Розвиток особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

Південний філіал "Кримський агротехнологічний університет"

УДК 338.436:631

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Сімферополь - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському державному агротехнологічному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Воронянська Олена Владиленівна, Таврійський державний агротехнологічний університет, завідувач кафедри аналізу і контролінгу

Ковальова С.О. Розвиток особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Південний філіал "Кримський агротехнологічний університет" Національного аграрного університету, Сімферополь, 2008.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробці методичних і практичних рекомендацій по підвищенню ефективності функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

В ході дослідження удосконалено поняття соціально-економічної сутності особистих селянських господарств. Розвинено концептуальні засади до формування особистих селянських господарств. Визначено основні заходи державного регулювання особистих селянських господарств. Проаналізовано тенденції розвитку особистих селянських господарств в ринкових умовах. Визначено вплив соціально-економічних факторів на розвиток особистих селянських господарств. Досліджено взаємозв'язок та економічні відносини особистих селянських господарств із суб'єктами, що впливають на них. Розроблено схему діяльності кооперативу особистих селянських господарств. Удосконалено методичні підходи до оцінки оптимальних розмірів особистих селянських господарств. Розроблено комплексний ресурсний підхід до оцінки порівняльної ефективності особистих селянських господарств.

Ключові слова: агропромислове виробництво, економічні відносини, особисті селянські господарства, розвиток, система.

Ковалева С.А. Развитие личных крестьянских хозяйств в системе экономических отношений в агропромышленном производстве - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Южный филиал "Крымский агротехнологический университет" Национального аграрного университета, Симферополь, 2008.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию, разработке методических и практических рекомендаций по повышению эффективности функционирования и развития личных крестьянских хозяйств в системе экономических отношений в агропромышленном производстве.

В ходе исследования усовершенствовано понятие социально-экономической сущности личного крестьянского хозяйства, как хозяйства подсобного, потребительского, тесно связанного с сельскохозяйственными предприятиями, основанного на личном труде владельца и членов его семьи, как вторичной занятости (в свободное от основной работы время), продукция которого является предметом рыночного оборота и используется для собственного потребления. Развиты концептуальные основы к формированию личных крестьянских хозяйств. Определены основные мероприятия государственного регулирования личных крестьянских хозяйств. Проанализированы тенденции развития личных крестьянских хозяйств в рыночных условиях. Определено влияние социально-экономических факторов на развитие личных крестьянских хозяйств. Исследовано взаимосвязь и экономические отношения личных крестьянских хозяйств с субъектами, которые влияют на них. Разработана схема деятельности кооператива личных крестьянских хозяйств, что обеспечивается использованием основных производственных фондов и ресурсов сельскохозяйственного предприятия на арендной основе, создавая надежные условия для производства и реализации продукции. Усовершенствованы методические подходы к оценке оптимальных размеров личных крестьянских хозяйств в зависимости от цели деятельности с применением двух экономико-математических моделей: минимизации расходов, которая учитывает удовлетворение собственных потребностей хозяйств; максимизации дохода от реализации излишков продукции. Разработан комплексный ресурсный подход к оценке сравнительной эффективности личных крестьянских хозяйств, путем сравнения произведенной продукции с использованными на ее производство ресурсами, с учетом роли сельскохозяйственных предприятий в ведении личных крестьянских хозяйств.

Ключевые слова: агропромышленное производство, экономические отношения, личные крестьянские хозяйства, развитие, система.

Kovalyova S.O. Development of the personal peasant economies in the system of economic relations in agroindustrial production is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is economy and management by enterprises (the economy of agriculture and agroindustrial complex). - South branch of The "Crimean Agrotechnological University" of the National Agrarian University, Simferopol 2008.

This dissertation work is devoted to theoretical justification, to of methodical and practical recommendations development on increasing the efficiency of functioning and development of the personal peasant economies in the system of economic relations in agroindustrial production.

The concept of socio-economic essence of the personal peasant economies had been improved as a part of the study. Conceptual bases of the personal peasant economies formation were developed. Basic measures for state regulation of the personal peasant economies were determined. The development trends for the personal peasant economies progress had been analyzed. Influence of socio-economic factors on the personal peasant economies development had been determined. Interconnection and economic relations between personal economic economies and entities influencing them. An activity chart of activity for cooperative of the personal peasant economies has been developed. Methodical approaches to estimation of optimum size of the personal peasant economies had been are improved. Complex resource approach to estimation of the personal peasant economies has been developed.

Key words: agroindustrial production, economic relations, personal peasant economies, development, system.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки на засадах приватної власності та широкий розвиток підприємництва передбачає комплексну перебудову та реструктуризацію агропромислового виробництва, розвиток кооперації й інтеграції, впровадження різних організаційно-правових форм господарювання. Тому одним з актуальним питань є вивчення виробничої діяльності, пов'язаної з веденням особистого селянського господарства, яке лежить в основі селянського укладу як усталеного порядку в аграрних відносинах, побуті, родині та сільському соціумі. Цей уклад характеризується постійно відтворювальними рисами: ґрунтується на сімейному типі власності; має багатовікові традиції, що передаються селянами з покоління в покоління; є консервативним і здатним до самостійного підтримання виробництва на стабільному рівні навіть за радикальних змін у суспільних відносинах. Він виконує також лише йому властиві економічні функції щодо створення умов для продуктивної зайнятості, розширеного відтворення трудових ресурсів, задоволення матеріальних, духовних та інших потреб членів сім'ї.

Сьогодні в результаті суттєвих структурних зрушень у сільськогосподарському виробництві значно зросла питома вага продукції, що виробляється у приватному секторі, а саме - в особистих селянських господарствах, тому виникає необхідність оцінювання означених трансформацій в аспекті визначення значущості функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

У наукових здобутках П.І. Гайдуцького, О.Д. Гудзинського, В.В. Зіновчука, М.Д. Кондратьєва, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Онищенко, П.Т. Саблука, О.В. Чаянова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина й ін. досліджуються умови функціонування особистих селянських господарств та їх вплив на агропромисловий сектор економіки. Однак у сучасних наукових доробках недостатньо висвітлена проблематика оцінки функціонування особистих селянських господарств та перспектив подальшого розвитку.

Збільшення кількості середньо- та високотоварних господарств населення при подальшому зростанні ефективності їх функціонування є однією з найважливіших економічних передумов формування середнього класу на селі. Крім того, показники діяльності особистих селянських господарств є невід'ємною та важливою характеристикою ефективності функціонування сільськогосподарської галузі. Проте за реалій соціально-економічних умов сьогодення через працю в особистому господарстві відбувається в основному самозахист сільського населення, внутрішній економічний зміст господарювання зводиться до продовольчого самозабезпечення, що зумовлює формування в більшості господарств досить невисокого рівня їх товарності. У зв'язку з цим питання розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві потребують теоретичного обґрунтування та розробки практичних заходів щодо ефективної реалізації даного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Таврійського державного агротехнологічного університету "Організація виробництва сільськогосподарських підприємств" (№ держ. реєстр. 0102U001295). Роль автора полягає у розробці напрямів розвитку особистих селянських господарств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка методичних і практичних рекомендацій по підвищенню ефективності функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- удосконалити поняття соціально-економічної сутності особистих селянських господарств;

- розвинути концептуальні засади до формування особистих селянських господарств;

- визначити основні заходи державного регулювання особистих селянських господарств;

- проаналізувати тенденції розвитку особистих селянських господарств в ринкових умовах;

- визначити вплив соціально-економічних факторів на розвиток особистих селянських господарств;

- дослідити взаємозв'язок та економічні відносини особистих селянських господарств із суб'єктами, що впливають на них;

- розробити схему діяльності кооперативу особистих селянських господарств;

- удосконалити методичні підходи до оцінки оптимальних розмірів особистих селянських господарств;

- розробити комплексний ресурсний підхід до оцінки порівняльної ефективності особистих селянських господарств;

Об'єктом дослідження є особисті селянські господарства у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Предметом дослідження є механізм функціонування та розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, праці класиків економічної теорії, праці вітчизняних учених-аграріїв і фахівців сільського господарства з питань функціонування та розвитку особистих селянських господарств. При підготовці дисертації використані матеріали дослідження автора, законодавчі і нормативні акти з питань економічної реформи і розвитку агропромислового комплексу, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: монографічний, абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз розвитку особистих селянських господарств); розрахунковий, порівняльний і графічний (аналіз сучасного стан та тенденції розвитку особистих селянських господарств в ринкових умовах); економіко-математичний (розробка моделей для визначення оптимальних розмірів господарств), метод множинної кореляції (при визначенні залежність рівня валової продукції особистих селянських господарств від основних факторів), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка заходів державного регулювання діяльності особистих селянських господарств) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

- розроблено схему діяльності кооперативу особистих селянських господарств, що забезпечується використанням основних виробничих фондів та ресурсів сільськогосподарського підприємства на орендній основі, створюючи надійні умови для виробництва і реалізації продукції;

- розроблено ресурсний підхід до оцінки порівняльної ефективності особистих селянських господарств, шляхом порівняння виробленої продукції з використаними на її виробництво ресурсами, з врахуванням ролі сільськогосподарських підприємств у веденні особистих селянських господарств. селянський господарство економічний агропромисловий

удосконалено:

- методичні підходи до оцінки оптимальних розмірів особистих селянських господарств в залежності від мети діяльності із застосуванням двох економіко-математичних моделей: мінімізації витрат, яка враховує задоволення власних потреб господарств; максимізації доходу від реалізації надлишків продукції;

- поняття соціально-економічної сутності особистих селянських господарств, як господарства споживацького, тісно пов'язаного з сільськогосподарськими підприємствами, заснованого на особистій праці власника і членів його сім'ї, як вторинній зайнятості (у вільний від основної роботи час), продукція якого є предметом ринкового обороту та використовується для власного споживання.

набули подальшого розвитку:

- концептуальні засади необхідності формування особистих селянських господарств через врахування об'єктивних причин: не можливість суспільного сектора сільського господарства задовольнити потреби населення в продуктах харчування; диференціація економічного стану різноманітних категорій населення; сучасне використання простих знарядь праці і технологій виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві використані Херсонською обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Херсонської області на період до 2010 року (довідка № 4-700-5/575 від 06.10.2008 р.). Основні положення і пропозиції автора використанні у розробці регіональної програми органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування м. Нова Каховка Херсонської області (довідка № 10/3743 від 03.11.2008 р.). Результати досліджень доведено до методичних та практичних розробок, які використовувались у діяльності ДП "ДАФ ім. Солодухіна" (довідка № 78 від 15.05.2008 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні таких дисциплін: "Аналіз господарської діяльності", "Економіка аграрних підприємств", "Організація виробництва" (довідка № 01.1671 від 29.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: "Научное пространство Европы - 2007" (м. Дніпропетровськ, 2007), "Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України" (м. Харків, 2007), "Стратегии развития Украины в глобальной среде" (м. Сімферополь, 2007), "Актуальні проблеми економіки 2007" (м. Київ, 2007), "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (м. Дніпропетровськ, 2008), "Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку" (м. Київ, 2008), "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом; 4,2 обл.-вид. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 232 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Містить 36 таблиць, що займають 22 сторінки, і 6 рисунків, що займають 3 сторінки. Список використаних джерел включає 206 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теоретичні засади розвитку особистих селянських господарств у системі економічних відносин в агропромисловому виробництві" - розглянуто сутність, роль та місце особистих селянських господарств у системі економічних відносин в аграрному секторі України. Розвиток господарств населення має об'єктивні закономірності. Ведення ОСГ визначається необхідним рівнем самозабезпечення населення продуктами харчування і сировиною, яка знаходиться в обернено пропорційній залежності від соціально-економічного стану суспільства, а для окремої сім'ї - від розміру доходу. За своєю природою ОСГ є формою виробництва продукції для забезпечення харчування сім'ї і додатковим джерелом поповнення сімейного бюджету. У такому плані ОСГ - це натуральне господарство і не може бути товарним, оскільки виробництво в ньому орієнтується не на ринок, а призначене для задоволення, перш за все, потреб сім'ї, підсобне джерело сімейного доходу в результаті своєї особистої, головним чином ручної праці.

Значна частка ОСГ у виробництві валової продукції сільського господарства пояснюється не зростанням її виробництва, а зниженням в цілому виробництва, перш за все, у великому сільськогосподарському виробництві. Крім того, ці господарства мають незначну частку в загальних закупівлях сільськогосподарської продукції. Отже, ОСГ не можуть бути товарними і заповнюють свою нішу в багатоукладній економіці як форма господарювання, яка забезпечує за рахунок присадибної ділянки сільські сім'ї продуктами харчування і є додатковим джерелом поповнення сімейного бюджету.

Маючи землю у власності, селяни, хоча і недостатньо, але все ж забезпечують собі певний соціальний захист, зокрема, у тій частині, яку б повинна була взяти на себе держава (освіта, лікування тощо). Тим часом ми стикаємося з недостатньо осмисленим і дослідженим феноменом, а саме з тим, що ОСГ по суті перестало бути таким. В умовах ринкових відносин дане визначення недостатньо повно розкриває всього змісту поняття "особисте селянське господарство".

Таким чином, аналізуючи вищезгадані точки зору учених, можна зробити висновок, що ОСГ були організаційно-правовою формою господарювання конкретної сім'ї, що мала на меті самозабезпечення продовольством і отримання додаткового доходу у разі реалізації надлишку виробленої продукції. Тобто розглядалось окремо від сільськогосподарського підприємства, в ринкових умовах діяльність ОСГ без взаємовідносин з сільськогосподарськими підприємствами практично неможлива.

Соціально-економічна суть сучасних ОСГ розкривається саме в його взаємозв'язку з великими сільськогосподарськими підприємствами. Саме ж ОСГ на сучасному етапі виступає додатковою формою поєднання колективних і особистих інтересів власників ОСГ. Саме з цих позицій, слід визначати соціально-економічну суть ОСГ як господарства споживацького, тісно пов'язаного з сільськогосподарськими підприємствами, заснованого на особистій праці власника і членів його сім'ї, як вторинній зайнятості (у вільний від основної роботи час).

Головне економічне завдання особистих селянських господарств полягає в поповненні продовольчих ресурсів, потреба в яких не задовольняється за рахунок великого сільськогосподарського виробництва. Ведення ОСГ дозволяє якнайповніше використовувати трудові, земельні, матеріальні та грошові ресурси. Особисте селянське господарство зайняло певну "нішу" - самозабезпечення сільськогосподарського населення визначеним, достатньо широким набором продуктів. В умовах структурних змін і кризи в економіці, коли відбувається значне зростання безробіття, ОСГ здатне забезпечити часткову зайнятість багатьох людей. З другого боку, ОСГ відволікає частину доходів від особистого споживання у виробниче і вимагає великих матеріальних і грошових коштів. Це відбувається через слабку механізацію, нечітку спеціалізацію, пов'язану з необхідністю виробляти весь набір продуктів харчування. В особистих господарствах - висока мотивація праці, більш економна організація виробництва. Крім того вони не оподатковуються, не мають соціальних зобов'язань. Ці переваги особливо вагомі на фоні розладнаного економічного механізму сільгосппідприємств, які нині неспроможні робити належні вкладення і змушені задовольнятися примітивною технологією, вести екстенсивне виробництво. В особистих же господарствах, особливо на присадибних ділянках, виробництво досить інтенсивне. Урожайність усіх культур також вища, а це - основна умова ефективного господарювання.

Існує три основні соціально-економічні і пов'язані з ним ідеологічні концепції різних підходів до проблеми формування ОСГ. Перша - "правова" концепція оцінки зайнятості в особистому селянському господарстві, що припускає зайнятість сільськогосподарських працівників тільки в суспільному виробництві, тобто робота у своєму господарстві, не є суспільно необхідною працею і належить до позаробочого часу. Другою концепцією є теорія "неповної" зайнятості працівників сільського господарства. Вона містить думку про неповне використовування в сільськогосподарському виробництві робочого часу. У зв'язку з сезонністю виробництва в сільському господарстві річний фонд робочого часу повністю не використовується. З цією метою необхідно створити додаткову сферу застосування праці, що послужить подальшому розвитку всього виробництва і зростанню добробуту сільського населення. Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує третя концепція, яка в економічній літературі трактується як "приватне господарство" на присадибних ділянках. Разом з даними концепціями ряд авторів пов'язує причини існування ОСГ виключно з рівнем розвитку продуктивних сил, заперечуючи при цьому вплив виробничих відносин.

Розглядаючи причини і об'єктивні основи співіснування сільськогосподарських підприємств і ОСГ, на наш погляд, слід розрізняти причини, що викликають необхідність ОСГ для суспільства в цілому, і причини, які обумовлюють їх існування в тих або інших категорій населення. Початковими моментами в обґрунтуванні необхідності ОСГ є, безумовно, продуктивні сили і виробничі відносини. Але їх вплив виявляється за допомогою цілого ряду інших об'єктивних причин. Схематично цей вплив можна подати у вигляді трьох властивостей: 1. Розвиток продуктивних сил такий, що суспільний сектор сільського господарства не може задовольнити потреби населення в продуктах харчування; 2. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин породжує диференціацію економічного стану різноманітних категорій населення; 3. Продуктивні сили є не настільки розвиненими, щоб повністю вилучити прості знаряддя праці і технологію виробництва, що склалася з давніх-давен у землеробстві і тваринництві. Таким чином, розвиток продуктивних сил і виробничих відносин породжує суспільну потребу в додатковому виробництві продуктів сільського господарства за рахунок ресурсів, не залучених в суспільний сектор; потребу окремої частини населення в додаткових джерелах доходів та найважливіших продуктах харчування і економічних умовах для ведення особистих селянських господарств.

Існуюча структура сільського господарства (великі підприємства і підсобні господарства) не придатна для ринкових умов господарювання. Без державної підтримки великі підприємства здебільшого були б неконкурентоспроможними на міжнародному рівні навіть за світових цін. Щодо особистих селянських господарств, то вони є конкурентоспроможними завдяки субсидуванню великими підприємствами і отриманню від них матеріальних ресурсів. В результаті ринкових перетворень в Україні складається аграрна структура, цілком порівнювана з розвиненими країнами щодо ролі сімейних ферм і кооперацій у виробництві сільськогосподарської продукції.

Державне регулювання ОСГ, як сектору економіки, передбачає, насамперед, свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних умов розвитку особистих господарств, а, також - створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які мають залучатися на пільгових засадах або безкоштовно. Сучасне правове забезпечення функціонування і розвитку регулюється Законом України "Про особисте селянське господарство", Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Комплекс практичних заходів державного управління доцільно зосередити на трьох основних напрямах. По-перше, створення та вдосконалення відповідної правової бази; покращення умов збуту; сприяння розвитку кооперативних зв'язків. По-друге, надання виробничої прямої ресурсної (насамперед фінансової) підтримки особистих селянських господарств. До пріоритетів фінансової підтримки особистих селянських господарств слід віднести: підвищення рівня товарності господарств, стимулювання виробництва конкурентоспроможної продукції. По-третє, це організаційне вдосконалення системи державної підтримки.

Основними напрямами державної політики розвитку особистих селянських господарств повинні стати: визнання на законодавчому рівні статусу особистих селянських з усіма правовими наслідками, враховуючи пенсійне та інше соціальне забезпечення зайнятих їх членів; формування ринкової інфраструктури; розвиток кооперації та інтеграції, об'єднання зусиль селян для використання ресурсів, організації переробки продукції, її реалізації; налагодження сервісного обслуговування населення, розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки й інвентарю з метою скорочення затрат ручної праці; забезпечення консультативно-інформаційного обслуговування ОСГ; розширення площі землекористування особистих селянських господарств.

Реалізація державної політики підтримки особистих селянських господарств в рамках державних і регіональних цільових програм дасть змогу створити альтернативні канали розподілу агропродукції та поставок матеріально-технічних ресурсів, наситити споживчий ринок дешевою місцевою продукцією, переорієнтувати оптову ланку на потреби власників особистих селянських господарств. І як результат - здешевлення продуктів харчування для соціально незахищених верств населення, зниження соціальної напруженості в регіонах, підвищення реальних доходів сільських жителів, що відповідає державним та особистим економічним інтересам.

У другому розділі - "Сучасний стан та тенденції розвитку особистих селянських господарств в ринкових умовах" - проведено аналіз тенденцій та визначення сучасного стану й перспектив подальшого розвитку особистих селянських господарств (ОСГ) населення, які набувають особливо важливого значення в умовах нестабільної економічної ситуації й спаду виробництва в суспільному секторі сільського господарства.

В середньому за 2003 - 2007 рр. в Херсонській області на частку сільськогосподарських підприємств (СГП) припадало 35,8%, на ОСГ - 64,2% у валовому виробництві сільськогосподарської продукції, спостерігається тенденція зниження питомої ваги продукції сільськогосподарських підприємств і, відповідно, збільшення частки індивідуального сектора (табл.1).

Таблиця 1. Структура продукції сільського господарства по категоріях господарств в Херсонській області (у фактично діючих цінах, в % до підсумку)

Частка продукції ОСГ у загальному обсязі сільськогосподарської продукції до 2007р. у середньому склала 63,5 % (і щороку цей показник зростає) у тому числі продукції рослинництва 53,2 %, тваринництва 85,6 %. Збільшення ролі сектора домашніх господарств у виробництві с.-г. продукції обумовлена негативними тенденціями - скороченням доходів населення від зайнятості та соціальних трансфертів. Внаслідок цього значно розвинулося особисте селянське господарство, вартість продукту якого складає основну частину вартості сектора домашніх господарств.

Площа земель в ОСГ населення до 2007 р. порівняно з 1998 р. збільшилася на 85,4 тис. га, а середній розмір однієї ділянки зріс в 1,5 рази й досягає 0,3 га. У той же час окремим категоріям населення для ведення ОСГ виділені земельні ділянки до 1,5-3 га. Аналіз показує, що врожайність сільськогосподарських культур в індивідуальному секторі найчастіше вища, ніж у суспільному виробництві. Це пов'язано з тим, що населення вчасно проводить сільськогосподарські роботи на своїх присадибних ділянках, застосовує добрива, та й гарний урожай з 6-10 соток одержати легше, ніж на величезних посівних площах великих господарств.

Характерною рисою ОСГ сільського населення є те, що вони функціонують в умовах слаборозвиненої матеріально-технічної бази, дуже залежать від великих сільськогосподарських і торговельних підприємств як у сфері виробництва, так і у сфері обігу. Тому населенню доводиться вирішувати такі проблеми, які не стоять перед великими сільськогосподарськими підприємствами: як виконати технологічні процеси в рослинництві, заготовити достатню кількість кормів для сільськогосподарських тварин, полегшити працю доглядаючи їх, реалізувати надлишки сільськогосподарської продукції та ін.

Вивчення динаміки валового обсягу тваринницької продукції в індивідуальному секторі показує, що продукція тваринництва займає значне місце в обсязі виробництва всіх категорій господарств.

Вплив факторів для різних умов і місцевостей неоднозначний і в цьому випадку не ставиться мета визначити його. Важливо виявити фактори, значимі на даному етапі розвитку, для того, щоб визначити найбільш загальні напрямки їх впливу з метою більш ефективного використання можливостей ОСГ для підвищення виробництва сільськогосподарської продукції й зростання доходів населення. В ієрархії факторів, що впливають на діяльність ОСГ населення за матеріалами наших досліджень у ряді господарств Каховського району Херсонської області в 2007 р. найбільш важливе місце займали: забезпеченість кормами, землею, технікою та ін.; трудомісткість ОСГ, фізична важкість його ведення; взаємозв'язок ОСГ із великими сільськогосподарськими підприємствами; розміри сільськогосподарських підприємств. Головними засобом, а отже, і основним фактором для ведення особистих селянських господарств є земля. З аналізу розмірів особистих селянських господарств, виконаного на прикладі господарств Херсонської області витікає, що в досліджених районах переважають середньоземельні господарства (від 0,31 до 0,5га), питома вага яких складає в середньому 51,7 %. Ще одним фактором виступає забезпеченість господарств кормами. Однак, під час розгляду впливу цього фактору ми пропонуємо враховувати віддаленість особистих господарств від міста. Дійсно, у приміських районах проблема забезпечення кормами ОСГ вирішується в основному за рахунок куплених кормів. На третьому місці за важливістю впливу на процес розвитку особистих селянських господарств розглядається трудомісткість його ведення. Четвертий фактор, що впливає на діяльність ОСГ, є рівень розвитку сільськогосподарських підприємств. Комплексним показником, що характеризує природно-економічні умови виробництва в сільськогосподарських підприємствах служить грошова оцінка ресурсного потенціалу (табл. 2).

Таблиця 2. Залежність розмірів і результатів роботи ОСГ від забезпеченості сільськогосподарських підприємств м. Нова Каховка та підприємств Каховського району ресурсним потенціалом, 2007 р.

З проведеного аналізу виявлено, що міру росту забезпеченості сільськогосподарських підприємств виробничими ресурсами в них збільшується вихід валової й товарної продукції на 100 га сільськогосподарських угідь і зростає загальний обсяг товарної продукції ОСГ.

Будь-який зв'язок особистих господарств із суб'єктами інших форм господарювання, має певний вплив на розвиток особистого сектора. Тому найбільший ефект сільському господарству дає одночасна дія всіх зв'язків. Дослідження зв'язків останнього типу показує, що їхня дія проявляється в сфері виробництва й обігу. Розділяючи економічні відносини на технологічні, організаційно-управлінські, кредитно-фінансові і торговельні пропонуємо узагальнити й показати їх у вигляді схеми.

Специфіка ОСГ така, що її успішне ведення навіть у мінімально необхідних розмірах вимагає сторонніх засобів виробництва, не властивих для відтворення особистими господарствами. У зв'язку з цим потрібна наявність таких форм господарювання, які могли б задовольнити потреби особистих селянських господарств у виробничих та інших послугах зі своїх ресурсів без шкоди для виробництва. Цілком очевидно, що ними можуть бути тільки великі сільськогосподарські підприємства.

За матеріалами вибіркового обстеження 2007 р. 18 % респондентів відзначили факт допомоги з боку сільськогосподарського підприємства в обробці посівів, 48 % - у продажі молодняку худоби й птахів, 83 % - у продажі кормів для особистих селянських господарств.

Справа в тому, що зазначені суми послуг - це, власне кажучи, лише їхня частина вартості, оплачена власниками особистих селянських господарств. У результаті виходить, що чим більше цих послуг надається власникам особистих селянських господарств, тим більші збитки несе сільськогосподарське підприємство. Частка прямої підтримки й допомоги сільськогосподарських підприємств на надання послуг особистим селянським господарствам значна. Створюючи нормальні умови життя працівникам, сільськогосподарські підприємства тим самим створюють умови для нормальної їх роботи в сільськогосподарському підприємстві. У той же час ці заходи неминуче спричиняють втрати власних ресурсів сільськогосподарського підприємства. І чим більш істотна підтримка надається особистим селянським господарствам, тим значніші втрати сільськогосподарського підприємства.

Виявлено, що значна частина ресурсів у ОСГ надходить сьогодні без обліку й врахування при оцінці ефективності виробництва. Таким чином установлено, що як ціни на послуги суспільного господарства, так й обсяги цих послуг є похідними від участі особистих селянських господарств в них. Зрозуміло, однак, і те, що символічна оцінка кормів й інших послуг населенню, створюючи сприятливі умови для функціонування ОСГ, не створює нормальних умов функціонування й відтворення суспільного господарства. Більше того, це питання є сьогодні надзвичайно актуальним з позиції оцінки доцільності цього як для власників особистих селянських господарств, так і для суспільного господарства, з позиції оцінки їхньої економічної ефективності.

У третьому розділі - "Основні напрями розвитку особистих селянських господарств" - визначена необхідність посилення і поглиблення кооперації особистих селянських господарств з іншими формами ми господарювання.

Запропонована наступну схему кооперативу. Створюється кооператив, який використовує основні виробничі фонди сільськогосподарського підприємства, його ресурси, і, перш за все, на орендній основі. Орендна платня від ОСГ буде здійснюватись у вигляді сільськогосподарської продукції (натуральна). Послуги для ОСГ від сільськогосподарського підприємства - оранка, культивування городів, підвезення соломи, випікання хліба, автопослуги, вироблення комбікормів, продаж молодняку худоби та птахів і т.п. Перелік послуг, що надаються з боку сільськогосподарського підприємства, вибирається на загальних зборах і документується.

Одним з актуальних аспектів у вивченні діяльності ОСГ в методичних підходах є питання щодо визначення оптимальних розмірів господарств. Оптимальний розмір ділянки залежить від багатьох чинників. Перш за все, від типу виробничого процесу (технології виробництва). Ринкова теорія показує, як для різних типів виробництв існують відповідні оптимальні розміри земельних ділянок. Крім цього в кожному конкретному випадку розмір залежить від структури вирощуваної продукції і від використовуваних ресурсів.

В Україні дуже актуальним і суперечливим залишається питання про порівняльну ефективність сільськогосподарських підприємств і індивідуальних господарств. Вирішити його можна на основі моделювання. Основним завдання моделювання діяльності ОСГ, які поставлені в даній роботі є: визначити розміри і структуру виробництва особистих селянських господарств з урахуванням потреб і можливостей сім'ї; визначити обсяг і структуру виробництва продукції, якщо площа земельної ділянки до 1 га, з урахуванням наявного запасу праці; обґрунтувати найраціональнішу структуру і розмір особистих селянських господарств з метою виробництва максимального обсягу валової продукції, якщо площа земельної ділянки 1 га.

Перша модель передбачає оптимізацію розмірів і структури виробництва ОСГ населення, яка задовольняє тільки потреби сім'ї в продуктах харчування (за умови ведення господарства власними силами для внутрішньогосподарчого споживання). Мета рішення - мінімальні витрати праці власника ОСГ. Друга модель розглядає оптимальні розміри виробництва ОСГ з метою внутрішньогосподарчого споживання і реалізації надлишків продукції. Мета рішення - максимум одержаного доходу від реалізації додаткової продукції.

Економіко-математична задача по обґрунтуванню розмірів особистих селянських господарств вирішена в програмі "SIMPLEX". Для розрахунку за основу брались розміри ОСГ Каховського району Херсонської області. Результати розрахунків, подані в табл. 3, показують, що для задоволення потреб в продуктах харчування необхідно мати площу присадибної ділянки для сім'ї з трьох чоловік - 0,6, для 4 чоловік - 0,73 і для 5 чоловік (за умови забезпеченості тварин зеленими кормами і сіном з додаткових ділянок) 0,97 га. Щоб виробити максимальний обсяг товарної продукції сім'ї з трьох чоловік потрібно 0,67 га, з 4 - 0,77 і з 5 - 1,09 га.

Таблиця 3. Розміри ОСГ для сімей різного складу (за наслідками рішення задачі на ПЕОМ)

Розрахована економіко-математична модель відображає істотний взаємозв'язок розмірів ОСГ, розмірів сім'ї і завдань виробництва продукції (тільки споживання або виробництво для споживання і реалізації). Результати розрахунків показують, що посівна площа за умови виробництва продукції тільки для задоволення потреб сім'ї за моделлю повинна бути більшою, а поголів'я тварин меншим, ніж фактично є в сім'ях аналогічного складу. Це свідчить про виробництво в них як продукції для особистого споживання, так і для реалізації. Упровадження оптимальних розмірів ОСГ дозволить збільшити обсяг товарної продукції ОСГ на 73,6% за умови збільшення річних витрат праці власників ОСГ на 13,7%, поголів'я худоби на 9,6%, площі землекористування на 19,6%,

Результати досліджень щодо оптимізації розмірів ОСГ показали, що по деяких групах сімей необхідне зняття існуючих в даний час обмежень з боку місцевих органів влади за розмірами ділянок, що виділяються для ведення ОСГ. Науковий підхід до рішення даної проблеми в кожному районі може бути заснований на диференційованому обліку місцевих природно-кліматичних, історичних умов, запасів особистої праці сім'ї залежно від її кількісного і якісного складу ступеня розвитку суспільного сільськогосподарського виробництва і можливостей його щодо надання комплексу послуг ОСГ.

За результатами проведених досліджень установлено, що для виробництва сільськогосподарської продукції, особливо, продукції тваринництва, у ОСГ населення використовується значно більша площа землі, ніж закріплено в особисте користування. Проведені обстеження показали, що рівень економічного розвитку великих сільськогосподарських підприємств та їх результативність як у статистиці, так і в динаміці значно вище ефективності ОСГ населення, що пояснюється цілим рядом факторів, і насамперед, роллю ОСГ у життєзабезпеченні сільського населення, високим рівнем витрат праці в ньому, а також усе ще більш високим рівнем технології у великому сільськогосподарському підприємстві.

У структурі валової продукції сільського господарства України ОСГ населення займають більше половини. Однак, у цьому співвідношенні не враховується факт тісного взаємозв'язку ОСГ із сільськогосподарськими підприємствами (у забезпеченні кормами, молодняком худоби й птахів та іншими послугами). Якщо ж урахувати фактори підтримки ОСГ населення сільськогосподарськими підприємствами, становище складається дещо інакше. Так, за даними вибіркового обстеження в ДП "ДАФ ім. Солодухіна" м. Нова Каховка Херсонської області із сільськогосподарського підприємства в 2007 р. у ОСГ населення було виділено кормів 88 % від загальної потреби, а в СТОВ "Тачанка" - 86 %. Тобто, більша частина потреби в кормах у цих господарствах задовольняється за рахунок сільськогосподарського підприємства. У зв'язку з цим вартість валової продукції, виробленої в сільськогосподарському підприємстві, збільшиться в середньому на 40 %, а ефективність ОСГ населення в результаті знизиться навіть щодо використання землі з 17468 грн. до 1475,8 грн. на 1 га в ДП "ДАФ ім. Солодухіна", з 7884,7 грн. до 557,8 грн. у СТОВ "Тачанка".

У розрахунок ефективності особистих селянських господарств за вартістю валової продукції на одиницю земельної площі дисертант пропонує включати не фактичні площі, а розрахункові земельні площі ОСГ. Також пропонується врахувати розподіл витрат по веденню особистого селянського господарства обсяг валової продукції ОСГ. Таким чином, ОСГ не можна розглядати поза зв'язком із продуктивною й господарською діяльністю великих сільськогосподарських підприємств, на території яких вони перебувають. Саме сільськогосподарські підприємства надавали й надаватимуть різні види послуг особистим селянським господарствам, що істотно впливають на результативність їхньої діяльності. Отже, ОСГ може успішно функціонувати тільки в тісному взаємозв'язку із сільськогосподарськими підприємствами, будучи одночасно його складовим елементом, або у складі виробничого кооперативу.

Висновки

1. Ведення особистих селянських господарств визначається необхідним рівнем самозабезпечення населення продуктами харчування і сировиною, яка знаходиться в обернено пропорційній залежності від соціально-економічного стану суспільства, а для окремої сім'ї - від розміру доходу. А особисте селянське господарство на сучасному етапі виступає додатковою формою поєднання колективних і особистих інтересів власників. Саме з цих позицій, слід визначати соціально-економічну суть особистих селянських господарств як господарства споживацького, тісно пов'язаного з сільськогосподарськими підприємствами, заснованого на особистій праці власника і членів його сім'ї, як вторинній зайнятості, продукція якого є предметом ринкового обороту та використовується для власного споживання.

2. Існує три основні соціально-економічні і пов'язані з ним ідеологічні концепції різних підходів до проблеми формування особистих селянських господарств. Разом з даними концепціями ряд авторів пов'язує причини існування особистих селянських господарств виключно з рівнем розвитку продуктивних сил, заперечуючи при цьому вплив виробничих відносин. Розглядаючи причини і об'єктивні основи співіснування різних форм господарювання на селі та особистих селянських господарств, на наш погляд, слід розрізняти причини, що викликають необхідність особистих селянських господарств для суспільства в цілому, і причини, які обумовлюють їх існування в тих або інших категорій населення. Початковими моментами в обґрунтуванні необхідності особистих селянських господарств є продуктивні сили і виробничі відносини. Але їх вплив виявляється за допомогою цілого ряду інших об'єктивних причин. Схематично цей вплив можна подати у вигляді трьох властивостей: 1. Розвиток продуктивних сил такий, що суспільний сектор сільського господарства не може задовольнити потреби населення в продуктах харчування; 2. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин породжує диференціацію економічного стану різноманітних категорій населення; 3. Продуктивні сили є не настільки розвиненими, щоб повністю вилучити прості знаряддя праці і технологію виробництва, що склалася у землеробстві і тваринництві.

3. Визначено, що комплекс практичних заходів державного управління доцільно зосередити на трьох основних напрямах: створення та вдосконалення відповідної правової бази; покращення умов збуту; сприяння розвитку кооперативних зв'язків; надання виробничої прямої ресурсної (насамперед фінансової) підтримки особистих селянських господарств; організаційне вдосконалення системи державної підтримки. Основними напрямами державної політики розвитку особистих селянських господарств повинні стати: визнання на законодавчому рівні статусу особистих селянських; формування ринкової інфраструктури; розвиток кооперації та інтеграції, об'єднання зусиль селян для використання ресурсів, організації переробки продукції, її реалізації; налагодження сервісного обслуговування населення, розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки й інвентарю з метою скорочення затрат ручної праці; забезпечення консультативно-інформаційного обслуговування особистих селянських господарств; розширення площі землекористування особистих селянських господарств.

4. Проведено аналіз тенденцій та визначено сучасний стан й перспектив подальшого розвитку особистих селянських господарств населення, які набувають особливо важливого значення в умовах нестабільної економічної ситуації й спаду виробництва в суспільному секторі сільського господарства. Виявлено, що в Херсонській області спостерігається тенденція зниження питомої ваги продукції сільськогосподарських підприємств і, відповідно, збільшення частки індивідуального сектора. Збільшення ролі сектора домашніх господарств у виробництві с.-г. продукції обумовлена негативними тенденціями - скороченням доходів населення від зайнятості та соціальних трансфертів. Внаслідок цього значно розвинулося особисте селянське господарство, вартість продукту якого складає основну частину вартості сектора домашніх господарств. Характерною рисою особистих селянських господарств сільського населення є те, що вони функціонують в умовах слаборозвиненої матеріально-технічної бази, дуже залежать від великих сільськогосподарських і торговельних підприємств як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.