Формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний аграрний університет

УДК 331.5:631.11:338.432

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону

Прижигалінська Наталя Валентинівна

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Миколаїв - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Сахацький Микола Павлович, Одеська державна академія будівництва і архітектури, завідувач кафедри менеджменту і маркетингу.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Купалова Галина Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри обліку та аудиту;

кандидат економічних наук, доцент Шепель Інеса Вадимівна, Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться "20" червня 2008 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий "19" травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф. Клочан

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Практичне втілення в життя стратегії аграрної політики щодо забезпечення продовольчої безпеки країни, нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, створення селянам умов для вільного вибору видів господарської діяльності, поліпшення економічного стану аграрних підприємств, активізації інноваційно-інвестиційної діяльності, розв'язання соціально-демографічних проблем вітчизняного села в значній мірі залежить від ефективності використання кадрового потенціалу сільського господарства. Виходячи з викладеного та враховуючи ситуацію, що склалася в системі кадрового забезпечення новостворених сільськогосподарських господарюючих суб'єктів, дослідження формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу в підприємствах аграрного сектора конкретного регіону постає надзвичайно актуальною науково прикладною проблемою.

Теоретичні напрацювання та практичні рекомендації О. Амосова, В. Андрійчука, І. Баланюка, Д. Богині, О. Бугуцького, В. Галушки, А. Гальчинського, С. Гудзинського, Й. Завадського, В. Захарченка, В. Зіновчука, О. Крисального, І. Лукінова, П. Макаренка, М. Маліка, Л. Мармуль, Є. Маслова, В. Месель-Веселяка, М. Сахацького, П. Саблука, І. Топіхи, Д. Харківського, І. Червена, І. Шепель та інших вітчизняних й зарубіжних вчених сприяли формуванню й ефективному використанню кадрового потенціалу в сільському господарстві.

Питання розвитку кадрового потенціалу аграрного сектора в умовах становлення ринкової економіки в методологічному та методичному плані опрацьовували О. Бородіна, П. Гайдуцький, В. Геєць, В. Вюн, О. Єрмаков, В. Кропивко, Г. Купалова, О. Онищенко, І. Ушачов, В. Шебанін, Л. Шепотько, В. Юрчишин, К. Якуба та інші.

Проте їх праці не можуть претендувати на завершеність вирішення кадрових агроекономічних проблем, особливо тих, що стосуються формування і підвищення ефективності функціонування кадрового потенціалу аграрних підприємств конкретних регіонів України у контексті посилення процесів депопуляції в сільській місцевості та пов'язаних з економічною глобалізацією викликів. Все це зумовило актуальність і вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи входить до плану науково-дослідних робіт Миколаївського державного аграрного університету як складова комплексної теми "Організаційно-економічні засади забезпечення економічного зростання в АПК" (номер державної реєстрації 0106U009689). Внесок автора полягає у дослідженні теоретичних і прикладних основ формування та підвищення економічної ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до цієї мети в дисертації поставлені і розв'язувалися завдання:

уточнити поняття "кадровий потенціал" в системі виробничо-господарської діяльності підприємств аграрного сектора економіки;

виявити особливості формування кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах;

систематизувати методичні підходи щодо оцінки ефективності використання кадрового потенціалу підприємств;

дослідити сучасний стан, та умови формування кадрового потенціалу аграрних підприємств;

провести аналіз кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств;

оцінити економічну ефективність використання кадрового потенціалу підприємств сільського господарства;

розробити пропозиції щодо розбудови соціальної інфраструктури села;

визначити напрями удосконалення організації управління кадровим потенціалом сільськогосподарського підприємства;

обґрунтувати перспективи розвитку кадрового потенціалу фермерських та особистих селянських господарств населення регіону.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси формування та використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних підходів щодо формування та використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств на етапі їх переходу до сталого розвитку після проведення глибинних соціально-економічних трансформацій.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, загальноекономічні принципи й методи системного підходу до вивчення соціально-економічних процесів на селі, фундаментальна економічна теорія, напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених з питань формування та ефективного використання кадрового потенціалу підприємств сільського господарства.

Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дисертаційної роботи автором використані такі методи, як абстрактно-логічний - при теоретичному узагальненні сутності та змісту кадрового потенціалу і особливостей його формування та використання в контексті пореформеного розвитку сільського господарства; монографічний - при вивченні та представленні процесу формування кадрового потенціалу сільського господарства регіону; соціологічний - при анкетному опитуванні працівників сільськогосподарських підприємств; факторний аналіз причинно-наслідкових залежностей - при оцінці процесу відтворення кадрового потенціалу з урахуванням впливу умов та факторів, що його визначають; розрахунково-конструктивні методи для оцінки перспектив демографічного розвитку та кадрового забезпечення регіонального сільськогосподарського виробництва; кореляційно-регресійний аналіз - при виявленні у розрахунках впливу незалежних факторів на економічну ефективність виробництва продукції досліджуваної галузі.

Інформаційною базою були відповідні матеріали Державного комітету статистики України; Міністерства аграрної політики України, Міністерства праці та соціальної політики України, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, монографічних і соціологічних обстежень, науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування і ефективного використання кадрового потенціалу, інформаційні ресурси мережі Internet. Як об'єкти аналізу досліджувалися сільськогосподарські підприємства Миколаївської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні комплексу заходів, що дозволяють підвищити ефективність процесу формування і використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Найбільш суттєвими науковими результатами, які мають наукову новизну, є наступні:

вперше:

- подається трактування кадрового потенціалу сільськогосподарського підприємства, як соціально-економічної категорії, що віддзеркалює сукупність штатних працівників, кількісні та якісні характеристики яких за відповідної мотивації та з врахуванням особливостей сільського господарства забезпечують можливість та здатність в ринкових умовах здійснювати виробничо-господарську діяльність з максимальною результативністю;

- запропоновано класифікацію особливостей формування та використання кадрового потенціалу підприємств у сільському господарстві в контексті його багатофункціональності та адаптації селян до динамічних ринкових трансформацій та глибинних соціально-психологічних змін;

удосконалено:

- положення системного підходу щодо подолання існуючої демографічної кризи села через реалізацію комплексу заходів організаційно-економічного та соціально-психологічного плану, що базуються на здобутках новітньої наукової думки та спрямовані на поєднання зусиль новостворених аграрних формувань різних форм власності й господарювання, державних структур та органів місцевого самоврядування, а також сільської громади та її представників;

- теоретичні підходи положень, що розкривають багатофункціональність особистих селянських господарств та їх перспективи як специфічної форми ведення сільського господарства для частини сільського населення, яка повинна підтримуватися суспільством й державою;

дістали подальший розвиток:

- основні напрями і шляхи розвитку сільськогосподарських підприємств з різними ресурсними потенціалами за рахунок подальшого кількісного та якісного нарощування їх кадрової складової;

- методичні засади факторного аналізу процесів депопуляції в сільській місцевості та чинників зовнішнього і внутрішнього середовища по відношенню до галузі, які зумовлюють руйнівні процеси складових кадрового потенціалу;

- теоретико-прикладні положення щодо нарощування кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств на основі розбудови сільської соціально-побутової та соціально-культурної інфраструктури, приведення територіальних пропозицій у відповідність попиту на соціальні послуги; гармонізації відносин між товаровиробниками та споживачами на засадах пріоритетності інтересів сільського населення;

- методичні підходи до створення в сільськогосподарських підприємствах, що мають значні обсяги виробництва та збуту продукції й здійснюваних послуг, спеціалізованих маркетингових структурних одиниць з концентрацією в них функцій управління ринковою діяльністю.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формуванні науково обґрунтованих засад прикладного вирішення актуальних завдань щодо формування та ефективного використання кадрового потенціалу сільськогосподарськими підприємствами регіону. Результати дисертаційної роботи можуть використовуватись структурами регіонального й місцевого самоврядування та у практичній діяльності державних органів управління, а також при розробці заходів, спрямованих на вдосконалення системи кадрового забезпечення сільського господарства.

Основні положення дисертаційної роботи знайшли застосування у практичній діяльності Головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 88/01/09-01-28/08 від 25.02.08 року). У СТОВ "Інгульське" Баштанського району Миколаївської області прийняті рекомендації щодо удосконалення організації управління кадровим потенціалом та підвищення економічної ефективності виробничо-господарської діяльності (довідка № 413 від 07.12.07 року).

Теоретичні та прикладні розробки автора дисертаційної роботи використовуються при викладанні дисциплін "Управління персоналом" та "Менеджмент організацій" у навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету (довідка № 384 від 27.02.08 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання важливого наукового завдання - удосконалення теоретико-методологічних засад і практичних основ формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих одноосібно, в дисертаційній роботі використано ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Включені до дисертації основні положення і результати досліджень були оприлюднені автором на Міжнародних науково-практичних конференціях: "Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Одеса, 16-17 вересня 2003 р.), "Соціально-економічні проблеми села в пореформений період" (м. Миколаїв, 24-25 вересня 2004 р.), "Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні" (м. Харків, 2006 р.), "Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика" (м. Миколаїв, 26 - 28 вересня 2007 р.,); на Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження професора І.В. Поповича (м. Житомир, 3-5 березня 2005 р.); на 10 Міжнародній науково-методичній конференції "Управління якістю підготовки фахівців" (м. Одеса, 25-27 травня 2005 р.); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Миколаївського державного аграрного університету за підсумками щорічних наукових досліджень (м. Миколаїв, 2004; 2005; 2006; 2007рр.).

Вони також пройшли апробацію на засіданнях вченої ради економічного факультету Миколаївського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України.

Публікації. Теоретичні і практичні результати дисертаційної роботи опубліковані у 7 наукових працях, загальним обсягом - 1,73 д.а., з них 3 у фахових виданнях обсягом 0,98 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації налічує - 236 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить 30 таблиць на 20 сторінках, 18 рисунків на 10 сторінках, список використаних джерел, що включає 160 найменувань на 15 сторінках і 13 додатків на 19 сторінках.

кадровий потенціал сільськогосподарське підприємство

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні та методичні основи формування і ефективного використання кадрового потенціалу аграрних підприємств" досліджено соціально-економічну сутність категорії "кадровий потенціал" та його складові, особливості формування кадрового потенціалу аграрних підприємств в сучасних умовах, методичні підходи до оцінки ефективності використання кадрового потенціалу.

Середовище функціонування сільськогосподарських виробників змінюється під впливом аграрних перетворень та ринкових відносин. Об'єктивно з'являється потреба розробляти принципово нові ринкові стратегії розвитку, створювати відповідні сучасним вимогам системи відносин між власниками землі й майна та їх користувачами, впроваджувати новітні методи організації управління, забезпечувати виробництво ресурсами необхідної кількості та якості. Кадровий потенціал в цьому процесі займає провідні позиції.

У методологічному плані потенціал підприємства характеризується такими взаємозумовленими категоріями як "можливість" і "здатність". Можливості сільськогосподарського виробництва визначаються природними та виробничими факторами, а здатності - соціальними (кадровими, управлінськими, інформаційними, підприємницькими). За структурою зміст потенціалу становлять три компоненти - соціальний, виробничий і природний. Соціальна складова являє сукупність трудових ресурсів, здатність апарату управління, колективів і працівників господарської системи до ефективного використання наявних ресурсів. Виробнича складова потенціалу підприємства зумовлюється залученими у виробництво матеріально-технічними й нематеріальними ресурсами. Природна складова визначається наявними земельними ресурсами виробництва та сприятливими для ведення сільськогосподарського виробництва кліматичними умовами.

За функціональною ознакою складові потенціалу є якісно однорідними, проте за ступенем впливу на виробництво і його результати елементи потенціалу нерівнозначні. Деякі з них більшою мірою зумовлюють результати виробництва, інші - меншою. Значимість ресурсів виявляється в процесі виробництва і характеризується їхнім впливом на результати. Величина значимості елементів не постійна і змінюється в міру залучення в процес виробництва нових елементів, зміни їх якості й співвідношення, а також із зміною економічної парадигми. Раніше визначальним елементом потенціалу виступала матеріально-технічна база. В новій економічній системі основу становить здатність підприємства до якісних структурних зрушень, які значною мірою обумовлюються підготовленістю кадрів, рівнем організації виробництва і праці, ефективністю системи управління підприємством, оптимальністю поєднання окремих видів ресурсів.

З розвитком продуктивних сил закономірно виділяються нові елементи, які характеризуються різними співвідношеннями різноякісних ресурсів і факторів виробництва. Тому декомпозиція потенціалу на три компоненти не відзначається повнотою і не вичерпує усього кола явищ, що досліджуються. Різноманітність елементів у поєднанні з різноманітністю численних економічних, соціальних, технологічних факторів аграрного виробництва лежать в основі поступального розвитку потенціалу, що повинен постійно вдосконалюватися згідно потреб виробництва, яке визначається динамічними ринковими змінами.

У дисертації стверджується, що під кадрами сільськогосподарського підприємства слід розуміти кваліфікованих працівників, які пройшли професійну підготовку та мають спеціальну освіту. Такими виступають управлінські та робітничі кадри. Їх кількісні і якісні характеристики визначають результативність виробництва та ефективність ринкової діяльності суб'єкта господарювання.

Звідси витікає необхідність виділення категорії "кадровий потенціал", що відбиває наявні здібності і можливості кадрів забезпечувати досягнення цілей довгострокового та поточного розвитку підприємства, використовуючи наявні матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси. Величина кадрового потенціалу на конкретний період часу залежить від кількості і якості трудових ресурсів підприємства, що формуються індивідуальними потенціалами працівників, та чинниками макро- й мікроекономічного середовища, сукупні умови якого дозволяють забезпечувати освітньо-кваліфікаційний і професійний розвиток кадрів (їх кількісних і якісних характеристик) та досягати найбільш ефективного використання кожного працівника завдяки синергії управління (рис. 1).

	КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
Потенціал системи управління		Потенціал виробничого колективу		Потенціал організації праці
Психофізіологічний потенціал		Індивідуальний потенціал ПРАЦІВНИКА		Інтелектуальний потенціал
Кваліфікаційний потенціал				Комунікативний потенціал
Освітній потенціал				Ціннісно-мотиваційний потенціал

Рис. 1. Структурні елементи кадрового потенціалу сільськогосподарського підприємства

Кадровий потенціал сільськогосподарського підприємства - це сукупність штатних працівників, кількісні та якісні характеристики яких за відповідної мотивації та з врахуванням особливостей сільського господарства забезпечують можливість та здатність в умовах ринкового середовища здійснювати виробничо-господарську діяльність з максимальною результативністю.

Основою формування кадрового потенціалу підприємства виступає кадрова політика, яка являє собою генеральний напрям кадрової роботи, що характеризується сукупністю принципів, методів, форм, організаційного механізму розробки цілей і завдань, спрямованих на добір і розстановку керівників, спеціалістів та безпосередніх виконавців виробничих та господарських структур.

Дослідження засвідчують, що особливості сучасного формування кадрового потенціалу підприємств в аграрному секторі зумовлені: формуванням багатоукладності в АПК; розвитком різних організаційно-правових структур на основі приватної форми власності на землю та майно; необхідністю постійного пристосування до динамічних змін ринкового середовища; вагомістю аграрного виробництва як основи продовольчої безпеки країни; посиленням процесів економічної глобалізації; різноплановістю і диверсифікацією господарської діяльності на селі; ментальністю вітчизняного селянства; диференціацією населення країни та селянства за рівнем грошових доходів; специфікою сільськогосподарського виробництва та його продукції як товару, який значною мірою визначає ринкові цілі, дистрибуцію, комунікацію, цінову політику і т.д.

Економічна ефективність використання кадрового потенціалу сільськогосподарського підприємства визначається системою показників, що включає: кінцеві результати діяльності суб'єкта господарювання (обсяг виробництва, прибуток, рівень рентабельності і т. ін.); результативність, якість та складність трудової діяльності (продуктивність праці, темпи зростання продуктивності і заробітної плати, частка фонду оплати праці в собівартості продукції, втрати робочого часу, коефіцієнти складності праці і т. ін.); оцінку форм та методів роботи з персоналом (плинність кадрів, рівень кваліфікації персоналу, рівень трудової дисципліни, соціально-психологічний клімат у колективі, привабливість праці і т. ін.). Комплексна оцінка ефективності відбиває загальну суму показників, що визначаються за результатами виконання економічних і соціальних завдань з врахуванням вагомості кожного.

У другому розділі "Сучасний стан, особливості формування і використання кадрового потенціалу аграрних підприємств Миколаївщини" проаналізовано умови формування кадрового потенціалу аграрних підприємств, оцінено кадровий потенціал та ефективність його використання в сільськогосподарському виробництві регіону.

Кадровий потенціал підприємств аграрного сектору формується за рахунок сільського населення. Його зміни безпосередньо відбиваються на чисельності та структурі учасників виробничо-господарської діяльності. При цьому сучасний стан демографічних процесів на селі, з одного боку, віддзеркалює результативність минулої соціально-економічної політики держави щодо сільського господарства, а з другого - показує соціальне середовище, яке створює майбутній кадровий потенціал сільськогосподарських підприємств. Звідси випливає логіка дослідження різнопланових демографічних процесів сільської місцевості як основного джерела формування кадрового потенціалу агропідприємств.

Виробництво сільськогосподарської продукції розміщується в сільських населених пунктах та територіях, що до них прилягають. У 2006 році в Миколаївській області нараховувалось 889 сільських населених пунктів. Аналіз їх розвитку засвідчує наявність таких процесів як відмирання сіл, їх подрібнення та депопуляцію - перевищення кількості померлих над чисельністю народжених.

Протягом досліджуваного періоду відбувається поступове збільшення питомої ваги сільських населених пунктів, в яких зовсім немає дітей, підлітків та молоді. Так, у 88 сільських населених пунктах Миколаївщини не було дітей віком до 5 років, у 44 селах - дітей і підлітків 6-17 років, у 52 селах - молоді у віці 18-27 років, у 49 селах - молоді віком 28-34 років. Такий стан демонструє проблеми посилення кадрового потенціалу значного числа підприємств у майбутньому.

Даний висновок підтверджується статево-віковою структурою населення села. В Миколаївській області сільська місцевість відноситься до регресивного типу вікової структури, в якій частка прабатьків більша, ніж частка дітей. На початок 2007 р. таке співвідношення становило: діти - 17,1%, батьки - 49,7%, прабатьки - 33,2%, тобто питома вага прабатьків більше частки дітей більше майже в два рази.

Ринок праці в сільському господарстві Миколаївщини за досліджуваний період характеризувався підвищенням мобільності робочої сили та її відтоком з підприємств сільського господарства (табл. 1).

Всього зі штату сільськогосподарських підприємств за різними причинами було звільнено 20,6 тис. осіб, натомість було прийнято на 5,6 тис. осіб менше. До числа основних причин скорочення середньооблікової кількості штатних працівників (на 46,5 %) слід віднести низький рівень мотивації трудової діяльності у сільському господарстві. Так, у 2006 р. середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника агарного підприємства була однією із найнижчих серед всіх видів економічної діяльності (565 грн.), що складало 59,2% від рівня середньої заробітної плати в регіоні.

Таблиця 1

Динаміка чисельності працівників сільськогосподарських підприємств Миколаївської області у 2002-2006 рр.*

Показники	2002 р.	2004 р.	2006 р.	2006 р. у % до 2002 р.
Середньооблікова кількість штатних працівників, осіб	64947	44401	34757	53,5
Прийнято, осіб	16015	13506	14983	93,6
Вибуло, всього осіб	23711	20274	20593	86,8
з них по причині:
- плинності кадрів	22167	19504	19542	88,2
- скорочення штатів	990	595	570	56,7
У % до середньооблікової чисельності працівників:
Прийнято	24,7	30,4	43,1	+18,4в.п.
Вибуло	36,5	45,7	59,2	+22,7в.п.
у тому числі з причин:
- плинності кадрів	34,1	43,9	56,2	+22,1в.п.
- скорочення штатів	1,5	1,3	1,6	+0,1 в. п.

* За даними Головного управління статистики у Миколаївській області

Якість кадрового потенціалу сільськогосподарського виробництва безпосередньо пов'язана з підготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів. Дослідження засвідчують наявність тенденції скорочення чисельності осіб, які навчалися новим професіям та підвищували кваліфікацію (рис. 2.).

Рис.2. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів сільськогосподарських підприємств Миколаївської області у 2002-2006 рр.

Проблемний характер забезпеченості сільськогосподарського підприємств кваліфікованими кадрами значною мірою зумовлений їх зростаючою плинністю і відсутністю ефективних механізмів закріплення молодих спеціалістів в аграрному виробництві.

Динаміка структурних зрушень в сільськогосподарському виробництві, соціально-економічних та демографічних процесів в сільській місцевості регіону відбивається на кількісному та якісному складі керівників і спеціалістів (табл. 2).

Таблиця 2

Кількісний та якісний склад керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств Миколаївської області*

Показник	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006р. у % до 2004р.
	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Всього працівників	7006	100	6941	100	6206	100	88,6
в т.ч. з вищою освітою	2927	41,8	3154	45,4	2869	46,2	98
Із загальної чисельності:
керівники с.-г. підприємств	339	4,8	311	4,5	285	4,6	84,1
з них:
- мають вищу освіту	232	68,4	207	66,6	185	64,9	79,7
- віком до 30 років	50	14,7	48	15,4	43	15,1	86
- старшому за працездатний вік	18	5,3	19	6,1	26	9,1	144,4
головні спеціалісти	1226	17,5	1546	22,2	1368	22	111,6
з них:
- мають вищу освіту	731	59,6	986	63,8	851	62,2	116,4
- віком до 30 років	190	15,5	230	14,9	185	13,5	97,4
- старшому за працездатний вік	68	5,6	100	6,5	116	8,5	170,6
Вакансії, шт. од.	499	Х	231	Х	269	Х	53,9

* За даними Головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації

Чисельність працівників, які у 2006 р. займали посади керівників і спеціалістів сільськогосподарських формувань, складала 6206 осіб. З них вищу освіту мають менше половини (46,2%). Протягом трьох останніх років чисельність працівників даної категорії скоротилася на 800 осіб, формуючи при цьому досить стійку від'ємну тенденцію.

У третьому розділі - "Основні напрями підвищення ефективності формування і використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств" - розкрито і обґрунтовано пропозиції щодо укріплення соціальної інфраструктури села, удосконалення організації управління в сільськогосподарському підприємстві, розвитку кадрового потенціалу фермерства та господарств населення регіону.

У ході дослідження автор дійшов висновку, що ефективний розвиток соціальної інфраструктури сприятиме реалізації багатофункціональної природи села, що проявляється у виробничій, соціально-культурній, соціально-демографічній, природоохоронній, рекреаційній, комунальній, сферах соціально-економічної діяльності людини, рис. 3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3. Модель багатофункціональної природи села

Села Миколаївщини здійснюють функцію продовольчого забезпечення населення регіону і держави та виступають носієм і продовжувачем самобутніх матеріальних, культурних, моральних надбань і традицій минулих поколінь. Маючи значну концентрацію соціально-економічного потенціалу громади, її соціальна сфера сформувалася згідно усталеного роками порядку ставлення до людського чинника як до чогось другорядного.

Як наслідок, має місце багаторазове відставання сільської місцевості від потреб в основних елементах сфери забезпечення життєдіяльності людей: медичного, побутового, торговельного, транспортного обслуговування, освіти, культури тощо. Так, в області природний газ не отримують 665 населений пункт, або 74,8 % від їх загальної кількості. При збереженні існуючих темпів газифікації всі сільські населені пункти будуть отримувати природний газ тільки через 87 років. Такий термін не відповідає нагальним потребам посилення кадрового потенціалу аграрних формувань і потребує кардинального корегування.

Про відсутність належної соціальної бази розвитку кадрового потенціалу свідчить стан комунально-побутових послуг, яких в абсолютній більшості сільських населених пунктів ніхто не надає. Ніхто не забезпечує населення: вугіллям в 328 селах, дровами - в 374, скрапленим газом - в 159, ремонтом приміщень - в 622, ритуальними послугами - в 467, пошиттям і ремонтом одягу - в 767, ремонтом взуття - в 778, ремонтом побутової техніки - в 750 та ремонтом радіо і телевізійної апаратури - в 744 населених пунктах.

Значною проблемою посилення кадрового потенціалу для підприємств сільського господарства регіону постає те, що значна кількість сільських населених пунктів (61,8 % від їх загального числа) не мають дошкільних закладів, але мають при цьому дітей віком до 6 років. Чисельність таких сіл зростає. Не мають шкіл 446 сільських населених пунктів, де є діти шкільного віку. Без шкільних навчальних закладів в Миколаївській області більше половини (50,2 %) сіл. Якщо врахувати той факт, що велика кількість сіл залишаються без закладів культури, то проблеми підвищення якості кадрового потенціалу аграрних підприємств на перспективу будуть посилюватися.

Накопичені проблеми соціального характеру та потреба їх невідкладного розв'язання зумовлюють необхідність цілеспрямованого використання для цього державного, обласного та районного бюджетів. Стосовно фінансування будівництва об'єктів соціальної інфраструктури на селі перевагу треба віддати спорудженню за рахунок коштів суб'єктів господарювання з подальшою обов'язковою компенсацією цих витрат з бюджетів усіх рівнів, зафіксувавши дану статтю видатків захищеною. Такий підхід в сучасних умовах найбільш раціональний, бо господар - власник будь-що будувати не буде, а лише найбільш необхідне місцевій громаді та з перспективою майбутньої вигоди для господарства. Слід також зважити на той факт, що в майбутньому співвідношення зайнятих у сільськогосподарському виробництві наближатиметься до оптимальних параметрів економічно високо розвинутих країн. Досягнення такого рівня передбачає використання високих новітніх технологій та підвищення продуктивності праці. Тому делегування вирішення питань соціальної інфраструктури села місцевій громаді та реформованим господарствам з подальшим відшкодуванням витрат виглядає найоптимальнішим.

Для спеціалістів вищої кваліфікації мотивом працювати на селі може служити пропозиція високої заробітної плати, а також повернення апробованих підходів щодо таких заохочувальних заходів як "підйомні", безоплатне житло, компенсація комунальних послуг тощо. Це стосується не тільки аграрної галузі, а й інших сфер на селі: освіти, медицини тощо.

З метою закріплення молоді на селі слід кардинально міняти демографічну політику регіону. Особливо важливо створювати робочі місця через диверсифікацію виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розміщуючи в сільських населених пунктах переробну промисловість, будівельну індустрію, мережу ремонтних заводів, майданчиків з продажу автомобілів, станцій технічного обслуговування, стимулюючи розвиток зеленого та селянського туризму, обслуговуючих та збутових кооперативів тощо.

Посилення кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств потребує розширення агропромислового виробництва та сфери соціального обслуговування сільського населення. Тому регіональна аграрна політика повинна стимулювати диверсифікацію виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств та розширення на селі спектру обслуговуючих функцій.

Дослідженнями встановлена доцільність удосконалення організації управління індивідуально для кожного сільськогосподарського підприємства. Встановлення нормативної чисельності працівників апарату управління необхідно здійснювати в розрізі фахівців агрономічного, зоотехнічного, ветеринарного, інженерно-технічного, бухгалтерського та економічного профілю, а також кадрового забезпечення, культурно-побутового обслуговування, загальногосподарського призначення та формувати при цьому певний резерв кадрів. Умовою посилення конкурентоспроможності великих підприємств в ринковому середовищі постає створення маркетингової служби, що передбачає як належне матеріально-технічне забезпечення виробництва і збуту продукції, так і економічну самоокупність даної структурної одиниці.

Аграрне виробництво Миколаївщині здійснюється виробниками різних форм власності та господарювання. Серед них виділяються фермерські господарства, питома вага яких в загальній кількості підприємств у 2006 р. становила 82,6%. Про їх перспективи засвідчує тенденція щорічного зростання належних фермерським господарствам сільськогосподарських угідь та ріллі, а також нарощування земельних площ в розрахунку на 1 господарство. Про необхідність посилення кадрового потенціалу фермерських господарств засвідчує той факт, що володіючи понад 15 % площ сільгоспугідь у загальній площі сільгоспугідь регіону, частка валової продукції сільського господарства даної категорії виробників становила 7,8% від загального обласного валового виробництва.

Важливе значення особистих селянських господарств населення для формування і розвитку кадрового потенціалу сільського господарства регіону зумовлено тим, що особисті господарства сільських мешканців являють собою обов'язковий атрибут життя і побуту переважної більшості сільських сімей. Головним мотивом створення та розвитку особистих господарств населення постає необхідність задоволення потреб сім'ї у продуктах харчування. Проте в сучасних умовах зростає роль господарств населення і як товарного виробництва, бо оплата праці в суспільному секторі не забезпечує гідного рівня життя. Саме тому особисте підсобне господарство для більшості селян Миколаївської області виступає не в якості підсобного, а своєрідним гарантом виживання, самозабезпечення завдяки стабільному виробництві (головним чином, продуктів харчування), незалежно від процесів, що відбуваються в економіці регіону і в країні в цілому.

Встановлено, що роль особистих селянських господарств як підсобної функції продовольчого забезпечення, а не провідної економічної, буде посилюватися. Виконуючи демографічні, оздоровчі, виховні, рекреаційні, культурні, інформаційні та спадкові задачі, домогосподарства й надалі повинні залишатися специфічною формою ведення сільського господарства для частини сільського населення країни та підтримуватися суспільством й державою.

Висновки

Дослідження науково прикладної проблеми формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств дозволяє зробити наступні висновки:

1. Кадровий потенціал сільськогосподарського підприємства віддзеркалює сукупність його штатних працівників, кількісні та якісні характеристики яких за відповідної мотивації та з врахуванням особливостей сільського господарства забезпечують можливість та здатність в умовах ринкового середовища здійснювати виробничо-господарську діяльність з максимальною результативністю.

2. Особливості сучасного формування кадрового потенціалу підприємств в аграрному секторі зумовлені: формуванням багатоукладності в АПК; розвитком різних організаційно-правових структур на основі приватної форми власності на землю та майно; переходом економіки до функціонування на ринкових засадах; необхідністю постійного пристосування до динамічних змін ринкового середовища; багатофункціональністю сільського господарства; вагомістю аграрного виробництва як основи продовольчої безпеки країни; посиленням процесів економічної глобалізації; різноплановістю і диверсифікацією господарської діяльності на селі; ментальністю вітчизняного селянства; диференціацією населення країни та селянства за рівнем грошових доходів; специфікою сільськогосподарської продукції як товару, який значною мірою визначає ринкові цілі, дистрибуцію, комунікацію, цінову політику, продаж, після продажне обслуговування клієнтів і кінцеве споживання.

3. Про загострення демографічної кризи села засвідчує збільшення питомої ваги сільських населених пунктів, в яких зовсім немає дітей, підлітків та молоді. До основних причин депопуляції села слід віднести цілий ряд факторів зовнішнього і внутрішнього по відношенню до галузі характеру: низький рівень життя сільського населення; збереження міграційного відтоку до міста сільського населення в частині, яка належить до найбільш продуктивної економічної та репродуктивної категорії; високий рівень сільського безробіття; скорочення робочих місць в зв'язку зі зменшенням обсягів виконання сільськогосподарських робіт в суспільному виробництві; зниження рівня мотивації трудової діяльності в сільськогосподарських підприємствах; сезонність та неритмічність сільськогосподарського виробництва; дискомфортні умови праці; втрата престижності праці в аграрному секторі економіки; незначні перспективи знайти на селі високооплачувану престижну роботу; низький рівень розвитку сільської соціально-побутової та культурної інфраструктури; втрата традицій багатодітності сільської сім'ї через деформацію демографічного ідеалу жінок та його реалізацію в напрямі зменшення кількості бажаних дітей; зростання кількості розлучень; дитяча безпритульність; високий рівень демографічної старості сільської місцевості; порушення статевовікових пропорцій сільського населення; зменшення числа шлюбів та їх не узаконення. Всі ці чинники слід віднести до числа тих, що здійснюють руйнівний вплив на формування кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону.

4. Скорочення зайнятих у сільському господарстві регіону, будучи загалом об'єктивним процесом, має надзвичайно високі темпи вивільнення працівників з аграрного виробництва, руйнує економічну, соціальну та демографічну основу відтворення кадрового потенціалу. Подолання існуючої демографічної кризи вимагає системного підходу, що включає реалізацію комплексу заходів економічного, організаційного, техніко-технологічного, соціально-психологічного характеру, що ґрунтуються на здобутках новітньої наукової думки та поєднують зусилля новостворених аграрних формувань різних форм власності й господарювання, органів державного та місцевого самоврядування, а також сільської громади та її представників.

5. Підприємства з мінімальною чисельністю працюючих мають загалом найнижчі значення показників, що характеризують наявність земельних ресурсів, виробництво валової продукції у порівнянних цінах 2005 року, результативність використання землі та продуктивність праці. Рентабельність виробничо-господарської діяльності таких підприємств досягається за рахунок економного використання ресурсів, вузької виробничої спеціалізації, високої концентрації виробництва високоприбуткової продукції. Підвищення результативності використання землі та інтенсифікація виробництва при зниженні трудомісткості постають пріоритетними напрямами розвитку кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

6. До основних проблем, що утруднюють формування і ефективне використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону слід віднести низький рівень заробітної плати в сільському господарстві, яка майже вдвічі нижча її середнього рівня в регіональному господарському комплексі. Про невідповідність заробітків працівників аграрного сектору їх внеску в економіку регіону свідчить те, що на третину зайнятого сільськогосподарським виробництвом населення, яке виробляє продукцію сталого ринкового попиту, приходиться менше 10 % середньорічного регіонального фонду оплати праці. При цьому її формування не закладає дієвих економічних стимулів для високопродуктивної праці.

7. Можливості відтворювати, накопичувати та розвивати кадровий потенціал підприємств сільського господарства значною мірою визначається рівнем розвитку соціальної сфери села. В регіоні має місце багаторазове відставання сільської місцевості від потреб в основних елементах сфери забезпечення життєдіяльності людей: медичного, побутового, торговельного, транспортного обслуговування, освіти, культури тощо.

8. З метою посилення кадрового потенціалу аграрних формувань слід кардинально міняти демографічну політику регіону. Особливо важливо створювати робочі місця через диверсифікацію виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розміщуючи в сільських населених пунктах переробну промисловість, будівельну індустрію, мережу ремонтних заводів, майданчиків з продажу автомобілів, станцій технічного обслуговування, стимулюючи розвиток зеленого та селянського туризму, обслуговуючих та збутових кооперативів тощо. Завдяки цьому, з одного боку, створюється ряд нових робочих місць та підвищується зайнятість населення, а з другого - покращується побутове обслуговування людей.

9. Удосконалення організації управління сільськогосподарського підприємства повинне забезпечувати ефективне виконання управлінськими ланками та персоналом основних управлінських функцій, що проявляється в своєчасному адекватному реагуванні на динамічні зміни ринкового середовища. В аграрних підприємствах, що мають значні обсяги виробництва та збуту продукції й здійснюваних послуг, необхідно створювати спеціалізовані маркетингові підрозділи, в яких концентруються функції управління ринковою діяльністю.

10. В сільському господарстві регіону відбувається становлення різних форм власності і господарювання, що в своїй основі спрямоване на побудову нової системи ведення сільськогосподарського виробництва та формування відповідного їй кадрового потенціалу. Про перспективи розвитку фермерського аграрного виробництва свідчать позитивні тенденції збільшення кількості фермерських господарств, нарощування їх ресурсного забезпечення та масштабів аграрного виробництва. Невідповідність обсягів виробленої продукції наявному ресурсному потенціалу фермерів вказує на необхідність посилення їх кадрового потенціалу.

11. Перспективність подальшого розвитку особистих господарств населення зумовлено тим, що в умовах низького життєвого рівня значної частини сільського населення, домогосподарства забезпечують відтворення кадрового потенціалу сільського господарства, бо формують умови для відновлення робочої сили, кількісно нарощують кадровий потенціал та забезпечують розвиток його якісних характеристик. Поєднання в домогосподарстві функцій власника, працівника та підприємця забезпечує максимальну реалізацію в господарській діяльності професійного і творчого потенціалу селянина, ефективне використання матеріальних чинників виробництва та робочої сили. Виконуючи демографічні, виховні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, інформаційні та спадкові задачі, домогосподарства й надалі повинні залишатися специфічною формою ведення сільського господарства для частини сільського населення країни та підтримуватися суспільством й державою.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Прижигалінська Н.В. Формування кадрового потенціалу аграрного сектора регіону / Н.В. Прижигалінська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - Спеціальний випуск 3 (42) - 2007. - С. 43-48.

2. Прижигалінська Н.В. Розвиток трудових ресурсів в сільській місцевості Миколаївщини на пореформеному етапі / Н.В. Прижигалінська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - Спеціальний випуск 2 (26) - 2004. - С. 343-347.

3. Каращук Л.М., Особливості управління персоналом сільськогосподарських підприємств / Л. Каращук, Н. Прижигалінська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 2003.- 45-51. - (Автором розглянуто основні функції управління персоналом із врахуванням особливостей сільського господарства).

В інших виданнях:

4. Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці: матеріали міжнародної науково-теоретичної. конференції ["Методологічні засади ефективного управління персоналом в аграрному секторі"], (Житомир, 3-5 березня 2005 р.)/ Міністерство аграрної політики, Державний агроекологічний університет. - Ж.: Державний агроекологічний університет, 2005.- С. 78-81.

5. Матеріали Причорноморської регіональної науково-практичної конференції ["Проблеми формування кадрового потенціалу аграрного сектору Миколаївщини"], (Миколаїв, 20-22 квітня 2005 р.) / Міністерство аграрної політики, Миколаївський державний аграрний університет. - М.: МДАУ, 2005.- 6 с.

6. Матеріали Причорноморської регіональної науково-практичної конференції ["Розвиток соціальної інфраструктури села як передумова формування та використання кадрового потенціалу"], (Миколаїв, 26-28 квітня 2006 р.) / Міністерство аграрної політики, Миколаївський державний аграрний університет. - М.: МДАУ, 2006.- 74 с.

7. Матеріали Причорноморської регіональної науково-практичної конференції ["Значення домогосподарств населення для формування і розвитку кадрового потенціалу сільського господарства"], (Миколаїв, 11-13 квітня 2007 р.) / Міністерство аграрної політики, Миколаївський державний аграрний університет. - М.: МДАУ, 2007.- 165 с.

Анотація

Прижигалінська Н.В. Формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК) - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2008.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні, методологічні і практичні аспекти формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу, запропоновано трактування поняття "кадровий потенціал", визначені та структуровані особливості формування кадрового потенціалу аграрних підприємств в сучасних умовах, здійснено аналіз сучасного стану формування та ефективного використання кадрового потенціалу аграрної сфери.

Обґрунтовано механізми активізації соціально-економічних і виробничих чинників, які спрямовані на формування, збереження, раціональне накопичення та ефективне використання кадрового потенціалу аграрних підприємств.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджені в економічну практику аграрних формувань.

Ключові слова: потенціал, кадри, кадровий потенціал, оцінка кадрового потенціалу, соціальна сфера села, організація управління, збереження та розвиток кадрового потенціалу.

Аннотация

Прижигалинская Н.В. Формирование и повышение эффективности использования кадрового потенциала сельскохозяйственных предприятий региона. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2008.

В диссертационной работе исследованы теоретические и практические аспекты формирования кадрового потенциала, обоснованы теоретико-методологические подходы к изучению эффективности его использования. Рассмотрены пути повышения эффективности использования кадрового потенциала.

Представлено авторское определение социально-экономической категории "кадровый потенциал сельскохозяйственного предприятия" как совокупность штатных работников, количественные и качественные характеристики которых, при соответствующей мотивации и с учетом особенностей сельского хозяйства, обеспечивают возможность и способность осуществлять производственно-хозяйственную деятельность в условиях рыночной среды с максимальной результативностью.

Выделены и классифицированы основные группы факторов, оказывающих наибольшее влияние на процессы формирования и использования кадрового потенциала: экономические, социальные и демографические.

Предложена методика оценки эффективности использования кадрового потенциала в сельском хозяйстве.

На основании статистического анализа осуществлена оценка демографических аспектов формирования кадрового потенциала сельскохозяйственных предприятий, исследованы современные особенности социально-экономической среды воспроизводства кадрового потенциала.

Особое внимание уделено исследованию проблем кадрового обеспечения вновь созданных аграрных формирований и оценке эффективности использования кадров. Существующий механизм формирования кадрового потенциала определяется изменениями во внешней и внутренней среде конкретных сельскохозяйственных предприятий. При этом, каждое из которых реализует свою собственную кадровую политику. Установлено, что в структуре кадрового потенциала за 2002-2006 годы произошло значительное ухудшение качественных и количественных характеристик. Сельскохозяйственные предприятия с небольшим количеством работников имеют неудовлетворительные экономические показатели. Рентабельность производственно-хозяйственной деятельности таких предприятий достигается путем экономного использования ресурсного потенциала, узкой производственной специализации, высокой концентрации производства высокорентабельной продукции. Приоритетными направлениями развития кадрового потенциала сельскохозяйственных предприятий является снижение трудоемкости через повышение результативности использования земли и интенсификация производства.

...