Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

АВТОРЕФЕРАТ

ВІДТВОРЕННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Грецька Галина Адамівна

Київ - 2008

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування суперечностей відтворення факторів виробництва аграрного сектору та вироблення пропозицій щодо їх подолання в трансформаційній економіці України.

Для реалізації мети дисертаційної роботи необхідно розв'язати наступні завдання:

- здійснити ретроспективний аналіз еволюції теорій факторів виробництва;

- проаналізувати наслідки інституційних змін в аграрному секторі економіки;

- розкрити специфічні особливості кожного фактору сільськогосподарського виробництва;

- виокремити проблеми відтворення землі та робочої сили, визначивши їх масштаби та глибину;

- розкрити інституційні чинники та економічні важелі механізму відтворення факторів виробництва, проаналізувати їх особливості та стан в трансформаційній економіці;

- розробити рекомендації по корекції економічної політики держави щодо забезпечення розширеного аграрного відтворення, створення умов підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України.

Об'єктом дослідження є процес відтворення факторів виробництва.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають з приводу відтворення факторів виробництва в аграрному секторі трансформаційної економіки.

Методи дослідження. Конкретні наукові результати дисертації були отримані на основі плюралістичного підходу по застосуванню досягнень наукових шкіл трудової теорії вартості, маржиналізму, марксизму, кейнсіанства та інституціональних концепцій для аналізу відтворення факторів виробництва в аграрному секторі. При цьому були використані наступні методи: компаративістики - для порівняння економічних теорій функціонування факторів виробництва; логіко-генетичний - для розкриття закономірностей розвитку аграрного відтворення; класифікації та систематизації - для аналізу економічних та інституційних чинників; наукової абстракції - при обґрунтуванні системної кризи в аграрному секторі; статистичного аналізу - при визначенні динаміки вартісних показників відтворення землі та робочої сили (праці).

Інформаційною базою дослідження є наукова вітчизняна та зарубіжна література, державні законодавчі і нормативні документи; офіційна статистична звітність; інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Вперше:

- на основі плюралістичного використання теорій відтворення, аграрних відносин та інституційних змін виявлено загострення протиріч у відтворенні аграрного сектору економіки України, наслідком чого є зниження родючості ґрунту та збільшення земельних площ, що не обробляються; знищення основного капіталу (будівель, техніки тощо); розпорошення аграрного кадрового потенціалу, без розширеного інноваційного оновлення яких в умовах входження в СОТ в Україні наростатиме проблема продовольчого забезпечення населення;

- доведено, що основною причиною кризового стану аграрного сектору є безсистемність у реформуванні економіки, правова невизначеність в реалізації прав власності на землю, відсутність науково обґрунтованої, прозорої, юридично визначеної та доступної для всіх громадян цільової стратегії не стільки формування ринку землі, скільки створення інституційних умов для продуктивного використання кожної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що є вкрай важливим для України в умовах загострення світової продовольчої кризи.

Удосконалено:

- визначення дуалістичної функціональної ролі землі у відтворенні аграрного сектору: по-перше, земля є специфічним предметом праці, по-друге, обмеженим у пропозиції економічним ресурсом, що веде до постійного зростання її ціни; по-третє, засобом формування земельної ренти; по-четверте, виконує функцію нагромадження капіталу в теперішніх умовах зростання попиту на землю та сільськогосподарську продукцію;

- методичні підходи до вартісної оцінки землі та інших складових основного капіталу в аграрному секторі з урахуванням їх граничної корисності та довгострокового використання, що складає методичну базу вартісного виміру основних елементів відтворення національного багатства.

Дістали подальшого розвитку:

- конкретизація впливу інституційних чинників (ментальності, корупції, тіньової економіки, правового нігілізму, «постсоціалістичної» історичної пам`яті тощо) на результативність ринкового реформування аграрного сектору, на пропорційність та динамічність процесів відтворення;

- уявлення про зосередження в особі селянина виконання ним функцій власника капіталу, підприємця та найманого працівника, що накладає свій відбиток на специфіку прояву в аграрному секторі класичної моделі взаємодії трьох факторів виробництва: землі, капіталу та робочої сили (праці);

- обґрунтування методичних підходів підвищення ролі держави по залученню інвестицій, вдосконаленню цінової, амортизаційної, кредитної та податкової політики в аграрній сфері економіки. Запропоновано запровадити систему сільськогосподарського кредитування, яка б спиралася на державні спеціалізовані кредитні установи; забезпечити бюджетне фінансування програм моніторингу природного ресурсного потенціалу АПК; розмежувати нарахування амортизації для цілей оподаткування та фінансової звітності; визначити величину фіксованого сільськогосподарського податку в залежності від фінансового стану господарств.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що зроблені теоретичні узагальнення й висновки, є внеском у теорію відтворення факторів виробництва в аграрному секторі і доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій.

Наукові розробки та пропозиції автора були використані у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 15.05.08 р.) та у ВНЗ «Київський економічний інститут менеджменту» (довідка № 62 від 12.05.08 р.) при викладанні наступних дисциплін: «Політична економія», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Трансформаційна економіка». Запропонована автором система заходів та положень щодо раціонального використання та відтворення якісних характеристик землі сільськогосподарського призначення, а також вдосконалення соціальної політики на селі, впроваджена у практичну діяльність Департаменту врегулювання відносин власності та соціального розвитку села Міністерства аграрної політики України (довідка № 37-17-1-15/11665 від 16.05.08 р.). Особливої уваги заслуговують пропозиції стосовно визначення та розмежування прав власності на землю, зокрема в частині реалізації державної власності через застосування системи орендних відносин з метою продуктивного використання землі; пропозиції по встановленню закупівельної ціни на продукцію сільського господарства, яка би забезпечила розширене відтворення факторів виробництва в аграрному секторі України.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки проведеного дослідження апробовані на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації" (Полтава, 18-19 травня 2005 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації» (Київ, 15-16 квітня 2005 р.); Науково-методичній конференції «Індивідуалізація навчального процесу як провідна складова модернізації вищої економічної освіти» (Київ, 31 січня - 2 лютого 2006 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки» (Київ, 23-24 березня 2007 р.); Науково-методичній конференції «Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку» (Київ, 6 - 8 лютого 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України” (Харків, 22 березня 2008 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (Київ, 28-29 березня 2008 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 5 - у наукових фахових виданнях і 4 - в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій 3,4 д. а., у тому числі обсяг наукових результатів, отриманих дисертантом особисто становить 2,6 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 198 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел налічує 200 найменувань. Дисертація містить 11 таблиць на 9 сторінках, 4 рисунки на 3 сторінках та додатки на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

аграрний криза економіка капітал

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження, методологічну базу, розкрито наукову новизну, практичну значимість та апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 «Теорії відтворення факторів виробництва та інституційних змін в аграрному секторі перехідної економіки» здійснено ретроспективний аналіз методологічних підходів фізіократів, представників класичної політичної економії, маржиналізму, марксизму та кейнсіанства щодо суті та характеру відтворення таких факторів аграрного виробництва як земля, капітал та робоча сила (праця); охарактеризовано інституційні зміни, що відбуваються в трансформаційній економіці.

У дисертації показано, що вчення про фактори виробництва виникло у зв'язку з дослідженням ученими джерела багатства в епоху первісного нагромадження капіталу. З`ясовано, що фізіократи вперше висунули ідею про роль праці рільників як джерела багатства, що земля є основним фактором, а також про економічну природу відтворення, яке охоплює певне авансування капіталу та дотримання пропорцій.

На основі застосування плюралістичного підходу виокремлено теоретичний вклад представників економічних шкіл у формування теорії відтворення факторів виробництва: класичної політичної економії - вартісної теорії; маржиналізму - граничної корисності та граничної продуктивності; марксизму - додаткової вартості, нагромадження та зубожіння населення; кейнсіанства - державного регулювання через систему відтворення. Синтез означених теорій дозволив автору дати системну характеристику всіх сторін відтворення землі, робочої сили (праці) та капіталу в аграрному секторі.

У роботі відзначено роль сільського господарства у суспільному відтворенні національної економіки: зосереджено понад 20% основного капіталу і трудових ресурсів, понад 50% земельного фонду. У цій галузі створюється понад 15% валового сукупного продукту, 20% національного доходу та 70% продуктів, що формують фонд особистого споживання населення.

З`ясовано, що земля як визначальний фактор аграрного виробництва виконує трояку роль: є специфічним предметом праці, засобом формування земельної ренти та нагромадження капіталу. Аналіз поглядів економістів на генезис суспільства засвідчує еволюцію оцінки ролі землі в розвитку економіки. У традиційному суспільстві земля дійсно слугувала джерелом багатства (меркантилісти), в індустріальному суспільстві - капітал та підприємництво, в постіндустріальному - інформація та знову починає зростати значимість землі.

Зростаючі потреби людства у продуктах харчування зумовлюють процес відтворення, який в дисертації розглядається через призму функціонально-факторіальних форм розподілу створеного продукту (ренту, заробітну плату, прибуток, процент). Позиція автора зводиться до розгляду відтворення факторів через виробництво, яке складає визначальну фазу процесу відтворення.

Показано, що відтворення факторів виробництва в аграрному секторі залежить від раціонального та ефективного їх використання в процесі виробництва. Характеристика робочої сили (праці) в роботі здійснюється через призму порівняльного аналізу таких категорій як «людський капітал», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «інтелектуальний капітал» та «соціальний капітал» і доводиться, що логіка застосування означених категорій та їх суть є відображенням еволюції функціональної ролі робочої сили (праці) в розвитку суспільства, що зворотнім чином впливає на їх відтворення. Зазначається, що на відміну від інших галузей економіки, відтворення в аграрному секторі потребує вагомої підтримки з боку держави.

За результатами проведеного дослідження у дисертації критично оцінено й узагальнено теоретичні положення про дуалістичну роль інституційних обмежень в процесі відтворення: з одного боку, вони можуть сприяти активному економічному розвитку, а з іншого, - стримувати його. Автор відзначає, що довготривала невизначеність в Україні з правами приватної власності на землю сільськогосподарського призначення призвели до стагнації ринкових перетворень в аграрному секторі, до розпаду колгоспів та радгоспів, до затухання діяльності колективних сільськогосподарських підприємств.

Дисертант приходить до висновку, що ринкові інституційні перетворення стали наслідком не еволюційності, а результатом радикальних політичних рішень, що зумовило паралельне існування старих і нових інституціональних рамок та виникнення суперечностей аграрного відтворення. Зроблено висновок про неготовність селян соціально та психологічно до самостійного господарювання і самоврядування; про наростаюче зубожіння селян.

Розкрито прямий і зворотній зв`язок між інституційними змінами та механізмом відтворення. Виокремлено проблеми соціального та духовного відродження села, як необхідного для аграрного підприємництва інституційного середовища, надання приватному використанню землі соціальної спрямованості, кінцевою метою якої є підвищення мотивації до праці. Визначено, що досягнення найвищої віддачі факторів виробництва може бути забезпечено при умові застосування “плюралізму” організаційно-економічних форм у сільському господарстві.

У розділі 2 «Загострення проблем відтворення факторів виробництва в аграрному секторі економіки» досліджуються особливості факторів виробництва (землі, праці, робочої сили, капіталу), здійснюється аналіз динаміки показників, що характеризують процес їх відтворення, обґрунтовується значимість капіталізації та інвестування в аграрний сектор економіки України.

У роботі автор узагальнює та виокремлює специфіку факторів виробництва в сільському господарстві. Використання землі в аграрній підприємницькій діяльності вимагає врахування таких її характеристик, як родючість, місцезнаходження, розмір, обсяги пропозиції, тощо. Площа сільськогосподарських угідь обмежена, землю неможливо перемістити ні в просторі, ні в часі. На відміну від ролі землі в промисловості (функціонує як місце, на якому розташовані підприємства), у сільському господарстві процес виробництва безпосередньо пов'язаний із родючістю землі. Ринковий механізм попиту і пропозиції на ринку землі не впливає на її ціну. Автор приводить аргументацію: до винайдення корисних копалин вартість землі у сотні та тисячу разів була меншою, ніж ділянки з відомими родовищами. Земля виконує функцію збереження багатства внаслідок того, що ціна її постійно зростає, не приймаючи до уваги такі економічні явища, як інфляція, енергетична чи сировинна кризи, стагфляція і т.п. Постійно зростаючий попит на земельні ділянки під забудову, з одного боку, та скорочення пропозиції, з іншого, сприяє додатковому зростанню цін на землю і створює сприятливу підставу для спекуляцій земельними ділянками. При зростанні чисельності населення функціональна роль землі зростатиме.

Відтворення землі автор розглядає через покращення та підтримку її якісних характеристик. Однак для цього необхідно спочатку вирішити наступні проблеми: розробити систему реєстрації прав власності на землю, застави та інших зобов'язань, пов'язаних з власністю на землю; створити умови для іпотеки землі, вільної купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення; здійснити заходи, пов'язані із збереженням ґрунтів: попередження водної та вітрової ерозії, заболочення, засолення, ущільнення ґрунту, його забруднення викидами відпрацьованих газів.

Відзначено специфіку праці в сільському господарстві: сезонність виробництва; збіг часу виробництва і робочого періоду, що породжує сезонний характер виробництва; необхідність проведення значного обсягу робіт у відносно короткий термін часу; велика тривалість робочого дня; висока інтенсивність праці; переважання використання ручної праці замість механізованої; низька вартість праці, що веде до зубожіння селян. Означені чинники зумовлюють особливості відтворення трудових ресурсів агарної сфери.

Підкреслено, що специфічність аграрного підприємництва, на відміну від інших галузей, полягає у наступному: результатом діяльності виступає сільськогосподарський продукт у натуральному вимірі, специфіка якого полягає у його нестандартизованості (не має замінників). Сільськогосподарське виробництво залежить не лише від погодних умов, але і від родючості землі. З урахуванням того, що урожайність досягла граничної межі, кількість населення землі зростає, а спроможність 1 га землі сільськогосподарського призначення не збільшується, зростає значимість землі як економічного ресурсу відтворення .

У дисертації проведено порівняльний аналіз різних організаційно-економічних форм аграрного підприємництва, виокремлено їх частку у обсягах сільськогосподарського виробництва, визначено інституційні обмеження їх результативного функціонування. Найбільша питома вага в структурі сільськогосподарських підприємств належить фермерським господарствам - 71,8%. Відзначено, що розвиток фермерства в Україні стримується невизначеністю прав власності на землю, політичною нестабільністю, недосконалістю оподаткування, енергетичного та технологічного забезпечення. Виділено переваги великомасштабного аграрного виробництва та необхідність його розвитку.

У дисертації проаналізовано динаміку економічних показників, що характеризують відтворення факторів виробництва в сільському господарстві України (табл. 1). Відзначено вирішальну роль людського фактору. Доведено, що людина виконує функції трьох факторів виробництва: людина як фактор праці, як власник капіталу, людина як організатор (підприємець). Особливо показовим є поєднання трьох функцій - підприємця, інвестора та управлінця в одній особі. Така „інтеграція” трьох одиниць персоналу - одна з найбільш привабливих характерних рис малого підприємства, яка забезпечує переваги, які, за умови їх відокремлення, втрачаються.

На основі співставлення динаміки обсягів виробництва продуктів харчування, їх фактичного споживання на душу населення в Україні та науково обґрунтованої раціональної норми споживання зроблено висновок про дефіцит та недоспоживання, що не забезпечує фізіологічну норму, а, значить й просте відтворення робочої сили. З метою подолання проблем депопуляції сільського населення в роботі запропоновано низку методологічних підходів, серед яких необхідно виділити розвиток інфраструктури (газо- та водопостачання, каналізація, зв'язок, медицина, освіта, побутове обслуговування тощо), подолання такого явища як «безробіття», підвищення заробітної плати, що складають необхідні умови відтворення людського фактору в сільському господарстві. Зроблено висновок про неповноцінне відтворення, що характеризується погіршенням кількісних і якісних параметрів людських ресурсів; неповним використанням трудового потенціалу, зниженням ролі праці в людській діяльності.

Таблиця 1. Показники відтворення факторів виробництва в аграрному секторі України

Джерела: Статистичний щорічник України за 1995 р. / Міністерство статистики України: Відп. за вип. В.В. Савченко. - К.: Техніка, 1996. - 576с., с. 234, 238, 239; Статистичний щорічник України за 2000 р. / Держкомстат України; За загал. ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. В.А. Головко. - К.: Техніка, 2001. - 598 с., с. 152.; Статистичний щорічник України за 2005 р. / Держкомстат України; За загал. ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. В.А. Головко. - К.: Консультант. - 576 с., с. 152; Статистичний щорічник України за 2006 р. / Держкомстат України; За загал. ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. П.П. Забродський. - К.: Консультант. - 552 с., с. 150; Дослідження проблем оплати праці: Порівняльний аналіз (Україна та країни ЄС)(Науковий звіт), МОП. - К, 2008, 301, с. 126.

З`ясовано, що за минуле сторіччя запаси гумусу в ґрунтах України зменшилися на 25-30%, а за останні роки - на 10-15%, що повязано із високим ступенем інтенсивності їх використання. Втрати ґрунту в Україні щороку становлять близько 600 млн. т, у тому числі понад 20 млн. т гумусу. Відбувається фізичне і моральне старіння основного капіталу як важливого фактора відтворення. Занепадає матеріально-технічна база сільськогосподарського виробництва: 73% загальної кількості тракторів вже відпрацювали свій амортизаційний строк, стосовно комбайнів - 70%; оснащення технікою не досягає в Україні навіть 50% технологічної потреби. Експлуатація більшості основних засобів у 2-2,5 разів перевищує нормативи. Доведено, що для припинення технологічної катастрофи аграрного сектора в Україні приблизно щорічно необхідно витрачати не менш як 5 млрд. грн., що без державної фінансової допомоги вирішити неможливо.

У роботі відзначено, що технічне оновлення аграрного виробництва необхідно здійснювати за двома напрямами: застосування сучасних організаційно-технологічних схем матеріально-технічних поставок у сільське господарство; впровадження організаційно-технологічних схем використання техніки, що відповідають умовам ринкової економіки. Обґрунтовано пропозиції щодо використання інновацій: розробки та впровадження селекційно-генетичних, технологічних, організаційно-управлінських нововведень; використання біотехнологій, енергозберігаючих технологій, найперспективнішою з яких є використання енергії вітру.

До мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на активізацію підприємницької діяльності, відносять: форму власності; стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру; фінансові можливості підприємства; асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї; кадрову політику; навички керівника професійно управляти бізнесом; ступінь дотримання клієнтами умов контрактів та платіжної дисципліни.

У роботі виокремлено та класифіковано проблеми, що стримують ефективне відтворення факторів виробництва в агарному секторі. До таких слід віднести: перманентність інституційних змін, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку, що є результатом масового зростання безробіття, заборгованості по зарплатах та пенсіях; недостатню державну підтримку, низьку інвестиційну активність; спотворення приватизації та широке розповсюдження тіньової економіки, в результаті чого паралізовано господарську діяльність в аграрному секторі.

У розділі 3 «Зростання ролі держави по забезпеченню відтворювальних процесів в аграрному секторі» розглядаються методологічні засади державного регулювання, здійснюється аналіз політики впливу держави на процес відтворення факторів виробництва в аграрному секторі трансформаційної економіки; порівняння досвіду державної підтримки аграрного сектору в ЄС, США, в країнах Східної Європи (Чехії, Польщі, Угорщині); розроблено пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробництва в умовах входження України в СОТ.

Підкреслено, що роль держави по відношенню до аграрного сектору набуває особливої значимості за умов трансформації інституційного середовища та відкритості світового ринку сільськогосподарської продукції. Відзначено, що причинами неефективності державного регулювання економічних процесів в країні є: слабкість держави як інституції; трансформація політичної системи внаслідок руйнування командно-адміністративної моделі соціалізму та побудови демократичного суспільства; перехід до відкритості економіки. Акцентовано, що бюджетні капіталовкладення становлять близько 7%, що свідчить про недостатній рівень державної фінансової підтримки.

Для вирішення проблем відтворення в аграрному секторі автор пропонує здійснити низку заходів: удосконалити законодавчу базу і підвищити відповідальність на всіх рівнях за її організаційно-виконавче забезпечення; вдосконалити ринковий механізм і його важелі: фінансово-кредитні, цінові тощо для посилення конкурентоспроможності аграрних підприємств; впровадити комплекс маркетингу, здійснити систематизацію, наукове консультування суб'єктів підприємницької діяльності в АПК при проходженні продукції від виробника до споживача, науково обґрунтувати політику корекції реформування відносин власності на землю.

Автор відзначає, що головними вимогами регулювання відносин власності на землю повинні бути: правова визначеність та гарантування прав власності; юридичне забезпечення процедури розмежування прав розпорядження, володіння, користування та відчуження; внесення змін в законодавство щодо оренди земель сільськогосподарського призначення, охорони навколишнього середовища; подолання правового нігілізму. У роботі робиться висновок, що з урахуванням сьогоденних особливостей макроекономічного та інституційного середовища в Україні найбільш доцільним та стратегічно виваженим є не формування ринку землі сільськогосподарського призначення, а збереження державної власності. Запровадження системи орендних відносин дозволить продуктивно її використовувати, зберегти цей стратегічний ресурс для наступних поколінь України.

В реферованому розділі обґрунтовано систему поетапного використання державою цінового механізму для регулювання відтворення: перший - забезпечення простого відтворення виробництва шляхом запровадження цін підтримки (заставних цін) на квотовану в межах продовольчої безпеки країни сільськогосподарську продукцію; другий - створення економічних передумов для розширеного відтворення через регулювання цінового паритету між аграрним та іншими секторами економіки; третій - перехід до опосередкованих інструментів підтримки інноваційного відтворення факторів виробництва (фінансово-кредитних, пільгового оподаткування, розміщення державних замовлень тощо).

Зазначається, що державна амортизаційна політика на сьогодні носить фіскальний характер, тому, на думку автора, вона повинна компенсувати відновлення економічної продуктивності зношеного основного капіталу на новій технічній основі задля забезпечення певної граничної продуктивності. Необхідно остаточно розмежувати нарахування амортизації для цілей оподаткування і фінансової звітності. Вирішення проблем амортизації основного капіталу, нерозвиненості соціально-ринкової інфраструктури на селі, відсутності стимулів у селян бути включеними у різноманітні організаційні форми аграрної діяльності, повноцінного відтворення факторів сільськогосподарського виробництва без допомоги держави неможливо.

Так як сьогодні Україна є членом СОТ, вона повинна проводити заходи підтримки сільського господарства, що належать до так званого "зеленого кошика". З метою ствердження на світовому ринку держава повинна інвестувати наукові дослідження і дослідницькі програми щодо окремих видів сільгосппродукції та продуктів харчування; розвиток виробничої та соціальної інфраструктури. Високоефективне, конкурентне, спеціалізоване сільське господарство зможе забезпечувати значні надходження до державного бюджету, дозволить Україні зайняти належне місце у світовому поділі аграрної праці та стане важливим аргументом при її входженні до світових економічних структур.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у відтворенні факторів сільськогосподарського виробництва в умовах трансформаційної економіки. Проведене дослідження дозволяє сформулювати низку теоретичних узагальнень і висновків:

1. Плюралістичне використання теоретичних здобутків представників класичної політичної економії, маржиналізму, марксизму, кейнсіанства та інституціоналізму дозволило сформувати системне уявлення про еволюцію та функціональну роль кожного фактору виробництва в суспільному відтворенні, в тому числі й в аграрному секторі, складовими елементами якого є: вартісні (цінові) важелі і пропорції відтворення, гранична корисність і гранична продуктивність землі; нагромадження капіталу та зубожіння населення; інструменти державного регулювання; інституційні обмеження процесу відтворення.

2. Відтворення факторів виробництва (землі, робочої сили та капіталу) в аграрному секторі трансформаційній економіці України набуває особливого значення у зв`язку з обставинами: по-перше, відбулось руйнування матеріально-технічної бази та скорочення на одну третину використання земель сільськогосподарського призначення; по-друге, загострення глобальної продовольчої проблеми призвело до різкого зростання ролі аграрного сектору у відтворенні людського капіталу; по-третє, так як в Україні зосереджено одна третина світових запасів чорнозему досить гостро постає питання розробки стратегії їх раціонального використання і відтворення їх якісних характеристик.

3. Основними причинами кризового стану відтворення аграрного сектору в Україні є безсистемність в реформуванні економіки, правова невизначеність у реалізації прав власності на землю, відсутність науково обґрунтованої, прозорої, юридично визначеної та доступної для всіх громадян цільової стратегії створення інституційних умов для продуктивного використання кожної земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Суттєвим гальмом розвитку аграрного сектора є інституціонально-правова неврегульованість процесів ринкової трансформації в Україні.

4. Особливості відтворення факторів виробництва обумовлені їх специфікою в аграрній сфері. Земля, як фактор виробництва, є по-перше, специфічним предметом праці, по-друге - обмеженим у пропозиції економічним ресурсом, що веде до постійного зростання її ціни; по-третє, - засобом формування земельної ренти; по-четверте, - виконує функцію нагромадження капіталу в теперішніх умовах зростання попиту на землю та сільськогосподарську продукцію. Людина виконує функції трьох факторів виробництва: робочої сили (фактора праці), власника капіталу та функцію організатора (підприємця). Продукт сільського господарства не стандартизований (не має замінників); кількість населення зростає, а спроможність одиниці земельної ділянки сільськогосподарського призначення не підвищується, граничної межі досягла урожайність, формуються зовнішні умови специфіки відтворення аграрного сектора.

6. На основі співставлення динаміки обсягів виробництва продуктів харчування, їх фактичного споживання на душу населення в Україні та науково обґрунтованої раціональної норми споживання встановлено, що Україна ще не стала країною з високим рівнем продовольчої безпеки, для підтримки якої необхідно підвищити рівень купівельної спроможності населення, забезпечити його продуктами харчування, при виробництві яких не порушувати екологічної рівноваги.

7. Ринкові інституційні перетворення стали наслідком не еволюційності, а результатом радикальних політичних рішень, що зумовило паралельне існування старих і нових інституціональних рамок. Це викликало суперечності між ними і негативно вплинуло на відтворення факторів виробництва. Відзначено неготовність селян соціально та психологічно до самостійного господарювання і самоврядування.

8. Стабільність та динамічність відтворення факторів виробництва в аграрному секторі може бути забезпечена шляхом запровадження цін підтримки (заставних цін) на квотовану в межах продовольчої безпеки країни сільськогосподарську продукцію; регулювання цінового паритету між аграрним та іншими секторами економіки; переходом до опосередкованих інструментів підтримки інноваційного відтворення факторів виробництва (фінансово-кредитних, пільгового оподаткування, розміщення державних замовлень тощо).

9. Корекція державної аграрної політики повинна базуватись на вдосконаленні важелів, що впливають на процес відтворення факторів виробництва, до яких слід віднести: запровадження системи сільськогосподарського кредитування через державні спеціалізовані кредитні установи; забезпечення бюджетного фінансування програм моніторингу природного ресурсного потенціалу АПК; розмежування методики нарахування амортизації для цілей оподаткування і фінансової звітності; визначення величини фіксованого сільськогосподарського податку в залежності від фінансового стану господарств.

10. Розвиток аграрного сектора повинен відбуватися з врахуванням особливостей розв'язання поточних проблем в країні, історично складеної структури економіки та народногосподарських зв'язків. Тому не потрібно сліпо копіювати досвід інших країн, необхідно знаходити власні форми реалізації аграрної політики, які б відповідали потребам забезпечення відтворення факторів виробництва в агарному секторі, сталого розвитку та конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

У наукових фахових виданнях:

1. Грецька Г.А. Деіндустріалізація аграрного сектору України / Грецька Г.А., Малий І.Й. // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць. (за заг. ред. проф. Єханурова Ю.І., Шегди А.В.) - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. - Вип. 7. - С. 52-58, (0,5 д.а., особисто автору належить аналіз деградації виробничого потенціалу аграрних підприємств України; обсяг авторської частини - 0,3 д.а.).

2. Грецька Г.А. Проблеми відтворення економічного потенціалу в аграрному секторі України / Грецька Г.А. // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2006. - Вип. 15. - С. 55-63, (0,5 д.а.).

3. Грецька Г.А. Інституціональна роль держави по забезпеченню конкурентоспроможності аграрного сектора / Грецька Г.А. // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць. (за заг. ред. проф. Єханурова Ю.І., Шегди А.В.) - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Вип. 13. - С. 79- 84, (0,5 д.а.).

4. Грецька Г.А. Проблеми відтворення економічного потенціалу в аграрному секторі України / Грецька Г.А. // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. 18. - С. 241-249, (0,5 д.а.).

5. Грецька Г.А. Плюралістичне розуміння конкуренції / Грецька Г.А., Малий І.Й., Малий Р.І. // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Вип. 15. - С. 52-58, (0,5 д.а., особисто автору належить аналіз галузевих особливостей конкуренції; обсяг авторської частини - 0,2 д.а.).

В інших виданнях:

6. Грецька Г.А. Корисність (родючість) землі як фактор конкурентоспроможності агарних підприємств України на світовому ринку / Грецька Г.А. // Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. «Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України» - Харків: ХНУ, 2008. - 157 с., (0,2 д.а.).

7. Грецька Г.А. Оцінювання вартості робочої сили як методологічна основа обґрунтування соціальної політики / Заплітна Т.А., Грецька Г.А. // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації». - Полтава: Скайтек, 2005. - Т.1. - С. 227-230, (0,3 д.а., особисто автору належить аналіз вартості робочої сили агарного сектору; обсяг авторської частини - 0,1 д.а.).

8. Грецька Г.А. Пізнання державного управління в підготовці економістів-аграріїв / Грецька Г.А. // Зб. матеріалів наук.-метод. конф. «Індивідуалізація навчального процесу як провідна складова модернізації вищої економічної освіти» (Кив, 31 січня-2 лютого 2006 р.). - К.: КНЕУ, 2006. - С. 93-95, (0,2 д.а.).

9. Грецька Г.А. Використання теорії державного регулювання при вивченні економіки АПК / Грецька Г.А. // Зб. матеріалів. наук.-метод. конф. «Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку» (Київ, 6-8 лют. 2007 р.). - К.: КНЕУ, 2007. - С. 175-178, (0,2 д.а.).

Размещено на Allbest.ru