Соціальний капітал суспільства в умовах трансформації економічної системи

Індивідуальний добробут - це результат незалежних дій і можливостей людини, що дозволяє задовольнити потреби його існування і розвитку відповідно до сучасних стандартів. У цьому випадку особистий доход як потік багатства забезпечує індивіда засобами для досягнення поставленої мети. Суспільний добробут не є простою сумою добробуту окремих громадян. На макрорівні діє економічний механізм споживання суспільних благ, що надає держава. Однак ринковий механізм створення національного багатства не гарантує, що розподіл суспільного продукту буде справедливим для усіх. Навіть при споживанні благ і послуг в економічно розвинутих країнах має місце феномен «приступності добробуту» для окремої людини незалежно від її статусу і матеріального становища. Наявним є соціальне явище, що у будь-якому суспільстві називається нерівністю можливостей людей у споживанні.

У роботі доведено, що економічна нерівність може бути мінімізована застосуванням неформальних методів доступу до ресурсів суспільства, тобто шляхом створення мережі соціальних зв'язків, споживання нематеріальних суспільних благ, а саме: інформації, репутації, довіри, взаємності зобов'язань між партнерами.

У дисертаційній роботі досліджено і систематизовано практику вирівнювання асиметрії індивідуального добробуту за допомогою забезпечення соціального добробуту, державного дотримання конституційних прав громадян. Західна модель соціального добробуту стала практичним утіленням положень теорії «держави загального добробуту», розвитком ідей кейнсианства, неоліберальних поглядів. Національний досвід європейських країн із соціального адміністрування трансформувався в інститут соціального добробуту. Задачею такої соціальної політики стало надання мінімального гарантованого стандарту якості життя. У той же час дана суспільна практика має вагому опозицію в особі крупних власників і консервативно спрямованих платників податків, що підсилюється в періоди економічної кризи. Тому досягнення і недоліки цієї моделі потребують об'єктивної оцінки.

Різні принципи і методи підвищення соціального добробуту залишаються предметом гострої наукової полеміки. Компаративний аналіз теоретичних положень учасників дискусії показав таке: украй праві погляди висловлює соціоекономічна школа «нових консерваторів», ліворадикальні позиції займають соціал-демократи та неомарксисти, а помірні підходи до вирішення проблеми демонструють - наукова школа «середній шлях» і суспільно-політичний рух «зелених». Зважаючи на альтернативність розглянутих теоретичних і практичних думок, слід відзначити, що загальним моментом залишається визнання проблем інституціоналізації соціально-економічних відносин і підтримка ідеї використання соціального капіталу зокрема.

Висновки

Дисертація містить постановку та теоретичне вирішення актуальної наукової проблеми розробки засад економічної теорії соціального капіталу, поглиблення знань щодо впливу інституційної складової на трансформацію економічної системи суспільства. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

Еволюція людства переважно визначається характером трансформацій, що відбуваються в його економічній діяльності. Дослідження економічної системи України в заданих історичних умовах показало, що зростає попит на соціальний капітал, «упредметнену довіру», формується суспільна потреба в сумлінному співробітництві, взаємності і міцності партнерських зобов'язань. Нові суспільні умови потребують змін у відношенні людини до самої себе, іншого стилю економічної взаємодії. За усіма ознаками подібну трансформацію можна визначити як "соціально-інституціональну".

Традиційно соціальний капітал пов'язують із соціальною солідарністю, взаємністю зобов'язань, культурою, довірою до інститутів, об'єднанням зусиль заради спільного інтересу. Гносеологічні корені соціального капіталу мають міждисциплінарне походження, вивчаються різними суспільними науками. Автор розмежовує предмет дослідження і обґрунтовує виділення економічного аспекту теорії соціального капіталу. На цих підставах розроблено теоретико-методологічні засади соціального капіталу як соціоекономічного інституту в умовах трансформації економічної системи.

Аналіз сучасної структури економічної системи дозволив дати наукове визначення сутністі простору, в якому формується, нагромаджується і споживається соціальний капітал, координуються й упорядковуються господарські зв'язки, що забезпечують і полегшують агентам доступ до обмежених економічних ресурсів. Джерелом соціального капіталу є соціальне середовище, встановлено роль економічної системи і соціальної сфери в його побудові, виявлено закони структури, функціонування і розвитку.

Соціальна сфера _ це реальний сектор соціального середовища, що функціонує на підставі досягнутого економічною системою рівня розвитку. Соціальна сфера включає: виробництво послуг, соціальне виробництво, духовне виробництво.

Виробництво послуг представлено галузями: охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, побутове обслуговування, торгівля і громадське харчування, зв'язок, реклама. Соціальне виробництво - це професійні види соціальної діяльності, що поєднують державне і приватне соціальне страхування, управлінську діяльність на всіх рівнях, охорону суспільного порядку, соціальне забезпечення і захист прав громадян, соціальну роботу, волонтерство, діяльність громадських організацій. Духовне виробництво формує соціокультурні цінності людини і представляє такі гуманітарні галузі, як освіта, наука, культура і мистецтво.

5. Соціальний капітал створюється у нематеріальному виробництві, зокрема духовному. Для його забезпечення запропонована чотирьохсекторна модель національної економіки, яка спирається на функціональний принцип побудови, відбиває вимоги соціально-інституціональної трансформації економічної системи. Зроблено та аргументовано наукове припущення щодо існування духовних продуктивних сил, які виробляють валовий духовний продукт як органічну частину сукупного продукту суспільства. Соціальна сфера якісно змінюється: вона набуває рис гуманітарної інфраструктури.

6. Сучасну структуру сукупного капіталу формують матеріальний і нематеріальний капітали. До інкорпорованих форм нематеріального капіталу дисертант відносить людський, інтелектуальний, культурний, символічний, інституціональний, соціальний, гуманітарний капітал. Перетворення економічної людини на соціалізовану відбувається завдяки послідовному формуванню засад гуманітарної інфраструктури, у створенні якої бере участь і соціальний капітал. Таким чином, капіталізація соціальної сфери веде до створення гуманітарного капіталу суспільства.

Соціальний капітал включений у кругообіг сукупного капіталу, але його рух має особливий характер: величина соціального капіталу зростає при споживанні. Обов'язковою умовою кругообігу соціального капіталу є наявність спільного споживання ресурсу. Зростання корисності соціального капіталу відбиває формула:

СК -----Д---- …споживання…----Д¹ -----СК¹,

де СК¹ - зросла цінність соціального капіталу;

Д - вартість інвестицій у соціальний капітал.

7. На підставі методології інституціональної економічної теорії соціальний капітал розглядається як економічний інститут, що містить переваги і специфічні обмеження неформального характеру, забезпечує взаємодію господарських агентів шляхом реалізації методологічного принципу «довіра - зобов'язання без санкцій», тобто є неформальним інститутом.

За даною методологію сутність соціального капіталу описується генетично успадкованими і набутими у процесі еволюції відмітними ознаками. Тісний зв'язок між властивостями соціального капіталу забезпечує його структурну цілісність, сприяє виконанню функцій: інтерактивної, інтегральної, комбінаційної, комунікативної, інфраструктурної, культурно-етичної.

Функціонування соціального капіталу як інформаційного продукту загальнолюдської пам'яті є необхідним для здійснення індивідуальних і колективних дій, що забезпечують структурування інституціонального середовища. Теорія допускає існування трьох варіантів створення інституту: об'єктивного, директивного, змішаного. Неформальний інститут діє через дотримання людиною певних стереотипів, умовностей, традицій. Тому соціальний капітал виникає об'єктивно, шляхом створення довірчих і взаємних зобов'язань. Практика укладання подібних угод застосовує імпліцитні контракти, які понижують ризик опортунізму з боку контрагента.

8. Прикладний характер соціального капіталу реалізується при мережній організації зв'язків економічних агентів. Ефективні підприємницькі фірми - це досвід креативного створення її «соціальної організації». Ефект внутріфірмової мережної організації досягається за рахунок інтеграції рівноправних, незалежних партнерів, що мають свої інтереси, із одночасним визнанням колективних цінностей і прагненням до спільних цілей. Структуроутворюючим елементом соціальної мережі є «організаційний обмін», що з'єднує ланцюг економічної взаємодії, побудованої на довірі і взаємності зобов'язань.

9. Дослідження генезису соціального капіталу вказує на той факт, що історичною передумовою його зародження став доконвергентний капіталізм, у характері якого були більш виражені класові протиріччя і міжособистісна конфронтація. Реальні умови використання соціального капіталу формує конвергентний капіталізм, який має соціально орієнтовану економіку.

За принципами цієї моделі рівень національного добробуту розглядається як інтегральний показник індивідуального і суспільного (соціального) добробуту. Багатофакторний характер добробуту припускає наявність різних джерел його забезпечення. Єдність нації досягається на основі вирівнювання асиметрії індивідуального добробуту і поступового переходу до інституціональної моделі соціального добробуту. У роботі запропоновано підвищення соціального добробуту шляхом доступу до ресурсів за допомогою створення мережі соціальних зв'язків, споживання нематеріальних суспільних благ: довіри, інформації, репутації, емпатії, взаємності зобов'язань.

10. Науковим результатом є визначення сутності соціальних та інституціональних змін в умовах трансформації економічної системи, розробка концептуальних засад економічної теорії соціального капіталу суспільства, створення механізму нагромадження та споживання відносин взаємності і довіри. Отримані в дисертації теоретичні положення і висновки дозволяють поширити границі теоретичного економічного аналізу, включити до нього соціальний компонент та розглядати можливості неформальної інституціональної практики як реальний ресурс економічного розвитку.

Література

1.Горожанкина М.Е. Социальный капитал: политэкономический аспект / М-во образ. и науки Украины, Донецкий гос. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского. - Донецк: ДонГУЭТ, 2006. - 289 с.

2.Соціальна політика та економічна безпека / М-во освіти і науки України, Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі; О.М. Головінов, М.Є. Горожанкіна, Л.І. Дмитриченко та ін. - Донецьк: Каштан, 2004. - 336 с.

Особистий внесок: вступ - обґрунтування мети і структури монографії, аналіз змісту та функцій соціального капіталу як інституту соціалізації перехідного суспільства, С. 5-12, 107-123.

3.Горожанкина М.Е. Экономические теории и школы. События. Имена. Идеи: (Монографія) / М.Е. Горожанкина, Е.И. Крыхтин; М-во образ. и науки Украины, Донецкий гос. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского. - Донецк: ДонГУЭТ, 2001. - 198 с.

Особистий внесок: систематизація концептуальних підходів і основних теоретичних положень сучасних економічних шкіл та напрямків економічної думки, С. 45-197.

4.Горожанкіна М.Є. Трансформації економічної системи: напрямки, критерії, класифікації // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. - Вип. 12, т. 1. - С. 56-61.

5.Горожанкина М.Е. Духовное производство в экономической системе общества (политэкономический аспект) // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Сер.: економічна: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДТУ, 2001. - Вип. 34. - С. 37-45.

6.Горожанкина М.Е. Нематериальное производство в экономической системе общества: категории и законы (методология анализа) / М.Е. Горожанкина, Е.И. Крыхтин // Вісник Донецького інституту туристичного бізнесу. Сер.: підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері). - 2001. - № 5. - С. 32-38.

Особистий внесок: надано визначення нематеріального виробництва, розкрито соціально-економічного зміст, структуру, функції і роль в економічній системі суспільства, виявлено суб'єкт нематеріального виробництва, визначено економічні закони, за якими воно функціонує.

7.Горожанкина М.Е. Прикладная социальная политика: европейский и украинский контекст // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2001. - № 18. - Ч.1. - С. 181-185.

8.Горожанкіна М.Є. Прикладна соціальна політика: механізм адаптації і реалізації в Україні / М.Є. Горожанкіна, Л.В. Проданова // Вісник Рівненського державного технічного університету. Сер.: економіка: Зб. наук. праць. - Рівне: РДТУ, 2001.- Вип. 2 (9). - С. 22-26.

Особистий внесок: надано визначення поняття соціальна сфера, представлена філософія, мета і структура навчального плану підготовки висококваліфікованих кадрів для соціальної сфери - соціальних менеджерів.

9.Горожанкіна М.Є. Регіональний потенціал соціальної політики України / М.Є. Горожанкіна, Л.М. Кузьменко // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: економічні науки. - 2001. - № 2 (10). - С. 14-22.

Особистий внесок: обґрунтування інституціонального підходу до управління соціальними процесами на рівні регіону, аналіз змін у регіональній соціальній політиці, їх показники та індикатори.

10.Горожанкина М.Е. Структурно-функциональный подход к системе законов социальной сфери // Вісник Донецького інституту туристичного бізнесу. Сер.: підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері). - 2002. - № 6. - С. 22-28.

11.Горожанкіна М.Є. Модель соціальної інфраструктури регіону: елементи і механізм функціонування // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. - Вип. 13, т. 1. - С. 50-54.

12.Горожанкина М.Е. Социальные проблемы старопромышленных регионов и их финансовое обеспечение // Финансы, учет, банки: Сб. науч. трудов. - Донецк: ДонНУ, 2002. - Вып. 7. - С. 29-37.

13.Горожанкіна М.Є. Структура фондового ринку України: проблеми і тенденції розвитку // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ТОВ «КІТІС», 1998. - Вип. 7. - С. 27-31.

14.Горожанкіна М.Є. Соціальний менеджмент в економічній системі: структурно-інституціональний підхід // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. - Вип. 14, т. 1. - С. 254-258.

15.Горожанкіна М.Є. Соціальний капітал суспільства та його інфраструктурне забезпечення // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: економічні науки. - 2002 . - № 4 (16). - С. 12-18.

16.Горожанкина М.Е. Человеческий капитал как продукт рыночной экономики // Збірник наукових праць Донецької державної академії управління: Актуальні проблеми економіки. Сер.: економіка. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - Вип. 14, т. 3. - С. 40-49.

17.Горожанкіна М.Є. Соціальний аспект структурних моделей національних економік // Схід: - 2003. - № 3 (53). - С. 45-48.

18.Горожанкіна М.Є. Генезис теорії соціального капіталу: політекономічний аспект // Вісник Технологічного університету Поділля. Сер.: економічні науки. - 2003. - № 2. - Т.1. - С. 29-32.

19.Горожанкина М.Е. Социальный капитал общества в контексте глобализации // Соціальна економіка. - 2003. - № 1. - С. 58-65.

20.Горожанкина М.Е. Модели занятости в трансформационной экономике Украины // Модели управления в рыночной экономике: Сб. науч. трудов. - Донецк: ДонНУ, 2003. - Вып. 6. - С. 60-70.

21.Горожанкіна М.Є. Структура і функції соціального капіталу суспільства // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. - Вип. 15, т. 1. - С. 39-47.

22.Горожанкіна М.Є. Соціальний капітал суспільства як інноваційний ресурс економіки нової України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційний розвиток економіки: Зб. наук. праць. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - Вип. 6, ч. 1. - С. 246-253.

23.Горожанкіна М.Є. Соціальний капітал суспільства в умовах системних трансформацій // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: економічні науки. - 2003. - № 3(19). - С. 28-36.

24.Горожанкіна М.Є. Соціальний капітал фірми: інституціональний аспект // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: економічні науки. - 2003. - № 4 (20). - С. 4-11.

25.Горожанкина М.Е. Экономический институт в контексте теории социального капитала // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНТУ, 2004. - Вип. 70. - С. 70-76.

26.Горожанкіна М.Є. Соціальний добробут у контексті еволюції економічних систем // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - Вип. 16, т. 1. - С. 3-10.

27.Горожанкіна М.Є. Економічні основи соціального капіталу суспільства // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер.: економічні науки. - 2004. - № 3 (23). - С. 14-21.

28.Горожанкіна М.Є. Соціальний капітал як інструмент інституціональної адаптації // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - Вип. 19, т. 1. - С. 35-41.

29.Горожанкіна М.Є. Інституціональна теорія фірми: дихотомія обмежень // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. -Вип. 21, т. 1. - С. 27-33.

Размещено на Allbest.ru