Економіко–екологічні основи ефективного сільськогосподарського землекористування: теорія, методологія, практика

Одним із найефективніших елементів регулювання земельних відносин в аграрній сфері є земельна рента. При визначенні її величини необхідно враховувати основні рентоутворювальні фактори. За критерій оцінки цих факторів пропонується взяти дохідність та продуктивність земель сільськогосподарського призначення.

Відсутність чіткого механізму визначення величини земельної ренти, з одного боку, та недосконалість податкового механізму в аграрній сфері - з іншого, призводить до нераціонального перерозподілу рентних доходів між землекористувачами, землевласниками, посередниками та продавцями кінцевої сільськогосподарської продукції.

Наведені в дисертаційній роботі розрахунки свідчать, що в системі “землекористувач-посередник” нині на посередника припадає в середньому від 70 до 77% вилучених рентних доходів. Доведено, що покращити ситуацію зможе об'єктивне визначення диференційованого рентного доходу, величину якого необхідно розраховувати, враховуючи показники, які кількісно і якісно оцінюють землі сільськогосподарського призначення, тобто визначати слід абсолютний і відносний рентний дохід за кількісними і якісними показниками.

У п'ятому розділі „Стратегічні пріоритети ефективного сільськогосподарського землекористування” викладено напрями ефективного сільськогосподарського землекористування на рівні різних організаційно-правових форм господарювання, визначено перспективи трансформації системи ефективного сільськогосподарського призначення на рівні окремих територій, запропоновано авторський підхід щодо моделювання еколого-орієнтованого розвитку системи сільськогосподарського землекористування, здійснено прогноз результатів землекористування в новій системі ефективного сільськогосподарського землекористування.

Здійснення ринкових перетворень в аграрній сфері загалом істотно змінило інституціональне середовище сільськогосподарського землекористування та зумовило збільшення кількості субґєктів господарювання переважно за рахунок створення дрібних та середніх господарств. Відтак виникла проблема щодо визначення для цих господарств раціональних з економічної та екологічної точок зору площ земель сільськогосподарського призначення та щодо оптимальної структури сільгоспугідь. Це і повинно стати однією з головних передумов створення принципово нової системи ефективного сільськогосподарського землекористування на рівні дрібних та середніх господарств.

Комплексний підхід до формування такої системи землекористування має ґрунтуватися на врахуванні, з одного боку, регіональних природно-екологічних та економічних особливостей сільськогосподарського землекористування, а з іншого - на врахуванні специфіки функціонування та структурної будови зазначених господарств.

Результати дослідження доводять необхідність поділу дрібних форм господарювання на два типи - одноосібні та сімейні. Найбільш ефективними в економічному та екологічному плані є дрібні господарства сімейного типу. Вони, на відміну від дрібних господарств одноосібного типу, характеризуються більшою послідовністю у виборі цілей і способів щодо підвищення економічної та екологічної ефективності сільськогосподарського землекористування.

Встановлено, що нині спостерігається тенденція щодо збільшення кількості дрібних господарств сімейного типу, члени яких мають за основний інший вид діяльності, що негативно впливає на ефективність сільськогосподарського землекористування. Суттєво знижує економічну та екологічну ефективність сільськогосподарського землекористування у дрібних формах господарювання наявність в їх розпорядженні розпорошених земельних наділів.

Пріоритетними напрямами розвитку дрібних господарств мають стати: оптимізація конфігурацій земельних ділянок, їх площ та структури сільгоспугідь; надання правового статусу земельній межі; сприяння укрупненню цих господарств; сприяння спільному використанню земель сільськогосподарського призначення; посилення з боку держави контролю за вжиттям заходів з охорони земель; поширення екологічно безпечних землеробських систем; урізноманітнення напрямів збуту сільгосппродукції цих господарств; вироблення ефективного механізму щодо відшкодування збитків, нанесених природними та антропогенними катастрофами.

Доведено, що нинішня одноманітність щодо розвитку організаційно-правових форм господарювання зумовлена як недосконалістю земельного законодавства, так і тривалим домінуванням колективних форм господарювання. Урізноманітнення існуючих форм господарювання можливе лише за умови чіткого розмежування рівнів їх об'єднання. Запропоновано виділити такі рівні об'єднання організаційно-правових форм господарювання: присадибний, який включає об'єднання дрібних форм господарювання; господарський, тобто об'єднання середніх форм господарювання; міжгосподарський - об'єднання різноманітних кооперативних форм господарювання; міжсільський - об'єднання крупних форм господарювання.

На кожному із зазначених рівнів об'єднання організаційно-правових форм господарювання пропонується встановити своєрідний поріг інтенсивності сільськогосподарського землекористування, за перевищення якого відбувається втрата грунтовідновлювальної здатності земельних ділянок. Необхідно здійснити ранжирування земель сільськогосподарського призначення в межах певної форми господарювання. Критерієм такого ранжирування має бути рівень складності та доступності щодо ефективного використання цих земель. Підвищить ефективність сільськогосподарського землекористування на рівні відповідних організаційно-правових форм господарювання урізноманітнення виробничо-економічних зв'язків між самими цими господарствами, а також визначення оптимальної кількості працюючих у них селян.

Звідси можна зробити принципово важливий висновок, що система сільськогосподарського землекористування в окремо взятому сільському господарстві має бути індивідуальною. Передумовою такої індивідуальності є індивідуальність напряму розвитку самого підприємства, його фінансова потужність та наявні у нього різного роду ресурси.

Пріоритетом при формуванні економічно та екологічно ефективної системи сільськогосподарського землекористування на рівні підприємства має стати впровадження нової системи власнісних, трудових та виробничо-економічних відносин. Основою нових трудових відносин буде оптимізація розподілу одержаних доходів між працівниками підприємства, метою власнісних відносин - оптимізація власнісних прав кожного із працівників підприємства, а метою виробничо-економічних відносин - максимізація отриманого підприємством прибутку та оптимізація умов праці. Тобто система сільськогосподарського землекористування на рівні сільгосппідприємства повинна сприяти якомога повнішому використанню всіх наявних можливостей щодо максимізації власного прибутку та одночасно забезпечувати збереження природних властивостей земель.

Науково обґрунтовано, що формування економічно та екологічно ефективної системи землекористування на рівні окремої території обумовлено, насамперед, якістю земель, кількістю субґєктів-землекористувачів і напрямами використання цих земель. Зміна кількості субґєктів-землекористувачів може призвести до змін у напрямах використання земель сільськогосподарського призначення, що зумовить зміни якості самих земель.

Доцільно виробити загальні правила сільськогосподарського землекористування на певній території, особливо що стосується територій, які піддавались та піддаються значному антропогенному впливу. Використання родючості земель на таких територіях має бути нормованим.

Відмічено, що для ведення екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування на певній території важливим є не лише екологічність здійснюваних землекористувачем (землевласником) заходів, але й тривалість цих заходів, їх поетапність та комплексність. Виявлено, що при низькій екологічності напрямів сільськогосподарського землекористування існуюча система землекористування потребуватиме постійних змін з метою підтримання хоча б мінімального рівня економічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.

Моделювання змін еколого-орієнтованого розвитку системи сільськогосподарського землекористування має здійснюватися поетапно.

Перший етап - це детальний аналіз наявного стану земель сільськогосподарського призначення та визначення ефективності власне процесу сільськогосподарського землекористування. Другий етап пов'язаний із виявленням можливих проблем та виробленням заходів щодо запобігання негативним наслідкам у процесі сільськогосподарського землекористування. На третьому етапі досліджуються та враховуються загальні тенденції в сільськогосподарському землекористуванні.

Розроблена в роботі економіко-математична модель дозволяє визначити, які за розмірами площі сільськогосподарський угідь необхідно використовувати для вирощування певної сільськогосподарської культури та яку кількість тварин відгодовувати, щоб землекористувач отримав максимальний прибуток, що сприятиме оптимізації сільськогосподарського землекористування на різних організаційно-правових рівнях загальної системи землекористування. Як свідчать розрахунки, реалізація заходів щодо підвищення економічної та екологічної ефективності сільськогосподарського землекористування забезпечить зростання урожайності зернових культур у середньому на 15-20 ц/га на кожному із організаційно-правових рівнів зазначеної системи землекористування.

Систему сільськогосподарського землекористування необхідно вибудовувати таким чином, щоб певне обґєднання субґєктів-землекористувачів мало всі можливості щодо саморозвитку і самоорганізації у виробничому, економічному та соціальному плані. Крім цього, має існувати взаємна відповідальність за екологічно ефективне сільськогосподарське землекористування між субґєктами-землекористувачами відповідної території. Держава ж повинна визначати та максимально стимулювати запровадження вигідних суспільству напрямів сільськогосподарського землекористування та мати право монопольного контролю за ефективністю землекористування.

Оскільки в даній системі природно-екологічний чинник посідає визначальне місце, то саме її практична реалізація надасть можливість значною мірою подолати існуючі нині негативні процеси в сільськогосподарському землекористуванні, тобто концепція економічно та екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування спроможна забезпечити оптимізацію використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення.

Висновки

За результатами проведеного дисертаційного дослідження можна зробити такі важливі теоретико-методологічні та науково-прикладні висновки:

1. Узагальнення теоретико-методологічних підходів щодо сільськогосподарського землекористування дозволяє говорити про те, що донині цей процес немає достатнього наукового підґрунтя не лише в екологічному, але й в соціально-економічному плані. При цьому доведено, що ефективне в економічному та екологічному плані сільськогосподарське землекористування має ґрунтуватися на максимальній адаптації виробничої системи до екологічних умов та особливостей використання земель сільськогосподарського призначення. Запропоновано економіко-екологічний підхід до формування оптимальної та високоефективної системи сільськогосподарського землекористування, суть якого полягає в досягненні максимальної економічної вигоди при обмеженому втручанні в природні процеси, що відбуваються в земельних та інших видах природних ресурсів, тобто раціональне і ефективне сільськогосподарське землекористування має досягатися за рахунок підтримання оптимального, з екологічної точки зору, рівня родючості земель, їх екологічної чистоти та високого аграрного потенціалу.

2. Запропоновано загальну систему ефективного сільськогосподарського землекористування розглядати з позиції сприятливості або несприятливості природних та соціально-економічних умов для сільськогосподарського землекористування. При цьому обґрунтовано необхідність формування цієї системи землекористування як трирівневої. Перший рівень - дрібні землекористувачі одноосібного і сімейного типу, другий рівень - окремі сільськогосподарські підприємства різних видів, а найвищий рівень - певні території з усією сукупністю землекористувачів та землевласників. Розглянуто багатогранність самого процесу сільськогосподарського землекористування, а саме: різний ступінь використання земельних ресурсів (оцінено через територіальний масштаб та масштаб інтенсивності використання); різний ступінь залучення суб'єктів земельних відносин до процесу землекористування (оцінено через кількісний масштаб та масштаб нерівності їх прав), а також значення та призначення як окремих земельних ділянок, так і суб'єктів землекористування у відповідних соціальних групах для задоволення загальнодержавних і загальносуспільних інтересів.

3. Встановлено, що ефективна система сільськогосподарського землекористування неможлива без охорони і розширеного відтворення земельно-ресурсного потенціалу. Найважливішим елементом організаційно-господарських заходів має стати оптимальна організація території і, в першу чергу, сільгоспугідь. Обґрунтовано два основні способи відтворення земельно-ресурсного потенціалу, а саме реабілітація земель та зміна їх цільового призначення. Визначено основні принципи використання земель сільськогосподарського призначення: 1) використання земель є недоцільним, якщо воно одночасно не відповідає інтересам людини і природи; 2) використання земель завжди має супроводжуватися їх охороною і відтворенням; 3) використання земель має відбуватись з врахуванням законів природи і природних умов, а відтворення земельно-ресурсного потенціалу має ґрунтуватись, насамперед, на відтворенні родючості грунтів. Ефективне відтворення родючості грунтів повинно базуватися на запровадженні відповідного правового механізму використання грунтів, створенні сприятливих умов господарювання, законодавчому закріпленні використання, охорони та відтворення окремих типів грунтів.

4. Проаналізовано досвід ефективного сільськогосподарського землекористування в країнах зарубіжжя, яке ґрунтується на трьох системах землекористування. Перша - це суспільно-приватницька система, яка базується на суворому дотриманні цільового використання земель сільськогосподарського призначення та обмеженості максимальної площі земельних ділянок, що мають перебувати у власності і користуванні однієї фізичної особи. Друга - державно-приватницька система землекористування, яка передбачає в основному продаж прав оренди на земельні ділянки та монополію державної власності на землі сільськогосподарського призначення. Третя - суто приватницька система, що базується, з одного боку, на чіткому законодавчому регулюванні земельних відносин, а з іншого - на абсолютній приватній власності на землі сільськогосподарського призначення.

5. Обґрунтовано найбільш значимі напрями економічного стимулювання організаційно-правових форм господарювання в Україні на основі досвіду інших країн: квотування, дотування, субсидіювання, страхування, пільгове кредитування і оподаткування. При цьому основною метою державного регулювання сільськогосподарського землекористування має стати збереження національного земельного фонду. Доведено необхідність розширення допомоги новим організаційно-правовим формам господарювання в Україні за рахунок: 1) створення більш вигідних умов господарювання для землекористувачів, які працюють у гірших природно-кліматичних умовах та на гірших за якістю землях сільськогосподарського призначення; 2) регулювання ціни на окремі види сільгосппродукції; 3) комплексу організаційно-економічних заходів щодо гарантування землекористувачам мінімального рівня прибутку. Визначено ефективність та доцільність розвитку в Україні кооперативних форм господарювання.

6. Уточнено поняття ринку земель сільськогосподарського призначення та досліджено його основні складові. Розглянуто можливі ризики функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні та обґрунтовано першочергові умови формування самого ринку, а саме: інвентаризація земель сільськогосподарського призначення, їх ринкова оцінка, законодавче розмежування форм власності на землю та прав землевласників і землекористувачів, а також створення державної системи реєстрації цих прав. Метою економічного обороту земель сільськогосподарського призначення має стати перехід цих земель до найбільш ефективних, у тому числі і в екологічному плані, землевласників та землекористувачів. Доведено, що купівельна спроможність потенційних покупців земельних ділянок залежить не лише від рівня їх доходів, але і від сфери їхніх економічних інтересів. При цьому визначено максимально та мінімально можливий попит на землі сільськогосподарського призначення при запровадженні ринку цих земель в Україні, а також їх ймовірну пропозицію. Доведено, що ринок земель сільськогосподарського призначення вимагає певних економіко-екологічних обмежень та розвитку конкурентного середовища і державного регулювання відносин між суб'єктами ринку земель.

7. Доведено, що основною метою земельної й аграрної реформ на сучасному етапі в Україні має стати поряд із пошуком найбільш ефективного землевласника та землекористувача створення механізму економічно та екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування. З цією метою розроблено заходи щодо активізації земельної та аграрної реформ, які сформовано у чотири основні блоки. Перший - правовий блок, має визначити правові обмеження в діях кожного із суб'єктів земельних відносин та врегулювати їх взаємовідносини в цілому. Другий - економічний та третій - екологічний блоки мають сформувати відповідно основний економічний та екологічний механізми ефективного використання земель на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях. Четвертий - соціальний блок має гарантувати соціально-економічний захист селян (землекористувачів та землевласників), а також розвиток соціальної інфраструктури села.

8. Аргументовано доведено, що землі сільськогосподарського призначення все більшою мірою використовуються не як об'єкт власності, а як об'єкт господарювання. Це означає, що найбільш перспективним для України є розвиток орендних відносин та сумісної форми власності на землі сільськогосподарського призначення. Організаційно-правова універсальність оренди дозволяє не тільки створювати різноманітні комбінації суб'єктів (носіїв) однієї, але і різних форм власності. В результаті урізноманітнюються форми сумісної власності на землю. З іншого боку - правове забезпечення різноманітності форм власності зумовлює появу різних форм оренди земель. Розвитку сумісної власності сприяє: по-перше, різний масштаб володіння землями сільськогосподарського призначення; по-друге, різні можливості щодо подальшого набуття у власність земель цієї категорії; по-третє, досить слабка економічна спроможність функціонування дрібних форм господарювання та одночасно їх велика кількість.

9. Обґрунтовано, що удосконалення земельних відносин в Україні потребує не тільки змін масштабу володіння землями сільськогосподарського призначення, але й інтенсивності їх використання, в тому числі і кожного з видів сільгоспугідь. Зокрема, для дрібних землевласників необхідно встановити, з одного боку мінімальні та максимальні площі землеволодінь та землекористувань, а з іншого - оптимальну структуру та інтенсивність використання окремих сільгоспугідь. З метою попередження виникнення у майбутньому великої кількості земельних спорів між дрібними землевласниками пропонується розробити економіко-правовий механізм щодо укрупнення цих форм господарювання; сприяти розвитку конкурентного середовища в сільському господарстві; гарантувати вільний вибір кожному дрібному землевласнику як методів, так і форм господарювання.

10. Обґрунтовано доцільність здійснення комплексної економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення. В основі такої оцінки має лежати визначення корисності земель. У свою чергу, корисність земель пропонується визначати за трьома основними напрямами. Перший напрям полягає в оцінці земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва. При цьому слід оцінювати як агровиробничий потенціал земель (грунтів), враховуючи різні рівні їх родючості, так і результат її використання. Другий напрям - оцінка землі як просторового базису ґрунтується на визначенні зручності місцеположення земель та розвитку інфраструктури навколишніх територій. Третій напрям - це оцінка земель сільськогосподарського призначення, як соціально-економічної умови відтворення трудових ресурсів, у тому числі і оцінка наявного на цих землях трудового потенціалу сільського населення. Зазначені напрями економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення дадуть змогу змінити існуючий нині методологічний підхід, за якого загальна економічна оцінка земель - це оцінка їх окремих властивостей через вигоди, які ці властивості приносять суспільству, на підхід, за якого оцінюватиметься комплекс властивостей земель.

11. Комплексна екологічна оцінка земель сільськогосподарського призначення має проводитися одночасно в кількох напрямах. Серед цих напрямів основними є оцінка: втрат природних властивостей земель та грунтів; впливу антропогенних та природних факторів на землі певної категорії; заходів з охорони та відтворення земель; раціональності структури земельних площ; ступеня забруднення ґрунтів і земель тощо. При цьому слід виділяти окремо екологічну, економічну та організаційну складові такої оцінки. Екологічна складова передбачає оцінку зовнішнього антропогенного та природного впливу на землі і ґрунти, а також оцінку стійкості самих земель до цього впливу та до забруднень. Економічна складова включає оцінку втрат природних властивостей земель та оцінку якості їх охорони і відтворення. Організаційна складова передбачає оцінку раціональності співвідношення сільгоспугідь та природних угідь і земель сільськогосподарського призначення.

12. Розроблено методологічні підходи щодо визначення ефективності сільськогосподарського землекористування на рівні дрібних землекористувачів, рівні сільськогосподарських підприємств та рівні окремих територій. У випадку із дрібними землекористувачами показник ефективності землекористування залежить від їх професійних навичок, віку та особистої зацікавленості. Ефективність сільськогосподарського землекористування на рівні сільськогосподарських підприємств пов'язана із їх спеціалізацією, фінансово-економічною спроможністю, виробничими потужностями, природним станом наявних земель і їх площами та рівнем незалежності певного підприємства від інших суб'єктів ринково-господарських відносин, у тому числі і від держави. При розгляді окремих територій пропонується насамперед визначити оптимальні межі самих територій та рівень розвитку на них різноманітних ринкових інституцій. Спільним критерієм щодо визначення ефективності сільськогосподарського землекористування на всіх трьох рівнях є якість земель сільськогосподарського призначення.

13. Розроблено економіко-математичну модель прогнозу змін у новій системі сільськогосподарського землекористування, на підставі якої надається можливість визначити оптимальні площі землекористувань для різних груп землекористувачів. При цьому обґрунтовано поетапність самого прогнозу таких змін. На першому етапі запропоновано визначати особливості сільськогосподарського землекористування та оцінити земельно-ресурсний потенціал відповідних територій. На другому етапі слід виявити найбільш небезпечні потенційні ризики в сільськогосподарському землекористуванні та обґрунтовувати певні упереджувальні заходи. На третьому етапі визначаються цілі і завдання щодо сільськогосподарського землекористування, а також вибираються засоби контролю їх виконання. Підвищення загальної ефективності сільськогосподарського землекористування повинно досягатися за рахунок якісних, а не кількісних економіко-екологічних показників. Результати дослідження засвідчили, що перехід на нову економічно та екологічно ефективну систему сільськогосподарського землекористування дозволить збільшити урожайність зернових та зернобобових сільгоспкультур у середньому на 45-60%.

14. Розвиток приватної власності на землі сільськогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності екологічних принципів при сільськогосподарському землекористуванні, зокрема слід консолідувати землі в цілісні масиви, що забезпечить здійснення повноцінних, комплексних охоронних заходів з метою досягнення мінімально необхідного екологічного балансу певних територій. Доцільно сприяти оренді та спільному використанню земель сільськогосподарського призначення дрібними землекористувачами. Обґрунтовано наступні основні принципи щодо ефективного сільськогосподарського землекористування: в екологічному плані - максимізація збереження природних властивостей земель; в економічному - максимізація прибутку землекористувачів при дотриманні екологічних вимог; у виробничому - оптимізація організаційно-виробничого процесу, а у спеціальному - максимізація безпеки при здійсненні самого землекористування. При цьому слід врахувати тривалість відповідних економіко-екологічних заходів, їх послідовність та різноманітність, а самі заходи мають мати комплексний та системний характер.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Будзяк В.М. Сільськогосподарське землекористування (економіко-екологічні та управлінські аспекти). - К.: Оріяни, 2006. - 386 с.

2. Деякі інституціональні аспекти земельних відносин в Україні: стан та напрямки вдосконалення / І.К. Бистряков, О.С. Новоторов, Т.С. Ніколаєнко, О.С. Кучер, В.М. Будзяк - К.: РВПС України НАН України, 2002. - 134 c. Особистий внесок здобувача: досліджено історичну ретроспективу еволюції форм власності на землю (с. 6-14) та визначено проблеми реформування відносин земельної власності на сучасному етапі (с. 61-64, 93-103).

3. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та інші. - К.: КНЕУ, 2005. - 988 с. Особистий внесок здобувача: визначено природно-ресурсний потенціал земельних ресурсів (с. 106-110), розкрито методику економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення (с. 123-125) та інтенсивність використання вказаних земель (с. 131-135), а також запропоновано основні напрями покращення екологічної цінності земель (с. 145-146, 152-154).

4. Будзяк В.М. Трансформація земельної власності в сільському господарстві України // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.- У 2-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - Ч.2.- С. 168-173.

5. Будзяк В.М. Еколого-економічні проблеми діяльності різних форм господарювання // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - С. 379-384.

6. Будзяк В.М. Організаційно-фінансові проблеми сільського господарства України // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.- У 2-х т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Т. 2. - Вип. 181. - С. 476-483.

7. Будзяк В.М. Шляхи підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підриємств в сучасних умовах // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - У 2-х т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Т.1.- Вип. 174. - С. 190-195.

8. Будзяк В.М. Зовнішньоекономічна діяльність українських сільськогосподарських виробників: проблеми та перспективи // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.- У 2-х т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Т. 2. - Вип. 177. - С. 441-447.

9. Будзяк В.М. Фінансово-економічні проблеми розвитку сільськогосподарських підприємств в Україні // Науковий вісник Волинського державного університету. - 2003. - № 9. - С.98-102.

10. Будзяк В.М. Державне управління сільськогосподарським підприємництвом в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України: Зб. наук. пр. - У 3-х ч. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - Ч.1- Вип.5. - С. 373-379.

11. Будзяк В.М. Шляхи підвищення трудоресурсного потенціалу в процесі здійснення земельної реформи // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб.- К.: МПСП України, 2003.- Вип.18.- С. 87-92.

12. Будзяк В.М. Проблеми виробництва сільськогосподарської продукції // Вісник Сумського національного аграрного університету.- Серія: Економіка та менеджмент.- 2003.- Вип. 1,2.- С. 23-27.

13. Будзяк В.М. Проблеми розвитку малих cільськогосподарських підприємств України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб.- К.: КНЕУ, 2003.- Вип. 14.- С. 211-215.

14. Будзяк В.М. Економіко-правова сутність відносин власності на землю // Стратегія розвитку України: Наук. журнал.- К.: НАУ, 2003.- Вип. 1.- С. 114-117.

15. Будзяк В.М. Економіко-енергетична ефективність аграрного виробництва // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр.- К.: РВПС України НАН України, 2003.- С.217-222.

16. Будзяк В.М. Екологічна ефективність використання земель сільськогосподарського призначення // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр.- К.: РВПС України НАН України, 2003.- С. 152-157.

17. Будзяк В.М. Проблеми використання та охорони земельних ресурсів // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - У 2-х ч.- К.: РВПС України НАН України, 2003.- Ч.1.- С. 236-239.

18. Будзяк В.М. Використання обігових коштів сільськогосподарськими підприємствами в умовах реформування земельних відносин // Вісник Сумського національного аграрного університету.- Серія: Фінанси і кредит.- 2003.- № 2.- С. 248-251.

19. Будзяк В.М. Вартість сільськогосподарської праці // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб.- К.: МПСП України, 2004.- Вип.19.- С. 87-92.

20. Будзяк В.М. Державне регулювання інноваційної діяльності в сільському господарстві України // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ.- Чернівці: АНТ Лтд, 2004.- Вип. 4.- С. 33-39.

21. Будзяк В.М. Еколого-економічні проблеми вирощування та споживання сільськогосподарсьої продукції // Вісник Сумського державного університету.- Серія: Економіка.- 2004.- № 5 (64).- С. 87-92.

22. Будзяк В.М. Грошова оцінка земель рекреаційного призначення, як основа управління рекреаційним землекористуванням // Вісник українського державного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. - У 2-х ч.- Рівне: УДУВГП, 2004.- Ч. 2.- Вип. 2 (26).- С. 441-447.

23. Будзяк В.М. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення // Теорія мікро-макроекономіки: Зб. наук. пр. - К.: АМУ, 2004.- С. 208-213.

24. Будзяк В.М. Земельна власність як основа розвитку сучасних форм господарювання // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - К.: КНЕУ, 2004.- Вип.15.- С.38-44.

25. Будзяк В.М. Інвестування розвитку сільського господарства України // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - У 5-х т..- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.- Т.4.- Вип. 189.- С. 1126-1132.

26. Будзяк В.М. Земельно-ресурсний потенціал як фактор розвитку сільськогосподарського підприємництва // Галицький економічний вісник.- 2004.- № 3.- С.103-107.

27. Будзяк В.М. Визначення ціни землі // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - У 2-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2004.- Ч.1.- С. 188-192.

28. Будзяк В.М. Грошова вартість земель промислового призначення // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2004.- С.109-114.

29. Будзяк В.М. Земельна реформа та її соціально - економічні наслідки // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Наук. зб. - Івано-Франківськ: Плай, 2005.- С.139 -142.

30. Будзяк В.М. Економіко-екологічні проблеми землекористування при реформуванні відносин власності на землю // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр.- К.: РВПС України НАН України, 2004.- С. 86 -90.

31. Будзяк В.М. Екологоврівноважене сільськогосподарське землекористування // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - У 2-х ч. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- Ч.2.- С. 12 - 17.

32. Будзяк В.М., Будзяк О.С. Удосконалення організації ефективного сільськогосподарського землекористування в Україні // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 246 - 252. Особистий внесок здобувача: обгрунтовано шляхи ефективного сільськогосподарського землекористування в Україні та визначено наслідки перерозподілу земель сільськогосподарського призначення за різними формами власності.

33. Будзяк В.М., Будзяк О.С., Іскоростенський В.Л. Шляхи розвитку сільськогосподарського підприємництва в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету.- Серія: Економіка та менеджмент.- 2005.- Вип. 3,4.- С. 291-296. Особистий внесок здобувача:встановлено основні шляхи підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств.

34. Будзяк В.М. Становлення ефективних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств // Теорія мікро-макроекономіки: Зб. наук. пр. - К.: АМУ, 2007.- Вип. 28. - С.155-161.

35. Будзяк В.М. Деякий досвід цінової політики в сільському господарстві // Матеріали наук.-практ. конф. „Сучасний стан та перспективи подальшого удосконалення земельних відносин”. - К.: Знання України, 2001. - С. 45-47.

36. Будзяк В.М. Інвестиційна політика в АПК // Матеріали ІІ Міжнар. наук. - практ. конф. „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. - К.: Ніка-Центр, 2001.- С. 175-176.

37. Будзяк В.М. Основні тенденції виробництва сільськогосподарської продукції // Матеріали Міжнар. наук.-прак. конф. „Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах”. - К.: КНТЕУ, 2001. - С. 363-366.

38. Будзяк В.М. Формування ефективної системи торгівлі сільськогосподарською продукцією // Матеріали ІX Міжнар. наук.-теор. конф. „Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)”. - К.: ІМВ КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2001. - С. 329 -331.

39. Будзяк В.М. Перспективи подальшого розвитку земельної власності // Матеріали Міжнар. наук.-прак. конф. „Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів”. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - Ч.2.- С. 249-251.

40. Будзяк В.М. Інституціональне землекористування // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-прак. конф. „Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України”. - К.: Стафед-2, 2002. - С. 96-98.

41. Будзяк В.М. Проблеми забруднення промисловими підприємствами території Львівщини // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. пр. - К.: ВГЛ „Обрій”, 2002. - С.109-110.

42. Будзяк В.М. Оптимізація сільськогосподаських угідь // Матеріали Міжнар. наук.-прак. конф. „Solul-una din problemele principale ale secolului XXI”. -Moldova, Chisinau: Pontos, 2003. - C. 97-99.

43. Будзяк В.М. Форми господарювання в умовах змін відносин власності // Тезисы докладов и сообщений Всеукраинской науч.-прак. конф. „Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях”. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - С. 183-186.

44. Будзяк В.М. Державне регулювання землекористуванням в умовах ринку землі // Круглий стіл на тему: „ Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки”.- Львів: НВФ „УТ”, 2004. - С. 120-122.

45. Будзяк В.М. Власнісний статус сільськогосподарських підприємств // Матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.-прак. конф. „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. - К.: ВГЛ Обрій, 2004.- С. 156-157.

46. Будзяк В.М. Роль орендної плати за землю у процесі формування сільськогосподарського підприємництва в Україні // Матеріали ІІ Міжнар. наук. конф. „Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення”.- Тернопіль:ІЕП, 2004. - С. 13-14.

47. Будзяк В.М. Проблеми платного землекористування в Україні // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-прак. конф. „Динаміка наукових досліджень 2004”. - У 50-ти т.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 50.- С.10-11.

48. Будзяк В.М. Інвестування розвитку сільського господарства України // Матеріали Всеукраїнської наук.-прак. конф. „Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. - У 2-х т.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 2. - С. 133-134.

49. Будзяк В.М. Проблеми реформування земельних відносин // Матеріали VІІ Міжнар. наук.-прак. конф. „Наука і освіта 2004”. - У 16-ти т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 16.- С. 6-7.

50. Будзяк В.М. Основні сценарії розвитку рентної політики в Україні // Матеріали Міжнар. наук.-прак. конф. „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні. - У 2-х ч. - Київ: РВПСУ НАНУ, 2006. - Ч. 2. - С. 96-97.

51. Будзяк В.М. Шляхи вирішення екологічних проблем у сільськогосподарському землекористуванні // Екологічний менеджмент: Зб. наук. пр. - К.: МАУП, 2006. - 266 с.

52. Будзяк В.М. Особливості формування земельної ренти на заплавних територіях // Мат. між. наук.-прак. конф. „Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах”. - У 2-х ч. - Київ: РВПСУ НАНУ, 2007. - Ч.І.- С. 156-163.

53. Будзяк В.М. Деякі аспекти раціонального використання водозбірних територій карпатських рік // Мат. наук.-прак. конф. „Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку”.- Київ: РВПСУ НАНУ, 2007. - С. 45-46.

Анотація

Будзяк В.М. Економіко-екологічні основи ефективного сільськогосподарського землекористування: теорія, методологія, практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06. - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних та практичних основ економічно та екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування. Обґрунтовано теоретичні засади трирівневої системи ефективного сільськогосподарського землекористування та уточнено функції кожного із її суб'єктів. Визначено ефективні шляхи використання і охорони земельних ресурсів та відтворення земельно-ресурсного потенціалу. Проведено аналіз світового досвіду щодо ефективного сільськогосподарського землекористування та на цій основі виявлено найбільш перспективні напрями його використання в Україні. Вказано на недоліки реформування земельних відносин та обґрунтовано розвиток різновидностей сумісної форми власності на землю. Розроблено комплексний методологічний підхід щодо екологічної та економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення. Удосконалено методику розрахунку диференційного рентного доходу і земельної ренти загалом. Виявлено можливі ризики функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні. Встановлено стратегічні пріоритети щодо підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування на рівні організаційно-правових форм господарювання та на рівні окремих територій. Розроблено економіко-математичну модель щодо визначення оптимальних площ землекористувань для різних груп землекористувачів. Здійснено прогноз результатів сільськогосподарського землекористування для нової системи ефективного сільськогосподарського землекористування.

Ключові слова: система ефективного сільськогосподарського землекористування, екологізація землекористування, екологічна та економічна оцінка земель сільськогосподарського призначення, земельна рента, форми власності на землю, форми землекористування, форми господарювання.

Аннотация

Будзяк В.М. Экономико-экологические основы эффективного сельскохозяйственного землепользования: теория, методология, практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06. - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических и практических основ формирования системы эффективного сельскохозяйственного землепользования. Соискателем обоснована необходимость формирования трьохуровневой системы эффективного сельскохозяйственного землепользования.

Первый уровень составляют мелкие формы хозяйствования. Их условно следует разделить на индивидуальные и семейные. Определено, что наиболее эффективными являются семейные формы хозяйствования.

Второй уровень образуют сельхозпредприятия различных видов. При этом доказано, что эффективность сельскохозяйственного землепользования на уровне отдельных предприятий зависит от их финансово-экономического потенциала, наличия проффесионализма сельхозработников, уровня и видов государственной поддержки, площадей использованных земель сельскохозяйственного назначения и интенсивности их использования.

Третий уровень составляют отдельные территории. Важно объективно определить размер этих территорий. Для этого необходимо учитывать наличие на них рыночных институций, а также разнообразие форм хозяйствования и целей которые они ставят перед собой.

Теоретически обоснованы основные критерии использования и воспроизводства плодородия земель сельхозназначения. Доказано, что искусственное изменение природных характеристик почв на землях сельхозназначения не дает ожидаемого экономического эффекта. На основании этого определены наиболее перспективные пути использования земельных ресурсов.

Детально проанализирован опыт эффективного сельскохозяйственного землепользования в различных странах мира. Вследствие чего предложено наиболее приемлемые пути использования зарубежного опыта в нынешних условиях в Украине. Отмечено некоторые особенности реформирования земельных отношений в странах СНГ, в том числе и в России. При этом выявлены причины неэффективности земельных реформ в Украине и других странах.

Соискатель уделил особое внимание развитию земельных отношений и отношений земельной собственности в самой Украине. В частности проведена детальная классификация земельных отношений и отношений земельной собственности в аграрной сфере на следующие группы: отношения собственности на землю; отношения при использовании земель; потребительские отношения; сервисные отношения; финансово-кредитные отношения и отношения социального обеспечения землепользователей.

Дальнейшее реформирование земельных отношений в Украине диссертант предложил осуществлять не только в правовом, но и в экономическом, экологическом и социальном плане.

В работе усовершенствовано методику экономической и экологической оценки земель сельскохозяйственного назначения. При этом предложено два основных направления такой оценки. Согласно первому подходу земля оценивается как средство производства путем определения ее природного и экономического плодородия. Интегральным показателем обеих видов плодородия предложено использовать урожайность сельхозкультур.

Второе направление - оценка земли как пространственного базиса основывается на оценке уровня использования земель не для сельскохозяйственных целей. В целом экономически оценить устойчивость земли означает определить ее пользу для создания различных благ.

Выявлены негативные последствия нерационального использования земель различными землепользователями и земельными собственниками. При этом экономическая оптимальность земельных площадей должна оцениваться с точки зрения сохранения или ухудшения природных свойств земель сельскохозяйственного назначения. Приостановить дальнейшее ухудшение земель сельхозназначения в значительной мере должно создание национального агрофонда земель, в который должны войти наиболее ценные с точки зрения природных свойств земли.

Эффективность рентных отношений определяется обьективностю определения величины земельной ренты. В то время как для определения величины арендной платы и платы за землю важно точно рассчитать дифференциальный рентный доход. В связи с этим в диссертации обоснована необходимость определения абсолютного и относительного рентного доходу за качественными и количественными показателями.

В диссертационном исследовании обоснованы основные приоритеты экономически и экологически эффективного сельскохозяйственного землепользования на уровне: мелкого землепользователя (мелкой формы хозяйствования); сельхозпредприятия и отдельных территорий. При этом предложены экономические, экологические, производственные и специальные задания и цели эффективного сельскохозяйственного землепользования.

Ключевые слова: система эффективного сельскохозяйственного землепользования, экологизация землепользования, экономическая и экологическая оценка земель сельхозназначения, земельная рента, формы собственности на землю, формы землепользования, формы хозяйствования.

Summary

Budzyak V.M. Efficient agricultural land tenure economic and environmental fundamentals (theory, methodology and practice) - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree in Economics, speciality 08.00.06 - Economics of Nature Management: Environmental Protection. - The Council for Researching Productive Forces of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The research is devoted to the development of theoretical, methodological and practical basis of economically and ecologically efficient agricultural land tenure.

Efficient agricultural land tenure three-level system theory has been proved and the functions of each subject of the system have been specified. Effective methods of land resources tenure, protection and reproduction are determined.

World experience in efficient agricultural land tenure was analyzed and the most promising methods have been chosen to be applied in Ukraine.

The defects of land reform are pointed out and development of various patterns of joint ownership of land has been proved.

Comprehensive methodological approach to the agricultural lands economic and environmental evaluation has been developed. Methods of differential rental income and ground-rent calculation have been improved. Possible risks in Ukrainian agricultural land market operation have been ascertained.

Priority methods of management to improve efficiency of agricultural land tenure have been determined. Economic mathematical model for optimal land tenure computations has been developed. New agricultural land tenure system forecast has been made.

Key words: efficient agricultural land tenure, environmental approach to land tenure, agricultural lands economic and environmental evaluation, ground-rent, patterns of ownership of land, patterns of land tenure.

Размещено на Allbest.ru