Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Статистичне забезпечення управління системою вищої освіти України

Київ - 1998

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження і ступінь її розробки. Значення освіти для розвитку держави відомо давно. Зміни, що відбуваються в суспільстві, впливають на зміни в освіті, і - навпаки. При цьому організація і якість загальноосвітньої підготовки значно менше пов'язані із змінами в економіці країни та добробуті населення, ніж стан спеціальної освіти. На це звертали увагу багато вчених, які займалися вивченням взаємозв'язку розвитку вищої освіти з економічними показниками розвитку держави та її окремих регіонів. Серед них можна назвати С.Г. Струміліна, В.О. Жаміна, В. Комарова, В.В. Клочкова, А.А. Кугаєнко, М.Л. Левицького, Т.А. Дмитренко, Л.П. Одерій, В.П.Ніколаєва, С.С. Герасименко та зарубіжних: І.Фішера, Г. Джонсона, Т. Шульца, М. Блауга, Е. Кона, Ч. Бенсона, Р. Перлмена, Дж. Шихена, Х. Оостербека, Р.І Капелюшникова та інших.

Слід зауважити, що наукові розробки цих вчених були виконані або за матеріалами країн з економікою, яка централізовано планувалась (вчені колишнього СРСР), чи за матеріалами країн з розвиненою ринковою економікою (вчені західних країн). Праць, у яких розглядалися б методи аналізу ефективності управління вищою освітою в умовах перехідного періоду до ринкових відносин з'явилося поки що мало. В той же час, після розпаду СРСР система освіти України зазнала негативного впливу зовнішніх факторів, що знаходились за межами сфери її діяльності. Головні з них:

Економічні негаразди, пов'язані з переходом до ринкової економіки, які відобразились у високих темпах інфляції та зниженні ВВП.

Нові взаємовідносини централізованого та регіональних бюджетів, внаслідок чого були дестабілізовані джерела фінансування системи освіти.

Швидкий «моральний» знос учбових програм, що розроблялися для підготовки спеціалістів, необхідних економіці з централізованим управлінням та плануванням, але не потрібних у нинішніх умовах.

У межах самої системи освіти з'явились проблеми, що потребують негайного вирішення:

Невідповідність структур вищої і середньої освіти вимогам ринкової економіки.

Зниження, недостатність та нестабільність фінансування.

Посилення тенденції до диференціації в системі освіти.

Відсутність дійового механізму контролю та гарантії якості освіти через відсутність необхідної статистичної інформації про стан та діяльність освіти.

Розробка заходів для зупинення деструктивних процесів, що відбуваються зараз в системі освіти України, потребує її аналізу як галузі нематеріального виробництва, що дозволить застосувати відповідні статистичні показники та методи.

Виходячи з вищенаведеного, можна сказати, що актуальність теми дисертації полягає в необхідності підвищення в нових умовах ефективності управління системою вищої освіти, в цілому, та вузом, як її складовою ланкою, - з одного боку, і у відсутності необхідного статистичного забезпечення для використання відповідних методів - з іншого боку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно з планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету за темою «Статистичне забезпечення аналізу та прогнозу соціально-економічних явищ і процесів в перехідний період. Розділ ІV. Статистичне забезпечення відтворення кадрів фахівців». №ДР 0196 У 007511, а також відповідно до Програми реформування державної статистики на період до 2002 року.

Мета роботи полягає в розробці методологічних питань статистичного дослідження ефективності управління вищою освітою в перехідний період та апробації цих положень для окремих регіонів та вузів України.

Для досягнення поставленої мети в дисертації визначені та розв'язані наступні задачі:

порівняльний аналіз статистичного забезпечення управління системами вищої освіти та їх головними складовими - вузами, розвинених країн Заходу і України;

узагальнення практики вивчення ефективності функціонування системи вищої освіти;

розробка методологічних питань комплексного статистичного аналізу зовнішньої та внутрішньої ефективності освіти;

теоретичне обгрунтування і розробка системи статистичних показників для порівняльного аналізу ефективності функціонування вузів різних регіонів та галузевих груп;

статистична оцінка фінансування вищої освіти України і її окремої ланки - вузу;

індексний аналіз факторів динаміки витрат на вищу освіту;

аналіз структури фінансових ресурсів вузу;

статистичний аналіз системи вищої освіти України на окремих рівнях її функціонування.

Предметом дослідження є тенденції та процеси функціонування системи вищої освіти України.

Об'єктом дослідження є система вищої освіти України та її окрема складова - вуз.

Наукова новизна роботи і особистий внесок автора полягає в тому, що з урахуванням особливостей перехідного періоду до ринкових відносин:

складені обгрунтовані рекомендації для поліпшення інформаційного забезпечення статистичного аналізу ефективності освіти;

розроблені методологічні підходи до статистичного вивчення зовнішньої та внутрішньої ефективності освіти;

розроблена система статистичних показників оцінки функціонування вузу;

розроблена і апробована методика статистичного аналізу фінансово-економічної діяльності вузу;

оцінено взаємозв'язок рівня соціально-економічного розвитку регіону, з урахуванням рівня урбанізації і рівня безробіття та освітнього рівня його населення.

Робота носить методологічний та конкретно-аналітичний характер.

Інформаційна основа дослідження.

Інформаційну базу дисертації склали дані статистичного збірника - щорічник України; статистичних бюлетенів Держкомстату України - «Вузи І-ІІ рівня акредитації», «Вузи ІІІ-ІV рівня акредитації», «Зайнятість населення України у 1995 році»; довідника «Підприємства України у 1997 році»; вітчизняна і зарубіжна монографічна література; статистична звітність вузу: 2-3НК, матеріали наукових семінарів та конференцій.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науковому обгрунтуванні статистичних методів дослідження функціонування системи вищої освіти України з метою підвищення ефективності її діяльності. Результати наукових досліджень, проведених у даній роботі, можуть бути рекомендовані для використання:

Держкомстату України - для вдосконалення форм статистичної звітності вузів з метою включення до них показників, які характеризують ефективність функціонування вузу і розраховуються на підставі абсолютних показників, наведених у цьому звіті;

Міністерству освіти України - при плануванні обсягів прийому студентів до вузів різних галузевих груп для урахування можливостей вузів та стану ринку праці;

планово-фінансовим відділам вузів - при плануванні розподілу фінансових ресурсів з метою найбільш раціонального їх використання;

місцевим та регіональним органам влади - при фінансуванні закладів вищої освіти має враховуватись існування взаємного впливу рівня соціально-економічного розвитку регіону та рівня освіти його населення.

Апробація положень та результатів дисертаційного дослідження здійснювалась автором у формі доповідей на засіданнях кафедри статистики КНЕУ, а також на науковій конференції «Порівняльний аналіз сучасних систем вищої освіти», що пройшла у 1995 році у національному університеті «Києво-Могилянська академія». Положення дисертації були використані при розробці та читанні курсів «Економіка освіти», «Соціальна статистика» та «Економічна статистика». Дисертаційна робота пройшла апробацію в управлінні соціальної статистики Держкомстату України.

Публікації.

Результати дисертації опубліковані у 4 наукових працях, загальним обсягом 1,47 д.а.

Структура дисертації.

Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, 8-ми малюнків, 45 таблиць, 34 додатків, 75 використаних джерел.

освіта статистичний вищий управління

Основний зміст дисертації

У вступі викладені основні наукові напрями дослідження, доведена актуальність теми, поставлена мета роботи та обгрунтовані завдання, щодо досягнення мети.

У розділі 1 зауважено на роль освіти як у розвитку держави, так і у житті окремої людини і розглянуті головні засади, на яких базується економіка освіти. Ця наука підходить до вивчення системи освіти як галузі нематеріального виробництва, спираючись на теорію «людського капіталу», згідно якої знання людини вважаються капіталом, що приносить прибуток поряд з іншими його видами.

Автором запропоновано за допомогою статистичних методів та показників досліджувати такі аспекти функціонування системи освіти України, як галузі:

фінансування системи освіти і її окремих ланок;

державні методи регулювання освіти;

ефективність освіти;

стан ринку праці і, виходячи з цього, переорієнтація системи освіти на підготовку кадрів відповідно до вимог ринкової економіки.

Центральною проблемою освіти є збільшення ефекту та підвищення ефективності функціонування галузі. При цьому окремо слід розглядати два види ефективності освіти: зовнішню та внутрішню. Це потребує, у першу чергу, вивчення джерел і структури фінансування освіти.

Статистична оцінка фінансування системи вищої освіти України та її окремої складової - вузу свідчать, що нею зараз використовуються загальноприйняті у світі джерела фінансування.

В той же час, проаналізувати структурне співвідношення джерел фінансування в цілому по системі освіти неможливо через відсутність зведеної по вузах статистичної інформації. Тому більш детальне дослідження було проведене за даними окремого вузу - КНЕУ. Результати дослідження показали, що відбувається підвищення питомої ваги позабюджетних джерел фінансування. При цьому, бюджетні кошти використовуються, головним чином, на покриття витрат на заробітну плату, стипендії та, у незначній мірі, на капітальний ремонт. Інші ж витрати покриваються за рахунок позабюджетних джерел. Але автором зазначається, що зараз в Україні не усі вузи можуть акумулювати небюджетні кошти у достатніх для нормального функціонування розмірах. Саме для них фінансова підтримка держави має велике значення.

У роботі підкреслюється значення аналізу позитивного досвіду розвинутих країн світу (США, Великобританії, Німеччини, Франції) для вдосконалення управління системою вищої освіти України. Для цього автором був проведений порівняльний аналіз як структур управління системами вищої освіти взагалі, так і їх складовими - вузами, а також розроблені загальні рекомендації щодо використання закордонного досвіду.

У розділі 2 дисертаційної роботи розглянуті проблеми, пов'язані з удосконаленням інформаційної системи статистичного аналізу ефективності освіти.

Автором наведений порівняльний аналіз систем статистичних показників діяльності вузів за кордоном і в Україні, надано оцінку існуючій інформаційній базі, запропонована система статистичних показників оцінки діяльності вузу та розроблені методологічні підходи до визначення зовнішньої та внутрішньої ефективності освіти.

Зокрема, зазначено, що вивчення стану системи вищої освіти України, її галузевої та регіональної структури базується на використанні даних статистичної звітності вищих учбових закладів (форма 2-3НК).

Більш детальний аналіз фінансово-економічної діяльності вузу може бути проведений з використанням звітів, що складаються фінансово-економічним та плановим відділами і бухгалтерією.

Здійснення розрахунків зовнішньої та внутрішньої ефективності освіти потребує удосконалення інформаційної бази, яке, у першу чергу, полягає у розширенні форми статистичної звітності №2-3НК за допомогою показників, що характеризують фінансово-економічну діяльність вузів. Для цього необхідно також провести спеціальне вибіркове обстеження фахівців, працюючих у різних галузях, з виділенням рівня їх освіти та показника рівня оплати праці. Тому що дані стосовно зайнятості населення, чисельності безробітних та кількості вакансій, що потребують для свого заміщення фахівців з вищою освітою зі статистичного збірника «Економічна активність населення» та довідника «Підприємства України», які були використані автором, не містять всієї необхідної для аналізу інформації.

З приводу удосконалення інформаційної бази автором розроблена та запропонована система статистичних показників, що складається з 5 груп, кожна з яких характеризує розвиток та становище відповідної сфери діяльності вищого учбового закладу. Усі ці показники мають розраховуватись як відносні величини на базі абсолютних показників, що наведені у статистичній звітності за формою 2-3НК, а також у фінансових звітах вузів. Для узагальнюючої оцінки автором пропонується об'єднати показники у вигляді загальної багатовимірної середньої, а також проводити розрахунки багатовимірних середніх по кожній групі показників для кожного вузу. Це дозволить створити і постійно поновлювати інформаційну базу рейтингів вузів.

Позитивним у створеній системі статистичних показників оцінки діяльності вузу є те, що вона містить деякі показники, що вже зараз використовуються органами управління освітою для аналізу її функціонування. Крім того, вона є відкритою і в залежності від мети дослідження та зміни економічного становища в державі, може бути удосконалена та змінена.

Теоретично обгрунтовано у роботі подане визначення зовнішньої та внутрішньої ефективності освіти.

Так, зовнішня ефективність освіти відображає вплив освіти на економічний розвиток держави, її регіонів та галузей економіки, а також на зростання добробуту окремої людини - працівника.

Внутрішня ефективність освіти показує інтенсивність праці робітників системи освіти, економність та раціональність використання ними матеріальних і грошових ресурсів на рівні всієї системи, а також її окремої ланки - вузу.

У дисертаційній роботі зауважено на взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої ефективності: зовнішня ефективність освіти забезпечує зростання національного доходу країни, а внутрішня при цьому є джерелом зовнішньої.

У розділі 3 дисертації, використовуючи запропоновану автором систему статистичних методів та показників, проаналізований стан та розвиток вищої освіти України на окремих рівнях її функціонування.

Вивчення динаміки системи вищої освіти України за 1985-1996 р.р. дозволило виявити позитивні зміни у її розвитку: на 59 одиниць зросла кількість вузів І-ІІ рівня акредитації та на 128 одиниць - вузів ІІІ-ІV рівня акредитації. Показник кількості студентів на 10000 чол. населення для вузів І-ІІ рівня акредитації зменшився на 43 чол. (або на 27%), а для вузів ІІІ-ІV рівня збільшився на 25 чол. (або на 15%).

Розширення системи вищої освіти України відбувалося, головним чином, за рахунок відкриття вузів недержавної форми власності (у 1996 році їх було серед закладів І-ІІ рівня - 75, а серед закладів ІІІ-ІV рівня - 52), більшою частиною, у промислово-розвинених регіонах (Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Одеська, Харківська області та м. Київ).

Аналіз галузевої структури вищої освіти та її змін продемонстрував, що переважна більшість з відкритих вузів готують фахівців з економіки, права та освіти.

Зміни у регіональній та галузевій структурі вищої освіти викликали потребу в аналізі рівномірності розподілу зайнятого населення відносно випускників вузів за регіонами та галузями господарства України.

Оцінка рівномірності розподілу, що була здійснена автором у дисертаційному досліджені, грунтувалась на порівнянні часток двох розподілів - чисельності зайнятого населення та чисельності випускників вузів.

Відносно показників концентрації для вузів ІІІ-ІV рівня акредитації, то розподіл зайнятого населення відносно чисельності їх випускників за регіонами можна вважати рівномірним, а за галузями господарства - нерівномірним. У ході аналізу розрахованих коефіцієнтів локалізації з'ясовано, що у таких галузях, як промисловість, мистецтво та культура, освіта існує перенасиченість кадрами з вищою освітою. А у будівництві, торгівлі, охороні здоров'я, громадському харчуванні, транспорті та зв'язку є недостатня забезпеченість фахівцями, що закінчили вузи ІІІ-ІV рівня акредитації.

У третьому розділі також наведені розроблені автором методологічні підходи, щодо оцінки взаємозв'язку рівнів освіти та соціально-економічного розвитку.

Для визначення впливу розвитку системи освіти на економічний розвиток держави використана однофакторна модель зв'язку, за допомогою якої досліджувався зв'язок:

між чисельністю випускників вузів відносно чисельності зайнятого населення та чисельністю безробітних відносно зайнятого населення;

між чисельністю випускників вузів відносно зайнятого населення та кількістю вакансій, що потребують для свого заміщення фахівців з вищою освітою, відносно зайнятого населення.

Отримані результати доводять, що зовнішня ефективність освіти знаходить свій прояв у підвищенні зайнятості, поліпшенні якості і структури робочої сили, чому сприяє зростання рівня освіти (табл. 5).

У практиці дослідження впливу рівня соціально-економічного розвитку регіонів на освітній рівень населення у ролі факторної ознаки використовується індекс соціально-економічного розвитку регіону, автором розрахунку якого є відомий вчений Поповкін В.А. Індекс розраховується як багатовимірна середня на основі даних за 15 показниками, що вважаються найбільш важливими в оцінці рівня економічного розвитку по усім регіонам України. Відбір показників та визначення вагових коефіцієнтів проводиться шляхом експертної оцінки думок фахівців у галузі економіки. Автором у дисертаційному досліджені запропоновано включити до розрахунку вищеозначеного індексу ще один показник - питому вагу міського населення, або ступінь урбанізації регіону. Доцільність цього заходу доведена на основі розрахунку однофакторної моделі зв'язку між рівнем урбанізації регіону та рівнем освіти його населення.

Проаналізовані у роботі моделі підтвердили існування взаємного впливу розвитку системи освіти та економічного розвитку держави.

Наявність додаткової інформації по КНЕУ дозволила здійснити аналіз фінансово-економічної діяльності вузу з використанням майже всіх запропонованих статистичних методів та показників. Автором зазначається, що аналіз фінансово-економічної діяльності закладу поряд з розрахунком його внутрішньої ефективності дозволяє обрати найбільш оптимальний варіант фінансового забезпечення вузу.

Таким чином, у роботі доведено доцільність розрахунку внутрішньої та зовнішньої ефективності освіти на основі розробленої автором методики та за допомогою системи статистичних показників оцінки діяльності вузу, що запропонована автором з урахуванням досвіду розвинутих країн світу. При цьому з'ясовано, що у нашій країні потрібно для цього вдосконалити інформаційне забезпечення процесу управління системою освіти та організувати відповідне статистичне спостереження. У роботі вказані шляхи вирішення цієї проблеми.

Висновки

У дисертаційному досліджені зауважено на роль освіти як у розвитку держави, так і у житті окремої людини. Розгляд цього питання є особливо актуальним у наш час, коли через певні економічні негаразди у державі страждає також система освіти. Зниження обсягів коштів, що виділяються з державного бюджету на забезпечення функціонування системи освіти (у т.ч. і вищої), впливає на зміну структури витрат на поточне утримання вузів. Ця зміна полягає у тому, що державні кошти покривають, головним чином, витрати на виплату заробітної плати, стипендій студентам та аспірантам. В той же час на фінансування інших витрат цих коштів не вистачає. Як доведено у роботі, за таких умов використання вузом коштів з позабюджетних джерел фінансування є не лише доцільним, а й необхідним.

У роботі зауважується на прерогативи підвищення як внутрішньої, так і зовнішньої ефективності вищої освіти. Це можна здійснити за умови вдосконалення управління вищою освітою. З цією метою автором у роботі був проведений порівняльний аналіз структур систем управління вищою освітою та їх статистичного забезпечення у розвинутих країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція) та Україні. Спираючись на позитивний досвід вищеозначених країн, автором розроблені загальні рекомендації щодо покращення як системи управління, так і її статистичного забезпечення в Україні.

У дисертаційній роботі також наведений порівняльний аналіз систем статистичних показників оцінки діяльності вузів за кордоном і в Україні. З метою проведення всебічного аналізу як потенційних можливостей вузу, так і результатів його наукової, учбової та господарської діяльності, автором запропонована удосконалена система статистичних показників, що складається з 5 груп:

показники фінансово-економічної та комерційної діяльності;

показники учбового потенціалу вузу і якості учбової роботи;

показники якості науково-педагогічного складу і підготовки науково-педагогічних кадрів;

показники стану наукової роботи;

показники стану матеріально-технічної бази учбового процесу і розвитку соціально-побутової сфери вузу.

Оскільки показники мають різні одиниці виміру, їх об'єднання потребує розрахунку інтегральної оцінки як у вигляді загальної багатовимірної середньої для кожного вузу, так і багатовимірних середніх по кожній групі показників.

Автором також надана оцінка інформаційної бази, визначені основні напрямки її удосконалення та організації статистичного спостереження у системі вищої освіти.

У дисертаційному досліджені автором розроблена методика розрахунку та аналізу внутрішньої та зовнішньої ефективності освіти за допомогою різноманітних статистичних методів та показників. Надані пропозиції щодо використання моделей з метою визначення впливу витрат на освіту на економічний розвиток держави, її окремих регіонів та галузей господарства, а також на зростання добробуту окремої людини. Зауважено, що розрахунок внутрішньої ефективності освіти поряд з аналізом фінансово-економічної діяльності вузу дозволить закладу обрати найбільш оптимальний варіант свого фінансового забезпечення.

У дисертації за допомогою запропонованих автором статистичних методів та показників проаналізовано систему вищої освіти України на різних рівнях її функціонування: держави, регіонів, галузевих груп вузів та окремого вузу. При цьому з'ясовано, що незважаючи на кризове економічне становище в Україні система вищої освіти продовжує досить ефективно функціонувати. Збільшилась кількість вузів та чисельність студентів, що в них навчаються, головним чином, за рахунок відкриття закладів недержавної форми власності у промислово-розвинутих регіонах, що готують спеціалістів у галузях освіти, економіки та права.

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу доведено, що рівень соціально-економічного розвитку регіону та рівень освіти його населення мають взаємний вплив. Покращення соціально-економічного стану регіону призводить до підвищення освітнього рівня його населення. А зростання рівня освіти проживаючих у даному регіоні впливає на зниження рівня безробіття та скорочення числа вакансій, які потребують для свого заміщення фахівців з вищою освітою, що є показниками поліпшення соціально-економічного становища у регіоні.

Аналіз діяльності окремого вузу, який був здійснений на прикладі КНЕУ, довів доцільність використання позабюджетних джерел фінансування, а також запровадження елементів децентралізації в управління та планування діяльності вузу.

Размещено на Allbest.ru