Формування регіональної промислової політики в умовах конкурентної економіки

- підходи до формування основ програмованого розвитку промисловості регіону з урахуванням сучасних тенденцій, які, на відміну від існуючих, визначаються реалізацією з передплановим науково обґрунтованим моделюванням відповідної промислової політики;

- обґрунтування та розробку концептуальних основ механізму подолання промислового відставання, що враховує особливості конкретного регіону (соціальні, економічні, демографічні, науково-технологічні, економічні) і сприяє постійному і динамічному його розвиткові;

- використання інструментів економічної оцінки рівня якості, технічного рівня і конкурентоздатності промислової продукції, обґрунтованого вибору бази порівняння і розрахунку ефективності її використання з метою прийняття оптимальних рішень ще в довиробничий період - на стадії технічної підготовки виробництва.

Одержали подальший розвиток:

- аналіз розвитку промислового комплексу регіонального масштабу за допомогою методу програмно-цільового управління, що дозволяє інтегрувати ресурси, мобілізувати виконавців, оптимізувати терміни, організацію і послідовність робіт, націлювати їх на вирішення проблеми;

- оцінка сучасних позитивних і негативних тенденцій та факторів у створенні та розвитку нових організаційно-економічних структур у промисловому виробництві.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретично-методичні підходи, використані в дисертації, отримані висновки та рекомендації можуть бути залучені для практичного вирішення проблеми підвищення ефективності регіонального промислового комплексу на основі розробки науково обґрунтованої промислової політики. Наукові і методичні положення дисертації застосовуються в практичній роботі таких установ: ВАТ "Мікрон" (акт № 241/мс від 26.05.2005 р.), ВАТ "ОЗРСВ" (акт № 847-07/05 від 21.09.2005 р.), Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 01-1-36-4636 від 03.10.2005 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ при викладанні дисциплін: "Теорія економічного аналізу", "Аналіз господарської діяльності", "Аудит", "Міжнародні стандарти аудиту" (довідка № 23/01-600 від 23.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати досліджень, які викладені в дисертації і виносяться на захист, належать особисто авторові. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, зазначений у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані в доповідях і схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Економічні проблеми розвитку промислового виробництва" (м. Одеса, 2004 р.), "Динаміка наукових досліджень - 2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), "Фондовий ринок і його роль у розвитку економіки держави" (м. Миколаїв, 2004 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 10,44 др. арк., з яких особисто авторові належать 8,34 друкованого аркуша; у тому числі - 1 монографія, 5 статей у наукових журналах, 4 статті у збірниках наукових праць, у 4-х тезах і матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел (128 найменувань),

2 додатків. Загальний обсяг роботи - 177 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 10 таблиць на 11 сторінках, 6 рисунків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено методи дослідження, практичну цінність, новизну наукових результатів, наведено результати апробації роботи.

Перший розділ "Теоретичні аспекти реформування промислового виробництва України і її регіонів у період трансформації" присвячено теоретичному аналізу реформаційних процесів в Україні, наведено схему механізму функціонування регіонального промислового ринку, запропоновано основи формування концепції і програми конверсії підприємств промисловості регіону.

Людство вступає у новий етап технореволюції. Трактуючи спосіб виробництва як єдність продуктивних сил і виробничих відносин, потрібно зробити акцент на соціальній природі способу виробництва. Його загальна функція полягає в організації взаємодії продуктивних сил і відображається у зв'язку економічного соціуму та технокультури. Соціальна спрямованість способу виробництва якісно залежить від його технологічного стану, виражає еволюцію технокультури і формується в залежності від процесів соціально-економічного характеру. Спосіб виробництва відбувається шляхом трансформації (відновлення, реконструкції або руйнування), пристосовуючись до нового рівня та характеру усуспільнення і зміни організації виробництва, визнаючи тією чи іншою мірою товарні відносини, з одного боку, з іншого боку - зростаючу роль державного регулювання.

Перехідну українську економіку характеризують не циклічний рух, а, скоріше, наслідки її розвалу. Тому структурна перебудова здійснюється шляхом адаптації виробництва до ринку (вимушена міра), що загрожує перетворенням сировинної держави в сировинний придаток. Становлення циклічності вітчизняної економіки можливе (за інших обов'язкових атрибутів ринку) тільки за пожвавлення внутрішнього ринку на основі значних інвестицій у виробництво, пріоритетного розвитку науково-технічного прогресу, розробки і впровадження нової техніки.

Головною рушійною силою розвитку суспільства, фундаментом цивілізованих ринкових відносин є інтелектуальний, науково-технічний потенціал суспільства. Достойний науково-технічний потенціал характеризується наявністю розвинутої фундаментальної і прикладної науки, високотехнологічною виробничою базою, фінансовим забезпеченням, постійним відновленням кадрів, а в умовах реформування - здатністю чутливо й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються, збереженням найбільш передових й піонерних напрямків досліджень, вчасним впровадженням досягнень НТП.

В результаті інвестиційної кризи зросла тенденція старіння виробничого апарату, а загострення проблем збуту і недостатнього завантаження устаткування призвели до "заморожування" і вибуття потужностей. Замість розвитку соціально орієнтованих, екологічно чистих і наукомістких галузей в Одеській та Вінницькій областях все більшу роль відіграє морально й фізично застаріла індустрія.

Проведений аналіз промислового виробництва дозволив дисертантові стверджувати, що раціональної регіональної програми промислової політики у нас немає, а її окремі елементи носять хаотичний (а не агрегований) характер, тому наукове обґрунтування формування регіональної промислової політики та відповідного ринку і їх регулювання в цілому для країни виступають на перший план.

Формування регіонального ринку - закономірний етап розвитку регіональної економіки, продиктований законом зростання потреб населення.

Основними умовами ефективного функціонування ринку є визнання різноманіття форм власності та їхньої юридичної рівноправності; економічна самостійність і відповідальність господарюючих суб'єктів; конкуренція виробників; вільне ціноутворення з елементами державного регулювання для природних монополістів; відкритість економіки; розвинута інфраструктура ринку; державне регулювання конкурентних відносин і монополізму на товарних ринках, а також соціальних відносин; маркетинг як система організації та управління всіма сторонами ділової активності.

При формуванні регіонального промислового ринку крім загальних існують специфічні умови, без яких не може сформуватися регіональний ринок. До них відносяться:

- чітке розмежування функцій влади й управління між центром і регіонами, розподіл власності й у той же час збереження загального економічного і грошово-кредитного простору в рамках держави;

- відносна самостійність регіонів в економічних, фінансових, соціальних, управлінській сферах і у використанні власного економічного потенціалу на принципах раціональності й ефективності;

- наявність розвинутої економічної бази регіонів, здатної виробляти в достатніх обсягах продукцію і послуги;

- створення законодавчих, організаційних, цінових, податкових, кредитних, митних та інших умов формування ринку;

- здійснення активної регіональної промислової політики, яка сприяла б розвиткові підприємницької активності, ринкової інфраструктури, соціальному захисту населення.

Найбільш загальне розуміння ринку зводиться до розгляду його як системи соціально-економічних відносин з підтримки динамічної в часі та просторі кількісної відповідності між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг. З метою виявлення причинно-наслідкових зв'язків і можливостей їхнього впливу на процеси формування регіонального ринку в бажаному напрямку дисертантом розроблено схему, яка розкриває механізм функціонування регіонального промислового ринку (рис. 1). В ній у найзагальнішому вигляді показані відносини, що виникають у регіоні в процесі функціонування регіонального промислового ринку.

Умовні позначення: І - імпорт; Е - експорт; ПіВ - податки і відрахування в регіональні і державні бюджети і фонди; ФЗ - фінансові засоби; ЦП - цінні папери; В - валюта; ЗВ - засоби виробництва.

Рух економічних реформ в країні однозначно свідчить про необхідність розробки та впровадження обґрунтованої регіональної промислової політики, яка враховує умови й особливості конкретного регіону, інтереси його населення. В ідеалі вона повинна мати дві складові: державну (політика центральних органів влади стосовно даного регіону) і власне регіональну (що проводиться органами влади та управління регіоном).

У теорії регіональної економіки існують два протилежні підходи до регулювання регіонального розвитку, і дисертант аналізує це в роботі. За неокласичним напрямком, відмінності в розвитку регіонів є тимчасовими й усуваються ринковим механізмом. З огляду на неокейнсіанський напрямок ринок вважається невдосконаленим регулятором регіональних диспропорцій, які за такого "регулювання" лише поглиблюються. Усунути регіональні диспропорції, на думку неокейнсіанців, може тільки програмно-цільова діяльність держави. Автор підтримує таку точку зору.

Регіональна промислова політика в Одеській області має бути не антидепресивною, а структурно-інноваційною, яка забезпечуватиме не лише збереження, а й підсилення ролі регіону в економіці України. Для цього в Одеській області є всі передумови: логістичний сервіс, потужний виробничий і науковий потенціал, висококваліфіковані кадри, зручне геостратегічне положення. Загальні темпи зростання промислового виробництва в області у 2006 р. становили 6,4 %.

В процесі структурних перетворень регіональної економіки автором запропоновано виділити два етапи - середньостроковий і довгостроковий. Стратегічне завдання найближчого етапу - забезпечити підйом промислового виробництва і раціоналізацію матеріального виробництва регіону для досягнення конкурентоздатності регіональної економіки.

У дисертаційній роботі також запропоновано основи формування, концептуальні підходи і програми конверсії підприємств промислового комплексу регіону, основні організаційні блоки яких складають підпрограми: 1) визначальні процеси конверсії; 2) предметно-цільові; 3) забезпечувальні.

В другому розділі "Системна трансформація регіонального промислового комплексу на основі програмно-цільового підходу" розглянуто проблеми сучасного стану машинобудівного комплексу, питання формування промислової доктрини для України та регіональної промислової політики.

Пріоритетними напрямками розвитку машинобудування, на думку дисертанта, потрібно вважати:

- створення систем машин і устаткування нового покоління для АПК, енергетики, транспорту та житлово-комунального господарства;

- створення конкурентоздатної елементної бази і комплектуючих виробів для приладобудування, засобів зв'язку й телекомунікацій, різке збільшення обсягу виробництва складної побутової техніки;

- збільшення обсягів випуску інноваційного устаткування для енергетичної, легкої, харчової і медико-біологічної галузей;

- збільшення обсягів виробництва експортної та імпортозамінної продукції;

- виробництво для держзамовлення і експорту озброєння та військової техніки.

Особливостями реформування регіонального промислового комплексу в довгостроковій перспективі автором обґрунтовано:

А. Багатовекторна стратегія розвитку. Доцільним є розгляд таких стратегій розвитку: використання природних ресурсів - для окремих секторів базових галузей; випереджання - для галузей, що мають важливе значення для розвитку національної економіки; лідерних технологій - для підприємств оборонної, суднобудівної, хімічної промисловості, верстатобудування, індустрії інформаційних технологій; проривна - для окремих підприємств, здатних випускати принципово нові типи продукції.

Б. Реформування системи управління в промисловості на всіх рівнях.

В. Структурна політика, спрямована на оптимізацію промислової структури регіону, ліквідацію деформацій.

Г. Інституціональна політика - формування нових, об'єднаних еволюційним процесом відносин.

Д. Політика у сфері інновацій та інвестицій, спрямована на забезпечення модернізації і структурної перебудови регіональної промисловості.

Е. Удосконалювання нормативно-правового забезпечення функціонування та розвитку промисловості.

Зміна основ політики у виробництві Одеської області, на думку дисертанта, буде відбуватися таким порядком (табл. 1).

Управління регіональним промисловим розвитком спрямоване на вирішення проблем, що виникають постійно. Відповідно до цього системи управління і застосовувані для цього методи орієнтовані на вирішення різноманітних проблем. При появі нових, нетипових, комплексних, складних ситуацій виникає необхідність у створенні індивідуальної схеми або технології управління. Характерними рисами таких проблем є, як правило, те, що вони носять тимчасовий характер; для їхнього вирішення потрібні зусилля різних підрозділів, служб і фахівців регіону; в процесі вирішення цих проблем виникає необхідність проводити дослідження, розробки, організаційні зміни, виробничі випробування і реконструкцію, здійснювати широку кооперацію і узгодження, залучати до роботи нові ресурси, устаткування, технології, проводити реорганізацію та інші зміни. Отже, схема управління в цьому випадку має спиратися на такий метод, що дозволяв би інтегрувати ресурси, виконавців, терміни, організацію і послідовність робіт, а також націлювати їх на вирішення проблеми. Цим вимогам відповідає метод програмно-цільового управління.

Таблиця 1.

Промислова політика у виробництві Одеського регіону

Основні переваги програмно-цільового управління полягають у наступному:

по-перше, програми більш послідовно, ніж інші методи планування, реалізують вимоги системного підходу;

по-друге, програмно-цільове планування активізує аналітичну роботу в регіоні;

по-третє, програмно-цільовий метод підвищує демократизм управління;

по-четверте, програмно-цільовий підхід дозволяє поступово змінити в регіоні стиль управління.

В роботі обґрунтовані головні принципи регіональної промислової політики. Це:

1. Формування мобільного і високопрофесійного потенціалу області на засадах збереження і використання найбільш результативних виробництв, що визначають промислове обличчя області.

2. Максимальна мобільність і гнучкість реформованого промислового потенціалу області, здатного швидко адаптуватися до постійно виникаючих завдань, зумовленим дією сил вільної ринкової конкуренції в усіх сферах.

3. Забезпечення конкурентоздатного рівня промислового виробництва та продуктів його діяльності.

4. Створення умов, привабливих для різноманітних фінансових джерел, зростання припливу капіталів у сферу промислового виробництва й інноваційної діяльності, розвиток промислової інфраструктури та освіти в області.

5. Забезпечення збалансованого розвитку наукового, освітнього і виробничого потенціалів.

Складність процесів структурної перебудови промислового виробництва вимагає апробації комплексних підходів до її реалізації, що обумовлює необхідність розробки і впровадження принципово нової цілісної промислової політики - як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

У третьому розділі "Організаційно-економічні інструменти стійкого розвитку промисловості регіону" представлено основи удосконалення механізму подолання промислового відставання регіонального комплексу від європейських та загальносвітових показників і напрямки створення нових організаційно-економічних структур у регіоні, а також методику економічної оцінки конкурентоздатності промислової продукції на машинобудівних підприємствах регіону.

Проведені дисертантом дослідження діагностики промислового відставання підприємств машинобудування дозволили, з одного боку, виявити вогнища "хвороби", а з іншого боку - визначити проблему розробки шляхів виходу з кризи. Такий вихід із кризи може бути здійснений, насамперед, за допомогою розробки та реалізації механізму подолання промислового відставання, який би враховував особливості регіону, взаємодоповнюючи загальну державну концепцію реформ, і сприяв би постійному і динамічному розвиткові конкретного регіону.

Схема регіональної стратегії подолання регіонального промислового відставання охоплює такі блоки: науково-технічна, інвестиційна, промислова політика, кредитно-грошові відносини. В галузі інвестиційної політики основним напрямком має стати формування сприятливого інвестиційного середовища та підвищення інвестиційної активності й правової захищеності господарюючих суб'єктів ринку (як іноземних, так і вітчизняних). Це можливе лише за умови реалізації таких заходів:

§ підвищення ролі неінфляційних джерел нагромаджень господарюючих суб'єктів ринку і ширше залучення заощаджень населення;

§ надання самостійності учасникам по всьому циклу "наука - виробництво - споживання" на основі спільного (часткового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;

§ розміщення централізованих капітальних вкладень і здійснення державного фінансування у нововведення на конкурсній основі зі зміщенням центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування на кредитування на зворотній основі;

§ проведення обов'язкової незалежної експертизи (у т. ч. із залученням іноземних фахівців) інвестиційних проектів, особливо пов'язаних з формуванням міжвідомчих і міжрегіональних наукомістких виробничих комплексів і центрів наукових досліджень;

§ створення мережі "полюсів" росту, зон "новацій" і зон економічних експериментів: розвиток ризикового (венчурного) бізнесу;

§ здійснення регіонального протекціонізму інвестування процесу "наука - виробництво - споживання".

Дисертант після розгляду 4-х варіантів зупиняється на двох сценаріях подолання промислового відставання:

1-й: інерційне стримування кризи з поступальним підвищенням промислового рівня регіону, підвищення стійкості економіки регіону на основі адресного стимулювання розвитку промислового потенціалу.

2-й: підвищення стійкості економіки регіону на основі адресного стимулювання розвитку промислового потенціалу.

При реалізації сценаріїв подолання промислового відставання перевагу слід надавати сценарієві 2 "Підвищення стійкості економіки регіону на основі адресного стимулювання розвитку промислового потенціалу". Втім при всій своїй привабливості цей сценарій більшою мірою залежить від політичної кон'юнктури і державної фінансової підтримки, з одного боку, а з іншого боку, є болючішим для регіонів і людей, що проживають в них, оскільки тривалий загальний процес реформ і очікувань "стомив" його учасників.

Створення на регіональному рівні організаційно-економічних структур у частині розвитку промислового виробництва спрямоване на вирішення, насамперед, соціальних проблем розвитку регіону, формування умов для регіонального використання та розвитку промислового потенціалу інфраструктури промислової діяльності в рамках конкретного регіону.

Для оцінки нової техніки (промислових виробів) на машинобудівних підприємствах Одеського регіону дисертантом пропонується використовувати систему показників (рис. 2), яка містить:

- рівень якості як сукупність споживчих властивостей виробу, що задовольняє запити споживачів;

- технічний рівень, що характеризує оригінальність конструкції, складність, трудомісткість, матеріалоємність і собівартість виготовлення виробу;

- конкурентоздатність, що проявляється на ринку і визначається споживчими властивостями і ціною виробу (для характеристики конкурентно-здатності використовується коефіцієнт конкурентоздатності).

Науково обґрунтовані методи кількісного вираження рівня якості, технічного рівня і конкурентоздатності освоюваної техніки, обґрунтованого вибору бази порівняння і розрахунку ефективності її використання, що пропонуються, мають стати надійною основою для прийняття оптимальних рішень ще у довиробничий період - на стадії технічної підготовки виробництва. Необхідність такої розробки особливо актуальна в умовах постійного нарощування темпів створення нової високопродуктивної техніки, скорочення термінів використання діючих машин і устаткування в зв'язку з їхнім моральним зносом, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, розширення сфери впливу науково-технічного прогресу.

Запропоновані економічні методи дозволяють кількісно оцінювати рівень якості, технічний рівень і конкурентоздатність виробів, які готуються до освоєння у виробництві, і таких, що випускаються, а також прогнозувати економічний ефект від заміни застарілих моделей машин і устаткування новими. Такий розрахунок дасть можливість порівнювати витрати на технічну підготовку виробництва нових виробів з майбутнім ефектом від їхнього впровадження і тим самим уникати прийняття неефективних рішень.

Крім того, планування узагальнюючих показників дає розроблювачам відносну свободу у виборі технічних рішень і в той же час ставить їх у жорсткі економічні рамки, які змусять проводити багатоваріантне відпрацювання конструкції, застосовувати функціонально-вартісний аналіз по всьому життєвому циклу - від зародження ідеї до серійного виробництва та експлуатації виробів включно. Запропонований метод впроваджено при просуванні нової продукції ВАТ "ОЗРСВ" на ринок метало-оброблювального устаткування Західної Європи.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо розробки механізму та інструментів формування регіональної промислової політики в умовах трансформаційної української економіки.

В ході дослідження доведено, що:

1. Для трансформаційної української економіки характерні наслідки її розвалу, а не циклічний рух. Тому структурна перебудова здійснюється шляхом адаптації виробництва до ринку, що може привести країну до перетворення на сировинний придаток. Становлення циклічності вітчизняної економіки можливе лише за пожвавлення внутрішнього ринку на засадах значних інвестицій у виробництво, пріоритетного розвитку науково-технічного прогресу, розробки та впровадження нової техніки, з врахуванням регіонального аспекту.

2. В процесі формування регіонального промислового ринку потрібно враховувати його специфіку, детерміновану територіальним поділом праці, історичними, природними і національно-демографічними особливостями території, а також його положення як невід'ємну складову національної економіки.

3. В дисертаційній роботі регіональна промислова політика в Одеській області має бути не антидепресійною, а структурно-інноваційною, що забезпечить не лише збереження, але й посилення ролі регіону в економіці України. Для цього в області є всі передумови: логістичний сервіс, потужний виробничий і науковий потенціал, висококваліфіковані кадри, зручне геостратегічне положення.

4. Автором запропоновано основи формування концепції і програми конверсії підприємств промислового комплексу регіону, основні організаційні блоки яких складають підпрограми: 1) визначальні процеси конверсії; 2) предметно-цільові; 3) забезпечувальні.

5. Промислове виробництво в Україні з періоду стабілізації переходить у нову якість - зростання. Темпи виробництва промислової продукції в 2006 р. склали - 106,2 %, в 2005 р. - 103,0 %, в 2004 р. - 112,0 %, у 2003 р. - 115,8 %. Промислова політика в країні визначається наступними документами: "Європейський вибір", "Стратегія стійкого розвитку і структурно-інноваційної перебудови української економіки на період 2004-2015 років", Програмою діяльності Кабінету Міністрів України.

В цілому по промисловості актуальним є приведення національного законодавства до норм ВТО, а для промислових підприємств, що займаються експортом своєї продукції (у першу чергу), важливе значення має впровадження системи управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів ДСТУ (ISO-9000). регіональна промислова конкурентна політика

Пріоритетними напрямками розвитку машинобудування, на думку дисертанта, залишаються: створення систем машин і устаткування нового покоління для АПК, енергетики, транспорту і житлово-комунального господарства; створення конкурентоздатної елементної бази та комплектуючих виробів; збільшення обсягів випуску інноваційного устаткування; збільшення обсягів виробництва експортної та імпортозамінної продукції; створення виробництва для держзамовлення на військову техніку.

6. Використання програмно-цільового методу дисертантом розглядається як методична основа для науково обґрунтованої розробки регіональних програм. У цьому методі зроблена спроба реалізувати інженерний підхід. Такий підхід у даній роботі трактується як певна сукупність методичних прийомів і кроків, виконання яких дозволяє одержати деякий готовий до використання продукт. У дисертаційному дослідженні - це програма регіональної промислової політики для Одеської області.

7. Складність процесів структурної перебудови промислового виробництва вимагає апробації комплексних підходів до її реалізації, що обумовлює необхідність розробки і впровадження принципово нової цілісної промислової політики - як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

8. Проведені дисертантом дослідження діагностики промислового відставання підприємств машинобудування дозволили виявити і визначити шляхи виходу з кризи. Такий вихід із кризи може бути здійснений, насамперед, за допомогою розробки та реалізації механізму подолання промислового відставання, який би враховував особливості регіону, взаємодоповнюючи загальну державну концепцію реформ.

9. Створення на регіональному рівні організаційно-економічних структур у частині розвитку промислового виробництва спрямоване на вирішення, насамперед, соціальних проблем розвитку регіону, формування умов для регіонального використання і розвитку промислового потенціалу інфраструктури промислової діяльності в рамках конкретного регіону.

10. Для оцінки промислових виробів дисертант пропонує використовувати систему показників, яка включає: рівень якості, технічний рівень, конкурентоздатність. Розрахунок цих показників дасть можливість порівняти витрати на технічну підготовку виробництва нових виробів з майбутнім ефектом від їхнього впровадження і тим самим уникнути прийняття неефективних рішень.