Міжсекторне партнерство як механізм реалізації соціальної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут демографії та соціальних досліджень

УДК [330.111.66+304.4] (477.82)

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Міжсекторне партнерство як механізм реалізації соціальної політики (на матеріалах Волинської області)

Звонар Віктор Павлович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському національному університеті імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Карлін Микола Іванович, Волинський національний університет імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри державних фінансів.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Грішнова Олена Антонівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України,професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;

- кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Близнюк Вікторія Валеріївна, ДУ "Інститут економіки та прогнозування" НАН України, завідувач відділу соціально-економічних проблем праці.

Захист відбудеться 24 вересня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.247.01 Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 19 серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Полякова С.В.

Анотації

Звонар В.П. Міжсекторне партнерство як механізм реалізації соціальної політики (на матеріалах Волинської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено створенню теоретичних і методичних засад використання в соціальній політиці регіонів України механізму міжсекторного партнерства як системної взаємодії суспільних секторів - державного, громадського і приватно-бізнесового. Досліджено економічну сутність, причини появи, внутрішню структуру та напрямки використання цього механізму у здійсненні соціальної політики. Розглянуто його інституціональні й організаційні принципи. На матеріалах одного з соціально проблемних регіонів України доведено необхідність і проаналізовано передумови інтеграції міжсекторного партнерства в систему соціальної політики нашої держави. Досліджено особливості діяльності суб'єктів соціальної політики цього регіону. З'ясовано ступінь практичності і соціальне значення вже існуючих у ньому форм міжсекторного партнерства. Розроблено організаційно-економічну модель впровадження і використання міжсекторного партнерства в процесі вдосконалення соціальної сфери регіонів України. Для забезпечення функціональності цієї моделі визначено пріоритетні заходи економіко-правового регулювання міжсекторного партнерства.

Ключові слова: міжсекторне партнерство, соціальна політика, механізм, громадська організація, благодійність, фонд розвитку громади.

Звонарь В.П. Межсекторное партнерство как механизм реализации социальной политики (на материалах Волынской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований НАН Украины, Киев, 2008.

Цель диссертационной работы - создание теоретических и методических основ использования в социальной политике регионов Украины нового механизма ее реализации - межсекторного партнерства как системного взаимодействия трех секторов социума: государственного, общественного и частного бизнес-сектора. Определена экономическая сущность, причины возникновения, внутренняя структура, направления использования этого механизма в процессе осуществления социальной политики. Описаны его институциональные и организационные принципы. На материалах одного из социально проблемных регионов Украины доказана необходимость и проанализированы предпосылки интеграции межсекторного партнерства в систему социальной политики нашего государства. Исследованы особенности деятельности субъектов социальной политики этого региона. Определена степень практичности и социальное значение существующих в нем форм межсекторного партнерства. Разработана организационно-экономическая модель внедрения и использования межсекторного партнерства в процессе усовершенствования социальной сферы регионов Украины. Для обеспечения функциональности этой модели определены приоритетные задания экономико-правового регулирования межсекторного партнерства в Украине.

Ключевые слова: межсекторное партнерство, социальная политика, механизм, общественная организация, благотворительность, фонд местного развития.

Victor P. Zvonar. Cross-sector Partnership as Social Policy Implementation Mechanism (Volyn Region Case Study). - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of candidate of economic science in specialty 08.00.07 - Demography, labour economy, social economy and policy. - Institute for Demography and Social Studies of NAS of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation aimed at creation of theoretical and methodical bases of social policy new mechanism deployment in regions of Ukraine. That mechanism is presented as cross-sector partnership, which appears to be a continuous cooperation among three society sectors: state, nongovernmental nonprofits and private for-profits. The paper argues that doctrine of cross-sector partnership as a social policy tool should be considered within welfare economics. The prerequisites hereto are as follows: cross-sector partnership nature is supposed as resource-making and resource-saving; it renders harmless of negative externalities (internalizes them); it is regarded as a form of social capital and the most effective mode of increase in human capital. The paper defines a link between cross-sector partnership and tripartism. Institutional and organizational principles of cross-sector partnership deployment are described as well. Dissertation investigates primary causes of emergence of cross-sector partnership as a social policy mechanism, determines its internal structure, specifies substance and introduces hierarchy of distinguishing features of each sector organizations. It also continues categorial line, which indicates the cross-sector partnership: together with definition about "cross-sector partnership", implying formal core hereof and neglecting efficiency aspect, it is proposed to use term "partnership of cross-sector interaction", which identifies precisely the practical core of the matter considered.

The dissertation presents a case study on one of the depressed areas of Ukraine with social challenges in the area examined, state authorities performance towards combating them ascertained, local business social activities generalized, social efforts and potential of local nonprofits assessed and cross-sector partnership scope for social policy in the area defined. This was meant to prove necessity for integration of cross-sector partnership in social policy system of regions of Ukraine.

The paper develops the complete economic-organizing model of full-scale introduction and deployment of cross-sector partnership meeting new challenges in social environment in Ukraine. That model is based on generalization of foreign and national experience on the most efficient and most successful cross-sector partnership forms being used in social policy. Community foundation serves as the basic element of the model presented. For infrastructural maintenance of social sphere in regions of Ukraine the community foundation in the considered model is authorized to employ wide range of relevant tools. The most important of them are: social out-contracting, social granting, corporate social responsibility outsourcing and venture philanthropy. The paper pioneers the use of corporate social responsibility outsourcing and venture philanthropy in social policy of Ukraine and urges bringing about some relevant improvements of social out-contracting, being deployed there now. We argue that the priority directions of legislation system reforms, guaranteeing proper functionality of the developed model, should include reinforcement of regional regulation levers of that system as well as its levers, charging with providing of favorable administrative and fiscal conditions for full-scale introduction of cross-sector partnership advantages into social policy of Ukraine.

Key words: cross-sector partnership, social policy, mechanism, nonprofit organization, philanthropy, community foundation.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан соціальної політики в Україні недостатньо відображає ті соціальні пріоритети, обов'язковість яких проголошена на найвищому рівні. У соціальній сфері без належної уваги залишається значна кількість деструктивних процесів і явищ. Їх ліквідація є нагальною потребою і вимагає від суспільства масштабних фінансових, трудових, інтелектуальних й інших ресурсів, мобілізувати які традиційними інструментами державного регулювання і лише державними зусиллями виявляється вкрай важко. За таких умов подальша розбудова ефективної моделі соціального розвитку в Україні залежить від того, наскільки успішним буде пошук інноваційних механізмів реалізації її соціальної політики. Указана необхідність разом із регіональними пріоритетами (що задекларовані державою так само рішуче, як і соціальні) синтезує комплексне завдання застосування нових підходів до здійснення соціальної політики в регіонах України. Втіленням цих підходів в областях і місцевих громадах за належного наукового обґрунтування може стати міжсекторне партнерство як організована, узгоджена, взаємовигідна та рівноправна взаємодія трьох суспільних секторів (державного, громадського і бізнес-сектору), яка передбачає, крім якісних змін у державному управлінні соціальною сферою, також врахування й повне використання у соціальній політиці потенціалу приватного бізнесу та громадських організацій.

Різні аспекти соціальної політики України досліджуються в працях таких вчених, як С.І. Пирожков, Е.М. Лібанова, В.В. Онікієнко, О.В. Макарова, М.Д. Романюк, В.С. Стешенко, Г.А. Дмитренко, І.С. Кравченко, І.Л. Петрова, В.В. Близнюк, Л.М. Черенько, В.С. Шишкін, Л.І. Тертична. Її регіональний контекст відображають публікації З.В. Герасимчук, М.І. Карліна, В.І. Павлова, Н.В. Павліхи, М.А. Хвесика, Л.А. Чвертко, Т.А. Драгунової. Питання партнерства у соціально-трудовій сфері відображені в роботах О.А. Грішнової, В.М. Новікова, А.М. Колота, Н.В. Балабанової, О.В. Мірошниченка, О.І. Петровського, І.М. Дубровського. Участь громадських і недержавних комерційних організацій в розвитку соціальної сфери одними з перших на державному рівні в Україні передбачили розробники Стратегії демографічного розвитку України на 2006-2015 pp. (Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України) й автори Закону України "Про соціальні послуги" (№ 966-IV від 19.06.2003). Особливостям сучасного стану і перспективам розвитку корпоративної соціальної відповідальності в нашій державі присвятили свої публікації В.В. Апопій, Ю.О. Привалов, В.М. Шаповал, В.П. Валіков, Д.Л. Коник, С.В. Мельник, М.В. Олійник, В.С. Костюк. Окремі аспекти міжсекторної взаємодії в Україні визначені Концепцією сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів (№ 1035-р від 21.11.2007).

Незважаючи на значимість і глибину згаданих наукових розробок, історично склалося так, що масштабні дослідження соціальної активності бізнесу та соціально-економічного значення громадських організацій здійснюються в основному зарубіжними вченими: М. Портером, М. Крамером, Ф. Котлером, Д. Гендерсоном, М. Ліборакіною, М. Лучко, О. Аузаном, Л. Саламоном, Б. Вейсбродом, Г. Анхеєром та ін. Слід також відмітити, що комплексні дослідження міжсекторного партнерства як інструменту реорганізації соціальної сфери сьогодні проводяться переважно поза економічною наукою: в соціології (Г.В. Задорожний, В.М. Якимець), державному управлінні (Н.В. Піроженко, Т.О. Бутирська), політології (А.С. Крупник), правознавстві (О.С. Автономов, В.В. Кравченко). Поодинокими є спроби міждисциплінарного підходу до вивчення цього явища (М.Ф. Замятіна, Н.Л. Хананашвілі).

Високий рівень усіх цих напрацювань є підґрунтям для розробки власне економічної концепції міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики, особливо в країні, де формування ринкової економіки ще триває. На часі - поглиблення вивчення можливостей міжсекторного партнерства в напрямку оптимізації суспільних витрат і витрат його учасників, дослідження його взаємозв'язку з соціальним та людським капіталом, а також розробка і систематизація способів реалізації його можливостей в умовах України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках держбюджетної теми "Західне Полісся: продуктивні сили, економіка, фінанси", затвердженої вченою радою Волинського національного університету ім. Лесі Українки (наказ Міністерства освіти і науки № 633 від 05.11.2002, номер державної реєстрації 0103U000657), де здобувачем досліджувались основні напрями, проблеми і перспективи розвитку соціальної політики у Волинській області.

Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-економічних засад і науково-методичних рекомендацій щодо впровадження й використання у державній та регіональній соціальній політиці України механізму міжсекторного партнерства.

Завдання дисертаційної роботи:

· простежити походження і з'ясувати сутність міжсекторного партнерства в контексті еволюції поглядів на соціальну політику;

· дослідити внутрішню структуру міжсекторного партнерства;

· розкрити економічний зміст міжсекторного партнерства через теоретико-економічне обґрунтування його значимості в соціальній політиці;

· визначити інституціональні та організаційні принципи застосування міжсекторного партнерства у соціальній політиці;

· виявити передумови запровадження міжсекторного партнерства у систему соціальної політики в одному з найбільш соціально проблемних регіонів України (Волинській області) шляхом вивчення особливостей функціонування основних суб'єктів соціальної політики у ньому та сучасного стану міжсекторного співробітництва на його теренах;

· встановити способи організації механізму міжсекторного партнерства в регіонах України з урахуванням досвіду зарубіжних країн;

· обґрунтувати систему заходів для покращення законодавчого регулювання міжсекторного партнерства в Україні з метою забезпечення повної реалізації його потенціалу у соціальній політиці нашої держави.

Об'єктом дослідження є міжсекторне партнерство як об'єктивно необхідний елемент системи соціальної політики в умовах ринкової економічної системи.

Предметом дослідження визначено особливості впровадження і використання міжсекторного партнерства у соціальній політиці України, зокрема, в недостатньо розвинутих і соціально проблемних її регіонах.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації становить критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце і роль соціальної сфери в економічній системі суспільства. Широке застосування в роботі отримали загальнонаукові методи дослідження: системний аналіз, діалектичний метод, прийоми абстрагування й узагальнення, індукції й дедукції. В процесі удосконалення системи критеріїв диференціації інституційних секторів суспільства використано метод типології. Пояснення економічної суті міжсекторного партнерства, розробка його інституційної структури і системи економіко-організаційних форм ґрунтується на інституціональному підході до пізнання економічних явищ. Оцінка діяльності основних суб'єктів соціальної політики Волинської області проводилась за результатами здійснених дисертантом анкетування й опитування експертів, формалізованого аналізу офіційних документів органів державної влади і місцевого самоврядування. Під час визначення напрямів практичної реалізації наукових засад міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики в регіонах України застосовано методи прогнозування, побудови логічних моделей, порівняльний підхід.

Інформаційною базою дослідження слугували зарубіжні й вітчизняні законодавчі акти, що регулюють функціонування соціальної сфери і реалізацію різних аспектів міжсекторного партнерства, статистичні дані, оперативна інформація підприємств і звітність громадських організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

· доведена необхідність включення вчення про міжсекторне партнерство як способу вирішення соціальних проблем у площину соціальної економіки і політики - на основі обґрунтування його ресурсоутворюючої і ресурсооптимізаційної природи, його нейтралізаційного впливу на негативні зовнішні ефекти, з'ясування його місця в системі таких категорій соціальної політики, як соціальний діалог, соціально-трудові відносини, соціальний і людський капітал, а також дослідження його інституційної структури та системи економіко-організаційних форм;

· розроблено цілісну організаційну модель регіонального міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики України, центральним елементом якої є фонд розвитку громади як найбільш ефективна його економіко-організаційна форма, що використовує набір інструментів для інфраструктурного забезпечення соціальної політики, визначальними серед яких є соціальне замовлення і соціальний грант, аутсорсінг корпоративної соціальної відповідальності та венчурна філантропія.

набули подальшого розвитку:

· категоріальний ряд, який характеризує міжсекторне партнерство: поряд із поняттям "міжсекторне партнерство", котре відображає формальний бік явища, що досліджується, обґрунтована необхідність вживання терміну "партнерство міжсекторної взаємодії", який точніше враховує його практичний зміст;

· система критеріїв диференціації інституційних секторів суспільства, в якій усунено неточності й суперечності, пов'язані з віднесенням конкретних організацій до певного сектору, та запроваджено їх (критеріїв) ієрархію;

· концепція корпоративної соціальної відповідальності, окремі ініціативи якої (зокрема, благодійність) вперше пропонується передавати в субпідряд спеціалізованим агенціям з метою відходу від стихійної практики реалізації цих ініціатив, що незначним чином сприяє розвитку соціальної сфери;

удосконалено:

· технологію державного соціального замовлення в регіонах України, яку оптимізовано шляхом розширення її предмету, врахування в процесі її реалізації необхідності активізації недержавних суб'єктів соціальної політики, а також підвищення ролі фінансових аспектів її здійснення;

· механізм правового регулювання міжсекторного партнерства в Україні: посилено регулятивну функцію його регіональних важелів, а також тих його інструментів, які відповідають за створення сприятливого адміністративного та податкового середовища для повнішого врахування можливостей міжсекторного партнерства у соціальній політиці.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі розкриті передумови для подальших економічних досліджень шляхів використання міжсекторного партнерства в соціальній політиці. Експертні висновки здобувача застосовувалися в ході реалізації чотирьох проектів соціального значення, здійснюваних громадськими організаціями у Волинській області у 2005-2007 pp. Підсумком найважливішого з них є створення основної економіко-організаційної форми міжсекторного партнерства у Волинській області - ВОГО "Фонд місцевого розвитку" (Акти впровадження від 5.09.2006 та від 21.03.2007, видані ВОГО "Фонд місцевого розвитку" і МГО "Асоціація захисту прав молоді Волині" відповідно). Рекомендації дисертанта були використані також під час реалізації проектів "Створення Громадської ради міжсекторного партнерства для вирішення соціальних проблем міста Луцька" і "Розвиток співпраці бізнесу та громадських організацій у Волинській області" (Акти впровадження відповідно від 20.03.2007 і від 27.03.2007, видані МГО "Асоціація захисту прав молоді Волині") та проекту "Вчимося проектному менеджменту задля налагодження ефективної співпраці з бізнесом" (Акт впровадження від 30.03.2007 р., виданий ВОГО "Фонд місцевого розвитку"). Крім того, одержані результати бралися до уваги під час розробки Програми економічного і соціального розвитку м. Луцька на 2007 рік (Акт впровадження від 03.04.2007, виданий Луцькою міською радою).

Особистий внесок здобувача. У дисертації відображено авторське бачення ролі і значення міжсекторного партнерства у здісненні соціальної політики з урахуванням особливостей розвитку України та її окремих областей. Положення наукової новизни, ідеї, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на 19 семінарах, форумах, тренінгах, круглих столах, науково-практичних конференціях різного рівня. Серед них: п'ять міжнародних, у т.ч. "Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації" (м. Луцьк, 2007 р.), "Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції" (пансіонат "Шацькі озера", 2005 р.); чотири всеукраїнських, у т.ч. "Соціально-економічні проблеми розвитку країн з транзитивною економікою" (м. Харків, 2007 р.), "Актуальні проблеми муніципального управління" (м. Київ, 2006 р.), "Впровадження політики міжсекторного партнерства на місцевому рівні" (с. Майське Дніпропетровської області, 2006 р.); десять регіональних, у т.ч. "Роль громадян, органів влади і організацій громадянського суспільства у вирішенні соціальних проблем Рівненщини" (м. Рівне, 2006 р.), "Бізнес та громада - шлях до партнерства" (м. Луцьк, 2005 р.), "Цільова еволюція кредитних спілок" (м. Івано-Франківськ, 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 6,7 д. а., (10 одноосібних): 1 публікація в колективній монографії, 3 статті в економічних наукових фахових виданнях (2 одноосібні), 2 статті в інших фахових виданнях, 5 тез у матеріалах наукових конференцій, 2 публікації в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Основний текст дисертації займає 187 сторінок і складається зі вступу, трьох розділів і висновків, включає 16 таблиць і 20 рисунків. Список використаних джерел із 285 найменувань розміщений на 29 сторінках, дев'ять додатків - на 40 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження міжсекторного партнерства як механізму реалізації соціальної політики" розроблено основні засади економічної концепції міжсекторного партнерства для його використання в системі управління соціальною сферою. Генезис міжсекторного партнерства об'єктивізований еволюційними модифікаціями концепції соціальної держави, які утверджують полісуб'єктність у соціальній політиці у відповідь на поглиблення і зростання різноманіття соціальних проблем у сучасному світі. Ці зміни разом із процесом соціалізації всіх сфер людської життєдіяльності наповнюють глибшим змістом соціальне партнерство, що, виникнувши історично як практичний спосіб вирішення протиріч між працею і капіталом, у сучасних умовах розширює межі свого предмету. Зміст нового механізму реалізації соціальної політики - міжсекторного соціального партнерства - складає системна взаємодія трьох суспільних секторів (державного, громадського та бізнес-сектору) з метою вирішення актуальних проблем соціального розвитку. Внутрішню структуру кожного сектору утворюють його організовані елементи - організації й установи. У розділі уточнено критерії, за якими диференціюють суспільні сектори, а також запроваджено їх (критеріїв) ієрархію. Ними є: мета діяльності (місія) організованих елементів (основний критерій); ступінь їх інтеграції у державні структури; схильність або не схильність до підприємницького ризику; орієнтація на максимізацію прибутку та спосіб його використання (суспільний чи приватний); частково - технологія діяльності, яка є специфічною тільки для організацій державного сектору.

Поряд із дефініцією "міжсекторне партнерство", яка постулює партнерство статусів, що, у свою чергу, часто не реалізується на практиці (зокрема, в системі соціально-трудових відносин), нами пропонується вживати термін "партнерство міжсекторної взаємодії", який відображає принцип партнерства дії, необхідний для забезпечення реального й ефективного стимулюючого впливу зусиль партнерів на соціальний розвиток. Це дозволило визначити співвідношення міжсекторного партнерства і поняття соціального діалогу: друге як акт комунікації (взаємного з'ясування позицій партнерів) є передумовою першого.

У розділі визначено чотири основні складові економічного значення міжсекторного партнерства в соціальній політиці. По-перше, воно забезпечує досягнення і спрямування у соціальну політику нових продуктивних комбінацій ресурсів та додаткових (порівняно з ситуацією поза партнерством) Паретто-покращень, усуваючи необхідність критичного вибору між виробництвом однаково необхідних благ соціального призначення. Вигоди соціальних партнерів у результаті таких комбінацій носять взаємний характер. Натомість виробництво соціальних благ кожним із секторів окремо є безперспективним через виробничі обмеження кожного сектору, що роблять цей процес неефективним або недоцільним з економічної чи соціальної точок зору. З цих же міркувань безперспективною є й міжсекторна конкуренція.

По-друге, міжсекторне партнерство позиціонується як найбільш прийнятний з можливих механізмів нейтралізації (інтерналізації) негативних зовнішніх ефектів (екстерналій), породжених діяльністю суб'єктів, найбільше схильних до їх виробництва і неготових (нездатних) їх нейтралізувати. Воно уможливлює добровільну участь останніх в інтерналізаційних процесах, а також вирішує проблему додаткових екстерналій, які породжуються недосконалістю інших способів їх нейтралізації.

По-третє, через свою ресурсоутворюючу природу міжсекторне партнерство є однією з форм соціального капіталу, яка втілюється у механізмах мобілізації ресурсів для потреб соціальної сфери. Крім того, воно визначальне і як власне ресурс соціального капіталу, найперше, на індивідуальному й організаційному рівнях останнього, оскільки саме особистості та організації визначають конструкцію міжсекторного партнерства й є виразниками міжсекторної солідарності. Цей унікальний ресурс використовується ними для досягнення своєї приватної вигоди в межах партнерства, яке є взаємокорисним для його учасників за визначенням.

По-четверте, міжсекторне партнерство розуміється нами як головний чинник зростання людського капіталу. Це проявляється в опосередкованому процесом соціального розвитку позитивному впливові міжсекторного партнерства на всі основні елементи людського капіталу, а також в безпосередньому його впливові - на розвиток навичок соціального самозахисту та самодопомоги непрацездатних і малозабезпечених осіб як одного з малодосліджених активів людського капіталу.

Партнерство міжсекторної взаємодії як економічна взаємодія здійснюється відповідно до соціальних норм і правил. Тому розробка його інституціональних засад є невід'ємною частиною його економічного дослідження. Міжсекторне партнерство відбувається в інституційному середовищі, заданому діалектичною єдністю процесів соціалізації економічної сфери та раціоналізації соціальної дійсності. Під їх впливом формується його інституційна структура, яку утворюють інститути-норми, що поділяються на зовнішні і внутрішні, та інститути-субмеханізми, що диференціюються залежно від виконуваних ними функцій як комбінаційні та оптимізаційні. Зовнішні норми інституційної структури становлять основні елементи конституції ринку. Необхідність використання цих елементів зумовлена імперативом раціоналізації соціальної дійсності й є відображенням важливого методологічного принципу інституціональної економіки - економічного імперіалізму. Основою для побудови системи внутрішніх норм та інститутів-субмеханізмів міжсекторного партнерства стали особливості основних принципів та процедурних елементів взаємодії органів державної влади і громадських організацій, розроблених зарубіжними вченими, які з урахуванням положень інституціональної теорії поширено нами на весь загал учасників міжсекторної взаємодії.

Внутрішні норми інституційної структури міжсекторного партнерства безпосередньо впорядковують взаємодію партнерів. Серед них ми виділили: інститут цільової програми; інститут конкуренції; інститут експертизи; інститут контрактації. Інституційні субмеханізми міжсекторного партнерства забезпечують реалізацію його зовнішніх та внутрішніх норм. В структурі комбінаційних субмеханізмів міжсекторного партнерства породжується синергетичний ефект від сполучення ресурсів агентів взаємодії. Це - механізм соціального замовлення; державні і муніципальні гранти; громадські слухання; інститут легального лобізму; ініціативи корпоративної соціальної відповідальності. Особливістю оптимізаційних субмеханізмів є здатність сприяти найкращій ресурсній комбінації, або каталізувати її синергетичний ефект. Їх поділяємо на формальні, зафіксовані у правових актах, та неформальні, представлені нормами суспільної етики й моралі.

Інститути-норми й інститути-субмеханізми міжсекторного партнерства задають рамки для розвитку його економіко-організаційних форм. Виділено дві їх сукупності: бінарні й інтегральні. Перші будуються на двокомпонентних комбінаціях партнерів, другі - на пропорційній участі їх усіх. Ці форми можуть бути взаємоконверсійними. Серед них найскладнішою і найбільш дієвою формою є фонд розвитку громади, що передбачає створення в певному територіальному утворенні специфічної інституції - для підтримки соціальних проектів через акумулювання і раціональне використання переважно місцевих ресурсів за участю органів влади, бізнесових і громадських організацій. Її виняткова результативність визначена тим, що вона - єдина серед форм міжсекторного партнерства - реалізується у строгій відповідності до всіх внутрішніх норм його інституційної структури і застосовує більшість його комбінаційних й оптимізаційних субмеханізмів. У розділі підкреслюється першочерговість не стільки територіальної, скільки соціальної зосередженості ефекту дії фонду. Саме така зосередженість перетворює цей ефект в клубне благо й є умовою ресурсної економії.

Попри усталеність більшості своїх організаційних форм, міжсекторне партнерство не обмежується ними й здатне набувати різної конфігурації і ступеня організації - залежно від поставлених цілей. Природа цих форм пояснюється нами крізь призму теорії ігор. Основна теза цього пояснення полягає в тому, що для досягнення кращого результату організації всіх суспільних секторів повинні організовуватися для спільних дій.

У другому розділі "Аналіз діяльності основних суб'єктів соціальної політики у Волинській області" здійснено аналіз кількісних і якісних аспектів діяльності основних суб'єктів соціальної політики в одному з найбільш соціально проблемних регіонів України. Зосередження уваги дисертанта на регіональному вимірі аналізу зумовлене необхідністю повного врахування регіональних особливостей в соціально-економічному розвитку нашої країни. Вибір Волинської області для аналізу об'єктивізований тим, що її проблемність у соціальному відношенні визнана більшістю авторитетних вчених. Інтерес дисертанта до цього регіону також пояснюється вкрай малою кількістю досліджень про стимулювання розвитку міжсекторного партнерства на Волині.

У розділі визначено особливості соціальної політики органів державної влади й місцевого самоврядування, соціальних ініціатив бізнесу, тенденції у соціально значимій діяльності третього сектору в регіоні, а також охарактеризовано діючі на Волині міжсекторні коаліції. Здійснений нами аналіз вказує на неминучість і реальну необхідність об'єднання зусиль основних суб'єктів соціальної політики, активізації їх співпраці для вирішення соціальних проблем Волинського регіону, а також дає можливість простежити чинники, що заважають налагодженню цієї співпраці.

Оцінку роботи органів державної влади й місцевого самоврядування у соціальній сфері Волинської області у розділі здійснено з урахуванням стану вирішення й гостроти основних соціальних проблем регіону. Ця оцінка проводилася на основі опитування експертної групи у складі фахівців з питань державної соціальної політики, а також контент-аналізу офіційних документів державних органів і установ. В ході дослідження визначено, що державні соціальні зусилля та їх якість є недостатніми для забезпечення населення області необхідними обсягом і якістю соціальних послуг. Така ситуація зумовлена недоліками у фінансуванні соціальної сфери (низьким рівнем фінансування її окремих галузей і програм розвитку, неоптимальною економічною структурою видатків бюджету області тощо), порушеннями діючого законодавства і несумлінністю відповідальних осіб, а також поганим кадровим забезпеченням цієї сфери. Вказані причини соціальної проблемності Волині доповнює домінуюча орієнтація державних соціальних служб регіону на боротьбу з наслідками, а не з причинами соціальних проблем, що свідчить про низьку готовність і здатність цих служб використовувати інноваційні підходи у соціальній політиці.

Таку готовність і здатність демонструють окремі громадські організації у Волинській області, приклади і результати діяльності яких описуються у розділі. Вони, а також позиція опитаних нами експертів другої групи у складі фахівців з питань діяльності третього сектору свідчать про те, що останній може пом'якшувати гостроту соціальних проблем регіону. А широке використання ним праці волонтерів здатне компенсувати кадрові недоліки в реалізації соціальних напрямів державного управління. Разом з тим, попри велику кількість громадських об'єднань, сучасний стан третього сектору в регіоні оцінюється критично. Адже незначною є частка реально діючих соціально орієнтованих громадських організацій. Характерною рисою третього сектору Волині також є його непропорційна територіальна структура. Крім того, соціальна політика громадських організацій в області не відіграє значної ролі через те, що здійснювані ними заходи в основному носять аматорський і спорадичний характер. Серед причин цієї ситуації визначено їх слабкий організаційний розвиток, недостатню диверсифікацію джерел їх фінансування, неналежне врахування ними місцевих ресурсних джерел. міжсекторний партнерство держава бізнесовий

У розділі з'ясовано, що фінансово підтримати державні і, особливо, громадські соціальні ініціативи в регіоні готові бізнес-організації. Особливості соціальної політики цих організацій проаналізовано на прикладі їх благодійної діяльності - найбільш популярної форми соціальної активності бізнесу в Україні. Характерно, що бізнес Волині негативно сприймає думку про можливість примноження прибутку через соціальну активність і неготовий відкрито про неї звітувати. Це можна пояснити інертністю інституційного середовища суспільного розвитку, сформованого дією QWERTY-ефекту і значним впливом історичного фактору, які зумовлюють стереотипне антагоністичне ставлення населення до бізнесу і заможних представників соціуму. Разом з тим, саме цей вплив визначає значну поширеність благодійності в Україні, яку необхідно врахувати у процесі впровадження міжсекторного партнерства в структуру соціальної політики.

Результати опитування третьої експертної групи у складі керівників підприємств і фірм та підприємців регіону засвідчили, що попри ініціативність волинських благодійників їх ресурси є недостатніми для системної й ефективної благодійності. Натомість найпоширенішою є стихійна благодійність, що проявляється одноразовими акціями і не ставить за мету отримання ні довгострокового соціального ефекту, ні бізнес-переваг. Основним чинником стримування благодійних ініціатив є відсутність гарантії цільового використання наданої допомоги. Відзначено слабкість законодавчих стимулів благодійної діяльності, а також деяку схильність до адміністративних методів стимулювання соціальної активності бізнесу з боку влади. Натомість благодійники надають перевагу партнерству з громадськими організаціями, проте його розвиток на довгострокових засадах неможливий через організаційну слабкість останніх. Йому не сприяє відсутність налагоджених каналів взаємозв'язку між партнерами і надмірне емоційне забарвлення благодійних ініціатив. Значний благодійний потенціал бізнесу на Волині і встановлені в ході експертного опитування особливості його соціальної політики підтверджують наведені в розділі позитивні приклади філантропічної активності місцевих фінансових установ.

Серед існуючих форм міжсекторного партнерства у Волинській області найбільше значення має конкурс проектів програм, розроблених громадськими організаціями (державне соціальне замовлення), який щорічно проводиться з ініціативи державних структур, відповідальних за реалізацію молодіжної політики в регіоні. Здійснений нами аналіз результатів конкурсів за підсумками останніх років демонструє номінальне збільшення обсягів фінансування проектів громадських організацій. Проте знаково, що середня сума підтримки одного проекту є незначною порівняно з іншими областями України. Підрахована нами за даними організаторів конкурсів середня ефективність цих проектів теж є неоднозначною. З цих міркувань їх реалізація може не мати значного впливу на розвиток соціальної сфери, зумовлюючи поверховий і короткочасний соціальний ефект. Крім того, відмічена невиправдано мала роль фінансової оцінки громадських пропозицій у конкурсній процедурі, а також неповна відповідність пріоритетів конкурсів актуальним у регіоні соціальним проблемам. Адже як кількісно, так і за змістом вони практично відтворюють пріоритети всеукраїнського конкурсу проектів програм громадських організацій, що проводиться профільним міністерством.

У розділі акцентується, що регіональні тенденції в діяльності суб'єктів соціальної політики на Волині є відображенням національних особливостей їх розвитку, що робить подальші пропозиції дисертанта актуальними в загальноукраїнському масштабі, незважаючи на їх регіональну зосередженість.

У третьому розділі "Шляхи розвитку міжсекторного партнерства в Україні та в її регіонах з урахуванням досвіду зарубіжних країн" нами сформульовано практичні рекомендації організаційного та правового характеру щодо впровадження міжсекторного партнерства в соціальну політику регіонів України. При цьому бралися до уваги релевантні аспекти зарубіжного досвіду здійснення міжсекторного партнерства у контексті потреб соціальної політики.

У якості ключового елементу механізму міжсекторного партнерства в Україні та її регіонах (у т.ч. у Волинській області) пропонується модель фондів розвитку громади. Організації такого роду через невисокий ступінь розвитку міжсекторного партнерства на Волині рекомендується сформувати найперше у найбільших містах області. Зважаючи на потреби регіону, пропонується визначити два основних напрями діяльності фондів розвитку громади: підтримка благодійних ініціатив місцевого бізнесу і зміцнення організаційного потенціалу громадських організацій. Формування фондів розвитку громади пропонується здійснювати у три етапи, які визначатимуть способи і масштаби реалізації кожного з указаних напрямів їх діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Модель розвитку міжсекторного партнерства в регіонах України

У діяльності фондів розвитку громади особливе місце належить соціальному замовленню і гранту. На основі синтезу зарубіжного і вітчизняного досвіду їх реалізації пропонуються способи удосконалення їх технології, основні з яких передбачають: чітке розмежування механізмів соціального замовлення і гранту відповідно як конкурсу виконавців соціальних проектів та як конкурсу самих проектів і перебудови першого на засадах аутсорсінгу; розширення предмету соціального замовлення і гранту за рахунок об'єктів соціальної інфраструктури (сьогодні воно спрямоване лише на окремі верстви населення); розширення спектру замовників соціального замовлення за рахунок фондів розвитку громади; поглиблення диференціації етапів алгоритму соціального замовлення і гранту за виконавцями; пріоритет внутрішньої оцінки якості виконання проектів через неможливість уникнення суб'єктивності зовнішнього аудитора; обов'язковість винагороди виконавця соціального замовлення; удосконалення методики фінансової оцінки проектів шляхом використання, зокрема, показника "соціальної рентабельності" (), що розраховується як:

- якщо витрати регулярні

- якщо витрати одноразові.

де - грошовий еквівалент отриманого соціального ефекту у період , - дисконтна ставка,

- процентний фактор теперішньої вартості для у період ,

- кількість періодів часу,

- величина витрат у період .

Виявлену дисертантом недостатність ресурсів волинських благодійників для самостійного здійснення ними стратегічної благодійності підтверджує аналіз зарубіжного досвіду управління корпоративною соціальною відповідальністю, який засвідчив, що через об'єктивну функціональну другорядність благодійної діяльності для кожної бізнесової структури алокація ресурсів на цьому напрямку може не збільшити, а навпаки - зменшити ефективність основного виробництва. Водночас складність процесу управління соціальною відповідальністю обумовлює збільшення трансакційних витрат і витрат, пов'язаних із залученням додаткових факторних ресурсів. Це послаблює стимули практикувати стратегічні підходи до благодійності або займатися нею взагалі, позбавляючи соціальну сферу потенційно значних засобів для розвитку. З метою зменшення альтернативної вартості використання благодійниками ресурсів, які спрямовуються ними у соціальну сферу, дисертант висуває пропозицію про аутсорсінг благодійної діяльності. У розділі обґрунтовуються масштаби і способи його здійснення фондами розвитку громади. Значний потенціал аутсорсінгу благодійних аспектів корпоративної соціальної відповідальності міститься передусім у повній і частковій його формах. Такий аутсорсінг може бути елементом більш складної аутсорсінгової взаємодії, яка передбачає передачу стороннім агентам (насамперед фондам розвитку громади) також інших ініціатив корпоративної соціальної відповідальності.

Адаптація фондами розвитку громади венчурних технологій не тільки зміцнить організаційний потенціал громадських структур у Волинському регіоні, але й призведе до збільшення кількості серед них таких, що мають соціальний профіль діяльності. Венчурні ініціативи фондів розвитку громади пропонується реалізовувати відповідно до стандартної схеми, яка детально описується у розділі на основі аналізу зарубіжного досвіду. Вона передбачає формування фондом портфелю громадських організацій за визначеними критеріями і застосування щодо них цільових заходів за участю широкого кола залучених експертів. Слід розглянути можливості використання у цьому процесі об'єктів незавершеного будівництва у Волинській області і створення на цій основі інкубаційних структур, діяльністю яких опікуватимуться фонди. Їх завдання - через зміцнення організаційного потенціалу організацій третього сектору культивувати сильних партнерів для бізнесу у справі благодійності. Фонди розвитку громади можуть здійснювати торгівлю такими організаціями, пропонуючи бізнесу співпрацю з ними на стадії завершення венчурного процесу, а виторг - знову-таки спрямовувати на свої потреби. В умовах сусідства Волині з ЄС для ресурсного забезпечення механізму венчурної філантропії рекомендується використати транскордонні та інші ініціативи, передбачені програмами Інструменту Європейського Сусідства та Партнерства.

Корекція системи правового регулювання міжсекторного партнерства є необхідною умовою реалізації його економіко-організаційної моделі. У цьому контексті та в світлі наших попередніх міркувань пропозиції дисертанта у розділі спрямовані: 1) на створення законодавчих передумов активізації соціальної політики громадських організацій шляхом фіксації переліку конкретних дозволених видів їх діяльності та уніфікації режиму оподаткування (звільнення від нього) всього їх загалу за умови відповідності їх профілю такому переліку; делегування низки державних соціальних функцій у громадський сектор із передачею громадським організаціям частини державного майна і поширенням звільнення від сплати ПДВ на операції з передачі об'єктів будь-якої форми власності на баланс громадської організації; встановлення пріоритету громадських організацій як аутсорсерів у соціальному замовленні; 2) на посилення законодавчих стимулів благодійної діяльності (і місцевої філантропії зокрема) шляхом диференціації меж суми благодійного внеску, здійснення якого приносить благодійникові податкові преференції, з урахуванням пріоритетності благодійних внесків у місцеві соціальні заклади; запровадження можливості представників бізнесу самостійно визначати сферу використання сплачених ними податків, зокрема тих, що надходять до місцевих бюджетів; обмеження здійснення благодійних внесків до державних установ і організацій, якщо вони використовуються не в партнерстві з відповідною громадською організацією; 3) на законодавче закріплення можливості створення фондів розвитку громади як особливого виду юридичних осіб - комунітарних структур, а також закріплення їх статусу як замовників державного замовлення у соціальній сфері; 4) на законодавче визначення соціального гранту; 5) на усунення фрагментарності й обтічності формулювань типової регіональної програми міжсекторного партнерства і поширення практики прийняття таких програм у всіх регіонах України.

Висновки

В ході дисертаційного дослідження здійснено вирішення актуальної науково-прикладної проблеми, що полягає в теоретичному та методичному обґрунтуванні доцільності й необхідності впровадження у соціальну політику України механізму міжсекторного партнерства, який дозволяє підвищити соціальну й економічну результативність здійснюваних в її межах зусиль. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Діалектика розвитку соціальної політики і нові соціальні виклики людству у XXI ст. спричинили виникнення новочасного механізму її реалізації - міжсекторного партнерства, яке являє собою постійну і взаємовигідну взаємодію трьох суспільних секторів (держави, громадських організацій та бізнесу) з метою вирішення актуальних проблем функціонування соціальної сфери через формування недосяжних раніше продуктивних комбінацій ресурсів (Паретто-поліпшень), а також створення передумов для добровільної й мотивованої участі творців негативних зовнішніх ефектів у процесі їх нейтралізації.

2. Первинними ланками кожного сектору є його організовані елементи - організації та установи. Визначення змісту й характеру взаємозалежності критеріїв зарахування цих елементів до того чи іншого сектору займає важливе місце в дослідженні внутрішньої структури міжсекторного партнерства. Основним із таких критеріїв є місія діяльності організованих елементів сектору, додатковими - ступінь їх інтеграції у державні структури, схильність або несхильність до підприємницького ризику, орієнтація на максимізацію прибутку та спосіб його використання (суспільний чи приватний), а також технологія діяльності організацій.

3. Економічний зміст міжсекторного партнерства зумовлений його ресурсоутворюючою функцією у соціальній політиці; його пригнічувальним впливом на негативні екстерналії, що породжені системою ринкового господарювання і суспільного вибору; його спорідненістю з феноменом соціального капіталу (міжсекторне партнерство є однією з найбільш результативних форм останнього); його визначальною роллю у формуванні людського капіталу, що проявляється через розвиток всіх активів цього капіталу, особливо - навичок самодопомоги й самообслуговування у представників соціально незахищених верств населення.

4. Інституціональні принципи використання економічних переваг міжсекторного партнерства у соціальній політиці ґрунтуються на врахуванні особливостей інституційного середовища реалізації цих переваг, а також на визначенні сутності і послідовності елементів його інституційної структури. Перше формують у своїй єдності процеси соціалізації економічної сфери та раціоналізації соціальної дійсності. Їх спрямовуючий вплив єднає в цілісну систему зовнішні та внутрішні інститути-норми й інститути-субмеханізми міжсекторного партнерства, що становлять в сукупності його інституційну структуру. Її зовнішні норми - це загальні засади функціонування ринкової економіки. Внутрішні норми - конкретні правила та процедури здійснення міжсекторного партнерства. Інституційні субмеханізми міжсекторної взаємодії забезпечують реалізацію її зовнішніх та внутрішніх норм. Вони або безпосередньо утворюють синергетичний ефект від сполучення ресурсів агентів взаємодії, або сприяють найкращій із можливих таких ресурсних комбінацій.

5. Організаційні принципи використання потенціалу міжсекторного партнерства у соціальній політиці задані його інституціональними особливостями. Вони ґрунтуються на об'єктивному існуванні двох сукупностей економіко-організаційних форм міжсекторного партнерства: бінарних та інтегральних. Бінарні форми - це співпраця двох із учасників міжсекторного партнерства: громадських організацій і держави; держави і бізнесу; бізнесу і громадських організацій. Другі - організаційно складніші і вимагають участі функціонерів кожного сектору. Інституціональна зумовленість цих форм витікає з положень теорії ігор: для досягнення оптимального результату не існує альтернативи об'єднання зусиль цих функціонерів для спільних дій.