Структура національного виробництва у трансформаційній економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний унверситет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.01.01 - Економічна теорія

СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Крихтiн Олексiй Євгенович

Донецьк - 1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки України зумовлює першочерговість вирішення завдань комплексної структурної перебудови національного виробництва. Проблеми, пов'язані з ринковим реформуванням та рівноправним включенням до світового співтовариства, викликають необхідність теоретичного уточнення суті категорії “структура суспільного виробництва”, виявлення раціональних напрямків практичного здійснення реструктуризації трансформаційної економіки України. Проблема ускладнюється тим, що всебічна технологічна модернізація національної економічної структури поєднана з завданнями подолання структурної кризи економіки та переходом до ринку.

Формулювання проблеми дослідження містить такі актуальні аспекти, як теоретичне узагальнення завдань ринкової реструктуризації економіки, виявлення змісту структурних змін на рівні первинної ланки суспільного виробництва. Ще більш актуальним виявляється синтетичне дослідження злиття цих проблем на конкретно-історичному матеріалі сучасної економіки України.

Дії у сфері структурних зрушень мають стратегічне значення, визначають майбутнє. Поряд із цим, очевидно, що немає і не може бути реальної економічної структури, яка була б оптимальною раз і на завжди. Тому особливо актуальною є і розробка програми цих зрушень у трансформаційній економіці, яку не можна здійснити без нових підходів у економічній теорії, критичного аналізу економічної системи, що склалася, об'єктивної оцінки практичного досвіду.

Сучасний етап досліджень проблеми характеризується досить глибоким вивченням особливостей економічної структури в умовах перехідного періоду в роботах Л.Абалкіна, А.Аганбегяна, А. Бузгаліна, С. Губанова, Ю.Осіпова, Ю.Пахомова, А.Покритана, В. Кузнецова, В. Радаева та інших.

Серед учених-економістів України істотний внесок у розробку теоретичних аспектів змісту та динаміки економічних систем внесли О.Анісімов, Л.Бесчасний, А.Гальчинский, В.Геэць, А.Гриценко, Г.Волинський, Є.Крихтін, ї.Лукінов, С.Мочерний, М.Чумаченко, А.Чухно.

Проте проблема структурних зрушень та становлення ефективної економічної системи залишається до кінця не розробленою. Найслабкішою ланкою в цих економічних дослідженнях є відсутність комплексного підходу до аналізу проблем структурних зрушень у перехідній економіці, особливо у трансформаційних умовах України. Поза увагою знаходиться і сам механізм здійснення цих зрушень, взаємозалежність реструктуризації первинних ланок суспільного виробництва та економіки в цілому.

Недостатній рівень розробленості, актуальність проблем, а також їх теоретична та практична значимість обумовили вибір теми та завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету і виконано в межах теми “Суспільне виробництво в умовах переходу до ринкової економіки”, номер держреєстрації 01910048831.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є виробничо-економічні відносини, які характеризують стан економічної структури та структурні зрушення на макро- та мікрорівні взагалі і зокрема у трансформаційній економіці України.

Об'єктом дослідження є відтворювальна структура економіки України в цілому, Донецького регіону та промислових підприємств.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення особливостей структури національного виробництва та напрямків структурних зрушень в економіці України, обґрунтування стратегії реструктуризації на макро- і мікрорівні у трансформаційному періоді.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлено такі завдання:

визначити категорію “структура суспільного виробництва”, її родових і видових форм, цільову інтегральну функцію стосовно трансформаційної економіки;

дослідити зміст поняття “структурне зрушення”, класифікувати їх причини, виявити особливості та перспективи структурних зрушень в економіці України;

виявити сучасний соціально-економічний зміст первинних структурних ланок виробництва - підприємств - та визначити їх роль у формуванні структури національного виробництва;

розкрити цілі, зміст та напрямки ринкової реструктуризації первинних структурних ланок економіки;

визначити механізм здійснення структурних зрушень взагалі і особливо в перехідній економіці;

визначити поняття статичної та динамічної структурної ефективності економіки та їх критерій ;

уточнити напрямки удосконалення стратегії і програм проведення прогресивних структурних зрушень у національній економіці.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, вітчизняні та закордонні дослідження учених-економістів з питань змісту структури виробництва, структурних зрушень на макро- та мікрорівні, змісту їх та ефективності на основі інтенсивних напрямків розвитку і удосконалення механізму державного регулювання реформаційних процесі в економіці, Закони України та постанови Кабінету Міністрів України, а також результати наукових досліджень, виконаних за участю автора у Донецькому державному університеті.

Для вирішення поставлених задач у процесі дослідження застосовано методи логічного узагальнення, багатофакторного, економіко-статистичного, суб'єктно-об'єктного, структурно-функціонального аналізу, системний підхід.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та закордонні публікації з питань економічної структури суспільного виробництва, офіційна статистика, звітно-статистичні дані промислових підприємств.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором:

обґрунтоване авторське визначення категорії “економічна структура національного виробництва”, як системи економічних відносин суб'єктів власності з приводу ефективного використання у часі і просторі витрат живої та уречевленої праці в умовах обмежених ресурсів, здатної до самостійного розвитку, на базі якій повинно відбуватися утворення нової науково-технологічної моделі економічного розвитку національного виробництва;

уточнений критерій і політико-економічне розуміння структурних зрушень, як зміни внутрішньої будови економічної системи, взаємозв'язків між її елементами, завдяки якій відбувається формування нової якості суспільних продуктивних сил і виробничих відносин в економіці перехідного періоду ;

доведено, що особливостями структурних зрушень в економіці перехідного періоду є зростання темпів структурних перетворень та посилення невизначеності у напрямку структурних зрушень, збільшення альтернативних варіантів подальшого розвитку економічної структури;

розкритий новий соціально-економічний зміст та структуроутворювальну роль промислових підприємств, реструктуризація яких є адекватною їх оптимізації і гармонізації із зовнішнім середовищем, що змінюється;

розкритий зміст здійснення структурних зрушень у стабільній та перехідній економіці, який вирішує протиріччя між структурою виробництва, розподілу та споживанням і структурою суспільних потреб та приводить до виникнення нових системних якостей;

обґрунтовано поняття статичної та динамічної структурної ефективності економічної структури та ефективності структурних зрушень.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що використання висновків та узагальнень, які розвивають теорію економічної структури, структурних зрушень і реструктуризації первинних структурних ланок суспільного виробництва, дозволить підвищити ефективність ринкового реформування економіки та утвердження в Україні науково-технологічної моделі економічного зростання, а також стане методологічною основою подальших досліджень в цій галузі.

Сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації прийняті до розгляду Донецькою обласною державною адміністрацією з метою удосконалення нормативної бази регулювання процесів реструктуризації на рівні регіону та промислових підприємств.

Матеріали дисертації можуть бути використаними при розробці спецкурсів з політичної економії, економічної теорії, макро- та мікроекономіки, при проведенні спецсемінарів, виконанні дипломних, курсових і контрольних робіт.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає у наступному:

висунуті авторські визначення понять “економічна структура” і “структурне зрушення” стосовно до умов стабільної та трансформаційної економіки;

класифіковані особливості та узагальнені перспективи структурних зрушень в економіці України;

обґрунтована необхідність введення у науковий обіг поняття структурної ефективності економіки в якості критерію здійснення прогресивних структурних зрушень;

визначена роль первинних структурних ланок економіки у формуванні структури національного виробництва;

доведено, що зміст ринкової реструктуризації підприємств є адекватним їх оптимізації;

сформульовані практичні пропозиції щодо розвитку стратегії і вдосконалення програм здійснення прогресивних структурних зрушень в національній економіці.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки, рекомендації та пропозиції доповідались та одержали схвалення на науково-практичних конференціях:

Щорчн науков конференцї професорсько-викладацького складу Донецького державного унверситету в 1995-1998 роках ;

“Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”. Международный научно-практический семинар 8-10 января 1998 г. - Донецк, 1998 ;

“Проблемы стабилизации и экономического развития”. Международная научно-практическая конференция 21-22 апреля 1998 г. - Харьков, 1998 ;

“Устойчивое развитие стран с переходной экономикой”. Международная научно-методическая конференция 14 мая 1998 г. - Донецк, 1998.

“Проблеми реформвання економки України в умовах транзцї. Мжнародна науково-практична конференця 21-22 травня 1998 р. - Харкв, 1998 ;

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт загальним обсягом 7,2 друк. Арк., в тому числі у наукових виданнях за списком ВАК України .

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури з 159 найменувань, містить 177 сторінок машинописного тексту, 18 таблиць, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність, предмет і мета дослідження, наукова новизна результатів, практичне значення теоретичних висновків, рекомендацій та пропозицій.

У першому розділі - “Структура суспільного виробництва як економічна категорія” - на основі аналізу та узагальнення існуючих концепцій та точок зору обгрунтована сутнсть структури суспльного виробництва як економчної категорї. Доведено, що вона уявляї собою яксне розчленування кльксну пропорцйність процесв виробництва, тобто вдбиваї внутршньовиробничі звязки та залежност, як виникають пд впливом суспльного подлу прац, рвня розвитку продуктивних сил системи виробничих вдносин. Кльксна пропорцйність подана обсягом, розмром та наявнстю матерально-речових факторв виробництва, а яксне розчленування суспльними процесами функцювання його рзних галузей видв виробництва, а також формами економічних звязків. Звідсі висунуто положення, що структура виробництва є його внутрішня системна будова, обумовлена рівнем розвитку продуктивних сил та системою виробничих відносин. Таке уявлення про неї вимагає розглядати її як цілісний субєкт, розвиток якого відбувається за притаманними йому закономірностями.

Вивчення структури виробництва, як цлсної системи з позцй системного аналзу, дозволив автору, по-перше, встановити утворююч ї елементи та дати їх характеристику; по-друге, розкрити змст внутршнх звязкв мж ними; по-третє, виявити взаїмовдносини мж структурою виробництва та соцально-економчними умовами ї функцонування.

Необхднсть такого пдходу пояснюється тим, що структура виробництва, як складна категоря, вдображає звязки з рзними сторонами виробництва. Серед них слд видлити звязки з суспльним подлом прац. Видлення його змсту необхдно для теоретичного обґрунтування концептуального положення про форми виразу структури суспльного виробництва. Суспльний подл прац має соцально-економчний та матерально-речовий змст. Перший обумовлює снування економчної структури виробництва, другий - його матерально-речову структуру. Вони визначен автором як родов форми структури суспльного виробництва.

Вивчення цих структур необхдно для розробки теоретичних положень про механзм їх функцонування, що формує таку структуру виробництва, яка найбльш повно вдповдає структур суспльних потреб, законам ринкової економки, а також ринковим структурам: ринку товарв, прац, земл конкурентному середовищу.

У трансформацйнй економц процес формування структури виробництва ринкового типу вдбувається пд впливом, головним чином, економчних вдносин, в основі яких знаходяться вдносини власност економчн нтереси субїктв господарювання. Тому в дисертацї поглиблено змст уточнена сутнсть економчної структури виробництва, а також дано її авторське визнчення. Вона уявляє поліструктурну систему економічних відносин суб'єктів власності з приводу ефективного використання у часі і просторі витрат живої та уречевленої праці в умовах обмежених ресурсів при визначальній ролі соціально-економічного змісту суспільного поділу праці.

Економічна структура суспільного виробництва, як родова категорія, проявляється у наступних видових структурах: соціально-економічній, відтворювальній, функціональній, галузевій, територіальній, зовнішньоекономічній. В процесі функціонування між видовими структурами виникають міжструктурні зв'язки, завдяки яким економічна структура існує як інтегральна система ринкового типу, між складовими якої (видовими структурами) є діалектична єдність. Видов структури виробництва, як входять в цю єднсть, виконують притаманн їм функцї. Реалзаця функцй кожної з них вдбувається в тсному взаємозвязку взаємообумовленост. Завдяки цьому виникає цльова нтегральна функця економчної структури виробництва.

Вона забезпечує єдність функціонування складових її елементів і спрямована на забезпечення відтворення валового національного продукту, як базової умови якості життя людей; відтворення факторів виробництва; забезпечення розвитку ринкової економіки на основі різних форм власності; забезпечення становлення матеріально-технічної структури виробництва індустріального типу.

Елементам економічної структури властива низка тенденцій: єдність та суперечливість; рівномірний, нерівномірний, однобічний та всебічний розвиток; визначальний характер останнього, а також певні властивості та організаційні принципи, найважливіші з яких - адекватність і деструктивність - розкривають спрямованість структури у різних соціально-економічних системах.

Структура виробництва як внутрішня організація системи, характеризується, з одного боку, стійкими закономірними зв'язками між її елементами, а з іншого, - її зв'язками із зовнішнім середовищем функціонування. Тому цільова функція дослідженої категорії полягає у створенні найбільш ефективних умов функціонування складових суспільного виробництва з забезпеченням засобами життєдіяльності членів суспільства.

Структурні зрушення в структурі національного виробництва - це істотні зміни взаємозв'язків та взаємозалежностей між її елементами, та законів, що їх регулюють, які приводять до виникнення нової якості економічної системи в цілому.

Структурні зрушення проявляються у вигляді змін кількісних характеристик господарської системи, часток, пропорцій, місцеположення елементів структури. Проте не абиякі кількісні зміни ведуть до незворотних якісних перетворень. Критерієм незворотності структурних зрушень є зміна у структурі суспільних потреб. Виходячи з обраного критерію структурні зрушення розподіляються на групи, які характеризують економічну структуру з певних сторін.

Основними причинами структурних зрушень у суспільному виробництві є: науково-технічний прогрес, суспільний поділ праці, розвиток форм власності, економічні цикли, зовнішньоекономічні зв'язки та господарська політика держави. Визначальною з них є науково-технічний прогрес, розповсюдження якого перетворює процес структурної перебудови у подобу ланцюгової реакції. Спрямованість розвитку структурних зрушень залежить від вихідного стану структури, кінцевого (цільового) її стану і механізму реалізації.

Специфічні особливості структури трансформаційної економіки визначають наявність структурних деформацій. Сучасна криза в економіці значною мірою носить структурний характер і обумовлена комплексом макроструктурних диспропорцій. З особливостей структури економіки виходять основні особливості структурних зрушень: прискорення темпів та многоваріантність (альтернативність) їх подальшого розвитку в перехідний період.

В другому розділі - “Підприємство - первинна структуроутворююча ланка суспільного виробництва” - обґрунтовано, що виробничі підприємства залишаються первинними структуроутворюючими ланками економічної структури і в трансформаційній економіці Але на їх функціонування істотно впливають труднощі перебудови та кризи, які уповільнюють хід структурних перетворень.

Корені причин уповільнення ринкової реструктуризації економіки знаходяться у недостатніх темпах комерціалізації діяльності суб'єктів господарювання. Зміст комерційної діяльності економічних суб'єктів полягає у здійсненні процесу індивідуального відтворення з метою одержання прибутку або інших форм доходу. Його основною умовою стає реалізація виробленої продукції (послуг).

У трансформаційній економіці набувають сили ринкові особливості здійснення функцій закону вартості, які мають прояв у загостренні внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції, відтворенні на основі диференціації господарюючих суб'єктів процесів накопичення капіталу. Наявність та оцінка можливостей розвитку підприємств обумовлює необхідність принципової зміни стратегічних орієнтирів підприємництва і вирішення завдань реструктуризації. Утвердження в діяльності підприємства принципів комерційного розрахунку є одним з основних свідоцтв якісних змін його соціально-економічної природи.

Передумови ринкової реструктуризації первинних ланок економіки складаються на основі формування різноманітних форм власності та відповідних їм організаційно-правових форм господарської діяльності, основне завдання якої є оптимізація та постійна підтримка оптимального стану внутрішнього середовища підприємств, його гармонізація з умовами зовнішнього середовища.

Оптимальність підприємства означає його найбільш доцільну організацію, яка забезпечує максимізацію результатів виробничо-комерційної діяльності (насамперед прибутку або безпосередньої вигоди) у розрахунку на одиницю застосованих обмежених ресурсів. Для цього стратегічне планування реструктуризації підприємства повинно бути спрямоване на організаційний та інноваційний розвиток.

На практиці оптимізація підприємства - це придання йому найбільш доцільних розмірів, перетворення внутрішньої структури у відповідність з вимогами ефективної організації виробництва. Основу визначення оптимального розміру підприємства повинно складати зіставлення граничних витрат виробництва та граничного прибутку. Техніка, технологія та організація виробництва повинні забезпечувати конкурентоспроможність продукції підприємства та створювати передумови для зниження середніх та граничних витрат виробництва.

Малі та середні підприємства, за умов диференційованого підходу у державному регулюванні, є тією динамічною економічною сферою, в якій постійно відтворюються процеси первинного накопичення капіталу. Особливі умови необхідно надавати малим формам організації високотехнологічних виробництв, інноваційного бізнесу.

Зміст ринкових перетворень трансформаційної економіки обумовлює зміни соціально-економічної природи, форм та особливостей виробничої діяльності підприємств. Внаслідок здійснення реформ вони змінюють свій глибинний зміст - форму власності на засоби виробництва, здійснюється становлення різноманітних економічних суб'єктів різних форм власності та організаційних форм господарювання. Їх адаптація до бізнес-клімату повинна здійснюватись на основі реструктуризації системи управління та внутрішніх умов виробничо-господарської діяльності.

Вибір сфери діяльності комерційними підприємствами утруднений необхідністю структурної перебудови економіки в цілому, складним конкурентним середовищем, обмеженою платоспроможністю потенційних покупців та повинен бути зорієнтованим на представлені або перспективні потреби суспільства.

В організації та здійсненні комерційної діяльності підприємств формується об'єктивна необхідність дотримання принципів комерційного розрахунку, які мають певні, властиві трансформаційному періоду, особливості. Комерційна діяльність підприємств, насамперед недержавних форм власності, враховує умови зовнішнього середовища, які змінюються, та спрямована на завершення створення внутрішнього ринкового механізму функціонування.

Активізація комерційної діяльності підприємств пов'язана з процесами роздержавлення та дерегуляції підприємства. Суть дерегуляції зводиться до створення гнучкого інструментарію державного регулювання економічних процесів та повинна істотно розширити права економічних суб'єктів у здійсненні комерційної діяльності. На основі оптимізації податкової системи та інших методів та важелів державного регулювання повинні бути створені мотиваційні механізми економічного зростання, здійснення інноваційних процесів на підприємствах.

Якість організації та здійснення комерційної діяльності підприємств пов'язана з посиленням значення внутрішньовиробничого планування, яке є одним з важливих наслідків взаємодії виробництва та ринку. Ефективність комерційної діяльності підприємства значною мірою визначається рівнем вірогідності розроблених планів, причому нестабільний бізнес-клімат обумовлює необхідність особливо старанної розробки окремих позицій бізнес-плану. Дотримання планової дисципліни на підприємстві при науково обґрунтованій розробці та корегуванні планів в залежності від зміни умов зовнішнього та внутрішнього ринкового середовища забезпечує виживання та комерційно спрямований розвиток підприємств у трансформаційній економіці.

В третьому розділі - “Перспективи структурних зрушень у перехідній економіці України” - розкрито суть механізму реалізації цих зрушень взагалі і зокрема у трансформаційному періоді. В дисертації обґрунтовано визначення цього механізму як суперечливої взаємодії елементів економічної структури, за допомогою якої здійснюються структурні зміни. Стосовно до структури відтворення механізм здійснення структурних зрушень слід визначити як механізм узгодження зрушень у структурі виробництва, розподілу, обміну та споживання зі зрушеннями в структурі потреб.

Складний та суперечливий механізм реалізації структурних зрушень складається з поверхневого, більш рухомого, та глибинного рівній економічної структури; вплив господарюючих суб'єктів на економічну структуру здійснюється через найбільш рухомі рівні виробничих відносин.

Всі елементи механізму реалізації структурних зрушень розподіляються на дві великі підгрупи: об'єктивні, пов'язані з матеріально-речовинним наповненням економічної структури, та суб'єктивні, пов'язані з суб'єктами господарства, які здійснюють структурні зміни.

Основним рушійним протиріччям механізму реалізації структурних зрушень є протиріччя між структурою потреб та структурою окремих елементів відносин відтворення (виробництва, розподілу, обміну та споживання).

Стан (стабільний або перехідний) економіки та спосіб взаємозв'язку протилежних сторін протиріч визначають тип механізму реалізації структурних зрушень від жорсткого адміністративно-командного до стихійно-ринкового. В умовах трансформаційної економіки, коли посилюється вплив суб'єктивних (позаекономічних) чинників, протиріччя між структурою потреб та структурою відносин відтворення доповнюється видозміненою взаємодією суб'єктних та об'єктних елементів механізму здійснення структурних зрушень, яке набуває специфічної форми протилежності об'єктивного та суб'єктивного начал цього механізму.

В дисертації обґрунтовано, що таким чином виникає особливий тип механізму здійснення структурних зрушень, адекватний трансформаційному стану економіки. Для нього є характерним порушення зв'язків між суб'єктними та об'єктними елементами, оскільки у перехідній економіці немає сталих інститутів, нерідко у економічних суб'єктів відсутні стратегія та інструменти здійснення структурних зрушень. Таким чином протиріччя між структурою потреб та структурою відтворення доповнюється та посилюється протиріччям об'єктивного та суб'єктивного начал механізму здійснення структурних зрушень. Інерція старої структури дуже велика, тому, для її зміни, дії економічних суб'єктів повинні мати досить потужний перетворюючий потенціал та сильну мотивацію.

Незважаючи на те, що одна з сторін протиріччя - суб'єктивна, протиріччя в цілому є об'єктивним, як є об'єктивними будь-які економічні відносини між суб'єктами. Це протиріччя вирішується природнім шляхом лише тоді, коли існує тісний зв'язок між об'єктивною та суб'єктивною сторонами структурного зрушення, і навпаки, загострюється, коли цей зв'язок послаблений або відсутній взагалі. Кожна стадія розвитку матеріального базису суспільства вимагає відповідної економічної структури, а у трансформаційній економіці господарська структура нестабільна і надзвичайно зростає роль суб'єктивного чинника. Сам механізм здійснення структурних зрушень не є стабільним. Якщо суспільство, або певна його частина адекватно відображають об'єктивні тенденції еволюції економічної структури (в першу чергу - структури потреб) та створюють всі умови для їх розвитку, то протиріччя об'єктивного та суб'єктивного мирно вирішується. Якщо за відповідних причин цього не відбувається, протиріччя загострюється, набуває конфліктних (кризових) форм. Інакше кажучи, якщо діяльність господарюючих суб'єктів спирається на об'єктивні закони, то вона прискорює розвиток економічної структури у прогресивному напрямку; якщо вона спрямована проти об'єктивного розвитку - тоді вона виступає його гальмом, приводить до консервації старих структурних елементів та посилення негативних структуроформуючих тенденцій.

Критерієм прогресивності зрушень в економічній структурі повинна стати структурна ефективність економіки, яка складається з двох складових: статичної - ефективність економічної структури, та динамічної - ефективність структурних зрушень.

Управління організаційно-економічними процесами повинно бути спрямованим на створення антикризового механізму реалізації структурних зрушень. У процесі розробки та уточнення механізму та стратегії здійснення структурних зрушень необхідно враховувати взаємозв'язки між різними змінами в структурі при дотриманні принципів системності та комплексності. Корегування стратегії стабілізації та економічного зростання передбачає використання досвіду розвинутих країн у галузі селективної політики структурних змін в промисловості.

Стратегія реструктуризації національного виробництва повинна бути спрямована на комплексне загальноекономічне оздоровлення економіки. Узгодженість та дотримання пріоритетності у здійсненні прогресивних структурних зрушень у структурі власності, інвестицій, виробничих фондів, робочої сили, виробничого та невиробничого споживання, доходів населення і підприємств, а також визначення спрямованості зрушень у інституційній структурі з метою створення нових її елементів (вертикально інтегрованих та диверсифікованих підприємств, холдингів, фінансово-промислових груп та інш.), які мають потужний інвестиційний потенціал, спроможний "мультиплікатор" структурного оновлення.

Інтенсифікація та ефективність структурних перетворень передбачають пріоритетний розвиток інвестиційної та інноваційної сфер, здатних стати основою подальшої структурної еволюції.

Державні програми регулювання економіки повинні бути зорієнтовані на визначення та першочергове здійснення пріоритетних структурних зрушень, продуманої та диференційованої інвестиціної та податкової політики, бюджетного фінансування інноваційних напрямків та здійснення комплексних цільових програм.

Уточнено напрямки удосконалення стратегії і програм проведення прогресивних структурних зрушень у національній економіці. Практичні пропозиції, обґрунтовані в дисертації, спрямовані на створення сприятливого бізнес-клімату в галузі прискорення механізму реалізації прогресивних структурних зрушень. Ці пропозиції стосуються зваженості кредитно-грошової політики; переорієнтації податкової системи, що заохочує виробника та інвестиції у виробництво; зосередження капіталовкладень на цільових проектах, здатних прискорити економічне зростання; узгодження структури власності та інвестиційного потенціалу. Запропоновано дотримуватись порядку та черговості у здійсненні структурних зрушень виходячи із визначення їх пріоритетів: фінансування інвестиційного сектору економіки - машинобудування та авангардних галузей НТП; державна підтримка НДДКР; створення сучасної виробничої інфраструктури; спрямування конверсії ВПК на високі технології та виробництво сучасних видів озброєння на експорт.

ВИСНОВКИ

В них відображені основні результати дослідження. Їх суть полягає у такому:

1. Визначено категорію “економічна структура національного виробництва” стосовно трансформаційної економіки як систему економічних відносин суб'єктів власності з приводу ефективного використання у часі і просторі витрат живої та уречевленої праці в умовах обмежених ресурсів та при визначальній ролі соціально-економічного змісту суспільного розподілу праці та відносин власності.

2. Дослідження змісту поняття “структурні зрушення” дозволило визначити його як істотні зміни взаємозв'язків та взаємозалежностей між її елементами, та законів, що їх регулюють, які приводять до виникнення нової якості економічної системи в цілому. В роботі класифіковані причини і форми, виявлені особливості та перспективи структурних зрушень в економіці України.

3. Виявлено сучасний соціально-економічний зміст первинних структурних ланок суспільного виробництва, зумовлений реформуванням відносин власності, та визначено їх роль як первинної структуроутворюючої ланки у формуванні структури національного виробництва. Узагальнено особливості індивідуального відтворення та принципову зміну економічної ролі його реалізаційної фази, на які істотно впливає поєднання труднощів перебудови та кризи.

4. Зазначено, що корені причин уповільнення ринкової реструктуризації економіки знаходяться у незавершеності ринкових перетворень та недостатніх темпах комерціалізації діяльності суб'єктів господарювання, зміст якої полягає у здійсненні процесу індивідуального відтворення з метою одержання прибутку або інших форм доходу.

5. Розкрито цілі, зміст та напрямки ринкової реструктуризації первинних структурних ланок економіки. Обґрунтовано, що основи ринкової реструктуризації підприємств виникають із завершенням перетворення відносин власності, демонополізацією економіки та прискоренням просування по шляху ринкових перетворень.

Доведено, що реструктуризація підприємств адекватна їх оптимізації. Найважливішою умовою постійного підтримання оптимального стану підприємств є внутрішньовиробниче планування, в якому зокрема втілюється взаємодія виробництва та ринку. Стратегічне планування повинно бути підпорядковане меті організаційного розвитку та комерційної організації інноваційної діяльності, що забезпечить виживання та комерційно спрямований розвиток підприємств у нестабільному бізнес-кліматі.

7. Визначено механізм здійснення структурних зрушень взагалі і особливо в перехідній економіці, як суперечливої взаємодії елементів економічної структури, за допомогою якої здійснюються структурні зміни, інтенсифікація та ефективність яких передбачають пріоритетний розвиток інвестиційної та інноваційної сфер.

8.Уточнено напрямки удосконалення стратегії і програм проведення прогресивних структурних зрушень у національній економіці стосовно здійснення продуманої та диференційованої інвестиційної та податкової політики, бюджетного фінансування інноваційних напрямків та здійснення комплексних цільових програм.

9. Обґрунтовано практичні пропозиції щодо створення сприятливого бізнес-клімату в сфері здійснення структурних зрушень, спрямовані на наукове обґрунтування їх пріоритетності, та спрямування державної інвестиційної політики на ті структурні зміни, які сприятимуть побудові в Україні науково-технологічної моделі економічного розвитку .

трансформаційній економіка промисловий виробництво

ЛІТЕРАТУРА

Крыхтин А.Е. Формирование и особенности функционирования первичных структурных звеньев производства (предприятий) в переходной экономике. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - 44 с.

Крыхтин А.Е. Структура национального производства : методология анализа. - Донецк , Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, 1998.-39 с.

Крыхтин А.Е. Экономическая структура общественного производства. Всник Донецького державного унверситету. Серя В. Економчн науки. - Вип. 1/1998. - с. 26-31.

Крыхтин А.Е. Оценка эффективности структурных сдвигов в производстве. Вестник Харьковского государственного университета. 40498. - Харьков, ХГУ. - 1998. - с. 147-149.

Крыхтин А.Е. Структура экономики Украины в рыночной модели всемирного хозяйства. “Проблеми розвитку зовншньоекономчних звязкв та залучення ноземних нвестицй: регональний аспект” : Зб. наук. пр. - Донецьк : ТОВ “Лебдь” КП “Регон”, 1998. - с. 228-229.

Крыхтин А.Е. Взаимосвязь рынка и структуры производства. Торгівля і ринок в Україні. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. - Донецьк: ДДКІ, ТОВ “Лебідь”, 1998. - С. 58-59.

Крыхтин А.Е. Современная структура общественного производства и ее формирование в Украине. “Финансы, учет, банки” : Сб. науч. раб. - Донецк : Донбасс, 1998. - с. 183-186.

Крыхтин А.Е. Структура производства регионов в системе мирохозяйственных связей // Труды междунар. конф. “Проблеми реформування економки в умовах транзцї“. - Харкв : Харквський нститут бзнесу менеджменту . - 1998. - с. 263-265.

Крыхтин А.Е. Структурные сдвиги в экономике и экономический рост // Междунар. науч.-метод. Конф. “Устойчивое развитие стран с переходной экономикой” (14 мая 1998 г., г.Донецк) Донецкий государственный коммерческий институт. - Донецк, 1998. - С. 115-117.

Крыхтин А.Е. Тенденции развития структуры производства при переходе к рынку // Матерали вузвської конференцї професорсько-викладацького складу за пдсумками наукової роботи: економчн науки ( Донецьк, квтень 1997 р. ). - Донецьк: ДонГУ. - 1997. - с. 153-156.

Крыхтин А.Е. Приоритеты и основные направления структурной перестройки промышленного производства Донбасса : “Особенности развития рыночной экономики в переходный период”. Сборник научных статей проф.-преп. состава учетно-финансового факультета. - Донецк : ДонГУ . - 1996. - с. 164-167.

Крыхтин А.Е., Омельяненко Г.Г. Структура общественного производства как экономическая категория. “Экономика и финансы в условиях подготовки реформ народного хозяйства Украины”. Ученые записки проф.-преп. состава учетно-финансового факультета. - Донецк : ДонГУ , 1995. - с. 12-14.

Размещено на Allbest.ru