Формування рівноваги агропромислового комплексу в умовах ринкової трансформації економіки України

Ці причинно-наслідкові зв'язки негативно вплинули і знизили рівень харчування людей, який відстає навіть від науково обгрунтованих мінімальних фізіологічних норм споживання продуктів харчування, які вважають необхідними з урахуванням кризового стану в економіці та фактичного рівня споживання, що склався у зв'язку з цим. У порівнянні з оптимальною нормою в 1995 р. тільки споживання хліба і хлібопродуктів перевищувало цю норму на 11,3%, а рівень споживання мяса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, олії, овочів та баштанних, фруктів та ягід не досягав оптимальної норми споживання відповідно на 53; 39,5; 12,1; 24,3 і 62,1%.

Досліджуючи структурні зрушення в агропромисловому виробництві четвертого розділу вдалося з'ясувати, що деформованість структури матеріально-технічної бази є головним фактором, який зумовив високі витрати початкових трансформаційних перетворень. В результаті проведених досліджень були встановлені фундаментальні факти, які в умовах переходу до ринку набувають важливого теоретико-методологічного і практичного значення. Так, якщо за останні 55 років матеріально-технічна база сільського господарства зросла за рахунок збільшення тракторів у 4,3 рази, комбайнів зернозбиральних - у 3 рази, то урожайність зернових зросла у 2 рази, а виробництво зернових на душу населення зросло лише на 2%. Потреба сільського господарства в інвестиціях для ліквідації протягом 10 років наявних диспропорцій в розвитку матеріально-технічної бази складає 147 млрд.дол.

Приведені дані свідчать про те, що суттєвою умовою забезпечення якісного результату і рівноваги є комплексне, гармонійне поєднання всіх елементів системи землеробства. Виявлено, що ефективність матеріально-технічної бази агропромислової системи залежить перш за все від ступеня активного випливу на біологічне середовище, найбільш повної реалізації його потенційної продуктивності через оптимізацію рівноваги між факторами економічної продуктивності і біологічними факторами. На основі проведеного дослідження робиться висновок, що невдачі, диспропорції в забезпеченні стабільної урожайності сільськогосподарських культур мають в своїй основі пряме і опосередковане ігнорування, а нерідко і незнання вимог природних законів землеробства (закону мінімуму, оптимуму і максимуму, закону сукупної дії факторів життя рослин та ін.), їх взаємодії з рівновагою.

У подальших дослідженнях виявлено, що об'єктивні процеси проявляються в необхідній вимозі ліквідації диспропорціональності в розвитку сільського господарства і галузей промисловості, які задовольняють його виробничо-технічні потреби, а також галузей, поєднаних з переробкою сільськогосподарської продукції, її транспортуванням, зберіганням і збутом. Результати досліджень дозволили узагальнити, що Україна підійшла у своєму розвитку до такої межі, коли дальше економічне зростання, а отже, і дальше збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції всіма формами господарювання стає нераціональним і збитковим із-за низького рівня виробничих потужностей ІІІ сфери агропромислового виробництва. Це - заготівля, зберігання, переробка сільськогосподарської продукції і доставляння кінцевої продукції до конкретного споживача. При цьому доведено, що необхідна радикальна трансформація інвестицій у розвиток галузей заготівлі, зберігання, переробки і комплексу маркетингу.

Досліджуючи напрями оптимізації регіональних і міжгалузевих пропорцій агропромислового виробництва дисертант підкреслює, що рівновага між галузями, підгалузями, крупними комплексами повинна визначатися взаємозв'язаною кількісною і якісною оцінкою сукупності факторів: людських ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, води, транспорту та ін. У зв'язку з цим, на думку дисертанта, до засобівструктурних зрушень, які лежать в основі прийняття рішень щодо раціоналізації виробництв, становлення рівноваги і вибору пропорцій між факторами, відносяться такі: 1) збалансований і комплексний розвиток виробництва; 2) поглиблення суспільного поділу праці; 3) наближення відповідних галузей до джерел сировини; 4) вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку; 5) раціоналізація територіальної організації економіки; 6) використання переваг міжнародного поділу праці в національних інтересах. До загальних факторів становлення рівноваги відносяться: 1) використання природних ресурсів; 2) рівень розвитку техніки і технологій; 3) економічне призначення готової продукції і сегментація ринків її споживання; 4) транспортабельність сировини і продукції; 5) водопостачання; 6) матеріаломісткість; 7) енергомісткість; 8) трудомісткість. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що під регіональною системою факторів розуміється взаємопоєднана, взаємозумовлена у виробничому процесі інтегрована сукупність соціальних, культурних, економічних, природних ресурсів і умов, які визначають збалансованість між витратами і результатами виробництва, раціональність регіонального поділу праці, оптимізацію пропорціонально-компонентного поєднання виробництв, умови раціоналізації територіальної організації економіки, розвиток всіх соціально-економічних процесів (див. Рис.2). Приведені на Рис.2. результати досліджень дозволяють зробити висновок, що головним спонукальним фактором є фактор природно-господарської стабільності.

Цей фактор займає важливе місце у схемі, а також визначає повною мірою проблеми формування економічних відносин в агропромисловій системі. Встановлено, що фактор природно-господарської стабільності визначає оптимальну рівновагу між кінцевим результатом і витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. В подальших дослідженнях вдалося з'ясувати, що для виявлення напрямів оптимізації регіональних і міжгалузевих пропорцій має дослідження пропорціональності питомих ваг структурних компонентів економічної системи і втіленої в останній максимальної структурної багатоманітності. Така пропорціональність має свою кількісну оцінку в пропорції секторів народного господарства - 62:38. Це суть співвідношення між приватним і усуспільненим рівнем у всіх секторах і сферах життя, яке визначає оптимальну рівновагу економічної системи. Встановлено, що дана пропорція є універсальною

Рис.2. Схема збалансованих взаємозв'язків регіональної системи факторів

для всієї природи в масштабі всіх структурних порядків об'єктивного світу і виражає об'єктивну направленість закону пропорціональності. Вона виражає концептуальні орієнтири трансформації структури економіки до ринкових відносин. В основі лежить потужна творча компонента суспільного організму, базою якої є животворяща сила індивідуальних господарств, функціонуючих на особистому інтересі і зацікавленності.

Досягнення цієї оптимальної рівноваги між державним і приватним секторами забезпечує структурно-функціональну гармонію, а отже, максимальну ефективність дій всіх учасників інноваційного процесу. Критерієм є такі ознаки інновацій, як збільшення віддачі від масштабу і зростання відношення частки капіталу до частки праці у виробництві продукту при проходженні золотого перетину. Цим перетином є пропорціональність між часткою праці і часткою капіталу у виробництві продукції, яка кількісно оцінюється як 0,3:0,7.

Доведено, що на інтегрованому рівні рівновага регіональної економіки досягається шляхом формування оптимальної рівноваги між промисловим і сільськогосподарським виробництвом. На промисловість приходиться 3/4 загального обсягу сукупної промислової і сільськогосподарської продукції України. Однак окремі області суттєво відрізняються за рівнем машинного виробництва (коефіцієнт технізації). Коефіцієнти технізації областей характеризують пропорції між промисловістю і сільським господарством. Вони визначалися за формулою:

К_Т = (Q - Q _С/Г ) :Q , (6)

де Q - сукупний суспільний продукт; Q_С/Г - валова продукція сільського господарства. На основі аналізу даних зроблено висновок про те, що у всіх областях, за виключенням Вінницької, Волинської, Миколаївської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Херсонської, Черкаської, Чернівецької, за період 1975-1995рр. відбулося зростання питомої ваги сільського господарства. Особливо в областях з високим рівнем технізації: Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській та деяких інших, цю трансформацію пропорцій можна віднести до прогресивних зрушень, тому що в даних областях вони ведуть до пом'якшення гіпертрофії, диспропорціональності, підвищують ефективність комплексного розвитку на основі розвитку різних форм власності. Разом з тим структурні зрушення у пропорціях між промисловістю і сільським господарством слід оцінювати в тісному зв'язку з ціноутворенням, зростанням продуктивності праці, ефективністю міжрегіональних зв'язків постачання продукції аграрного сектору. В аналізі динаміки пропорцій економіки областей важливе значення мають структурні зрушення по галузях, які забезпечують науково-технічний прогрес.

Для вирішення цього питання була проведена серія розрахунків лінійних коефіцієнтів структурних зрушень за галузями, які забезпечують науково-технічний прогрес в динаміці областей України. Аналіз і оцінка динаміки коефіцієнтів структурних зрушень проведені за сукупністю чотирьох галузей: машинобудування; хімія і нафтохімія; електроенергетика; промисловість будматеріалів, які в значній мірі визначають науково-технічний прогрес. Було виявлено середню інтенсивність змін в регіональних пропорціях з 1975р. до 1995р. (див. Табл.1.). Так, до областей України з найбільш високим значенням коефіцієнта структурних зрушень відносяться Тернопільська, Хмельницька, Рівненська, Закарпатська, Чернігівська, та інші. В цих областях як свідчать дані після 1980р. в галузях, які забезпечують науково-технічний прогрес, різко зросла питома вага промислово-виробничого потенціалу.

В шести областях інтенсивність структурних зрушень має дуже низьке значення коефіцієнту структурних зрушень. Це найбільш розвинуті у промисловому відношенні області України: Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська, Миколаївська, Полтавська. До 1995р. для цих областей за сукупністю галузей машинобудування, хімії і нафтохімії, електроенергетики, промисловості будматеріалів була характерною стабільність питомої ваги промислово-виробничого персоналу. При цьому вдалося з'ясувати, що між районами і областями завжди існують особливості в рівнях економічного і соціального розвитку, які зумовлені дією об'єктивних факторів: відмінністю трудових, матеріальних, природних ресурсів, особливістю історичного розвитку

Таблиця 1. Структурні зрушення за галузями, які забезпечують науково-технічний прогрес в динаміці областей України.

Таким чином, оцінка рівнів компонентно-пропорціонального розвитку України дала можливість встановити, що чим вище значення коефіцієнта структурних зрушень, тим більш розвинена в регіоні важка промисловість, а отже і вищий рівень його промислового розвитку.

Сьогодні, як свідчать отримані результати дослідження, трансформація економіки України до ринку викликала об'єктивну необхідність раціоналізації пропорцій між важкою і легкою та харчовою промисловістю, між промисловістю і сільським господарством, між рослинництвом і тваринництвом в бік оптимізації регіональних, міжгалузевих і галузевих пропорцій. В дуже значній мірі ці об'єктивні структурні зрушення відбуваються в Луганському, Донецькому, Дніпропетровському, Запорізькому, Харківському регіонах де, наприклад, структурні зрушення між важкою промисловістю і легкою й харчовою промисловістю відбуваються на користь останніх. Так, галузі важкої промисловості порівняно з минулими роками скоротилися до 50%.

В п'ятому розділі дисертації досліджується вдосконалення економічного механізму формування рівноваги агропромислового виробництва і показано, що трансформація аграрного сектору до ринку на порядок денний ставить проблему гуманізації рівноваги і збалансованості. Гуманізація рівноваги і збалансованності означає сукупність людських дій, що спрямовані на створення матеріальних умов, необхідних для задоволення людських потреб, реалізується у принципі: виробляти те, що необхідно людині, а не продавати те, що виробляється. Аналіз і оцінка дослідженої проблеми виявили основні напрями гуманізації рівноваги і збалансованості: 1.Формування умов для самоутвердження, самовираження особи, виявлення творчих здібностей людини. 2. Активізація стимулів, мотивів для прояву творчих сил людини в загальній системі цінностей суспільства і особистості. 3. Зростання інвестицій у людину. 4.Реалізація посилення ролі соціальних і екологічних характеристик до машин і технологій. 5.Оптимізація співвідношення між інтересами особистих господарств і колективних підприємств.

У реферованій роботі відмічається, що проведення радикальної аграрної реформи, створення ринкових засад господарювання, досягнення збалансованого і стабільного розвитку АПК залежить від того, наскільки економічно обгрунтовані пропорції між нагромадженням і споживанням в цій сфері народного господарства. Дисертант підкреслює, що у подальших дослідженнях вдалося виявити, що на процес раціоналізації пропорцій між нагромадженням і споживанням сильно впливають такі взаємодіючі інтенсивні економічні фактори, як загальна продуктивність праці, фондовіддача, собівартість, корисність матеріальних і духовних благ. З метою вирішення цього питання був проведений аналіз статистичних даних. Було виявлено, що в результаті неефективного використання основних фондів колективних господарств втрати чистого доходу за 1965-1990рр. дорівнюють балансовій вартості функціонуючих робочих машин і обладнання.

На основі подальших досліджень вдалося зробити висновок, що величина фондів нагромадження і споживання в аграрному секторі, як і в інших галузях народного господарства, безпосередньо зв'язана з рівнем економічного розвитку господарств, з обсягом і темпами приросту валового доходу. Неухильне зростання останнього створює матеріальну основу для збільшення і нагромадження і споживання.

В трансформаційний період до ринкових відносин відбуваються істотні зміни у формах власності і господарювання. Це зумовлює трансформацію системи управління, зміну характеру економічних відносин між виробниками і споживачами. Центральною ланкою в структурі управління виробничою діяльністю в цих умовах стає маркетинг. У зв'язку з цим в дисертації висувається і аргументується положення про те, що оптимізація міжгосподарських зв'язків становлення сучасної маркетингової системи може відбуватися шляхом трансформації існуючих районних сервісних, ремонтно-транспортних підприємств, за участю КСП і визначення оптимального обсягу землі. В результаті створюються міжгосподарські машино-технологічні компанії у вигляді акціонерного товариства на базі залучених на основі кредитів або інвестицій засобів праці. При цьому отримані результати дослідження виявили, що головними факторами оптимальної організації ресурсно-технічного забезпечення цільових регіональних програм за рахунок інвестицій є : 1) проведення комплексу маркетингу; 2) підготовка бізнес-плану; 3) освоєння інвестицій за скоординованою інвестиційною програмою під регіональні гарантії облдержадміністрації; 4) засоби праці МТС передаються на її баланс, а МТЗ залишаються на балансі корпорації і експлуатуються в структурі МТЗ, або передаються МТС, або продаються сільгоспвиробникам на лізинговій основі.

У шостому розділі роботи відмічається, що сьогодні відсутні ефективні механізми реалізації особливостей і перспектив регіонального соціального розвитку. В сучасних умовах необхідна диференційована політика економічного і соціального розвитку регіонів в єдиному народногосподарському комплексі. Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що в майбутній концепції добробуту людей в Україні необхідно приділити першочергову увагу соціально-економічній конкретизації : 1) досягнення людського якісного стандарту добробуту в цілому, рівня життя, споживання, трудової і соціальної активності працюючих, умов розвитку особистості; 2) гранично допустимих масштабів диференціації добробуту, поточного споживання, умов соціального розвитку; 3) процесів у сфері добробуту, які вимагають державних соціальних гарантій для кожної людини; 4) співвідношення і взаємозамінність різних джерел і факторів добробуту : ресурсних, платних, безкоштовних, розподільних, гарантованих, рухомих, короткострокових, довгострокових, бюджетних, регіональних і т.п.; 5) характеру взаємозв'язку динаміки ВНП, кінцевого продукту, національного доходу, валового доходу підприємств, регіональної ефективності з суспільним і індивідуальним добробутом окремих соціальних груп, сімейним добробутом; 6) особливостей добробуту різних соціальних, професійних, територіальних, демографічних, інших груп людей у зв'язку із змінами способу життя, моделі праці, економічної активності, побуту, споживання, які визначаються вектором ринкових відносин.

У подальших дослідженнях вдалося виявити, що на соціально-економічні характеристики добробуту, його стандарт якості вирішальний вплив має тип економічного зростання. Особливість етапів добробуту в трансформаційний період визначається становленням інтенсивного типу економічного зростання, для якого темпи, пропорції, обсяги виробництва, приріст національного доходу, нагромадження, споживання - є різними, але органічно взаємозв'язаними і взаємостимулюючими факторами цілісного процесу відтворення. Отже, першим і важливим критерієм виділення етапів підвищення добробуту є показники економічного зростання і становлення його інтенсивного типу. У зв'язку з цим, на думку дисертанта, в трансформаційний період соціальна спрямованість структурних зрушень визначається станом споживчого ринку. Отже, якщо виходити з того, що на час переходу до сталих ринкових відносин регулятором обсягу добробуту виступає стан споживчого ринку, то буде логічним визнати, що проміжною ланкою між ними повинен стати інтегральний показник - індикатор : вартість певного стандарту бюджету. Адже, як свідчить світовий досвід, саме розмір мінімального споживчого бюджету може в інтегрованій формі відбивати стан споживчого ринку, його насиченість, рівень цін на окремі товари, і необхідність коригування мінімальної зарплати. У зв'язку з цим, на думку дисертанта, конкретні соціальні програми розвитку села повинні базуватися на комплексній системі обгрунтованих норм і нормативів, що визначають стратегічні напрями розвитку потреб, тобто стандарті мінімального споживчого бюджету села, району, області (СМСБ). Останній повинен включати такі матеріальні блага і послуги, які, по- перше, є найбільш суттєві, стійкі у фактичному способі життя, а, по-друге, відбивали б перспективні прогресивні цілі формування індивідуальних потреб. Це дасть можливість визначити вектори регулювання індивідуальних потреб у відповідності з СМСБ. В результаті проведених досліджень були виявлені нові фундаментальні факти, основними з яких є ті, що шляхом оцінки і аналізу показників програми розвитку області, збалансованості всіх ресурсів із системою потреб на довгостроковий період в СМСБ доцільно визначати норми і нормативи необхідних потреб на мікро- та макрорівнях як в натуральному, так і в грошовому виразі. Це є базою для розробки планових мінімальних споживчих бюджетів (ПМСБ). В сучасних умовах переходу до ринку система норм і нормативів ПМСБ виражає кількісно необхідні якісні потреби в матеріальних благах і послугах при обмежених доходах і матеріальних ресурсах у плановому періоді. Реалізація ПМСБ є етапом, що приводить до СМСБ, до трансформації його у поточний споживчий бюджет. У змінах норм і нормативів ПМСБ реально відбиваються темпи структурних зрушень в системі потреб, темпи переходу до нового рівня добробуту людей села.

Висновки

1. Дисертаційну роботу присвячено розв'язанню теоретичної і практичної проблеми, яка пов'язана з обгрунтуванням рівноваги АПК в процесі ринкової трансформації економіки України. Визначено, що одним із найважливіших напрямів посилення комплексного, системного підходу у здійсненні аналізу і оцінки методологічних проблем раціональної пропорціональності та оптимальної збалансованності є своєчасне, поступове і послідовне формування рівноваги. Це дає можливість усвідомити, що не можна створити національної економіки без знаходження механізму формування оптимальних, збалансованих пропорцій, найкращих варіантів входження аграрного сектору в ринкове середовище. Це залежить від різних видів модифікації рівноваги, яку в кожному конкретному випадку можливо оцінити або визначити у взаємодії з кількісними та якісними характеристиками законів пропорціональності попиту, пропонування та інших.

2. Зроблено висновок про те, що оптимальна рівновага всієї економіки, як і аграрного сектору зокрема, реалізується через сукупність умов, які складають елементи системи меж оптимальної рівноваги. Ця система меж оптимальної рівноваги впливає на хід і результат економічного процесу (кон'юнктурний цикл). Вибір найкращого варіанту із альтернативних базується на реалізації всього процесу оптимізації рівноваги у ході ітеративних узгоджень на основі як народногосподарського критерію оптимальної рівноваги, так і регіональних критеріїв за поєднання інтересів регіонів і економіки в цілому.

3. Порівняння одержаних пропорцій і розрахункових показників за розглянутими модифікаціями економіко-математичних моделей з реальними пропорціями і показниками показало, що існуюча структура посівних площ достатньо відрізняється від оптимальної і потребує кардинальних структурних зрушень. З одного боку, пропорції повинні регулюватися державою, а з іншого боку, регулюватися відносинами між товаровиробниками на основі орієнтації їх в ринковому середовищі і вибору найвигіднішої спеціалізації, яка відповідає завданню досягнення конкурентних переваг як окремих підприємств, так і аграрного сектору в цілому. Умовами для такої трансформації повинні стати завершення реформування земельних відносин, кредитно-фінансової системи, залучення іноземних інвесторів в агропродовольчий сектор України.

4. На формування рівноваги в АПК впливають пропорції темпів зростання продукції сільського господарства і промисловості. Отримані дані на основі розрахованого коефіцієнту пропорціональності свідчать, що між підкомплексами АПК існує диспропорціональність. Обсяги виробництва продукції упираються у межі виробничих можливостей. Рівень техніки і технологій значно обмежує споживача, а економіка не може вирватися за межу своїх потенційно не використаних виробничих можливостей. Реалізувати об'єктивну вимогу рівноваги можна шляхом поглиблення переробки сільськогосподарської продукції, нарощування виробництва готового до споживання продукту, напівфабрикатів, кулінарних виробів. Вихідним і завершальним пунктом у процесі державного регулювання має бути кінцевий продукт, який виступає у вигляді маси споживних вартостей оптимальної структури, яка в найбільшій мірі задовольняє суспільні потреби.

5. В сучасній структурі економіки України високу питому вагу займають сировинні галузі, а також виробництво проміжного продукту. Практично всі структурні пропорції економіки України не відповідають потребам людини, не забезпечують їй нормальних стандартів життя. Сьогодні пріоритетними напрямами інвестиційної політики на макроекономічному рівні повинна бути трансформація інвестицій на користь інвестиційних галузей і сільського господарства, що визначається оптимізацією загальноекономічної пропорції між нагромадженням і споживанням.

6. В сучасних умовах якість темпів відтворення в сільському господарстві залежить від збалансованості між структурними елементами системи різнорідних принципово нових ресурсозаощаджуючих і природозберігаючих машин. Трансформаційний період економічного розвитку настійно вимагає глибоких структурних зрушень, переходу до принципово нової техніки і технологій, а отже інтенсифікації виробництва. Інтереси економіки України вимагають ліквідації існуючої диспропорції між виробництвом сільськогосподарської продукції і наявними виробничими потужностями для її приймання, зберігання і переробки на основі ринкових принципів при регулюючій діяльності держави на базі прогнозів, індикативних планів і програм.

7. Дослідження і оцінка оптимізації регіональних і міжгалузевих пропорцій включають три напрями. По-перше, пошук і класифікація факторів за ступенем їх впливу на пропорціонально-компонентний розвиток виробництва, по-друге, взаємопоєднаний і взамообумовлений аналіз факторів у економічній системі, по-третє, економічне обгрунтування вартісних оцінок факторів і їх регіональних коефіцієнтів, виходячи із витрат живої і уречевленої праці. Це дало можливість визначити коефіцієнт рівноваги між питомою вагою галузей важкої промисловості і питомою вагою галузей легкої і харчової промисловості. Одержані результати можна використовувати для визначення напрямів оптимізації регіональних, міжгалузевих і галузевих пропорцій агропромислового виробництва і на цій основі інтегрованого місця кожного регіону за рівнем соціально-економічного розвитку в єдиному народногосподарському комплексі України.

8. Одним із найбільш дійових засобів структурних зрушень в економіці України є випереджаюче зростання кінцевого продукту, порівняно з проміжним продуктом. Для підтримання виробничого процесу в стані рівноваги необхідно, щоб споживання кінцевого продукту відповідало пропонуванню товарів і послуг. А попит, або витрати на засоби виробництва (інвестиції) відповідав пропонуванню засобів виробництва (інвестицій). Це має велике значення для планування міжгосподарських зв'язків і динаміки споживання і нагромадження. Показник кінцевого продукту - основа для оцінки рівня продуктивності праці і ефективності виробництва. Динаміка зростання продуктивності праці, яка оцінена на основі кінцевого продукту, характеризує економію живої та уречевленої праці.

9. Оптимальна рівновага досягається тоді, коли нагромадження і його темпи створюють умови для найбільшого приросту споживання не на короткий період, а на довгострокову перспективу і забезпечуються при цьому стабільні темпи відтворення. Зростання доходів підприємств і працівників АПК на основі оптимізації реальних пропорцій в розподілі і використанні валового доходу між фондом нагромадження і споживання повинне базуватися на кількісних і якісних зрушеннях, які відбуваються під впливом розгортаючого науково-технічного прогресу, розвитку продуктивних сил за вже досягнутого ступеня усуспільнення.

10. Найефективнішим фактором становлення маркетингових принципів у сільськогосподарській практиці є сприйняття маркетингу як альтернативного інтегруючого напряму, що забезпечує успіх господарювання в ринкових умовах, як нового способу мислення адекватного об'єктивним економічним умовам. Завдяки комплексному мікро- і макромаркетингу і вимогам законів щодо оптимізації масштабів та рівня спеціалізації підприємств, зокрема в переробних галузях, згодом значну перевагу на ринку займуть сільгоспвиробники на базі раціональних форм виходу на ринок і взаємовигідної співпраці з переробними підприємствами.

11. Соціальна спрямованість структурних зрушень в регіонах і між регіонами зв'язана з пошуком оптимальних альтернативних варіантів впровадження нового економічного механізму, який націлений на забезпечення єдності між ринком і державним регулюванням в умовах різноманітних форм власності і розвитку ринкових відносин. Визначення та оцінка реальних сукупних доходів сільського населення, диференціація його за рівнями одержаних доходів дасть можливість виявляти і прогнозувати соціальну спрямованість структурних зрушень і суперечності народного добробуту у зв'язку з трансформацією до ринку і розширенням самоуправління і економічної самостійності на місцевому рівні.

12. Основні положення і результати дослідження мають суттєве значення для обгрунтування нових напрямів і перспектив розвитку аграрно-промислового комплексу, удосконалення ринкових методів і прийомів господарювання, які частково реалізовані у практичній діяльності. Цього досягнуто впровадженням розроблених рекомендацій і пропозицій у практичну діяльність зацікавлених підприємств, установ, організацій, директивних органів на різних рівнях управління.

Список опублікованих праць

1.Діденко М.М. АПК: структурні зрушення і стабільність розвитку.-К.: УкрНТІ, 1992.-9,8 ум.др.арк.-152с.

2.Діденко М.М. Підприємництво в Україні.-К.: УкрІНТЕІ, 1995.-5,12 ум.др. арк.-90с.

3.Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн.Кн.2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві /Ю.В.Ніколенко, М.М.Діденко, А.В.Шегда та ін. Відповідальний за випуск М.М.Діденко.- К.:Либідь, 1994.- 14,38 ум.др.арк. Авт.матеріал 1,3ум.др.арк.

4.Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн.Кн.1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка //За ред. Ю.В.Ніколенка. Відповідальний за випуск М.М.Діденко.- 2-ге вид., перероб. і доп.-К.:Либідь, 1998.- 14,38 ум.др.арк. Авт.матеріал 0,7 ум.др.арк.

5.Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн.Кн.2: : Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві /Ю.В.Ніколенко, М.М.Діденко, А.В.Шегда та ін. За ред. Ю.В.Ніколенка.-Відповідальний за випуск М.М.Діденко.- 2-ге вид. Перероб. і доп.- К.:Либідь, 1998.- 14,38 ум.др.арк. Авт.матеріал 1,9 ум.др.арк.

6.Основи економічної теорії. В 4-х частинах: Навчальний посібник /Кол. авторів. За ред.Ю.В.Ніколенка (наук.керівник), М.М.Діденка (відповідальний редактор).-К.:НМКВО, 1992.- 24,43 ум.др.арк. Авт.матеріал 1,8 ум.др.арк.

7.Діденко М.М. Вдосконалення пропорціональності в розвитку матеріально-технічної бази зрілого соціалізму // Питання політичної економії. Міжвідомчий науковий збірник. Вип.144. К.: Вид-во Київ.університету, 1979.- С.50-56.

8.Діденко М.М. Вдосконалення пропорціональності - найважливіший фактор зростання економічного потенціалу зрілого соціалізму // Питання політичної економії. Міжвідомчий науковий збірник. Вип.156. К.:Вид-во Київ.університету, 1981.-С.54-59.

9.Діденко М.М. Пропорції суспільного виробництва /УРЕ -К.: УРЕ, 1983.-т.9.-0,5 ум.др.арк.-С.32.

10.Діденко М.М. Пропорціональність і збалансованість у розвитку економічного потенціалу зрілого соціалізму // Питання політичної еономії. Міжвідомчий збірник, Вип.168.- К.: Вид-во Київ.університет, 1983.-С.17-22.

11.Діденко М.М. Рух пропорціональності в суспільному виробництві // Питання політичної економії. Міжвідомчий збірник. Вип.202. Вид-во Київ.університету,1989.-С.90-96.

12.Діденко М.М. Структурні зрушення як фактор стабільності руху народногосподарської пропорціональності // Питання політичної економії. Міжвідомчий збірник. Вип.220.- К.: Либідь, 1992.-С.79-84.

13.Діденко М.М., Діденко О.М. Характер і основні завдання маркетингової діяльності в агропромисловому виробництві // Проблеми становлення ринкової економіки в Україні.-К.:УкрІНТЕІ.-1995.-С.25-29.

14.Діденко М.М Сільськогосподарське підприємництво і макроекономічна стабілізація // Проблеми формування ринкового механізму та структурні зрушеня в економіці України. Тези виступів на науковій конференції, присвяченій 160-річчю КУ ім.Тараса Шевченка.-К.: УкрІНТЕІ, 1995.-С.12-13.

15.Діденко М.М. Становлення української системи вільного підприємництва // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.2.-К.:1995.-С.19-26.

16.Черваньов Д.М., Діденко М.М. Наукові дослідження - важливий напрямок розвитку економічного факультету // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.36.-К.:РВЦКУ, 1996.-С.3-12.

17.Діденко М.М.Сільськогосподарське підприємництво і макроекономічна стабілізація//Вісник Київ.університету.Економіка.Вип.36.-К.:РВЦКУ,1996.-С.52-60

18.Діденко М.М. Результат як безпосередня мета сільськогосподарського підприємництва // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.37.-К.: РВЦКУ, 1997.-С.155-160.

19.Чорноус Г.О., Діденко М.М. Основні напрями оптимізації структцрних зрушень в агропромисловому комплексі // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.37.-К.:РВЦКУ, 1997.-С.192-199.

20.Діденко М.М., Мартиновська О.В. Основні напрями вдосконалення структури аграрного виробництва // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.38.-К.:РВЦКУ, 1997.-С.59-16.

21.Діденко М.М. Проблеми трансформації відносин власності в аграрному секторі економіки // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.38.-К.: РВЦКУ, 1997.-С.52-56.

22.Діденко М.М. Напрями оптимізації регіональних і міжгалузевих пропорцій агропромислового виробництва // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць. Вип.1.-К.: 1998.-С.45-50.

23.Діденко М.М. Гіркий стан солодкого життя або чи буде український цукор конкурентноспроможним: галузевий аналіз // Український промисловець.-К.:1998.- №6.-С.4-7.

24.Діденко М.М. Пропорціональність у розвитку галузей промисловості і сільського господарсьва - базова основа стабільності економічної структури України // Український промисловець.-К.:1998.- №7.-С.8-11.

25.Діденко М.М. Стабілізація й зростання сільськогосподарського виробництва - нагальна потреба: галузевий аналіз // Український промисловець.-К.:1998.-№9.-С.8-10.

26.Діденко М.М. Інвестиційний потенціал і пропорціональність: взаємозв'язок і взаємообумовленість // Вісник Київ.університету. Економіка. Вип.39.-К.: ВЦКУ, 1998.-С.20-24.

27.Діденко М.М. Розвиток пропорцій, як фактор природно-господарської стабільності України: галузевий аналіз // Український промисловець.-К.:1998.-№12.-С.9-13.

Размещено на Allbest.ru