стратегічного управління на гірничодобувних підприємствах // Вісник Криворізького технічного університету. - Кривий Ріг: КТУ. - 2006. - Вип. 15. - С. 235-238.

22. Варава Л.Н. Применение экономико-математического моделирования в планировании развития производства на горно-обогатительном комбинате // Матеріали наук. практ. конф. „Проблеми та напрями використання САПР у навчальному процесі та автоматизація проектно-конструкторських робіт сучасних виробництв”. - Кривий Ріг: КТУ, 1998. - С. 39-46.

23. Варава Л.М. Стратегічна концепція розвитку гірничодобувних підприємств України // Матеріали XI Міжнар. наук.-практ. конф. „Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації”. - Чернівці: МП „Юніверс Лтд.”, 2000. - Т. ІІ. - С. 316-318.

24. Варава Л.М. Оптимізація варіантів впровадження сукупності інвестиційних проектів в межах системи стратегічного планування // Матеріали І Всеукраїнської наук. практ. конф. „Україна наукова 2001. Економічні науки”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2001. - Том І. - С. 39-40.

25. Варава Л.Н. Концептуальные основы управления конкурентоспособностью продукции на горнодобывающих предприятиях // Праці Другої міжнар. третьої всеукр. наук. конф. студентів і молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - Ч. 1. - С. 23-26.

26. Варава Л.Н. Особенности разработки общей (корпоративной) стратегии многофункционального предприятия // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. "Динаміка наукових досліджень 2003". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т. 27. - С. 10-11.

27. Варава Л.М. Оцінка ефективності діючої стратегії на підприємстві // Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. "Теорія і практика сучасної економіки". - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - С. 26-30.

Размещено на Allbest.ru