Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Олеся Гончара

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Удосконалення механізму антикризового управління через інструментарій економічної діагностики

Скрипник Наталія Євгенівна

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки та управління національним господарством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Тимошенко Лідія Михайлівна

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

завідувач кафедри економіки та управління національним господарством.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Плаксієнко Валерій Якович

Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри обліку і аудиту

(м. Дніпропетровськ);

кандидат економічних наук, доцент

Зайцев Володимир Євгенович

Академія митної служби України

Державної митної служби України,

доцент кафедри міжнародної економіки

(м. Дніпропетровськ).

Захист відбудеться "09" грудня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.03 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України за адресою:

49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд. 521.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий "6" листопада 2008 р.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Людство із входженням у третє тисячоліття інтенсивно шукає шляхи реалізації інтеграційної моделі усталеного розвитку, зміст якої полягає в забезпеченні еволюційного переходу від індустріального до постіндустріального соціально орієнтованого суспільства. Не стоїть осторонь від цих процесів Україна, яка впродовж 1992 - 2006 рр. спрямувала зусилля всіх секторів економіки на перехід до системи господарювання за ринковим механізмом та на створення підвалин соціальної держави за аналогом провідних країн світу. На сьогодні Україна має ринкову інфраструктуру і ринково орієнтованих суб'єктів економічної діяльності, але не досягла позитивних змін у житті пересічного українця. Прогрес у цілому можливий за умови результативного існування основного носія соціально-економічного розвитку, роль якого виконує первинна ланка суспільного виробництва, а саме підприємство. Саме воно створює робочі місця і надає їх відповідно до професійно-освітніх здібностей тим, хто прагне до самозабезпечення добробуту через результативну працю, виконує зобов'язання перед бюджетом і різними позабюджетними фондами щодо забезпечення функціонування держави і підтримання тих, хто ще, або вже не спроможний до вирішення життєвих питань самотужки, підтримує впровадження новітньої техніки і технологій, створюючи тим самим підвалини інноваційного відтворення капіталу та робочої сили. Але подібне призначення підприємства не набуло сталого характеру. Суб'єкти управління окремими структурами підприємницької діяльності та різного роду їх поєднаннями виявилися неготовими протистояти кризовим процесам, а також адаптуватися до їх дії. Основними причинами є відсутність досвіду управління у кризових ситуаціях; відсутність науковообґрунтованих методик діагностики кризових явищ; недосконалість законодавчої бази, що регулює правові аспекти діяльності суб'єктів господарювання на різних стадіях управління та етапах кризового процесу, що не дозволяє повною мірою використовувати потенціал реорганізаційних процедур; залежність від розвитку кризових процесів у зовнішньому бізнес-середовищі, які породжують та посилюють лавиноподібні кризові явища. У зв'язку з цим виявлення та розпізнавання негативних тенденцій розвитку соціально-економічних систем набуває першочергового значення. Ефективність управління залежить від раннього розпізнавання кризи й реалізації комплексу заходів щодо її попередження. Ці завдання вирішуються в процесі економічної діагностики як складового компонента антикризового управління.

Основні концептуальні принципи економічної діагностики були викладені в наукових працях таких вітчизняних учених, як І. О. Бланк, В. А. Забродський, М. О. Кизим, Л. А. Костирко, А. Н. Марюта, Є. М. Мних, О. І. Олексик, В. П. Савчук, С. О. Смирнов, П. П. Табарчук, Л. М. Тимошенко, Г. О. Швиданенко, С. Г. Чумаченко та ін. Значний внесок у розробку зазначених проблем здійснений зарубіжними авторами, такими як В. В. Большаков, М. Бартолі, А. С. Вартанов, М. М. Глазов, О. Г. Дмитрієва, К. Жессюа, Е. М. Коротков, В. В. Ковальов, О. І. Муравйов, А. Ш. Мартине, Г. О. Олександров, О. С. Стоянова, Ж. - П. Тибо, А. Д. Шеремет, М. Шерваль та ін.

Незважаючи на достатній рівень професіоналізму вітчизняних і зарубіжних авторів, у зв'язку з необхідністю посилення соціальної компоненти розвитку останнім часом постає до вирішення досить значне коло питань.

По-перше, на сьогодні бракує досліджень, які б охоплювали питання визначення осередків кризи не на рівні окремого підприємства, а на рівні їх різного виду об'єднань в рамках регіонів. По-друге, наукове та методичне забезпечення ефективного використання економічного потенціалу територій потребує доповнення процесами керованого характеру. По-третє, особисто гостро відчувається невирішеність методичних питань виявлення та розпізнавання кризових ознак, імовірності розвитку кризових процесів соціально-економічних систем різного рівня управління.

У цілому наявність цих та інших, до кінця не вирішених і дискусійних питань щодо запровадження ефективного механізму управління розвитком конгломерату суб'єктів основної ланки господарського комплексу зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний у дисертаційній роботі напрямок досліджень відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, які проводяться кафедрою економіки та управління підприємством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за темою "Організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємства" (реєстраційний номер ІЕ-56). Основні результати дисертації також виступають складовою частиною науково-дослідної роботи за держбюджетними темами: „Фінансово-економічні проблеми становлення та розвитку підприємництва в Україні" (номер державної реєстрації 0103U000550), „Фінансово-економічний механізм зростання регіональної економіки" (номер державної реєстрації 0106U000790).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування можливостей економічної діагностики управлінської діяльності на рівні вищому від окремо взятого підприємства і забезпечення її інформаційно-методичними інструментами.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розвинути наукові погляди на економічну діагностику та обґрунтувати зміст і природу категорії „економічна діагностика управлінської діяльності";

- дослідити існуючі теоретичні підходи щодо групування відомих видів економічної діагностики, доповнити їх і розробити універсальну класифікацію в розрізі окремих сфер, напрямів і рівнів здійснення з позицій створення досконалого механізму антикризового управління;

- критично оцінити наявний інструментарій діагностики управлінської діяльності і обґрунтувати шляхи його адаптації до моделі антикризового управління;

- провести широкомасштабний і поглиблений моніторинг стану та динаміки суб'єктів господарювання в контексті форм власності, регіонів, розмірів підприємств та видів економічної діяльності, надати їм оцінку і визначити симптоми формування осередків кризи, що піддаються ранній діагностиці;

- розробити концептуальну модель організаційно-економічного механізму економічної діагностики управлінської діяльності на рівні регіону;

- розробити концептуальну модель економічної діагностики в антикризовому управлінні;

- удосконалити наукові основи діагностики кризового стану окремо взятого підприємства в контексті системи регіонального антикризового управління, дослідити етапи, схеми та напрями проведення діагностичних досліджень;

- удосконалити процес формування інформаційного поля антикризової діагностики.

Крім основних завдань проведеного дослідження, у ході розгляду проблем вирішувалося багато другорядних завдань, особливо тих, які створювали основу емпіричних і методологічних розробок упередженої діагностики управління розвитком регіону і забезпечення соціальної та економічної динаміки суспільства.

Об'єктом дослідження є процес формування осередків кризи в соціально-економічних системах різного рівня управління і його діагностики на ранніх стадіях зародження в умовах соціалізації економіки України.

Предметом дослідження є механізм антикризового управління соціально-економічними системами на різних щаблях управлінської вертикалі через інструментарій економічної діагностики.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є концептуальні положення загальнонаукових і спеціальних засад теорії систем, теорії організації, сучасних теорій розвитку світового і національного менеджменту та державного регулювання соціально-економічних процесів, закони діалектичної логіки і матеріалістичного розуміння суспільно-історичного розвитку, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економічних проблем соціально орієнтованого ринкового реформування, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення і нормативні документи органів виконавчої влади України, що регулюють здійснення соціальної та економічної політики на різних рівнях управління.

Вірогідність і обґрунтованість дослідження та одержаних результатів забезпечувалися використанням загальнонаукових методів логічного узагальнення світового досвіду антикризового управління, системного і економічного аналізу динаміки соціальних економічних показників на макро- і мезорівнях, методів статистичного вивчення явищ і процесів, а також методів математичної статистики, попарного зіставлення, експертних оцінок та імітаційного моделювання.

Інформаційну базу дослідження становлять Конституція України та інші закони України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України і матеріали регіональних фінансово-економічних і соціальних органів управління. Як джерела інформації використано теоретичні і методичні розробки українських та зарубіжних вчених щодо порушеної проблеми, результати наукових досліджень, проведених автором особисто, а також матеріали науково-практичних конференцій.

Для обробки економічної інформації, побудови таблиць і графіків використано сучасні технології Microsoft.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробці організаційно-економічного механізму антикризового управління соціально-економічним розвитком через інструментарій економічної діагностики, який попереджає появу деструкцій та гарантує прогресивні взаємоузгодженні зміни як у соціальному, так і в економічному напрямах. У своїй сукупності результати виконаного дослідження репрезентують розв'язання важливого наукового і практичного завдання в галузі науки управління національним господарством.

Із отриманих автором на основі здійснених наукових досліджень результатів можна кваліфікувати як

вперше одержано:

- теоретичне обґрунтування авторської концепції сутності та природи соціально-економічної категорії „економічна діагностика управлінської діяльності" як процесу ідентифікації результатів управлінських впливів з нормативними віхами, встановленими в ході продукування управлінських рішень і фіксацією причин небажаних змін стану об'єкта управління та конструювання організаційно-регулюючих дій;

- наукові основи методики регіональної антикризової діагностики, яка створює реальні умови для визначення з високим ступенем імовірності „патологій" в розвитку суб'єктів за видами економічної діяльності, розміром підприємств та форм власності. В межах розробленої методики створені симптомокомплекси, які складаються з певного набору індикаторних показників, що формують інформаційну базу діагностики відповідно до стадії кризового процесу та рівнів діагностичного дослідження;

удосконалено:

- типологізацію видів діагностики за предметом та структурою об'єкта дослідження, а також за рівнями економіки;

- моніторинг стану та розвитку суб'єктів господарювання в контексті форм власності, регіонів країни, розмірів підприємств та видів економічної діяльності, надання їм оцінки в контексті прояву деструкцій і обґрунтування можливостей визначення симптомів формування осередків кризи за аналітичним і управлінським формуванням продуцентів, що піддаються ранній діагностиці;

- концептуальну структурно-класифікаційну модель антикризової діагностики; систематизовано причини виникнення й розвитку кризового процесу, що дозволяє здійснити організаційну перебудову традиційної схеми антикризового процесу та відійти від усталеної схеми „активного" антикризового реагування на зародження кризи і запровадити реактивне, превентивне, антиципативне антикризове управління на будь-якому етапі розвитку кризового процесу;

- методичні основи антикризової діагностики результатів функціонування господарюючих суб'єктів;

дістало подальший розвиток:

- генезис наукових ідей щодо термінів „діагностика" та „економічна діагностика";

- науково-методологічні засади щодо принципів здійснення економічної діагностики управлінської діяльності;

- узагальнення існуючих методів антикризової діагностики соціально-економічних систем з метою розробки процедури їх комплексного застосування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в створенні основи для запровадження організаційно-економічного механізму антикризового управління функціонуванням та розвитком виробничих угруповань суб'єктів господарювання. Крім того, практичне значення дослідження полягає у формуванні методологічної бази щодо попередження деструкцій розвитку і забезпечення більшої результативності регіонів у розбудові соціальної держави.

Основні положення дисертаційного дослідження були використані:

- у науковій роботі під час виконання держбюджетної тематики кафедри економіки та управління підприємством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в рамках дослідження за темами "Організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємства" (реєстраційний номер ІЕ-56) та „Фінансово-економічні проблеми становлення та розвитку підприємництва в Україні" (номер державної реєстрації 0103U000550) і „Фінансово-економічний механізм зростання регіональної економіки" (номер державної реєстрації 0106U000790) (довідка № 88-552-327 від 17.09.2008 р.);

- Головним управлінням економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці програм соціально-економічного розвитку регіону в процесі діагностики результатів функціонування комплексу підприємств різних форм власності та видів економічної діяльності в 2007 - 2008 рр. (довідка № 784/08-9 від 24.09.2008 р.);

- у навчальному процесі під час формування робочих програм, методичних розробок, проведення лекцій та семінарських занять із дисциплін „Економічний аналіз", „Економічна діагностика", „Контролінг", „Потенціал підприємства: формування та оцінка", „Управління потенціалом підприємства" (довідка № 88-552-328 від 17.09.2008 р.);

- Державним підприємством „Добропіллявугілля" Міністерства вугільної промисловості України під час створення ефективного механізму антикризового управління промисловими комплексами (довідка № 1/96 від 02.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі теоретичні та практичні результати, пропозиції та висновки отримані безпосередньо автором і знайшли відображення в опублікованих працях. Особисто автором сформульовано та обґрунтовано наукові положення щодо визначення економічної діагностики управлінської діяльності, як складової управлінського процесу на регіональному, галузевому рівнях та рівні суб'єктів підприємницької діяльності, методичних підходів до її здійснення, оптимізації процесу інформаційного забезпечення економічної діагностики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати, що наведені в дисертації, обговорювалися та дістали схвалення на Міжнародній науково-методичній конференції „Трансформація курсу „Економічний аналіз діяльності підприємства" (м. Київ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики" (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Третій Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні" (м. Львів, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми інформаційного та статистичного забезпечення управління економікою" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу" (м. Луганськ, 2005 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації" (м. Київ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка і управління в промисловості" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств" (м. Харків, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки" (м. Чернівці, 2006 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку" (м. Алушта, 2007 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка і менеджмент 2007: сучасні проблеми управління розвитком підприємства" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці" (м. Жовті Води, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Новітня цивілізація: проблеми становлення і трансформації" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.). Крім того, результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри економіки та управління національним господарством Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, де отримали позитивну оцінку та були рекомендовані для використання в навчальному процесі з профільних дисциплін і прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць (5 робіт у співавторстві) загальним обсягом 16,0 др. арк. (особисто автору належить 10,1 др. арк.), з них 9 статей - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,2 др. арк. (особисто автору належить 4,1 др. арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (240 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 187 сторінок друкованого тексту, у тому числі 21 таблиця, 31 рисунок (схеми, діаграми, графіки), 21 формула, перелік посилань займає 19 сторінок та 18 додатків на 54 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дається загальна характеристика та мета досліджуваної проблеми, підкреслюється актуальність і вагомість розробки організаційно-методичних основ діагностики результатів управлінської діяльності з метою попередження антикризових явищ у процесі розбудови на національних теренах соціальної держави, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи економічної діагностики управлінської діяльності" - розглянуто і розвинуто наукові погляди щодо поняття „діагностика", обґрунтовано природу і зміст категорії „економічна діагностика результатів управлінської діяльності" та здійснено типологізацію видів діагностики в контексті регіональної антикризової діагностики.

Відомо, що управлінська діяльність матеріалізується в управлінських рішеннях і діях, результати яких потребують постійного усвідомлення для прийняття нового рішення і переходу до наступної фази управлінської діяльності. Але потрібен певний інструментарій об'єктивного відтворення управлінської діяльності, відштовхуючись від якого за принципом зворотного зв'язку легко дійти до витоків формування небажаних тенденцій і прийняття згідно з ними конструктивних рішень. Його ідентифікують з діагностуванням.

З позицій розкриття змісту, особливостей і специфіки здійснення діагностування в різних галузях економіки здобувачем критично оцінені наявні з цієї проблеми праці зарубіжних і вітчизняних науковців. За результатами аналізу тлумачень вони за змістом розподілені на п'ять груп чи то напрямів, в яких, в одному випадку, ототожнюються поняття „діагностика" та „аналіз", а в іншому - з однією зі стадій управлінського консультування. Окрім того, діагностика розглядається як самостійна галузь знань, як функція управління і як комунікація між суб'єктом і об'єктом управління. В результаті вивчення еволюції наукового розуміння терміна „економічна діагностика" автор робить висновок, що до теперішнього часу не існує його тлумачення. Всі дослідники цієї категорії розкривають її потенції виключно в площині об'єкта управління.

Автор обґрунтовує позицію, за якою економічна діагностика управлінської діяльності завдяки наявності у неї інструментальних ознак антикризової технології розглядається як процес ідентифікації результатів управлінських впливів з наперед встановленими в ході продукування управлінських рішень нормативними віхами і фіксацією причин небажаних змін стану об'єкта управління та конструювання організаційно-регулюючих дій. У контексті такої кваліфікації мета економічної діагностики управлінської діяльності полягає у визначенні діагнозу об'єкта дослідження; вивченні зміни об'єкта діагностики в результаті дій внутрішніх і зовнішніх факторів; вивченні видів змін, процесу їх перебігу, тобто реакції об'єкта діагностики як системи або комплексу на яку-небудь дію, яка зумовлює структурні, обмінні та функціональні порушення. Відповідно до такого концептуального підходу, в розділі логічно окреслюються загальні принципи управлінської діагностики, а саме інтегрованість у загальну систему комплексного аналізу, науковий характер, комплексність, системність, об'єктивність, конкретність, точність, активність, своєчасність, ефективність. На їх основі автором формуються методологічні засади економічної діагностики та арсенал методів для різних ситуацій і умов здійснення виробничої діяльності.

Із комплексу відомих і відкритих в ході дослідження видів економічної діагностики в розділі розроблено узагальнюючу їх класифікацію. Через розмаїтість прийомів і способів діагностики управлінської діяльності автором критично оцінено їх інструментальні можливості щодо своєчасного і об'єктивного виявлення осередків криз у середовищі виробників товарів та послуг і відокремлено ту їх частку, яка дійсно сприяє інформаційній підтримці управлінських рішень.

У другому розділі - „Оцінка динаміки результативності управління за суб'єктами і сферами діяльності" - здійснено моніторинг стану та розвитку суб'єктів господарювання в контексті видів економічної діяльності, форм власності, розмірів підприємств та регіонів країни і надано їм оцінку щодо формування деструкцій і одночасно можливостей визначення їх за певними симптомами.

За ствердженням автора у практиці сучасного державного менеджменту домірність потенцій виробничої системи країни і її регіонів визначається в кожному окремому випадку через діагностику результатів діяльності окремих продуцентів і наступного узагальнення її з урахуванням окремих висновків. Як наслідок, інформація щодо реальних осередків криз, яка використовується для прийняття управлінських рішень, не набуває ознак збалансованості і необхідної системності. Між тим все нагромадження кризових явищ у виробничому секторі економіки дістає прояв в динаміці самостійно господарюючих суб'єктів, що є методологічною основою ліквідації інформаційного вакууму і що не беруться до уваги.

Так, якщо абсолютному зростанню суб'єктів ЄДРПОУ в принципі важко віднайти очевидні стримуючі чинники, то відносному - набагато простіше. Зокрема, в розділі акцентується увага щодо щорічних приростів суб'єктів ЄДРПОУ: 1997 р. - 66 783; 1998 р. - 45 538; 1999 р. - 47 756; 2000 р. - 59 123; 2001 р. - 54 444; 2002 р. - 86 248; 2003 р. - 45 476; 2004 р. - 42 342; 2005 р. - 47 309; 2006 р. - 62 495. Вочевидь, процес поліпшення умов господарювання і зростання кількості продуцентів не стійкий, а коливальний. У перебігу „рецесії пожвавлення" суб'єктів ЄДРПОУ тим не менше започаткувалась загальна тенденція їх спаду, яку встановлено кореляційно-регресійним аналізом. У період 1997 - 2006 рр. в Україні щорічно в середньому кількість суб'єктів ЄДРПОУ зменшувалася на 378 одиниць. Досить спотвореною в цьому контексті виступає і динаміка робочих місць чи то зайнятості працездатного населення. Проведені нами розрахунки свідчать, що середньорічна кількість найманих працівників в період з 1996 по 2006 рр. скоротилася на 33,3% і становила на початок 2007 р. біля 11 433 тис. осіб. В ейфорії щодо кількісного зростання продуцентів на ці симптоми не звертали уваги.

Якщо здійснити групування подібних організацій, то їх можна поділити на підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави та благодійними чи то членськими внесками. За час існування незалежної України ґрунтовних досліджень стану і результатів діяльності суб'єктів виробничого спрямування різних форм власності не проводилось.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що і безпосередні продуценти розвивалися не без впливу стримуючих чинників і рецесійних процесів. Проте існували індикатори, які надавали можливість не тільки констатувати розширення підприємницького сектору економіки, а й виявити негаразди між масштабами і швидкістю перетворень в ньому в контексті виникнення загроз соціальній стабільності та економічній динаміці.

Перш за все, набула некерованих змін динаміка кількості підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності з розрахунку на 10 000 наявного населення розрахована у відсотках до попереднього року. Розрахунок темпів зростання середньорічної кількості найманих працівників, прибутку до оподаткування і обсягу реалізованої продукції з розрахунку на підприємство (рис. 1) дозволить стверджувати про наявність кризових процесів. Підставою для цього були ідентифікаційні порівняння тенденцій розвитку названих показників з еталонами, які засвідчують факт появи кризової ситуації.



Рис. 1. Темпи зростання показників діяльності підприємств суб'єктів підприємницької діяльності у 2001 - 2006 рр.

У розділі досліджено й інший структурний зріз, а саме структурування суб'єктів ЄДРПОУ за формами власності. Впродовж 1992 - 2006 рр. близько 108 000 об'єктів державної і комунальної власності було приватизовано. Як наслідок, питома вага продуценти приватної форми власності становила на кінець 2006 р. близько 78,6%. При всіх колізіях, які мали місце, формувалися не продуктивні майнові комплекси, а проходив номенклатурно-корпоративний генезис власності.

Наявність значної кількості зазіхальників на власність від номенклатури різного рівня управління, включаючи директорат підприємств, сприяла штучному їх подрібненню. Точки гальмування створювалися в наслідок змін насиченості секторів економіки найманою робочою силою. В приватному секторі економіки за наслідками приватизаційних і лібералізаційних процесів створювалися структури з кількістю близько 6 осіб у 2006 р. і руйнувалися державні структури великих і середніх підприємств (середня чисельність персоналу на них зменшилася в період 1996 - 2006 рр. зі 127 осіб до 71 особи, або на 46%). Комплекс малих підприємств саме і є осередком криз. Приватний сектор за результатами приватизації позбавив робочого місця 1519,9 тис. найманих робітників. В розділі виокремлено підстави щодо ідентифікації малих підприємств приватного сектору як джерела соціальної напруги і каталізатора криз у ньому безпосередньо та в розрізі країни і адміністративно-територіальних одиниць.

Усе нагромадження загальнодержавних проблем управління можна також побачити крізь призму регіонів. Логічним було б очікувати в регіонах з переважною порівняно з іншими кількістю населення функціонування підприємств, які залучають до виробництва значно більшу кількість працівників, що реалізують свою робочу силу на ринку праці. Але це припущення не підтвердилося. За висновком здобувача, в національній економіці присутня чимала кількість неефективних структур, які є досить відчутним тягарем і навіть блокують нормалізацію функціонування ефективних структур.

Попри всієї важливості концентрації господарюючих суб'єктів по нішах третинного сектору економіки подібної трансформації не тільки не відбулося, а й не відбувається. За розрахунками автора, на кінець 2006 р. співвідношення між секторами економіки за валовою доданою вартістю (сільське господарство - промисловість, будівництво - сфера послуг) становило 7,5 : 31,5 : 61. До певної міри розподіл суб'єктів ЄДРПОУ не збігається і навіть суперечить логіці. Особливо маємо дисонанс щодо прагнень підприємців до організації бізнесу у вторинному секторі економіки. У тих видах діяльності, які формують третинний сектор економіки, процес банкрутства суб'єктів бізнесової діяльності зменшив кількість бажаючих щодо їх реєстрації (табл. 1) або взагалі умови діяльності ставали такими, що гальмували конструктивні джерела.

Виокремлена деструкція, на думку автора, провокує кризові ситуації не тільки в галузях промисловості та будівництва, а й у первинному та третинному секторах економіки через недостатнє використання потенції нарощування пропозиції товарів та послуг.

Віддзеркаленням виокремлено ситуації щодо концентрації об'єктів ЄДРПОУ за видами економічної діяльності є царина приватної власності в багатомірній системі продукування товарів і послуг, але з такими зазіханнями і самооцінкою, яка не співвідноситься з мірою її визнання населенням. І, якщо вважати перехід до приватної власності, тобто приватизацію, головною рисою трансформаційного процесу, то логічно констатувати, що саме вона несе в собі головний вантаж відповідальності за формування і розвиток осередків дестабілізації господарюючих суб'єктів.

економічний діагностика управлінський антикризовий

Таблиця 1 Динаміка щорічного приросту суб'єктів ЄДРПОУ приватної власності за видами економічної діяльності у 2002 - 2005 рр., %

Вид економічної діяльності	Рік
	2002	2003	2004	2005
Сільське господарство	107,2	103,9	103,0	102,0
Промисловість	105,8	104,8	104,7	103,4
Будівництво	105,3	106,4	108,6	108,7
Торгівля, ремонт ТТК	106,2	105,0	104,9	103,8
Готелі та ресторани	104,5	104,0	104,8	103,3
Транспорт і зв'язок	107,9	109,1	109,3	107,1
Фінансова діяльність	104,8	106,2	112,1	107,8
Операції з нерухомим майном	110,8	110,9	112,8	105,9
Державне управління	121,0	112,5	107,5	39,3
Освіта	107,7	105,4	104,8	103,0
Охорона здоров'я	294,4	112,0	108,5	52,3
Надання комунальних послуг	109,5	108,3	106,4	25,5

У третьому розділі - "Удосконалення механізму економічної діагностики управлінської діяльності" - розроблено структурно-класифікаційну модель антикризової діагностики, обґрунтовано методичні основи і методику регіональної діагностики результатів управлінської діяльності за штучно створеними конструкціями поєднань суб'єктів економіки.

Концептуальною основою превентивних діагностичних досліджень функціонування складних соціально-економічних систем і забезпечення процесу антикризового управління є ідея здобувача щодо ієрархічної наскрізної моделі діагностики. Її діагностична цінність полягає в тому, що вона встановлює зв'язок між трьома ієрархічними рівнями, а саме діагностикою кризового стану підприємств різних форм власності та розмірів, діагностикою видів економічної діяльності та регіональною діагностикою. Встановлення зв'язків та поєднання окремих різновидів діагностичних досліджень в єдину систему антикризової діагностики на погляд автора стане методологічною основою стратегічного антикризового управління розвитком регіону (рис. 2).

Для реалізації завдань діагностики кризових процесів дисертантом обґрунтовано оптимальний набір індикаторних показників, що характеризують економічну систему, зміни яких водночас є симптомами кризового процесу на різних його стадіях. Процес встановлення діагнозу спирається на сформовану, необхідну і достатню систему критеріїв і класифікацію можливих відхилень базових параметрів досліджуваних об'єктів від їх нормальних значень, визначення характеру відхилень і причин їх виникнення. Відповідно до мети, напрямів, завдань, діагностики, конкретного ієрархічного рівня дослідження розроблено комплекс базових показників, які здатні відобразити індивідуальні особливості функціонування, розвитку і встановлення діагнозу соціально-економічної системи.



Рис. 2. Основні напрями дослідження в системі регіональної антикризової діагностики

Розроблено механізм формування в процесі діагностики інформаційного діагностичного поля і його декомпозиції на різні інформаційні потоки. Унормовано процес формування інформаційного поля економічної діагностики, що методологічно надає можливість отримати в системі моніторингової діагностики кризових процесів якісну інформаційну базу. Розроблено методику збору, обробки і задіяння в процеси прийняття управлінських рішень складових інформаційного поля, яка дозволяє скоротити час між прийняттям сигналу про зародження і розвиток кризового процесу до нейтралізації його негативних проявів. В розділі обґрунтована універсальна методика діагностики кризового стану підприємства, реалізація якої не залежить від статусу власності і засновується на комплексному вивченні конкурентоздатності, стану економічного потенціалу і фінансів, інвестиційної привабливості і зовнішнього середовища.

Обґрунтовано концептуальну структурно-класифікаційну модель антикризової діагностики, яка базується на визначенні виду, функцій і завдань антикризової діагностики відповідно до стадії розвитку кризового процесу. На моделі ґрунтується методика антикризової діагностики суб'єктів господарювання, яка складається з дослідження конкурентоспроможності, зовнішнього середовища, розвитку економічного потенціалу, фінансової діагностики, інвестиційної привабливості, інноваційного розвитку, стратегічного розвитку підприємства.

Розроблено технологію проведення діагностики економічного потенціалу підприємств, яка передбачає систему взаємопов'язаних діагностичних індикаторів, що сигналізують про появу дисфункцій в економічному організмі підприємства. Кожна група цієї системи складається з певного набору індикаторних показників, розрахункові значення яких порівнюються з нормативними та дається оцінка економічному явищу (процесу). Серед індикаторних показників визначаються ті, що є симптомами розвитку кризового процесу. В межах кожної групи системи індикаторів фінансової діагностики узагальнюються результати діагностичного дослідження і створюється таким чином симптомокомплекс, за допомогою якого визначається глибина, стадія розвитку кризового процесу.

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дослідження результати свідчать про здійснення теоретичних узагальнень і практичного вирішення актуального питання сучасної економічної науки щодо обґрунтування можливостей і створення організаційно-методичних передумов до здійснення економічної діагностики управлінської діяльності на рівні вищому від окремо взятого підприємства.

Основні висновки концептуального, теоретичного, методичного та науково-практичного характеру й результати, одержані на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора та винесені на захист, є такі:

1. Управлінська діяльність матеріалізується в управлінських рішеннях і діях. Результати попередньої управлінської діяльності, як підвалин прийняття нового рішення і переходу до наступної її фази, мають бути обов'язково усвідомленими. Потрібен лише певний інструментарій об'єктивного відтворення управлінської діяльності, відштовхуючись від якого за принципом зворотного зв'язку легко дійти до джерел формування небажаних тенденцій і прийняття без їх врахування хибних рішень. В цьому контексті не викликає сумнівів необхідність здійснення діагностики результатів управлінських рішень. Тим не менше, до останнього часу термін „діагностика" прив'язаний до конкретних суб'єктів господарювання, а не до економіки країни (регіону), блокових об'єднань продуцентів, які більшою мірою є відтворенням викликів, зумовлених формуванням „людиноцентричної" концепції розвитку і можливістю реалізації державою свого соціального призначення.

2. Економічна діагностика управлінської діяльності являє собою процес ідентифікації результатів управлінських впливів з нормативними віхами, встановленими в ході продукування управлінських рішень і фіксацією причин небажаних змін стану об'єкта управління та конструювання організаційно-регулюючих дій. Ті управлінські впливи, які здійснюються на підставі діагностичного аналізу є не стільки актом передачі системі управління інформації, скільки складним соціально-економічним процесом суб'єктно-об'єктної взаємодії. Загальні принципи такої діагностики передбачають інтегрованість у загальну систему аналізу, науковий характер, комплексність, системність, об'єктивність, конкретність, точність, активність, своєчасність, ефективність.

3. Наявний інструментарій діагностики управлінської діяльності є недосконалим і вимагає модифікації. Методологічна система економічної діагностики має включати комплексний, системний, кількісний, якісний, редукційний, поведінковий, адміністративний, маркетинговий, відтворювальний, екстраспективний, інтроспективний, нормативний, функціональний, предметний, процесний, інтеграційний, історичний, соціальний, динамічний, ситуаційний аналіз. Всі можливі види діагностування управлінської діяльності можуть бути зведеними і тому розглядатися в контексті предмета дослідження (стан, процес, явище, розвиток), його структури (система, комплекс, сукупність елементів, елемент) та рівнів економіки (макроекономіка, мезоекономіка і мікроекономіка). Залежно від природи проблем, які виникають, і терміновості їх вирішення розрізняють комплексну (поглиблену) діагностику, експрес-діагностику та функціональну діагностику.

4. Методом діагностики управлінської діяльності слід вважати сукупність прийомів і способів, які дозволяють зробити точні висновки про стан та розвиток будь-якого процесу, явища на конкретний або за певний період часу відповідно до поставленої мети. Аналіз наявних методик діагностики стану соціально-економічних систем дозволяє констатувати, що вони не вирішують питання формування нормативного середовища критеріїв і показників, їх динаміки.

5. Успіх управління в цілому визначається результатами діяльності окремих продуцентів. Останні уособлюються певними організаційними формуваннями (трудові колективи), які спільно докладають зусилля для досягнення певної мети на основі діючих в суспільстві правил і процедур. Причин, які провокують несприятливі зміни позицій діючих суб'єктів багато і діють вони в сукупності. Багато які симптоми існування кризових явищ залишаються поза увагою. Вони мають прояв в середовищі продуцентів різних форм власності, видів економічної діяльності, розмірів підприємств та регіонів.

6. Симптоми виявляються в показниках і, що дуже важливо, в тенденціях їх змін. Динаміка кількості підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності з розрахунку на 10 000 наявного населення засвідчує некеровані зміни. Розвиток підприємств з таким показником мав регресивний характер. З переходом у ХХІ ст., коли експлерентний етап формування підприємницьких структур закінчився і перейшов у фазу патієнтності та віолентності, вважати, що подібні прояви суттєво не зачіпають загальну ринкову ситуацію в країні та регіонах кваліфікується як недолік системи управління.

7. В Україні саме концентрація суб'єктів господарювання в приватному секторі, який не переходить до інноваційного розвитку, є джерелом постійного зародження кризових станів. Співвідношення між секторами економіки за валовою доданою вартістю і розподілом суб'єктів ЄДРПОУ не збігається і навіть суперечить логіці. Особливо дисонансу щодо прагнень підприємців до організації бізнесу у вторинному секторі економіки. Виокремлена деструкція провокує кризові ситуації на тільки в галузях промисловості та будівництва, а й у первинному та третинному секторах економіки через недостатнє використання потенції нарощування пропозиції товарів та послуг. Комплекс малих підприємств за результатами дослідження саме і є осередком криз. Окрім того, в усіх регіонах без винятку процеси приросту суб'єктів підприємницької діяльності не мали будь-якого порядку, а щорічні зміни суб'єктного наповнення підприємницького середовища були неупорядкованими і мали ентропійний характер. Нерозпізнані, невиявлені вчасно ознаки кризового процесу загрожують сталому розвитку виробничих систем.

8. Концептуальною основою превентивних діагностичних досліджень функціонування складних соціально-економічних систем і забезпечення процесу антикризового управління є наскрізна модель діагностики, яка встановлює зв'язок між трьома ієрархічними рівнями, а саме: діагностикою кризового стану підприємств різних форм власності та розмірів, діагностикою видів економічної діяльності та регіональною діагностикою.

9. Інформаційне діагностичне поле, яке створюється інформаційним комплексом, утворює інформаційні горизонти, або інтервали, в межах яких відбувається встановлення діагнозу та формування аналітичних висновків. Упорядкування процесу формування інформаційного поля економічної діагностики методологічно надає можливість отримати в системі моніторингової діагностики кризових процесів якісну інформаційну базу. Результати економічної діагностики (діагноз, трансформована діагностична інформація) є необхідним складовим елементом системи інформаційно-аналітичного забезпечення управління.

10. У контексті реалізації завдань діагностики кризових процесів щодо формування інформаційної бази передбачено визначення й обґрунтування оптимального набору індикаторних показників, що характеризують економічну систему через симптоми кризового процесу на різних його стадіях. Процес встановлення діагнозу спирається на сформовану, необхідну і достатню систему критеріїв і класифікацію можливих відхилень базових параметрів досліджуваних об'єктів від їх нормальних значень, визначення характеру відхилень і причин їх виникнення.

11. Розроблена методика антикризової діагностики суб'єктів господарювання, яка ґрунтується на авторському концептуальному підході та складається з дослідження конкурентоспроможності, зовнішнього середовища, розвитку економічного потенціалу, фінансової діагностики, інвестиційної привабливості, інноваційного розвитку, стратегічного розвитку підприємства. Вона припускає використання даних публічної статистичної звітності. Технологія проведення діагностики економічного потенціалу окремого підприємства доповнена системою взаємопов'язаних діагностичних індикаторів, які сигналізують про появу дисфункцій у його економічному організмі.

12. Результати апробації методик економічної діагностики управлінської діяльності за наслідками функціонування різного роду об'єднань продуцентів регіонів дозволяють на підставі визнаної різними інститутами державної влади їх ефективності стверджувати про створення тим самим обґрунтованих організаційно-методичних основ для започаткування нового типу державного менеджменту здатного діагностувати виникнення кризових явищ у регіональному розвитку і не тільки віддаляти їх, а й зводити нанівець негативні впливи.

Перелік опублікОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА за темою дисертації

І.Статті у фахових періодичних наукових виданнях та збірниках наукових праць:

1. Скрипник Н. Є. Використання комплексних однокритеріальних методів оцінки ймовірності банкрутства в антикризовій діагностиці / Н. Є. Скрипник // Вісник Львівської державної фінансової академії : зб. наук. ст. : Економічні науки / редкол. : П. Ю. Буряк (гол. ред.) та ін.. - Львів : ЛДФА, 2005. № 8. С. 380387.

2. Скрипник Н. Є. Методологічні аспекти регіональної економічної діагностики / Н. Є. Скрипник // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії.: зб. наук. пр. : Економічні науки / редкол. : В. В. Прядко (гол. ред.) та ін.. - Чернівці : ПВКФ „Технодрук", 2006. №. 7. С.268 - 273.

3. Скрипник Н. Є. Особливості формування системи діагностики підприємства / Н. Є. Скрипник, І. Ю. Калмикова // Вісник Львівської державної фінансової академії: зб. наук. ст. : Економічні науки / редкол. : П. Ю. Буряк (гол. ред.) та ін.. - Львів : ЛДФА, 2006. - №10. - С. 165-172. (особисто автору належить розробка концептуальної схеми проведення комплексної економічної діагностики управлінської діяльності).

4. Скрипник Н. Є. Принципи організації діагностики в антикризовому управлінні / Н. Є. Скрипник, І. Ю. Калмикова // Управління розвитком: зб. наук. ст. / редкол. : В. С. Пономаренко (гол. ред.) та ін.. - Х. : ХНЕУ, 2006. - № 7. - С.92-96. (особисто автору належить розробка структурно-логічної схеми технології економічної діагностики в антикризовому управлінні).

5. Скрипник Н. Є. Особливості діагностики управлінського потенціалу в сучасних умовах господарювання / Н. Є. Скрипник, І. Ю. Калмикова // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - 2006. - №11 (105). - С. 94-100. (особисто автору належить розробка концептуальних засад проведення діагностики управлінського потенціалу суб'єктів підприємницької діяльності).

6. Скрипник Н. Є. Сучасні технології діагностики потенціалу підприємства / Н. Є. Скрипник // Вісник Хмельницького національного університету : у 2 т. - 2007. - Т.2, № 3. С. 184189.

7. Скрипник Н. Є. Антикризова діагностика в системі стратегічного планування розвитку підприємств Дніпропетровського регіону / Н. Є. Скрипник // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. : Вип. 231 : у 9 т. / редкол. : А. А. Покотілов (гол. ред.) та ін.. Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - Т.1. - С. 93104.

8. Скрипник Н. Є. Методологічні проблеми антикризової діагностики регіонального розвитку / Н. Є. Скрипник // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. : Вип. 237 : у 6 т. / редкол. : А. А. Покотілов (гол. ред.) та ін.. Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - Т.3. - С. 767775.

9. Скрипник Н. Є. Реалії та перспективи щодо стійкості функціонування і розвитку національних суб'єктів господарювання / Н. Є. Скрипник // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. : Вип. 241 : у 6 т. / редкол. : А. А. Покотілов (гол. ред.) та ін.. Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - Т.3. - С. 718726.

ІІ.Публікації в матеріалах науково-практичних конференцій:

10. Скрипник Н. Є. Особливості формування виробничого потенціалу підприємства / Н. Є. Скрипник // Економіка підприємства: проблеми теорії та практики : Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, 25 лютого 2003 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - С. 109-111.

11. Скрипник Н. Є. Роль регіональної економічної діагностики та цільова орієнтація в сучасних умовах господарювання / Н. Є. Скрипник // Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні: 3-я міжнар. наук.-практ. конф., 27 жовтня 2004 р. : тези доп. - Львів : ЛДФА, 2004. - С. 52-54.

12. Скрипник Н.Є. Діагностика в інформаційно-аналітичному забезпеченні управління / Н. Є. Скрипник // Проблеми інформаційного та статистичного забезпечення управління економікою : Всеукр. наук.-прак. конф., 31 жовтня - 1 листопада 2005 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : Пороги, 2005. - С. 161-164.

13. Скрипник Н. Є. Діагностика як економічна категорія: генезис та пріоритетні напрямки дослідження / Н. Є. Скрипник // Економіка і управління в промисловості : Всеукр. наук.-практ. конф., 26-28 жовтня 2005 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : НМАУ, 2005. - С. 205-207.

14. Скрипник Н. Є. Регіональна економічна діагностика : пріоритетні напрями дослідження / Н. Є. Скрипник // Економіка і менеджмент 2007: сучасні проблеми управління розвитком підприємства : ІV міжнар. наук.-практ. конф., 24-27 жовтня 2007 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - С. 35-38.

15. Скрипник Н. Є. Концептуальні підходи до визначення антикризової діагностики / Н. Є. Скрипник // Новітня цивілізація : проблеми становлення і трансформації : міжнар. наук. конф., 22-23 травня 2008 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : ДУЕП, 2008. - С. 126-128.

16. Скрипник Н. Є. Концептуальна модель економічної діагностики в антикризовому менеджменті / Н. Є. Скрипник // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України : міжнар. наук.-практ. конф., 22-24 травня 2008 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : НГУ, 2008. - Т.1. - С. 117-120.

ІІІ. Навчальні посібники та методичні видання:

17. Скрипник Н. Є. Методика виконання курсової роботи з дисципліни „Економічний аналіз" / Н. Є. Скрипник, І. Ю. Калмикова - Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2004. - 72 с. (особисто автору належить розробка методичних засад вивчення господарських процесів, проведення аналізу використання ресурсів і забезпечення ефективного управління діяльністю підприємства).

18. Скрипник Н. Є. Посібник до вивчення курсу „Економічна діагностика" / Н. Є. Скрипник, І. Ю. Калмикова - Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2006. - 76 с. (особисто автору належить розробка комплексної методики економічної діагностики управлінської діяльності).

АНОТАЦІЯ

Скрипник Н. Є. Удосконалення механізму антикризового управління через інструментарій економічної діагностики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, 2008.

У дисертації досліджено проблему діагностики результатів управлінської діяльності в контексті попередження прояву кризових явищ, розроблено концептуальні основи оцінки патологій у розвитку різного роду об'єднань виробничих структур та надання змінам в національній економіці керованого позитивного характеру. Досліджено генезис наукових ідей щодо терміна „діагностика" та розроблено теоретичні положення щодо сутності та природи такої економічної категорії, як „економічна діагностика результатів управлінської діяльності", удосконалено типологізацію видів діагностики, понятійно-категорійний апарат щодо антикризової діагностики. Здійснено моніторинг стану та розвитку суб'єктів господарювання в контексті форм власності, видів економічної діяльності, регіонів України та розмірів продуцентів. Виявлено осередки зародження криз, які залишаються поза увагою дослідників, і обґрунтовано інструментальні можливості визначення симптомів деструкцій до і за наслідками їх формування. Обґрунтовано концептуальну структурно-класифікаційну модель антикризової діагностики, науково-методичні засади здійснення діагностики управлінської діяльності, обґрунтовано методичні основи антикризової діагностики, в межах яких запропоновано симптомокомплекси (набір індикаторних показників). Практична цінність і ефективність рекомендацій і методичних розробок обґрунтована теоретично і підтверджена результатами апробації та впровадження.

...