Актуальність теми. Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку України зумовлюють спрямованість зусиль вітчизняної економічної думки на пошук шляхів забезпечення конкурентоспроможності підприємств, галузей, регіонів та економіки країни в цілому. Конкурентоспроможність є узагальнюючою характеристикою підприємства, для забезпечення якої використовуються різні підходи, але, незважаючи на їх різноманіття, всі дослідники виходять з того, що забезпечення конкурентоспроможності, як сукупності заходів, повинне мати системний характер. А це вимагає цілісного підходу до забезпечення стійкої виробничо-господарської, фінансово-економічної, організаційно-управлінської діяльності.

Збільшені вимоги до стійкого ефективного функціонування машинобудівних підприємств, як основи вітчизняної промисловості, вимагають розробки та реалізації більш досконалих підходів до забезпечення конкурентоспроможності. Сьогодні підґрунтям конкурентоспроможності машинобудівних підприємств повинні стати не тимчасові конкурентні переваги, отримані підприємствами на основі державної підтримки (податкові пільги, високі тарифні бар'єри) чи порівняльних переваг (дешева робоча сила та сировина), а стійкі конкурентні переваги, які є результатом зваженої економічної політики на рівні окремого підприємства, спрямованої на забезпечення якості використовуваних ресурсів і їх стійкості до зовнішніх загроз. Тому в сучасних умовах стан економічної стійкості підприємства є основою його конкурентоспроможності, а проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі його економічної стійкості набуває особливої актуальності та значущості.

Необхідність розробки підходу до забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі підвищення їх економічної стійкості зумовила актуальність теми дисертації, її значення для функціонування та розвитку машинобудівних підприємств в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. При виконанні теми ДН-33-03 "Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарської діяльності в умовах глобалізації економіки" (номер державної реєстрації 0103U000421, 2003-2005 рр.) за участю автора розроблено науково-методичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємств на основі їх економічної стійкості. При виконанні теми "Інноваційна модель сталого розвитку виробничих систем у динамічних умовах господарювання" (номер державної реєстрації 0106U000291, 2006-2007 рр.) за участю автора розроблено способи оцінки рівня конкурентоспроможності машинобудівного підприємства з використанням розроблених показників якості використовуваних ресурсів і їх стійкості до зовнішніх загроз.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо забезпечення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств на основі економічної стійкості.

Відповідно до мети дослідження були вирішені такі наукові та практичні завдання:

проаналізовано стан конкурентоспроможності машинобудівних підприємств України в контексті світових тенденцій у галузі;

обґрунтовано підхід до забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі підвищення його економічної стійкості;

проаналізовано взаємозв'язок між поняттями "економічна стійкість", "стійка конкурента перевага" та "конкурентоспроможність" й уточнено їх відповідно до забезпечення конкурентоспроможності на основі економічної стійкості;

доведено можливість використання ресурсного підходу до оцінки економічної стійкості підприємства;

визначено вимоги, яким мають відповідати ресурси підприємства для формування стійких конкурентних переваг;

розроблено класифікацію чинників, вплив яких визначає економічну стійкість підприємства;

уточнено напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості;

використано розроблені рекомендації в діяльності машинобудівних підприємств.

Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність підприємства. Предметом дослідження є економічна стійкість підприємства як основи забезпечення його конкурентоспроможності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання, методів, прийомів і принципів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі економіки підприємства, менеджменту, управління конкурентоспроможністю, економічної стійкості, економічного аналізу та економіко-математичного моделювання.

У роботі використано логічний аналіз (при аналізі взаємозв'язку між поняттями "економічна стійкість", "стійка конкурента перевага" та "конкурентоспроможність"), метод аналогій (для дослідження підходів до забезпечення конкурентоспроможності підприємств), експертно-аналітичний метод (при проведенні експертних опитувань спеціалістів підприємств з метою обстеження й аналітичного вивчення рівня економічної стійкості підприємства), метод структурного аналізу (при розробці класифікації чинників, вплив яких визначає економічну стійкість підприємства), метод порівняння (при обґрунтуванні напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості), метод управлінського моделювання (при розробці формалізованих відображень методів управління економічною стійкістю підприємства), методи упорядкування та ранжирування (при формуванні сукупності показників рівня економічної стійкості підприємства).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у формуванні теоретичних положень щодо забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості та розробці способів оцінки економічної стійкості машинобудівного підприємства з використанням ресурсного підходу.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в такому:

уперше:

економічна стійкість підприємства розглядається як основа забезпечення його конкурентоспроможності, що досягається шляхом забезпечення стійкості всіх видів ресурсів до зовнішніх загроз і формування стійких конкурентних переваг;

удосконалено:

класифікацію чинників, що впливають на економічну стійкість машинобудівного підприємства, шляхом визначення їх типів, класів, родів і видів;

уточнено:

поняття стійких конкурентних переваг машинобудівного підприємства, що розглядаються як результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, маркетингової та збутової діяльності підприємства, які ведуть до довгострокового отримання кращих, ніж у конкурентів результатів роботи підприємства та є основою забезпечення його конкурентоспроможності;

поняття економічної стійкості підприємства, що розглядається як комплексна характеристика здатності підприємства до підтримки його функціонування в умовах конкуренції в довгостроковій перспективі, що становить основу забезпечення стійких конкурентних переваг;

послідовність оцінки економічної стійкості підприємства шляхом уведення показників якості та стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу, які є аналітичною основою визначення напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства;

отримало подальший розвиток:

використання ресурсного підходу до оцінки економічної стійкості шляхом розробки показників якості ресурсу, стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Отримані результати являють собою методичну базу забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

оцінки економічної стійкості підприємства з використанням ресурсного підходу;

вибору напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості.

Результати дослідження використано на промислових підприємствах м. Луганськ, що підтверджується відповідними документами: ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" (довідка № 1210/8-12 від 19.10.2007), ВАТ "Завод гірничо-рятувальної техніки "Горизонт" (довідка № 1387 від 15.11.2007).

Особистий внесок здобувача. Положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості. Особистий внесок у праці, що опубліковані в співавторстві, визначено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень повідомлені, обговорені та схвалені на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих учених "Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі" (м. Донецьк, 2005 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства" (м. Донецьк, 2006 р.), XI Міжнародній науково-практичній конференції "Фінанси України" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів" (м. Донецьк, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Управлінський потенціал у системі економічного розвитку" (м. Луганськ, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 10 наукових працях, серед яких 6 статей - у наукових журналах, 2 статті - у збірниках наукових праць, 2 публікації - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 2,75 д. а., з яких особисто автору належать 2,5 д. а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, що викладені на 198 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 16 таблиць і 12 рисунків, які подано на 26 сторінках. Список використаних джерел із 214 найменувань уміщено на 19 сторінках, 1 додаток - на 2 сторінках.

конкурентоспроможність економічна стійкість ресурсний

Основний зміст дисертаційної роботи

У дисертації на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості. Сучасний період світового розвитку машинобудування характеризується значним посиленням конкурентної боротьби. Конкурентна боротьба розгортається як на ресурсних ринках (конкуренція за природні, трудові, фінансові ресурси), так і на ринках готової продукції машинобудування, яка до того ж є основою функціонування всіх інших галузей промисловості. Особливо ці процеси стосуються внутрішньогалузевої конкуренції у вітчизняному машинобудуванні, яке сьогодні знаходиться на стадії стагнації, зумовленою нестабільною загальноекономічною та політичною ситуацією в країні. Наслідком цього є відсутність стійких конкурентних переваг у порівнянні зі світовими виробниками, які розглядаються нами як результат діяльності підприємства, а не як результат державної підтримки. Тому важливого значення для підприємства за таких умов набувають питання освоєння сучасних ринково-орієнтованих методів управління та розробки нових концепцій і підходів до забезпечення конкурентоспроможності. Одним із таких підходів є забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі забезпечення його економічної стійкості. У зв'язку з цим у науковій літературі навіть використовується словосполучення "стійка конкурентоспроможність" та "конкурентостійкість", що свідчить про необхідність досягнення підприємством конкурентних переваг на деякий значний проміжок часу, тобто стійких конкурентних переваг.

У більшості досліджень конкурентні переваги розглядаються як основа формування конкурентоспроможності. Але якщо розглядати конкурентну перевагу або як рівень ефективного використання наявних у його розпорядженні ресурсів, або як засіб задоволення потреби ринку, або досягнення мети підприємства, то можна простежити їх орієнтацію на статичну миттєву наявність, що наближає це поняття до категорії "потенціал". Тому й існуючі способи забезпечення конкурентних переваг орієнтовані на вирішення обмеженого кола поточних економічних і соціальних питань у діяльності підприємства на деякому короткому проміжку часу. Щоб позбавитися вказаного недоліку, пропонується ввести поняття "стійка конкурентна перевага", під якою розуміється результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, маркетингової та збутової діяльності підприємства, що ведуть до довгострокового отримання кращих, ніж у конкурентів, результатів роботи підприємства та є основою забезпечення його конкурентоспроможності. Нестійкі конкурентні переваги можуть зникати або ослаблятися під впливом внутрішніх і зовнішніх змін у діяльності підприємства (наприклад, податкові й тарифні пільги, які можуть бути відмінені у зв'язку зі змінами в податковому законодавстві). Стійкі конкурентні переваги повинні зберігатися в умовах змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі, а оскільки основою функціонування машинобудівного підприємства є перетворення ресурсів, то і стійкість конкурентних переваг виникає на основі якості та стійкості ресурсів підприємства до зовнішніх загроз.

Дослідження питання формування стійких конкурсних переваг та їх використання для забезпечення конкурентоспроможності підприємства пов'язане з визначенням споріднених характеристик економічних систем. До близьких за змістом характеристик підприємства можна віднести такі: "конкурентоспроможність", "ефективність", "економічна безпека" та "економічна стійкість". Але проведений аналіз показав, що найбільш узагальнюючою характеристикою з наведених є конкурентоспроможність підприємства. Це дає можливість сформулювати узагальнюючу функціональну залежність між зазначеними характеристиками:

С_E = f (Ef; ES; St), (1)

де С_E - узагальнююча характеристика конкурентоспроможності підприємства; Ef - узагальнююча характеристика ефективності підприємства; ES - узагальнююча характеристика економічної безпеки підприємства; St - узагальнююча характеристика економічної стійкості підприємства.

Кожна з інших зазначених вище характеристик є необхідним елементом забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Так, економічна ефективність є обов'язковою складовою конкурентоспроможності підприємства, оскільки ефективність є результатом функціонування підприємства як виробничо-комерційної системи на основі трансформування ресурсів у процесі виробництва. Важливим аспектом ефективності є здатність забезпечити підприємство джерелами для формування конкурентоспроможності. Економічна безпека має забезпечувати підприємству стан захищеності ресурсів, що дозволяє безпечно використовувати стійкі конкуренті переваги.

Дослідження показали, що однією з необхідних умов конкурентоспроможності підприємства є його економічна стійкість. Результатом розвитку та поширення теорії стійкого економічного розвитку стало багато різноманітних визначень поняття "економічна стійкість". Проведений аналіз дозволяє уточнити поняття економічної стійкості підприємства як комплексної характеристики здатності підприємства до підтримки його функціонування в умовах конкуренції в довгостроковій перспективі, що становить основу забезпечення стійких конкурентних переваг. Уточнення поняття стійкої конкурентної переваги допомагає розглянути конкурентоспроможність підприємства як узагальнюючу порівняльну характеристику підприємства, що виникає в результаті використання стійких конкурентних переваг і забезпечується на основі економічної стійкості підприємства.

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі його економічної стійкості є надзвичайно важливим та складним завданням, оскільки і економічна стійкість підприємства, і його конкурентоспроможність є узагальнюючими характеристиками підприємства, для опису яких використовується значна кількість чинників зовнішнього та внутрішнього середовища.

Взаємозв'язок визначених та уточнених у роботі понять наведено на рис.1.

Таким чином, дослідження передумов забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості дозволило уточнити співвідношення між основними характеристиками підприємства. Це дає змогу проаналізувати сучасні напрями досліджень у цій галузі, визначити найбільш придатний для практичного використання підхід та розробити класифікацію внутрішніх чинників, яка буде основою для застосування цього підходу в діяльності машинобудівних підприємств.

Розділ 2. Застосування ресурсного підходу у класифікації чинників економічної стійкості підприємства. Економічна стійкість підприємства є узагальнюючою характеристикою підприємства як складної відкритої системи, тому можливості забезпечення економічної стійкості підприємства пов'язані з використанням таких сучасних напрямів досліджень, як теорія хаосу, еволюційна теорія та теорія стійкості складних систем. Слід зазначити, що перші з двох названих теорій ще не достатньо окреслені в науці. Теорія хаосу та еволюційна теорія знаходяться на стадії становлення, свідченням чого є відсутність практичних механізмів та інструментів забезпечення стійкості економічних систем.

Питання стійкості складних систем найбільш повно викладено в загальній теорії систем, згідно з якою стійкість будь-якої системи забезпечується ресурсним, структурним, організаційним і динамічним підходами. Найбільшого поширення та практичної значущості в дослідженні економічних процесів набув ресурсний підхід, який базується на твердженні, що ринковий стан підприємства ґрунтується на унікальному поєднанні матеріальних і нематеріальних ресурсів підприємства й управлінні ними. Тому джерелом конкурентних переваг виступає унікальна комбінація специфічних видів ресурсів підприємства. Основне достоїнство цього підходу - всеосяжний, комплексний характер, оскільки в його межах досліджуються найважливіші чинники, що впливають на економічну стійкість підприємства, вивчаються основні процеси, які впливають на її забезпечення, проводиться аналіз розподілу та використання ресурсів підприємства, розглядаються економічні індикатори, що відображають рівень економічної стійкості підприємства, і розробляються заходи для забезпечення максимально високого її рівня. Стійкість конкурентної переваги згідно з ресурсним підходом буде залежати від швидкості, з якою знецінюються або старіють ті ресурси, на яких вони базуються.

Сукупність ресурсів і способів їх організації є основою формування стійких конкурентних переваг підприємства. Характеристика ресурсної бази підприємств багато в чому визначає відмінності між ними. Підприємство має у своєму розпорядженні певний набір матеріальних і нематеріальних ресурсів. При дослідженні питання забезпечення економічної стійкості в межах ресурсного підходу були визначені ресурси підприємства, які є основою його стійких конкурентних переваг. Серед таких ресурсів різними дослідниками виділялися: рутинні процедури (прийняті порядки роботи); функціональні відмітні спроможності підприємства; організаційна культура підприємства; невидимі активи, які неможливо імітувати або копіювати; здатність до організаційного навчання. Але відмінності у складі ресурсів підприємства є одним з головних дискусійних моментів ресурсного підходу. Так, деякі дослідники відносять до ресурсів підприємства такі поняття, як корпоративна культура, рутинні порядки роботи, здатність до організаційного навчання, тим самим визначаючи ресурс як категорію, що хоч і не є прямо або побічно чинником виробництва, але що приводить до виникнення конкурентної переваги. Тобто як ресурси розглядаються поняття, що є більшою мірою внутрішніми характеристиками або властивостями підприємства, ніж чинниками, що беруть участь у процесі створення вартості.

У роботі визначено, що для створення стійкої конкурентної переваги ресурси підприємства повинні відповідати таким вимогам, як якість і стійкість до зовнішніх загроз. Якість ресурсу визначається як здатність окремого ресурсу підприємства або їх сукупності відповідати умовам внутрішнього середовища підприємства з метою найбільш ефективного його використання. Стійкість до зовнішніх загроз розглядається як здатність окремого ресурсу підприємства або їх сукупності запобігати погрозам, які виникають у зовнішньому середовищі. Вплив сукупності чинників зовнішнього середовища відображається показником зовнішньої загрози ресурсу.

Використання ресурсного підходу для забезпечення економічної стійкості підприємства потребує вдосконалення класифікації чинників економічної стійкості підприємства, що пов'язане з можливостями класифікації визначеного деяким чином простору чинників. Відповідно до загальноприйнятого понятійного апарату, використовуваного у класифікаціях різних складних систем, доцільно застосовувати такі терміни: тип чинника (t), клас чинника (k), рід чинника (r) і вид чинника (v).

У роботі виділено три типи чинників, що визначають рівень економічної стійкості машинобудівного підприємства: зовнішні чинники макрорівня, зовнішні чинники найближчого оточення підприємства та внутрішні чинники. В кожному типі зовнішніх чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства можна виділити відповідно до процесів, що протікають у системах, класи чинників, оскільки саме процеси є сферами виникнення різних чинників (економічні, соціальні, політичні, науково-технічні, природно-техногенні, кримінальні). Кожен клас зовнішніх чинників розпадається на окремі роди згідно з функціями підсистем, що виділяються. Наприклад, клас чинників економічної сфери складається з родів чинників стабільності економічного законодавства, поточної економічної ситуації, споживчого середовища та ін. Кожен рід зовнішніх чинників може бути роздільний на види чинників, які відповідають первинним елементам системи, що ще більше конкретизує чинник.

На відміну від зовнішніх чинників, добре вивчених в економічній літературі, класифікація внутрішніх чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства є індивідуальною для кожного підприємства. Вдосконалення класифікації внутрішніх чинників має ґрунтуватися на функціональному описі (виділення функцій, які підприємство виконує в зовнішньому середовищі), структурному описі (поділ підприємства на підсистеми та елементи і в подальшому встановлення взаємозв'язків між ними) й інформаційному описі (побудова системи інформаційних потоків підприємства, які є основою для ухвалення управлінських рішень) підприємства в межах ресурсного підходу. Вдосконалена класифікація внутрішніх чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства, яку було використано для оцінки їх впливу на економічну стійкість машинобудівного підприємства в межах ресурсного підходу, представлена на рис.2.

Класифікація чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства з використанням ресурсного підходу має виступити основою оцінки впливу внутрішніх чинників на конкурентоспроможність підприємства та вибору напрямів її забезпечення.

Розділ 3. Оцінка економічної стійкості і вибір напрямів забезпечення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств. Застосування ресурсного підходу для класифікації чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства дозволяє розглядати економічну стійкість підприємства як основу забезпечення його конкурентоспроможності, але це вимагає розробки відповідного способу оцінки економічної стійкості як основи вибору напрямів забезпечення конкурентоспроможності. В роботі уточнено послідовність оцінки економічної стійкості підприємства шляхом уведення показників якості ресурсів, стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу, які є аналітичною основою формування стійких конкурентних переваг і визначення напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Послідовність оцінки економічної стійкості підприємства наведено на рис.3.

Вхідними показниками розробленої послідовності оцінки економічної стійкості підприємства є: показник якості ресурсу (k_ij =F (f_t, k, r, v)), показник зовнішньої загрози ресурсу (d_ij = F (f_t, k, r, v)), показник стійкості ресурсу до зовнішніх загроз (z_ij = F (f_t, k, r, v)), максимальна якість ресурсу (k_max), максимальний рівень загроз (d_max), максимальний рівень стійкості ресурсу до зовнішніх загроз (z_max). Розрахунково-аналітичні показники на момент часу t мають такий вигляд:

коефіцієнт якості ресурсу

K_ij = k_ij/k_max; ` (2)

коефіцієнт загрози ресурсу

D_ij = d_ij/d_max; (3)

коефіцієнт стійкості ресурсу до зовнішніх загроз

Z_ij = z_ij/z_max. (4)

Послідовність оцінки економічної стійкості машинобудівного підприємства можна представити так. На певний момент часу діє сукупність зовнішніх і внутрішніх чинників, що належать до певних типів (Tg), класів (Kg), родів (Rg) і видів (Vg) чинників, вплив яких визначають показники якості внутрішніх ресурсів (k_ij), рівня зовнішніх загроз внутрішнім ресурсам (d_ij), стійкості ресурсу до зовнішніх загроз (z_ij) з урахуванням рангу значущості ресурсу (r_ij). За цих умов необхідно встановити рівень конкурентоспроможності підприємства, яка визначається значеннями цих показників у кожен момент часу t:

. (5)

Оцінка економічної стійкості підприємства за i-м ресурсом на момент часу t визначається:

. (6)

Визначення рівня економічної стійкості підприємства в автоматизованому режимі проводиться з використанням табличних процесів у середовищі EXEL. Аналіз динаміки показника економічної стійкості підприємства в цілому, за видами та класами ресурсів є одним з напрямів визначення резервів збільшення конкурентоспроможності.

За розробленою послідовністю визначено рівень економічної стійкості підприємства на основі експертної оцінки якості ресурсів, стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу. Результати апробації розробленої послідовності оцінки економічної стійкості підприємства на дочірніх підприємствах ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" подано в табл.1. Рівень економічної стійкості було визначено на базі структурних підрозділів головного підприємства, які були створені з метою виконання частини функцій компанії й окремих послуг із забезпечення діяльності компанії як засновника: ДП "Модельник", ДП "Схід"; ДП "Пластсервіс", ДП "Трансмашінвест", ДП "Точліт".

Запропонована послідовність оцінки економічної стійкості підприємства дає можливість визначити загальний рівень економічної стійкості підприємства. Так, за результатами аналізу оцінки економічної стійкості підприємства встановлено, що рівень економічної стійкості ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" є незадовільним (адже з максимально можливої оцінки в 1 бал фактичний рівень економічної стійкості складає 0,24 бала). Крім того, визначення показника економічної стійкості за аналізованими видами ресурсів або класом економічної стійкості підприємства дозволило виявити види ресурсів, які потребують першочергових заходів щодо збільшення стійкості. В результаті проведеного аналізу отримано оцінку впливу чинників економічної стійкості за структурою ресурсів підприємства, яка свідчить, що в цілому по підприємству найнижчий рівень економічної стійкості спостерігається за фінансовими ресурсами підприємства, що визначає відповідний напрям управлінського впливу. Використання запропонованої послідовності оцінки дозволяє встановити об'єкти виникнення нестабільності (серед аналізованих дочірніх підприємств таким об'єктом є ДП "Пластсервіс" і ДП "Схід", рівень економічної стійкості яких є найнижчим - 0,18-0,19 бала відповідно) і розробити необхідні заходи щодо підвищення рівня економічної стійкості.

У роботі визначено, що економічна стійкість підприємства досягається на всіх етапах формування результату фінансово-господарської діяльності. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства повинне здійснюватися на основі формування стійких конкурентних переваг, що дає змогу швидко й точно встановлювати напрями підвищення конкурентоспроможності. Ця обставина визначає необхідність формування відповідного підходу до забезпечення конкурентоспроможності на основі економічної стійкості. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості здійснюється за напрямами використання ресурсів: організаційно-управлінських і кадрових ресурсів підприємства (шляхом підвищення економічної стійкості системи планування, системи збуту, системи маркетингу, кадрових ресурсів, системи постачання, системи контролю), техніко-технологічних ресурсів підприємства (шляхом підвищення економічної стійкості дослідного виробництва, основного виробництва, допоміжного виробництва, обслуговуючого виробництва), фінансових ресурсів підприємства (шляхом підвищення економічної стійкості процесів фінансування оновлення основних засобів, фінансування коштів, іммобілізованих у запасах, фінансування дебіторської заборгованості, фінансування інноваційної діяльності, фінансування резервів, фінансування розвитку).

Кожний із зазначених напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості реалізується на двох взаємопов'язаних рівнях: організаційному та економічному. Організаційний рівень забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості включає такі елементи: організацію системи управління, що забезпечує стійкість виробництва та виконання програми розвитку й досягається за рахунок забезпечення якості продукції на основі організації процесів планування і контролю якості на всіх стадіях створення продукції; організацію виробництва, що включає формування стійкої виробничої структури, забезпечення безперервності, ритмічності, пропорційності та прямоточності виробництва; організацію інноваційної діяльності, яка передбачає розробку й ухвалення рішень стосовно інноваційної діяльності підприємства в нестабільних умовах зовнішнього середовища. Економічний рівень забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості містить такі елементи, як: економічна ефективність процесів оновлення (забезпечення необхідного рівня оснащеності парку устаткування, сприятливої динаміки структури виробничих основних засобів, оновлення технічної бази підприємства); мінімізація витрат (досягнення виробничого ефекту масштабу та маркетингового ефекту масштабу); загальна ефективність підприємства (ефективність основного й обігового капіталу).

Апробація запропонованих напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості дозволила проаналізувати динаміку показника економічної стійкості ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" у цілому, за видами та класами ресурсів, що стало передумовою для визначення резервів збільшення конкурентоспроможності. За розробленою послідовністю оцінки було визначено рівень конкурентоспроможності підприємства на основі експертної оцінки якості та стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу. Визначення показника економічної стійкості за аналізованим видом ресурсу або класом економічної стійкості підприємства допомогло виявити види ресурсів, що потребують першочергових заходів для запобігання зниження конкурентоспроможності на деякий момент часу. Це дало змогу визначити напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості та використати розроблені рекомендації в діяльності ВАТ "ХК "Луганськтепловоз".

Висновки

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості. Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого.

1. На основі аналізу стану конкурентоспроможності машинобудівних підприємств України в контексті світових тенденцій у галузі було встановлено, що зниження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є результатом зниження економічної стійкості як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємств. Науково обґрунтовані підходи до забезпечення конкурентоспроможності в нестійкому зовнішньому середовищі сьогодні відсутні.

2. Характеристика конкурентоспроможності підприємства не відображає динамічних його властивостей і не враховує, що об'єктивною основою конкурентоспроможності є стійка конкурентна перевага. Тому обґрунтовано підхід до забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства з точки зору стійких конкурентних переваг, тобто на основі економічної стійкості підприємства. Економічна стійкість підприємства розглядається як основа забезпечення його конкурентоспроможності, що досягається шляхом забезпечення стійкості всіх видів ресурсів до зовнішніх загроз і формування стійких конкурентних переваг.

3. За результатами аналізу поняття "конкурентна перевага" та його взаємозв'язку з категоріями "економічна стійкість" і "конкурентоспроможність" було уточнено згідно з підходом до забезпечення конкурентоспроможності на основі економічної стійкості. Встановлення недоліків існуючих сьогодні трактувань поняття "конкурентна перевага", а саме: їх орієнтацію на статичну миттєву наявність без урахування змін у зовнішньому середовищі - дозволило сформулювати поняття "стійка конкурентна перевага", під якою слід розуміти результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, маркетингової та збутової діяльності підприємства, що веде до довгострокового отримання кращих, ніж у конкурентів, результатів роботи підприємства та є основою забезпечення його конкурентоспроможності. Проведений аналіз складових забезпечення конкурентоспроможності дає можливість уточнити поняття "економічна стійкість підприємства" як комплексну характеристику здатності підприємства до підтримки його функціонування в умовах конкуренції в довгостроковій перспективі, що становить основу забезпечення стійких конкурентних переваг.

4. Найбільшого поширення та практичної значущості в дослідженні економічних процесів набув ресурсний підхід, який розвивається в межах загальної теорії систем. Обґрунтування можливості використання ресурсного підходу до оцінки економічної стійкості підприємства дозволило запропонувати розглядати економічну стійкість підприємства як основу забезпечення його конкурентоспроможності, що досягається шляхом забезпечення стійкості всіх видів ресурсів до зовнішніх загроз і формування стійких конкурентних переваг.

5. Для створення стійкої конкурентної переваги ресурси підприємства мають відповідати певним вимогам, а саме: якості, під якою розуміється здатність окремого ресурсу підприємства або їх сукупності відповідати умовам внутрішнього середовища підприємства з метою найбільш ефективного його використання; стійкості до зовнішніх загроз, яка розглядається як здатність окремого ресурсу підприємства або їх сукупності запобігати загрозам, які виникають у зовнішньому середовищі. Для визначення впливу сукупності чинників зовнішнього середовища запропоновано використовувати показник зовнішньої загрози ресурсу.

6. На основі застосування ресурсного підходу для класифікації чинників економічної стійкості підприємства визначено, що формування системи внутрішніх чинників має ґрунтуватися на функціональному, структурному та інформаційному описі підприємств як відкритої соціально-економічної системи. Це дозволило вдосконалити класифікацію чинників, що впливають на економічну стійкість машинобудівного підприємства, шляхом визначення типів, класів, родів і видів чинників. Дана класифікація послугувала аналітичною основою для уточнення послідовності оцінки економічної стійкості підприємства та визначення напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

7. Показано, що економічна стійкість підприємства досягається на всіх етапах формування результату фінансово-господарської діяльності. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства повинне здійснюватися на основі формування стійких конкурентних переваг, що дозволяє швидко й точно визначати напрями підвищення конкурентоспроможності. Це дало можливість уточнити напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємства за відповідними напрямами використання таких ресурсів, як організаційно-управлінські, кадрові, техніко-технологічні та фінансові.

8. Використання в діяльності машинобудівних підприємств запропонованих напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості дозволило проаналізувати динаміку показника економічної стійкості ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" у цілому, за видами та класами ресурсів та стало передумовою для визначення резервів збільшення конкурентоспроможності.

Перелік основних опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях:

1. Харитонова О.С. Конкурентное преимущество как стратегическая цель предприятия // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип.2 (20). - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2006. - С.183-186.

2. Харитонова О.С. Ресурсы как фактор конкурентного преимущества предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2006. - № 4 (98). Ч.2. - С.168-172.

3. Харитонова О.С. Как привлечь стратегического инвестора // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2006. - № 5 (99). - С.211-213.

4. Харитонова О.С., Держак Л.Н. Діагностика конкурентноздатності підприємств // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2006. - № 10 (104). - С.238-242.

Особистий внесок здобувача: розробка науково-методичних рекомендацій щодо забезпечення стійкого функціонування.

5. Харитонова О.С. Повышение конкурентоспособности предприятия на основе оптимизации затрат на производство продукции // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2006. - № 12 (106). - С. 195-198.

6. Харитонова О.С. Анализ уровней обеспечения устойчивости предприятия на основе управления его конкурентоспособностью // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип.3 (24). - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2007. - С.250-254.

7. Харитонова О.С. Анализ элементов конкурентоспособности в системе обеспечения устойчивости предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2007. - № 1 (107). - С.474-477.

8. Харитонова О.С. Конкурентоспроможність в системі забезпечення стійкого розвитку підприємства // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2007. - № 9 (15). Ч.2. - С.231-232.

Друковані матеріали наукових конференцій

9. Харитонова О.С. Мягкие параметры конкурентоспособности // Тези доповідей VII Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених "Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі". - Донецьк: ДЕГІ. - 2005. - С.111-113.

10. Харитонова О.С. Взаимосвязь устойчивости и конкурентоспособности предприятия // Матеріали XI Міжнародної науково-практичної конференції "Фінанси України". - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С.102-103.

Анотація