Організаційно-економічні механізми державного управління вищою освітою в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ

Спеціальність: Економіка та управління національним господарством

Яременко Людмила Михайлівна

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному суспільстві вища освіта стає одним із визначальних чинників динамічного соціально-економічного розвитку країни. На сьогоднішній день стає очевидним, що життя, достойне кожної людини, багато в чому визначається рівнем і якістю вищої освіти. Водночас висока якість вищої освіти можлива тільки за умови наявності ефективного організаційно-економічного механізму управління (ОЕМУ) вищою освітою. Державне управління вищою освітою в країнах світу розвивається і трансформується в нових умовах, на зміну централізованому жорсткому адміністративному контролю приходить гнучке управління автономними навчальними закладами, а вплив на їх діяльність здійснюється за допомогою різних організаційно-економічних методів та інструментів.

Система вищої освіти України перебуває у процесі постійного вдосконалення, що зумовлено трансформаційними змінами в суспільстві. Нових підходів потребує вся система управління вищою освітою, у тому числі і діюча практика її фінансування. З одного боку, потребує вдосконалення механізм управління освіти державою, зокрема проблеми - ефективної системи державного управління, розробки принципово нових підходів до форм і методів управління; визначення науково обґрунтованих обсягів та нормативів державного фінансування; з іншого - обсяги фінансування закладів вищої освіти не відповідають не тільки об'єктивним потребам суспільства, а й навіть державному замовленню. Система державного управління має базуватися на механізмах і стимулах, що впливатимуть на поведінку вищих навчальних закладів (ВНЗ) і будуть примушувати їх підвищувати якість освітніх послуг та нести відповідальність за результати своєї діяльності.

Дослідженню проблем організаційно-економічних механізмів управління вищою освітою, диверсифікації джерел її фінансування в Україні присвячені наукові праці таких учених: В. Андрієнка, Л. Антошкіної, Т. Боголіб, І. Бондар, Й. Бескида, І. Каленюк, В. Кременя, Е. Лібанової, В. Марцинкевича, К. Павлюк, М. Яструбського та інших. Питання щодо державного управління системою вищої освіти висвітлюються в дослідженнях Б. Данилишина, І. Животовської, С. Зарецької, І. Ішиної, К. Корсака, В. Лугового, О. Яришко та інших.

Актуальність даної проблеми визначається насамперед важливою роллю державних ресурсів у фінансово-господарській діяльності ВНЗ. Для визначення основних параметрів державного управління важливо проаналізувати тенденції у співвідношенні державних і контрактних форм навчання, визначити середні значення та відповідно - мінімально необхідні параметри державного фінансування ВНЗ в розрахунку на студента. Це зумовило мету, завдання та зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з плановою темою кафедри економічної теорії ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” “Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти” (№ державної реєстрації 0100U00 2828, 2005 р.). Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретично-методичних положень стосовно сутності, структури та типів організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою та напрямів його вдосконалення.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретично-методичних положень та практичних рекомендацій стосовно формування організаційно-економічного механізму управління вищою освітою в умовах ринкової економіки та обґрунтування напрямів його вдосконалення.

У відповідності до поставленої мети в процесі роботи виконувалися наступні завдання:

- розкрити теоретико-методологічні засади сутності та структури організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою;

- класифікувати основні типи організаційно-економічного механізму управління вищою освітою;

- визначити сутнісні характеристики сучасного механізму, його ефективність у системі державного управління вищою освітою в Україні;

- проаналізувати масштаби, структуру та динаміку фінансових надходжень ВНЗ різних типів;

- побудувати динамічну модель управління фінансовими потоками ВНЗ;

- визначити організаційно-економічний механізм управління вищою освітою та обґрунтувати пріоритетні напрями його вдосконалення.

Об'єктом дослідження є система вищої освіти України, а його предметом - теоретичні, методичні та практичні питання організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою в умовах ринкової економіки та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися як загальнонаукові, так і специфічні методи наукового пізнання.

Конкретні наукові результати були отримані з використанням таких методів дослідження: абстрактно-логічного (при визначенні теоретико-методологічних засад державного управління вищою освітою), аналізу та синтезу (при дослідженні сутності економічного поняття «організаційно-економічний механізм управління вищою освітою» та визначення його типів), економіко-статистичних та математичних методів (при оцінці структури фінансових надходжень коштів загального та спеціального фондів у різних ВНЗ та побудові економіко-математичної моделі управління фінансових потоків ВНЗ), статистичного та графічного (при розрахунку вартості навчання одного студента за державні і приватні кошти та середніх значень по галузі, а також під час обробки й узагальнення статистичних даних та їх відображення в найбільш інформативній формі - таблицях, рисунках, діаграмах).

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження отримані наступні наукові результати, які становлять особистий внесок автора та виносяться на захист:

Вперше одержано:

- розкрито сутність організаційно-економічного механізму управління вищою освітою на основі авторського визначення цього поняття як системи організаційних, економічних та соціальних блоків та його структуризації (сукупність форм, методів, функцій та інструментів для забезпечення ефективного функціонування системи вищої освіти), що дозволило виділити основні типи ОЕМУ (адміністративний, пост адміністративний та ліберальний), кожному з яких властивий відповідний характер структурних елементів та взаємозв'язків між ними;

- обґрунтовано сучасну теоретичну модель організаційно-економічного механізму державного управління ВНЗ, визначено інструментарій, важелі його реалізації.

Запропоновано такі основні компоненти:

- запровадження децентралізованої системи управління вищою освітою (зокрема, перехід системи управління від державної до державно-громадської);

- розширення як академічної, так і господарської автономії ВНЗ (перш за все стосовно формування та використання фінансових ресурсів);

- реалізація принципу залежності обсягів бюджетного фінансування від результатів діяльності окремого ВНЗ;

- зміцнення нормативно-правової бази вищої освіти, що в сукупності дозволить забезпечити сприятливі умови для її розвитку відповідно до вимог Болонського процесу;

- розроблена модель фінансово-господарських потоків ВНЗ, що ґрунтується на матриці бальних оцінок його стратегічних цілей зокрема, збільшення доходу;

- достатність забезпечення державними коштами;

- упровадження інновацій;

- підвищення якості освітніх послуг;

- соціальний захист працівників та студентів та дозволяє не тільки сформулювати їх оптимальний вектор, а й виявити взаємозв'язки між стратегічними цілями розвитку вищих навчальних закладів та джерелами їх фінансування.

Удосконалено:

- методичні положення щодо забезпечення функціонування організаційного, економічного, фінансового, правового та інформаційного блоків механізму державного управління вищою освітою на основі реалізації системи принципів (гнучкості, прозорості, орієнтації на результати діяльності, соціальної спрямованості та інноваційності), спрямованих на посилення взаємозв'язку ВНЗ з ринком праці (відповідно до демографічної ситуації та потреб національної економіки), що забезпечить підвищення якості підготовки фахівців із вищою освітою та їх конкурентоспроможність на ринку праці;

- методичні рекомендації щодо визначення рейтингу ВНЗ шляхом запровадження комплексної системи показників (зокрема, випуск фахівців за спеціальностями, яких потребує ринок праці;

- кількість працевлаштованих випускників;

- чисельність кандидатів та докторів наук;

- співвідношення чисельності студентів і викладачів;

- обсяги отриманих коштів від науково-дослідних робіт тощо), які характеризують різні аспекти діяльності ВНЗ, відображають досягнення певних результатів і водночас мають виступати орієнтирами при обґрунтуванні обсягів їх фінансування, що дозволить більш об'єктивно оцінити діяльність ВНЗ з позиції потреб розвитку національної економіки.

Отримало подальший розвиток:

- концептуальні положення щодо обґрунтування необхідності формування організаційно-економічного механізму управління вищою освітою на основі посилення інтеграційних взаємозв'язків між ВНЗ та науковими закладами, а також громадськими організаціями і підприємницькими структурами, що дозволить реалізувати принцип партнерства та сприятиме активізації інноваційного характеру розвитку національної економіки;

- комплексна оцінка тенденцій розвитку державних ВНЗ (зокрема, визначено динаміку та джерельну базу надходжень коштів до державних ВНЗ;

- виявлено структурні співвідношення загального та спеціального фондів;

- розраховані мінімальні, середні та максимальні значення бюджетного фінансування у сфері вищої освіти та вартості навчання студента за контрактом), що дозволило виявити недоліки та недостатню обґрунтованість методичних положень стосовно планування обсягів фінансування ВНЗ з державного бюджету;

- методичні положення стосовно обґрунтування доцільності зміни організаційно-економічної форми господарювання державних та комунальних ВНЗ шляхом зміни їх статусу з бюджетної (комунальної) установи на некомерційний суб'єкт господарювання, що дозволить створити умови для розширення їх можливостей більш гнучкого залучення та використання коштів із різних джерел фінансування (зокрема, за рахунок самостійного встановлення посадових окладів працівників при умові дотримання мінімальних розмірів заробітної плати), більш гнучко вирішувати питання розвитку матеріально-технічної бази та ін.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дисертаційного дослідження теоретичні положення та розроблені автором практичні рекомендації мають важливе значення для вдосконалення організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою в Україні загалом та для фінансово-господарської діяльності педагогічних ВНЗ зокрема. Отримані наукові результати були використані департаментом економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України при проведенні ґрунтовних розрахунків обсягів державного фінансування, що приходиться на одного студента денної форми навчання; при аналізі динаміки вартості навчання одного студента денної форми навчання та визначенні відмінностей у фінансуванні ВНЗ педагогічного профілю (довідка №10/1-359 від 19 червня 2007 р.). ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” у навчальному процесі - при викладанні навчальної дисципліни "Економіка освіти" (довідка № 458 від 27 червня 2007 року) та Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя - при викладання дисципліни “Менеджмент і маркетинг в освіті” (довідка № 06/1237 від 15 червня 2007 року).

Особистий внесок дисертанта. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи є підсумком особистих наукових досліджень, виконаних у галузі вищої освіти. Усі результати дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях:

- “Сучасні проблеми управління” (2005 р., м. Київ);

- “Імперативи сталого розвитку України в умовах глобалізації” (2007 р., м. Київ);

- всеукраїнській науково-практичній конференції “Індивідуалізація і фундаменталізація навчального процесу в умовах євроінтеграції” (2007 р., м. Переяслав-Хмельницький);

- всеукраїнських конференціях “Сучасна українська наукова думка” (2005 р., м. Київ);

- загально університетській науково-практичній конференції “Розвиток наукових досліджень у педагогічних ВНЗ в умовах реалізації завдань Болонської декларації” (2007 р., м. Переяслав-Хмельницький);

- “Вища освіта України і Болонський процес” (2005 р., м. Переяслав-Хмельницький);

- “Гармонізація розвитку вищої школи в умовах Болонського процесу” (2006 р., м. Переяслав-Хмельницький).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 14 одноосібних працях, у тому числі в 1 колективній монографії, 6 статтях у наукових фахових виданнях і 7 публікаціях у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу становить 6,0 друкованих аркушів.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (161 найменування). Обсяг основної частини - 182 сторінки, у тому числі 27 таблиць, 26 рисунків та 14 додатків обсягом 14 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади державного управління вищою освітою» визначено роль і місце вищої освіти в забезпеченні конкурентоспроможності та інноваційному розвитку національної економіки, узагальнено організаційно-економічні засади державного управління вищою освітою та охарактеризовано особливості управління нею в країнах світу.

Вища освіта є важливою складовою національної економіки та запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. Освіта ХХІ ст. стає основним фактором розвитку людського потенціалу та соціально-економічного прогресу держав.

Вагома роль освіти в розвитку суспільства давно визнана, але в сучасному контексті актуальним стає сприйняття вищої освіти в якості фактора побудови економіки знань та забезпечення конкурентоспроможності країни.

Конкурентоспроможність країни забезпечується ефективним функціонуванням освітнього, кадрового, інтелектуального, наукового і технічного потенціалів, зокрема, через високу якість освітніх послуг, потужне державне фінансування, доступність вищої освіти, високий рівень оплати праці викладацько-професорського персоналу, поширення інновацій.

Система вищої освіти в Україні є високо централізованою. Держава, володіючи економічними та політичними важелями впливу на діяльність закладів вищої освіти, виступає в ролі жорсткого організатора та контролера діяльності ВНЗ. Тому важливим інструментом забезпечення розвитку вищої освіти має стати реформування системи її державного управління, зокрема, удосконалення функцій та повноважень Міністерства освіти і науки України, систематичне оприлюднення рейтингів і результатів діяльності ВНЗ та запровадження державно-громадських форм управління їх діяльністю, розроблення науково обґрунтованих методичних положень щодо надання ВНЗ державних коштів.

Більшість досліджень у вітчизняній науці присвячено проблемам управління вищою освітою в аспекті педагогічної діяльності, тоді як не менш важливими є розгляд проблем та вдосконалення практики державного управління нею в аспекті економічних відносин. Під організаційно-економічним механізмом управління вищою освітою ми розуміємо не тільки систему організаційних, економічних і соціальних блоків, що включають у себе відповідні елементи, а насамперед сукупність форм, методів, функцій та інструментів управління для забезпечення ефективного функціонування системи вищої освіти. При цьому слід виділити такі типи ОЕМУ:

- адміністративний (властивий адміністративно-командній економіці, характерними його рисами є повне фінансове забезпечення державою, система кошторисного фінансування, жорсткий контроль держави за витрачанням коштів);

- пост адміністративний (притаманний країнам із транзитивною економікою, ґрунтується на системі централізованого державного управління, допускає більшу автономію ВНЗ у вирішенні господарських питань та у проведенні освітньої діяльності) та ліберальний (характерний для країн із ринковою економікою, спирається на диверсифіковані фінансові ресурси, властива система громадсько-державного управління та передбачає розгалужену систему важелів впливу на діяльність ВНЗ, яким надається велика автономія).

Ефективність функціонування ОЕМУ вищою освітою багато в чому залежить від його структури, взаємодії та узгодженості його елементів (методів, функцій та інструментів управління), які являють собою складний комплекс. Важливим елементом організаційно-економічного механізму державного управління системою вищої освіти є його фінансовий блок. До 90-х рр. минулого століття державний бюджет виступав єдиним джерелом фінансування освіти, а перехід до ринкової економіки зумовив ускладнення порядку фінансування та диверсифікації його джерел. Фінансовий блок вищої освіти включає дві підсистеми: фінансове забезпечення і фінансове регулювання. Сутність дії фінансового забезпечення вищої освіти полягає у виділенні певної суми бюджетних коштів на її розвиток (зокрема, для ВНЗ як державної, так і приватної форми власності), а фінансове регулювання - це метод здійснення державою функцій управління економічними і соціальними процесами при використанні коштів.

Вища освіта багатьох країн світу розглядається як важливий інструмент національної економіки.

Кожна країна світу має свої особливості щодо механізму управління вищою освітою. Це проявляється в тому, що фінансування вищої освіти здійснюється з різних джерел. В одних країнах історично переважало державне фінансування (зокрема, країни ЄС), а в таких як США, Південна Корея - головним чином за рахунок коштів приватних осіб та підприємств.



Так, у Канаді частка держави у фінансуванні вищої освіти становить 70-85%, у Голландії - 90%, у Німеччині - 95%, у Великобританії - 62%. Однак в останні роки диверсифікація джерел фінансування стала характерною майже для всіх країн світу, що зумовлено зростаючою потребою в освіті та недостатністю державних коштів навіть у найбільш високорозвинених країнах. На основі емпіричного дослідження світового досвіду в роботі визначено такі моделі державного управління освіти:

- кошторисне фінансування;

- нормативне фінансування;

- фінансування за результатами діяльності;

- бюджетне фінансування, яке ґрунтується на диференційованій грантовій підтримці і на освітніх ваучерах.

У другому розділі «Тенденції розвитку та забезпечення функціонування вищої освіти в Україні» охарактеризовано процеси розвитку вищої освіти, проаналізовано особливості бюджетного фінансування та його ефективність, досліджено структуру фінансових потоків у системі вищої освіти.

Аналітична оцінка сучасного рівня розвитку вищої освіти в Україні здійснювалася за основними показниками.

Дані таблиці 1 вказують на те, що обсяги фінансування сфери вищої освіти зростають в абсолютних та відносних показниках, а це, звичайно, позитивний фактор для економічного стану держави та тенденцій розвитку вищої освіти в Україні.

Таблиця 1. - Основні показники розвитку вищої освіти в Україні:

Показники	2000 р	2001 р	2002 р	2003 р	2004 р	2005 р	2006 р
Видатки на освіту - усього, млн. грн.	7085,5	9557,1	12269,0	14956,6	18300,4	25007,1	33000,4
у % до попереднього року	х	134,9	128,4	121,9	105,4	134,0	132
до 2000 року	х	134,9	173,2	211,1	222,5	326,2	465,7
у т.ч. на вищу освіту, млн. грн.	2285,5	3046,6	4167,0	4619,8	5384,6	6259,7	7024,5
у % до ВВП	1,3	1,5	1,9	1,8	1,6	1,7	1,9
до попереднього року	х	133,3	136,8	110,9	116,6	116,3	112,2
до 2000 року	х	133,3	182,3	202,1	214,9	273,9	307,4
Кількість ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, од.	315	318	330	339	347	345	350
Чисельність студентів у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, тис. осіб.	1402,9	1548,0	1689,9	1843,8	2026,7	2203,8	2318,6
Прийнято студентів до ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, тис. осіб.	346,4	387,1	408,6	432,5	475,2	503,0	507,7
Випущено фахівців ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, тис. осіб.	273,6	312,8	356,7	416,6	316,2	372,4	413,6
Чисельність студентів на 10 тис. насел., осіб	285	316	352	387	429	470	497

Джерело: дані Держкомстату України.

Оцінка сучасного стану та динаміки розвитку системи вищої освіти в Україні дала змогу визначити такі її характерні риси. По-перше, обсяги фінансування вищої освіти в Україні, незважаючи на певну нестабільність, мають тенденцію до зростання як в абсолютних, так і у відносних показниках. По-друге, змінюється структура співвідношення між основними джерелами фінансування (державним бюджетом та коштами приватних осіб і підприємств).

Хоча в Законі України «Про вищу освіту» зафіксована вимога -51% державного фінансування, реальна частка держави - нижче 40%. По-третє, залишається незадовільним рівень фінансового забезпечення ВНЗ, оскільки державного фінансування не завжди достатньо навіть для найнеобхідніших витрат, не кажучи вже про вимоги розвитку. По-четверте, характерною рисою сучасного механізму фінансування державних ВНЗ є суттєва розпорошеність фінансових коштів, що виникає внаслідок їх різної відомчої належності. Це призводить до перенасиченості ринку праці фахівцями окремих спеціальностей та неефективного використання державних коштів.

Така відомча розпорошеність не сприяє підвищенню ефективності процесу державного управління системою вищої освіти.

Аналіз структури фінансування закладів вищої освіти дав змогу виявити тенденції співвідношень коштів загального (державне фінансування) та спеціального (кошти, які отримані від надання платних освітніх послуг) фондів ВНЗ Міністерства освіти і науки України (рис.2). За період 2000-2005 рр. питома вага коштів загального фонду коливалася в межах 39-47%, а коштів спеціального фонду - 53-61%.



Аналіз показав, що держава з кожним навчальним роком збільшує державне фінансування на вищу освіту, але цих коштів виявляється недостатньо. На противагу коштам загального фонду частка коштів спеціального фонду у порівнянні є випереджувальною, що свідчить про активне використання ВНЗ всіх додаткових джерел фінансування.

Для системи вищої освіти необхідним є розрахунок частки державних коштів, яка фактично припадає на навчання одного студента, тобто з'ясування науково обґрунтованого рівня фінансування ВНЗ. Однак фактично відсутні методичні рекомендації щодо планування науково обґрунтованих обсягів фінансування та інструментального забезпечення відповідальності за результати освітньої діяльності, а також зворотного зв'язку.

З метою визначення цього рівня в роботі систематизовано й узагальнено дані по окремих ВНЗ. Проведені розрахунки (табл. 2) свідчать про значні відмінності в обсягах фінансування навчання одного студента, які можуть бути пояснені типом навчального закладу, місцем розташування, престижністю, колом спеціальностей тощо.

На основі даних автором розраховано мінімальні, середні та максимальні значення обсягів бюджетних коштів у розрахунку на одного студента державної та контрактної форми навчання, що є важливим для визначення бази науково обґрунтованих нормативів фінансування.

Таблиця 2. - Динаміка обсягів державного фінансування ВНЗ (у розрахунку на одного студента), грн.:

ВНЗ	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2005 р. у % до 2002 р.
Середні значення по Міністерству освіти і науки України	2163	2671	3477	5235	242,0
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди	1632	2002	2728	3989	244, 4
Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя	1679	2306	2994	4621	275, 2
Київський національний університет імені Тараса Шевченка	5850	7592	9222	11125	190, 2

Джерело: розраховано автором за даними Міністерства освіти і науки України.

Проте саме відсутність методичних рекомендацій щодо науково обґрунтованого визначення обсягів фінансування ВНЗ зумовлює різні тенденції структури співвідношень загального та спеціального фондів, різний характер динаміки його зміни та створює значні варіації у величині видатків, що припадають на навчання одного студента у ВНЗ.

У третьому розділі «Напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму управління вищою освітою» визначено напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму управління вищою освітою, розроблено динамічну модель фінансово-господарських потоків у системі вищої освіти та запропоновано напрями щодо вдосконалення методів управління вищою освітою.

Механізм державного управління повинен набувати стратегічно цілеспрямованого характеру, мати чітко окреслену мету, передбачати пріоритетні напрями фінансування, відповідні інструменти впливу на діяльність ВНЗ з метою досягнення поставлених цілей. У роботі обґрунтовано необхідність законодавчого підтвердження пріоритетності державного фінансування в якості основного джерела з метою збереження доступності вищої освіти та забезпечення державної політики у сфері освіти згідно з національними інтересами.

Узагальнення сучасної практики державного управління свідчить, що фінансування ВНЗ здійснюється від досягнутого рівня з урахуванням показників минулих років. У другому півріччі поточного року ВНЗ подають бюджетну пропозицію до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України. Дана бюджетна пропозиція містить видатки по загальному і спеціальному фондах, фактичні дані за два попередні роки і потребу в коштах на наступний навчальний рік. Як правило, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України подану потребу не враховують і виділяють набагато меншу суму державних коштів з бюджету, а основною метою ВНЗ в даному випадку є не зменшити рівень фінансування захищених статей видатків минулих років.

Проведений аналіз дозволив поглибити систематизацію методів фінансування вищої освіти, зокрема з виділенням наступних: залишкового методу (фінансування здійснюється залежно від необхідності виділення обмежених фінансових ресурсів), нормативного (на основі нормативів на використання вихідних ресурсів) та фінансування за результатами діяльності (виділення фінансових коштів здійснюється також на основі нормативів, але з урахуванням певних кількісних і якісних результатів).

У дисертаційній роботі розроблено динамічну модель фінансово-господарських потоків ВНЗ на основі багатоцільового підходу у формуванні стратегії розвитку, комбінації державного і приватного фінансування та адаптації до мінливих ринкових умов.

Головним напрямом зростання ефективності фінансово-господарської діяльності є формування вектора стратегічних цілей ВНЗ та їх своєчасне коригування.

Відповідно до проведеного аналізу впливу економічних показників на структуру вектора стратегічних цілей ВНЗ результативна матриця можливих бальних оцінок цілей ВНЗ подана в табл. 3, а у формалізованому вигляді має такий вигляд:

,

Де:

- числове значення експертної оцінки впливу -го показника ринку праці на -у стратегію.

- достатній рівень досягнення стратегічних цілей;

- несуттєвий вплив показника на стратегію ВНЗ;

- недостатній рівень досягнення стратегічних цілей.

Таблиця 3. - Матриця бальних оцінок стратегічних цілей ВНЗ:

Показник	Збільшення доходу ВНЗ	Підвищення якості послуг	Упровадження інновацій	Достатність щодо забезпечення державними коштами	Соціальне забезпечення працівників та студентів
Динаміка ВВП	0	0	1	1	1
Динаміка державного фінансування ВНЗ	0	1	0	1	1
Динаміка рівня оподаткування	1	0	0	0	-1
Динаміка фінансування ВНЗ з позабюджетних коштів	1	1	-1	0	1
Динаміка чисельності студентів у розрахунку на 10 тис. населення	1	1	1	1	0
Конкурентоспроможність ринку	0	1	1	0	0

Модель управління фінансовими потоками дозволила сформувати вектор стратегічних цілей та виявити взаємозв'язки між джерелами фінансування досліджуваного об'єкта та їх формування, які представлені у вигляді стратегічних цілей ВНЗ. Дана модель розроблена і опрацьована в діяльності ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

У дисертаційній роботі вдосконалено методичні положення щодо визначення рейтингу ВНЗ шляхом розширення системи комплексних показників, що характеризують діяльність ВНЗ та відображають досягнення певних результатів, виступаючи орієнтирами при плануванні обсягів їх фінансування (випуск фахівців за перспективними спеціальностями, кількість працевлаштованих випускників, чисельність кандидатів та докторів наук, чисельність студентів, вартість підготовки одного студента за державною та контрактною формами навчання, обсяги державного фінансування та обсяги отриманих коштів від науково-дослідних робіт).

У сучасних умовах практика державного управління вищої освіти не може залишатися незмінною, а тому існує необхідність удосконалення методів її управління за такими стратегічними напрямами:

- удосконалення системи управління за рахунок упровадження гнучких та стимулюючих інструментів та методів управління;

- забезпечення пріоритетності державного бюджету України як основного джерела фінансування ВНЗ з метою доступності вищої освіти для всіх верств населення;

- збереження методу фінансування на основі рівня минулих років з огляду на сучасну демографічну кризу, але доповнення його елементами фінансування, спрямованими на результати діяльності (якість навчання, кількість працевлаштованих випускників за фахом, наявність престижних спеціальностей тощо);

- посилення автономії ВНЗ щодо розширення прав у здійсненні економічної діяльності;

- розроблення науково обґрунтованих критеріїв матеріально-технічного та фінансового забезпечення розвитку як окремих навчальних закладів, так і галузі вищої освіти загалом.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої проблеми - запровадження організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою. У дослідженні узагальнені та отримали подальший розвиток теоретико-методологічні, методичні та практичні питання організаційно-економічного механізму державного управління вищою освітою в Україні як чинника забезпечення інноваційної моделі розвитку країни. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати такі висновки.

1. Організаційно-економічний механізм державного управління вищою освітою являє собою складний комплекс, головними елементами якого є функції (планування, організація, мотивація, контроль, фінансування), методи (організаційно-розпорядчі, психолого-педагогічні, економічні) та інструменти управління, за допомогою яких досягається їх функціонування в якості взаємоузгоджених і взаємодоповнюючих елементів єдиної системи, що має розвиватися згідно визначених стратегічних пріоритетів та відповідних завдань.

2. Зростання значення освіти в розвитку суспільства зумовило формування різних видів ОЕМУ в країнах світу. Спільними їх рисами виступають: визнання пріоритетного значення освіти, трансформація економічного механізму освітньої діяльності, диверсифікація джерел фінансування, реформування системи управління тощо, тоді як основні відмінності полягають у ступені участі держави у фінансуванні освіти. Дослідження різних ОЕМУ вищою освітою в країнах світу дав змогу виявити такі його основні типи:

- адміністративний (властивий адміністративно-командній економіці, характерними рисами є повне фінансове забезпечення державою, система кошторисного фінансування, жорсткий контроль держави за витрачанням коштів);

- пост адміністративний (притаманний країнам з транзитивною економікою та ґрунтується на системі централізованого державного управління) та ліберальний (застосовується у країнах з ринковою економікою, спирається на диверсифіковані фінансові ресурси).

3. Система державного управління вищої освіти в Україні характеризується високою мірою централізації і потребує вдосконалення в напрямі підвищення самостійності та зацікавленості ВНЗ в досягненні важливих соціально-економічних результатів освітньої діяльності. Фінансування ВНЗ здійснюється від досягнутого рівня з урахуванням показників минулих років на основі поданої закладами бюджетної пропозиції до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо обсягів фінансування на наступний навчальний рік, а форми управління оновлюються на основі використання грантів, цільових замовлень, стажування та обміну студентами.

4. Співвідношення державних та приватних фінансових ресурсів у різних типах ВНЗ характеризується значною розбіжністю. Це зумовлено як об'єктивними причинами (типом і рівнем навчального закладу), так і різноманітними причинами суб'єктивного характеру, а також недосконалістю механізму фінансування (недостатність фінансових ресурсів, невідповідність державного замовлення потребам ринку праці, відсутність стимулюючого впливу державного фінансування тощо). Характерною тенденцією ВНЗ є зростання коштів спеціального фонду, що зумовлено розширенням платних освітніх послуг.

5. Величина витрат на підготовку одного студента у ВНЗ характеризується значною варіативністю: найвищі значення в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, який підпорядкований Кабінету Міністрів України, а його фінансування здійснюється з державного бюджету на рівні, що набагато перевищує середні значення по галузі; набагато нижчі - у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди та Ніжинському державному педагогічному університеті імені Миколи Гоголя. Це свідчить про те, що в даний час відсутня чітко розроблена методика розрахунку обсягів фінансування ВНЗ, що у свою чергу породжує значну асиметрію бюджетних та приватних витрат у розрахунку на одного студента в різних типах закладів освіти.

6. Запропонована автором модель управління фінансовими потоками ВНЗ дозволяє застосовувати багатоцільовий підхід у формуванні стратегічної мети, враховувати комбінації державного і приватного фінансування, формувати оптимальний вектор стратегічних цілей ВНЗ відповідно до мінливих ринкових умов і їх своєчасне коригування. В умовах демографічної кризи доцільно зберегти фінансування на основі показників минулих років, однак більшою мірою націлити фінансування на результати діяльності ВНЗ.

7. Основними напрямами вдосконалення організаційно-економічного механізму управління вищою освітою є поліпшення системи управління за рахунок упровадження гнучких і стимулюючих інструментів та методів управління, які б забезпечували реалізацію соціальної політики держави та передбачали перехід до державно-громадської системи управління; забезпечення пріоритетності державного бюджету України як основного джерела фінансування ВНЗ з метою доступності вищої освіти та розробки фінансових схем щодо підтримки студентства; збереження методу фінансування на основі рівня минулих років, але з огляду на сучасну демографічну кризу доповнення його елементами фінансування, спрямованими на результати діяльності ВНЗ; зміцнення нормативно-правової бази, посилення господарської автономії закладів вищої освіти та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

освіта національний економіка

1. Яременко Л.М. Механізм фінансування вищої освіти в європейських країнах / Л.М. Яременко // Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період: монографія / за ред. Т.М. Боголіб. - К.: Т-во «Освіта України», КОО, 2005. - С.37-47.

2. Яременко Л.М. Казначейське обслуговування навчальних закладів / Л.М. Яременко // Фінанси України. - 2005. - № 4. - С. 19-23.

3. Яременко Л.М. Стратегічні напрямки реформування системи фінансування вищої освіти / Л.М. Яременко // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): наук. журнал. - Вип.1 / голов. ред. О.П. Степанов. - К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. - С. 67-71.

4. Яременко Л.М. Проблеми фінансування вищої освіти на сучасному етапі в Україні / Л.М. Яременко // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць. - Вип. 213: В 6 т. Том ІІ]. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2006. - С. 442-449.

5. Яременко Л.М. Удосконалення механізму фінансування вищих навчальних закладів в ринкових умовах / Л.М. Яременко // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць. - Вип. 9. за заг. ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - С. 418-425.

6. Яременко Л.М. Напрями удосконалення механізму фінансування вищої освіти в Україні / Л.М. Яременко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - Вип. 7 (74) / наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2007. - С. 153-157.

7. Яременко Л.М. Сучасний досвід фінансового управління вищою освітою в країнах світу / Л.М. Яременко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. - Вип. 18: Частина ІІІ. - Черкаси: ЧДТУ, 2007. - С. 95-99.

Размещено на Allbest.ru

...