Трансформація системи розселення регіону в умовах удосконалення адміністративно-територіального устрою України (на прикладі Тернопільської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 338:91.312.90

Трансформація системи розселення регіону в умовах удосконалення адміністративно-територіального устрою України (на прикладі Тернопільської області)

11.00.02 - економічна та соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Заставецька Леся Богданівна

Чернівці 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі географії України і туризму географічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться 13.10.2008р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.04 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: м. Чернівці, вул. Коцюбинського,2, географічний факультет, ауд. 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий 12.09.2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук, професор В.О. Джаман

АНОТАЦІЯ

Заставецька Л.Б. Трансформація системи розселення регіону в умовах вдосконалення адміністративно-територіального устрою України (на прикладі Тернопільської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2008.

У дисертації розглядаються суспільно-географічні аспекти функціонування територіальних систем розселення в агропромисловому регіоні в умовах трансформації суспільства. Встановлено особливості функціонування локальних систем в сучасних умовах, виявлено вплив різноманітних чинників на зміну структури таких систем. Особлива увага приділена науковому обґрунтуванню меж нових локальних систем, що формуватимуться в процесі зміни адміністративно-територіального устрою у країні. Визначено принципи територіальної організації нових систем: децентралізації функцій, строгого входження підсистем у систему, посилення взаємної субординованості підсистем.

На основі системного і кластерного підходів здійснено наукову розробку схеми перспективної територіальної організації системи розселення Тернопільської області.

Ключові слова: територіальна система розселення, локальна система розселення, населений пункт, соціально-економічний потенціал, сільська місцевість, розселенські зв'язки, територіальна громада, територіальна організація системи розселення, кластер.

АННОТАЦИЯ

Заставецкая Л.Б. Трансформация системы расселения региона в условиях совершенствования административно-территориального строя Украины (на примере Тернопольской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2008.

В диссертации рассматриваются общественно-географические аспекты функционирования территориальных систем расселения в агропромышленном регионе в условиях трансформации общества. Установлено, что такие системы характеризуются в современных условиях стабилизацией количества поселений и уменьшением численности населения, наличием в административном районе 1-2 небольших городских поселений - центров кустовых систем расселения, наличием в областной системе одного большого города, густой сетью сел и монофункциональных городских поселений. Эти системы прошли в индустриальном обществе стадии зарождения, расцвета, их территориальная организация строилась по принципам прогрессирующей систематизации, нарастающей централизации, соответствия пространственной структуре хозяйственной комплексности, функциональной повторяемости центров. В современных условиях системы расселения находятся на стадии трансформации, происходят изменения функций поселений, направлений и интенсивности расселенческих связей. Самые большие изменения в расселение и формирование новых систем расселения произойдут вследствие будущей реформы административно-территориального строя страны. На основе многостороннего изучения современного функционирования сложившейся системы расселения Тернопольской области сделан прогноз ее развития в будущем. Определены принципы территориальной организации новых систем расселения, которые возникнут на основе образования первичных единиц нового административного деления - территориальных громад. К ним относятся: децентрализация функций, строгое вхождение подсистем в системы, усиление взаимной субординированости подсистем. Локальные системы будут развиваться посредством горизонтальных связей и представляют собой целостности-кластеры, в которых будет достигнут определенный стандарт жизни населения. Системы расселения, образованные на территории громад, объединят несколько современных первичных систем согласно с принципами территориального единства, демографическим, социально-экономическим и самоуправленческим.

Используя системный и кластерный подходы, совершена научная разработка схемы перспективной территориальной организации системы расселения Тернопольской области. В ней определены структура и границы 135 территориальных громад (первичных систем расселения) в пределах существующих административных районов. Она может быть основой для разработки схемы нового административно-территориального деления Тернопольской области, а подходы, использованные для ее создания - для схем такого деления агропромышленных регионов Украины, прежде всего подольских областей.

Реализация этой схемы возможна при условии целенаправленной демографической, экономической, социальной и экистической региональной политики.

Ключевые слова: территориальная система расселения, локальная система расселения, населенный пункт, социально-экономический потенциал, сельская местность, розселенческие связи, территориальная громада, териториальная организация системы расселения, кластер.

RESUME

Zastavetska L.B. Transformation of region's settling system in terms of Ukraine's administrative-territorial regime improvement (after the example of Ternopil regions). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Geographic Scienses, Speciality 11.00.02 - Economic and Social Geography. - Chernivtsi Yurii Fedkovych National University, Chernivtsi, 2008.

The dissertation deals with socio-geographic aspects of territorial setting systems functioning in an agricultural region in terms of society transformation. Peculiarities of local systems functioning in modern conditions, influence of different factors on the change of such systems structure have been established. Special attention is paid to scientific grounds of boundaries of new local systems that will be formed in the process of administrative-territorial regime change in the country. Principles of territorial organization of new systems have been defined: functions decentralization, subsystems strict entry into systems, increase of subsystems mutual subordination.

The scheme of perspective territorial organization of settling system in Terrnopil region has been scientifically worked out on the basis of system and cluster approaches.

Key words: territorial settling system, local settling system, population centre, socio-economic potential, rural area, settling contacts, territorial community, territorial organization of settling system, cluster.

територіальний розселення адміністративний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні процеси, що відбуваються у розселенні України внаслідок трансформації суспільних відносин, є об'єктом дослідження суспільно-географів, позаяк вони значною мірою відображають ті зміни, які відбуваються у життєдіяльності населення. Зміна функцій поселень, напрямів та інтенсивності розселенських зв'язків робить актуальними дослідження систем розселення різних таксономічних рангів з метою оптимізації всієї розселенської мережі країни. Актуальність таких досліджень посилюється у період підготовки і здійснення адміністративно-територіальної реформи в Україні, яка значною мірою враховуватиме розселенський принцип у процесі формування нових одиниць адміністративно-територіального устрою.

Питання трансформації розселення у перехідний до ринку період та питання взаємозв'язку систем розселення з одиницями нового адміністративно-територіального устрою держави знайшли певне відображення у наукових дослідженнях українських вчених. Та ще недостатньо розробленими залишаються методологічні та методичні підходи до проблеми функціонування територіальних систем розселення при проведенні адміністративно-територіальної реформи, розробка дієвих механізмів територіального управління системами розселення, обґрунтування нових напрямів регіональної екістичної політики та просторової організації суспільства. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження тісно пов'язаний із загальним спрямуванням науково-дослідної роботи кафедр географії України і туризму, економічної та соціальної географії Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка з суспільно-географічного вивчення регіональних комплексів і систем.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вивчення сучасного стану функціонування територіальних систем розселення в агропромисловому регіоні для оптимізації їх територіальної організації у процесі запровадження нового адміністративно-територіального устрою України.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

провести аналіз попередніх досліджень систем розселення і обґрунтувати теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження територіальних систем розселення на регіональному рівні;

встановити вплив різноманітних чинників на формування і розвиток систем розселення у агропромисловому регіоні;

проаналізувати структуру і особливості функціонування територіальних систем розселення у агропромисловому регіоні, передусім локальних;

виявити основні риси і тенденції трансформації локальних систем розселення під впливом зміни суспільних відносин у державі;

науково обґрунтувати напрями оптимізації функціонування Тернопільської обласної системи розселення у процесі здійснення адміністративно-територіальної реформи в країні;

розробити принципи територіальної організації розселення, які мають діяти при формуванні територіальних громад і районів у схемі нового адміністративно-територіального устрою держави.

Об'єктом дослідження вибрано регіон з агропромисловим типом освоєння - Тернопільську область, в якому переважають сільські поселення, сформувалася густа мережа малих міст і селищ міського типу, є одне велике місто (обласний центр).

Предметом дослідження є територіальна організація систем розселення в агропромисловому регіоні, їх трансформація в умовах вдосконалення адміністративно-територіального устрою держави.

Методологія та методи дослідження, використані джерела. Методологічною базою дослідження є сучасні теорії суспільної географії щодо розвитку територіальних систем, передусім систем розселення, які в умовах постсоціалістичної економіки функціонують на основі нових принципів: самодостатності, збалансованості, системності, різноманітності форм розселення, соціальної орієнтації та екологічної рівноваги розселення (за А. Доценком).

При обґрунтуванні сутності територіальних систем розселення, їх класифікації, особливостей формування, використано праці Е.Б. Алаєва, В.О. Джамана, М.С. Дністрянського, А.І. Доценка, Ф.Д. Заставного, В.П. Круля, Г.М. Лаппо, Ф.М. Лістенгурта, Л.М. Нємець, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, Ю.І. Пітюренка, С.Л. Рудницького, Ю.Г. Саушкіна, А.І. Степаненка, О. Степанів, В. Садовського, О.Г. Топчієва, М.І. Фащевського, Б.Г. Хорєва, О.І. Шаблія, І.О. Хомри. Методичні аспекти дослідження систем розселення розробили Г.М. Анісімова, А.П. Голіков, І.І. Гудзеляк, Я.І. Жупанський, С.О. Ковальов, О.П. Литовка, С.С. Мохначук, С.Я. Ниммик, Л.Г. Руденко, Д.В. Ткач.

Особливості функціонування систем розселення окремих регіонів України в радянський період досліджували Т. Буличова, Б.І. Заставецький, П.В. Луцишин, М.З. Мальський, В.А. Поповкін, І.М. Пушкар, М.І. Фащевський та ін.

Економічні та соціальні аспекти сільських та міських поселень розкривали у своїх дослідженнях І.М. Дудник, С.І. Іщук, П.С. Коваленко, Л.М. Корецький, Д.С. Крисанов, В.М. Кубійович, Я.Б. Олійник, С.М. Писаренко, Г.М. Рогожин, А.М. Слащук, А.В. Степаненко, Г.Г. Старостенко, М.Ф. Тимчук, Л.Т. Шевчук, Г.С. Фтомов, Д.Т. Хворостяна.

Дослідженню трансформаційних процесів у розселенні України та окремих її регіонів приділили значну увагу І.І. Гудзеляк, В.О. Джаман, А.І. Доценко, В.Т. Зінич, П.О. Масляк, І.Г. Мельник, Д.О. Мотрунич, В.П. Нагірна, Т.В. Панасенко, Н.М. Паньків, І.В. Прокопа, З.В. Тітенко, О.Г. Топчієв, Л.О. Шепотько та ін.

У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи: системний підхід, аналізу і синтезу, порівняння, систематизації і узагальнення. Для обробки масиву даних використано математично-статистичний, картографічний, літературний, історико-географічний, а також комп'ютерні методи обробки і візуалізації результатів дослідження за допомогою програмних пакетів Microsoft Office і MapInfo.

Основою для статистичного аналізу стали матеріали Тернопільського обласного управління статистики, управління економіки Тернопільської державної обласної адміністрації, матеріали всеукраїнських та регіональних наукових і науково-практичних конференцій, семінарів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

поглиблено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження територіальних систем розселення з огляду на зміну суспільних відносин у країні;

встановлено вплив загальних і регіональних чинників на особливості розселення людей в агропромисловому регіоні;

визначено головні риси функціонування систем розселення у агропромисловому регіоні у процесі трансформації суспільства;

досліджено геодемографічні, економічні і соціальні процеси у поселеннях регіону, виявлено тенденції зміни цих процесів та їх вплив на структуру систем розселення;

виявлено зміни у принципах територіальної організації систем розселення і науково їх обгрунтовано (замість наростаючої централізації - децентралізація, замість нестрогого входження підсистем у системи - взаємна субординованість підсистем);

на основі пріоритетності розселенського принципу формування одиниць нового адміністративно-територіального устрою держави створено схему перспективної територіальної організації системи розселення Тернопільської області;

розроблено серію картографічних моделей, що відображають стан сучасного розселення людей у Тернопільській області;

науково обґрунтовано шляхи перспективного розвитку локальних систем розселення у агропромисловому регіоні.

Практичне значення отриманих результатів.

Теоретичні і методичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для вивчення територіальних систем розселення різних регіонів країни. Отримані результати включені у навчальні курси: “Економічна і соціальна географія України”, “Географія населення”, “Демографічна та етнічна географія України”, що читаються на географічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка.

Практичні висновки та рекомендації дисертанта можуть бути використані органами державного управління та місцевого самоврядування для розробки стратегічних програм соціально-економічного розвитку обласних регіонів Поділля, для створення схем нового територіально-адміністративного устрою подільських областей, для подальших аналогічних досліджень інших регіонів країни.

Особистий внесок здобувача полягає в опрацюванні зібраних матеріалів, складанні таблиць, рисунків, картосхем, що характеризують розселення людей у Тернопільській області; виявленні змін у функціонуванні територіальних систем розселення внаслідок трансформації суспільства, його переході до ринкових відносин; науковому обґрунтуванні нових принципів територіальної організації систем розселення, які характерні для постсоціалістичного суспільства. Автором створена схема перспективного територіального устрою Тернопільської області, що враховує нові принципи здійснення адміністративного устрою країни, передусім розселенський і соціально-економічний.

Дисертація є результатом самостійного наукового дослідження. Його результати відображені у 6 наукових публікаціях, з яких 5 належать особисто автору. В наукових публікаціях, які видані у співавторстві, використано тільки ті положення, розробка яких належить особисто автору.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (Тернопіль, 2004), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2005), Третій Міжнародній науково-практичній конференції “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіон - 2006: суспільно-географічні аспекти” (Харків, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіон - 2007: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіон - 2007: суспільно-географічні аспекти” (Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку депресивних регіонів” (Ніжин, 2007), Міжнародній науковій конференції “Історія української географії і картографії” (Тернопіль, 2007), а також на наукових конференціях професорсько-викладацького складу географічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка (2004-2008рр.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 13 наукових праць, загальним обсягом 3,9 друк. арк., з них 12 одноосібних, 5 статей опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (233 найменування), 13 додатків; включає 136 сторінок основного тексту, з них 15 сторінок таблиць і рисунків, 27 таблиць оформлені у вигляді додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження територіальних систем розселення” розглядаються головні риси сучасних процесів, що відбуваються у розселенні давньоосвоєних агропромислових регіонів. При цьому зазначається, що системи розселення відносяться до геосоціосистем, вони об'єднують поселення за допомогою різноманітних зв'язків (трудових, виробничих, соціально-побутових, інформаційних, організаційно-управлінських тощо). Для них властива ієрархічність, що визначається багаторівневою організацією суспільства: локальні (первинні, кущові), районні, міжрайонні (внутрішньообласні), регіональні (обласні, власне регіональні) і державна системи розселення.

Територіальні системи розселення сформувалися в умовах поглиблення територіального поділу та інтеграції праці. В індустріальному суспільстві вони пройшли стадії зародження і розквіту, їхня геопросторова організація будувалась за принципами прогресуючої систематизації, наростаючої централізації, відповідності територіальної структури систем розселення просторовій структурі господарської комплексності, функціональної повторюваності центрів та тощо (Шаблій О., Мальський М., Заставецький Б.). Але внаслідок значних трансформаційних змін у розвитку суспільства, які відбуваються в Україні від кінця ХХ ст., передусім переходу від централізовано-планової до ринкової економіки, системи розселення зазнають різних трансформаційних змін. Це виявляється найбільше у зміні функцій поселень, інтенсивності та спрямованості розселенських зв'язків. Інерційність систем розселення порівняно із територіально-виробничими системами зумовлює деяке запізнення трансформаційних змін у них, ці зміни переважно кількісні і стосуються людності поселень, якісні ж виявляються переважно у внутрішній структурі і функціях систем, що вже сформувалися, але не призводять до зміни кількості поселень та меж систем розселення (табл.1). Нагромадження протиріч у територіальній організації систем розселення в умовах докорінної зміни суспільних відносин та перебудови системи управління, а також радикальні зміни у системі адміністративно-територіального устрою є важливими чинниками формування територіальних систем розселення на якісно новій основі.

Таблиця 1 Параметри Тернопільської обласної і Подільської регіональної систем розселення у 2005 р.*

*За даними Державного управління статистики України

Функціонування систем розселення у агропромислових районах, яким є і Тернопільська область, загалом відзначається в сучасних умовах стабілізацією кількості сіл і зменшенням людності поселень, наявністю в адміністративному районі 1-2 невеликих міських поселень - центрів кущових систем розселення, наявністю одного великого міста - центра обласної системи розселення, густою мережею сільських поселень та монофункціональних селищ та міст. Внаслідок кризових процесів у суспільстві для таких систем характерне звуження сфер життєдіяльності населення у населених пунктах, високий рівень безробіття, низький рівень і невисока якість життя людей, послаблення розселенських зв'язків, зміна їх спрямованості. Створення нових одиниць адміністративно-територіального устрою - територіальних громад - призведе до формування нових систем розселення, що об'єднуватимуть декілька сучасних локальних систем. Необхідне наукове обґрунтування меж таких систем, воно має враховувати такі принципи: територіальний, демографічний, соціально-економічний, самоврядний. При цьому доцільне використання різноманітних методів для обґрунтування складу таких систем, передусім системного та кластерного підходів.

У другому розділі “Сучасний стан функціонування територіальних систем розселення в агропромисловому регіоні” здійснено аналіз чинників формування територіальних систем розселення у давньоосвоєному регіоні з аграрним типом освоєння та особливостей функціонування таких систем в умовах перехідної економіки. Встановлено, що специфіка сільськогосподарського природокористування у Тернопільській області, як і у всьому Подільському регіоні (буряково-зерновий напрями спеціалізації у рослинництві і м'ясо-молочний у тваринництві), а також перерозподіл основних фондів між підприємствами різних форм власності, низька технічна і фінансова забезпеченість сільських господарств, що зумовлюють низьку ефективність сільськогосподарського виробництва, приводять до поступового звуження виробничої бази сільських поселень, сповільнення темпів розбудови виробничої і соціальної інфраструктури. Це - одна з важливих причин зменшення людності сіл, що поруч із соціальними причинами є важливим чинником депопуляції сільського населення, знелюднення сіл.

Найзначніше зменшення кількості сільських поселень і зменшення їх людності відбулося у другій половині ХХ ст., спочатку внаслідок проведення політики на ліквідацію хутірської системи розселення (70-ті роки ХХ ст.), пізніше - внаслідок виїзду сільських жителів за кордон та через погіршення демовідтворювальних процесів.

Локальні системи розселення із стадії розквіту, коли відбувався постійний соціально-економічний розвиток ядра, опинилися в сучасних умовах на стадії трансформації. Найбільші зміни відбулися у первинних системах розселення, які внаслідок ліквідації колгоспів, центри яких були ядрами цих систем, змінили у багатьох випадках свої межі. Основні функції у селах тепер виконують сільради, які об'єднують навколо себе села за допомогою організаційно-господарських, адміністративно-управлінських, соціальних та інших видів зв'язків. Через це у регіоні багато т.з. “автономних поселень”, тобто коли до складу сільради входить одне село. У такому випадку первинна система розселення не формується, а села - центри сільрад є елементами системи розселення вищого рангу - кущової. При цьому принцип субординованості систем розселення дещо порушується, а принцип нестрогого входження підсистем у систему розселення вищого рангу ще більше витримується.

Значно послабились і звузились розселенські зв'язки у кущових системах розселення, що об'єднують декілька первинних систем навколо великого села чи містечка. Це відбувається внаслідок послаблення соціально-економічної бази їх центрів, що зумовлено кризовими процесами в економіці.

В умовах староосвоєного регіону з низьким рівнем урбанізації (48,1%) сформована система розселення з високим рівнем централізації, у Тернопільській області майже половина міського населення проживає у обласному центрі. Сповільнення темпів зростання міст і міських жителів, перенесення деяких функцій (передусім торговельних, освітніх тощо) у малі міста робить невиразною цю ознаку у обласній системі розселення. А втрата багатьма міськими поселеннями своїх функцій (передусім промислових та деяких соціальних) у роки соціально-економічної кризи призвело до зменшення сфери впливу цих поселень як центрів локальних систем розселення.

Рівень розвитку функцій міст, визначений за методикою Ю.Пітюренка (1977) і Д.Ткача (1987) свідчить, що в Тернопільській області переважають містечка без яскраво вираженої функціональної динаміки. Серед містоутворювальних галузей - харчова промисловість і сфера послуг. Найвищий функціональний рівень розвитку має обласний центр - м. Тернопіль та м. Чортків, а найнижчий - селища Золотий Потік, Козлів і Гримайлів - колишні райцентри. Ранжування показників людності міських поселень та співставлення рангів свідчить про високу відповідність між цими показниками (коефіцієнт кореляції становить +0,91).

Центри первинних і кущових систем розселення більше пов'язані вертикальними зв'язками з центрами районних і обласних систем, ніж між собою; горизонтальні зв'язки між районними чи кущовими центрами розвинені недостатньо, вони проявляються у випадку близького розташування, або тоді, коли один із райцентрів має міжрайонне значення.

Дослідження параметрів районних систем розселення свідчить про значні відмінності щодо площі, кількості населення (розходження у 2,5 рази), соціально-економічного потенціалу, показників розселення (рівень урбанізації, середня людність сіл, середня відстань між поселеннями). На основі ранжування районів за цими показниками виділено три групи районів, до кожної з яких мусить бути своєрідний підхід у формуванні її територіальної організації.

В умовах високоосвоєної території раціональною формою розселення є радіально-кільцева. Вона ще не зовсім сформована у Тернопільській області і тепер більше нагадує радіальну. Радіально-кільцевий тип територіальної організації розселення в областях може бути сформований внаслідок створення нових міжрайонних (внутрішньообласних) центрів та поліпшення системи транспортних шляхів, які сполучають районні центри між собою та з селами своїх і сусідніх районних систем.

Необхідні подальші заходи щодо посилення систематизації систем розселення, особливо первинних: посилення субординованості, залучення до їх меж окремих поселень, активізація соціально-економічного розвитку центрів систем і т.з. периферії, поліпшення транспортної доступності поселень між собою та до центрів систем.

На основі детального вивчення стану функціонування систем розселення агропромислового регіону на прикладі Тернопільської області нами обґрунтовано шляхи їхнього подальшого розвитку. Це здійснено у третьому розділі роботи “Шляхи оптимізації функціонування територіальних систем розселення у процесі запровадження нового адміністративно-територіального устрою України”. Відзначено, що системи розселення стануть основою для формування нових одиниць адміністративно-територіального поділу держави. Отож необхідна оптимізація їхньої територіальної організації для забезпечення певних стандартів життєдіяльності населення у різних адміністративно-територіальних утвореннях. Це може відбуватися шляхом подальшого соціально-економічного розвитку поселень, формування нових меж систем розселення, створення соціальної комфортності для населення через підвищення рівня й якості життя.

Найбільші зміни стосуватимуться первинних систем розселення, на основі яких формуватимуться територіальні громади - адміністративно-територіальні одиниці низового рівня. Нами обґрунтовано межі таких громад на основі об'єднання територій сусідніх сільрад навколо населеного пункту, який має центральне розташування або має найкращу транспортну доступність до всіх решти поселень громади.

Враховуючи принципи формування територіальних громад в Україні, передусім розселенський, нами запропоновано схему перспективної територіальної організації Тернопільської обласної системи розселення (Рис.1). При цьому, ми виходили із положення про те, що територіальна громада необов'язково повинна мати 5 тис. Осіб як це задекларовано у проекті закону “Про адміністративно-територіальний устрій України”, позаяк для такої громади необхідно в Україні загалом, і Поділлі зокрема, об'єднати 8-9 сіл, а у регіонах із дисперсним розселенням - ще більше.

Головне для громади у тому, щоб вона існувала як кластер - мережа поселень, які тісно пов'язані між собою різними видами виробничих і соціальних зв'язків. Це необхідно для отримання взаємних переваг та реалізації спільних програм соціально-економічного розвитку території, що забезпечувало б високий рівень життя населення. З цією метою пропонується 580 сільрад Тернопільської області об'єднати у 135 громад - первинних систем розселення (див табл.2).

Сучасні сільради займають невелику територію (в середньому 22,5 км2) з пересічною людністю 1100 осіб, але у багатьох районах є такі, що налічують у своєму складі по 300 і менше осіб. Такі сільради, як правило, мають слабкий економічний потенціал, недостатньо розвинену економічну і соціальну інфраструктуру; вони не здатні повною мірою забезпечити потреби населення в освіті, медичній допомозі, працевлаштуванні тощо. При виділенні центрів громади враховувались людність поселення, транспортна доступність до нього зі всіх поселень системи та особливості розміщення поселення у громаді, рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури. Найчастіше такими поселеннями вибрано окремі центри сучасних первинних і всі центри кущових систем, які відзначаються найвищим соціально-економічним потенціалом.

Таблиця 2 Параметри ймовірних низових систем розселення Тернопільської області*

*Розраховано за даними Тернопільського обласного управління статистики.

Всі інші поселення створюватимуть т.зв. периферію у системі розселення. Проблема в тому, щоб забезпечити їхній належний соціально-економічний розвиток, унеможливити їх занепад та знелюднення. Для цього необхідно здійснювати економічний і соціальний розвиток сільських поселень, передусім на основі такої політики, що сприяла б реструктуризації сільського господарства, розвитку переробних галузей, транспорту, сфери послуг. Становлення нових господарських відносин у сільському господарстві на принципах приватної власності на землю, створення у сільському господарстві нових видів господарських об'єктів (приватних підприємств, акціонерних товариств, кооперативів і об'єднань орендарів тощо) стане основою поступу цієї галузі у різних за людністю селах регіону. Розвитку соціально-економічних, особливо трудових, зв'язків між поселеннями сприятиме розміщення у селах підприємств із ремонту автомашин і сільгосптехніки, з переробки сільськогосподарської сировини та видобутку природних будматеріалів.

Активізувати соціально-економічний стан сіл області може також сільський зелений туризм. При відносно невеликих матеріальних затратах селяни стануть отримувати значні доходи за рахунок використання природних рекреаційних ресурсів; такі ресурси на території Тернопільській області є на Опіллі, Медоборах, Кременецькому горбогір'ї, Придністров'ї. Поки-що розвиток цієї галузі стримується низьким рівнем урбанізації, значним зв'язком міщан (переважно колишні вихідці з сіл) із сільською місцевістю, а також низькими доходами селян та ін.

Важливу роль у нових системах розселення матиме транспорт, позаяк відстані між центром і “периферійними” селами збільшаться. Проблема збільшення відстаней між поселеннями може бути легко подолана крім розвитку транспорту ще й шляхом використання сучасних засобів зв'язку, комп'ютерних технологій.

Відповідно до перебудови систем розселення значні зміни відбудуться у сфері послуг. Ще збережеться ступінчаста система обслуговування, але вона зазнає певних змін. У центрах нових систем буде зосереджено набір об'єктів соціальної інфраструктури, які забезпечуватимуть повсякденні і періодичні потреби жителів громади: амбулаторії чи поліклініки, лікарні, середні школи, дитсадки, бібліотеки, пошта, відділення зв'язку та банків, спеціалізовані торговельні заклади, майстерні, ринки тощо. А у т.зв. периферійних селах розміщуватимуться ті заклади, які забезпечують повсякденні потреби людей: фельдшерсько-акушерські пункти, магазини, початкові чи неповні середні школи, дитсадки, пошта. Це вимагає підвищення рівня забезпеченості сіл відповідними закладами сфери послуг. Нова система розселення ступінчастої системи обслуговування населення поступово зміниться на логістично-мережеву, що орієнтуватиметься на потреби груп людей із відповідними доходами.

Трансформація районних систем розселення Тернопільської області відбуватиметься як шляхом зміни меж деяких адміністративних районів, так і активізації їхнього соціально-економічного розвитку. Так, у Тернопільській області їхнє число зміниться з 17 до 13, площа збільшиться з 0,78 тис. км2 до 1,1 тис. км2, а чисельність населення - з 53,5 тис. осіб до 70,7 тис. осіб. Найбільші зміни стосуватимуться тих районів, що мають найменшу територію та соціально-економічний потенціал (Шумський, Зборівський, Монастириський і Підгаєцький). На рівні адміністративного району населення забезпечуватиме соціально-економічний розвиток території, утримання доріг, отримуватиме періодичні культурно-освітні та стаціонарні медичні послуги, підготовку спеціалістів для галузей господарства. Звідси відбуватиметься координація діяльності територіальних громад за допомогою управлінських та інформаційних зв'язків. Районна система розселення, охоплюючи поселення як форми розселення і життєдіяльності людей, стане кластером вищого локального рівня. Для цього передусім необхідна активізація соціально-економічного розвитку центрів районних систем розселення. Вона може бути здійснена шляхом створення невеликих підприємств, що використовували б місцеву сировину і резерви робочої сили, розширення мережі закладів соціальної і ринкової інфраструктури, розвитку транспортної мережі і збільшення транспортних послуг, розвитку житлово-комунального господарства тощо.

Для оптимізації функціонування районних систем розселення важливо визначити групи адміністративних районів, які мають подібні умови для соціально-економічного розвитку, спільні проблеми в управлінні. Для них визначаються міжрайонні центри, що є одночасно центрами міжрайонних систем розселення. Такими центрами в області є Тернопіль, Кременець і Чортків. До них доцільно перенести деякі функції обласного центру (спеціалізовані медичні установи, заклади професійної освіти, ринки тощо). При визначенні нових центрів перевага має надаватися тим, що мають зручне транспортно-географічне положення і виділяються своїм соціально-економічним потенціалом з-поміж навколишніх районних центрів (Бережани і Бучач).

Усі районні системи розселення внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи матимуть за умови науково обґрунтованого межування громад оптимальнішу територіальну організацію. Вона виявлятиметься передусім субординованістю всіх систем розселення у районних системах і відсутністю “автономних” поселень, що не входили до складу первинних систем. Іншими словами, буде реалізований принцип строгого входження підсистем у системи замість нестрогого входження, який існував дотепер.

Обласний рівень управління забезпечуватиме реалізацію програми регіонального розвитку і, тим самим, єднатиме локальні системи розселення в єдиній обласній (регіональній) системі за допомогою управлінських зв'язків. Формування бюджету і розподіл його між районами, забезпечення виконання культурних та освітніх програм, розвиток транспортної інфраструктури, спеціалізоване медичне обслуговування, підготовка та перепідготовка спеціалістів - ті функції, які виконуватимуть (і тепер виконують) органи обласного управління, що забезпечуватимуть установи обласного центру.

Нова схема територіального управління стане основою для формування оптимальної територіальної організації обласної системи розселення; вона може бути реалізованою тільки за умови цілеспрямованої демографічної, екістичної, економічної і соціальної регіональної політики.

ВИСНОВКИ

Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують актуальність суспільно-географічного дослідження локальних систем розселення. На їх основі зроблено ряд висновків.

Розселення є однією з форм просторової організації суспільства. В сучасних умовах воно здійснюється у формі територіальних систем розселення, функціонування і структура яких зазнають трансформації внаслідок зміни суспільних відносин в Україні. Ці системи пройшли в індустріальному суспільстві стадії зародження і розквіту, їхня територіальна організація будувалась за принципами прогресуючої систематизації, наростаючої централізації, відповідності просторової структури систем розселення просторовій структурі господарської комплексності, функціональної повторюваності центрів. Але трансформаційні зміни у розвитку суспільства, його перехід від централізовано-планової до ринкової економіки, зумовили нагромадження протиріч всередині систем розселення. На стадії трансформації, яка характерна для сучасного суспільного розвитку, відбувається зміна функцій поселень, напрямів та інтенсивності зв'язків у системах розселення.

Здійснення адміністративно-територіальної реформи та нагромадження внутрішніх протиріч у територіальній організації систем є важливими чинниками формування нових систем розселення на якісно іншій основі. Принципи децентралізації та субсидіарності, за якими здійснюватиметься управління територіями, передбачають надання новим територіальним одиницям широкого кола повноважень. Це призведе до змін межсистем розселення, формування нових центрів, переорієнтації розселенських зв'язків. Обґрунтування просторової організації нових територіальних систем розселення потребує використання системного і кластерного підходів, методів картографічного і математичного моделювання, статистичного, експедиційного тощо.

В умовах давноосвоєних територій з аграрно-промисловим типом освоєння (такою є Тернопільська область) сформувалися системи розселення зі значним переважанням сільських поселень (переважно малих і середніх), густою мережею малих міст і селищ міського типу, наявністю 1-2 великих міст. Вони відзначаються зараз стабілізацією поселенської мережі, деградацією багатьох поселень, яка зумовлена погіршенням показників їхнього соціально-економічного розвитку, зменшенням людності населених пунктів, що викликана депопуляцією населення, перерозподілом сільських поселень у групах із різною людністю на користь малих і середніх сіл, однофункціональних поселень, зміною функцій міських поселень внаслідок втрати багатьма з них промислових функцій (переважають міста без чітко вираженої функціональної домінанти).

Територіальна організація Тернопільської обласної системи розселення відзначається наступним: 1) найнижчим рівнем територіальних систем розселення є первинні, що колись сформувалися на основі колективних господарств, тепер - сільрад, відбувається зміна функцій поселень, зв'язків між ними; 2) внаслідок ліквідації багатьох промислових підприємств у малих містах чи селищах, а також недостатнього розвитку сфери послуг у т. зв. кущових центрах, значно звузились межі таких систем, послабились розселенські зв'язки у них; 3) ядра кущових і первинних систем більше пов'язані вертикальними зв'язками з центрами районних і обласної системи, ніж між собою; горизонтальні зв'язки розвинені недостатньо, вони проявляються у випадку близького розташування або тоді, коли один із райцентрів має міжрайонне значення; 4) на нижньому рівні існує ряд поселень-центрів, які не є елементами первинних систем розселення.

Після запровадження нових одиниць адміністративно-територіального поділу первинні системи функціонуватимуть як кластери, в яких люди забезпечуватимуть соціально-економічний розвиток на основі ефективного використання місцевих ресурсів, отримуватимуть щоденні послуги. Натомість кущові системи розселення втратять свою соціально-економічну основу, їхні функції будуть перерозподілені між центрами первинних і районних систем. Чіткий розподіл повноважень між органами виконавчої влади і місцевого самоврядування сприятиме децентралізації функцій у поселеннях систем розселення. Посилиться взаємна субординованість підсистем у системі внаслідок входження у первинні системи т.зв. “автономних поселень”. Замість принципів нестрогого входження підсистем у систему, що діє тепер, буде реалізовуватись принцип строгого входження підсистем у систему розселення.

Первинні системи розселення формуватимуться у процесі здійснення адміністративно-територіальної реформи на основі територіальних громад. Створення таких громад має базуватися на вже сформованій системі розселення шляхом об'єднання первинних систем навколо центра громади. При цьому необхідно виходити з головних принципів: територіальності, демографічного, соціально-економічного. Значні розміри території та людського потенціалу громад дозволять їхньому населенню забезпечувати комплексний розвиток їхньої території на основі використання місцевих ресурсів, досягнути певних стандартів якості життя населення.

Визначена перспективна територіальна організація системи розселення Тернопільської області, на якій визначено межі і центри 135 територіальних громад у межах наявних адміністративних районів. Вона може стати базою для розробки схеми нового адміністративно-територіального поділу Тернопільської області, а підходи, використані для її створення - для схем такого поділу агропромислових регіонів України, передусім подільських областей.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Заставецька Леся. Проблеми депопуляції і старіння населення у Тернопільській області / Леся Заставецька // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - 2003. - № 2. - С.57-59 (0,4 д.а.).

2. Гринда Леся Доходи і витрати населення як складові характеристики його рівня життя / Леся Гринда // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - 2005.- № 2. - С. 122-124 (0,2 д.а.).

3. Заставецька Л.Б. Системи розселення як базові суб'єкти місцевого самоврядування / Леся Богданівна Заставецька // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - 2006. - № 1. - С. 57-62 (0,5 д.а.).

4. Заставецька Л.Б. Напрями вдосконалення територіальної організації районних і міжрайонних систем розселення подільських областей / Леся Богданівна Заставецька // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - 2006. - № 2. - С. 67-71 (0,4 д.а.).

5. Заставецька Л.Б. Соціально-економічний розвиток сільських поселень - важлива передумова вдосконалення адміністративно-територіального поділу регіону / Леся Богданівна Заставецька // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. - №2. - 2007. - С. 103-108 (0,5 д.а.).

Статті у інших виданнях:

6. Заставецька Л.Б. Територіальна організація районних систем розселення в умовах здійснення адміністративно-територіальної реформи / Л.Б.Заставецька // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [“Регіон - 2006: суспільно-географічні аспекти”]. - Харків, 2006. - С.80-84 (0,3 д.а.).

Опубліковані тези:

7. Заставецька Л.Б. Вплив демографічного чинника на формування ринку праці в Тернопільській області / Л.Б.Заставецька // Матеріали VIII Всеукр. наук.-практ.конф. [“Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість”]. Київ, 12-13 травня 2005 р; у 6-ти т. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2005.-Т.3.-С.134-135 (0,1 д.а.).

8. Заставецька Л.Б. Функціонування локальних систем розселення у агропромислових регіонах / Л.Б.Заставецька // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [“Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво”]. Луцьк, 18-19 травня 2006р. У 2 т.- Луцьк, 2006.- Т.2.- С.365-367 (0,2 д.а.).

9. Заставецька Л.Б. Використання математичних методів у дослідженні систем розселення / Леся Богданівна Заставецька // Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій: збірник наукових праць / [ Відпов. ред. Ю.О.Кисельов].- Луганськ: Альма-матер, 2006.- С.119 -120 (0,2 д.а.).

10. Заставецька Л.Б. Туризм як одна з пріоритетних галузей розвитку сільських депресивних територій / Леся Богданівна Заставецька // Вісник наукових досліджень. Серія: Туризм. - 2006. - Випуск.2. - С. 125-126 (0.2 д.а.).

11. Заставецька Л.Б. Шляхи оптимізації функціонування локальних систем розселення у процесі здійснення нового адміністративно-територіального поділу / Л.Б.Заставецька // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих науковців [“Регіон - 2007: суспільно-географічні аспекти”]. Харків, 18-19 квітня 2007 року. (Гол. ред. колегії К.А.Нємець.).- Харків: РВВ Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2007.- С. 11-13 (0,2 д.а.).

12. Заставецька Л.Б. Основні принципи екістичної політики в процесі трансформації суспільства / Леся Богданівна Заставецька // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: тези доп. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців. Луцьк, 17-18 травня 2007р. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - С. 454-457 (0,3 д.а.).

13. Заставецька Ольга. Трансформація системи розселення регіону в умовах вдосконалення адміністративно-територіального устрою України (на прикладі подільських областей) / Ольга Заставецька, Леся Заставецька,, Дмитро Ткач // Географія в інформаційному суспільстві: зб. наук. праць. У 4-х тт. - К.: ВГЛ Обрії, 2008. - Т.ІІ. - С.117-119 (0,2 д.а., особисто здобувачем 0,1 д.а.). Особистий внесок: Визначено принципи територіальної організації низових систем розселення, які формуватимуться у процесі реформування адміністративно-територіальної системи України.

Размещено на Allbest.ru