Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інновації як пріоритетний напрямок інвестування в трансформаційній економіці

Шевченко Олена Олександрівна

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

УДК 330. 322.001.76

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Галуза Станіслав Григорович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Українська Лариса Олегівна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії,

кандидат економічних наук, доцент

Марченко Ольга Сергіївна,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, м. Харків,

доцент кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться “30” травня 2008 р. о 14 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано “24” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Соболев В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки функціонування і розвиток промислових підприємств багато в чому зумовлені ефективною роботою їх інноваційного механізму, результативністю реалізованих нововведень. Тим часом статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що для промислових підприємств України характерна серйозна криза в інноваційній сфері, що настійно вимагає вживання активних заходів по її подоланню як з боку держави, так і з боку підприємств і організацій. Інноваційна діяльність в Україні ще не одержала того теоретичного і практичного розвитку, що сприяло б подоланню наслідків економічної кризи 90-х років ХХ ст., нарощуванню темпів економічного зросту, підвищення ефективності виробництва. Характерно, що в промислово розвинених країнах на реалізацію продуктів інноваційної діяльності припадає понад 20% приросту національного доходу, що значно перевершує наші досягнення.

Дуже важливе розуміння того, що поза інноваційним шляхом ми не зможемо реалізувати жодної серйозної програми соціального й економічного розвитку.

Проблеми розробки і використання інновацій знаходять своє відображення в численних наукових публікаціях. Це зв'язано зі зростанням ролі інноваційної діяльності як найважливішого фактора підвищення ефективності діяльності промислових підприємств і стратегією держави, спрямованою на інноваційний розвиток.

Фундаментальні дослідження, спрямовані на розгляд сутності інновацій і інноваційної діяльності, знайшли своє відображення в роботах закордонних вчених П. Друкера, А. Клайнкнехта, Е. Менсфілда, К. Опенлендера, П. Пілдича, Б. Санто, Р. Уотермена, Й. Шумпетера, а також вітчизняних - В. Александрової, Л. Антонюка, О. Амоші, С. Галузи, А. Гальчинського, Б. Данилішина, О. Лапко, А. Поручника, П. Перерви, Д. Стеченко, Д. Черваньова.

Окремі питання організації, управління, фінансування, оцінки економічної ефективності інноваційних проектів розглядаються в роботах українських вчених В. Бабича, І. Бланка, Є. Воробйова, Г. Задорожного, О. Марченко, Й. Петровича, Л. Української, В. Хобти і закордонних Л. Водачка, О. Водачкової, Ш. Тацуно, Б. Твісса, П. Уайта.

Не зважаючи на велику різноманітність досліджуваних наукових проблем, присвячених інноваційному прогресу, багато питань його активізації залишилися маловивченими і невирішеними навіть у теоретичному аспекті. Так, очевидна відсутність комплексних економічних розробок питань створення і продуктивного використання інновацій у виробництві. Особливо гостро відчувається нестача методологічної і методичної літератури з проблеми розвитку інноваційної діяльності за рахунок активізації інвестиційного фактора. Зокрема, мають потребу в більш глибокій теоретичній розробці питання оцінки ефективності інвестицій, що витрачаються на створення, впровадження і розвиток інновацій, визначення пріоритетних напрямків інвестування в інновації, законодавчої підтримки інноваційно-інвестиційних процесів, економічного стимулювання активізації інвестування в інновації та ін. Усі ці обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його логіку і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової науково-дослідної роботи Харківського національного університету імені В.Н. Каразина "Соціально-економічний механізм і наслідки ринкових перетворень" (№ держ. реєстрації 0104U000675).

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методологічних і методичних питань управління процесами інноваційного розвитку суб'єктів господарювання і підвищення ефективності інноваційної діяльності на основі активізації інвестиційних процесів.

Відповідно до зазначеної мети в дисертаційній роботі поставлені наступні задачі:

- встановити роль інвестицій як основного фактора забезпечення пріоритетного розвитку інновацій;

- уточнити понятійний апарат, використаний при вивченні проблем інноваційного розвитку й інвестиційної діяльності промислових підприємств;

- розробити класифікацію інновацій на основі розширення критеріальних ознак для комплексного розгляду напрямків, факторів, умов реалізації інновацій з метою обґрунтованого відбору найбільш ефективних проектів інноваційного розвитку й інвестування;

- вивчити закордонний досвід розвитку і впровадження інновацій, фінансового забезпечення інноваційних процесів;

- встановити стан інноваційної сфери промислових підприємств в умовах переходу до ринкової системи господарювання;

- обґрунтувати методологічні основи визначення пріоритетів державної науково-технічної політики, що дозволяє підвищити ефективність взаємодії інститутів національної інноваційної системи;

- визначити методологічні підходи до встановлення рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів по її факторах з урахуванням "ризиків недостовірності" розрахунків;

- розробити методологічні підходи і рекомендації з удосконалення законодавчої бази і стимулювання активізації засобів інвестування в інновації.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є економічні відносини, що складаються між суб'єктами господарювання в зв'язку з їх інноваційною діяльністю. Предмет дослідження - методологічні основи підвищення ефективності інноваційних проектів у промисловості на основі активізації інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали діалектичний підхід до вивчення економічних явищ і протиріч, системний розгляд проблем фінансового управління науково-технічним розвитком суспільного виробництва в трансформаційній економіці (визначення економічної природи інновацій, фінансового забезпечення інноваційних проектів, аналіз протиріч в оцінці ефективності інвестування в інновації). Використовувалися досягнення світової і вітчизняної наукової думки в галузі ефективності виробництва і господарського управління. При вивченні закономірностей і тенденцій інноваційного розвитку й інвестиційної діяльності використовувалися методи структуризації цілей (при проведенні класифікації інновацій, визначенні структурної побудови їх життєвого циклу), експертних оцінок (при виборі інновацій як об'єкта інвестування), порівняльного аналізу (при розробці теоретичних основ рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів), факторного аналізу (при формуванні системи стимулювання інвестицій в інновації), мінімізації ризиків при визначенні ефективності використання інвестицій в інноваційних проектах. Застосовано метод "Форсайт" для визначення пріоритетів державної науково-технічної політики.

Інформаційна база дослідження. При роботі над дисертацією використовувалися наукова література вітчизняних та іноземних авторів із проблем інновацій та НТП, їх інвестиційного забезпечення, матеріали періодичної преси, нормативно-правові документи, результати науково-дослідних розробок, дані Держкомстату України, матеріали наукових і науково-практичних конференцій, особисті розрахунки здобувача.

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш важливі результати дослідження, що містять елементи наукової новизни, полягають у наступному:

Вперше:

- запропоновано рейтингову оцінку ефективності інноваційних проектів з урахуванням ризиків недостовірності розрахункової величини її факторів, що впливають на кінцеві показники ефективності проектів;

- обґрунтовано методологічний підхід до визначення моделі мінімізації ризиків, що знижують ефективність інвестування в інновації, шляхом складання їх матриці залежності від макро- і мікросередовища підприємства з наступним впливом на негативні ризики.

Удосконалено:

- методологічне обґрунтування структуризації інноваційного циклу, що підрозділяється на два підцикли, які складаються з етапів і стадій: а) підцикл створення інновації (етапи фундаментальних НДР, НДДКР, експериментальні роботи); б) життєвий цикл інновації (етап комерціалізації інноваційного проекту, стадії початку підйому, уповільнення і спаду зростання економічного ефекту від реалізації проекту);

- систему стимулювання інвестування інновацій шляхом розподілу конкретних стимулюючих заходів по окремих стадіях життєвого циклу інновацій.

Дістали подальшого розвитку:

- класифікація інновацій на основі розширення їх критеріальних ознак шляхом включення до їх складу: здатності інновації до масштабного поширення на ринку, здатності ініціювання наступних інновацій;

- розкриття протиріч інвестування в інновації: між заощадженням і нагромадженням додаткового продукту, між інвестиційними процесами і оподаткуванням, між потребами в інноваціях (особливо високої вартості) і обмеженими ресурсами суб'єктів господарювання для їх розробки і впровадження;

- пропозиції з удосконалення законодавчої бази інвестування в Україні шляхом відображення у відповідних нормативних актах положень з оподатковування і стимулювання як факторів інноваційного інвестування, з розширення джерел фінансування і встановлення пільгових норм амортизаційних відрахувань для суб'єктів господарювання, що розробляють інноваційні проекти.

Практична значимість отриманих результатів. Теоретичні висновки і методологічні рішення, що містяться в дисертації, спрямовані на пошук й обґрунтування умов більш послідовного переходу економіки країни в інноваційно-інвестиційне русло. Практична значимість роботи полягає в розробці рекомендацій з розширення і підвищення ефективності інноваційної діяльності на основі раціонального використання наявного інвестиційного потенціалу. Так, розширення ознак класифікації інновацій, визначення методологічних основ рейтингової оцінки ефективності наявних інноваційних проектів, структуризація життєвого циклу інновацій дозволяють систематизувати їх аналіз, встановити порівняльну пріоритетність і створити тим самим передумови для більш обґрунтованого планування, фінансового забезпечення і стимулювання інноваційних проектів. Стимулювання застосовуваних інвестицій окремо по етапах і стадіях життєвого циклу інновацій підвищує їх ефективність і прискорює інноваційний процес. Проведений аналіз досягнень, що мають місце, і протиріч інвестування сприяє вибору найбільш раціональних напрямків інвестування інновацій, мобілізації додаткових джерел економічного ефекту. Пропозиції по врахуванню "ризиків недостовірності" зорієнтовані на підвищення достовірності порівняльної оцінки ефективності інноваційних проектів і встановлення більш обґрунтованої черговості їх реалізації.

Рекомендації з визначення величини ефективності і рейтингової оцінки інноваційних проектів використані в практичній роботі ВАТ"ЕМСС" (довідка № 6/128 від 11.05.07) і ВАТ "СКМЗ" (довідка № 36/18 від 17.04.2007).

Матеріали і висновки дисертації використовувалися в ХНУ імені В.Н. Каразіна при викладанні спецкурсу "Державне регулювання економікою" і в Донбаській державній машинобудівній академії при читанні курсів "Інноваційний менеджмент" та "Економіка й організація інноваційної діяльності" (довідка № 064-05-1086 від 12.06.07).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на: ІV-й Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження й оптимізація економічних процесів “Оптимум - 2003” (Харків, 2003), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії і практики” (Дніпропетровськ, 2004), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „ Динаміка наукових досягнень - 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науково-теоретичній конференції „ Актуальні проблеми економічного розвитку виробничої сфери” (Донецьк, 2005), IV-й Міжнародній науково-практичній конференції „ Динаміка наукових досягнень - 2005” (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-теоретичній конференції „ Науковий потенціал світу - 2005” (Дніпропетровськ, 2005).

Особистий внесок здобувача. Наукові висновки і рекомендації, отримані в процесі дослідження, зроблені автором самостійно. По наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображений у рефераті в списку публікацій по темі дисертації.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 13 наукових працях загальним обсягом 4,5 др.арк., з них 7 опубліковані в спеціальних наукових виданнях, що входять у перелік ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 170 сторінках основного тексту, містить 21 таблицю, 15 рисунків.

1. Основний зміст роботи

інноваційний проект оцінка інвестування

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено об'єкт і предмет наукового дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Економічна природа інновацій як об'єкта інвестування" викладені вихідні методологічні положення щодо понятійного апарату дослідження, використовуваного при вивченні проблем інноваційного розвитку й інвестиційної діяльності підприємств; зокрема визначена економічна природа категорій "інновація", "інвестиції", "інноваційний процес", "інноваційний цикл і його структура" та ін., що є основними при постановці і рішенні питань, зв'язаних з розширенням масштабів і підвищенням ефективності інновацій у трансформаційній економіці.

Визначення в дисертації поняття "інновація" як нововведення, що гарантує одержання двох взаємозалежних результатів: задоволення нових чи підвищених потреб і одержання додаткового економічного ефекту розкриває характер новизни й ефективності інновації, визначає вибір напрямку її застосування, планування, організації і стимулювання, визначає шлях найбільш раціонального використання інвестицій для розвитку інновацій.

Принципово важливе значення для визначення категорії “інновація” має методологічне обґрунтування структуризації інноваційного циклу, зокрема його поділ на два періоди з наступною диференціацією на етапи і стадії: а) цикл створення інновації (етапи фундаментальних НДР і НДДКР) і б) життєвий цикл інновації (етап комерціалізації інноваційного проекту, стадії початку, підйому, зростання, скорочення ефекту від реалізації проекту) (рис.1). Подібна структуризація дозволяє:

- організувати своєчасне і повне планування інноваційних робіт, часу їх виконання, витрат, ефекту від їх реалізації;

- забезпечити необхідне фінансування робіт зі створення і використання інновацій;

- створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності підприємств.

Удосконалена класифікація інновацій у порівнянні з описаними в літературі варіантами шляхом включення в неї критеріальних ознак, що відображають комерціалізацію інновацій, а саме - їх здатність до масштабного впровадження на ринку та здатність ініціювати наступні інновації та інш. (рис.2).

У роботі запропоновано враховувати наступні фактори інноваційного прогресу з метою забезпечення коректної оцінки і мотивованого вибору інноваційних проектів: специфіку методів ринкових досліджень, що передують інноваційним розробкам; глибину і багатоваріантність прогнозів можливого впливу інновацій на результати економічної діяльності; ймовірні обсяги інформації, що переробляється при розробці інноваційних проектів; здатність підприємств до сприйнятливості інновацій; економічні ризики, зв'язані з розробкою і реалізацією інновацій; методи і джерела фінансування інновацій; ув'язування життєвого циклу інновації з цілями й етапами стратегічного розвитку підприємства, галузі; ступінь мобільності й адаптивності стратегії інноваційного розвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 - Структура інноваційного і життєвого циклів інновацій, динаміка витрат і економічного ефекту по етапах і стадіях циклів; джерела інвестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2 - Запропонована класифікація інновацій

Розглянуто інвестиційний процес як фактор пріоритетного розвитку інновацій у межах взаємодії трьох складових: інвестиційних ресурсів, інвестиційного потенціалу, інвестиційного середовища.

В другому розділі "Рівень і динаміка розвитку інновацій та їх фінансова забезпеченість у сучасних умовах" проаналізовано досвід закордонних країн у розвитку й впровадженні інновацій, фінансові джерела їх забезпечення й запропоновано схему адаптації раціональних положень для вітчизняної економіки; проаналізовано становище України в галузі інноваційного розвитку за ряд років, що дало можливість формулювання завдань і наробітку необхідних заходів щодо активізації стимулювання інноваційної діяльності.

У 90-і роки ХХ сторіччя і на початку XXІ сторіччя у світовій економіці починає дедалі ширше й інтенсивніше розвиватися інноваційна діяльність, головним чином, у промисловості і науці. В економіці провідних західних країн інноваційний шлях розвитку стає головним напрямком удосконалювання виробничо-технічної бази виробництва і забезпечення економічного зростання. Так, збільшується частка наукових досліджень у складі ВВП, досягаючи в економічно розвинених країнах 50% і більше. Зростає питома вага підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, досягаючи 70-80% у США, Японії, Німеччині, Франції. Обсяг наукомісткої продукції країн ЄС, Японії, США перевищує 20-30%. Підвищується частка інновацій у складі експорту. Питома вага витрат на НДДКР досягає в найбільш розвинених країнах 3-4% ВВП.

Важливою причиною розширення й інтенсифікації інноваційної сфери в західній економіці стала розробка і здійснення національних і міжнаціональних інноваційних систем, головна мета яких зводиться до забезпечення сприятливих умов для активізації інноваційного фактора економічного зростання. Складовою частиною цих систем є безпосередня і масштабна участь держави у фінансуванні наукомістких виробництв інноваційної спрямованості: повне чи часткове фінансування НДДКР, надання дотацій на покриття частини інноваційних витрат та ін., економічне стимулювання інновацій через систему оподатковування і кредитування (податкове кредитування, державні гарантії ризикових кредитів і кредитів для малих і середніх підприємств), створення інноваційної інфраструктури (наукові інкубатори, центри колективного користування дорогим устаткуванням та ін.) і надання інфраструктурної підтримки розроблювачам інновацій, здійснюваних особливо в сфері малого і середнього бізнесу. Особливо успішним є бюджетне фінансування інноваційних проектів в галузі біотехнологій, інформатики, охорони навколишнього середовища.

З метою сприяння трансферту інноваційних технологій, розвитку інноваційного законодавства, захисту інтелектуальної власності та ін. в економічно розвинених країнах утворюються нові адміністративні структури при урядах для здійснення цілеспрямованої інноваційної політики. Зростає значення спеціальних міжнародних організацій з сприяння інноваційному прогресу, створюваних при Європейському Союзі. Особливо це стосується організації підтримки пріоритетних напрямків інновацій, формування міжнаціональних інноваційних програм, сприяння регіональному науково-технічному та інноваційному співробітництву в рамках ЄС. Значного поширення досягла інтеграція науково-технічної діяльності шляхом створення так званих кластерів, тобто добровільних асоціацій суб'єктів господарювання територіально-галузевого типу з метою об'єднання частини своїх капіталів для виконання великих (найчастіше інноваційного характеру) проектів, що не під силу для індивідуальних капіталів. Світовий позитивний досвід в галузі розробки і поширення інновацій, їх фінансового забезпечення варто ретельно вивчити і по можливості використовувати в процесі ринкової трансформації економіки України, зрозуміло, з урахуванням специфіки умов функціонування інноваційно-інвестиційного механізму нашої країни.

Проведеним дослідженням встановлено значне відставання України за останні 10-12 років від економічно розвинених країн по охопленню промисловості інноваційними процесами (зменшення частки і кількості підприємств, що займаються інноваціями). Зокрема звузилася сфера впровадження нових технологічних процесів, застосування засобів виробництва інноваційної спрямованості, освоєння виробництва нових видів продукції. Виняток становить лише такий різновид інновацій, як проведення комплексної механізації й автоматизації виробництва.

Аналіз інноваційної активності підприємств у розрізі інноваційних витрат, а також врахування якості і реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили зробити важливий і дещо парадоксальний висновок про те, що скорочення в промисловості України сфери інноваційної діяльності (зменшення кількості підприємств, що впроваджують інновації) відбувається при одночасному підвищенні середнього масштабу ефективності, якості і конкурентоздатності впроваджуваних окремих інноваційних продуктів. Спочатку розглянемо збільшення обсягу інноваційних витрат в промисловості і порівняємо його з ціновими індексами (табл. 1).

Таблиця 1. Індекси загального обсягу інноваційних витрат в промисловості, а також індекси цін виробників промислової продукції та інвестицій в основний капітал за 2000, 2004, 2005, 2006 рр., в % ^*

Показники	2000	2004	2005	2006
Індекс загального обсягу інноваційних витрат в промисловості	149,7	148,2	126,8	117,2
Індекс цін виробників промислової продукції	120,8	120,5	116,7	109,6
Індекс цін інвестицій в основний капітал	117,7	128,0	101,9	109,0

* Джерело: статистичний щорічник України за 2006 р.

Як бачимо, при скороченні кількості промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, обсяг інноваційних витрат в промисловості за той же період значно зріс, що в значній мірі обґрунтовується ціновим фактором. Однак це не єдине пояснення, оскільки індекс зростання обсягу інноваційних витрат значно перевищує середній індекс цін виробленої промислової продукції і середній індекс інвестицій в основний капітал. Таке перевищення збільшення витрат над загальним зростанням цін може відбутися (при зменшенні кількості інноваційних підприємств) або за рахунок збільшення масштабів впроваджених поодиноких інноваційних продуктів, або із зростанням їх вартості у зв'язку з їх ускладненням, підвищенням якості, ступеня новизни. Таким чином, ми маємо справу з двома різноспрямованими тенденціями: звужування сфери інноваційної діяльності в промисловості супроводжується одночасним зростанням масштабів, складності, ступеня новизни, ефективності впроваджених окремих інноваційних продуктів.

Як показав розгляд причин, що гальмують розробку і реалізацію інноваційних процесів, до них по результатах експертних досліджень належать наступні (за ступенем важливості): відсутність фінансування, високі витрати, відсутність засобів у замовника, високі кредитні ставки, недосконалість законодавства, труднощі із сировиною і матеріалами, високий економічний ризик, відсутність попиту на продукцію, недостатня інформація про ринки збуту. Більшість зазначених причин мають відверто фінансовий характер. Розгляд обсягів фінансування інновацій у промисловості України за 2000-2006 рр. вказує на його зростання як у цілому по всіх джерелах, так і по найбільш великому з них - по власних коштах підприємств, а також по кредитах. Інші джерела фінансування інновацій (місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, вітчизняних і іноземних інвесторів) не виявили помітної систематично вираженої динаміки. Великий потенціал збільшення інвестиційних коштів в інновації очевидний при розгляді структури джерел фінансування (див.табл.2).

Таблиця 2. Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності в промисловості України за 2000-2006рр. у поточних цінах

	2000	2004	2005	2006
	Млн. грн.	% до загального обсягу	Млн. грн.	% до загального обсягу	Млн. грн.	% до загального обсягу	Млн. грн.	% до загального обсягу
Всього,	1757,1	100,0	4534,6	100,0	5751,6	100,0	6160,0	100,0
в тому числі за рахунок: власних коштів	1399,3	43,9	3501,5	77,3	5045,4	87,7	5211,4	84,6
госбюджету	7,7	0,4	63,4	1,4	28,1	0,5	114,4	1,9
місцевих бюджетів	1,8	0,1	1,6	0,0	14,9	0,3	14,0	0,2
позабюджетних фондів	33,4	1,9	0,6	0,0	0,2	0,0	0,2	0,0
вітчизняних інвесторів	49,4	2,8	10,6	0,2	79,6	1,4	26,3	0,4
іноземних інвесторів	133,1	7,6	112,4	2,5	157,9	2,7	176,2	2,9
кредитів	110,9	6,3	806,4	17,8	409,7	7,1	592,8	9,6
інших джерел	22,4	1,3	38,2	0,8	15,6	0,3	24,7	0,4

* Джерело: статистичний щорічник України за 2006 р.

Незважаючи на збільшення загального обсягу фінансування інновацій, їх інвестиційну забезпеченість варто визнати недостатньою. Це підтверджується, зокрема, аналізом структури сукупного обсягу інноваційного фінансування, в результаті якого встановлюється насамперед неприпустимо незначна участь держави (витрата коштів держбюджету і місцевих бюджетів) в інноваційній діяльності на рівні 1% загального обсягу фінансування інновацій.

Мала частка коштів вітчизняних і іноземних інвесторів у фінансовому забезпеченні інновацій теж свідчить про великі невикористані резерви зростання. Подолання інвестиційного "голоду" в інноваційній сфері вимагає пошуку нових фінансових джерел та інтенсифікації наявних інвестиційних ресурсів для пожвавлення інвестиційного процесу в країні. Економічна наука при цьому покликана обґрунтувати методологічні основи відбору найбільш перспективних напрямків інноваційної діяльності й окремих інноваційних об'єктів для перетворення їх на пріоритетні об'єкти інвестування.

У третьому розділі "Активізація інвестування капіталу в інновації в трансформаційній економіці" розроблено методологічні основи визначення рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів по її факторах з урахуванням ризиків; виділено недоліки і проблеми інвестування в інновації й проведена їх оцінка; запропоновано заходи щодо вдосконалення законодавчої бази інвестування в Україні; удосконалено систему стимулювання інвестування інновацій з диференціацією конкретних стимулюючих заходів по стадіях життєвого циклу інновацій.

Вихідним завданням при здійсненні цієї активізації є розробка методологічних основ об'єктивної економічної оцінки величини ефективності і дієвості інвестування в інновації. У ході дослідження в дисертації розкриті і розглянуті протиріччя, які істотно впливають на оцінку ефективності інвестицій в інновації і виявляються, зокрема, у протиріччі між заощадженням і нагромадженням додаткового продукту, між інвестиційними процесами і оподаткуванням, між потребами в інноваціях (особливо високої вартості) і обмеженими ресурсами суб'єктів господарювання для їх розробки і впровадження.

Центральне місце в управлінні ефективністю інноваційної діяльності на рівні підприємств, об'єднань, галузей з метою забезпечення фінансових передумов її підвищення належить науково обґрунтованому відбору найбільш ефективних інноваційних проектів із загальної кількості наявних (що знаходяться на розгляді) проектів. В умовах обмеженості фінансових ресурсів інноваційної діяльності необхідне рангування наявних інноваційних проектів за рівнем їх ефективності з метою оптимізації інвестиційних програм і встановлення раціональної послідовності інвестування інноваційних проектів. В цілому концепція визначення рейтингу інноваційних проектів складається з наступних послідовних етапів:

Відбір факторів ефективності інноваційних проектів.

Визначення “вагомості” цих факторів.

Встановлення ступеня ризику по окремих факторах ефективності (по кожному проекту окремо).

Визначення ефективності проектів при врахуванні зміни ризику одного з факторів та незмінності інших.

Визначення ефективності проекту при врахуванні ризику всіх її факторів.

Рейтингова оцінка інноваційних проектів за методом аналітичної сітьової експертизи (тобто оцінка по показниках ефективності, розрахованих: а) з одночасним урахуванням ризику по всіх факторах та б) з обліком ризику по окремих факторах).

В даний час у практиці оцінки інноваційних проектів оперують такими підсумковими фактичними показниками ефективності, як чистий приведений доход, рентабельність інвестицій, строк окупності витрат. Причому ризик недостовірності розрахунку цих показників не визначається, тому для підвищення точності й обґрунтованості побудови рейтингів ефективності інноваційних проектів доцільно, на відміну від діючої проектної практики, враховувати при визначенні величини показників ефективності всіх проектів ступінь ризику можливої недостовірності цих показників. При цьому, на нашу думку, варто визначати ризик не стосовно до показників ефективності проекту безпосередньо, а стосовно до факторів цих показників, що зменшує помилку при визначенні впливу ризиків на показники ефективності інноваційного проекту в цілому. В дисертації нами розраховуються два різновиди показників ефективності з урахуванням ризиків - один при врахуванні ризику по окремому фактору при незмінності інших факторів, другий - при одночасному врахуванні ризику по усіх факторах показника ефективності проекту. Таким чином, рейтинг ефективності інноваційних проектів на основі експертного методу встановлюється в кінцевому рахунку шляхом їх зіставлення з показниками ефективності проектів у трьох вимірах:

1) без врахування ризиків;

2) з урахуванням ризиків по окремих факторах показників ефективності;

3) з одночасним врахуванням ризику по всіх факторах показників ефективності проектів.

Відповідно до рейтингу показників ефективності інноваційних проектів (обчислених у трьох вимірах) експерти і відбирають ті з них, що стають об'єктом інвестування, причому встановлюється черговість реалізації проектів.

Запропоноване врахування ризику в оцінці ефективності інновацій необхідне не тільки для визначення її об'єктивно зумовленої величини, побудови науково обґрунтованого рейтингу розглянутих інноваційних проектів, але також і для розкриття і мобілізації резервів підвищення ефективності інновацій з урахуванням причин і наслідків випадків ризику ефективності інновацій. Аналіз етапів здатності, можливості і готовності підприємств до інноваційної діяльності дозволяє визначити його потенціал у реалізації інновацій з урахуванням дії факторів, що сприяють або перешкоджають розвитку виробництва. Проведений у ході дисертаційного дослідження відповідний аналіз довів корисність і доречність застосування факторів ризику ефективності в практичній діяльності підприємств, що беруть участь в інноваційному процесі. Системний аналіз ризиків дає можливість побудувати класифікаційну матрицю, в якій відображені причини ризиків та форми їх виявлення. Власне кажучи, йдеться про мінімізацію ризиків, що знижують ефективність інновацій, спрямованих на цілі інноваційного розвитку.

Перспективною можливістю удосконалення управління ефективністю інноваційної діяльності є не тільки встановлення на мікрорівні об'єктивного рейтингу наявних інноваційних проектів, але також правильність і обґрунтованість вибору пріоритетних стратегічних напрямків розвитку інноваційної діяльності в масштабах країни. У дисертації запропоновано створення практично відсутньої в країні системи цільового інвестування в інновації.

Обґрунтовано необхідність формування нової моделі національної інноваційної системи, що ґрунтується на здійсненні безперервного циклу робіт у рамках встановлених державою пріоритетних напрямків розвитку: фундаментальні дослідження - НДДКР - технології - виробництво - ринкова реалізація. При цьому вибір інноваційних напрямків на національному рівні доцільно здійснювати з дотриманням наступних принципів: включення в національну систему обмеженої кількості інноваційних напрямків винятково державної вагомості; обов'язкове ув'язування намічених до розробки інноваційних напрямків з їх фінансовою забезпеченістю на базі бюджетних асигнувань; пріоритетна розробка інтегральних інновацій та інновацій на завершальних етапах розвитку. Доречно широко використовувати при виборі національних інноваційних напрямків нову технологію визначення пріоритетів державної науково-технічної політики "Форсайт", успішно застосовувану в економічно розвинених країнах (Західна Європа, США, Японія). Необхідність та важливість створення моделі національної інноваційної системи потребує чіткого погодження робіт та управління ними. Для цього доцільно створити єдиний повноцінний державний орган - спеціальний Комітет з державного управління науково-технологічною та інноваційною сферою, який буде відбирати найбільш пріоритетні напрямки розвитку, складати плани ведення інноваційних робіт підприємствами та інститутами, забезпечувати достатнє фінансування робіт. При необхідності Комітет може проводити цільові комплексні програми зі створення та впровадження інновацій.

Забезпечення розширення і підвищення ефективності інноваційної діяльності в країні істотною мірою залежить від створення і дієвості системи економічного стимулювання суб'єктів господарювання в галузі використання інвестицій в інноваційних процесах. Створення і функціонування цієї системи припускає, принаймні, вирішення наступних трьох задач: по-перше, визначення конкретних форм і методів стимулювання інвестицій, затрачуваних на інновації; по-друге, встановлення по кожних етапах і стадіях життєвого циклу інновацій конкретного переліку стимулів; по-третє, застосування нових організаційних структур управління, що сприяють розширенню та інтенсифікації джерел фінансування та засобів стимулювання інновацій.

До елементів системи економічного стимулювання (непрямого регулювання через інтереси) інвестування в інноваційні проекти належать наступні ринкові інструменти управління: податкові і кредитні пільги; державні дотації на інвестування в інновації; державні гарантії комерційним банкам під видачу ризикових кредитів, пов'язаних найчастіше з початковими етапами життєвого циклу інвестицій (звичайно етапи НДР, НДДКР); пільгові мита на машини, прилади, устаткування та ін., використовувані при виробництві і впровадженні інновацій; прискорена амортизація основних фондів, задіяних в інноваційних проектах; здешевлення ліцензій на виробництво і використання інноваційного продукту чи технологій; матеріальне заохочення працівників підприємств за розробку і впровадження інновацій. Система економічних стимулів повинна охоплювати всі етапи і стадії життєвого циклу інновацій (етапи: фундаментальних НДР; прикладних НДР; ДКР і експериментальних розробок; впровадження інновацій і початок зростання економічного ефекту; нарощування і спад зростання економічного ефекту, а також стадії, що входять у ці етапи). При чому на кожнім етапі (стадії) повинні застосовуватися свої стимули прискорення створення, впровадження, поширення інновацій (табл. 3).

Неможливість обмеження тільки ринковими важелями стимулювання інноваційної діяльності, необхідність її обов'язкової державної підтримки припускає існування спеціальної законодавчої бази, що регламентує функціонування інноваційної сфери, включаючи дію підсистеми забезпечення інновацій державними інвестиційними ресурсами. В останні роки в Україні прийнято низку законодавчих і нормативних актів, покликаних сприяти державі в здійсненні своєї управлінської функції в інноваційно-інвестиційній сфері. Однак на етапі ринкової трансформації економіки вона потребує значної доробки й удосконалення. Так, варто прийняти Закони України про інвестиційний фонд і Українську державну інноваційну компанію; підсилити законодавчу підтримку іноземних інвестицій в інновації, знизити навантаження ПДВ, податкове навантаження на проектні організації і виробництва з тривалим циклом інноваційних розробок; у державній методиці про амортизаційні відрахування передбачити пільговий режим встановлення норм амортизаційної плати для підприємств, що виконують інноваційні проекти; оподаткування прибутку змінити з метою підтримки інноваційної діяльності, зокрема, встановити кількісно визначені пільгові ставки податку на прибуток, що витрачається на інновації; передбачити в господарському законодавстві можливість впровадження податкових канікул, податкових кредитів для суб'єктів інноваційної діяльності, створення програм субсидування інноваційної діяльності підприємств на державному рівні, дозвіл різним фондам і страховим компаніям фінансувати інноваційні підприємства.

Таблиця 3. Застосування форм стимулювання по етапах життєвого циклу інновацій

№ пп	Форми стимулювання	Етапи життєвого циклу інновацій, рис.1
1	Податкові пільги.	Етап 4, 5 (відповідає періоду нагромадження чистого економічного ефекту)
2	Дотації держави на інвестиції в інновації.	Етап 1-3
3	Надання пільгових кредитів банками (за участю казначейства Мінфіну України).	Етап 1-5
4	Державні гарантії комерційним банкам під видачу ризикових кредитів	Етап 1-3
5	Застосування пільгових мит на устаткування, прилади і інш., використовуваних для виробництва інновацій або впровадження інноваційної технології.	Етап 3, 4 (стадія впровадження інновацій)
6	Здешевлення видачі ліцензій на виробництво й використання інноваційного продукту або технології.	Етап 2, 3
7	Матеріальне стимулювання працівників підприємств за виконання особливо важливих завдань (інновацій).	Етапи 1-4 плюс стадія зростання прибутку на 5 етапі
8	Створення фінансово-промислових територіально-галузевих асоціацій підприємств (кластерів).	Передує створенню інновацій
9	Прискорена амортизація	Етапи 4,5

Висновки

1. Найважливішою передумовою остаточного подолання наслідків економічної кризи 90-х років, підвищення ефективності суспільного виробництва і досягнення стійкої конкурентоздатності вітчизняних підприємств і економіки України в цілому є інтенсивний і послідовний перехід на інноваційний шлях розвитку народного господарства. Однак, як показало проведене дослідження, за останнє десятиріччя сфера інноваційної діяльності в країні катастрофічно скоротилася практично в усіх напрямках, роль держави у створенні, розвитку й особливо у впровадженні інновацій стала фактично малопомітною і малопродуктивною, визначальний внесок у фінансування інновацій забезпечували підприємства за рахунок власних коштів.

2. Аналіз рівня і динаміки інвестиційної активності промисловості України не тільки по кількості підприємств, що впроваджували інновації, але і за обсягом витрат на інновації, а також врахування реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили вперше зробити висновок про те, що скорочення кількості таких підприємств супроводжувалося одночасним збільшенням середніх масштабів, вартості, ефективності і конкурентоздатності одиничних, окремо узятих, інноваційних продуктів. Даний результат є додатковим аргументом на користь розширення державних асигнувань в інноваційну діяльність і інтеграції індивідуальних капіталів суб'єктів господарювання в рамках добровільних асоціацій з метою освоєння більш великих, складних і значущих інноваційних проектів.

3. Як підтверджують статистичні дані, вирішальною умовою спаду інноваційної сфери стала інвестиційна криза, критично недостатня фінансова забезпеченість інноваційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівні. Ця обставина висуває проблему створення й ефективного функціонування інноваційно-інвестиційного механізму на передній план ринкової трансформації економіки України.

4. У зв'язку з тим, що для всього можливого фронту інноваційних робіт фінансових ресурсів не вистачає ні на державному рівні, ні в масштабах окремих підприємств, у дисертації поставлена мета визначення пріоритетів інвестування по окремих інноваційних напрямках і проектах. Дисертант виходив з того методологічного положення, що до інвестиційних пріоритетів належать інноваційні напрямки й окремі проекти, які займають у рейтингу ефективності інновацій провідне місце.

5. Комплексний розгляд напрямків, факторів, умов реалізації інновацій вимагає розширення класифікації інновацій (у порівнянні з описаними в літературі варіантами) за рахунок включення до неї головним чином критеріальних ознак, що відображають комерціалізацію інновацій, а саме їх здатність до масштабного впровадження на ринку, ступінь новизни, здатність ініціювати наступні інновації та ін.

6. Важливою методологічною передумовою забезпечення своєчасного і повного планування інноваційних робіт, встановлення витрат і ефекту від їх реалізації, фінансового забезпечення, створення дієвої системи стимулювання інноваційної діяльності є структуризація інноваційного циклу на два підцикли (створення інновацій і життєвого циклу інновацій) з наступною їх диференціацією на більш дрібні складові - етапи і стадії. Саме ці елементи циклу і повинні бути безпосередніми об'єктами управління.

7. Для підвищення точності й обґрунтованості побудови рейтингів ефективності інноваційних проектів необхідно, на відміну від діючої проектної практики, враховувати при визначенні величини показників ефективності всіх проектів ступінь ризику можливої невірогідності їх розрахункової величини.

8. Дуже плідною передумовою удосконалення аналізу інноваційного процесу, утворення діючого економічного механізму управління ним є обґрунтоване в роботі проведення структуризації інноваційного циклу, що у дисертації підрозділяється на дві органічно взаємозалежних частини - цикл створення інновації і життєвий цикл інновації, що у свою чергу диференціюються на етапи і стадії. Запропонована структуризація інноваційного циклу дозволяє організувати повне і послідовне планування інноваційних робіт, забезпечити найбільш раціональне поетапне і постадійне використання інвестиційних ресурсів і стимулюючих важелів підвищення ефективності та здешевлення інноваційних проектів.

9. Врахування ризику в оцінці ефективності інновацій необхідне не тільки для визначення її об'єктивно зумовленої величини для побудови науково обґрунтованого рейтингу розглянутих інноваційних проектів, але також важливе і для розкриття і мобілізації резервів підвищення ефективності інновацій з урахуванням причин і наслідків випадків ризику ефективності інновацій.

10. Велике значення для розвитку системи організації фінансового забезпечення інновацій має вивчення нагромадженого в цій галузі досвіду економічно розвинених країн, що стосується, зокрема, державного фінансування й оподатковування НДДКР, стимулювання поширення інновацій, використання прискореної амортизації і кредитування витрат на інновації, розвитку венчурного фінансування, залучення до інноваційної діяльності малого бізнесу, створення технопарків і кластерних об'єднань для розробки і реалізації інновацій, стимулювання попиту на інновації, посилення регіональної інноваційної політики, розробки пріоритетних напрямків розвитку інноваційних проектів і т.д. У дисертації розглянуті умови адаптації передового закордонного досвіду до реальних умов України.

11. Дослідження показало, що максимальний ефект від розвитку інновацій досягається в тому випадку, якщо заходи для удосконалення управління інвестиційно-інноваційною сферою реалізуються узгоджено на всіх найважливіших рівнях управлінської ієрархії - на макрорівні, у масштабах галузей і регіонів, на рівні підприємств і окремо взятих інноваційних проектів.

12. Обов'язковим етапом аналізу стану і перспектив розвитку інновацій у країні є визначення й оцінка недоліків і проблем інвестування в інновації, що мають місце в практиці господарювання, що сприяє розробці обґрунтованих заходів щодо удосконалення процесів інвестування і вибору найбільш раціональних напрямків їх застосування в інноваційних процесах.

13. Необхідне створення практично відсутньої в країні системи економічного стимулювання цільового інвестування в інновації, у тому числі збільшення фінансових ресурсів розвитку фундаментальної науки та НДДКР, застосування пільгового оподатковування і кредитування інновацій, застосування додаткових стимулюючих заходів для активізації пріоритетних напрямків інноваційного розвитку та ін.

14. Перспективним напрямком формування в промисловості інноваційно продуктивних структур, що сприяють забезпеченню додатковими інвестиційними ресурсами розробку, реалізацію і поширення інноваційного продукту, є створення на добровільних началах територіально-галузевих асоціацій суб'єктів господарювання (кластерів), доцільність і значення яких досліджені в дисертації.

15. В сучасних умовах назріла нагальна потреба формування нової моделі національної інноваційної системи, що ґрунтується на здійсненні безперервного циклу робіт у межах встановлених державою пріоритетних напрямків розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових наукових виданнях

1. Шевченко Е.А. Проблемы оценки инвестиций в инновации в трансформационной экономике // Вісник нац. техн. унів. “ХПІ”. Зб. наук. праць. Тематичний випуск “ Технический прогресс и эффективность воспроизводства”. - Харків: НТУ ”ХПІ”. - 2003. - № 20. - т. 1. - С. 40-42. (0,2 др. арк.).

2. Шевченко Е.А. Законодательная база как фактор инвестирования в инновационную деятельность предприятия // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - № 630. - Х: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - С. 54-58. (0,4 др. арк.).

3. Микрюкова Е.А. Адаптация зарубежного опыта по финансированию инноваций в трансформационной экономике // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - № 650. - Х: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. - С. 179-185. (0,9 др. арк.).

4. Галуза С.Г., Микрюкова Е.А.. Методологические основы определения рейтинговой оценки инновационных проектов // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпр. нац. унів. Вип. 221, т. 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 221-238. Здобувачеві належить розробка методологічних основ рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів з урахуванням ризиків недостовірності розрахунків. (0,5 др. арк.).

5. Микрюкова Е.А. Роль инновационных приоритетов в активизации инвестирования капитала // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - № 743. - Х: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. - С. 49-52. (0,4 др. арк.).

6. Микрюкова Е.А. Экономические стимулы активизации инвестирования в инновации // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпр. нац. унів. Вип. 224, т. 3. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 747-766. (0,8 др. арк.).

7. Галуза С.Г., Микрюкова Е.А. Инновационно-инвестиционные приоритеты трансформационной экономики // Актуальные проблемы экономики. Наук. екон. журнал Нац. академ. управління. - 2007. - № 12 (78). - С. 12-22. Здобувачеві належить запропонована класифікація інновацій за додатковими критеріальними ознаками та інші заходи щодо активізації інвестування в інновації. (0,3 др. арк.).

Тези доповідей

8. Шевченко Е.А. Проблемы оценки инвестиций в инновации / Труды IV-й Международной научно-практической конференции “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум - 2003” Харьков, 11-12 декабря 2003 г. - Харьков НТУ “ХПИ”, 2003, ч.1. - С. 162-163. (0,2 др. арк.).

9. Шевченко Е.А. Законодательная база как основа активизации инвестирования в инновационную деятельность предприятия / Матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф. „ Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” 23 березня 2004 р. - Том II. - Д.: Наука і освіта, 2004. - С. 88-90. (0,2 др. арк.).

10. Шевченко Е.А. Механизм стимулирования инвестирования средств в инновационную деятельность промышленных предприятий / Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції „ Динаміка наукових досліджень - 2004” 21-30 червня 2004 р. - Том 53. Економічна теорія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 60-61. (0,1 др. арк.).

11. Микрюкова Е.А. Роль венчурного капитала в финансировании инноваций: опыт зарубежных стран // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції „ Актуальні проблеми економічного розвитку виробничої сфери” 19-20 травня 2005 р. - В 2-х томах. - Т. 2. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. - С. 18 - 22. (0,15 др. арк.).

12. Микрюкова Е.А. Выбор приоритетов инвестирования в инновационную деятельность / Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції „ Динаміка наукових досліджень 2005” 20-30 червня 2005 р. - Том 21. Економічна теорія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 30-33. (0,2 др. арк.).

13. Шевченко Е.А. Факторы инновационного развития производства в трансформационной экономике / Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції „ Науковий потенціал світу - 2005” 19-30 вересня 2005 р. - Том 7. Економічна теорія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 74-76 (0,15 др. арк.).

Анотація

Шевченко О.О. Інновації як пріоритетний напрямок інвестування в трансформаційній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за фахом 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено теоретичній розробці методологічних положень і практичних рекомендацій з оцінки ефективності інноваційних проектів, вибору пріоритетних напрямків інвестування в інновації, удосконаленню законодавчого забезпечення й стимулюванню активізації інвестування в інновації. Узагальнено й розширено класифікаційні ознаки інновацій. Обґрунтовано методологічний підхід до визначення порівняльної оцінки (відносних пріоритетів) ефективності розроблених інноваційних проектів з метою оптимізації інвестиційної програми й раціональної послідовності їх фінансування. Вперше обґрунтована ідея використання конкретних стимулів активізації інвестування по етапах і стадіях життєвого циклу інновацій. У дисертації виділено ряд недоліків та проблем інвестування в інновації, що дозволило розробити заходи щодо вдосконалення інвестування в інновації й вибрати ефективні напрямки інвестування. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази інвестування в інновації в Україні.

...