Формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств (на прикладі швейних підприємств)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

УДК 687:[658.114:001.895]

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ (на прикладі швейних підприємств)

ЧАЛЕНКО Надія Володимирівна

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(легка промисловість)

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Столяров Василь Феодосійович

Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кухленко Олег Васильович

Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри маркетингу

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Шкворець Юрій Філімонович

Науково-дослідний економічний інститут,

начальник відділу інноваційної політики та державних цільових програм

Захист відбудеться “ 25 ” березня 2008 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.102.05 Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Немировича-Данченка, 2; 1 корпус, 3-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

Автореферат розісланий “ 22 ” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О.Тарасенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Досвід світової економіки переконливо доводить, що високий рівень соціально-економічного прогресу досягається тільки в тих країнах, які обрали інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Саме така модель, демонструючи на практиці безальтернативність стратегічного шляху, дозволяє успішно розвиватися навіть тим країнам, які мають вкрай обмежену природно-ресурсну базу та недостатній техніко-технологічний рівень виробництва. В розбудові конкурентоспроможної економіки України необхідно спиратися на світовий досвід, адаптуючи його до сучасного стану економіки та специфічних умов нашої держави.

Ефективне управління інноваційною діяльністю надає можливості трансформувати процеси стихійного інтуїтивного пошуку напрямів інноваційної діяльності в науково обґрунтовані межі, перейти на інноваційний шлях розвитку. Це сприятиме створенню в Україні умов соціально-економічної стабілізації і зростання.

Дослідженню проблем інноваційної діяльності промислових підприємств присвячені роботи відомих економістів - Ю. Бажала, Х. Барнета, С. Валдайцева, С. Глазьєва, А. Гречан, М. Денисенка, П. Завліна, С. Ілляшенка, М. Кондратьєва, В. Мединського, Г. Менша, К. Найта, В. Рубана, Б. Твісса, В. Томпсона, О. Чубукової, Ю. Шкворця, Й. Шумпетера та ін. Наукові праці цих вчених містять основоположні засади інноватики та теоретичні основи інноваційної діяльності.

Однак, вони не охоплюють і не конкретизують методичні та прикладні аспекти формування механізму інноваційної діяльності. Наявна необхідність обгрунтування конкретних процедур та інструментів здійснення інноваційної діяльності, особливо таких, що мають галузеві особливості.

Формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств, зокрема швейних підприємств, на основі оцінки їх інноваційного потенціалу, виявлення перешкод інноваційної діяльності та визначення інноваційних пріоритетів й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковими дослідженнями Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, зокрема з темами: "Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки" (№ ДР 0102U001413, 2002-2004 рр.) - особистий внесок автора полягає в розробці методів підвищення ефективності освоєння нової продукції на швейних підприємствах та "Проблеми розвитку промислових підприємств на інноваційних засадах" (№ ДР 0105U007596, 2005 р.) - особистий внесок автора полягає в розробці методики обґрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних положень, рекомендацій та пропозицій щодо формування механізму інноваційної діяльності швейних підприємств на основі обґрунтування нового методичного підходу до оцінки інноваційного потенціалу і визначення інноваційних пріоритетів. Для досягнення зазначеної мети в дослідженні були поставлені та вирішувались такі завдання:

- узагальнити моделі механізму інноваційної діяльності підприємства;

- розкрити сутність інноваційного потенціалу як базисної складової механізму інноваційної діяльності підприємства;

- визначити вихідні положення товарної інноваційної політики промислових підприємств;

- обґрунтувати методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та визначення інноваційних пріоритетів швейного підприємства;

- спроектувати алгоритм формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств;

- здійснити аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу та обґрунтування програми інноваційної діяльності швейного підприємства;

- визначити параметри процесу освоєння нової продукції на швейних підприємствах;

- розробити складові та процедури економічної оцінки процесів оновлення продукції та її промислового освоєння;

- вдосконалити методи оперативного планування виробництва нової продукції.

Об'єктом дослідження є форми, організація та методи інноваційної діяльності швейних підприємств як системи.

Предметом дослідження виступають процеси та процедури формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною основою положень дисертаційної роботи є методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень, праці провідних вчених. Дослідження ґрунтуються на використанні основних положень системного підходу, класичних та сучасних теорій менеджменту, маркетингу та фінансів.

Інформаційною базою дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства промислової політики України, матеріали періодичних видань та мережі Інтернет, монографії, матеріали наукових конференцій, фінансова та статистична звітність швейних підприємств, а також матеріали, опрацьовані автором у процесі спеціально організованих спостережень і опитувань.

Конкретні наукові результати одержано з використанням загальних і спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку й розвитку, зокрема: діалектичного методу, структурно-логічного та семантичного аналізу (для уточнення й упорядкування термінології в понятійному апараті інноваційного потенціалу); методу порівняльного аналізу (для порівняння методик оцінки інноваційного потенціалу з виділенням їх переваг та недоліків); методу факторного аналізу (для обґрунтування системи показників оцінки інноваційного потенціалу); опитування та методу експертних оцінок (для оцінки окремих показників інноваційного потенціалу, визначення факторів техніко-економічного аналізу та пріоритетів інноваційної діяльності підприємств).

Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп'ютерної техніки.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом проведеного дослідження є узагальнення та розвиток теоретико-методичних засад формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств.

Методичні положення та рекомендації, що визначають наукову новизну дослідження полягають у такому:

вперше:

- запропоновано методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу швейних підприємств, який на відміну від існуючих базується на його ресурсно-інституційній структурі: наявних ресурсах для здійснення інноваційної діяльності та інституційних важелях створення умов найбільш ефективного їх використання;

- розроблено матрицю пріоритетів інноваційної діяльності, яка формується за рівнем складових інноваційного потенціалу та їх впливом на результати діяльності і конкурентні переваги;

удосконалено:

- методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка містить низку нових показників відповідно до ресурсно-інституційної структури. Вдосконалена методика орієнтована на конкретну галузь виробництва, є компактною завдяки виділенню найбільш суттєвих та інформативно ємних показників;

- методичний підхід техніко-економічного аналізу інноваційних проектів, що пов'язані з оновленням основних фондів підприємства. Запропонована методика базується на визначенні найбільшого значення узагальнюючого критерію прийняття технічних рішень;

- процедуру економічної оцінки оновлення продукції, яка враховує додаткові витрати і втрати, що пов'язані із зниженням вихідних параметрів виробництва в період освоєння нової продукції;

дістали подальший розвиток:

- складові механізму інноваційної діяльності підприємства, в якому оцінка інноваційного потенціалу розглядається як передумова ефективної інноваційної діяльності підприємства та визначення її напрямів;

- визначення поняття “інноваційний потенціал”, що представляє собою сукупність ресурсів та інституційних факторів інноваційного процесу, які характеризують рівень спроможності створювати та сприймати новини у всіх сферах функціонування підприємства для досягнення високих кінцевих результатів;

- процедура формування програми інноваційного розвитку, яка поряд з діючими включає етап обґрунтування факторів техніко-економічного аналізу та критеріїв скрінінгового та преферентивного аналізу;

- процеси вдосконалення управління освоєнням нової продукції за нових умов функціонування підприємств та прийнятності в конкретній галузі;

- класифікація втрат і додаткових витрат при оновленні продукції. Рекомендована класифікація є найбільш повною й детальною серед існуючих та включає зв'язок втрат і додаткових витрат та їх вплив на кінцевий результат діяльності підприємства;

- методика розподілу моделей між швейними потоками за ознакою однорідності, яка забезпечує зменшення втрат в період освоєння нової продукції та методика послідовності (черговості) запуску моделей у швейні потоки, що відрізняється від існуючої методом оцінки стабільності виробничого процесу, критерієм оптимізації, підходом до визначення кількості припустимих варіантів послідовності.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонований методичний підхід щодо формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств доведений до рівня практичних рекомендацій, використаний на окремих підприємствах легкої промисловості та може застосовуватися на інших підприємствах галузі для підвищення ефективності їх діяльності. Наукові результати дисертаційного дослідження були апробовані на ряді підприємств України, що підтверджується відповідними довідками, зокрема на ЗАТ ВТШФ “Дана” (довідка № 490 від 14.12.2007 р.), ЗАТ “Хмільницькій швейній фабриці “Лілея”, м. Хмільник (довідка № 126 від 5.10.2007 р.) та колективному підприємстві Дніпропетровській виробничо-торгівельній фірмі “Славутич” (довідка № 188 від 23.10.2007 р.).

Результати дисертаційного дослідження теоретичного і прикладного характеру активно використовуються в навчальному процесі інженерно-економічного факультету Київського національного університету технологій та дизайну МОН України для підготовки бакалаврів та магістрів з напряму “Економіка і підприємництво” при викладанні дисциплін „Проектний аналіз”, “Інвестування”, “Планування діяльності підприємств”, “Фінанси підприємства” (акт впровадження від 5.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств.

Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержані автором самостійно. З наукових праць, що видані у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і обговорювалися на IV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку, аудиту та економічного аналізу за умов стабілізації економіки України” (м. Хмельницький, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інноваційного розвитку підприємств в Україні” (м. Київ, 2003 р.), ІІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих учених та студентів “Наукові розробки молоді на сучасному етапі” (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 2004 р.), ювілейній міжнародній науково-технічній конференції “Інноваційні технології - майбутнє України” (м. Київ, 2005 р.)

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 10 праць (з них 4 одноосібно), в тому числі 8 статей у наукових фахових виданнях. Авторські розробки викладено у колективній монографії та навчальному посібнику. Загальний обсяг матеріалу, що належить особисто автору, становить 5,5 друк. арк., у тому числі у наукових фахових виданнях 3,75 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (125 найменувань) і 8 додатків. Повний обсяг дисертації - 213 сторінок комп'ютерного тексту, який включає 38 таблиць та 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовані мета і завдання для досягнення поставленої мети, визначено предмет, об'єкт та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств” узагальнено моделі механізму інноваційної діяльності промислових підприємств та розкрито сутність інноваційного потенціалу як його базисної складової, зазначені вихідні положення товарної інноваційної політики.

Суттєву роль в забезпеченні ефективної інноваційної діяльності відіграють механізми його здійснення. Узагальнення підходів науковців дозволило зробити висновок, що механізм інноваційної діяльності представляє собою систему процесів, прийомів, методів, які регулюють процес розробки і реалізації інноваційних рішень підприємства.

Підприємство може розвиватися інноваційним шляхом тільки за умови наявності певного інноваційного потенціалу, необхідного для реалізації ринкових можливостей, які відкриваються перед ним. Тому в розробленому автором механізмі інноваційної діяльності підприємства оцінка інноваційного потенціалу розглядається як передумова ефективної інноваційної діяльності підприємства. Використання загальних і спеціальних методів та фінансово-кредитних, економічних, соціально-організаційних та виробничих інструментів дозволяє обґрунтовувати та ефективно здійснювати інноваційну діяльність промислових підприємств.

Для посилення дієвості механізму інноваційної діяльності підприємства необхідне використання таких підходів: системного, маркетингового, функціонального, відтворювального, нормативного, комплексного, інтеграційного, ситуаційного.

Узагальнення підходів науковців свідчить, що більшість визначень інноваційного потенціалу як економічної категорії ґрунтується на наявності й достатності ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності. Більш глибоке уявлення про інноваційний потенціал потребує врахування фактору сприйнятливості організації до інновацій. Хоча цей термін і міститься в публікаціях окремих авторів, рекомендоване ними коло показників, які мають характеризувати потенціал, недостатньо відбиває спроможність організаційних систем реагувати на впровадження новин з мінімальними витратами (або навіть втратами) в період їх освоєння.

Враховуючи зазначене, шляхом узагальнення визначень інноваційного потенціалу інших авторів, пропонується наступне його визначення: “Інноваційний потенціал - це сукупність ресурсів та інституційних факторів інноваційного процесу, які характеризують рівень спроможності створювати та сприймати новини у всіх сферах функціонування підприємства для досягнення високих кінцевих результатів”.

В сучасних соціально-економічних умовах господарювання, коли існує необхідність зміцнення конкурентних переваг українських підприємств, коли ринок переповнений іноземною продукцією, як високої, так і не достатньо високої якості, впровадження процесу оновлення продукції українських підприємств може бути вирішальним кроком в боротьбі за виживання. Детальний аналіз основних положень товарної інноваційної політики промислових підприємств дозволяє розглядати оновлення продукції підприємства відносно двох аспектів - процесів промислового освоєння випуску нових виробів та зняття з виробництва застарілої продукції.

Оскільки проблема оновлення продукції в діяльності підприємства є одним з ключових питань успіху на ринку, в роботі визначено основні фактори, що мотивують оновлення продукції і характеризують інтенсивність інноваційного процесу. Серед таких факторів виділено такі: очікування нового товару (продукту) споживачами, не оформлене у конкретних потребах; неповне задоволення наявних потреб; поява нових потреб; наявність потенційно конкурентоспроможного виробу у стадії розробки; ослаблення конкурентної позиції виробів, що випускалися раніше; висока ймовірність отримання певної частки ринку; прибутковість нових товарів.

У другому розділі роботи “Становлення методичного забезпечення інноваційної діяльності швейних підприємств” обґрунтовано методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та визначення інноваційних пріоритетів швейних підприємств, окреслено алгоритм формування програми інноваційної діяльності, здійснено аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу та програми інноваційної діяльності швейних підприємств.

Результати конструктивного аналізу існуючих методичних підходів до визначення інноваційного потенціалу засвідчили, що більшість теоретико-методичних напрацювань науковців щодо оцінки інноваційного потенціалу мають ресурсний підхід, відсутня чітко визначена структура наявних ресурсів, а пропоновані показники характеризують не сам потенціал, а активність або ефективність його використання без врахування галузевих особливостей.

Cистемну взаємодію інноваційного потенціалу з результатами інноваційної діяльності, яка відбиває логіку інноваційного процесу (мету, головне завдання для досягнення мети, форми здійснення інновацій, системи ресурсного забезпечення процесу, які і мають визначати структуру інноваційного потенціалу), відображає структура та зміст інноваційної піраміди.

Задача створення нової конкурентоспроможної продукції може бути реалізована за умови оновлення і підвищення прогресивності техніко-технологічної бази виробництва та запровадження нових адекватних організаційно-управлінських рішень. Процес оновлення, його можливості та активність забезпечуються, по-перше, наявними ресурсами для здійснення інноваційної діяльності, а по-друге, інституційними важелями, які створюють умови для найбільш ефективного використання цих ресурсів.

Саме ці міркування, в яких відбивається програмно-цільовий підхід, і визначили ресурсно-інституційну структуру інноваційного потенціалу та напрями аналізу його інституційної складової.

Методику оцінки інноваційного потенціалу рекомендується вдосконалювати та розвивати в напрямі впровадження ресурсно-інституційного підходу, врахування особливостей швейної промисловості, створення компактної системи провідних показників-індикаторів інноваційного потенціалу, придатну для практичного використання.

Розглянуту методику пропонується доповнити аналізом використання інноваційного потенціалу з позицій оцінки активності інноваційної діяльності та ефективності використання інноваційного потенціалу.

Вважаючи, що інноваційного розвитку потребують насамперед ті сфери діяльності підприємства, що мають недостатній інноваційний потенціал і віднесені за результатами стратегічного аналізу до слабких сил, в роботі визначено напрями інноваційної діяльності підприємства відповідно до складових інноваційного потенціалу. Оскільки більшість напрямів інноваційної діяльності вимагає значних фінансових вкладень, тому в умовах їх обмеження вибір пріоритетних напрямів для конкретного підприємства пропонується здійснювати на основі оцінки складової інноваційного потенціалу за певним напрямом та за ступенем його впливу на результати діяльності і конкурентні переваги.

Пропонований підхід дозволяє, використовуючи розроблену в роботі матрицю, визначити пріоритетність напрямів інноваційного розвитку підприємства. За пріоритетними напрямами інноваційної діяльності формується перелік нововведень, що підлягають впровадженню (використанню) на підприємстві.

На основі всебічної оцінки кожного інноваційного проекту за пріоритетними напрямами здійснюється їх остаточних відбір до програми (портфеля) інноваційної діяльності підприємства за відповідним алгоритмом.

Формування програми інноваційної діяльності передбачає виконання техніко-економічного аналізу за умови, що має місце оновлення парку технологічного обладнання. Методика техніко-економічного аналізу є практично нерозробленою не тільки через недостатню увагу науковців, а й через те, що вона поряд з універсальними факторами успіху має враховувати суто галузеві (зокрема швейних підприємств) специфічні фактори. Тому в роботі розроблена методика техніко-економічного аналізу, яка дозволяє визначити узагальнюючий критерій та за його найбільшим значенням обрати найкраще технічне рішення.

Запропоновані методики дозволили здійснити розрахунки інноваційного потенціалу та визначити пріоритетні напрями інноваційної діяльності деяких швейних підприємств. Зокрема, для ЗАТ ВТШФ “Дана” пріоритетними напрямами інноваційної діяльності є продуктовий та техніко-технологічний, для КП Дніпропетровської виробничо-торгової фірми “Славутич” - кадровий, фінансовий та інституційний, а для Хмільницької швейної фабрики “Лілея” - продуктовий, техніко-технологічний та фінансовий.

Тобто, експериментальна апробація зазначеного підходу дозволила підприємствам швейної промисловості науково обґрунтовано обирати напрями інноваційної діяльності відповідно до визначених пріоритетів.

При обгрунтуванні техніко-технологічного оновлення за результатами виконаного техніко-економічного аналізу створено сукупність інноваційних проектів з впровадження нового обладнання, відносно яких послідовно здійснено скрінінговий та преферентивний аналіз та сформовано інноваційну програму.

Практичне використання рекомендацій з формування інноваційної програми розвитку підприємства дозволять підприємствам приймати оптимальні інноваційно-інвестиційні рішення при обмежених фінансових ресурсах.

У третьому розділі дисертації “Підвищення ефективності механізму інноваційної діяльності швейних підприємств” визначено параметри процесу освоєння нової продукції, розроблено складові та процедури економічної оцінки процесів оновлення та промислового освоєння продукції та вдосконалено методи оперативного планування виробництва нової продукції.

Аналіз показав, що необхідність сучасних досліджень процесу освоєння нової продукції і його економічних наслідків на швейних підприємствах викликана певними об'єктивними обставинами, насамперед, у зв'язку з формуванням ринкової економіки суттєво змінилися умови, в яких відбувається процес оновлення продукції.

Параметри процесу освоєння не можуть бути уніфікованими щодо певної галузі виробництва на рівні галузевих рекомендацій через специфічні умови, в яких він протікає на кожному окремому підприємстві. Звідси випливає висновок, що підприємствам потрібні не галузеві рекомендації, а достатньо прості у практичному використанні інструменти вивчення цього процесу в конкретній ситуації.

Дослідження основних параметрів процесу освоєння нової продукції пропонується проводити на основі первинних даних про динаміку фактичного випуска продукції і представницької кількості моделей, а також відхилень від запланованого (розрахункового) значення.

В роботі визначено залежність між втратами у випуску і рівнем однорідності моделей, що підряд запускаються у виробничий процес. На рис. 1 представлено графічну інтерпретацію зв'язку між однорідністю моделей і втратами у випуску в період освоєння.

Рис. 5. Зв'язок між однорідністю моделей і втратами у випуску

Процес освоєння нових виробів як економічне явище є результатом дії численних факторів (провідних і другорядних, більш і менш суттєвих), які впливають на витрати часу робітниками на операціях технологічного процесу і, відповідно, на тривалість і інші параметри процесу освоєння. Зважаючи на зазначене, в дисертаційній роботі запропонована класифікація факторів, що впливають на параметри періоду освоєння. До виробничих факторів відносяться розрахункова тривалість та складність певної операції, ступінь новизни окремих операцій, абсолютна кількість виробів з початку освоєння, ступінь новизни тканини, що освоюється, ступінь новизни та складність обслуговування обладнання, що використовується. Особисті фактори передбачають врахування рівня кваліфікації працівника, загальний стаж роботи та стаж роботи за фахом, загальну та спеціальну освіту тощо.

Процес оновлення і освоєння продукції супроводжується додатковими виробничими витратами. Для достовірної оцінки економічних наслідків процесу освоєння нової продукції в роботі розроблено класифікацію втрат і витрат, що виникають у процесі оновлення і освоєння продукції, відображено зв'язок цих втрат і витрат, а також їх вплив на кінцевий результат діяльності підприємства.

Досліджені параметри процесу освоєння нової продукції є характеристиками виробничого процесу. Вони впливають на економічні наслідки оновлення продукції. З огляду на це, необхідною є економічна оцінка цього процесу з використанням вартісних категорій і показників.

Економічна оцінка оновлення продукції повинна базуватися на вартісному вимірі всіх пов'язаних з ним джерел втрат і витрат та завершуватися визначенням втрат прибутку в розрахунку на одне переналагодження виробничого процесу в зв'язку з переключенням з однієї моделі виробу на інші та річної суми цих втрат. Тому, результатом дослідження існуючих методик інших фахівців стала узагальнена методика, яка комплексно відображає класифіковані втрати і витрати та є придатною для практичного використання.

На відміну від розробок інших авторів, запропонована методика враховує втрати, пов'язані із зниженням якості продукції в період освоєння нової продукції і надає можливість врахування додаткових витрат, пов'язаних з необхідністю зміни структури робочих місць в швейному потоці через різну потребу в обладнанні певних видів для забезпечення виготовлення різних асортиментних позицій (моделей).

Враховуючи суттєвість впливу процесів оновлення і освоєння нової продукції на результати діяльності підприємств виникає необхідність визначення шляхів підвищення їх економічності, зокрема вирішення таких задач оперативного планування як оптимізація розподілу моделей між швейними потоками та послідовності запуску моделей в швейні потоки.

Метою оптимального розподілу моделей між швейними потоками є досягнення максимуму стабільності в них організаційно-технічних умов функціонування при зміні асортименту. Для досягнення цієї мети розроблена зручна у практичному використанні і в той же час теоретично обґрунтована методика розподілу моделей між швейними потоками.

Використання цієї методики дозволить групувати моделі в однорідні групи і адресувати ці групи певним потокам, що є підставою для розробки оперативних планів.

За результатами розрахунку коефіцієнтів однорідності здійснюється розподіл аналізованих моделей між швейними потоками.

Зважаючи на тісний зв'язок між однорідністю моделей і втратами, що супроводжують процес їх виробничого освоєння, пропонується методика послідовності (черговості) запуску моделей у швейні потоки, яка відрізняється методом оцінки стабільності виробничого процесу за спрощеною процедурою, критерієм оптимізації послідовності запуску нових моделей в потік (цільовою функцією), підходом до визначення кількості припустимих варіантів послідовності.

Розроблений в роботі процес оптимізації послідовності запуску моделей в потік представлено на рис. 2.



Рис. 6. Схема оптимізації послідовності запуску моделей у потік

Схема оптимізації послідовності запуску моделей передбачає формування матриці коефіцієнтів стабільності і моделювання всіх варіантів послідовності та визначення відповідних до них значень цільової функції та упорядковує їх за зниженням суми коефіцієнтів стабільності. Оптимальні і раціональні варіанти послідовності для досліджуваної сукупності моделей надані в табл. 1.

Таблиця 1

Оптимальний та раціональні варіанти послідовності запуску моделей

Варіант послідовності	Сума коефіцієнтів стабільності	Варіант послідовності	Сума коефіцієнтів стабільності
А - В - Г - Б - Е - Д	4,1008	Д - Е - Б - Г - В - А	3,9487
А - Б - Г - В - Е - Д	4,0104	А - В - Г - Б - Д - Е	3,9432
Б - Г - В - А - Е - Д	3,985	Г - В - А - Б - Е - Д	3,9297
Б - Г - В - А - Д - Е	3,9683	Б - Г - А - В - Е - Д	3,9019
Г - Б - А - В - Е - Д	3,9677	Б - А - В - Г - Е - Д	3,9009
А - В - Б - Г - Е - Д	3,9612

Експериментальними розрахунками встановлено, що в результаті оптимізації послідовності запуску моделей у потік підприємство зменшує свої втрати і додаткові витрати, а також підвищує коефіцієнт гнучкості.

Результати оптимізації оновлення та освоєння продукції аналізованих підприємств швейної промисловості представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Зведена таблиця результатів вдосконалення процесів оновлення та освоєння продукції

Показники	ЗАТ ВТШФ “Дана”	КП ДВТФ “Славутич”	Хмільницька швейна фабрика “Лілея”
	до оптимізації	після оптимізації	до оптимізації	після оптимізації	до оптимізації	після оптимізації
Сумарні значення втрат і витрат, грн.	257528,36	219116,91	201763,87	177639,58	175629,77	156816,11
Коефіцієнт гнучкості	0,937	0,946	0,935	0,944	0,928	0,935
Річний економічний ефект оптимального розподілу моделей між потоками,тис.грн.		9,49		12,37		9,05
Річний економічний ефект оптимізації послідовності запуску нових моделей, тис.грн.		163,719		204,523		149,58

Як свідчать наведені дані, запропонований метод оптимізації послідовності запуску нових моделей в швейні потоки є достатньо обґрунтованим і прийнятним для практичного використання. Вирішення задач розподілу нових моделей між потоками і оптимізації послідовності їх запуску дозволить скоротити період освоєння нової продукції і величину виробничих втрат.

інноваційний потенціал швейний продукція

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розробки теоретико-методичних положень, прикладних рекомендацій щодо формування механізму інноваційної діяльності швейних підприємств. Проведене дослідження надало можливість зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Встановлено, що суттєву роль в забезпеченні ефективної інноваційної діяльності відіграють механізми його здійснення. Оскільки процес інноваційної діяльності необхідно розглядати, насамперед, з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність, в роботі розроблено механізм інноваційної діяльності підприємства.

Такий підхід, на відміну від існуючих передбачає оцінку інноваційного потенціалу та на цій основі визначення можливих напрямів інноваційного розвитку, спрямованих на подолання слабких місць.

2. З'ясовано, що успіх підприємства значно залежить від своєчасної і об'єктивної оцінки, освоєння та підвищення його інноваційного потенціалу. Дослідження показали, що це питання є актуальним, але недостатньо дослідженим, що підтверджується неоднозначністю тлумачення сутності категорії “інноваційний потенціал”, вузькою інтерпретацією, відсутністю системності й методологічного забезпечення при його розгляді.

В результаті узагальнення наукових підходів до визначення інноваційного потенціалу запропоновано власне його визначення як економічної категорії: “Інноваційний потенціал - це сукупність ресурсів та інституційних факторів інноваційного процесу, які характеризують рівень спроможності створювати та сприймати новини у всіх сферах функціонування підприємства для досягнення високих кінцевих результатів”.

3. Зміцненню конкурентних переваг підприємств буде сприяти активізація процесу оновлення продукції українських підприємств як вирішальний крок в боротьбі за виживання. Запропонований в роботі алгоритм процесу формування товарної інноваційної політики передбачає, що підприємство повинно постійно здійснювати портфельний стратегічний аналіз, результатом якого можуть бути рішення про подальший промисловий випуск продукції, що користується попитом на ринку, рішення про виведення з виробництва нерентабельної продукції та (або) рішення про оновлення продукції.

Визначено основні фактори, які в сучасних умовах мотивують оновлення продукції і визначають інтенсивність інноваційного процесу: очікування нового товару (продукту) споживачами, не оформлене у конкретних потребах; неповне задоволення наявних потреб; поява нових потреб; наявність конкурентоспроможного виробу у стадії розробки; ослаблення конкурентної позиції виробів, що випускалися раніше; висока ймовірність отримання певної частки ринку; прибутковість нових товарів.

4. Доведено, що процес оновлення забезпечується наявними ресурсами для здійснення інноваційного розвитку та інституційними важелями, які створюють умови для найбільш ефективного використання цих ресурсів.

В роботі пропонується підхід щодо ресурсно-інституційної структури інноваційного потенціалу та обґрунтовано методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка є орієнтованою на конкретну галузь і адаптованою до практичного використання на швейних підприємствах.

Оскільки більшість напрямів інноваційного розвитку вимагає значних фінансових вкладень, вибір пріоритетних напрямів пропонується здійснювати на основі оцінки кожної складової інноваційного потенціалу за певним напрямом та за ступенем його впливу на результати діяльності і конкурентні переваги. Зазначений підхід за допомогою розробленої матриці дозволяє визначати зони найпріоритетніших напрямів, середніх та найнижчих інноваційних пріоритетів.

5. Запропонована методика техніко-економічного аналізу передбачає оцінку ринкових пропозицій техніки та технології, вибір та оцінку одиничних факторів та обрання технічного рішення за узагальнюючим критерієм їх сумарної оцінки на одиницю капітальних витрат. Найкращим слід вважати таке технічне рішення, що має найбільше значення узагальнюючого критерію.

Обґрунтовані критерії та процедури скрінінгового та преферентивного аналізу при формуванні інноваційного портфеля. Основним критерієм скрінінгового аналізу визначено вартість капіталу проекту, критерієм для преферентивного аналізу рекомендовано використати переважно чисту приведену вартість (NPV).

6. Експериментальні аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу деяких швейних підприємств дозволили визначити їх інноваційні пріоритети: для ЗАТ ВТШФ “Дана” пріоритетними напрямами інноваційної діяльності є продуктовий та техніко-технологічний, для КП Дніпропетровської виробничо-торгової фірми “Славутич” - кадровий, фінансовий та інституційний, а для Хмільницької швейної фабрики “Лілея” - продуктовий, техніко-технологічний та фінансовий.

Відповідно до визначених пріоритетів обґрунтовано програму інноваційної діяльності швейних підприємств.

7. Параметри процесу освоєння не можуть бути уніфікованими щодо певної галузі виробництва на рівні галузевих рекомендацій через специфічні умови, в яких він здійснюється на кожному окремому підприємстві і тому потрібні не галузеві рекомендації, а прийнятні у практичному використанні інструменти вивчення цього процесу в конкретній ситуації. Пропонується визначати втрати у випуску при освоєнні нової продукції на основі первинних даних про динаміку фактичного випуску продукції і представницької кількості моделей, а також відхилень від запланованого (розрахункового) значення. Даний підхід дозволяє встановлювати зв'язок між однорідністю моделей і цими втратами.

8. За результатами проведених досліджень визначено фактори, що впливають на параметри процесу освоєння, здійснена класифікація та зв'язок виробничих втрат і витрат при освоєнні нової продукції, вдосконалена методика економічної оцінки оновлення продукції, яка на відміну від існуючих підходів враховує втрати, пов'язані із зниженням якості продукції в період освоєння і надає можливість врахування додаткових витрат, пов'язаних з необхідністю зміни структури робочих місць через різну потребу в обладнанні.

9. З'ясовано, що основні шляхи підвищення економічності освоєння нової продукції лежать в площині комплексної підготовки і планування виробництва. Результати дослідження засвідчили, що найважливішими задачами оперативного планування виробництва швейних виробів є оптимізація розподілу моделей між швейними потоками і оптимізація послідовності запуску нових моделей у потоки. Для реалізації поставлених задач пропонується розподіл моделей між швейними потоками здійснювати на основі групування моделей в однорідні групи відносно встановленої величини коефіцієнта однорідності та оптимізації черговості запуску моделей у швейні потоки, яка відрізняється від існуючої методом оцінки стабільності, критерієм оптимізації та підходом до визначення кількості припустимих варіантів послідовності.

Оптимізація процесу оновлення та освоєння продукції призводить до зменшення втрат і витрат виробництва, підвищення гнучкості виробничого процесу та отримання річного економічного ефекту ЗАТ ВТШФ “Дана” - 173,209 тис. грн., КП ДВТФ “Славутич” - 216,893 тис. грн., Хмільницької швейної фабрика “Лілея” - 158,63 тис. грн.

Використання запропонованих у дисертаційному дослідженні рекомендацій щодо застосування теоретико-методичних підходів формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств дає змогу оцінювати інноваційний потенціал, підвищувати ефективність його використання, прискорювати процес оновлення та освоєння нової продукції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях, монографіях:

1. Чаленко Н.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності // Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств: Монографія / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: КНУТД, 2005. - С. 359-384.

2. Малова Т.Л., Чаленко Н.В. Економічний та організаційний аспекти оновлення продукції швейних підприємств // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - К.: КНУТД. - 2003. - № 4. - С. 76-80. (Особистий внесок - встановлено і обгрунтовано зв'язок між розміром зниження випуску і рівнем однорідності моделей, визначені основні шляхи підвищення економічності освоєння нової продукції).

3. Чаленко Н.В. Обґрунтування підходу до визначення доцільності інвестування інноваційних проектів // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - Ч.2. - Том 2 (55). - Хмельницький. - 2003. - № 5. - С. 94-98.

4. Чаленко Н.В. Формування амортизаційної політики підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - Ч.2. - Том 1 (46). -Хмельницький. - 2002. - № 4. - С. 131-135.

5. Чаленко Н.В. Інноваційний потенціал підприємства: сутність, визначення, складові // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - К.: КНУТД. - 2005. - № 5(25). - С. 83-86.

6. Малова Т.Л., Чаленко Н.В. Освоєння нової продукції на підприємствах швейної промисловості // Збірник наукових праць. Київський національний університет технологій та дизайну. - Том 1. - Київ. - 2003. - С. 19-24. (Особистий внесок - вдосконалені класифікації факторів впливу на тривалість періоду освоєння та виробничих втрат і витрат при освоєнні нової продукції, уточнені заходи щодо їх скорочення).

7. Малова Т.Л., Чаленко Н.В. Діагностика інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості// Збірник наукових праць. Київський національний університет технологій та дизайну. - Том 2 (16). - Київ. - 2004. - С. 69-74. (Особистий внесок - розроблена інноваційна піраміда, яка відображає логіку інноваційного процесу, визначені основні вимоги до системи показників та обґрунтовані складові інноваційного потенціалу підприємств).

8. Чаленко Н.В. Визначення інноваційних пріоритетів швейного підприємства // Економіка і держава. - 2006, № 11. - С. 42-43.

9. Столяров В.Ф., Чаленко Н.В. Проблеми формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 22. - С. 20-23. (Особистий внесок - викладено підхід щодо основних позицій формування портфеля інноваційної діяльності швейних підприємств).

в інших виданнях

10. Чаленко Н.В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності // Інноваційний розвиток промисловості України: Навч.посібник / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: КНТ, 2006. - С. 264-293.

АНОТАЦІЇ

Чаленко Н.В. Формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств (на прикладі швейних підприємств). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (легка промисловість). - Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, Київ, 2008.

В дисертації досліджуються форми, організація та методи інноваційної діяльності швейних підприємств як системи. Узагальнено моделі механізму інноваційної діяльності підприємства та розкрито сутність інноваційного потенціалу як її базисної складової. Визначено вихідні положення товарної інноваційної політики промислових підприємств.

Обґрунтовано методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та визначення інноваційних пріоритетів швейного підприємства. Спроектовано алгоритм формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств. Здійснено аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу та інноваційної діяльності швейних підприємств.

Визначені параметри та здійснена економічна оцінка процесу освоєння нової продукції. Вдосконалені методи оперативного планування виробництва нової продукції.

Ключові слова: формування, механізм, інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, інноваційні пріоритети, оновлення продукції, освоєння нової продукції.

Чаленко Н.В. Формирование механизма инновационной деятельности промышленных предприятий (на примере швейных предприятий). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (легкая промышленность). - Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев, 2008.

Инновационное развитие отечественных предприятий является той действенной силой, которая может обеспечить экономическую независимость Украины. Решение проблем развития предприятий даст возможность с помощью научно обоснованных подходов перейти на инновационный путь развития. В работе доказано, что необходимость решения этих вопросов выводит на первый план необходимость поиска, оценки и обоснованного выбора направлений инновационного развития отечественных предприятий.

Поскольку процесс инновационного развития необходимо рассматривать с позиций конкретного предприятия, автором разработана модель механизма инновационной деятельности предприятия. Предложенная модель предусматривает оценку инновационного потенциала и на этой основе определение инновационных приоритетов.

Обосновано, что успех предприятия существенно зависит от своевременной и объективной оценки, использования и повышения его инновационного потенциала. Автором обобщены определения инновационного потенциала других авторов и предложен свой подход к определению и оценке инновационного потенциала.

В современных условиях хозяйствования для укрепления конкурентных преимуществ предприятий, активизация процесса обновления продукции украинских предприятий может быть решающим шагом в борьбе за выживание. Предложенный в работе алгоритм процесса формирования товарной инновационной политики предусматривает, что предприятие должно постоянно осуществлять портфельный стратегический анализ, результатом которого могут быть вариации решения: о продолжении промышленного производства продукции, снятии с производства или обновления продукции. Определены основные факторы, которые мотивируют обновление продукции и определяют интенсивность инновационного процесса.

Для системного анализа инновационного потенциала автор представляет инновационный процесс в виде пирамиды, которая отражает логику процесса. Согласно данному подходу, предлагается ресурсно-институциональная структура инновационного потенциала и обосновывается методика анализа инновационного потенциала, которая является компактной и ориентированной на конкретную отрасль.

Поскольку большинство направлений инновационного развития предполагает значительные финансовые вложения, выбор инновационных приоритетов предлагается осуществлять на основе оценки каждой составляющей инновационного потенциала по определенному направлению и по степени его влияния на результаты деятельности и конкурентные преимущества. Данный подход с помощью разработанной автором матрицы позволяет определить зоны наиболее приоритетных, средних и низших инновационных приоритетов.

Усовершенствована методика формирования программы инновационного развития, рассматривающая инновационную программу как открытый стратегический документ, в котором больше внимания нужно уделять технико-экономическому анализу. В работе предложена методика технико-экономического анализа, которая предусматривает выбор технического решения по обобщающему критерию суммарной оценки единичных факторов, которые приходятся на единицу капитальных вложений. Лучшим является техническое решение, которое имеет наибольшее значение обобщающего критерия.

По результатам проведенных исследований в работе определены факторы, влияющие на параметры процесса освоения, представлена классификация и связь производственных потерь и затрат при освоении новой продукции, усовершенствована методика экономической оценки обновления продукции.

Сделано вывод, что основные пути повышения экономичности освоения новой продукции находятся в плоскости комплексной подготовки и планирования производства. Исследования показали, что наиболее важными задачами оперативного планирования производства швейных изделий являются оптимизация распределения моделей между швейными потоками и последовательности запуска новых моделей в потоки. Для реализации поставленных задач разработаны методики распределения моделей между швейными потоками на основе группирования моделей в однородные группы относительно установленной величины коэффициента однородности и оптимизации последовательности запуска моделей в швейные потоки, которая отличается от существующей методом оценки стабильности, критерием оптимизации и подходом к определению количества допустимых вариантов последовательности.

Использование предложенных в работе методологических подходов формирования механизма инновационной деятельности промышленных предприятий, дает возможность оценивать инновационный потенциал, повышать эффективность его использования, ускорять процесс обновления и освоения продукции и обеспечивать эффективность их деятельности.

Ключевые слова: формирование, механизм, инновационная деятельность, инновационный потенциал, инновационные приоритеты, обновление продукции, освоение новой продукции.

Chalenko N.V. The formation of innovative activity mechanism of industrial enterprises (to follow the example of clothing enterprises). - Manuscript.

The Thesis for obtaining the candidate of scientific degree in economic sciences on the speciality 08.00.04 - Economy and management of enterprises (light industry). - Kyiv National University of Technologies and Design, Ministry of Education of Ukraine, Kiev, 2008.

Organizing and innovative activity methods of clothing enterprises as a system are investigates in the thesis. The model of the innovative activity mechanism of enterprises has been generalized and the essence of innovative potential as a basic component has been discovered. The main statements of innovative commodity policy of industrial enterprises have been determined.

Systematic approach of innovative potential and determination of innovative priorities of clothing enterprises have been proved. The formation algorithm of the innovative activity programmed of clothing enterprises has been designed. Analytical calculations of innovative potential and innovative activity of clothing enterprises have been realized.

The parameters have been determined and economic estimation of an investigation process of new products has been realized. The methods of efficient planning of new goods production have been improved.

Key terms: formation, mechanism, innovative activity, innovative potential, innovative priorities, products modernization, mastering of new products.

Размещено на Allbest.ru

...