Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності регіону

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність: 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Організаційно-економічний механізм

підвищення конкурентоспроможності регіону

Ковальська Любов Леонідівна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому національному технічному університеті.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Герасимчук Зоряна Вікторівна,

Луцький національний технічний університет,

перший проректор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Василенко Валерій Миколайович,

Інститут економіко-правових досліджень НАН України,

заступник директора;

доктор економічних наук, професор

Бубенко Павло Трохимович,

Північно-Східний науковий центр НАН України, директор;

доктор економічних наук, професор

Мікула Надія Анатоліївна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу.

Захист відбудеться «12» грудня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий «7» листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах функціонування ринкової економіки особливої актуальності набувають питання регіонального розвитку, що пов'язані із необхідністю досягнення кожним регіоном держави високого рівня конкурентоспроможності. Міжрегіональна конкуренція ще не є предметом спеціального державного регулювання, що вимагає, в свою чергу, вирішення даної проблеми, яка є надзвичайно актуальною на сьогодні. Відсутність комплексного підходу до формування та реалізації механізму підвищення конкурентоспроможності регіону призводить до неефективного використання конкурентних переваг, появи значних регіональних асиметрій у рівнях конкурентоспроможності регіонів держави, зниження їх економічної безпеки, рівня людського розвитку тощо.

Формування механізму підвищення конкурентоспроможності регіону має стати найважливішим пріоритетом державної регіональної політики. Це зумовлює необхідність наукового вивчення питань, пов'язаних із формуванням механізму підвищення конкурентоспроможності регіонів держави на основі існуючих фундаментальних досліджень та синтезу вітчизняного і світового досвіду.

Окремі елементи механізму підвищення конкурентоспроможності регіонів держави висвітлені у працях таких вчених як Г. Азоєв, Л. Антонюк, В. Базилевич, П. Бєлєнький, Є. Бойко, З. Борисенко, П. Бубенко, В. Василенко, В. Геєць, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Дорогунцов, З. Герасимчук, Я. Жаліло, С. Злупко, Б. Кваснюк, М. Козоріз, А. Костусев, Н. Мікула, В. Мунтіян, С. Пирожков, С. Писаренко, Л. Семів, В. Сенчагов, А. Сухоруков, О. Шнипко, Ф. Фатхутдінов, А. Юданов та інші.

Проте ряд проблем, пов'язаних із формуванням механізму підвищення конкурентоспроможності регіону, залишаються невирішеними, що зумовлює необхідність подальших поглиблених досліджень. Зокрема, це стосується змістовної характеристики конкурентоспроможності регіону, механізму формування конкурентного середовища держави, правового регулювання конкурентних відносин регіонів держави, оцінки рівнів їх конкуренто-спроможності та економічної безпеки, обґрунтування методичних підходів до вибору регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону, розробки інноваційної стратегії підвищення його конкурентоспроможності, формування інфраструктури інноваційного розвитку регіону.

Все це зумовило необхідність комплексного дослідження теоретико-методологічних засад формування механізму підвищення конкурентоспроможності регіону. Значимість даної проблеми обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, його основні завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційної роботи мають зв'язок із завданнями, визначеними „Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року” (Постанова Кабінету Міністрів України №1001 від 21 липня 2006 року), „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, “Програма соціально-економічного та культурного розвитку області “Волинь 2010” (від 20.08.99 № 8/25), держбюджетною темою ЛНТУ „Організаційно-економічні засади регіонального енергозбереження (номер державної реєстрації 0104U000533)”.

Основний напрям дослідження є частиною державних та регіональних науково-дослідних програм і робіт: науково-дослідної теми ЛДТУ „Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U000610), у якій здобувач була виконавцем, де особисто автором розроблено методику оцінки рівня виробничого потенціалу регіону; механізм фінансового забезпечення регіонального розвитку; науково-дослідної роботи по програмі співпраці ЛНТУ з Волинською обласною радою, Волинською обласною державною адміністрацією (Рішення обласної ради від 14.03.2008 р. №18/9). Внесок автора полягає в удосконаленні понятійно-термінологічного апарату, що характеризує конкурентоспроможність регіону, розробці методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності регіону, регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону, інноваційної стратегії підвищення конкурентоспроможності регіону, побудові інфраструктури інноваційного розвитку регіону.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність визначення і розв'язання наступних основних завдань:

на основі аналізу теорій конкуренції, теорій регіонального розвитку та ґенези їх розвитку розробити парадигму міжрегіональної конкуренції;

обґрунтувати економічний зміст понять „конкурентоспроможність регіону”, „конкурентне середовище регіонів держави”, „конкурентні переваги регіону”, „механізм підвищення конкурентоспроможності регіону”;

розкрити особливості формування конкурентного середовища регіонів держави;

дослідити види конкурентних переваг регіону;

визначити складові елементи організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону та вимоги до формування;

розробити систему державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави;

класифікувати інструменти регулювання конкурентних відносин регіонів держави;

розробити методику та здійснити оцінку рівня конкурентоспроможності регіонів України та рівня їх економічної безпеки;

сформувати методичний підхід до вибору регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону та обґрунтувати вибір її видів для регіонів України;

побудувати організаційну структуру управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону;

запропонувати методичний підхід до вибору інноваційної стратегії підвищення конкурентоспроможності регіону;

розкрити особливості формування інфраструктури інноваційного розвитку регіону;

розробити механізм інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є процес підвищення конкурентоспроможності регіону.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено такі наукові методи: конкурентоспроможність регіон державне регулювання

метод історизму - для вивчення ґенези розвитку теорій конкуренції та теорій регіонального розвитку (п.1.1);

системно-структурного, просторового аналізу та логічного узагальнення - для дослідження концептуальних засад конкурентоспроможності регіону (п.1.2; п.1.3; п.1.4; п.2.1; п.2.2; п.2.3);

аналізу та порівняння - для розробки системи показників щодо оцінки конкурентоспроможності регіону (п.3.1; п.3.2; п.4.1; п.4.2; п.4.3; п.4.4);

економіко-статистичні методи - для обробки статистичних даних при оцінці конкурентоспроможності регіону (п.4.1; п.4.2; п.4.3; п.4.4);

моделювання та прогнозування - при оцінці впливу конкурентних переваг на підвищення конкурентоспроможності регіону та прогнозуванні рівнів конкурентоспроможності регіонів держави (п.1.4; п.5.1; п.6.3);

програмно-цільовий - при розробці інноваційної стратегії регіону (п.6.1);

структурно-функціональний - для вибору регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону, побудови організаційної структури управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіонів держави, інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку регіону (п.5.1; п.5.2);

графічні та картографічні - при поданні наглядного зображення розробок, рівнів конкурентоспроможності регіонів держави (п.4.1; п.4.2; п.4.3; п.4.4).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; наукові праці провідних вітчизняних вчених у галузі регіональної економіки; статистичні матеріали; аналітичні розрахунки автора, виконані у процесі проведення дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону. У межах узагальненого результату автором отримано такі наукові напрацювання:

вперше:

розроблено парадигму міжрегіональної конкуренції, яка ґрунтується на розвитку добросовісної конкуренції між регіонами за ресурси та блага та передбачає нарощення їх конкурентних переваг, результатом реалізації яких є забезпечення високого рівня людського розвитку та економічно безпечний розвиток інших регіонів;

запропоновано елементи конкурентного середовища регіонів, якими є ресурси та блага, які виступають об'єктом конкурентної боротьби; органи регулювання конкурентоспроможності регіонів та визначено умови ведення конкурентної боротьби регіонів;

розроблено систему державного регулювання конкурентних відносин регіонів, яка передбачає умови, процедуру та форми ведення конкурентної боротьби для забезпечення добросовісної конкуренції та законопроект, керуючись яким, вони зможуть нарощувати переваги, не порушуючи цілісності держави в цілому.

Удосконалено:

понятійно-термінологічний апарат, який характеризує конкурентоспроможність регіону. Конкретизовано зміст понять „конкурентоспроможність регіону”, під яким розуміються можливості регіону забезпечити конкурентні переваги у продуктивному використанні ресурсів та благ задля підвищення людського розвитку не порушуючи економічної безпеки інших регіонів та країни в цілому шляхом суперництва; „конкурентне середовище регіонів держави”, яке представляє собою сукупність відносин щодо взаємодії регіонів, кожен із яких веде конкурентну боротьбу за ресурси та умови одержання благ задля безпечного розвитку та інтеграції у єдиний простір держави; „конкурентні переваги регіону”, під якими розуміється сукупність цінностей (ресурсів та благ), наявність та реалізація яких надає регіону переваги порівняно з іншими; „механізм підвищення конкурентоспроможності регіону”, який представляє цілісну структурно-функціональну систему зв'язків між окремими елементами, регулювання їх взаємодії з метою підвищення конкурентоспроможності регіону;

організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності регіону, елементами якого є державне регулювання конкурентоспроможності регіонів; оцінка конкурентоспроможності регіону та його економічної безпеки; регіональна політика підвищення конкурентоспроможності регіону, який на відміну від існуючих, дозволяє диференційовано підійти до вибору напрямів підвищення конкурентоспроможності регіону залежно від рівня його безпечного розвитку;

класифікацію інструментів регулювання конкурентних відносин регіонів держави за ознаками (напрямом впливу, рівнем конкурентоспроможності, змістом, інтенсивністю конкуренції), який на відміну від існуючих, дозволяє диференційовано підійти до вибору різних видів інструментів залежно від рівнів конкурентоспроможності регіонів та зменшити регіональні асиметрії у рівнях конкурентоспроможності, які переходять допустимо граничні межі безпеки їх розвитку;

методичний підхід до оцінки рівня конкурентоспроможності регіону, який на відміну від існуючих, дозволяє, шляхом оцінки передумов (конкурентних переваг) підвищення конкурентоспроможності регіону, оцінити результати (людський розвиток, зовнішньоекономічну відкритість) підвищення конкурентоспроможності регіону та на цій основі визначити регіональні асиметрії у їх рівнях та безпечний розвиток кожного регіону держави;

методику вибору виду регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіонів держави, в основу якої покладено рівень конкурентоспроможності регіону та рівень його економічної безпеки, який на відміну від існуючих, дозволяє, враховуючи диференціацію у рівнях конкурентоспроможності регіонів, визначити орієнтири їх безпечного розвитку;

організаційну структуру управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону, яка, на відміну від існуючих, дозволяє розширити функції Ради конкурентоспроможності України шляхом зміни її статусу з неурядової громадської організації в державний орган управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону та організації в рамках місцевого органу влади Департаменту з питань підвищення конкурентоспроможності регіону;

підхід до вибору інноваційної стратегії підвищення конкурентоспроможності регіону, який на відміну від існуючих, дозволяє визначити рівень використання їх інноваційного потенціалу;

інфраструктуру інноваційного розвитку регіону, яка на відміну від існуючих, дозволяє враховувати рівень інноваційного потенціалу регіону.

Дістало подальший розвиток:

класифікація конкурентних переваг регіону, за ознаками: внутрішні (наявність природних ресурсів, зручне геополітичне розміщення) та набуті (наявність інноваційних, людських, фінансових ресурсів, розвинута інфраструктура регіону);

механізм інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону, елементами якого запропоновано обрати вибір пріоритетних напрямів та визначення джерел інвестування, вибір інвестора, вибір інструментів інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону, застосування якого дозволить регіонам держави на конкурсних засадах пропонувати проекти, спрямовані на ефективне використання та розвиток їх інноваційного потенціалу, прогнозувати обсяги інвестування.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці науково-прикладних положень, які дають можливість сформувати ефективні організаційно-економічні механізми підвищення конкурентоспроможності регіонів держави. Основні положення дисертаційного дослідження доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, призначених для: оцінки і прогнозування рівня конкурентоспроможності регіонів держави; кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності регіону залежно від зміни конкурентних переваг; розробки регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону; побудови організаційної структури управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону; створення інфраструктури інноваційного розвитку регіону; стимулювання регіонів до інвестиційного забезпечення їх розвитку.

Одержані результати дослідження знайшли відображення у науково-дослідній темі ЛНТУ „Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону”, де використані розробки з оцінки виробничого потенціалу регіону, механізму фінансового забезпечення регіонального розвитку (акт впровадження № 1348-15-25 від 09.07.2008р.). Результати розробленої методики оцінки рівня конкурентоспроможності регіонів, підходи до вибору типу регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону, побудови організаційної структури управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону використано у роботі Головного управління економіки Волинської облдержадміністрації (акт впровадження № 753/02-11 від 09.07.08 р.); підхід до визначення механізму інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону використано у роботі Головного фінансового управління Волинської облдержадміністрації (акт впровадження №.823 від 12.06.2008 р.); механізм державного регулювання конкурентних відносин всередині країни, інструменти державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави використано у роботі Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (акт впровадження № 543 від 10.06.2008 р.); підхід до державного регулювання конкурентних відносин регіонів використано у роботі Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (акт впровадження № 13/01-1982 від 24.10.2008 р.).

Теоретичні та методичні розробки дисертації запроваджені у навчальний процес Луцького національного технічного університету (акт впровадження № 1337-15-25 від 09.07.08 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (акт впровадження №3/3015 від 22.09.2008 р.), Волинського інституту економіки та менеджменту (акт впровадження №580 від 16.09.2008 р.) при викладанні дисциплін „Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, „Інноваційний менеджмент”„ „Економічна теорія”, „Державне регулювання економіки”, „Управління регіональним розвитком”, „Економічна безпека”, „Конкурентоспроможність підприємства”, „Статистика соціально-економічного розвитку регіону”.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача, про що вказано у переліку наукових праць, представлених у авторефераті.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації пройшли апробацію на 35 міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференція, основними із яких є: міжнародна науково-практична конференція „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2004 р.), міжнародна науково-практична конференція „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.” (м. Тернопіль, 2004р.), міжнародна науково-практична конференція „Регіон-2004: стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2004 р.), ІІ міжнародна наукова конференція „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2005р.), регіональна міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки” (м. Рівне, 2005р.), VІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених „Конкурентноздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі” (м. Донецьк, 2005р.), міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2005р.), міжвузівська науково-методична конференція „Проблеми економічної освіти і науковий прогрес” (м. Кривий Ріг, 2005р.), Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція студентів та молодих науковців „Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005р.), ІІІ міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2005р.), міжвузівська наукова конференція студентів та молодих вчених „Фінансово-бюджетне регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці” (м. Чернівці, 2006р.), VІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених „Роль інноваційних моделей розвитку регіонів у підвищенні конкурентноздатності товарів та послуг” (м. Донецьк, 2006р.), міжнародна науково-практична конференція „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (м. Чернівці, 2007р.), міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами” (м. Полтава, 2007р.), IV міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 2007р.), міжвузівська науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Актуальні питання стратегії соціально-економічного розвитку регіону” (м. Івано-Франківськ, 2007р.), ІV міжнародна науково-практична конференція „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м.Черкаси, 2007р.), міжрегіональна науково-практична конференція „Організація самодостатності промислового регіону: проблеми ринку, економіки і бізнесу” (м. Луганськ, 2007р.), міжнародна науково-практична конференція „Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи” (м. Ялта, 2007р.), міжнародна інтернет-конференція „Розвиток України у ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 2008р.), міжнародна науково-практична конференція „Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації” (м. Сімферополь, 2008 р.), міжнародна науково-практична конференція „Перспективи та пріоритети розвитку України та її регіонів” (м. Луцьк, 2008р.), а також на наукових семінарах Луцького національного технічного університету.

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 66 наукових праць (з них - 3 монографії (одна одноосібна), 28 статей у фахових виданнях (з них 3 - у наукових журналах, 25 - у збірниках наукових праць), 35 матеріалів і тез конференцій) загальним обсягом 44,15 д.а., з яких 32,5 д.а. належить особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 512 сторінок, містить 150 таблиць (з них 125 - на окремих сторінках), 43 рисунки (з них 28 - на окремих сторінках), 110 додатків. Список використаних джерел налічує 267 найменувань.

Основний зміст дисертації

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи підвищення конкурентоспроможності регіону” розроблено парадигму міжрегіональної конкуренції, визначено змістовну характеристику конкурентоспроможності регіону, виділено елементи конкурентного середовища регіонів держави, розкрито конкурентні переваги регіону.

У дисертації обґрунтовано, що зміни в ринковому середовищі супроводжуються появою нових напрямів та теорій, які дають змогу визначати ступінь втручання держави у різні економічні процеси та явища, оцінити рівень розвитку конкурентного середовища, сформувати механізм підвищення конкурентоспроможності регіону. В основу формування організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону необхідно покласти вибір форм, принципів, інструментів ведення конкурентної боротьби між регіонами держави, що вимагає розробки парадигми міжрегіональної конкуренції.

На основі синтезу розглянутих теорій конкуренції та теорій регіонального розвитку розроблено парадигму міжрегіональної конкуренції. В основу парадигми міжрегіональної конкуренції покладено ідею добросовісної конкуренції між регіонами держави за залучення ресурсів та одержання благ. Обґрунтовано, що кожен регіон держави повинен стати повноправним суб'єктом конкурентної боротьби із притаманними йому конкурентними перевагами, і як такий, що здатний змагатися за ресурси та економічні умови, підвищуючи рівень конкурентоспроможності. Так, регіони держави постійно знаходяться у конкуренції за інвестиційні, інноваційні, людські та ін. ресурси. Регіональні органи влади конкурують за більш сприятливі, в порівнянні з іншими регіонами, умови одержання благ: держзамовлення, трансферти, податкові та кредитні пільги тощо. Поруч із цим, добросовісна конкуренція між регіонами держави можлива в умовах динамічної економіки, яка відкриває можливості усім регіонам вільно конкурувати за ресурси та блага, змінювати конкурентне середовище держави, формувати та розвивати конкурентні переваги, реалізація яких забезпечить безпечний розвиток інших регіонів країни. Такі умови здатна забезпечити держава, яка використовуючи різні інструменти регулювання конкурентних відносин регіонів, створить умови для досягнення високого рівня людського розвитку та безпечного розвитку як регіонів, так і держави в цілому.

Такий підхід до розвитку міжрегіональної конкуренції дозволяє визначити нову позицію регіонів як у конкурентному середовищі всередині країни, так і у міжнародному конкурентному середовищі. Поруч із цим, відмічено, що регіони, які мають високий рівень конкурентоспроможності на внутрішньому ринку, не завжди є конкурентоспроможними на зовнішньому. Однією із причин є різний рівень зовнішньоекономічної відкритості всередині держави та у міжнародному економічному просторі. Зовнішньоекономічна відкритість регіонів держави повинна забезпечити їх інтеграцію у єдиному економічному, політичному, соціальному інформаційному просторі держави. У міжнародному економічному просторі найбільш успішними будуть ті регіони, які мають достатній та безпечний рівень зовнішньоекономічної відкритості, інтегруються у міжнародний економічний простір, що свідчить про можливість забезпечення високого рівня конкурентоспроможності регіону через максимальне використання конкурентних переваг у міжнародному поділі праці. Для цього необхідно забезпечити однакові умови ведення конкурентної боротьби регіонів держави, що є передумовою на шляху виникнення добросовісної конкуренції; інноваційний розвиток економіки регіону як досконалої форми конкуренції; регіональний саморозвиток, який передбачає прагнення регіональних органів влади до пошуку внутрішніх резервів підвищення конкурентоспроможності регіону, що є визначальними ознаками міжрегіональної конкуренції.

Забезпечення та підвищення конкурентоспроможності регіону має стати пріоритетом державної регіональної політики, формування сприятливого внутрішнього та зовнішнього поля конкуренції.

У роботі на основі теоретичного аналізу дослідження різних підходів до трактування поняття „конкурентоспроможність” виділено основні ознаки, що формують його сутнісну характеристику: конкурентні переваги, продуктивність використання ресурсів, потенційні можливості об'єкта конкурентної боротьби, суперництво на ринку. Відповідно до визначених ознак, пропонується під „конкурентоспроможністю регіону” розуміти можливості регіону забезпечити конкурентні переваги у продуктивному використанні ресурсів та благ задля підвищення людського розвитку не порушуючи економічної безпеки інших регіонів та країни в цілому шляхом суперництва.

Обґрунтовано, що у конкурентній боротьбі переможе той регіон, який найбільш раціонально використовує та розвиває конкурентні переваги у порівнянні з іншими. Під конкурентними перевагами розуміється сукупність цінностей (ресурсів та благ), наявність та реалізація яких надає регіону переваги порівняно з іншими.

Узагальнюючи та синтезуючи підходи до виділення конкурентних переваг регіону, у роботі виділено наступні: наявність природних ресурсів та низький рівень антропогенного навантаження, забезпеченість інноваційними, людськими, фінансовими ресурсами, зручне геополітичне розташування, розвинута інфраструктура регіону. При цьому, результатом реалізації конкурентних переваг регіону має стати забезпечення високого рівня його людського розвитку, інтеграції регіонів всередині держави і міжнародному просторі та безпечний розвиток інших регіонів держави. Регіональні асиметрії у рівнях конкурентних переваг, людського розвитку, зовнішньоекономічної відкритості не повинні переходити допустимо граничні межі (8-10 разів), що загрожує цілісності держави в цілому.

У дисертації відмічено, що в Україні зростає міжрегіональна конкуренція за залучення ресурсів та умов одержання благ. Відповідно в державі формується середовище, де регіони держави знаходяться в конкуренції між собою.

На основі дослідження підходів до трактування змісту конкурентного середовища регіонів держави, запропоновано визначення поняття „конкурентне середовище регіонів держави” як сукупність відносин щодо взаємодії регіонів, кожен із яких веде конкурентну боротьбу за ресурси та умови одержання благ задля інтеграції у єдиний простір держави. У роботі запропоновано елементи конкурентного середовища регіонів держави, якими є: регіони, що конкурують між собою; ресурси, які виступають об'єктом конкурентної боротьби; органи державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави.

У другому розділі „Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону” розроблено організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності регіону, запропоновано підхід до державного регулювання конкурентних відносин регіонів та інструменти регулювання конкурентоспроможності регіону.

У роботі обґрунтовано, що розробка організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіонів держави сприятиме забезпеченню їх комплексного розвитку на основі використання конкурентних переваг. На основі аналізу підходів щодо трактування поняття „механізм”, під механізмом підвищення конкурентоспроможності регіону розуміється цілісна структурно-функціональна система зв'язків між окремими елементами, регулювання їх взаємодії з метою підвищення конкурентоспроможності регіону. Складовими елементами організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону є державне регулювання конкурентоспроможності регіонів; комплексна оцінка рівня конкурентоспроможності регіону та рівня його економічної безпеки; формування та реалізація регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону.

Активна роль держави в умовах ринку полягає у створенні, підтримці і захисті необхідних економічних, політичних, правових і соціальних умов розвитку конкуренції між регіонами країни. Зазначено, що відсутня нормативно-правова база регулювання міжрегіональної конкуренції, що вимагає в свою чергу, вирішення даної проблеми, яка надзвичайно актуальна на сьогодні.

Державне регулювання повинне здійснюватись в напряму пошуку орієнтирів, керуючись якими регіон може максимально використовувати наявні йому переваги, не загрожуючи економічній безпеці інших регіонів та цілісності держави в цілому.

У роботі обґрунтовано, що державне регулювання конкурентних відносин регіонів держави повинне передбачати:

Формування нормативно-правової бази регулювання конкурентних відносин регіонів держави.

Визначення органів державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави, які формують та реалізують конкурентне законодавство.

Вибір інструментів державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави.

Обґрунтовано, що формування нормативно-правової бази регулювання конкурентних відносин регіонів держави вимагає розробки законопроекту „Про конкурентні відносини регіонів держави” та запропоновано власний підхід до його створення, який повинен містити розділи: Розділ 1. Загальні положення, у якому повинна бути наведена термінологія, що стосується характеристики конкурентних відносин регіонів держави та сфери застосування закону. Розділ 2. Умови ведення конкурентної боротьби. Цей розділ повинен передбачати створення однакових умов ведення конкурентної боротьби для усіх регіонів держави, забезпечення та поглиблення інтеграції регіонів держави в єдиному політичному, правовому, економічному, інформаційному, культурному просторах держави на основі максимально ефективного використання їх конкурентних переваг. Розділ 3. Порядок визначення монопольного становища регіонів держави, у якому має бути наведена методика встановлення монопольного становища регіону. Розділ 4. Антиконкурентні дії щодо зловживання монопольним становищем. Повинен містити інформацію стосовно визначення випадків зловживання монопольним становищем. Розділ 5. Одержання неправомірних конкурентних переваг регіонів держави. Розділ повинен висвітлювати, в яких випадках регіон одержує невиправдані конкурентні переваги, що негативно впливають на розвиток інших регіонів держави. Розділ 6. Правові засади захисту та відповідальність за недобросовісну конкуренцію, у якому слід розглянути рішення щодо визначення факту недобросовісної конкуренції з боку регіонів держави та порядок відповідальності за одержання неправомірних конкурентних переваг над іншими.

У роботі розроблено підхід до класифікації інструментів регулювання конкурентних відносин регіонів держави за ознаками: напрямом впливу, рівнем конкурентоспроможності, змістом, інтенсивністю конкуренції. Такий підхід дозволяє виділити інструменти регулювання міжрегіональної конкуренції враховуючи різний рівень конкурентоспроможності регіонів держави та рівень економічної безпеки: для регіонів, що знаходяться у безпечному стані - інструменти, спрямовані на підтримку розвитку регіонів держави; для регіонів, в яких є характерним стан небезпеки - інструменти, спрямовані на стимулювання до нарощення конкурентних переваг регіону. Запропонований регулюючий інструментарій конкурентних відносин регіонів держави дозволить зменшити регіональні асиметрії у рівнях конкурентних переваг, людського розвитку, зовнішньоекономічної відкритості та створити безпечні умови розвитку для усіх регіонів держави.

У третьому розділі „Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону” досліджено вітчизняний та зарубіжний досвід з оцінки конкурентоспроможності регіону, розроблено методику оцінки конкурентоспроможності регіону.

На основі узагальнення існуючого досвіду, присвяченого питанням оцінки конкурентоспроможності регіону, в дисертації розроблена методика оцінки рівня конкурентоспроможності регіону. Методика такої оцінки включає етапи, що представлені на рис. 1.

Дана методика дозволяє оцінити рівні конкурентоспроможності регіонів держави, регіональні асиметрії у рівнях конкурентних переваг, людського розвитку, зовнішньоекономічної відкритості, рівні економічної безпеки регіонів країни. В роботі обґрунтовано, що наявність високих регіональних асиметрій у рівнях конкурентоспроможності регіонів держави негативно впливає на економічну безпеку країни в цілому.

Низький рівень конкурентоспроможності регіону може негативно впливати на економічну безпеку, якщо рівень розвитку регіону переходить гранично допустимі показники безпеки.

Поруч із цим, досягнення високого рівня конкурентоспроможності регіону не завжди супроводжується забезпеченням його економічної безпеки, що пов'язано: з однієї сторони, із негативними економічними наслідками науково необґрунтованих економічних реформ, наявністю недобросовісної конкуренції, з іншої - недостатньою інтеграцією регіонів держави у загальнодержавний та досить високою інтеграцією у міжнародний економічний простір.

З метою виявлення гранично допустимих меж наявності регіональних асиметрій у рівнях конкурентоспроможності регіонів держави було здійснено оцінку рівня економічної безпеки регіонів держави, в основу якої покладено порогові значення, що характеризують дію негативних факторів на рівень їх економічного розвитку.

Оцінка рівня економічної безпеки регіонів держави дозволить здійснити своєчасне державне втручання у економіку тих регіонів, які знаходяться в стані виклику або небезпеки.



Рис. 1. Методика оцінки конкурентоспроможності регіону

Так, регіони, що знаходься в стані виклику, займають монопольне становище в державі за рівнем конкурентних переваг, що становить серйозний виклик її цілісності та суверенітету. Регіони, для яких характерний стан небезпеки, потребують державного регулювання в напряму стимулювання їх до нарощення конкурентних переваг задля зменшення регіональних асиметрій у рівнях конкурентоспроможності.

На основі розробленого підходу до оцінки конкурентоспроможності регіону у роботі проведено типологію регіонів за таким ознаками як: рівень конкурентоспроможності регіону та рівень його економічної безпеки з метою виявлення тих регіонів, які потребують державного регулювання конкурентних відносин. Це дозволить застосувати диференційований підхід до розробки регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону з урахуванням специфіки його діяльності.

У четвертому розділі „Аналітичне дослідження конкурентоспроможності регіонів України” здійснено аналіз та оцінку рівнів конкурентоспроможності регіонів держави, регіональних асиметрій та рівнів їх економічної безпеки.

Проведене відповідно до розробленої методики аналітичне дослідження конкурентоспроможності регіонів держави здійснювалось шляхом аналізу та оцінки рівня конкурентних переваг регіону, рівня його людського розвитку та зовнішньоекономічної відкритості. Проведене дослідження дозволило одержати наступні результати.

Оцінка рівня конкурентоспроможності регіонів України згідно з запропонованою методикою дозволила виділити три групи регіонів за рівнем конкурентоспроможності: регіони із низьким рівнем конкурентоспроможності, регіони із середнім рівнем конкурентоспроможності, регіони із високим рівнем конкурентоспроможності.

Відповідно, значення показника для І групи регіонів (низький рівень конкурентоспроможності) знаходиться в межах [0,2907-0,4101); ІІ групи регіонів (середній рівень конкурентоспроможності) в межах [0,4102-0,5296); ІІІ групи регіонів (високий рівень конкурентоспроможності) в межах [0,5297-0,6491).

Результати аналітичних досліджень, що подані на рис. 2, свідчать, що високим рівнем конкурентоспроможності характеризуються Дніпро-петровська, Донецька області та м. Київ.

Середній рівень конкурентоспроможності спостерігається у Житомирській, Запорізькій, Київській, Луганській, Полтавській та Харківській областях. Решта регіонів держави мають низький рівень конкурентоспроможності.

Регіональні асиметрії у рівнях конкурентних переваг, людського розвитку та зовнішньоекономічної відкритості становлять більш як у 10 разів, що переходять межі допустимого у 8-10 разів. Такі регіональні асиметрії сприяють недобросовісній конкуренції регіонів держави та появі монополістичних елементів в їх економіці.

Поруч із цим, високі регіональні відмінності у рівнях розвитку регіонів країни, загрожують економічній безпеці окремих регіонів та держави в цілому, становлять серйозний виклик її цілісності та суверенітету.

В результаті розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки регіонів держави спостерігається наявність диференціації у рівнях безпеки регіонів держави. Стан виклику спостерігається у м. Києві, що свідчить з однієї сторони про суттєві регіональні асиметрії у рівнях конкурентоспроможності, монополію на ресурси та блага, з іншої - про наявність недобросовісної конкуренції шляхом одержання неправомірних конкурентних переваг і як наслідок - зниження рівня національної безпеки. Стан економічної безпеки характерний для таких регіонів держави як Автономна Республіка Крим, Донецька, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Харківська області. Це свідчить, що показники, які характеризують конкурентоспроможність регіону, знаходяться в межах порогових значень. В стані ризику знаходяться решта регіонів держави. Такий стан обумовлений тим, що показники, які характеризують конкурентоспроможність регіону, переходять гранично допустимі межі, в результаті чого економічна система може вийти зі стану рівноваги, розбалансуватись та перейти у небезпечну для подальшого функціонування і розвитку зону.

Асиметрія у рівнях конкурентоспроможності та економічної безпеки регіонів держави свідчить про необхідність застосування диференційованих підходів до розробки та реалізації регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіонів держави.

У п'ятому розділі „Формування та реалізація регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону” обґрунтовано методичні підходи до вибору регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону та вдосконалено організаційну структуру управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону.

У дисертації обґрунтовано, що важливим елементом організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону є регіональна політика підвищення конкурентоспроможності регіону.

Виважений вибір виду регіональної політики підвищення конкуренто-спроможності регіону дозволяє сконцентрувати зусилля на ефективному використанні конкурентних переваг регіону задля підвищення рівня людського розвитку, і тим самим забезпечити безпечний розвиток регіону в ринкових умовах.

Регіональна політика підвищення конкурентоспроможності регіону повинна передбачати стимулювання розвитку регіонів із низьким рівнем конкурентоспроможності та оперативне державне регулювання процесів підвищення конкурентоспроможності регіонів, що знаходяться у небезпечному стані.

Залежно від рівнів конкурентоспроможності регіонів держави та їх економічної безпеки запропоновано обрати один із видів регіональної політики: для регіонів із низьким рівнем конкурентоспроможності та станом небезпеки - регіональну політику формування конкурентоспроможності регіону, яка повинна передбачати застосування та реалізацію регулюючого інструментарію, спрямованого на зменшення рівня регіональних асиметрій та створення передумов для виходу регіону зі стану небезпеки; для регіонів із середнім рівнем конкурентоспроможності та станом ризику - регіональну політику забезпечення конкурентоспроможності регіону, яка передбачає підтримку позитивних зростаючих тенденцій розвитку економіки регіону та створення передумов для виходу його зі стану ризику та забезпечення економічної безпеки; для регіонів із високим рівнем конкурентоспроможності та станом безпеки - регіональну політику нарощення конкурентоспроможності регіону, яка спрямована на стимулювання розвитку всіх сфер його діяльності задля підтримання стану економічної безпеки регіону та створення нових передумов її зміцнення.

У дисертації вдосконалено організаційну структуру управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону. Пропонується змінити юридичний статус Ради конкурентоспроможності України із неурядової громадської організації в державний орган управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону та організацію в рамках місцевого органу влади Департаменту з питань підвищення конкурентоспроможності регіону. Вдосконалена організаційна структура управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону забезпечить децентралізацію управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону, дозволить швидко реагувати на зміну умов розвитку регіону та підвищить його конкурентоспроможність.

У шостому розділі „Інноваційна складова підвищення конкурентоспроможності регіону” обґрунтовано вибір інноваційної стратегії регіону як напряму підвищення його конкурентоспроможності, вдосконалено інфраструктуру інноваційного розвитку регіону та розроблено механізм інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону. У дисертації обґрунтовано, що посилення конкуренції між регіонами держави вимагає їх переходу на інноваційну модель розвитку економіки.

Питання інноваційної спрямованості розвитку регіонів держави пов'язується, перш за все, з розробкою інноваційної стратегії регіонів держави, створення розгалуженої інноваційної інфраструктури, що дозволить забезпечити високий рівень конкурентоспроможності. У роботі розроблено підхід до вибору типу інноваційної стратегії регіону залежно від рівня його інноваційного потенціалу.

У дисертації запропонований диференційований підхід до побудови інфраструктури інноваційного розвитку регіону залежно від його потреб, пріоритетів розвитку та рівня інноваційного потенціалу. Для регіонів із низьким рівнем інноваційного потенціалу пропонується створити інфраструктуру щодо формування інноваційного потенціалу регіону, функціонування якої дозволить сформувати інтелектуальний та науковий потенціали регіону, які в перспективі дозволять розвивати та нарощувати інноваційний потенціал та його конкурентоспроможність в цілому. Для регіонів із середнім рівнем інноваційного потенціалу слід створити інфраструктуру розвитку їх інноваційного потенціалу, функціонування якої дозволить створити інноваційний базис регіону на основі наукомістких технологій. Регіони із високим рівнем інноваційного потенціалу вимагають створення інфраструктури, спрямованої на підвищення їх інноваційного потенціалу. Діяльність такого типу регіонів повинна бути спрямована на нарощення конкурентних переваг на основі інновацій, розвиток радикальних інноваційних процесів, тобто створення інновацій, які будуть конкурентоспроможними на міжнародному рівні. Одним із напрямів інноваційного розвитку регіонів держави, підвищення їх конкурентоспроможності, є вдосконалення механізму його інвестиційного забезпечення. При цьому актуального значення набувають питання, пов'язані із фінансовою самостійністю регіонів, оскільки значно загострюються диспропорції між потребами в ресурсах і можливостями забезпечення інноваційного розвитку регіону.

У роботі розроблено механізм інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону, де кожен регіон держави зможе на конкурсних засадах пропонувати проекти, спрямовані на ефективне використання та розвиток їх інноваційного потенціалу, що сприятиме формуванню конкурентного середовища всередині країни. При цьому, головним напрямком роботи регіональних органів управління з залучення інвестицій є створення у регіоні сприятливого інвестиційного клімату, який сформує інвестиційну привабливість та дозволить йому наростити конкурентоспроможність.

Висновки

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та подано нове вирішення наукової проблеми - розробка та реалізація організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону.

У процесі дослідження зроблено такі висновки:

1. У роботі обґрунтовано, що реалізація організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності регіону вимагає дослідження існуючих теорій конкуренції та теорій регіонального розвитку, і на основі ґенези їх розвитку - розробка парадигми міжрегіональної конкуренції. З'ясовано, що регіони держави знаходяться у конкуренції між собою за ресурси та блага. Доведено, що інтеграція регіонів у економічному, політичному, соціальному, інформаційному просторі держави вимагає наявності добросовісної конкуренції між регіонами країни.

2. Досліджено різні підходи до трактування понять „конкурентоспроможність”, „конкурентне середовище”, „конкурентні переваги”, „механізм”, що дозволило удосконалити понятійно-термінологічний апарат, який характеризує конкурентоспроможність регіону. Розкрито зміст понять „конкурентоспроможність регіону”, „конкурентне середовище регіонів держави”, „конкурентні переваги регіону”, „механізм підвищення конкурентоспроможності регіону”.

3. Розкрито особливості формування конкурентного середовища регіонів держави. Обґрунтовано, що досягнення інтеграції всередині держави вимагає визначення умов ведення конкурентної боротьби регіонів країни. З'ясовано, що регіони держави знаходяться у конкуренції між собою за ресурси та блага, а державні органи управління, використовуючи різний інструментарій, диференційовано підходять до регулювання цих процесів.

4. Визначено конкурентні переваги регіону, якими є: наявність природних ресурсів та низький рівень антропогенного навантаження, наявність інноваційних, людських, фінансових ресурсів, зручне геополітичне розташування, розвинута інфраструктура регіону тощо. Доведено, що рівень конкурентоспроможності регіону визначається рівнем реалізації його конкурентних переваг.

5. Доведено необхідність державного регулювання конкурентних відносин регіонів. Розроблено систему державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави. Обґрунтовано, що державне регулювання конкурентних відносин регіонів держави повинне передбачати: формування нормативно-правової бази регулювання конкурентних відносин регіонів держави; визначення органів державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави, які формують та реалізують конкурентне законодавство; вибір інструментів державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави. Запропоновано законопроект „Про конкурентні відносини регіонів держави”, за допомогою якого буде здійснюватись регулювання міжрегіональної конкуренції.

6. Обґрунтовано, що посилення міжрегіональної конкуренції вимагає застосування інструментарію регулювання конкурентних відносин регіонів країни. Запропоновано підхід до виділення інструментарію регулювання конкурентоспроможності регіонів держави за класифікаційними ознаками: напрямом впливу, рівнем конкурентоспроможності, змістом, інтенсивністю конкуренції. Розроблено інструментарій регулювання конкурентоспроможності регіонів держави, реалізація якого дозволить зменшити регіональні асиметрії у їх рівнях.

7. Розроблено методику оцінки конкурентоспроможності регіону. Дана методика дозволила оцінити рівні конкурентоспроможності регіонів держави та виявити їх регіональні асиметрії. Оцінка рівня конкурентоспроможності регіонів держави здійснювалась шляхом оцінки рівня конкурентних переваг, рівня людського розвитку, рівня зовнішньоекономічної відкритості. В основу оцінки рівня економічної безпеки регіонів держави покладено порогові значення, що характеризують дію негативних факторів на рівень їх економічного розвитку.

8. Розроблено методичний підхід до вибору типу регіональної політики підвищення конкурентоспроможності регіону. Обґрунтовано критерії вибору регіональної політики конкурентоспроможності регіону, якими є рівень конкурентоспроможності регіонів держави та рівень їх економічної безпеки. Це дозволило обрати один із типів регіональної політики: регіональна політика формування конкурентоспроможності регіону; регіональна політика забезпечення конкурентоспроможності регіону; регіональна політика нарощення конкурентоспроможності регіону.

9. Доведено, що одночасно окремі функції з управління процесами конкурентоспроможності регіону зосереджені у різних органах державного регулювання (Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, Міністерство економіки України, Антимонопольний комітет України). Обґрунтовано необхідність координації діяльності органів влади і консолідації їхніх дій в напрямку підвищення конкурентоспроможності регіонів держави та забезпечення економічної безпеки їх розвитку. Вдосконалено організаційну структуру управління процесами підвищення конкурентоспроможності регіону, яка передбачає зміну статусу Ради конкурентоспроможності України та організацію в рамках місцевого органу влади Департаменту з питань підвищення конкурентоспроможності регіону.

...