Економічне оцінювання та вибір варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"

УДК 330.341.1:338.45:621

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічне оцінювання та вибір варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування

Войцеховська Вікторія Вікторівна

Львів-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Стадницький Юрій Іванович, Національний університет "Львівська політехніка", професор кафедри економіки підприємства та інвестицій

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук Соловйов Вячеслав Павлович, Центр досліджень наукового-технічного потенціалу і історії науки ім. Доброва НАН України, замісник директора

- кандидат економічних наук Гречаник Богдан Васильович, Західноукраїнський економіко-правничий університет, проректор з навчальної роботи

Захист відбудеться "31"жовтня 2007 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, ІV корпус, 209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий "28" вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н. Завербний А.С.

Анотації

Войцеховська В.В. Економічне оцінювання та вибір варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування). - Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2007.

Дисертаційна робота присвячена створенню нових підходів та методів економічного оцінювання та оптимізації інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Вперше на основі аналізу темпів зростання обсягів продукції та використаних при її виготовленні виробничих ресурсів виявлена кількісна закономірність динаміки ресурсовіддачі в залежності від показника оновлення основних засобів та введеного показника їх інноваційності. Розроблено підхід до визначення пріоритетів інноваційного оновлення основних засобів за окремими ланками виробничої системи підприємства. Здійснено оцінювання нормативних показників інноваційності нової техніки, котрі можуть слугувати орієнтирами для розробників та виробників нового устаткування з метою досягнення певного рівня ресурсозбереження.

Побудована економіко-математична модель для визначення темпів зростання основних засобів із врахуванням параметрів, що характеризують джерела інвестування, ефективність та тривалість використання основних засобів. Модель використана для оцінювання та вибору варіантів ресурсного забезпечення інноваційного розвитку виробництва.

Розроблений методичний підхід до оптимізації розподілу інвестиційних коштів між напрямками інноваційних змін на підприємстві. При цьому використовуються методи нелінійного програмування, котрі забезпечують диверсифікацію інвестицій. Здійснена ілюстрація методу на прикладі реалізації організаційно-технічних заходів на машинобудівному підприємстві.

Ключові слова: Розвиток, темпи, ресурси, інвестиції, інноваційність, техніка, оцінювання, вибір, пріоритети, модель, оптимізація.

Войцеховская В.В. Экономическое оценивание и выбор вариантов инновационного развития предприятий машиностроения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (машиностроение и приборостроение). Национальный университет "Львовская политехника", Львов, 2007.

Диссертационная работа посвящена созданию новых подходов и методов экономического оценивания и оптимизации инновационного развития предприятий машиностроения.

Впервые на основе анализа темпов роста объемов продукции и использованных при ее изготовлении производственных ресурсов установлена количественная закономерность динамики ресурсоотдачи в зависимости от показателя обновления основных средств и введенного показателя их инновационности. Последний определяется как безразмерная величина по технико-экономическим параметрам действующей и инновационной техники - стоимость, производительность единицы техники, объемы использования производственного ресурса в процессе ее функционирования. Динамика ресурсоотдачи характеризуется разностью темпов роста объемов производства и используемого производственного ресурса. На основе сравнения показателя инновационности разработан подход для определения приоритетов инновационного обновления основных средств по отдельным звеньям производственной системы предприятия. Осуществлено оценивание нормативных показателей инновационности новой техники, которые могут служить ориентирами для разработчиков и производителей нового оборудования с целью достижения определенного уровня ресурсосбережения. В частности, произведены соответствующие расчеты для варианта развития, в котором производственный ресурс остается неизменным.

Разработана экономико-математическая модель для определения темпов роста основных средств с учетом параметров, характеризующих источники инвестирования развития (собственные, заемные, кредитные средства), уровень прибыльности продукции, рентабельность основных средств, продолжительность их использования, механизм и нормативы начисления амортизации. Модель может быть использована для решения таких задач как определение амортизационных нормативов и соответствующих им периодов эксплуатации оборудования, экономического оценивания отклонений от этих периодов, а также интерпретации метода чистой теперешней стоимости (NPV) и его параметров. Модель использована для оценивания и выбора вариантов ресурсного обеспечения инновационного развития производства.

Разработан методический подход к оптимизации распределения инвестиционных средств между направлениями инновационных изменений на предприятии. Предусматривается достижение наибольшего эффекта в виде прибыли при инвестиционных ограничениях и в предпосылке о внедрении мероприятий, имеющих объективно меньшую эффективность инвестиций. Предложенный подход позволяет компромиссно учесть эффективность инвестиций и необходимость их диверсификации. Метод реализуется путем использования соответствующей экономико-математической модели нелинейного программирования, решение которой получено в явном аналитическом виде. Осуществлена иллюстрация метода на примере реализации на предприятии инновационных организационно-технических мероприятий на машиностроительном предприятии.

Ключевые слова: Развитие, темпы, ресурсы, инвестиции, инновационность, техника, оценивание, выбор, приоритеты, модель, оптимизация.

Voytsekhovska V.V. Economic assessment and alternative choice of innovative development of the manufacturing enterprises. - Manuscript.

The thesis for scientific degree of the candidate of economic science by speciality 08.00.04 - Economy and management of enterprises. - National University "L'vivska Polytechnica", L'viv, 2007.

The thesis paper is aimed at development of new approaches and methods of economic assessment and optimization of innovative development of manufacturing enterprises.

For the first time was found the conformity of the dynamic of innovative development of the enterprises based on the analysis of the rates of increase of production and its resources. The indicator of innovativity was obtained by technical and economic parameters of current and new technique. The planned approach to normative indicators determination of new technique innovativity, which can be guiding lines for developers and manufacturers of new equipment aimed at reaching of certain level of resource economy.

The economic-mathematic model was obtained in order to find the rates of increase of fixed assets taking into account the parameters such as (amortization, profit, credit sources) and duration of functioning of fixed assets. The model can be used for the estimation and alternative choice of the resource supply of innovative development of manufacturing.

The methodological approach towards optimization and distribution of financial resources between the directions of innovative changes on the enterprises has been developed. Number of non linear programming methods were applied to assure the investment diversity.

Key words: Development, rates of increase, investment, innovativity, technique, assessment, alternative choice, priorities, model, optimization.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід до інноваційного типу розвитку національної економіки України ставить перед економічною наукою та господарською практикою нові вимоги щодо виявлення та розробки шляхів забезпечення сталого економічного зростання. Реалізація інноваційної стратегії висуває особливі вимоги до машинобудівних підприємств, які забезпечують оновлення та інноваційний розвиток активної складової основних засобів усіх галузей національного господарства. Розв'язання поставлених завдань повинно базуватись на науковому аналізі закономірностей інноваційного розвитку виробництва, виборі та обґрунтуванні найбільш раціональних його варіантів із врахуванням конкретних особливостей функціонування підприємств.

В науковому плані економічне оцінювання та вибір варіантів інноваційного розвитку вимагає розв'язання низки теоретичних та практичних завдань, зокрема, визначення критеріїв та показників ефективності інноваційного розвитку, кількісних економічних закономірностей цього процесу, формулювання та розв'язання відповідних оптимізаційних задач, розробки практичних рекомендацій та пропозицій.

Видатний внесок у теорію економічного зростання на основі досягнень науково-технічного прогресу зробили такі всесвітньо відомі вчені, як М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер, Я. Тінберген, С. Кузнєц, Р. Солоу та інші.

Проблеми інноваційного розвитку набули широкого висвітлення у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Алексєєв І.В., Бажал Ю.М., Богачов В.М., Боєр. Р., Вовканич С.Й., Геєць В.М., Гвелек Д., Гречаник Б.В., Загородній А.Г., Козик В.В., Коен В., Крикавський Є.В., Кузьмін О.Є., П. Массе, Пересада А.А., Петрович Й.М., Санто Б., Скворцов І.Б., Соловйов В.П., Стадницький Ю.І., Тивончук І.О., Чухрай Н.І. та інші. У наукових працях цих вчених розглядаються теоретичні основи інновацій, закономірності інноваційного розвитку, ресурсне забезпечення розробки та впровадження інновацій, оцінка ефективності інноваційних проектів тощо.

Проте деякі із важливих напрямків дослідження процесів інноваційного розвитку не отримали до теперішнього часу належної наукової розробки та узагальнення. Насамперед це стосується наукового апарату аналізу динаміки інноваційного розвитку на рівні підприємства та окремих його ланок.

В економічній літературі недостатньо висвітлюються питання щодо кількісного економічного оцінювання інновацій як таких, що повинні забезпечувати значне зростання ефективності використання виробничих ресурсів. Більше уваги слід приділити економічним дослідженням низки практичних проблем, які є досить актуальними для функціонування та розвитку підприємств. До них слід віднести задачі вибору варіантів неперервного інноваційного оновлення основних засобів, продукції, оптимізації реалізації інноваційних організаційно-технічних заходів тощо.

Названі проблеми, необхідність їх вирішення зумовили вибір теми та напрямків дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із виконанням наукових досліджень, передбачених планом Національного університету "Львівська політехніка" та науковим напрямком кафедри економіки підприємств та інвестицій "Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства" (№ державної реєстрації 0107U001113); матеріали наукового дослідження використано для розроблення держбюджетної теми ДБ/ТЕОР "Формування системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств" (№ державної реєстрації 0107U000837), дійсної на підставі Наказу МОН України від 27.10.2006 р., №732.

Мета і завдання дослідження: Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних наукових положень та методико-практичних рекомендацій щодо економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку підприємств. Для досягнення мети дослідження необхідним є вирішення таких завдань:

- дослідити економічну сутність та варіантність інноваційного розвитку підприємств;

- розробити економіко-математичну модель кількісної оцінки впливу основних ресурсних та інноваційних факторів на динаміку виробничого потенціалу підприємств;

- встановити кількісні закономірності зростання ресурсовіддачі, зокрема, у процесі інноваційного оновлення обладнання;

- сформулювати низку завдань щодо вибору варіантів інноваційного розвитку та розробити відповідні методи їх розв'язання на основі виявлених кількісних закономірностей;

- розробити пропозиції та практичні рекомендації щодо оптимізації інноваційного розвитку підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дослідження у дисертації було використано такі методи: системного загальнотеоретичного осмислення процесів інноваційного розвитку - для дослідження сутності та варіантності інноваційного розвитку підприємств; статистичні - при аналізі і визначенні кореляційних залежностей за матеріалами щодо інноваційного розвитку економіки України та країн Європейського Союзу; економіко-математичного моделювання - для встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що стосуються оцінювання впливу сукупності факторів на темпи зростання основних засобів; оцінювання та порівняння - для вибору варіантів інноваційного оновлення основних засобів; оптимізації - при розв'язанні задачі розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційних організаційно-технічних засобів.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, статистичні публікації, а також матеріали, котрі опубліковані у монографічній літературі та періодичних виданнях, науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують завдання економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування. До найбільш суттєвих наукових результатів, що були отримані у дисертації, відносяться наступні:

вперше:

- встановлена кількісна економічна закономірність динаміки інноваційного оновлення обладнання (техніки), згідно з якою темпи зростання ресурсовіддачі (різниця між темпами зростання обсягів виробництва та ресурсу будь-якого виду) розраховуються як добуток двох величин - відносної величини інвестування (коефіцієнта оновлення основних засобів) та показника інноваційності техніки. Аналітичні взаємозв'язки використовуються з метою визначення за критерієм ресурсовіддачі (ресурсозбереження) пріоритетів оновлення обладнання (техніки) для системи виробничих ланок підприємства.

удосконалено:

- економіко-математичну модель щодо виявлення закономірностей інноваційного розвитку виробничих систем, яка дозволяє визначити темпи зростання основних засобів в умовах дії механізму нарахування амортизації за їх залишковою вартістю в залежності від строків служби та ресурсних факторів - частини прибутку, що капіталізується, рентабельності основних засобів, норми амортизації. Модель модифікується для варіанту врахування залучення кредитних коштів, що використовуються з метою інвестування. Розглянутий механізм нарахування амортизації відображає сучасну виробничу практику і відрізняється від загальноприйнятого підходу, згідно з яким аналізується механізм її рівномірного нарахування на часовому інтервалі використання основних засобів;

- метод розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційних організаційно-технічних заходів, який передбачає досягнення компромісу між ефективністю заходів та необхідністю інвестування різних напрямків організаційно-технічного розвитку виробництва. Здійснено поєднання двох загальноприйнятих методів, одним із яких є розподіл за критерієм ефективності, а другий - зорієнтований на простий пропорційний розподіл. Оптимізація досягається за рахунок допущення відхилень від пропорційного розподілу. При цьому використовуються економіко-математичні методи нелінійного програмування, згідно з якими отримані кінцеві аналітичні вирази прозорого економічного змісту для розподілу загальних інвестицій. Метод базується на групуванні організаційно-технічних заходів на противагу існуючим громіздким підходам безпосереднього дискретного аналізу варіантності їх реалізації.

дістало подальшого розвитку:

- методичний підхід до визначення нормативного терміну експлуатації основних засобів як такого, при якому формуються інвестиційні кошти, необхідні для відтворення основних засобів з заданим темпом їх зростання. При нормативних термінах досягається баланс між нарахованою амортизацією та первісною вартістю основних засобів, що вибувають. Відхилення від нормативних термінів приводить до зміни інвестиційного потенціалу інноваційного оновлення основних засобів. Відповідні розрахунки базуються на використанні дисконтування грошових потоків з нормою дисконтування, котра на відміну від існуючих підходів дорівнює темпам приросту основних засобів.

- метод коригування виробничої програми із врахуванням інноваційного оновлення продукції, що зорієнтований на максимізацію продуктивності праці, яка виступає однією із найважливіших стратегічних цілей у діяльності та розвитку підприємств машинобудування. При розв'язанні задачі не використовуються загальноприйняті методи лінійного програмування, а будується нелінійна економіко-математична модель. Введення нелінійності обумовлене необхідністю забезпечення диверсифікації виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати та розроблені на їх основі висновки та пропозиції поглиблюють та містять нові знання у сфері економіки інновацій. Запропоновані методичні положення та практичні рекомендації можуть використовуватись як розробниками, так і виробниками нової техніки для оцінювання її інноваційності, конкурентоспроможності та ефективності за критеріями ресурсозбереження, а також при виборі варіантів інноваційного розвитку підприємств з врахуванням інвестиційного забезпечення цього процесу. Крім рівня підприємства наукові та прикладні результати дослідження можуть використовуватись при розробці програм інноваційного розвитку і ресурсозбереження галузевого, регіонального, та державного рівнів. Теоретико-аналітичні результати та методичні підходи дисертаційного дослідження отримали позитивну оцінку та використовувались на підприємствах: ВАТ "Золочівський радіозавод" (довідка від 14.09.2006, №335); ВАТ "ПМК-76" (довідка від 12.11.2006) і на рівні головного управління економіки Чернівецької обласної державної адміністрації (довідка № 01/2246 від 05.12.2006).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи аспіранта. Конкретний внесок аспіранта у цій праці вказаний в авторефераті у переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися й опубліковані в матеріалах наукових конференцій: "Японський досвід: вивчення, узагальнення та застосування в Україні" (Київ, 2000), "V студентська науково-практична конференція ТДТУ імені Івана Пулюя "(Тернопіль, 2002), "An international Experts' and Students conference" (Краків, 2002), "Международная конференция студентов и молодых ученых "Ломоносов-2003" (Москва, 2003), "V Міжнародна науково-практична конференція Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (Львів, 2004), "Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2005), "Управління інноваційними процесами в Україні: проблеми, перспективи, ризики"(Львів, 2006).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у вісімнадцяти публікаціях, у тому числі у десяти статтях, решта - у вигляді тез конференцій. Усі положення, викладені у публікаціях - інтелектуальна власність автора. Загальний обсяг опублікованих за темою дисертації наукових праць -4,5 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (157 найменувань). Обсяг дисертації складає 165 сторінок тексту, містить 10 рисунків і 30 таблиць.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й основні завдання дисертації, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ "Теоретико-методологічні засади економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку" присвячений дослідженню економічної сутності інноваційного розвитку, оцінюванню його ресурсного забезпечення, розгляду методологічних та методичних аспектів щодо вибору варіантів інноваційного розвитку. Світова практика засвідчує, що інноваційний розвиток є найбільш перспективним та ефективним шляхом сталого економічного зростання, включаючи його виробничу, соціальну та екологічну складові. Основу такого розвитку, як вважають основоположники інноваційної теорії, визначають інновації, котрі класифікуються на декілька видів. І в даний час сутність інновацій та інноваційного розвитку продовжують досліджуватись зарубіжними та вітчизняними економістами, в тому числі, у напрямку охоплення більшої кількості факторів (людський, інформаційний, фінансовий, екологічний тощо) та взаємозв'язків між ними.

У теоретичному та практичному аспектах крім класифікації нововведень, що носить якісний характер, необхідно дати їм кількісну економічну оцінку з точки зору інноваційності. Наприклад, стосовно обладнання такий показник повинен характеризувати кількісну зміну у техніко-економічних параметрах нової техніки у порівнянні із діючою. На основі розрахунку та аналізу показників інноваційності можна було би зробити висновок про доцільність здійснення оновлення основних засобів підприємств чи їх окремих виробничих ланок. Що стосується ресурсного забезпечення інноваційного розвитку, то воно характеризується значною варіантністю. Важливими є пропорції між інвестиціями в основний капітал та фінансуванням наукових і науково-технічних робіт. Формування фінансових потоків на підприємствах обумовлюється дією широкого кола чинників - рівнем прибутковості продукції, рентабельністю основних засобів та термінами їх використання, параметрами амортизаційної політики, системою оподаткування доходів та прибутку тощо.

Наведемо дані стосовно рентабельності операційної діяльності підприємств машинобудування Львівської області (табл.1).

Таблиця 1. Рентабельність операційної діяльності підприємств машинобудування Львівщини, %

Види діяльності	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.
Машинобудування, в тому числі: виробництво машин та устаткування виробництво електричного та електронного устаткування виробництво транспортного устаткування	1,0 -1,0 5,1 -3,7	-1,6 -1,0 1,9 -8,1	-1,6 -0,9 -1,0 -2,8	-0,7 -1,5 9,1 -13,4	1,7 -0,8 0,7 4,5

Низький рівень прибутковості операційної діяльності підприємств, а в окремі періоди і збитковість роботи, свідчать про необхідність переходу до інноваційного типу розвитку, котрий забезпечував би зниження собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Економічне оцінювання ресурсного забезпечення інноваційного розвитку повинно базуватись на кількісному аналізі дії сукупності чинників на ефективність досліджуваного процесу, зокрема, із застосуванням елементів економіко-математичного моделювання. Існуючі методи кількісного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку можна наближено згрупувати у дві групи. Перші з них слід віднести переважно до економічних (оцінювання за темпами зростання ресурсовіддачі, розрахунок чистої теперішньої вартості, метод визначення пріоритетів тощо), а другі - до економіко-математичних (моделювання залежностей стосовно динаміки розвитку, застосування методів лінійного та нелінійного програмування). В той же час низка завдань, що стосуються виявлення закономірностей інноваційного розвитку, а також вибору раціональних варіантів цього процесу, потребують розробки нетипових кількісних методів.

У другому розділі дисертаційного дослідження "Аналіз інноваційного розвитку аналітичними та статистичними методами" здійснюється моделювання кількісних закономірностей інноваційного розвитку виробництва, аналізується вплив основних параметрів на темпи зростання основних засобів та ресурсовіддачі, провадиться інтерпретація отриманих результатів за статистичними даними.

На основі аналізу динаміки основних засобів (ОЗ) отримана наступна модель (рівняння) відносно визначення темпів їх зростання:

(1)

де - темпи зростання ОЗ; - частка прибутку, що інвестується в ОЗ; - рентабельність ОЗ; а - норма амортизації, що нараховується за залишковою вартістю ОЗ; - період використання ОЗ.

Кількісні взаємозв'язки між факторами, що аналізуються за допомогою рівняння, подані у табл.2.

Таблиця 2. Кількісні взаємозв'язки між темпами зростання ОЗ, відносною величиною капіталізованого прибутку та періодом експлуатації ОЗ(а=0,10)

Т, років	бb при з
	1,00	1,02	1,04	1,06	1,08
5	0,1180	0,1279	0,1421	0,1554	0,1606
10	0,0348	0,0451	0,0555	0,0674	0,0796
15	0,0137	0,0228	0,0330	0,0441	0,0561

Загалом темпи зростання основних засобів збільшуються із ростом параметрів, що характеризують частку прибутку, використаного для нагромадження, рентабельність основних засобів, норму амортизаційних відрахувань та тривалість використання основних засобів.

Для наближеного визначення темпів зростання основних засобів використовується наступна залежність:

. (2)

Коефіцієнт змінюється в інтервалі 1,74-1,88 і з деяким наближенням можна орієнтуватись на значення цього коефіцієнта, рівне 1,8.

За умови залучення кредитних ресурсів рівняння для визначення темпів зростання основних засобів коригується із врахуванням частки залучених інвестицій у загальних інвестиціях та банківської процентної ставки.

Проведений аналіз показав, що відношення кредитної ставки до рентабельності ОЗ не має перевищувати певної величини. Якщо досягається рівновага між амортизаційними нарахуваннями та ОЗ, що вибувають, тоді кредитна ставка може дорівнювати рентабельності основних засобів. В інших випадках раціональна кредитна ставка відхилятиметься від рентабельності основних засобів в той чи інший бік в залежності від співвідношення амортизації та вибуття основних засобів.

Встановлена наступна кількісна економічна закономірність щодо динаміки ресурсовіддачі в процесі інноваційного оновлення обладнання:

, (3)

де - темпи приросту продуктивності обладнання;- темпи приросту виробничого ресурсу; - коефіцієнт оновлення основних засобів; - показник інноваційності.

Коефіцієнт оновлення ОЗ визначається як відношення інвестицій до первісної вартості основних засобів.

Показник інноваційності обчислюється із урахуванням параметрів діючої та інноваційної техніки за такою формулою:

, (4)

де - відповідно вартість та продуктивність діючої техніки; - відповідно вартість та продуктивність інноваційної техніки;- обсяги використаного виробничого ресурсу при експлуатації відповідно одиниці діючої та інноваційної техніки. Показник інноваційності може розраховуватись стосовно будь-яких видів виробничих ресурсів - трудових, матеріальних, енергетичних, виробничих площ тощо.

На Рис.1 наведені дані для показника інноваційності за трудовим ресурсом у припущенні, що величини параметрів діючої техніки приймаються рівними одиниці, вартість та продуктивність інноваційної техніки пропорційно є більшими, а одиниця устаткування обслуговується однаковою кількістю працюючих ().

Графічна інтерпретація цієї залежності представлена на Рис.1.

Рис 1. Показник інноваційності в залежності від вартості та продуктивності одиниці устаткування.

Аналіз зміни показника інноваційності за прийнятих припущень показує, що цей показник асимптотично наближається до одиниці.

Загалом, якщо немає пропорційного росту продуктивності щодо зростання вартості устаткування, то будуть спостерігатися відхилення від відображеної тенденції.

Залежність щодо темпів приросту ресурсовіддачі для будь-якого виду виробничого ресурсу можна представити і у табличній формі (табл.3).

Таблиця 3. Темпи приросту ресурсовіддачі у залежності від коефіцієнта оновлення основних засобів та показника інноваційності

	0	0,200	0,400	0,600	0,800	1,000
0,02	0	0,004	0,008	0,012	0,016	0,020
0,04	0	0,008	0,016	0,024	0,032	0,040
0,06	0	0,012	0,024	0,036	0,048	0,060
0,08	0	0,016	0,032	0,048	0,064	0,080
0,10	0	0,020	0,040	0,060	0,080	0,100

На підставі даних табл.3. можна зробити висновки стосовно зміни ресурсовіддачі за кожним видом виробничих ресурсів. Наприклад, якщо відношення інвестицій до первісної вартості обладнання складає 6%, а показник інноваційності за ресурсним параметром, що аналізується, дорівнює 0,4, то впровадження інноваційної техніки забезпечить зростання ресурсовіддачі на 2,4% (0,06*0,04=0,024) або ж зменшення ресурсомісткості продукції приблизно на таку ж саму величину. Якщо темпи приросту ресурсовіддачі є нульовими (ресурсні витрати змінюються пропорційно обсягам продукції), то це є ознакою стабільності цього показника, що за окремими напрямками розвитку може бути позитивним явищем. Зокрема, стабільність фондовіддачі слід вважати позитивною тенденцією економічного розвитку підприємств. Вимога збільшення ресурсовіддачі (зменшення ресурсомісткості продукції) головним чином стосується невідновних ресурсів, які є обмежені за своєю природою.

Залежність для визначення темпів зростання ресурсовіддачі узагальнюється і для системи (m) виробничих ланок (при умові забезпечення однакового зростання їх виробничої потужності) шляхом використання відповідних середніх величин:

; (5)

; (6)

. (7)

Середній показник інноваційності визначається як зважена сума локальних показників. За вагові коефіцієнти приймаються частки локальних інвестицій в їх загальному обсязі.

Для підтвердження впливу розглянутих параметрів на темпи економічного зростання та його інноваційність проведено відповідне статистичне дослідження. Для оцінювання впливу норми нагромадження капіталу на темпи зростання ВВП аналізувались статистичні дані щодо низки країн Європейського союзу (Франція, Італія, Греція, Нідерланди та Польща), котрі характеризуються досить високим рівнем інноваційного розвитку економіки (Рис.2).

Рис.2. Статистична залежність темпів зростання ВВП від норми нагромадження (для країн Європейського Союзу).

Загалом спостерігається тенденція, згідно з якою зі збільшенням норми нагромадження збільшуються темпи зростання ВВП. Безпосередньо кількісна аналітична залежність є наступною:

. (8)

З погляду на величину коефіцієнта детермінації () норма нагромадження лише частково обумовлює темпи зростання ВВП цих країн. До інших факторів, що обумовлюють цей зв'язок, необхідно віднести такий параметр як показник інноваційності інвестицій, котрий є різним для кожної із країн. Цей показник залежить від інноваційності активної частини основних засобів, що продукуються машинобудівними підприємствами.

Важливою є також залежність, що характеризує взаємозв'язок вартості основних засобів з обсягами виробництва. У цьому напрямку досліджувались воєводства Польщі, враховуючи, що дані стосовно вартості основних засобів та регіонального продукту містяться у відповідних статистичних збірниках (Рис.3).

Рис. 3. Статистична залежність ВВП воєводств Польщі від вартості основних засобів, млрд. злотих.

Отримано наступний кількісний зв'язок між вартістю основних засобів та обсягами регіонального продукту:

Р=0,5217F-4,6154. (9)

Враховуючи, що коефіцієнт кореляції складає майже 1, можна зробити висновок про наявність близької до функціональної залежності між основними засобами та продуктом, з допомогою котрих він виробляється. Тобто за період, який аналізується, характерною є закономірність, згідно з якою домінуючим чинником економічного зростання виступають основні засоби. Активною складовою останніх, як відомо, є продукція машинобудування.

У дисертації здійснено аналіз наявної статистичної інформації щодо деяких окремих напрямків інноваційного розвитку, зокрема, за матеріалами Польщі та України. Згідно із фактичними даними промисловість Польщі характеризується інтенсивною динамікою автоматизації виробничих процесів. За окремими напрямками темпи приросту засобів автоматизації знаходяться в межах від 8 до 35 відсотків. Найбільші темпи автоматизації досягаються у напрямку - виробничі роботи і маніпулятори. Досить значним є ріст обробних центрів та комп'ютерів, у тому числі ПК для управління виробничими процесами. Характеризуючи загальний стан оновлення найважливіших видів продукції, можна зробити висновок, що частка нових та модернізованих виробів у реалізованій промисловій продукції Польщі у грошовому вираженні щорічно складає 16, 8 процента. Найбільша частка витрат на інноваційну діяльність у промисловості припадає на закупівлю нових машин, устаткування та транспортних засобів. Щодо темпів зростання витрат по окремих напрямках, то вони найбільші на закупівлю нових технологій. Досить специфічною є динаміка споживання електричної енергії. Після максимального споживання електричної енергії в 1996 році спостерігається зменшення абсолютних енергетичних витрат. Для цієї динаміки встановлена відповідна кореляційна залежність, з якої слідує, що з кожним роком в середньому абсолютне споживання енергії зменшується приблизно на 1,4%, незважаючи на збільшення ВВП .

За даними статистики інноваційна діяльність промисловості України характеризувалась тим, що майже 90% підприємств із тих, які впроваджували інновації, освоювали виробництво нових видів продукції, а від 24% до 42% цих підприємств впроваджували нові технологічні процеси.

У третьому розділі дисертаційної роботи "Методи економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку підприємств" розроблено три методи, що стосуються вибору варіантів інноваційного оновлення основних засобів за критерієм ресурсовіддачі (ресурсомісткості продукції), коригування виробничої програми із врахуванням інноваційного оновлення продукції, оптимізації розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційних організаційно-технічних заходів.

Метод вибору варіантів інноваційного оновлення обладнання для системи виробничих ланок підприємства ґрунтується на визначенні пріоритетів оновлення за критерієм вартості заміщення виробничого ресурсу інвестиціями або ж за оберненим показником, що характеризує ефективність інвестицій. Визначення пріоритетів здійснюється за критерієм:

. (10)

Оцінка варіантів витрат може проводитись як за одним видом ресурсів, так і за сукупністю виробничих витрат.

При оцінюванні доцільності оновлення діючих основних засобів потрібно брати до уваги величину недоотриманих (надлишкових) коштів () у результаті експлуатації устаткування, використовуючи рівняння:

 (11)

Приведене рівняння характеризує обіг фінансових ресурсів у процесі відтворення основних засобів (). Вартість цих засобів протягом їх експлуатації має бути повернена з процентами за рахунок частки прибутку та амортизаційних відрахувань і таким чином мають формуватися наступні інвестиції.

Додатна величина характеризує недоодержання інвестиційних коштів відтворення, а від'ємна - їх надлишок. Скорочення строків використання основних засобів приводить до зменшення інвестиційного потенціалу їх оновлення. Понаднормативне використання ОЗ збільшує цей потенціал, але при цьому втрачається інноваційний ефект оновлення.

Інноваційний розвиток висуває певні вимоги до розробників нової техніки. Остання має бути такою, щоб забезпечити цей розвиток при майже постійній величині використання деяких видів виробничих ресурсів. Зокрема, це стосується, наприклад, трудових ресурсів. Для умов зростання із певним темпом обсягів виробництва при постійних ресурсних витратах можна запропонувати підхід щодо визначення відповідних нормативних показників інноваційності основних засобів, які забезпечують саме такий процес розвитку.

Зауважимо, що показник інноваційності при визначається наступним чином:

(12)

Для усталеної динаміки основних засобів показник оновлення визначається за темпами їх зростання та строками експлуатації:

. (13)

Для варіанту економічного розвитку, в якому темпи зростання продукції є однаковими із темпами зростання основних засобів (фондовіддача залишається сталою), показник інноваційності складатиме величину, рівну:

. (14)

У певній мірі цей показник можна вважати нормативним, оскільки при ньому забезпечується зростання обсягів виробництва при певних стабільних витратах виробничого ресурсу. У табл. 4 приведені кількісні значення показника інноваційності в залежності від досліджуваних параметрів.

Таблиця 4. Нормативний показник інноваційності основних засобів в залежності від темпів їх зростання та періоду використання ()

Т	при
	1,02	1,04	1,06	1,08
5	0,094	0,173	0,254	0,320
10	0,180	0,320	0,435	0,534
15	0,257	0,441	0,581	0,684
20	0,327	0,557	0,686	0,785

Показник інноваційності має бути більшим для вищих темпів зростання основних засобів та більших періодів їх експлуатації. Відхилення показника від нормативної величини в ту чи іншу сторону буде супроводжуватись відповідним відхиленням потреб у виробничих ресурсах. Якщо мова, наприклад, йде про трудовий ресурс, то зменшення показника інноваційності у порівнянні із його нормативною величиною приведе до необхідності додаткового залучення працюючих для досягнення таких самих темпів економічного зростання. Якщо ж реальний показник інноваційності техніки перевищить нормативну величину, то процес економічного розвитку буде супроводжуватись вивільненням працюючих.

Метод коригування виробничої програми із врахуванням інноваційного оновлення продукції зорієнтований на максимізацію продуктивності праці, яка виступає однією із найважливіших стратегічних цілей у діяльності та розвитку підприємств машинобудування. Як відомо, продукція таких підприємств характеризуються значною трудомісткістю виготовлення.

Розподіл обмеженого фонду робочого часу працюючих на виробництво різних видів продукції здійснюється у два етапи. На першому етапі задається певний фонд робочого часу для виготовлення нового виробу, а та частина його, що залишилася, оптимальним чином розподіляється між виробами, які вже знаходились у виробництві. На другому етапі аналізу можна змінювати структуру цих частин і відповідно досягати компромісу між обсягами виготовлення нової продукції та продукції, що була у виробництві до інноваційних змін. Розв'язування задачі базується на формуванні відповідної економіко-математичної моделі з використанням методів нелінійного програмування. Введення нелінійності обумовлене необхідністю забезпечити диверсифікацію виробництва і утримання стійких позицій на різних сегментах ринку.

Безпосередньо економіко-математична модель має наступний зміст. Максимізується вартість продукції:

, (15)

де Рі - фізичні обсяги продукції і-го виду, сі- ринкова ціна одиниці продукції.

Встановлено обмеження на загальний фонд робочого часу працюючих:

, (16)

де фі - трудомісткість виготовлення одиниці продукції і-го виду, Т- сумарний фонд робочого часу працюючих.

Також вводиться обмеження щодо минулої діяльності підприємства на ринку і можливих змін у продажі продукції різних видів:

, (17)

де Рі* - обсяги продукції і-го виду, що виготовлялась в базовому періоді.

Згідно з обмеженням допускаються деякі зміни у виробничій програмі, але такі відхилення разом не перевищують заданої величини, що характеризується параметром .

Сформульована оптимізаційна модель має аналітичний розв'язок, алгоритм якого проілюстрований із використанням конкретних числових даних. Метод розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційних організаційно-технічних заходів, передбачає забезпечення найбільшого ефекту у вигляді прибутку при обмеженнях на ці ресурси. Потреба в інвестиційних ресурсах, як правило, перевищує їх наявність. Застосування пріоритетів, які базуються на оцінці ефективності інвестицій, не є найбільш раціональним, оскільки заходи за певними напрямками, що мають об'єктивно меншу ефективність інвестицій, не будуть впроваджуватись.

Запропонований підхід дозволяє досягнути компромісу між ефективністю інвестицій та їх диверсифікацією. Даний метод реалізується теж із використанням економіко-математичної моделі нелінійного програмування.

Висновки

інновація інвестиція ресурсовіддача машинобудування

У дисертаційній роботі виконано дослідження та запропоновані нові методологічні підходи до вирішення наукових завдань, що стосуються економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування. У результаті дослідження цієї проблеми сформульована низка висновків, пропозицій та методичних рекомендацій практичного спрямування, котрі становлять нове вирішення поставлених завдань.

1. Основу сталого економічного зростання визначають інновації, які на рівні підприємства охоплюють основні елементи виробничого процесу (сировина, комплектуючі, технологія та основні засоби, продукція), його організацію, зв'язки із зовнішнім економічним середовищем, зокрема, стосовно ринків збуту продукції, що виготовляється на підприємстві.

У теоретичному та практичному аспектах крім класифікацій нововведень, що носять якісний характер, потрібно шляхом введення відповідного показника надавати їм кількісну економічну оцінку з точки зору інноваційності. Цей показник повинен бути підпорядкований такому ключовому критерію, як ресурсовіддача, оскільки інноваційний розвиток передбачає перш за все економію виробничих ресурсів. Як встановлено, в цьому напрямку доцільно розглядати різницю темпів зростання обсягів продукції та виробничих витрат. Аналіз динаміки загальноприйнятого показника ресурсовіддачі не дає можливості визначити кількісний взаємозв'язок цього показника із факторами, що його обумовлюють.

2. Динаміка ресурсовіддачі у процесі впровадження технічних інновацій характеризується кількісною закономірністю, зміст якої полягає у тому, що різниця між темпами зростання обсягів продукції та виробничого ресурсу обумовлюється добутком двох показників - коефіцієнта оновлення основних засобів та введеного показника інноваційності техніки стосовно конкретного ресурсу (праця, енергія, сировина, виробничі площі тощо). Цей показник визначається за параметрами діючої та інноваційної техніки. Таким чином, динаміка ресурсовіддачі залежить не лише від обсягів інвестування розвитку, але також від ступеня інноваційності нових основних засобів.

Показник інноваційності узагальнюється для системи виробничих ланок із різним обладнанням як середня зважена величина. При цьому ваговими коефіцієнтами виступають локальні частки інвестицій в їх загальному обсязі.

Встановлена кількісна закономірність використана для визначення пріоритетів інноваційного оновлення обладнання як для однієї, так і для системи виробничих ланок підприємства із врахуванням особливостей інноваційного прогресу окремих видів техніки та загальних інвестиційних обмежень. Ключову роль при цьому відіграє вартість заміщення виробничого ресурсу інвестиціями.

3. Побудована економіко-математична модель (рівняння) для визначення темпів зростання основних засобів дозволяє визначити вплив на їх динаміку параметрів, що характеризують частку інвестованого прибутку, рентабельність основних засобів, механізм та норму амортизаційних відрахувань, а також тривалість використання основних засобів.

У зв'язку з тим, що в отриманих аналітичних залежностях темпи зростання не виражені в явному вигляді, для оцінки впливу в принципі керованих параметрів застосовувалась методика складання відповідних таблиць з їх подальшим аналізом.

За табличними даними отримані наближені залежності темпів зростання основних засобів від вказаних вище параметрів, що дає можливість здійснити більш простіше оцінку їх впливу на ці темпи.

Отримане рівняння може бути використане для розв'язання таких задач, як визначення амортизаційних нормативів і відповідних їм строків служби, економічного оцінювання відхилення від цих термінів, а також інтерпретації методу чистої теперішньої вартості (NPV) та його параметрів.

Модифіковане рівняння, в котрому враховується залучення кредитних ресурсів, дозволяє визначити умову доцільності їх використання, яка полягає у тому, що відношення кредитної ставки до рентабельності основних засобів не повинне перевищувати певної величини.

Отримані кількісні залежності можуть бути використані для вибору раціональних варіантів інвестування інноваційного розвитку основних засобів підприємств машинобудування, оскільки цей розвиток обумовлюється дією широкого кола чинників та можливістю вибору різних джерел формування фінансових потоків.

4. Для розробників та виробників нової техніки важливою є орієнтація на нормативні показники її інноваційності, за яких досягається достатній рівень ресурсозбереження. Статистичні дані свідчать, що в реальній господарській практиці нарощення обсягів виробництва може здійснюватись не тільки при постійному абсолютному рівні використання окремих видів ресурсів, але й навіть при їх зменшенні (прикладом є трудові ресурси). Прогнозування дефіцитності певних видів ресурсів (енергетичних, водних, земельних тощо) може послужити передумовою обґрунтування відповідних нормативних показників інноваційності, зокрема, при створенні нових поколінь техніки. Розроблений методичний підхід до розв'язання цього завдання базується на використанні аналітичних залежностей та відповідних табличних даних.

5. Запропонований метод коригування виробничої програми із врахуванням інноваційного оновлення продукції на машинобудівних підприємствах зорієнтований на максимізацію обсягів виробництва при обмеженні на фонд робочого часу працюючих.

Розподіл фонду робочого часу на виробництво різних видів продукції здійснюється у два етапи. На першому етапі задається певний фонд робочого часу для виготовлення нового виробу, а та частина його, що залишилася, оптимальним чином розподіляється між виробами, які вже знаходились у виробництві.

На другому етапі аналізу можна змінювати структуру цих частин і відповідно досягати компромісу між обсягами виготовлення нової продукції та продукції, що була у виробництві до інноваційних змін. Новизна методичного підходу полягає в тому, що шляхом введення елементів нелінійності враховується непередбаченість динаміки попиту на продукцію на ринку та необхідність її диверсифікації.

6. Розроблений метод розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційних організаційно-технічних заходів, передбачає забезпечення найбільшого ефекту у вигляді прибутку при обмеженнях на ці ресурси і за умови впровадження заходів, що мають об'єктивно меншу ефективність інвестицій. Запропонований підхід дозволяє досягнути компромісу між ефективністю інвестицій та їх диверсифікацією і реалізується шляхом використання економіко-математичної моделі нелінійного програмування.

7. Розроблені у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, методи аналізу, практичні рекомендації та алгоритми розрахунків, що стосуються інноваційного розвитку виробництва, можуть використовуватись на рівні окремих підприємств, інжинірингових фірм, науково-дослідних та проектних організацій, органами законодавчої та виконавчої влади.

8. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

- Міністерству економіки України у процесі розроблення стратегії державної інвестиційної та інноваційної політики використовувати положення дисертації та отримані кількісні закономірності щодо співвідношення темпів зростання обсягів виробництва та ресурсних витрат при виготовленні продукції;

- Міністерству промислової політики України використати розроблені методичні та прикладні рекомендації щодо економічного оцінювання та вибору варіантів інноваційного розвитку підприємств машинобудування у процесі реалізації Концепції розвитку промислового комплексу України до 2017 року;

- Міністерству освіти і науки України при підготовці спеціалістів у сфері економіки інновацій та інноваційного менеджменту застосувати теоретичні положення дисертації щодо закономірностей та оптимізації інноваційного розвитку підприємств.

Список опублікованих праць за тематикою дисертації

Публікації у фахових виданнях:

1. Войцеховська В.В. Кількісні закономірності для темпів інноваційного зростання основних виробничих фондів// Збірник наукових статей Управління розвитком №2-2004 "Проблеми і перспективи розвитку інформаційних систем і технологій в економіці "-Харків: ХНЕУ, 2004-С.8-9.

2. Войцеховська В.В. Метод розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на реалізацію організаційно-технічних заходів //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми управління ефективністю інновацій в регіоні (збірник наукових праць)/НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2005-Вип 1 (LI)-С.95-100.

3. Войцеховська В.В., Економічна оцінка інноваційних змін основних засобів підприємства// Проблеми економіки та управління. Збірник наукових праць НУ "Львівська політехніка". - Львів: вид-во НУ "Львівська політехніка", 2005-№533. С.26-31.

...