Організаційно-методичне забезпечення програмно-цільового управління промислового регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.10.01. - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМНО-

ЦІЛЬОВОГО УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

КОРОЛЬОВ Віктор Юрійович

Донецьк - 1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

регіональний статистичний планування управління

Актуальність дослідження. Широкомасштабні процеси трансформації, які здійснюються в Україні та в країнах колишнього СРСР у цілому , а саме - перехід до нової моделі функціонування економіки, зміна політичної системи суспільства, утворення нових держав, ставлять перед органами державного управління численні і принципово нові актуальні проблеми і завдання. В цих умовах, з урахуванням посилення самостійності місцевих органів управління, суттєво зростає роль та значення регіональних аспектів функціонування економіки та соціальної сфери, яким в умовах командно-адміністративної системи було відведено підпорядковану, вторинну роль серед управлінських пріоритетів, що формуються.

В Україні після отримання незалежності актуалізуються питання регіонального управління на всіх стадіях соціально-економічного розвитку і переходу до ринку: розвитку ринкової інфраструктури і конкуренції, демонополізації, роздержавлення, приватизації державної власності, забезпечення соціального захисту населення. Це зумовлено перетворенням регіону із об'єкта (до недавнього часу) в суб'єкт управління і, більш того, в самокерований суб'єкт, що, у свою чергу, сприяє зміщенню акцентів у вирішенні місцевих проблем з компетенції центральних органів на рівень регіональних органів управління. Така тенденція, як свідчить світовий досвід, збережеться і буде посилюватись в умовах становлення ринкової економіки.

Ефективне вирішення проблем регіонального розвитку передбачає орієнтацію економічного потенціалу регіонів, на пріоритетні напрямки соціально-економічного розвитку, експертизу відповідності потенціалу регіональним проблемам і визначення напрямків подальшого його удосконалення. Ґрунтуючись на вивченні вітчизняного та зарубіжного досвіду, можна стверджувати, що найефективнішим засобом їх вирішення, є застосування методів програмно-цільового планування та управління.

Слід зазначити, що теорія та практика вирішення проблем і завдань програмним шляхом отримали перший розвиток у економістів системи управління колишнього СРСР, широко застосовувались у промислово розвинутих країнах світу. Разом з тим, досвід вирішення регіональних проблем в Україні на основі методів програмно-цільового планування і управління, і особливо, з урахуванням переходу до ринкових принципів господарювання, явно недостатній, чим саме й підтверджується висока актуальність тематики даного дисертаційного дослідження. Актуальність теми значною мірою посилюється тією обставиною, що в сучасних умовах регіони, на рівні областей, поставлені у виняткове становище економічної самостійності і повинні здійснювати свою діяльність шляхом госпоразрахункового, комерційного підприємництва. У такій ситуації регіони зобов'язані розробляти і впроваджувати в життя свої власні науково-практичні програми соціально-економічного розвитку.

У зв'язку з цим необхідне наукове забезпечення регіональних планів і програм. У цьому аспекті економічної науки зроблено лише перші кроки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження є складовою частиною наукової роботи Інституту економіко-правових досліджень НАН України - «Економіко-правове забезпечення управління розвитком великого регіону» (шифр теми 3.1.10.9), яка виконується за постановою Бюро Відділення економіки НАН України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного, системного аналізу розробити методичне і організаційно-економічне забезпечення процесів формування регіональних цільових програм і управління їх реалізацією в умовах переходу до ринку.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких основних завдань:

узагальнення і аналіз практичного досвіду програмно-цільового планування і управління, визначення напрямків його подальшого удосконалення;

порівняльна оцінка підходів до розробки і реалізації цільових регіональних програм, конкретизація загально-методичних принципів формування систем управління програмами;

аналіз структури і складу цільових регіональних програм як системного об'єкта управління, розробка методичних рекомендацій щодо формування і реалізації цільових регіональних програм;

розробка методичного підходу до організації управління регіональними цільовими програмами на основі структур матрично-координаційного типу, орієнтованих, на поєднання діяльності сформованих органів програмно-цільового управління з існуючою практикою управління;

дослідження і розробка методів аналізу і забезпечення ефективного формування регіонального економічного потенціалу, як головного фактора ефективного рішення регіональних проблем;

апробація розроблених організаційно-методичних рекомендацій, положень і підходів у процесі формування регіональних соціально-економічних програм у Донецькій області.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є система економічних відносин щодо управління соціально-економічним розвитком регіону.

Як об'єкт дослідження прийнято структуру промислово розвинутого господарського комплексу Донецького регіону.

Методичною основою роботи є класичні положення економічної теорії, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних економістів, юристів, політологів. При вирішенні поставлених завдань використовувалися комплексний системний підхід, статистичні та економіко-математичні методи.

Джерелами інформації були закони Верховної Ради України, законодавчі акти Президента, Кабінету Міністрів України, а також рішення обласних, районних і міських адміністрацій.

Научна новизна дослідження полягає у розвиненні теоретико-методичних основ програмно-цільового планування і управління відповідного до специфіки вирішення регіональних проблем, обґрунтуванні концепції формування регіональних програм, що базується на єдиному організаційно-методичному підході до їх розробки та реалізації, у взаємозв'язку з створенням спеціальної системи управління координаційно-матричного типу.

Новими науковими результатами є такі:

запропоновано і обґрунтовано організаційно-методичний підхід до вирішення регіональних проблем програмним способом, який охоплює основні етапи розроблення цільових програм у взаємозв'язку з елементами маркетингових досліджень на стадіях їх формування і реалізації;

визначено і досліджено основні принципи формування систем програмно-цільової орієнтації, у відповідності до яких розроблено склад і структуру спеціальної системи управління цільовими регіональними програмами, яка поєднує елементи двох організаційних структур управління програмами - координаційної і матричної;

обґрунтовано і адаптовано проблемно-орієнтованої оцінки, яка застосовується для вирішення завдань формування економічного потенціалу як основного фактора реалізації регіональних проблем програмним засобом;

розроблено методичний підхід до формування варіантів реалізації цільових регіональних програм, який ґрунтується на визначенні сукупності і побудові матриці ресурсно-часових характеристик;

розроблено методичні підходи до інформаційно-статистичного забезпечення реалізації програмним шляхом регіональних проблем з використанням запропонованого автором «Паспорта регіональної соціально-економічної програми».

Практична цінність роботи визначається тим, що в дисертації сформульовано рекомендації щодо складання цільових регіональних соціально-економічних програм, як специфічних планових документів, досліджено основні принципи створення спеціальних систем управління цільовими програмами, розроблено організаційно-технологічні схеми, які визначають взаємозв'язок управлінських процедур по вирішенню регіональних проблем програмним способом з конкретними елементами організаційної структури регіонального управління. Це у свою чергу дозволить здійснювати єдиний організаційно-методичний підхід до розробки цільових регіональних програм по вирішенню першочергових проблем, які стоять перед регіонами України.

Наукові і практичні рекомендації здобувача увійшли до складу Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998 - 2000 рр., яка затверджена Кабінетом Міністрів України. Протягом останніх п'яти років дисертант був ініціатором, розробником планів і програм соціально-економічного розвитку Ворошиловського району міста Донецька.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на Міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: “Наука, технологія та зміни: нові теорії, факти та інститути” (Міжнародна наукова конференція, Будапешт, серпень 1994 р.), “Розвиток науки і технології: соціально-економічна доцільність та екологічна безпека” (Міжнародна наукова конференція, Київ, травень 1994 р.), 1-й Всеукраїнській науково-методичній конференції з проблем економічної кібернетики” (Маріуполь, 6-9 вересня 1995 р.), “Проблеми розвитку сучасного міста” (Міжнародний науково-практичний семінар, Донецьк, 11-12 січня 1996 р.), а також на науковій нараді Інституту економіко-правових досліджень НАН України та “круглих столах ” Академії технологічних наук України.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відтворення у восьми наукових публікаціях загальним обсягом 7,6 д.а., з них особисто автору належить 4,35 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 124 найменувань та містить 137 сторінок машинописного тексту, включає 9 таблиць, 8 рисунків, 2 додатки..

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Аналіз сутності і основних напрямків формування організації управління на регіональному рівні” присвячений узагальненню, розвитку і поглибленню методологічних основ дослідження проблем організації управління відповідно до сучасних економічних умов.

Автором зроблено висновок про те, що регіон повинен розглядатися як внутрішньо пов'язане ціле, що посідає певне місце у системі розподілу праці і що бере участь у виробництві частки валового внутрішнього продукту країни через виявлення своєї спеціалізації.

Як свідчить досвід, на сьогоднішній день на регіональному рівні недостатньо використовуються переваги територіальної концентрації економічного потенціалу, слабо реалізуються можливості координації виробничо-збутової діяльності на міжгалузевій основі. Регіональні структури управління недостатньо пов'язані з темпами і пропорціями розвитку окремих галузей, що об'єктивно склалися в регіональних народногосподарських комплексах.

Економічний потенціал регіону повинен визначатися як організована сукупність ресурсів, необхідна і достатня для вирішення комплексу завдань, які виникають у процесі регіонального соціально-економічного розвитку. Аналіз літературних джерел щодо проблем формування і реалізації потенціалу і власні дослідження дають підстави для виділення таких основних складових економічного потенціалу регіону: кадрова, організаційна, матеріально-технічна, інформаційно-технологічна, природно-кліматична. Кадрова складова включає в себе необхідну чисельність фахівців потрібної кваліфікації. Організаційна складова представлена організаційними формами і структурами державного управління і місцевого самоврядування. Матеріально-технічна складова включає потрібну кількість виробничих, технологічних і фінансових ресурсів. Інформаційно-технологічна складова визначається рівнем розвитку сучасних комп'ютерних технологій у регіоні, досконалістю інформаційних мереж, засобів електронного передавання і зберігання даних, наявністю інформаційного обміну з іншими регіонами країни та зарубіжними державами. Природно-кліматична складова характеризується запасами корисних копалин, водних ресурсів, якістю ґрунту, обсягами лісових угідь і т.д., а також кліматичними умовами.

Головною умовою ефективного використання регіонального економічного потенціалу є його реалізація на основі прискорення інноваційно-орієнтованих процесів, які найбільшою мірою забезпечували б досягнення стратегічних цілей регіону.

Виходячи з цього доцільним постає реалізація регіонального підходу до планування і управління народногосподарським комплексом, що дозволяє викликати економічну зацікавленість і здійснити ресурсну забезпеченість функціонування галузей народного господарства у взаємозв'язку з концепцією розвитку територій, на яких розміщені підприємства даної галузі. Це створює умови переходу до такого типу відносин, при якому економічний, і особливо, соціальний розвиток кожної області і країни в цілому буде поставлено у тісний взаємозв'язок з результатами діяльності галузевих ланок, що знаходяться в даних регіонах.

На сьогодні все більш актуальним стає практичне використання програмно-цільових методів планування і управління. Актуалізації використання програмно-цільової форми в управлінні сприяє новий, ринково-орієнтований господарський механізм управління. Загальною тенденцією удосконалення методів і форм організації управління сучасною економікою є збільшення самостійності первинної ланки управління, а також розширення компетенції територіального регулювання виробництва і реалізації товарів та послуг.

Для організації ефективного вирішення регіональних проблем методами програмно-цільового планування і управління, формування органів програмно-цільової орієнтації, проведення проблемно-орієнтованих оцінок регіонального економічного потенціалу необхідне регулярне, упорядковане і повне інформаційне забезпечення управління. Вирішення регіональних проблем програмним шляхом повинне ґрунтуватися на загальній концепції створення інформаційних систем по забезпеченню органів управління в кожному регіоні. Дослідження показали, що система вимог до інформації, яка необхідна для вирішення регіональних проблем програмним шляхом, може виглядати таким чином (рис.1)

У процесі аналізу було встановлено, що при розробці інформаційного забезпечення потрібне не тільки глибоке вивчання, але й перегляд усієї інформаційної системи, при побудові якої необхідно:

1. Вивчити завдання управління і зв'язки між ними, зібрати, виходячи із завдань, дійсно потрібні для їх вирішення відомості.

2. Розробити систему показників, що дають адекватну кількісну оцінку всім факторам, які враховуються при вирішенні завдань управління, забезпечити порівняльність взаємопов'язаних показників, розробити методи перевірки їх достовірності.

3. Розробити технологію збирання, опрацювання, зберігання і передачі даних, оснастити ці процеси необхідними технічними засобами, включаючи сучасні комп'ютерні мережі, канали передачі і захисту інформації, раціонально розподілити між ними функції на всіх стадіях технологічного процесу переходу даних від джерел до споживачів.

Розділ 2. “Методичні аспекти організації процесу програмно-цільового управління на регіональному рівні” присвячений дослідженню існуючих і розробленню власних методичних підходів для організації вирішення регіональних проблем програмним шляхом.

Виходячи з принципів програмно-цільового планування і управління, будь-яка проблема, що вимагає програмного вирішення повинна розглядатися як складна система, що володіє органічними зв'язками і активно взаємодіє з іншими проблемами і завданнями, у зв'язку з чим зміни, що відбуваються в окремих елементах системи, зумовлюють зміну існуючих характеристик усієї системи.

У зв'язку з цим доцільно дослідити структуру процесу вирішення регіональних проблем програмним шляхом у розрізі окремих етапів.

1. Визначення основних напрямків економічного і соціального розвитку регіону здійснюється трьома стадіями. Спочатку оцінюються існуючі тенденції соціально-економічного розвитку регіону і розробляється прогноз (комплекс прогнозів) зміни цих тенденцій на перспективу у залежності від поставлених завдань і тривалості дії цільової програми, яка передбачається. На підставі тривалості періоду прогнозування (попередження) соціально-економічні прогнози поділяються на короткотермінові (до 1 року), середньотермінові (до 5 років) і довготермінові (до 15-20 років).

2. В межах цього етапу спочатку визначаються проблеми, що забезпечують досягнення національних пріоритетів. При цьому органи регіонального управління керуються програмними документами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, враховуються цілі і завдання національних, державних і галузевих цільових програм.

3. В умовах переорієнтації підприємств і організацій на ринкові методи господарювання актуальним став принцип не «продавати те, що виробляється», а «виробляти і реалізовувати те, що безумовно користується платоспроможним попитом», який є основоположним підходом до теорії і практики маркетингу.

4. При формуванні організаційної структури управління цільовими програмами у першу чергу здійснюється проектування організаційної структури управління програмно-цільової орієнтації, яка ґрунтується на поєднанні спеціально створюваних органів програмно-цільового планування і управління з елементами уже існуючої в регіоні структури управління.

5. У процесі розробки організаційно-методичного забезпечення вирішення регіональних проблем програмним засобом було визначено основні стадії їх формування.

6. При розробці комплексу маркетингових заходів щодо просування на ринок результатів реалізації програми здійснюється вияв існуючих і потенційних потреб у товарах (послугах), які одержуються в результаті реалізації програми.

7. У процесі реалізації програмних заходів і при аналізу ступеня досягнення поставленої мети у першу чергу здійснюється збирання і обробка інформації про хід виконання програмних заходів.

Прогресивною формою організації, що ґрунтується на ефективному використанні елементів організаційної структури системи управління і на раціональній організації їх взаємодії, є матрична структура програмно-цільового планування і управління. Стосовно до завдань регіонального планування і управління організаційну структуру у збільшеному вигляді можна представити так.

Система зворотних зв'язків забезпечує системі управління регіональними цільовими програмами належну оперативність і стійкість.

Одним з основних етапів процесу організації формування цільових регіональних програм є розробка альтернативних варіантів реалізації програмних заходів, що визначають можливі шляхи досягнення поставленої мети з максимальним економічним ефектом при встановлених обмежених ресурсах, а також вибір найбільш раціонального варіанту виконання програми.

Існуючі методи визначення витрат на формування і реалізацію цільових програм умовно можуть бути розділені на дві групи у залежності від того, чи має розроблений варіант аналог у минулому, чи розробка має принципово новий характер.

У разі, якщо розроблений варіант має аналог, розмір витрат на використання цільової регіональної програми, маючи властивість аддитивності, може бути обчислений як сума витрат на реалізацію програмних заходів:

де: Сi - очікувані витрати на виконання i-го програмного заходу, грн.;

N - кількість заходів у програмі.

Час реалізації окремих завдань, що є складовими частинами програмного заходу, визначається за діючими нормативами за аналогією з раніше виконаними роботами.

Час реалізації програмних заходів визначається виходячи з таких формул:

де: Ti - час реалізації j-го заходу, що входить до програми;

Tji - час реалізації j-го завдання, що входить до програмного заходу (визначається за діючими нормативами і аналогією з раніше виконаними роботами);

tli - тривалість l-го проміжку часу, протягом якого реалізуються паралельно декілька завдань, що входять до i-го програмного заходу;

Pli - кількість завдань, що реалізуються паралельно і входять до і-го заходу програми, на l-му проміжку часу;

n - кількість завдань, що входять до програмного заходу;

m - кількість часових інтервалів, в яких здійснюється паралельна реалізація завдань, що входять до програмного заходу.

Загальна тривалість виконання програми визначається виходячи з виразу:

де: Ti - час реалізації i-го заходу програми;

tr - тривалість r-го проміжку часу, протягом якого реалізуються паралельно декілька програмних заходів;

rt - кількість програмних заходів на r-ому проміжку часу, що реалізуються паралельно;

N - кількість заходів у програмі;

L - кількість часових інтервалів, на яких здійснюється паралельна реалізація заходів, що входять до програми.

Слід зазначити, що при розрахунку часу реалізації програми можливі три підходи до визначення черговості реалізації програмних заходів:

послідовний - заходи (завдання), що входять до програми, включаються в роботу після закінчення виконання попередніх програмних доходів;

паралельний - заходи, що входять до програми, виконуються одночасно;

змішаний - поряд з послідовним включенням у роботу заходів (завдань), що входять до програми, передбачає можливість паралельної реалізації деяких з них.

У разі проектування і розробки принципово нових, оригінальних варіантів здійснення заходів програми, що не мають аналогів у минулому, а також у разі недостатнього обсягу статистичної інформації для застосування розрахункових методів, розміри витрат на реалізацію програмних заходів і час їх виконання визначаються методом експертизи. З урахуванням думки експертів, розміри передбачених витрат на виконання заходів програми визначаються з таких формул:

де: Cni, Coi - визначені експертами песимістична і оптимістична оцінки розміру витрат на реалізацію i - го програмного заходу.

Tni, Toi - визначені експертами песимістична і оптимістична оцінки часу реалізації i-го програмного заходу.

Передбачені витрати на виконання цільової регіональної програми у разі відсутності аналогу визначаються за виразом:

де: Сі - очікувані (передбачені) витрати на виконання і-го програмного заходу.

Передбачений час виконання програми у разі відсутності аналогу визначається за виразом:

де: Ti - передбачуваний час виконання і-го програмного заходу.

Значення решти змінних величин у виразі (7) аналогічні до відповідних значень змінних величин у виразі (3).

Розроблена автором дослідження матриця ресурсно-часових характеристик варіанту реалізації програми (рис.3), відтворюючи специфіку цільового підходу до розподілу ресурсів у часі і закріплення їх за конкретними програмними заходами, дає уяву про обсяги ресурсів (у натуральному і вартісному виразі), які необхідні для виконання окремих програмних заходів та регіональної програми в цілому, а також про час їх використання (витрачання).

Найменування ресурсу

Потреба (Р) у натуральному (В) і вартісному (С) виразах і час (Т) використання (витрачення) ресурсів, що необхідні для реалізації програмних заходів

Загальна потреба в ресурсах на програму

сів

И1

...

Иj

...

Иn

еРj

Р1

Т1

Р

Т

Pn

Тn

В1

С1

Вj

Сj

Вn

Сn

еBj

еCj

М1

В11

С11

Т11

...

...

...

Вi1

С1j

Тi1

...

...

...

Bn1

Сn1

Тn1

ВS1

СS1

М2

В12

С12

Т12

...

...

...

Вi2

Сi2

Тi2

...

...

...

Вn2

Сn2

Тn2

ВS2

СS2

...

...

...

...

...

...

...

...

...

...

...

...

Мj

Вij

Сij

Тij

...

...

...

Вij

Сij

Тij

...

...

...

Вnj

Сnj

Тnj

ВSj

СSj

...

...

...

...

...

...

...

...

...

...

...

...

Мk

Вik

Сik

Тik

...

...

...

Вik

Сik

Тik

...

...

...

Вnk

Сnk

Тnk

ВSk

СSk

СiS

СiS

СiS

СSS

Рис.3. Матриця ресурсно-часових характеристик варіанту реалізації регіональної цільової програми

Розділ 3. «Досвід організації процесу управління регіональними програмами» розглянуто практичні аспекти застосування запропонованого здобувачем методичного підходу до вирішення соціально-економічних проблем регіону.

Методика проблемно-орієнтованих оцінок економічного потенціалу регіону визначає систему методів і порядок проведення у процесі підготовки цільових програм цих оцінок потенціалу, що необхідний для вирішення поточних і перспективних завдань і проблем.

Оцінки відповідності економічного потенціалу регіону і проблем, що стоять перед ним, можна представити у вигляді прямої і зворотної задачі. Про пряму задачу проблемно-орієнтованих оцінок економічного потенціалу можна говорити, коли наперед визначеними є потенційні можливості колективів (підприємств і організацій) регіону, і з урахуванням цих можливостей ті чи інші соціально-економічні проблеми, цілі і шляхи їх реалізації. Зворотна задача буде у тому разі, коли визначальними є наперед сформульовані проблеми і цілі, а з ними співвідноситься економічний потенціал регіону. Схематично пряму і зворотну задачу можна представити у вигляді, показаному на рис.4.

Рис. 4. Пряма і зворотна задача проблемно-орієнтованих оцінок економічного потенціалу регіону.

У разі, якщо первинними (або заздалегідь визначеними) є потенційні можливості колективів виконавців Рj, j = 1, з урахуванням яких розглядаються численні ті чи інші соціально-економічні цілі Zі, і = 1..n, маємо справу з прямою задачею проблемно-орієнтованих оцінок. Якщо ж визначальними виступають наперед сформульовані цілі Zі, а з ними співвідносяться можливості різних колективів із множини Рі, то мова повинна йти про зворотну задачу проблемно-орієнтованих оцінок.

Однак, слід зазначити, що завжди треба буде виконувати одну й ту же саму процедуру виміру - заставити Zi Pj. Узагальнений його результат Rij названо релевантністю (відповідністю). Rij має значення від 0 (повна відсутність відповідності) до 1 (повна відповідність). Останнє буде у тому разі, наприклад, коли задача вже одного разу мала успішне рішення і всі передумови для його вирішення даним виконавцем в інтересах нового замовника існують.

Видається доцільним і у подальшому під релевантністю розуміти ступінь (рівень) відповідності окремих характеристик і потенціалу в цілому поставленим цілям (у разі прямої постановки задачі); забезпеченість певних цілей відповідним потенціалом (у разі зворотної постановки задачі):

Zi Pj, i=1...n; j=1...k.

Якщо n = 1, то єдина сформульована ціль співвідноситься з потенційними можливостями колективів виконавців із множини Pi. Якщо к=1, то потенційні можливості одного даного колективу «приміряються» до різних цілей із множини Zi. Rij відтворює об'єктивну властивість такого роду відповідності, а чисельні значення, які у подальшому отримуються в ході проведення проблемно-орієнтованих оцінок, відтворюють суб'єктивні думки експертів (групи експертів) про таку відповідність.

У свою чергу оцінки релевантності Rij у кожному окремому випадку формуються шляхом узагальнення окремих оцінок релевантності r'ij, 0 < r'ij < 1, L, S (S - кількість виділених характеристик економічного потенціалу регіону). Оцінки r'ij являють собою вимірені за певними правилами рівні відповідності окремих характеристик потенціалу j-го колективу виконавців певному еталону чи бажаному рівню розвитку (стану) цих характеристик при досягненні i - ої цілі, тобто по кожній 1-й характеристиці потенціалу визначається окрема (часткова) оцінка релевантності r'ij.

В межах даного дисертаційного дослідження автором була проаналізована Антикризова програма вугільної промисловості Донецької області (далі - Програма). Як показав аналіз, при розробці Програми було виконано значний обсяг робіт із залученням провідних спеціалістів ряду організацій і установ, що тією чи іншою метою пов'язані з даною проблематикою. Окремі розділи і положення Програми мають досить глибоке опрацювання і ступінь обґрунтованості висновків і рекомендацій. Особливо це стосується технічного боку вуглевидобутку. Разом з тим, у Програмі є суттєві недоліки, і в цілому дана Програма не може повною мірою вважатись цільовою програмою, що побудована на основі використання методів програмно-цільового планування і управління, які добре зарекомендували себе. Відзначимо найбільш суттєві, на наш погляд, недоліки:

при підготовці організаційного забезпечення Програми не було передбачено створення спеціальних органів програмно-цільової орієнтації, реалізацію Програми передбачається здійснювати в межах існуючої системи управління, яка не була трансформована для виконання програмних заходів;

при розробці даної Програми належним чином не було оцінено економічний потенціал регіону, який передбачається залучати до реалізації програмних заходів;

не було повною мірою оцінено соціально-економічні і екологічні наслідки реалізації як Програми в цілому, так і окремих її підпрограм і заходів;

за винятком окремих розділів Програми при розробці перспективних планів і заходів не було враховано варіантність реалізації тих чи інших проблем і завдань;

не було проведено комплексне погодження заходів даної Програми з іншими соціально-економічними програмами як загальнодержавного і галузевого, так і регіонального рівнів;

окремі положення даної Програми хоч і враховують потребу органів регіонального управління вирішувати нагромаджені в регіоні проблеми, однак мають декларативний характер і є по суті добрими намірами;

не було розроблено дійову систему обліку і контролю процесу реалізації Програми в цілому і окремих її заходів;

при підготовці даної Програми не було створено інформаційно-статистичну базу, яка б забезпечувала ефективне відстеження інформаційних потоків за напрямками, пов'язаними з її реалізацією;

недостатньою мірою було опрацьовано ринкові аспекти, пов'язані з реалізацією програми, а запропоновані в цьому плані заходи часто мають не до кінця продуманий половинчатий характер.

Крім аналізу регіональної програми на обласному рівні в межах загального дослідження існуючого механізму формування і реалізації регіональних програм, автором було також проаналізовано соціально-економічні програми розвитку району великого міста - Ворошиловського району м.Донецька.

Як видно із наведених нижче даних (табл.1), в районі розташовано ряд промислових підприємств різних форм власності, які належать до таких галузей, як машинобудування, легка, харчова та поліграфічна промисловості, промисловість будівельних матеріалів, а також вугільна промисловість.

Як показав аналіз, в межах Ворошиловського району м.Донецька органами місцевого самоврядування протягом ряду років робились спроби вирішення місцевих соціально-економічних проблем на програмній основі. Назва програмно-планових документів зазнала суттєвих змін останнім часом. Наприклад, у 1991 р. реалізовувався «Комплексний план економічного і соціального розвитку Ворошиловського району

Таблиця 1. Обсяг промислової продукції по Ворошиловському району м. Донецька

Найменування галузей та	Обсяг продукції промисловості в оптових цінах підприємства, тис.грн.
підприємств	1996р., звіт у цінах на 01.01.97	1997р., передбачуване виконання в цінах відповідного періоду	1998р. проект в цінах відповідного періоду
Машинобудування	20193.9	18150	17800
АТЗТ «1-й Донецький Авторемзавод»	6430	5750	5800
ВАТ «Донбасенергоремонт»	13763.9	12400	12000
Легка промисловість	17269	3954.1	5401
АТЗТ ДВТП «Донбас»	14044	2474	2480
АТЗТ «ДОТІ»	2390	1030.1	2448
ЗАТ «Будинок моделей»	700	300	320
ТОВ «Донецький театральний комбінат»	135	150	156
Харчова промисловість	22309.6	34423.5	41735.8
АТ «Донецький булочно-кондитерський комбінат»	10056	9434.7	10640
ТОВ «Март»	3274.4	4521.4	4600
ЗАТ «Київ-Конті»	8900	19900	25900
СП «Сіаль-Донбас»	79.2	567.4	595.8
Поліграфічна промисловість	424	524	570
ТОВ «Міськдрукарня 1»	424	390	400
ТОВ «Донецька міська типографія»	-	134	170
Промисловість будівельних матеріалів	889	675	700
ДП «Донецьквибухпром»	889	675	700
Вугільна промисловість	-	7150	9000
ТОВ «Карат	-	7150	9000
Разом по району	61085.5	64876.6	75209.8

м.Донецька», у 1993 р. - «Програма соціально-економічного розвитку Ворошиловського району», у 1996 р. - «Програма соціально-економічного, культурного розвитку і благоустрою Ворошиловського району», у 1997 і 1998 рр. - «Програма соціально-економічного розвитку і комплексного благоустрою Ворошиловського району».

Більш докладний аналіз програмних заходів і загальної структури документів свідчить про те, що розглянуті програми не є по суті цільовими регіональними програмами, які б відповідали принципам програмно-цільового планування і управління, вони не охоплені повною мірою інформаційно-методичним забезпеченням щодо їх реалізації і являють собою по суті зведення актуальних проблем для даного району, часто не підкріплених ресурсами, що потрібні для їх реалізації.

Разом з тим практична реалізація розроблених у процесі здійснення даного дисертаційного дослідження організаційно-методичних положень, дозволила б підвищити рівень обґрунтованості заходів цільових програм як на обласному, так і на міському і районних рівнях, забезпечити дійовий контроль за ходом їх виконання.

ВИСНОВКИ

У ході проведення даного дисертаційного дослідження автором були сформульовані висновки та рекомендації і отримані такі основні результати:

виявлено тенденцію зростання ролі регіонального фактора в системі державного управління в Україні і за її межами, підкреслено роль регіонів у вирішенні соціально-економічних проблем різного рівня складності і спрямованості;

визначено поняття, досліджено сутність і складові регіонального економічного потенціалу, як основного фактора вирішення регіональних проблем і задач;

зроблено висновок про те, що для забезпечення ефективної реалізації регіональних проблем в останні часи найдієвішим методом є програмно-цільове планування і управління;

розроблено класифікацію цільових програм на основі різних класифікаційних ознак і основ угрупування;

проаналізовано основні види організаційних структур систем управління програмно-цільової орієнтації і зроблено висновок, що для вирішення регіональних проблем програмним шляхом найбільш доцільним є використання структур координаційно-матричного типу;

зроблено висновок про те, що підготовка цільових регіональних програм повинна здійснюватися на основі використання організаційно-методичного підходу, який забезпечує економічне, юридичне і правове забезпечення механізму реалізації програм;

досліджено основні принципи формування системи управління цільовими регіональними програмами, розроблено типову структуру системи управління програмами регіону, яка ґрунтується на поєднанні спеціально формованих органів програмно-цільового управління з елементами традиційної для регіону організаційної структури управління;

розроблено методичний підхід до визначення ресурсно-часових характеристик реалізації програм і планів розвитку регіонів, який ґрунтується на використанні матриць ресурсно-часових характеристик варіантів реалізації цільових регіональних програм;

зроблено висновок про те, що при підготовці і реалізації цільових програм різного рівня і спрямованості дуже суттєву роль відіграє аналіз відповідності економічного потенціалу спектру актуальних проблем і завдань. Вивчення такої відповідності доцільно здійснювати не лише на основі традиційних, обліково-статистичних оцінок, але й із застосуванням методичного іинструментарію проблемно-орієнтованої оцінки;

досліджено систему інформаційно-статистичного забезпечення процесу регіонального управління, що склалося, обґрунтовано вимоги до програмної інформації, розроблено «Паспорт цільової регіональної соціально-економічної програми».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Каблов В.А., Королев В.Ю. Методические вопросы формирования региональных систем управления программно-целевой ориентации. - Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки НАН Украины, 1996. - 19 с. (Особистий внесок дисертанта: визначено вимоги до формування та склад системи управління регіональними програмами).

2. Авсенев Е.В., Каблов В.А., Королев В.Ю. Информационно-методическое обеспечение формирования региональных целевых программ. - Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки НАН Украины, 1997. - 21 с. (Особистий внесок дисертанта: визначено вимоги до інформаційного забезпечення та розроблено «Паспорт цільової програми»).

3. Амитан В.Н., Королев В.Ю. Программно-целевое планирование и управление при решении региональных проблем. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. - 39с. (Особистий внесок дисертанта: розроблено підходи до розробки та реалізації регіональних проблем).

4. Корольов В.Ю. Проблемно-орієнтовані оцінки економічного потенціалу регіону. //Зб.наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України, Київ, 1998. - С.340-346.

5. Королев В.Ю. Проблемно-ориентированный подход к формированию регионального экономического потенциала. - Киев-Донецк: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки НАН Украины, 1998. -21с.

6. Висящев В.А., Казакова М.С., Королев В.Ю. Проблемы самоуправления в первичном звене региона. // Труды научно-практ.конф. «Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты». - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. - С.76-78. (Особистий внесок дисертанта: визначені суттєві параметри ринкових процесів).

7. Королев В.Ю. Опыт разработки программы социально-экономического, культурного развития и комплексного благоустройства района // Труды научно-практ.конф. «Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты». - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. - С.78-79.

8. Адамов Б.И., Королев В.Ю. Информационно-экономические аспекты программно-целевого управления развитием региона. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - 18с. (Особистий внесок дисертанта: розробка інформаційного забезпечення системи управління регіональними програмами).

Размещено на Allbest.ru

...