Напрями удосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Напрями удосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки

Гріневська Світлана Миколаївна

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Новікова Ольга Федорівна, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач відділу економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Губерна Галина Костянтинівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри загального і адміністративного менеджменту;

доктор економічних наук, доцент Гришкін Вадим Олегович, Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки та управління національним господарством.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Анотація

Гріневська С.М. Напрями удосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню концептуальних, правових і науково-методичних основ соціальної орієнтації економіки та обґрунтуванню механізму державного управління її забезпеченням. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення та розвитку концептуальних основ соціальної орієнтації економіки як складової національної безпеки; поліпшення якості законодавчого та нормативно-правового забезпечення соціальної та економічної політики, державного регулювання соціально-економічних процесів; забезпечення співвідношення соціальних інтересів і економічних пріоритетів та напрямів їх взаємодії. Здійснено оцінку взаємозалежності показників ВВП і витрат бюджету на соціальні заходи, що визначає рівень соціалізації бюджету та соціальної орієнтації економіки. Основні результати дисертації мають практичне впровадження на державному та регіональному рівнях.

Ключові слова: соціальна орієнтація економіки, державне регулювання, національна безпека, соціальна та економічна політика, соціалізація бюджету.

Аннотация

Гриневская С.Н. Направления совершенствования государственного регулирования социальной ориентации экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2008.

В диссертационной работе на основе проведенных научных исследований разработаны концептуальные, правовые и научно-методические основы формирования социальной ориентации экономики; предложены направления усовершенствования государственного регулирования социальной ориентации экономики Украины.

Проведены теоретические обобщения категориального аппарата, который используется при раскрытии процессов регулирования социального и экономического развития с приоритетностью достижения социальных целей. Обосновано авторское определение понятия «социальная ориентация экономики», основными признаками которой являются снятие противоречий при достижении социальных и экономических интересов, безопасность, эффективность и сбалансированность возможности развития. Социально ориентированная экономика определена как система ведения хозяйства, которая создает условия и предоставляет возможности достижения социальных интересов личности, обществу, государству при соблюдении требований безопасности, обеспечении эффективного и сбалансированного экономического и социального развития.

Предложено научно-методическое обеспечение процесса социальной ориентации экономики на государственном и региональном уровнях на основе разработки экономико-статистических моделей, которые раскрывают взаимосвязь между объемом ВВП в фактических ценах, как обобщенным макроэкономическим показателем конечного производства, и показателями, характеризующими состояние и тенденции социальной ориентации экономики. К ним относятся: расходы сводного бюджета на социальные цели; инвестиции в основной капитал; фонд оплаты труда в структуре ВВП; численность занятых; среднегодовая стоимость основных фондов. Основной гипотезой построения данных моделей является утверждение, что экономический рост обусловливается повышенным потребительским спросом, который формируется на основе роста доходов населения. Выведенные экономико-статистические модели оценивают целесообразность расходов на социальные цели с учетом возможностей экономического роста.

Рассчитаны пороговые значения показателей для предотвращения угроз в экономической и социальной сферах на государственном уровне. Расчеты показали опережающие темпы роста расходов государственного бюджета на социальные цели по сравнению с темпами роста ВВП. Доказано, что последующее увеличение расходов бюджета на социальные цели при сохранении экстенсивного типа воспроизводственных экономических процессов будет препятствием для экономического роста.

Определены пороговые значения социальных факторов, которые обеспечивают экономический рост на региональном уровне. Установлено, что объемы социальных трансфертов из государственного бюджета в тех размерах, которые сложились в данное время, при реализации функций выравнивания социальных расходов по регионам выступают дестимулирующим фактором экономического развития по всем регионам Украины.

Доказано, что отсутствие в Украине долгосрочной государственной стратегии экономического и социального развития, концепции социального государства, несовершенство действующей правовой базы при определении приоритетов, направлений и механизмов достижения социальной ориентации экономики требует упорядочения правового обеспечения социальной ориентации экономики. Государственное регулирование должно обеспечить координацию правовых положений по национальной безопасности и социальной политике в части определения социальных приоритетов и предупреждения угроз национальной безопасности в социальной и экономической сферах. Одновременно необходимо обеспечить взаимодействие правовых положений Стратегии национальной безопасности Украины в части согласования интересов, угроз и направлений в экономической и социальной сферах с целью достижения целей социальной ориентации экономики. Перспективы формирования правовой регламентации по формированию социально ориентированной экономики предлагается определить при принятии проекта Закона Украины “Концепция социального государства Украины”, при формировании Национальной стратегии развития, в процессе усовершенствования правовой базы по национальной безопасности и стимулирования развития регионов.

Исследование показало, что формирование системы государственного регулирования социальной ориентации экономики должно осуществляться со значительной долей влияния государства на социально-экономическое развитие для достижения социальных целей при одновременном соблюдении экономической безопасности. Это обусловливает реализацию определенных приоритетных направлений государственного регулирования социальной ориентации экономики, которые включают: создание условий и возможностей человеческого развития, высокого уровня и качества жизни; трудовую, предпринимательскую и инновационную активность; накопление человеческого и социального капитала; формирование среднего класса; социальную защиту. Государственное регулирование социальной ориентации экономики способствует достижению социальных целей и обусловливает формирование соответствующих мер, которые определяют механизмы их реализации: обеспечение социально-экономической взвешенности государственных и местных бюджетов, развитие договорных отношений центра и регионов, усовершенствование системы оценки деятельности органов государственного и регионального управления, социализацию экономической политики.

Основные результаты диссертации имеют практическое внедрение на государственном и региональном уровнях.

Ключевые слова: социальная ориентация экономики, государственное регулирование, национальная безопасность, социальная и экономическая политика, социализация бюджета.

Summary

Grinevska S.M. Directions for improving state regulation of social orientation of the economy. - Manuscript.

Thesis for the candidate of economic sciences in speciality 08.00.03 _ Economics and Management of National Economy. - Institute of Industrial Economics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, 2008.

The thesis deals with improvement of conceptual and scientific-methodical provisions for social orientation of the economy and substantiation of the mechanism for state regulation to provide social orientation of the economy. The author has substantiated the proposals on improvement and development of the conceptual bases for social orientation of the economy as a constituent part of national security; improvement in quality of legislative and normative - legal support to social and economic policy, state regulation of socio - economic processes; provision of the relationship between social interests and economic priorities and their interaction. Interdependence of the GNP indicators and social expenditures from the state budget which indicates the level of the budget socialization and social orientation of the economy has been estimated. Main results of the research have found their practical application at the state and regional and levels.

Key words: social orientation of the economy, state regulation, national security, social and economic policy, budget socialization.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкові перетворення в Україні не дали очікуваних результатів ні в економічній, ні в соціальній сфері через відмову від важелів державного регулювання процесів реформування економіки. Це обумовило неефективність управлінських дій щодо попередження та усунення загроз у соціальній та економічній сферах. Напрями досягнення безпечного стану в соціальній та економічній безпеці між собою не корелюють, не скоординовані, не відрегульовані, що викликає протиріччя між економічними та соціальними цілями. Пріоритетні напрями державної політики національної безпеки передбачають затвердження засад формування соціально орієнтованої ринкової економіки, а Конституція України визначає, що держава має забезпечувати «соціальну спрямованість економіки». Саме формування та функціонування соціально орієнтованої економіки обумовлює подальший оптимістичний сценарій розвитку країни. У зв'язку з цим гостро постає проблема визначення пріоритетних напрямів та вдосконалення механізмів державного регулювання процесів соціальної орієнтації економіки.

Проблемам соціальної орієнтації економіки присвячено праці українських учених О. Амоші, О. Білоруса, В. Близнюк, І. Булєєва, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Гейця, В. Гришкіна, Г. Губерної, Н. Дєєвої, М. Долішнього, В. Єременка, Ю. Зайцева, В. Куценко, Е. Лібанової, В. Лагутіна, В. Мандибури, С. Мочерного, В. Новікова, О. Новікової, Ю. Пасічника, М. Чумаченка, А. Чухна, Л. Шаульської, Л. Шамільової, а також відомих представників російської науки Л. Абалкіна, Є. Авраамової, А. Бузгаліна, І. Діскіна, Т. Заславської, В. Іноземцева, Т. Малєвої, К. Мікульського, В. Радаєва, Н. Рімашевської, В. Слезингера.

Проте, незважаючи на значну кількість наукових досліджень з цієї проблематики, не створено механізму державного регулювання соціальної орієнтації економіки та не визначено пріоритетних напрямів його запровадження. Це обумовило необхідність наукових досліджень даної спрямованості та визначило тему дисертації, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт ІЕП НАН України за темами: “Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)” (номер держреєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.), при виконанні якої автором надано пропозиції з визначення загроз національній безпеці в економічній сфері та напрямів щодо їх подолання до проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки; „Механізм збереження та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти)” (номер держреєстрації 0104U003431, 2004-2006 рр.), за якою автором підготовлено пропозиції до проекту Концепції соціальної держави України з удосконалення державної політики щодо формування соціальної орієнтації економіки при визначенні критеріїв, стратегічних пріоритетів, механізму розбудови соціальної держави; „Забезпечення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект” (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), у межах якої автор брав участь у розробці Стратегії економічного і соціального розвитку Донецької області на період до 2015 р. та Стратегії розвитку міста Донецька до 2020 року, де обґрунтовано необхідність включення положень з соціальної політики та розвитку людських ресурсів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток концептуальних, правових, науково-методичних основ державного регулювання соціальної орієнтації економіки.

Для реалізації мети дослідження поставлено і вирішено такі задачі:

узагальнено теоретичні засади формування та державного регулювання соціальної орієнтації економіки;

систематизовано міжнародний досвід ефективного вирішення соціальних проблем при забезпеченні сталого економічного розвитку;

здійснено оцінку стану і тенденцій соціально-економічного розвитку України в контексті соціалізації економіки;

визначено можливості державного регулювання процесу соціалізації держбюджету;

запропоновано концептуальне забезпечення соціальної орієнтації економіки;

визначено пріоритетні напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки;

надано пропозиції з удосконалення правової бази України щодо забезпечення соціального спрямування економічної політики;

розроблено науково-методичне забезпечення оцінки соціальної спрямованості економічного зростання.

Об'єкт дослідження - процеси державного регулювання соціальної та економічної сфер.

Предметом дослідження є організаційно-економічні механізми державного регулювання соціальної орієнтації економіки.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, політологів, соціологів, юристів з проблем державного та регіонального соціально-економічного управління. Інформаційну базу становлять законодавчі та нормативно-правові документи Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні матеріали, результати соціологічних та експертних досліджень з проблем економічної безпеки, базової захищеності населення.

У процесі дослідження застосовувалися методи: комплексного аналізу, синтезу та логічного узагальнення (при аналізі суспільних явищ, визначенні категоріального апарату, розкритті сутності, напрямів формування та регулювання соціальної орієнтації економіки), економіко-статистичного та порівняльного аналізу (при аналізі стану та виявленні тенденцій соціальної орієнтації економіки), експертних оцінок (при встановленні пріоритетності напрямів державного регулювання соціальної орієнтації економіки), економетричного аналізу (при виведенні математичних залежностей відносно видатків державного бюджету на соціальні цілі та економічного зростання).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних, правових та науково-методичних підходів до подальшого вдосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки:

уперше:

запропоновано напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки, які передбачають удосконалення державної політики шляхом взаємодії та взаємоузгодженості її підсистем з національної безпеки, економічної та соціальної політики через реалізацію правового, фінансового, організаційно-управлінського, науково-методичного та інформаційного забезпечення;

розроблено модель оцінки соціальної орієнтації економіки, яка визначає критичну межу економічної доцільності витрат на соціальні заходи у структурі держбюджету, встановлює раціональний рівень оплати праці найманих працівників у структурі ВВП та необхідний обсяг інвестицій в основний капітал, додержання яких сприяє економічному зростанню та формуванню умов соціального розвитку;

визначено порогові значення показників соціальних витрат місцевих бюджетів, які не обмежують можливостей економічного зростання на регіональному рівні;

удосконалено:

концептуальні засади забезпечення соціальної орієнтації економіки, які полягають у визначеності соціальних функцій держави та механізмів їх запровадження, формуванні умов та можливості забезпечення людського розвитку та соціальних перспектив особистості, суспільства і держави;

науково-методичні підходи до визначення причин формування загроз національній безпеці в економічній сфері, пов'язані з недосконалістю державного регулювання витрат держбюджету на соціальні цілі, що перешкоджає економічному зростанню та не сприяє соціальному розвитку;

механізми державного регулювання процесу соціалізації держбюджету, які передбачають урахування: обсягів ВВП; витрат зведеного бюджету на соціальні заходи; інвестицій в основний капітал; оплати праці найманих працівників у структурі ВВП; чисельності зайнятих та середньорічної вартості основних фондів;

правове забезпечення соціальної орієнтації економіки, яке визначає координацію правових положень у взаємодії економічної та соціальної сфер національної безпеки, та формування стратегічних засад розбудови соціальної держави;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування та визначення категоріального апарату, сутності поняття соціально орієнтованої економіки, зміст якої полягає у функціонуванні такої системи господарювання, яка підпорядкована досягненню соціальних інтересів та перспектив особи, суспільства, держави при дотриманні вимог безпеки, ефективного та збалансованого розвитку в економічній та соціальній сферах. Соціальна орієнтація економіки визначається як діяльність, яка забезпечує процес становлення та функціонування соціально орієнтованої економіки;

теоретичні та науково-методичні основи державного регулювання соціальної орієнтації економіки при формуванні концепції розбудови соціальної держави, удосконаленні законодавства про національну безпеку, визначенні фінансових витрат при розробці державних та регіональних стратегій розвитку;

методичні засади визначення стану економічної безпеки із застосуванням системи показників оцінки доцільності витрат на соціальні цілі без обмежень для економічного зростання та зменшення нераціонального використання бюджетних коштів;

систематизація пріоритетних напрямів державного регулювання соціальної орієнтації економіки, які передбачають створення умов та можливостей застосування ефективних методів та механізмів досягнення стратегічних соціальних цілей через дотримання вимог безпеки, підвищення ефективності державного та регіонального управління, соціалізації економічної політики для вдосконалення концептуального, правового та науково-методичного забезпечення соціальної орієнтації економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання обґрунтованих науково-методичних рекомендацій сприятиме реалізації економічної та соціальної політики, Стратегії економічного та соціального розвитку, удосконаленню Стратегії національної безпеки, підвищенню ефективності управління, а також формуванню стратегії розвитку соціальної держави. Окремі положення дисертаційної роботи використано Радою національної безпеки і оборони України при формуванні проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки України (довідка від 11.09.2002 р. № 6/10-97-53); при розробці проекту Концепції соціальної держави України (довідка від 27.10.2004 р. № 03-3/10999-08); Секретаріатом Президента України (довідка від 22.08.2005 р. № 14-12/1514) і Головною службою соціальної політики (довідка від 29.07.2005 р. № 23-10/107) при визначенні критеріїв оцінки ефективності діяльності органів місцевої влади та Комітетом з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України (довідка від 12.01.2007 р. № 5/41) у законотворчій діяльності щодо спрямування державної політики на формування економічних умов соціального розвитку.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач державного регулювання соціальної орієнтації економіки. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і були схвалені на 18 науково-практичних конференціях міжнародного, національного, регіонального рівнів. Серед них: Науково-практична конференція „Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України” (16-17 травня, 2001 р., Київ, Секція прикладних проблем Президії НАН України); Міжнародний симпозіум „Probleme regionale in contextual procesului de globalizare” Simpozion International Chisinau, (2002 р., Republica Moldova, Кишинів); Науково-практична конференція „Стратегія розвитку вітчизняних підприємств”(23-24 жовтня 2003 р., Тернопіль); Регіональна науково-практична конференція „Соціально-економічні проблеми перетворення громадянського суспільства: сучасне і майбутнє” (23-24 квітня 2004 р., Луганськ); Міжнародна науково-практична конференція „Формування ринкової економіки: демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики” (20-21 жовтня 2005 р., Київ); ХV Міжнародна конференція „Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція”, (11-12 травня 2006 р., Чернівці), Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми управління людськими ресурсами та маркетингу в контексті стратегії розвитку України” (4-6 жовтня 2007 р., Донецьк-Святогірськ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 51 наукову роботу, у тому числі: розділи у 3 колективних монографіях, 30 статей у фахових збірниках наукових праць, 18 тез матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій - 89,22 д.а., з яких особисто автору належить 18,04 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (270 найменувань). Основний текст дисертації викладено на 173 сторінках комп'ютерного тексту. Вона містить 17 таблиць, 12 рисунків, 5 додатків.

2. Основний зміст дисертації

У розділі 1 „Теоретичні основи соціальної орієнтації економіки” узагальнено та обґрунтовано категоріальний апарат, зміст, сутність, напрями, пріоритети, засади формування і державного регулювання соціальної орієнтації економіки. Соціальні чинники значно впливають на розвиток економіки сучасної України. Вони виявляються в різних сферах економіки, приводять до зміни структури суспільних потреб і видів економічної діяльності. За наявності характерних ознак соціалізації економіки в Україні дані процеси мають несистемний, неврегульований та слабокерований характер. Це потребує державного регулювання таких процесів і запровадження принципів соціальної ринкової економіки. У 2005р. Україна набула статусу держави з ринковою економікою. Світовий досвід свідчить, що ефективної ринкової економіки без державного втручання не існує. Змінюються тільки цілі, завдання, обсяги і форми даного регулювання. Більшість сучасних доктрин визначають процес ринкового регулювання як такий, що обумовлює виникнення протиріччя між досягненням економічних та соціальних цілей. Пошук моделі господарювання, яка б відповідала одночасно потребам ефективного економічного та соціального розвитку, забезпечення збалансованого їх взаємозв'язку та взаємодії визначив необхідність створення соціально орієнтованої економіки, метою якої є забезпечення економічного розвитку та економічного зростання за умов досягнення стратегічних соціальних цілей.

Основні ознаки соціальної орієнтації економіки є предметом дискусій науковців та фахівців. Вони зводяться до характеристик взаємодії економічної та соціальної сфер із додержання вимог збалансованості, безпеки, ефективності та розвитку. Теоретичні узагальнення дозволили обґрунтувати сутність авторських визначень понять. Соціально орієнтована економіка - система господарювання, підпорядкована досягненню соціальних інтересів особистості, суспільства, держави при додержанні вимог безпеки, ефективного та збалансованого розвитку в економічній та соціальній сферах. Соціальна орієнтація економіки - діяльність, яка забезпечує процес становлення та функціонування соціально орієнтованої економіки шляхом ринкової самоорганізації за умов регулюючої ролі держави. Державне регулювання соціальної орієнтації економіки - це діяльність органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямована на подолання та попередження виникнення економічних та соціальних ризиків, досягнення збалансованості у реалізації економічних та соціальних інтересів, створення умов для ефективного економічного та соціального розвитку.

Оцінка законодавчого та нормативно-правового забезпечення взаємозв'язку економічної та соціальної політики виявила відсутність цілісного правового механізму, який узгоджував би процеси управління соціальною орієнтацією економіки. У Конституції та законодавстві України про національну безпеку, державну регіональну політику, соціальні стандарти та державні соціальні гарантії тощо простежується певна регламентація положень з соціальної орієнтації економіки. Аналіз змісту програм діяльності урядів України, звернень Президента України до Верховної Ради України за роки незалежності свідчить про наявність потреби управління соціальною орієнтацією економіки. У проектах Концепції соціальної держави України, Концепції переходу України до сталого розвитку існують положення щодо необхідності забезпечення соціальної орієнтації економіки. У цілому правове забезпечення процесу соціальної орієнтації економіки є несистемним та некомплексним, визначається нескоординованістю та незбалансованістю його положень.

Зарубіжний досвід досягнення високих соціальних стандартів життя населення за наявності розвинутої ринкової економіки свідчить про можливості його зваженої адаптації для формування механізму забезпечення соціальної орієнтації економіки в Україні, враховуючи сучасні економічні реалії. Досвід країн Європейського Союзу з соціально орієнтованою економікою демонструє доцільність застосування до умов України німецької моделі функціонування держави соціального типу у напрямі створення умов та можливостей забезпечення високої трудової, соціальної, підприємницької активності працівників, підприємців та суспільства в цілому. Шведська модель має значення для України в контексті формування та розвитку людського капіталу. Можливість сприйняття шведської і німецької моделі для умов України визначається тим, що вони знімають традиційне протистояння економічних та соціальних цілей через ринкові відносини та державне регулювання, яке забезпечує їх органічну єдність і відповідає управлінським традиціям України - високій економічній і соціальній ролі держави. Отже, концептуальна та правова база щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки має виходити з позитивного досвіду розвинутих країн, реалізації національних інтересів в економічній та соціальній сферах та вимог інтеграції до кращих світових систем.

У розділі 2 „Стан та проблеми державного регулювання соціальної орієнтації економіки” проаналізовано тенденції соціально-економічного розвитку держави, систематизовано проблеми управління соціальними та економічними процесами. Здійснити за єдиною методичною базою оцінку соціальної орієнтації економіки вкрай складно через неспівставність різних етапів розвитку і відповідно різних критеріїв та показників, які їх характеризують. Проведений аналіз та узагальнені оцінки дають характеристику тенденціям зміни параметрів соціальної орієнтації економіки, що стає підставою для формування більш зваженої та обґрунтованої соціально-економічної політики.

Державне регулювання соціальної орієнтації економіки передбачає застосування критеріїв і показників, стандартів та гарантій, які визначають безпечний стан функціонування економіки та суспільства і сприяють формуванню умов для економічного та соціального розвитку. Його здійснення стає можливим при застосовуванні порогових (граничних) соціально-економічних показників, недотримання яких обумовлює негативний вплив соціальних чинників на розвиток економіки. Система критеріїв та індикаторів має визначати досягнення цілей соціальної орієнтації економіки та бути спрямованою на забезпечення можливостей вимірювання, відстеження її розвитку та здійснення оцінки ефективності реалізації заходів. Прийнята Міністерством економіки України у 2007 р. Методика розрахунку рівня економічної безпеки значною мірою відповідає цим вимогам. Вона містить 117 індикаторів та їх порогові значення, які визначають економічний (макроекономічну, фінансову, зовнішньоекономічну, інвестиційну, науково-технологічну, енергетичну, виробничу безпеки) і соціальний стан (соціальну, демографічну, продовольчу безпеки) та їх порогові значення. Але вона потребує доопрацювання для визначення взаємовпливу її складових. Одночасно перешкодою для її застосування стала нерегламентованість управлінських структур державної влади зі статистики, фінансів, податків тощо до надання відповідної інформації. Тому через рік після прийняття даної методики відсутність інтегральної оцінки економічної безпеки та її складової - соціальної безпеки - не надає можливості прийняття якісних управлінських рішень щодо мінімізації загроз та використання важелів державного регулювання. Оцінку стану та проблем, обумовлених становленням соціальної орієнтації економіки, здійснено на підставі узагальнення результатів наукових досліджень, соціологічних та експертних опитувань, а також статистичної бази.

Соціальна орієнтація економіки визначається в динаміці та міжнародних порівняннях показником ВВП на душу населення. За роки незалежності України впродовж 11 років він був нижче максимальної межі порогового значення. З 2004 р. і по даний час триває поступове підвищення цього показника, але він не досяг рівня 1990 р. (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка зміни обсягу ВВП на душу населення в Україні,
% до 1990 р.

Низькі темпи зростання показника ВВП визначають неефективність економічної та соціальної політики, низькі можливості становлення соціальної орієнтації економіки, а також незначний вплив держави на ці процеси. Підтверджують несприятливий стан результати експертних опитувань, які визначили через оцінку стану економічної та соціальної безпеки складові соціальної орієнтації економіки. Вони характеризують перешкоди, умови, потреби та можливості подальшого соціально-економічного розвитку, а також пріоритетні напрями державної політики регулювання соціальної орієнтації економіки в Україні, які є актуальними в сучасних умовах розвитку. Незмінним пріоритетом у експертних опитуваннях визначилася необхідність підвищення рівня та якості життя населення на основі підвищення платоспроможного попиту населення, зростання вартості робочої сили, перетворення оплати праці на основне джерело доходів, прискорення формування середнього класу, одночасно визначено потреби державного регулювання соціальних та економічних процесів щодо забезпечення продовольчої безпеки, формування соціально виваженого перерозподілу ВВП, прискорення впровадження у практику управління державних соціальних стандартів та соціальних гарантій, створення системи економічної зацікавленості підприємницької діяльності у соціальній сфері тощо.

Для виявлення ризиків досягнень соціальних та економічних цілей здійснено аналіз співвідношень соціальних витрат та забезпечення економічного зростання. Це обумовило вибір показників, які найбільш точно характеризують стан і тенденції соціальної орієнтації економіки, та розробку економіко-статистичних моделей, які розкривають взаємозв'язок між обсягом ВВП (у фактичних цінах як узагальнюючого макроекономічного показника кінцевого виробництва), у тому числі на душу населення, і такими показниками, які надають можливість оцінити соціальну орієнтацію економіки. До них належать: витрати зведеного бюджету на соціальні заходи; фонд оплати праці; середньодушові витрати бюджету на соціальні заходи; частка витрат зведеного бюджету на соціальні заходи до ВВП; інвестиції в основний капітал; інвестиції в основний капітал у розрахунку на одного зайнятого; питома вага оплати праці у структурі ВВП; чисельність зайнятих; середньорічна вартість основних фондів. Основною гіпотезою, закладеною при побудові моделей, є те, що економічне зростання обумовлюється прискореним споживчим попитом, який сформувався через зростання доходів населення: з 2004 по 2007 р. реальне зростання доходів становило 87%.

Видатки на соціальні цілі є одним із показників, який характеризує рівень соціальної орієнтації економіки, і їх коректне збільшення позитивно впливає на економічне зростання. Аналіз коефіцієнтів випередження та емпіричних коефіцієнтів еластичності свідчить, що протягом аналізованого періоду темпи зростання витрат зведеного бюджету на соціальні заходи випереджають у 1,64 рази темпи зростання ВВП, при цьому щорічно в середньому - в 1,086 рази, або на 8,6%, і тільки у 2006 р. випереджаючими темпами зростає ВВП порівняно з темпами зростання відповідних витрат зведеного бюджету (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльний аналіз швидкості зміни показників фінансування економічних процесів і економічного зростання за 2000-2006 рр.

Оцінка зв'язку між показниками ВВП і витратами бюджету на соціальні заходи показує, що за реальних умов, які склалися при формуванні темпу зростання ВВП та витрат бюджету на соціальні заходи, сума витрат не повинна перевищувати порогового значення 106,0-107,0 млрд. грн., що складає близько 20,0% до обсягу ВВП у фактичних цінах. Збільшення як суми витрат, так і їх частки до ВВП за межами визначених порогових значень може супроводжуватись уповільненням темпів зростання ВВП.

Аналогічно встановлено залежність між середньодушовими витратами бюджету на соціальні заходи та ВВП на душу населення. Розрахунки свідчать, що в сучасних умовах розвитку України сума середньодушових витрат бюджету на соціальні заходи не повинна перевищувати порогового значення 2311,0 грн. (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Залежність ВВП від витрат бюджету на соціальні заходи

Розрахунки свідчать, що протягом 2000-2006 рр. витрати зведеного бюджету на соціальні цілі зростали випереджаючими темпами порівняно з темпами зростання ВВП. Із урахуванням тенденцій змін ВВП та структури видатків бюджету подальше збільшення витрат зведеного бюджету на соціальні заходи як чинника економічного зростання є практично вичерпаним, резерв їх приросту становить близько 7-8%.

Оплата праці виконує стимулюючу функцію при формуванні умов для економічного зростання, тобто в умовах екстенсивного типу економічного розвитку збільшення питомої ваги оплати праці супроводжується прискореним зростанням ВВП як у фактичних, так і співставних цінах, що підтверджується емпіричними коефіцієнтами еластичності (табл. 1). Кожний відсоток зростання оплати праці найманих працівників супроводжується зростанням ВВП (у порівняних цінах) у середньому на 0,94%, при цьому питома вага оплати праці у структурі ВВП не повинна бути нижчою за 39,3%. Економетричний аналіз підтверджує, що вплив чинників оплати праці та інвестицій в основний капітал на економічне зростання в моделях практично однаковий, їх збільшення обумовлює зростання ВВП. Отже, при екстенсивному типі відтворювальних процесів в Україні забезпечення соціальної орієнтації економіки стає більш інтенсивним із зростанням оплати праці та підвищенням фонду оплати праці у структурі ВВП, а соціальні витрати як чинник економічного зростання і одночасно як характеристика рівня соціальної орієнтації економіки в сучасних умовах розвитку економіки недоцільні. Високі коефіцієнти еластичності інвестицій в основний капітал свідчать, що потенційні можливості економічного зростання мають бути пов'язані з інвестиційною складовою.

Розрахунки показали, що ефективність державного регулювання соціальної орієнтації економіки доцільно оцінювати такими показниками, які значно впливають на соціальну орієнтацію економіки, серед них: витрати зведеного бюджету на соціальні заходи; питома вага оплати праці найманих працівників у ВВП; інвестиції в основний капітал. Оптимальне співвідношення цих витрат, достатній рівень соціального і матеріального забезпечення населення сприятимуть економічному зростанню. Результати дослідження надали можливість оцінити ефективність державного регулювання соціальних витрат держбюджету щодо цільового досягнення рівня соціальної орієнтації економіки та впливу на економічне зростання за 2000-2006 рр.

У розділі 3 „Удосконалення концептуального, правового та науково-методичного забезпечення соціальної орієнтації економіки” обґрунтовано та визначено напрями вдосконалення концептуального забезпечення соціальної орієнтації економіки, надано пропозиції з удосконалення законодавчої бази України щодо забезпечення соціального спрямування економічної політики. Без державного регулювання соціальна орієнтація економіки неможлива, прояви економічної свободи супроводжуються соціальною небезпекою. Забезпечення економічного розвитку та відповідного досягнення соціальних цілей без державного втручання відбувається вкрай неефективно. Державне регулювання соціальної орієнтації економіки - це організація послідовних дій, взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою структурних елементів, що визначають порядок, методи та інструменти спрямованого впливу органів державної влади на соціально-економічні процеси на різних рівнях управління з метою забезпечення соціальної орієнтації економіки.

Напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки визначають цільові соціальні орієнтири, зміст соціально-економічної політики та механізми досягнення цілей, а саме: дотримання вимог економічної та соціальної безпеки; підвищення рівня та якості життя населення; забезпечення ефективного використання трудового потенціалу; створення умов продуктивної праці, трудової, підприємницької, інноваційної активності; створення сприятливих умов формування середнього класу; накопичення людського та соціального капіталу; створення економічних механізмів запровадження системи державних соціальних стандартів та соціальних гарантій, упорядкування чинної системи соціальних гарантій та пільг.

Одночасно пріоритетні напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки визначають соціальні цілі та шляхи їх досягнення та передбачають: орієнтацію вітчизняного виробництва на соціальні потреби населення; раціоналізацію структури державних витрат на соціальні цілі з урахуванням вимог економічного зростання, соціальної виваженості бюджету, соціального спрямування його видатків; застосування державного та регіонального соціальних бюджетів при формуванні та впровадженні стратегій та програм розвитку.

Формування та реалізація механізмів ефективного здійснення державного регулювання потребує: затребування відповідальності суб'єктів господарювання та громадян за правові порушення в економічній, соціальній та трудовій сфері; запровадження системи договірних відносин між центром і регіонами щодо економічного та соціального регіонального розвитку; запровадження державної фінансової підтримки стимулювання розвитку регіонів, забезпечення процесу подолання депресивності регіонів; запровадження в критеріях оцінки діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування показників людського та соціального розвитку; соціалізації складових економічної політики (інвестиційної, цінової, податкової, бюджетної, грошово-кредитної, структурної тощо); формування умов інтеграції України до кращих світових розвинутих соціально-економічних систем.

Досягнення стратегічних пріоритетів соціальної орієнтації економіки можливе за наявності якісної правової бази, яка регламентує процеси забезпечення всебічної безпеки та гідний рівень життя населення. Для усунення недоліків чинної нормативно-правової бази щодо досягнення збалансованості економічних та соціальних інтересів пропонується внести зміни та доповнення до Закону України «Про основи національної безпеки України» та Стратегії національної безпеки України. Вони передбачають усунення ізольованості двох підсистем - економічної та соціальної безпеки - та регламентацію правових положень, які визначають їх взаємодію. Зміни включають: забезпечення ефективного сполучення економічної свободи та державного регулювання економіки щодо соціальної спрямованості економічних реформ; своєчасне попередження протиріч у досягненні економічних та соціальних цілей через запровадження механізмів урегулювання із застосуванням відповідних показників економічної та соціальної безпеки; запровадження в оцінку ефективної діяльності органів державного та регіонального управління показників досягнення економічної та соціальної безпеки.

Удосконалення напрямів державного регулювання процесів соціальної орієнтації економіки потребує застосування інструментів та механізмів, які б надали можливість визначати та використовувати для прийняття управлінських рішень оптимальні значення соціальних витрат забезпечення економічного зростання на регіональному рівні. Обґрунтуванням доцільності та можливості запровадження в практику управління оптимізації витрат державних та місцевих бюджетів у визначеному напрямі є розроблена та апробована методика оцінки витрат на соціальні цілі з урахуванням вимог економічного зростання. Визначення соціальних чинників забезпечення економічного зростання на регіональному рівні здійснено через показники сумарних витрат місцевих бюджетів на соціальні цілі та соціальні трансферти, розраховані на одну особу, у тому числі витрат місцевих бюджетів на соціальні цілі у розрахунку на одну особу; питомої ваги оплати праці у ВДВ (ВРП), а також середньомісячних інвестицій у розрахунку на одне домогосподарство (табл. 2). Розрахунки свідчать про значну незбалансованість фактичних значень показників досягнення соціальних цілей без обмежень для економічного зростання. Фактичні показники або значно нижче межі, необхідної для економічного зростання, або перевищують її.

Таблиця 2. Оцінка соціальної орієнтованості економіки на державному та регіональному рівнях

Досягнення соціальних цілей має враховувати потреби забезпечення економічного зростання через систему бюджетної політики, яка є важливим інструментом державного регулювання процесів економічних та соціальних інтересів. Оптимізація соціальних витрат є свідченням якісного планування національних витрат і доходів. Трансформація бюджетної політики та державного фінансового планування у визначених напрямах забезпечить створення умов для забезпечення соціальної орієнтації економіки. Державне регулювання бюджетної політики потребує її формування і реалізації на засадах, що відповідають загальним стратегіям розвитку держави з соціально орієнтованою економікою і національним особливостям.

Висновки

У дисертаційній роботі на основі здійснених наукових досліджень вирішено актуальну проблему з розробки концептуальних, правових та науково-методичних основ формування та реалізації державного регулювання соціальної орієнтації економіки України. Основні висновки і результати зводяться до такого.

Соціальна орієнтація економіки є стратегічним напрямом державної політики, який визначається Конституцією України, законодавством про національну безпеку, внутрішню та зовнішню політику. У програмах діяльності кожного уряду України, державних та регіональних концепціях, стратегіях, програмах визначається потреба її забезпечення. Але стан та тенденції, які визначають ефективність взаємодії економічної та соціальної сфери, є несприятливими. Низькі економічні можливості щодо вирішення соціальних проблем поряд із неефективним державним регулюванням використання фінансових ресурсів обумовлюють виникнення загроз національній безпеці в економічній та соціальній сферах. Про це свідчать дані 2005-2007 рр., коли витрати на соціальні цілі з державного бюджету стали перешкодою для економічного зростання, а соціальний стан не поліпшився.

Узагальнення теоретичних розробок стосовно соціальної орієнтації економіки свідчать про відсутність чіткої методологічної бази щодо її формування, функціонування та розвитку. Важливість цього наукового напряму підтверджується значною кількістю наукових розробок даної спрямованості. Але за наявності значної теоретичної визначеності проблематики простежується відсутність обґрунтованого концептуального, правового та науково-методичного забезпечення соціальної орієнтації економіки.

Різноманітність наукових підходів до змісту та сутності соціальної орієнтації економіки та правова нерегламентованість дій стосовно її досягнення обумовили проведення теоретичних узагальнень щодо категоріального апарату, який використовується при розкритті процесів регулювання соціального та економічного розвитку з пріоритетністю досягнення соціальних цілей. Обґрунтовано авторське визначення поняття «соціальна орієнтація економіки», основними ознаками якої є усунення протиріч досягнення соціальних та економічних інтересів, безпека, ефективність та збалансованість, можливості розвитку. Соціально орієнтована економіка - система господарювання, що створює умови та надає можливості для досягнення соціальних інтересів особистості, суспільства, держави при додержанні вимог безпеки, забезпеченні ефективного та збалансованого економічного та соціального розвитку.

Можливості якісної оцінки стану соціальної орієнтації економіки та напрямів її регулювання є обмеженими через недостатність статистичного інформаційного забезпечення, незапровадження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України, прийнятої у 2007 р. та нерегламентованість обов'язків виконавчої влади щодо її здійснення. З урахуванням визначених обмежень запропоновано науково-методичну базу державного регулювання процесу забезпечення соціальної орієнтації економіки на державному та регіональному рівнях. На державному рівні в якості показників оцінки доцільності витрат на соціальні цілі з урахуванням можливостей подальшого економічного зростання обґрунтовано використання обсягу ВВП; витрат зведеного бюджету на соціальні заходи; інвестицій в основний капітал; оплати праці найманих працівників у структурі ВВП; чисельності зайнятих; середньорічної вартості основних фондів.

Проблема раціональності фінансових витрат на соціальні цілі зростає у зв'язку з низькими економічними можливостями її вирішення. Для забезпечення збалансованості досягнення економічної та соціальної безпеки пропонується встановити та використовувати порогові значення показників для прийняття якісних управлінських рішень з попередженням ризиків в економічній та соціальній сферах. Розрахунки показали, що витрати зведеного бюджету на соціальні цілі зростали випереджаючими темпами порівняно з темпами зростання ВВП, щорічне випередження становило 8,7% протягом 2000-2006 рр. Подальше збільшення витрат зведеного бюджету на соціальні заходи при збереженні екстенсивного типу відтворювальних економічних процесів буде перешкодою економічного зростання.

Відсутність в Україні довгострокової державної стратегії економічного і соціального розвитку, концепції соціальної держави, наявність недоліків чинної правової бази щодо визначення пріоритетів, напрямів та механізмів досягнення соціальної орієнтації економіки потребує упорядкування правових положень з соціальної орієнтації економіки. Державне регулювання має забезпечити координацію правових положень з національної безпеки та соціальної політики щодо визначення в соціальних пріоритетах положень, спрямованих на усунення загроз національній безпеці в соціальній та економічній сферах. Одночасно необхідно забезпечити взаємодію правових положень Стратегії національної безпеки України щодо сполучення інтересів, загроз та напрямів в економічній та соціальній сферах з метою досягнення цілей соціальної орієнтації економіки. Перспективи формування правової регламентації із становлення соціально орієнтованої економіки пропонується визначити при прийнятті проекту Закону „Концепція соціальної держави України”, формуванні Національної стратегії розвитку, удосконаленні правової бази з національної безпеки та стимулювання розвитку регіонів.