Структурна перебудова трансформаційної економіки в контексті сучасних тенденцій екологізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Жигінас Владислав Васильович

УДК 330.341.4:504(477)

Структурна перебудова ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ

08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ ? 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Єщенко Петро Степанович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Радіонова Ірина Федорівна

ДВНЗ “Київський національний економічний

університет ім. Вадима Гетьмана”,

професор кафедри макроекономіки та державного управління;

кандидат економічних наук, доцент

Кірєєв Станіслав Іванович

ДУ “Інститут економіки та прогнозування” НАН України,

провідний науковий співробітник відділу економічного

зростання та структурних змін в економіці.

Захист відбудеться “31” жовтня 2008 р. о 14

годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.001.13 Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий “_27_” вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор І. І. Мазур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок історичних особливостей розвитку та специфіки дії внутрішніх і зовнішніх чинників в Україні сформувалася ресурсомістка економіка з ухилом у бік важкої індустрії. У промисловому секторі країни питома вага ресурсомістких та екологічно “агресивних” видів діяльності - добувна промисловість, енергетика, металургія, виробництво коксу і нафтопродуктів - збільшилася від 1990 р. до нинішнього часу з 21 до 56%. Нераціональна структура нашої економіки визначає високий рівень техногенного забруднення території України, який, за оцінками фахівців, є у 3,2 раза вищий, ніж у 12 країн ЄС разом узятих. За умови збереження наявної структури економіки існує реальна загроза перетворення усієї території держави на зону екологічної катастрофи. Нинішня ситуація вимагає глибокого вивчення різнобічних аспектів структурної перебудови трансформаційної економіки України, обґрунтування найефективніших напрямів її здійснення з урахуванням комплексу екологічних проблем, які необхідно розв'язати у процесі структурного реформування.

Структурна перебудова економіки з її безпосереднім впливом на різнобічні аспекти економічного і соціального розвитку тривалий час викликає підвищений інтерес провідних зарубіжних та вітчизняних науковців. Серед зарубіжних дослідників, які започаткували методологічні основи дослідження структурних змін, слід назвати Д. Белла, А. Вальраса, Д. Гелбрейта, К. Кларка, В. Леонтьєва, В.Парето, Дж. Робінсон, Р. Солоу, А. Тоффлера, Р. Харрода, Д. Хікса, Й. Шумпетера.

Вагомий науковий доробок у вивчення та вирішення різних аспектів структурної перебудови в перехідних економіках внесли В. Александрова, О. Алимов, В. Базилевич, Ю. Бажал, Є. Бойко, Т. Галушкіна, А. Гальчинський, В. Геєць, С. Глазьєв, М. Долішній, С. Данилишин, В.Іноземцев, С. Дорогунцов, П. Єщенко, Б. Кваснюк, С. Кірєєв, В. Коломойцев, В. Ковальчук, І. Крючкова, І. Лукінов, А. Мельник, О. Осауленко, В. Осецький, І. Радіонова, В. Трегобчук, С. Харічков, А. Філіпенко, А. Чухно, Ю. Яковець та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених структурній перебудові та її окремим аспектам, деякі важливі питання залишаються невирішеними. Зокрема, недостатньо досліджено вплив структурних змін на екологічну ситуацію, відсутні рекомендації щодо механізмів екологізації структурних змін. Питанням про необхідність комплексного розв'язання структурних та екологічних проблем у нашій країні до цього часу не приділяється належної уваги. Потребують подальшого вивчення можливості структурної адаптації економіки України в умовах постіндустріальних змін, а також питання інвестиційного забезпечення структурних реформ. Науково-теоретична та практична значимість названих проблем зумовила вибір теми, її актуальність, зміст та структуру дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження пов'язана з комплексною темою наукових досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 06-БФ040-01 “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя”. Внесок автора полягає у розробленні теоретико-методологічних засад та практичних аспектів структурної перебудови трансформаційної економіки України, спрямованих на створення сучасної та екологічно безпечної її структури.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення теоретико-методологічних положень та практичних аспектів структурної перебудови економіки із урахуванням необхідності розв'язання екологічних проблем, що виникають у процесі розвитку трансформаційної економіки України. Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

з'ясувати і розкрити сутність структури та структурної перебудови економіки;

визначити роль і місце екологічних чинників у зв'язку зі структурними перетвореннями економіки;

встановити тенденції структурних зрушень та можливості структурної адаптації трансформаційної економіки України в умовах глобалізації та постіндустріальних змін;

запропонувати напрями та пріоритети структурних перетворень із урахуванням необхідності створення сучасної та екологічно безпечної структури національної економіки;

визначити джерела інвестиційних ресурсів та можливості їх мобілізації для потреб структурної перебудови вітчизняної економіки;

проаналізувати і розкрити економіко-екологічні механізми регулювання структурних змін та розробити пропозиції щодо їх застосування в умовах трансформаційної економіки України.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі структурної перебудови між національними суб'єктами господарської діяльності, державою та суб'єктами міжнародних економічних відносин в умовах формування глобальної економічної системи.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні та практичні аспекти структурної перебудови трансформаційної економіки у контексті сучасних тенденцій екологізації, у тому числі й в Україні.

Методи дослідження. У роботі застосовувалась сукупність загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, для досягнення поставленої мети було використано методи наукової абстракції, системного аналізу та логічних узагальнень - при обґрунтуванні категоріального апарату (п.1.1, п.1.2); описовий метод - для характеристики сучасних доктрин структурної перебудови (п.1.3); методи історико-генетичного, статистичного та порівняльного аналізу - у процесі дослідження тенденцій структурних перетворень української економіки та їх порівняння із загальносвітовими тенденціями (п.2.1, п.2.2); системно-функціонального аналізу - для обґрунтування пропозицій щодо удосконалення структурних пропорцій економіки України, інвестиційного та нормативно-правового забезпечення структурних реформ (п.2.3, п.3.1, п.3.2); економіко-математичного аналізу - під час розроблення системи показників для оцінювання якості структурних перетворень економіки (п.1.2) та критеріїв щодо визначення ефективних ставок екологічних податків (п.3.2); методи графічного аналізу - для наочного зображення статистичного матеріалу, окремих теоретичних та практичних положень дисертаційного дослідження (п.1.3, п.2.1, п.3.1., п.3.2).

Інформаційною базою дослідження є офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Світового Банку реконструкції та розвитку, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), інших державних установ, міждержавних економічних організацій, опубліковані в періодичній пресі, спеціальних виданнях та розміщених у мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні комплексної концепції структурної перебудови, спрямованої на створення сучасної та екологічно безпечної структури економіки, що відповідає реальному промисловому, науково-технічному та природо-ресурсному потенціалу України. Найважливішими результатами, отриманими у процесі дослідження, є такі:

вперше одержано:

? розроблено сучасну концепцію структурування національної економіки за відтворювальними, технологічними, діяльнісно-видовими та зовнішньоекономіч-ними макроструктурними пропорціями. Запропоновано авторське визначення економічної структури як багаторівневої часово-просторової характеристики національної економіки, яка охоплює основні макроекономічні пропорції, що складаються в країні під впливом суспільного та міжнародного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та системи економічних відносин;

? розроблено в межах системного підходу методологію оцінювання якості структурних перетворень економіки, в основу якої покладено такі основні показники, як: структурна ресурсомісткість, структурна ресурсовіддача та прогресивність структурних змін;

? виявлено механізми екологізації структурних змін в Україні за рахунок вилучення у підприємств екологічної антиренти, якими є внутрішня торгівля забруднюючими речовинами та удосконалення екологічного оподаткування. Розроблено модель екологічного оподаткування, основою якої є зміна структури і механізмів нарахування екологічних податків та визначення їх розмірів залежно від граничних витрат на зменшення забруднення й екологічної ціни продукції по кожній галузі;

удосконалено:

? методологічний підхід до розмежування економічної сутності категорій «структура економіки» та «структура суспільного виробництва». Обґрунтовано, що методологічною основою для розрізнення обох структур є рівень агрегованості досліджуваних макроекономічних пропорцій. Відповідно до цього, структура суспільного виробництва є одночасно структурою суспільного відтворення і характеризується найбільш агрегованими пропорціями виробництва, розподілу і перерозподілу валового випуску товарів і послуг, тоді як структура економіки визначається не тільки відтворювальними, а й діяльнісно-видовими, технологічними та зовнішньоекономічними макропропорціями;

? класифікацію структурних перетворень, які складаються зі структурних зрушень та структурної перебудови. Досліджено механізм структуроутворення економіки як діалектичний процес порушення та відновлення трьох рівнів структурної рівноваги (ціновий, попиту та пропозиції, рівень продуктивних сил), дія яких зумовлює масштабність і тривалість структурних перетворень;

? пропозиції щодо збільшення обсягів фінансування структурної перебудови в Україні за рахунок внутрішніх національних заощаджень (заощадження населення, прибутки підприємств, амортизація, бюджетні кошти) та іноземних інвестицій. З посиланням на світовий досвід структурних реформ, доведено, що для фінансування структурних перетворень в Україні найбільше значення мають внутрішні інвестиційні ресурси, серед яких - бюджетні кошти;

дістало подальший розвиток:

? дослідження наукових підходів до забезпечення стійкого екологічно збалансованого розвитку економіки. Встановлено, що прогресивний підхід до стійкого розвитку тотожний структурно-технологічному оновленню економіки відповідно до сучасних постіндустріальних тенденцій передових країн світу. Обґрунтовано, що в Україні відсутні передумови для структурно-технологічних перетворень на основі постіндустріальної моделі через обмежені масштаби перерозподілу фінансових ресурсів, що їх мають традиційні виробництва та сектори внутрішнього ринку;

? визначення пріоритетних напрямів структурного оновлення економіки України. Аргументовано доцільність комбінованої моделі структурної перебудови, сутність якої полягає у поєднанні прискореного індустріального розвитку із державним стимулюванням інноваційних процесів по тим напрямам, де існує «критичне» відставання від постіндустріальних економік. Відповідно до цієї моделі конкретизовано пріоритети розвитку основних відтворювальних, діяльнісно-видових, зовнішньоекономічних та технологічних макроструктурних пропорцій вітчизняної економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні методичних положень та практичних рекомендацій, які можуть використовуватися під час розроблення урядових програм структурної перебудови економіки України, а також пов'язаних із ними заходів інвестиційної, промислової, бюджетної, науково-технічної, зовнішньоекономічної та екологічної політики.

Практичне значення одержаних результатів підтверджено довідками щодо використання пропозицій, зокрема Управлінням стратегії реформування економіки та стратегічного планування Секретаріату Кабінету Міністрів України у процесі розроблення підрозділу “Структурні реформи” проекту Державної програми економічного і соціального розвитку на 2007 рік (довідка № 3531/0/2-07 від 1 червня 2007 р.); Відділами аудиту підприємств виробників електроенергії і нафтогазової промисловості АК ТОВ «УПК-Аудит Лтд» під час розроблення «Програми проведення екологічного аудиту» підприємств паливно-енергетичного комплексу України (довідка № 64-Г/02 від 11.02.2008 р.); Науково-дослідним центром з проблем оподаткування Національного університету Державної податкової служби України під час підготовки науково-дослідної теми «Розробка моделі оцінки реального податкового потенціалу в розрізі видів діяльності та регіонів України» (акт № 176 від 23.06.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення доповідались на 7 наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Конкурентоспроможність національної економіки” (Інститут економіки та прогнозування НАН України), м. Київ, 9 листопада 2006 року; VІІ Міжнародна науково-практична конференція “Європейський вибір України: інноваційний розвиток” (Феодосійська фінансово-економічна академія), м. Феодосія, 26 червня 2006 року; Всеукраїнська науково-практична конференція “Перший крок у науку” (Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка), м. Луганськ, 23 березня 2006 року; ІІІ Міжнародна науково-практична конференція молодих учених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (Тернопільський державний економічний університет), м. Тернопіль, 23?24 лютого 2006 року; ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та аспірантів “Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (Чернівецький торговельно-економічний інститут) м. Чернівці, 23?24 березня 2006 року; Студентська наукова конференція “Актуальні проблеми розвитку підприємницької діяльності в Україні” (Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), м. Київ, 19?20 квітня 2002 року; 14th International Student Conference “Economics for Ecology” ISCS'2008 (Сумський державний університет), м. Суми, 6?9 травня 2008 року.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 12 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, загальним обсягом авторського матеріалу 5,8 друк. арк., з них 6 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 4,25 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 212 сторінках, з них обсяг основного тексту ? 191 сторінка комп'ютерного тексту, що містить 20 таблиць на 20 сторінках, 1 рисунок на 1 сторінці. Список використаних джерел складається з 204 найменувань на 16 сторінках. Дисертація містить 5 додатків на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, описано рівень її теоретичної розробленості, визначено мету та завдання дослідження, об'єкт та предмет, вказано новизну дослідження та особистий внесок автора, розкрито практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження структури економіки” здійснено аналіз структурної перебудови у сучасному світі, представлений доктринами «наздоганяючого» та «сталого» розвитку. Досліджено особливості структурних перетворень економіки, показано роль і місце екологічних факторів у зв'язку зі структурними змінами.

Аналіз визначень структури економіки авторами різних економічних шкіл і напрямів сучасної економічної теорії дав можливість встановити, що остання є багаторівневою часово-просторовою характеристикою національної економіки, яка охоплює основні макроекономічні пропорції, що складаються в країні під впливом суспільного та міжнародного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та системи економічних відносин. Водночас у науковій літературі категорії “структура економіки” та “структура суспільного виробництва” часто використовуються як синоніми, що, на нашу думку, є методологічно некоректним, оскільки “економіка” нетотожна “суспільному виробництву”. Методологічною основою для розрізнення обох структур є рівень агрегованості досліджуваних макроекономічних пропорцій. Структура суспільного виробництва охоплює пропорції суспільного відтворення у найбільш агрегованому виді (пропорції виробництва, розподілу і перерозподілу створюваного в країні валового випуску товарів і послуг). Структура економіки охоплює не лише пропорції суспільного відтворення (суспільного виробництва), а й інші макроекономічні пропорції: діяльнісно-видові, що характеризують виробничу спеціалізацію країни; технологічні, які показують рівень використання досягнень НТП в економіці; зовнішньоекономічні, що характеризують обсяг і якість міжнародних економічних зв'язків.

Трансформація структури економіки є діалектичним процесом порушення та відновлення трьох рівнів структурної рівноваги (1-й ? ціновий, 2-й ? попиту і пропозиції, 3-й ? рівень продуктивних сил), які визначають дію механізму структуроутворення (рис.1).

Порушенню кожного рівноважного рівня відповідають поняття галузевої або структурної кризи. Хоча зазначені кризи відрізняються за масштабністю структурних перетворень, однак їх виникнення зумовлюється одними й тими ж чинниками. Серед останніх найбільше значення в сучасних умовах мають технологічний та сировинно-енергетичний. Поява нових технологій або підвищення цін на сировину і енергоресурси виявляє підприємства і галузі, які не можуть пристосуватися до нових умов виробництва. Це призводить до виникнення суперечності між потребою в економічних ресурсах і можливістю її задоволення за такої структури. Основними шляхами для вирішення цієї суперечності є структурні зрушення або структурна перебудова. Під структурними зрушеннями слід розуміти найменш масштабні та короткотривалі зміни, які відбуваються переважно під впливом кон'юнктурних чинників, принципово не впливають на розвиток продуктивних сил країни, але призводять до прискорення чи уповільнення розвитку окремих галузей економіки. Структурна перебудова, на відміну від структурних зрушень, полягає у масштабних та довготривалих змінах основних макропропорцій, що відбуваються у результаті розвитку суспільного поділу праці, кількісного зростання і якісного удосконалення продуктивних сил країни, перерозподілу людських та інших ресурсів між видами діяльності, секторами, технологічними укладами.

Структурні зміни не завжди позитивно впливають на умови життєдіяльності суспільства. Двоїстий вплив структурних процесів простежується в динаміці технологічних укладів. Перехід до нового технологічного укладу, з одного боку, означає вищий ступінь економічного розвитку країни і рівень добробуту населення, але з іншого ? спричинює зростання глибини і масштабів перетворення навколишнього середовища, що може погіршувати якість життя людей. Таким чином, постає питання про оцінювання якості структурних змін економіки. Розроблена нами методологія такого оцінювання ґрунтується на визначенні таких основних показників, як: структурна ресурсомісткість (SR), структурна ресурсовіддача (SW), які визначають вплив структурних змін на обсяг витрат економічних ресурсів на одиницю валового випуску і ефективність використання таких ресурсів, а також показник прогресивності структурних змін (PS), що дає змогу визначати структурний вплив на темпи економічного зростання:

SR = (d - d) r + (d - d) r +…+ (d - d) r ,

де (d , d, …, d ), (d , d, …,d ) - частка структурної одиниці у валовому випуску продукції у розрахунковому та базовому періоді; (r, r, …, r) - затрати ресурсів на умовну одиницю випуску структурної одиниці у базовому періоді; (…,) ? валова додана вартість на умовну одиницю валового випуску структурної одиниці у базовому періоді; ? індекс валового випуску у порівняльних цінах.

В умовах загострення світової екологічної кризи надзвичайно актуальним є пошук шляхів відновлення екологічної рівноваги на нашій планеті через підтримання стійкого розвитку. Основою сучасної доктрини «стійкого розвитку» є прогресивний підхід до розв'язання природо-ресурсних проблем людства. На відміну від попереднього консервативного підходу, який передбачав «нульове» зростання, останній виходить із необхідності випереджаючих прогресивних змін продуктивних сил і суспільного устрою. Випереджаючий характер таких змін означає, що у відповідь на збільшення екологічного навантаження на екосистему планети, людство має якісно змінювати продуктивні сили та суспільний устрій таким чином, щоб питоме екодеструктивне навантаження на умовну одиницю природного потенціалу (територію) не збільшувалося (або зменшувалося). Автор посилається на праці радянського еколога М. Ф. Реймерса, який одним із перших звернув увагу на зв'язок великих технологічних революцій та екологічних криз. На основі ретроспективного аналізу вчений довів, що у процесі свого розвитку людство пережило п'ять екологічних криз, кожна з яких була свого часу вирішена внаслідок технологічної революції. Нинішній екологічній кризі, у результаті якої порушено відтворювальну здатність біосфери, відповідає технологічна революція, під впливом якої відбувається перехід від індустріального до постіндустріального технологічного способу виробництва. У структурі сучасної постіндустріальної економіки домінує сфера послуг, а основними ресурсами її зростання є знання та інформація. Такі ресурси, на відміну від традиційних природних, є невичерпними, а їх виробництво та споживання не завдає шкоди навколишньому середовищу. За рахунок цього постіндустріальна модель розвитку найбільшою мірою відповідає вимогам збереження довкілля. Іншим висновком, до якого приходить автор, є ототожнення прогресивного підходу до стійкого розвитку зі структурно-технологічним оновленням економіки відповідно до сучасних постіндустріальних тенденцій передових країн світу.

Альтернативною доктриною структурної перебудови, яку взяли на озброєння країни Південно-Східної Азії є «наздоганяючий розвиток». Вона ґрунтується на прискореному індустріальному розвитку через засвоєння тих технологій і способів організації виробництва, які свого часу були реалізовані передовими країнами світу. Як показала практика, економічні успіхи азіатських країн мали тимчасовий характер внаслідок численних протиріч цієї моделі (відтворення індустріальної структури економіки, недоспоживання населення, переважання екстенсивних факторів розвитку, масштабний імпорт капіталу тощо). Але основним недоліком «наздоганяючих» економік є їх неспроможність подолати економічне і технологічне відставання від постіндустріальних країн, що зрештою не дає можливості забезпечити належну якість довкілля.

У розділі 2 «Структурна перебудова національної економіки та необхідність визначення її нових пріоритетів» досліджуються тенденції структурних зрушень економіки України, обґрунтовуються можливості та пріоритетні напрями структурної перебудови із урахуванням необхідності створення сучасної та екологічно безпечної структури національної економіки.

Проведений автором аналіз тенденцій структурних перетворень дав змогу виявити низку негативних змін, які відбулися у пострадянський період розвитку України. Від 1990 до 2006 року у промисловому секторі країни частка паливно-сировинних видів діяльності (добувна промисловість, енергетика, металургія, виробництво коксу та нафтопродуктів) зросла у 2,7 раза, водночас частка інвестиційних (машинобудування, виробництво неметалевих мінеральних виробів) та споживчих (легка, харчова, хімічна, деревообробна промисловість) зменшилась відповідно у 2,1 та 1,7 раза (рис. 2).

Зміни відтворювальної структури відбуваються у напрямі посилення ресурсовитратного характеру економіки, що визначається динамікою проміжного споживання. За даними офіційної статистики від 1990 до 2006 року питома вага проміжного споживання у валовому випуску зросла від 49 до 57,7%. Негативною ознакою суспільного відтворення в Україні є викривлення у перерозподілі доходів між інституційними секторами економіки: при порівняно невисокому рівні нагромадження (20?24% ВВП) у нашій країні спостерігається високий рівень державного споживання (18?19% ВВП), що свідчить про «проїдання» частини нагромаджень.

Структура українського експорту, в якій понад 50% складають мінеральна продукція та метали, є характерною для слабо розвинутих країн світу. Домінування продукції енергомістких виробництв у структурі експорту, зумовлює необхідність значних обсягів імпортних поставок енергоносіїв. Тому структура українського імпорту значною мірою є результатом її експортної спеціалізації. В останній близько 30% припадає на енергетичні матеріали та нафтопродукти, потреба у яких постійно зростає через високу енергомісткість української продукції.

Оцінки сучасної технологічної структури показують істотне відставання України від розвинених країн світу. У промисловості нашої країни домінують технологічно застарілі та екологічно небезпечні виробництва третього та четвертого технологічних укладів, сумарна частка яких складає 97%, а високотехнологічні ? п`ятий та шостий уклади ? не перевищують 2?3%.

Негативні структурні зміни спричинюють не лише низьку економічну ефективність, а й призводять до деградації довкілля та вичерпання запасів природних ресурсів. Збільшення потужностей та обсягів виробництва у важкій промисловості за останні десять років спричинило зростання викидів забруднюючих речовин у розрахунку на одиницю ВВП України у 3?4 рази. У дисертації робиться висновок, що зміни структури вітчизняної економіки характеризуються антиінноваційною та антиекологічною спрямованістю, що створює небезпеку технологічної та екологічної деградації України.

Вибір моделі, яка визначатиме логіку структурних перетворень повинен враховувати як загальносвітові закономірності розвитку, так і можливості їх застосування у специфічних умовах національної економіки. В Україні відсутні передумови для здійснення структурно-технологічних зрушень на основі моделі постіндустріального розвитку. Причиною є те, що в індустріальних економіках, до яких належить Україна, найпередовіші постіндустріальні технології не можуть бути ефективно скопійовані або використані через обмежені масштаби можливого перерозподілу фінансових ресурсів, що їх мають традиційні виробництва або сектори внутрішнього ринку. Але, враховуючи значний науково-технічний та промисловий потенціал, Україні немає необхідності повторювати шлях розвитку країн, які обрали наздоганяючу модель розвитку. Найпродуктивнішою моделлю розвитку та структурних перетворень економіки України є комбінація елементів постіндустріальної та наздоганяючої моделей. Основою цього підходу є поєднання декількох взаємодоповнюючих структурних потоків, коли прискорений індустріальний розвиток поєднується із державним стимулюванням інноваційних процесів по тим напрямам, де існує «критичне» відставання від постіндустріальних економік ? освіта, наука, державне фінансування розвитку високих технологій тощо (рис. 3).

Автор аргументує, що комбінований підхід є прийнятним для розв'язання як структурних, так і екологічних проблем функціонування вітчизняної економіки. Незважаючи на негативні екологічні наслідки в умовах індустріального суспільства, розвинені країни в процесі поступової еволюції створили одну із найважливіших передумов для екозбалансованого розвитку - матеріальну базу, у зв'язку з чим виникає можливість реалізації достатніх умов - вдосконалення особистості, продукування нових знань та інформації, здатних поліпшити якість навколишнього середовища та суспільство уцілому. Останні виникають у зв'язку з переходом до постіндустріальної стадії як загальної закономірності еволюційного прогресу цивілізації. У цьому контексті для України головним завданням є створення матеріального добробуту, який відповідає її значному науково-технічному, промисловому та природо-ресурсному потенціалу.

У розділі 3 «Інвестиційні та екологічні чинники вдосконалення структурних пропорцій» досліджуються питання інвестиційного забезпечення та екологізації структурної перебудови української економіки.

За оцінками експертів, мінімальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови в Україні складає понад 200 млрд грн. Фактичний обсяг валових інвестицій, здійснений за рахунок усіх джерел на кінець 2006 року дорівнює 125,25 млрд грн., а із вирахуванням величини амортизації ? лише 80,21 млрд грн. У зв'язку з цим важливою науковою і практичною проблемою структурної трансформації економіки України є розроблення заходів щодо активізації інвестиційного процесу за рахунок різних джерел інвестиційних ресурсів. Останні формуються за рахунок як внутрішніх національних заощаджень ? прибутки підприємств, амортизація, заощадження населення, бюджетні кошти, так і зовнішніх заощаджень, до яких належать іноземні інвестиції.

Заощадження населення України не відіграють суттєвої ролі у збільшенні інвестиційного потенціалу економіки. Їх обсяг у структурі валових національних заощаджень складає близько 36%, що майже в 1,5 раза менше, ніж у розвинених країнах світу. Через тривалий період недоспоживання, зростання реальних доходів населення переважно трансформується не в заощадження, а на споживання. Автор приходить до висновку, що в умовах посткризового періоду розвитку політика зростання доходів є необхідною, але не достатньою умовою для збільшення інвестиційних ресурсів за рахунок заощаджень населення. Для цього зростання реальних доходів повинно поєднуватись із подальшим розвитком фінансових ринків (особливо кредитного та фондового). Збільшення інвестиційних ресурсів за рахунок прибутків підприємств потребує удосконалення системи оподаткування. Необхідно знизити загальне податкове навантаження до економічно обґрунтованого рівня, який є компромісом між потребами максимального розширення і оновлення виробництва та надходженнями до доходної частини державного бюджету. З метою усунення розриву між прибутковістю окремих видів промислової діяльності доцільним є запровадження диференційованих ставок податку на прибуток, розмір яких повинен встановлюватись на певний термін та з огляду на пріоритетність розвитку тієї чи іншої галузі. Дослідивши особливості амортизаційної політики, автор робить висновок, що вона не дає змоги призупинити процес фізичного та морального зносу основних фондів вітчизняних підприємств. Для відновлення економічної функції амортизації потрібно переглянути існуючі вимоги щодо її нарахування та прийняти законодавчі акти, що регламентують використання та передбачають відповідальність за нецільове використання амортизаційних коштів.

У розвинутих країнах світу у процесі важливих структурних перетворень серед усіх джерел інвестиційних ресурсів домінуючими були бюджетні кошти. Зазначене не відповідає практиці фінансування структурних перетворень в Україні, де переважають власні кошти підприємств (прибуток та амортизація складають близько 2/3 усіх інвестицій), що призводить до стихійного оновлення капіталу. Обсяги державних капітальних вкладень можуть суттєво збільшитись за рахунок удосконалення механізмів планування бюджетних видатків. Потрібно відмовитись від практики, коли фактичний обсяг видатків, здійснених розпорядниками бюджетних коштів у поточному році, є одним із критеріїв для визначення видатків на наступний рік. Необхідно, щоб виділення бюджетних коштів було прив'язаним до конкретних результатів їх отримувачів, а не до фактичних видатків, понесених раніше. Це дасть можливість заощадити ті ресурси, які неефективно використовуються на поточне споживання, і спрямувати значну частину вивільнених таким чином коштів на інвестиційні потреби. За розрахунками дисертанта, такий підхід подвоїть державні капіталовкладення.

У загальному обсязі капіталовкладень 2006 року частка прямих іноземних інвестицій складає всього 3,4% (або 450 дол. США на душу населення), тоді як в країнах Центрально-Східної Європи - близько 15%. Розподіл прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності не відповідає структурним пріоритетам, оскільки останні спрямовуються переважно у швидкоокупні сфери (торгівля, фінансова діяльність, операції з нерухомістю). Нинішня ситуація вимагає здійснення адекватної політики регулювання іноземних інвестицій. Заходи відповідної політики мають передбачати широку та гнучку систему пільг, які можуть бути надані іноземному інвестору у разі дотримання умов, визначених державою. Останні повинні тісно кореспондуватися із пріоритетами структурної перебудови та соціально-економічного розвитку. Втім, досвід окремих постсоціалістичних країн переконує в тому, що іноземні інвестори не зацікавлені у вкладанні коштів у країни, де бракує внутрішніх інвестицій. Тому іноземні інвестиції можуть слугувати доповненням до внутрішніх національних ресурсів, однак вони не можуть відіграти роль головного важеля структурних змін.

Однією із найсуттєвіших перешкод для екологізації структурних змін є відсутність належної ринкової оцінки природних ресурсів в Україні. Рентабельність природоексплуатуючих видів діяльності навіть в умовах надзвичайно низького технологічного рівня виробництва в 1,5?2 рази вища, ніж у інших секторах промисловості. Їх підвищена прибутковість є результатом надмірної експлуатації природних ресурсів, за яку суспільство не отримує еквівалентного відшкодування. Водночас, це означає, що природоексплуатуючі виробництва привласнюють собі екологічну антиренту ? надприбуток, який отримується у результаті “хижацького” використання природних ресурсів. Принципово інше значення має екологічна рента, яка може виникати в будь-якому секторі народного господарства внаслідок застосування більш ефективних порівняно з попередніми технологій та способів організації виробництва. В інтересах суспільства необхідно, щоб екологічна антирента вилучалася у виробників, які її отримують. Як свідчить світова практика, ефективними механізмами для її вилучення є запровадження торгівлі квотами забруднюючими речовинами на національному рівні та удосконалення екологічного оподаткування. У дисертації обґрунтовано, що створення системи внутрішньої торгівлі квотами в Україні дасть можливість, по-перше ? вилучати екологічну антиренту у неефективних природоексплуатуючих виробництв, по-друге ? у результаті купівлі-продажу прав на викиди перетворювати її на екологічну ренту для найефективніших підприємств, по-третє ? задіяти ланцюг екологічно сприятливих структурних змін, коли у результаті міжгалузевого та внутрігалузевого переливу капіталу створяться переважні умови для розвитку екологічно безпечних виробництв та технологій.

На основі аналізу вітчизняної системи екологічного оподаткування та її порівняння з аналогічними системами розвинених країн, автором розроблено модель екологічного оподаткування в Україні (рис. 4).

Загальна концепція моделі полягає у створенні додаткових стимулів для технологічного оновлення виробничої бази підприємств за рахунок зміни структури і механізмів нарахування екологічних податків. В основу цієї моделі покладено систему рівнянь, де ставка ефективного екологічного податку (Т) визначається з урахуванням двох критеріїв: 1) граничні витрати підприємства на зменшення забруднення (МС3), які дають уявлення про порогову величину екологічного податку, нижче якого підприємства не зацікавлені у технологічних і природозберігаючих змінах, та 2) екологічна ціна продукції (РЕ), яка визначає екологомісткість продукції та характеризує розмір екологічних збитків, завданих суспільству.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробленні теоретико-методологічних положень і практичних аспектів структурної перебудови трансформаційної економіки України, спрямованих на створення сучасної і екологічно безпечної її структури. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість зробити такі висновки і пропозиції:

Теоретичний аналіз структури економіки дав змогу встановити, що остання, на відміну від структури суспільного виробництва, уособлює в собі не лише найбільш агреговані пропорції суспільного відтворення, але й інші важливі макроекономічні пропорції, які включають діяльнісно-видові, технологічні та зовнішньоекономічні. Всі вони у сукупності складають структуру окремо взятої національної економіки, яка формується під впливом суспільного та міжнародного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та системи економічних відносин, що відрізняє її від інших структур як у часі, так і в просторі.

Трансформація структури економіки є діалектичним процесом порушення та відновлення трьох рівнів структурної рівноваги (цінового, попиту і пропозиції, рівень продуктивних сил), які визначають дію механізму структуроутворення. Їх порушення спричинює суперечність між потребою в економічних ресурсах та можливістю задоволення такої потреби за наявної структури. Основними шляхами для вирішення цієї суперечності є структурні зрушення або структурна перебудова, які розрізняються за масштабністю і тривалістю структурних перетворень, а також специфікою дії чинників, що їх зумовлюють.

Неоднозначний вплив структурних перетворень на умови життєдіяльності суспільства визначає необхідність оцінювання їх якості за спеціальними економічними показниками. В основу розробленої автором методології цього оцінювання покладено такі основні показники, як: структурна ресурсомісткість, структурна ресурсовіддача, які визначають вплив структурних змін на обсяг витрат економічних ресурсів на одиницю валового випуску і ефективність використання таких ресурсів, а також показник прогресивності структурних змін, що дає можливість визначати структурний вплив на темпи економічного зростання.

В умовах загострення світової екологічної кризи надзвичайно актуальним є пошук шляхів відновлення екологічної рівноваги на планеті Земля шляхом підтримки стійкого розвитку. У процесі дослідження автором встановлено, що прогресивний підхід до стійкого розвитку в сучасних умовах пов'язується із переходом від індустріального до постіндустріального технологічного способу виробництва. У структурі постіндустріальної економіки переважає сфера послуг, а основними ресурсами її зростання є знання та інформація, виробництво і споживання яких не завдає шкоди довкіллю. Це дає змогу зробити висновок, що сучасна постіндустріальна модель розвитку економіки найбільшою мірою відповідає вимогам збереження довкілля.

Альтернативною доктриною структурної перебудови, яку взяли на озброєння країни Південно-Східної Азії є «наздоганяючий розвиток». Вона ґрунтується на прискореному індустріальному розвитку через засвоєння тих технологій і способів організації виробництва, які свого часу були реалізовані передовими країнами світу. Основним недоліком «наздоганяючого розвитку» є те, що країни, які обирають цей шлях, не можуть подолати технологічне відставання від постіндустріальних країн, а однобокий індустріальний розвиток лише посилює екологічні загрози.

В Україні відсутні передумови для здійснення структурно-технологічних зрушень на основі постіндустріальної моделі через обмежений обсяг фінансових ресурсів, що нагромаджені традиційними виробництвами і секторами внутрішнього ринку на цьому етапі суспільного розвитку. Але, враховуючи наявний науково-технічний та промисловий потенціал нашої країни, немає необхідності повторювати шлях розвитку тих держав, які обрали наздоганяючу модель. Це визначає доцільність комбінованої моделі до здійснення структурної перебудови в Україні. Її основою є поєднання декількох взаємодоповнюючих структурних потоків, коли прискорений індустріальний розвиток поєднується із державним стимулюванням інноваційних процесів по тим напрямам, де існує «критичне» відставання від постіндустріальних економік ? освіта, наука, державне фінансування розвитку високих технологій тощо.

Практика структурної перебудови в Україні засвідчує, що наявні джерела інвестиційних ресурсів не забезпечують навіть мінімальної потреби для її фінансування. У структурі валових інвестицій 2/3 складають власні кошти підприємств, що не відповідає світовій практиці. Остання переконує, що у період радикальних структурних перетворень, коли необхідно уникнути стихійності оновлення основного капіталу, домінуючими мають бути бюджетні кошти. Проведений аналіз показав, що державні капіталовкладення в Україні можуть бути подвоєні за рахунок відмови від практики виділення бюджетних коштів на основі фактичних видатків, що їх зазнали отримувачі у попередні періоди.

Для збільшення обсягів фінансування структурних реформ за рахунок внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів автором розроблено систему заходів державної економічної політики, яка включає: проведення зваженої політики зростання доходів населення із одночасним розвитком фінансових ринків; зниження загального податкового навантаження та запровадження диференційованих ставок податку на прибуток підприємств; перегляд існуючих вимог щодо нарахування амортизації та прийняття законодавчих актів, які передбачають відповідальність за нецільове використання амортизаційних коштів. Водночас, як показує досвід окремих постсоціалістичних країн, за умови нестачі внутрішніх інвестиційних ресурсів, іноземні інвестори не зацікавлені у вкладанні коштів у такі країни. Тому іноземні інвестиції можуть слугувати доповненням до внутрішніх національних ресурсів, однак вони не можуть відіграти роль головного важеля структурних змін.

Домінування екологічно «агресивних» видів діяльності у промисловості України визначається, в тому числі, відсутністю належної ринкової оцінки природних ресурсів. Внаслідок цього відбувається привласнення екологічної антиренти окремими суб'єктами господарювання, що знищує їх стимули до раціонального природокористування. Тому необхідною передумовою для екологізації структурних змін є запровадження механізмів, які дають можливість її вилучати у неефективних природоексплуатуючих виробників. До останніх належить внутрішня торгівля викидами забруднюючими речовинами та екологічне оподаткування. З метою посилення впливу екологічних податків на процеси структурно-технологічного оновлення економіки, автором розроблено модель екологічного оподаткування для України. Її суть полягає у зміні структури і механізмів нарахування екологічних податків, розмір яких встановлюється із урахуванням граничних витрат на зменшення забруднення та екологічної ціни продукції по кожній галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Жигінас В. Структурна перебудова в контексті інноваційного розвитку національної економіки / В. Жигінас // Теорії мікро-макроекономіки: зб. наук. праць. - К.: Академія муніципального управління, 2005.- Вип. 21.- С.64?67. ? 0,4 друк. арк.

2. Жигінас В. Теоретичні засади структурування економіки та закономірності структурних змін у сучасних умовах / В. Жигінас// Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2007.- №1.- С.52?63. ? 0,7 друк. арк.

3. Жигінас В. Економіко-екологічні механізми регулювання структурних змін / В. Жигінас // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - К.: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, 2007.- Вип. 12 (79).- С.11?17. ? 0,95 друк. арк.

4. Жигінас В. Структурна перебудова як чинник подолання екологічної кризи / В. Жигінас // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2007.- №6.- С.27?37. ? 0,6 друк. арк.

5. Жигінас В. Джерела інвестиційних ресурсів структурної перебудови / В. Жигінас // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - К.: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, 2008.- Вип. 1 (80).- С.60?68. ? 1,0 друк. арк.

6. Жигінас В. Особливості структурної перебудови економіки в умовах трансформації суспільства / В. Жигінас // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - К.: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, 2008.- Вип. 4 (83). ? С.164?169. ? 0,6 друк. арк.

За матеріалами конференцій:

Жигінас В. Структурна перебудова національної економіки як фактор забезпечення її конкурентоспроможності / В. Жигінас // Вісник Інституту економіки та прогнозування. - 2006. - № 4. - С.91?92 . ? 0,21 друк. арк.

Жигінас В. Теоретичні засади структурування національної економіки / В. Жигінас // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 лют. 2006 р.: тези доп. ? Тернопіль: Економічна думка, 2006. ? Ч.2. ? С.364?366. ? 0,13 друк. арк.

Zhyginas Vladislav. Structural reconstruction of Ukrainian economy in the context of economic and ecological processes / Vladislav Zhyginas // Економіка для екології: міжнар. конф., 6-9 трав. 2008 р.: тези доп. ? Суми: СумДУ, 2008. ? С.202?204. ? 0,14 друк. арк.

Жигінас В. Інвестиційні джерела структурної перебудови економіки України / В. Жигінас // Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів: всеукр. наук.-практ. конф., 23-24 бер. 2006 р.: тези доп. ? Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2006. ? Ч.1.? С.32?34. ? 0,17 друк. арк.

Жигінас В. Теоретичні засади структурування економіки / В. Жигінас // Перший крок у науку: всеукр. наук.-практ. конф., 23 бер.2006 р.: тези доп. ? Луганськ: Поліграфресурс, 2006. ? Т.3. ? С.48?52. ? 0,3 друк. арк.

Жигінас В. Інноваційна модель структурної переорієнтації економіки // В. Жигінас / Актуальні проблеми розвитку підприємницької діяльності в Україні: зб. наук. праць. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2002. - С.100?110. ? 0,6 друк. арк.

АНОТАЦІЯ

перебудова економіка екологічний ресурсомістскість

Жигінас В.В. Структурна перебудова трансформаційної економіки в контексті сучасних тенденцій екологізації. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки ? Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних та практичних аспектів структурної перебудови трансформаційної економіки у контексті сучасних тенденцій екологізації, у тому числі й в Україні. Досліджено еволюцію поглядів на структуру економіки та її перебудову, розкрито роль і місце екологічних чинників у зв'язку зі структурними перетвореннями. Розроблено методологію оцінювання якості структурних перетворень економіки, в основу якої покладено такі основні показники, як: структурна ресурсомісткість, структурна ресурсовіддача та прогресивність структурних змін. Установлено, що досягнення стійкого екологічно збалансованого розвитку забезпечується через структурні і технологічні перетворення відповідно до сучасних постіндустріальних тенденцій передових країн світу. Доведено необхідність комбінованого підходу та визначено пріоритети структурної перебудови економіки України, виходячи із поєднання елементів наздоганяючої та постіндустріальної моделей розвитку. Розроблено пропозиції щодо механізмів екологізації структурних змін в Україні на основі вилучення екологічної антиренти у підприємств-забруднювачів та удосконаленні екологічного оподаткування. Доведено, що для фінансування структурних перетворень в Україні найбільше значення мають внутрішні інвестиційні ресурси, серед яких - бюджетні кошти.

Ключові слова: структура економіки, структурна перебудова, сталий розвиток, екологізація, наздоганяюча модель, постіндустріальна модель.

АННОТАЦИЯ

Жигинас В.В. Структурная перестройка трансформационной экономики в контексте современных тенденций экологизации. ? Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 ? Экономическая теория и история экономической мысли. ? Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и практических аспектов структурной перестройки трансформационной экономики в контексте современных тенденций экологизации, в том числе и в Украине. Исследована эволюция взглядов на структуру экономики и ее перестройку, раскрыто роль и место экологических факторов в связи со структурными преобразованиями. Разработана методология оценивания качества структурных преобразований экономики, в основу которой положено такие основные показатели, как: структурная ресурсоемкость и структурная ресурсоотдача, которые определяют влияние структурных изменений на объем затрат экономических ресурсов в расчете на единицу валового выпуска и эффективность использования таких ресурсов, а также показатель прогрессивности структурных изменений, который позволяет определять структурное влияние на темпы экономического роста.

Установлено, что достижение устойчивого экологически сбалансированного развития обеспечивается путем структурных и технологических преобразований в соответствии с современными постиндустриальными тенденциями передовых стран мира. Обосновано положение о том, что в Украине отсутствуют предпосылки для структурно-технологических преобразований на основе постиндустриальной модели через ограниченные масштабы перераспределения финансовых ресурсов, которые имеются в наличии у различных производств и секторов внутреннего рынка.