Методологія оцінки регіонального економічного розвитку в умовах трансформації економіки України

Наведено результати дослідження впливу трансформаційних процесів, зумовлених переходом до ринкової системи господарювання, та державних програм на розвиток агросектору України і його територіальну організацію. Проаналізовано чинники, які впливають на розвиток агросектору регіону, виявлено їх позитивні і негативні зрушення як в цілому, так і за галузями рослинництва і тваринництва, визначено рейтинг регіону за кожним з них, що дозволило зробити певні висновки, які необхідно враховувати структурам державного і регіонального рівня управління.

Обґрунтовано доцільність проведення дослідження інвестиційних переваг в регіональному аспекті починати з вивчення динаміки неоднорідності інвестиційного простору. Проведений аналіз дозволив визначити причини наростання неоднорідності інвестиційного простору України і зробити висновок про достатньо високу і постійно зростаючу тенденцію до концентрації інвестицій в обмеженій кількості регіонів, а зміну інвестиційного потенціалу регіону як фактора підвищення його активності вважати досить інертним. Запропоновано інструментарій, за допомогою якого можна пожвавити цей процес. Проаналізовано чинники, які впливають на нього, виявлено їх позитивні і негативні зрушення як в цілому по регіону, так і за видами економічної діяльності, визначено рейтинг регіону за кожним з них, що дозволило зробити певні висновки.

Проаналізовано різні погляди на категорію «інвестиційний клімат» та «інвестиційна привабливість» регіону і методики їх оцінки, визначено його стан. позитивні і негативні тенденції, запропоновано інтегральну оцінку інвестиційних переваг регіону здійснювати на основі семи часткових інтегральних індексів, а саме: природного та виробничого, трудового, освітнього і фінансового потенціалів, інфраструктури ринків, комерційної інфраструктури, ефективності інвестиційної діяльності.

Доведено, що економіка нового етапу індустріалізації буде, як і раніше, визначатися інноваційними ресурсами, що має суспільство в цілому чи її регіони, які несуть у собі заряд модернізації, та держава як інститут, що здатний створити умови для формування та реалізації інноваційних спроможностей суспільства до модернізації як складової розвитку. Запропоновано аналіз розвитку інноваційних процесів здійснювати у рамках науково-технічної сфери, підприємств і інноваційної структури. Результати проведеного дослідження за 2001-2005 рр. дозволили зробити висновки відносно їх тенденцій і розробити комплекс заходів щодо пожвавлення інноваційного процесу у регіонах України, а також запропонувати інтегральну оцінку інноваційного розвитку регіону здійснювати на основі трьох часткових інтегральних індексів, а саме: інноваційного потенціалу, інноваційного розвитку і впровадження інноваційних розробок у промисловість регіону. Доведено, що тільки комплексний підхід до реструктуризації національної інноваційної системи за схемою «інститути - механізми - політика» дозволять подолати диспропорції та «вузькі міста», які гальмують інноваційний шлях розвитку національної економіки. Пряму участь держави у підтримці фундаментальних і прикладних дослідженнях технологічного призначення доцільно звести до обґрунтованого мінімуму, якій включав би найбільш актуальні напрямки науково-технічного прогресу з урахуванням особливостей економіки України, її соціальної сфери, географічного положення. Це повинно бути доповнено гнучкими механізмами співфінансування досліджень та розробок державою і бізнесом і активними засобами побічного стимулювання наукової і інноваційної діяльності. Особою формою підтримки науки і збереження наявного потенціалу повинно стати створення центрів передових досліджень у регіонах, які будуть формуватись на конкурсній основі на базі існуючих інститутів або шляхом об'єднання найбільш продуктивних наукових груп з різних організацій з наданням їм необхідних фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Для підвищення ефективності функціонування механізму інноваційного розвитку регіону необхідно здійснити ряд пропозицій щодо формування структури інноваційної програми. Розвиток інноваційних структур повинен здійснюватись за схемою: бізнес - інкубатор - технопарк - технополіс - регіон науки. З метою здійснення прогнозу розвитку інноваційної сфери держави за умови взаємодії елементів зовнішнього і внутрішнього середовища і адміністративних важелів необхідно розробити обґрунтований алгоритм розвитку інноваційної інфраструктури як на рівні держави, так і її регіонів, який передбачає визначення пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку і домінуючих сегментів національної інноваційної системи, створення механізмів і бази ресурсного забезпечення, побудову організаційно-управлінських і інформаційно-комунікаційних схем, стимулювання коопераційних зв'язків науково-дослідних інститутів, а також розвиток комплексу законодавчо-правових, адміністративних, моніторингових і організаційних систем. Удосконалення потребують і функції національної інноваційної системи, методики оцінки рівня інноваційного регіонального розвитку з метою визначення потенційних можливостей регіону, спираючись виключно на свої власні сили, прогнозування та індикативне планування науково-технічних розробок, посилення кооперації наукового та фінансового секторів на основі формування нових паркових структур, урахуванні галузевих особливостей технопарків, розвитку венчурного підприємництва та створення інноваційно-промислових кластерів.

У четвертому розділі «Оцінка розвитку ринку праці України як складової економічного розвитку регіону» доведено, що одним з аспектів життєдіяльності регіону, який формує рівень його економічного розвитку, є ринок праці згідно з парадигмою «регіон-соціум». В умовах реструктуризації господарського комплексу України він притерпів певні зміни як позитивного, так і негативного характеру, які необхідно досліджувати. Доведено, що ринок праці грає позитивну роль у розвитку регіоналістики в цілому, оскільки населення і його трудовий потенціал - людина - є регіонотворчим стрижнем. Обґрунтована актуальність наукових досліджень цих ринків, їх національних та регіональних особливостей, трансформаційних змін, механізмів регулювання. Зазначено, що недостатньо розробленими залишаються питання реструктуризації регіонального ринку праці, розвитку його інформаційно-аналітичної інфраструктури, розробки економічної стратегії ефективної зайнятості.

Аналіз результатів зведення та групування регіонів України за темпами зростання (зниження) валового регіонального продукту та кількістю безробітних за методологією МОП дозволив зробити такий висновок: найбільшу питому вагу серед регіонів України (33,4%) складають 9 областей з низькими темпами приросту валового регіонального продукту і водночас середніми темпами зниження кількості безробітних. Серед них 55,6% - це індустріальні регіони, тобто області, де галузі, що виробляють товари, становлять більше 50% у загальному обсязі валового регіонального продукту регіону і 33,3% - обслуговуючі, тобто регіони, що спеціалізуються, перш за все, на надані послуг (див. табл. 2).

Середнє зростання валового регіонального продукту при середньому темпі приросту кількості безробітних спостерігалось переважно в індустріальних регіонах (85,7% від загальної кількості у даній групі) за ознакою територіально-галузевої структури валового регіонального продукту. Високе зростання валового регіонального продукту супроводжувалось середнім зниженням кількості безробітних у 22,2% областей відносно загальної кількості адміністративно-територіальних одиниць: 66,7% з них становлять індустріалізовані області і 33,3% - збалансовані.

Доведено, що якщо досліджується ринок праці на рівні «мікрорегіону», то особливу увагу слід приділяти регіонам, де спостерігається швидке економічне зростання і структурний, а іноді і загальний дефіцит трудових ресурсів. У ситуації, коли швидко змінюється економічна кон'юнктура, зростає обсяг інвестицій, трансформація системи робочих місць здійснюється у високому темпі і проявляється у скороченні чи ліквідації традиційних робочих місць; модернізації робочих місць, які існували; створенні нових робочих місць, які відповідають сучасним високим технологіям; появі значної кількості робочих місць у сфері неформальної зайнятості (у будівництві, торгівлі).

Групування регіонів (областей) України за темпами зростання (зниження) валового регіонального продукту (ВРП) та кількості безробітних за методологією МОП у 2005 р. порівняно з 2004 р.

регіональний економічний управління інформаційний

У розділі наведено результати аналізу і діагностики демографічної ситуації у регіоні та стану розвитку ринку праці, виявлено негативні тенденції, що дозволило обґрунтувати визначення кола найбільш актуальних макроекономічних проблем сфери зайнятості та ринку праці, запропонувати механізми їх усунення. Аналіз втрат робочого часу у цілому, а також за основними його видами згідно запропонованих методичних аспектів дослідження попиту на працю з урахуванням реальних витрат робочого часу дозволив зробити висновки щодо розвитку ринку праці в умовах трансформації національної економіки України і визначити найвагоміші задачі, які необхідно враховувати при формуванні політики зайнятості. У розділі визначено також роль держави щодо подолання негативних тенденцій у сфері зайнятості та на ринку праці.

Доведено, що проблеми регулювання ринків праці та удосконалення механізмів продуктивної зайнятості населення нерозривно пов'язані із завданням комплексного розвитку регіону. Тому концептуальні засади трансформації діяльності регіональних владних структур та формування регіональних програм забезпечення продуктивної зайнятості, на відміну від існуючих, мають бути зорієнтованими на посилення інтеграції з програмами економічного і соціального розвитку регіонів, узгодження та кореспондування стратегії дій в політиці зайнятості населення (доход громадян, економічно обґрунтована заробітна плата тощо). Для кожного з регіонів України доцільно застосувати специфічний підхід щодо створення та реалізації програм продуктивної зайнятості. Проте їх загальними стратегічними цілями мають бути: удосконалення якісної структури зайнятості; реформа оплати праці; справедливий розподіл доходів; розвиток конкурентного середовища на ринку праці; підтримка малого та середнього бізнесу; підвищення рівня соціальної захищеності населення; послідовне подолання бідності.

У п'ятому розділі «Інтегральна оцінка економічного розвитку на регіональному рівні» на основі результатів аналізу існуючих методик оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону, враховуючи їх негативні і позитивні сторони, було обґрунтовано доцільність використання інтегральної оцінки економічного розвитку регіону, побудованої за принципом структуроутворюючих факторів в ринкових умовах господарювання на базі парадигми регіону. Проведений аналіз існуючих методик інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіону, виявлення їх позитивних і негативних сторін, дозволив удосконалити методику та перелік показників, за допомогою яких можливо здійснити оцінювання рівня економічного розвитку регіону. Принциповим моментом методики, запропонованої автором, є її орієнтація виключно на інформаційну базу Державного комітету статистики України та Головного управління статистики в області. Виходячи з аналізу оцінки економічного розвитку регіонів України, обґрунтовано застосування ієрархічної схеми. Верхній щабель - це узагальнюючий інтегральний індекс економічного розвитку регіону, другий - групові інтегральні індекси шести аспектів життєдіяльності регіону, третій - часткові інтегральні індекси, що характеризують його певні аспекти. Одиницями спостереження рівня економічного розвитку, як показало дослідження, доцільно брати на мезорівні тільки області, тобто усі адміністративно-територіальні одиниці України за винятком м. Києва і м. Севастополь, а на мікрорівні - тільки райони.

Методика розрахунку узагальнюючого інтегрального індексу економічного розвитку регіону включає такі основні етапи:

? Системний аналіз проблеми, її структуризацію та представлення у вигляді ієрархії.

? Добір показників регіональної статистики, що характеризують економічний розвиток регіону.

? Визначення показників (ознак), які суттєво не впливають на стан економічного розвитку регіону за допомогою коефіцієнта варіації ():

(5)

де: - середньоквадратичне відхилення j - тої ознаки (показника); - середньоарифметичне значення j - тої ознаки (показника). Після визначення за кожною j - тою ознакою , перевіряється нерівність: < e. Якщо менше величини e, яка дорівнює 0,1, то ознаки вважаються квазопостійними і виключаються з переліку подальшого дослідження.

? Визначення показників: стимуляторів (+), дестимуляторів (-);

? Формування інформаційних баз даних, тобто формування матриці вихідних даних

[X]: (6),

де: m - кількість ознак (j = 1, 2,…, m); n - кількість блоків, за якими доцільно здійснювати дослідження економічного розвитку регіону (і = 1, 2,…, n); - значення j-тої ознаки, що характеризує стан i-го блоку економічного розвитку регіону.

? Ранжування показників у порядку збільшення для визначення максимального і мінімального значення показників.

? Вибір кращого значення для кожного показника, який характеризує і-тий блок в побудові інтегрального індексу економічного розвитку регіону (максимального для показників-стимуляторів і мінімального для показників-дестимуляторів).

? Розрахунок часткових індексів конкретного блоку, що характеризують рівень певного аспекту економічного розвитку регіонів як відношення фактичного значення j-того показника для кожного регіону () до кращого в Україні (в певному регіоні), тобто нормування показників.

? Розрахунок добутку часткових індексів, що характеризують і-тий блок показників економічного розвитку регіону.

? Розрахунок групових інтегральних індексів, що характеризують певні аспекти економічного розвитку регіону за формулою середньої геометричної часткових коефіцієнтів, що входять до і-тої блоку.

? Розрахунок зведеного інтегрального індексу регіону за формулою середньої геометричної групових інтегральних індексів, що характеризують основні аспекти економічного розвитку регіону.

? Ранжування регіонів за зведеним інтегральним індексом економічного розвитку.

Наведено методичне і програмне забезпечення даної методики на мові Excel VBA (Visual Basic for Application) згідно блок-схеми інформаційного процесу розрахунку інтегрального індексу економічного розвитку (рис. 2).

Запропоновано для показників-стимуляторів за базу порівняння використовувати кращі (максимальні) показники, що досягнуті в регіоні, а для показників-дестимуляторів - мінімальні. Це дозволяє розраховувати показники, що характеризують різні аспекти економічного розвитку регіону, для яких немає науково обґрунтованих нормативів.

До того ж, орієнтація на більш високий рівень стимулює розвиток регіонів, дає можливість визначити глибину і ступінь диференціації їх розвитку. Розраховані за пропонованою методикою часткові індекси рівня окремих аспектів життєдіяльності регіонів за абсолютними значеннями будуть не більше одиниці, що дозволяє однозначно їх трактувати і використовувати для розрахунку узагальнюючих показників. Розрахунок узагальнюючого інтегрального індексу економічного розвитку регіонів здійснюється на основі шести групових інтегральних індексів: розвитку підприємництва; розвитку промисловості; розвитку агросектору; інвестиційних переваг; інноваційного розвитку, розвитку ринку праці, наведено систему показників для розрахунку даних індексів. Доведено, що отримана за допомогою інтегральних індексів інформація є надійною інформаційною базою регіональних даних щодо економічної ситуації кожної адміністративно-територіальної одиниці України. Надано адресність результатів оцінки економічного розвитку за даною методикою (див. табл.).

Структури, які можуть використовувати результати оцінки економічного розвитку регіону на основі інтегральних індексів

У розділі наведено результати оцінки регіонального економічного розвитку, а також його чинників за даною методикою (див. табл). Це дозволило виявити п'ять груп розвитку (дуже низький, низький, середній, високий і дуже високий), здійснити різні комбінаційні групування регіонів і виявити взаємозв'язок між чинниками економічного розвитку.

Групування регіонів України за рівнем економічного розвитку та його складових

Комплексне групування регіонів України за зведеним інтегральним індексом економічного розвитку підприємництва, зведеним інтегральним індексом економічного розвитку і груповим інтегральним індексом розвитку промисловості, зведеним інтегральним індексом економічного розвитку і груповим інтегральним індексом розвитку агросектору, зведеним інтегральним індексом економічного розвитку і груповим інтегральним індексом інвестиційних переваг, зведеним інтегральним індексом економічного розвитку і груповим інтегральним індексом інноваційного розвитку, зведеним інтегральним індексом економічного розвитку і груповим інтегральним індексом розвитку ринку праці свідчить про те, що між рівнями вище названих показників існує прямий взаємозв'язок: чим вище рівень розвитку підприємництва, або промисловості, агросектору, інвестиційних переваг, інноваційного розвитку чи ринку праці, тим вище рівень економічного розвитку регіону.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми, що виявляється в системному дослідженні теоретико-методологічних основ оцінювання економічного розвитку регіону. Дана робота присвячена розробці теоретико-методичних засад вимірювання регіонального економічного розвитку та обґрунтуванні науково-методичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення інформаційного забезпечення управління економічним розвитком на регіональному рівні.

Наукове і практичне значення мають такі аспекти розв'язання проблеми:

1. Теоретико-методологічний аспект дослідження включає концептуальні засади формування теоретико-методологічних підходів щодо вдосконалення механізму регіонального менеджменту, які кореспондують з теоріями регіонального розвитку, сучасними задачами державної регіональної політики, існуючою нормативно-законодавчою і інформаційною базами регіонального аспекту соціально-економічного розвитку, поведінкою трьох основних груп «гравців» в регіонах (центральних і регіональних органів влади, а також бізнесу), проблемами інформаційного забезпечення регіонального розвитку; знайшли відображення в розробленні і обґрунтуванні теоретичного підґрунтя якісно-нової ідеології регіонального економічного розвитку; науковому обґрунтуванні і розробці системи оцінки і економічного механізму управління розвитком регіону на базі системно-діяльністного підходу; удосконаленні понятійного апарату - регіон як управлінської категорії, а саме: регіон - це не окрема одиниця адміністративно-територіального устрою, а деяка просторова локалізація процесів господарювання, яка безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і де є виборний орган; обґрунтуванні необхідності застосування при розробці стратегій і програм соціально-економічного розвитку регіонів їх класифікацій на принципі цільового підходу відповідно до існуючого економічного потенціалу за допомогою методів системної динаміки й сценарного підходу за такими ознаками, як: територіально-галузева структура валової доданої вартості, територіально-галузеві співвідношення, рівнями індустріалізації, промислового виробництва та його економічної ефективності; теоретико-організаційних засадах моделі процесу управління економічним розвитком регіону на принципах рефлексивного та системно-діяльністного підходів; визначенні характеру і типу моделі взаємовідносин між загальнодержавними і регіональними органами управління в процесі проведення державної регіональної політики в сучасних умовах згідно з теоретико-методологічними підходами до вдосконалення механізму регіонального менеджменту, що дозволило визначити форму організаційного, фінансового і правового забезпечення, а також методи реалізації державної політики; на підставі сценарного і динамічного підходів у межах регіональних теорій та практичної реалізації заходів регіональної політики запропоновано розглядати «економічне зростання» як збільшення значень кількісних показників за певний період часу у відносному вираженні, тобто як динаміку соціально-економічних показників, а «економічний розвиток» як процес не лише збільшення кількісних показників, а й якісних перетворень у самій системі, тобто такий, який дозволяє задовольнити зростаючі потреби індивідів у максимізації власної корисності (якісні перетворення розуміються як зміна структури економічної системи, приріст корисних властивостей продукції, що виготовляється, та послуг, які надаються, на території регіону шляхом розвитку та впровадження у ринок продуктів науково-технічного прогресу), а не ототожнювати ці терміни; теоретико-організаційних засадах моделі «поляризованого» розвитку регіону, яка повинна прийти на заміну політики загального вирівнювання і де точками зростання стануть не тільки міста обласного підпорядкування, але й районні центри та міста, що претендують на роль міст - «регіональних лідерів»; визначенні пріоритетних напрямків регіональної політики України та її інструментарію.

2. Методичний аспект дослідження містить дослідження методів та моделей оцінки економічного розвитку регіону, методику пофакторного аналізу валового внутрішнього продукту (ВВП) в основних цінах на мезо - чи макрорівнях України за допомогою різницевого розкладання за факторами результативного показника, розробку методичного і програмного забезпечення інтегральної оцінки економічного розвитку регіону за принципом структуроутворюючих факторів в ринкових умовах господарювання на мові Excel VBA (Visual Basic for Application), систему показників для оцінки економічного розвитку регіону у розрізі шести блоків, що характеризують різні аспекти життєдіяльності регіону згідно з парадигмами «регіон-ринок» і «регіон-соціум», розробку системи показників економічного потенціалу територіальної громади на принципах сценарного підходу, удосконалення методики дослідження структурних зрушень у обсязі ВВП за допомогою індексного методу та методичних підходів щодо комплексного аналізу структуроутворюючих факторів економічного розвитку відповідно до удосконаленої сутності категорії «регіон» та поведінки центральних і регіональних органів влади, а також бізнесу з метою виявлення напрямів впливу новітніх регіональних і глобальних чинників на його рівень.

3. Прикладний аспект дослідження включає результати дослідження та пропозиції щодо методів оцінки ефекту та ефективності господарської діяльності регіону; структури і структурних зрушень ВВП України в основних цінах за видами економічної діяльності; пофакторного аналізу ВВП України в основних цінах за видами економічної діяльності за рахунок динаміки таких чинників, як: фондовіддача, фондоозброєність праці, середньорічна кількість найманих працівників, питома вага ВДВ у загальному випуску продукції; динаміки індексу цінового випередження та індексу обсягу продукції промисловості України; комплексного аналізу розвитку малого бізнесу і підприємництва, - промисловості, - агросектору, - ринку праці, інвестиційних переваг і інноваційного розвитку в регіональному аспекті; визначення позитивних і негативних тенденцій розвитку чинників економічного розвитку регіону та розробку пропозицій і механізмів підвищення їх рівня; оцінювання розвитку підприємництва, промисловості, агросектору, ринку праці, інвестиційної привабливості, інноваційного розвитку, економічного розвитку регіонів України за допомогою інтегральних індексів, їх групування за такими рівнями, як: дуже низький, низький, середній, високий і дуже високий; комбінаційних групувань регіонів України за зведеним інтегральним індексом економічного розвитку та окремо за груповими інтегральними індексами розвитку підприємництва, промисловості, агросектору, ринку праці, інвестиційних переваг і інноваційного розвитку; - за частковими інтегральними індексами індустріалізації, промислового виробництва і економічної ефективності промисловості; - за частковими інтегральними індексами індустріалізації, промислового виробництва і ступеню та особливостей адаптації промислового виробництва до ринкових умов функціонування; - за частковими інтегральними індексами споживчого та кредитного ринків, а також інфраструктури ринків регіону; - за частковими інтегральними індексами інноваційного потенціалу, інноваційного виробництва і впровадження інноваційних розробок у промисловість регіону; - за частковими інтегральними індексами рівня зайнятості, освітнього потенціалу і ефективності діяльності державних служб зайнятості; - за середньорічною вартістю основних фондів та фондовіддачею у промисловості регіону; - за темпами зростання (зниження) валового регіонального продукту та кількості безробітних за методологією МОП.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Уманець Т.В. Регіональний економічний розвиток України: теоретичні основи управління, інтегральна оцінка, діагностика: Монографія / Тетяна Василівна Уманець. - Донецьк: «ВІК», 2007. - 340 с. (19,4 д.а.).

2. Розвиток підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності в Одеській області у 2005 році // Економічна доповідь / [Уманець Т.В., Лучакова Т.О., Черненко А.Х., Валюх Н.М., Орнатовська Р.П., Кочура С.І.]. - Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2006, №04-07/161 від 10.08.2006 р. - 33 с. (1,4 д.а.). (Особистий внесок здобувача: проведено аналіз розвитку підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності в Одеській області у 2005 році, надано висновки і розроблено пропозиції щодо поліпшення стану підприємців - 0,3 д.а.).

3. Розвиток малого підприємництва в Одеській області у 2005 році // Економічна доповідь / [Уманець Т.В., Лучакова Т.О., Клименко О.М., Гончарова С.М., Малиновська Л.С., Махрова Н.І.]. - Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2006, №04-07/149 від 30.06.2006 р. - 41 с. (1,7 д.а.). (Особистий внесок здобувача: проведено аналіз розвитку малого бізнесу в Одеській області у 2005 році, виявлено тенденції, надано висновки і розроблено пропозиції щодо розвитку малого бізнесу - 0,3 д.а.).

4. Уманець Т.В. Методика розрахунку індексів економічного розвитку регіонів /Уманець Т.В., Підгорний А.З. - Одеса: ОДЕУ, 2005. - 44 с. (2,8 д.а.). (Особистий внесок здобувача: розроблено загальну схему побудови інтегрального індексу економічного розвитку регіону, систему показників економічного розвитку регіону та джерела інформації, наведено приклад розрахунку групового інтегрального індексу розвитку підприємництва регіону - одного з аспектів життєдіяльності регіону на прикладі Одеської області - 2,7 д.а.).

5. Розвиток малого підприємництва в Одеській області у 2006 році // Економічна доповідь / [Уманець Т.В., Ольвінська Ю.Ю., Лучакова Т.О., Клименко О.М., Жусь Т.В., Махрова Н І.]. - Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2007, №04-07/101 від 27.06.2007 р. - 49 с. (1,9 д.а.). (Особистий внесок здобувача: проведено аналіз розвитку малого бізнесу в Одеській області у 2006 році, виявлено тенденції, надано висновки і розроблено пропозиції щодо розвитку малого бізнесу - 0,3 д.а.).

6. Розвиток підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності в Одеській області у 2006 році // Економічна доповідь / [Уманець Т.В., Ольвінська Ю.Ю., Лучакова Т.О., Черненко А.Х., Валюх Н.М., Віннік Л.Б., Кочура С.І.]. - Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2007, №04-07/139 від 26.09.2007 р. - 35 с. (1,7 д.а.). (Особистий внесок здобувача: проведено аналіз розвитку підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності в Одеській області у 2006 році, надано висновки і розроблено пропозиції щодо поліпшення стану підприємців - 0,3 д.а.).

Размещено на Allbest.ru