Ефективність використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кравченко Алла Володимирівна

УДК: 332.3.003.13: 631.11(477.46)

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Єрмаков Олександр Юхимович, Національний аграрний університет, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник, Калінчик Микола Володимирович, Національний науковий центр «Інститут землеробства» УААН;

завідувач відділу економіки кандидат економічних наук, доцент Романова Вікторія Анатоліївна, Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться “23” червня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий “22” травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України. Цьому має бути підпорядковане реформування земельних відносин, на основі якого здійснено перехід до різних форм власності на землю, запроваджено платне землекористування тощо. Проте в державі поки що не вирішено проблему забезпечення раціонального та екологобезпечного використання земельних ресурсів. Протягом останніх років значно зменшилась кількість внесення мінеральних та органічних добрив, що негативно впливає на якість ґрунтів, а зрештою, на ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств.

Теоретичні і практичні аспекти збереження, відтворення та ефективного використання земельних ресурсів висвітлено в наукових працях: Д.С. Добряка, Л.Я. Новаковського, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, М.М. Федорова та інших. Проблемі підвищення ефективності господарювання в аграрному секторі країни присвячені дослідження В.Г. Андрійчука, В.П. Галушко, О.Д. Гудзинського, О.Ю. Єрмакова, М.В. Калінчика, С.М. Кваші, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, В.А. Романової, П.Т.Саблука, В.К. Терещенка, О.В. Шкільова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших. Вони розглядають земельні ресурси як одну із складових ресурсного потенціалу, що забезпечує функціонування сільськогосподарських підприємств. Але постійні зміни, які відбуваються в суспільно-економічному житті країни і зокрема, в сільському господарстві, вимагають поглиблених досліджень щодо ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах в умовах ринкових трансформацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету з тем: «Розробити пропозиції щодо удосконалення орендних відносин в сільськогосподарському виробництві» (номер державної реєстрації 0106U004246) та «Вдосконалення організаційно-економічного механізму господарювання в агропромисловому виробництві» (номер державної реєстрації 0106U007383).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування практичних засад ефективного використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами в ринкових умовах господарювання.

Для досягнення зазначеної мети в роботі ставилися і вирішувалися такі завдання:

- узагальнити теоретичні засади ефективного використання земельних ресурсів і виявити особливості формування та використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях;

- опрацювати методичні підходи щодо виконання теми дослідження;

- дослідити організаційно-економічні зміни у землекористуванні аграрних формувань в умовах ринкових трансформацій;

- здійснити оцінювання земель сільськогосподарського призначення за їх грошовою оцінкою;

- визначити рівень економічної ефективності використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах;

- обґрунтувати стратегічні напрями ефективного використання земельних ресурсів в аграрних формуваннях;

- розробити пропозиції щодо формування і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення;

- розробити модель оптимізації структури посівних площ в сільськогосподарському підприємстві.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні процеси використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами Черкаської області.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми розвитку земельних відносин та організації ефективного використання земельних угідь в аграрній сфері регіону.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, а також фундаментальні положення економічної теорії та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем використання земельних ресурсів.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися економічні методи - монографічний і системного аналізу (вивчення та аналіз наукових підходів до організації ефективного використання земельних ресурсів; аналіз правових і соціально-економічних процесів в ході реформування земельних відносин), групування (групування районів за обсягом виробництва зерна, соняшнику, цукрових буряків, валової і товарної продукції, прибутку, рівнем рентабельності, коефіцієнтом економічної оцінки землі), розрахунково-конструктивний, рядів динаміки та порівняння (аналіз соціально-економічних показників користування землею за роками та порівняння фактичних і прогнозованих показників землекористування), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків).

Основними джерелами інформації в процесі дослідження були: Закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України та постанови Кабінету Міністрів України, звіти й оперативні дані Черкаського обласного управління земельних ресурсів, статистичні збірники Головного управління статистики в Черкаській області, дані Золотоніського районного управління земельних ресурсів, дані періодичної звітності сільськогосподарських підприємств, матеріали наукових конференцій, семінарів, наукові публікації вітчизняних та зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному та методичному обґрунтуванні основних напрямів удосконалення та підвищення ефективного використання земельних ресурсів в сільськогосподарських підприємствах регіону.

Її суть така:

вперше:

- розроблена стратегія ефективного використання земельних ресурсів регіону, суть якої полягає в упорядкованій системі організаційно-економічних та агротехнологічних заходів щодо раціонального і екологобезпечного використання земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств (С. 12-13);

- запропоновано авторське визначення поняття «ринок оренди сільськогосподарських угідь», як сукупність організаційних, економічних і правових взаємовідносин орендарів та орендодавців з питань володіння, користування, розпоряджання земельними ділянками сільськогосподарського призначення з метою одержання стабільного прибутку та за умов ефективного використання земельних ресурсів (С. 14);

удосконалено:

- методику розрахунків ефективності використання земельних ресурсів шляхом введення коефіцієнта економічної оцінки землі, який відображає рівень інтенсивності використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях (С. 11-12);

- економіко-математичну модель оптимізації структури посівних площ у сільськогосподарському підприємстві, яку визнано організаційною основою інтенсивного господарювання, ефективного використання наявних земельних ресурсів та сталої і прибуткової діяльності аграрних формувань (С. 15);

набули подальшого розвитку:

- комплексна оцінка ефективності використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах, на основі якої визначено основні фактори, що обумовлюють рівень прибуткового господарювання та розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в аграрній сфері регіону (С. 7-10);

- науково обґрунтовані пропозиції, згідно з якими грошова оцінка земель в сучасних умовах повинна відображати ринкову вартість землі з урахуванням таких факторів, як конкретні обставини угоди з приватизації, попит та пропозиція на земельні ділянки, умови інвестування тощо (С. 8);

- положення щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму земельних орендних відносин, що забезпечують стале та ефективне ведення сільського господарства, раціоналізацію структури землекористування з врахуванням екологічних вимог та економічних інтересів орендарів і орендодавців сільськогосподарських земель (С. 13-14).

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень щодо обґрунтування стратегії ефективного використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами області прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 11- 27/ 03 від 10.01.08р.); пропозиції щодо оптимізації розмірів землекористування прийняті до впровадження управлінням агропромислового розвитку Золотоніської районної державної адміністрації (довідка № 657 від 12.12.07р.); оптимізація структури посівних площ на основі економіко-математичної моделі прийнята до впровадження в СТОВ "Прогрес" (довідка № 186 від 25.12.07р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі результати досліджень отримані автором особисто. Вони полягають у науковому обґрунтуванні стратегії ефективного використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами та розробці практичних рекомендацій щодо оптимізації розмірів землекористування аграрних формувань.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Інфраструктура аграрного ринку. Системність, ефективність, прозорість ” (м. Київ, 28 жовтня 2005р.); “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України ” (м. Київ, НАУ, 8-9 квітня 2005р.), “Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ” (м. Київ, НАУ, 4-5 жовтня 2007р.) та міжнародних науково-практичних конференціях - “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України ” (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006р.), “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю ” (м. Черкаси, ЧДТУ, 11-13 квітня 2007р.), “Україна - сільське господарство СОТ: теорія і практика ” (м. Миколаїв, МДАУ, 26-28 вересня 2007р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 2,05 друк. арк., в тому числі 5 (з них 4 одноосібні) - у фахових виданнях обсягом 1,8 друк. арк., 1 - матеріали конференції обсягом 0,25 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 170 сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 188 найменувань. Дисертація містить 38 таблиць, 18 рисунків і 18 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами і планами, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні та методичні основи ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах" розкрито сутність формування, використання і відтворення земельного потенціалу аграрного виробництва, а також досліджено організаційно-економічні механізми й методичні основи ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах в умовах ринкових трансформацій.

Найважливішою природно-економічною особливістю використання землі сільськогосподарськими підприємствами є те, що аграрне виробництво - це біологічно обумовлена сфера діяльності, де ґрунт, як специфічне органічне тіло, виконує функції посередника між живою та неживою природою, між працею та відтворювальними біологічними процесами. Таким чином, з одного боку, використання землі має характер природного процесу, підпорядкованого своїм внутрішнім біологічним закономірностям, а з іншого, як господарська діяльність, - воно визначально впливає на відтворення та ефективність виробництва рослинницької і тваринницької продукції.

Відповідно до Земельного кодексу України господарська експлуатація сільськогосподарських земель повинна забезпечувати їх відтворення та підвищення родючості. При вилученні сільськогосподарських земель для несільськогосподарських потреб, а також при обмеженні використання або погіршенні якості сільськогосподарських угідь під впливом діяльності підприємств - орендарів землі землевласникам та землекористувачам відшкодовується втрата сільськогосподарського виробництва.

На основі чинного земельного законодавства нами запропоновано таку схему-характеристику земель сільськогосподарського призначення.

Вирішення проблеми ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах вимагає дотримання таких принципів: рівноправність всіх форм власності на землю; платність землекористування; цільове, раціональне та екологобезпечне використання земель.

Зважаючи на те, що земля є основним національним багатством, формування нових землеволодінь і землекористувань на основі приватної власності на землю та на приватно-орендних засадах, яке відбувається в рамках сучасних організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва, доцільно здійснювати з урахуванням наукових засад і практичних дій щодо вирішення природоохоронних завдань. Особливо актуальним при цьому є завдання збереження і відтворення родючості ґрунтів, що витікає із вимог ресурсозберігаючої й екологобезпечної системи землеробства.

Потрібно відзначити, що підвищення зацікавленості власників землі і землекористувачів у збереженні і підвищенні родючості сільськогосподарських угідь, ефективності цільового використання земельних ресурсів потребує розробки системи економічного стимулювання використання і охорони земель, яка б забезпечила товаровиробникам сільськогосподарської продукції гарантії справедливого її розподілу і розпоряджання нею.

Тому особлива увага в сучасних умовах господарювання має бути приділена охороні земель від руйнування, яке істотно знижує її родючість. Це відбувається, по-перше, внаслідок недостатнього контролю державних органів, які допускають надмірне антропогенне навантаження на сільськогосподарські землі (висока розораність земель, забруднення, деградація тощо) і, по-друге, в результаті непрофесійних дій керівників аграрних формувань, які не дотримуються належної культури землеробства та якісної господарської діяльності (забур'яненість посівів, зниження вмісту гумусу в ґрунті, порушення сівозмін і невиконання протиерозійних заходів).

Вважаємо, що сталий розвиток сільського господарства та оптимізація землекористування забезпечать раціональне використання земельних ресурсів і сприятимуть підвищенню ефективності господарювання у сільськогосподарських підприємствах.

В ринкових умовах традиційна система показників визначення економічної ефективності використання землі (вихід продукції з одиниці земельної площі; рівень витрат на одиницю продукції; розмір доходу, який може принести виробниче використання землі) має доповнюватися такими показниками, як: вартість валової продукції; сума прибутку; прибуток на 1 гектар сільськогосподарських угідь; вихід валової продукції на одиницю виробничих витрат. З цією метою доцільним буде й застосування запропонованого у дисертації коефіцієнта економічної оцінки землі, який відображає рівень інтенсивності використання сільськогосподарських угідь.

У другому розділі "Стан та ефективність використання земельних ресурсів у сільськогосподарських формуваннях" досліджено організаційно-економічні зміни у землекористуванні аграрних формувань та ефективність використання земельних угідь у сільськогосподарському виробництві.

Одним із завдань земельних перетворень в аграрній сфері України був перерозподіл земельних ресурсів з одночасним наданням їх у власність громадянам і юридичним особам з метою створення умов для рівноправного розвитку нових форм господарювання та ефективного їх функціонування в умовах ринкової економіки.

З метою регулювання розвитку земельних відносин та забезпечення права власності на землю в державі розроблено і ухвалено низку відповідних законів Верховної Ради, указів Президента та постанов Кабінету Міністрів України.

За даними Державного комітету по земельних ресурсах України, на початок 2007 р. кількість громадян, які набули права на земельну частку (пай) та отримали сертифікати в цілому по країні становила 6,8 млн. чол., або 98,5%, зокрема по Черкаській області 342,8 тис. чол. (98,8%). Загальна кількість оформлених та виданих державних актів замість сертифікатів станом на перше березня 2007 р. становила в Україні 5,8 млн. шт. (84,7%), а по Черкаській області відповідно - 336,3тис. шт. (98,1%).

Внаслідок реформування колективних та державних сільськогосподарських підприємств створені нові аграрні формування, які різняться між собою формами власності і господарювання та розмірами землекористування. Так, на Черкащині в результаті здійснених перетворень було створено 1862 сільськогосподарських підприємства, в т.ч. 1124 фермерських господарств, або 60,4 відсотків. На базі колективних сільськогосподарських підприємств було організовано 762 господарства. Переважно це товариства з обмеженою відповідальністю, яких на сучасному етапі налічується 512, або 67,2%.

Як виявилося в процесі аграрних трансформацій земля як основний засіб виробництва зосередилася в основному в недержавних формах господарювання.

Поряд з цим простежується тенденція до зменшення площі земельних угідь і ріллі у користуванні сільськогосподарських підприємств. На початок 2007 р. в користуванні сільськогосподарських підприємств Черкаської області, включаючи фермерські господарства, знаходилось 1014,9 тис. га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 965,6 тис. га ріллі проти відповідно 1225,0 і 1108,9 тис. га. на початок 2000 р..

Проведені нами дослідження свідчать, що середня площа сільськогосподарських угідь, яка припадає на одне аграрне формування області становить 1706 га зі значною варіацією по районах: від 739 га в Черкаському до 2723 га в Монастирищенському.

Аналіз розподілу сільськогосподарських угідь серед великих землевласників і землекористувачів свідчить, що найбільше сільськогосподарських угідь та ріллі мають акціонерні товариства - відповідно 682,2 і 642,1 тис. га ріллі, тоді як у державних сільськогосподарських підприємств у користуванні знаходиться лише 25,8 тис. га сільськогосподарських угідь. Таким чином, можна констатувати, що основними організаційно-правовими формами аграрного сектора Черкаської області є сільськогосподарські підприємства, засновані на приватній формі власності та колективних формах організації праці.

Важливим економічним важелем регулювання ринкових відносин у сфері ефективного землекористування стає грошова і економічна оцінка земель.

Дослідженням грошової оцінки сільськогосподарських угідь Черкаської області встановлено, що цей показник для багаторічних насаджень порівняно з ріллею майже в 2,7 рази вищий. Пояснюється це тим, що їх грошова оцінка певною мірою враховує вартість багаторічних насаджень як основних засобів. Стосовно ріллі відзначимо, що найвищу грошову оцінку мають Драбівський (13668 грн./га), Золотоніський (13110 грн./га) і Чорнобаївський (14332 грн./га) райони. Вони належать до першого земельно-оціночного району області, який є одним з найбільш сприятливих для ведення інтенсивного сільськогосподарського виробництва.

Земля є одним із головних факторів виробництва, ефективність використання якого тісно пов'язана з використанням живої праці і матеріальних ресурсів.

Рис. 1 - Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення Черкаської області станом на 01.01.2007 р. (грн./га)

Характеризуючи ефективність землекористування аграрними виробниками, потрібно відзначити, що в регіоні на протязі 1990-2006рр. істотно зменшилось внесення мінеральних (в 3,4 рази) та органічних добрив (у 10 разів) під посіви сільськогосподарських культур, яке негативно впливає на родючість ґрунтів та обсяги виробництва рослинницької продукції. Також збільшилась площа еродованих на 24,3%, кислих на 24,8, засолених на 0,3 та солонцюватих земель на 0,2%, що приводить до зменшення площ продуктивних сільськогосподарських угідь.

Кризові явища і трансформація інтенсивних форм землеробства в екстенсивні, призвели до зниження валових зборів продукції сільськогосподарських культур у великотоварних формах аграрного виробництва.

Слід відмітити, що в сільськогосподарських підприємствах у 2006 р. урожайність зернових культур проти 1990 р. була нижчою на 11%, соняшнику - на 30, овочевих культур - на 20 відсотків.

Наші дослідження свідчать, що сільськогосподарські підприємства Черкащини протягом 1990-2006 рр. зменшили виробництво продукції в 1,7 рази, в тому числі рослинництва в 1,5 рази (табл.1).

В особистих селянських господарствах за досліджуваний період обсяг валової продукції зріс в 1,3 рази, а продукції рослинництва в 2 рази.

Однією з причин цього є розпаювання земель та організаційні зміни у земельних відносинах, що й зумовило розширення господарств населення за рахунок земельної частки (паю), яка була одержана при виході із колективних сільськогосподарських підприємств.

За рахунок змін у розподілі земельних угідь за категоріями господарств змінилася структура їх посівних площ, яка в сільськогосподарських підприємствах істотно відрізняється від структури в особистих селянських господарствах. Так, останні займають провідне місце у вирощуванні картоплі, овочів та плодоягідних культур. Частка ж сільськогосподарських підприємств залишається найбільшою у виробництві зернових культур, цукрових буряків (фабричних) та насіння соняшнику - 87, 90 і 92%, хоча вона значно скоротилася порівняно з 1990 р. (відповідно на 10, 10 та 5%).

Позитивним є те, що в останні роки в регіоні простежується тенденція до збільшення виробництва валової продукції, хоча й ще не досягнуто рівня 1990 року.

Проте у галузі рослинництва залишається чітко виражена залежність зміни показників від агрометеорологічних умов сезону, а не від раціонального використання земельних ресурсів на основі дотримання сівозмін, підвищення вмісту гумусу тощо.

Таблиця 1 - Динаміка валової продукції сільського господарства Черкаської області (у порівняльних цінах 2005 р., млн. грн.)

Показники	Роки	2006р до 1990р в %
	1990	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Всі категорії господарств
Валова продукція всього	6491,7	3734,7	3891,5	3884,8	3650,0	4447,4	4730,5	4994,7	76,9
у тому числі:
продукція рослинництва	3177,1	2333,2	2297,9	2229,7	2041,3	2713,6	2759,7	2853,6	89,8
продукція тваринництва	3314,6	1401,5	1593,6	1655,1	1608,7	1733,8	1970,8	2141,1	64,6
Сільськогосподарські підприємства
Валова продукція всього	4756,5	1622,1	1775,9	1760,6	1507,0	2166,8	2383,5	2774,3	58,3
у тому числі:
продукція рослинництва	2449,3	1088,8	1163,2	1099,1	855,3	1419,4	1469,2	1649,2	67,3
продукція тваринництва	2307,2	533,3	612,7	661,5	651,7	747,4	914,3	1125,1	48,7
Господарства населення
Валова продукція всього	1735,2	2112,7	2115,6	2124,2	2143,0	2280,6	2347,0	2220,0	128
у тому числі:
продукція рослинництва	727,8	1244,5	1134,7	1130,6	1186,0	1294,2	1290,5	1204,0	165,4
продукція тваринництва	1007,4	868,2	980,9	993,6	957,0	986,4	1056,5	1016,0	100,1

Рівень використання земельних ресурсів характеризують як натуральні, так і вартісні показники (виробництво на 100 га сільськогосподарських угідь: валової продукції у порівняльних цінах; товарної продукції у поточних цінах реалізації; валового доходу; прибутку).

Спожита частка виробничих ресурсів у сільськогосподарському виробництві відображається величиною виробничих витрат, а їх розмір з розрахунку на одиницю земельної площі визначає рівень інтенсивності господарювання. Як правило, із збільшенням витрат зростають і результати виробництва, співвідношення між якими визначає рівень його ефективності. Динаміка темпів зміни витрат і результатів характеризує зниження або підвищення ефективності виробництва. У випадку, якщо результати зростають вищими темпами, ніж витрати, спостерігається тенденція підвищення ефективності виробництва і, навпаки, якщо витрати зростають вищими темпами, ніж результати, то ефективність знижується. У дисертації виявлена залежність впливу рівня виробничих витрат на ефективність виробництва сільськогосподарської продукції у досліджуваних підприємствах, яка свідчить, що їх збільшення супроводжується адекватним зростанням результатів виробництва.

Проведеними дослідженнями встановлена пряма залежність підвищення ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств від зростання обсягів виробництва валової (зерна соняшнику, цукрових буряків, приросту худоби) і товарної продукції, прибутку, а також норми прибутку та рівня рентабельності.

Ефективність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств також визначали й залежно від коефіцієнта економічної оцінки землі, як показника, що відображає інтенсивність її використання шляхом порівняння валової продукції сільського господарства у порівняльних цінах до грошової оцінки сільськогосподарських угідь (табл.2).



Таблиця 2 - Ефективність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств Черкаської області залежно від коефіцієнта економічної оцінки землі, 2006р.

Показники	Групи господарств за коефіцієнтом економічної оцінки землі
	до 0,1	0,1 - 0,2	0,2 - 0,3	понад 0,3	у середньому
Кількість господарств у групі	7	45	29	3	84
Припадає на 100 га с.-г. угідь: - виробничих витрат, тис. грн.	43,5	149,9	256,5	337,4	193,6
- основних фондів, тис. грн.	60,1	193,7	738,6	387,2	427,6
- затрат праці, тис. люд. - год.	2,3	6,2	8,5	13,0	7,1
Вироблено на 100 га ріллі, ц: - зерна	954,7	1408,2	4436,6	5046,0	2503,0
- соняшнику	129,6	188,7	332,0	140,2	232,0
- цукрових буряків	0,0	316,7	3464,7	8689,1	1599,8
Вироблено на 100 га с.-г. угідь: - приросту ВРХ, ц	5,9	24,1	44,1	81,6	33,6
- приросту свиней, ц	0,6	9,4	24,0	120,2	20,3
- молока, ц	67,0	215,5	489,0	927,9	354,5
- валової продукції, тис. грн.	25,7	137,9	252,0	349,3	185,4
- товарної продукції, тис. грн.	37,0	174,9	265,7	359,2	207,7
- прибутку, збитку(-), тис. грн.	-4,6	6,3	24,2	91,1	17,1
Коефіцієнт економічної оцінки землі	0,0	0,1	0,2	0,3	0,1
Рівень рентабельності,(збитковості),%	-11,0	3,7	10,0	34,0	9,0

Аналіз даних таблиці показує, що, із збільшенням коефіцієнта економічної оцінки землі у підприємств зростають й інші показники виробничо-економічної діяльності, тобто підвищується ефективність господарювання.

У третьому розділі "Напрями підвищення ефективності використання земельних ресурсів в аграрних формуваннях" розроблено стратегію ефективного використання земельних ресурсів, вдосконалено організаційно-економічний механізм земельних орендних відносин та оптимізовано розміри землекористування в сільськогосподарських підприємствах.

Стратегія ефективного використання земельних ресурсів в авторському розумінні визначається як система цілей і способів їх досягнення, спрямованих на реалізацію інтересів господарюючих суб'єктів.

Її основними елементами є предмет, об'єкт, суб'єкт та принципи побудови організації земельних відносин в аграрних формуваннях.

Предметом стратегії ефективного використання земельних ресурсів слугує система взаємозв'язків та взаємовідносин між суб'єктами господарювання, а об'єктом - сукупність організаційно-економічних процесів у діяльності господарюючих суб'єктів аграрної сфери, яка спрямована на отримання прибутку шляхом поєднання індивідуальної і суспільної вигоди на засадах самостійності, ризику, відповідальності та інноваційності.

Щодо суб'єктів даної стратегії то ними виступають сільськогосподарські підприємства та держава, де інтереси суб'єктів аграрної сфери господарювання представлені безпосередньо, а інтереси держави - опосередковано, через різноманітні інститути.

При опрацюванні стратегії ефективного використання земельних ресурсів обов'язково має бути враховано принцип впливу природних та економічних умов, в яких функціонує підприємство, тобто спочатку потрібно здійснити аналіз сучасного стану земельних угідь, а потім обрати напрям виробничої діяльності у відповідності з проведеним аналізом.

При цьому необхідно враховувати особливості використання земельних ресурсів в сільськогосподарських підприємствах на регіональному рівні. Надзвичайно важливим у цьому плані є принцип програмно-цільового підходу до розробки стратегії ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах.

На підставі вище викладеного в дисертації розроблена стратегія ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарському підприємстві, яка схематично представлена на рис. 2.



Рис. 2 - Складові стратегії ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарському підприємстві

земельний потенціал аграрний виробництво

На сучасному етапі розвитку земельних відносин надзвичайно важливу роль відіграє оренда землі, як платний перехід її від одного власника та користувача до іншого із збереженням цільового призначення, що є складовою частиною ринку земель сільськогосподарського призначення.

Відсутність у власників земельних часток (паїв) достатніх коштів, техніки, бажання та відповідної освіти для самостійного ведення виробництва, наявність мораторію на інші напрями реалізації прав на земельну частку (пай) (за винятком передачі її у спадщину та виділення в натурі для розширення особистого селянського чи створення фермерського господарства) зумовлюють формування ринку орендованих земель, який на сучасному етапі слід вважати найбільш важливою складовою земельного ринку.

Розвиток орендних земельних відносин має спрямовуватися на формування конкурентного орендного середовища, встановлення оптимального рівня орендної плати, форм її виплати, термінів оренди та раціонального використання орендованих земель. Тому, поняття «ринок орендованих сільськогосподарських угідь» на нашу думку, доцільно визначити, як сукупність організаційних, економічних і правових взаємовідносин орендарів і орендодавців з приводу володіння, користування, розпоряджання земельними ділянками з метою одержання стабільного прибутку та за умов ефективного використання і збереження земельних ресурсів. Останнє зумовлює не тільки можливість певного аграрного формування отримувати максимум сільськогосподарської продукції, а й підвищувати родючість ґрунтів.

В разі неправильного використання сільськогосподарських земель якість їх знижується, а родючість відповідно зменшується. Отже, стратегічним напрямом розвитку і функціонування кожного сільськогосподарського підприємства має бути застосування сукупності певних організаційно-господарських та агротехнологічних заходів щодо покращення якісних параметрів наявних земельних ресурсів для підвищення ефективності виробничої діяльності.

Як вище зазначалося, організаційно-економічні зміни, які відбулися в процесі аграрної реформи призвели до збільшення кількості аграрних формувань в області і відповідно до зменшення площ сільськогосподарських угідь, що припадає на одне господарство. З метою оптимізації розмірів землекористування у дисертації проведено групування підприємств Драбівського, Золотоніського, Чорнобаївського районів Черкаської області за площею сільськогосподарських угідь (табл.3).



Таблиця 3 - Групування господарств Черкаської області за площею сільськогосподарських угідь, 2006р.

Показники	Групи господарств за площею сільськогосподарських угідь, га
	до1500	1501-3000	3001-4500	понад 4501	у середньому
Кількість господарств у групі	23	41	11	9	84
Середня площа по групі	929,8	2082,9	3598,2	9365,1	3994,0
Припадає на 100 га с.-г. угідь: - виробничих витрат тис. грн.	185,8	190,3	212,9	189,8	193,6
- основних фондів тис. грн.	278,0	269,4	257,9	705,5	427,6
- затрат праці, тис. люд. - год.	9,3	7,7	10,0	4,6	7,1
Вироблено на 100 га ріллі, ц: зерна	1914,6	2108,3	2471,1	3193,5	2503,0
соняшнику	226,3	244,8	234,7	216,6	232,0
- цукрових буряків	1314,6	1163,0	799,6	2699,5	1599,8
Вироблено на 100 га с.-г. угідь: - приросту ВРХ, ц	18,6	40,9	48,3	23,1	33,6
- приросту свиней, ц	8,2	20,0	13,3	27,0	20,3
- молока, ц	200,7	369,0	583,5	271,1	354,5
- валової продукції , тис. грн.	142,1	172,5	205,9	199,7	185,4
- товарної продукції , тис. грн.	210,1	209,6	227,6	195,8	207,7
- прибуток, збиток (-), тис. грн.	-3,1	9,7	42,0	18,0	17,1
Коефіцієнт економічної оцінки землі	0,1	0,1	0,2	0,2	0,1
Рівень рентабельності, (збитковості),%	-1,9	4,9	22,6	10,1	9,0

Виявлено, що найбільше досліджуваних господарств мають площу сільськогосподарських угідь від 1500 до 3000 га. Тому одне із таких сільськогосподарських підприємств, а саме СТОВ «Прогрес» Золотоніського району було обрано нами для розрахунків щодо оптимізації розмірів землекористування і вдосконалення структури посівних площ для підвищення ефективності господарювання. З цією метою було побудовано економіко-математичну модель оптимальної структури посівних площ даного підприємства, у якій за критерій оптимальності прийнято максимум прибутку (формула (1)):



де Cj - кількість прибутку, одержаного з 1 га j-тої культури;

Xj - посівна площа j-ої культури;

Ck - сума прибутку, одержаного від однієї структурної голови k -го виду худоби;

Хk - кількість структурних голів k-го виду худоби.

і - види ресурсів (і = 1,2,3………….n);

j - порядковий номер сільськогосподарських культур,

(j = 1,2,3………….l).

Отримані в результаті розв'язання задачі значення змінних являють собою оптимізовані розміри посівних площ в СТОВ «Прогрес», згідно з якими в господарстві передбачається збільшення площі найбільш економічно вигідних зернових та технічних культур, а також багаторічних трав, що сприятиме організації раціонального та екологобезпечного землекористування.

Проведені нами розрахунки свідчать, що оптимізація структури посівних площ дасть змогу збільшити виробництво рослинницької продукції, і відповідно, зросте ефективність господарювання та прибутковість досліджуваного сільськогосподарського підприємства, яка більш ніж у три рази перевищуватиме фактично тут досягнуту.



ВИСНОВКИ

1. Земельні ресурси є основою виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Їх ефективне використання у сучасних умовах господарювання має ґрунтуватись на таких принципах, як: рівноправність усіх форм власності на землю; платність землекористування; цільове, раціональне та екологобезпечне використання земель.

2. Враховуючи кардинальну зміну умов землекористування в дисертації наведена удосконалена методика розрахунків ефективності використання земельних ресурсів, яка включає систему традиційних і ринкових показників, а також запропонований автором коефіцієнт економічної оцінки землі. Даний показник відображає рівень інтенсивності використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях шляхом співвідношення вартості валової продукції і грошової оцінки землі.

3. Зміна форм власності, роздержавлення та приватизація зумовили істотні організаційно-економічні перетворення в аграрному секторі Черкаської області. В результаті цього загальна кількість сільськогосподарських підприємств зросла до 1862, серед яких 1124 фермерське господарство (60,4%). В процесі аграрних трансформацій в регіоні відбулося зосередження землі у малих формах господарювання. Так, протягом 1990-2006 рр. площа земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств скоротилась майже на 77%, а в особистих селянських господарствах вона зросла на 40відсотків.

4. Дослідженнями доведено, що існуюча нормативна грошова оцінка в регіоні оцінює не природний потенціал землі, а інтенсивність ведення сільського господарства й окупність виробничих витрат у 1986-1990 роках. Оскільки в подальшому відбувся занепад аграрного сектора Черкащини внаслідок різкого падіння обсягів виробництва і грошових надходжень у сільськогосподарські підприємства, тому результати грошової оцінки земель в сучасних умовах не визначають ринкової вартості цього ресурсу і не забезпечують його ефективного використання. Вважаємо, що при визначенні ринкової вартості землі необхідно враховувати такі фактори, як: конкретні обставини укладання угоди з приватизації земельної ділянки; існуючі попит та пропозиція на земельні ділянки; умови інвестування аграрних виробників.

5. На основі комплексної економічної оцінки використання земельних ресурсів в дисертації виявлено пряму залежність ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств від обсягів виробництва валової (у порівняльних цінах) і товарної продукції, прибутку, а також норми прибутку та рівня рентабельності. При цьому встановлено, що в останні п'ять років в регіоні простежується тенденція покращення становища у сільському господарстві і, зокрема збільшення виробництва валової продукції. Разом з тим потрібно відмітити, що в галузі рослинництва залишається чітко виражена залежність зміни показників господарювання від агрометеорологічних умов року, а не від ефективного використання земельних ресурсів (дотримання сівозмін, підвищення вмісту гумусу та ін.). Це є визначальною ознакою недостатнього рівня інтенсивності ведення даної галузі.

6. Організація ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах потребує застосування стратегічного планування та прогнозування. В авторському розумінні стратегія ефективного землекористування ґрунтується на тому, що кожен економічний суб'єкт має орієнтуватись у своїй діяльності на дбайливе господарське використання обмежених земельних ресурсів шляхом дотримання таких елементів, як: раціональна організація земельної території сільськогосподарського підприємства, цільове використання землі відповідно до її господарського призначення та охорона земель як об'єкта природного середовища. Таким чином, ефективне використання земельних ресурсів передбачає не тільки прагнення певного аграрного формування до отримання максимального прибутку, а й підвищення родючості ґрунтів.

7. Повноцінне функціонування земельного ринку неможливе без оренди земель, як платного переходу її від одного власника та користувача до іншого із збереженням цільового призначення. Так, в регіоні станом на перше січня 2006 року більше половини договорів оренди земельних часток (паїв) (54,2%) укладено з господарствами - правонаступниками, а найменша кількість з фермерськими господарствами - 6,7%. Орендовані землі використовують понад 90% сільськогосподарських підприємств Черкащини. Відповідно до цього в дисертації запропоновано авторське визначення поняття «ринок оренди сільськогосподарських земель», як сукупність організаційних, економічних і правових взаємовідносин орендарів і орендодавців з приводу володіння, користування, розпоряджання земельними ділянками з метою одержання прибутку та за умов ефективного використання земельних ресурсів.

8. На сучасному етапі практично всі землекористування сільськогосподарських підприємств регіону сформовані на умовах короткострокової оренди до п'яти років, що створює проблему нестабільності орендних відносин і погіршення якості ґрунтів.

Вважаємо, що розвиток довгострокової оренди має полягати в поєднанні інтересів орендарів та орендодавців шляхом установлення оптимальної орендної плати за користування земельними ресурсами, яка б гарантувала соціальну захищеність орендодавця та забезпечила б можливість розширеного відтворення аграрного виробництва у суб'єктів господарювання.

9. Розроблена в дисертації економіко-математична модель оптимальної структури посівних площ в сільськогосподарському підприємстві є організаційно-технологічною базою інтенсивного ведення виробничо-господарської діяльності та збільшення прибутків на основі ефективного використання наявних земельних ресурсів.

Останнє передбачає збільшення площі найбільш рентабельних сільськогосподарських культур з урахуванням економічно вигідного їх рівня та раціонального і екологобезпечного землекористування.

При запровадженні такої моделі прибуток в СТОВ «Прогрес» Золотоніського району Черкаської області перевищуватиме більше ніж в три рази фактичний.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кравченко А.В. Організаційно-правові зміни у землекористуванні аграрних формувань та ефективність їх функціонування в регіоні // Економіка АПК. - 2006.-№11.-С.30-34.

2. Кравченко А.В. Розвиток земельних відносин в аграрній сфері регіону // Науковий вісник НАУ.-2007.-№110.-С.293-297.

3. Єрмаков О.Ю., Кравченко А.В. Розвиток регіонального ринку оренди сільськогосподарських земель // Економіка АПК.-2007.-№6.-С.10-14. (Особистий внесок: обґрунтовано напрями розвитку регіонального ринку орендованих сільськогосподарських земель).

4. Кравченко А.В. Ефективність використання земельних ресурсів регіону // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2007.- №3(42).- Т.1.- С.54-58.

5. Кравченко А.В. Організаційно-економічний механізм оцінки земель в умовах ринкових трансформацій // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету - 2007. - №18. - Ч.2. - С. 153-155.

6. Кравченко А.В. Щодо питання оцінки земель сільськогосподарського призначення в процесі аграрних перетворень // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: Матеріали IV-ї міжнародної науково-практичної конференції. - Черкаси: ЧДТУ, - 2007. - С. 252-254.



АНОТАЦІЯ

Кравченко А.В. Ефективність використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню та розробці наукових положень і практичних рекомендацій щодо ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. У роботі узагальнено теоретичні і методичні засади формування, використання і відтворення земельного потенціалу аграрного виробництва, організаційно-економічні механізми та методичні підходи до ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах.

Здійснена комплексна економічна оцінка ефективності використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах Драбівського, Золотоніського та Чорнобаївського районів Черкаської області. В результаті дослідження визначено основні фактори, що впливають на виробничо-господарську діяльність підприємств та обґрунтовано пропозиції щодо раціонального використання наявного земельно-ресурсного потенціалу.

За результатами проведених досліджень визначено основні напрями ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах, а саме: розроблена стратегія ефективного використання земельних ресурсів, запропоноване авторське визначення поняття "ринку оренди сільськогосподарських угідь", удосконалено методику розрахунків ефективності використання земельних ресурсів шляхом введення коефіцієнта економічної оцінки землі та вдосконалено організаційно-економічний механізм земельних орендних відносин, що забезпечує стале та ефективне ведення сільського господарства.

Ключові слова: ефективність використання, стратегія, орендні відносини, земельно-ресурсний потенціал, сільськогосподарські підприємства, оптимізація землекористування.



АННОТАЦИЯ

Кравченко А.В. Эффективность использования земельных ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию и разработке научных положений и практических рекомендаций по эффективному использованию земельных ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях. В работе обобщены теоретические и методические основы формирования, использования и воспроизводства земельного потенциала аграрного производства, организационно-экономические механизмы и методические подходы к эффективному использованию земельных ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях.

В работе детально изучены организационно-правовые изменения в землепользовании аграрных формирований. Рассмотрены количество, виды и формы собственности вновь организованных предприятий. По результатам анализа сделан вывод, что большинство предприятий основаны на частной форме собственности и доминирующими по количеству среди них являются фермерские хозяйства. Сравнивая размеры бывших колхозов с нынешними аграрными предприятиями, наблюдаем у последних значительное уменьшение площади сельскохозяйственных угодий, что является отрицательным фактором относительно эффективности использования земельных ресурсов.

Земельные ресурсы являются необходимым условием производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. От того насколько эффективно используются земельные ресурсы зависит не только развитие сельского хозяйства и масштабы его производства, но и материальное благосостояние украинского народа, продовольственная безопасность государства.

Изменение форм собственности и приватизация привели к значительным организационно-экономическим изменениям в аграрной сфере Черкасской области. В результате этого общее количество сельскохозяйственных предприятий увеличилось до 1862, среди которых 1124 фермерское хозяйство (60,4%). В процессе аграрных трансформаций в регионе произошло сосредоточение земли в малых формах хозяйствования. Так, на протяжении 1990-2006 гг. площадь земельных ресурсов сельскохозяйственных предприятий сократилась почти на 77%, а в хозяйствах населения она увеличилась на 40 процентов.

Наши исследования показали, что существующая нормативная денежная оценка в области оценивает не природный потенциал земли, а интенсивность ведения сельского хозяйства и окупаемость производственных затрат в 1986-1990 годах. Поскольку в дальнейшем произошло резкое падение аграрного сектора Черкасской области вследствие значительного снижения объемов производства и денежных поступлений в сельскохозяйственных предприятиях, то результаты денежной оценки земли в нынешних условиях не определяют рыночную стоимость этого ресурса и не могут обеспечить его эффективное использование.

Проведенные в диссертации исследования показывают прямую зависимость эффективности хозяйствования сельскохозяйственных предприятий от объемов производства валовой и товарной продукции, прибыли, а также нормы прибыли и уровня рентабельности. Так за последние пять лет в регионе прослеживается тенденция к улучшению положения в сельском хозяйстве, а именно увеличение производства валовой продукции. Вместе с этим необходимо отметить, что в отрасли растениеводства четко прослеживается зависимость показателей хозяйствования от агрометеорологических условий сезона, а не от эффективного использования земельных ресурсов (системы севооборотов, повышения содержания гумуса и т.д.).

Эффективное использование земельных ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях в современных условиях предполагает использование стратегического планирования и прогнозирования. В авторском понимании стратегия эффективного землепользования основана на том, что каждый экономический субъект должен ориентироваться в своей деятельности на бережное хозяйственное использование ограниченных земельных ресурсов. Это достигается путем соблюдения таких элементов, как: рациональная организация земельной территории сельскохозяйственного предприятия, целевое использование земли в соответствии с ее хозяйственным назначением и охрана земель как объекта природной среды. Таким образом, эффективное использование земельных ресурсов предполагает не только стремление к получению дохода соответствующего аграрного предприятия, а и повышения плодородия почв.

Полноценное функционирование земельного рынка невозможно без аренды земель, как платного перехода от одного собственника и пользователя к другому при условии сбережения ее целевого назначения. Так, в области на первое января 2007 года больше половины договоров аренды земельных участков (54,2%) заключено с хозяйствами- правопреемниками, а наименьшее число с фермерскими хозяйствами - 6,7%. В настоящее время более 90% сельскохозяйственных предприятий Черкасской области используют арендованные земли. Поэтому в диссертации предложено авторское определение понятия «рынок аренды сельскохозяйственных земель», как совокупность организационных, экономических и правовых взаимоотношений арендаторов и арендодателей относительно владения, использования, распоряжения земельными участками с целью получения прибыли при условии эффективного использования земельных ресурсов.

Установлено, что практически все землепользования негосударственных сельскохозяйственных предприятий области созданы на условиях краткосрочной аренды до пяти лет, что создает проблему нестабильности арендных отношений и ухудшение качества почвы. Считаем, что развитие долгосрочной аренды должно основываться на сочетании интересов как арендодателей, так и арендаторов путем установления оптимального размера арендной платы за использование земельных ресурсов, которая гарантировала бы социальную защищенность арендодателя и обеспечила возможность эффективного развития субъектов хозяйствования.

Разработанная в диссертации экономико-математическая модель оптимальной структуры посевных площадей в сельскохозяйственном предприятии является организационной основой интенсивного ведения производственно-хозяйственной деятельности, а также увеличения прибыли на основе эффективного использования имеющихся земельных ресурсов. В результате внедрения такой модели прибыль в СООО «Прогресс» Золотоношского района Черкасской больше чем в три раза превышает фактическую.

Ключевые слова: эффективность использования, стратегия, арендные отношения, земельно-ресурсный потенциал, сельскохозяйственные предприятия, оптимизация землепользования.



SUMMARY

Kravchenko A.V. Efficiency of land resources usage in agricultural enterprises. - Manuscript.

...