Формування освітньо-фахового потенціалу в системі соціально-економічного розвитку регіону

P₇ - кількість грантів, отриманих від міжнародних фондів;

P₈ - кількість наукових праць (монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті);

P_n - питома вага промислових підприємств порівняно із загальною кількістю промислових підприємств, які впроваджували інновації;

P_і - загальна сума інноваційних витрат;

P_t - кількість нових прогресивних технологічних процесів, впроваджених на промислових підприємствах;

P_v - чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

P_w - прибуток від використання винаходів;

P_r - прибуток від використання раціоналізаторських пропозицій;

P₉ - випуск студентів вищими закладами освіти (I - IV рівнів акредитації);

P_а - випуск спеціалістів (магістрів, спеціалістів) вищими закладами освіти (ІІІ - IV рівнів акредитації);

P_b - викладацький склад ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (чисельність працівників);

P_с - викладацький склад ВНЗ ІІІ - IV рівнів акредитації (чисельність);

P_d - підготовка докторантів (чисельність докторантів, які навчаються);

P_e - підготовка аспірантів (чисельність аспірантів, які навчаються);

P_g - кількість захищених упродовж року докторських дисертацій; P_h - кількість захищених упродовж року кандидатських дисертацій.

Запропонована оптимізаційна модель ОФП дає змогу, з одного боку, визначити комплекс варіантів для покращання ОФП в технічному, а також фінансовому плані, з іншого боку на підставі аналізу оптимальних варіантів формувати політику ОФП на короткочасний період.

Для моделювання процедури оптимізації напрямків розвитку ОФП використано методи теорії ймовірностей та математичної статистики. Зокрема, розраховані автором конкретні розподіли Іf (№ 1), Іt (№ 2) i Іe (№ 3) для порівняння відповідних результатів опитування трьох груп експертів (№ 1 - доктори і кандидати фізико-математичних наук, № 2 - доктори і кандидати технічних наук і № 3 - доктори і кандидати економічних наук).

Рис. 3. - Розподіли оцінок результатів опитування експертів (n=4):

Аналізуючи отримані дані, автором встановлено для різних варіантів подвійного опитування двох груп експертів статистичні параметри: ZM_f = 38,225 узагальнених балів для першої групи експертів (№ 1) (М_f - функція мети - якість ОФП).

Аналогічно ZM_t = 37,236 узагальнених балів для другої групи експертів (№ 2), ZM_e = 37,071 узагальнених балів для третьої групи експертів (№ 3). Три набори даних (для М_f, М_t, М_e) взаємодоповнюються. Порівнюючи ці три набори (для М_f, М_t, М_e), можна зробити висновок, що коефіцієнти кореляції К_k змінюються у доволі широких межах. Досліджено залежність зміни параметрів, які відповідають результатам опитування різних груп експертів а також розроблено процедуру отримання відповідних числових оцінок, за якими можна формулювати рекомендації щодо прогнозів розвитку ОФП на майбутнє.

Запропоновано засади кількісного аналітичного дослідження ОФП методом кореляційного аналізу з використанням методик управління якістю. У результаті обчислювального експерименту встановлено, що основні аспекти, пов'язані з підвищенням якості ОФП, ґрунтуються на вивченні стабільних зворотних зв'язків між освітньою, фаховою та науковою сферами.

Автором сформульовано основні етапи розв'язання задач оцінювання напрямків розвитку ОФП та верифіковано методику оцінювання рівня якості ВНЗ недержавної форми власності регіону.

Задачу оптимізації знаходження комплексного показника якості автором розв'язано за допомогою трансформації даних табл. 2.

Таблиця 2. - Узагальнення оцінки якості ВНЗ:

Номер ВНЗ	Одиничні показники якості	Загальний показник якості
	Параметр відрахувань студентів Р1, %	Нижня межа оплати навчання, Р4,	Час роботи з комп'ютером Р3	Рейтинг спеціальностей на ринку праці, Р2	Рівень конкуренції серед однотипних ВНЗ, Р5
1	0,003	0,001	0,1	0,0067	1	1
2	0,006	1,6	1	0,033	0,01	0,883
3	0,01	0,2	10	0,33	1	0,716
4	0,05	0,005	500	1	0,01	0,35
5	0,1	0,33	0,2	0,067	0,1	0,283

Відповідно до розрахованих автором нормованих коефіцієнтів вагомості отримано уточнені показники якості ВНЗ у відносних величинах (див. табл. 3).

Таблиця 3 - Уточнені узагальнені показники якості ВНЗ у відносних величинах:

ВНЗ	Номер рівняння	Уточнені узагальнені показники якості (Kq)
5	2	0,224
4	3	0,260
2	4	0,579
3	5	0,469

За допомогою даних табл. 3 можна визначити варіант приросту показника якості ВНЗ. Із розвитком напрямів розвитку ОФП в різних регіонах окремі результати ніколи не будуть тотожними (однаковими) за своїми властивостями. Отже, відповідно оцінку деякої властивості необхідно розглядати як оцінку середньої проби (вибірки) або як середню оцінку декількох проб (вибірок).

Ця оцінка тільки до деякої межі достатня для висновку про загальний розвиток ОФП.

У четвертому розділі “Напрями розвитку механізмів формування освітньо-фахового потенціалу регіону” розроблено модель переходу ОФП на стадію збалансованого процесу, викладено методологічні аспекти формування ОФП, здійснено динамічну оцінку основних функцій освітньо-фахового потенціалу, апробовано методику оцінки якості ОФП за допомогою експертного методу, встановлено циклічний характер розвитку освітньо-фахового потенціалу регіону, окреслено основні принципи та пріоритети підвищення ефективності формування й використання ОФП регіону та обґрунтовано перспективи оцінки його розвитку.

У ході аналізу ОФП розглядались такі завдання:

1. Огляд та аналіз моделей збалансованих процесів в економіці.

2. Дослідження лінійної динамічної моделі переходу ОФП на стадію збалансованих процесів з урахуванням обмежень на динаміку еволюційних змін.

3. Дослідження моделі оптимального управління переведенням виробничих фондів економічного об'єкта ОФП (ВНЗ), що працює, однієї форми в іншу.

Соціально-економічний зміст освітньо-фахового потенціалу полягає в тому, що він формується і розвивається у тісному взаємозв'язку з іншими потенціалами суспільства: природним, фінансовим, виробничим, технічним, науковим, зовнішньоекономічним. Автором виділено чотири групи конкретних параметрів ОФП: професійні кадри, науково-інформаційна та матеріально-технічна забезпеченість, оптимальність організації педагогічних технологій. Особливості структури ОФП частково відображено в табл. 4.

Таблиця 4. - Структура освітньо-фахового потенціалу:

Забезпеченість кадрами	Науково-інформаційна забезпеченість	Матеріально-технічна забезпеченість	Оптимальність організації ОФП
Загальна чисельність Кваліфікаційний склад Вікова структура Наявність ресурсів і резервів кадрів	Наявність власних наукових ідей та оригінальних методик Інформованість про світовий досвід, зокрема, Інтернет	Фінансова забезпеченість Наявність достатньої кількості ПЕОМ та експериментальної бази відповідного класу Досягнутий рівень	Стратегічні принципи розвитку Критерії вибору напрямків, спеціальностей Принципи мінімізації втрат

Новизна структурного підходу до проблем ОФП полягає у тому, що за методами математичного моделювання (зокрема, кореляційного та експертного аналізу) можна визначити, оцінити й кількісно виміряти параметри, що характеризують зв'язки ОФП з іншими потенціалами суспільства, зокрема, з фінансовим і технічним. Це доволі важливо для оптимального вибору напрямів, спеціальностей кадрового забезпечення. Відповідні результати моделювання дають змогу також окреслити комплекс першочергових заходів з регульованими темпами досягнення ефектів підвищення компетентності фахівців (на підставі зворотних зв'язків). Метою структурних досліджень є моделювання формування та удосконалення ОФП. Це дасть змогу виділити основні елементи ОФП та розглянути особливості проблемно-орієнтованого підходу, необхідного для вирішення конкретних організаційних проблем у ході підготовки спеціалістів.

До основних елементів ОФП належать:

- людські ресурси;

- фінансові ресурси;

- розробки із суміжних сфер науково-технічної діяльності;

- центри і служби науково-технічної інформації;

- поточні і проектовані програми стажувань викладачів та обміну студентами.

ОФП трактуємо як сукупність організаційних, інтелектуальних і матеріальних факторів, що сприяють підвищенню рівня і забезпечують темпи створення і масштаби поширення нових інформаційних технологій у суспільному виробництві. У цій системі важлива роль належить і науковому потенціалу.

Для моделювання процедури управління діяльністю ОФП автором детально вивчено властивості основних дій з метою прогнозування їх на майбутнє. Для цього виділено деякий набір параметрів. За їхньою допомогою розроблено стратегію і тактику розвитку ОФП, обґрунтовано плани і управлінські рішення, реалізовано контроль за їхнім виконанням, виявлено резерви підвищення ефективності здійснення активних і пасивних операцій, оцінено результати діяльності ОФП, а також його окремих підрозділів.

Одним з головних завдань моделювання ОФП є вивчення кількісних зв'язків між показниками для кращого розуміння явищ і процесів, що дає змогу ґрунтовніше формулювати управлінські рішення і робити прогнози на майбутнє. Для вирішення таких завдань автором створено економетричні моделі ОФП, зокрема регресійні залежності місячних витрат на освіту та на науку.

Автором встановлено, що на початковому етапі циклу провідна роль у відтворювальному процесі належить зовнішнім чинникам. Потреби і можливості виробництва визначають умови розвитку ОФП. Цей розвиток йде у напрямку підсилення функції потенціалу, пов'язаної з виробництвом знань, що орієнтується переважно на їхню матеріалізацію. На цьому етапі підвищення результативності ОФП супроводжується відповідним зростанням віддачі від використання наукових досягнень. Розвивається ОФП у напрямку досягнення його характеристиками оптимальних значень, що відповідають ефективному функціонуванню параметрів. Починається розширене відтворення тієї частини ОФП, що має найбільші можливості впливати на технологічний прогрес у виробництві. На засадах принципово нових досягнень науки відбувається структурна перебудова виробництва, з'являються нові галузі народного господарства, що функціонують значно інтенсивніше ніж традиційні. Відповідно до цього формуються певні вимоги до освітнього потенціалу. Його рівень підвищується до рівня наукового потенціалу.

Оскільки потреби виробничого потенціалу у технічному прогресі забезпечуються за рахунок результатів раціонального використання ОФП і наукового потенціалу, то задоволення цієї потреби з визначеного етапу розвитку системи “науковий потенціал - ОФП - виробничий потенціал” починає стикатися з ускладненнями.

Однак потреби виробничого потенціалу у результатах наукових досліджень на цій стадії не зменшуються. Тому ОФП починає задовольняти виробничі потреби за рахунок структури своїх головних соціальних функцій. Зростання дефіциту наукових знань для їхньої матеріалізації призводить до посилення екстенсивних процесів у розвитку виробничого потенціалу. Відзначається розширене відтворення продуктивних сил на застарілій науково-технічній базі. У цьому процесі провідна роль уже переходить від наукового потенціалу до ОФП, а потім і до виробничого потенціалу. На цьому повний цикл потенціальних переходів закінчується.

Вивчаючи динаміку сукупності характеристик ОФП упродовж визначеного періоду, можна за станом його основних параметрів встановити стадії розвитку. Ця обставина має, на нашу думку, винятково важливе теоретичне і практичне значення для обґрунтування раціональної стратегії розвитку і формування ОФП з урахуванням можливостей оптимізувати його зовнішню і внутрішню визначеність.

Відповідно до цього пропонована автором оцінка складається з тісно пов'язаних, взаємозалежних і таких, що послідовно випливають одна з іншої частин: критеріїв, факторів, показників, методів і процедур, за допомогою яких може бути визначена сукупність кількісних і якісних характеристик ОФП і його окремих компонент.

Найзагальнішими факторами оцінки, на думку автора, є суб'єктивний фактор (склад і структура наукових кадрів, їхня підготовка, підбір, розміщення); об'єктивний фактор (належні умови для діяльності кадрів - технологія педагогічних та наукових впроваджень, що охоплює підсистеми науково-методичного, матеріально-технічного та організаційного забезпечення); цільова орієнтація ОФП (обсяги, структура, тематичний профіль); ефективність ОФП (визначається результатами функціонування ОФП і віддачею від його використання).

Показники оцінки - це величини, що характеризують яку-небудь реальну властивість ОФП, наприклад, чисельність наукових кадрів, частку національного доходу, що спрямовується на розвиток ОФП тощо.

Критерії оцінки - являють собою основні вимоги, яким повинні відповідати той чи інший оцінюваний фактор чи ОФП загалом. Ступінь відповідності ОФП чи його окремих компонент прийнятим критеріям оцінки і їхньої загальної сукупності може бути визначений за допомогою методів оцінки.

У результаті аналізу відомих методів оцінювання ОФП у змістовному плані автором виокремлено дві основні класифікаційні групи: методи, що ґрунтуються на ресурсному підході до ОФП, і методи, що побудовані на індивідуально-соціальному підході. За технологією оцінок виділяються методи виявлення властивостей ОФП і методи їхнього вимірювання. Такі методи можуть бути описовими, що дають нечітку, нечислову оцінку, і кількісними, що дають змогу одержати числову оцінку ОФП.

Основними цілями оцінювання якості ОФП автор вважає:

- на стадії маркетингових досліджень - встановлення відповідності ОФП поточним і перспективним потребам із урахуванням рівня ринкової новизни на підставі вивчення і систематизації усіх можливих сфер використання;

- на стадії проектування - виявлення технічного рівня і конкурентоспроможності ОФП на підставі виявлення і всебічного аналізу властивостей і ступенів використання досягнень ОФП для проектування сучасних науково-технічних і конструкторсько-технологічних рішень;

- на стадії виробництва - виявлення рівня якості ОФП, що використовується для впровадження та виготовлення продукції із урахуванням її виробничої новизни та стабільності технологічних процесів;

- на стадії реалізації і споживання (експлуатації) - виявлення впливу ОФП на технічний рівень та якість продукції із урахуванням динамічно мінливої кон'юнктури ринку і заходів із підтримки якості продукції у ході її використання, технічного обслуговування і ремонту (відновлення).

Для аналізу ОФП автором реалізована така послідовність етапів оцінювання:

- Етап 1. Оцінювання простих (елементарних) властивостей ОФП. Визначення умов споживання продукції, послуг.

- Етап 2. Оцінювання складних властивостей ОФП та відповідних параметрів якості загалом.

- Етап 3. Аналіз розрахованої оцінки якості і прийняття рішення.

Для обґрунтування вибору показників для комплексного оцінювання якості продукції у сфері ОФП доцільно використати додаткові вимоги до них, а саме, умову монотонності, порівнюваності та нормованості. Ці умови відтворюють загальні вимоги до комплексних показників та зумовлюють їхній вибір. Як комплексний показник, що задовольняє всі наведені вимоги, автором прийнято середній зважений геометричний показник.

З урахуванням вищевикладеного загальна методологічна схема багатоступеневої оцінки ОФП та якості ОФП подана автором у такий спосіб: установлюється перелік факторів, пов'язаних з визначеними властивостями (якостями) ОФП і будується “дерево факторів”, стовбуром якого є рівень розвитку і якість ОФП загалом, а для елементів, розташованих на однакових рівнях, відповідно до вибраного переліку факторів та їхньої структуризації за допомогою побудованого “дерева факторів” установлюються критерії оцінки ОФП. Вимірюється відповідність системи показників критеріям з урахуванням вибраних факторів, на закінчення на підставі отриманих даних робиться остаточний висновок про рівень і якість ОФП і результати оформляються у зручному вигляді для реалізації поставленої мети щодо оцінки.

Прийнятий автором підхід до ОФП визначає необхідність розглядати одночасно два типи закономірностей: зв'язані з його взаємодією з іншими потенціалами суспільства (зовнішні) і внутрішні закономірності, зв'язані з взаємодією компонент ОФП.

З погляду теорії систем теорію розвитку показників ОФП можна зарахувати до класу динамічних, слабко структурованих систем великої складності. Ця система складається з величезної кількості комірок, які перебувають у тісній, неперервній взаємодії. Окрім того, теорія розвитку показників ОФП має яскраво виражену ієрархічну, багаторівневу структуру, за якої вищий рівень ієрархії інтегрує за певними правилами (алгоритмами) інформаційні сигнали (потоки) нижчих рівнів ієрархії та оперує інформаційними агрегатами.

Імовірно, що одним із основних напрямів урахування невизначеності, неповноти інформації в теорії оптимального планування ОФП є концепція адаптивності плану розвитку, його параметрів. Координація планів, адаптивність їх щодо додаткової інформації, яка надходить під час функціонування ОФП, є істотним фактором підвищення його ефективності. Зокрема, у задачах багатоетапного стохастичного оптимального планування значення параметрів стану й процесу та відповідних їхніх оцінок залежить від умов реалізації плану розвитку ОФП, які постійно змінюються. Адаптуючи план розвитку ОФП, можна зменшити ризик та одержати економічний ефект в окремих галузях. Зрозуміло, що міра адаптивності плану розвитку ОФП є величиною, яку можна оптимізувати. Надмірна надійність (малий ризик) зумовлює певні додаткові витрати, що забезпечують мінімізацію ризику відхилень від плану розвитку ОФП, а це призводить до виникнення ризику невикористаних можливостей (надмірних витрат). Ці витрати пов'язані зі збільшенням запасів, та можливостей різних маневрів у сфері ОФП.

На підставі опрацювання статистичних даних встановлено, що системні характеристики планів розвитку ОФП (ризик та надійність, надійність та еластичність, ризик та еластичність) взаємопов'язані функціональними співвідношеннями. Зокрема, маневрені якості планів розвитку ОФП справляють значний вплив на еластичність, надійність, ризикованість. Зауважимо, що маневреність, ризикованість, надійність та еластичність плану істотно залежать від його структури, складу й будови системи розвитку ОФП.

У п'ятому розділі “Перспективи розвитку освітньо-фахового потенціалу в системі забезпечення соціально-економічного розвитку Західного регіону” здійснено оцінювання впливу рівня освітньо-фахового потенціалу на стан соціально-економічного розвитку регіону, зокрема, в умовах євроінтеграції України, обґрунтовано методи урахування рівня освітньо-фахового потенціалу під час розроблення стратегії соціально-економічного розвитку регіону та окреслено його перспективи у системі соціально-економічного розвитку Західного регіону. Важлива роль у формуванні майбутнього будь-якої держави належить освіті. За даними ЮНЕСКО нині у світі кожен п'ятий житель планети навчається. Розуміючи важливість освітньої підготовки працівників, передові компанії на навчання свого персоналу витрачають до 10% робочого часу, вважаючи це не втратами, а ефективними капіталовкладеннями. За нашими даними, чим вищий освітній рівень працівників, тим вищою є їхня віддача. Здійснюваний нами моніторинг ефективності використання ресурсів, які спрямовуються на розвиток освіти, показав, що, скажімо, у 2003 р. кожна гривня, вкладена у цю сферу, забезпечила більше ніж 5 грн. чистого прибутку.

Важливість освіти та освітньо-фахового потенціалу у реалізації цілей соціально-економічного розвитку держави породила неоднозначні трактування. На основі математичного опрацювання статистичної інформації щодо ОФП для Західного регіону України встановлено:

1. Освітньо-фаховий потенціал - це сукупність усіх наявних в регіоні (країні) навчальних закладів, які і формують структуру населення за рівнем освіти і кваліфікацією. У такому розумінні рівень освітньо-фахового потенціалу означатиме забезпеченість населення навчальними закладами усіх типів та відображатиме стан охоплення ними населення.

2. Освітньо-фаховий потенціал - це сукупність осіб, які отримали той чи інший рівень освіти і можуть бути використані у певній галузі, ділянці, сфері господарського комплексу регіону (країни). Тоді рівень освітньо-фахового потенціалу - це відповідність освітнього рівня певному рівню розвитку технологій у широкому розумінні цього слова.

3. Освітньо-фаховий потенціал - це засвоєння знань конкретною кількістю осіб у закладах регіону (країни), які функціонують. Рівень кваліфікації працівника визначається його здатністю використовувати на практиці ту інформацію, яку він отримав у ході навчання у навчальних закладах чи перенавчання під час виробничої, наукової або суспільної діяльності.

Освітньо-фаховий потенціал як засади розроблення індексу людського розвитку сформульовано фахівцями ООН. Схема побудови інтегрального індексу людського розвитку (ІЛР) передбачає трьох етапний процес відповідно до три рівня ієрархічної системи показників. На відміну від міжнародної методології розрахунку ІЛР, вітчизняна методика визначення індексу людського розвитку регіонів передбачає проміжний етап - встановлення узагальнення індикаторів, що характеризують кожен із аспектів людського розвитку. Це, на думку розробників вітчизняної методики визначення індексу людського розвитку регіонів, дає змогу уникнути надмірного інформативного обтяження основного показника, забезпечуючи комплексний підхід до характеристики регіональних особливостей людського розвитку, та мінімізувати вплив випадкових обставин.

Вдосконалення методів урахування рівня освітньо-фахового потенціалу під час розроблення стратегії соціально-економічного розвитку регіону повинно здійснюватися в кількох напрямках.

1. Насамперед варто зважати на те, що урахування рівня освітньо-фахового потенціалу під час розроблення стратегії соціально-економічного розвитку регіону повинно здійснюватися на засадах відповідності суті та завданням стратегічного документа. Удосконалення повинно стосуватися не тільки самих методів, але і врахування особливостей їхнього застосування. При цьому необхідно враховувати системний підхід, який повинен стосуватися двох площин:

а) регіон розглядається як система;

б) сукупність застосовуваних методів є системою, адекватною за будовою системи-регіону.

2. Треба враховувати те, що вихід держави на новий етап розвитку передбачає необхідність вибору такого стратегічного курсу, що поєднував би регіональний та соціально-економічні аспекти, тобто потребує розроблення та послідовну реалізацію стратегії розвитку економічних систем регіонів, що спрямовуватиметься:

а) щодо економічних процесів на відновлення відтворювальної здатності економіки країни та її регіонів до саморозвитку;

б) щодо соціальних процесів - на забезпечення стабілізації соціальної безпеки, підвищення рівня і якості життя населення в усіх регіонах країни;

в) щодо екологічних процесів - на забезпечення відтворювальної здатності довкілля та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу регіонів країни.

Удосконалення методів урахування рівня освітньо-фахового потенціалу регіону залежатиме від виду стратегії соціально-економічного розвитку цього регіону, на яку він орієнтований.

3. Вибираючи будь-яку стратегію соціально-економічного розвитку регіону, важливо удосконалювати застосування методу урахування розроблених в країні програм, пов'язаних з підвищенням рівня освітньо-фахового потенціалу регіонів.

4. Урахування рівня освітньо-фахового потенціалу під час розроблення стратегії соціально-економічного розвитку регіону повинно здійснюватися за умови удосконалення застосування нових комп'ютерних технологій та сучасних методів з використанням комп'ютерної техніки.

5. Надзвичайно важливо розширювати висвітлення рівня освітньо-фахового потенціалу через засоби масової інформації для урахування думки населення щодо перспектив його подальшого розвитку.

Перспективи розвитку освітньо-фахового потенціалу у системі соціально-економічного розвитку Західного регіону пов'язані як з особливостями соціально-економічного стану й розвитку всіх областей, що входять до його складу, так і з особливостями цього регіону на фоні інших регіонів і України загалом. Серед переліку характерних автором враховані такі особливості.

1. Західний регіон займає друге місце серед інших регіонів України за площею (110,7 тис. кв. км), а в його межах перше місце за площею належить Львівській області (21,8 тис. кв. км). За чисельністю населення (понад 9 млн. осіб) Західний СЕР займає також друге місце серед інших соціально-економічних районів. В його межах Львівська область на першому місці за чисельністю населення.

2. Західний регіон є периферійним стосовно Центрального регіону, який є ядром національного господарського комплексу.

3. Перспективи розвитку Західного району значною мірою зумовлюватимуться особливістю взаємовідносин з тими державами, із якими цей регіон межує. Львівська область - прикордонна. Кардинально змінилося геополітичне положення Західного СЕР після проголошення незалежності України в 1991 році: зросла його вага на політичній карті Європи. Західний СЕР (зокрема, Яворівський полігон у Львівській області) став реальним місцем “зближення” інтересів України і НАТО.

4. Перспективи розвитку освітньо-фахового потенціалу в системі соціально-економічного розвитку Західного регіону пов'язані з вибраною стратегією розвитку освітньо-фахового потенціалу на національному рівні у межах національної стратегії соціально-економічного розвитку України.

5. Найбільша частка педагогічних та науково-педагогічних працівників Західного регіону зосереджена у Львівській області. Це зумовлено тим, що Львів є найбільшим центром освіти і науки цього регіону. Тут розташований Державний західний науковий центр Національної академії наук України, який координує науково-дослідну діяльність наукових і навчальних установ на території Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської і Волинської областей. Розвиток ринкових відносин вносить корективи у напрями підготовки фахівців з вищою освітою. В останні роки відкрита значна кількість нових спеціальностей, зріс обсяг підготовки спеціалістів з міжнародних відносин, бізнесу, біржової діяльності, комерційної діяльності, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, організації обслуговування в готелях і туристичних комплексах, правознавства, прикладної лінгвістики. Всі навчальні заклади Західного регіону в перспективі повинні об'єднатися з установами, які займаються науковою діяльністю, для розв'язання низки спільних завдань за допомогою встановлених між ними взаємозв'язків у регіональний освітньо-науковий комплекс на основі таких важливих принципів, як:

- організаційна єдність навчального та наукового процесів;

- безперервний характер підготовки кадрів на всіх етапах освітнього процесу;

- залучення суб'єктів реального сектору економіки до діяльності й функціонування вищих навчальних закладів;

- високий рівень підготовки кадрів для забезпечення пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної освіти, науки, передових промислових технологій;

- залучення студентів до дослідних, конструкторських та проектних робіт, що підвищить мотивацію, глибину та повноту оволодіння професією.

6. Повноцінне функціонування Західного регіонального освітньо-наукового комплексу можливе за умови належного його забезпечення науковими кадрами. Сьогодні в Західному регіоні, як і в Україні загалом, спостерігається позитивне зростання кількості вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку наукових кадрів.

Розробляючи стратегію соціально-економічного розвитку кожного регіону України, зокрема і Західного, треба враховувати проблему перепідготовки кадрів і орієнтації навчальних закладів на підготовку фахівців, здатних обслуговувати новітні технологічні процеси. Така програма повинна формуватися у поєднанні з програмою реструктуризації національного виробництва. Реалізація програми перепідготовки кадрів повинна випереджувати програму реструктуризації, орієнтуючись на інноваційні можливості вітчизняної науки й економіки і компенсувати скорочення працездатного населення внаслідок депопуляції та еміграції підвищеною якістю підготовки фахівців. Отже, стратегічною метою освіти необхідно прийняти формування духовно багатого, інтелектуально розвинутого, фізично й психологічно здорового покоління, збереження і реалізація освітянського потенціалу на рівні розвинутих країн Європи.

Висновки

У дисертації розроблено новий напрямок дослідження освітньо-фахового потенціалу регіону, який базується на обґрунтованих автором теоретико-методологічних та методичних засадах його формування відповідно до потреб суспільства і запропонованих практичних рекомендаціях щодо нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегічних цілей розвитку освітньо-фахового потенціалу в контексті стратегії регіонального соціально-економічного зростання при врахуванні тенденції сучасної соціально-економічної ситуації України. У результаті дослідження зроблено такі висновки й пропозиції:

1. Запропоновано авторське трактування дефініції “освітньо-фаховий потенціал” та встановлено її співвідношення із іншими подібними категоріями для формалізації динамічних оцінок людського капіталу, що розвиває теоретичні засади соціальної політики та регіональної економіки. Обґрунтовано методичні засади вертикальної та горизонтальної структуризації ОФП регіону для потреб якісної оцінки його рівня. Реалізація вищевикладених положень дає змогу регіональним (місцевим) державним адміністраціям, передусім обласним, здійснювати стратегічне управління розвитком освітньо-фахового потенціалу регіону через підтримування відповідних концепцій розвитку ВНЗ, держзамовлення на фахівців відповідних спеціальностей та кваліфікації.

2. Ідентифіковано умови та окреслено очікувані наслідки ефективного використання людського потенціалу регіону та на цій основі досягнення оптимального рівня людського капіталу із високим креативним змістом. Реалізація такого підходу сприятиме відповідним структурам облдержадміністрацій у визначенні найраціональніших напрямів реалізації пріоритетних цілей соціально-економічного розвитку регіону. Досліджено трансформацію моно і полі потенціали вищих ієрархічних рівнів та встановлено чинники генерування на цих засадах синергічного ефекту як ефекту інтеграції потенціалів. Це положення є істотним вкладом в розвиток теорії людського капіталу, його характеристик креативності.

3. Розроблено систему показників оцінки якості ОФП з метою реалізації інтегрованої оцінки та адаптовано для досягнення проміжних цілей інтегрованої оцінки метод експертного оцінювання. Названі методичні розробки дають змогу підвищити рівень об'єктивності та вірогідності інтегрованих оцінок та виокремити істотні актуальні чинники стратегічного впливу на якість ОФП і можуть бути використані центральними органами державної виконавчої влади для реалізації стратегії стабільного регіонального розвитку країни.

4. Встановлено закономірність циклічності відношень між науковим та виробничим потенціалом, що уможливлює предметну стратегічну оцінку розвитку ОФП залежно від переважного впливу на науковий чи/та виробничий потенціал. Такий підхід дає змогу суб'єктам господарювання підвищити обґрунтованість перспективної кадрової політики. Запропоновано модель пошукових операцій у системі “науковий потенціал - ОФП - виробничий потенціал” і встановлено, що пошукова область, визначено запитом, тотожна простору пошукових образів документів. Модель пошукових операцій розроблена у такий спосіб, що дає змогу оперативно та ефективно формувати бази даних для ОФП і потенціалів, що взаємодіють з ним.

5. Формалізовано та здійснено моделювання формування ОФП, що дає змогу ефективно використати засоби “штучного інтелекту”, зокрема експертні системи для реалізації стратегічного планування розвитку ОФП відповідно до прогнозованих потреб у людських ресурсах окремого регіону. Моделювання удосконалено системою підпрограм, які дають змогу циклічно поліпшити та уточнити прогнози розвитку ОФП. Встановлено умови ефективного та якісного функціонування моделі ОФП на основі принципу інформаційної достатності, який забезпечується рейтинговим оцінюванням та впорядкуванням елементів (об'єктів) певної вибіркової множини показників. Вибіркова множина характеризується трьома чинниками: методом нормалізації, співвідношенням пріоритету (вагомістю), критерієм згортки.

6. Запропоновано методику комплексного тестування системи “модель - алгоритм - програма” для вдосконалення ОФП. Встановлено, що система “модель - алгоритм - програма” дає інструмент для тестування моделі ОФП в “пробних” обчислювальних експериментах. До ОФП застосовуємо комплексне тестування, яке розглядаємо як контроль у модельованому середовищі і випробування у середовищі реальному, життєвому. Запропоновано і реалізовано алгоритм одержання стійкої статистичної моделі ОФП, що ґрунтується на даних пасивного експерименту, які визначено у досліджуваному факторному просторі. Цей алгоритм дає змогу забезпечити стійкість математичної моделі ОФП у ході виконання оптимізаційних процедур та ефективно досліджувати особливості функцій компромісу в ній.

7. Розроблено змістовну частину профілю типових вимог до кандидата на посаду менеджера з метою регламентування процесу підбору працівників відповідної кваліфікації та її складові (базові, персональні та додаткові (бажані)). Обґрунтовано, що положення можуть успішно використовуватися як кадровими агенціями, так і будь-яким працедавцем при прийняті кадрового рішення.

8. Розроблено ієрархічну структуру критеріїв оцінювання елементів ОФП. Найнижчий рівень наведеної ієрархії містить деталізовані показники, що прямо чи опосередковано впливають на якість та умови забезпечення кадрами організацій. Ієрархію завершує інтегрований показник рейтингу елементів ОФП.

9. Встановлено, що якісні зміни динамічної інформації приводять до істотної інтенсифікації процесів нагромадження загальної інформації у регіоні й до швидких змін ОФП, а також наукового, економічного та виробничого потенціалів і це приводить до зміни техніко-технологічного й цивілізаційного рівнів у суспільстві. Відповідні зміни кількісно оцінено за допомогою поєднаних методик ОФП та ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), які є важливими чинниками соціально-економічного розвитку суспільства (регіону).

10. Розроблено методику використання системи прийняття рішень щодо оцінювання ОФП, яка враховує методи математичного моделювання, зокрема, у межах теорії управління якістю з подальшою стандартизацією в освітній, фаховій та науковій сферах. Для цього сформульовано аналітичні співвідношення, в які входять кількісні параметри, що характеризують ОФП регіону і можуть щороку змінюватися. З використанням кореляційного аналізу розроблено методику визначення оптимальної якості ОФП. У матричній формі запропоновано нелінійні співвідношення, які моделюють кореляційні зв'язки між різними наборами значень параметрів результатів опитування експертів. Запропоновано засади кількісного аналітичного дослідження ОФП методом кореляційного аналізу з використанням методик управління якістю. У результаті обчислювального експерименту встановлено, що основні моменти, пов'язані з підвищенням якості ОФП, ґрунтуються на вивченні стабільних зворотних зв'язків між освітою, фаховою та науковою сферами.

11. Запропоновано методику оцінювання рівня якості ВНЗ державної та недержавної форм власності регіону, у результаті чого сформульовано і розв'язано низку задач оптимізації знаходження комплексного показника якості за допомогою трансформації даних, і ці показники використано для удосконалення ОФП. Встановлено, що багатоступенева, багатокритеріальна оцінка якості ОФП уможливлює впровадження системи рейтингового управління у сфері ОФП. фаховий економічний регіон

12. Досліджено лінійну динамічну модель переходу ОФП на стадію збалансованих процесів з урахуванням обмежень на динаміку еволюційних змін. Досліджень моделі оптимального управління переведенням виробничих фондів економічного об'єкта ОФП (ВНЗ), що працює з однієї форми в іншу. На підставі отриманих результатів розроблена методика оцінювання та кількісного вимірювання параметрів, що характеризують зв'язки ОФП з іншими потенціалами суспільства, зокрема, з фінансовим і технічним. Це доволі важливо для оптимального вибору напрямів удосконалення спеціалізації, а також спеціальностей для удосконалення структури кадрового забезпечення підприємства та організацій. Відповідні результати моделювання дають змогу також окреслити комплекс першочергових заходів з регульованими темпами досягнення ефектів підвищення компетентності фахівців (на основі зворотних зв'язків).

13. Адаптовано до умов функціонування регіону концепцію розрахунку індексу людського розвитку. Ії використання є доцільним у ході формування державного та місцевих бюджетів у контексті урахування принципів селективного та диференційованого підходів. Встановлено пріоритетне значення ОФП у реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону на сучасному етапі в Україні та розроблено засади оцінювання відповідного ефекту мультиплікації.

14. На підставі виконаних досліджень вносяться такі пропозиції:

- Міністерству освіти і науки України, формуючи держзамовлення, здійснювати структуроване та інтегроване оцінювання якості ОФП у ретро- та перспективному підході;

- Обласним державним адміністраціям використовувати положення щодо формування ОФП для прийняття та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону;

- ВНЗ використовувати методи та моделі дослідження ОФП під час формування концепції свого розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Янковська Л.А. Розвиток освітньо-фахового потенціалу регіону: теорія, методологія, практика: Монографія. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2007. - 260 с. (Рецензія: Семів Л.К. Регіональна економіка. - 2007. - № 3. - С. 276-279).

Янковська Л.А., Дубодєлова А.В., Лісовська Л.С. Стан оздоровчого менеджменту на вітчизняних промислових підприємствах // Регіональна економіка. - 2000. - № 2 (16). - С. 192-196.

Особистий внесок: зроблено аналіз стану кадрового потенціалу підприємства.

Янковська Л.А., Струтинська Л.А. До питання підтримки малого бізнесу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні: Зб. наук. праць. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2002. - Вип. 2 (ХХХІІІ). Ч. 2. - С. 162-164.

Янковська Л.А., Кардаш В.І. Місце Карпатського регіону в економічному зростанні України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Методологія статистичних оцінювань соціально-економічних процесів: Зб. наук. праць. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2003. - Вип. 3 (XLI). - С. 125-135.

Янковська Л.А., Шургот Б.Й. Актуальні проблеми людських засобів у період глобалізації // Регіональна економіка. - № 1. - 2003. - С. 208-213.

Янковська Л.А. Роль управління кадрами в умовах переходу до ринкової економіки // Науковий Вісник: Зб.науково-технічних праць Львівського державного лісотехнічного університету. - Львів, 2003. - Вип. 13.2. - С. 235-240.

Янковська Л.А., Куценко В.І. Структурно-динамічний розвиток соціальної сфери у контексті глобалізаційних процесів // Продуктивні сили та регіональна економіка: Зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - Ч. 1.

Янковська Л.А., Куценко В.І. Освіта: місце і роль у розвитку продуктивних сил // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К. „Видавництво Курс” ТОВ, 2004. - Вип. 3 (27). - С. 71-78.

Янковська Л.А., Куценко В.І. Підготовка фахівців у контексті розвитку промислового виробництва (методичні та методологічні підходи) // Економіка промисловості України: Зб.наук.праць. - Київ: РВПС України НАН України, 2004. - С. 18-25.

Янковська Л.А. Підготовка менеджера: основні риси і вимоги // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Логістика”. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. - № 526. - С. 477-484.

Янковська Л.А. Післядипломна освіта в ринкових умовах: шляхи вдосконалення // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. - № 527. - С. 184-185.

Янковська Л.А. Циклічний характер розвитку освітньо-фахового потенціалу (ОФП) // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Проблеми економіки та управління”. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. - № 533. - С. 107-109.

Янковська Л.А., Куценко В.І. Модернізація системи оплати праці в соціальній сфері // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси, 2005. - Вип. 13. - С. 232-239.

Янковська Л.А. Елементи аналізу освітньо-фахового потенціалу регіону // Регіональна економіка. - № 2 (36). - 2005. - С. 240-247.

Янковська Л.А. Відбір, як оцінка з вирішальних елементів стратегії управління кадрами в ринкових умовах // Науковий вісник Львівського державного лісотехнічного університету: Зб. науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип. 13,4. - С. 260-269.

Янковська Л.А., Куценко В.І. Основні тенденції розвитку освітньої сфери - важливої складової ноосфери - в контексті формування глобальної рівноваги // Економіка природокористування і охорони довкілля: Наук. зб. РВПС України НАН України, 2004. - С. 6-17.

Янковська Л.А., Янковська Ж.В. Ефективність використання трудових ресурсів як частини людського потенціалу регіону // Економічні науки: Вісник Львівської державної фінансової академії. - Львів: ЛДФА, 2005. - С. 299-304.

Размещено на Allbest.ru

...