Формування і раціональне використання фінансових ресурсів аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

Південний філіал

„Кримський агротехнологічний університет”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Формування і раціональне використання фінансових ресурсів аграрних підприємств

Потриваєв Анатолій Іванович

Сімферополь - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Європейському університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України Благодатний Володимир Іванович, Херсонська філія Європейського університету, завідувач кафедри економіки та менеджменту (м. Херсон)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Новіков Юрій Миколайович, Південний філіал „Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету, завідувач кафедри фінансів і кредиту (м. Сімферополь)

кандидат економічних наук, доцент Шаповалова Валентина Миколаївна, Херсонський економіко-правовий інститут, завідувач кафедри фінансів і права (м. Херсон)

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент С.Я. Дементьєва

Анотація

Потриваєв А.І. Формування і раціональне використання фінансових ресурсів аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Південний філіал „Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету, Сімферополь, 2008.

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню і подальшому розвитку теоретичних, методичних та практичних засад формування і раціонального використання фінансових ресурсів аграрних підприємств.

Розглянуто економічну сутність і зміст фінансово-кредитного механізму підприємств АПК, виявлені особливості його розвитку в умовах ринкових відносин, охарактеризовано фінансово-економічну стабільність сільськогосподарських підприємств та їх економічні ризики.

Проаналізовано сучасний стан фінансування і кредитування підприємств АПК Миколаївської області. За результатами дослідження запропоновано основні засади державного регулювання фінансово-кредитних відносин в агропромисловому комплексі, рекомендовано основні напрямки удосконаленого фінансування аграрних підприємств, визначено методичні підходи з удосконалення кредитного механізму для сільськогосподарських товаровиробників.

Ключові слова: фінанси, кредит, фінансово-економічна стабільність, фінансово-кредитний механізм, державна підтримка, іпотечне кредитування, управління фінансовим потенціалом.

Аннотация

Потриваев А.И. Формирование и рациональное использование финансовых ресурсов аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика предприятия и АПК). - Южный филиал „Крымский агротехнологический университет” Национального аграрного университета, Симферополь, 2008.

Диссертационная работа посвящена обоснованию и дальнейшему развитию теоретических, методических и практических основ формирования и рационального использования финансовых ресурсов аграрных предприятий.

Рассмотрено экономическую сущность и содержание финансово-кредитного механизма предприятий АПК, установлены особенности его развития в условиях рыночных отношений, охарактеризовано финансово-экономическую стабильность аграрных предприятий и их экономические риски.

В исследовании рассчитана оптимальная структура финансовых ресурсов сельскохозяйственных предприятий с использованием экономико-математической модели, в которой ограничениями были предельные изменения размеров основных и оборотных средств, а также ограничение, выраженное уравнением зависимости суммы заработной платы и прибыли от размера оборотных средств аграрного предприятия.

Разработанный и предложенный к использованию механизм управления финансовым потенциалом предприятий, который состоит из финансовых методов, финансовых инструментов и организационного обеспечения, сочетанием которых, координируя действия, можно осуществлять управление финансовыми ресурсами предприятий и региона в целом.

Проведенное анкетирование банковских учреждений по проблемам кредитования аграрного сектора экономики Николаевской области позволило обосновать рекомендации по усовершенствованию кредитного обеспечения сельскохозяйственных предприятий банками с учетом различных видов залога, величины процента за кредит и механизмов их возврата. Как результат, за последние два года большинство коммерческих банков значительно расширило объемы кредитования аграриям, особенно „Проминвестбанк”, „Аваль”, „Приватбанк”, „Мегабанк” и Морской транспортный банк.

Рекомендованный механизм залога права аренды земли аграрных товаропроизводителей будет служить в начальном периоде становления земельного рынка важным этапом его дальнейшего стабильного функционирования. Проведенные расчеты на примере типовых аграрных предприятий Николаевской области наглядно свидетельствуют о возможности получения максимальной суммы кредита для различных по размерам предприятий, что гарантирует финансовую поддержку их программ производства и возврата кредита.

Ключевые слова: финансы, кредит, финансово-экономическая стабильность, финансово-кредитный механизм, государственная поддержка, ипотечное кредитование, управление финансовым потенциалом.

Annotation

Potryvayev A.I. Forming and rational usage of financial resources of agrarian enterprises. - Manuscript.

The dissertation on competition of a graduate degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.00.04 - economics and management of enterprises (the economy of agriculture and agroindustrial complex). - South branch of “The Crimean Agrotechnological University” of the National Agrarian University, Simferopol, 2008.

The dissertation by is devoted to the ground and subsequent development of theoretical, methodical and practical principles of forming and rational usage of financial resources of agrarian enterprises.

Economic essence and contents of financial and credit mechanism at the enterprises of agroindustrial complex have been examined. The peculiarities of its development in the conditions of market relations have been discovered. Financial and economic stability of agricultural enterprises and their economic risks have been described.

Up-to-date state of financing and crediting of enterprises of agroindustrial complex of Mykolayiv region has been analyzed. On the results of research the main principles of state regulation of financial and credit relations in the agroindustrial complex have been proposed. Chief directions of improvement of financing of agrarian enterprises have been recommended. Methodical approaches to the improvement of credit system for agricultural goods producers have been defined.

Key words: a finance, credit, financial and economic stability, financial and credit mechanism, state support, mortgage crediting, management of financial potential.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід сільськогосподарських підприємств на ринкові умови господарювання багато в чому змінив їх відносини з державою, кредитними установами, банками, страховими компаніями та іншими фінансовими структурами. Враховуючи новизну економічних понять, категорій та механізмів їх дії, вони важко пристосовуються до практичної діяльності, особливо на рівні первинної ланки економіки - підприємства. Така ситуація не тільки уповільнює здійснення реформ, але і загострює стосунки з органами, які втілюють їх в практику господарювання.

Складними виявилися фінансово-кредитні відносини для аграрного сектора економіки в ринкових умовах. Попит сільськогосподарських товаровиробників на фінансові та кредитні ресурси не задовольняється повною мірою. Основна причина - непомірно висока плата за користування кредитами, яка за теперішнього рівня рентабельності робить їх залучення збитковим.

Чимало дослідників пропонували свої методики вибору і реалізації дій в управлінні проблемою формування та раціонального використання фінансових ресурсів як на рівні галузі, так і аграрного підприємства. Серед вітчизняних вчених-економістів необхідно відзначити В.М. Алексійчука, В.Г. Андрійчука, С.Б. Барнгольца, Ю.Д. Білика, В.А. Борисову, А.Г. Борщ, О.Д. Гудзинського, М.Я. Дем'яненка, Ф.В. Зинов'єва, В.Н. Зимовця, П.А. Лайка, М.Й. Малика, Л.Ю. Мельника, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, Ю.М. Новікова, Д.В. Полозенка, П.Т. Саблука, І.В. Сало, В.П. Ситника, П.М. Федієнка, Д.Ф. Харківського, Л.М. Худолій, О.П. Чернявського, А.В. Чупіса, О.М. Шпичака. В їх наукових працях обґрунтовується система правового забезпечення, управління, ціноутворення, оподаткування і формування фінансово-кредитної інфраструктури для агропромислової сфери.

Разом з тим, труднощі розв'язання цієї проблеми в цілому свідчать про те, що залишаються до кінця невирішеними питання обґрунтування форм і методів фінансового захисту сільського товаровиробника, розробки економічної та фінансової стійкості аграрних підприємств, побудови моделі оптимального використання фінансових ресурсів і удосконалення основних напрямків системи кредитування аграрної сфери економіки. Недостатнє вивчення названих невирішених питань, а також їх методична і практична значущість визначають актуальність теми досліджень, мету, завдання і структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною плану науково-дослідних робіт Європейського університету „Наукові основи економічної адаптації підприємства в умовах трансформації економіки” (номер ДР 0101U607350).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методичних засад і пропозицій удосконалення напрямків формування та раціонального використання фінансових ресурсів аграрних підприємств в сучасних умовах господарювання.

Для досягнення визначеної мети в дослідженні поставлені такі завдання:

дослідити теоретико-методологічні підходи визначення сутності фінансово-кредитного механізму в сучасних умовах, виявити його місце, роль і функції в економічній системі;

здійснити комплексний аналіз стану і тенденцій розвитку фінансування та кредитування аграрних підприємств різних форм господарювання, визначити вплив цих процесів на фінансову стійкість товаровиробників;

виявити фактори найсуттєвішого впливу на формування фінансових ресурсів аграрних підприємств кореляційно-регресійним методом аналізу зв'язку;

запропонувати основні види та форми державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників для здійснення ними прибуткового ведення господарства;

побудувати економіко-математичну модель для визначення оптимальної структури фінансових ресурсів аграрних підприємств зернової спеціалізації;

запропонувати комплексний механізм управління фінансовим потенціалом підприємства;

створити та перевірити дію програми анкетування керівників банківських установ і аграрних підприємств для розширення обсягів і термінів кредитування;

розробити методичний підхід для застосування механізму іпотечного кредитування через заставу права оренди земель сільськогосподарського призначення.

Об'єктом дослідження є процес формування і використання фінансових ресурсів аграрних підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, які пов'язані з розвитком і удосконаленням ефективного функціонування фінансово-кредитного механізму аграрних підприємств Миколаївської області.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення економічних явищ та процесів, які відбуваються в аграрному секторі економіки. Методологічною основою дослідження були також фундаментальні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем підвищення економічної ефективності використання фінансових ресурсів аграрних підприємств. Під час дослідження були використані такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), монографічний, анкетування (для знаходження шляхів подальшого взаємного порозуміння між керівниками банківських установ і сільськогосподарських підприємств та розширення обсягів кредитування), групування (аналітична оцінка результатів діяльності підприємств і визначення причинно-наслідкових зв'язків між явищами, які досліджуються), кореляційно-регресійного аналізу (для визначення взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками економічної ефективності діяльності аграрних підприємств та їх фінансового стану), математичного моделювання (для побудови математичної моделі оптимізації структури фінансово-кредитних ресурсів сільськогосподарських підприємств).

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління статистики у Миколаївській області, Головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації, спеціальна література з проблем, які розглядалися, і результати соціологічних досліджень (анкетування), проведених автором у 2000-2005 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в систематизації та поглибленні теоретичних основ і в розробці практичних пропозицій щодо формування та раціонального використання фінансових ресурсів аграрних підприємств і розкривається сукупністю таких положень:

вперше:

розроблена і апробована комплексна програма анкетування, як керівників банківських установ області, так і сільських товаровиробників для подальшого їх співробітництва і розширення обсягів кредитування аграрних підприємств;

рекомендовано методичний підхід щодо застосування механізму іпотечного кредитування через заставу права оренди сільськогосподарських земель. Застава права оренди має стати ключовою ланкою у тріаді „власник - орендар - банк”, яка буде гарантом повернення кредитів і забезпечення прибутків суб'єктів цієї угоди, а також дозволить орендарям одержати середньо- і довгострокові кредити, а власникам землі - зберегти об'єкт власності;

удосконалено:

методичні підходи щодо оптимізації складу і структури фінансових ресурсів аграрних підприємств в умовах їх обмеженості через формування раціональних співвідношень між основними та оборотними засобами виробництва;

систему показників і обґрунтовані особливості їх прояву під час державного регулювання фінансово-кредитного механізму аграрних підприємств на етапах їх стабілізації та розвитку;

механізм управління фінансовим потенціалом підприємства, в якому залежно від рівня (високий, середній, низький) потенціалу підприємству пропонується організаційне забезпечення через керуючу і виконавчу його частину;

набули подальшого розвитку:

система показників для визначення нормативів фінансової стійкості аграрних підприємств, яка включає забезпеченість матеріально-виробничими запасами та власними обіговими коштами тощо;

алгоритм кореляційно-регресійного аналізу основних факторів істотного впливу на формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств різних форм власності з різноманітними організаційно-правовими формами господарювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи можуть доцільно використовуватись з метою удосконалення фінансово-кредитного механізму як на макро-, так і на мікрорівнях господарювання і управління в аграрних підприємствах.

Результати дослідження використовувалися для розробки Програми соціально-економічного розвитку Миколаївської області до 2010 року, впроваджуються в практичну діяльність сільськогосподарських підприємств Миколаївської області (довідка Головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації від 14.05.2007 р. № 254/01/ 09-01-28/07) та у навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету і Європейського університету (Херсонська філія) під час викладання курсів „Кредитування”, „Фінанси” (довідка № 64 від 04.04.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення методологічних і практичних питань фінансово-економічного регулювання розвитку аграрного виробництва. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, які особисто сформульовані здобувачем наукового ступеня, і відображають його конкретний персональний внесок у розвиток економіки сільського господарства і АПК як підгалузі економічної науки.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень відображено в наукових працях автора і в матеріалах науково-практичних конференцій, які проводились в Україні, зокрема на Х Міжнародній науковій конференції „Інформаційні системи в економіці, менеджменті та бізнесі” (м. Київ, 2004 р.), на науково-практичній конференції „Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (м. Мелітополь, Таврійська державна агротехнічна академія, 2002 р.); на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, Інститут економіки ДНУ, 2004 р.); на науково-практичній конференції „Теорія і практика державного управління в умовах євроінтеграції” (м. Луцьк, 2006 р.); на науково-практичних конференціях Миколаївської філії Європейського університету (2003-2006 рр.).

Публікації. Головні висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 8 наукових статтях загальним обсягом 3,81 умовн. друк. арк., 7 з яких опубліковані у наукових спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України. Всі публікації фахових видань підготовлені особисто автором.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 155 найменувань, та додатків. Вона викладена на 185 сторінках комп'ютерного набору, містить 24 таблиці, 6 рисунків та 4 додатки.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, сформульована мета і розкрито зміст основних завдань, які поставлені для її досягнення, визначені теоретико-методологічна основа дисертаційної роботи, об'єкт і предмет дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подана інформація про їх апробацію і визначається особистий внесок здобувача.

У першому розділі „Науково-методичні основи фінансування і кредитування сільськогосподарських підприємств” розглянуто сутність і зміст фінансово-кредитного механізму, виявлені особливості його розвитку в умовах ринкових відносин, охарактеризовано фінансово-економічну стабільність аграрних підприємств та їх економічні ризики.

Вивчення ґрунтовних теоретичних досліджень і практичних розробок показало, що більшість авторів сучасних літературних джерел дають окремо визначення фінансового механізму і визначення кредитного механізму, не поєднуючи їх в одне поняття „фінансово-кредитний механізм”. На наш погляд, фінансово-кредитний механізм становить сукупність форм і методів організації управління фінансово-кредитними відносинами в сільському господарстві.

Агропромисловий комплекс, зокрема сільське господарство, найбільше потребує фінансового захисту і фінансової підтримки, котрі зумовлені не лише сезонністю виробництва, циклічністю, великим періодом кругообігу капіталу, а і тим, що з аграрного сектору економіки надходить на споживання і переробку 90% обсягу продовольчих ресурсів. Необхідність виділення державних коштів на підтримку сільського господарства визначається специфічними умовами його функціонування та низкою об'єктивних факторів. Метою державної фінансової підтримки розвитку цієї галузі є забезпечення достатніх рівнів доходності та досягнення нормативного рівня прибутковості виробничої діяльності аграрних підприємств усіх форм власності та господарювання, поліпшення еквівалентності обміну з галузями промисловості, а також покращення фінансової стійкості та фінансового стану підприємств і організацій АПК.

В умовах ринку механізм управління кредитними відносинами, як складова частина кредитного механізму, становить систему заходів щодо регулювання усіх форм кредитних відносин з використанням організаційно-розпорядчих та економічних методів і заходів. Ці методи специфічні для кожного рівня кредитної системи. Загальні ж правила здійснення кредитних відносин визначаються кредитним механізмом.

Якщо кредитний механізм визначає загальні правила здійснення кредитних відносин, незалежно від форми їх існування, то на відміну від нього, механізм кредитування характеризує набір правил використання конкретних організаційних форм позичкових відносин або їх груп (комерційні, банківські тощо). Тобто, зазначені поняття не тотожні.

Визначення основних параметрів і чинників фінансової стійкості підприємств галузі відноситься до числа найважливіших проблем економіки через те, що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємств і відсутності в них коштів для розвитку виробництва, а надмірна - буде стримувати їх розвиток, обтяжуючи підприємства надмірними резервами. Фінансову стійкість підприємства галузі необхідно розглядати як одну із форм вияву закону підвищення ефективності виробництва.

Визначення, класифікація, аналіз, оцінка і використання системи комерційних та фінансових ризиків є важливою складовою економічної діяльності з управління як на макро-, так і на мікрорівні.

У другому розділі „Дослідження фінансово-кредитних відносин аграрних підприємств” охарактеризовано сучасний стан фінансування агропромислових підприємств Миколаївської області, виявлено вплив фінансового механізму на економіку сільськогосподарських товаровиробників, проаналізовано механізм кредитування аграрних підприємств в ринкових умовах.

Дослідження показують, що в умовах переходу економіки до ринкових відносин держава відмовилася від дотацій на технічні, матеріальні та енергетичні ресурси промислового виробництва, які споживаються в аграрній сфері, скасувала дотації на підвищення державних закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію. Це значно знизило доходи аграрних підприємств різних форм власності та господарювання. Одночасно істотно зменшилися асигнування з бюджету на виробничий та соціальний розвиток цієї галузі економіки.

Аналіз видатків в бюджетних статтях за 2002-2005 рр. показує, що обсяги державного фінансування на розвиток сільського господарства Миколаївської області мають тенденцію зростання (з 16,4 млн. грн. в 2002 р. до 46,7 млн. грн. в 2005 р.). Найбільшу питому вагу в загальному обсязі бюджетних видатків мають такі напрямки виділення коштів: витрати на закладання і догляд за молодими садами та виноградниками до їх вступу в плодоносний вік (20,6-63,0%); здешевлення вартості кредитів комерційних банків (22,3-25,1%); підтримка виробництва продукції тваринництва (3,4-13,3%).

Проаналізувавши в цьому ж періоді розмір бюджетних і позабюджетних коштів у фінансуванні капітальних вкладень в сільське господарство як в районах, так і в Миколаївській області, приходимо до таких висновків:

кошти були незначні та недостатні для простого відтворення основних засобів;

з року в рік спостерігається тенденція збільшення суми коштів;

питома вага бюджетних коштів в капітальних вкладеннях області занадто низька і коливається в межах від 6,4 до 16,2%. Але разом з тим, в Очаківському, Березанському, Вознесенському і Миколаївському районах частка бюджетних асигнувань в інвестиціях в основний капітал досить істотна (24,6-46,8%).

Для системного підходу до оцінки ефективності державного регулювання аграрного сектора суспільного виробництва і поглибленого її аналізу був використаний еквівалент субсидіювання товаровиробників, який розраховується як відношення розміру сукупної внутрішньої підтримки до вартості виробленої продукції та застосовується у міжнародних порівняннях.

Аналіз свідчить, що з 2001 до 2005 рр. частка державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств України у випуску продукції зросла до 9,0% в 2004 р., а в 2005 р. знизилася до 7,9% (табл. 1). В середньому її рівень в 5,9 рази нижчий рівня країн - членів ЄС, США та інших економічно розвинутих держав. У 2001-2005 рр. фінансування галузі становило $272,2 млн. в середньому. Проте рівень цієї підтримки в розрахунку на 1-го працівника, зайнятого у сільськогосподарському виробництві України, становив $212, тоді як у Польщі - $923, в Чехії - $1443, а на 1 га сільськогосподарських угідь - лише $11, що в 15-18 разів менше, ніж у згаданих країнах. Порівняно з рівнем України в Миколаївській області всі вищезазначені показники нижчі. Проте в 2005 р. порівняно з 2004 р. зросла інтенсивність та поліпшилася економічна ефективність державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва області, хоча в Україні загалом - погіршилася.

Отже держава повинна значно нарощувати обсяги фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Згідно з розрахунками інституту аграрної економіки УААН 10%-ва частка фінансової підтримки у вартості виробленої продукції сільського господарства є раціонально допустимою до того періоду, коли буде зафіксована верхня межа сукупної внутрішньої підтримки сільського господарства для України як члена СОТ.

За період з 1997 до 2005 рр. бюджетні витрати на соціальну сферу села в Миколаївській області були незначні в 1997-2001 рр., а в останні чотири роки відсутні взагалі. Синхронно центр ваги переноситься на місцеві бюджети.

Проаналізувавши стан виробництва сільськогосподарської продукції всіх категорій товаровиробників області за період 1998-2005 рр., слід зазначити, що за цей період в тваринництві щорічно в середньому відбувалося збільшення обсягів виробництва молока на 1,0%, яєць на 10,8%, меду на 2,0% та скорочення обсягів виробництва м'яса на 6,2% і вовни на 12,7% за відносно невисокої продуктивності тварин. Однак значно поліпшилась технологічна ефективність господарювання в галузі. За цей же період в рослинництві зросли обсяги виробництва соняшника в 2,3 рази, овочів на 57,9%, плодів та ягід на 17,4%, винограду на 74,0%, але значно скоротилося виробництво цукрових буряків і картоплі. Не зважаючи на те, що Миколаївська область традиційно вважається зерновою областю України, виробництво зернових і зернобобових культур за досліджуваний період характеризується суперечливими тенденціями.

Таблиця 1. Випуск продукції та інтенсивність і економічна ефективність державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва

Аналізом матеріалів виявлено, що, по-перше, за останні п'ять - шість років здійснені вагомі організаційні перетворення, спрямовані на формування різних рівноправних господарських структур ринкового типу, заснованих на приватній власності на землю і майно у поєднанні з індивідуальними, сімейними та колективними формами організації виробництва. По-друге, форми господарювання не слід протиставляти, як це намагаються робити окремі науковці та практики. Дослідженням установлено, що це значною мірою залежить від особливостей законодавчої влади, змісту нормативно-правових документів кожної із форм, географічного положення і рельєфу місцевості, менталітету груп населення, спеціалізації господарств, рівня менеджменту, інформованості колективу тощо.

Застосування множинної кореляції (вивчення впливу кількох факторів на результативну ознаку) підвищує практичну цінність одержаних результатів і з наперед заданою ймовірністю розширює діапазон їх використання.

Для аналізу господарської діяльності та встановлення впливу відповідних факторів на роботу сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання були використані фінансово-економічні показники роботи 166 аграрних формувань Миколаївської області, які займались зерновиробництвом у 2005 році.

Вивчалися такі змінні ознаки: Х₁ - площа сільськогосподарських угідь, га; Х₂ - фондозабезпеченість господарства, тис. грн. на 1 га; Х₃ - питома вага зернових культур у виручці від реалізації продукції, %; Х₄ - собівартість 1 ц зерна, грн.; Х₅ - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.; Х₆ - рівень рентабельності реалізованого зерна, %; Х₇ - оплата праці одного працівника за рік, тис. грн.

В якості результативних ознак були вибрані: У₁ - собівартість продукції господарства, тис. грн.; У₂ - чистий прибуток господарства, тис. грн.

На першому етапі досліджень були обчислені парні лінійні коефіцієнти кореляції між сімома факторами, які впливають на кінцевий результат економічної діяльності підприємства, а також між кожною з факторних ознак і результативними (табл. 2).

Таблиця 2. Парні коефіцієнти кореляції факторів, які впливають на ефективність роботи сільськогосподарських підприємств Миколаївської області

Серед обчислених коефіцієнтів кореляції між змінними ознаками є такі, які показують існування помітного кореляційного зв'язку між собівартістю 1 ц зерна і ціною його реалізації (+0,504) та між рівнем рентабельності зернової групи культур (-0,604). В першому випадку напрямок цього зв'язку прямий (зростання собівартості 1 ц зерна сприяє підвищенню ціни його реалізації), а в другому, навпаки, - протилежний (збільшення собівартості 1 ц зерна зумовлює зниження рівня рентабельності реалізованого зерна). Зв'язок між площею сільськогосподарських угідь і рівнем оплати праці одного працівника за рік виявився кореляційним помірним прямим (+0,457), тобто в даному випадку зі збільшенням площі земельної ділянки розмір оплати праці зростає. В меншій мірі існує кореляційний обернений зв'язок між площею сільськогосподарських угідь і фондозабезпеченістю господарства (-0,284), між нею та питомою вагою виручки за зерно в сумі грошових надходжень (-0,288) і прямий - між питомою вагою зернової групи у виручці від реалізації продукції та оплатою праці робітника (+0,265), між рівнем рентабельності реалізованої групи зернових культур і оплатою праці робітника (+0,262) та між ціною реалізованого зерна і рівнем його рентабельності (+0,203).

Шляхом аналізу кореляційної залежності між змінними і результативними ознаками встановлено, що на собівартість виробленої продукції найбільший вплив мали: оплата праці, площа сільськогосподарських угідь і спеціалізація господарства, а на чистий прибуток господарств - ціна 1 ц реалізованого зерна, рівень його рентабельності та оплата праці одного працівника.

За період з 2000 до 2005 рр. динаміка доходності та фінансового стану сільськогосподарських підприємств Миколаївської області характеризується суперечливими тенденціями (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка фінансового стану аграрних підприємств Миколаївської області

Грошові надходження аграрних підприємств в період з 2000 до 2003 рр. практично стабілізувались за одночасного зростання збитків від господарської діяльності, збільшення суми дебіторської та зменшення суми кредиторської заборгованості. Протягом 2000-2005 рр. спостерігається збільшення річної суми грошових надходжень і зростання розміру прибутку підприємств за винятком 2003 р. За період, який аналізується, збільшилась дебіторська і зменшилась кредиторська заборгованість, особливо з виплати заробітної плати, а також істотно зросла середньомісячна оплата праці одного працівника області.

Здешевлення кредитів комерційних банків безпосередньо сільськогосподарським позичальникам шляхом часткової компенсації кредитної ставки здійснюється державою протягом 2000-2005 рр. Новими напрямками фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств в цей період є запровадження з 2002 р. часткової компенсації аграрним товаровиробникам вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, фінансування заходів для запобігання розповсюдження збудників інфекційних хвороб тварин і заходів щодо реформування і розвитку комунального господарства у сільській місцевості, з 2004 р. підтримки через механізм мікрокредитування новостворених і невеликих фермерських господарств, які не мають об'єкта застави - ліквідного майна для одержання кредитів, і з 2005 р здешевлення вартості страхових внесків, фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку.

У третьому розділі „Напрямки удосконалення фінансово-кредитного механізму аграрного виробництва” запропоновано основні засади державного регулювання фінансово-кредитних відносин в агропромисловому комплексі, рекомендовано основні напрямки удосконаленого фінансування аграрних підприємств, визначено методичний підхід з удосконалення кредитного механізму для сільськогосподарських товаровиробників.

Однією з актуальних проблем розвитку аграрних підприємств після їх реформування є оновлення основного капіталу на сучасній технічній основі та забезпечення в них розширеного відтворення виробництва. В розв'язанні цієї проблеми важливу роль може відігравати фінансовий лізинг. Проте така форма залучення агропідприємствами додаткових фінансових ресурсів має обмежений характер через низку об'єктивних і суб'єктивних факторів і не відіграє поки що вагомої ролі у підвищенні рівня їх технічної оснащеності.

Досвід зарубіжних країн і країн СНД свідчить про високу ефективність дії господарського механізму агропромислової фінансової групи, організаційна структура якої дозволяє в умовах ринку найбільш повно реалізувати переваги інтеграційного процесу і швидше відтворити вітчизняне виробництво конкурентоспроможної продукції. ЇЇ організаційно-господарська структура на відміну від структури інших корпоративних груп створюється для реалізації великомасштабних інвестиційних проектів, мінімізації виробничих витрат і оптимізації інвестиційного процесу, організації та управління консолідованими фінансами.

В дослідженні побудовано економіко-математичну модель оптимальної структури фінансових ресурсів груп сільськогосподарських підприємств, обмеженнями якої є граничні зміни обсягів основних і оборотних засобів, а також обмеження, яке виражається рівнянням залежності суми заробітної плати та прибутку від обсягу оборотних засобів. Результатом розв'язку цієї задачі буде максимально можливе значення узагальнюючого показника використання фінансових ресурсів: ресурсовіддачі, максимальне значення складових доходу, а також оптимальна величина основних і оборотних засобів. Отже, існує можливість досягти збільшення доходу підприємства шляхом перерозподілу виробничих ресурсів в ньому.

В дисертації розроблено та запропоновано до використання механізм управління фінансовим потенціалом підприємства, що складається з фінансових методів, фінансових інструментів і організаційного забезпечення, сполученням яких, координуючи дії, можна здійснювати управління фінансовими ресурсами підприємства і регіону в цілому.

Проведено анкетування банківських установ Миколаївської області з проблем кредитування аграрного сектора її економіки. Основні питання анкет були такі: види застави; повернення кредитів і виплата відсотків; фактори, які формують рівень банківських відсотків за кредит; ступінь привабливості видів забезпечення кредиту; страхування від ризиків і т. п.

Для банкірів основними проблемами кредитування сільгоспвиробників є:

відсутність необхідної застави для забезпечення кредиту (всі респонденти);

невміння виробників вигідно продавати вироблену продукцію і передбачати та мінімізувати виробничі ризики, та недосконалість законодавчої бази щодо кредитування (71%);

визначення спроможності потенційного позичальника повернути кредит і сплатити відсотки (51% банків, котрі в останні роки кредитували село).

Аналіз спостереження свідчить про те, що у сільському господарстві дуже повільно відбувається процес капіталізації виробництва, у сільгоспвиробників не вистачає коштів для придбання техніки та інших видів основних засобів і будівництва. Разом з тим 100% банкірів вважають, що можливість використання землі в якості застави стала б значним поштовхом у розвитку кредитування, яке і потрібне для придбання і оновлення основних засобів виробництва.

Одним із найважливіших питань для сільгоспвиробників є ціна кредитних ресурсів. Результати загальнонаціонального дослідження, яке проводилося за проектом у 2002 р., показали, що однією з причин, яка ускладнює виробникам сільськогосподарської продукції доступ до кредитних ресурсів, є високий розмір відсоткових ставок. Слід відмітити, що за останні п'ять років розмір відсоткових ставок значно зменшився, і за даними банків, на 2008 р. вони планують надавати кредити сільськогосподарським виробникам під 18-25% річних.

Як свідчать дані табл. 4, в 2005 р. як за кількістю господарств-позичальників, так і за обсягом виданих на пільгових умовах кредитів найважливішими кредиторами аграрного сектору економіки Миколаївської області серед комерційних банківських установ були: АКПІБ „Промінвестбанк”; АППБ „Аваль”; ЗАТ КБ „ПриватБанк” і АТ „Укрінбанк”.

Необхідно також зазначити, що відсоток компенсаційних виплат в сумі виданих як короткострокових, так і довгострокових пільгових кредитів селу незначний, оскільки держава не погашає замість позичальника частину взятого ним кредиту, а лише частково сплачує банкові його вартість.

Таблиця 4. Структура кредитування аграрних підприємств Миколаївської області комерційними банками за 2005 р.

В дисертації зафіксовано, що позитивним аспектом нової схеми кредитної підтримки села є те, що на відміну від практики минулих років, держава не бере безпосередньої участі та не несе ризиків в кредитуванні аграрного сектора економіки України. Зараз вона сприяє збільшенню його обсягів і поліпшенню умов кредитного забезпечення не директивним шляхом, а через прямий, дійсно ринковий інструмент, яким є програма фінансової підтримки агропідприємств через механізми здешевлення кредитів. Механізм часткової компенсації ставки за кредити комерційних банків сільськогосподарським та іншим підприємствам АПК є набагато ефективнішим інструментом фінансової підтримки порівняно з минулою практикою товарного кредитування, яке застосовувалось до 2000 р.

В структурі кредитного ринку звертає увагу обмеженість довгострокових ресурсів. Ця обставина пов'язана не з особливістю сільськогосподарського кредитування, а з потужністю фінансової інфраструктури. Довгостроковий сегмент ринку тільки розвивається. В кредитуванні сільського господарства він займає в середньому близько 32%. Його формують позики з терміном використання більше року, але переважно до 3 років. В дисертації доведено, що одним із шляхів одержання довгострокових кредитів може бути застава права оренди землі.

Застава права оренди земельних ділянок - один із видів іпотеки, за якого об'єктом застави є право оренди землі, яке належить орендарю, згідно договору оренди земельної ділянки.

Кредитний відділ банку розглядає заявку на кредит, оцінює фінансовий стан позичальника і встановлює умови кредитування. Вартість права оренди земельної ділянки (заставна ціна), яка є предметом застави, визначається за згодою сторін. На нашу думку, спочатку це має бути середній прибуток, який можна одержати на ній, а далі - величина орендної плати. Перевищення величини забезпечення кредитного зобов'язання над розміром кредиту повинно бути в межах 50%, ставка має бути на рівні 10%.

Договір застави права оренди земельної ділянки підлягає нотаріальному засвідченню і державній реєстрації. В ньому доцільно вказати: план (схему), місце розташування і склад земельних угідь; якісний стан, цільове призначення і розмір земельної ділянки; будівлі та споруди, розміщені на ній; права осіб на цю земельну ділянку (права співвласників, про сервітути тощо), вартість права оренди земельної ділянки (заставна ціна); сутність, розмір і термін виконання зобов'язань; сторону, яка несе ризик у випадку пошкодження земельної ділянки; термін оренди.

Супровід кредиту відбувається на комплексній основі. Основними його учасниками є кредитні відділи супроводження заставоутримувача і державного іпотечного ба...