Формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України

Размещено на http://www.аllbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

«Формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України»

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 332.145(477)

КРЯЧКО

ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Кизим Микола Олександрович, Харківський національний економічний університет, професор кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Іванов Юрій Борисович, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри оподатковування

кандидат економічних наук, с. н. с. Гомольська Наталія Іванівна, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва

Захист відбудеться «28» листопада 2008 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 64.251.01 у Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61158, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 7-й під'їзд, 8 поверх.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61158, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 7-й під'їзд, 8 поверх.

Автореферат розісланий «28» жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Красноносова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стан сучасних міжнародних економічних відносин визначається процесами глобалізації. У зв'язку з цим відбувається зростання конкуренції не тільки серед суб'єктів господарювання, але й між країнами і їхніми регіонами.

Проблемами конкурентоспроможності (КСП) товарів, підприємств, регіонів та країн займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені як: Базилюк Я. Б., Бенаройа Ф., Вальтер Ж., Гельвановский М., Гомольська Н. І., Горбатов В. М., Гранберг О. Г., Гринчель Б. М., Данилишин Б. М., Іванов Ю. Б., Калюжнова Н. Я., Кизим М. О., Куликов Г. В., Маєр В. Ф., Мироненко М. С., Перский Ю. К., Пилипенко І. В., Пономаренко В. С., Портер М., Тищенко О. М., Фатхутдінов Р. А., Шостак Л. Б. та інші.

У сучасних умовах, коли більша частина економічного навантаження лягає на регіони, саме від їхньої КСП залежить структурна перебудова економіки країни в цілому, забезпечення сталого економічного зростання і поліпшення якості життя населення. Однак, як показує практика, питання КСП регіонів в Україні не стали ще основними при розробці і реалізації стратегій та програм їх соціально-економічного розвитку. КСП розглядається в основному на рівні товарів і підприємств. Тому все більш актуальною стає задача розробки системного підходу до підвищення КСП регіонів на основі впровадження державної цільової програми (ДЦП). Формування ДЦП підвищення КСП регіонів України зможе стати основою для прийняття державними органами різних рівнів ефективних управлінських рішень у цій сфері.

Крім того, залишаються не розробленими до кінця деякі теоретичні і практичні питання, а саме: обґрунтованість методів і моделей оцінки КСП регіонів; комплексна оцінка їх КСП, що включає в себе КСП товарів, підприємств, галузей, регіонів і країни у взаємозв'язку з якістю життя (ЯЖ) населення та економічним зростанням (ЕЗ).

Враховуючи вищевикладене, тема дисертаційної роботи є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконувалася в рамках планів виконання науково-дослідних робіт у Харківському національному економічному університеті за темою №57/04-05 «Теоретичні основи оцінки рівня і якості життя населення регіонів України» (№ ДР - 0104U000925) та у Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України за темою «Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2015 року» (№ ДР - 0107U009113).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка методичних рекомендацій з формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України.

Для досягнення сформульованої мети в дисертації поставлені і вирішені наступні задачі:

- проаналізувати рівень КСП України в порівнянні з країнами світу і виявити його вплив на ЕЗ і ЯЖ населення країн світу;

- розглянути і проаналізувати діючі законодавчі документи по розробці стратегій і програм соціально-економічного розвитку України та її регіонів, запропонувати методику розробки цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України;

- провести аналіз понять «економічне зростання» і «якість життя населення» і проаналізувати стан рівня ЯЖ населення і ЕЗ регіонів України, і їх складових елементів;

- уточнити сутність поняття «конкурентоспроможність регіону», розробити методику оцінки рівня КСП регіонів України і проаналізувати КСП та її складові елементи;

- провести аналіз впливу КСП на соціально-економічне становище регіонів України і розробити методику відбору регіонів, які вимагають державної підтримки з підвищення їх КСП;

- побудувати модель впливу рівня КСП регіонів на ЕЗ і ЯЖ населення і розробити механізм вибору пріоритетних заходів державної цільової програми з підвищення КСП України та її регіонів.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів країни. конкурентоспроможність економічне зростання

Предмет дослідження. Предметом дослідження в роботі є теоретичні і практичні підходи, методи та інструменти щодо формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи складає сукупність методів та прийомів наукового дослідження, використання яких обумовлено поставленою метою і задачами з їх досягнення. При цьому були використані такі методи емпіричного і теоретичного дослідження: системний підхід і статистичні методи дослідження для визначення КСП, ЕЗ і ЯЖ населення регіонів України; методи розпізнавання образів (кластерний аналіз) - для визначення якісного рівня ЕЗ, ЯЖ населення і КСП регіонів України; системно-логічний підхід - для побудови логічного взаємозв'язку сутностей категорій КСП, ЕЗ і ЯЖ населення регіонів, поняття «конкурентоспроможність регіону»; дискретні динамічні математичні моделі - для визначення впливу КСП регіонів на ЕЗ і ЯЖ населення.

Наукова новизна отриманих результатів. Отримані в процесі дослідження наукові результати мають різний ступінь новизни і в сукупності вирішують важливу наукову задачу формування ДЦП з підвищення КСП регіонів України.

Отримані наукові результати:

одержали подальший розвиток:

- структура і процес формування ДЦП з підвищення КСП регіонів, які, на відміну від існуючих, розглядають КСП у взаємозв'язку із соціально-економічним розвитком, що забезпечує системне цілеполягання програми;

- якісне прогнозування динаміки соціально-економічного розвитку регіонів країни на основі дискретних когнітивних моделей, які, на відміну від існуючих, дозволяють враховувати зворотні зв'язки системи і виробляти ефективні управлінські рішення в даній сфері;

- методичний підхід до вибору регіонів країни, що у першу чергу підлягають включенню до ДЦП з підвищення їх КСП, який ґрунтується на позиціонуванні регіону в просторі «конкурентоспроможність - економічне зростання - якість життя населення», і враховує динаміку його розвитку;

удосконалено:

- сутність поняття «конкурентоспроможність регіону», як характеристики здатності його науково-технічних можливостей та впроваджуваної економічної політики забезпечувати виробництво товарів і послуг, які затребувані міжнародним ринком, що, в свою чергу, створює умови для його стійкого економічного зростання і підвищення рівня життя населення;

- комплексну методику і механізм оцінки КСП регіонів країни, які на відміну від існуючих, дозволяють аналізувати її ієрархічність (макро-, мезо- і мікрорівень) і включають як кількісні, так і якісні характеристики;

- методичний підхід з аналітичного забезпечення причинно-наслідкового ланцюжка «якість життя населення - економічне зростання - конкурентоспроможність», що, на відміну від існуючих, синтезує дані категорії у рамках цільової програми.

Наукове значення роботи полягає в тому, що отримані нові наукові положення і практичні рекомендації розширюють область знань, дозволяючи вирішити науково-практичну задачу формування ДЦП з підвищення КСП регіонів.

Практичне значення отриманих результатів. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних розробок, що дозволяє використовувати їх у практиці розробки і формування ДЦП з підвищення КСП регіонів країни. Запропонований у дисертаційній роботі комплексний підхід до формування ДЦП з підвищення КСП регіонів, а також методи і моделі є універсальними і дозволяють підвищити ефективність управлінських рішень, що приймаються на державному і регіональному рівнях.

Основні результати дослідження були використані у роботі Головного управління економіки та Головного управління зовнішньоекономічних зв'язків та європейської інтеграції Харківської облдержадміністрації при розробці наступних програм: «Регіональної програми розвитку експортного потенціалу Харківської області на 2007 - 2008 рр.» (акт впровадження № 01-16/870 від 15.10.2007 р.); «Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області до 2015 року» (акт впровадження № 65/4 від 16.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є сформульовані і обґрунтовані наукові положення і практичні рекомендації з формування ДЦП з підвищення КСП регіонів України. Результати отримані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в опублікованих роботах, в яких здобувач використовував власні ідеї, викладені, в тому числі, у спільно опублікованих роботах.

Внесок здобувача в монографію [1, за списком опублікованих праць на с. 15 автореферату], яка написана в співавторстві, є таким: уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність регіону», проаналізовано діючу теорію і практику оцінки КСП країн і їх регіонів, запропонована методика оцінки КСП регіонів.

Внесок здобувача в наукові статті [2], є таким: проведено кількісну і якісну оцінку КСП України серед країн світу.

Внесок здобувача у тези доповідей [7], є таким: виявлено особливості КСП регіонів і обґрунтовано механізм її оцінки.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне і правове забезпечення» (Харків, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми науки і практики» (Харків, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність і інноваційний розвиток України: проблеми науки і практики» (Харків, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 7 наукових працях, у тому числі у колективній монографії, 3 статті в спеціалізованих наукових виданнях, 3 - в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 32,85 ум.-друк. арк., з яких авторові належить 3,01 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних літературних джерел із 190 найменувань і додатків. Робота містить 29 таблиць (з яких 7 таблиць займають 9 повних сторінок), 37 рисунків (з них 5 займають 5 повних сторінок), 7 додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 197 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано сучасний стан проблеми, яка розробляється, сформульовані мета, задачі, об'єкт і предмет дослідження, викладена наукова новизна, показано практичне значення отриманих результатів і запропонованих рекомендацій.

У першому розділі - «Теоретичні основи програмно-цільового підходу до державної підтримки конкурентоспроможності регіонів» - здійснено оцінку КСП України в порівнянні з іншими державами світу і проаналізовано її вплив на соціально-економічний розвиток країн; встановлено роль КСП в стратегічному плануванні соціально-економічного розвитку країни та її регіонів; обґрунтовано основні положення концепції програмно-цільового планування підвищення КСП регіонів України.

У міжнародних рейтингах конкурентоспроможності Україну традиційно зараховують до країн, що розвиваються, та характеризуються підвищеною політичною і економічною нестабільністю, несприятливим інвестиційним кліматом і надзвичайно високими ризиками в господарській діяльності.

Одним із загальновизнаних показників оцінки КСП країн світу, що використовується у світовій практиці, є індекс глобальної КСП (GCI), розроблений фахівцями ВЕФ. Згідно з даним показником Україна у 2007 році посіла 73-е місце серед 131-єї країни світу. Загальновизнаним показником, що характеризує ЯЖ населення країн світу, є «Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)», що визначається експертами ООН. Згідно з даним індексом Україна у 2005 році посіла 76-е місце серед 177-ми країн світу.

На основі наведених вище індексів, у роботі по 114-ти країнам світу було проведено кількісний (кореляційний) і якісний (кластерний) аналізи сили впливу КСП на ЕЗ і на ЯЖ населення.

В якості показника КСП країн світу використано дані індексу росту КСП. Для характеристики ЕЗ було взято реальний ВВП на душу населення, скорегований на паритет купівельної спроможності. Індекс розвитку людського потенціалу було покладено в основу характеристики ЯЖ населення.

У ході кількісного аналізу тісноти зв'язку були отримані наступні коефіцієнти кореляції: 0,8657 між КСП та ЕЗ; 0,7603 між КСП та ЯЖ; 0,7899 між ЕЗ та ЯЖ. Таким чином, було встановлено, що між КСП і ЕЗ країн світу існує значний позитивний зв'язок, а безпосередній вплив КСП на ЯЖ населення трохи нижчий, ніж вплив ЕЗ, однак теж істотний. Таким чином, була підтверджена гіпотеза: досягнутий рівень КСП є основою ЕЗ, що в свою чергу впливає на ЯЖ населення країн світу.

Якісна оцінка впливу КСП країн світу на ЕЗ і ЯЖ населення показала, що країни, які аналізувалися, за якісним критерієм можна розподілити на три кластери: з високим рівнем КСП, ЕЗ і ЯЖ населення - 38 країн (33,3% від загальної їх чисельності); із середнім рівнем КСП, ЕЗ і ЯЖ населення - 57 країн (50,0%); з низьким рівнем КСП, ЕЗ і ЯЖ населення - 19 країн (16,7%). Таким чином, використання коефіцієнту кореляції і кластерного аналізу дозволило в роботі на модельному рівні підтвердити гіпотезу про те, що високої ЯЖ населення досягають ті країни світу, які підтримують високий рівень ЕЗ, що забезпечується високим рівнем КСП.

Аналіз нормативно-правових, законодавчих і програмних документів показав, що в Україні на сьогоднішній день практично не існує методологічної і теоретичної бази для розробки ДЦП з підвищення КСП країни та її регіонів. При цьому в Україні діють або перебувають у стадії розробки близько 300 цільових програм, які мають потребу в подальшій ревізії.

Вирішення задачі підвищення КСП регіонів має здійснюватися на основі стратегічного планування, яке передбачає ефективне використання природно-ресурсного, трудового, фінансового, інноваційного та інвестиційного потенціалів територій, побудову раціональної структури економіки з урахуванням ресурсозбереження й ефективної системи охорони навколишнього природного середовища, при цьому найбільш прийнятною формою державного регулювання соціально-економічного розвитку є програмно-цільове планування.

Узагальнюючи теорію і практику розробки цільових програм, а також дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених в сфері програмно-цільового планування, автором запропонована методика побудови концепції цільової програми підвищення рівня КСП регіонів України (рис. 1) і на її основі прискорення ЕЗ і підвищення ЯЖ населення, з урахуванням сильних і слабких сторін соціально-економічного розвитку, і вибору векторів державного і регіонального управління в цій сфері.

У другому розділі - «Аналіз впливу економічного зростання на підвищення якості життя населення регіонів країни в цільовій програмі» - проаналізовано і узагальнено теорію, практику і методи оцінки ЕЗ та ЯЖ населення регіонів, досліджено сутність цих понять; визначено вплив ЕЗ регіонів України на ЯЖ їх населення.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених показав, що в економічній літературі розглядається кілька теорій економічного зростання: неокласичні теорії, засновані на виробничій функції; теорії кумулятивного зростання, які є синтезом неокейнсіанських, інституціональних, економіко-географічних та інших теорій. Однак єдиним критерієм економічного зростання з точки зору прихильників різних теорій, є збільшення суспільного продукту, але в якості рушійних факторів виступають різні характеристики: продуктивність праці, капітал, інвестиції, зміна структури промисловості, технологічних укладів та інші.

Основна складність вимірювання ЕЗ полягає у тому, що рівень економічного розвитку регіону неможливо виразити в одному показнику. Економічний розвиток регіонів виміряється з використанням абсолютних і відносних показників, які характеризують структуру і різні сфери економічної діяльності. В якості критерію ЕЗ в роботі були прийняті абсолютні і відносні показники валового регіонального продукту.

Як показало проведене дослідження літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів, в існуючих методиках оцінки ЯЖ населення використовуються фактори, що характеризують різні сторони якості життя населення, їхня кількість залежить від глибини оцінки даного явища. При цьому кожна компонента, що характеризує різні сторони ЯЖ населення, містить у собі кілька часткових показників, які всебічно розкривають її сутність.

В основу методу оцінки ЯЖ населення регіонів країни покладено методику, яка базується на ієрархічній піраміді значимості компонент життя людини, що запропонована групою вчених при розробці «Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року», і містить у собі як систему показників, так і інтегральний показник.

За допомогою синергетичного підходу (врахування ентропійного характеру показників) і рангових статистичних методів, що представляють собою спосіб агрегування (згортки) ряду часткових показників (критеріїв) у більш загальний показник, у роботі були визначені кількісні інтегральні показники ЕЗ і ЯЖ населення регіонів України за період 2003 - 2006 рр.

Для визначення якісної оцінки сили впливу ЕЗ на ЯЖ населення регіонів України в роботі було використано кластерний аналіз (метод k-середніх). Відповідно до даної оцінки регіони України було згруповано в три кластери (табл. 1).

Таблиця 1

Групування регіонів України відповідно до якісної оцінки їх економічного зростання і якості життя населення у 2003 - 2006 рр.

Характеристика кластеру	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Регіони з середнім рівнем ЕЗ і високим рівнем ЯЖ населення	24% (6)*	24% (6)	24% (6)	24% (6)
Регіони з низьким рівнем ЕЗ і середнім рівнем ЯЖ населення	56% (14)	68% (17)	64% (16)	68% (17)
Регіони з високим рівнем ЕЗ і низьким рівнем ЯЖ населення	20% (5)	8% (2)	12% (3)	8% (2)

* - 24% - відсоток регіонів в загальній їх чисельності; (6) - кількість регіонів

Таким чином, дослідження показало, що рівень ЕЗ у більшості регіонів України відповідає рівню ЯЖ населення, однак у деяких з них простежується істотна їх невідповідність: високому рівню ЕЗ відповідає низький рівень ЯЖ населення. Це свідчить про те, що в регіонах країни здійснюється неефективна регіональна політика. Отже, перед країною та її регіонами стоїть завдання розробки і впровадження науково обґрунтованої державної політики з підвищення соціально-економічного розвитку.

У третьому розділі - «Оцінка в цільовій програмі конкурентоспроможності регіонів країни як основи їх економічного зростання» - визначено і уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність регіону» як економічної категорії; розглянуто і проаналізовано існуючі підходи і методи оцінки КСП регіонів, а також виділено особливості регіональної конкуренції; запропоновано узагальнену методику визначення КСП регіонів і проведено її оцінку на макро-, мезо- і мікрорівнях; встановлено вплив КСП регіонів України на економічне зростання.

У ході дослідження в роботі було уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність регіону» як здатності його науково-технічних можливостей та впроваджуваної економічної політики забезпечувати виробництво товарів і послуг, які затребувані міжнародним ринком, що, в свою чергу, створює умови для його стійкого економічного зростання і підвищення рівня життя населення.

Конкурентоспроможність регіону є системним поняттям. Це проявляється в тому, що регіон, з одного боку, є підсистемою системи більш високого рівня, а з іншого боку - глобальною системою для підсистем, які входять до неї. Комплексність даного поняття полягає в тому, що в регіоні є безліч взаємодіючих між собою структурних одиниць, інтереси яких можуть, як збігатися, так і суперечити один одному.

Регіон як єдине ціле, як суб'єкт конкуренції, має підсумкову КСП на тих ринках, де конкурують регіони - на ринках фінансових, матеріальних і інтелектуальних ресурсів; на ринках споживачів товару «регіон», а саме на ринках інвесторів, жителів, туристів, ділових кіл, підприємців. Цей важливий аспект КСП регіону означає його здатність виявляти, створювати, використовувати і утримувати конкурентні переваги в порівнянні з іншими регіонами.

Для визначення КСП регіонів України в роботі запропонована комплексна методика її оцінки, що дає можливість аналізувати рівні ієрархії даної категорії. Згідно методиці оцінка КСП проводиться по двох рівнях макро-, мезо- і мікроконкурентоспроможності. Система компонент, що використовуються для аналізу макроконкурентоспроможності, включає наступні характеристики: природно-ресурсний потенціал; виробничий потенціал; трудовий потенціал; науково-технічний потенціал; інвестиційний потенціал; підприємницький клімат. Мезо- і мікроконкурентоспроможність складаються з таких компонент: концентрація виробництва; фінансовий потенціал підприємств; інноваційний потенціал і експортний потенціал.

Показники, що використовувалися для характеристики ряду компонент, обрані на основі наступного принципу: для показників, що характеризують загальну масу компоненти, прийняті абсолютні характеристики; для показників, що характеризують ефективність або відносну величину компоненти, прийняті відносні характеристики; для показників, що характеризують якісні сторони компоненти, прийняті якісні характеристики.

За даною методикою проведено системний аналіз КСП регіонів по окремих його складових: макро-, мезо- і мікроконкурентоспроможності з наступним їхнім агрегуванням в інтегральний показник.

Визначення якісної оцінки сили впливу КСП регіонів на їхнє економічне зростання проводилося з використанням кластерного аналізу (метод k-середніх). Відповідно до якісної оцінки регіони України було згруповано в три кластери. Як показало дослідження, склад кластерів змінюється незначною мірою з часом (табл. 2).

Таблиця 2

Групування регіонів України відповідно до якісної оцінки їх конкурентоспроможності і економічного зростання у 2003 - 2006 рр.

Характеристика кластеру	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Регіони з високим рівнем КСП і ЕЗ	8% (2)*	12% (3)	12% (3)	8% (2)
Регіони з середнім рівнем КСП і ЕЗ	36% (9)	32% (8)	36% (9)	36% (9)
Регіони з низьким рівнем КСП і ЕЗ	56% (14)	56% (14)	52% (13)	56% (14)

* - 8% - відсоток регіонів в загальній їх чисельності; (2) - кількість регіонів

Таким чином, дослідження показало, що відповідний рівень КСП регіонів України збігається з відповідним рівнем ЕЗ. Однак спостерігаються істотні структурні диспропорції, як у кількісному, так і в якісному вираженні (більше половини регіонів країни мають низький рівень КСП і ЕЗ).

У четвертому розділі - «Механізм відбору регіонів України для залучення їх до державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності» - проведено оцінку регіонів України залежно від рівня їх КСП, ЕЗ і ЯЖ населення; запропоновано методику першочерговості відбору регіонів країни, які вимагають державної підтримки з підвищення їх КСП; на модельному рівні проведено якісний аналіз впливу факторів КСП на показники ЯЖ населення регіонів України і визначено пріоритетні шляхи розвитку; сформовано ієрархію заходів (дерево цілей) підвищення КСП на прикладі Харківського регіону.

Проведене дослідження дає можливість зробити висновок, що основною характеристикою КСП регіону є рівень ЯЖ населення, яке в свою чергу залежить від ЕЗ регіону. З іншого боку КСП регіону впливає на рівень його ЕЗ і ЯЖ населення.

Комплексне дослідження впливу КСП регіонів на ЕЗ і ЯЖ населення показало, що регіони України мають нестійку кластерну структуру. У більшості регіонів відповідний рівень КСП відповідає рівню ЕЗ, але в деяких регіонах складається ситуація невідповідності рівнів ЕЗ і ЯЖ населення. Дослідження показало, що в країні виділяються регіони, які було віднесено до одного кластеру протягом усього періоду, що аналізувався (табл. 3).

Таблиця 3

Кластеризація регіонів України за період 2003 - 2006 рр.

1-й кластер	2-й кластер	3-й кластер
Регіони з високим рівнем КСП і ЕЗ, і низьким рівнем ЯЖ населення	Регіони з середнім рівнем КСП і ЕЗ, і високим рівнем ЯЖ населення	Регіони з низьким рівнем КСП і ЕЗ, і середнім рівнем ЯЖ населення
Донецький	Київський	Вінницький
	Львівський	Волинський
	Полтавський	Житомирський
	Харківський	Івано-Франківський
		Рівненський
		Тернопільський
		Херсонський
		Хмельницький
		Черкаський
		Чернівецький
		Чернігівський

Для визначення вибору першочергових регіонів України, що підлягають включенню до ДЦП, запропоновано методику, яка ґрунтується на методі «ідеальної точки», і методі зважених арифметичних рангів.

Під «ідеальною точкою» розуміється такий регіон, у якого максимальні значення інтегральних показників КСП, ЕЗ і ЯЖ населення дорівнюють одиниці, внаслідок розрахунку інтегральних показників методом ентропії і нормування часткових показників та їх дисперсій. Відстань від точки еталону до окремого регіону розраховується за формулою евклідової відстані:

(1)

де I_ij - значення j-го інтегрального показника i-го регіону;

m - кількість інтегральних показників, що характеризують регіон;

n - кількість регіонів.

Врахування соціально-економічної динаміки розвитку регіонів проводилося з використанням методу середньозважених арифметичних рангів, що розраховуються за формулою середньозваженої величини:

(2)

де R_i - середньозважене значення рангів регіонів;

T - довжина періоду, що аналізується;

r_ij - ранг відстані відносно точки еталону i-го регіону у j-му періоді часу;

f_j - вагові коефіцієнти, що розраховуються за формулою:

(3)

Розрахунки за даною методикою показали, що регіонами, які в першу чергу потребують залучення до ДЦП з підвищення КСП є ті, які віднесено до кластеру «регіони з низьким рівнем КСП і ЕЗ, і середнім рівнем ЯЖ населення» (Чернівецький, Тернопільський, Волинський). До регіонів, що не потребують першочергового залучення відносяться регіони, які належать до першого і другого кластерів (Дніпропетровський, Харківський, Запорізький).

Для моделювання впливу КСП на ЯЖ населення було побудовано когнітивну карту (орієнтований граф) ситуації, що дозволяє оперувати з великою кількістю змінних, які взаємодіють одна з одною, реагуючи на зміни кожного із показників, з урахуванням зворотного зв'язку. Однак такі моделі позбавлені кількісної точності результатів, що одержуються, але дають можливість отримання якісних прогнозів розвитку ситуації. В якості вершин графа було взято компоненти інтегральних показників КСП, ЕЗ і ЯЖ населення.

Для аналізу і порівняння якісного впливу КСП на ЯЖ населення регіонів було відібрано три, які віднесено до різних кластерів: Чернівецький - кластер з низьким рівнем КСП і ЕЗ і середнім рівнем ЯЖ населення; Харківський - кластер з середнім рівнем КСП і ЕЗ, і високим рівнем ЯЖ населення; Донецький - кластер з високим рівнем КСП і ЕЗ, і низьким рівнем ЯЖ населення.

Проведене моделювання вибору напрямків підвищення КСП окремих регіонів України, показало пріоритетні напрямки підвищення їх КСП. В результаті було виявлено фактори КСП, що мають найбільш суттєвий вплив на зростання рівня ЯЖ населення регіонів. Так, найбільш сильний загальний вплив на показники ЯЖ населення Чернівецької області має фактор КСП «Підприємницький клімат», а найменший - «Концентрація виробництва». Найбільш сильний вплив на показники ЯЖ населення Харківської області має фактор КСП «Науково-технічний потенціал», а найменший - «Експортний потенціал». Найбільш сильний вплив на показники ЯЖ населення Донецької області має фактор КСП «Інноваційний потенціал», а найменший - «Підприємницький клімат».

На прикладі Харківського регіону в роботі було проведено комплексний аналіз, як за компонентним складом, так і за частковими показниками, що характеризують КСП, ЕЗ і ЯЖ населення регіону.

При аналізі часткових показників соціально-економічного розвитку регіону, було визначено, що по 19 критеріям, які характеризують ЯЖ населення і КСП, за період, що аналізувався, регіон посідав низькі місця (нижче середнього по країні) серед областей України. Найбільш проблемними в соціальній сфері виявилися напрямки, що характеризують демографічну ситуацію (народжуваність і смертність); ситуацію в сфері злочинності і правопорядку; ситуацію в сфері охорони здоров'я (захворюваність населення активним туберкульозом і комплектація штату середнього медперсоналу); у житлово-комунальній сфері (забезпечення населення житлом і надання субсидій); у сфері ринкового регулювання; в екологічній сфері (викиди в атмосферне повітря); у сфері середньої освіти. В економічній сфері найбільш проблемними напрямками в регіоні виявилися фінансовий стан підприємств області; збільшення обсягів експорту, у тому числі інноваційної продукції, і збільшення обсягів виробництва малих підприємств.

Для підвищення КСП регіону і поліпшення ЯЖ населення, у роботі побудовано дерево цілей конкретних заходів, що спрямовані на підвищення ЯЖ населення, ЕЗ і КСП регіону, з урахуванням компонентного аналізу ситуації.

Таким чином, наведений у дисертаційній роботі методичний підхід до формування ДЦП з підвищення КСП регіонів України дозволяє провести комплексний аналіз КСП у взаємозв'язку із соціально-економічним становищем, виявити найбільш відстаючі регіони країни і їх проблематичні чинники, систематизувати першочерговість проведення заходів з підвищення КСП регіонів органами державного і регіонального управління.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційної роботи є вирішення наукової задачі формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України.

На основі проведеного в роботі дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Проведений аналіз сили впливу конкурентоспроможності країн світу на економічне зростання та якість життя населення показав, що між економічним зростанням, якістю життя населення і конкурентоспроможністю країн, що аналізувалися, спостерігається істотний взаємозв'язок: досягнутий рівень конкурентоспроможності є основою економічного зростання, яке впливає на рівень якості життя населення країни.

Серед країн світу Україна посідає невисокі місця практично по всім соціально-економічним показникам. Позитивні тенденції в економічному розвитку України та її регіонів в останні кілька років мають несуттєвий вплив на підвищення якості життя населення. Однією з основних причин цього є низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів, підприємств, регіонів та країни в цілому.

2. Аналіз нормативно-правових, законодавчих і програмних документів показав, що в Україні на сьогоднішній день практично не існує методологічної і теоретичної бази для розробки державної цільової програми з підвищення конкурентоспроможності країни та її регіонів. При цьому в Україні діють або перебувають у стадії розробки близько 300 цільових програм.

У роботі запропоновано методику формування державної цільової програми, в основу якої покладено загальноорієнтовані напрямки підвищення конкурентоспроможності регіонів України, яка є підґрунтям підвищення економічного зростання та якості життя населення. Механізм дії методики формування цільової програми спрямований на виявлення найбільш дієвих факторів, які характеризують конкурентоспроможність регіонів, що впливають на якість життя населення регіонів України і вироблення векторів державного і регіонального управління в соціально-економічній сфері.

3. Основною ціллю розвитку регіону і держави в цілому є підвищення якості життя населення, на основі сталого економічного зростання. Таким чином, у роботі було проведено комплексне системне дослідження впливу економічного зростання на рівень якості життя населення регіонів України. В результаті були зроблені наступні висновки: регіони з високим економічним зростанням мають низькі і середні показники якості життя населення, регіони з середнім економічним зростанням мають низькі і середні значення якості життя населення, в той же час, регіони з низьким економічним зростанням мають високі і середні показники якості життя населення. Отже, в регіонах країни склалося деформоване соціальне-економічне становище.

4. У роботі на основі аналізу робіт зарубіжних і вітчизняних вчених із застосуванням системно-логічного підходу було уточнено тлумачення поняття «конкурентоспроможність регіону». Під цим поняття мається на увазі здатність його науково-технічних можливостей та впроваджуваної економічної політики забезпечувати виробництво товарів і послуг, які затребувані міжнародним ринком, що в свою чергу створює умови для його стійкого економічного зростання і підвищення рівня життя населення.

Для визначення конкурентоспроможності регіону необхідно враховувати безліч факторів, що впливають на дане поняття, проведене дослідження існуючих методів і моделей показало, що найбільш прийнятними для оцінки є рангові статистичні методи. Тому в роботі було запропоновано методику оцінки конкурентоспроможності регіону, яка враховує ієрархію даного явища (макро-, мезо- і мікроконкурентоспроможність), та заснована на обліку природно-ресурсного і економічного потенціалів, продуктивності і ефективності, а також концентрації капіталу в регіоні.

Проведений в роботі аналіз рівня конкурентоспроможності регіонів України показав, що вони характеризуються відповідністю рівнів макро-, мезо- і мікроконкурентоспроможності, але високий і середній її рівень підтримують менше половини регіонів.

5. Комплексне дослідження, впливу конкурентоспроможності регіонів на економічне зростання і якість життя населення, показало, що вони мають не стійку кластерну структуру. В країні виділяються регіони, які мали незадовільні соціально-економічні характеристики протягом усього досліджуваного періоду, як при компонентному аналізі, так і при комплексному.

Для поліпшення ситуації, що склалася в цих регіонах, необхідно включити їх до державної цільової програми. У зв'язку з існуючими обмеженнями по фінансовим і матеріальним ресурсам була розроблена методика виділення тих регіонів, які мають найбільш низькі показники по трьом критеріям: конкурентоспроможність, економічне зростання і якість життя населення, яка може бути взята за основу вибору першочерговості регіонів України, що підлягають включенню до державної цільової програми.

6. На основі дискретної динамічної когнітивної моделі в роботі було проведено якісне моделювання впливу факторів конкурентоспроможності на показники якості життя населення регіонів України. Проведене якісне моделювання підвищення конкурентоспроможності окремих регіонів України, виявило пріоритетні напрямки в цій сфері; були встановлені фактори конкурентоспроможності, що мають найбільш сильний вплив на підвищення якості життя населення.

В результаті дослідження було вироблено ієрархічне дерево цілей програми підвищення конкурентоспроможності на прикладі Харківської області на основі аналізу як компонентного складу показників, що характеризують конкурентоспроможність, економічне зростання і якість життя населення населення, так і впливу факторів конкурентоспроможності на показники якості життя населення, що відображує першочерговість проведення заходів органами державного і регіонального управління у соціально-економічній сфері.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМою ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Влияние конкурентоспособности регионов Украины на их экономическое развитие и качество жизни населения / О. А. Гейман, Е. Н. Крячко [та ін.] // Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики : Монографія. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. - С. 66-81.

Публікації у фахових виданнях

2. Крячко Е. Н. Оценка конкурентоспособности стран мира / В. Е. Хаустова, Е. Н. Крячко // Бизнес Информ. - 2005.- № 7-8. - С. 10-20.

3. Крячко Є. М. Підвищення конкурентоспроможності регіонів України та вибір оптимального їх розвитку на основі когнітивного підходу / Є. М. Крячко // Моделювання регіональної економіки. [Збірник наукових праць]. - Івано-Франківськ : Плай, 2006. - № 1(7). - С. 121-134.

4. Крячко Е. Н. Особенности конкурентоспособности регионов страны / Е. Н. Крячко. // Бизнес Информ. - 2007. - № 1-2. - С. 38-41.

Публікації в інших виданнях

5. Конкурентоспособность Украины среди стран мира: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення»], (Харків, 27 - 28 жовтня 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Націон. юр. акад. України ім. Ярослава Мудрого [та ін.]. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007. - С. 219-222.

6. Социально-экономическое развитие регионов и их конкурентоспособность: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми науки та практики»], (Харків, 20 - 21 квітня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Харк. нац. екон. ун-т [та ін.].- Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007.- С. 33-36.

7. Оценка конкурентоспособности регионов: особенности и механизмы: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики»],(Харків, 23 - 24 жовтня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Харк. нац. екон. ун-т [та ін.]. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007.- С. 61-64.

АНОТАЦІЯ

Крячко Є. М. Формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2008.

Дисертація присвячена вирішенню науково-практичної задачі - теоретичному обґрунтуванню і розробці методичних рекомендацій щодо формування державної цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів України.

Досліджено конкурентоспроможність України серед країн світу і її вплив на економічне зростання і якість життя населення. Розроблено схему обґрунтування і формування цільової програми підвищення конкурентоспроможності регіонів країни з метою забезпечення економічного зростання і поліпшення якості життя населення.

Уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність регіону», визначено фактори і складові, які лежать в його основі, розроблено комплексну методику і механізм оцінки конкурентоспроможності регіону, проведено якісне прогнозування динаміки соціально-економічного розвитку регіонів країни на основі дискретних когнітивних моделей, що дозволило виявити фактори конкурентоспроможності регіонів, які мають найсильніший вплив на показники якості життя населення.

Проведено кількісний і якісний аналіз причинно-наслідкового ланцюжка «якість життя населення - економічне зростання - конкурентоспроможність» регіонів України, що дозволило системно дослідити вплив даних категорій одна на одну в рамках цільової програми, на основі якого було розроблено методичний підхід щодо вибору першочерговості регіонів країни, що підлягають включенню до державної цільової програмі.

Ключові слова: державна цільова програма, конкурентоспроможність, економічне зростання, якість життя населення, когнітивна модель, дерево цілей.

Крячко Е. Н. Формирование государственной целевой программы повышения конкурентоспособности регионов Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Научно-исследовательский центр индустриальных проблем развития НАН Украины, Харьков, 2008.

Диссертационная работа посвящена решению научно-практической задачи - теоретическому обоснованию и разработке методических рекомендаций по формированию государственной целевой программы повышения конкурентоспособности регионов Украины.

В работе проведена оценка уровня конкурентоспособности национальной экономики среди стран мира и на модельном уровне подтверждено, что высокое качество жизни населения характерно для тех стран, которые имеют высокую конкурентоспособность и устойчивый экономический рост. Как показывает опыт развитых стран, высокой конкурентоспособности им удалось достичь благодаря эффективному внедрению и использованию программно-целевого планирования.

Анализ нормативно-правовой базы и программно-целевых документов показал, что в Украине присутствуют существенные предпосылки для построения государственной целевой программы повышения уровня конкурентоспособности страны и ее регионов, однако, на сегодняшний день отсутствует такая комплексная программа, несмотря на то, что в стране действуют около 300 целевых программ различной направленности.

На основе изучения зарубежного и отечественного опыта построения целевых программ в работе предложена принципиальная схема формирования общеориентирующей государственной целевой программы повышения уровня конкурентоспособности регионов Украины на основе цепочки «качество жизни населения - экономический рост - конкурентоспособность региона». В работе предложена комплексная методика и механизм оценки уровня конкурентоспособности региона, которая позволяет учитывать ее уровни, синтезирует количественные и качественные характеристики, и на ее основе проведен анализ конкурентоспособности регионов Украины на макро-, мезо- и микроуровнях.

Анализ влияния конкурентоспособности регионов Украины на их экономический рост и качество жизни населения показал наличие существенных диспропорций как при комплексной оценке, так и по составляющим компонентам, что свидетельствует о необходимости совместного решения государственными органами управления всех уровней сложившейся ситуации в стране на основе программно-целевого управления.

Для решения проблемы повышения конкурентоспособности на общегосударственном уровне на основе иерархической пирамиды значимости компонент жизни человека и методе взвешенных арифметических рангов, в работе предложена методика первоочередности включения регионов в государственную целевую программу.

На региональном уровне, на примере Харьковской области, с использованием когнитивной модели проведено качественное прогнозирование силы влияния факторов конкурентоспособности на показатели качества жизни населения региона, проведен комплексный анализ показателей качества жизни населения, экономического роста и конкурентоспособности и на его основании разработано целеориентирующее дерево мероприятий по повышению конкурентоспособности региона с учетом компонентного состава и фактора времени.

Ключевые слова: государственная целевая программа, конкурентоспособность, экономический рост, качество жизни населения, когнитивная модель, дерево целей.

Kryachko E.N. Formation of the State Target Program for Higher Competitiveness of the Regions of Ukraine. - Manuscript

The candidate's thesis, speciality 08.00.03 - economics and management of national economy. - Scientific and Research Centre for Industrial Problems of Development of NAS of Ukraine, Kharkiv, 2008.

The thesis is dedicated to solution of scientific and practical task - theoretical substantiation and development of methodical recommendations as to the formation of the state target program for higher competitiveness of the regions of Ukraine. The competitiveness of Ukraine among the countries of the world and its influence on economic growth and quality of life of population has been researched. The model of substantiation and formation of the target program for higher competitiveness of the regions of the country with the purpose of economic growth and improvement of the quality of life of the population has been developed.

The essence of the conception “competitiveness of the region” has been specified, the basic factors and the components have been determined, the complex methodology and mechanism of assessment of competitiveness have been developed, the qualitative forecasting of the dynamics of socio-economic development of the regions of the country on the basis of discrete cognitive models has been done and that allowed to reveal the factors of competitiveness of the regions which have the strongest influence on indicators of quality of life of population. The quantitative and qualitative analysis of cause-and-effect chain “quality of life of population - economic growth - competitiveness” of the regions of Ukraine has been done and that allowed to study systematically the influence of the given categories on each other within the target program which served as a base for development of methodic approach to selection of the first priority of the regions of the country that are to be included into the state target program.

Key words: state target program, competitiveness, economic growth, quality of life of population, cognitive model, tree of objectives.

Размещено на Аllbest.ru

...