Власність: зміст і реформування в транзитивній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Власність: зміст і реформування в транзитивній економіці»

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Чеснокова Наталія Володимирівна

Харків - 1999

Дисертація є рукописом

Роботу виконано у Харківському державному університеті Міністерства освіти України

Науковий керівник - доктор економічних наук, доцент

Задорожний Григорій Васильович,

професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

Харківського державного університету Міністерства освіти України.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

Хохлов Микола Пантелеймонович,

завідувач кафедри економіки, приватизації і права Харківського державного економічного університету Міністерства освіти України.

кандидат економічних наук,

Максименко Яна Анатоліївна,

доцент кафедри загальної економічної теорії

Харківського державного політехнічного університету Міністерства освіти України.

Провідна установа - Донецький державний університет

Міністерства освіти України, кафедра економічної теорії, м. Донецьк.

Захист відбудеться "5" 11 1999 року о 17 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського державного університету за адресою: 310077, Харків-77, площа Свободи, 4, ауд. Y-67.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці ХДУ, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розіслано "5" жовтня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Соболєв

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Власність являє собою сукупність економічних, юридичних, політичних та інших суспільних відносин. Вона відноситься до числа фундаментальних основ суспільних систем.

Питання реформування відносин власності дуже актуальне в транзитивній економіці України. Стан транзиції є не просто переходом постсоціалістичних країн до ринкових форм господарювання. Він характеризується складністю і різноманітністю протікаючих процесів, які створюють ситуацію невідомості відносно шляхів подальшого розвитку. Відбуваються зрушення, що складаються з постійних змін, пошуку і виявлення нових форм і комбінацій.

У сфері відносин власності стоїть гостра необхідність відходу від загальної державної власності, переходу до приватної, а від неї - до індивідуалізованої. Сутність транзитивних змін у відносинах власності потребує всебічного і глибокого дослідження, що дасть теоретичне обгрунтування вирішення тих завдань, які не були розв'язані в ході роздержавлення і приватизації: становлення істинного дбайливого власника, підвищення ефективності використання об'єктів власності в ході розвитку виробництва і зростання доходів від власності.

Орієнтиром при проведенні реформ повинне стати прагнення до соціокультурного типу розвитку, при якому на перший план виходить розвиток та реалізація здібностей індивіда, його творча праця, тобто виникає питання про становлення і реалізацію індивідуалізованої власності.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблема відносин власності завжди перебувала в центрі уваги дослідників соціально-економічних процесів. Аналіз її економічної природи, місця і ролі в суспільстві є в роботах А. Сміта, Д. Рікардо, Д. Юма, Д.С. Мілля, Т. Мора, Т. Кампанели, О. Сен-Симона, К. Менгера. Проблема відносин власності звучала як вивчення багатства і засобів його примноження у Т. Мана, П.Л. Буагильбера, А.Р.Ж. Тюрго та інших.

Великий внесок в розвиток теорії власності зробив К.Маркс, до спадщини якого в своїх розробках зверталися багато дослідників цієї проблеми. У радянській економічній літературі питанням аналізу відносин власності приділяли увагу такі автори, як О. Бузгалін, А. Єрьомін, О. Колганов, Я. Кронрод, А. Пашков, В. Радаєв, В. Черковець та інші.

У той час, як більшість наших авторів розглядала економічний зміст власності (виключення складає В. Шкредов, який відстоює позицію про юридичний зміст власності), на Заході широке поширення отримала теорія прав власності, розробка і розвиток якої здійснювалися А. Алчяном, О. Вільямсоном, Х. Демсецем, Р. Коузом, Д. Нортом, А. Оноре, Р. Познером, Дж. Уоллісом та ін. Серед західних авторів, які в тій чи іншій мірі розглядають проблеми власності, потрібно виділити Дж. Гелбрейта, П. Друкера, О. Тоффлера, Ф. Хайєка, П. Хейне.

Питання дослідження відносин власності підіймають сьогодні такі автори, як В. Іноземцев, Р. Капелюшников, В.Козаченко, В. Корняков, Ю. Кочеврін, В. Холодков та ін. У вітчизняній літературі цій проблемі присвячені роботи таких вчених, як Д. Богиня, О. Бойко, Г. Волинський, В. Голіков, О. Гош, А. Гриценко, Г. Задорожний, В. Кудряшов, І. Лазня, В. Логвиненко, Я. Максименко, С. Мочерний, М. Павловський, М. Хохлов, В. Юрчишин та ін. власність реформування криза економіка

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконувалася в рамках планових тем науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського державного університету “Формування нового економічного ладу України“, “Інституційна трансформація економіки України“.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету критичне осмислення розвитку відносин власності в Україні, яка знаходиться в процесі переходу до ринкової економіки з урахуванням загальносвітових тенденцій розвитку суспільства, а також розробку основних напрямків і шляхів реформування відносин власності в транзитивній економіці.

Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено ряд завдань:

- розкрити економічний зміст і правові форми відносин власності;

- проаналізувати сучасні форми функціонування розділено-сумісної власності;

- нарівні з визначенням ролі і місця відносин власності в транзитивній економіці України показати тенденції розвитку відносин власності в країнах, що знаходяться в процесі переходу до постіндустріальної стадії свого розвитку;

- обґрунтувати необхідність чіткої специфікації прав власності як основи оптимального функціонування приватного привласнення в перехідних економіках;

- охарактеризувати процес розвитку малого бізнесу в Україні як один з можливих шляхів виходу з кризи;

- виявити проблеми приватизації в Україні і запропонувати способи їх розв'язання;

- розкрити особливості реалізації відносин власності через економічну владу і управління.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступає економіка країн Заходу, Центральної і Східної Європи, національна економіка України.

Предметом дослідження є система відносин власності, її особливості і процес реформування в транзитивній економіці України.

Загальна методика дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження стали системний підхід до аналізу економічних явищ, наукові методи загального та особливого, сходження від абстрактного до конкретного, аналіз і синтез категорій і явищ та ін., набутки світової і вітчизняної економічної думки (в тому числі, використання нової методології аналізу розділено-сумісних відносин при дослідженні відносин власності).

Інформаційною базою послужили Конституція України, Закони і законодавчі акти, постанови Верховної Ради, укази Президента, в тому числі: закони України “Про власність“, “Про державний бюджет на 1999рік“, “Про приватизацію майна державних підприємств“, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)“, “Про приватизаційні папери“, постанова Кабінету міністрів “Про порядок призначення уповноважених осіб, здійснення ними управління державними корпоративними правами і контролю за їх діяльністю“, укази Президента “Про урегулювання деяких питань, пов'язаних з процесом управління об'єктами державної власності“, “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності“ та ін., статистичні збірники, періодична преса.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором:

- показано, що використання понять фундаментальної та актуальної структури відносин власності дозволило розкрити економічну основу теорії прав власності, яка виражає юридичні норми відносно дій з об'єктами власності;

- виділено відношення все користування як елемент-основу нової структури відносин привласнення на постіндустріальній стадії розвитку суспільства;

- доведено, що перехід до відносин все користування знімає внутрішню суперечність розділено-сумісного характеру власності і посилює єдність відносин разділеності і сумісності, представлену здібностями індивіда, що вбирають духовно-культурний досвід людства і розвивають знання та інформацію;

- обґрунтовано: 1) розмежування індивідуалізованої і приватної власності через критерій “відчуженість - невідчуженість" прав власності індивіда: при приватній власності домінантою є відносини відчуження матеріальних благ, а при індивідуалізованій - відносини невідчуження духовних благ, пов'язаних з привласненням здібностей людини; 2) становлення індивідуалізованої власності як головної тенденції формування постіндустріального суспільства, в якому економічна домінанта змінюється соціокультурним типом розвитку;

- доведено нетотожність реально функціонуючих форм власності в умовах соціалізму і транзитивного стану суспільства їх змісту, що характеризує відносини привласнення, які історично виникли в розвинених країнах;

- показано, що розділено-сумісний характер власності в транзитивном суспільстві вимагає інституційного механізму своєї реалізації за допомогою чіткого санкціонування прав власності, законодавчого закріплення межі реалізації економічної влади і бюджетних доходів за окремими рівнями державного управління, формування основних інститутів ринкової економіки; слаба специфікація прав власності різко підвищує рівень трансакційних витрат, які в Україні за обсягом дорівнюють надходженням податків до бюджетів різних рівнів, але привласнюються і перерозподіляються адміністративно-економічними групами як реальними власниками економічної влади;

- з метою підвищення конкурентоздатності і виживання малого бізнесу в Україні рекомендовано широкий розвиток франчайзінгу, а для залучення іноземних інвестицій - створення подвійних підприємств;

- обгрунтовано принципи грошового етапу приватизації в Україні як реального процесу створення інституту приватної власності;

- показано, що функція держави не зводиться до виконання ролі суб'єкта відносин власності, але в транзитивному суспільстві ця функція актуалізується в зв'язку з відсутністю інститутів ринку;

- уточнено модель інвестицій в людський капітал за допомогою введення в неї інтегрального обчислення сумарних витрат і отримання додаткового прибутку від освіти; показано, що даний вид інвестицій сприяє становленню індивідуалізованої власності, за допомогою якої відбувається соціально-економічний прогрес суспільства.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Теоретична цінність роботи полягає в тому, що її основні положення і висновки дають можливість розширити розуміння процесів розвитку відносин власності в транзитивній економіці, можуть бути використані при подальшій розробці проблеми реформування власності. Теоретичні положення дисертації можливо використовувати в навчальному процесі для поглиблення змісту і логіки викладання економічної теорії, мікро- і макроекономіки, менеджменту, при розробці і читанні спецкурсів з економічних дисциплін.

Практична значимість дослідження полягає в наступному: пропозиції і висновки дисертації можуть бути використані при розробці державної програми приватизації, науково обґрунтоване проведення грошового етапу якої має створити ефективно функціонуючий інститут приватної власності; проведенні державної політики в сфері підтримки розвитку малого бізнесу; впровадженні прогресивного менеджменту на підприємствах різних форм власності; в процесі залучення прямих іноземних інвестицій через створення подвійних підприємств.

Висновки та пропозиції можуть бути направлені до Фонду державного майна України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань розвитку підприємництва, Харківської обласної державної адміністрації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми стабілізації та економічного розвитку“ (м. Харків, 21 - 22 квітня 1998 р.), “Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції“ (м. Харків, 21 - 22 травня 1998 р.), “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці“ (м. Харків, 20 травня 1999 р.); на 2-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні“ (м. Харків, листопад 1998 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані в 5 наукових статтях у фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,5 д.а. Крім того, додатково було опубліковано тези доповідей за науковими результатами дисертаційного дослідження.

Структура і обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка машинописного тексту, в тому числі основний обсяг (вступ, основна частина і висновки) має 177 сторінок. Дисертація містить 7 таблиць і 3 малюнки. Перелік джерел включає 199 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні завдання дослідження. Викладено пункти наукової новизни, а також розкрито теоретичну і практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи економічного аналізу відносин власності“ розглядаються теоретичні основи визначення змісту відносин власності.

Показано, що використання понять фундаментальної і актуальної структури відносин власності дозволило розкрити економічну основу теорії прав власності, яка виражає юридичні норми відносно дій з об'єктами власності.

Теорія прав власності, яка отримала розробку і значне поширення на Заході, розглядає власність як пучок прав з використання ресурсу, сам же ресурс не є власністю. Незважаючи на те, що економічний зміст власності в даній теорії прихований за юридичною формою, неможливо не помітити взаємозв'язок з розкритою економістами теорією відносин власності, структура якої складається з 5 елементів (користування, розпорядження, володіння, відчуження, привласнення). Виділення фундаментальної структури власності, на наш погляд, виступає тим методологічним містком, через який розкривається зв'язок економічного змісту власності і юридичних форм її поверхневого прояву, що відображений теорією прав власності.

Дійсно, якщо уважно проаналізувати 11 елементів пучка прав власності, то серед них виявляються ті права власності, які відображають елементи її фундаментальної структури: права володіння, використання, управління (розпорядження), суверена (відчуження), права на прибуток (привласнення). Зі всіх елементів пучка прав власності названі права є такими, що визначають всі інші, які продовжують і обслуговують п'ять вказаних.

Таким чином, є всі основи стверджувати, що теорія прав власності, виступаючи юридичним, правовим виразом власності, має більш глибинну, економічну основу, яка є первинною у відношенні до юридичних форм свого прояву.

В роботі виділено відношення всекористування як елемент-основу нової структури відносин привласнення на постіндустріальній стадії розвитку суспільства.

Аналіз тенденцій постіндустріального суспільства передбачає вихід за рамки класичної фундаментальної структури людської діяльності, бо головним стає не матеріальне, а духовне благо, духовне виробництво з його специфічним продуктом - знаннями. Останні космополітичні за своєю природою і ними можуть користуватися не тільки його творці, але і всі інші люди. Привласнення знань не супроводжується їх відчуженням.

Тому, на наш погляд, в постіндустріальному суспільстві відбувається вихід за межі колишньої фундаментальної структури відносин власності і має місце становлення нової структури, на початковому етапі якого актуалізується елемент привласнення, який практично реалізується у відносинах всекористування, і проявляється в можливості окремого індивіда нарівні з іншими в процесі трудової творчої діяльності використовувати і створювати знання та інформацію.

У дисертації підкреслюється розділено-сумісний характер відносин власності, суперечність якого розв'язується при переході суспільства в постіндустріальну стадію свого розвитку, де домінантою суспільного розвитку стає всезагальна праця, заснована на перетворенні науки в головну продуктивну силу. З одного боку, нагромаджуючи свій творчий потенціал, індивід вбирає в себе духовно-культурний досвід і інформацію, отримані спільними зусиллями усього людського співтовариства, і при цьому, використовуючи ці знання в процесі роботи, вносить в них щось нове безпосередньо від себе. З іншого боку, нове знання, створене особистістю в процесі творчої реалізації своїх здібностей, стає надбанням інших людей, які можуть його використати нарівні з творцем. Відбувається посилення єдності відносин сумісності і розділеності, представлене здібностями індивіда, що розвиває і накопичує духовно-культурні надбання та інформацію.

Зроблено коротку характеристику еволюційного розвитку форм господарювання. Проведено аналіз форм реалізації розділено-сумісної власності, перш за все - приватної і державної, показано межу і можливості їх функціонування. Зараз в економічній літературі ставиться питання про те, яка форма привласнення краща: приватна чи державна. Однак аналіз порівняльної ефективності форм власності передбачає з'ясування трьох аспектів: по-перше, загальні причини, що визначають ефективність форм власності; по-друге, межі, в яких та чи інша форма власності ефективна, а поза ними перестає бути такою; по-третє, вплив на ефективність форм власності конкретних умов окремо взятої країни.

Суворо кажучи, призначення держави полягає не в тому, щоб виконувати роль суб'єкта власності. Спочатку не було таких об'єктів власності, які призначено виключно для держави. Але остання, як певне співтовариство індивідуумів, не може забезпечити своє існування і виконання ряду функцій без власності на деякі об'єкти (наприклад, ті, які служать спільним національним або національно-державним інтересам). Аналіз розміру і галузевої структури підприємств державного сектору в розвинених країнах показує істотну відмінність між ними, оскільки вони відображають історію, традиції, тип національної культури, масштаби країни і її геополітичне положення, багато інших чинників.

Показано, що функція держави не зводиться до виконання ролі суб'єкту відносин власності, але в транзитивному суспільстві, яким і є Україна, виконання державою функції суб'єкту власності актуалізується в зв'язку з відсутністю інститутів ринку. По мірі становлення інституту приватної власності, державний сектор економіки повинен зменшуватися, оскільки саме приватна власність сприяє розвитку конкурентного середовища, здатного забезпечити творче напруження, необхідне для народного господарства. Тут важливо зазначити, що хоча суб'єкти приватної власності в своїх діях і регламентовані, вони вільні саме за допомогою даної регламентації: з одного боку, приватний власник сплачує податок державі в зазделегідь встановлених розмірах, а з іншого боку - вільний використати частину прибутку, що залишилася, в своїх інтересах без нанесення шкоди іншим людям. У вказаному закладене формальне джерело утворення і функціонування всіх інших, похідних форм власності, які можуть виникати лише з волі приватного власника.

Розглянуто колективну форму власності, яка здобула значного поширення в нашій країні в період становлення ринкової економіки.

У другому розділі “Реформування відносин власності в перехідній економіці“ висвітлено практичні питання реформування відносин власності в транзитивній економіці України. Аналіз проведено на фоні процесів соціалізації і гуманізації в світовій спільноті.

Власність, що реалізується людиною переважно у сфері духовного виробництва, як знаряддя творчої самореалізації та інноваційна діяльність, являє собою індивідуалізовану власність. Потрібно розрізняти індивідуалізовану і приватну власність. Критерій такої відмінності, на погляд дисертанта, полягає у відносинах відчуження-невідчуження об'єктів власності індивіда. Однак, якщо при приватній власності головними є відносини відчуження матеріальних благ, то при індивідуалізованій - не відчуження духовних благ. Становлення індивідуалізованої власності відображає головну тенденцію постіндустріального суспільства, в якому пануюче положення займає соціокультурний тип розвитку, що висуває на перший план самореалізацію творчого потенціалу людини.

Аналіз відносин власності в умовах соціалізму і перехідного стану суспільства доводить їх змістовну нетотожність з формами власності, що функціонують в розвинених державах. В роботі показано, що за формою державної або акціонерної власності може ''переховуватися'' істотно відмінний зміст від того, який несуть в собі ці форми в економічно розвинених країнах. Так, в адміністративно-плановій економіці за проголошеною загальнонародною власністю ховалося реальне номенклатурно-бюрократичне привласнення засобів і результатів виробництва. Розвиток акціонерної форми власності, як найбільш поширеного способу реформування середніх і великих державних підприємств, нічого не змінив ні в статусі основної маси акціонерів, ні в питаннях ефективності роботи підприємств. Частіше за все реальними власниками акціонерних товариств є члени адміністрації такого підприємства. Саме номенклатурно-капіталістичні корпорації зосередили сьогодні в своїх руках велику частину прав власності.

Показано, що розділено-сумісний характер власності в транзитивному суспільстві вимагає інституційного механізму своєї реалізації за допомогою чіткого санкціонування прав власності, які на сьогоднішній день санкціоновано вельми слабо. Саме чітка специфікація прав власності перерозподіляє блага від менш продуктивного до більш продуктивного їх використання, від осіб, що менше їх цінують, до осіб, що цінять їх більше. Слаба специфікація прав власності різко підвищує рівень трансакційних витрат, які в Україні за обсягом дорівнюють надходженням податків до бюджетів різних рівнів, але привласнюються і перерозподіляються адміністративно-економічними групами.

Стоїть важливе завдання законодавчого закріплення межі реалізації економічної влади за окремими рівнями державного управління, формування основних інститутів ринкової економіки. Сьогодні, реальними власниками економічної влади виступають адміністративно-економічні групи, які являють собою об'єднання представників державного апарату і комерційних структур і служать реалізації своїх політичних і економічних інтересів. У конкурентній боротьбі перемагають структури, що мають сильне адміністративне прикриття у вищих ешелонах влади. Саме для них створюються найбільш сприятливі економічні умови: забезпечується вільний доступ до дешевих фінансових ресурсів, гарантованих держзамовлень, приватизація перспективних об'єктів за пільговими цінами та ін. Санкціонування прав власності, крім затвердження інституту приватної власності, дозволить створити умови для реалізації індивідами своїх здібностей, свого творчого потенціалу, що послужить більш ефективному функціонуванню всієї економічної системи.

З метою підвищення конкурентоздатності і виживання малого бізнесу в Україні рекомендовано широкий розвиток франчайзінгу, а для залучення іноземних інвестицій - створення подвійних підприємств.

Успіх економічних реформ, що проводяться, багато в чому пов'язують з розвитком підприємств малого і середнього бізнесу. Функціонування таких підприємств сприяє формуванню конкурентоздатних суб'єктів господарювання і створенню розвиненого конкурентного середовища в народному господарстві. Крім того, сектор малих і середніх підприємств, що розширяється, здатний вирішити проблему зайнятості. Досягнутий в Україні рівень розвитку малого і середнього бізнесу настільки низький, що не може задовольнити ні суспільні потреби, ні грати роль повноцінного ринкового фактору. Проблеми, що виникають як у підприємців, які тільки започаткували свій бізнес, так і в працюючих в цьому секторі економіки, наступні: недосконалі закони, часті зміни “правил гри“; надмірні податки; вузість джерел фінансування; високий рівень корупції, рекет; нерівні умови для конкурування з великим номенклатурним бізнесом та ін. Успішне функціонування приватного підприємництва вимагає створення сприятливих умов з боку держави.

Однієї з форм успішного ведення бізнесу в Україні може стати франчайзінг, в основі якого лежить турбота великого авторитетного підприємства-франчайзера про невелике самостійне підприємство-франчайзі. Використання більш вільного доступу до капіталу, високий імідж франчайзера, надання бухгалтерської і статистичної допомоги, консультацій провідних фахівців в області маркетингу і менеджменту, організація навчання персоналу - ці та інші заходи дозволяють малому підприємству звести до нуля ризик розорення на стадії свого становлення.

Залученню прямих інвестицій може сприяти створення подвійних підприємств, які являють собою закриті акціонерні виробничі підприємства, організовані і очолювані зарубіжними підприємницькими групами. Членами такого підприємства аж до середньої керуючої ланки можуть бути громадяни України. Відповідно до договору терміном від 5 до 15 років, закрите акціонерне виробниче підприємство поступово викупає акціонерний капітал підприємства за рахунок частини прибутку і внесків членів акціонерного підприємства і стає власником подвійного підприємства, який самостійно ухвалює рішення, хто і як буде управляти цим підприємством надалі. Створення таких структур дозволяє використати передові технології і досвід раціонального господарювання, оскільки з самого початку такі підприємства будуть функціонувати як західні фірми, що склалися при високих мірках західного менеджменту і маркетингу.

В роботі обґрунтовано принципи грошового етапу приватизації в Україні як реального процесу створення інституту приватної власності.

Процес приватизації в Україні та інших постсоціалістичних країнах проходить в контексті переходу від адміністративно-командної економіки, яка являла собою тотальне одержавлення всіх сторін господарського життя, до економіки, заснованої на ринково-конкурентних засадах. Ослаблення державних важелів управління приватизацією, в тому числі і дотримання законності в її проведенні, привело до створення безконтрольної ситуації, яка сприяла розкраданню державної власності. Жодна з цілей, поставлених перед приватизацією, не виконана: не створено численний клас ефективних власників, не залучено фінансових коштів для оздоровлення підприємств, не досягнуто мети поповнення державного і місцевих бюджетів.

Аналіз недоліків сертифікатного етапу приватизації, а також необхідність продовження цього процесу вимагає переходу до реалізації грошової концепції приватизації, яка, на думку дисертанта, повинна включати в себе наступні положення. Передусім, основна частина прибутків від приватизації повинна йти не на покриття бюджетного дефіциту, а прямувати в державний інвестиційний фонд з метою подальшої модернізації потенційно конкурентоздатних підприємницьких структур. Використання цих коштів повинно знаходитися під жорстким контролем держави. Потрібно використати індивідуальний підхід до кожного об'єкту приватизації з урахуванням критеріїв економічної і соціальної ефективності. Необхідно брати до уваги значимість об'єкту державної власності для економіки загалом і для рішення загальнодержавних цілей; можливості потенційного суб'єкту приватизованої власності ефективно використати привласнений об'єкт; інтереси суб'єктів державної власності. Між відповідним органом і новими власниками підприємства належно практикувати укладнення договору, що включає в себе не тільки права і обов'язки сторін, але і механізм притягнення до відповідальності у разі невиконання своїх зобов'язань. Однією із важливих умов, що висуваються новим власникам підприємств, є збереження і створення нових робочих місць і підвищення ефективності роботи підприємства. Хід приватизаційного процесу повинен стати надбанням широкої громадськості.

В дисертації уточнено модель інвестицій в людський капітал за допомогою введення в неї інтегрального обчислення сумарних витрат і отримання додаткового прибутку від освіти. Крім того, показано, що цей вид інвестицій сприяє становленню індивідуалізованої власності, за допомогою якої відбувається соціально-економічний прогрес суспільства.

Становлення індивідуалізованої форми власності, як головної тенденції розвитку постіндустріального суспільства, відбувається на основі підвищення ролі людського капіталу, під яким розуміється міра втіленої в людині здатності приносити прибуток. Крім того, це питання актуалізується і в нашій транзитивної економіці, оскільки в умовах переходу до ринкової економіки основним принципом отримання прибутку населенням стає факторний розподіл, що передбачає наступне: кожна людина, що володіє яким-небудь фактором виробництва (працею, капіталом, землею, підприємницькими здібностями), повинна отримувати прибуток, рівний внеску свого чинника.

Теорію людського капіталу можна розглядати як загальну теорію інвестицій, поширену на сферу людських ресурсів. Існує чітка залежність між рівнем освіти і розвитку працівника та його заробітком протягом всієї трудової діяльності.

Витрати на освіту мають ознаки інвестицій: людина чекає отримати прибуток в майбутньому, витрачуючи певні кошти сьогодні.

Нами розглянуто графічну і математичну модель інвестицій в людський капітал, що запропоновано вперше Дж. Мінсером і інтерпретовано до сучасних умов М.Г.Колосніциною. Зміст цієї моделі полягає в порівнянні витрат, пов'язаних з отриманням освіти (як прямих, так і альтернативних), з додатковими прибутками, що отримає людина завдяки наявності освіти. Уточнення, зроблене нами в цій моделі (шляхом переходу в формулах від підсумовування до інтегрального числення), дає наступні переваги (формула 1):

1) можна робити обчислення не змінюючи процедури підрахунку в тих випадках, коли зміни рівнів прибутків дорівнюють не кількості цілих років, а визначаються місяцями чи роками з місяцями (наприклад, через 3,5 років, 8 місяців і т.п.);

2) показник ступеня, в який зводиться ставка дисконтування, міняється безперервним чином, а не стрибками, як в формулах попереднього автора.

(1)

Де Y^A(t) - прибуток неосвіченого працівника як функція часу; Y^B(t) - прибуток освіченого працівника як функція часу; С(t) - прямі витрати на освіту як функція часу; - індивідуальна ставка дисконтування; S-U - період отримання освіти; S-R - період з моменту прийняття рішення людиною (про отримання або неотримання освіти) до закінчення її трудової діяльності.

Вказані переваги уточненої нами моделі інвестицій в людський капітал дозволяють більш широко застосовувати цю модель на практиці.

У висновках підведено основні підсумки дослідження, а також сформульовано рекомендації щодо реформування відносин власності в Україні.

Головні висновки дослідження

Реформування відносин власності відноситься до найбільш актуальних проблем України, що знаходиться в стані транзиції. Вирішення питань власності вимагає свого негайного рішення, що зумовило необхідність даного дослідження.

Використання понять актуальної і фундаментальної структури відносин власності визначило економічну основу теорії прав власності, що виражає юридичні норми відносно дій з об'єктами власності. Виділено відношення всекористування, як елемент нової структури відносин власності на постіндустріальній стадії розвитку суспільства. Розкрито форми розділено-сумісної власності, передусім, приватна і державна, показано межі та можливості їх функціонування. Доведено, що функція держави не зводиться до виконання ролі суб'єкту власності, але в транзитивнім суспільстві саме ця функція актуалізується в зв'язку з відсутністю інститутів ринку.

Обгрунтовано відмінність індивідуалізованої форми власності від приватної через критерій ``відчуження-невіджуження'' прав власності індивіда. Становлення індивідуалізованої форми власності - головна тенденція розвитку постіндустріального суспільства, в якому домінуюче значення займає соціокультурний тип розвитку.

Використання франчайзінгу як форми ведення бізнесу має сприяти підвищенню конкурентоздатності і виживанню малого бізнесу в Україні, а створення подвійних підприємств в регіоні дозволить залучати прямі іноземні інвестиції.

Запропонована концепція грошового етапу приватизації буде сприяти створенню інституту приватної власності. Крім того, стоїть гостра необхідність специфікації прав власності. На сьогодні основні права пучка прав власності зосереджені у адміністративно-економічних груп як реальних власників економічної влади.

Тільки науково обгрунтована державна програма приватизації здатна розв'язати вузол проблем, пов'язаних з реформуванням відносин власності, що послужить виходу України з тривалої економічної кризи.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Задорожный Г.В., Приходько Н.В. От предприятия к фирме: собственнический аспект институциональных изменений// Вестник ХГУ. Проблемы стабилизации и экономического развития.- Харьков.-1998.-№ 404.- С. 121-123.- 0,2 д.а. Дисертанту належить розкриття особливостей двох напрямків розвитку відносин власності і росту ефективності виробництва: американського та японського типів підприємств.

2. Приходько Н.В. Приватизация как форма первоначального накопления капитала в Украине// Вестник ХГУ. Проблемы экономической теории и практики в условиях рыночной трансформации.-Харьков.-1997.-№ 398.- С. 42-47.- 0,4 д.а.

3. Приходько Н.В. Развитие основных форм разделенно-совместной собственности: частной и государственной// Збірник наукових праць ХІБМ. Ринкова трансформація економіки.-Харків.-1997.-№ 2.- С. 56-66.- 0,6 д.а.

4. Приходько Н.В. Реализация отношений собственности через экономическую власть и управление// Збірник наукових праць ХІБМ. Ринкова трансформація економіки.-Харків.-1998.-№ 3.- С. 23-32.- 0,6 д.а.

5. Чеснокова Н.В. О развитии отношений собственности в условиях переходного состояния общества// Збірник наукових праць ХІБМ. Ринкова трансформація економіки.-Харків.-1998.-№ 4.- С. 16-29.- 0,7 д.а.

6. Приходько Н.В. Трансформация отношений собственности.- Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції.- Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 травня 1998 р.).-Харків.- 1998.- С. 70-73.- 0,2 д.а.

7. Смоловик В.В., Приходько Н.В. Благоприятный инвестиционный климат как один из факторов экономической безопасности.- Матеріали 2-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні“ (листопад 1998 р.).-Харків.-1998.- С. 87-89.- 0,1 д.а. Дисертанту належать положення про організаційну форму подвійних підприємств, переваги, які має дати регіону створення цих структур.

Анотація

Чеснокова Наталія Володимирівна. Власність: зміст і реформування в транзитивній економіці.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія.

Харківський державний університет. Харків, 1999.

В роботі розглянуто питання реформування відносин власності в транзитивній економіці України, що аналізуються на фоні основних тенденцій становлення постіндустріального суспільства - процесів розвитку соціалізації і гуманізації.

Визначено економічну основу теорії прав власності. Виділено відношення всекористування, як головний елемент нової структури відносин власності на постіндустріальній стадії розвитку суспільства. Розкрито приватну і державну форми власності. Визначено функцію держави як суб'єкту власності в транзитивній економіці. Обгрунтовано відмінність індивідуалізованої форми власності від приватної. Запропоновано використання франчайзінгу як форми ведення малого і середнього бізнесу, а також створення подвійних підприємств в регіоні з метою залучення прямих іноземних інвестицій. Охарактеризовано основні положення концепції грошового етапу приватизації. Уточнено модель інвестицій в людський капітал.

Ключові слова: власність, розділено-сумісна власність, права власності, транзиція.

Аннотация

Чеснокова Наталья Владимировна. Собственность: содержание и реформирование в транзитивной экономике.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория.

Харьковский государственный университет. Харьков, 1999.

В работе рассматриваются вопросы реформирования отношений собственности в транзитивной экономике Украины, протекающие на фоне основных мировых тенденций становления постиндустриального общества - развивающихся процессов социализации и гуманизации.

Определена экономическая основа теории прав собственности. В диссертации подчеркивается совместно-разделенный характер собственности, противоречивость которого разрешается при переходе общества в постиндустриальную стадию своего развития, где доминантой общественного развития становится всеобщий труд, основанный на превращении науки в главную производительную силу. Происходит усиление единства отношений совместности и разделенности, представленное способностями индивида, впитывающего и развивающего духовно-культурный опыт и информацию. Поскольку отношения собственности на знания и способности, представляющие собой индивидуализированную форму собственности, не могут быть аналогичными отношениям присвоения-отчуждения материальных благ, так как в этом случае самого отчуждения как такового не существует, то это позволяет выделить отношение всепользования, как главный элемент новой структуры отношений собственности постиндустриального общества.

Различие индивидуализированной формы собственности от частной обосновано через критерий, основанный на отношениях отчуждаемости-неотчуждаемости объектов собственности индивида. Если при частной собственности главными являются отношения отчуждаемости материальных благ, то при индивидуализированной - отношения неотчуждаемости духовных благ.

Раскрыты частная и государственная формы собственности. Вопрос о приоритетности той или иной формы собственности предполагает рассмотрение общих причин, определяющих эффективность форм собственности; границ, в пределах которых данная форма собственности эффективна, а также - конкретных условий отдельно взятой страны.

В работе показано, что в связи с отсутствием институтов рынка в транзитивном обществе, каким и является Украина, актуализируется функция государства по выполнению роли субъекта собственности.

Доказана содержательная нетождественность форм собственности, существующих в условиях социализма и переходного состояния общества, с формами собственности, функционирующими в естественно исторически развитых государствах.

Подчеркивается необходимость четкого определения прав собственности в экономике Украины, которые на сегодняшний день санкционированы весьма слабо. Это позволит создать эффективно действующий институт частной собственности. Наряду с формированием основных институтов рыночной экономики, стоит важная задача законодательного закрепления пределов реализации экономической власти за отдельными уровнями государственного управления. Сегодня реальными собственниками экономической власти выступают административно-экономические группы, представляющие собой объединение представителей государственного аппарата и коммерческих структур и служащие реализации своих политических и экономических целей.

Рекомендовано использование франчайзинга как формы ведения малого и среднего бизнеса. Предложено создание двойных предприятий в регионе с целью привлечения прямых иностранных инвестиций.

Охарактеризованы основные положения концепции денежного этапа приватизации. Прежде всего, основная часть средств от приватизации должна быть направлена на модернизацию потенциально конкурентоспособных предпринимательских структур. Необходимо принимать во внимание значимость объекта государственной собственности для экономики в целом и для решения общегосударственных задач. Целесообразно учитывать возможности потенциального субъекта приватизированной собственности эффективно использовать присвоенный объект. Кроме того, следует практиковать заключение договоров между собственником предприятия и соответствующим органом, что позволит определить не только права и обязанности сторон, но и механизм привлечения к ответственности в случае невыполнения своих обязательств. Проведение денежного этапа приватизации позволит создать многочисленный класс эффективно действующих частных собственников, привлечь финансовые средства для оздоровления предприятий и поможет решить задачу пополнения государственного и местных бюджетов.

Уделено внимание вопросу инвестиций в человеческий капитал, поскольку именно внутренние качества человека, его знания и способности приобретают сегодня доминирующее значение. Произведено уточнение в математической и графической модели инвестиций в человеческий капитал, которое позволило преобразовать эту модель к более общему виду, что дает возможность для более широкого ее применения.

Ключевые слова: собственность, разделенно-совместная собственность, права собственности, транзиция.

Annotation

Natali V. Chesnokova. Property: Maintenance and Reforming in Transitional Economy.

The Dissertation is presented as a claim for the Candidate degree of Economic sciences, speciality 08.01.01 - economic theory.

Kharkov State University, Kharkov, 1999.

The paper considers the property relations reforming questions in Transition Ukraine economy going on at the background of the basic world tendencies of the Post-Industrial society formation - developing processes of socialization and humanization.

The economic rights theory basis of ownership is defined. The relationship of all using as the principal element of the new property relations structure at the Post-Industrial stage of the society development is singled out. The private and state property forms are revealed. The state function as the property subject in Transition economy is defined. The distinction of the individualized property form from the private one is grounded. Making franchising using as the authority form of small and middle business is recommended. The creation of double enterprises in the region for the purpose of attracting straight foreign investments is offered. The basic conception regulations of money privatization stage are characterized. The investments model into the human capital is made precise.

Key words: property, parted-joint property, ownership rights, Transition.

Размещено на Allbest.ru

...