Державне регулювання зайнятості населення в умовах реформування економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Донецький державний університет

УДК 331.5

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державне регулювання зайнятості населення в умовах реформування економіки

Приходченко Тетяна Анатоліївна

Донецьк-1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького державного комерційного інституту Міністерства освіти України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Сорока Ігор Вікторович, Донецький державний комерційний інститут Міністерства освіти України, ректор, завідуючий кафедрою економічної теорії

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Тарасенко Галина Дем`янівна, Донецький державний технічний університет Міністерства освіти України, завідуюча кафедрою економічної теорії

- кандидат економічних наук, доцент Куліш Андрій Борисович, Донецький державний університет Міністерства освіти України, доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа - Донецька державна академія управління Міністерства освіти України, кафедра економіки, м. Донецьк

Захист відбудеться "29" грудня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.01 у Донецькому державному університеті за адресою: 340055, м. Донецьк, вул. Університетська,24.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету за адресою: 340055, м. Донецьк, вул. Університетська,24.

Автореферат розісланий "28" листопада 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

Анотації

Приходченко Т.А. Державне регулювання зайнятості населення в умовах реформування економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. - Донецький державний університет, Донецьк, 1998.

Дисертація присвячена питанням регулювання зайнятості працездатного населення в умовах реформування економічних відносин. В дисертаційній роботі аналізується сучасний стан ринку праці України та Донецької області, розглядується чинний механізм державного регулювання зайнятості. Розроблено наукові рекомендації й положення щодо формування ефективного механізму регулювання зайнятості працездатного населення в Україні.

Ключові слова: ринок праці, зайнятість, безробіття, державне регулювання зайнятості.

Приходченко Т.А. Государственное регулирование занятости населения в условиях реформирования экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. - Экономическая теория.

Диссертация посвящена вопросам регулирования занятости трудоспособного населения в условиях реформирования экономических отношений. В диссертационной работе анализируется современное состояние рынка труда Украины и Донецкой области, рассматривается действующий механизм государственного регулирования занятости. Разработаны научные рекомендации и положения по формированию эффективного механизма регулирования занятости трудоспособного населения в Украине.

Ключевые слова: рынок труда, занятость, безработица, государственное регулирование занятости.

Prikhodchenko T.A. State regulation of employment under the condition of economic reforming. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 08.01.01. - Economic theory. - Donetsk State University, Donetsk, 1998.

The dissertation is devoted to the issues of able to work population employment regulation under the condition of economic relation reforming. Present state of labour market in Ukraine and Donetsk region is analysed and state regulation and state regulation of employment is examined in this work. Scientific recommendation and proposition for creating effective mechanism of able to work population employment regulation in Ukraine are developed.

Key words: labour market, employment, unemployment, state regulation of employment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На етапі трансформування економіки України в ринкову проблеми формування ринку праці набувають статусу першочергових. У зв`язку з цим виникає необхідність вивчення цих проблем з метою визначення можливостей надання цьому процесу регульованих форм. Сьогодні одним з головних напрямків становлення цивілізованого ринку праці в Україні є розробка теоретично обґрунтованої політики (концепції) зайнятості. З цієї точки зору особливо актуальним стає комплексний аналіз механізму формування та регулювання зайнятості працездатного населення. Насамперед це зв'язано з потребами переходу від екстенсивного до інтенсивного типу використання трудових ресурсів, формуванням попиту і пропозиції робочої сили та істотною трансформацією відносин зайнятості.

Проблеми зайнятості в умовах ринку постійно досліджуються світовою економічною наукою. Особливо виділяються з цієї точки зору праці А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, А. Маршала, Дж. Кейнса, М. Фрідмана, А. Філліпса, А. Оукена та ін. Проте цей досвід, на жаль, не можна використати без змін у нашій економічній практиці. Це пов'язано з особливостями сучасного етапу розвитку України - періодом переходу до ринкової економіки.

Для того, щоб мати адекватну картину механізму формування та регулювання зайнятості населення в українській економіці, необхідно вивчити й узагальнити сучасний досвід України та інших країн у цій сфері.

Серед найвагоміших досліджень з проблеми формування та регулювання зайнятості населення слід виділити роботи таких вітчизняних вчених, як Д.П. Богиіні, В.С. Васильченка, В.В. Онікієнка, М.В. Шаленко, І.К. Бондар, В.В. Єрасова, Є.М. Лібанової, І.В. Сороки, В.А. Савченка, В.П. Онищенка, Н.О. Павловської, Ф.Є. Поклонського та ін. Істотним внеском у розв'язання проблеми зайнятості як на стадії її формування, так і становлення стали також праці таких російських вчених: І.Є. Заславського, А.А. Никифорової, С.А. Кузьміна.

Разом з тим, сучасний етап розвитку України вимагає подальшого дослідження проблеми підвищення ефективності регулювання зайнятості працездатного населення.

Актуальність даної проблеми, необхідність її подальшої розробки та потреба у практичних рекомендаціях з питань вибору форм і методів регулювання зайнятості працездатного населення в умовах реформування економіки України визначили вибір теми даного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до комплексного плану науково-дослідної роботи Донецького державного комерційного інституту та держбюджетної теми № Г 98-10 "Соціальна політика та її ресурсне забезпечення: теорія і практика". Тема дисертації була затверджена вченою радою Донецького державного комерційного інституту 26.03.98 р. (протокол № 8).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження та виявлення особливостей процесів формування й регулювання зайнятості населення в умовах реформування економіки України, розробка рекомендацій по створенню ефективного механізму регулювання зайнятості населення на основі координації зусиль усіх суб'єктів регулювання.

У досягненні поставленої мети було розв'язано такі завдання:

- визначення соціально-економічного змісту ринку праці та теоретичний аналіз концепцій відносно його функціонування;

- дослідження суті й ролі діючого в Україні порядку формування зайнятості працездатного населення;

- аналіз сучасних показників рівня зайнятості населення в Україні та впливу на них структурних змін в економіці;

- виявлення конкретних причин існуючого безробіття в Україні, його особливостей, динаміки та нових тенденцій у складі безробітних;

- оцінка чинного в Україні механізму державного регулювання зайнятості населення;

- вивчення та узагальнення досвіду зарубіжних країн у проведенні політики зайнятості;

- обґрунтування методичного підходу до регулювання зайнятості працездатного населення в умовах реформування економіки України;

- розробка теоретичних та практичних рекомендацій та перспективних напрямків, які сприяють проведенню ефективної політики зайнятості в Україні.

Як предмет дослідження взято організаційно-економічний механізм державного регулювання зайнятості працездатного населення в умовах реформування економіки України. Об'єктом дослідження була сфера зайнятості з її структурою, системою взаємозв'язків та закономірностей.

Теоретичні положення класиків економічної теорії і праці сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі акти, урядові рішення та постанови, методичні розробки по регулюванню зайнятості населення становлять теоретичну та методологічну основу дослідження.

Інформаційна база - статистична звітність Державного комітету статистики України та Міністерства праці й соціальної політики України, Донецького облстатуправління, інструктивні та методичні матеріали Державної служби зайнятості, звітні дані Донецького обласного центру зайнятості.

Наукова новизна одержаних результатів, які виносяться на захист, полягає в тому, що в ході дослідження здійснено подальшу розробку теорії й практики підвищення ефективності регулювання зайнятості працездатного населення в умовах реформування економіки. Зокрема обґрунтовано такі положення:

- розкрито соціально-економічний зміст категорії "ринок праці";

- визначено особливості функціонування ринку праці в Україні та перспективи його розвитку;

- виявлено основні тенденції адаптації зайнятості працездатного населення в умовах реформування економіки України;

- запропоновано концепцію змішаного регулювання зайнятості населення, тобто модель взаємодії державного та ринкового регулювання;

- обґрунтовано основні принципи та методи державної політики зайнятості з урахуванням запропонованої моделі двосторонньої інтеграції;

- запропоновано новий комплексний методичний підхід до вдосконалення організаційно-економічного процесу працевлаштування незайнятого населення, визначено його основні принципи;

- розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізму фінансування проведення державної політики зайнятості;

- запропоновано комплекс заходів щодо боротьби з безробіттям, включаючи розробку проекту генеральної схеми по створенню та збереженню робочих місць.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони реально відображають сучасний стан зайнятості України, розкривають механізм її регулювання, дають можливість прогнозування її розвитку та підвищення ефективності функціонування. Ряд положень та висновків можуть бути використані у практичній діяльності державної служби зайнятості, обласних, районних та міських центрів зайнятості.

Впровадження теоретичних та практичних рекомендацій буде сприяти розробці та проведенню ефективної державної політики зайнятості в Україні, спрямованої на подолання негативних соціально-економічних явищ, що відбуваються у сучасній сфері зайнятості.

Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Державне регулювання економіки", "Макроекономіка" та в ході виконання курсових і дипломних робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю являється результатом самостійного наукового дослідження. У процесі дослідження здійснено науковий аналіз теоретичних та практичних засад формування ринку праці, визначено особливості та проблеми державного регулювання зайнятості працездатного населення в Україні, запропоновано основні напрямки вдосконалення сучасного механізму регулювання зайнятості. Аналітична частина роботи виконана на основі обробки звітних даних Державної служби зайнятості України та Донецького обласного центру зайнятості, а також результатів опитування населення, проведених автором.

Особисто дисертантом виконана конструктивна частина, зокрема розроблено: основні напрямки вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості працездатного населення; рекомендації щодо поліпшення фінансування проведення політики зайнятості; комплекс рекомендованих заходів щодо запобігання масового безробіття в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри економічної теорії Донецького державного комерційного інституту, доповідались на наукових, науково-практичних та методичних конференціях. Зокрема на науковій конференції викладачів та аспірантів інституту за підсумками науково-дослідної роботи за 1996 рік - 4-5 березня 1997 року - Донецьк: Донецький державний комерційний інститут; Міжнародній науковій конференції "Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту" - 30-31 жовтня 1997 року - Донецьк: Донецька державна академія управління; науковій конференції викладачів та аспірантів інституту за підсумками науково-дослідної роботи за 1997 рік - 4-5 лютого 1998 року - Донецьк: Донецький державний комерційний інститут; методичній конференції "Погляд у ХХІ століття" - 27-28 квітня 1998 року - Донецьк: Донецький державний комерційний інститут; Першій Міжнародній конференції "Наука-Освіта'98" - 28-30 квітня 1998 року - Одеса: Одеський державний політехнічний університет; Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції" - 21-22 травня 1998 року - Харків: Харківський інститут бізнесу й менеджменту.

Матеріали дослідження були використані при виконанні держбюджетної теми № Г 98-10 "Соціальна політика та її ресурсне забезпечення: теорія і практика".

Розроблені у дисертації пропозиції та рекомендації схвалено Донецьким обласним центром зайнятості, про що свідчіть довідка про впровадження результатів дослідження.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 робіт загальним обсягом 1,3 др. арк., з яких автору особисто належить 1,3 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків, списку літератури, до якого входить 169 найменувань, загальним обсягом 184 сторінки, які містять 14 рисунків та 14 таблиць (обсягом 21 сторінка) і додатків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, мету та завдання дослідження, предмет та об'єкт, наукову новизну, практичну значимість результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертації "Ринок праці в системі ринкового механізму" аналіз формування ринку праці в Україні виходив з того, що функціонування ринку праці, безперечно, є необхідним елементом ринкової економіки. Причому ринок праці - найскладніший її елемент, оскільки тут не тільки переплітаються інтереси працівників та роботодавців при визначенні ціни робочої сили й умов її функціонування, а й як у дзеркалі відбиваються практично всі соціально-економічні явища, що відбуваються в суспільстві. Від того, наскільки успішно функціонує економіка, в якій фазі економічного циклу вона перебуває, яка поведінка основних суб'єктів ринку - працівника та роботодавця, залежить попит на робочу силу і її пропозиція, а, відповідно, й рівень безробіття.

Дослідження соціально-економічного змісту ринку праці в дисертації проводилось через визначення умов його виникнення й характеристику основних елементів функціонування - попиту на працю, пропозиції праці, вартості й ціни робочої сили, конкуренції. При цьому автор виходить з положення про те, що ціна робочої сили є найважливішим чинником руху ринку праці, оскільки механізм його функціонування оснований насамперед на вартісних принципах пов'язання та узгодження різних інтересів роботодавців і працездатного населення, які мають потребу в роботі і бажають працювати за наймом.

У зв'язку з цим в дисертаційній роботі проводиться аналіз ціни робочої сили з точки зору відтворення робочої сили та витрат підприємства на утримання й управління трудовими ресурсами. Такий підхід дав автору можливість дійти висновку, що необхідною умовою становлення цивілізованого й регульованого ринку праці у перехідній економіці України має стати формування раціональних споживчих бюджетів як основи для встановлення мінімального рівня заробітної плати й величини витрат підприємств на цей вид ресурсів.

Але в сучасних умовах механізм дії ринку праці істотно складніший і не обмежується лише вартісними принципами пов'язання та узгодження різних інтересів роботодавців і найманих працівників. З метою формування уявлення про базові концепції механізму функціонування ринку праці та трансформації їх на нашу дійсність автор проводить порівняльний аналіз теоретичних моделей ринку. Серед них особливо слід відзначити класичну (неокласичну), марксистську, кейнсіанську та монетаристську концепції. В дисертації визначаються їх позитивні моменти й недоліки, а також спільні риси.

Огляд альтернативних поглядів відносно аналізу характеру ринку праці дав підставу автору твердити, що жоден з наведених вище напрямків не являє повної картини його сучасного функціонування, хоч вони й відображають окремі його елементи і дають уявлення про механізм формування та регулювання зайнятості. Однак вивчаючи процеси зайнятості у перехідній економіці України, необхідно адекватно оцінювати економічну ситуацію й використовувати ті досягнення світової економічної думки, які відповідають нашій економіці. працездатний населення зайнятість державний

Так, у сучасних умовах, коли економіка вільної конкуренції неспроможна справитися з рядом економічних та соціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного та профспілкового втручання. Виходячи з цього, в дисертації дається характеристика його суб'єктів, об'єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.

Все це надало автору можливість дійти висновку про те, що найважливішою передумовою й складовою частиною формування сучасних соціально-економічних умов в Україні є становлення нового ринку праці як методу регулювання зайнятості, сукупності економічних, організаційних та правових відносин, які складаються з приводу реалізації попиту та пропозиції на робочу силу.

Проте формування ринку праці як складової частини ринкових відносин в Україні тільки починається. Поки він існує лише статистично, є практично механічною сумою безлічі регіональних та локальних ринків, не розвинута його інфраструктура, слабо діють механізми самоналагодження. Кризові явища в економіці, обвальний спад виробництва в останні роки також не могли не позначитися на сучасному стані ринку праці України, характерними рисами якого сьогодні є:

1) спад економічної активності населення в 90-і роки. Чисельність економічно активного населення за період 1992-1997 рр. скоротилась майже на 2 млн. осіб і становила близько 50% загальної чисельності населення;

2) зміна структури зайнятості з одночасним її скороченням. З початку 1992 р. чисельність зайнятих скоротилась майже на 4 млн. осіб, проте темпи такого скорочення були значно нижчими від темпів загального спаду в економіці. Спостерігається переливання працівників державного сектора в недержавний, широких обсягів досягла нерегламентована зайнятість населення (коло 10 млн. осіб);

3) попит на працю має яскраво виражену тенденцію різкого зниження (за період 1992-1997 рр. попит на робочу силу скоротився майже в 4 раза);

4) значний кількісний та якісний дисбаланс між попитом та пропозицією на ринку праці (на 1.01. 98 р. на 1 робоче місце претендували 20 чоловік);

5) хоч офіційно зареєстроване безробіття ще не набуло масовості (рівень безробіття в середньому по Україні в 1998 році становив 3%), воно вже має чітко виражену тенденцію до різкого збільшення. За 1992-1997 рр. чисельність зареєстрованих безробітних збільшилась у 9 разів;

6) збільшення розриву між реєстрованим та загальним безробіттям;

7) посилення як міжрегіональної, так і внутрішньо-регіональної диференціації рівнів безробіття;

8) зростання масштабів прихованого безробіття. За розрахунками автора, загальна чисельність безробітних у прихованій формі становить щонайменше 8 млн. осіб, а рівень прихованого безробіття дорівнює приблизно 25 %;

9) зростання тривалості безробіття (в середньому по Україні - близько 1 року);

10) зміна соціально-демографічних та професійних характеристик безробітних. За даними обстеження безробітних, у 1998 р. серед тих, хто звернувся до служби зайнятості, близько 70% становили жінки і майже 35 % - молодь до 28 років з вищою освітою.

У ході реформування економіки України стало ясно, що неузгодженість різних економічних та соціальних заходів (за набором і часом їх проведення) породила небажані тенденції у зайнятості, тобто ситуація у сфері зайнятості залишається неадекватною вимогам ринкової економіки. У зв'язку з цим автором проводиться аналіз пройденого за час ринкових реформ шляху, визначається сучасний стан сфери зайнятості.

З початку економічних перетворень чисельність зайнятих скоротилась на 15 %, проте темпи такого скорочення були значно нижчими від загального спаду в економіці. Так, за 1992-1997 рр. реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) з розрахунку на одного жителя України скоротився в 3,5 раза. Таке неадекватне зменшення чисельності зайнятих порівняно з розміром ВВП може означати лише зниження продуктивності праці, тобто ефективності використання наявної робочої сили (сукупне скорочення інтенсивності праці, кількості відпрацьованого часу тощо).

Оцінюючи тенденцію перерозподілу (зокрема скорочення) робочої сили між секторами економіки та регіонами країни, автор відзначає такий прояв, як делегалізація зайнятості. Так, вибіркові обстеження показують, що нерегламентованою зайнятістю займаються близько 80 % трудящих (на основі повторної зайнятості), 64 % студентів, 63 % учнів і 60% опитаних безробітних з числа молоді. Перепродажем товарів та економічним туризмом займаються більш як 46 % студентів, близько 40% безробітних та 32 % трудящих.

Беручи до уваги цю обставину, автор приходить до висновку, що рівень зайнятості в Україні фактично збільшився, проте сталося це шляхом зрушень у структурі зайнятості населення в бік її нелегальних видів.

У цілому, аналізуючи сучасний стан ринку праці в Україні, автор приходить до висновку, що для сфери прикладення праці характерними є перетворення заробітної плати в елемент системи соціального захисту, знижена мотивація до праці та низька зайнятість в офіційній економіці, делегалізація трудових відносин та можливість нерегламентованих доходів.

У дисертації також досліджуються причини й особливості сучасного безробіття в Україні. При цьому автор доходить висновку, що в Україні безробіття являє собою одне з найболючіших явищ, властивих економічній кризі, зв'язаній з трансформацією командної економіки в ринкову, а тому носить не циклічний, а трансформаційний, точніше - трансформаційно-структурний характер. Воно проявляється головним чином у змішаних формах: соціальній та структурно-циклічній. Росте також хронічне безробіття, зв'язане з низькою мобільністю й конкурентоспроможністю безробітних на ринку праці. Крім того, безробіття набуває перетворених форм неповної зайнятості на виробництві та прихованого безробіття на простоюючих робочих місцях, а також роботи без оплати на підприємствах-банкрутах. Останнє свідчить про глибокі деформації в системі найманої праці.

І хоч проблема безробіття й починається з підприємства, яке звільнило працівника, виходить вона далеко за його межі. Сьогодні очевидним і незаперечним є той факт, що успіх економічних реформ, в кінцевому підсумку, залежатиме від термінів виходу з кризового становища промисловості й ефективності її функціонування. Тому в ситуації, що склалася сьогодні в Україні, саме держава зобов'язана взяти на себе відповідальність за всебічну підтримку підприємств (насамперед виробничих) різних форм власності з метою стимулювання ринкових відносин в економіці в цілому і в промисловості зокрема, всебічно сприяючи встановленню балансу між попитом та пропозицією робочої сили.

У другому розділі дисертаційної роботи "Механізм державного регулювання зайнятості населення" розглядаються структура та принципи діяльності Державної служби зайнятості (ДСЗ) України, досліджується порядок формування та використання Державного фонду сприяння зайнятості населення (ДФСЗН), аналізується вітчизняний та зарубіжний досвід проведення політики зайнятості й обґрунтовуються пріоритетні напрямки формування ефективної зайнятості в Україні.

Дослідження чинного в Україні механізму державного регулювання зайнятості працездатного населення показало, що нині він включає:

- систему правових законів, норм, правил, законодавчих актів та документів;

- фінансово-кредитні заходи (джерела формування фонду сприяння зайнятості населення та порядок їх використання) спрямовані на реалізацію програм зайнятості й підтримку громадян, які тимчасово не працюють;

- заходи інвестиційної та податкової політики, які передбачають економічний вплив на роботодавців, а також на кількісний та якісний склад робочої сили;

- державну систему працевлаштування з розвинутою мережею центрів зайнятості, які регулюють рух трудових ресурсів у регіоні й організовують професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

- систему державного контролю за дотриманням прийнятих і чинних правових, економічних й організаційних умов у галузі зайнятості населення.

На основі аналізу основних принципів діяльності ДСЗ України автор доходить висновку, що в умовах дедалі зростаючої чисельності громадян, які звертаються до центрів зайнятості, її діяльність неефективна і має бути переорієнтована з пасивної політики (показником соціальної неефективності такого заходу, як виплата допомоги по безробіттю, служить, наприклад, той факт, що понад 40 % коштів, які направляються на допомогу, одержують домогосподарства, середній доход яких перевищує прожитковий мінімум у 2-5 раза) на здійснення інвестицій в людський капітал - організацію професійної переорієнтації, перепідготовки тощо.

Головними завданнями служби зайнятості в сучасних умовах мають стати:

- надання тим, хто звертається в пошуках роботи, інформації й консультацій;

- сприяння працевлаштуванню безробітних, особливо тих, хто не може знайти роботу протягом тривалого часу, через їх участь у програмах навчання методів пошуку роботи;

- надання можливості для тимчасової зайнятості на період пошуку постійної роботи;

- підвищення конкурентоспроможності безробітних шляхом їх професійного навчання та ін.

Всі ці заходи можливо здійснити тільки при достатньому фінансуванні діяльності державної служби зайнятості, яке здійснюється з коштів ДФСЗН. Проте існуюче матеріальне становище з фінансуванням ДСЗ не дозволяє їй належним чином здійснювати політику зайнятості населення в усіх її активних та пасивних напрямках.

Проведений у дисертації аналіз показав, що в умовах соціально-економічної кризи діючий порядок фінансування не забезпечує ні основні права й соціальні гарантії громадянам України, ні зниження кількості безробітних та зростання зайнятого населення. Значна частина коштів фонду зайнятості (за розрахунками автора, не менше 40 % загальних витрат) витрачається неефективно і на цілі, які не є, по суті, прерогативою служб зайнятості. При цьому відсутня чітко виражена державна політика при виборі напрямків витрачання зібраних коштів.

Вихід із цього кризового становища у сфері зайнятості населення, викликаного змінами фінансового стану державної служби зайнятості (передача ДФСЗН у держбюджет), автор бачить у здійсненні комплексу рекомендованих заходів. По-перше, повернення до вже опрацьованої системи незалежності ДФСЗН від державного бюджету. По-друге, державна служба зайнятості повинна набути статусу самостійної кредитно-фінансової некомерційної організації. По-третє, перегляд існуючих статей видаткової й доходної частин ДФСЗН та доповнення їх новими. Джерела фінансування активної й пасивної політики на ринку праці слід "розвести" в часі і просторі. Проведення активної політики має бути прерогативою держави, а не фонду зайнятості, оскільки вона вимагає значно більших затрат на створення й збереження робочих місць, організацію інститутів підготовки та перепідготовки не тільки безробітних, а й усього економічно активного населення. У віданні фонду зайнятості нині доцільно залишити тільки ті її форми, які встановлено Законом України "Про зайнятість населення", а в перспективі перейти до часткового фінансування державою й цих форм. По-четверте, розробка правового та організаційно-економічного механізму створення спеціальних змішаних фондів регіональної зайнятості, які акумулюють частину коштів ДФСЗН, державні субсидії, приватні внески та добровільні відрахування великих компаній, банків, підприємців, інвестиції зарубіжних фірм на реалізацію конкретних програм зайнятості.

Проведене в дисертації дослідження сучасної державної політики зайнятості в Україні, зокрема основних її напрямків, показало, що вона має ряд недоліків. Головні з них:

1. Для державної політики у сфері створення та збереження робочих місць характерним є некомплексний та неузгоджений підхід. Так, існуючі програми, зокрема програма зайнятості населення на 1997-2000 рр., передбачають створення обмеженої кількості робочих місць лише на територіях пріоритетного розвитку.

2. Масштаби проведення суспільних робіт в Україні залишаються все ще незначними, ними охоплено тільки близько 5% від загальної чисельності громадян, які звертаються до служби зайнятості з питань працевлаштування.

3. Обсяги проведення професійного навчання незайнятого населення в Україні також незначні (близько 6 % від загальної кількості незайнятих громадян).

4. Існуюча система підготовки та перепідготовки за своєю професійною структурою, змістом та якістю навчання неповною мірою відповідає попиту на ринку праці (так, тільки кожний третій з числа тих, хто перенавчається, має можливість працевлаштуватися).

У цілому аналіз основних заходів державної політики зайнятості дав автору можливість дійти висновку, що вони часто неадекватні сучасній ситуації у сфері зайнятості і вимагають певного перегляду форм та методів їх проведення.

Виходячи з реальної ситуації у сфері зайнятості, вивчення зарубіжного досвіду ведення політики зайнятості та зіставлення його з політикою, що проводиться в нашій країні, автором робиться висновок про те, що Україні необхідний новий підхід до розв'язання проблеми зайнятості. При цьому доцільно звернути увагу на те, що регулювання зайнятості досягає найвищого ефекту в тих країнах, в яких, по-перше, політика зайнятості є складовою частиною загальноекономічного механізму функціонування народного господарства; по-друге, заходи державної політики зайнятості зосереджені не тільки на територіальному рівні реалізації, а також враховують і галузевий рівень, тобто здійснюються не виключно діями державної служби зайнятості, а передбачають активність галузевих міністерств, підприємств та організацій різних форм власності; по-третє, до загальноекономічного механізму включено основний елемент політики зайнятості - стимулювання попиту, у тому числі й попиту на робочу силу; по-четверте, до сфери політики зайнятості включено найважливіші аспекти регулювання заробітної плати, посилення трудової мотивації тощо. Тобто, державна активна політика зайнятості не повинна обмежуватися тільки проведенням заходів щодо сприяння у працевлаштуванні.

Досягнення всіх перелічених вище умов можливе тільки при здійсненні раціональної та збалансованої в усіх напрямках політики в галузі зайнятості населення. Державі при цьому відводиться головна роль, оскільки її вплив на економіку, без перебільшення, великий і багатогранний. При цьому слід відзначити, що в міру розвитку економіки змінюються також методи та масштаби державного регулювання зайнятості населення.

У зв'язку з цим автором пропонується концепція змішаного регулювання зайнятості, тобто модель взаємодії державного й ринкового регулювання зайнятості трудових ресурсів. Суть такої двосторонньої інтеграції полягає у з'єднанні державного макроекономічного регулювання з приватним регулюванням на мікрорівні з метою досягнення балансу між попитом та пропозицією на робочу силу і спільного протистояння негативним тенденціям у розвитку ринку праці.

Державне регулювання зайнятості являє собою систему заходів цілеспрямованого впливу на всі аспекти функціонування ринку робочої сили: формування співвідношення попиту й пропозиції, кількісно-якісні параметри формування робочої сили, умови зайнятості, соціальний захист зайнятого й тимчасово незайнятого населення з метою забезпечення ефективності суспільного виробництва та соціальної рівноваги в суспільстві. Масштаби державного втручання в регулювання зайнятості можуть бути різними. У ринкових умовах вони визначаються критеріями соціально-економічної ефективності.

Ринкове регулювання зайнятості ґрунтується на використанні таких регуляторів, як попит, пропозиція та ціна робочої сили. Під впливом конкуренції забезпечується ефективне використання робочої сили. Завдяки її мобільності відбувається постійний рух трудових ресурсів у сфери, які забезпечують найефективніше їх використання, що визначається рівнем продуктивності праці та використанням досягнень науково-технічного прогресу.

Із розвитком приватного сектора його вплив на ринок праці та формування зайнятості стає дедалі істотнішим. Із збільшенням зайнятості у приватному та колективному секторах відбувається зростання їх впливу на формування попиту на робочу силу. Це означає, що в механізмі регулювання зайнятості роль держави поступово знижуватиметься, а роль ринку - зростатиме.

Тому необхідно сформувати ефективний механізм регулювання зайнятості на основі оптимального співвідношення всіх суб'єктів регулювання. Досягнути цього, на думку автора, можна шляхом перерозподілу функцій між цими суб'єктами. Так, ринок впливає на міжгалузеву та міжрегіональну міграцію трудових ресурсів, визначає розміри та напрямки їх руху до найефективніших сфер використання людської праці. Держава ж повинна впливати на процес формування структури трудових ресурсів і зайнятості.

Політика зайнятості, на думку автора, має бути спрямована на послідовну реструктуризацію зайнятості відповідно до динаміки ринкового сектора економіки та розвитку регіональних ринків праці. В її завдання слід включити: прагнення до досягнення (наскільки це можливо) рівноваги попиту та пропозиції робочої сили з використанням регуляторів ринку праці; підвищення його провідності завдяки трудовій мобільності та міграції населення в регіонах країни та між ними; трудову активізацію й адаптацію безробітних до нових умов зайнятості на принципах соціального страхування вимушеного безробіття.

Важливим напрямком політики зайнятості на сучасному етапі, з точки зору автора, повинно стати рішуче скорочення надмірних мас праці (прихованого безробіття). При цьому контроль рівня безробіття в суспільстві слід здійснювати головним чином шляхом збереження та приросту робочих місць. Особливої уваги з цієї точки зору заслуговує розробка генеральної схеми створення робочих місць. Вона є свого роду матрицею кількісних та якісних показників, які характеризують структуру наявних робочих місць та потребу в них, що дасть можливість балансувати попит та пропозицію робочої сили на ринку праці.

У дисертації розроблено проект генеральної схеми створення робочих місць, який включає три основних розділа: у першому - фіксується усталена структура (статево-вікова, освітня) зайнятих у галузевому та регіональному розрізах, оцінюються якісні параметри зайнятості; у другому - визначається потреба населення в робочих місцях; у третьому - містяться прогнозні оцінки потреби в робочих місцях та індикативні показники перспективної структури зайнятості. Застосування даної генеральної схеми створення робочих місць, соціальної експертизи проекту дасть змогу на довгочасній основі ефективно впливати на стан ринку праці України, забезпечуючи тим самим прийнятний рівень безробіття та соціальну стабільність.

У дисертаційній роботі також обґрунтовується новий методичний підхід до вдосконалення процесу працевлаштування незайнятого населення, який включав би в себе такі принципи:

відповідальність як держави, так і окремих підприємств за соціальну захищеність працівника, звільненого у процесі реструктуризації економіки аж до його нового працевлаштування;

постійні та достатні джерела фінансування виконуваних активних та пасивних заходів державної політики зайнятості;

проведення системних заходів, спрямованих на сприяння зайнятості й особливо самозайнятості в цивілізованих формах;

методична, організаційна та фінансова допомога підприємствам і організаціям у створенні додаткових робочих місць;

організація періодичного контролю з боку громадських організацій за витрачанням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення;

організація періодичного контролю за дотриманням законодавства про зайнятість, включаючи питання умов праці, заробітної плати та використання робочого часу, найму й увільнення працівників.

Державні гарантії незайнятому населенню в Україні мають замінитися обов'язковим страхуванням структурного та професійного безробіття. Треба очистити економічно обумовлене безробіття від його соціальних нашарувань: передати безробітних, які лише імітують трудову активність, але при цьому нездатні до професійної праці, в органи соціальної опіки для подальшої трудової реабілітації шляхом прилучення до посильних для них занять. Крім того, необхідно форсувати структурне безробіття відповідно до реалізації програм реструктуризації виробництва, створюючи на її базі мобільний резерв робочої сили, використовуваний для інтенсивного розвитку економіки.

Таким чином, автор приходить до висновку, що для України найбільш оптимальний та прийнятний варіант політики зайнятості - активний, спроможний забезпечити максимально можливу зайнятість населення та якість робочої сили на фоні стимулювання випуску конкурентоспроможної продукції, створення умов економічного процвітання суспільства.

Проведення активної політики зайнятості в Україні повинно ґрунтуватися на реалізації таких напрямків:

розвиток інфраструктури ринку праці шляхом створення спеціалізованих центрів професійної інформації, які обслуговують як одержувачів роботи, так і роботодавців;

широке використання активних та спеціалізованих форм трудового посередництва: ярмарків вакансій, днів фахівців, відкритих ринків праці і т.ін.;

проведення обов'язкового моніторингу соціально-політичних та економічних процесів у регіонах, який дозволяє заздалегідь передбачити вплив економічних та політичних рішень на динаміку зайнятості;

застосування соціального страхування від безробіття як фінансово-організаційної системи, адекватної потребам регулювання ринку праці; формування цільових регіональних фондів сприяння зайнятості із залученням додаткових джерел (коштів державного бюджету, регіональних та галузевих позабюджетних фондів, позик і кредитів, цільових внесків, пожертвувань тощо).

Необхідно прагнути до досягнення найповнішої реалізації всіх перелічених заходів одночасно, бо вони є взаємодоповнюючими. Здійснювані у комплексі, вони сприятимуть розвитку передових форм господарювання, забезпечать ефективну зайнятість та соціальний захист населення України.

Висновки

Дисертаційне дослідження дало можливість розв'язати комплекс проблем, зв'язаних з формуванням в Україні ефективного механізму регулювання зайнятості працездатного населення. Суть основних висновків та пропозицій полягає ось у чому.

1. Найважливішою передумовою та складовою частиною формування сучасних соціально-економічних умов в Україні є становлення нового ринку праці як методу регулювання зайнятості, сукупності економічних, організаційних та правових відносин, що складаються з приводу реалізації попиту та пропозиції робочої сили.

2. Першоосновою економічного регулювання ринку праці повинна стати вартість робочої сили та ефективна зайнятість населення, які в умовах реформування економіки передбачають активізацію процесу вивільнення надмірної робочої сили, формування мобільного її резерву, легалізацію прихованого безробіття. Нині необхідною умовою становлення цивілізованого й регульованого ринку праці у перехідній економіці України має стати формування раціональних споживчих бюджетів як основи для встановлення мінімального рівня заробітної плати.

3. Зайнятість - це не тільки індивідуальне право людини на працю, а й колективна економічна необхідність. Робоче місце - це не побічний продукт економічного розвитку. Це результат повної економічної політики й конкретних дій, відповідальність за які несе держава. Саме тому Україні необхідний програмно-цільовий підхід, завдяки якому зайнятість населення відігравала б роль одного з найважливіших інтегральних показників ефективності реформ, їх своєчасності та дієвості. У зв'язку з цим, по-перше, в силу великої різноманітності ситуацій на території країни зайнятість населення слід розглядати з урахуванням всіх регіональних її особливостей; по-друге, необхідно розв'язати такі взаємозв'язані й взаємообумовлені завдання, як подолання великої кількості деформацій ринку праці (приховане безробіття, нерегламентована зайнятість та ін.), не створюючи при цьому нових, та вдосконалення структури економіки, яка забезпечує ефективну зайнятість і захист трудящих.

4. Державна політика зайнятості, впливаючи в основному на пропозицію робочої сили, має обмежені можливості впливу на чинники, які сприяють розширенню пропозиції робочих місць (інвестиційна активність, фінансово-кредитна політика тощо). Тому основна увага в сучасних умовах має приділятися оптимізації функціонування ринку праці через узгодження та регулювання попиту й пропозиції робочої сили.

5. Автором пропонується модель взаємодії державного й ринкового регулювання зайнятості працездатного населення. Суть її полягає у формуванні ефективного механізму регулювання зайнятості населення на основі інтеграції зусиль всіх суб'єктів регулювання.

6. Проблему зайнятості нині не можна розв'язувати ізольовано, без урахування можливостей стабілізації та економічного зростання, активізації інноваційної діяльності. Водночас треба мати достовірну інформацію про рух робочої сили та відтворення робочих місць, належне правове, організаційне та методичне забезпечення служб зайнятості, а головне - конституційні гарантії захисту безробітних, включаючи питання оплати праці, термінів виплати заробітної плати, обмежень на неповну зайнятість, об'єктивної експертної оцінки фінансового стану підприємств та ін. Пропонована політика повинна бути спрямована на послідовну реструктуризацію зайнятості у відповідності з динамікою ринкового сектора економіки та розвитком регіональних ринків праці.

7. Важливим напрямком політики зайнятості на сучасному етапі має стати рішуче скорочення надмірних мас праці (прихованого безробіття). Контроль рівня безробіття в суспільстві слід здійснювати головним чином шляхом збереження та приросту робочих місць. Особливої уваги з цієї точки зору заслуговує розробка генеральної схеми створення робочих місць.

8. Здійснення даного переліку рекомендованих заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації у сфері зайнятості, дасть змогу подолати негативні явища, які спостерігаються на українському ринку праці.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Приходченко Т.А. Проблеми регулювання регіонального ринку праці // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі та громадського харчування. - Донецьк: ДДКІ,1997. - с.72-73.-0,1 др. арк.

2. Приходченко Т.А. До проблем зайнятості та безробіття // Матеріали міжнародної наукової конференції "Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту", Донецьк, жовтень 1997. - с.223-224.- 0,2 др. арк.

3. Приходченко Т.А. Проблеми безробіття на Донеччині // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі та громадського харчування. Донецьк: ДДКІ,1998. - с.49-50.- 0,1 др. арк.

4. Приходченко Т.А. Перспективи розвитку ринку праці України // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі та громадського харчування. - Донецьк: ДДКІ,1998. - с.48-49.-0,1 др. арк.

5. Приходченко Т.А. Сучасний стан ринку праці України // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - №31(98). - с.1-6.- 0,3 др. арк.

6. Приходченко Т.А. Професійне навчання незайнятого населення // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - №31(98). - с.6-11.- 0,3 др. арк.

7. Приходченко Т.А. Сфера зайнятості: проблеми загострюються // Мате-ріали міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції", Харків, травень 1998. - с.285-288.- 0,2 др. арк.

Размещено на Allbest.ru

...