Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ЛОГВИНЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 330.1:339.9

ВІДКРИТІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТРАНЗИТИВНОГО ТИПУ

ЯК ЧИННИК ЇЇ ПРОСТОРОВОЇ ДИНАМІКИ

В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2008р.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Соболєв Володимир Михайлович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, доцент Артьомова Тетяна Іванівна, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (м. Київ), провідний науковий співробітник відділу економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент Андросова Тетяна Василівна, Харківський державний університет харчування та торгівлі Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри міжнародної економіки.

Захист відбудеться «12» грудня 2008 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий «11» листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Соболєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наприкінці XX - початку XXI сторіччя українське суспільство відчуло та продовжує відчувати два послідовних потрясіння, своєрідні суспільно-економічні «тектонічні зсуви» - внутрішній, пов'язаний із крахом планової системи господарювання на тлі розпаду СРСР і формуванням ринкової моделі економіки, та зовнішній, обумовлений впливом глобалізації в процесі зростання відкритості суспільства. Кожний із цих зсувів окремо здатний справити катастрофічний вплив на соціум, а їх одночасна дія тим більше може повністю зруйнувати дієздатність суспільства і перетворити національну економіку у повністю залежний від ТНК додаток, що працює на реалізацію інтересів інших країн.

Глобалізація супроводжується суперечливими наслідками. З одного боку, вона сприяє зростанню економічної ефективності світової економіки, зниженню трансакційних витрат за рахунок уніфікації виробничих процесів та адміністративних процедур відносно просторового переміщення товарів та послуг. Разом з тим, вона приводить до загострення боротьби за енергоресурси, активізації тіньових соціально-економічних механізмів, серед яких - зростання контрабандних товарних потоків, нелегальної міграції, діяльність міжнародних злочинних угруповань, що контролюють нелегальну торгівлю зброєю, наркотиками, людьми, використовують Інтернет для здійснення економічних злочинів у фінансовій сфері. Тому нові виклики, що несе з собою глобалізація економічного простору, потребують належного теоретичного осмислення.

Така необхідність посилюється тим, що зазначені процеси відбуваються в умовах зростаючої невизначеності їхніх наслідків для соціально-економічного розвитку країн з транзитивною економікою. Тому важливим завданням є їх науковий аналіз задля вироблення засобами державної економічної політики ефективних механізмів нейтралізації негативних наслідків зростаючої відкритості економічного простору. Успішність же цієї політики залежить не тільки від рівня наукового аналізу, але здебільшого від відповідальності та професіоналізму самих політиків. Враховуючи розбалансованість системи державного регулювання економіки внаслідок внутрішньої політичної нестабільності в Україні, в процесі теоретичного аналізу та обґрунтування відповідних висновків та рекомендацій слід брати до уваги дію й цього чинника.

Таким чином, глобалізація значно підвищила роль просторової складової економічної діяльності, але одночасно суттєво ускладнила зв'язок між економічним простором та економічною територією відповідних країн, зокрема, завдяки зростаючій віртуалізації економічного життя та невпинному відокремленню фінансового сектора економіки від реального.

Ступінь наукової розробки проблеми. Загальним проблемам глобалізації присвячені праці таких авторів, як З. Бауман, У. Бек, П. Дж. Б'юкенен, І. Валлерстайн, Е. Гідденс, М. Делягін, В. Кувалдін, О. Неклесса, Е. Тоффлер, А. Уткін, С. Хантингтон та ін. Економічні аспекти глобалізації знайшли глибоке висвітлення у працях таких авторів, як О. Богомолов, О. Білорус, І. Бочан, І. Гладій, А. Горін, В. Дергачов, О. Довгаль, Е. Кочетов, Ю. Макогон, С. Макуха, І. Михасюк, Ю. Пахомов, О. Рогач, А. Філіпенко, О. Черковець, А. Чухно та ін. Окремі теоретичні аспекти просторової економічної динаміки розглядадися у різні періоди такими вченими, як Т. Андросова, С. Артоболевський, М. Барановський, В. Василенко, А. Вебер, А. Голіков, Л. Григор'єв, Б. Данилишин, М. Долішній, Д. Замятін, У. Ізард, В.Каганський, В. Кристалер, О. Кіро, М. Косолапов, Л. Кушнір, О. Лисак, А. Льош, А. Маршалл, В. Поповкін, Ф. Перру, М. Портер, С. Романюк, В. Семенов, Дж. Скотт, І. Тюнен, Р. Флорида, Ю. Харазішвілі та ін.

При цьому в науковій літературі чітко розмежовуються економічний, політичний, соціокультурний аспекти глобалізації та просторової динаміки та одночасно йдеться про кризові явища у відповідних галузях наукового знання (у тому числі в економічній теорії), які поки що є неспроможними надати адекватні відповіді на виклики, пов'язані з глобалізацією. Свідченням цього є загострення воєнно-політичних та гуманітарних конфліктів та/або міжнародної чи внутрішньої напруги в багатьох країнах (включаючи Україну) навколо таких суто економічних питань, як енергозабезпечення, продовольча проблема, міграція робочої сили, зайнятість, інвестиційний клімат, розробка континентального шельфу, фінансові взаємини між центральним урядом та регіонами тощо. Усі ці питання об'єднує значна роль просторового чинника у їх виникненні та загостренні та відсутність ефективних механізмів розв'язання протиріч, що породжені його впливом.

Враховуючи комплексний характер зазначених проблем, дисертант вважає, що найбільш адекватним інструментарієм економіко-теоретичного аналізу сучасної просторової динаміки транзитивної економічної системи є методологія інституціоналізму, яку активно розробляли та розробляють такі вчені, як Т. Артьомова, С. Архієреєв, В. Базилевич, В. Геєць, А. Гриценко, В. Дементьєв, Р. Капелюшников, Б. Кваснюк, С. Кірдіна, Г. Клейнер, Ю. Латов, Н. Латова, Р. Нуреєв, А. Олєйник, В. Полтерович, Р. Пустовійт, В. Тамбовцев, В. Тарасевич, Л. Шаститко, О. Яременко та інші і в межах якої формується новий науковий напрям - інституційна архітектоніка, яка може бути та має стати ефективним засобом належного структурування сучасного суперечливого економічного простору з метою його адекватного пізнання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової теми НДР кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Інституційна динаміка в умовах ринкової трансформації економіки України» (№ держ. реєстрації 0107U000688). Дисертантом розроблено обґрунтування стратегій регіональної політики в умовах ринкової трансформації економіки України на основі розкриття актуальної структури національного економічного простору та прогнозу його інституційної динаміки.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності проблеми просторової динаміки економічної системи в умовах глобалізації та враховуючи недостатню її теоретичну розробку стосовно транзитивної економічної системи, дисертант визначив метою дисертаційної роботи розкриття впливу зростаючої відкритості економічної системи транзитивного типу на зміни у складі форм її просторової організації. Відповідно до цієї мети було поставлено наступні завдання:

1. Виявити зміст категорії «економічний простір» та її генезис.

2. Дослідити інституалізацію економічного простору та його структурування в процесі еволюції економічної системи.

3. Розкрити головні форми просторової організації господарського життя та їх взаємодію.

4. Проаналізувати чинники, що впливають на просторову динаміку економічної системи транзитивного типу в умовах глобалізації.

5. З'ясувати роль відкритості економічної системи як чинника просторової динаміки останньої у сучасних умовах.

6. Визначити напрями впливу основних суб'єктів глобалізації на просторову динаміку транзитивної економічної системи.

7. Розкрити форми регіоналізації господарської діяльності у сучасних умовах.

8. Розробити пропозиції з удосконалення механізму державного впливу на регіоналізацію господарського життя в транзитивній економічній системі.

Об'єкт дослідження - економічна система транзитивного типу.

Предмет дослідження - кількісні та якісні зміни в національному економічному просторі та у складі форм просторової організації економічної системи транзитивного типу під впливом її зростаючої відкритості.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як єдність логічного та історичного підходів (для обґрунтування двоїстості просторового виміру економічної системи та чинників її просторової динаміки), сполучення абстрактного й конкретного (для розкриття змісту категорії «економічний простір»), кількісний і якісний аналіз (для класифікації якісних станів економічного простору), аналіз і синтез (для виявлення змісту інституалізації економічного простору), статистичного спостереження (для визначення взаємного впливу різних типів соціального простору), системного аналізу (для систематизації форм прояву регіоналізації господарської діяльності), еволюційно-інституційний підхід і метод логічного моделювання (для виявлення просторових особливостей інституційного середовища транзитивної економічної системи та їх наслідків), експертної оцінки (для обґрунтування можливих стратегій регіональної політики в умовах ринкової трансформації економіки).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні актуалізації просторового виміру економічної системи з позицій інституційної архітектоніки і зводиться до наступного.

Уперше:

1. На основі трактування соціального простору та часу як взаємопов'язаних характеристик єдиної економічної реальності обґрунтовано двоїстість просторового виміру економічної системи, яка полягає у єдності та взаємодії його природної та соціальної складових: природна складова має своїм базисом територію розселення соціуму відповідно до розміщення економічних ресурсів, соціальна - просторово локалізовану господарську діяльність людей, економічним результатом якої є створення вартості, втіленої у cукупності споживних вартостей.

2. Розкрито зміст інституалізації економічного простору, як процесу еволюційного формування сукупності інституційних одиниць, об'єднаних: спільною територією створення вартості, закріпленою відповідним політико-адміністративним поділом; спільними соціокультурними стереотипами, в тому числі системою формальних і неформальних норм, правил, традицій, звичок, забобонів економічної поведінки; спрямованістю на забезпечення сталого соціального розвитку спільної території на основі оптимальної взаємодії економічних суб'єктів.

3. Розроблено класифікацію та характеристику основних якісних станів економічного простору залежно від його щільності (концентрації вартості, що привласнюється відповідним територіальним утворенням) з виділенням центру (висока щільність економічного простору, яка на основі фінансової самодостатності здатна забезпечити комплексний соціальний розвиток на відповідній території за рахунок прискореного економічного зростання), периферії (низька щільність економічного простору, наслідком чого виступає поєднання ознак депресивності із фінансовою залежністю від центру та соціальним занепадом адміністративно-територіального утворення) та провінції (середня щільність економічного простору, яка забезпечує сталий соціально-економічний територіальний розвиток на основі фінансової самодостатності) і зроблено висновок, що в транзитивній економічній системі формується моноцентрична структура економічного простору з потенційно можливими двома сценаріями розвитку провінцій - перетворенням частини їх у нові центри, а іншої частини - на периферію.

Дістали подальшого розвитку:

4. Розкриття змісту категорії «економічний простір» як сукупності інституціалізованих формальними та неформальними нормами і правилами відносин між людьми з приводу руху (створення, розподілу, перерозподілу та привласнення) вартості між територіально відокремленими політико-адміністративними утвореннями в процесі використання територіально закріплених економічних ресурсів (земля, праця, капітал), більшість з яких є здатними до просторової мобільності та концентрації.

5. Систематизація форм прояву регіоналізації економічної діяльності, обумовленої зростаючою відкритістю сучасного економічного простору, відповідно до суб'єктів її стимулювання, на транснаціональну регіоналізацію (об'єднання декількох національних економічних просторів із збереженням формальної політико-адміністративної відокремленості або національних кордонів з одночасним їх фактичним послабленням режиму їх функціонування), яка спрямовується національними державами, і регіональну транснаціоналізацію (модифікацію перенесеного на іншу територію національного економічного простору у напрямку його пристосування до внутрішніх інституційних особливостей території розташування), що направляється транснаціональними корпораціями).

6. Визначення головних наслідків неадекватності сучасного економічного простору в Україні викликам, що висуває його глобалізація: загрозливі масштаби проникнення на економічну територію країни контрабандних потоків товарів та послуг з наступним їх частковим транзитом до Європи та Азії і частковим осіданням в Україні; розповсюдження корупції у сфері державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та митної справи; гальмування створення ефективних внутрішніх регуляторних механізмів входження України до СОТ, пов'язаних із здійсненням підприємництва.

7. Обґрунтування можливих стратегій регіональної політики в умовах ринкової трансформації економіки, залежно від ступеню врахування державою впливу глобалізації на економічний і культурний простори, шляхом включення до їх складу, окрім мобілізаційної та модернізаційної, також інерційної стратегії; характеристика модернізаційної стратегії як оптимальної, націленої на інфраструктурну та інституційну модернізацію і направленої на використання порівняльних переваг відповідних територій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють повніше врахувати суперечливий вплив зростаючої відкритості національної економіки України на розвиток її регіонів, а отже, створити передумови для більш ефективного державного регулювання соціально-економічних процесів в країні, своєчасного відбиття внутрішніх і зовнішніх загроз для її розвитку, пов'язаних із глобалізацією.

Обґрунтування переваг модернізаційної стратегії дозволило сформулювати провідні заходи державного впливу на удосконалення структури економічного простору: проведення адміністративно-територіальної реформи з одночасним реформуванням міжбюджетних відносин у напрямку стимулювання регіональних інвестиційних процесів; забезпечення належної облаштованості та впорядкованості митних кордонів по всім периметрі державного кордону; зростання кількості єврорегіонів з одночасним посиленням соціальної спрямованості їхнього розвитку; пріоритетне бюджетне фінансування збереження культурної своєрідності регіонів у сполученні з податковим стимулюванням розвитку місцевих промислів і ремесел.

Результати дослідження можуть також бути використані у викладанні курсів «Економічна теорія», «Макроекономіка», «Перехідна економіка», «Інституційна економіка», «Міжнародні економічні відносини», «Регіональна економіка», «Державне регулювання економіки» для студентів економічних вищих навчальних закладів, для розробки відповідних спецкурсів з проблем державного регулювання економіки в умовах ринкової трансформації, сучасної глобалізації, регіональної економіки.

Практичні висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть знайти застосування в процесі вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює розвиток економічних відносин між центром і регіонами, транскордонного співробітництва та єврорегіонів.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. У роботі [2] особисто дисертантом виявлено та розкрито напрями і форми прояву регіоналізації економічної діяльності, а також систематизовано особливості інституційного середовища української економіки та наслідки посилення неадекватності сучасного економічного простору України вимогам глобалізації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи та її результати доповідалися на 6 наукових конференціях: науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних економічних відносин» (Харків, 2005), IV Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України" (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції "Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України" (Харків, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення» (Харків, 2008) Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (Харків, 2008), міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми розвитку економіки в умовах міжнародної інтеграції» (Одеса, 2008).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,75 д. а., у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, 11 додатків та списку використаних джерел з 249 назв. Загальний обсяг дисертації - 257 аркушів, у тому числі обсяг основного тексту (вступ, два розділи та висновки) 203 аркуші, обсяг додатків - 32 аркуші. Робота містить 5 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі показано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її наукової розробки, поставлено мету і завдання дослідження, описано методи дослідження, наведено його основні наукові результати, розкрито їх теоретичну та практичну значимість.

У першому розділі - «Методологічні засади дослідження просторової динаміки економічної системи» - послідовно розглядаються генезис та зміст категорії «економічний простір», форми просторової організації господарського життя та чинники просторової динаміки економічної системи в їхній взаємодії.

Формування і розвиток економічного простору історично спирається на еволюційне упорядкування певної території завдяки становленню правил та норм поведінки та взаємодії людей, як господарюючих суб'єктів. Тим більше це стосується сучасного економічного простору, який є максимально інституалізованим і глибоке пізнання логіки та тенденцій розвитку якого поза межами інституційної методології є неможливим.

Глибинною підвалиною економічного простору є господарська територія. Поняття «територія» має, перш за все, географічний, (тобто, природний) вимір, але не зводиться до нього, а включає до себе також і соціальний аспект, пов'язаний із господарською діяльністю людей та створенням вартості в процесі взаємодії землі, праці та капіталу. На цій підставі дисертант обґрунтував двоїстість просторового виміру економічної системи, викладену у п. 1 наукової новизни. Єдність обох складових втілюється в різній щільності економічного простору-часу (яка вимірюється ВВП відповідних країн на душу населення або на одиницю площі), а їх взаємодія виявляється у тому, що в ході економічної еволюції природна складова спочатку стає глибинною підвалиною економічного простору-часу, а в умовах глобалізації актуалізується у зв'язку із загостренням глобальних проблем людства.

Застосування двоїстого трактування просторового виміру економічної системи дозволило уточнити формулювання змісту категорії «економічний простір» з урахуванням концепції багатомірного комунікаційного простору, наведене у п. 4 наукової новизни. При цьому економічний простір розвивається у тісній та суперечливій взаємодії з іншими інституалізованими формами соціального простору (політичним, культурним, правовим, інформаційним тощо). В міру ускладнення взаємодії факторів виробництва та різних форм соціального простору відбуваються не тільки кількісні (зростання щільності), але й якісні зміни економічного простору, в яких відображується, з одного боку, невпинне посилення ролі праці (порівняно з іншими факторами) у створенні вартості, а з іншого боку, загострення боротьби за природні (перш за все, енергетичні) ресурси.

Розглядаючи основні форми просторової організації економічної системи та їх еволюцію, дисертант виділив традиційні місто та село, відзначивши, що головною інституційно-просторовою одиницею до цього часу вважається регіон. При цьому виділяються, з одного боку, мікро-, макро- та мегарегіони, а з іншого - локальні та глобальні регіони. У другій половині ХХ сторіччя виникли такі форми просторової організації, як мегалополіси, зоні вільної торгівлі, вільні економічні зони, технополіси, кіберпорти, транскордонні регіони тощо. На основі аналізу теорії креативного капіталу дисертантом було зроблено висновок щодо перетворення мегарегіону в провідну форму функціонування світового економічного простору в умовах глобалізації та оцінено перспективи формування мегарегіонів в Україні, з огляду на інституційні відмінності її адміністративно-територіальних одиниць.

Далі дисертант на основі врахування діалектичної взаємодії розрідження та ущільнення економічного простору в процесі економічної еволюції дійшов висновку, сформульованого у п. 3 наукової новизни, завдяки чому з'являється можливість розглядати регіональний розвиток економічної системи у єдності головних інституційних чинників її просторової динаміки. Врахування цих чинників дозволяє оцінювати ймовірність тієї чи іншої траєкторії економічного розвитку у певному інституційному просторі, а також адекватно сприймати реальні результати функціонування економічного простору у вимірі його щільності, яка різниться від держави до держави, а усередині окремої держави - від одного регіону до іншого.

Дисертантом було виявлено і розкрито головні чинники просторової динаміки економічної системи, які було класифіковано на внутрішні (адміністративно-територіальний поділ, рівень інституційної впорядкованості економічної системи, рівень її відкритості), зовнішні (глобалізація, діяльність транснаціональних корпорацій та міжнародних економічних інститутів) та проміжні (структура національної економіки, рівень розвитку інформаційних та телекомунікаційних мереж), а також їх співвідношення та взаємний вплив на різних етапах розвитку економічного простору. При цьому найбільшу увагу було приділено впливу глобалізації. Для оцінки ступеню цього впливу було використано низку кількісних вимірювачів, у тому числі індексів глобалізації, інтернаціоналізації, постіндустріального розвитку, які у сукупності дають об'єктивну оцінку рівня розвитку та стану національного економічного простору. Відповідно до опублікованих даних за 2008 р., Україна за рівнем глобалізації посіла 62 місце з 122 країн. При цьому у період 2002 - 2007 рр. дуже нестійкими були тенденції економічної глобалізації, щорічно погіршувався стан включеності нашої країни у світові політичні процеси, а також був відсутній. прогрес у технологічній глобалізації, що свідчить про значну технологічну стагнацію. З огляду на це, за рівнем постіндустріальності, який найбільш рельєфно відображує якість національного економічного простору, Україна посіла передостаннє 75 місце у рейтингу з 76 країн.

Загальною ж тенденцією розвитку світового економічного простору у сучасних умовах є подальша поляризація рівнів розвитку багатих та бідних країн. Дисертантом розглянуті можливі шляхи розв'язання цього протиріччя.

Виходячи з того, що якість національного економічного простору дуже суттєво залежить від ступеню його відкритості, у другому розділі - «Основні напрями впливу зростаючої відкритості транзитивної економічної системи на її просторову динаміку» було досліджено відкритість економічної системи як особливий чинник просторової динаміки транзитивної економічної системи, а також її вплив на концентрацію сучасного економічного простору та її суперечності, регіоналізацію господарського життя та її форми, а також модифікацію економічної ролі держави.

Дисертант виходив з того, що розвиток креативної економіки та формування мегарегіонів, які визначають головні тенденції розвитку сучасного економічного простору, тісно пов'язані із його потенціалом зростання, який має кількісний та якісний виміри. Кількісний вимір визначається щільністю економічного простору, якісний - передбачає оцінку потенціалу розвитку економічного простору. Виходячи з провідної та зростаючої ролі праці, як фактора виробництва, дисертант обґрунтував висновок, що найбільш адекватним виміром якості економічного простору є якість людського капіталу як ресурсу економічного зростання.

Це вимагає оцінки як наявного людського потенціалу, так і умов його реалізації. В дисертації було застосовано два показники - індекс людського розвитку та індекс економічної свободи. Аналіз динаміки індексу економічної свободи за період з 1995 по 2008 рр. в Україні свідчить про відсутність чіткої лінії держави на економічну лібералізацію. Так, за період з 2006-2008 рр. індекс економічної свободи знизився з 54,6 до 51,1 за 100-бальною шкалою. Досліджуючи силу впливу кожної з 10 складових економічної свободи на її загальний рівень, дисертант дійшов висновку що, незалежно від рівня розвитку відповідних країн, найбільш сильний позитивний потенціал впливу мають такі суто інституційні чинники, як належні гарантії прав власності, низький рівень корупції, інвестиційна та фінансова свободи.

Стан свободи бізнесу не є визначальним у формуванні високого рівня економічної свободи. Цей феномен можна пояснити тим, що визначення свободи бізнесу саме для цілей розрахунку загального індексу економічної свободи є дещо умовним, оскільки навіть значні труднощі поточного функціонування бізнесу є такими, до яких він так чи інакше здатний пристосуватись. На відміну від них, корупційні механізми є необмеженими, неструктурованими, змінними, тому вони постійно сприяють підтримці невпевненості, нестійкості та невизначеності перспектив бізнесу.

Дослідження показало, що, маючи середній фактичний рівень та значний потенціал людського розвитку, Україна опинилась у нижній частині переліку країн з низьким рівнем економічної свободи. Це означає, що Україна не має належного економічного середовища для повної реалізації цього потенціалу внаслідок розростання корупції, незахищеності прав власності та наявності суттєвих обмежень щодо руху капіталу, які перешкоджають ефективному поєднанню праці та капіталу. Крім того, зростаюча відкритість національного економічного простору, виштовхуючи частину людського капіталу в інші країни, одночасно притягує робочу силу нижчої якості з менш розвинених країн.

Було встановлено, що для України вирішальний вплив на просторову динаміку економічної системи справляють такі особливості вітчизняного інституційного середовища, як: кланово-олігархічний характер державного управління; панування неформальних норм і правил в соціально-економічному житті; загрозливі масштаби розповсюдження тіньової економіки; неефективне нормотворення, що відстає від своєчасної формалізації реалій господарського життя, обумовлених глобалізацією. Ці особливості ведуть до відповідних наслідків, головні з яких сформульовані у п. 6 наукової новизни.

В дисертації було розглянуто вплив світової фінансової кризи 2008 р. на українську економіку. Ця криза показала, що трансформаційна економіка є досить чутливою до негативних зовнішніх впливів навіть за умови недостатньої включеності національного економічного простору у світові інтеграційні процеси. Тому однією з проблем макроекономічної політики стає зменшення цієї чутливості, причому вирішення цієї проблеми лежить не тільки (а, можливо, не стільки) у суто економічній сфері, а в інституційній площині у цілому, яка охоплює як економічні, так і соціально-культурні та політичні інститути, в тому числі такі, як довіра, очікування, інвестиційний клімат, законодавче поле, ділова етика, сталість норм та правил господарської діяльності, соціальне партнерство, стандарти життя тощо, соціальна справедливість, мережева організація тощо. З урахуванням цього дисертантом було сформульовано висновок щодо суті процесу інституалізації економічного простору, наведений у п. 2 наукової новизни. Це дозволило обґрунтувати положення, що в умовах глобалізації внаслідок зростаючої відкритості національного економічного простору сталість розвитку транзитивних економічних систем підривається зовнішніми впливами та загрозами, в тому числі завдяки конфліктній взаємодії традиційних та імпортованих економічних інститутів.

Крім того, було з'ясовано, що глобалізація господарського життя частково знімає обмеження, обумовлені територіальною закріпленістю процесуючих економічних суб'єктів, та запроваджує мережевість як принцип організаційної побудови соціально-економічного, політичного та культурного просторів, на відміну від ієрархічності, яка домінує на впорядкованих територіях, сприяючи формуванню ієрархічно-мережевої форми організації соціуму як найбільш адекватної зростаючій відкритості.

Підвищення ролі просторового чинника у розвитку економічної системи актуалізувало проблематику дослідження регіоналізації господарського життя в умовах глобалізації. Універсальною формою долання обмежень для прогресивних змін національного економічного простору є регіональне прикордонне (транскордонне) співробітництво. В дисертації проаналізовано досвід формування та розвитку єврорегіонів та розкрито інституційний зміст їх розвитку як форми розв'язання протиріччя між інституційною сталістю загальнонаціонального економічного простору, обумовленою сталістю територіальної складової, та інституційною мінливістю його прикордонних адміністративно-територіальних утворень, обумовленою динамізмом вартісної складової. Дослідження дозволило констатувати непідготовленість України до повноцінного розвитку єврорегіонів.

Підсумовуючи дослідження форм прояву регіоналізації економічної діяльності, дисертант сформулював п. 5 наукової новизни. На підставі цього було обґрунтовано висновок, що у транзитивній економічній системі регіональна транснаціоналізація домінує над транснаціональною регіоналізацією, що обумовлено провідною роллю ТНК у змінах сучасного світового економічного простору.

При розгляді впливу держави на регіоналізацію господарського життя було встановлено, що на рівні регіонів значну роль відіграють такі фактори, як якість економічних інститутів розвиненість місцевого громадянського суспільства, традиції місцевих еліт, їхня готовність до інновацій тощо.

Відтак, були проаналізовані наявні концепції та стратегії регіональної політики. Розглядаючи можливість застосування цих стратегій в Україні, дисертант у п. 7 наукової новизни виклав своє бачення цього питання.

У висновках підведено загальні підсумки дослідження та сформульовано практичні рекомендації, що випливають з нього.

відкритість транзитивний економічний система

ВИСНОВКИ

У дисертації було здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання розкриття змін та тенденцій розвитку форм просторової організації економічної системи транзитивного типу під впливом її зростаючої відкритості в процесі глобалізації.

Завдяки розкриттю двоїстої природи просторового виміру економічної системи вдалося належним чином врахувати територіальну складову господарської діяльності соціуму, яка зазвичай випадає з поля зору теоретиків, в той час як в умовах глобалізації чітко виявилась тенденція до регіоналізації економічних процесів та, відповідно, зростання ролі землі (у широкому сенсі) як фактора виробництва. Внаслідок посилення регіональних диспропорцій та протиріч економічного розвитку, пов'язаних із світовою конкуренцією за природні ресурси, загальні положення економічної теорії щодо дії економічних законів мають бути доповнені розкриттям регіональних особливостей їх прояву.

Констатуючи, що глобалізація сприяє зростанню рівня відкритості національних економічних систем, слід визнати, що зростаюча відкритість обумовлює прискорене зростання мобільності праці. Світовий економічний простір сьогодні - це простір, перш за все, масових міграцій та зростаючої концентрації праці (людського, соціального, креативного капіталу) в певному колі обмеженої кількості регіонів світу. Парадокс полягає в тому, що глобалізація, створюючи необмежені можливості для зростання творчого потенціалу та всебічного розвитку одних людей, одночасно обмежує такі можливості для іншої частини суспільства, створюючи потенційну небезпеку для соціальної стабільності.

Особливу гостроту ці суперечності набувають у транзитивних економіках, що пов'язано із кумулятивним ефектом накладення трансформаційного спаду на негативні насідки зростання відкритості більш слабких національних перехідних економічних систем та деструктивними наслідками функціонування в цих системах соціально-економічних інститутів, імпортованих із розвинених економік.

Ці висновки дослідження певним чином впливають на уявлення щодо обґрунтування напрямків удосконалення регіональної соціально-економічної політики. Вона перетворюється у найважливішу ланку державної соціальної політики тому, що реальне вирішення соціальних проблем відбувається саме на регіональному рівні. На жаль, економічне зростання в регіонах України, особливо у західних, не супроводжується покращанням соціальних показників, про що свідчить, зокрема, уповільнення темпів зростання заробітної плати, виникнення заборгованості по її виплаті (особливо в бюджетному секторі), а також посилення інфляції. При цьому посилюються регіональні соціальні диспропорції, пов'язані із значним домінуванням столичного регіону як за рівнем соціального добробуту, так і з точки зору інвестиційної привабливості.

Одночасно слід відзначити, що глобалізація, проникаючи у транзитивні економічні системи, явним чином виявила тенденцію посилення тяжіння менш ефективних національних економічних просторів убік більш ефективного інституційного середовища, проявом чого став розвиток єврорегіонів. Ця тенденція здатна посилити внутрішнє напруження усередині окремого національного економічного простору, стимулюючи децентралізацію державного управління як упереджуючий захід щодо недопущення економічної дезінтеграції та сепаратизму.

Враховуючи, що рівень відкритості національного економічного простору буде і надалі зростати, ми вважаємо, що стратегічними напрямом підвищення конкурентоспроможності регіонів повинно стати створення комфортного життєвого середовища у містах, як центрах концентрації людського капіталу. Головним завданням місцевої влади має бути не піклування про створення робочих місць у реальному секторі економіки населених пунктів, а розвиток соціальної та комунікаційної інфраструктури (якісні шляхи, транспортні розв'язки, заклади освіти, медицини та культури, рекреаційні зони, центри дизайну, моди, дозвілля тощо), яка забезпечуватиме максимальне «включення» творчого потенціалу людей, а через це - сприятиме підвищенню щільності регіонального економічного простору завдяки концентрації валового регіонального продукту у центрах концентрації людського капіталу. Саме наявність сприятливих умов для проживання та відпочинку створює потенціал тяжіння капіталу до місць розташування праці, а не навпаки, як було до масштабного розгортання глобалізації.

Це не означає, що сектор галузей матеріального виробництва (перш за все, аграрний сектор та ресурсовидобувні галузі) втрачає своє значення. Навпаки, саме завдяки низькій мобільності землі, як фактора виробництва, та зростанню її стратегічного значення у світовій боротьбі за ресурси, в умовах глобалізації створюються передумови для ефективного використання переваг сільського та приміського розселення як зон проживання та відпочинку тих людей, частина яких працюють у містах, а інша частина - в аграрному секторі, що супроводжується збереженням позитивних рис провінції, як досить привабливого якісного стану економічного простору.

Але усі ці можливості не можуть бути реалізовані автоматично. В умовах ринкової трансформації та розростання тіньової економіки і корупції поступово відбувається деформація владних механізмів на всіх рівнях державного управління, яка, окрім іншого, супроводжується перерозподілом економічних ресурсів, включаючи землю, на користь корумпованих кланів, що ставить під загрозу можливість адаптації національного економічного простору в Україні до вимог, які висуває глобалізація та зростаюча відкритість економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Логвиненко О. О. Регіони України як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (європейський контекст) // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.- Серія економічна.- № 743.- Харків: ХНУ, 2006.- С. 171-173 (0,3 д. а.).

2. Соболев В. М., Логвиненко А. А. Пространственная динамика экономической системы транзитивного типа в условиях глобализации // Бизнес-информ.- 2008.- № 5.- С. 63-66 (0,3 д. а.).

3. Логвиненко О. О. Виміри економічного простору в умовах глобалізації // Вісник соціально-економічних досліджень Одеського державного економічного університету. - № 33.- Одеса, 2008. - С. 102-106 (0,4 д. а.).

4. Логвиненко О. О. Економічний простір в системі категорій інституційної архітектоніки // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.- Серія економічна.- № 802.- Харків: ХНУ, 2008.- С. 23-26 (0,5 д. а.).

5. Логвиненко О. О. Вплив зростаючої відкритості на просторову динаміку транзитивної економічної системи // Вісник економіки транспорту і промисловості (збірник наук.- практ. статей Укр. держ. акад. залізн. транспорту).- Вип. 23.- Харків, 2008.- С. 76 - 79 (0,5 д. а.).

Інші статті:

6. Логвиненко О. О. Харківський регіон в системі зовнішньоекономічних зв'язків // Регіон. Стратегія і пріоритети. Український науково-практичний журнал.- 2006.- № 4.- С. 88-91 (0,3 д. а.).

Тези доповідей:

7. Логвиненко О. О. Стан зовнішньоекономічної діяльності Харківської області в умовах ринкових перетворень Актуальні проблеми міжнародних економічних відносин: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених (23 грудня 2005 р).- Харків: ХНУ ім. Каразіна, 2006.- С. 92-94 (0,1 д. а.).

8. Логвиненко О. О., Сорокотяга І. М. Зовнішньоекономічні зв'язки регіонів України // Четверта Міжнародна науково-практична конференція "Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України": зб. наук. праць.- Дніпропетровськ, ПДАБА, 2007.- т.1.- С. 49-52 (0,2 д. а.).

9. Логвиненко О. О. Відкритість економічної системи транзитивного типу як чинник її просторової динаміки в умовах глобалізації // Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України: зб. наук. праць міжнар. наук.- практ. конф.- Х., 2008.- С.34-36 (0,15 д. а.).

АНОТАЦІЯ

Логвиненко О.О. Відкритість економічної системи транзитивного типу як чинник її просторової динаміки в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна.- Харків, 2008.

Обґрунтовано двоїстість просторового виміру економічної системи, яка полягає у єдності та взаємодії його природної та соціальної складових.

Розкрито зміст категорії «економічний простір» як сукупності відносин між людьми з приводу руху вартості між територіально відокремленими політико-адміністративними утвореннями в процесі використання економічних ресурсів.

Запропоновано класифікацію якісних станів економічного простору залежно від його щільності.

Систематизовано форми прояву сучасної регіоналізації економічної діяльності, відповідно до суб'єктів її стимулювання.

Визначено головні наслідки посилення неадекватності сучасного економічного простору в Україні викликам, що висуває його глобалізація.

Ключові слова: економічний простір, глобалізація, транзитивна економіка, єврорегіони, мегарегіони, стратегії регіональної економічної політики.

АННОТАЦИЯ

Логвиненко А.А. Открытость экономической системы транзитивного типа как фактор ее пространственной динамики в условиях глобализации.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли.

Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина.- Харьков, 2008.

Обоснована двойственность пространственного измерения экономической системы, состоящая в единстве и взаимодействия его естественной и социальной составляющих: естественная составляющая имеет своим базисом территорию расселения социума соответственно размещению экономических ресурсов, социальная - пространственно локализованную хозяйственную деятельность людей, экономическим результатом которой является создание стоимости, воплощенной в совокупности потребительных стоимостей; единство обеих составляющих воплощается в неодинаковой плотности экономического пространства-времени, а их взаимодействие состоит в том, что в ходе экономической эволюции естественная составляющая сначала становится глубинным основанием экономического пространства-времени, а в условиях глобализации актуализируется в связи с обострением глобальных проблем человечества.

Раскрыто содержание институализации экономического пространства, как процесса эволюционного формирования совокупности институциональных единиц, объединенных: общей территорией создания стоимости, закрепленной соответствующим политико-административным делением; общими социокультурными стереотипами, в том числе системой формальных и неформальных норм, правил, традиций, привычек экономического поведения; направленностью на обеспечение устойчивого социального развития общей территории на основе оптимального взаимодействия экономических субъектов. Сделан вывод о том, что в условиях глобализации вследствие возрастающей открытости национального экономического пространства устойчивость развития транзитивных экономических систем подрывается внешними воздействиями и угрозами, в том числе благодаря конфликтному взаимодействию традиционных и импортированных экономических институтов.

Предложены классификация и характеристика основных качественных состояний экономического пространства в зависимости от его плотности (концентрации стоимости, присваиваемой соответствующим территориальным образованием) с выделением центра (высокая плотность экономического пространства, способная на основе финансовой самодостаточности обеспечить комплексное социальное развитие на соответствующей территории), периферии (низкая плотность экономического пространства, следствием которой выступает сочетание признаков депрессивности с финансовой зависимостью от центра и социальным упадком) и провинции (средняя плотность экономического пространства, обеспечивающая устойчивое социально-экономическое территориальное развитие на основе финансовой самодостаточности) и сделан вывод, что в транзитивной экономической системе формируется моноцентрическая структура экономического пространства с потенциально возможными двумя сценариями развития провинций - превращением части их в новые центры, а другой части - в периферию.

Раскрыто содержание категории «экономическое пространство» как совокупности институализированных формальными и неформальными нормами и правилами отношений между людьми по поводу движения (создания, распределения, перераспределения и присвоения) стоимости между территориально обособленными политико-административными образованиями в процессе использования территориально закрепленных экономических ресурсов (труд, земля, капитал), сохраняющих свою пространственную мобильность и способность к пространственной концентрации.

Систематизированы формы проявления регионализации экономической деятельности, обусловленной возрастающей открытостью современного экономического пространства - транснациональная регионализация, которая направляется национальными государствами, и региональная транснационализация, направляемая транснациональными корпорациями.

Определены главные последствия усиления неадекватности современного экономического пространства в Украине вызовам, выдвигаемым его глобализацией: угрожающие масштабы проникновения на экономическую территорию страны контрабандных потоков товаров и услуг с последующим их частичным транзитом в Европу и Азию и частичным оседанием в Украине; распространение коррупции в сфере государственного регулирования внешнеэкономической деятельности и таможенного дела; торможение создания эффективных внутренних регуляторных механизмов вхождения Украины в ВТО, связанных с осуществлением предпринимательства.

Обоснована предпочтительность применения модернизационной стратегии региональной социально-экономической политики, нацеленной на инфраструктурную и институциональную модернизацию и направленной на использование сравнительных преимуществ соответствующих территорий.

Ключевые слова: экономическое пространство, глобализация, транзитивная экономика, еврорегионы, мегарегионы, стратегии региональной экономической политики.

SUMMARY

Logvinenko A. A. An openness of transitive economic system as the factor of its spatial dynamics in conditions of globalization. - Manuscript.

Thesis for Ph.D Degree in Economics in specialty 08.00.01 - Economic Theory and History of Economic Thought.

The Kharkov national university named by V. N. Karazin.- Kharkоv, 2008.

The duality of spatial measurement of economic system which consists of unity both its interaction natural and social components is proved.

The contents of a category «economic space» as set of relations between people in occasion of movement of cost between territorially isolated political-administrative formations during use of economic resources is opened.

The classification of qualitative conditions of economic space depending on its density is offered.

Forms of display modern regionalization economic activities, according to subjects of its stimulation are systematized.

The main consequences of strengthening inadequacy of modern economic space in Ukraine to calls which are put forward with its globalization are certained.

Keywords: economic space, globalization, transitive economy, euroregions, megaregions, strategy of regional economic policy.

Размещено на Allbest.ru

...