Девіантна поведінка суб’єктів господарювання у трансформаційній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

”ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”

08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Девіантна поведінка суб'єктів господарювання

у трансформаційній економіці

Гриценко Світлана Андріївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

Воробйов Євген Михайлович,

завідувач кафедри економічної теорії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Прутська Олена Олексіївна,

завідуюча кафедри фінансів Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету

кандидат економічних наук, доцент

Нестеренко Олена Петрівна,

докторант кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться “24” вересня 2008 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розіслано “07”серпня 2008р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І.Левчук

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В умовах ринкових перетворень відбувається становлення нових інституційних способів упорядковування відносин між економічними суб'єктами. Попередні економічні правила втрачають своє значення, а нові ще знаходяться на стадії становлення. На цьому фоні максимального розвитку отримують аномічні процеси, що зумовлюють появу інституційних аномалій і патологій. У такій ситуації інтенсивно виникають обставини, коли переважним стає вибір девіантних і злочинних форм поведінки, що деформують господарське життя суспільства. В економічній науці все більш очевидним стає інтерес до відхилень у поведінці суб'єктів, їх причин, форм і видів.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена тим, що в умовах зростання невизначеності основних параметрів життєдіяльності людей, все поширенішими стають відхилення в їх поведінці, що значною мірою впливає на встановлення норм і правил господарських відносин. Девіантна поведінка є істотною часткою економічного життя суспільства, що порушує й деформує розподіл обмежених ресурсів. Економічна теорія девіантної поведінки тільки розпочинає формуватися, через що багато її аспектів не отримали достатнього розкриття. У науковій економічній літературі практично немає публікацій, присвячених особливостям девіацій в економіці. Залишаються невирішеними такі питання, як економічний зміст девіантної поведінки, її детермінації, форми й види. Мало вивчені й проблеми аномії й інституційних аномалій в економіці. Виникає також необхідність теоретичного дослідження економічної злочинності як патологічної поведінки господарюючих суб'єктів, що деформує рух вартості. Усе це свідчить про актуальність і важливість теми дисертаційної роботи. Недостатня теоретична і практична розробка виявлених проблем, зумовили вибір теми й завдання даного наукового дослідження.

Біля витоків теорії девіантної поведінки стояли Є. Дюркгейм, Р. Мертон, А. Коєн, ідеї яких отримали подальший розвиток у соціологічних роботах В. Афанасьєва, Я. Гилінського, Р. Дубіна, Р. Кравченка, Р. Крауда, А. Ковальова, Л. Ланцової, О. Осипової, Є. Сазерленда, Н. Смелзера та ін. Економічний підхід до дослідження девіантної поведінки визначили праці Р. Беккера, М. Лукашевича, Р. Познера, Б. Райзберга, В. Тамбовцева, А. Цурікова, О. Яковлєва. Окремі аспекти девіантної поведінки в економіці розглядають Д. Богиня, В. Вєткін, Є. Воробйов, О. Вишнєвський, Ю. Латов, В.Лагутін, С. Ковальов, Т. Меркулова, Р. Паламарчук, В. Попович, О. Прутська, М. Семикіна.

Оскільки девіації мають поведінковий характер, їх дослідження побудовано на положеннях інституційної теорії, розкритих у роботах таких її представників, як С|. Архієреєв, Т. Веблен, Т. Еггертссон, Дж. Коммонс, О. Нестеренко, Д. Норт, О. Олійник, Дж. Ходжсон, О. Яременко.

Теорія девіантної поведінки зародилася і сформувалася в надрах соціології, але саме методологія економічної теорії здатна виявити внутрішню суть і структуру даного соціально-економічного явища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за темою «Трансформаційна економіка: спільні тенденції і особливості їх прояву в Україні» (№ ДР 0199U004422). Особистий внесок автора полягає в дослідженні економічного змісту девіантної поведінки, особливостей її форм у ринковій економіці, причин і чинників активізації економічної злочинності в умовах трансформаційного періоду.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення теоретико-методологічних основ дослідження і змісту девіантної поведінки господарюючих суб'єктів та її особливостей в умовах трансформаційної економіки. Реалізація цієї мети здійснена через розв'язання наступних завдань:

систематизацію підходів, що використовуються в дослідженнях девіацій в економіці;

визначення економічного змісту девіантної поведінки та її місця в системі категорій економічної теорії;

обгрунтовання субординації форм і видів девіантної поведінки в економіці;

розкриття внутрішнього протиріччя девіантної поведінки в економіці й чинників його загострення в період ринкової трансформації;

виявлення інституційних підвалин патологічних форм девіантної поведінки й обґрунтування необхідності існування особливого розділу економічної теорії, в якому досліджуються ці проблеми;

доведення, що внутрішній алгоритм економічної злочинності пов'язаний з ухиленням від сплати податків.

Об'єктом дослідження є відхилення у поведінці господарюючих суб'єктів як особливий спосіб економічної життєдіяльності.

Предметом дослідження виступають девіантні форми економічної поведінки, що порушують і деформують економічну організацію суспільства.

Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією використано широке коло загально методологічних підходів і теоретичних концепцій. Для обґрунтування необхідності дослідження девіантної поведінки в економіці застосовано наукові положення класичної, неокласичної, інституційної, неоінституційної й кейнсіанської теорій. У розкритті економічного змісту девіантної поведінки задіяна теорія трансакційних витрат. Протиріччя субстанціональної природи інституційних норм доведено за допомогою діалектичної логіки. У з'ясуванні алгоритму економічної злочинності використано положення теорії вартості і двоїстого характеру праці. Системний підхід дозволив розширити уявлення про взаємозв'язок різних форм девіантної поведінки. За допомогою історико-логічного методу з'ясовано форми аномічного розвитку суспільства. Структурно-функціональний і факторний аналіз дозволив розкрити сукупність умов і обставин, які напружують внутрішнє протиріччя девіантної поведінки й розширюють сферу його дії у трансформаційному періоді.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі проведеного теоретичного аналізу особисто здобувачем отримано нові наукові результати, які полягають у нижченаведеному:

вперше: девіантна поведінка господарювання економіка

розкрито економічний зміст девіантної поведінки, яка порушує або деформує розподіл ресурсів суспільства на основі відхилення (економії) індивідуальних трансакційних витрат формування й підтримки інституційно-економічного статусу від суспільно-необхідних (соціально значущих) витрат;

девіантну поведінку господарюючих суб'єктів кластерізовано за принципом піраміди (звуження сфери поширення і зростання ступеня деструкції норм): фундамент піраміди становить - девіантна поведінка в широкому розумінні (порушення формальних і неформальних правил), другий рівень - опортуністична поведінка (ухилення від виконання інституційних угод), третій - деліктна поведінка (порушення прав власності, встановлених суб'єктами владних повноважень), вершина - злочинна поведінка (деструктивне відхилення від норм, санкціонованих державою);

обґрунтовано необхідність існування в економічній теорії спеціального розділу - економічної тератології, що вивчає загальні основи аномальних і патологічних форм поведінки та їх конкретні види;

дістали подальшого розвитку:

уявлення про економічний зміст аномії, яка представлена в трьох формах: загальній (історичне відставання формальних інститутів від об'єктивного еволюційного розвитку економіки), міжсистемній (суперечність між новими цілями і старими правилами їх регламентації) і внутрішньосистемній (конфлікт між суспільно-необхідними нормами економічної життєдіяльності та індивідуально визначеними способами їх дотримання);

розкриття причини девіантної поведінки в економіці, яка полягає у протиріччі між конкретно-індивідуалізованими способами поведінки людей та абстрактними, відчуженими вартісними стандартами взаємодії між ними;

основні характеристики інституційних аномалій у трансформаційній економіці ринкового типу: агенезія (неправильний розвиток інститутів); дисонтогенезія (несприйнятливість інститутів або їх невідповідність уявленням господарюючих суб'єктів); деструкція (витіснення інститутів усупереч об'єктивній потребі в них); гіпогенезія (недорозвинення інститутів, зупинка або затримка в їх формуванні), гіпергенезія (надмірний розвиток інститутів);

теоретичне обґрунтування змісту економічної злочинності як патологічної форми девіантної поведінки, основний алгоритм якої полягає в порушенні суспільного характеру руху процесуючої вартості в інституційно-організованому полі держави. Виявлено такі ознаки економічної злочинності, як зловживання довірою, обман, корислива мотивація, що становлять собою риси опортуністичної поведінки суб'єктів, які за своїм інституційно-економічним статусом мають владу над рухом вартості;

положення про відмінність між вартістю процесуючою (постійно перебуває в русі і змінює свою форму) та термінальною (втілена в кінцевих благах);

удосконалено:

класифікацію злочинів економічної спрямованості, що поділяються на власне економічні (алгоритмом поведінки є ухилення від сплати податків), майнові (неправомірне вилучення термінальної вартості) і господарські (порушення в організаційних механізмах господарювання);

методологію визначення величини штрафних санкцій при ухиленні від сплати податків на підставі розрахунку вартості злочину шляхом дисконтування потенційно можливого податку, який держава могла б отримати за період позбавлення суб'єкта права займатися підприємницькою діяльністю, суспільних витрат на розкриття злочину і утримання злочинця в місцях позбавлення волі.

Практичне значення отриманих результатів. Основні теоретичні положення дисертації можуть бути застосовані при розробці системи державних і регіональних засад щодо запобігання рейдерства в економічній сфері і для вдосконалення нормативно-законодавчих основ боротьби з економічною злочинністю. При підготовці законопроектів з кримінальних і господарських питань слід ураховувати особливий зміст і наслідки економічних, майнових і господарських злочинів, що зумовлює собою відмінності у способах покарання й характері санкцій. Наукові ідеї роботи можуть бути використані при викладанні курсів «Економічна теорія» та «Інституційна економіка», а також учбових дисциплін правового профілю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних конференціях «Welfare Beyond the State. When, How and Why Market and Charity Can Provide `Public' Goods» (Італія, Sestri Levante,2007), «Проблеми сучасної економіки і інституційна теорія» (м. Донецьк, 2007), науково-практичних конференціях «Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрями посилення» (м. Харків, 2006), «Освіта і наука без кордонів - «2006» (м. Дніпропетровськ, 2006), «Фінансові ринки і інститути» (м. Харків, 2007), Харківських політологічних читаннях «Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України» (м. Харків, 2007).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 8-ми наукових роботах, 5 з яких - у фахових наукових виданнях, 3 - у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 4-х додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 195 сторінок (основний текст викладено на 175 сторінках), в тому числі, список використаних джерел (200 найменувань) займає 15 сторінок. У роботі міститься 5 рисунків та одна таблиця (на 8-ми сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження девіантної поведінки в економіці» узагальнено теоретичні підходи до аналізу девіантної поведінки, розглянуто її економічний зміст, причини, форми й види.

Поняття «девіації» (у пер. з лат. deviatіo - відхилення, via - дорога) практично не використовується в економічній літературі. Проте в економічній науці вивчаються різного роду відхилення, коливання, флуктуації, нестійкості, невизначеності, ризики, варіації тощо, які можна розглядати як окремі аспекти девіацій. Класична політекономія вивчає об'єктивні закономірності розвитку економічних явищ, що завжди функціонують через відхилення, як, наприклад, закон вартості, дія якого відбувається через коливання цін. Близько до дослідження девіацій у поведінці підійшов А. Маршалл, якому належить ідея про те, що об'єктивними законами закладаються рамки нормальної (стійкої й постійної) поведінки людей. А відхилення мають ситуативний характер і виникають під впливом конкретних економічних умов.

Значно більше уваги аналізу відхиленням приділяється при переході від статичного до динамічного аспекту дослідження, що зумовило методологічну необхідність оперувати такими поняттями, як «відхилення», «коливання», «флуктуації».

Представники кейнсіанської теорії у своїх дослідженнях виходять з того, що економічна поведінка суб'єктів схильна до відхилень від норм економічної доцільності, що стає орієнтиром для державного регулювання.

Безпосередній інтерес до відхилень виникає у поведінкових концепціях економічної науки. Ці теорії включили поведінку людей у предмет свого дослідження. Неокласики виходять з того, що раціональна поведінка суб'єктів є нормальною реакцією на всю повноту інформації, яку породжує досконалий ринок. Суб'єкти, дбаючи про свої індивідуальні інтереси, не порушують формальних правил гри і суспільних норм. Якщо з'являються відхилення в поведінці, це означає, що в економіці існує «недосконалість» (неповнота інформації, негнучкість цін, затримки в реакції людей на зовнішні зміни) або діють особливі ефекти (приміром, ефект Веблена), які примушують людей відхилятися від прийняття правильного рішення.

Згідно з традиційним інституціоналізмом індивіди повинні орієнтуватися на правила й норми, що склалися у суспільстві. Будь-які відхилення від їх дотримання руйнують суспільний порядок, і така поведінка стає нетрадиційною, незвичною, неправильною, ненормальною. Неоінституціональна теорія в центр уваги ставить індивідів, які діють у межах свідомо створених соціальних та економічних інститутів. За цих умов прийняття правильних рішень вимагає трансакційних витрат. Асиметричність або асинхронність розподілу інформації може зумовити опортуністичну поведінку суб'єкта, який буде ухилятися від виконання умов договору.

Девіантна поведінка активно досліджується такими науками, як соціологія, психологія, кримінологія, які звертають увагу на різні причини відхилень від соціальних норм. Для економічної теорії мало констатувати цей факт; вона повинна розробити свою власну методологію пізнання суті й причин даного соціального явища. Перш за все повинно йтися про те, що девіантна поведінка - це різновид економічної поведінки, тобто такої, при якій суб'єкти роблять вибір і приймають рішення щодо розподілу ресурсів. У будь-якій діяльності люди реалізують свої потреби й інтереси. Усвідомлена потреба сприймається індивідом на двох рівнях - бажаному і дозволеному. Якщо між ними немає суперечності, формується нормальна поведінка. В разі виникнення суперечності між ними складаються передумови для здійснення девіантних вчинків. Це означає, що суб'єкти порушують міру очікуваної і схвалюваної поведінки. Остання визначається нормами, що є перетвореними формами об'єктивних закономірностей, які закріпилися як ідеальні зразки (шаблони) в результаті повторюваності тих чи інших явищ.

Будь-який господарюючий суб'єкт, займаючись певним видом діяльності, має виконувати конкретні норми і правила, що забезпечують йому відповідні права. Економічні правила створюють для кожного індивіда інституційно-економічний статус, що визначає його роль у конкретному виді діяльності. Наприклад, інституційно-економічний статус підприємця дає йому право купувати ресурси, виробляти, реалізовувати товари й послуги. Тільки в рамках цього статусу поведінка суб'єкта вважається за нормальну. Створення, збереження й підтримка інституційно-економічного статусу вимагає певних трансакційних витрат (часу, грошей, зусиль), які несуть як окремі господарюючі суб'єкти, так і суспільство в цілому. В ідеальному випадку величина індивідуальних витрат повинна збігатися із соціальними. У випадку, якщо суб'єкт господарювання економить свої трансакційні витрати (наприклад, відмовляється від реєстрації свого виду діяльності або не сплачує податків), його поведінка стає девіантною, оскільки відхиляється від встановленого в суспільстві порядку. Таким чином, економічний зміст девіантної поведінки полягає в тому, що остання порушує або деформує розподіл ресурсів суспільства на підставі відхилення (економії) індивідуальних трансакційних витрат формування й підтримки інституційно-економічного статусу від суспільно-необхідних (соціально значущих) витрат.

Девіантна поведінка має різні форми й види, які розрізняються ступенем і характером відхилення. Для їх систематизації потрібна кластерізація, яку доцільно зробити за принципом піраміди, при побудові якої відбувається звуження сфери поширення відхилень у поведінці і зростання ступеня порушення норм. У підґрунті піраміди знаходиться девіантна поведінка в широкому значенні, що включає різні відхилення (від як формальних, так і неформальних норм). На другому рівні розташовується опортуністична поведінка, за якої спостерігаються відхилення при виконанні узгоджених інституційних угод. На рівні деліктної поведінки це пов'язано з порушенням норм, установлених суб'єктами владних повноважень (у будь-якій сфері діяльності). На вершині піраміди розташовані злочинні (патологічні) форми девіантної поведінки, що руйнують найсуттєвіші норми, санкціоновані державою.

Девіантна поведінка зумовлена сукупністю детермінацій (причинами, акцедентами, чинниками й передумовами), що розглядаються різними теоретичними концепціями (біологічною, психологічною, соціологічною, культурологічною, педагогічною, правовою). При з'ясуванні економічних причин такої поведінки можна використати методологічний інструментарій, представлений у теорії двоїстого характеру праці, втіленої в товарі, або, у загальному виді - двоїстого процесу саморуху сутності. Вартість, як інститут товарного виробництва породжує норми, що стають відчуженими способами координації економічної поведінки суб'єктів. Усе господарське життя суб'єктів протікає в суперечності між інститутом вартості (абстрактної людської праці) і конкретними видами життєдіяльності людей, де вони представлені всім різноманіттям своїх інтересів, потреб і бажань.

У цьому сенсі двоїстість внутрішньої природи інститутів полягає в суперечності між конкретними приватними образами поведінки людей і абстрактними, відчуженими від них суспільно значущими нормами взаємодії між ними. Але ця інституційна суперечність загострюється в умовах товарного (ринкового) характеру суспільних зв'язків, коли панують вартісні форми, що обслуговуються інститутами грошей, капіталу, додаткової вартості та їх похідними (заробітна плата, прибуток, цінні папери та ін.). Ця суперечність породжує різні форми поведінки. З одного боку, люди вибирають адекватні вартісним інститутам способи досягнення цілей, а з другого - в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин вони не в змозі досягти грошового успіху інституціоналізованими суспільством способами. В останньому випадку між цілями і способами їх досягнення виникає конфлікт, що породжує девіантні форми поведінки.

Основне протиріччя девіантної поведінки має два вектори руху: перший - екстеріоризація, при якій внутрішні установки людей перетворюються на суспільно значущі для них інститути; другий - інтеріоризація - означає засвоєння кожним індивідом норм, які в суспільстві вже створені. Але ці обидва вектори знаходиться під впливом різних сил напруженості, що визначаються особливостями конкретного етапу розвитку суспільства. У трансформаційному періоді такими чинниками напруженості стають: а) розбіжності між ідеологічним складником і практичними формами господарських реформ; б) раціональна непоінформованість, тобто неможливість швидкого засвоєння виникаючих нових норм; в) імпортування і трансплантація в інституційну структуру трансформаційного суспільства інститутів, які є базисними для господарських систем ринкового типу; г) соціально-економічна диференціація суб'єктів господарювання; д) особливості економічної ментальності, порушення в мотиваційних механізмах.

У другому розділі «Особливості девіантної поведінки в трансформаційній економіці» розкрито економічна основа, зміст і форми злочинних форм девіантної поведінки в умовах ринкової трансформації суспільства. Запропоновано в рамках загального курсу економічної теорії виокремити спеціальний розділ «Економічна тератологія» (грец. teras - чудовисько, виродок). Ця теорія вивчатиме причини походження, форми й механізми функціонування аномальних і патологічних явищ в економічній сфері життєдіяльності суспільства. Підставою інституційних аномалій є аномія, яка означає відсутність, недостатність норм або їх несприйняття з боку людей. Теорія аномії пов'язана з історико-еволюційною концепцією розвитку суспільного розподілу праці Є. Дюркгейма, яка вводить це поняття при зіставленні традиційного (феодального) і промислового суспільств.

На відміну від позицій, що існують у науці, в дисертації аномія розглянуто в трьох формах: загальній, міжсистемній і внутрішньосистемній. Загальна форма аномії зумовлена тим, що поява нових інститутів завжди відстає від об'єктивного еволюційного розвитку економіки. Тому економічний прогрес стикається з недостатністю потрібних інститутів. Міжсистемна аномія здійснюється кожного разу, коли суспільство переходить від однієї економічної системи до іншої, що пов'язано з формуванням принципово нових цінностей, цілей і засобів їх досягнення. Внутрішньосистемна аномія знаходить свій прояв у конфлікті між різними елементами ціннісно-нормативної системи суспільства: суспільно визначеними цілями й інституційно дозволеними засобами їх досягнення. На її ґрунті виростають інституційні аномалії, серед яких у даний час найбільш актуальними є: а) агенезія (неправильний розвиток) необхідних для економіки інститутів (прикладом можуть служити інституційні способи приватизації державної власності, що зруйнували усталене життя більшості людей, створивши умови для асоціальних і протиправних форм економічної поведінки); б) гіпогенезія (недорозвинення, зупинка або затримка розвитку) інститутів (наприклад, недорозвинення інститутів специфікації прав власності, що призводить до їх розмивання й порушень); в) дисонтогенезія інститутів, тобто їх несприйнятливість або невідповідність уявленням певних груп людей (приміром, несприйняття приватної власності на землю певними соціальними прошарками); г) деструкція інститутів, тобто їх поступове витіснення всупереч внутрішній потребі в них (як-то, руйнування інститутів колективної праці); д) гіпергенезія (розростання) інститутів (прикладом є сучасний стан податкової системи).

В умовах поширеної аномії відбувається зростання злочинності як патологічної поведінки. Інституційна теорія досліджує економічну злочинність з методологічних позицій традиційно-інституційної й неоінституційної концепцій. Перша полягає в тому, що розглядає внутрішню природу такого неекономічного явища, як злочинність, і виявляє її місце в розподілі економічних ресурсів. Друга досліджує злочинність в координатах «вигоди - втрати» звичайної економічної поведінки. У цьому випадку вибір злочинної поведінки слід розуміти як нормальне інституційне рішення в умовах ризиків і невизначеності. Хоча злочинність є правовим явищем, проте навіть у рамках кримінології останнє не має чіткого визначення. Юристи фіксують увагу лише на тому, що економічна злочинність - це суспільно-небезпечні діяння, які вчиняють замах на економіку як сукупність виробничих відносин і порушують нормальне функціонування господарського механізму. Методологія економічної теорії дозволяє розглядати це явище значно глибше, виявляючи в ньому найістотніші ознаки. Безумовно, економічна злочинність має деструктивний характер, тобто руйнує господарський порядок, що склався. У цьому аспекті в дисертації її розглянуто в широкому смислі (до неї належать господарські й майнові злочини).

Економічні процеси завжди пов'язані з вартістю, а економічні злочини порушують порядок її руху (формування, розподілу й використання). У процесі свого руху вартість набуває дві форми - термінальну, яка втілена в кінцевих благах і процесуючу як продовження руху в каналах розподілу. Як відомо, вартість виражає суспільно-необхідні затрати праці, призначені для відтворення всіх ресурсів суспільства. Це означає, вона набуває суспільного характеру, якщо проникає в усі сфери життєдіяльності суспільства (у тому числі й ті, що безпосередньо не беруть участі в її створенні). Щоб придбати реальну суспільну форму, вартість повинна розподілитися через інституційно-організовані державою канали. Отже, дії суб'єктів, що порушують рух вартості в інституційно-організованому полі держави, визнаються суспільством як злочинні. Протиправні дії, безпосередньо пов'язані з ухиленням від сплати податку, в роботі розглянуто як економічна злочинність у вузькому значенні. Економічні злочини характеризуються, по-перше, суб'єктами, чий інституційно-економічний статус наділяє їх економічною владою над рухом вартості (підприємці, менеджери, посадові і службові особи). По-друге, поведінці таких суб'єктів властиві такі риси опортунізму, як зловживання довірою, обман, корислива мотивація. У складі економічної злочинності вирізняються три види: злочини за родом діяльності, корпоративні злочини, службові злочини.

Основний алгоритм власне економічних злочинів пов'язано з ухиленням від сплати податків. Оподаткування слід розглядати як трансакцію управління, тобто угоду з державою, за якій суб'єкти обмінюються різними благами. Держава отримує гроші, а інші суб'єкти, користуючись громадським порядком, задовольняють свої власні потреби. Податкова поведінка може мати опортуністичний характер, якщо суб'єкти ухиляються від виконання зобов'язань щодо сплати податків.

Сьогодні економістами і юристами активно обговорюється питання про альтернативи покарання за економічні злочини. Кримінальним кодексом України покараннями за ухилення від сплати податків виступають штрафи, виправні роботи, позбавлення права займатися певними видами діяльності, обіймати певні посади, обмеження або позбавлення волі. Існуючу систему штрафних санкцій за ухилення від сплати податків не можна визнати економічно доцільною. Це пояснюється тим, що немає еквівалентності між несплаченим податком і сплаченим штрафом. У дисертації запропоновано переважним видом покарання за злочини, пов'язані з ухиленням від сплати податків, обирати штрафні санкції. Розмір штрафних санкцій має визначатися згідно з вартістю вчиненого злочину. У загальному вигляді це може бути представлено в наступній формулі:

,

де V - вартість злочину (розмір штрафних санкцій),

Rt - розмір податку, який мав бути сплачений за певний період часу,

SC - суспільні витрати розкриття злочинів або позбавлення свободи,

(1+i) - ставка дисконтування.

Інституційні аномалії трансформаційного розвитку створюють сприятливе підґрунтя для виникнення й поширення таких явищ, які в рамках інституційно облаштованої економіки хоча й існують, але не набувають настільки значного розмаху. Сьогодні інституційні аномалії специфікації прав власності яскраво представлено в такому явищі, як рейдерство. На нашу думку, останнє слід визначити як сукупність операцій, які в результаті гіпогенезії (недорозвинення інституційних норм) дозволяють оволодіти капіталом шляхом порушення прав законних власників. Рейдерство є девіантною поведінкою, при якій трансакційні витрати специфікації прав власності відхиляються (виявляються нижчими) від соціально необхідного їх рівня. Історико-логічні закономірності виникнення цього явища пов'язано з процесом приватизації, яка стала першим на пострадянському просторі способом рейдерства в масштабах національної економіки. Рейдерство в Україні зумовлено як спільними, так і специфічними аномаліями. До перших належать ті, що пов'язані з порушеннями загальної підстави специфікації права власності: а) економічна й політична нестабільність як умова постійного перерозподілу власності; б) корупційні схеми її формування; в) нелегітимність і непублічність майнових прав; г) непрозорість руху фінансових потоків; д) нерозвиненість інститутів фондового ринку; е) правовий нігілізм більшості людей; ж) деформації інститутів реєстрації, депозитарію, оцінки, нагляду, нотаріату, з) неузгодженість і невпорядкованість діяльності правоохоронних (особливо судових) органів. Специфічні інституційні аномалії виявляються в конкретних схемах рейдерства, які залежать від характеру (фінансового або майнового) й цілей (привласнення високодохідного бізнесу, знищення конкурентів, заволодіння майном, перш за все землею, і всього, що з нею пов'язано). Сьогодні в Україні сформувалися основні схеми проведення рейдерских процедур: через скупку пакетів акцій на вторинному ринку, кредиторську заборгованість (шляхом скупки і трансформації боргів в майново-пайову участь), процедуру банкрутства, за допомогою використання правоохоронних органів шляхом ініціації судових рішень, заперечення й перегляд результатів приватизації. Дослідження економічної природи рейдерства як інституційної аномалії трансформаційної економіки повинно перейти в площину практичних заходів щодо його подолання.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації теоретичне дослідження девіантної поведінки господарюючих суб'єктів дозволило вирішити поставлені в ній завдання , зробити певні підсумки, сформулювати рекомендації щодо подальшого аналізу даної проблеми й використанню отриманих теоретичних результатів у практичному житті. Найбільш суттєві висновки полягають у наступному:

Проведено систематизацію підходів, які використовуються в дослідженні девіацій в економіці:

девіації, як об'єктивна закономірність економічного життя досліджувалися в тому чи іншому ракурсі всіма теоретичними концепціями;

у класичній теорії вони розглядалися як відхилення й розбіжності при дії об'єктивних економічних законів;

у теорії динамічного аналізу вивчалися девіації, втілені в коливаннях і флуктуаціях;

кейнсінство| звертало увагу на психологічні чинники|фактори| порушення економічної доцільності;

неокласичний напрямок звертав увагу на відхилення в поведінці як на прояв недосконалості в економіці за наявності неповноти інформації, негнучкості цін і затримки реакції людей на зовнішні зміни;

у рамках загальної інституційної теорії девіантна поведінка отримує свою адекватну методологію дослідження і стає безпосереднім предметом вивчення.

Визначено економічний зміст девіантної поведінки і її місце в системі категорій економічної теорії:

девіантна поведінка - це різновид економічної поведінки, при якій суб'єкти роблять вибір і приймають рішення щодо розподілу ресурсів на основі реалізації своїх потреб, що розміщуються на двох рівнях: ті, щодо яких є можливість їх задовольнити, і ті, що є бажаними. Якщо між ними існує розбіжність, то виникає передумова девіантності, що знаходить своє виявлення в небажанні (або неможливості) погоджувати свою поведінку з прийнятими в суспільстві цінностями, тобто не дотримуватися встановлених норм;

суб'єкти господарювання в процесі реалізації своїх потреб і цілей додержуються економічних правил (норм господарського життя), через які реалізуються механізми дії об'єктивних економічних закономірностей. Економічні правила створюють для кожного суб'єкта інституційно-економічний статус - сукупність інституційних норм, що забезпечують і контролюють виконання ними певних економічних ролей;

створення й підтримка інституційно-економічного статусу господарюючого суб'єкта вимагає трансакційних витрат (часу, грошей, зусиль), які мають індивідуальний та суспільний характер;

економічний зміст девіантної поведінки полягає в тому, що індивідуальні трансакційні витрати формування інституційно-економічного статусу відхиляються від суспільно-необхідної величини і не відшкодовуються окремими господарюючими суб'єктами.

Обґрунтовано субординацію форм і видів девіантної поведінки в економіці:

форми й види девіантної поведінки субординовані за сферою поширення і характером (наслідками) відхилення. Кластеризацію такої поведінки здійснено на принципі піраміди. Основу її становить девіантна поведінка в широкому розумінні. Цій загальній формі поведінки притаманні відхиленнями від норм, що мають як формальну, так і неформальну природу. Її власними видами виступають неадекватна (не відповідаюча ситуації, що склалася), аддиктивна (задоволення потреб згубними засобами), маргінальна (ненормальна) поведінка.

на другому рівні піраміди знаходиться опортуністична поведінка, тобто ухилення від виконання інституційних угод, що свідомо укладаються суб'єктами;

опортуністична поведінка стає деліктною (третій рівень піраміди), якщо суб'єкти відхиляються від виконання прав власності (як сукупності економічних правил), установлених суб'єктами, які мають владні повноваження;

деліктна поведінка становить основу злочинної поведінки (вищий рівень піраміди), суттєвою ознакою якої стає патологічне (руйнівне) відхилення від| шаблону поведінки, санкціонованої державою.

Розкрито внутрішнє протиріччя девіантної поведінки в економіці і з'ясовано чинники її загострення в період ринкової трансформації:

у підґрунті девіантної поведінки лежить протиріччя між конкретно-індивідуалізованими способами поведінки людей і абстрактними, відчуженими від них суспільно значущими нормами (стандартами) взаємодії між ними;

в умовах переходу до ринкової економіки це протиріччя перетворюється на суперечність між акцентуалізованими вартісними цінностями (фінансовим успіхом і грошовим багатством) і дозволеними способами досягнення цих цілей;

таке протиріччя реалізується через два вектори: екстеріоризацію, коли внутрішні установки людей перетворюються на інститути; й інтеріоризацію, коли кожним індивідом засвоюються створені в суспільстві норми;

у трансформаційний період збільшується рівень поширення девіантної поведінки в економіці, оскільки існують чинники напруги (ступені неадекватності очікувань людей і реальних умов життя), важливішим з яких є розбіжність між ідеологічним складником і практичними формами господарських реформ, раціональна непоінформованість, імпортування і трансплантація інститутів, надмірна соціально-економічна диференціація господарюючих суб'єктів, особливості економічної ментальності, порушення мотиваційних механізмів та ін.

Обґрунтовано інституційну основу патологічних форм девіантної поведінки й необхідність їх дослідження економічною тератологією, предметом якої є загальні основи й конкретні види девіантної поведінки в економіці:

вихідною категорією економічної тератології є аномія, в якій вирізняються дві сторони: об'єктивна - відсутність необхідних норм в суспільстві, і суб'єктивна - заперечення (несприйняття) їх окремими суб'єктами;

аномія існує в трьох формах: загальній, міжсистемій і внутрішньосистемній. Загальна пов'язана з тим, що поява нових інститутів завжди відстає від об'єктивно-еволюційного розвитку економіки. Міжсистемна аномія виникає при переході від інститутів однієї економічної системи до іншої. Внутрішньосистемна знаходить свій прояв у конфлікті між існуючими інститутами й індивідуальним характером їх дотримання окремими господарюючими суб'єктами;

аномія виявляється в різноманітних інституційних аномаліях, серед яких найбільш актуальними в трансформаційній економіці стають: агенезія (неправильний розвиток інститутів), дисонтогенезія (несприйнятливість або невідповідність санкціонованих норм конкретним способам життя господарюючих суб'єктів), деструкція (руйнування або витіснення інститутів), гіпогенезія інститутів (їх недорозвинення, зупинка, затримка у формуванні, а також неадекватність операційно-процедурних інструментів застосування нових інститутів), гіпергенезія (надмірне поширення) інститутів.

Виявлено внутрішній алгоритм економічної злочинності, на підставі чого диференційовано її особливі форми:

економічна злочинність розглянуто в широкому й вузькому значенні. У першому - це відхилення від виконання економічних правил у сфері господарської діяльності, що деформують і руйнують суспільний порядок. Сюди належать усі види злочинності у сфері господарської діяльності і злочини проти прав власності. У вузькому розумінні - це порушення в механізмі руху вартості, що не дозволяють їй приймати повноцінної участі у відтворенні суспільних благ;

вартість у своєму русі набуває двох форм - термінальної, втіленої в кінцевих продуктах, і процесуючої, пов'язаної з рухом вартості, розподілом і перерозподілом грошових коштів. Деструкції термінальної вартості втілюються як у майнових (порушення прав власності), так і в господарських (деформації організаційно-господарських механізмів) злочинах. У випадку, коли відбуваються порушення в русі процесуючої| вартості, злочини перетворюються на власне економічні;

суспільно-необхідний характер вартості передбачає її участь у відтворенні всіх ресурсів суспільного життя, навіть якщо вони не приймають безпосередньої участі у створенні вартості (охорона навколишнього природного середовища, правопорядку, здійснення управління тощо.). Такий процес пов'язано з рухом вартості через інституційно організовані канали держави - податки, відрахування, платежі та ін. Відхилення (ухилення) від сплати| податків стають внутрішнім алгоритмом злочинної поведінки в економіці;

основними ознаками економічної злочинності є: а) суб'єкти правопорушень наділені особливим інституційно-економічним статусом, що надає їм економічної влади над рухом вартості; б) зловживання довірою, тобто порушення міри впевненості в діях суб'єкта, який розпоряджається ресурсами; у) обман, тобто формування асиметрії інтересів; г) користь як реалізація егоїстичної вигоди;

На підставі аналізу економічної природи податкових злочинів пропонується переважним видом покарання обирати штрафні санкції (за винятком тих, які вчиняються неодноразово й організованою групою). Величина штрафу повинна визначатися вартістю злочину, яка становить собою дисконтовану величину несплаченого податку за період позбавлення підприємця права займатися своїм видом діяльності і суспільних витрат на розкриття злочинів та утримання злочинця у в'язниці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гриценко С.А. Девиации в экономике: теоретические подходы к исследованию / Гриценко С.А. // Бізнес-Информ. - 2006. - № 10. - С.112-116.

Гриценко С.А. Особенности девиантного поведения в трансформационной экономике / Гриценко С.А. //Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. - 2006. - № 2-4.- С.57-60.

Гриценко С.А. Экономические преступления как институциональные девиации /Гриценко С.А. //Наукові праці Донец. нац. тех. ун-ту: Серія: економічна. - 2007. - Вып. 31-3 (117).-С. 17-21.

Гриценко С.А. Институциональные аномалии как объект изучения экономической теории/ Гриценко С.А. // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна: Економічна серія. - 2006. - № 743. - С. 11-15.

Гриценко С.А. Девиантное поведение в контексте экономической теории/Гриценко С.А. //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.пр. ДНУ.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 221.- Т.1. - С.124-130.

Гриценко С.А. Экономическая тератология как наука об институциональных аномалиях /Гриценко С.А.// Образование и наука без границ - 2006: материалы II Междунар. науч.-практ.конф. (Днепропетровск,18-28 дек. 2006 г). - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. Том 3. - Серія екон. науки. - С . 49-51.

Гриценко С.А. Аномия как всеобщее основание преступного поведения/Гриценко С.А.// Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення: матеріали наук.-практ.конф. (Харків, 27 жовт. 2006 р.) - Харків, 2007. - С. 159-163.

Гриценко С.А. Предотвращение транснациональных экономических преступлений как условие глобальной безопасности / Гриценко С.А.// Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України: зб. тез за матеріалами XIX Харківських політологічних читань. - Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АпрН України, 2007. - С. 39-41.

АНОТАЦІЯ

Гриценко С.А. Девіантна поведінка суб'єктів господарювання у трансформаційній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Київ, 2008.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади девіантної поведінки господарюючих суб'єктів і досліджено її особливості в умовах ринкового перетворення економіки. Визначено економічний зміст девіантної поведінки як господарської діяльності, що порушує розподіл ресурсів суспільства на підставі відхилення індивідуальних трансакційних витрат від суспільно-необхідних. Розкрито внутрішнє протиріччя девіантної поведінки в економіці і з'ясовано чинники її загострення в період переходу до ринку. Проведено субординацію її форм в економіці. Виявлено підгрунття й основні інституційні аномалії, що викликають появу патологічних форм девіантної поведінки. Доведено, що алгоритмом економічної злочинності є ухилення від сплати податків.

Ключові слова: девіації в економіці, девіантна поведінка, суб'єкти господарювання, аномія, інституційні аномалії, економічна злочинність.

АННОТАЦИЯ

Гриценко С.А. Девиантное поведение субъектов хозяйствования в трансформационной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Государственное учреждение «Институт экономики и прогнозирования НАН Украины». - Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена раскрытию теоретико-методологических основ исследования девиантного поведения хозяйствующих субъектов и его особенностей в условиях трансформационного преобразования экономики. На основании проведенного исследования дано определение экономического содержания девиантного поведения, представляющего собой хозяйственную деятельность, нарушающую или деформирующую распределение ресурсов общества путем отклонения (экономии) индивидуальных трансакционных издержек формирования и поддержания институционально-экономического статуса от общественно-необходимых (социально значимых) расходов. В основании девиантного поведения находится противоречие между общественно-значимыми нормами и ценностями и конкретно индивидуализированными образами поведения конкретных хозяйствующих субъектов. В условиях перехода к рынку это противоречие приобретает особое содержание, поскольку формируемые ориентиры хозяйственной деятельности направляют субъектов на достижение отчужденных стоимостных стандартов жизни, что не может быть достигнуто или воспринято определенным кругом лиц.

Предложено кластеризировать отклоняющееся поведение в экономике на принципе пирамиды, что отражает сужение сферы распространения и рост степени деструкции норм. В основании пирамиды находится девиантное поведение (в широком смысле), как нарушение формальных и неформальных правил. На втором уровне располагается оппортунистическое поведение, при котором субъекты уклоняются от исполнения институциональных соглашений. На третьем уровне складывается деликтное поведение, при котором происходит нарушение прав собственности, установленных субъектами властных полномочий. Завершает пирамиду преступное поведение, при котором происходит деструктивное отклонение от норм, санкционированных государством.

Выявлено значение для анализа экономической преступности двух способов превращения стоимости, которая в своем движении становится процессирующей, т.е. участвует в воспроизводстве всех общественных ресурсов, а, воплощенная в конечных благах, - терминальной.

Доказывается, что преступления экономической направленности должны быть подразделены на собственно экономические (алгоритмом поведения является уклонение от уплаты налогов), имущественные (неправомерное изъятие терминальной стоимости) и хозяйственные (нарушения в организационно-хозяйственных механизмах движения стоимости).

Для систематизированного изучения аномальных и патологических форм поведения предложено выделить в экономической теории специальный раздел «Экономическая тератология», в которой исследовались бы общие основы и конкретные формы девиантного поведения. Исходной категорией тератологии становится аномия, которая представлена в трех формах: всеобщей (историческое отставание формальных институтов от объективного эволюционного развития экономики), межсистемной (противоречие между новыми целями и старыми правилами их регламентирования) и внутрисистемной (конфликт между индивидуально принимаемыми и общественно-необходимыми нормами жизнедеятельности).

Методологию расчета величины штрафных санкций при уклонении от уплаты налогов предлагается рассчитывать путем дисконтирования потенциально возможного налога, который государство могло бы получить за период лишения хозяйствующего субъекта права заниматься предпринимательской деятельностью, общественных затрат на раскрытие преступления и на содержание преступника в местах лишения свободы.

Ключевые слова: девиации в экономике, девиантное поведения, субъекты хозяйствования, аномия, институциональные аномалии, экономическая преступность.

ANNOTATION

Grytsenko S.A. Deviant behaviour of economic agents in transformation economy.- Manuscript.

The thesis for Scientific Degree of Candidate of Economic Science in speciality 08.00.01 - Economic theory and history of economic thought. - State Organization «Institute of economy and forecasting of the National Academy of sciences of Ukraine», Kyiv, 2008.

The thesis explains theoretical and methodological grounds of deviant behaviour of economic agents and researches its particular qualities in conditions of market changes of the economy. Economic matter of deviant behaviour is defined as an economical activity that disrupts the distribution of society's resources, because of the deviation of individual transaction costs from the socially necessary ones. There have been discovered a self-contradiction of the deviant behaviour in the economy and the factors of its worsening in a period of the transformation economy. There has been conducted a subordination of the forms of deviant behaviour in the economy. There have been discovered grounds and main institutional anomalies that lead to the pathological forms of deviant behaviour. It has been proved that the algorithm of the economic crime is a deviation of discharge of taxes.

Keywords: deviation in economy, deviant behaviour, economic agents, anomie, institutional anomalies, economic crime.

Размещено на Allbest.ru

...