Формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 336.76

08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки

Вірченко Володимир Віталійович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Базилевич Віктор Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, декан економічного факультету

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Нікіфоров Петро Опанасович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, декан економічного факультету

- кандидат економічних наук, доцент Уманців Юрій Миколайович, Київський національний торговельно-економічний університет, факультет економіки, менеджменту та права, доцент кафедри економічної теорії та конкурентної політики

Захист відбудеться "26" жовтня 2007 року о 14-ій годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, аудиторія 203.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий "24" вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор В.Л. Осецький

Анотації

Вірченко В.В. Формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

Досліджено сутність інституційної структури фінансового ринку, її склад, макроекономічні функції та типологізацію з використанням концептуального каркасу нової інституціональної економічної теорії. Здійснено аналіз економічних поглядів на роль фінансових інститутів та їх місце у економічній системі. На основі результатів економетричного аналізу визначено механізм впливу інституційної структури фінансового ринку на суспільно-економічне зростання у процесі ринкової трансформації економіки країни. Виявлено головні закономірності, що характеризують процес формування і розвитку інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки. Сформулювало основні теоретичні та практичні рекомендації щодо розвитку та вдосконалення механізму функціонування фінансових інститутів, що входять до складу інституційної структури вітчизняного фінансового ринку.

Ключові слова: фінансовий ринок, інституційна структура фінансового ринку, нова інституційна економічна теорія, фінансові інститути, транзитивна економіка.

Вирченко В.В. Формирование институционной структуры финансового рынка в условиях транзитивной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - Экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

Исследована сущность институционной структуры финансового рынка, ее состав и макроэкономические функции с использованием методологии и концептуального каркаса новой институциональной экономической теории. Проанализированы основные подходы к классификации финансовых институтов. Определенно, что наиболее основательной и теоретически правомерной является классификация финансовых институтов по единому критерию - источникам формирования финансовых ресурсов. На основе соотношения масштабов деятельности депозитных и недепозитных финансовых институтов, а также в зависимости от доминирующих на рынке организованных форм финансового посредничества автором выделено пять типов институционной структуры финансового рынка: банковско-ориентированная, рыночно-ориентированная, расширенная, транзитивная (гибридная) и суженная (неразвитая). Указано, что в условиях транзитивной экономики необходимо обеспечить переход от гибридной к расширенной институционной структуре финансового рынка, которая создаст базис для стабильного экономического развития и расширенного общественно-экономического воспроизводства.

Исследованы генезис и эволюция теоретических взглядов представителей экономических школ на роль финансовых институтов и их место в экономической системе страны. Определена миссия или общая роль институционной структуры финансового рынка в условиях транзитивной экономики, которая состоит в ускорении экономического роста путем интенсификации и оптимизации процессов накопления и перераспределения финансовых ресурсов в рамках народного хозяйства, а также обеспечение роста благосостояния населения за счет расширения возможностей индивидуальных собственников капитала в сфере инвестирования накопленных средств в широкий ассортимент финансовых активов. Рассмотрены сущность и механизм реализации общеэкономической, финансово-инвестиционной и социальной роли институционной структуры финансового рынка.

Исследован механизм влияния системы финансовых институтов на общественно-экономический рост в процессе рыночной трансформации. На основе построения системы экономических моделей с использованием методов регрессионного анализа и расширенного эмпирического базиса, который включает статистическую выборку из 16 показателей по 70 странам мира, обосновано наличие стойкой прямо пропорциональной каузальной связи между уровнем развития институционной структуры финансового рынка и степенью общественно-экономического развития страны. На основании результатов исследования эволюции системы финансовых институтов Украины выявлены главные закономерности и особенности, которые характеризуют процесс формирования институционной структуры финансового рынка и определяют инверсионный характер ее развития в условиях транзитивной экономики, который является обратным по отношению к общеэкономическим тенденциям развития мировой финансовой архитектуры. Определены пути, а также сформулированы основные теоретические и практические рекомендации относительно развития, повышения эффективности, а также усовершенствования механизма функционирования финансовых институтов, которые входят в состав институционной структуры отечественного финансового рынка.

Проанализированы основные недостатки отечественной банковской системы и определены главные направления ее усовершенствования: стимулирование инвестиционной специализации банков; внедрение новых методов защиты платежных документов от подделки; установление повышенных требований к размеру уставного капитала банков, диверсификации источников их финансирования и лимитов остатков на корреспондентских счетах; внедрение эффективной модели публичной отчетности финансовых институтов; усовершенствование системы валютного контроля с целью снижения масштабов нелегального вывоза капитала; оптимизация кредитной политики банков и снижение цены заемных ресурсов.

Обоснована необходимость укрепления институционной структуры финансового рынка за счет реформирования пенсионной системы и развития системы негосударственных пенсионных фондов. Указано, что с учетом мирового опыта, объективно необходимым является создание инфраструктуры и механизмов прибыльного инвестирования пенсионных средств, их надежной защиты от потери и обесценения; установление социально справедливого механизма определения размера пенсий; постепенное повышение пенсионного возраста; усовершенствование механизмов инвестирования пенсионных активов за рубеж, а также нормативно-правового поля деятельности негосударственных пенсионных фондов в части регулирования инвестиционных операций и налогообложения их участников.

Исследованы основные направления развития страхового рынка, которые обеспечат активизацию инвестиционных процессов в условиях транзитивной экономики Украины: внедрение обязательного медицинского страхования и повышение конкуренции на рынке, путем привлечения к его системе частных страховых компаний; усовершенствование системы страхования банковских депозитов путем увеличения размера страхового возмещения, оптимизации процедуры отбора банков для участия в системе и усиление надзора за их деятельностью; стимулирование развития перестраховочных пулов.

Ключевые слова: финансовый рынок, институционная структура финансового рынка, новая институциональная экономическая теория, финансовые институты, транзитивная экономика.

V. Virchenko. Formation of the institutional structure of financial market under the transition economy. - Manuscript.

The thesis on competition of scientific degree of the candidate of science (Economy) on speciality 08.00.01 - Economic theory and history of economic thought. - National Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kyiv, 2007.

The substance, composition, macroeconomic functions and typologisation of institutional structure of the financial market are investigated under conceptual framework of neoinstitutional economic theory. The analysis of the economic views on the role of financial institutions and their place in economic system is carried out. The mechanism of influence of institutional structure of the financial market on socioeconomic development under market transformation of a national economy is determined on the basis of results of econometric analysis. The primary regularities which define the process of formation and development of institutional structure of the financial market under transition economy are discovered. Basic theoretical and practical proposals concerning development and improvement of the mechanism of functioning of financial institutions which belong to institutional structure of the domestic financial market are formulated.

Key words: the financial market, the institutional structure of the financial market, neoinstitutional economic theory, financial institutions, transition economy.

Загальна характеристика роботи

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і здійснено нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретичних та організаційно-правових засад формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки, а також практичних рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування в процесі ринкової трансформації, що ґрунтуються на аналізі поточного стану фінансового ринку України та досвіду країн з перехідною і розвинутою ринковою економікою. Автором вперше досліджено сутність фінансових інститутів та інституційної структури фінансового ринку на методологічно-концептуальній основі нової інституційної економічної теорії, а також доведено, що результативність ринкових перетворень в умовах транзитивної економіки визначається складом та ефективністю функціонування інституційної структури фінансового ринку.

Актуальність теми. Інституційна структура фінансового ринку відіграє важливу роль в економічних перетвореннях, що відбуваються в умовах транзитивної економіки. Як регулятор грошового обігу, центр акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів, інституційна структура фінансового ринку забезпечує функціонування ефективного механізму стимулювання розвитку інвестиційної, виробничої сфери економіки, а також усієї системи суспільно-економічних відносин. Недостатній рівень розвитку інституційної структури стримує темпи економічного зростання країни. Саме тому ринкова трансформація, обумовлюючи потребу в масштабних інвестиціях, вимагає здійснення адекватних заходів, що спрямовані на її розвиток і є логічним продовженням політики структурних перетворень економіки України.

Проблема визначення сутності та механізму функціонування інституційної структури фінансового ринку отримала висвітлення в економічній літературі. Належне місце в її розробці займають праці українських економістів: Базилевича В.Д., Олексійчука В.М., Чухна А.А., Євтуха А.Т., Лютого І.О., Савлука М.І., Шелудько В.М. та інших. Серед російських вчених варто виділити праці Бірмана Г.І., Жукова Є.Ф., Міркіна Я.М., Міловідова В.Д. та інших.

Вагомий внесок у дослідження сутності фінансових інститутів та їхньої ролі у підвищенні ефективності функціонування національної економіки та добробуту суспільства зроблено західними економістами Т. Меном, А. Смітом, А. Маршаллом, Дж.М. Кейнсом, А. Пігу, А. Гершенкорном, Р. Голдсмітом, М. Фрідменом, Р. Левайном, Дж. Хіксом, Х. Мінскі, Дж. Герлі, Й. Шумпетером, С. Вайнтраубом, П. Девідсоном, Ж. Матуком, В. Шарпом та іншими.

У той же час, питання специфіки організації і функціонування системи фінансових інститутів в перехідній економіці вивчені та висвітлені ще недостатньо. За цих умов важливим завданням економічної науки стає розвиток як теоретичної бази, так і методологічної основи функціонування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки, а також розробка практичних рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності механізму її функціонування в процесі ринкової трансформації. Актуальність, теоретична і практична значимість цих проблем, недостатній рівень їх вивчення й теоретичної розробленості в Україні обумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, предмет та об'єкт дослідження.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота виконувалась в рамках загальної науково-дослідної роботи, що здійснюється кафедрою економічної теорії. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті сутності інституційної структури фінансового ринку, вивченні особливостей процесу її формування та механізму функціонування в умовах транзитивної економіки, а також розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо напрямків вдосконалення і підвищення ефективності функціонування інституційної структури фінансового ринку України з урахуванням досвіду країн із перехідною та розвинутою ринковою економікою. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань дослідження:

- проаналізувати сутність, механізм функціонування інституційної структури фінансового ринку, її суб'єктний склад, макроекономічні функції та місце в економічній системі;

- розглянути основні підходи до визначення сутності інституційної структури фінансового ринку, а також фінансових інститутів, що входять до її складу;

- дослідити підходи до класифікації фінансових інститутів та визначити основні типи інституційної структури фінансового ринку;

- провести комплексний аналіз еволюції теоретичних поглядів на роль фінансових інститутів та їх місце в економічній системі;

- за допомогою теоретичного та економетричного аналізу дослідити роль, яку відіграє інституційна структура фінансового ринку в рамках транзитивної економічної системи;

- визначити особливості та основні суперечності розвитку інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки;

- дослідити стан вітчизняної системи депозитних фінансових інститутів, як важливого сегменту інституційної структури фінансового ринку, та виявити основні шляхи підвищення ефективності її функціонування;

- проаналізувати рівень розвитку недепозитних фінансових інститутів, що входять до складу інституційної структури вітчизняного фінансового ринку, і сформулювати основні теоретичні та практичні рекомендації щодо розбудови і вдосконалення механізму їх функціонування.

Об'єктом дослідження виступають економічні відносини, які виникають у процесі становлення, функціонування і розвитку інституційної структури фінансового ринку.

Предметом дослідження є особливості формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки.

Методологічною основою дослідження виступають загальнонаукові прийоми й методи. В першому розділі з використанням методів наукової абстракції та діалектики досліджено сутність інституційної структури фінансового ринку, її функції та складові, на основі методів індукції, функціонального і системного аналізу досліджено підходи до класифікації фінансових інститутів, а також здійснений комплексний аналіз еволюції теоретичних поглядів на роль фінансових інститутів та їх місце в економічній системі із використанням методу поєднання історичного і логічного. У другому розділі на базі методів системного і графічного аналізу, економічного моделювання та статистичних порівнянь досліджено роль інституційної структури фінансового ринку у економічному відтворенні, з використанням методів діалектики, індукції та дедукції проаналізовано особливості процесу формування і основні суперечності, що супроводжують функціонування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки. У третьому розділі на основі застосування методів наукової абстракції, статистичного та порівняльного аналізу, розроблено основні теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо вдосконалення окремих складових інституційної структури фінансового ринку України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні особливостей формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки. Найбільш вагомі результати, які становлять особистий здобуток дисертанта і характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

Вперше

- розкрито сутність фінансових інститутів та інституційної структури фінансового ринку на методологічно-концептуальній основі нової інституційної економічної теорії, яка формує один із впливових та перспективних напрямків сучасної економічної думки. На базі використання системи наукових методів доведено, що фінансові інститути з точки зору економічної теорії здійснюють інституціоналізовані функції в рамках ринкового середовища - структурують взаємодії економічних агентів і у такий спосіб сприяють їх ринковій координації;

- на основі базових структурно-функціональних критеріальних ознак (співвідношення масштабів діяльності депозитних та недепозитних фінансових інститутів, домінуючих організаційних форм фінансового ринку) розроблено типологізацію інституційної структури фінансового ринку, яка включає банківсько-орієнтований, ринково-орієнтований, розширений, звужений та транзитивний типи;

- на основі використання теоретичних та прикладних методик економічного аналізу доведено, що розвиток інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки має інверсійний характер, тобто є зворотнім по відношенню до загальноекономічних тенденцій розвитку світової фінансової архітектури;

Удосконалено

- категоріальне визначення фінансових інститутів, а також сформованої на їх основі інституційної структури фінансового ринку: фінансові інститути - це організації, які забезпечують механізм реалізації правил та норм поведінки на фінансовому ринку, опосередковують взаємодії економічних агентів на ньому і формують ринковий механізм їх координації, а також здійснюють акумуляцію фінансових ресурсів, регулюють доступ до них та визначають принципи їх використання; інституційна структура фінансового ринку - це сукупність фінансових інститутів, що регулює структуровані в часі та просторі відносини між економічними агентами, пов'язані з обміном прав власності на фінансові ресурси, а також забезпечує трансформацію якісних характеристик грошових потоків і перерозподіл фінансових ресурсів у межах фінансового ринку;

- перелік основних макроекономічних функцій інституційної структури фінансового ринку, до якого включено: функцію посередництва, функцію санації, функцію регулювання, функцію стимулювання, функцію акумулювання, функцію трансформації, інформаційну функцію та функцію забезпечення ефективності ринку. Доведено, що однією з головних функцій інституційної структури є забезпечення ефективності функціонування фінансового ринку;

- систему рекомендацій щодо напрямків розвитку основних сегментів інституційної структури фінансового ринку України - системи депозитних фінансових інститутів, системи пенсійного забезпечення та страхового ринку. Зокрема, обґрунтовано необхідність і шляхи спеціалізації банківської інвестиційної діяльності, формування трирівневої системи кредитної кооперації; стимулювання розвитку недержавних пенсійних фондів; запровадження обов'язкового медичного страхування і вдосконалення системи страхування депозитів.

Отримало подальший розвиток

- дослідження еволюції теоретичних поглядів представників світової (Т. Мен, Дж. Ло, А. Тюрго, В. Петті, А. Сміт, А. Маршалл, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, Р. Харрод, Р. Голдсміт, Дж. Хікс, Х. Мінскі, Дж. Герлі, Е. Шоу, Й. Шумпетер, М. Фрідмен, А. Лейонхуфвуд, С. Вайнтрауб, П. Девідсон) та вітчизняної (М.О. Балудянський, І.Я. Франко, І.В. Вернадський, А. Антонович, В.Н. Каразін, М.Х. Бунге, М.І. Туган-Барановський) економічної думки на роль фінансових інститутів у економічному відтворенні та їх місце в економічній системі;

- методика економічного аналізу зв'язку між рівнем розвитку інституційної структури фінансового ринку і ступенем суспільно-економічного розвитку країни за рахунок побудови системи економічних моделей з використанням методів регресійного аналізу і розширеного емпіричного базису, який включає у себе статистичну вибірку з 16 показників по 70 країнам світу.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретична значимість дослідження полягає у застосуванні нової методології та поглибленні наукового аналізу особливостей формування, функціонування і розвитку інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути застосовані в процесі розробки державної економічної політики у галузі регулювання і розвитку фінансового ринку України, вдосконалення його інституційної структури та підвищення її ролі в суспільно-економічному відтворенні. Результати дослідження також можуть бути використані працівниками наукових установ під час проведення теоретичного аналізу механізму та особливостей функціонування фінансового ринку України, а також в навчальному процесі при викладанні дисциплін "Актуальні проблеми економічної теорії", "Перехідна економіка" та "Фінансовий ринок".

Основні положення, результати та науково-практичні рекомендації дисертаційного дослідження були впроваджені Національним банком України у процесі розробки Стратегії розвитку банківської системи України на 2006-2010 роки (довідка від 20.02.2006 р. № 53-108/217), Київською міською державною адміністрацією при розробці методичних рекомендацій з управління ризиками на підприємствах малого та середнього бізнесу у частині аналізу впливу фінансово-кредитної підтримки на ефективність діяльності підприємств (довідка від 30.06.2006 р. № 058-01/564), Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України при підготовці пропозицій стосовно нормативно-правового регулювання діяльності фінансових та кредитних інститутів на ринку фінансових послуг (довідка від 17.11.2006 р. № 72-084/376).

Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні організаційних, теоретико-методологічних та правових засад формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки, а також практичних рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування, які ґрунтуються на аналізі світового досвіду та поточного стану фінансового ринку України. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і методологічні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в доповідях автора на 14 міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 17 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом авторського матеріалу 5,9 друк. арк., з них 4,8 друк. арк. статей у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків і бібліографічного списку. Загальний обсяг роботи становить 276 сторінок і включає 4 рисунка, 3 таблиці та 13 додатків, обсягом 86 сторінок, список використаних джерел складається із 247 найменувань.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, методологічну базу дослідження, теоретичне та практичне значення, а також наукову новизну одержаних на основі дисертаційного дослідження результатів.

Перший розділ - "Теоретико-методологічні основи дослідження інституційної структури фінансового ринку" - складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі проведено теоретичний аналіз сутності, функцій, суб'єктного складу фінансового ринку та визначено місце, яке він займає у загальній структурі економічної системи ринкового типу. Дисертант зазначає, що фінансовий ринок займає надзвичайно важливе місце у структурі ринкової економіки, оскільки забезпечує ефективний перерозподіл капіталу в рамках економічної системи, без якого неможливий розвиток суспільного виробництва. Водночас, сам фінансовий ринок існує лише за рахунок реального сектору економіки, оскільки доходність фінансових активів забезпечується прибутком, отриманим в результаті продуктивного використання залученого на фінансовому ринку капіталу. Даний зв'язок дозволяє у повній мірі охарактеризувати визначну роль фінансових відносин, які виникають з приводу купівлі або продажу фінансових інструментів на сучасному етапі розвитку ринкового господарства. Особливої актуальності розвиток фінансових відносин набуває в транзитивній економіці, що характеризується низькою ефективністю використання наявного капіталу.

Далі дисертант досліджує сутність інституційної структури як об'єктивно необхідної складової фінансового ринку, а також розглядає її основні макроекономічні функції у співставленні з функціями фінансового ринку. Наприкінці реферованого підрозділу автором розглянуто основні теоретичні підходи до визначення сутності фінансових інститутів і на основі їх узагальнення та використання концептуального каркасу нової інституційної економічної теорії розроблено вдосконалене визначення категорій "інституційна структура фінансового ринку" та "фінансовий інститут".

У другому підрозділі першого розділу дисертації було розглянуто сутність та основні особливості функціонування фінансових інститутів, що входять до складу інституційної структури фінансового ринку. Досліджено основні підходи до їх класифікації, на основі аналізу та синтезу яких автором запропоновано використовувати єдину найбільш ґрунтовну і теоретично правомірну класифікацію фінансових інститутів за критерієм джерел формування фінансових ресурсів, що дозволяє виділити дві групи фінансових інститутів - депозитні та недепозитні.

Наприкінці реферованого підрозділу дисертантом, на основі критерію співвідношення масштабів діяльності депозитних і недепозитних фінансових інститутів, а також в залежності від домінуючих на ринку організованих форм фінансового посередництва, було визначено п'ять типів інституційної структури фінансового ринку: банківсько-орієнтована, що отримала розвиток в Німеччині, Австрії і Португалії; ринково-орієнтована, що сформувалася в США, Великобританії і Франції; розширена, яка встановилася в Швейцарії і Японії; транзитивна (гібридна), що отримала розвиток у постсоціалістичних країнах - Україні, Росії, Польщі, й проіснувала майже до кінця ХХ ст.; звужена (нерозвинена), яка сформувалася в Єгипті, Ірані, Філіппінах і Чилі. На думку автора, вітчизняна інституційна структура фінансового ринку за усією сукупністю ознак на сьогодні може бути віднесена до банківсько-орієнтованої. Необхідність нарощування темпів економічного зростання і забезпечення розширеного інноваційного відтворення суб'єктів господарювання в Україні потребує поступового переходу до розширеної інституційної структури фінансового ринку, що обов'язково має передбачати становлення плюралізму форм фінансового посередництва, а також рівномірний розвиток різних видів фінансових інститутів.

У третьому підрозділі дисертаційного дослідження здійснено ґрунтовний аналіз теоретичних поглядів представників світової (Т. Мен, Дж. Ло, Ж.-Б. Кольбер, А. Джевонезі, А. Тюрго, В. Петті, А. Сміт, А. Маршалл, А. Пігу, Й. Шумпетер, Дж.М. Кейнс, Р. Харрод, Р. Голдсміт, Дж. Хікс, Х. Мінскі, Б. Фрідман, Дж. Герлі, Е. Шоу, М. Фрідмен, А. Лейонхуфвуд, С. Вайнтрауб, П. Девідсон, Р. Клауер) та вітчизняної (М.О. Балудянський, І.Я. Франко, І.В. Вернадський, А. Антонович, В.Н. Каразін, М.Х. Бунге, М.І. Туган-Барановський) економічної думки на роль фінансових інститутів у економічному відтворенні та їх місце в економічній системі. На думку дисертанта, в історії західної економічної думки меркантилісти одними з перших зробили спробу визначити функції фінансових інститутів і оцінити їх роль у відтворювальних процесах.

Генезис професійного дослідження фінансового ринку, сутності та функцій фінансових інститутів в Україні припадає на кінець ХVIII ст. У своїй праці "Про національне багатство" М.О. Балудянський наголошує на важливій ролі заощаджень у суспільному відтворенні, які стають джерелом інвестицій у реальний сектор економіки. Водночас, на його думку, швидкому перетворенню заощаджень в інвестиції сприяє діяльність кредитних установ. Новий етап у розвитку теорії фінансового посередництва відкривають праці українського економіста М.І. Туган-Барановського, який у межах власної теорії циклічних коливань підкреслює роль депозитних фінансових інститутів, які забезпечують акумуляцію та ефективне розміщення вільного капіталу і у такий спосіб сприяють розширенню суспільного виробництва. Визначний внесок у розвиток теорії фінансового посередництва також зробив М.Х. Бунге. Згідно з його теорією об'єктивною передумовою стабільного розвитку суспільного виробництва є розбудова системи недержавного промислового та сільськогосподарського кредиту.

Наприкінці реферованого підрозділу, дисертантом досліджено теоретичні погляди Артура Пігу, який уперше в рамках економічної теорії розробив цілісну концепцію фінансового посередництва. У своїй праці він представив узагальнюючу модель, яка пояснює роль інституційної структури фінансового ринку в суспільно-економічному відтворенні і економічному зростанні. Також автором здійснено аналіз теорій М. Фрідмена та монетарних посткейнсіанців.

Другий розділ - "Інституційна структура фінансового ринку: специфіка і суперечності розвитку в умовах транзитивної економіки" - складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі другого розділу дисертації проведено теоретичний аналіз, результати якого засвідчують недостатню ефективність механізму прямого фінансування, а також неспроможність індивідуальних інвесторів ідентифікувати прибуткові, низькоризикові інвестиційні проекти, і одночасно підкреслює об'єктивну необхідність фінансового посередництва, що дозволяє дисертанту зробити висновок про те, що формування і розвиток інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки є закономірним процесом, який відображає розвиток економічних відносин і зумовлений як кількісними, так і якісними змінами в економічній системі. Зважаючи на об'єктивну необхідність мобілізації додаткових фінансових ресурсів для забезпечення структурної перебудови та ринкової трансформації економіки країни, розбудова інституційної структури фінансового ринку перетворюється на одне з актуальних завдань перехідного періоду. Далі дисертантом із використанням методики мікроекономічного аналізу обґрунтовується важлива роль інституційної структури фінансового ринку у розширенні купівельної спроможності домогосподарств, що надає змогу індивідам досягти найвищого рівня задоволення потреб і максимізувати корисність, споживаючи найбільш бажані комбінації економічних благ в умовах обмежених фінансових можливостей.

У другому підрозділі розглянуто місію або загальну роль інституційної структури фінансового ринку, що полягає у прискоренні економічного зростання шляхом інтенсифікації та оптимізації процесів нагромадження і перерозподілу фінансових ресурсів в рамках народного господарства, а також забезпечення зростання добробуту населення за рахунок розширення можливостей індивідуальних власників капіталу в сфері інвестування заощаджених коштів в широкий асортимент фінансових активів. Проаналізовано сутність і механізм реалізації загальноекономічної, фінансово-інвестиційної та соціальної ролі інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки. Загальноекономічна роль інституційної структури фінансового ринку проявляється у трансформації заощаджень в інвестиції, фінансовому забезпеченні потреб економічних суб'єктів в ліквідних активах, підтримці розвитку нових підприємств, а також фінансуванні інноваційного розвитку суспільного виробництва. Серед основних аспектів реалізації фінансово-інвестиційної ролі слід виділити: зниження ризикованості фінансових операцій, стимулювання розвитку ринку цінних паперів, зниження середньої вартості фінансових ресурсів і трансакційних витрат, що пов'язані з їх обміном, збільшення кількості платіжних засобів в економіці.

Наприкінці реферованого підрозділу дисертантом досліджено механізм впливу системи фінансових інститутів на суспільно-економічне зростання в процесі ринкової трансформації. На основі побудови системи економічних моделей з використанням методів регресійного аналізу обґрунтовано наявність стійкого прямо пропорційного каузального зв'язку між рівнем розвитку інституційної структури фінансового ринку, її розміром, активністю й ефективністю з одного боку, і ступенем суспільно-економічного розвитку країни - з іншого.

У третьому підрозділі здійснено дослідження генезису та еволюції системи фінансових інститутів України, що дозволило виявити головні закономірності і особливості, що характеризують процес формування інституційної структури фінансового ринку в умовах ринкової трансформації. На думку дисертанта, розвиток системи фінансових інститутів в умовах транзитивної економіки є зворотнім по відношенню до загальноекономічних тенденцій розвитку світової фінансової архітектури, які відзначаються горизонтальною та вертикальною інтеграцією фінансових інститутів, концентрацією та централізацією фінансового й банківського капіталу, широкою конвергенцією основних секторів фінансового ринку, укрупненням і злиттям різних видів фінансових інститутів, універсалізацією їх функцій, внаслідок чого зростає кількість консолідованих фінансових груп, банківських холдингів, спеціалізованих фінансових консорціумів, а також фінансових конгломератів; підвищенням ролі державного регулювання, нагляду і контролю за діяльністю фінансових інститутів.

Враховуючи загальне спрямування і специфічні риси еволюції світової фінансової архітектури, формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки набуває чіткого інверсійного характеру, оскільки має на меті створення вільного ринку основних фінансових інструментів, що відзначається низьким рівнем втручання держави, ринковим механізмом координації та широкою різноманітністю і плюралізмом організованих і, водночас, взаємно відокремлених, незалежних одна від одної форм фінансового посередництва. Фрагментарний розвиток інститутів ринку в рамках транзитивної економіки обумовлює необхідність формування інститутів, які на прикладі розвинутих економічних систем довели свою ефективність в сфері забезпечення реалізації механізмів ринкової координації діяльності економічних суб'єктів.

У четвертому підрозділі здійснено міжнародний порівняльний аналіз базових показників, які характеризують розмір, активність і ефективність основних видів фінансових інститутів і формують статистичну вибірку у середньому з 11 індикаторів по 30 країнах світу. Результати аналізу свідчать про те, що вітчизняна інституційна структура фінансового ринку на даний момент відзначається досить низьким у порівнянні з іншими країнами рівнем розвитку, який вимагає у перспективі розбудови та підвищення ефективності її функціонування для забезпечення прискореного економічного зростання в Україні.

На думку дисертанта, розвиток інституційної структури фінансового ринку України в умовах транзитивної економіки має передбачати збільшення розмірів інституційної структури, зростання активності, кількості та різноманітності фінансових інститутів, що її утворюють, підвищення ефективності функціонування інституційної структури та прибутковості фінансових активів.

Наприкінці реферованого підрозділу автором досліджено основні економічні суперечності, що зумовлені специфікою стану транзиції і стримують розвиток інституційної структури фінансового ринку в умовах ринкової трансформації: суперечність між недостатнім обсягом заощаджень економічних суб'єктів і потребою в розширеному фінансуванні суспільного виробництва; суперечність між повільним розвитком реального сектору економіки і потребою у зростанні попиту на капітальні блага; суперечність між низьким рівнем захисту прав власників фінансових активів і потребою у розвитку ринку цінних паперів. Зазначено, що головною об'єктивною передумовою ефективного функціонування системи фінансових інститутів є захист майнових прав як індивідуальних власників капіталу, так і фінансових інститутів.

Третій розділ - "Напрямки розвитку інституційної структури фінансового ринку України" - складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі обґрунтовується актуальність проблеми удосконалення банківської системи України як важливої складової вітчизняної інституційної структури фінансового ринку. Проаналізовано її основні недоліки: недостатньо ефективну структуру, відсутність дієвого нагляду за банківською діяльністю, низький рівень економічної безпеки, недостатню капіталізацію, низьку ефективність інструментів монетарного регулювання. Визначено головні напрямки вдосконалення банківської системи України, а саме: стимулювання ощадної та інвестиційної спеціалізації комерційних банків; запобігання випадкам шахрайства з фінансовими ресурсами і відтоку грошових коштів за кордон; впровадження нових методів захисту платіжних і гарантійних документів від підробки; розвиток інфраструктури та системи іпотечного кредитування житлового будівництва та сільськогосподарського виробництва; запровадження ефективної моделі публічної звітності фінансових інститутів; встановлення підвищених вимог щодо розміру статутного капіталу комерційних банків, а також диверсифікації джерел фінансування і лімітів залишків на кореспондентських рахунках; вдосконалення системи валютного контролю з метою зниження масштабів нелегального вивозу капіталу; підвищення ефективності кредитної політики комерційних банків та зниження ціни позикових ресурсів; оптимізація структури витрат у напрямку зниження частки операційних видатків.

Далі у реферованому підрозділі автором проаналізовано стан системи кредитної кооперації України та запропоновано систему заходів щодо підвищення ефективності її функціонування:

- формування трирівневої системи кредитної кооперації, перший рівень якої утворюватиме головний державний кооперативний банк, другий рівень -регіональні кооперативні банки, а третій - кредитні спілки;

- розширення програми пільгового оподаткування діяльності кредитних спілок, надання їм дозволу здійснювати іпотечне кредитування учасників, приймати на депозитні рахунки кошти третіх осіб, надавати членство суб'єктам малого бізнесу, інвестувати та залучати додаткові фінансові ресурси, використовуючи повний спектр інструментів фінансового ринку. інституційний фінанси економетрика макроекономіка

У другому підрозділі третього розділу дисертації обґрунтовано необхідність зміцнення інституційної структури фінансового ринку за рахунок реформування пенсійної системи та розбудови системи недержавних пенсійних фондів. На думку автора, проблеми вітчизняної системи пенсійного забезпечення в контексті ринкової трансформації економіки мають глибокий соціально-економічний характер: середній розмір пенсій знаходиться на досить низькому рівні; процедури призначення та розрахунку пенсій відзначаються непрозорістю; поширення пільг у сплаті пенсійних внесків послаблює фінансовий базис пенсійної системи; неефективне здійснення Пенсійним фондом інвестиційних функцій негативно впливає на структуру джерел фінансування пенсійних виплат.

Дисертантом зазначено, що з урахуванням світового досвіду, необхідною умовою ефективного виконання системою пенсійного забезпечення інституційних функцій є створення інфраструктури й механізмів прибуткового інвестування пенсійних коштів, їх захисту від втрати й знецінення; встановлення соціально справедливого механізму визначення розміру; поглиблення економічних стимулів для пізнішого виходу учасників системи на пенсію; поступове підвищення пенсійного віку; удосконалення механізмів інвестування пенсійних коштів за межі України, а також нормативно-правового поля діяльності недержавних пенсійних фондів у частині регулювання інвестиційних операцій і оподаткування їх учасників.

У третьому підрозділі визначено, що нерозвиненість вітчизняного ринку страхових послуг потребує поглибленого аналізу його поточного стану і критичного узагальнення світового досвіду з метою розробки програми розбудови окремих складових страхової системи і активізації інвестиційних механізмів розвитку національної економіки. Автором досліджено такі напрямки розвитку страхового ринку в умовах транзитивної економіки: запровадження обов'язкового медичного страхування; збільшення місткості страхового ринку шляхом стимулювання розвитку перестрахувальних пулів; вдосконалення системи страхування банківських депозитів.

Дисертант визначає наступні напрямки вдосконалення системи страхування депозитів комерційних банків в Україні: збільшення страхового відшкодування з 25 тис. грн. до 50 тис. грн., що буде у повній мірі відповідати сучасній структурі депозитних вкладів в Україні; зміна процедури відбору банків для участі в системі гарантування депозитів у напрямку підвищення вимог до банків-учасників; посилення нагляду за їх діяльністю; формування приватної системи гарантування вкладів, яка за умови достатнього фінансування, може виявитися більш ефективною, політично незалежною й гнучкою.

Наприкінці реферованого підрозділу обґрунтовано основні шляхи розбудови вітчизняної системи медичного страхування: запровадження обов'язкового медичного страхування із наданням приватним страховикам права брати участь в його системі; розширення структури джерел фінансового забезпечення медичного страхування; запровадження механізму опосередкованого фінансування сплати страхових внесків; надання закладам системи охорони здоров'я статусу юридичної особи, права вільно купувати медичні препарати, інструменти та обладнання, а також надавати платні послуги; забезпечення ефективного моніторингу фінансової звітності й інформації про надання послуг медичними страховими компаніями, залучення фахівців з бухгалтерського обліку для проведення зовнішніх перевірок їх діяльності; здійснення заходів, спрямованих на зниження морального ризику та темпів росту витрат на охорону здоров'я, зумовлених зростанням цін на ліки.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і здійснено нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретичних та організаційно-правових засад формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки, а також практичних рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування в процесі ринкової трансформації. На підставі проведеного дослідження було зроблено наступні висновки, що стосуються науково-практичних та теоретико-методологічних аспектів цієї важливої проблеми.

1. Фінансовий ринок займає важливе місце у структурі ринкової економіки, забезпечуючи перерозподіл фінансових ресурсів, що відбувається у формі кругообігу специфічної форми фіктивного капіталу, який уречевлюється у фінансових активах. Водночас, принципову роль на фінансовому ринку відіграють його професійні учасники - суб'єкти інституційної структури, які здійснюють акумуляцію фінансових ресурсів шляхом продажу фінансових активів власної емісії, а потім інвестують їх від свого імені у фінансові інструменти інших емітентів.

2. У процесі дослідження було визначено, що інституційна структура на сьогодні забезпечує ефективне і стабільне функціонування фінансового ринку, встановлення взаємозв'язків між його розрізненими базовими суб'єктами, фактично утворюючи його ядро. Здійснюючи діяльність в рамках інституційної структури, фінансові інститути сприяють прискоренню кругообігу капіталу. Абстрагуючись від специфіки фінансових операцій і структури фінансових послуг, які надають конкретні фінансові організації, можна стверджувати, що фінансові інститути з точки зору економічної теорії здійснюють інституціоналізовані функції в рамках фінансового ринку - структурують взаємодії економічних агентів і у такий спосіб сприяють їх ринковій координації.

3. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності фінансових інститутів та використання методологічно-концептуального каркасу нової інституційної економічної теорії автором розроблено удосконалене визначення категорій "фінансовий інститут" та "інституційна структура фінансового ринку": фінансові інститути - це організації, які забезпечують механізм реалізації правил та норм поведінки на фінансовому ринку, опосередковують взаємодії економічних агентів на ньому і формують ринковий механізм їх координації, а також здійснюють акумуляцію фінансових ресурсів, регулюють доступ до них та визначають принципи їх використання; інституційна структура фінансового ринку - це сукупність фінансових інститутів, що регулює структуровані в часі та просторі відносини між економічними агентами, пов'язані з обміном прав власності на фінансові ресурси, забезпечує трансформацію якісних характеристик грошових потоків та перерозподіл фінансових ресурсів у межах фінансового ринку.

4. На основі критерію співвідношення масштабів діяльності депозитних і недепозитних фінансових інститутів, а також в залежності від домінуючих на ринку організованих форм фінансового посередництва автором було визначено п'ять типів інституційної структури фінансового ринку: банківсько-орієнтована; ринково-орієнтована; розширена; транзитивна (гібридна); звужена (нерозвинена).

5. Дослідження генезису і еволюції теоретичних поглядів представників світової (А. Тюрго, А. Сміт, А. Пігу, Дж.М. Кейнс, Дж. Хікс, Дж. Герлі, Й. Шумпетер, М. Фрідмен, П. Девідсон) та вітчизняної (М.О. Балудянський, М.Х. Бунге, М.І. Туган-Барановський) економічної думки на роль фінансових інститутів у суспільно-економічному відтворенні та їх місце в економічній системі виявило поступовий перехід від розгляду їх як інструмента збільшення грошової маси й прискорення товарообігу до теоретичного аналізу фінансових інститутів у якості одного з визначальних факторів економічного зростання і забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку.

6. Місію або загальну роль інституційної структури фінансового ринку, яку вона відіграє в рамках економічної системи в умовах транзитивної економіки, можна сформулювати наступним чином: інституційна структура прискорює економічне зростання шляхом інтенсифікації та оптимізації процесів нагромадження і перерозподілу фінансових ресурсів в рамках народного господарства, а також зумовлює зростання добробуту населення за рахунок розширення можливостей індивідуальних власників капіталу в сфері інвестування заощаджених коштів в широкий асортимент фінансових активів.

7. Результати економетричного аналізу, який ґрунтувався на побудові системи економічних моделей з використанням методів регресійного аналізу і розширеного статистичного базису, визначили наявність стійкого прямо пропорційного зв'язку між рівнем розвитку інституційної структури фінансового ринку в умовах ринкової трансформації, її розміром, активністю й ефективністю з одного боку, і ступенем суспільно-економічного розвитку країни - з іншого.

Враховуючи загальне спрямування і специфічні риси еволюції світової фінансової архітектури, що відзначаються горизонтальною та вертикальною інтеграцією фінансових інститутів, формування інституційної структури фінансового ринку в умовах транзитивної економіки набуває чіткого інверсійного характеру, оскільки має на меті створення вільного ринку, що відзначається плюралізмом організованих і, водночас, взаємно відокремлених, незалежних одна від одної форм фінансового посередництва.

8. До основних економічних суперечностей, що зумовлені специфікою стану транзиції і стримують розвиток інституційної структури фінансового ринку в умовах перехідної економіки слід віднести: суперечність між недостатнім обсягом заощаджень економічних суб'єктів і потребою у розширеному фінансуванні суспільного виробництва; суперечність між повільним розвитком реального сектору економіки і потребою у зростанні попиту на капітальні блага; суперечність між низьким рівнем захисту прав власників фінансових активів і потребою у розвитку ринку цінних паперів. Лише системний підхід з боку держави до їх вирішення дозволить прискорити формування розвинутої ефективної інституційної структури фінансового ринку.

9. Банківська система є одним з найважливіших сегментів вітчизняної інституційної структури фінансового ринку, який, водночас, характеризується рядом недоліків, а саме: неефективною структурою та низьким рівнем капіталізації, низьким рівнем економічної безпеки, недостатньою ефективністю інструментів монетарного регулювання. На основі їх аналізу було визначено наступні напрямки вдосконалення банківської системи України: активне стимулювання інвестиційної спеціалізації банків; впровадження нових методів та технологій захисту банківських платіжних документів від підробки; розвиток інфраструктури та системи іпотечного кредитування житлового будівництва та сільськогосподарського виробництва; запровадження ефективної моделі публічної звітності фінансових інститутів; встановлення підвищених вимог щодо розміру статутного капіталу банків, диверсифікації джерел фінансування і лімітів залишків на кореспондентських рахунках; вдосконалення системи валютного контролю з метою зниження масштабів нелегального вивозу капіталу; підвищення ефективності кредитної політики комерційних банків та зниження ціни позикових ресурсів.