Міжбюджетне регулювання в системі забезпечення економічної безпеки держави

Скрипниченко Марія Іллівна,

Актуальність теми. Можливості держави реалізовувати свої економічні, соціальні, політичні, гуманітарні та інші функції визначальною мірою залежить від стабільності національної фінансової системи, обґрунтованості бюджетної політики та ефективності функціонування інститутів її забезпечення. При цьому особливу роль відіграє здатність фінансової системи держави протистояти дестабілізуючій дії різного роду чинників, що загрожують стабільному соціально-економічному розвитку. В цьому контексті на передній план виступає фінансова безпека держави, яка є невід'ємним чинником забезпечення суспільного розвитку. Її фіскальний та монетарний напрями орієнтовані на забезпечення бюджетної, податкової, грошово-кредитної та валютної безпеки, які мають бути гармонійно взаємопов'язані.

Особливе місце у фінансовій безпеці держави відіграє бюджетна безпека, оскільки від ефективності її забезпечення залежить платоспроможність держави та можливість виконання нею своїх функцій. Бюджетна та фінансова безпека держави забезпечуються міжбюджетними відносинами, головним змістом яких є перерозподіл видатків і доходів між державним та місцевими бюджетами з метою збалансування рівнів регіонального розвитку та реалізації державної регіональної політики.

Питання міжбюджетних відносин та державного регулювання у цій сфері знайшли своє відображення в роботах багатьох зарубіжних дослідників, серед яких Дж. Б'юкенен, Дж. Бреннан, Дж. Манор, У. Оутс, Дж. Стіглер. Серед сучасних дослідників теоретичних та практичних питань функціонування бюджетної системи та міжбюджетного регулювання в різних країнах слід відзначити зарубіжних дослідників Т. Тер-Мінасяна, Ч. Маклюра, Дж. Майкселла, російських вчених Ю.Н. Любимцева, А.С. Колосова, О.Г. Бежаєву та ін. Проблемам державного регулювання міжбюджетних відносин в Україні присвячені дослідження таких українських вчених, як О.Д Василик, В.І Кравченко, І.Я. Чугунов, О.П. Кириленко, В.М. Опарін, С.Я. Кондратюк, І.О. Луніна, І.Г. Лук'яненко, В.В. Зайчикова, О.Я. Лилик та ін.

Водночас, питання забезпечення фінансової безпеки держави у процесі міжбюджетних відносин у науковій літературі практично не розглядаються. Виняток складають роботи Сухорукова А.І., Барановського О.І., Куценка Т.Ф., де з позиції фінансової безпеки досліджуються критерії ефективності бюджетної політики та чинники бюджетної безпеки. Відсутність цілісної системи комплексного аналізу ефективності державного міжбюджетного регулювання з позицій забезпечення бюджетної безпеки, недостатній рівень наукового обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики у цій сфері обумовлює актуальність теми дослідження, визначає його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертаційної роботи покладені результати досліджень, проведених автором у рамках наукових проектів Національного інституту стратегічних досліджень «Стратегія соціально-економічних перетворень в Україні» (номер державної реєстрації 0106U001181), «Нова хвиля економічних реформ: загальнодержавний та регіональний контекст» (номер державної реєстрації 0105U001181).

Мета і завдання дослідження.

Метою дослідження є розробка методології оцінки ефективності, комплексний аналіз стану та обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення державної політики міжбюджетного регулювання для забезпечення економічної безпеки держави.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:

– визначити місце та роль бюджетної безпеки в системі економічної безпеки держави;

– обґрунтувати понятійний апарат бюджетної безпеки, визначити сутність її головних чинників, загроз та критеріїв оцінювання;

– визначити сутність категорії міжбюджетних відносин як чинника забезпечення економічної безпеки держави;

– систематизувати відомі світовій практиці моделі міжбюджетних відносин;

– проаналізувати етапи становлення та основні тенденції розвитку міжбюджетних відносин в Україні;

– розробити науково-методологічні засади комплексного аналізу системи міжбюджетного регулювання;

– обґрунтувати вибір системи показників оцінювання ефективності міжбюджетних відносин;

– визначити шляхи підвищення ефективності системи міжбюджетного регулювання у контексті посилення економічної безпеки України;

– обґрунтувати пропозиції та розробити рекомендації щодо пріоритетних напрямів державної політики міжбюджетного регулювання.

Об'єктом є національна система міжбюджетного регулювання.

Предметом дослідження є заходи та механізми міжбюджетного регулювання, спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави.

Методи дослідження. Методологічною основою досліджень є метод системного аналізу для визначення місця та ролі бюджетної безпеки у системі економічної безпеки, міжбюджетних відносин в бюджетній системі, класифікації моделей міжбюджетних відносин, побудови моделі комплексного аналізу, визначення пріоритетів та напрямів державного міжбюджетного регулювання (розділи 1, 2, 3); метод аналізу і синтезу для виокремлення загроз і чинників бюджетної безпеки та визначення напрямів державного бюджетного регулювання (підрозділ 1.1, 3.3); метод термінологічного аналізу для визначення сутності бюджетної безпеки та міжбюджетних відносин (підрозділи 1.1, 1.2); метод наукової абстракції для оцінки світового досвіду формування моделей міжбюджетних відносин (підрозділ 1.3).

У дослідженні були також використані спеціальні економіко-математичні методи: експертних оцінок, аналітичного планування, порівняльного кількісного аналізу, аналізу ієрархій - для визначення методологічних основ моделі комплексного аналізу системи міжбюджетних відносин (підрозділ 2.2); інтегрованого оцінювання та визначення шляхів підвищення ефективності міжбюджетного регулювання (підрозділ 2.3, 3.2, 3.3).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-розпорядчі акти з питань бюджетної політики, фінансової безпеки, регіональної політики, документи Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України. У роботі використана також довідкова і монографічна література, матеріали експертних оцінок та власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретико-методологічних положень та розробці науково-прикладних рекомендацій щодо підвищення ефективності міжбюджетного регулювання у контексті економічної безпеки держави, зокрема:

вперше:

- категорійний апарат науки про економічну безпеку, зокрема, щодо (а) визначення поняття бюджетної безпеки, як стану захищеності бюджетної системи і її елементів від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує здатність держави фінансувати реалізацію своїх функцій по захисту національних інтересів, а також (б) місця та ролі бюджетної безпеки в структурі економічної безпеки держави;

- визначення сутності та змісту міжбюджетних відносин у структурі бюджетної безпеки, як відносин, що виникають між органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо розподілу функцій, відповідальності та повноважень по наданню суспільних благ і послуг, виконанню соціальних обов'язків держави, а також розподілу обов'язків по здійсненню видатків та формуванню доходів бюджетів всіх рівнів.

- теоретичне обґрунтування вибору пріоритетних напрямів розвитку системи міжбюджетних відносин в Україні на основі комплексного аналізу ефективності міжбюджетного регулювання.

дістали подальшого розвитку:

Результати дослідження у частині аналізу етапів та тенденцій розвитку системи міжбюджетного регулювання в Україні та побудови моделі комплексного аналізу були використані Інститутом економічного прогнозування при виконанні науково-дослідної теми «Вплив системи формування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць» (довідка №135-15/1196 від 11.12.2007р.).

Результати дисертаційного дослідження також використані Міністерством фінансів України при підготовці проекту Державного бюджету України на 2008 рік ( довідка №2800-06/3 від 16.01.2008р.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

економічний бюджетний безпека держава

Чисельні значення системи показників для розрахунку комплексної оцінки ефективності міжбюджетного регулювання*

*Складено і розраховано автором за даними Держкомстату України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Рахункової палати України

Як показують виконані розрахунки, загальна оцінка ефективності діючої системи міжбюджетного регулювання в цілому по країні залишається далекою від максимально можливого рівня: якщо розглядати отримані оцінки за 100-відсотковою шкалою, то протягом семи років вони змінювалися у діапазоні від 35 % до 52 % (рис. 2). Найменш ефективним міжбюджетне регулювання було у 2004 році - 35 % від можливого максимального рівня. Найвищого рівня ефективності ця система досягала в 2002 та 2003 роках (52% та 51 % відповідно). Такий же рівень (51 %), згідно планових показників, був досягнутий у 2007 році. З позицій забезпечення загальнонаціональних інтересів ефективність системи міжбюджетного регулювання досягала найвищого рівня у 2002 та 2007 роках (57 %). Якщо ж оцінювати діючу систему міжбюджетного регулювання з позицій регіонального розвитку, то найбільш ефективною вона була у 2006 році - 51% (табл. 2).

Рис. 2. Інтегральна оцінка загальної ефективності міжбюджетного регулювання у 2001-2007 роках

Поєднання методів порівняльного кількісного аналізу та стратегічного управління забезпечує ефективний механізм визначення сильних та слабких сторін міжбюджетного регулювання, значно спрощуючи цю процедуру та зберігаючи при цьому високий рівень наукової обгрунтованості і об'єктивності. Так, відповідно по проведеного аналізу, сильними сторонами міжбюджетного регулювання у 2007 році є подальше зростання загальних доходів та видатків місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення, ріст не тільки загальної (за рахунок міжбюджетних трансфертів), але і власної бюджетної забезпеченності. В той же час слід візначити, що найбільш слабкою стороною міжбюджетного регулювання у 2007 році є зниження самостійності місцевих бюджетів, поглиблення їх залежності від трансфертів з державного бюджету (питома вага доходів місцевих бюджетів за рахунок трансфертів сягає найвищого за сім років рівня - 49 %). Крім того, слабкою рисою є погіршення структури міжбюджетних трансфертів (питома вага дотацій вирівнювання скорочується до 41,3 %). Сильні сторони міжбюджетного регулювання у 2007 році є недостатніми для стимулювання економічного розвитку регіонів і запобігання загрозам обмеження свободи в здійсненні фінансової регіональної політики та поглиблення диспропорцій регіонального розвитку. Проведений аналіз свідчить, що виявлені слабкі сторони міжбюджетного регулювання у 2007 році ще більш посилюються.

Таблиця 2

Оцінки ефективності міжбюджетного регулювання за 2001-2007 рр.

У третьому розділі «Напрями удосконалення міжбюджетного регулювання як складової економічної безпеки України» на основі розробленої моделі комплексного аналізу визначено основні пріоритети розвитку системи міжбюджетних відносин та шляхи підвищення її ефективності в контексті посилення економічної безпеки України, розроблені пропозиції та рекомендації щодо основних напрямів державної політики у цій сфері.

Визначено, що реальний рівень економічної безпеки держави значною мірою залежить від якості управління державними фінансами як цілісної системи та ефективності управління окремими її складовими, серед яких важливе місце посідає бюджетна система. Такі проблеми бюджетної системи, як недосконалість нормативно-правової та методологічної бази, неузгодженість державної бюджетної та макроекономічної політики, недостатня прозорість та публічність прийняття управлінських рішень в бюджетній сфері, можуть скласти реальну загрозу економічній безпеці держави.

Виходячи з цього, одним з головних пріоритетів розвитку бюджетного регулювання є підвищення ефективності функціонування бюджетної системи в цілому, що потребує: досягнення якісно нового рівня стратегічного бюджетного планування; узгодження середньострокової бюджетної стратегії з пріоритетами соціально-економічного розвитку держави, регіонів та секторів економіки; подальшого розвитку програмно-цільового методу в бюджетному плануванні; зменшення диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів шляхом удосконалення системи міжбюджетних відносин; удосконалення та подальшого розвитку системи моніторингу, аналізу та контролю в бюджетній сфері.

Державне регулювання міжбюджетних відносин тісно пов'язане з регіональною політикою держави. Аналіз, виконаний в дисертаційній роботі, визначив, що головним фактором, який негативно впливає на якість та ефективність регулювання міжбюджетних відносин є зростання централізації бюджетних ресурсів та бюджетного процесу, посилення залежності місцевих бюджетів від державного бюджету. Серед інших факторів, що знижують ефективність міжбюджетного регулювання, слід відзначити: слабку власну доходну базу місцевих бюджетів; недосконалість механізму бюджетного вирівнювання; відсутність прозорості та об'єктивності в процесі регулювання міжбюджетних відносин. Основним наслідком впливу цих факторів на регіональний економічний розвиток є зростання рівня диференціації регіонів України.

Існуюча на сьогоднішній день система вирівнювання бюджетних можливостей регіонів приводить до порушення принципів ефективного розподілу ресурсів між ними. Місцева влада як регіонів-донорів, так і регіонів-реципієнтів майже не зацікавлена у створенні сприятливих умов для розвитку економіки регіонів. Виходом з такого становища має стати зміна акцентів в політиці міжбюджетного регулювання - з політики вирівнювання на політику стимулювання розвитку. Для цього необхідно застосовувати реальні стимули до нарощування місцевою владою загальнодержавних та місцевих доходів, а трансфертна політика не повинна будуватися на забезпечені однакового рівня фінансових можливостей регіонів і має враховувати оцінку результатів діяльності місцевої влади щодо розвитку територій.

Забезпечення ефективності міжбюджетного регулювання пов'язане з підвищенням ролі бюджетів розвитку на місцевому рівні, які мають стати одним з головних інструментів регулювання регіонального розвитку.

Важливим шляхом підвищення ефективності міжбюджетного регулювання є включення системи міжбюджетних відносин в єдину систему управління державними фінансами, що передбачає такі заходи: вдосконалення застосування програмно-цільового методу на рівні місцевих бюджетів; розвиток стратегічного та середньострокового планування місцевих бюджетів; посилення системи контролю за виконанням місцевих бюджетів та використанням міжбюджетних трансфертів і створення на її основі аналітичної системи оцінки ефективності міжбюджетного регулювання.

Застосування програмно-цільового методу стане підґрунтям для поєднання соціально-економічних пріоритетів із заходами бюджетної політики, що дозволить досягнути збалансованості бюджетів у середньостроковій перспективі та суттєво покращити рівень надання соціальних послуг населенню усіма гілками влади та місцевого самоврядування. Розвиток стратегічного бюджетного планування потребує подальшого удосконалення системи взаємодії органів управління державними фінансами всіх рівнів щодо: підвищення надійності та точності розробки прогнозів соціально-економічного розвитку; запровадження обов'язкового складання розпорядниками бюджетних коштів усіх рівнів стратегічних планів своєї діяльності; розробки науково-методичних основ середньострокового бюджетного планування з дотриманням принципу збалансованості та забезпечення фіскальної стійкості; застосування середньострокових та довгострокових бюджетних стратегій при складанні державного та місцевих бюджетів на відповідний рік; створенні єдиної методологічної бази для використання програмно-цільового методу бюджетування та середньострокового бюджетного планування для державного та місцевих бюджетів; запровадження державних соціальних стандартів надання соціальних послуг з метою їх використання для розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів на середньострокову перспективу, для встановлення показників та проведення моніторингу і оцінки виконання бюджетних програм.

Реалізація зазначених напрямків потребує удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує перебіг бюджетного процесу, шляхом її уніфікації та приведення у відповідність із законодавством, що регламентує соціальну сферу, усунення суперечностей у чинній нормативно-правовій базі оподаткування та підвищення рівня кваліфікованості і професіоналізму розробки та реалізації бюджету на всіх рівнях. Першочерговим завданням у цьому напрямку на сьогоднішній день є: удосконалення Бюджетного кодексу України та приведення його у відповідність з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»; прийняття закону «Про місцеві податки та збори»; прийняття Податкового кодексу; удосконалення законодавства з метою посилення фінансової самостійності місцевих бюджетів шляхом зміцнення їх фінансової бази та зменшення їхньої залежності від трансфертної політики на центральному рівні; закріплення на законодавчому рівні формульного підходу до визначення міжбюджетних трансфертів; законодавче закріплення основних процедур застосування програмно-цільового методу бюджетування та середньострокового бюджетного планування; законодавче врегулювання питань, пов'язаних з засадами формування та використання бюджету розвитку на місцевому рівні.

На методологічному рівні першочерговими завданнями є удосконалення методики використання формульного підходу для міжбюджетного вирівнювання та формули розрахунку міжбюджетних трансфертів на районному рівні. Особливого значення набуває удосконалення методики оцінки ефективності міжбюджетних відносин та застосування її Міністерством фінансів України для щорічного моніторингу виконання державного бюджету, при розробці Основних напрямів бюджетної політики та проекту Закону про державний бюджет України на наступний рік. В основі такої методики пропонується використати розроблений та апробований в дисертаційному досліджені підхід до комплексної оцінки ефективності міжбюджетного регулювання. Аналіз міжбюджетного регулювання на такій основі значно підвищить рівень контрольованості та керованості бюджетним процесом з точки зору забезпечення ефективності використання бюджетних коштів. Порівняльна оцінка ефективності міжбюджетного регулювання на регіональному рівні дозволить вчасно виявити існуючі та ймовірні загрози економічної безпеці держави. Крім того, впровадження запропонованої моделі - це дієвий засіб забезпечення прозорості використання державних бюджетних коштів, що дозволить підвищити ефективність управління бюджетними коштами та міжбюджетними відносинами.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язано науково-прикладне завдання розробки методики комплексної оцінки ефективності міжбюджетного регулювання, визначення концептуальних засад державної політики міжбюджетного регулювання, обґрунтування заходів підвищення ефективності системи міжбюджетного регулювання у контексті забезпечення економічної безпеки України. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки та рекомендації:

1. Належне функціонування системи бюджетної безпеки держави вимагає здійснення постійного моніторингу соціально-економічних процесів з позиції їхнього впливу на стан бюджетної безпеки, оцінки та аналізу ефективності державної політики у цій сфері. Для цього необхідно визначити індикатори бюджетної безпеки та їх порогові значення, за допомогою яких можна отримувати кількісну оцінку рівня бюджетної безпеки. В якості індикаторів оцінки безпечного функціонування бюджетної системи держави найбільш інформативними та доцільними є наступні показники: загальний державний борг, у відсотках до ВВП; обсяги внутрішнього та зовнішнього боргу, у відсотках до ВВП; загальний дефіцит бюджету, у відсотках до ВВП; рівень перерозподілу ВВП через консолідований бюджет; видатки Державного бюджету в цілому до ВВП, у відсотках; частка місцевих бюджетів у бюджетній системі держави; частка місцевих бюджетів у відсотках до ВВП; частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів. Використання цих індикаторів в загальній системі моніторингу національної економічної безпеки дозволяє визначити причини кризових ситуацій у бюджетній сфері, оцінити ступінь небезпеки тих чи інших загроз, що виникають у ній, для економіки країни.

2. Аналіз існуючих моделей міжбюджетних відносин дозволяє виділити такі основні критерії їх класифікації: за базовою концепцією (моделі бюджетного унітаризму та бюджетного федералізму); за рівнем централізації (централізовані, децентралізовані та кооперативні моделі); за способом міжбюджетного вирівнювання (німецька, американська, канадська, унітарна моделі); за принципом розподілу доходів (принцип розподілу податків, принцип квотування, принцип закріплення податків). Ефективність моделі міжбюджетних відносин залежить від збалансованої взаємодії таких основних чинників, як рівень децентралізації бюджетної системи, наявність механізму розподілу джерел доходів, питома вага доходів і витрат державного бюджету, обсяг і способи міжбюджетного вирівнювання тощо. В кожному конкретному випадку вибір тих чи інших чинників моделі повинен базуватися на багатому міжнародному досвіді і враховувати конкретні економічні та політичні відносини в державі.

3. З метою виявлення загроз національній економічній безпеці, які формуються у сфері міжбюджетного регулювання, та визначення пріоритетних напрямків їх усунення доцільно організувати постійний моніторинг його ефективності. У якості інструменту такого моніторингу у дисертаційній роботі пропонується аналітична модель для кількісного вимірювання та комплексного аналізу ефективності міжбюджетного регулювання. В основі зазначеної моделі лежить поєднання методу порівняльної кількісної оцінки з ідеями SWOT-аналізу, що дозволило запропонувати авторський підхід до проведення комплексного аналізу ефективності функціонування системи міжбюджетних відносин. Розроблена модель дозволяє на основі порівняльного аналізу оцінити ефективність системи як з позицій загальнонаціональних інтересів, та і з позицій регіонального розвитку, своєчасно виявити недоліки та визначити основні напрямки удосконалення системи міжбюджетного регулювання.

4. Протягом досліджуваного періоду ефективність механізму міжбюджетного вирівнювання була досить низькою. При цьому міжбюджетні трансферти мали досить раціональну структуру та порівняльно невеликі обсяги. Найнижчий рівень ефективності міжбюджетного вирівнювання був у 2004 році, після чого з кожним роком механізм формульного підходу послідовно удосконалювався і став відігравати все більш значну роль в міжбюджетному регулюванні, посилюючи вплив на його ефективність. У 2005 році міжбюджетне вирівнювання вже забезпечувало більш половини загальної оцінки ефективності, а за плановими показниками бюджету на 2007 рік інтереси центру в міжбюджетному регулюванні вже майже на 90% забезпечуються за рахунок якісного міжбюджетного вирівнювання. Таким чином, для підвищення ефективності міжбюджетного регулювання центральна влада все більше уваги приділяє удосконаленню механізму міжбюджетного вирівнювання, і все менше - шляхам удосконалення структури міжбюджетних трансфертів.

5. Реалізація державної політики у сфері регулювання міжбюджетних відносин потребує вдосконалення відповідної законодавчої бази. На законодавчому рівні якісне поліпшення нормативно-правової бази має передбачати регламентацію перебігу бюджетного процесу шляхом її уніфікації, консолідації та спрощення; приведення її у відповідність із законодавством, що регламентує розвиток соціальної сфери держави; усунення суперечностей у чинній нормативно-правовій базі оподаткування; підвищення кваліфікованості та професіоналізму розробки та реалізації бюджету на всіх рівнях.

6. Першочерговими завданнями у сфері регулювання міжбюджетних відносин на методологічному рівні є:

- удосконалення методики використання формульного підходу до міжбюджетного вирівнювання та формули розрахунку міжбюджетних трансфертів на районному рівні;

- створення єдиної методологічної бази використання програмно-цільового методу бюджетування та середньострокового бюджетного планування для державного та місцевих бюджетів;

- удосконалення методики оцінки ефективності міжбюджетних відносин та застосування її при щорічному моніторингу виконання державного бюджету, розробці Основних напрямів бюджетної політики та проекту Закону про державний бюджет України на наступний рік. В основі такої методики може бути використаний запропонований в дисертаційній роботі підхід до комплексної оцінки ефективності міжбюджетного регулювання. Порівняльна оцінка ефективності міжбюджетного регулювання на регіональному рівні дозволить вчасно виявити існуючі та потенційні загрози економічній безпеці держави, та застосувати превентивні заходи для виправлення ситуації.

7. Комплексний аналіз ефективності системи міжбюджетного регулювання показав, що прийняття Бюджетного кодексу стало першим системним кроком, який заклав основи формування нової системи міжбюджетних відносин. Однак, його прийняття не вирішило всіх проблем, пов'язаних з забезпеченням самостійності місцевих бюджетів та стратегічними цілями регіонального розвитку. Головною проблемою міжбюджетних відносин залишається значна централізація фінансових ресурсів. Все більше місцевих бюджетів стають залежними від міжбюджетних трансфертів, що надаються їм з державного бюджету. Серед основних проблемних питань, що набувають на сьогоднішній день особливої актуальності, слід, в першу чергу, відзначити: значну централізацію повноважень держави щодо розподілу міжбюджетних трансфертів; недоліки формульного підходу до розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів; невизначеність у розподілі бюджетних повноважень між владою різних рівнів; недосконалість застосування програмно-цільового методу формування бюджетів.

8. Головними шляхами підвищення ефективності державного регулювання міжбюджетних відносин є:

- зміцнення місцевих бюджетів за рахунок підвищення власної доходної бази місцевих бюджетів та стимулювання розвитку регіонів;

- включення системи міжбюджетних відносин в єдину систему управління державними фінансами, що передбачає вдосконалення застосування програмно-цільового методу на рівні місцевих бюджетів, розвиток стратегічного та середньострокового планування місцевих бюджетів, посилення системи контролю за виконанням місцевих бюджетів та використанням міжбюджетних трансфертів і створення на її основі аналітичної системи оцінки ефективності міжбюджетного регулювання;

- підвищення ролі бюджетів розвитку на місцевому рівні з метою посилення їх впливу на інвестиційну та інноваційну активність за пріоритетними напрямками структурної перебудови і розвитку економіки регіону.

9. Основними напрямами державної політики міжбюджетного регулювання на сучасному етапі є:

- подальша децентралізація бюджетного процесу, зростання фінансової самостійності місцевих бюджетів. Зокрема, для підвищення власної доходної бази місцевих бюджетів необхідно розширити фіскальну автономію за рахунок закріплення за місцевою владою податків і зборів та впровадження нових податків на загальнонаціональному і місцевому рівнях;

- зміна політики вирівнювання фінансових можливостей регіонів на політику стимулювання їх розвитку. Головні завдання в цьому напрямку пов'язані з удосконаленням формульного підходу до вирівнювання фінансового стану місцевих бюджетів та з підвищенням ролі та значення бюджету розвитку в місцевих бюджетах;

- подальше впровадження програмно-цільового методу, стратегічного та середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні. Це одне з пріоритетних завдань бюджетної політики, яке сприятиме становленню ефективного місцевого самоврядування, покращенню його фінансово-матеріальної, правової, організаційної самостійності, наближенню до світових стандартів;

- прискорення проведення адміністративно-територіальної реформи, здійснення її разом з міжбюджетним реформуванням;

- розвиток системи контролю та аналізу ефективності міжбюджетних відносин як на державному, так і на регіональному рівнях. Такий механізм може стати однією з форм досягнення прозорості бюджетного процесу та підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

4. Дець В.Ф. Бюджетна безпека та критерії її оцінки // Стратегічна панорама. - 2007. - № 3. - С. 157-160.

5. Дець В.Ф. Комплексна оцінка ефективності системи міжбюджетного регулювання в Україні // Економіка і прогнозування. - 2007. - № 4. - С. 43-54.

У матеріалах наукових конференцій:

6. Дець В.Ф. Реформування податкової системи України в сучасних умовах // Регіональні проблеми та перспективи розвитку сфери товарного обігу: теорія і практика: Всеукр. наук.-практ. конференція. Вінниця, 11-12 лист. 2003 р. - Вінниця: Вид-во «Планер». - 2003. - С. 14-16.

7. Дець В.Ф. Організація податкового контролю // Розвиток методології і методики податкового аудиту: Міжнар. наук.-практ. конференція. Ірпінь, 26-27 бер., 2004 р. - Ірпінь: Націон. акад. ДПС України. - 2004. - С. 249-254.

8. Дець В.Ф. Проблеми удосконалення міжбюджетного регулювання в системі забезпечення економічної безпеки держави // Актуальні проблеми реалізації державної політики соціально-економічного розвитку України: Міжнар. наук.-практ. конференція. Київ, 17 листоп. 2006 р. - К.: Бюлетень Євроатлантиінформ. - 2007. - № 5 (17). - С. 64-66.

У дисертації досліджено теоретичні і практичні аспекти державного регулювання міжбюджетних відносин в контексті забезпечення економічної безпеки України. Досліджений зміст бюджетної безпеки, визначене її місце, роль та значення в структурі економічної безпеки держави, обґрунтована сутність її головних чинників, загроз та критеріїв оцінки. Проаналізовані теоретичні засади формування моделей міжбюджетних відносин, доведена сутність міжбюджетних відносин, як чинника забезпечення бюджетної безпеки держави, на основі світового досвіду проведена структуризація моделей міжбюджетних відносин за існуючими критеріями їх класифікації. В роботі також розглянуті етапи становлення системи міжбюджетного регулювання в Україні, проаналізований сучасний стан і основні тенденції міжбюджетного регулювання в Україні в контексті забезпечення економічної безпеки держави.

Запропонована модель комплексного аналізу ефективності міжбюджетного регулювання та продемонстрована її практична реалізація на прикладі визначення комплексної порівняльної оцінки міжбюджетних відносин в Україні на загальнодержавному та регіональному рівнях. Обґрунтовані пріоритети розвитку бюджетного регулювання в контексті посилення економічної безпеки України, шляхи підвищення ефективності міжбюджетних відносин та основні напрями державної політики міжбюджетного регулювання на сучасному етапі.