Реалізація державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 35.078.3: 336.1

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Реалізація державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки

Плакіда Альона Олександрівна

Запоріжжя - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор Огаренко Віктор Миколайович, Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного та муніципального управління", ректор.

Офіційні опоненти:

- доктор наук з державного управління, професор Біла Світлана Олексіївна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування" НАН України, головний науковий співробітник відділу економічної історії;

- кандидат наук з державного управління Драган Іван Олександрович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Захист відбудеться 2008 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

Анотації

Плакіда А.О. Реалізація державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю - 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2008.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних та концептуально-прикладних засад реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки. У дисертації уточнено сутність державної політики у сфері економічної безпеки. Досліджено державну стратегію забезпечення економічної безпеки. Запропоновано методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки. Проведено аналіз чинників забезпечення економічної безпеки. Здійснено оцінювання стану регулювання національної економічної безпеки в системі ринкової економіки. Визначено загрози економічній безпеці, на які має бути спрямована державна політика. Обґрунтовано сценарії розвитку регіонів України, що передбачають здійснення державної політики у сфері економічної безпеки. Розроблено напрями вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки.

Ключові слова: державне регулювання, національна економіка, реалізація політики, сфера економічної безпеки, управління.

Плакида А.A. Реализация государственной политики в сфере экономической безопасности национальной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности - 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический частный университет. - Запорожье, 2008.

Диссертация посвящена обґрунтуванню теоретико-методологических и концептуально-прикладных основ реализации государственной политики в сфере экономической безопасности национальной экономики. Определено, что государственная политика прямо влияет на уровень деловой активности и масштабы хозяйственной деятельности, определяя возможность ее динамического и сбалансированного развития для обеспечения экономической безопасности национальной экономики. Государственная политика должна осуществляться на основе государственной стратегии обеспечения экономической безопасности. С учетом требований времени в стратегию экономической безопасности включена характеристика внешних и внутренних угроз экономической безопасности.

Предложены методические подходы к оцениванию реализации государственной политики в сфере экономической безопасности национальной экономики, которые состоят из блоков: мониторинг состояния экономики, прогноз, реализация государственной стратегии. Обосновано, что инвестиционная составляющая должна лежать в основе обеспечения экономической безопасности, поскольку рост инвестиций призван стимулировать экономическую активность, рост спроса.

Основным фактором обеспечения экономической безопасности является экономический рост. Выделены такие факторы, которые влияют на экономический рост: инвестиционный спрос, конкуренция, инновации и скорость их внедрения, управления и организация труда, квалификация работников, качество продукции, что выпускается, занятость населения.

В Украине Концепция национальной безопасности Украины определяет границы существования национальных интересов. В соответствии с Концепцией, экономическая безопасность является важнейшей качественной характеристикой экономической системы. Реализация государственной политики в сфере экономической безопасности в Украине заключается не только в защищенности национальных интересов, но и в готовности и способности институтов власти создавать механизмы реализации и защиты национальных интересов развития отечественной экономики, поддержке социально-политической стабильности общества. Эти позиции отмечены в Государственной стратегии экономической безопасности.

В Украине угрозы экономической безопасности, на которые должна быть направлена государственная политика, можно разделить на внутренние и внешние. Среди внутренних наиболее существенными является структурная деформированность экономики, ее низкая конкурентоспособность, усиление сырьевой направленности, низкая инвестиционная активность, криминализация экономики и коррупция в органах государственной власти, непоследовательность и несогласованность действий центральных экономических ведомств. Среди внешних угроз выделено завоевание иностранными фирмами рынка Украины; преобладание сырьевых товаров в украинском экспорте; высокий уровень внешнего долга; отток капитала за границу; действия иностранных спецслужб относительно дестабилизации экономической, социальной и политической обстановки в Украине.

Установлено, что наибольшие угрозы экономической безопасности существуют в депрессивных, кризисных и отстающих с точки зрения экономических отношений регионах. В связи с этим особенно актуальным в государственной политике в сфере экономической безопасности становится задание выравнивания условий и обеспечения пропорциональности социально-экономического развития на межрегиональном уровне.

Адаптация мирового опыта к условиям Украины дает возможность выделить ряд механизмов обеспечения роста инвестиционной активности, обусловленных, в первую очередь, активной макроэкономической политикой государства. Для совершенствования действующих положений Правительства предложено четкое разграничение права собственности на природные ресурсы между государством и ее регионами. Кроме того, следует укрепить финансовую основу местного самоуправления, что предусматривает передачу бюджетных полномочий и решения вопросов относительно поступления средств в местные бюджеты в надлежащих размерах и в соответствии с экономической сутью полномочий. С точки зрения вышеупомянутого, жесткость бюджетных ограничений относительно неэффективно работающих предприятий должна дополняться проведением адекватной социальной политики и созданием институтов социальной защиты.

Ключевые слова: государственное регулирование, национальная экономика, реализация политики, сфера экономической безопасности, управление.

Plakida A.О. Realization of state policy in the field of economic safety of national economy. Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality - 25.00.02 are mechanisms of state administration. Classic private university. Zaporozhia, 2008.

Dissertation is devoted bases of theory-methodological and conceptually-applied bases of realization of state policy in the field of economic safety of national economy. In dissertation essence of state policy is specified in the field of economic safety. State strategy of providing of economic safety is explored. Offered methodical approaches to the evaluation of realization of state policy in the field of economic safety of national economy. The analysis of factors of providing of economic safety is conducted. The evaluation of the state of adjusting of national economic safety is carried out in the system of market economy. The threats to economic safety are certain, which a state policy is to be directed on. Dissertation is devoted bases scenarios of development of regions of Ukraine, that foresee realization of state policy in the field of economic safety. Directions of perfection of state policy are developed in the field of economic safety of national economy.

Keywords: state adjusting, national economy, realization of policy, sphere of economic safety, management.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема економічної безпеки національної економіки не має кон'юнктурного характеру. Вона буде існувати, поки є держава, визначальним фактором сили й авторитету якої є підтримання відповідного рівня національної безпеки. Підтвердженням цього є правове забезпечення й постійна увага до проблем безпеки в країнах ЄС, США, Японії тощо.

Сьогодні Україна перебуває на етапі трансформування економічної системи, що об'єктивно зумовило зниження ефективності її економічного потенціалу. Різке зниження платоспроможного попиту значної частини населення призвело до скорочення споживання продовольчих товарів, незбалансованості раціону харчування, що негативно впливає на здоров'я та розвиток нації. Інтегруючись у світову економіку, Україна має чітко визначити параметри економічної безпеки, розробити стратегію й напрями розвитку національної економіки з урахуванням раціонального використання його потенціалу та посилення експортної орієнтації.

Необхідність визначити стратегічні напрями реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки, що забезпечує ефективний її розвиток, вимагає розробки відповідних теоретико-методологічних основ економічної безпеки, формування її концепції, кількісних і якісних параметрів.

На актуальність проблеми економічної безпеки як пріоритету державної політики вказують численні теоретичні дослідження й узагальнення як вітчизняних учених, зокрема таких, як: З. Варналій, Б. Данилишин, Я. Жаліло, А. Барановський, В. Бойко, В. Геєць, О. Гойчук, Б. Губський, М. Корецький, В. Мунтіян, Б. Пасхавер, Ю. Пахомов, П. Саблук, О. Скидан, В. Шлемко, Л. Яремко, так і зарубіжних учених - А. Алтухова, К. Баррета, І. Богданова, С. Глазьєва, А. Городецького, Ю. Одума, Г. Столярова, Н. Фурса та інших.

Однак на сьогодні залишається неуточненою сутність державної політики у сфері економічної безпеки, що впливає на розробку державної стратегії забезпечення економічної безпеки. Відсутні методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки. Потребує подальшого дослідження оцінка загроз економічній безпеці, на які має бути спрямована державна політика.

Саме ці складові зумовили необхідність комплексного системного обґрунтування основних теоретико-методологічних підходів до вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки в умовах глобалізації економік, інституційних змін в економіці України, радикальних перетворень у відносинах власності та визначили актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах наукової теми Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" "Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає в розробці напрямів удосконалення державної політики у сфері економічної безпеки.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних та концептуально-прикладних засад реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки. Відповідно до мети в роботі поставлено такі завдання:

- уточнити сутність державної політики у сфері економічної безпеки;

- дослідити державну стратегію забезпечення економічної безпеки;

- запропонувати методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки;

- провести аналіз чинників забезпечення економічної безпеки;

- здійснити оцінювання стану регулювання національної економічної безпеки в системі ринкової економіки;

- визначити загрози економічній безпеці, на які має бути спрямована державна політика;

- обґрунтувати сценарії розвитку регіонів України, що передбачають здійснення державної політики у сфері економічної безпеки;

- розробити напрями вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки.

Об'єктом дослідження є процес реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки.

Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективні механізми, методи, організаційні та економічні відносини з приводу вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки є достатніми умовами розвитку національної економіки.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки), розрахунково-конструктивний (удосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- запропоновано методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки, що складаються з блоків: моніторинг стану економіки, прогноз, реалізація державної стратегії щодо забезпечення економічної безпеки країни;

удосконалено:

- державну стратегію забезпечення економічної безпеки шляхом визначення напрямів: зіставлення фактичних параметрів економічного розвитку з пороговими значеннями, організація робіт з подолання загроз або їх недопущення, експертиза рішень, що приймаються, впровадження системи контролю за реалізацією заходів з усунення загроз;

- сценарії розвитку регіонів України, що передбачають здійснення державної політики у сфері економічної безпеки за такими варіантами: загальне підвищення конкурентоспроможності економіки як у масштабах окремих регіонів, так і в масштабах всієї країни; фінансова підтримка кризових і депресивних регіонів; підтримка галузей спеціалізації депресивних і кризових регіонів; підтримка найперспективніших виробництв і всіх форм підприємницької діяльності на території кризових і депресивних регіонів;

набули подальшого розвитку:

- сутність державної політики у сфері економічної безпеки через її визначення як ресурсної складової національної безпеки з метою задоволення матеріальних потреб суспільної системи в рамках приєднання України до СОТ для комплексної реалізації національних інтересів і завдання параметрів динамічного розвитку економіки;

- напрями вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки: активна макроекономічна політика держави, чітке розмежування права власності на природні ресурси між державою та її регіонами, зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування, проведення адекватної соціальної політики й створення інститутів соціального захисту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці практичних рекомендацій Раді Міністрів АР Крим щодо прийняття комплексу заходів, реалізація яких спрямована на посилення та підвищення ефективності системи державного регулювання і контролю у сфері економіки (дов. № 01-01/2990 від 25.10.2007 р.). Розробки автора щодо обґрунтування концептуально-прикладних засад реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки прийняті використані при розробці проекту постанови Верховної Ради АР Крим "Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2007 рік" (дов. № 03-11/562 від 04.12.2007 р.). Науково-методичні розробки автора використані Міністерством промислової політики України при розробці та реалізації Програм стабілізації та розвитку промислового комплексу на період до 2012 року (дов. № 05-01/3011 від 03.12.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" при викладанні таких дисциплін: "Державне регулювання економіки", "Менеджмент у державному та муніципальному управлінні", "Правове забезпечення державного регулювання" "Інвестиційний менеджмент" (дов. № 231 від 17.08.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Наука та інновації - 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), "Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення" (м. Київ, 2005 р.), "Тиждень науки в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ" (м. Запоріжжя, 2007).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць (5 - у наукових фахових виданнях), загальним обсягом 4,1 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 181 сторінок, з яких 11 рисунків займають 9 сторінок, список використаних джерел (184 найменувань) - 16 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки" - визначено, що державній політиці по праву належить ключова роль у формуванні економічних процесів. Зародження та розвиток термінології і проблематики економічної безпеки в Україні тісно пов'язані з освітою й активною роботою Ради національної безпеки і оборони України, в рамках якої визрівала державна стратегія економічної безпеки України. На жаль, виявляється, що більшість заходів не реалізується, багато найважливіших урядових документів не проходить необхідної експертизи з погляду економічної безпеки, і, незважаючи на контури стратегії економічної безпеки, що сформувалися, роботи в цій сфері украй недостатні. Тому для кращого розуміння сутності державної політики у сфері економічної безпеки розглянемо її з таких позицій.

По-перше, сутність економічної безпеки можна визначити як ресурсну складову національної безпеки, яка забезпечує здатність суспільства й держави підтримувати та відтворювати механізми реалізації й захисту національних інтересів для прогресивного розвитку. Специфіка ж економічної безпеки, на наш погляд, полягає у вирішенні завдань забезпечення задоволення матеріальних потреб суспільної системи. Для державної політики при визначенні сутності економічної безпеки найбільш актуальними стають такі інтеграційні питання, як приєднання України до СОТ. І від того, наскільки ефективно Україна братиме участь у цій конкурентній боротьбі, в конкуренції високих технологій, визначаючи сукупність проблем, за якими треба не тільки оцінити свої можливості, а й вжити ефективних заходів, залежатиме економічна безпека.

По-друге, слід визначити мету економічної безпеки. Виходячи з діючих концепцій, метою економічної безпеки є створення умов, при яких забезпечуються: гарантований захист національних інтересів, соціально спрямований розвиток країни в цілому, достатній оборонний потенціал навіть за найсприятливіших умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів.

По-третє, слід визначити функції економічної безпеки. Економічна безпека є, таким чином, одним з найважливіших державних і правових інститутів, основні функції якого полягають в розробці та проведенні системи заходів для комплексної реалізації національних інтересів і завданні параметрів динамічного розвитку економіки.

По-четверте, слід визначити принципи забезпечення економічної безпеки. Забезпечення економічної безпеки має базуватися на таких принципах: розробка стратегії економічної безпеки як складової стратегії національної безпеки; протидія інтересам джерел потенційної економічної небезпеки; моніторинг та індикативний аналіз об'єктивних показників стану економіки; проведення активної інвестиційної політики; технологічне вдосконалення як умова прогресу і стійкого розвитку економіки; цільове управління в зовнішньоекономічній діяльності; ефективна взаємодія державних органів у ході реалізації стратегії економічної безпеки.

Ряд вказаних елементів державної політики має здійснюватись, на наш погляд, на основі державної стратегії забезпечення економічної безпеки. Існуючі в Україні стратегії забезпечення економічної безпеки розроблені відомими вітчизняними вченими: Я. Жаліло в контексті досвіду світової спільноти та В. Гейцем як керівником проекту Державної установи "Інститут економічного прогнозування". На доповнення їх аспектів до стратегії економічної безпеки ми включаємо: характеристику зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці як сукупності умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особи, суспільства й держави; визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки та забезпечують захист життєво важливих інтересів країни; механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів на основі застосування всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів дії. Відповідно до цього в дисертації запропонована схема державної політики щодо забезпечення економічної безпеки (рис. 1).

Рис. 1. Схема державної політики щодо забезпечення економічної безпеки

Методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки ми рекомендуємо розглядати як систему, що складається з трьох блоків. Перший блок - це моніторинг стану економіки, діагностика загроз економічній безпеці, виявлення випадків, коли фактичні параметри економічного розвитку відхиляються від порогових значень економічної безпеки, і визначення цих порогових значень. Другий блок - прогнозний, тобто розробка прогнозів соціально-економічного розвитку та оцінка в рамках цих прогнозів показників, які визначають економічну безпеку держави. Третій блок - реалізація державної стратегії, що полягає в розробці заходів, методів і механізмів із забезпечення економічної безпеки країни.

На нашу думку, моніторинг стану економіки з погляду найважливіших процесів, що відображають суть економічної безпеки, повинен включати оцінку таких параметрів: ресурсного потенціалу й можливостей його розвитку; рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці та його відповідності аналогічному рівню в найрозвиненіших і передових країнах, а також рівню, при якому загрози внутрішнього й зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентоспроможності економіки; цілісності економіки й економічного простору; суверенітету, незалежності та можливості протистояння зовнішнім загрозам; соціальної стабільності й вирішення соціальних конфліктів.

В прогнозах, що розробляються Урядом, обов'язково повинні міститися показники, що характеризують рівень економічної безпеки країни, проводитися порівняння з їх пороговими значеннями. Також за багатьма індикаторами економічної безпеки необхідна розробка не однозначного порогового значення, а максимальної та мінімальної межі індикатора.

Для реалізації державної стратегії назріла гостра необхідність створення єдиної державної системи моніторингу економічної безпеки, яка включала б регіональні центри економічної безпеки. Організаційно державна мережа моніторингу економічної безпеки повинна включати: на державному рівні - управління економічною безпекою при Міністерстві економіки України; на регіональному рівні - центри економічної безпеки, що координуються зі сторони Служби безпеки України, відділи, сектори при комітетах з економіки й енергетики.

Забезпечення економічної безпеки, перш за все, пов'язане з процесом подальшого розвитку економіки країни. Стійкий розвиток, насамперед, передбачає довгохвильові цикли, що виражають довготривалі коливання економічної активності з періодом близько 50 років, що дістали назву "циклів Кондратьєва". Більшість учених вбачає причини сучасної структурної кризи економіки України в недооцінці об'єктивних процесів циклічності економічного розвитку. Глибина кризових явищ посилена дією механізму мультиплікатора-акселератора, викликаного інвестиційним імпульсом. Виходячи з цього, у дисертації обґрунтовано положення, що інвестиційна складова повинна лежати в основі забезпечення економічної безпеки, оскільки зростання інвестицій покликане стимулювати економічну активність, зростання попиту, а це, у свою чергу, зумовить підвищення зайнятості і збільшення національного доходу, тобто реалізації національних інтересів. держава безпека самоврядування бюджетний

Економічне зростання є важливим критерієм економічного розвитку суспільства. Можна виділити ряд чинників, що впливають на економічне зростання. Серед великої їх кількості ми враховуємо інвестиційний попит, конкуренцію, інновації і швидкість їх упровадження, управління й організацію праці, кваліфікацію працівників, якість продукції, що випускається, і зайнятість населення.

На підставі аналізу вказаних чинників встановлено, що чим стійкішою є економічна система країни в цілому, чим більшою стабільністю володіє кожен з її елементів, і чим більш оптимальними є пропорції між виробничим і фінансовим капіталом, тим за інших рівних умов життєздатнішою є національна економіка, а отже, тим вищою оцінка її економічної безпеки. Порушення пропорцій і зв'язків між різними компонентами й елементами системи призводить до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного.

У другому розділі - "Ефективність реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки" - проаналізовано дію законодавчих актів у сфері економічної безпеки національної економіки. Так, зокрема Концепція національної безпеки України відзначає, що національні інтереси України - це сукупність збалансованих інтересів особи, суспільства і держави в економічній, внутрішньополітичній, соціальній, міжнародній, інформаційній, військовій, екологічній та інших сферах. З погляду чинної Концепції, економічна безпека є найважливішою якісною характеристикою економічної системи, яка визначає її здатність підтримувати нормальні умови життєдіяльності населення, стійке забезпечення ресурсами розвитку народного господарства, а також послідовну реалізацію національно-державних інтересів.

Реалізація державної політики у сфері економічної безпеки в Україні полягає не тільки в захищеності національних інтересів, а й у готовності і здатності інститутів влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економіки, підтримці соціально-політичної стабільності суспільства.

В Україні з погляду внутрішніх загроз наближення до граничнодопустимих рівнів безробіття, розриву в доходах між найбільш і найменш забезпеченими групами населення свідчить про наростання загрози соціально-економічній стабільності суспільства. З погляду зовнішніх загроз перетинання межі допустимого рівня державного боргу, нестійкі позиції на світовому ринку, залежність національної економіки та її найважливіших секторів від імпорту зарубіжної техніки, комплектуючих виробів призводять до нестабільності й соціальних конфліктів в українському суспільстві, тобто до реального підриву економічної безпеки.

Адже відомо, що за межами значень порогових показників національна економіка втрачає здатність до динамічного саморозвитку, конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках, стає об'єктом експансії національних і транснаціональних монополій, "роз'їдається" внаслідок корупції, криміналу, страждає від внутрішнього й зовнішнього розкрадання національного багатства.

В Україні державна політика спрямована на ліквідацію загроз економічній безпеці, основними серед яких виділені такі: внутрішні загрози (структурна деформованість економіки, низька конкурентоспроможність національної економіки, погіршення стану науково-технічного потенціалу країни, посилення сировинної спрямованості розвитку економіки, відставання приросту розвіданих запасів корисних копалин від масштабу їх добування, низька інвестиційна активність, посилення майнового розшарування населення, посилення територіальної диференціації рівня економічного й соціального розвитку регіонів, криміналізація економіки й корупція в органах державної влади, непослідовність і неузгодженість дій центральних економічних відомств, які призводять до порушення фінансової збалансованості, породжують загрози соціальних конфліктів, штучно ослабляють конкурентоспроможність вітчизняних виробників); зовнішні загрози (завоювання іноземними фірмами ринку України за багатьма видами товарів народного споживання, і як результат - залежність України від імпорту життєво важливої продукції; переважання сировинних товарів в українському експорті, втрата традиційних ринків збуту військової та машинобудівної продукції; придбання іноземними фірмами українських підприємств з метою витіснення вітчизняної продукції як із зовнішнього, так і з внутрішнього ринку; високий рівень зовнішнього боргу; відплив капіталу за кордон; дії іноземних спецслужб щодо дестабілізації економічної, соціальної і політичної обстановки в Україні).

У процесі переходу до ринкової системи господарювання тіньова економіка України, що зародилася в період адміністративно-командної системи, набуває рис економіки періоду первинного нагромадження капіталу з його нецивілізованими методами боротьби за існування.

Тіньова економіка служить інтересам певних груп людей і задовольняє потреби значної частини населення. При переході до ринкових умов господарювання в Україні сформувалася система дуже криміналізованних відносин. Кримінальний фінансовий капітал справляє серйозний вплив на прийняття державних політико-економічних рішень і перебуває поза конкуренцією щодо будь-яких суб'єктів господарювання.

Досвід Німеччини, Англії, Китаю та інших держав показує, що прикладами ефективних дій можуть служити: посилення забезпечення національної економічної безпеки правоохоронними органами, підвищення відповідальності вищих державних виконавчих структур перед законодавчою гілкою влади, зміцнення вертикалі влади при збереженні досягнутого рівня демократії, посилення боротьби з корупцією в органах влади на всіх рівнях.

На наш погляд, одним з основних чинників криміналізації економіки є руйнування механізмів державної влади і втрата з боку державних структур керованості економічними процесами. Цьому значною мірою сприяє відсутність ефективного контролю з боку держави й усього суспільства за походженням і рухом капіталів, фінансових і матеріальних ресурсів. Тому серед першочергових заходів має бути, на нашу думку, вдосконалення механізму забезпечення правоохоронними органами України національної безпеки в цілому та її економічної складової зокрема.

Відплив коштів з депресивних, кризових і відстаючих з погляду економічних відносин регіонів, підприємства яких відчувають найгостріший брак інвестиційних ресурсів і оборотних коштів, сьогодні посилює диференціацію регіонів України за рівнем їх соціально-економічного розвитку й посилює загрози економічній безпеці цих територіальних утворень у цілому по Україні. Необхідність підтримки прийнятного рівня економічної безпеки регіонів, зниження рівня загроз і нейтралізації кризових ситуацій в економіці регіонів потребує координації зусиль органів місцевої та державної влади за такими напрямами, як санація і пряма фінансова участь у перепрофілюванні збиткових виробництв і депресивних територій, стимулювання інвестиційної активності й інновацій, залучення в обіг заощаджень населення та інших внутрішніх інвесторів, підтримка малого й середнього бізнесу.

У цьому випадку ми пропонуємо використовувати такі варіанти сценаріїв соціально-економічного розвитку регіонів.

Варіант 1. Загальне підвищення конкурентоспроможності економіки країни, ресурсна підтримка найефективніших галузей і підприємств, тобто тих виробництв, продукція яких є конкурентоспроможною як у масштабах окремих регіонів, так і всієї країни і може розглядатися як напрям диверсифікації експорту (або вже є предметом експорту). Цей варіант передбачає значну раціоналізацію бюджетного фінансування й певне скорочення його обсягів. Проте реалізація цього сценарію потребує досить тривалої часової перспективи.

Варіант 2. Фінансова підтримка кризових і депресивних регіонів. У цьому випадку пріоритетом стає фінансування не регіонів-лідерів, а регіонів-аутсайдерів. Цей варіант видається значно менш ефективним, оскільки він, імовірно, може сприяти не підвищенню економічної активності в регіоні, а швидше консервації його поточного стану.

Варіант 3. Державна підтримка галузей спеціалізації депресивних і кризових регіонів. У цьому випадку як пріоритетні напрями бюджетного фінансування розглядаються, перш за все, галузі, спрямовані на виробництво кінцевої продукції, а також наука і наукоємні виробництва. Недоліком цього сценарію є необхідність використання більшого, ніж у решті випадків, обсягу бюджетних коштів для заборони рецесії та соціальної підтримки, зайнятих у тих галузях, які не є пріоритетними, і виробництво в яких передбачається поступово згортати.

Варіант 4. Підтримка найперспективніших виробництв і всіх форм підприємницької діяльності на території кризових і депресивних регіонів. Цей варіант видається досить цікавим в умовах обмеженості бюджетних коштів. У цьому випадку держава й місцева влада відмовляються від політики прямого фінансування галузей і підприємств-аутсайдерів і концентрують свої зусилля на підтримці розвитку підприємництва на території подібних регіонів.

Як бачимо, кожен з представлених сценаріїв має певний ступінь спрощення, через що, як видається, жоден з них не може бути реалізований в Україні в чистому вигляді. Однак для України найприйнятнішими можуть бути перший і четвертий сценарії.

У третьому розділі - "Удосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки" - визначено, що найважливішими завданнями державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки є розробка взаємозалежної структурної й інноваційної політики держави в короткостроковій і довгостроковій перспективах, а також створення умов для реалізації комплексу необхідних для їх здійснення заходів. Як головна мета структурної політики бачиться сприяння підвищенню конкурентоспроможності українських товарів і послуг як на внутрішньому, так і на світових ринках, збільшення частки галузей, що виробляють продукцію високого рівня переробки, а також галузей сфери послуг. Це відповідає створенню й зміцненню факторів зростання інвестицій у реальний сектор національної економіки: імпортозаміщенню, диверсифікованості експорту, стимулюванню й насиченню внутрішнього виробничого й споживчого попиту.

Оцінюючи позитивний ефект від імпортозаміщення, слід дотримуватися політики розумного протекціонізму й виявляти певну обережність у стримуванні імпорту, що є чинником підвищення конкурентоспроможності української продукції. Іншим напрямом стимулювання попиту на товари, структурної перебудови економіки й досягнення економічного зростання є диверсифікація, тобто розширення експорту української продукції за рахунок зростання експортно-орієнтованих виробництв.

Основу для підвищення споживчого й наступного виробничого й інвестиційного попиту створить зростання реальних доходів населення, тому для стимулювання споживчого попиту необхідна реалізація комплексу заходів соціальної спрямованості.

Розпочавши з реалізації першочергових заходів з освоєння незавантажених потужностей, поповнення оборотних коштів підприємств і зростання доходів населення, потрібно одночасно закладати основи нового етапу, коли зростання відбуватиметься на базі освоєння прогресивних наукоємних технологій, структурних зрушень, як у всій економіці країни, так і в її експортних галузях.

Головна мета інноваційної політики полягає в стимулюванні інновацій і формуванні високоефективної науково-технічної бази для виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг, створення технологій, адекватних сучасному рівню соціально-економічного розвитку й економічної безпеки країни в умовах глобалізації світової економіки. Вирішення цих завдань сприятиме підвищенню ефективності структурних перетворень.

Одним із найважливіших чинників, що забезпечують економічне зростання, видається наявність конкурентного середовища в усіх секторах економіки. На сьогодні державі слід розробити комплекс заходів щодо створення умов для розвитку конкуренції, до яких, на наш погляд, доцільно включити такі: визначення пріоритетів української економіки, що відповідають національним інтересам країни, на основі яких слід формувати основні напрями структурної політики на базі створення загальних позицій стосовно цієї проблеми держави, державних органів влади, суб'єктів держави й ділових кіл; стимулювання зростання кількості малих і середніх підприємств; розвиток ринку цінних паперів як інструменту стимулювання інвестиційних проектів; скорочення розриву між рентабельністю у сфері обігу та у сфері виробництва; проведення гнучкої антимонопольної політики, спрямованої на виявлення випадків збільшення прибутку за рахунок порушення правил конкуренції; створення кодексу правил і етики конкуренції на основі дотримання національних інтересів країни, виходячи з вимог добросовісного характеру застосовуваних у конкурентній боротьбі методів.

Адаптація світового досвіду до умов України дає змогу виділити ряд механізмів забезпечення зростання інвестиційної активності, зумовлених, у першу чергу, активною макроекономічною політикою держави.

По-перше, акумулювання заощаджень та їх перетворення в інвестиції через комерційні банки. Сильною стороною цієї моделі є забезпечення високої норми нагромадження й концентрації ресурсів на найперспективніших напрямах економічного зростання. Використання цієї моделі сприяло відновленню й швидкому зростанню після Другої світової війни економік Німеччини і Японії, а також успішному розвитку нових індустріальних країн. Слабкою стороною цієї моделі є висока чутливість до прийняття помилкових інвестиційних рішень керівництвом фінансово-промислових груп, а також ризик перенагромадження капіталу в найбільш прибуткових галузях. Тому необхідною умовою її ефективності є наявність чітких пріоритетів науково-технічного й економічного розвитку не тільки на рівні ФПГ, а й на рівні всієї національної економіки.

По-друге, здійснення інвестицій через кредитування комерційними банками незалежних економічних суб'єктів. Ця модель властива в основному країнам з розвиненою ринковою економікою, ефективно функціонуючим фондовим ринком, зрілими механізмами венчурного фінансування, системою державної підтримки довгострокових капіталовкладень. Сутність цього механізму полягає в акумулюванні комерційними банками заощаджень, що знаходяться на депозитних рахунках, і наданні кредитних ресурсів незалежним юридичним і фізичним особам за наявності відповідного забезпечення за ринковими відсотковими ставками. При цьому банки перекладають ризик інвестиційних рішень на підприємства, державні інститути, страхові компанії тощо.

Створення державних інвестиційних банків (інститутів розвитку), що здійснюють інвестиційну підтримку пріоритетних з погляду економічного зростання підприємств і галузей. Подібні банки можуть здійснювати цільове кредитування інвестицій під низький відсоток. Причому в ролі одержувачів кредитів виступають підприємства тих напрямів господарської діяльності, які розглядаються державою як найбільш перспективні з позицій економічного зростання, вимагаючи підтримки в інтересах економічної безпеки країни. Такі інститути розвитку досить успішно функціонують у Китаї, Японії, Бразилії.

До ризиків, з якими пов'язане застосування цього механізму, можуть бути зараховані ризик неправильного вибору напрямів інвестиційної активності й ризик прийняття неефективних інвестиційних рішень. Для мінімізації цих ризиків необхідне створення в країні ефективно діючої системи індикативного планування й довгострокового прогнозування соціально-економічного розвитку, а також ефективні механізми блокування нецільового використання зосереджених у подібних банках кредитних ресурсів, таких як придбання іноземної валюти з метою здійснення спекулятивних операцій, вивезення капіталу за кордон.

Найважливішим інструментом ринку капіталу й механізмом забезпечення інвестиційної активності є фондовий ринок. Саме він забезпечує прямий безпосередній зв'язок між інвестором та інвестиційним об'єктом. Для того, щоб фондовий ринок зміг виконувати функції ефективного механізму залучення інвестицій у реальний сектор, він повинен стати привабливим не для спекулятивних операцій, а для довгострокових капітальних вкладень. У зв'язку із цим необхідне підвищення рейтингу українських цінних паперів, для чого необхідна стабілізація фінансової системи країни, стабільність національної валюти, низька інфляція і найголовніше - привабливість самих цінних паперів українських підприємств. Держава могла б сприяти процесу формування ефективно діючого фондового ринку за допомогою створення загальнодержавної інформаційної системи обслуговування фондового ринку, що забезпечувала б доступність, надійність і прозорість операцій для всіх його потенційних учасників. Це дало б змогу створити ефективну систему регулювання фондового ринку, мінімізуючи фінансові махінації й негативні наслідки спекулятивних коливань, максимально націлюючи фондовий ринок на залучення капітальних вкладень в реальний сектор.

Державна банківська система повинна компенсувати відсутність ефективно працюючого механізму внутрішньогалузевого й міжгалузевого переливання капіталу.

Можна виділити два рівні державного впливу, що забезпечується відповідними інститутами. На першому рівні це може бути Національний банк розвитку, що акумулює ресурси для інвестицій у пріоритетні галузі реального сектора, на другому рівні - спеціалізовані галузеві банки розвитку, що підтримують інвестиційну активність у відповідних секторах національної економіки.

Для цього вони мають бути включені в систему організації фінансових потоків, що передбачає наявність механізмів їх рефінансування, вибір пріоритетних напрямів економічного розвитку, контроль над фінансовими потоками тощо.

Одним із найважливіших чинників, які впливають на формування та реалізацію державної політики у сфері економічної безпеки, є природоресурсний потенціал регіонів. Кабінетом Міністрів України затверджена Концепція реформування місцевих бюджетів, схвалена розпорядженням від 23 травня 2007 р. № 308-р. Однак вона не враховує рентних механізмів для розвитку регіонів. Для вдосконалення чинної Концепції ми пропонуємо чітко розмежувати право власності на природні ресурси між державою та її регіонами.

Удосконаленню рентних відносин при реформуванні місцевих бюджетів будуть сприяти такі заходи: розмежувати власність на природні ресурси між державою та регіонами; запровадити диференційований підхід при оцінюванні родовищ корисних копалин; використовувати рентні механізми при оподаткуванні; відповідно до диференційованого підходу обмежити вилучення фінансових ресурсів до державного бюджету, а залучати їх до вирішення частини проблем на регіональному рівні; розробити методику обрахунку єдиного платежу за користування надрами з визначенням його розподілу між бюджетами та чітко регламентувати частку платежу, яка повинна використовуватися на еколого-геологічні потреби.

Зазначена Концепція в завданні 1 "Зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування" не враховує передачі бюджетних повноважень та вирішення питань щодо надходження коштів до місцевих бюджетів у належних розмірах та відповідно до економічної суті повноважень. Тільки за умов забезпечення фінансовими ресурсами (власними та закріпленими) місцева влада спроможна якісно та своєчасно виконувати покладені на неї Конституцією та центральною владою країни функції управління. З урахуванням всього вищенаведеного ми пропонуємо таке формулювання завдання 1 Концепції: зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування передбачає передачу бюджетних повноважень та вирішення питань щодо надходження коштів до місцевих бюджетів у належних розмірах та відповідно до економічної суті повноважень.

Жорсткість бюджетних обмежень відносно неефективно працюючих підприємств має доповнюватися проведенням адекватної соціальної політики й створенням інститутів соціального захисту, що передбачає включення соціальної політики в механізм економічного зростання, створення стабільних у довгостроковій перспективі систем інститутів соціального захисту, насамперед, пенсійної системи, системи забезпечення прожиткового мінімуму, системи страхування на випадок безробіття.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки шляхом визначення теоретичних підходів та заходів, що сприяють підвищенню її ефективності. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Визначено, що державна політика прямо впливає на рівень ділової активності й масштаби господарської діяльності, визначаючи можливість її динамічного та збалансованого розвитку для забезпечення економічної безпеки національної економіки. Проведений аналіз свідчить, що більшість заходів не реалізується, багато найважливіших урядових документів не проходять необхідної експертизи з погляду економічної безпеки, і, незважаючи на контури стратегії економічної безпеки, що сформувалися, роботи в цій сфері украй недостатні. Відповідно до цього в дисертації уточнено сутність державної політики у сфері економічної безпеки через її визначення як ресурсної складової національної безпеки.

2. Державна політика повинна здійснюватись на основі державної стратегії забезпечення економічної безпеки. З урахуванням вимог часу до стратегії економічної безпеки включено: характеристику зовнішніх і внутрішніх загроз економічної безпеки як сукупності умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особи, суспільства і держави; визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки й забезпечують захист життєво важливих інтересів країни; механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів на основі застосування всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів дії.

3. Запропоновано методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки, що складаються з блоків: моніторинг стану економіки (діагностика загроз економічній безпеці, виявлення випадків, коли фактичні параметри економічного розвитку відхиляються від порогових значень економічної безпеки, та визначення цих порогових значень), прогноз (розробка прогнозів соціально-економічного розвитку й оцінювання в рамках цих прогнозів показників, які визначають економічну безпеку держави), реалізація державної стратегії (розробка заходів, методів і механізмів щодо забезпечення економічної безпеки країни).

4. Обґрунтовано, що інвестиційна складова повинна лежати в основі забезпечення економічної безпеки, оскільки зростання інвестицій покликане стимулювати економічну активність, зростання попиту, а це, у свою чергу, зумовить підвищення зайнятості і збільшення національного доходу, тобто реалізацію національних інтересів.

Основним чинником забезпечення економічної безпеки є економічне зростання. Виділені такі чинники, що впливають на економічне зростання: інвестиційний попит, конкуренція, інновації і швидкість їх упровадження, управління й організація праці, кваліфікація працівників, якість продукції, що випускається, зайнятість населення.

5. В Україні Концепція національної безпеки України відзначає межі існування національних інтересів. Відповідно до Концепції, економічна безпека є найважливішою якісною характеристикою економічної системи. Реалізація державної політики у сфері економічної безпеки в Україні полягає не тільки в захищеності національних інтересів, а й у готовності і здатності інститутів влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економіки, підтримці соціально-політичної стабільності суспільства. Ці позиції зазначені в Державній стратегії економічної безпеки.

6. В Україні загрози економічній безпеці, на які має бути спрямована державна політика, можна поділити на внутрішні та зовнішні. Серед внутрішніх найбільш суттєвими є структурна деформованість економіки, її низька конкурентоспроможність, посилення сировинної спрямованості, низька інвестиційна активність, криміналізація економіки й корупція в органах державної влади, непослідовність і неузгодженість дій центральних економічних відомств. Серед зовнішніх загроз виділено завоювання іноземними фірмами ринку України; переважання сировинних товарів в українському експорті; високий рівень зовнішнього боргу; відплив капіталу за кордон; дії іноземних спецслужб щодо дестабілізації економічної, соціальної й політичної обстановки в Україні.