Управління інноваційним потенціалом регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Управління інноваційним потенціалом регіону

Городиський Тарас Іванович

Ужгород - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії Укоопспілки

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Фомішин Сергій Валентинович, Херсонський національний технічний університет МОН України, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Комарницький Ігор Михайлович, Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В'ячеслава Чорновола МОН України, завідувач кафедри маркетингу

кандидат економічних наук, доцент Лещук Віктор Пилипович, Луцький державний технічний університет МОН України, завідувач кафедри фінансів.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент О.Г. Чубарь

Анотація

Городиський Т.І. Управління інноваційним потенціалом регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Ужгородський національний університет, Ужгород, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню проблем формування ефективного механізму управління інноваційним потенціалом регіону. З цією метою розкрито суть поняття “інноваційний потенціал регіону”, його функціональне призначення та структурну будову; виявлено фактори розвитку інноваційного потенціалу регіону та запропоновано алгоритм його оцінки.

В роботі проведено оцінку тенденцій використання інноваційного потенціалу Регіональної агломерації “Дрогобиччина”, розроблено економетричну модель оцінки впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону, запропоновано заходи щодо оптимізації структури та стимулювання розвитку інноваційного потенціалу регіону, розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу Регіональної агломерації “Дрогобиччина”.

Ключові слова: інноваційний потенціал регіону, регіональна агломерація, інноваційна модель розвитку регіону, інноваційна інфраструктура, інноваційна культура.

Аннотация

інноваційний регіональний агломерація економічний

Городиский Т.И. Управление инновационным потенциалом региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие продуктивных сил и региональная экономика. - Ужгородский национальный университет. - Ужгород, 2008.

Диссертация посвящена исследованию проблем формирования эффективного механизма управления инновационным потенциалом региона с целью построения инновационной модели его развития.

В работе произведено теоретико-методологическое исследование инновационного потенциала региона. Исходя из результатов ретроспективной оценки теоретических взглядов и подходов к исследованию инновационного потенциала, получила развитие категория «инновационный потенциал региона»: раскрыта ее сущность, функциональное назначение. Особое внимание было уделено формированию структуры инновационного потенциала региона. Получил развитие вопрос выявления факторов развития инновационного потенциала региона в условия трансформационной экономики. На основе анализа существующих методик оценки инновационного потенциала разработан алгоритм ее осуществления, который предусматривает формирование гибкой системы показателей оценки инновационного потенциала региона, получение необходимой информации, как из официальных источников, так и путем анкетирования субъектов инновационной деятельности.

На основе статистического материала проведен тщательный анализ процессов формирования и функционирования инновационного потенциала Региональной агломерации «Дрогобыччина», выявлены его положительные и отрицательные тенденции развития, проанализированы причины их возникновения. Произведена оценка инновационного потенциала Региональной агломерации «Дрогобыччина» и построена эконометрическая модель оценки влияния инновационного потенциала на процессы развития региона.

В результате анализа условий формирования и функционирования инновационного потенциала Региональной агломерации «Дрогобыччина», измерения современного уровня последнего, были предложены пути повышения его эффективности, сделан прогноз развития до 2015 года. В частности, предложены способы оптимизации и стимулирования развития инновационной инфраструктуры и инновационной культуры, как составляющих инновационного потенциала Региональной агломерации «Дрогобыччина». Разработана организационная модель управления формированием, эффективным функционированием и развитием инновационного потенциала региона, которая предусматривает: формирование сети инновационный структур - технопарков, рекрополиса, курортополиса, агротехнопарка, инновационного центра образования, историко-культурного и спортивно-туристического инновационного центра, бизнесс-инкубатора, их эффективное взаимодействие в едином народнохозяйственном комплексе, что обеспечит сбалансированное развитие всей Региональной агломерации «Дрогобыччина»; создание механизма обеспечения необходимыми финансовыми средствами субъектов инновационной деятельности, который, кроме традиционных источников финансирования, предусматривает формирование условий для развития новых - венчурного капитала, муниципальных ценных бумаг; создание механизма информационного обеспечения инновационной деятельности в регионе.

Ключевые слова: инновационный потенциал региона, региональная агломерация, инновационная модель развития региона, инновационная инфраструктура, инновационная культура.

Annotation

Horodyskyy T.I. Management of innovative potential of region. - The manuscript.

The dissertation is for obtaining a scientific degree of candidate of economic sciences by specialization 08.00.05 - Development of productive forces and regional economic. - Uzhgorod National University. - Uzhgorod, 2008.

The dissertation is devoted to the problem of solving the scientific task of forming the effective management mechanism of region's innovative potential. The organizational model of management of creating, effective functioning and development of region's innovative potential is offered. The essence of notion “innovative potential of region” is specified as well as its structure and functional settings. The aspects of researching the factors of development and methods of estimation of region's innovative potential received their further development. The econometric model of innovative potential's influence on region's development is worked out.

Key words: innovative potential of region, regional agglomeration, innovative model of region's development, innovative infrastructure, innovative culture.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема забезпечення сталого розвитку економіки регіонів та України загалом вимагає: розроблення інноваційної моделі розвитку національної економіки; надання великого значення інформаційному розумінню інтелектуального потенціалу людини і нації; опрацювання механізму піднесення її духовно-інформаційної мобільності, цілеспрямованого формування інтелекту. Вирішення даної проблеми в умовах становлення ринкових відносин доцільно розпочати з регіонів культурно та економічно привабливих, ресурсно багатих, інвестування інноваційної діяльності яких може принести швидку віддачу. До таких регіонів слід віднести Дрогобицьку агломерацію, яка охоплює такі міста, як: Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець.

Слід зазначити, що першою інноваційною структурою в Україні був Трускавецький валеологічний інноваційний центр, який став базовою структурою СЕЗ туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець». Однак розвиток курортополісу Трускавець та ефективне використання наявних в регіоні рекреаційних ресурсів можливе лише при збалансованому розвитку інфраструктури всього регіону, оскільки в Дрогобичі розвиваються нафтопереробний та машинобудівний комплекси, а в Бориславі та Стебнику - функціонують підприємства видобувної та хімічної промисловостей. Саме з метою досягнення збалансованого розвитку усіх сфер діяльності Дрогобиччини і було утворено регіональну агломерацію “Дрогобиччина”, як асоціацію міст та територіальних громад. У свою чергу, для відпрацювання стратегії інноваційного розвитку агломерації, актуальною стає проблема формування дієвого механізму управління інноваційним потенціалом регіону.

Формуванням понятійного апарату, створенням методики оцінки інноваційного потенціалу регіону, розробленням теоретико-методологічних основ побудови інноваційної моделі регіональної економіки займалось ряд вітчизняних та зарубіжних учених. Зокрема заслуговують на увагу роботи Л.Л. Антонюка, О.Ф. Балацького, М. Данько, В.В. Дорофієнка, С.М. Ілляшенка, Ю.М. Канигіна, І.М. Комарницького, В.П. Мікловди, М.В. Одрехівського, М.І. Пітюлича, А.М. Поручника, Г.Й. Жица, Ю. Максимова, С. Митякової, О. Митякова, В. Новохатського, Г.И. Сідунова та інших.

Аналізуючи результати досліджень вказаних авторів щодо інноваційного потенціалу регіону, необхідно зазначити, що в них не знайшли належного висвітлення питання формування механізму управління інноваційним потенціалом регіону, які потребують більш ґрунтовного вивчення. Недостатня глибина досліджень у даному напрямі призвела до того, що на сьогоднішній день відсутні: загальноприйнята структура інноваційного потенціалу регіону; уніфікована методика оцінки інноваційного потенціалу; ефективний механізм організації функціонування та розвитку інноваційного потенціалу; моделі оцінки впливу інноваційного потенціалу на динаміку економічного зростання в регіоні; - що актуалізує тему дисертаційного дослідження та робить її своєчасною.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Висновки та пропозиції щодо ролі інноваційного потенціалу в системі факторів економічної безпеки території використані при виконанні Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім. Івана Франка наступних науково-дослідних робіт: “Дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки територій” (номер державної реєстрації теми 0105U001878); “Моделювання, оцінка та прогнозування стану економічної безпеки регіональних агломерацій” (номер державної реєстрації теми 0108U000588).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження процесів формування та використання інноваційного потенціалу в регіоні, розроблення рекомендацій щодо підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішувались наступні задачі:

- уточнити суть, функції та структуру інноваційного потенціалу;

- визначити сукупність факторів розвитку інноваційного потенціалу регіону;

- розробити методику оцінки інноваційного потенціалу регіону;

- провести аналіз та оцінку розвитку і використання інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”;

- розробити рекомендації щодо оптимізації структурної будови інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”;

- розробити організаційно-економічний механізм управління ефективним функціонуванням інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”;

- побудувати економетричну модель аналізу, оцінки та прогнозування впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.

Об`єктом дослідження є процеси формування інноваційного потенціалу регіону та організаційно-управлінський механізм його ефективного функціонування.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи формування, використання та розвитку інноваційного потенціалу регіону.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались загальнотеоретичні, економіко-статистичні та економетричні методи. Зокрема, для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи: системно-структурний та абстрактно-логічний - при дослідженні сутності поняття “інноваційний потенціал регіону”, визначенні його структурної будови, встановленні сукупності факторів, що впливають на його ефективне використання. За допомогою економіко-статистичних методів досліджувались основні тенденції формування та використання інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”. Зокрема, використовувались методи порівняльного аналізу та анкетування. Однокроковий метод найменших квадратів, оператор оцінки 1МНК застосовувались при побудові економетричної моделі впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, які визначають правила інноваційної діяльності та засади регіональної політики, матеріали науково-практичних конференцій, літературні джерела, періодичні видання та Internet-ресурси, які належать до проблематики інноваційної діяльності, статистичні дані Держкомстату України, статистичні дані, отримані автором шляхом анкетування суб`єктів інноваційної діяльності регіональної агломерації “Дрогобиччина”.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації узагальнено методологічні основи та практичний підхід до управління інноваційним потенціалом регіону. Основні результати, одержані автором у процесі вирішення поставлених у дисертації завдань, що відображають наукову новизну дослідження, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу регіону;

уточнено:

- суть поняття “інноваційний потенціал регіону”;

функціональне призначення інноваційного потенціалу регіону;

структурну будову інноваційного потенціалу регіону;

дістали подальшого розвитку:

- визначення сукупності факторів розвитку інноваційного потенціалу регіону;

- підходи до оцінки інноваційного потенціалу регіону;

- економетричне моделювання впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обґрунтованих рекомендацій органам місцевого самоврядування щодо управління інноваційним потенціалом та його використання при побудові та реалізації інноваційної моделі розвитку регіону.

Основні положення та результати дисертаційної роботи були використані у навчальному процесі спільної кафедри інноватики МОН України та НАН України Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка при викладанні наступних дисциплін: “Інноваційний менеджмент”, «Основи інноваційної діяльності» (довідка № 1271).

Положення дисертаційної роботи, що стосуються дослідження інноваційного потенціалу машинобудівного та аграрного комплексів Регіональної агломерації «Дрогобиччина» використані при розробці програмних документів діяльності регіональної агломерації «Дрогобиччина» (довідка № 007.07).

Положення дисертаційної роботи, що стосуються розвитку інноваційного рекреаційного потенціалу Регіональної агломерації «Дрогобиччина», використані у підготовці та реалізації «Стратегії розвитку агротуризму в Дрогобицькому районі до 2015 року» (довідка № 2/25-2264).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, у якій викладено авторський підхід щодо управління інноваційним потенціалом регіону. Представлені у роботі наукові положення, висновки та пропозиції одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях: “Современные направления теоретических и прикладных исследований” (м. Одеса, 2007 р.); “Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (м. Київ, 2007 р.); “Управління регіональним розвитком: теорія і практика” (Дрогобич, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковано у 10 наукових працях, серед яких 7 статей - у наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг публікацій становить 3,63 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 224 стор. комп`ютерного тексту, в тому числі 28 таблиць та 11 рисунків. Список використаних джерел із 129 найменувань викладений на 11 стор., а 13 додатків - на 41 стор.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, його об`єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення результатів, отриманих автором, та їх апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційного потенціалу регіону” проведено теоретичне дослідження поняття “інноваційний потенціал регіону”: розкрито його сутність, функціональне призначення та структурну будову; визначено сукупність факторів розвитку інноваційного потенціалу регіону та розроблено алгоритм оцінки інноваційного потенціалу регіону.

На основі проведеного аналізу існуючих в економічній літературі визначень поняття інноваційний потенціал регіону та встановлення відмінностей між категоріями «науково-технічний потенціал» та «інноваційний потенціал» розкрито сутність поняття інноваційний потенціал регіону. Запропоновано власне визначення поняття інноваційний потенціал регіону.

Такий підхід до розкриття сутності даної категорії дозволяє уточнити функціональне призначення та структурну будову інноваційного потенціалу регіону.

Структурна будова інноваційного потенціалу регіону базується на таких складових: науково-технічний потенціал регіону, маркетингова складова, а також інноваційна інфраструктура та інноваційна культура.

Дисертантом проведено детальний аналіз усіх структурних елементів та встановлено їх функціональне призначення в інноваційному процесі.

Науково-технічний потенціал регіону - сукупність новацій, створених власними силами, можливостей і здатностей регіону знайти і отримати права на використання необхідних йому новацій, а також замовити нові науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи з потрібної тематики.

Науково-технічний потенціал регіону базується, з одного боку, на власних складових: кадровій, матеріально-технічній, інформаційно-методичній та організаційно-управлінській. З іншого, оскільки регіон слід розглядати як відкриту систему, яка має тісні науково-технологічні, економічні, інформаційні контакти з іншими регіонами країни та зарубіжжя, то він базується на кооперації та інших зв'язках з партнерами щодо створення новацій за угодами, чи через механізм вільної торгівлі ноу-хау, ліцензіями та патентами.

Кадрову складову науково-технічного потенціалу регіону відповідно до її функціонального призначення можна розділити на такі дві групи: 1) особи, які генерують ідеї; 2) особи, які займаються виробничим освоєнням наукових досліджень.

Матеріально-технічна складова науково-технічного потенціалу включає такі три групи: 1) ресурси, задіяні в процесі генерування ідеї; 2) ресурси, задіяні в процесі освоєння наукового дослідження; 3) фінансові ресурси, використані в процесі створення новації.

Інформаційно-методична складова науково-технічного потенціалу включає: 1) інформаційні фонди; 2) системно-технічні засоби інформаційного обслуговування; 3) інформаційні мережі та засоби комунікацій; 4) дані статистичної звітності науково-технічних організацій, вузів, інших суб'єктів науково-технічного потенціалу.

Організаційно-управлінська складова науково-технічного потенціалу включає такі дві групи: 1)організація процесу генерування ідеї; 2) організація виробничого освоєння результатів наукового дослідження.

До окремої складової науково-технічного потенціалу регіону, яка набуває особливо важливого значення в умовах поглиблення науково-технічного співробітництва регіону з іншими економічними суб'єктами, автор пропонує віднести новації, які отримані ззовні у вигляді ноу-хау, ліцензій, патентів або результатів виконання НДДКР.

Отже, науково-технічний потенціал регіону забезпечує створення новації, а процес комерціалізації, перетворення новації у інновацію забезпечується іншою складовою інноваційного потенціалу регіону, яку дисертант пропонує назвати маркетингова.

Маркетингова складова інноваційного потенціалу регіону - здатність регіону, використовуючи наявні ресурси, існуючу інноваційну інфраструктуру та сформовану інноваційну культуру комерціалізувати результати науково-технічної діяльності та забезпечити їх ефективне використання.

Автором здійснено ґрунтовне дослідження методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу, зокрема, методики, яка базується на принципі функціональної декомпозиції, що дозволяє поступово і структуровано представити інноваційний потенціал у вигляді ієрархічної структури окремих елементів, а сам інноваційний потенціал пропонується обраховувати як суму потенціалів усіх його складових та запропоновано алгоритм оцінки інноваційного потенціалу регіону.

Розроблений алгоритм передбачає:

1) розбиття інноваційного потенціалу регіону на складові;

2) введення гнучкої системи показників оцінки інноваційного потенціалу регіону;

3) формування ефективного механізму збору статистичної інформації, необхідної для обрахування показників інноваційного потенціалу регіону;

4) використання єдиного нормування параметрів, зокрема для порівняння показників інноваційного потенціалу, в тому числі, які мають різну розмірність:

 (1)

де n - оцінюваний коефіцієнт після нормування;

b - відповідний показник інноваційного потенціалу;

а - його еталонне значення;

5) визначення показників інноваційного потенціалу регіону за кожною з складових:

(2)

де n_ij - j-й показник і-ї складової інноваційного потенціалу;

sj - ваговий коефіцієнт - j-го показника.

Вагові коефіцієнти показників визначаються експертно за кожною з складових інноваційного потенціалу;

6) обчислення інноваційного потенціалу регіону як суми інноваційних потенціалів усіх його складових:

(3)

де r_i - ваговий коефіцієнт і-ї складової інноваційного потенціалу, який визначається експертно;

М - число складових інноваційного потенціалу регіону.

У другому розділі “Використання інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобичиина” розкрито та проаналізовано основні тенденції процесу формування та використання інноваційного потенціалу регіональної агломерації «Дрогобиччина»; проведена його оцінка та побудована економетрична модель впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.

Міста Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець та Східниця утворюють групу близько розташованих міст, які мають інтенсивні економічні та культурно-побутові зв'язки за рахунок спільного ринку праці, однакової системи цінностей місцевого населення та національно-ментальних чинників. Ці міста утворюють агломерацію міст. Незбаласований економічний розвиток даної агломерації призвів до того, що розвиток одного міста ускладнює розвиток іншого. Збалансування розвитку агломерації вимагає проведення відповідних наукових досліджень, розроблення та реалізації нових організаційно-управлінських та правових механізмів регуляції розвитком. Отже, оцінка та дослідження наявного інноваційного потенціалу регіону є початковим етапом у досягненні поставлених цілей.

На жаль, офіційна статистика не надає достатнього обсягу інформації щодо усіх структурних елементів інноваційного потенціалу регіону. Тому, автором для отримання необхідної інформації була розроблена методика дослідження інноваційного потенціалу суб`єкта господарювання, основною складовою якої є анкета. Для підвищення ефективності збору інформації досліджувані суб`єкти було згруповано відповідно до галузей народного господарства, в яких вони функціонують.

Основні причини, що зумовили тенденцію коливання чисельності винахідників та раціоналізаторів можна поділити на дві групи.

До першої групи належать причини, пов'язані з загальноекономічним розвитком регіону: 1) відсутність бюджетного фінансування або іншої форми державної фінансової підтримки в регіоні винахідництва та раціоналізаторства; 2) нестабільне фінансово-економічне становище підприємств регіону, що призводить до стрибкоподібної зміни витрат на охорону прав об'єктів інтелектуальної власності та раціоналізаторських пропозицій і зумовлює коливання чисельності відділів раціоналізаторства та винахідництва.

До другої групи належать причини, зумовлені неефективністю функціонування місцевих органів самоврядування: 1) відсутність ефективної регіональної програми розвитку та підтримки винахідництва й раціоналізаторства; 2) припинення функціонування на території регіону товариства винахідників та раціоналізаторів.

Щодо фінансового забезпечення інноваційної діяльності, то слід відзначити наступні тенденції: 1) спостерігається різке коливання обсягів фінансування інноваційної діяльності у Регіональній агломерації “Дрогобиччина” загалом; 2) у суб'єктах Регіональної агломерації “Дрогобиччина” спостерігається диференціація залучених фінансових ресурсів; 3) практично відсутня диверсифікація джерел фінансування інноваційної діяльності.

Оскільки основним джерелом фінансування є власні кошти суб'єктів інноваційної діяльності, то головними причинами виникнення першої тенденції можуть бути: по-перше, зміна кількості інноваційно активних підприємств; по-друге, усвідомлення керівництвом підприємств необхідності інноваційної діяльності та поступовий перерозподіл фінансових ресурсів зі сфери традиційного виробництва у сферу інноваційної діяльності; по-третє, отримання інноваційно активними підприємствами прибутків та реінвестування їх в інноваційну діяльність.

Щодо другої тенденції, яка спостерігається у залученні фінансових ресурсів, то необхідно відзначити, що серед усіх суб'єктів регіональної агломерації “Дрогобиччина” найбільш позитивні результати має м. Дрогобич. Зокрема, 2001 року - це 95% всіх фінансових ресурсів залучених суб'єктами інноваційної діяльності Агломерації, 2002 року - 51%, 2003 року - 96%, 2004 року - 99%., 2005 року - 96%, 2006 року - 98,6%. Причиною виникнення такої ситуації на нашу думку може бути кількість інноваційно активних підприємств.

Щодо третьої тенденції, то основними причинами її виникнення можна вважати наступне: 1) відсутність ефективної науково обґрунтованої інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку Регіональної агломерації “Дрогобиччина”; 2) відсутність на території Регіональної агломерації “Дрогобиччина” необхідної інноваційної інфраструктури.

Щодо розвитку інформаційно-методичної складової, то можна зробити наступні висновки: по-перше, інформаційному наповненню інноваційної діяльності на підприємствах приділяється недостатньо уваги, зокрема, основними джерелами отримання інформації є періодичні видання українського та російського походження та інформація, отримана під час участі підприємств у виставках і ярмарках. Однак практично не використовується для отримання необхідної інформації таке потужне на сьогодні джерело як всесвітня мережа INTERNET. Лише кілька підприємств, зокрема ВАТ НПК “Галичина”, ВАТ “Дрогобицький долотний завод”, ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” мають власні web-сайти. Однак, основним недоліком є відсутність системного підходу в отриманні, обробці та зберіганні інформації. Зокрема, жодне підприємство не має баз даних щодо: розробок, які проводяться як в Україні, так і за її межами в даному напрямі; наявності охоронних документів на інтелектуальну власність з проблем, які цікавлять підприємство; по-друге, на рівні суб'єктів Регіональної агломерації “Дрогобиччина” не зроблено жодної спроби щодо розробки ефективного механізму формування інформаційних фондів з проблем інноваційної діяльності. Це призводить до того, що департаменти з питань економіки не володіючи інформацією про стан розвитку інноваційної діяльності в регіоні, не можуть впливати на цей процес, залучати фінансові та інші ресурси, надавати консультаційну та іншу необхідну допомогу суб'єктам інноваційної діяльності.

Стан розвитку та використання інноваційної інфраструктури в регіоні можна оцінити як негативний. Зокрема, основними проблемами, які існують в даній сфері, можна вважати: 1) неузгодженість державних і економічних форм та механізмів управління інноваційними процесами, в результаті чого наукові, виробничі, фінансові та інші ресурси регіону або не використовуються, або використовуються частково; 2) при реальній можливості створення різноманітних фондів підтримки інноваційної діяльності відсутність інтересу органів влади до цього дієвого фінансового важеля підтримки і розвитку інноваційної регіональної політики; 3) відсутність ефективної законодавчої бази, що регламентує і стимулює діяльність підприємств, які освоюють виробництво наукомісткої продукції; 4) слабка інформованість вчених, відсутність можливості їх виїзду для обміну досвідом на провідні підприємства України і світу не дозволяє їм адекватно орієнтуватись у передових технологіях, тоді, як керівники провідних підприємств закуповують технології, не адаптовані до місцевих умов; 5) відсутність спеціалістів з інноваційного менеджменту, які знають специфіку галузей; 6) відсутність механізмів регулювання процесами ліцензування і охорони інтелектуальної власності, особливо щодо продажу винаходів, ноу-хау та технологій за кордон.

Щодо інноваційної культури, складової інноваційного потенціалу регіону, яка набуває дедалі більшої ваги в умовах конкурентного середовища, то слід зазначити, що основними причинами її низького рівня є: 1) відсутність стратегії дії щодо підвищення рівня інноваційної культури в регіоні; 2) відсутність або недостатня увага з боку суб'єктів інноваційної діяльності до даної проблеми.

Отже, в регіоні не здійснюється збалансована, комплексна інноваційна політика, а результативність інноваційної діяльності залежить від індивідуальних зусиль суб`єктів господарювання. Це підтверджують і результати, проведеної за методикою Жица Г.Й., оцінки інноваційного потенціалу Регіональної агломерації “Дрогобиччини”, яка передбачає розрахунок індексу інноваційної відповідності. Після незначної тенденції зростання з 2003 р. до 2005 р. спостерігається падіння даного індексу у 2006 році (рис.2.), що зумовлено значною залежністю економіки регіону від ефективності діяльності великих промислових підприємств ВАТ «НПК-Галичина», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів».

Дисертантом побудовано економетричну модель оцінки впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону. Як залежну змінну (Y) оберемо ВВП на душу населення Регіональної агломерації “Дрогобиччина”, оскільки використання інноваційного потенціалу повинно бути спрямоване на забезпечення економічного зростання, про що здебільшого свідчить ріст ВВП.

Серед основних чинників, що впливають на ВВП на душу населення в контексті інноваційного потенціалу, можна виділити наступні: кількість інноваційно активних промислових підприємств (х₁); кількість об`єктів інноваційної інфраструктури (х₂); витрати на дослідження та розробку, тис. грн, (х₃); витрати на придбання засобів виробництва, тис. грн, (х₄); витрати на технологічну підготовку виробництва, тис. грн, (х₅); витрати на маркетинг, рекламу, тис. грн, (х₆); чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій (х₇); обсяг реалізованої інноваційної продукції, млн. грн, (х₈).

(4)

кількість інноваційно активних промислових підприємств приблизно на 80% визначається кількістю об`єктів інноваційної інфраструктури та чисельністю винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

відносна зміна кількості інноваційно активних промислових підприємств відбувається швидше, ніж відносна зміна кількості об`єктів інноваційної інфраструктури та чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

якщо кількість об`єктів інноваційної інфраструктури зміниться на 1 од., то кількість інноваційно активних промислових підприємств зміниться на 0,9 од.;

якщо чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій збільшиться на 1 од., то кількість інноваційно-активних промислових підприємств зміниться на 0,01 од.;

(5)

- відносна зміна обсягів реалізованої інноваційної продукції проходить швидше ніж відносна зміна кількості інноваційно активних промислових підприємств, витрат на дослідження та розробку, витрат на придбання засобів виробництва, витрат на технологічну підготовку виробництва та витрат на маркетинг і рекламу;

- обсяги реалізованої інноваційної продукції приблизно на 90% визначаються зміною кількості інноваційно-активних промислових підприємств, витрат на дослідження та розробку, витрат на придбання засобів виробництва, витрат на технологічну підготовку виробництва та витрат на маркетинг і рекламу;

- вплив обраних факторів на зміну обсягів реалізованої інноваційної продукції є незначним, разом з тим, спостерігається обернений зв`язок між кількістю інноваційно-активних промислових підприємств, витратами на дослідження і розробку та на придбання засобів виробництва і обсягами реалізованої інноваційної продукції, про що свідчать від`ємні значення відповідних оцінок параметрів моделі.

(6)

- відносна зміна обсягів ВВП на душу населення відбувається швидше ніж відносна зміна кількості інноваційно активних промислових підприємств;

- зміна обсягів ВВП на душу населення приблизно на 70% визначається зміною кількості інноваційно активних промислових підприємств;

- якщо кількість інноваційних підприємств зросте на 1 од., то обсяги ВВП на душу населення району зменшаться на 0,84 од. за умови, що всі інші фактори залишаться без змін. Причиною такого стану, на нашу думку, є експортна орієнтація інноваційно активних підприємств, які споживаючи ресурси в регіоні, експортують готову продукцію, що не відображається у статистичних даних підсумків господарської діяльності регіону.

У третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності інноваційного потенціалу регіону” наводяться рекомендації органам місцевого самоврядування щодо оптимізації структурної будови інноваційного потенціалу регіону, побудови організаційно-економічного механізму управління функціонуванням інноваційного потенціалу та здійснено прогноз розвитку інноваційного потенціалу регіону до 2015 року.

До основних диспропорцій у формуванні структурної будови інноваційного потенціалу регіону та їх негативних наслідків слід віднести: наявність значної кількості висококваліфікованої кадрової складової, проте відсутність фінансових ресурсів, необхідних для її повноцінного використання, призводить до непоправної втрати талановитих конструкторів, інженерів та винахідників; нестача фінансових ресурсів призводить до морального та фізичного старіння матеріально-технічної складової, що гальмує в часі, а інколи унеможливлює ефективне здійснення НДДКР та зумовлює втрату інноваційної ідеї; недостатній рівень розвитку інноваційної інфраструктури ускладнює процес формування та розвитку в регіоні джерел фінансування інноваційної діяльності, гальмує розвиток інформаційно-методичної складової інноваційного потенціалу та процес комерціалізації інновацій; низький рівень інноваційної культури в регіоні значно ускладнює весь процес інноваційної діяльності.

Тому першочерговими задачами, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, можна вважати: 1) формування необхідної інноваційної інфраструктури в регіоні; 2) досягнення високого рівня інноваційної культури.

Як показав аналіз стану інноваційного потенціалу регіону, найбільш болючою проблемою є забезпечення інноваційної діяльності фінансовими ресурсами, тому особливу увагу слід приділити формуванню кредитно-фінансової системи інноваційної інфраструктури. Зокрема, на думку автора, перспективним є встановлення прямих контактів з зарубіжними венчурними фондами та відкриття їх представництв на території Регіональної агломерації “Дрогобиччина”. Це дасть змогу підприємствам отримати доступ до джерел венчурного капіталу та набути необхідного досвіду в організації діяльності венчурного фонду. Окрім цього необхідно розпочати на базі вищих учбових закладів регіону та області підготовку менеджерів венчурного капіталу. Ще одним важливим кроком автор вважає налагодження активної співпраці між органами місцевого самоврядування, керівниками фінансово-кредитних установ та інноваційно активних підприємств, розроблення ефективної системи стимулювання та державної підтримки такої співпраці.

Процес підвищення рівня інноваційної культури в регіоні повинен досягатись проведенням наступних заходів: 1) формування та реалізація ефективної програми розвитку регіону на інноваційній основі; 2) організація районних, міських конкурсів на кращі раціоналізаторські і винахідницькі пропозиції за галузями промисловості, лісового комплексу, сільського господарства, транспорту і зв'язку тощо; сприяння участі у різноманітних науково-технічних та інноваційних виставках-ярмарках, конференціях та семінарах з інноваційної тематики організаціям та підприємцям, які беруть участь у винахідницькій та раціоналізаторській діяльності та активно впроваджують інновації; висвітленням через засоби масової інформації проблем та необхідності інноваційної діяльності в регіоні; 3) відновлення діяльності на теренах Регіональної агломерації “Дрогобиччина” Всеукраїнської організації винахідників та раціоналізаторів України, активне її залучення до вирішення інноваційних проблем регіону; 4) робота з дітьми та молоддю: відновлення мережі гуртків “Юний технік”, “Умілі руки”; організація зустрічей молоді з підприємцями-інноваторами та винахідниками й раціоналізаторами регіону; 5) розуміння необхідності та всестороннього сприяння побудові інноваційної моделі розвитку регіону з боку керівництва усіх рівнів органів місцевого самоврядування.

Однак, щоб функціонування інноваційного потенціалу мало системний, збалансований та максимально ефективний характер, автором запропоновано організаційно-економічний механізм управління інноваційним потенціалом агломерації.

Висновки

У дисертації досліджено інноваційний потенціал регіону на прикладі інноваційного потенціалу Регіональної агломерації «Дрогобиччина», запропоновано практичні рекомендації органам місцевого самоврядування щодо підвищення ефективності процесу управління інноваційним потенціалом регіону. За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Розкрито сутність поняття “інноваційного потенціалу регіону” та його функціональне призначення. Під інноваційним потенціалом регіону слід розуміти здатність регіону як окремої економічної одиниці в існуючих соціально-економічних та політичних умовах, використовуючи власний науково-технічний потенціал створювати новації, отримувати новації або проміжні результати ззовні та, враховуючи інноваційну інфраструктуру регіону і сформовану інноваційну культуру, доводити їх до кінцевого споживача. Розрізняють дві групи функцій інноваційного потенціалу регіону розрізняють дві групи функцій. До першої належать загальні функції:

1) генеруюча - забезпечення умов для виникнення ідеї новації;

2) виробнича - перетворення ідеї в конкретний продукт - новацію;

3) збутова - доведення новації до кінцевого споживача.

До другої групи належать спеціальні функції:

1) створення основи для кооперації даного економічного регіону з іншими районами країни, а при експортній орієнтації регіону - також за кордоном;

2) створення умов для поліпшення добробуту населення;

3) вихід регіону на якісно новий техніко-технологічний рівень розвитку.

2. Уточнено структуру інноваційного потенціалу регіону з виділенням наступних структурних елементів: науково-технічний потенціал, маркетингова складова, інноваційна інфраструктура, інноваційна культура. Своєю чергою науково-технічний потенціал - це кадрова, матеріально-технічна, інформаційно-методична та організаційно-управлінська складові та новації, отримані регіоном ззовні.

Маркетингова складова інноваційного потенціалу регіону - здатність регіону, використовуючи наявні ресурси, існуючу інноваційну інфраструктуру та сформовану інноваційну культуру комерціалізувати результати науково-технічної діяльності та забезпечити їх ефективне використання. До неї входять наступні структурні елементи: людські, фінансові, інформаційні ресурси, необхідні для доведення новації до кінцевого споживача, тобто перетворення новації у інновацію.

3. Визначено сукупність факторів, які впливають на розвиток та ефективне функціонування інноваційного потенціалу регіону. За змістом фактори можна розділити на такі групи:

1) нормативно-правові;

2) фінансово-економічні;

3) організаційні.

Проаналізувавши вплив нормативно-правових факторів, слід виділити наступні позитивні та негативні моменти. До позитивних належить намагання останніми роками законодавчо врегулювати сферу інноваційної діяльності шляхом прийняття базових законопроектів: Закон України “Про інноваційну діяльність”, Закон України “Про науково-технічну діяльність”, Закон України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” і т.д. Недоліком українського інноваційного законодавства є той факт, що законодавчо не врегульовані фундаментальні проблеми: не розроблено чіткого механізму торгівлі інтелектуальною власністю, зокрема створеної в державному секторі економіки; не прийнято Закон “Про інноваційну статистику”; не розроблено механізму державного або приватного страхування інноваційних ризиків; не розроблено ефективних механізмів залучення фінансових ресурсів в інноваційну сферу; механізм стимулювання інноваційної діяльності, який закладено в Законі України “Про інноваційну діяльність” містить багато можливостей для використання корупційних схем; значна кількість прийнятих нормативних актів носить декларативний та суперечливий характер.

До другої групи факторів належать:

1) система фінансування інноваційної діяльності;

2) система формування сприятливого економічного середовища в інноваційній сфері.

Аналізуючи забезпечення інноваційної діяльності фінансовими ресурсами, слід відзначити:

- наявність значної кількості можливих джерел фінансування в регіоні. Однак реалії показують, що в умовах перехідної економіки значна частина джерел, які активно використовуються в країнах з розвиненими ринковими відносинами, з різних причин (недосконале законодавство, відсутність або недостатній розвиток ринкових фінансових інститутів, обмежений доступ до необхідної інформації та відсутність кваліфікованих спеціалістів, наявність бюрократично-корумпованих перепон на шляху до джерел фінансування тощо), є недоступними для суб`єктів інноваційної діяльності.

- відсутність ефективної державної та регіональної інноваційної політики, зокрема у сфері її фінансового забезпечення, через що реалізація інноваційних проектів значною мірою залежить від фінансової спроможності суб`єктів господарювання, оскільки основним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти суб`єктів інноваційної діяльності - 70-80%.

У світовій практиці державна підтримка інноваційної сфери відбувається шляхом прямого і непрямого регулювання. Прямі методи регулювання мають переважно дві форми: адміністративно-відомчу і програмно-цільову. Адміністративно-відомча форма передбачає пряме дотаційне фінансування відповідно до спеціальних законів. Програмно-цільова форма - це конкретне фінансування в рамках державних програм підтримки нововведень, створення системи держконтрактів на придбання тих чи інших товарів і послуг, надання пільгових кредитів фірмам, що розробляють і доводять до комерціалізації нові продукти.

До непрямих методів належать податкова, кредитна, митна, амортизаційна і цінова політика. Ці методи використовуються насамперед для створення сприятливого інноваційного клімату.

До третьої групи належать організаційні фактори: механізм інноваційної діяльності в регіоні; формування та реалізація інноваційної політики регіону.

4. У результаті дослідження методики оцінки інноваційного потенціалу регіону було розроблено систему показників, які описують його структурні елементи та запропоновано алгоритм проведення відповідної оцінки. Особливу увагу приділено механізму збору необхідної статистичної інформації та запропоновано отримувати інформацію про рівень інноваційної культури, інноваційну інфраструктуру, маркетингову складову тощо методом анкетування. Даний механізм передбачає участь органів державного самоврядування, суб`єктів інноваційної діяльності та вищих навчальних закладів.

5. У результаті проведеного аналізу та оцінки функціонування інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина” можна зробити наступні висновки: після значного погіршення кількісних та якісних параметрів інноваційного потенціалу регіону в період економічної кризи, наприкінці 90-х років, спостерігається стабілізація та певні ознаки зростання. Позитивним фактом є поява підприємств інноваторів-лідерів, які здійснюють повний цикл створення інновації, та інноваторів-послідовників, які вкладають фінансові ресурси в новітні технології та придбання інтелектуальної власності. Серед негативних моментів: недостатній обсяг фінансового забезпечення інноваційної діяльності в регіоні; відсутність диференціації джерел залучення фінансових ресурсів; значне переважання серед інноваційно активних підприємств суб`єктів господарювання, які вкладають фінансові ресурси лише в модернізацію засобів виробництва; відсутність належного інформаційного забезпечення та використання сучасних методів організації інноваційної діяльності; низький рівень розвитку інноваційної інфраструктури та інноваційної культури в регіоні; відсутність регіональної стратегії розвитку інноваційної сфери.

6. Дослідження інноваційної інфраструктури як складової інноваційного потенціалу регіону дозволило вдосконалити процес її формування та функціонування. Інноваційна інфраструктура в регіоні повинна бути мережею взаємопов'язаних структурних одиниць, які надають необхідні послуги суб'єктам інноваційної діяльності. Це повинні бути структури основним видом діяльності яких є сприяння ефективній інноваційній політиці в регіоні та за його межами. Пропонується формувати інноваційну інфраструктуру, керуючись її функціональним призначенням. Особливу увагу приділено створенню структурних елементів кредитно-фінансової сфери інноваційної інфраструктури, які повинні утворюватись та функціонувати на основі принципів: цілісності, постійності; забезпеченості. Запропоновано практичні заходи, реалізація яких дозволить підвищити ефективність формування та функціонування інноваційної інфраструктури в регіоні.

7. Дослідження інноваційної культури як складової інноваційного потенціалу регіону дозволило запропонувати механізм підвищення її рівня в регіоні. Даний механізм включає: виявлення факторів, які впливають на формування інноваційної культури на рівні особистості, організації та регіону; реалізацію комплексу заходів для підвищення її рівня; проведення постійного моніторингу рівня інноваційної культури та внесення відповідних коректив.

8. У результаті узагальнення теоретичного матеріалу та практичного дослідження інноваційного потенціалу регіону було розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу регіону. Дана модель передбачає: утворення в складі виконавчого органу регіональної агломерації “Дрогобиччина” департаменту розвитку, який реалізовуватиме інноваційну політику на території всього регіону; збір, обробку та зберігання необхідної суб`єктам інноваційної діяльності інформації; формування інноваційної стратегії розвитку Регіональної агломерації “Дрогобиччина”, яка передбачає утворення мережі інноваційних структур - технопарків, рекрополісів, бізнес-інкубаторів та їх ефективну взаємодію в єдиному народногосподарському комплексі, що забезпечить збалансований розвиток усієї Регіональної агломерації “Дрогобиччина”; забезпечення необхідними фінансовими ресурсами суб`єктів інноваційної діяльності шляхом залучення традиційних джерел фінансування та створення умов для використання нових джерел - венчурний капітал, муніципальні цінні папери; формування мережі консультаційно-освітніх структур, які зможуть надавати необхідні послуги суб`єктам інноваційної діяльності та готувати кадровий потенціал; розробку заходів щодо представлення суб`єктів інноваційної діяльності Регіональної агломерації “Дрогобиччина” на вітчизняному та світовому ринках.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

інноваційний потенціал регіональний агломерація економічний

1. Шутенко В.О., Городиський Т.І. Інноваційний потенціал регіону: теоретичний аспект // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. № 436.-Львів,-2001.-С. 427-431. (0,27 друк. арк.), (Особистий внесок автора полягає у розкритті сутності категорії інноваційний потенціал регіону, його функціонального призначення та структурної будови - 0,1 друк. арк.)

2. Городиський Т.І. Методика оцінки інноваційного потенціалу регіону // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. Вип. 16.6.-Львів: НЛТУУ, 2006.-С. 235-241. (0,34 друк. арк.).

3. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал регіону: суть, функції та структура // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 220: В 3-х томах, том 3.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.-С. 889-901. (0,54 друк. арк.).

4. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал регіональної агломерації «Дрогобиччина»: особливості формування та реалізації // Науковий вісник: Зб. науково-технічних праць. Вип.16.7.-Львів: НЛТУУ, 2006.-С. 249-258. (0,48 друк. арк.).

5. Городиський Т.І. Основні засади та етапи формування економетричної моделі інноваційного потенціалу регіональної агломерації «Дрогобиччина» // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 221: В 3-х томах, том 3.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.-С. 865-875. (0,27 друк. арк.).

6. Городиський Т.І. Оптимізація структурної будови інноваційного потенціалу регіону //Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. Вип. 17.1.-Львів: НЛТУУ, 2007.-С. 193-201. (0,48 друк. арк.).

7. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал: фактори впливу //Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. Вип. 17.2.-Львів: НЛТУУ, 2007.-С. 276-285. (0,55 друк. арк.).

8. Roman Matkovskyj, Myron Babiak, T.Horodyskyj Potencial ekonomichny panstwa i terytorium: istota, budowa, jego organizacija i samoorganizacija //Wyzsca szkola hotelarstwa i turystyki w Jasle. Zeszyty naukowe. Zeszyt 4.-Jaslo, 2006.-C. 200-208. (0,43 друк. арк.), (Особистий внесок автора полягає у розкритті процесу самоорганізації економічного потенціалу - (0,15 друк. арк.).

...