За результатами досліджень багатофакторних кореляційних залежностей ступеню впливу на собівартість виробництва соняшнику таких виробничих факторів як: затрати праці на 1 ц (х₁), урожайність соняшнику (х₂) та виробничі затрати на 1 ц (х₃) на підприємствах Полтавської області мають параметри:

у _{х1, ..., х3} = 22,72 + 2,58х₁ - 0,22х₂ + 0,75х₃

Це свідчить, що збільшення затрат праці на 1 люд.-год., матеріальних затрат на 1 грн. сприяє підвищенню собівартості соняшнику відповідно на 2,58 грн./ц та 0,75 грн./ц, а збільшення урожайності на 1 ц/га дозволяє знизити собівартість насіння на 0,22 грн. /ц. Загальний коефіцієнт множинної кореляції (r = 0,86) вказує на тісний зв'язок результативної та досліджуваних ознак.

В середньому по Україні рентабельність виробництва соняшнику у 2006 р. становить 20,7%, що, порівняно з минулим роком, нижче на 3,6%. Лідерство за результатами від реалізації насіння тримають: Миколаївська, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська і Запорізька області. Негативним фінансовим результатом звітного року є збиткове виробництво насіння в несприятливих для вирощування соняшнику областях, а саме у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Чернівецькій і Хмельницькій.

Управління ефективним виробництвом насіння соняшнику аграрними підприємствами полягає в інтеграції з переробними підприємствами олієжирового підкомплексу з метою вирішення проблем виробництва і раціонального використання урожаю, застосовування інтенсивних технологій вирощування культури, дотримання вимог чергування посівів соняшнику в полях сівозміни, внесення відповідно до норм мінеральних та органічних добрив тощо.

Україна має значний потенціал по переробці соняшнику. Переробкою насіння займаються всі групи підприємств, але основна переробка (95%) сконцентрована на спеціалізованих олійно-переробних підприємствах. Серед основних виробників соняшникової олії станом на 1 січня 2007 р. в трьох областях (Донецькій, Запорізькій та Харківській) виробничі потужності перевищують 500 тис. т переробки насіння за рік, а в п'яти областях (Дніпропетровська, Кіровоградська, Одеська, Полтавська і Херсонська) - 200-500 тис. т за рік. В 2006 р., порівняно з попереднім періодом, екстракційні заводи збільшили використання потужностей на 20,1%, а пресові заводи - на 24,5%. В цілому використання потужностей переробними підприємствами України у 2006 р. становить 88,4%. Таке становище, насамперед, пов'язано із збільшенням обсягів виробництва олії на більшості підприємствах, що в свою чергу пов'язано із значними обсягами отриманих врожаїв олійних культур.

Виробництво нерафінованої олії зросло протягом 2000-2006 рр. по Україні в 2,5 рази, а в Полтавській області - в 3,5 рази. Високі показники виходу продукції є результатом характеристик обладнання, високого рівня технологічних процесів, якості праці персоналу, а також олійності використовуваного насіння. Середня олійність насіння соняшнику на підприємствах „Укроліяпрому” у 2006 р. становить 45,9%, що порівняно з попереднім 2005 р. на 1,7% більше. Високий рівень олійності насіння соняшнику у 2006 р. зафіксовано на підприємствах: Каховський ОЕЗ (Каргілл) - 48,1%, „ПОЕЗ - Кернел Груп” (м. Полтава) - 46,3%, Кіровогорадолія - 46,1%.

Дослідження параметрів рівняння багатофакторної регресійної моделі степеневої функції:

у_{х1, ..., х3} = 0,42 + х₁ ^-0,08 + х₂ ^-0,05 + х₃ ^1,04

свідчить про щільний зв'язок між обсягом виробленої олії та олійністю насіння (r_yx1 = 0,76), а коефіцієнт еластичності вказує, що зміна олійності насіння на 1% сприяє зміні обсягу виробленої олії на 0,03%.

Фасована олія є більш рентабельною, обсяг її виробництва постійно збільшується, проте в 2006 р., порівняно з попереднім періодом, її виробництво скоротилось на 1,8%. На „ПОЕЗ - Кернел Груп” (м. Полтава) впроваджено фасування олії соняшникової під торговою маркою „Щедрий дар”, яке протягом 2005-2006 рр. зросло у 7,0 разів. Фосфатидні концентрати, які є джерелом одержання лецетинів (потреба в яких сьогодні забезпечується за рахунок імпортних поставок) і виробляються лише на окремих олійно-добувних заводах, з них харчові фосфатидні концентрати на двох: Пологівському ОЕЗ і Запорізькому ОЖК, є додатковою перевагою на ринку. В 2006 р., порівняно з попереднім роком, виробництво фосфатидних концентратів збільшилось на 1085 тонн або на 31,7%.

Протягом 2000-2006 рр. обсяги шроту, отриманого спеціалізованими підприємствами України, збільшились в 2,5 рази. Стрімка динаміка зростання виробництва шроту спостерігається на підприємствах: Чернівецькому ЖК - в 4,2 рази, „Стрілецький степ” (Кернел Груп) (смт. Мілове) - в 3,9 рази, „ПОЕЗ - Кернел Груп” - в 3,3 рази, Вінницькому ОЖК - в 2,8 рази. Потенціал Полтавського регіону щодо виробництва продуктів переробки соняшнику повністю ще не реалізований, що свідчить на користь майбутніх суттєвих змін.

Економічні взаємовідносини між сільськогосподарськими виробниками насіння соняшнику та спеціалізованими переробними підприємствами формуються залежно від цінової політики олієпереробних заводів, їх попиту на насіння соняшнику та його пропозиції на ринку.

Рівень внутрішніх цін на насіння соняшнику залежить від пропозиції на ринку (розміру врожаю), попиту з боку експортерів і переробників, внутрішніх та експортних цін і попиту на готову продукцію (олія соняшникова, шрот). Зафіксовано коливання рівня ціни за рахунок реалізації насіння та олії за різними каналами збуту. Сільськогосподарські підприємства використовують для реалізації насіння лише позабіржові канали, проте більш досконалою є біржова торгівля, яка дозволяє сформувати прозоре ринкове середовище. В 2006 р. частка Полтавської області становила 6,1% від загальнодержавного обсягу реалізації соняшнику.

В Україні через ринки, власні магазини реалізовано 9,6% соняшнику по ціні 881,3 грн. за тонну, а в Полтавській області - 8,1% насіння за ціною 879,1 грн. за тонну. Переробним підприємствам (включаючи елеватори) в цілому по Україні продано 4,3% від загальної кількості насіння по ціні 938,1 грн. за тонну, а в області - 5,2% по ціні 898,5 грн. за тонну. Найдорожче в 2006 р. олію продавали (видавали) пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнові паї (частки): в Україні по ціні 3449,6 грн. за тонну, а в Полтавській області по вищій ціні - 4331,6 грн. за тонну. Найнижчу ціну на олію зафіксовано при її реалізації за іншими каналами: в Україні по 2579,3 грн. за тонну, а в Полтавській області по 3158,5 грн. за тонну.

При управлінні виробництвом соняшнику та продукції його переробки досить актуальним є аналіз компоненти часових рядів. Для узагальнення отриманих оцінок сезонних індексів доцільно застосувати замість середньозваженого показника медіану, використання якої виключає вплив тих місячних даних року, які є занадто великими чи малими.

Результат аналізу сезонних коливань закупівельних цін на насіння соняшнику (СРТ) свідчить, що ціна протягом 2000-2006 рр. має тенденцію до значного зниження у вересні (коефіцієнт сезонності знижується до 0,877), а до збільшення - з травня по липень (коефіцієнт сезонності підвищується до 1,091). В 2006 р. закупівельна ціна на соняшник в середньому склала 1173 грн./т , що вище ніж в 2000 р. на 57,2% (табл. 2).

Відпускні ціни на нерафіновану соняшникову олію при її збуті оліє-переробними заводами протягом 2000-2006 рр. були найнижчими у жовтні (коефіцієнт сезонності становить 0,948), а найбільше зростали у серпні (коефіцієнт сезонності становить 1,070), проте чіткої сезонності не мали. Відпускна ціна на олію за досліджуваний період зросла на 63,4% і становила в звітному році 3350 грн./т.

Таблиця 2. Значення сезонних індексів закупівельних цін на насіння соняшнику (СРТ)

В 2006 р., порівняно з 2000 р., ціни на шрот соняшниковий знизились на 4,9%, а тенденції до їх зростання спостерігається в липні (коефіцієнт сезонності дорівнює 1,098) та до зниження - з жовтня по лютий.

Насіння соняшнику та олія є практично єдиним високоліквідним товаром на українському ринку як при внутрішніх, так і при експортних продажах. Експорт насіння соняшнику в 2006 р., порівняно з попереднім періодом, збільшився в 8,4 рази, експорт олії - на 91,2%, а шроту (макухи) - на 47,9%. Протягом 2006 р. за експортними операціями найбільше реалізовано олії соняшникової 1628,9 тис. тонн, шроту соняшникового - 1400,5 тис. тонн.

У третьому розділі - „Удосконалення механізму управління економікою аграрних і переробних підприємств олієжирового підкомплексу” - розглянуто питання оптимізації розміщення площ посівів соняшнику та управління обсягами виробництва насіння на прикладі Полтавської області відповідно до вимог агрономії, досліджено питання інтеграції як фактору підвищення ефективності підприємств олієжирового під комплексу, визначено шляхи просування насіння соняшнику та продукції його переробки на зовнішній ринок.

З метою удосконалення діяльності підприємств з виробництва насіння соняшнику в якості інструмента управління пропонується використовувати метод економіко-математичного моделювання. В роботі розроблена оптимізаційна модель управління перерозподілом посівних площ в розрізі районів Полтавської області за критерієм максимізації валових зборів насіння (за умови одночасного дотримання вимог землекористування - обмеженні площ посіву соняшнику до 10% від загальної посівної площі) є найбільш оптимальною. Встановлено, що при плановому збільшенні виробництва соняшнику на 7,5%, порівняно з показниками базового 2006 р., сумарна собівартість насіння зменшується на 1,3% (за рахунок наявних природних ресурсів, зниження затрат праці та виробничих витрат) (табл. 3). Найбільш сприятливими для вирощування досліджуваної культури за сукупністю усіх врахованих показників в моделі показниківекономічної ефективності є Гадяцький, Котелевський, Хорольський та Шишацький райони Полтавської області.

Таблиця 3. Результати розрахунків основних показників оптимізаційної моделі

Управлінцям у Глобинському, Лохвицькому, Машівському, Мирго-родському та Семенівському районах Полтавської області слід більше уваги приділити питанням планування та підвищення ефективності аграрного виробництва, бо в них ситуація є досить нестабільною і характеризується значними коливаннями позитивних та негативних тенденцій в залежності від року досліджень. Площі посіву соняшнику за останній період практично наближені до оптимальних у Великобагачанському, Диканському, Карлів-ському, Оржицькому, Полтавському та Решетилівському районах.

Результати наукового дослідження свідчать, що серед функцій управління найменш слабо виконується мотиваційна функція, яка забезпечення створення такого економічного механізму, за якого виробники та переробники насіння соняшнику бажали б інтегруватися, наприклад, з метою отримання пільгового оподаткування або зниження відсоткових ставок по кредитах.

Під інтеграційними відносинами в олієжировому підкомплексі слід розуміти взаємовідносини між рівноправними партнерами (олієекстракційними заводами, сільськогосподарськими підприємствами як виробниками сировини та іншими суб'єктами підкомплексу всіх форм власності), які здійснюються на договірній основі, з огляду на економічну зацікавленість кожної сторони та з урахуванням чинного законодавства.

По-перше, це об'єднання інтересів виробників і переробників соняшнику з інтересами інших ланок виробничого ланцюга (ефективність виробництва соняшнику безпосередньо впливає на підсумки роботи всього об'єднання); підвищення ефективності роботи аграрних підприємств за рахунок спеціалізації та концентрації виробництва. По-друге, за таких умов підвищується товарність продукції, а нарощування обсягів виробництва сировини в інтегрованих формуваннях дозволяє максимально завантажити потужності переробних заводів, урізноманітнити продукцію переробки, знизити її собівартість, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції переробки соняшнику; поліпшення інформаційних зв'язків між виробниками сировини (насіння соняшнику) та переробними підприємствами, що дозволяє краще прогнозувати та планувати їхню діяльність.

Інтеграція суб'єктів олієжирового підкомплексу полягає в поєднанні інтересів сільськогосподарських підприємств і агропромислових товаровиробників таким чином, щоб вони були зацікавлені спрямовувати свої виробничі та інтелектуальні зусилля на одержання максимально можливого обсягу конкурентоспроможної кінцевої продукції. Економічна зацікавленість учасників таких інтегрованих формувань є основною умовою спільної діяльності та вдалого функціонування управлінського механізму.

На нашу думку, ретельне виконання управлінських функцій забезпечує вільне просування олійної сировини та продуктів її переробки на ринку та безпосередню участь окремого взятого підприємства в процесі управління олієжировим підкомплексом.

В умовах становлення ринкової економіки актуальності набуває експортний потенціал як фактор підтримки галузей АПК, як джерело валютних надходжень для вирішення нагальних виробничих і соціальних потреб та забезпечення економічної безпеки держави. Цілеспрямований розвиток галузей олієжирового підкомплексу є важливою умовою структурної перебудови економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції АПК, що дозволить подолати невідповідність структури зовнішньої торгівлі у світовій економіці.

За обсягами зовнішньої торгівлі Україна є порівняно невеликою державою, проте операціям з насінням соняшнику та олією належить значне частка в її структурі. Сьогодні Україна має достатньо можливостей для в удосконаленні управління щодо збільшення обсягів експорту аграрної продукції та виходу на світовий ринок. Завдяки зростаючому світовому попиту, підвищенню цін на соняшник та олію, а також порівняльним перевагам щодо витрат на їх виробництво, які має Україна, для неї відкривається привабливий експортний ринок.

Завоювання Україною на світовому ринку місця провідного експортера соняшнику та продуктів його переробки, передбачає запровадження ряду заходів для просування вітчизняної продукції на зовнішній ринок. Реалізовуючи експортно-орієнтовану стратегію просування на ринок соняш-нику та продукції його переробки, необхідно в першу чергу вирішити наступні питання: проведення торгів спеціалізованою аграрною біржею, яка б була центром ціноутворення на олійні культури, з обов'язковою реєстрацією експортно-біржових контрактів; удосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельних операції; підготовка центральними органами виконаної влади законопроектів щодо усунення існуючих невідповідностей у чинному законодавстві України з метою вступу до СОТ, як одного з пріоритетів зовнішньоекономічної політики Уряду, що забезпечить рівноправну торгівлю товарами з усіма учасниками цієї організації. Так, Закон України від 07.07.2005 р. № 2773-IV „Про внесення змін до Закону України „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур” вніс зміни до Закону України „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур”, ним передбачено зниження ставки вивізного (експортного) мита на насіння льону, подрібнене або неподрібнене, насіння соняшнику, подрібнене або неподрібнене, та насіння рижію з 17% до 16% від їх митної вартості та щороку зменшуватиметься на 1 пункт до значення 10%.

Для нарощування експортних переваг важливим етапом є збільшення експорту продукції високого рівня переробки замість олійної сировини; підвищення якості продукції відповідно до вимог міжнародних стандартів якості; диверсифікація ринків збуту насіння та продуктів його переробки; створення цивілізованого фондового ринку цінних паперів переробних підприємств, що дозволило б їм отримувати додаткові фінансові надходження; залучення довгострокового кредитування для розвитку виробництва та управління просуванням продукції на зовнішні ринки.

ВИСНОВКИ

1. Визначено, що економічною суттю виокремлення даних господарюючих суб'єктів в якості об'єкта управління є орієнтація їх складових на узгоджену взаємодію з метою здійснення відтворювального циклу отримання продуктів виробництва і переробки та доведення їх до споживача. Управління економікою підприємств з виробництва і переробки соняшнику полягає в цілеспрямованій координації виробничо-збутової діяльності суб'єктів олієжирового підкомплексу з метою її оптимізації, за якої нарощуються обсяги виробництва, підвищується його економічна ефективність з найменшими ресурсними затратами.

2. Встановлено, що цінова і податкова політика, зовнішньоекономічне і валютне регулювання, протекціонізм виробникам на внутрішньому ринку, пільги, кредити є основними інструментами, за допомогою яких держава управляє діяльністю підприємств з виробництва і переробки соняшнику.

3. Екстенсивний спосіб вирощування соняшнику підтверджується низьким рівнем урожайності, збільшенням валових зборів за рахунок постійного розширення посівних площ. Загальні тенденції показників економічної ефективності виробництва насіння соняшнику формуються під впливом таких негативних факторів як: екстенсифікація виробництва, погіршення якості ґрунтів, недостатній рівень внесення під посів органічних та мінеральних добрив, підвищення їх вартості, дорогі кредити для товаровиробників тощо.

4. Доведено, що Україна має значний потенціал по переробці соняшнику та необхідні для цього виробничі потужності. Високі показники виходу продукції переробки є результатом характеристик обладнання, високого рівня технологічних процесів, якості праці персоналу та олійності насіння.

5. Рівень внутрішніх цін на насіння соняшнику залежить від розміру врожаю і, відповідно пропозиції на ринку, попиту з боку експортерів і переробників; внутрішніх та експортних цін і попиту на продукцію переробки. Сьогодні сільськогосподарські товаровиробники використовують для реалізації насіння лише позабіржові канали, що не дозволяє сформувати прозоре ринкове середовище. Закупівельні ціни на соняшник потягом 2002-2006 рр. знижувались з вересня і підвищувались - з квітня по липень. Відпускні ціни на соняшникову нерафіновану олію при збуті спеціалізованими переробними заводами чіткої сезонності не мають.

6. Аграрні підприємства недостатньо мотивовані з позиції пільгового оподаткування, відсоткових ставок по кредитах при створенні ними інтегрованих формувань з виробництва соняшнику, його переробки та реалізації продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

7. За результатами оптимального перерозподілу посівних площ соняшнику в Полтавській області за критерієм максимізації валових зборів насіння і дотримання вимог землекористування збільшення виробництва соняшнику на 7,5%, порівняно з показниками базового 2006 р., зменшує сумарну собівартість насіння на 1,3% (за рахунок наявних природних ресурсів, зниження затрат праці та виробничих витрат). Найбіль сприятливими районами для ефективного виробництва соняшнику в області є Гадяцький, Котелевський, Хорольський та Шишацький.

8. Формуючи стратегію підприємств щодо просування продукції олієжирового підкомплексу орієнтовану на експорт потрібно враховувати слідуючі важелі та регулятори: створення спеціалізованої аграрної біржі, яка б стала центром ціноутворення на олійні культури, удосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельних операції з агропродукцією, збільшення експорту продукції високого рівня переробки, забезпечення якості продукції відповідно до вимог міжнародних стандартів якості, підготовка та удосконалення вимог нормативно-правової бази. Для захисту вітчизняних виробників і спрямування продукції у світовий економічний простір слід поєднувати лібералізацію торгівлі з елементами протекціонізму, базовим інструментом якого є механізм функціонування митного (експортного) тарифу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романченко Ю.О. Сутність управління олійним виробництвом // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 4. - 2005. - С. 160-161.

2. Романченко Ю.О. Сучасний стан та тенденції розвитку олійного виробництва на Полтавщині // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 1. - 2006. - С. 157-161.

3. Романченко Ю.О. Інтеграція як фактор підвищення ефективності підприємств олієжирового підкомплексу // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 211: В 4 т. Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 933-938.

4. Романченко Ю.О. Цінова ситуація на ринку соняшнику та продукції його переробки // „Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво”. - № 2. - 2006 . - С. 228-231.

5. Макаренко П.М., Романченко Ю.О. Державне регулювання ринку соняшнику та продукції його переробки // „Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво”. - № 3. - 2006 . - С. 188-191.

6. Романченко Ю.О. Стан і перспективи виробництва насіння соняшнику на Полтавщині // Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природо-користування”. - № 9. - 2006. - С. 230-234.

7. Макаренко П.М., Романченко Ю.О. Ринок насіння соняшнику в Україні // „Бізнес-навігатор”. - № 9. - 2006. - С. 114-120.

8. Романченко Ю.О. Еколого-економічні наслідки розширення посівів соняшнику в Україні // Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природо-користування”. - № 3. - 2007. - С. 208-212.

9. Романченко Ю.О. Тенденції розвитку ринку соняшникової олії в Україні // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Вип. 52. - Харків: ХНТУСГ, 2007 р. - С. 275-282.

10. Романченко Ю.О. Становлення та перспективи розвитку олійно-жирової галузі України // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 10. Экономические науки. - Симферополь: НИЦ КИПУ, 2007. - С. 259-263.

11. Романченко Ю.О. Економічні результати виробництва соняшнику підприємствами Полтавської області // Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природокористування”. - № 8. - 2007. - С. 213-217.

12. Романченко Ю.О. До питання формування ринку соняшнику та продукції його переробки в Полтавському регіоні // Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених „Ринкова трансформація економіки пост-соціалістичних країн”. У двох томах. - Т.2. - Х.: ХНТУСГ.- 2005. - С. 258-259.

13. Романченко Ю.О. До питання організації регіонального ринку соняшника та продукції його переробки // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Дні науки `2005”. Том 9. Економіка підприємства і промисловості. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 11-12.

14. Романченко Ю.О. Оцінка економічної ефективності виробництва соняшнику // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв”. - Дніпропетровськ: ДДАУ. - 2006 - С. 128-130.

15. Романченко Ю.О. Сучасний стан розвитку олійного виробництва // Програма і матеріали 72-ї наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів „Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті”: У 2 ч. - К.: НУХТ, 2006. - Ч. 1. - С. 43.

16. Романченко Ю.О. Експортно-імпортне регулювання олійно-жирової галузі // Матеріали всеукраїнської наукової конференції молодих учених / Редкол.: П.Г. Копитко (відп. ред.) та ін. - Умань, 2007. - С. 150-151.

17. Романченко Ю.О. Конкурентоспроможність продукції олійно-жирової галузі на світовому аграрному ринку // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі”. - Полтава: ПДАА, 2007. - С. 222-224.

18. Романченко Ю.О. Тенденції споживання продукції олійно-жирової галузі України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: „Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід”. - Полтава: ПДАА, 2007. - С.54-56.

19. Макаренко П.М., Романченко Ю.О. Шляхи просування насіння соняшнику та продуктів його переробки на зовнішній ринок // Тези доповідей ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів”. - Сімферополь: НІЦ КІПУ, 2007. - С. 251-253.

20. Романченко Ю.О. До питання формування маркетингової стратегії підприємств олієжирового під комплексу // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції „Стан та проблеми інноваційної розбудови України `2007”. Том 5. Організаційно-економічні засади інноваційного розвитку: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. - С. 52-55.

АНОТАЦІЯ

Романченко Ю.О. Управління економікою підприємств з виробництва і переробки соняшнику в умовах ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2008.

У дисертації досліджено організаційно-економічну діяльність підприємств з виробництва і переробки соняшнику в ринкових умовах. Узагальнено теоретичні аспекти управління; проаналізовано економічну ефективність виробництва насіння, канали його реалізації та стан переробки.

Запропоновано методичні підходи щодо управління розміщенням посівів соняшнику з використанням оптимізаційних методів з метою збільшення його виробництва без додаткових фінансових та трудових ресурсів, узагальнено сезонні індекси закупівельних цін на соняшник і відпускних цін на олію та шрот з метою отримання єдиного значення через застосування медіани.

Ключові слова: управління, насіння соняшнику, олія, шрот, економічна ефективність, кон'юнктура ринку, інтеграція.

Романченко Ю.А. Управление экономикой предприятий по производству и переработке подсолнечника в условиях рынка. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предриятиями (по видам экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2008.

В диссертации исследовано организационно-экономическую деятельность предприятий по производству и переработке подсолнечника в условиях рынка. Обобщено теоретические аспекты управления и государственного регулирования деятельности предприятий масложирового подкомплекса АПК. Исследовано такие инструменты регулирования как: ценовая и налоговая политика, внешнеэкономическое и валютное регулирование, протекционизм производителям на внутреннем рынке, кредитование. “Межотраслевой” подход к управлению представляет широкие возможности участия в организации и управлении продуктовыми рынками его операторов как со стороны предложения (товаропроизводители сырья) так и со стороны спроса (специализированные перерабатывающие предприятия, иногда торговые, и посредники).

Рассмотрено экономическую основу введения экспортного таможенного тарифа, необходимость введения которого состоит в том, что Украина ограничи...