Управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі

Технократична концепція розвитку національного аграрного сектора економіки, яка ґрунтується на врахуванні технічних, гідромеліоративних та агрохімічних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, на застосуванні в ньому індустріальних технологій і максимальному залученні земельних та інших ресурсів, зумовила надмірні негативні антропотехногенні навантаження на природу, підірвала її відтворювальні, відновлювані та саморегулюючі можливості. Результатом активізації господарської діяльності людини є зростаючий тиск на довкілля, порушення екологічної рівноваги. Одержання кінцевого ефекту в аграрному виробництві в багатьох випадках супроводжується погіршенням біосфери - забрудненням водного та повітряного басейнів, ґрунтового покриву шкідливими відходами та викидами, виснаженням природних ресурсів, погіршенням їх корисних властивостей, нанесенням збитків виробництву, природному середовищу, шкоди здоров'ю людини, яка є головною продуктивною силою суспільства.

Отже, виникає стійка суперечність між господарською діяльністю й її наслідками для навколишнього середовища та для самої людини. Головним економічним фактором, який сприяє перетворенню нераціонального природокористування на раціональне, слід вважати не періодичні штрафи, а постійну обов'язкову плату за природні ресурси та за шкоду, завдану навколишньому середовищу. Тому при визначенні впливу різних факторів на довкілля доцільним є введення у плату за одиницю ресурсу прогресивних коефіцієнтів екологічної небезпеки й економіко-екологічної цінності. Величина коефіцієнта екологічної небезпеки має зростати з наближенням ступеня антропогенного тиску в екосистемі до критичного рівня гранично допустимого антропогенного навантаження, при перевищенні якого починається незворотнє руйнування екосистеми. Величина коефіцієнта екологічної цінності має відображати сумарну соціально-економічну, екологічну та наукову цінність даної екосистеми.

Рентабельність і конкурентоспроможність сільського господарства можуть підвищитися завдяки диференційованому застосуванню добрив, меліорантів і пестицидів, оптимізації потужностей використовуваних технічних засобів.

Орієнтація на багатофакторну інтенсифікацію сільського господарства шляхом залучення в цей процес кількісно й якісно нових факторів дозволяє зменшити співвідношення “фактор -- продукт”. Так, численні дані свідчать про можливість підвищення ефективності без широкого застосування мінеральних добрив, за рахунок використання нових сортів і гібридів, засобів захисту рослин, зрошення й інших факторів, особливо за оптимального їх використання. Одним із шляхів інтенсифікації сільського господарства є не збільшення капіталовкладень і витрат матеріальних ресурсів на одиницю земельної площі, а більш повне та комплексне використання ресурсного потенціалу. Тобто значного зниження витрат ресурсів на одиницю сільськогосподарської продукції, включаючи енергію, можна досягти за рахунок біологізації й екологізації інтенсифікаційних процесів в аграрному виробництві.

Екологічно безпечне функціонування агропромислового комплексу країни, раціональне, екологічно зрівноважене природокористування можливі лише за умов послідовної, поетапної реалізації екологоспрямованої стратегії соціально-економічного розвитку та мобілізації науково-технічного й економічного потенціалів держави на подолання екологічної кризи. В основу такої стратегії мають бути покладені такі принципи: пріоритет екології над економікою, раціональне поєднання ринкових і державних механізмів регулювання природокористування й екологічних відносин, оптимальне поєднання галузевого та територіального управління природокористуванням, розв'язання місцевими органами влади ресурсно-екологічних проблем.

Природною основою формування трудових ресурсів аграрної сфери є постійне сільське населення. На початок 2007 р. населення України становило 46,4 млн осіб, сільське населення складало 32,2 %. Як свідчить аналіз динаміки співвідношення міського та сільського населення, частка сільського населення має стійку тенденцію до зменшення. Так, у 1970 р. сільське населення становило 45,5 % загальної кількості населення України; у 1980 р. - 38,1; у 1991 р. - 32,5; у 2001 р. - 32,7; у 2006 р. - 32,0 %. Такий перерозподіл трудових ресурсів відбувся за рахунок міграції селян у місто. Кількість сільського населення у 2002-2007 рр. щорічно зменшувалася в середньому на 201,3 тис. осіб. Проте накреслилася позитивна тенденція до його омолодження: якщо на початку 2002 р. частка працездатного населення становила 51,3 %, то на початок 2007 р. вона збільшилася до 54,9 %, що позитивно впливає на збільшення чисельності економічно активного населення та на пропозицію робочої сили.

Ефективність використання трудових ресурсів оцінюється за рівнем продуктивності праці. За останні два-три роки виробництво продукції на одного працівника зазнало істотних позитивних змін, і вже у 2004 р. продуктивність праці працівників сільськогосподарських підприємств перевищила рівень 1990 р. на 13,1 %, а у 2006 р. це перевищення склало 53,7 %. У 1991-1999 рр. продуктивність праці поступово знижувалася, але стрімке її зростання у 2000-2007 рр., з одного боку, нівелювало диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, з іншого - сприяло подальшому вивільненню робочих рук із галузі. Одночасно в сільськогосподарських підприємствах погіршуються кількісні показники використання трудового потенціалу: зростає трудомісткість виробництва основних видів продукції рослинництва та тваринництва. Важливим фактором, який впливає на трудомісткіть аграрного виробництва, є демографічна ситуація на селі. За демографічним прогнозом, загальна чисельність населення України до 2026 р. мала зменшитися порівняно з 1997 р. на 4,2 млн осіб (8,7 %), тобто до 46,7 млн осіб, у тому числі сільського - до 14,8 млн. За іншими прогнозами, чисельність сільського населення у 2010 р. зменшиться порівняно з 1999 р. на 1 млн 483,5 тис. осіб (на 9 %) і складатиме 14,9 млн осіб, а у 2020 р. чисельність селян зменшиться ще на 208 тис. осіб і складе 14,7 млн осіб. Таке зменшення відбудеться за рахунок скорочення чисельності осіб як допрацездатного, так післяпрацездатного віку при досягненні відносної стабільності чисельності осіб працездатного віку. Так, очікувана чисельність селян допрацездатного віку у 2010 р. зменшиться порівняно з 1999 р. на 17,1 %, а у 2020 р. - на 14,4 %. Але демографічна криза в Україні є настільки сильною, що прогнозовану на 2026 р. кількість населення досягнуто вже у 2007 р.(відповідно 46,5 млн осіб і 14,9 млн осіб), тому процес звуження природної основи відтворення сільського населення та трудових ресурсів села відбувається набагато швидше від прогнозованих темпів. Сукупна трудова дієздатність суспільства може зберігатися або навіть підвищуватися при зменшенні чисельності працездатних, але при поліпшенні ефективності їх використання.

Основою аграрного сектора є сільськогосподарське виробництво з його сезонністю та нерівномірністю виходу продукції у більшості галузей. Ці постійні фактори обумовлюють нерівномірність витрат праці й інших ресурсів, що впливає на ефективність виробництва та конкурентоспроможність окремих видів продукції. Сталий розвиток сільськогосподарського виробництва по регіонах можливий лише за умови ефективного управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу аграрного сектора, що забезпечується, зокрема, впровадженням моделей сталого функціонування економіки регіону в цілому, окремих його галузей і підприємств.

За останні роки зроблено чимало кроків щодо забезпечення відкритості української економіки, але процес інтеграції вітчизняного аграрного сектора в міжнародну економічну систему є досить суперечливим. Щоб успішно витримати жорстку конкуренцію на світових ринках, вистояти у боротьбі за ринки збуту своєї продукції, необхідно підвищити ефективність економіки, яка базується на ринкових відносинах, посилити експортну спрямованість у зовнішньоекономічній діяльності, забезпечити підготовку кадрів для міжнародного бізнесу з метою підвищення професіоналізму в діяльності. В останні роки в зовнішній торгівлі можна простежити значне збільшення експорту сільгосппродукції у порівнянні з її імпортом, але імпорт за товарною групою „готові харчові продукти” ще дуже значний і займає понад 50 % від загального обсягу імпортованої сільськогосподарської та продовольчої продукції. Україна володіє унікальним природно-ресурсним потенціалом, який дозволяє за сучасного рівня розвитку науки та техніки прогодувати населення чисельністю у п'ять-шість разів більшу за теперішню.

Для поліпшення експорту необхідно переглянути митне законодавство, механізми дотацій і квотування. Щоб обсяг виробленої продукції забезпечував внутрішнє споживання та формування експортних поставок, має бути розроблений механізм визначення експортних можливостей певних галузей. Економічна абсурдність імпорту зерна особливо відчутна на фоні втрат біля третини власного потенційного врожаю, яка або залишається на полі, або втрачається на шляху до споживача. Імпортну залежність України щодо зерна слід поступово зменшувати за рахунок скорочення втрат при збиранні та зберіганні зерна, будівництва зерносховищ, елеваторів та інших об'єктів інфраструктури, підвищення зацікавленості українських товаровиробників у нарощуванні виробництва зерна, що дозволить у найближчі 5 - 8 років у повній мірі забезпечити потреби у продовольчому та фуражному зерні власного виробництва.

З переходом України на ринкові відносини значення зовнішнього ринку зростає, і вихід господарюючих суб'єктів на світові ринки сировини та продукції аграрного сектора дуже важливий для економіки в цілому та для стабільного, стійкого розвитку самих сільськогосподарських підприємств. Для наочності схематично зобразимо етапність у проведенні нової економічної політики в цілому і в реалізації пріоритетів структурної переорієнтації агроекономіки зокрема.

У п'ятому розділі “Шляхи підвищення ефективності управління аграрним ресурсним потенціалом в інформаційному суспільстві” розкрито шляхи оптимізації системи управління використанням ресурсів аграрної сфери, порядок організації інформаційного забезпечення управління ресурсним потенціалом, основні заходи регулювання ринку матеріально-технічних ресурсів в аграрному секторі економіки, напрями вдосконалення механізмів державного регулювання формування та розвитку ресурсного потенціалу в умовах ринку.

Політика стабілізації доходів підприємств залежить від дії ринкових факторів, врахування яких можливе за допомогою реалізації економіко-математичних моделей, побудованих з урахуванням обмеження впливу витратомісткості одиниці продукції на її приріст. Створення таких математичних моделей дозволяє визначити приріст доходу або приріст прибутку сільськогосподарського підприємства під впливом зміни матеріаломісткості виробництва.

Системний підхід до оцінки розміщення природних ресурсів та ефективності розподілу і використання інших видів ресурсів припускає одночасне врахування територіальних і галузевих зв'язків та пропорцій, їх поєднання в єдиний комплекс, дозволяє застосовувати економіко-математичні методи при обґрунтуванні та розробці основних напрямів підвищення ефективності розподілу й використання всіх видів ресурсів. Підхід до ресурсів як до системи із змінюваною структурою, адаптованою до умов внутрішнього та зовнішнього середовища, дає потенційну можливість забезпечити високу ефективність їх використання, з урахуванням факторів оптимального управління й узгодження діяльності всіх галузей агропромислового виробництва.

Моделювання структури виробництва та виробничих програм підприємств аграрної сфери, господарська діяльність яких підпорядкована взаємозв'язку “товар - ринок”, охоплює: земельні ресурси (), трудові ресурси (), основні матеріальні засоби (W3К), оборотні матеріальні засоби (), фінансові ресурси (), інформаційні ресурси (). Сукупність цих показників у їх взаємозв'язку обумовлює виробництво відтворювальних процесів (PRP), які можна представити функціональною залежністю виду:

.

Отже, сільськогосподарське виробництво як об'єкт управління на основі системи моделей являє собою складну систему, яка складається з організованої множини певним чином взаємопов'язаних структурних моментів, які виконують функції використання виробничих і природних ресурсів з метою отримання сільськогосподарської продукції в середовищі постійних збурень.

Взаємозв'язок економіко-математичних моделей оптимізації виробництва підприємств аграрної сфери охоплює складну множину проблем раціонального використання та відтворення природних ресурсів, економічного розвитку і на їх основі використання технологічних можливостей сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах.

Великий загальний розмір земельних ресурсів, багатоваріантний характер їх використання в різних природно-кліматичних умовах вимагають застосування методів математичного моделювання для розв'язання задачі оптимізації структури земельних ресурсів на основі альтернативних варіантів використання землі.

До основних особливостей використання земельних ресурсів належать: сезонність виробництва, застосування обов'язкових ресурсів (мінеральних добрив, насіння, засобів захисту сільськогосподарських рослин, спеціальної техніки, трудових ресурсів, паливно-енергетичних ресурсів), екологічний стан земельних ресурсів тощо. Залучення математичних методів дозволить цілеспрямовано впливати на навколишнє середовище, тобто керувати процесами, об'єктами, явищами, підпорядковуючи їх своїм постійним потребам та економічним інтересам з метою одержання необхідних кінцевих результатів.

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в підприємствах різних форм власності на сучасному етапі можна одержувати не за рахунок розширення площі ріллі, а шляхом підвищення врожайності польових культур. Це вимагає розширеного відтворення та збереження ґрунтової родючості із забезпеченням охорони навколишнього середовища від забруднення. Такі ресурсозберігаючі системи землеробства в окремих регіонах забезпечують оптимальне підвищення біопродуктивності земельних ресурсів та ефективність природоохоронних заходів. Оптимальний варіант використання землі передбачає визначення (на основі економіко-математичної моделі) раціональної структури земельної площі для її відповідного використання в необхідному технологічному режимі.

На сучасному етапі розвитку аграрної сфери найбільшим попитом користуються послуги із забезпечення точного виконання технологічних вимог, ведення бухгалтерського обліку та звітності. Тому роль служби консультування на регіональному рівні є насамперед інформаційною на ринку товару та послуг. Сучасні інформаційні технології мають застосовуватися в аграрному секторі за такими напрямами, як вибір агротехнології та розв'язання технічних проблем, експертиза інвестиційних проектів, розробка бізнес-планів господарств, контроль якості продукції та природного середовища, економічний аналіз і прогнозування розвитку аграрної сфери, сприяння розвитку кооперації й інтеграції товаровиробників, маркетингові послуги тощо.

Оптимізація виробничої програми галузей сільського господарства на макро- і мікрорівнях потребує розробки концепції інформатизації аграрної сфери України. Ця концепція має визначати архітектуру інформаційної інфраструктури агропромислового виробництва та принципи взаємодії її елементів на всіх рівнях - від оптимізації менеджменту технологічними процесами до державного управління. Інформаційні технології як комплекс методів і засобів обробки, передавання та поширення інформації в аграрних галузях є головним фактором ефективного використання комп'ютерних систем, економіко-математичних методів і моделей у напрямі усунення орієнтації розвитку аграрного сектора економіки на кількісні показники без взаємодії з кінцевим суспільним ефектом.

Механізм державного регулювання продовольчого забезпечення реалізується за допомогою таких регуляторів, як індексація цін і доходів населення, встановлення адекватних прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, відповідальності за недоброякісну сільськогосподарську продукцію та продукти харчування, законодавчого закріплення відповідальності виробників і продавців за безпеку харчових продуктів. Тому Департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики запропоновано здійснювати моніторинг продовольчої безпеки та контроль якості всіх видів продовольства, які реалізуються населенню.

В Україні формується механізм державної підтримки вітчизняного товаровиробника та захисту агропродовольчої сфери, який включає в себе використання митних інструментів, зокрема встановлення підвищених митних ставок на ту продукцію, яка в достатніх обсягах виробляється у країні. Водночас найсприятливіший режим має бути встановлений для зарубіжних підприємств з метою стимулювання імпорту сучасного обладнання, техніки, механізмів і новітніх технологій вирощування продовольчої сировини, її переробки, зберігання, транспортування та збуту. Поряд з цим, як і раніше, держава повинна фінансувати централізовані капітальні вкладення, науково-дослідні роботи, які стосуються аграрного виробництва, підготовку кадрів, розвиток науково-конструкторської бази тракторного та сільськогосподарського машинобудування, харчової та переробної промисловості, окремих найважливіших цільових програм.

Логіка ринкового господарювання вимагає обмеження державного регулювання виконанням низки об'єднаних у групи функцій, які забезпечують реалізацію державної агропродовольчої стратегії. Йдеться про те, щоб органи державного управління стали організаційними та методологічними центрами здійснення державної аграрної політики, проведення аграрної реформи та комплексу загальноекономічних перетворень з метою створення ринкового середовища з урахуванням останніх досягнень науки та техніки під постійним відомчим інспекційним контролем. Держава не може відмовитися і від регулювання процесів ресурсного забезпечення та має гарантувати дотримання контрактної дисципліни між партнерами, галузями аграрного сектора й інших народногосподарських комплексів.

Висновки

У дисертації наведено теоретико-методологічні положення та визначено напрями сучасного розв'язання наукової проблеми управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки. Результати дослідження дозволяють сформулювати висновки та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення.

1. Осмислення та критичний аналіз розвитку управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі дозволяють реально оцінити позитивні наслідки впровадження різних управлінських моделей для підвищення ефективності управлінських рішень використання наявного ресурсного потенціалу та забезпечення прибутковості діяльності аграрних підприємств. Доведено, що обмеженість фінансування, гальмування процесу “розробка апробація дослідне впровадження виробництво”, можуть викликати руйнацію науково-технічної сфери та втрату перспектив інноваційного прогресу в країні, ослаблення економічного стану підприємств та аграрної галузі в цілому. Оскільки інноваційна діяльність є системним процесом, який включає в себе елементи менеджменту, вона забезпечує постійне вдосконалення виробництва й управління ним і вимагає гнучкого підходу до використання й оновлення уже сформованого ресурсного потенціалу аграрних підприємств з урахуванням нових технологічних вимог.

2. Обґрунтовано доцільність розподілу ресурсів (залежно від походження) на дві групи: первинні ресурси - ті, що створені природою незалежно від волі та бажання людини, але використовуються у суспільному виробництві (земельні та трудові ресурси); вторинні - продукти процесу виробництва, які прямо або опосередковано використовуються у виробництві матеріальних благ (основні й оборотні матеріальні засоби, фінансові й інформаційні ресурси). При цьому ресурсний потенціал визначено як складну інтегровану економічну категорію, яка означає сукупність первинних і вторинних ресурсів, спроможних забезпечити суспільне виробництво для задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Сукупність технологічно, економічно й екологічно взаємозбалансованих виробничих ресурсів, які забезпечують високоефективне й екологобезпечне виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку, зберігання, транспортування та реалізацію, нами визначена як виробничий потенціал.

3. Розроблена нами система наукового забезпечення управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі економіки ґрунтується на принципах системності та транспарентності прийняття управлінських рішень і дозволяє враховувати потреби населення в екологічно безпечній продовольчій продукції. Взаємодія державного та господарського управління на всіх рівнях має формуватися виключно на підставі договірних відносин, спільної розробки та спільної участі у виконанні комплексних цільових програм економічного і соціального розвитку регіонів.

4. Дослідженням доведено необхідність врахування можливостей задоволення потреб населення у продовольстві завдяки не лише кількості наявних ресурсів, а й врахуванню їх ефективного розподілу та раціонального використання протягом виробничого циклу. Запропоновано враховувати при визначенні показника ресурсовіддачі рівень інфляції за даний період, що дозволить забезпечити більшу точність визначення ефективності використання ресурсів.

5. Основними напрямами формування системи ефективного управління використанням ресурсного потенціалу є: забезпечення раціонального використання земельних, водних та інших природних ресурсів в аграрному секторі, а також основних матеріальних засобів; застосування ресурсозберігаючих технологій; ефективне використання трудових ресурсів; забезпечення стабільності формування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів; розвиток інноваційних процесів і впровадження їх результатів у забезпечення екологізації, інтенсифікації аграрного виробництва та продовольчої безпеки держави. Для розробки й успішного впровадження даної системи у життя необхідно досягти високого рівня інформаційно-аналітичного забезпечення управління, що є необхідною умовою розвитку аграрного сектора економіки.

6. Обґрунтовано підхід до оцінки ресурсного потенціалу через припущення можливості вартісного співставлення основних видів ресурсів аграрного виробництва: земельних, трудових, основних та оборотних матеріальних засобів, фінансових та інформаційних ресурсів. Такий підхід передбачає використання складних інтегрованих коефіцієнтів. Запропонований метод оцінки ресурсного потенціалу за допомогою інтегрованих показників дозволяє точніше оцінити його наявність та ефективність використання в окремих галузях і в кожному регіоні.

7. Розроблена нами прогнозна динамічна модель розвитку продуктивних сил регіону враховує науково-технічне забезпечення підприємств, використання ресурсного потенціалу та стан урегулювання відносин власності, що об'єктивізує процес прийняття управлінських рішень. Доведено, що стійке підвищення ефективності управління функціонуванням різних видів виробничих систем, забезпечується такими факторами, як створення достатніх обсягів резервів окремих видів ресурсів або продукції, оптимізація структури сільськогосподарського виробництва, підвищення інформативності в галузі застосовуваних технологій, маркетингу, побудови схем прийняття управлінських рішень. Реалізація розробленої нами трисекторної економіко-математичної моделі дає можливість оцінити перспективи економічного розвитку господарської діяльності в ринкових умовах з урахуванням узгодженості з кон'юнктурою ринку цілей комплексного розвитку господарств різних форм власності, ресурсного забезпечення певного виду діяльності, рівня доходності прогнозованого виду господарської діяльності тощо.

8. Економічним фактором, спроможним перетворити нераціональне природокористування на раціональне, слід вважати постійну обов'язкову плату за природні ресурси та за шкоду, завдану навколишньому середовищу. Тому при визначенні впливу суб'єктів господарської діяльності на довкілля запропоновано введення прогресивних коефіцієнтів екологічної небезпеки та економіко-екологічної цінності при сплаті за одиницю ресурсу. Величина коефіцієнта екологічної небезпеки має зростати з наближенням ступеня антропогенного тиску в екосистемі до його гранично допустимого рівня, при перевищенні якого починається незворотне руйнування екосистеми. Величина коефіцієнта екологічної цінності має відображати сумарну соціально-економічну, екологічну та наукову цінність даної екосистеми.

9. Підвищення ефективності аграрного виробництва можливе без надмірного застосування мінеральних добрив - за рахунок використання нових сортів і гібридів, засобів захисту рослин, зрошення й інших факторів, особливо при оптимальному їх використанні. Одним із шляхів інтенсифікації сільського господарства є більш повне та комплексне використання ресурсного потенціалу (ґрунтово-кліматичного, біологічного, технологічного, економічного). Значного зниження витрат ресурсів на одиницю сільськогосподарської продукції можна досягти за рахунок біологізації та екологізації інтенсифікаційних процесів в аграрному виробництві.

10. Екологічно безпечне функціонування агропромислового комплексу країни, раціональне, екологічно зрівноважене природокористування можливі лише за умов послідовної, поетапної реалізації екологоспрямованої стратегії соціально-економічного розвитку та мобілізації науково-технічного й економічного потенціалів держави на подолання екологічної кризи. В основу такої стратегії мають бути покладені такі принципи: пріоритет екології над економікою - превалювання екологічних критеріїв, показників і вимог над економічними; раціональне поєднання ринкових і державних механізмів регулювання природокористування й екологічних відносин; оптимальне поєднання галузевого та територіального управління природокористуванням і розв'язання місцевими органами влади ресурсно-екологічних проблем.

11. Системний підхід до оцінки розміщення природних ресурсів та ефективності розподілу і використання інших видів ресурсів припускає одночасне врахування територіальних і галузевих зв'язків та пропорцій, їх поєднання і дозволяє застосовувати економіко-математичні методи з метою обґрунтування і розробки основних напрямів підвищення ефективності розподілу та використання всіх видів ресурсів. Підхід до ресурсів як до системи зі змінюваною структурою, адаптованою до умов внутрішнього та зовнішнього середовища, дає потенційну можливість забезпечити високу ефективність їх використання, яка може бути досягнута за рахунок оптимального управління й узгодження діяльності всіх галузей аграрного сектора.

12. Розмір земельних ресурсів, багатоваріантний характер їх використання в різних природно-кліматичних умовах вимагають застосування методів математичного моделювання для розв'язання задачі оптимізації структури земельних ресурсів та виявлення альтернативних варіантів використання землі. Застосування економіко-математичних моделей показало, що збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в підприємствах різних форм власності на сучасному етапі можна отримати не лише за рахунок розширення площі ріллі, а шляхом підвищення врожайності польових культур, що вимагає розширеного відтворення та збереження родючості грунтів із забезпеченням охорони навколишнього середовища від забруднення. Створення ресурсозберігаючих систем землеробства в окремих регіонах передбачає розв'язання проблеми підвищення біопродуктивності земельних ресурсів та ефективності природоохоронних заходів через створення оптимізаційної моделі формування врожайності сільськогосподарських культур.

13. Необхідною умовою ефективного управління ресурсним потенціалом є впровадження нових інформаційних технологій і застосування сучасної комп'ютерної техніки. Система інформаційного забезпечення повинна бути спрямована на ефективне управління виробництвом в умовах його самофінансування. Розроблений нами комплекс моделей і його програмно-інформаційна основа забезпечують раціональне використання ресурсів, добрив, рослин з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та збереження родючості ґрунтів, що може бути використано інформаційно-консультаційними центрами України.

14. Упровадження сучасних інформаційних технологій у систему управління аграрним сектором України й їх практичне використання є доцільним при виборі агротехнологій, розв'язанні технічних проблем, експертизі інвестиційних проектів, розробці бізнес-планів господарств, організації контролю якості продукції та природного середовища, економічному аналізі та прогнозуванні розвитку аграрної сфери, забезпеченні розвитку кооперації й інтеграції товаровиробників, наданні маркетингових послуг. Оскільки інформаційні технології є одним із основних факторів розвитку аграрного сектора економіки, доцільно при формуванні концепції його розвитку передбачити створення координаційної ради при Кабінеті Міністрів України та підпорядкування їй регіональних консультаційних центрів.

15. З метою вдосконалення системи державного регулювання процесів використання ресурсного потенціалу запропоновано:

- Департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики України здійснювати моніторинг продовольчої безпеки та контроль якості всіх видів продовольства, яке реалізується населенню;

- застосовувати мультифункціональний підхід до державного регулювання процесів формування та використання фінансових ресурсів аграрного сектора; такий підхід ґрунтується на врахуванні економічних, соціальних, екологічних та інших особливостей сільського господарства;

- сформувати механізми державної підтримки вітчизняного товаровиробника та захисту агропродовольчої сфери в зовнішньоекономічних відносинах.

Список опублікованих праць

Монографія:

1. Ульянченко О.В. Формування та використання ресурсного потенціалу в аграрному секторі : Монографія / ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. - Харків, 2006. - 357 с.

2. Ульянченко О.В. Дослідження операцій в економіці: Підручник - Харків: Гриф, 2002. -580 с.

У наукових фахових виданнях:

3. Ульянченко О.В. Екологічні й економічні умови використання ресурсного потенціалу в аграрному секторі // Агросвіт. - 2007. - № 10. - С. 6-11.

4. Ульянченко О.В. Економічна оцінка кількості та якості трудових ресурсів // Вісник ХДАУ. - 2001. - № 9. - С. 192-198.

5. Ульянченко О.В. Залежність продовольчої безпеки країни від забезпеченості аграрної сфери ресурсами // Агросвіт. - 2007. - № 9. - С. 4-8.

6. Ульянченко О.В. Інноваційний менеджмент агропродовольчого потенціалу галузей АПК України // Вісник ХДАУ. - 2000. - № 2. С. 85-93.

7. Ульянченко О.В. Інформаційний маркетинг попиту та пропозицій продукції галузей АПК // Вісник ХДАУ. - 2001. - № 5. - С. 130-137.

8. Ульянченко О.В. Основні засади системного аналізу проблеми управління ресурсами // Вісник ХНАУ. - 2006. - № 10. - С. 209-217.

9. Ульянченко О.В. Особливості використання економіко-математичних моделей в АПК // 3б. наук. пр. Луган. НАУ. - 2002. - №14 (26). - С. 6-11.

10. Ульянченко О.В. Організація інформаційно-консультаційного забезпечення підприємств аграрного бізнесу // Вісник СНАУ. -Вип. 2. - Суми, 2001. - С. 177-179.

11. Ульянченко О.В. Принципи структуризації системи продовольчої безпеки регіональних територій // Вісник ХДАУ. - 2001. - № 2. - С. 50-56.

12. Ульянченко О.В., Гончаренко О.Г. Регіональні особливості використання трудових ресурсів в умовах нових форм господарювання // Вісник ХДАУ. - 1997. - № 1. - С. 60-64.

13. Ульянченко О.В. Системи моніторингу в аграрному менеджменті: перспективи розвитку //Держава та регіони. - 2005. - № 1. - С. 291-293.

14. Ульянченко О.В. Система показників для оцінювання ресурсного потенціалу аграрної сфери регіону й ефективності його використання // Держава та регіони. - 2007. - № 1. - С. 340-342.

15. Ульянченко О.В. Стратегія стійкого розвитку АПК // Вісник СДАУ. - Вип. 2. - Суми, 2001. - С. 18-22.

16. Ульянченко О.В. Стратегії хеджування при роботі з портфелем цінних паперів // Держава та регіони. - 2005. - № 4. - С. 265-270.

17. Ульянченко О.В. Удосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності АПК України // Вісник ХНАУ. - 2002. - № 7. - С. 6-18.

18. Ульянченко О.В., Рудь Л.Г. Резерви активізації інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Держава та регіони. - 2006. - № 2. - С. 269-274.

19. Ульянченко О.В., Пащенко В.Ф., Бідило М.І. Вибір оптимального складу МТП для поліпшення обробітку грунту при вирощуванні сільськогосподарських культур // Вісник ХНАУ. - 2006. - № 9. - С. 199-205.

20. Ульянченко О.В. Вплив раціонального природокористування на процес створення продовольчої продукції // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 6. - С. 261-270.

21. Ульянченко О.В. Інформаційне забезпечення на управління ресурсами сільськогосподарських підприємств // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 3. - С. 307-314.

22. Ульянченко О.В. Оптимізаційні моделі використання ресурсів аграрних підприємств // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 5. - С. 251-261.

23. Ульянченко О.В. Зарубіжний досвід розвитку менеджменту як інструменту управління підприємствами // Економіка та держава. - 2007. - № 1. - С. 27-30.

24. Ульянченко О.В. Методологія досліджень процесу управління ресурсним потенціалом // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 9. - С. 48-56.

25. Ульянченко О.В. Механізми управління ресурсним потенціалом // Вісник ХНТУСГ. - Вип. 65. -Харьків, 2007. - С. 49-56.

26. Ульянченко О.В., Сінявіна Ю.В. Стан та перспективи розвитку м'ясного птахівництва Харківської області // Зб. наук. пр. Уман. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 66. - Умань, 2007. - С. 232 - 239.

В інших виданнях:

27. Ульянченко О.В., Гончаренко О.Г. Ефективність використання трудових ресурсів в умовах нових форм господарювання // Механізм регулювання економічних відносин, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва : Зб. наук. пр. / СДАУ. -1999. - №3. - С. 128-132.

28. Ульянченко О.В. Моделювання аналізу інвестиційних проектів за умов інфляції // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. - Вип. 5. -К., 2001. - С. 179-185.

29. Ульянченко О.В. Моделі сталого функціонування економіки регіонів // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць / ХарРІ УАДУ.- 2002. - № 2(13). - С. 114-117.

30. Ульянченко О.В. Роль держави у використанні агроресурсів на основі ринкових регуляторів // Основні напрями високоефективного розвитку пореформеного агропромислового виробництва в Україні на інноваційній основі : Мат-ли четвертих річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів - аграрників 25-26 червня 2002 р. / ІАЕ УААН. - К., 2002. - С. 576-582.

31. Ульянченко О.В. Особливості національної концепції використання та відтворення агроресурсів // Формування і реструктуризація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу в Україні : Мат-ли п'ятих річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів - аграрників 28-29 січня 2003 р. / ІАЕ УААН. - К., 2003. - С. 246-251.

32. Ульянченко А.В. Эффективность использования биоресурсов Мирового океана // Рыбное хозяйство Украины. - 2004. - № 5(34). - С.2-4.

33. Ульянченко О.В., Бутенко Т.А. Напрями розвитку регіональної системи дорадництва // Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві : Зб. наук. пр. / ІАЕ УААН. - 2005. - №4. - С.111-116.

34. Ульянченко А.В., Александрова А.И. Особенности оптимизации параметров и производственной структуры крестьянских (фермерских) хозяйств // Сб. науч. работ преподавателей и аспирантов кафедры политологии и права / Белгород. ГСХА. - Вып.2. - Белгород, 2001. - С. 5-10.

35. Ульянченко О.В. Методологічні принципи стратегії розміщення продуктивних сил регіону // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання : Кол. монографія. -У 2-х тт. - Т.1. - К., 2001.- С.127-130.

Тези конференцій, конгресів:

36. Ульянченко А.В., Антонов Е.А. Методологические аспекты моделирования агроэ косистем // Социально-экологические аспекты сельскохозяйственного производства : Тез. докл. науч.-практ. конф., Харьков, 26 мая 1993г. / ХНАУ им. В.В. Докучаева - Харьков, 1993. - С. 13-14.

37. Ульянченко О.В., Бідило М.І., Пашенко В.П., та ін. Особливості моделювання складу МТП з врахуванням екологічних факторів // Міжнар. наук.-практ. конф. з питань розвитку механізації, електрифікації та автоматизації с.-г. виробництва в умовах ринкових відносин : Тези (Глеваха, 15-17 листопада 1994р.) / ІМЕСТ УААН - Глеваха, 1994. - С.172-173.

38. Ульянченко О.В. Моделі сталого функціонування і відтворення агроресурсів у ринковому середовищі // Розвиток аграрної економічної науки в Україні та її завдання в умовах освоєння ринкової системи господарювання : Мат-ли Восьмих річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників, Київ, 20-21 червня 2006 р. - К.: ННЦ «ІАЕ», 2006. - С. 233-238.

39. Ульянченко О.В. Особливості організаційно-економічного механізму управління ресурсним потенціалом // Дні науки : Зб. тез доп. / Гуманітар. ун-т «ЗІДМУ», Запоріжжя, 27-28 жовтня 2005 р. - У 3-х тт. -Т.1. - Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2005. - С. 145-146.

40. Ульянченко О.В. Шляхи формування ресурсного потенціалу в аграрній сфері економіки // Фінансування та кредитування аграрного сектора: проблеми та перспективи : Тези доп. Першої Міжнар. наук.-практ. конф. - Мелітополь, 4-6 вересня 2006 р. / Таврій. держ. агротех. акад. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. - С. 133-134.

41. Ульянченко О.В. Взаємозалежність якості управління і розвитку ресурсного потенціалу аграрного сектора // Наука и технологии: шаг в будущее - 2006. : Мат-лы І Междунар. науч.-практ. конф., Белгород, 20-31 марта 2006 г. - Белгород: Руснауч-книга, 2006. - С. 76-79.

42. Ульянченко О.В. Проблеми фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств // Передові наукові розробки - 2006. : Мат-ли І міжнар. наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 1-15 вересня 2006 р. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 42-44.

43. Ульянченко О.В. Економічні аспекти реалізації моделей агротехнічного розвитку в умовах глобалізації // XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія : Мат-ли Шостої міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 8-9 червня 2007 р. - К. : Фенікс, 2007. - С. 288-293.

44. Ульянченко А.В. Теоретико-методологические основы государственного регулирования в сельском хозяйстве // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования : Третья междунар. науч.-практ. конф., Минск, 19-20 апреля 2007 г. - Минск : Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2007. - С. 275-276.

45. Ульянченко О.В. Особливості управління ресурсним потенціалом аграрного сектора в системі інформаційних технологій // Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства: Тези доп. міжнар. наук.- практ. конф., Харків, 1-2 березня 2007р. /ХНАУ. -Харків , 2007. - С. 102-104.

46. Ульянченко О.В. Використання ресурсного потенціалу в аграрній сфері // Ринкова трансформація економіки : Мат-ли П'ятої міжнар. наук.-практ. конф. / ХНТУСГ. - Харків, 2007. - С. 16-18.

47. Ульянченко А.В., Кириллов В.П. Комплексная автоматизация текущего планирования и оперативного управления в сельскохозяйственном предприятии // Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та формування продовольчого ринку України в нових умовах господарювання : Мат-ли наук.-вироб. конф. / ХДАУ. - Харків, 1995. - С.71-72.

48. Ульянченко О.В., Краснощок С.О. Основні напрямки перспективного розвитку сільськогосподарських формувань // Мат-ли наук. конф. / ХДАУ. - Харків, 1996. - С. 73.

49. Ульянченко О.В. Дослідження інвестування проектів з урахуванням інфляції // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. - Київ, 2001. - С.225.

Анотація

Ульянченко О.В. Управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН. - Київ, 2008.

У дисертації визначено теоретико-методологічні засади та концептуальні підходи до вдосконалення механізму управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України з метою підвищення його конкурентоспроможності в умовах поглиблення аграрної реформи й інтеграції України в європейський і світовий економічний простір.

Розкрито сутність та умови формування ресурсного потенціалу аграрного сектора. Удосконалено методологічні підходи до обґрунтування системи наукового забезпечення ефективного управління використанням ресурсного потенціалу. Запропоновано методичні підходи до оцінки сукупного ресурсного потенціалу й ефективного його використання, які враховують його структурні зміни. Розроблено трисекторну економіко-математичну модель оптимізації ресурсного потенціалу в аграрному секторі, яка дозволяє визначити коротко- та довгострокову перспективи розвитку ресурсного потенціалу, оптимізувати значення показників економічного стану підприємств залежно від наявних ресурсів, простежити динаміку змін в аграрному виробництві. Систематизовано методологічні підходи до врахування впливу використання ресурсного потенціалу на довкілля, забезпечення продовольчої безпеки держави.

Ключові слова: механізм управління, аграрний сектор, ресурсний потенціал, управління ресурсами, моделі розвитку, оцінка ефективності управління, інформаційне забезпечення.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» УААН. - Киев, 2008.

В диссертации определены теоретико-методологические основы и концептуальные подходы к совершенствованию механизма управления формированием и использованием ресурсного потенциала аграрного сектора экономики Украины в целях повышения его конкурентоспособности в условиях углубления аграрной реформы и интеграции Украины в европейское и мировое пространство. Рассмотрены сущность понятий “ресурсный потенциал” и “производственный потенциал”, теоретические подходы к их классификации. Определены методические подходы к оценке ресурсного потенциала и эффективности его использования. Обоснованы концептуальные подходы к формированию инвестиционно-инновационной модели управления ресурсным потенциалом аграрного сектора и система показателей комплексной оценки эффективности использования ресурсного потенциала, учитывающей его структурные изменения.

Разработана трехсекторная экономико-математическая модель оптимизации ресурсного потенциала аграрного сектора, позволяющая определить кратко- и долгосрочную перспективы развития ресурсного потенциала, оптимизировать значения экономических показателей состояния предприятий в зависимости от имеющихся ресурсов, проследить динамику изменений в сельскохозяйственном производстве. Систематизированы методологические подходы к учету факторов воздействия результатов использования ресурсного потенциала на окружающую среду и предложено применять коэффициенты экологической опасности и экономико-экологической ценности при определении размеров компенсаций за использование природных ресурсов и нанесение ущерба окружающей среде.

В диссертации реально оценены положительные результаты внедрения различных моделей управления в деятельность сельскохозяйственных предприятий в целях повышения эффективности управленческих решений по использованию ресурсного потенциала и обеспечению получения прибыли. Доказано, что ограничения в финансировании замедляют процесс “разработка > опытное внедрение > производство” и могут привести к разрушению научно-технической сферы, к потере перспектив инновационного прогресса в стране и ухудшению экономического положения предприятий и аграрной отрасли в целом. Поскольку инновационная деятельность - это системный процесс, включающий в себя элементы менеджмента, она обеспечивает постоянное совершенствование производства и управления и требует гибкого подхода к использованию и обновлению ресурсного потенциала предприятий с учетом новых технологических требований.

Необходимым условием эффективного управления ресурсным потенциалом является внедрение новых информационных технологий и использование современной компьютерной техники. Система информационного обеспечения должна быть направлена на эффективное управление производством при условии его самофинансирования. Для решения ряда агроэкологических проблем разработан комплекс экономико-математических моделей. Информационной основой такого комплекса служит унифицированная информация о состоянии сельскохозяйственных угодий, наличии питательных веществ в почве, сортовых особенностях сельскохозяйственных культур, их урожайности, ресурсах удобрений и т.д. Комплекс предложенных моделей и его программно-информационная основа обеспечивают рациональное использование ресурсов, удобрений, растений в целях повышения эффективности сельскохозяйственного производства и сохранения плодородия почв. Эта информация может быть использована информационно-консультационными службами Украины. Внедрение современных информационных технологий в структуру аграрного сектора экономики и их практическое использование необходимо в различных направлениях, таких, как выбор агротехнологий, решение технических проблем, экспертиза инвестиционных проектов, разработка бизнес-планов хозяйств, контроль качества продукции и состояния окружающей среды, экономический анализ и прогнозирование развития аграрного сектора, содействие развитию кооперации и интеграции товаропроизводителей, маркетинговые услуги и т.п.

Поскольку информационные технологии являются главным фактором эффективного использования компьютерных систем, экономико-математических методов и моделей для устранения многолетней ориентации развития аграрного сектора экономики на количественные показатели, при формировании концепции реформирования аграрного сектора предложено предусматривать соответствующие организационно-управленческие мероприятия по их внедрению.

Разработаны предложения по формированию механизмов государственной поддержки отечественного товаропроизводителя, по продовольственной безопасности агропродуктовой сферы во внешнеэкономических отношениях, финансирования централизованных капитальных вложений, научно-исследовательских работ, касающихся сельскохозяйственного производства, по подготовке кадров, развитию научно-конструкторской базы тракторного и сельскохозяйственного машиностроения, пищевой и перерабатывающей промышленности, а также отдельных наиболее важных целевых программ.

Ключевые слова: механизм управления, аграрный сектор, ресурсный потенциал, модели развития, оценка эффективности управления, инвестиции, информационное обеспечение.

Annotation

Ulyanchenko O.V. The resource potential management in the agrarian sector. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of the Doctor of Economic Science on speciality 08.00.03. - economics and national economy management. National Scientific Centre “Institute of Agrarian Economics” UAAS. - Kyiv, 2008

The theoretical and methodological principles and conceptual approaches to improving the mechanism of the management of forming and using of the resource potential of the agrarian sector of Ukraine's economy for raising its competitive ability in the conditions of the agrarian reform intensification and Ukraine's integration into the European and world economic space have been defined in the dissertation.

The essence and the conditions of forming of the agrarian sector resource potential have been exposed. The methodological approaches to grounding of the system of scientific provision of the effective management of the resource potential use have been improved. The methodical approaches to the assessment of the joined resource potential and its efficient use with reference to the resource potential structural changes have been suggested. The three sector economic-mathematical agrarian sector's resource potential optimization model, which allows determining the short-term and long-term resource potential development prospect, optimizing the value of the enterprises' economic state showing depending on available resources as well as tracing the dynamics of the agrarian production changes has been worked out. The methodological approaches to taking into consideration the influence of the resource potential use on the environment as well as to the state food safety provision have been methodized.

Key words: management mechanism, agrarian sector, resource potential, management of resources, development models, assessment of management effectiveness, dataware.

Размещено на Allbest.ru