Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Інвестиційне забезпечення стратегічних планів розвитку промислових підприємств»

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(добувна промисловість)

Панкова Марина Михайлівна

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Донецькому університеті економіки та права.

Науковий керівник ?кандидат економічних наук, доцент

Берсуцький Антон Якович,

Донецький університет економіки та права, перший проректор університету.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Булєєв Іван Петрович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач відділу проблем економіки підприємств;

доктор економічних наук, доцент

Павленко Ірина Ігорівна,

Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри менеджменту.

Захист відбудеться 17 квітня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 14 березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан виробничо-господарської діяльності промислових підприємств характеризується істотною зміною умов їх функціонування, що пов'язано з розвитком товарно-грошових відносин, різноманітністю форм власності, конкуренцією, збільшенням рівня ризику. Такий стан вимагає відповідного механізму управління виробничо-господарською діяльністю підприємства та методів реалізації його основних функцій.

Організаційною основою відновлення виробничої бази, розвитку промислових підприємств, поліпшення фінансово-економічного стану є стратегічне планування, формування планів розвитку підприємств. Найбільш важливу роль у цьому відіграють питання інвестиційного забезпечення планів і програм розвитку. Проблемам теорії, методології та практики стратегічного планування і фінансування реалізації інвестиційних проектів і програм розвитку підприємства присвятили свої наукові праці вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: Р.Л. Акофф, О.І. Амоша, І. Ансофф, А.Я. Берсуцький, І.П. Булєєв, О.Ф. Гойко, А. Зелль, М.М. Лепа, О.О. Пересада, М.Д. Прокопенко, В.М. Хобта, М.Г. Чумаченко. У той же час не знаходить належного вирішення комплексний, системний підхід до розробки програм розвитку підприємств, інвестиційного забезпечення їх реалізації, обґрунтування джерел інвестиційних ресурсів і їх оптимальної структури. Недостатньою комплексністю відрізняються наявні розробки щодо потенційних джерел інвестиційних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів і планів розвитку підприємства, оптимізації їх структури, оцінки інвестиційних ризиків і надійності. Це викликає необхідність проведення подальшого дослідження питань стратегічного планування розвитку підприємств і фінансового забезпечення їх інвестиційних проектів і програм для розробки дієвого науково-практичного апарату, що забезпечує високий рівень обґрунтованості прийнятих рішень.

Актуальність і значущість проблеми вибору інвестиційних джерел і фінансового забезпечення стратегічних планів розвитку підприємств, а також недостатня розробка її вирішення обумовили вибір теми дисертації, її мету та задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у Донецькому університеті економіки та права відповідно до науково-дослідної теми “Фінансово-кредитний механізм забезпечення економічного зростання в Україні” (2004-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U000478), у рамках якої автором визначено особливості планування розвитку підприємств у сучасний період, методи формування планів розвитку, проаналізовано стан техніко-технологічної бази підприємств і фінансове забезпечення реалізації інвестиційних проектів і програм розвитку підприємств. За результатами дослідження автором розроблено науково-практичні рекомендації щодо формування оптимальної структури джерел інвестиційних ресурсів для фінансового забезпечення інвестиційних проектів розвитку підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування науково-методичного інструментарію вибору оптимальних рішень і розробка рекомендацій щодо вибору джерел ресурсів для забезпечення інвестиційних проектів розвитку промислових підприємств. Для досягнення обраної мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

визначено особливості стратегічного планування на підприємствах України;

систематизовано основні принципи і методи формування планів розвитку підприємств;

узагальнено методичні основи розробки інвестиційних проектів і програм розвитку підприємств;

проаналізовано стан і фінансове забезпечення реалізації інвестиційних проектів на підприємствах України;

деталізовано й оцінено джерела інвестиційних ресурсів для реалізації планів розвитку підприємств;

запропоновано модель формування оптимальної структури інвестицій у розвиток підприємства;

розроблено методи оцінки інвестиційних ризиків і методичні рекомендації щодо підвищення надійності й оптимальності інвестиційних проектів розвитку підприємств;

розроблено бізнес-план промислового підприємства ДВАТ “Шахта Білицька” ДХК “Добропіллявугілля”.

Об'єктом дослідження є процес розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства на базі економічно обґрунтованих рішень із реалізації інвестиційних проектів.

Предмет дослідження - механізм інвестиційного забезпечення стратегічних планів розвитку промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведеного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та управління, наукові праці й методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів із питань підвищення ефективності господарської діяльності промислових підприємств.

У процесі дослідження було використано загальнонаукові методи пізнання, формальної та діалектичної логіки, якісного аналізу й синтезу (для уточнення економічної сутності стратегічного планування, інвестиційного забезпечення, визначення його ролі в загальній системі управління капітальними вкладеннями); системного підходу (при виділенні основних етапів розробки інвестиційних програм і проектів); економіко-математичного моделювання (у процесі розробки рекомендацій щодо формування оптимальної структури інвестиційних джерел, формування інвестиційного бюджету, оцінки якості інвестиційних програм підприємства).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України з питань інвестицій, функціонування і розвитку підприємств, офіційні дані Держкомстату України, звітна і проектна документація окремих вуглевидобувних підприємств Мінвуглепрому України, результати авторських досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку методичних основ і практичних рекомендацій зі стратегічного планування на підприємствах на основі вибору й оптимізації структури та обсягів джерел інвестиційних ресурсів і зводиться до такого:

уперше розроблено концепцію забезпечення розвитку промислового виробництва, яка дозволяє оптимізувати структуру й обсяги необхідних інвестиційних ресурсів і обумовлює ефективне виконання стратегічних планів підприємства;

удосконалено: інвестиційний промисловий підприємство

методичний підхід до планування розвитку вуглевидобувних підприємств в українській економіці, який ураховує техніко-економічний стан підприємства та можливості його реструктуризації;

процедуру формування планів розвитку підприємства на основі обґрунтування набору адекватних інструментів прийняття рішень залежно від умов господарювання стратегічних об'єктів і цілей розвитку, що дає можливість одержувати більш реальні планові показники;

методичний підхід до системи обліку та звітності шляхом використання у планових розрахунках поряд з економічною також податкової амортизації, що дозволяє деталізувати складові елементи й урахувати різні методичні підходи до формування узагальнюючих економічних характеристик;

дістали подальшого розвитку:

пропозиції щодо використання нових перспективних джерел інвестиційних ресурсів, які можуть включати кошти, одержані на фінансовому ринку, і застосування приватного та іноземного капіталів, що розширює масштаби інвестиційного потенціалу підприємства;

рекомендації щодо оцінки інвестиційних ризиків шляхом виявлення найбільш впливових на результат вихідних показників і визначення їх критичних значень, що сприяє підвищенню ефективності й надійності інвестиційних рішень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації рекомендацій щодо стратегічного планування розвитку підприємств, використання яких забезпечує ефективну стратегію розвитку на базі включення потенціалу інвестиційних ресурсів, що сприяє вирішенню питань зміцнення ринкових позицій підприємства.

Практична значущість результатів дисертаційної роботи і можливість їх використання в господарській діяльності підприємств підтверджується відповідними довідками: Міністерства вугільної промисловості України (№ 04-02/605 від 19.07.2006 р.); ВП “Шахта Білицька” ДП “Добропіллявугілля” (№ 3662 від 20.11.2006 р.).

Окремі положення дисертації використано в навчальному процесі Донецького університету економіки та права (довідка № 2.01-213/1 від 14.05.2007 р.) при викладанні дисциплін “Економіка та організація інвестиційної діяльності”, “Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним дослідженням, усі результати одержано автором роботи самостійно. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій. Особистим внеском дисертанта в цих роботах є обґрунтування лізингу як одного з найважливіших джерел інвестиційних ресурсів розвитку підприємства, формулювання та обґрунтування комплексу умов для активізації діяльності організованого ринку цінних паперів як інвестиційного ресурсу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, викладені в дисертації, були представлені й одержали схвалення на трьох міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”
(м. Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2002 р.); “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, ДонНУ, 2002 р.), “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних і фінансових ринках” (м. Дніпропетровськ, ДНУ, 2006 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дисертаційної роботи відображено в 10 наукових публікаціях, із них 7 статей у спеціалізованих наукових виданнях, 3 ? у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 5,0 д.а., із них особисто авторові належить 4,1 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 9 додатків на 11 сторінках, списку використаних джерел із 172 найменувань на 14 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 189 сторінках, робота містить 44 таблиці, 7 рисунків.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретичні основи планування розвитку промислових підприємств” визначено сутність, особливості, принципи та методичні основи формування інвестиційних програм і проектів підприємств.

Трансформація умов господарювання визначила зміну ролі, місця і задач стратегічного планування, що є організаційною основою всього процесу підготовки і реалізації інвестиційного проекту підприємства. Планування розвитку підприємства - це процес вибору напрямку його руху, методів і засобів, які треба використовувати для досягнення його головної мети. Однією з основних рис стратегічного планування є необхідність і можливість вибору серед альтернатив. Важливою складовою частиною системи стратегічного планування на підприємстві є планування інвестицій, розподіл ресурсів і вибір організаційних, технологічних і економічних рішень, що забезпечують досягнення поставлених у плані розвитку цілей. Вибір напрямів вкладення коштів необхідно здійснювати у взаємозв'язку з можливими умовами їх фінансування, технічним рівнем виробництва, умовами збуту виробленої продукції.

Однією з основних стратегій розвитку підприємства, що забезпечують зростання економіки країни, є стратегія формування техніко-технологічного відновлення виробництва, технічного розвитку підприємства, а основною формою реалізації стратегії технічного розвитку підприємства є технічне переозброєння виробництва. Технічний розвиток підприємства треба здійснювати переважно на використанні коштів, сформованих за рахунок ефективного його господарювання. Залучення позикових коштів обмежується реальним рівнем організації економічних і управлінських процесів.

У даний час розвиток економіки України характеризується незначним поліпшенням стану і результатів господарської діяльності великої частини промислових підприємств. Цей факт можна проілюструвати динамікою одного з основних узагальнюючих показників, що характеризують результативність роботи підприємств, ? рівня рентабельності промислової продукції. За роки незалежності в цілому по промисловості цей показник знизився більш ніж у 5,4 раза. У 1997-1999 рр. спостерігалося незначне зростання рентабельності продукції в цілому й по окремих галузях промисловості, проте у 2000-2003 рр. відбулося зниження цього показника, а починаючи із 2004 р. цей показник підвищився.

Слід зазначити, що таке становище підприємств України значною мірою обумовлено станом факторів виробництва: використанням фізично зношених і морально застарілих основних фондів, наявністю енерго- і матеріалоємних виробничих процесів. Ступінь фізичного і морального зносу основних виробничих фондів у промисловості в середньому досягає 60-80%, коефіцієнт їх відновлення за останні п'ять років не перевищував 7,5%. У той же час можливості інвестування обмежені низькими результатами господарювання, відсутністю власних коштів, високою мірою ризикованості капіталовкладень.

Протягом останніх років мала місце тенденція зниження обсягів капітальних вкладень. Якщо в 1991 р. ці обсяги знизилися порівняно з 1990 р. на 7,1%, то в 1997 р. ? на 79,3%. І хоча з 1998 р. спостерігається зменшення темпів падіння обсягів інвестицій, у 2005 р. обсяг капітальних вкладень склав лише 56,8% капіталовкладень 1990 р.

Такий стан свідчить про недостатню ефективність використовуваних методів управління інвестиційною діяльністю і загострює проблему їх удосконалення. Значною мірою вказаний недолік пов'язаний зі швидкою зміною умов господарювання підприємств і вповільненою трансформацією відповідних методів управління. Вирішення даної проблеми можливе на основі приведення у відповідність методів управління інвестиціями сформованим умовам їх здійснення. Насамперед це стосується планування інвестиційної діяльності, роль і місце якої в загальній системі управління в умовах ринкової економіки зазнали істотних змін.

Удосконалення процесу планування можливе на основі використання інвестиційних інструментів з урахуванням реальних умов господарювання. Специфіка діяльності більшості промислових підприємств, що здійснюють довгострокові проекти, вимагає застосування динамічних розрахунків, які враховують зміну вартості грошей у часі. На стадії планування має бути забезпечена реальна оцінка ефективності інвестиційного проекту виходячи з різних критеріїв, вибір яких визначений цілями здійснення капіталовкладень. Вибір напрямів вкладення коштів необхідно здійснювати у взаємозв'язку з можливими умовами фінансування, технічним рівнем виробництва, напрямами збуту виробленої продукції.

Планування розвитку підприємства, включаючи обґрунтування інвестиційної програми, базується на урахуванні закономірностей в економічному поводженні організацій, що забезпечує високий ступінь точності їх застосування. Стратегічне планування спирається на принципи, що формуються виходячи з дії законів розвитку об'єкта планування, а також практики планування. Ці принципи визначають задачі та напрями формування планів, можливості виконання планових задач. Для розробки якісних планів, що відповідають реальним умовам господарювання, у роботі визначено принципи (реальність, збалансованість, гнучкість, комплексність, альтернативність, адаптивність та ін.), методи (соціально-економічного аналізу, прямих економічних розрахунків, балансовий метод, економіко-математичні методи і моделі, методи системного аналізу і синтезу) і види (залежно від об'єкта, мети, часової орієнтації, горизонту планування та ін.) планування інвестицій для реалізації плану розвитку підприємства. Процес планування інвестицій у розвиток підприємства визначається як логічна послідовність, взаємоузгодження й обґрунтованість процедур щодо вирішення задач підготовки і реалізації інвестиційних проектів і програм, до складу структурних елементів яких входять: система цілей інвестування, обсяг і структура наявних ресурсів, узгодження потреб у ресурсах з їх наявністю; вибір оптимальних напрямів вкладення ресурсів (див. рисунок).

Фінансову основу здійснення плану розвитку підприємства становить інвестиційна програма, яка внаслідок реформаційного періоду має специфічний характер. Непослідовність переходу до ринкових відносин є причиною загального для всіх підприємств зниження джерел фінансування. Бюджетне фінансування інвестицій у розвиток підприємств гранично скоротилося, основне джерело власних інвестиційних ресурсів підприємства - амортизаційний фонд - втратило свою роль, прибуток підприємства виявився також недоступним джерелом через збитковість багатьох підприємств. Банківські кредити є малодоступними через дуже високі відсотки. Нестабільність економіки України перешкоджає вкладенню коштів іноземними інвесторами. Крім того, відсутній чіткий механізм взаємодії між управлінськими структурами всіх рівнів, немає методики побудови системи фінансування інвестиційних проектів, система банківського кредитування недосконала, а існуюча законодавча та нормативно-правова база не стимулює інвестора і не знижує інвестиційних ризиків.

Основні напрями інвестиційного забезпечення планів розвитку промислових підприємств, техніко-технологічного відновлення їх основних фондів шляхом реконструкції та технічного переозброєння визначаються необхідністю вирішення зазначених проблем.

Здійснення будь-якого інвестиційного проекту можливе тільки за умови наявності фінансових ресурсів. Тому планування інвестиційного забезпечення має бути взаємозалежне як при вирішенні питань фінансового забезпечення, так і при формуванні джерел фінансування при підготовці та реалізації проекту. У даний час існує значна кількість джерел фінансування інвестицій, що відрізняються умовами їх залучення. Тому вибір тих або інших джерел і обсяги їх фінансування вимагають всебічного обґрунтування ефективності їх використання.

Для формування ефективних інвестиційних стратегій промислових підприємств необхідно, щоб величина реально доступних інвестиційних коштів була достатньою для здійснення мети. Необхідно підкреслити, що йдеться не про відсутність коштів, а про те, що їх джерела в даний час малодоступні через несприятливий інвестиційний клімат і недосконалу системи державних гарантій надійності договірних зобов'язань стосовно інвестора.



Рисунок. Основні етапи процесу планування інвестицій у розвиток підприємства

У другому розділі “Інвестиційне забезпечення реалізації планів підприємств” обґрунтовано, що економічний процес розвитку промислових підприємств здебільшого визначається вибором і фінансовим забезпеченням програм розвитку, тобто інвестиційними ресурсами.

Стратегічна програма розвитку підприємства - це сукупність цілей, шляхів і засобів для його ефективного розвитку та функціонування.

У сьогоднішній період розвитку економіки України є величезний розрив між потребами в інвестиційних ресурсах і можливостями їх реалізації для розвитку підприємств. У цих умовах виникає проблема дослідження всіх потенційних джерел інвестиційних ресурсів, визначення умов їх активізації та розробки методів акумулювання для забезпечення планів розвитку підприємств.

Аналіз стану фінансового забезпечення розвитку промислових підприємств свідчить, що вихід із кризи і підйом економіки країни вимагають прийняття адекватних рішень, спрямованих на прискорення інвестиційних процесів. Закріплення економічної стабілізації та відновлення промислового виробництва вимагають активної стратегічної політики, обґрунтованого довгострокового стратегічного курсу, спрямованого на створення, нарощування та ефективність використання наукового і технічного потенціалу підприємств відповідно до національних потреб. Вихід із кризи можливий лише шляхом поновлення і активізації відтворювальних процесів за умови мобілізації та ефективного використання інвестиційних ресурсів.

При плануванні фінансового забезпечення планів розвитку підприємств унаслідок невідповідності потреб і можливостей необхідне проведення досліджень щодо вибору найбільш ефективних напрямів капітальних вкладень, оцінки ефективності інвестицій. Із цією метою проведено аналіз активності інвестиційної діяльності на вугільних шахтах.

Спостерігається негативна тенденція у відтворювальній структурі інвестицій в основний капітал вугільної промисловості. Починаючи з 2000 р. зменшувалася частина інтенсивних інвестицій - вкладень у технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств. Характерною рисою відтворювальних процесів у вугільній промисловості є значний обсяг інвестицій в основний капітал, спрямованих на підтримку потужностей на діючих підприємствах, що в окремі роки досягає більше 40% від загального обсягу інвестицій в об'єкти виробничого призначення.

Аналіз причин, через які повільно здійснюється відновлення і розвиток підприємств вугільної промисловості, дозволив визначити ряд заходів для фінансового забезпечення розвитку вуглевидобувних підприємств, основними з яких є: забезпечити державну фінансову підтримку розробки і реалізації планів розвитку вуглевидобувних підприємств; активізувати участь держави в інвестуванні інвестиційних програм і проектів технічного відновлення на основі обґрунтованих пріоритетів, розробки цільових комплексних програм по об'єктах господарювання, конкретизація яких має завершитися розробкою бізнес-планів; розробити методологічні та методичні положення формування і використання фінансово-кредитного механізму забезпечення техніко-технологічного відновлення шахт фінансовими ресурсами із застосуванням бюджетних, кредитних методів, самофінансування, лізингу; створити умови для залучення альтернативних джерел фінансування технічного розвитку шахт, одним із яких може бути створення спеціального інвестиційного фонду для закупівлі високопродуктивної техніки у вітчизняних виробників вугільного устаткування; створити оптимальну систему оподаткування шахт для забезпечення їх беззбитковості; здійснити регулювання амортизаційної та цінової політики при проведенні індексації основних фондів.

Стосовно об'єкта інвестування джерела фінансування технічного розвитку промислових підприємств поділяються на власні й залучені, а залежно від суб'єкта інвестування виділяються державні, приватні й іноземні джерела.

Визначено, що для активізації прибутку як джерела фінансування розвитку підприємств необхідні: створення умов інвестування розвитку підприємств із прибутку шляхом податкового стимулювання вкладення капіталу в інвестиційні проекти; надання державних субсидій і дотацій підприємствам, що займаються інноваційною діяльністю; упровадження практики зменшення оподатковуваного прибутку на витрати підприємств із фінансування інвестиційних програм розвитку, науково-дослідні та конструкторські роботи; розширення податкових інвестиційних пільг і розробка методики оцінки інвестиційних проектів для подальшого надання їм податкових пільг шляхом звільнення від оподаткування ресурсів для фінансування розвитку підприємства.

Проведений аналіз свідчить, що в даний час амортизація як найважливіше власне інвестиційне джерело перестала бути діючим джерелом відтворення основних фондів. Декларування розширення прискореної амортизації не дало позитивних результатів через кризову економічну ситуацію в країні. Має місце зменшення обсягів амортизації внаслідок спроб підприємств у такий спосіб зменшити собівартість і ціни на свою продукцію. Зниження рівня амортизації стало причиною уповільнення темпів вибуття основних фондів, їх відтворення і нагромадження, тобто темпів розвитку підприємств. Для надання амортизаційним відрахуванням провідної ролі у формуванні й використанні власних інвестиційних ресурсів на відновлення діючої виробничої бази пропонується ряд заходів, основними з яких є: надання підприємствам усіх форм власності права самостійного формування і використання амортизаційного фонду за його цільовим призначенням - на відновлення виробничих фондів; установлення норм амортизаційних відрахувань виходячи з оптимальних строків корисного використання основних фондів; коригування норм амортизаційних відрахувань об'єктів основних засобів із введенням коригувальних коефіцієнтів, що враховують специфіку умов та інтенсивність використання; оподаткування коштів амортизаційних фондів у випадку, якщо вони спрямовуються не на відтворення основного капіталу; надання права суб'єктам господарювання самостійно встановлювати оптимальні строки корисного використання об'єктів основних засобів на основі застосування методів експертної оцінки й економіко-математичного моделювання.

Обґрунтовано, що формуванню фінансових ресурсів у трансформаційній економіці України сприяють банківські установи, які збільшують обсяги залучених грошових ресурсів і кредитування підприємств та організацій реального сектору. Особливої значущості банківське кредитування набуває при здійсненні інвестиційної діяльності, оскільки підприємницькі структури, що не мають достатніх фінансових ресурсів для подальшого розвитку або відновлення виробничого потенціалу, вимагають фінансової підтримки. Комерційні банки, здійснюючи кредитування, виходять із задоволення інтересів банку, його акціонерів, вкладників і клієнтів банку з урахуванням інтересів держави.

Починаючи з 1996 р. спостерігаються позитивні зрушення у структурі кредитного портфеля: частка короткострокових позик зменшується за кредитами, наданими в національній валюті, а частка довгострокових кредитів збільшується (табл. 1).

Таблиця 1. Структура кредитного портфеля комерційних банків України по строках надання кредитів і валюті за 1996-2005 рр., %

Роки	Короткострокові кредити	Довгострокові кредити
	Усього	У тому числі	Усього	У тому числі
		у національній валюті	в іноземній валюті		у національній валюті	в іноземній валюті
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005	88,9 89,4 81,6 77,6 82,1 78,3 71,7 56,0 45,8 38,2	68,6 67,4 50,0 40,0 45,1 45,8 44,3 37,0 30,3 27,5	20,3 22,0 31,6 37,6 37,0 37,0 32,5 27,4 15,5 10,7	11,1 10,6 18,4 22,4 17,9 21,7 28,3 44,0 54,2 61,8	6,6 3,8 7,6 8,5 8,4 9,8 13,7 21,1 27,5 29,1	4,5 6,8 10,8 13,9 11,9 11,9 14,6 22,9 26,7 32,7

Аналіз діяльності банків у сфері інвестицій показав, що для активізації інвестиційної діяльності банків як найважливішого джерела залучених фінансових ресурсів у розвиток підприємств необхідно: усунути територіальні диспропорції та підвищити ефективність діяльності банків у сфері інвестицій шляхом посилення ролі й можливостей регіональних банків, що буде сприяти стабільному розвитку банківської системи України і посиленню її впливу на економічний підйом у кожному регіоні; розробити оптимальні структури кредитного портфеля за умов зменшення сумнівних і проблемних кредитів і збільшення частини довгострокових кредитів, а також позичок, спрямованих в інвестиційну діяльність; надати довгострокові інвестиційні кредити інноваційно активним суб'єктам господарювання; заохотити комерційні банки до вкладення інвестицій у цінні папери шляхом розширення досвіду зарубіжних країн із податкового стимулювання інвестицій в акції; повністю або частково звільнити від податку на доходи від акцій малих інвесторів-банків, від податку на прибуток ? великих інвесторів-банків; надати податковий кредит для сплати податків на доходи від акцій.

Активізація процесів залучення фінансових ресурсів у розвиток підприємств постійно вимагає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Цей процес у ринковій економіці здійснюється на ринку фінансових ресурсів, зокрема на ринку цінних паперів. В економічній системі України ринок цінних паперів забезпечує акумулювання тимчасово вільних коштів для інвестування розвитку підприємств.

В Україні функціонує змішана модель ринку цінних паперів. Банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так і торговельною діяльністю із цінними паперами. Однак відповідно до вимог Національного банку України діють обмеження щодо інвестицій банків в акції, у корпоративні боргові зобов'язання, вкладень в асоційовані та дочірні компанії. Інвестиції банків в акції та корпоративні боргові зобов'язання визначаються як високоризикові операції, до яких застосовується коефіцієнт ризику 100%, у зв'язку із цим підвищуються вимоги до розміру банківського капіталу.

У 2006 р. порівняно з 2001 р. (табл. 2) обсяг випуску акцій суб'єктами ринку збільшився більш ніж у 3,5 раза. За період 2001-2006 рр. спостерігається збільшення зареєстрованих випусків акцій усіма суб'єктами ринку. Найбільше, майже у 75 разів, зріс обсяг випуску акцій, здійснюваний страховими компаніями, майже у 20 разів ? комерційними банками, у 22,4 раза ? закритими акціонерними товариствами.

Аналіз розвитку ринку цінних паперів України свідчить, що відбуваються певні якісні зрушення (зростає кількість акціонерних товариств, збільшується обсяг емісії цінних паперів), що не завжди супроводжуються якісним поліпшенням.

Таблиця 2. Обсяг випуску цінних паперів, на початок року, млрд. грн.

Види цінних паперів	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Усього у тому числі Донецька обл.	53,0 14,9	67,5 16,0	88,8 21,3	113,9 23,0	147,8 28,2	291,08 х
Акції у тому числі Донецька обл.	35,1 6,2	42,1 7,0	57,8 7,7	69,5 8,9	81,9 9,7	125,44 х
Облігації у тому числі Донецька обл.	0,65 0,01	1,3 0,05	1,8 0,13	9,7 0,2	11,7 0,5	33,77 х

Обґрунтовано, що з метою створення умов для активізації діяльності організованого ринку цінних паперів як джерела інвестиційних ресурсів у розвиток підприємств необхідні: організація розміщення та обігу на організованому ринку України корпоративних облігацій виробничих підприємств і банків; випуск регіональних і муніципальних облігацій із залученням організованого ринку торгівлі цінними паперами; упровадження на організованому ринку цінних паперів торгівлі вторинними цінними паперами; створення необхідних умов для залучення в регіони України не тільки стратегічних інвесторів, а і портфельних, котрі купують акції акціонерних товариств винятково з метою одержання поточного доходу або збільшення свого капіталу в майбутньому.

Установлено, що одним із перспективних методів формування позикового капіталу і на його основі фінансування розвитку підприємств різних галузей економіки є лізинг, оскільки він дає нові можливості доступу до світових науково-технічних досягнень і є новітньою формою забезпечення галузей економіки технічними засобами виробництва.

В Україні присутні всі передумови для швидкого розвитку лізингу в усіх галузях економіки. У промисловості процес становлення і розвитку лізингових відносин почато значно раніше, а в галузі транспорту і будівництва цей механізм уже досить добре відпрацьовано.

У третьому розділі “Рекомендації щодо формування інвестиційних проектів підприємства” визначено, що рівень відновлення і розвитку виробництва й ефективність роботи підприємства в цілому залежать від рівня управління ним і якості прийнятих рішень на етапі формування інвестиційного забезпечення. В умовах обмеженої державної підтримки промисловим підприємствам доцільно орієнтуватися в основному на власні й залучені кошти. Установлено, що існує взаємозв'язок між обсягом власних інвестиційних ресурсів підприємства (амортизаційні відрахування, прибуток, нагромадження, резервні фонди) і загальним обсягом інвестицій, які можуть бути реалізовані на підприємстві.

Рішення щодо обсягів інвестицій тісно пов'язані із “внутрішнім” нагромадженням капіталу, тобто з валовими заощадженнями підприємств. Виникає потреба не тільки інвестувати власні кошти, але і звертатися за додатковими ресурсами на ринок позикових капіталів, що стає можливим у результаті збільшення власних капіталів. Обґрунтовано, що валові заощадження розширюють межі можливостей самофінансування інвестиційних проектів, зберігаючи на прийнятному рівні співвідношення між власними і позиковими коштами.

При пошуку оптимального співвідношення між власними і позиковими ресурсами, призначеними для фінансування інвестиційного проекту, доцільно використати ефект фінансового важеля (левериджу), який визначається зростанням прибутковості (рентабельності) власного капіталу за рахунок використання позикових джерел фінансування. Розрахунки по інвестиційному проекту щодо механізації лави ВАТ “Шахта “Красноармійська-Західна” ДХК “Макіїввугілля” підтверджують ефект фінансового левериджу: із використанням позикових коштів рентабельність власних коштів, вкладених у проект, склала 55%, а якби шахта використала тільки власні кошти для фінансування проекту, величина рентабельності була би 43%.

Залучаючи сторонні ресурси, підприємство має можливість реалізувати більші інвестиційні проекти, і якщо прийняти ризик у межах запасу позикової спроможності (різниці між рентабельністю та ставкою відсотка за кредит), імовірність того, що зобов'язання перевищать надходження, є досить низькою.

Ефект фінансового левериджу застосовується також для визначення раціонального співвідношення між власними і позиковими коштами при фінансуванні інвестиційної діяльності промислового підприємства, що дозволяє визначити безпечний для його автономності та платоспроможності обсяг залучення сторонніх інвестиційних ресурсів.

Для того щоб ефект фінансового левериджу мав найбільше значення, слід при запланованому рівні рентабельності інвестиційного проекту й необхідному обсязі інвестиційних ресурсів знайти таке співвідношення між позиковими та власними ресурсами, щоб запас позикової спроможності не набував критичного (близького до нуля) значення.

Одним з основних документів, необхідних для залучення інвесторів, є бізнес-план, в якому даються детальні прогнози щодо роботи підприємства в майбутньому, після реалізації інвестиційного проекту, що забезпечуватиме його прибутковість і окупність капітальних вкладень. Для розробки бізнес-плану обов'язковим є дослідження інвестиційних ризиків, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту й обумовлені невизначеністю економічної ситуації. Інвестиційний ризик визначає імовірність виникнення передбачених фінансових втрат у зв'язку з невизначеністю умов інвестиційної діяльності. У роботі удосконалено класифікацію інвестиційних ризиків за основними ознаками (табл. 3).

Таблиця 3. Класифікація інвестиційних ризиків

За сферами прояву	За джерелами виникнення	За формами інвестування	За факторами, що сприяють виникненню
1. Економічний: діловий; фінансовий; інфляційний; ліквідності; процентний 2. Технічний 3. Політичний 4. Соціальний 5. Екологічний	1. Систематичний 2. Диверсифікований	1. Реального інвестування 2. Фінансового інвестування	1. Макроекономічні 2. Мікроекономічні: періоду проектування і будівництва; експлуатаційного періоду: а) виробничі б) ринкові

Узагальнення методів оцінки інвестиційних ризиків для промислових підприємств України дозволило запропонувати аналітичну модель визначення вірогідних характеристик ризику проекту на основі аналізу ймовірнісних розподілів потоків платежів. Визначивши розподіл імовірностей для кожного елементу потоку платежів за допомогою рівнянь (1-4), можна розрахувати очікувану величину чистих надходжень готівки M(CF) і чисту сучасну вартість проекту NPV і оцінити її можливі відхилення. Проект із найменшою варіацією буде менш ризиковим.

, (1)

, (2)

, (3)

, (4)

де M(CF_t ) ? очікуване значення потоку платежів у періоді t;

CF_it ? i-й варіант значення потоку платежів у періоді t;

m ? кількість передбачуваних значень потоку платежів у періоді t;

P_it ? імовірність значення потоку платежів у періоді t;

? стандартне відхилення потоку платежів від очікуваного значення в періоді t.

Основною задачею в оцінці ризику є виявлення факторів, які найбільше його посилюють, щоб мати можливість управляти ризиком. Управління ризиком - це процес підготовки і реалізації заходів, що мають на меті знизити небезпеку помилкового рішення та зменшити можливі негативні наслідки в ході реалізації ухвалених рішень. Вирішення цієї проблеми пов'язане з використанням інструментів впливу на його запобігання та обмеження. Управління інвестиційним ризиком ґрунтується на концепції прийнятного ризику, що базується на можливості раціонального впливу на рівень ризику й доведення його до прийнятного значення. У реальних ситуаціях можуть використовуватися різні методи зниження рівня ризику, які показано в табл. 4.

Таблиця 4. Методи управління ризиком

Запобігання появі можливих ризиків	Зниження впливу ризику
	Передача	Диверсифікація	Резервування	Об'єднання
1. Передбачення 2. Запобігання 3. Відмовлення	1. Через укладення контракту 2. Через організаційну форму бізнесу	1. Концентрична 2. Горизонтальна 3. Територіально-галузева	1. Страхові фонди 2. Лімітування 3. Премії за ризик	Злиття фірм

Фінансові інвестиційні ризики можна знизити шляхом створення інвестиційного портфеля, перерозподілу ризиків між контрагентами, що не спеціалізуються на страхуванні, фінансової оренди (лізингу), страхування ризиків, хеджування, резервування. Усі методи зниження ризику мають переваги і недоліки; серед них найбільш універсальним і результативним є хеджування, однак в умовах економіки нашої країни доцільніше застосовувати контрактний трансфер і резервування або самострахування через простоту реалізації, хоча вони є менш результативними. Для ефективного управління інвестиційними проектами, підвищення безпеки їх реалізації та зниження ризику доцільне комплексне використання фінансових методів і важелів.

На базі проведених досліджень розроблено бізнес-план інвестиційного проекту ДВАТ “Шахта Білицька” ДХК “Добропіллявугілля”, реалізація якого дозволить збільшити обсяг виробництва вугільного концентрату на 19% і одержати середньорічний чистий прибуток не нижче 10 млн. грн.

Висновки

Основна концепція проведеного дослідження полягає в розробці комплексного підходу до обґрунтування і реалізації стратегічних планів розвитку підприємств на основі вибору джерел інвестиційних ресурсів і оптимізації їх структури й обсягів, що забезпечують реалізацію інвестиційних проектів розвитку підприємств.

На теоретичному рівні доведено, що стратегічне планування при трансформації умов господарювання є організуючою основою всього процесу підготовки і реалізації інвестиційного проекту розвитку підприємства.

1. Визначено, що сучасний стан економіки України характеризується погіршенням господарської діяльності більшості промислових підприємств. Це вимагає здійснення ринкових перетворень, що забезпечують перехід до нового технологічного способу виробництва, удосконалення процесів планування та управління розвитком промислових підприємств, формування нової стратегії їх розвитку, що забезпечує стійкий стан у ринковому середовищі. Визначено особливості стратегічного планування на підприємствах, систематизовано принципи і методи формування планів розвитку підприємств.

2. Складовою частиною стратегічного планування на підприємстві є планування інвестицій, розподіл ресурсів і вибір організаційних, технологічних і економічних рішень, що забезпечують досягнення поставлених у плані цілей. Доведено, що процес планування інвестицій у розвиток підприємства являє собою логічну послідовність і обґрунтованість процедур із підготовки й реалізації проектів і програм, що включають мету інвестування, обсяг і структуру наявних ресурсів, узгодження потреб у ресурсах і їх наявності, вибір оптимальних напрямів вкладення коштів.

3. Проаналізовано стан і фінансове забезпечення реалізації інвестиційних проектів на підприємствах України. Непослідовність переходу до ринкових відносин стала причиною повсюдного зниження для всіх підприємств джерел фінансування. Крім того, відсутній чіткий механізм взаємоузгодження між управлінськими структурами всіх рівнів, немає методики побудови системи фінансування інвестиційних проектів, система банківського кредитування є недосконалою, існуюча законодавча та нормативно-правова база не стимулює інвестора і не сприяє зниженню інвестиційних ризиків. У даний час існує значна кількість джерел фінансування інвестицій, що відрізняються умовами їх залучення. Тому вибір тих або інших джерел і розрахунок їх обсягів вимагають всебічного обґрунтування ефективності їх використання.

4. Обґрунтовано, що при плануванні фінансового забезпечення планів розвитку підприємств унаслідок невідповідності потреб і можливостей необхідні розрахунки щодо вибору найбільш ефективних напрямів капітальних вкладень, оцінка ефективності окремих інвестиційних проектів. Однак більш ефективним є реалізація не відособленого інвестиційного проекту, а їх сполучення, тобто інвестиційної програми.

5. Для активізації прибутку як джерела фінансування розвитку підприємства необхідні: стимулювання вкладення капіталу в інвестиційні проекти; надання державних субсидій і дотацій підприємствам, що здійснюють інноваційну діяльність; зменшення оподатковуваного прибутку на витрати підприємств із фінансування програм розвитку; розширення податкових інвестиційних пільг.

6. Доведено, що найбільш стійким власним джерелом інвестиційних ресурсів для розвитку підприємств є амортизаційний фонд, який у сучасних умовах втратив своє значення через прагнення підприємств знизити собівартість і ціну продукції за рахунок зменшення обсягів амортизації. Для надання амортизаційним відрахуванням провідної ролі у формуванні й використанні власних інвестиційних ресурсів на відновлення діючої виробничої бази запропоновано ряд заходів, основними з яких є: надання можливості підприємствам усіх форм власності права самостійно встановлювати і використовувати амортизаційний фонд, норми амортизаційних відрахувань, установлювати терміни використання основних засобів на основі застосування методів експертної оцінки й економіко-математичного моделювання.

7. На засадах аналізу діяльності банків у сфері інвестицій розроблено рекомендації для активізації інвестиційної діяльності банків, а саме ? створення надійної системи страхування внесків; регулювання процентних ставок по кредитах; установлення обґрунтованого співвідношення рівнів прибутковості промислового і банківського капіталів.

8. Доведено, що у зв'язку з обмеженим вибором джерел фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів підприємств необхідно визначити їх раціональну структуру, оптимізувати співвідношення між власними і позиковими коштами. Для цього розроблено методику знаходження раціональної структури фінансових ресурсів, необхідних для реалізації інвестиційного проекту розвитку підприємства, що може застосовуватися при виборі оптимального варіанта структури інвестиційних ресурсів, а також використовуватися інвестором для оцінки безпеки вкладення коштів. Установлено позитивний зв'язок між наявністю у підприємства власних коштів і можливістю одержання інвестиційних кредитів.

9. Розроблено рекомендації щодо оцінки й управління інвестиційними ризиками, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту й обумовлені невизначеністю економічної ситуації. Основною метою оцінки інвестиційного ризику є виявлення вихідних показників, які є найбільш впливовими на результат, і визначення їх критичних значень - обіг, інвестиційні витрати, поточні дисконтовані витрати.

10. На базі проведених досліджень розроблено бізнес-план інвестиційного проекту ДВАТ “Шахта “Білицька” ДХК “Добропіллявугілля”, реалізація якого дозволяє збільшити обсяг виробництва вугільного концентрату на 19% і одержати середньорічний прибуток до 10 млн. грн.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Панкова М.М. Законодательное обеспечение лизинговых операций в Украине // Экономика промышленности. ? Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. ? С. 123-130.

2. Панкова М.М. Методы обоснования инвестиционной политики промышленного предприятия в условиях риска // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. ? Економіка. ? Рівне: УДУВГП, 2003. ? Вип. 1 (20). ? С. 282-287.

3. Панкова М.М. Анализ инвестиционных процессов в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики. ? Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. ? Вип. 174, т. 1. ? С. 117-121.

4. Панкова М.М., Олійник Л.Я. Аналіз стану функціонування і розвитку ринку цінних паперів в Україні // Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. ? С. 154-166.

5. Олійник Л.Я., Панкова М.М. Удосконалення механізму залучення внутрішніх фінансових джерел в інвестиційний процес // Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. ? С. 141-149.

6. Панкова М.М. Финансовое обеспечение инвестиционных программ промышленного предприятия // Вісник Донецького університету економіки та права. ? Донецьк: ДонУЕП, 2005. ? №2. ? С. 58-64.

7. Берсуцкий А.Я., Панкова М.М. Проблемы финансирования развития технической базы угольных шахт // Вісник Донецького університету економіки та права. ? Донецьк: ДонУЕП, 2006. ? № 2. - С. 63-69.

8. Шем'якіна Н.В., Панкова М.М. Лізинг як засіб підвищення ефективності інвестиційної діяльності промислових підприємств // Матеріали 3-ї Міжнародної міждисциплінарної наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. ? Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2002. ? С. 81-82.

9. Панкова М.М. Оцінка джерел капітальних вкладень у промисловість // Праці Другої міжнар. третьої всеукраїнської наук. конф. студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. ? Донецьк: ДонНУ, 2002. ? Ч. 1. ? С. 297-299.

10. Панкова М.М. Эффективность инвестиционной деятельности с учетом фактора риска // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках”.? Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. ? Т. 4. ? С. 24-25.

Анотація

Панкова М.М. Інвестиційне забезпечення стратегічних планів розвитку промислових підприємств. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 ? Економіка та управління підприємствами (добувна промисловість). - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.

Дисертаційна робота присвячена розвитку теоретичних питань, розробці науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо вирішення проблеми обґрунтування і реалізації стратегічних планів розвитку підприємств на основі вибору джерел інвестиційних ресурсів і оптимізації їх структури й обсягів, що забезпечують реалізацію інвестиційних проектів розвитку підприємств.

Визначено особливості стратегічного планування на підприємствах, систематизовано принципи і методи формування планів розвитку підприємств. Проаналізовано стан і фінансове забезпечення реалізації інвестиційних проектів на підприємствах України. Обґрунтовано, що при плануванні фінансового забезпечення планів розвитку підприємств унаслідок невідповідності потреб і можливостей необхідні проведення розрахунків щодо вибору найбільш ефективних напрямів капітальних вкладень, оцінка ефективності інвестицій. При цьому як об'єкт розглядаються окремі альтернативні інвестиційні проекти.

Розроблено рекомендації щодо активізації дії найбільш потужних джерел інвестиційних ресурсів: прибутку, амортизації, коштів банківської та фінансової сфери. Обґрунтовано пропозиції щодо оцінки й управління інвестиційними ризиками, що виникають у процесі реалізації інвестиційного проекту й обумовлені невизначеністю економічної ситуації.

Ключові слова: стратегічні плани, інвестиції, фінансове забезпечення, підприємства, капітальні вкладення, інвестиційні проекти, інвестиційні ресурси, ризик.

Аннотация

Панкова М.М. Инвестиционное обеспечение стратегических планов развития промышленных предприятий. ? Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (добывающая промышленность). - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2008.

Основная концепция проведенного исследования состоит в разработке комплексного подхода к обоснованию и реализации стратегических планов развития предприятий на основе выбора источников инвестиционных ресурсов и оптимизации их структуры и объемов, обеспечивающих реализацию инвестиционных проектов развития предприятий.

На теоретическом уровне доказано, что стратегическое планирование при трансформации условий хозяйствования воплощает в себе организующую основу всего процесса подготовки и реализации инвестиционного проекта развития предприятия. В работе исследованы особенности стратегического планирования на предприятиях, систематизированы принципы и методы формирования планов развития предприятий. Определены принципы, методы и виды планирования инвестиций, обеспечивающих реализацию плана развития предприятия.

Проанализировано состояние и финансовое обеспечение реализации инвестиционных проектов на предприятиях Украины. Определено, что в настоящее время существует значительное количество источников финансирования инвестиций, которые отличаются условиями их привлечения. Поэтому выбор тех или иных источников и объемы их финансирования требуют всестороннего обоснования эффективности их использования.

Показано, что при планировании финансового обеспечения планов развития предприятий вследствие несоответствия потребностей и возможностей необходимы проведение исследований по выбору наиболее эффективных направлений капитальных вложений, оценка эффективности инвестиций отдельных альтернативных инвестиционных проектов. Однако более эффективным является реализация не обособленного инвестиционного проекта, а их сочетание, т.е. инвестиционной программы.

...