Організаційно-економічний механізм управління житлово-комунальним комплексом

Системний підхід до планування житлово-комунального комплексу полягає у визначенні кожного підприємства як елемента внутрішньокомплексної підсистеми з урахуванням вимог, що висуваються до розвитку цієї підсистеми. У свою чергу, кожна така підсистема постає як елемент підсистеми більш високого порядку, і так до тих пір, доки у якості єдиної системи не розглядатиметься весь житлово-комунальний комплекс. У такий спосіб досягається повнота вираження економічних вимог до планування діяльності підприємств, а ієрархічна структура таких вимог зумовлює необхідність багаторівневої організації системи планування.

При конструюванні оптимізаційних моделей у дисертації ураховувалися певні обставини. Аналіз взаємозв'язків даного багатогалузевого комплексу у системі суспільного виробництва показує, що різні сфери економіки підгалузей, з одного боку, неоднаково реагують на зміни внутрішньої структури і динаміки розвитку житлово-комунального комплексу, з іншого - справляють різний вплив на показники його розвитку та ефективність. Загальним критерієм оцінки діяльності невиробничої сфери є ступінь задоволення потреб суспільного виробництва у відповідній продукції (роботах, послугах). Моделювання економічних процесів житлово-комунального комплексу є одним з найбільш суттєвих та актуальних завдань, що реалізуються на машинних комплексах.

Практика розв'язання виробничих задач планування викликала необхідність опрацювання теорії та методів аналізу невластивих задач математичного програмування. У дисертації сформульовано поняття невластивої задачі, задачі, яка не має властивості одночасного розв'язування прямої та подвійної задач і співпадання їх оптимальних значень. Для знаходження рішення невластивої задачі лінійного програмування коригуються як система обмежень, так і сама функція.

Суперечливі теоретичні моделі, застосовувані при плануванні житлово-комунального комплексу, в умовах переходу до ринкової економіки відбивають складні соціальні та техніко-економічні ситуації. Причини, що викликають несумісність задач оптимального планування діяльності житлово-комунального комплексу, умовно розбито на дві групи: об'єктивні (складний характер виробництва, що поєднує різні підгалузі зі складними взаємозв'язками; наявність зон невизначеності у ході виробничої діяльності, виявлення неконтрольованих зовнішніх дій на хід виробництва і на процес прийняття рішень при плануванні; об'єктивна неможливість повної відповідності плану і характеру його виконання) і суб'єктивні (відставання у часі одержання у повному обсязі необхідної та достовірної техніко-економічної інформації для оптимального планування; відсутність повної узгодженості інтересів окремих під галузей, їх підрозділів і всієї системи в цілому; недосконалість існуючих моделей, методів, алгоритмів оптимального планування та відсутність необхідного взаємозв'язку планування і прогнозування, що не дозволяє правильно оцінювати деякі визначальні параметри галузевого комплексу; наявність суб'єктивних оцінок у процесі прийняття рішень при плануванні діяльності галузевого комплексу, коли часто завищуються внутрішні резерви виробництва).

Для подолання труднощів, що виникають у ході оптимізації планів виробництва в умовах несумісності, проводили пошук нових шляхів, підходів до аналізу виробничих ситуацій, при оптимальному плануванні. З метою наочності та загального викладення процедур коригування суперечливої системи обмежень запропонований підхід до подолання несумісності у задачах перспективного і поточного планування діяльності житлово-комунального комплексу подається на прикладі моделей задач планування виробничо-господарської діяльності підприємства.

У дисертації пропонується ряд моделей оптимального планування з використанням невластивих задач лінійного та випуклого програмування. Як об'єкт дослідження розглядається одна з провідних підгалузей житлово-комунального комплексу - система міськелектротранспорту Дніпропетровської області. Основна економіко-математична модель задачі, де , , -шуканий обсяг пасажирських перевезень (трамвай, тролейбус) у відповідному місті у S-му році; , , - доход, одержуваний від пасажирських перевезень (трамвай, тролейбус) у відповідному місті у S-му році. Обмеження на витрати для організації пасажирських перевезень (трамвай, тролейбус) по області за весь період планування визначаються за формулами:

, ,

де , - витрати (трамвай, тролейбус) у цілому по області за весь період планування; , - собівартість перевезення 1000 пасажирів (трамвай, тролейбус) у S-му році. Як правило, ця задача є несумісною, тому для оцінки міри несумісності розв'язується наступна задача:

,

де прирощення , , , додано до тих показників, які за змістом задачі підлягають коректуванню. У результаті розв'язання одержаної сумісної задачі обчислюється оптимальний план обсягів пасажирських перевезень по кожному об'єкту, виду перевезень та планованому року. Доход (С), одержуваний від виконання цього плану, обчислюється у такий спосіб:

Після розв'язання задачі оптимального планування обсягів пасажирських перевезень з використанням невластивих задач лінійного програмування одержано оптимальні плани, визначено максимальне значення доходу за умовами задачі, розглянуто можливість виконання обсягів пасажирських перевезень при виділених фондах на витрати та встановлених верхніх та нижніх меж на обсяги пасажирських перевезень, а також знайдено значення, що дозволяють привести економічні показники у відповідність до виділених фондів і можливостей електротранспорту області.

У дисертації також розглянуто галузеву модель оптимального планування діяльності житлово-комунального комплексу. Задача полягає в тому, щоб віднайти значення змінних Хц, тобто вибрати такі варіанти розвитку підгалузей, які забезпечують найменші витрати і відповідають такій системі обмежень: обсяг випуску продукції (виробів, послуг) не менше потреби у ній: де і - номер підгалузі, і = 1,2,...m; j - номер варіанта розвитку підгалузі, j = 1,2,..., n; k - номер виду використовуваного ресурсу, k = 1,2,..., l; r - вид продукції, що випускається для багатопродуктового виробництва, r = 1,2,..., g; t - номер року планового періоду, t = 1,2,...,T. Змінні: x_ij - величина 0,5 або < 0,5, залежно від того, приймається або відхиляється j - й варіант по і - й підгалузі. Праві частини обмежень: Р - потреба у продукції, що випускається (роботи, послуги); S^k - величина виділених підгалузям ресурсів k - того виду.

З урахуванням розшифровки даних по роках планованого періоду цільова функція набуває вигляду:

У результаті проведеного дослідження задач планування обсягів пасажирських перевезень підприємствами міськелектротранспорту області було встановлено, що при впровадженні двох варіантів розвитку (реконструкція та організаційно-технічні заходи з технічного переоснащення галузі) досягається значна економія витрат (7,8 %). Розрахунки проводилися з використанням реальних даних за видами перевезень.

Розділ 5. Планування розвитку житлово-комунального комплексу в умовах ринкової економіки. Житлово-комунальний комплекс є однією з провідних галузей невиробничої сфери. Житлово-комунальний комплекс в умовах переходу до ринкових відносин стає головним чинником соціально-економічного прогресу. Для аналізу і оцінки інтенсифікації житлово-комунального комплексу застосовується широка система різноманітних показників, що зумовлена як специфікою галузі, так і відсутністю можливості використання будь-якого єдиного показника. Житлово-комунальний комплекс мас все необхідне для динамічного та сталого розвитку економіки (табл. 1).

Таблиця 1. Експлуатаційна діяльність житлово-комунального комплексу Дніпропетровського регіону

Так, загальний обсяг продукції (робіт, послуг) у 1996 році у житлово-комунальному комплексі Дніпропетровського регіону склав 536,1 млн.грн„ в тому числі у розрахунку на 1 міського жителя - 152,1 грн. Збитки - 175,3 млн.грн. Виробіток на одного працівника (умовний) І 1577 грн. проти 5947 у 1995 році. Витрати на 1 грн. доходів - 1,37 грн., фондовіддача - 0,7 грн., у тому числі у промисловості - 1,32 грн. Обсяг капітальних вкладень у 1997 році склав 147,5 млн.грн. Проте виявлено цілий ряд недоліків і негативних явищ, притаманних функціонуванню житлово-комунального комплексу. Наприклад, питома вага робітників, зайнятих ручною працею складає більше 60 %. Найважливішою проблемою для підприємств та організацій с фондовіддача, що становить 12-14 коп. Залишаються високими внутрішньозмінні витрати робочого часу (від 14 до 17 %), велика кількість збиткових підприємств. Всі ці моменти націлюють на переорієнтування економічного розвитку житлово-комунального комплексу з кількісних на якісні чинники зростання, тобто переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку.

Значущість галузей невиробничої сфери зростає у зв'язку з вирішенням завдань інтенсифікації суспільного виробництва, істотного підвищення його ефективності на основі науково-технічного прогресу. Серед галузей невиробничої сфери найважливіша роль відводиться житлово-комунальному комплексу, який у розвинутому суспільстві стає продуктивною силою, а в умовах переходу до ринкових відносин -найважливішим чинником соціально-економічного прогресу.

Шляхи підвищення ефективності діяльності житлово-комунального комплексу різні. Особливе місце серед них займають підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів, зниження матеріаломісткості, ефективне використання капітальних вкладень, удосконалення структури суспільного виробництва, підвищення якості продукції тощо. На прикладі провідних підгалузей житлово-комунального комплексу розглянуто актуальні завдання і напрямки їх розвитку, успішне вирішення яких буде сприяти його інтенсифікації та підвищенню ефективності.

В основу планових рішень по використанню трудових ресурсів у житлово-комунальному комплексі покладено принцип постійного зростання їх ефективності. Україна відноситься до держав з обмеженими трудовими ресурсами, тому на перший план виходить завдання зниження потреб різних галузей народного господарства у робочій силі, в тому числі в житлово-комунальному комплексі.

Інтенсивний варіант розвитку економіки житлово-комунального комплексу передбачає раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості суспільного продукту. Підприємствами та організаціями житлово-комунального комплексу проводиться певна робота по раціональному і бережливому витрачанню матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, зниженню матеріаломісткості виробництва на підставі прискорення науково-технічного прогресу, впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій, машин та устаткування, більш повного використання вторинних ресурсів і відходів виробництва. План підвищення технічного рівня житлово-комунального комплексу сформовано по типу цільової комплексної програми, що забезпечує його вихід на певні техніко-економічні рубежі.

Аналіз розвитку сучасної економіки України свідчить про уповільнення темпів її зростання, невиконання завдань за більшістю показників, послаблення пропорційності. У невиробничій сфері це виявилося у відставанні галузей, повільному підвищенні технічного рівня продукції, низьких темпах її зростання у різних галузях і у житлово-комунальному комплексі. Найбільш чітко відрив вартісних пропорцій від пропорцій виробництва виявився у зниженні попиту і пропозиції товарів на ринку. Зростають щорічні розміри бюджетного дефіциту.

Бюджет через фінансові ресурси здійснює вплив на фінансування оптимальних пропорцій у процесі фінансового забезпечення витрат і стимулювання ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечує формування оптимальних раціональних пропорцій, тобто найбільш раціональне територіальне розміщення продуктивних сил.

У житлово-комунальному комплексі України створюється практично новий організаційно-економічний механізм управління підприємствами, об'єднаннями та організаціями, що дозволяє тісно пов'язувати їх інтереси з інтересами держави. З метою ліквідації незбалансованості між попитом і пропозицією взято курс на випереджаючі темпи зростання платних послуг.

Головним напрямком удосконалення господарського механізму житлово-комунального комплексу та всієї невиробничої сфери повинні стати усунення відомчості і перехід до цільового розподілу ресурсів через систему фондів, організованих за територіальним принципом. У перспективі основним джерелом формування фондів соціально-економічного розвитку (місцевих, регіональних і загальнодержавних) повинні слугувати диференційовані по районах відрахування підприємств та організацій за використання місцевих ресурсів.

За рахунок коштів держави повинна забезпечуватися реалізація системи нормативних показників розвитку житлово-комунального комплексу, організованої в єдиний комплексний стандарт умов життя. Такий стандарт має містити разом із забезпеченістю житлом показники доступності систем комунального обслуговування (водопостачання, водовід ведення, міськелектротранспорт, центральне опалення, готелі тощо).

Єдиний комплексний стандарт умов життя - це комплекс нормативно-правових показників рівня розвитку невиробничої сфери як організаційно-економічної системи, що диференційовані за територіальними умовами і включають систему соціальних гарантій прав громадян на житло, відпочинок, охорону здоров'я, освіту тощо.

Досягнення комплексного стандарту повинно стати основним принципом планування житлово-комунального комплексу, формування і розподілу ресурсів на соціальні потреби. Плани розвитку територій, інтегровані в систему народногосподарського планування, покликані слугувати головним інструментом практичної реалізації комплексного стандарту. Пропорційність внутрішньогосподарського комплексу необхідно планувати з обов'язковим урахуванням міжгалузевих пропорцій та зв'язків.

Основна мета розвитку житлово-комунального комплексу на перспективу сформульована у вигляді завдання по створенню на території держави комплексної, індустріальне оснащеної матеріально-технічної бази об'єктів житлово-комунального комплексу, здатної забезпечити повне задоволення потреб і попиту всіх соціально-економічних груп населення на послуги.

Важливою умовою підвищення міжгалузевої пропорційності житлово-комунального комплексу є відповідність рівнів розвитку підгалузей. Узагальнюючим показником рівня розвитку підгалузей житлово-комунального комплексу повинна бути ефективність виробництва.

Досягнення повної збалансованості та оптимальності розвитку економіки житлово-комунального комплексу є спільною вимогою закону планомірного пропорційного розвитку і категорії ефективності суспільного виробництва. Народногосподарська ефективність житлово-комунального комплексу відображає, насамперед, рівень задоволення суспільних потреб у кінцевій продукції (послугах), а також систему синтетичних показників, що є соціально-економічними результатами діяльності комплексу.

Планування удосконалення організаційно-економічного механізму управління житлово-комунальним комплексом вимагає оптимального для кожного етапу поєднання централізації керівництва і господарської самостійності кожного підприємства комплексу в цілому. Всі заходи щодо найбільш раціонального виконання планових завдань та досягнення поставлених цілей у межах наявних ресурсів опрацьовуються самим об'єктом. При цьому у якості обмежувачів виступають загальні ресурси житлово-комунального комплексу, котрими він буде розпоряджатися у планованому періоді, і загальні результати, які він повинен одержати в кінці цього періоду.

Підвищення стимулюючої ролі планування можливе на підставі взаємозв'язку зростання ефективності економіки регіону і ресурсів, що виділяються на розвиток соціальної сфери і в тому числі житлово-комунального комплексу.

Необхідно також забезпечувати матеріально-фінансову збалансованість планів розвитку регіонів, кардинальне удосконалення балансового розділу територіального плану.

Розрахунок у регіональному плані інтегральних показників інтенсифікації та зростання ефективності житлово-комунального комплексу дозволяє проводити пряму ув'язку економічного і соціального розділів плану, здійснювати наскрізне соціально-економічне планування розвитку невиробничої сфери.

ВИСНОВКИ

Сформульована у дисертації концепція розвитку суб'єктів невиробничої сфери у сучасних умовах передбачає їх еволюцію як єдиної цілісної системи, що є складовою організаційно-економічного механізму управління галузями невиробничої сфери.

Оцінка соціально-економічного стану суспільства, ходу реформ в Україні свідчить про те, що здійснення економічної політики на сучасному історичному етапі вимагає створення ефективного організаційно-економічного механізму управління. Відповідно до поставленої мети у дисертаційній роботі вирішено такі проблеми:

1. Науково обгрунтовано концепцію нового підходу у теорії оперативного управління складовими соціально-економічної системи і опрацьовано методологію організаційного проектування механізму оперативного регулювання та перспективного планування виробничих процесів як сукупності соціально-економічних факторів в умовах перехідного періоду до ринкових відносин і нестабільності соціального та економічного середовища новоствореного державного устрою України.

2. Встановлено, що темпи реорганізації економічних, політичних, соціальних структур та інститутів у масштабах держави у перехідний період - найскладніша і фундаментальна проблема соціально-економічного управління суспільством.

Показано, що комплексний розвиток економіки України являє собою збалансовану пропорційну динаміку виробничої і невиробничої сфери господарства регіонів, що базується на пріоритетному розвитку галузей спеціалізації при одночасному комбінованому розвитку взаємопов'язаних галузей та виробництв.

Житлово-комунальний комплекс як один з елементів комплексного розвитку держави розвивається подібно до складної ієрархічної системи і покликаний безпосередньо вирішувати соціально-економічні проблеми суспільства.

Гармонійна діяльність будь-якого регіону стає можливою лише тоді, коли досягається пропорційний комплексний розвиток всіх його галузей, утому числі житлово-комунального комплексу. А раціональна збалансованість функціонування житлово-комунального комплексу відповідно до можливостей, сприятливих чинників та умов регіону є базою для прискорення темпів економічного розвитку при високій ефективності всього суспільного виробництва.

3. У роботі певною мірою реалізовано одну з найважливіших закономірностей теорії управління - забезпечення постійної відповідності суб'єкта та об'єкта оперативного управління. Показано, що соціально-економічне середовище є повсякденною економічною реальністю, у якій діє індивідуум. Це однаково стосується виробництва, організації, установи, галузі, всіх, хто зайнятий виробництвом. розподілом і використанням сукупного суспільного продукту.

Перехід економіки централізованого планування до ринку означає повну зміну соціально-економічного контексту, що зумовлює поведінку кожного суб'єкта господарювання. У зв'язку з цим дослідження мають комплексний характер, що одночасно включає пакет рішень у частині:

реформи організаційно-економічного механізму управління галузями невиробничої сфери;

методології планування внаслідок використання економічних та послаблення впливу адміністративно-командних методів управління житлово-комунальним комплексом;

опрацювання принципово нової схеми управління комплексом, де основними ланками стають виробничі об'єднання та підприємства;

обгрунтування системи показників, рекомендованих для проведення аналізу функціональної структури житлово-комунального комплексу на різних рівнях управління;

упорядкування самого суб'єкта управління з урахуванням прискореної розробки ефективних управлінських рішень.

4. Системний підхід у плануванні діяльності житлово-комунального комплексу полягає у розгляді кожного його підприємства як елемента внутрішньокомплексної підсистеми. Існуюча ієрархічна структура управління зумовлює необхідність багаторівневої організації системи планування.

Практика розв'язання виробничих завдань планування житлово-комунального комплексу показала необхідність впровадження математичного програмування. Завдяки досвіду роботи із суперечливими моделями, з невластивими задачами отримано різні конструкції, що відбивають в умовах ринкової економіки складні соціальні і техніко-економічні ситуації.

Розглядаючи житлово-комунальний комплекс як автономний господарський механізм, необхідно відзначити, що існуючі особливості його діяльності та практика планування, що склалася) викликають несумісність ряду задач оптимального планування. У роботі висвітлено причини виникнення цього явища) методи подолання несумісних обмежень у задачах перспективного і поточного планування діяльності комплексу.

5. Зараз житлово-комунальний комплекс має у розпорядженні все необхідне для динамічного і стабільного розвитку економіки, проте його екстенсивний характер в умовах зростаючих масштабів виробництва і ускладнених господарських зв'язків призводить до виникнення негативних тенденцій в економіці. У зв'язку з цим у дисертаційній роботі опрацьовано новий організаційно-економічний механізм управління галузями невиробничої сфери, запропоновано шляхи підвищення його ефективності.

На прикладі житлово-комунального комплексу у дисертаційній роботі досліджуються напрямки технічного переозброєння виробництва, прискорення науково-технічного прогресу за рахунок швидкого оновлення його матеріальної бази, ефективного використання досягнень науки і техніки у виробництві.

Новий організаційно-економічний механізм управління передбачає забезпечення запланованих пропорцій у розвитку житлово-комунального комплексу на підставі застосування переважно економічних методів господарського керівництва.

6. Опрацьований організаційно-економічний механізм управління забезпечує розвиток суб'єктів невиробничої сфери згідно із цільовими завданнями плану. Це дозволяє узгоджувати інтереси підгалузей і підприємств комплексу з інтересами народного господарства та впливати на формування галузевих пропорцій з метою їх відповідності суспільним потребам, вимогам ефективного ринкового механізму господарювання.

Реалізація системи нормативних показників розвитку житлово-комунального комплексу визначається єдиним комплексним стандартом умов життя. Отже, досягнення комплексного стандарту стає основним принципом планування житлово-комунального комплексу) формування і розподілу ресурсів на соціальні потреби.

Удосконалення організаційно-економічного механізму управління житлово-комунальним комплексом потребує оптимального поєднання державного регулювання з господарською самостійністю та ініціативою в цілому.

У дисертаційній роботі пропонується удосконалення управлінських структур невиробничої сфери провадити по всьому циклу "наукові дослідження і розробки - інвестиції - збут -обслуговування". У контексті цих заходів треба розгорнути роботу по підпорядкуванню орієнтованих на місцевий ринок середніх і дрібних підприємств житлово-комунального комплексу регіональним органам влади; ввести новий порядок формування бюджетів, згідно з яким до місцевих бюджетів за нормативами вноситься частина коштів за використані підприємствами трудові та природні ресурси) а також штрафи за забруднення навколишнього середовища.

З послабленням втручання із центру і розширенням територіальних управлінських функцій підвищується значення регіонального комплексного планування розвитку житлово-комунального комплексу. У цьому напрямку розвивається довгострокове цільове комплексне програмування) що виступає одним з елементів регіонального планування.

7. Запропонована в дисертації цілісна методологічна концепція удосконалення організаційно-економічного механізму управління на всіх рівнях розвитку галузей невиробничої сфери базується на нових наукових підходах і результатах дослідження) які стали основою:

опрацювання та апробації нових моделей організаційної побудови механізмів оперативного регулювання і обгрунтування специфічних особливостей функціонування таких систем;

апробації концепції підвищення якості функціонування механізмів оперативного регулювання виробничих процесів підприємства як складової соціально-економічної системи;

нового підходу до використання трудових і матеріальних ресурсів у нових умовах господарювання;

обгрунтування концепції та апробації методології планування та оперативного управління на основі соціально-економічних пріоритетів;

розробки і обгрунтування моделей організаційно-економічних структур та механізмів оперативного регулювання процесів дискретного характеру для сучасних умов господарської діяльності;

обгрунтування механізму переходу від традиційних до нових) більш ефективних форм і методів оперативного і перспективного управління організаційно-економічними структурами широкого спектра діяльності.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Крамаренко Г.А. Рынок: непроизводственная сфера общественного производства. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - 230 с.

2. Крамаренко Г.А. Непроизводственная сфера в системе общественного производства. - Дніпропетровськ: Придніпровський науковий вісник, 1997. - 80 с.

3. Крамаренко Г.А. Государственное регулирование территориального развития. - Дніпропетровськ: Придніпровський науковий вісник. -1997.-58 с.

4. Крамаренко Г.А., Ткаченко В.А. Планирование деятельности предприятий в условиях нововведений. - Дніпропетровськ: Придніпровський науковий вісник. - 1998. - 74 с. Особистий внесок: розробка методичних засад удосконалення механізму планування виробничих процесів підприємств житлово-комунального комплексу.

5. Крамаренко Г.А. Экономико-математические модели в планировании деятельности непроизводственной сферы. Дніпропетровськ: Придніпровський науковий вісник. - 1997. - 70 с.

6. Крамаренко Г.А. Роль непроизводственной сферы в современной экономике // Академічний огляд. - 1997. -№1-2.-С. 112-114.

7. Крамаренко Г.А. Финансово-хозяйственный механизм непроизводственной сферы // Академічний огляд. - 1998. - №1. - С. 47-53.

8. Крамаренко Г.А. Планирование эффективности развития жилищно-коммунального комплекса // Сборник научных трудов Национальной горной академии Украины. - 1998. - Т.7. - С. 143-146.

9. Крамаренко Г.А. Методические особенности территориального планирования деятельности жилищно-коммунального комплекса // Академічний огляд. - 1998. - № 2. - С.65-70.

10. Крамаренко Г.А. Формирование отраслевой структуры и территориальной организации жилищно-коммунального комплекса // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - .№ 59 (126). -С. 8-12.

11. Крамаренко Г.А. Непроизводственная сфера и ее место в системе общественного производства // Придніпровський науковий вісник. -1998.-№60 (127).-С .99-103.

12. Крамаренко Г.А. Финансовый механизм отраслей непроизводственной сферы // Придніпровський науковий вісник. -1998. - №61 (128). - С. 5-9.

ІЗ. Крамаренко Г.А. Территориальный подход к руководству непроизводственной сферой // Придніпровський науковий вісник. -1998.-№62 (129).-С. 106-111.

14.КрамаренкоГ.А. О сбалансированном планировании жилищно-коммунального комплекса // Организация и планирование отраслей народного хозяйства. - 1989. - № 96. - С. 70-74.

15.КрамаренкоГ.А. Моделирование показателей деятельности жилищно-коммунального комплекса в условиях интенсификации экономики. // Наука и техника в городском хозяйстве. - 1988. - № 69. - С. 84-87.

Размещено на Allbest.ru