Розвиток особистих підсобних та селянських (фермерських) господарств в низинних районах Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

IНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Автореферат

дисертацiї на здобуття вченого ступеня кандидата економiчних наук

Спецiальнiсть 08.06.01.- економiка підприємства i організація виробництва

РОЗВИТОК ОСОБИСТИХ ПІДСОБНИХ ТА СЕЛЯНСЬКИХ /ФЕРМЕРСЬКИХ/ ГОСПОДАРСТВ В НИЗИННИХ РАЙОНАХ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СПАСЬКИЙ Габрiел Васильович

Київ - 1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес реформування сільського господарства в Україні відбувається в складних умовах гострої кризи суспільного виробництва. На фоні обвального зменшення обсягів виробництва всіх видів продукції в господарствах зростає місце і роль приватного сектору у забезпеченні населення продовольством.

Згідно даних державних статистичних органів майже близько 15% сільськогосподарських угідь країни займають особисті господарства, які виробляють 56% валової продукції сільського господарства, в низинних районах Закарпаття відповідно 40% угідь та виробляють зверх 90% продукції.

Отже в кризовій ситуації невеликі індивідуальні і сімейні господарства, які функціонують на основі приватної власності виявились економічно більш стійкими, а в умовах низинних районів Закарпаття уже відіграють вирішальну роль в аграрному секторі.

Що стосується фермерства, то воно ще знаходиться в стадії становлення і частка його як у землекористуванні, так і в валовій продукції - поки що невелика. Проте в усьому світі це перспективна форма господарювання і в Україні вона поступово набирає сили завдяки створеній законодавчій базі та набутому досвіду господарювання.

На початок 1998 року чисельність селянських /фермерських/ господарств в Україні досягло 35,9 тисяч, а площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні - 932,2 тис. га, з них ріллі 857,7 тис. га. Неухильно зростає і кількість виготовленої ними продукції. Так, за даними Міністерства АПК України в 1997 році, в порівнянні з 1996 роком площа землі у фермерів зросла всього на 12%, виробництво основного виду продукції, зерна - в 2,1 рази.

Сказане не означає, що інші форми господарювання в тому числі кращі господарства з найманою працею не прийнятні. Адже вони поки-що виробляють майже половину валової і більшу частину товарної продукції.

Отже, в умовах переходу до ринку, потрібно створити рівні умови для ведення виробництва всім формам господарювання, а право вибору будь-якої з них залишити за виробником-власником.

В той же час у формуванні та розвитку селянських /фермерських/ та в діяльності особистих господарств населення як в цілому по Україні, так і по окремих регіонах є багато проблем, які потребують невідкладного дослідження і вирішення.

Стан вивчення проблеми. Проблемами форм власності і господарювання займались в різні часи такі відомі економісти як А.Сміт, Н.Кондрат'єв, А.Чаянов, Г.Шмельов. В останні роки теоретичні, методичні і накладні питання реформування аграрного сектору, розвитку різних форм господарювання на селі і зокрема особистих підсобних та селянських /фермерських/ господарств знайшли відображення в наукових працях українських економістів О.К. Алмаші, А.В.Балян, В.І.Бойко, М.Х.Вдовиченко, П.І.Гайдуцького, І.В.Коновалова, І.І.Купалової, В.В.Липчука, М.Г.Лобаса, М.Й.Маліка, В.Я.Месель-Веселяка, П.Т.Саблука, М.М.Федорова, О.М.Шестопаля, О.М.Онищенка, В.А.Пуліма, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та інших.

Однак, проблема пошуку ефективного власника на селі, співвідношення між окремими формами господарювання, обґрунтування їх раціональних організаційно-виробничих структур з врахуванням регіональних особливостей розвитку, обґрунтування напрямів підвищення ефективності їх діяльності в складних умовах переходу до ринкової економіки вивчені недостатньо.

Актуальність вказаних питань, як в теоретичному так і в практичному аспектах та потреба в їх вивченні і зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексних програм і тем науково-дослідних робіт Закарпатського інституту агропромислового виробництва, тема: "Ринок продовольства і розвиток форм господарювання" на 1991-1995 рр.; (ДНТП “Продовольство-95”,тема: "Теоретичне обґрунтування та організаційно-економічні основи розвитку форм господарювання та земельних відносин на 1996 - 2000 рр." (ДНТП на 1995-2000 рр.).

Мета i задачі дослiдження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо формування і ефективної діяльності селянських /фермерських/ та особистих підсобних господарств населення з врахуванням регіональних особливостей низинних районів Закарпаття, зарубіжного та вітчизняного досвіду.

В процесі дослідження цієї мети вирішувались такі основні задачі:

- теоретично обґрунтувати напрями розвитку різних форм власності і господарювання;

- вивчити зарубіжний досвід і використання його для розвитку вітчизняного виробництва на приватній основі;

- виявити соціально-економічні особливості розвитку селянських /фермерських/ та особистих господарств їх місце і роль у вирішенні продовольчої проблеми в низинних районах Закарпаття;

- проаналізувати стан виробництва сільськогосподарської продукції в приватному секторі аграрної сфери;

- уточнити методику обґрунтування раціональних розмірів селянських /фермерських/ господарств з врахуванням їх спеціалізації і регіональних умов;

- обґрунтувати моделі спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств та визначити їх економічні показники;

- розробити пропозиції по підвищенню ефективності функціонування особистих підсобних і селянських /фермерських/ господарств у регіоні;

- дати прогнозні оцінки співвідношенню окремих форм господарювання в низинних районах Закарпаття;

- обґрунтувати методичні підходи до складання бізнес-плану для селянського /фермерського/ господарства.

Предмет і об'єкт дослiдження. Предметом дослідження є методичні та практичні, аспекти розвитку особистих підсобних господарств населення та селянських /фермерських/ господарств у зв'язку з іншими формами господарювання в процесі їх становлення і діяльності. Об'єктом дослідження є особисті підсобні та селянські /фермерські/ господарства низинних районів Закарпаття.

Інформаційною базою для проведення дослідження стали Закони України, Укази Президента, Постанова Верховної Ради і Кабінету Міністрів, Міністерства агропромислового комплексу, збірники центрального статистичного управління Угорщини, Німеччини за 1990-1997 роки; дані обстеження розвитку особистих та селянських /фермерських/ господарств Берегівського, Мукачівського, Виноградівського та Ужгородського районів Закарпатської області; літературні джерела; результати спостережень дисертанта.

Методологiя i методика дослiдження. Методологiчною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення проблем реформування аграрного сектору, формування і функціонування особистих підсобних і фермерських господарств в процесі становлення багатоукладної економіки України, законодавчі та нормативні акти з цих питань, наукові праці українських та зарубіжних вчених - економістів. Методичну основу складають: аграрно-економічна теорія, наукові праці українських та зарубіжних учених з питань розвитку особистих підсобних та селянських /фермерських/ господарств, вiдповiднi законодавчі акти України, матерiали аналізу розвитку приватного аграрного виробництва в агропромисловому комплексі за 1990-1997 роки.

У процесi дослiдження використовувались методи порівняльного аналiзу, монографічний, статистичні групування розрахунково-конструктивний, графічний, економіко-математичного моделювання з використанням ПЕОМ, експертних цінок та особисті спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів, полягає у розробці окремих теоретичних методичних і прикладних положень розвитку фермерства і особистих господарств населення з врахуванням регіональних особливостей, а саме:

- теоретично обґрунтовані напрями розвитку в регіоні рiзноукладної аграрної економiки та визначені особливості розвитку приватного сектора аграрного виробництва в Закарпатті;

- уточнена методика обґрунтування раціональних розмірів спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств інтенсивних напрямків;

- дано прогнозні оцінки шляхів та масштабів розвитку фермерства та особистих підсобних господарств населення в регіоні;

- розроблені моделі спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств та їх економічні показники;

- визначено основні напрями вдосконалення діяльності особистих підсобних господарств населення;

- розроблені пропозиції по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції в низинних районах Закарпаття;

- обґрунтовано методичні підходи до складання бізнес-плану для фермерського господарства з розвиненою переробкою продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду та проведених досліджень сформульовані пропозиції з питань розвитку селянських /фермерських/ та особистих господарств в умовах низинних районів Закарпаття. Результати дослідження використані органами управління на обласному і регіональному рівнях: селянськими /фермерськими/ та особистими підсобними господарствами для ефективного господарювання.

Підготовлені пропозиції та рекомендації з питань розвитку селянських /фермерських/ та особистих господарств населення, для впровадження які передані Закарпатському обласному управлінню сільського господарства і продовольства та обласній асоціації фермерів.

Розроблений бізнес-план для конкретного фермерського господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом розроблені пропозиції по формуванню та розвитку фермерства, особистих господарств в низинних районах Закарпаття з врахуванням регіональних особливостей їх функціонування. Визначено раціональні розміри, організаційно-виробничі структури селянських /фермерських/ господарств, які спеціалізуються на вирощуванні зернових, догляду за плодоносними садами та виноградниками. Розроблено бізнес-план для фермерського господарства.

Апробацiя результатів дослідження. Науковi положення i результати, одержанi в процесi дослiдження апробовані в наукових звітах Закарпатського ІАПВ, практичних рекомендаціях Закарпатському обласному управлінню сільського господарства і асоціації фермерів області, а також у практичній діяльності керівників конкретних господарств.

Основнi положення дисертацiйної роботи доповідались на науково-практичних конференцiях міжнародного і державного рівнів з проблем формування фермерства та розвитку особистих господарств в ЗІАПВ с. В.Бакта ( 1998 та 1997 р.р.), ІЗТЗРУ м. Львів ( 1995 р.), на семінарах та засіданнях вченої ради Закарпатського iнституту агропромислового виробництва УААН /1993-1998 рр./, на обласних і районних нарадах з питань розвитку села в низинних районах Закарпаття та викладені у статтях і тезах доповідей.

Публікація результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 4 підготовлених самостійно наукових праць загальним обсягом 2,1 друкованих аркуша і 1 в співавторстві обсягом 0,4 друковані аркуші.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 145 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 31 таблицями, 4 рисунками, 19 додатками. Список літературних джерел включає 151 найменування.

Структура роботи.

Вступ.

Розділ 1. Теоретичнi аспекти реформування вiдносин власностi i форм господарювання в аграрному виробництвi. 1.1. Теоретичні основи розвитку і реформування приватного аграрного виробництва. 1.2. Особливості розвитку індивiдуально-сiмейного аграрного виробництва в країнах Європи. 1.3. Виробництво продукцiї в приватному секторі аграрної сфери України.

Роздiл 2. Особисті підсобні та селянські /фермерські/ господарства низинних районiв Закарпатської області. 2.1. Стан та місце особистих пiдсобних господарств в аграрному виробництві. 2.2. Формування та розвиток селянських /фермерських/ господарств низинних районів. 2.3. Ефективнiсть виробництва в селянських /фермерських/ господарствах.

Роздiл 3. Перспективи розвитку особистих підсобних та селянських /фермерських/ господарств в низинних районах. 3.1. Напрями реформування господарських структур в аграрному виробництві. 3.2. Шляхи підвищення ефективності функціонування особистих підсобних і селянських /фермерських/ господарств. 3.3 Особливості складання бізнес-плану селянського /фермерського/ господарства.

Висновки.

Список використаних літературних джерел.

Додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні аспекти реформування відносин власності і форм господарювання в аграрному виробництві” - розглядаються теоретичні питання розвитку різних форм власності та господарювання, досвід Європейських країн в організації індивідуально-сімейного виробництва, особливості становлення селянських /фермерських/ та особистих господарств населення у Закарпатті, аналізується стан виробництва продукції в аграрному секторі досліджуваного регіону.

Власність, як економічну категорію, найдоцільніше розглядати як систему необхідних зв'язків та відносин між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг безпосередньо у виробництві, розподілі, обміну та споживанні.

Різноманітність форм власності створює різні умови та способи перетворення людей у господарів особистого і суспільного багатства.

Один з визначних економістів М.Кондрат'єв пропонував замість примусової колективізації інший напрям розвитку сільського господарства, тобто інтенсифікацію окремих регіонів, де для цього були відповідні умови. О.Чаянов запропонував процес вертикального кооперування в сільському господарстві. Альтернативні пропозиції їх були відкинуті.

Основною вихідною формою методики реформування власності сьогодні є її персоніфікація, кількісним виразом якої є індивідуальний пай. Загальна власність повинна мати конкретного власника, який має право: подарувати, передати у спадок або продати.

Процес економічної реалізації власності передбачає визначення конкретних форм господарювання.

Багатоукладність в сільському господарстві і однією з найважливіших умов ефективного функціонування ринку.

Проблема розвитку власності з погляду форм господарювання полягає в тому, що основним осередком формування власників на селі будуть особисті підсобні , селянські /фермерські/ та колективні господарства на приватній основі.

Особисті господарства ще довго зберігатимуть своє соціально-економічне значення, а в деяких регіонах вони є основними виробниками сільськогосподарської продукції. Структура використання ними земель характеризується високою часткою інтенсивних культур , які дають з одиниці площі відносно більше продукції у вартісному виразі.

Фермери на сьогодні в основному землекористувачами, а не власниками оброблюваних ними ділянок. Фермерські землі в низинних районах Закарпаття групуються таким чином: у тимчасовому користуванні - 4,8 %, у довічному успадкованому володінні - 17,5%, у постійному користуванні - 71,4 % , в особистій власності - 6,3% .

Надання земельним паям статусу приватної власності з правом вільного розпорядження ними відкриває їх власникам шлях до розширення оброблюваних фермерських земель шляхом взяття ними в оренду земельних часток /паїв/.

Джерелом формування власності фермерських господарств, зокрема тих, які створюються членами колективних сільськогосподарських підприємств при виході з цих господарств, мали б бути належні їм майнові паї. Проте майновий пай з об'єктивних та суб'єктивних причин власникам не вдається отримати. В найближчiй перспективi основною формою власностi в сільському господарстві України буде приватна.

Приватнi форми господарювання, передусiм, мають значнi можливостi мобiлiзувати залишковi елементи виробництва без значної потреби в виробничих ресурсах. Відмічена особлива здатність приватних форм до досить успішної діяльності в екстремальних виробничо-кліматичних, рельєфних та інших умовах у гірських та передгірських зонах, у районах з несприятливими умовами ведення сільськогосподарського виробництва, які звичайно слабкіші в економічному відношенні.

Питома вага продукцiї особистих господарств населення у загальному обсязі продукцiї сiльського господарства України становить 56%, у Поліссі 67% , а в Закарпаттi близько 90% .

Структура посiвiв в особистих пiдсобних господарствах в останні роки змінилась. Рiзко збiльшилися тут площi пiд зерновими, зернобобовими, технiчними та олiйними культурами, зменшились посiви картоплi, овочевих, баштанних та кормових культур.

Селянськi /фермерськi/ господарства вiддають перевагу зерновим та зернобобовим культурам частка яких у структурі сягає 45%. Менша увага приділяється кормовим культурам, оскільки із-за низьких реалізаційних цін на молоко і м'ясо не вигідно займатися скотарством та свинарством. Порівняно з 1993 роком виробництво тваринницької продукції в 1997 році в особистих господарствах зросло на 2,6%, а в селянських /фермерських/ господарствах на 66,7% . У 1997 роцi в особистих та селянських /фермерських/ господарствах спостерiгається нарощування валового виробництва, особливо продукцiї рослинництва. В динамiцi виробництва продукцiї тваринництва протягом останнiх рокiв прослiдковується стабілізація цього показника.

У другому розділі - “ Особисті підсобні та селянські /фермерські/ господарства низинних районів Закарпатської області” - характеризується їх місце і роль в економіці регіону, в залежності від розмірів та спеціалізації виробництва.

В Закарпаттi, де суспiльному сектору завжди вiддавалась перевага, розвитку iнших форм господарювання належна увага не придiлялась. Той факт, що значна кiлькiсть продукцiї виробляється за рахунок присадибних дiлянок, фактично замовчувався або розглядався у контекстi додаткового доходу до основної оплати працi у суспiльному виробництвi. Особисте господарство виникло як тимчасова форма господарювання перехiдного перiоду, оскiльки колгоспи i радгоспи, а також державна й кооперативна торговельна мережа не задовольняли потреби у продовольстві жителiв мiст i сiл як області в цілому так i низинних районів Закарпаття. За останні роки в низинних районах Закарпаття особисті господарства суттєво зміцніли за рахунок здійснення аграрної реформи, надання в аграрній політиці пріоритету селянам, як господарям / таблиця 1./

Місце особистих господарств у загальному виробництві сільськогосподарської продукції

Показники	Україна	Низиннi райони Закарпаття
	1993	1997	+,- 1997 до 1993	1993	1997	+,- 1997 до 1993
Кiлькiсть особистих господарств, тис.	10761	11547	+786	107,1	137,2	+30,1
Площа дiлянок, тис.га	3715	4328	+613	31,0	52,8	+21,8
Середнiй розмiр господарства, га	0,34	0,37	+ 0,03	0,34	0,38	+ 0,04
Валова продукція особистих господарств,% ; - до всіх категорій - громадського сектору	39 65	56 126	+17 +61	75 135	90 820	+ 15 у 5,9р
Питома вага у валовому виробництві, % : м'яса молока овочів фруктів і ягід	39 36 57 71	63 61 82 76	+24 +25 +25 - 5	72 76 76 83	90 92 93 89	+18 +16 +17 +6
Питома вага у реалізації продукції, % м'яса	13,7	39,0	+25,3	33,9	44,9	+11,0
молока	12,1	18,0	+5,9	7.8	3,0	- 4,8
овочів	3,2	13,0	+ 9,9	23,5	44,8	+21,3
фруктів і ягід	32,9	42,0	+ 9,1	42,6	56,0	+13,4

Наведені дані свідчать, що питома вага особистих господарств населення у виробництві валової продукції в останні роки значно зросла, особливо в низинних районах Закарпаття. Тут вона досягла майже 90%, при середньому по Україні - 56% від всієї продукції виробленої всіма категоріями господарств, а по відношенню до громадського сектору відповідно 820 і 126 відсотків.

Особисті господарства в Україні в цілому, і зокрема в низинних районах Закарпаття відіграють вирішальну роль у виробництві як валової продукції в цілому так і окремих її видів. Недоліком їх є ще невисока товарність продукції, особливо тваринницької. Це пов'язано не тільки із споживанням цієї продукції в селянських сім'ях, але і з обмеженими можливостями реалізації. Темпи нарощування виробництва в особистих господарствах у низинних районах Закарпаття і області були набагато вищими ніж в областi в цiлому. Отже, можна впевнено сказати, що в низинних районах Закарпаття i в областi в цiлому особистi господарства вже успiшно конкурують з громадським сектором (табл. 2).

Таблиця 2. Урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби в особистих підсобних та колективних господарствах на одиницю площі

Показники	Закарпатська область	Низинні райони Закарпаття
	Особисті	Колективні	в % до колективних	Особисті	Колективні	в% до колективних
Урожайнiсть культур , ц/га :
зернових	37,3	24,5	152,2	38,6	25,8	149,6
картоплi	125,0	107,8	115,9	146,7	113,8	129,8
овочiв	104,3	100,4	103,9	127,3	105,2	121,0
фруктiв i ягiд	84,9	44,5	190,8	85,9	54,8	156,7
Виробництво на 100 га угідь:
м'яса худоби і птиці	538	42,1	у12,8р	580	46,1	у12,6р
молока	109,8	10,0	у10,9р	121,8	12,6	у9,8р

В особистих господарствах низинних районів Закарпаття вищий рівень ефективності використання землі.

Особливостi формування фермерського укладу в низинних районах Закарпаття пов'язанi з низькою землезабезпеченiстю населення, яка в розрахунку на сільського жителя - в три рази нижча, нiж в середньому по Українi. Найсуттєвішою регіональною особливістю фермерського укладу низинних районів є невеликий розмір селянських /фермерських/ господарств - фактично в 6,3 рази менші, ніж в середньому по Україні. В той же час у них значно вищий рівень забезпеченості трудовими ресурсами та технічними засобами.

На початок 1998 року тут було зареєстровано і діяло 883 селянських/фермерських/ господарств, загальною площею сільськогосподарських угідь 3656 га, з них ріллі 3346 га. В розрахунку на одне господарство припадало; угідь - 4,1 га, ріллі - 3,8 га, постійних працівників - 2,8 чол, тракторів на 100 га угідь - 5,2 шт.

Згідно даних управління статистики Закарпатської області питома вага фермерських господарств у площі всіх угідь низинних районів досягла 1,9%, а у валовій продукції - 2,1%.

Успішна робота селянських /фермерських/ господарств залежить від їх розмірів, організаційно-виробничої структури і від спеціалізації. При виборі спеціалізації слід враховувати природно-економічні умови, традиції, фінансові ресурси, професійні можливості фермера.

В низинних районах 69,8% фермерських господарств володіють орними землями до 2,5 га кожне (табл. 3).

Таблиця 3. Групування селянських /фермерських/ господарств чотирьох низинних районів Закарпаття за розміром сільськогосподарських угідь станом на 1.01.1998 р.

Розміри	Кіль-	В % до	Площа,га	В % до	Валова
господарства,га	кість	підсумку	всього	на одне господарство	підсумку	продукція на 1 га
Від 1,1 до 5	612	69,3	1445	2,4	39,6	2450
5,1 до 10	214	24,2	1235	5,8	33,8	3260
10,1 до 15	35	4,0	425	12,1	11,6	3095
Понад 15 га	22	2,5	551	25,0	15,0	4185
Всього	883	100,0	3656	4,1	100,0	3210

Наведені дані свідчать про те, що збільшення розміру землекористування господарств суттєво впливає на виробництво валової продукції (в цінах 1996 року) з одиниці земельної площі. Більшість фермерів малоземельні, що не дає змоги працювати ефективно.

Наближення розмірів земельних ділянок селянських /фермерських/ господарств до раціональних буде сприяти підвищенню ефективності їх виробництва.

Власники селянських /фермерських/ господарств надали, безумовну перевагу зерновим культурам, де ризик не стільки великий і технологія гарантує відносно високу прибутковість. Проте розміщення зернових культур майже на 75% посівній площі не завжди виправдовує себе із-за низької врожайності, яка в останні роки становила 15-23%. В той же час фермерські господарства, які вирощують зернові на площі не менше 40 га - рентабельні.

Фермери низинних районів займаються і тваринництвом. На початок 1998 року у 883 селянських /фермерських/ господарствах утримували 1011 голову великої рогатої худоби. в т.ч. 866 корів, 1712 свиней.

Частину виробленої продукції селянські /фермерські/ господарства реалізувались м'яса - 45,3%, молока - 15,4%. Із-за низьких реалізаційних цін останнім часом рівень товарності молока і м'яса в селянських /фермерських/ господарствах регіону знижується.

Фінансове положення фермерів у низинних районах Закарпаття в останні роки погіршилось. Зросла заборгованість по короткотермінових кредитах, зменшилась кількість високо і середньо-прибуткових господарств і збільшилась - збиткових. Зумовлено це головним чином малими розмірами селянських /фермерських/ господарств в регіоні та диспаритетом цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, Не створений ще надійний податковий і кредитний механізм для селянських /фермерських/ господарств України. В кредитних відносинах фактор специфіки аграрного виробництва не врахований достатньою мірою. Для кредитної установи немає значення кому надавати кредити, важлива лише гарантія їх повернення та максимальний дохід від операції, тобто кредити надають тому, хто за нього більше заплатить і швидше їх поверне. Потрiбно створити такi умови виробництва, за яких селянськi /фермерськi/ господарства були б конкурентоспроможними на ринку.

У перші роки розвитку селянських /фермерських/ господарств в низинних районах Закарпаття спецiалiзувалися в основному на виробництвi продукцiї рослинництва. Це зумовлюється достатністю освоєння технології при наявних обмежених ресурсах, а також тим, що нинi бiльшi доходи фермери одержують вiд реалiзацiї саме рослинницької продукції.

Опрацьованi органiзацiйнi питання створення селянських /фермерських/ господарств рiзних виробничих напрямiв, які дозволять фермерам рацiонально органiзувати виробництво: визначити структуру посiвних площ, встановивши науково-обґрунтоване чергування культур у сiвозмiнi, потребу в основних та оборотних засобах виробництва, органiзувати кормовиробництво у вiдповiдності з поголiв'ям тварин і потребою в кормах, визначити рівень витрат та прибутків у господарстві.

При обґрунтуванні моделей спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств та визначенні їх раціональних розмірів за основу була прийнята методика, розроблена у відділі форм господарювання Інституту аграрної економіки УААН.

В той же час методика уточнена з врахуванням особливостей селянських /фермерських/ господарств в низинних районах Закарпаття /малоземелля, густонаселеності, забезпеченості трудовими ресурсами та технікою, високою трудомісткістю продукції. Ці особливості враховані через вищі затрати живої праці збільшені в періоди виконання сезонних робіт, низьку вартість застарілої техніки, оренда частини технічних засобів.

В роботі розглядаються три моделi селянських /фермерських/ господарств рослинницького напрямку. На практиці можуть виникнути різні напрями спеціалізації. Найбільш поширеним є і може бути зерновий напрям виробництва /табл.4/.

Таблиця 4.Розрахунок виробничо-фінансових результатів роботи селянського /фермерського/ господарства зернового напряму

Показник	Площа ріллі, га
	30	40	100
Виробництво валової продукції, тис.грн	40,8	44,7	92,0
Основні фонди - всього, тис. грн.	50,0	65,0	95,0
Виробництво зерна, ц	1350	1650	3400
Собiвартiсть - всього, тис.грн.	30,2	33,7	65,0
Собiвартiсть без амортизацiї /cума витрат оборотних коштiв/, тис. грн.	27,6	30,2	61,3
Прибуток, тис. грн.	4,9	7,8	20,0
Рiвень рентабельностi, в %	17,9	23,2	30,0
Вартiсть фондiв i оборотних коштiв, тис.грн.	70,0	85,0	120
Норма рентабельностi, %	7,1	12,8	25,0

Розрахунки, зроблені для різних площ, дозволяють зробити висновок, що селянське /фермерське/ господарство зернового напряму буде беззбитковим в низинних районах, якщо площа посіву становитиме не менше 30 га, а зі збільшенням площі посіву - ефективність зростає. При визначенні типу сівозміни були враховані вимоги кожної сільськогосподарської культури до попередників, системи удобрення, обробітку ґрунту, тобто встановлюється раціональне чергування культур з метою ефективного використання землі в умовах малоземелля.

Згідно уточненої методики введено комплексний коефіцієнт використання системи машин, який, дорівнює 0,265. Однак, надання послуги технікою іншим селянським /фермерським/ та особистим господарствам, дозволить підвищити рівень її використання. В досліджуваному регіоні доцільне формування селянського /фермерського/ господарства по догляду за плодоносним садом яблук. Воно формується залежно від розміру земельних угідь, на основі сімейної оренди яблучного саду, або одержання паю в колективному господарстві.

Визначивши вартісні показники, коефіцієнт використання кожної наявної сільськогосподарської машини та агрегату визначається раціональний розмір господарства, який забезпечував би розширене відтворення в низинних районах Закарпаття. В даному випадку це 3 га плодоносного яблуневого саду. Із збільшенням площ плодоносного саду до 10 га підвищуватиметься рентабельність виробництва.

Поряд з цим в дослідженому регіоні доцільно вести селянське /фермерське/ господарство, яке спеціалізується по догляду за плодоносним виноградом. Перевагу буде мати вузькоспеціалізоване господарство з одного виду товарної продукції. В такому господарстві не потрібно виробництву утримувати різноманітну техніку та обладнання. Розміри фермерського господарства виноградного напрямку визначають насамперед залежно від трудового потенціалу сім'ї та рівня технічної оснащенності. Визначивши загальні затрати та розміри фондів, амортизаційних відрахувань, валового доходу на 1 гривню валової продукції, визначаємо раціональний розмір господарства Прибутковість селянського /фермерського/ господарства по догляду за плодоносними виноградниками технічних сортів без переробки винограду на вино в умовах низинних районів Закарпаття починається з одного га /табл. 5/.

Таблиця 5. Розрахунок виробничо-фінансових результатів роботи селянського /фермерського/ господарства, по догляду та збором урожаю з плодоносного винограднику

Показники	Площа плодоносного винограднику
	1	2	10
Виробництво валової продукцiї, грн.	4000	8000	39500
Основнi фонди - всього, грн.	12680	20680	46550
Виробництво продукції, цнт	80	160	900
Собiвартiсть, грн.	3800	6525	30250
Собiвартiсть без амортизацiї /cума витрат оборотних коштiв/, грн.	3120	5870	27200
Валовий доход, грн.	750	2130	12000
Прибуток, грн.	200	1475	8200
Рiвень рентабельностi, %	6,4	22,6	35,5
Вартiсть фондiв i оборотних коштiв, грн.	15850	23520	59600
Норма рентабельностi, %	1,3	6,2	13,7

Із збільшенням плодових насаджень до 10 га ефективність виробництва зростає.

При можливості переробки технічного винограду на вино, доходність селянського /фермерського/ господарства збільшується більш як у два рази. З добавкою відповідної кількості цукру із 160 цнт винограду можна одержати 8-10 тисяч літрів високоякісного сухого вина при рівні рентабельності 41%.

Використовуючи моделi, ми можемо визначити раціональний обсяг виробництва продукцiї в конкретному селянському /фермерському/ господарствi низинних районiв Закарпаття. Таким чином, моделi можуть бути використанi як iнструмент, який дозволяє програмувати рiзнi ситуацiї, вибирати, варiанти використання земельних i трудових ресурсiв, технологiй i агроклiматичних умов для організації виробництва з високим виходом продукцiї, одержанням виробниками прибутку вiд ефективного ведення господарства.

У третьому розділі - “Перспективи розвитку особистих та селянських/фермерських/ господарств низинних районів “ - обґрунтовано основні напрями реформування господарських структур в аграрному виробництві низинних районів Закарпаття, шляхи підвищення ефективності діяльності особистих підсобних та фермерських господарств, методичні підходи до складання бізнес-плану селянського ( фермерського) господарства та розроблено бізнес-план фермерського господарства з розвиненою переробкою продукції.

Одним із завдань реформування відносин власності на селі є створення в аграрному секторі низинних районів Закарпаття ефективних господарських формувань.

Тут має сформуватись мережа невеликих за розмiрами землекористування селянських /фермерських/ господарств - до одного - двох десяткiв гектарiв сiльськогосподарських угiдь. Звичайно ж, при цьому функцiонуватимуть і середнi та малi за розмiрами колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, як виробнича база науково- дослiдних установ, господарськi товариства, що формуються на базi економiчно розвинутих, високорентабельних колгоспiв i радгоспiв тощо. Це зумовлено природно-економiчними, демографiчними та iншими особливостями регiону, який є густонаселеним та малоземельним.

З об'єктивних причин в низинних районах частку дрiбних господарств у землекористуваннi треба "втримати" шляхом економiчного регулювання на певному раціональному рiвнi, не допускаючи масового подрiбнення, так званої парцеляцiї землi. Звичайно, цi раціональнi межi будуть рiзні для різних районів, зокрема для рівнинних районів де дрiбнi селянськi /фермерськi/ господарства стануть основними виробниками продовольства.

Методи економiчного регулювання розмiрiв землекористування мають забезпечити використання найкращих, найродючiших i, порiвняно, великих масивів землi в цьому регiонi. Їх можна б зберегти як об'єкт ведення сiльськогосподарського виробництва середнiми та малими за розмiрами селянськими /фермерськими/ господарствами.

З позицiї саме цiєї перспективи слiд пiдiйти до оцiнки поступу земельної реформи в низинних районах Закарпатської областi, де, надiляючи сiльських i мiських жителiв землею, передали в їх особисте користування велику кiлькiсть орних земель процесс цей продовжується. Таке подрiбнення /парцеляцiя/ землекористування може призвести до того, що не залишиться землi для середнiх i невеликих за розмiрами селянських /фермерських/ господарств, здатних вести ефективне сiльськогосподарське виробництво i бути конкурентоспроможними в умовах ринку. Це може призвести до другої крайностi - монополiзацiї ринку дрiбними товаровиробниками.

Суть формування рiзноукладностi в аграрнiй економiцi низинних районiв якраз i полягає в тому, що треба вiдiйти вiд монопольного становища на ринку державних i колективних сiльськогосподарських пiдприємств і не допустити монополiзацiї ринку дрiбними товаровиробниками, а створити конкурентнi умови функцiонування рiзних господарських структур.

У процесi здiйснення аграрної реформи має сформуватись раціональне за формами власностi i розмiрами землекористування в аграрному виробництві:

1/ крупні і середнi господарства площі сільськогосподарських угідь /державнi, колективнi, акцiонернi/. Вони в структурi земельних угiдь регiону повинні займати близько 20 %;

2/ невеликі господарства /акцiонернi, селянські фермерськi/ - по кiлька десяткiв гектарiв угiдь, частка яких має складати до 35 % землi;

3/ дрiбнi товаровиробники - до кiлькох гектарiв рiллi - селянськi /фермерськi/, особистi пiдсобнi господарства, iндивiдуальнi сади й городи мiського населення тощо. Їм мало б належати до - 45 % сiльськогосподарських угiдь.

Таке спiввiдношення рiзних за розмiрами господарств має своє обгрунтування. Воно виходить iз нинiшньої ситуацiї в селах низинних районiв Закарпаття, рiвня ефективностi сiльськогосподарського виробництва, потреби у рiзних формах власності на землю, у функцiонуваннi рiзноукладної економiки.

Саме близько 20 %, цi господарства вже нинi iнтегруються певною мiрою з зарубiжними фiрмами вони бiльш - менш готовi до ринку. Тут можливе реформування економiчних вiдносин, перетворення значної частини цих господарств в акцiонернi товариства, змiшанi господарства командитні, ТОВ тощо, при збереженнi icнyючих досить великих розмiрiв землекористування.

Враховуючи надзвичайно високий рiвень iнтенсивностi використання землi, напрями спецiалiазацiї дрiбних виробникiв /овочi i картопля, фрукти i ягоди, виноград, продукти тваринництва/, пов'язанi з великими затратами ручної працi, а також великий потяг до отримання землi сiльським та мiським населенням, доцiльно було б пiд дрiбнi форми сiльськогосподарського виробництва передати 45% сiльськогосподарських угiдь селянам, які претендують на одержання здебільшого невеликих земельних ділянок. Формуючи в таких значних розмiрах дрiбне виробництво, слiд подбати про те, щоб це виробництво було переважно товарним, а не натуральним /для власних потреб сiм'ї/ i забезпечити передумови його ефективного функціонування.

За умов використання сучасної технiки /яку мають зарубiжнi сiмейнi ферми/, рацiональної спецiалiзацiї та розвитку вертикальної iнтеграцiї з переробною промисловістю торгiвлею навiть невеликi селянськi /фермерськi/ господарства за розмiрами землекористування (вiд кiлькох гектарiв до кiлькох десяткiв гектарiв) можуть бути ефективними.

Дослiдження проблеми формування ефективних за розмiрами господарств дали можливiсть з'ясувати такий важливий для оцiнки їх перспектив фактор, як наявнiсть у селах цього регiону прихованого безробiття, зокрема неповної зайнятостi працюючих в КСП i держгоспах. Чимало КСП i працiвникiв держгоспiв вiдпрацьовують у своїх господарствах не бiльше 70 - 100 робочих днiв, а то й менше. Частина їх на сезон сiльськогосподарських робiт виїжджає на заробiтки, iншi зайнятi на рiзних роботах, у особистому господарствi тощо.

Отже, для низинних районiв, як i в цiлому для Закарпаття, дуже важливою проблемою є створення нових робочих мiсць. Іншими словами, варто було б шляхом забезпечення ефективної зайнятостi за межами сiльського господарства, звузити коло осiб, якi будуть виступати претендентами на отримання землi. Це також сприятиме створенню селянських /фермерських/ господарств раціональних розмiрiв.

Для низинних районiв Закарпаття, з урахованням малоземелля, реальний i ефективний шлях формування селянських /фермерських/ господарств - це створення їх на базi особистих господарств. Розвиток останніх представляє iнтерес з кiлькох аспектiв, а саме: як майбутня база для створення селянських /фермерських/ господарств; вирiшення проблеми самозабезпечення сiльського населення значною частиною продовольства; виробництво i поставки на продовольчий ринок частини товарної продукцiї /овочiв, баштанних, фруктiв, ягiд, винограду, картоплi, м'яса, молокопродуктiв/. Тому особистi господарства, як менш капіталомістка форма господарювання заслуговує на пiдтримку .

Темпи нарощування виробництва в особистих господарствах низинних районів Закарпаття досить високі. Інтенсивний рівень розвитку виробництва продукції в них супроводжується високим рівнем товарності деяких видів продукціїі.

Однак зрослі обсяги виробництва в особистих господарствах, порівняно з КСП і держгоспами, не можна ще сприймати однозначно. Треба визнати, що в незначній мірі "прихованою базою" розвитку особистих господарств залишаються громадський сектор.

Поряд з функцією самозабезпечення сільських сімей особисті господарства низинних районів набувають більш вираженого товарного характеру. Однак на шляху подальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в особистих господарствах виникло ряд перешкод. З розширенням площ обробітку цих господарств зросло навантаження на членів сімей, тоді як резерви їх ручної праці в основному вичерпані, засобів малої механізації не вистачає, не створена і сервісна система обслуговування особистих гоподарств.

Основнi шляхи пiдвищення економiчної ефективностi особистих господарств на основі сервісного обслуговування по кооперації пропонується визнати налагодження облiку затрат i продукцiї ; розширення випуску промисловiстю малогабаритної технiки; полiпшення постачання запасними частинами, набором навiсних i причiпних знарядь; постачання якiсного посадкового матерiалу, мiнеральних добрив та препаратiв захисту рослин; органiзувати переробку продукцiї i її перевозку; органiзацiя надання консультацiй; органiзацiя реалiзацiї продукцiї; органiзацiя племiнної справи.

Подальший розвиток фермерства в низинних районах Закарпаття має грунтуватись виключно на добровільному волевиявленні селян щодо здійснення своєї господарської діяльності, всебічному створенні гарантій та наданні підтримки з боку органів державного управління.

Виходячи з аналiзу соцiально - економiчної ситуацiї в аграрному секторi та прогнозу її розвитку, в низинних районах Закарпаття в найближчій перспективі матимуть мiсце такi етапи i напрями розвитку селянських /фермерських/ господарств:

- На базі земель державного запасу й резерву до 2000 року в низинних районах може бути створено близько 20 селянських /фермерських/ господарств. За цей час землi державного запасу для створення селянських /фермерських/ господарств практично будуть освоєнi.

- На землях низькорентабельних колективних пiдприємств на основi їх реорганiзацiї в селянськi /фермерськi/ господарства до 2000 року можливе створення ще близько 50 ферм.

- На основі економiчно міцних пiдприємств селянами - колишнiми колгоспниками i працівниками держгоспiв, якi побажали вийти з пiдприємств зi своїми земельними та майновими паями i організувати до 2000 року ще 100 високоінтенсивних /фермерських/ господарств.

- На базi особистих господарств населення шляхом приєднання до них земельних паїв та орних земель в низинних районах можна створити до 2000 року ще 30 селянських /фермерських/ господарств.

Держава повинна всебiчно сприяти розвитку фермерства, зокрема надавати правову, органiзацiйну, фiнансову, науково-технiчно-технологiчну, соцiальну та iнші види підтримки.

Фермерство є одним з видів агробізнесу і тому ще на стадії створення господарства фермери повинні мати план своєї діяльності на перспективу, по етапах та розрахунки економічних показників роботи.

Таким документом може стати бiзнес-план, який пiдсумовуе дiловi можливостi i перспективи підприємства і показує, як цi можливостi можуть бути реалiзованi. Нами сформульовано методичні підходи до розрахунку бізнес-плану і розроблений бізнес-план для селянського /фермерського/ господарства “Ковач”.

В основу органiзацiї виробництва покладено принцип, що забезпечуе еднiсть технологiчного циклу вирощування i переробки часчтини зерна, що створюе матерiальну заiнтересованiсть селянського /фермерського/ господарства у виробництвi високоякiсного кiнцевого продукту.

Згідно наведеним розрахункам, уже в 1998 році прибуток господарства становитиме біля 40 тисяч гривень, що дозволить фермеру своєчасно розрахуватись за кредити на придбання технологічного обладнання для переробки зерна і вести виробництво на розширеній основі.

фермерство ринок конкуренція господарство

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В процесі реформування аграрного сектору створюється ринкова економіка, при якій всі форми господарювання повинні мати рівні можливості для свого розвитку і в умовах конкуренції мусять довести існування більш ефективних з них, які забезпечать вирішення продовольчої проблеми і отримання власниками доходів достатніх для розширеного відтворення виробництва і задоволення їх матеріальних потреб:

1. Основним осередком формування власників на селі є особисті підсобні, селянські /фермерські/ та колективні господарства на приватній основі.

2. Зростає соціально-економічне значення особистих господарств як в цілому в Україні, так і особливо в Закарпатті та його низинних районах, де їм уже сьогодні належить вирішальна роль в аграрному секторі ( 90% валової продукції).

3. Основними особливостями формування і діяльності особистих та фермерських господарств в низинних районах Закарпаття є малоземелля /0,53 га на одного мешканця при 0,8 га по Україні/, густонаселеність /101 чол. на кв.км /, малі розміри землекористування /відповідно в особистих та селянських /фермерських/ 0,38 та 4,1 га /, вищі рівні розвитку тваринництва та частка інтенсивних культур у структурі посівів, недостатні кооперування з колективними господарствами, низька товарність продукції, нечітко виражена спеціалізація, тісні економічні зв'язки із сусідніми Європейськими країнами, зокрема з Угорщиною.

4. В низинних районах Закарпаття, найближчим часом не слід

розраховувати на створення великих селянських /фермерських/ господарств. Переважна більшість їх матиме від 3 до 20 га. Збільшення розмірів землекористування господарств буде відбуватись за рахунок оренди.

Розміри спеціалізованих фермерських господарств в низинних районах Закарпаття, які в нинішніх умовах забезпечать рентабельне виробництво: садівницькі ( плодоносні насадження) -3-10 га, виноградарські (плодоносні виноградники) - 2-10 га, зернові - 40-50 га орних земель. Із збільшенням розмірів землекористування ефективність виробництва зростає.

5. Основні напрями формування нових селянських /фермерських/ господарств в низинних районах Закарпаття до 2000 року: за рахунок державного запасу може бути організовано близько 20 господарств; на землях низькорентабельних та збиткових колективних пiдприємств шляхом їх реорганiзацiї в селянськi /фермерськi/ господарства ще 50; на базі економiчно стiйких пiдприємств селянами, якi побажали вийти з пiдприємств зi своїми земельними та майновими паями i створити власнi господарства, 100 невеликих високоінтенсивних господарств; на базi особистих господарств - 30. Таким чином, в регiонi до 2000 року може бути організовано ще близько 200 селянських /фермерських/ господарств.

6. Шляхи пiдвищення економiчної ефективностi особистих господарств: надання допомоги в реалізації виробленої продукції, особливо тваринницької шляхом організації в селах пунктів здачі - приймання від переробних підприємств; надання кредитів для будівництва та придбання матеріально-технічних засобів; розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки та інвентарю; поліпшення постачання необхідними знаряддями та інвентарем, якісним посадковим насінням та молодняком худоби і птиці, мінеральними добривами та засобами захисту рослин, організація переробки продукції, в тому числі на давальничих засадах, її транспортування, ветеринарного обслуговування, кооперація особистих господарств між собою з фермерськими та іншими господарськими формуваннями, поліпшення обліку продукції і затрат, надання консультацій.

7. Для уникнення монополізації ринку дрібними виробниками прогнозується таке співвідношення між землекористувачами в низинних районах Закарпаття: cереднi /державнi, колективнi та акцiонернi/ господарства будуть обробляти близько 20% землі; малi /акцiонернi, селянськi /фермерськi/ господарства займуть до 35% землi; дрiбнi товаровиробники /cелянськi /фермерськi/, особистi пiдсобнi/, які будуть домінувати і займуть до 45 % землi в регіоні.

8. Потребує вдосконалення законодавча база, яка регламентує розвиток приватного виробництва на селі. Зокрема, необхідно прийняти Закон України “ Про особисте підсобне господарство населення”.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛIКОВАНИХ ЗА ПОЛОЖЕННЯМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Спаський Г.В. Особливостi розвитку індивiдуального сільськогосподарського виробництва при переходi до ринку в Угорщинi.//Економiка АПК,1995.-N4.-С.92-97.

2.СпаськийГ.В., Алмаші Е.К. Розвиток індивідуально-сімейних господарств селян в низинному регіоні Закарпатської області.//Економіка АПК,1996.-N12.- С. 68-72, в т.ч. автора 68,70-72 ( теоретичні та методичні питання, визначення

ефективності розвитку особистих і фермерських господарств).

3. Спаський Г.В. Особливості реформування сільськогосподарського виробництва низинних регіонов Закарпаття.//Економіка АПК,1997.- N8.-С.12-15.

4. Спаський Г.В. Про розвиток селянських /фермерських/ господарств населення Закарпаття. //Економіка АПК, 1997. - N 10. -С. 10-15.

5.Спаський Г.В. Досвiд ведення фермерських господарств ФРН. //Проблеми агропромислового комплексу Карпат. Мiжвiдомчий тематичний науковий збiрник. Зак.IАПВ, 1996. - N 5. - С. 26-28.

Размещено на Allbest.ru

...