Реформування агропромислових підприємств в період роздержавлення і приватизації (на прикладі Хмельницької області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Реформування агропромислових підприємств в період роздержавлення і приватизації (на прикладі Хмельницької області)

Тернопіль - 1998

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важливою умовою зміцнення економічного потенціалу в Україні є створення сучасної ринкової структури виробництва. Нині країна перебуває у глибокій економічній кризі, що негативно впливає на хід реформ, особливо в аграрно-промисловому комплексі (АПК).

В основу ринкових перетворень в АПК покладена програма роздержавлення і приватизації, а для сільськогосподарських підприємств - створення нових господарських структур на засадах приватної власності на майно і землю. На цій основі передбачається формування багатоукладної структури сільськогосподарського виробництва, здатного забезпечити країну необхідною продовольчою базою, вивести її з кризи.

Причиною низької результативності аграрної реформи є недооцінка її розгляду і здійснення як єдиної багатоаспектної системи. Подолання дестабілізації виробництва в сільському господарстві можливе шляхом комплексного реформування. Розроблена в дисертації структурна модель комплексного здійснення аграрних перетворень прийнятна для рівнів підприємства, району, області.

Реформування економіки, проходження процесів приватизації та роздержавлення вимагає вивчення досвіду функціонування господарських структур з різними формами власності. В основному завершена приватизація майна підприємств агропромислового комплексу. Уже приватизовано майно близько 90% від загальної кількості радгоспів. Відносно організаційно-правових форм приватизованих підприємств їх трудові колективи основну перевагу віддають створенню на їх базі колективних сільськогосподарських підприємств. Так, питома вага КСП, створених на базі приватизованих радгоспів, становить 80 відсотків, а решта 20 відсотків - акціонерні товариства.

Значний внесок у науково-практичну розробку реформування АПК, становлення нових організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, формування різноукладності зробили українські вчені економісти-аграрники. Світове визнання знайшли наукові розробки в галузі реформування АПК академіків НАН України П.Т. Саблука, І.І. Лукінова, М.В. Зубця, В.Я. Амбросова. Вчені П.І. Гайдуцький, О.М. Онищенко, В.В. Юрчишин, Доманчук Д.П. започаткували характерні для України наукові розробки реформування на сучасних засадах майнових і земельних відносин власності в аграрному секторі економіки. В опрацюванні макроструктурних аспектів аграрної економіки провідне місце належить М.Я. Дем'яненку, Б.Й. Пасхаверу, Д.В. Полозенку, В.П. Ситнику, А..Фесині, О.М. Шпигану. В частині форм господарювання, коопе - рування, розвитку інтегрованих формувань, організації виробництва, становлення внутрігосподарських відносин великий внесок в аграрно-економічну науку належить В.І. Бойку, М.П.Вітковському, В.Н. Зимовцю, М.Й. Маліку, В.М. Нелепу, О.О. Рябчику. Проблеми формування матеріально-технічної бази АПК розробляють вчені В.Г.Більський, М.І. Кисіль, Г.М.Підлісецький, соціального розвитку АПК - О.А. Богуцький, Г.І. Купалова, Л.О. Шепотько та багато інших.

Відправною методологічною основою проведення досліджень з питань роздержавлення та приватизації є визначення в економічній теорії постійності змін, як умови розвитку економіки.

Аналіз післяприватизаційного розвитку підприємств показує, що лише власник може провести кардинальні зміни у виробництві. Важливими тут залишаються форми підприємницької діяльності, які б поєднували інтереси власників на основі оптимальної концентрації виробництва, збереження існуючих майнових комплексів.

В реалізації цих питань ще є невирішеними проблеми, до яких, на нашу думку, слід віднести: невизначеність на рівні держави питання про землю як об'єкта купівлі-продажу, відсутність в достатній мірі методичного забезпечення реформування, залишаються дискусійними питання щодо вибору оптимальних різноманітних організаційних структур агроформувань. З огляду на це відповідні теоретичні розробки в контексті окреслених питань мають цілком актуальне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану наукових досліджень Подільської державної аграрно - технічної академії. Даний напрямок досліджень в частині реформування виробничих стосунків має безпосередній зв'язок із аграрною реформою.

Метою дослідження є вивчення і визначення на основі теоретичного обгрунтування процесів реформування відносин власності, закономірностей розвитку нових господарських формувань в період становлення ринкових стосунків в АПК. У відповідності з метою ставляться наступні завдання:

узагальнити сучасні теоретичні наукові і практичні підходи до реформування підприємств з різними формами власності в сільському господарстві України;

оцінити зарубіжний та вітчизняний досвід проведення аграрних реформ, створення і організації діяльності агроформувань, фермерських господарств;

розкрити механізм розвитку аграрних економічних реформ, діючої практики створення і функціонування нових форм господарювання на Хмельниччині і дати йому оцінку;

визначити і запропонувати перспективні моделі і напрямки розвитку агроформувань, створення агропромислових об'єднань;

розробити рекомендації щодо оптимальних параметрів виробничої діяльності нових агроформувань;

виробити методику визначення ефективних, оптимальних показників продуктивності виробництва сільськогосподарської продукції в регіоні.

Наукова новизна і практична цінність роботи полягає у розробці концепції тенденцій та перспектив розвитку агроформувань в процесі приватизації. Найбільш важливими науковими результатами дисертаційного дослідження є:

обгрунтовано теоретичні основи реформування агропромислових підприємств в період роздержавлення і приватизації;

розроблено методичне і програмне забезпечення соціологічного дослідження агроформувань в межах програми обстежень ділової активності підприємств;

обгрунтовано варіанти моделей реформування аграрних стосунків в регіоні та ідентифіковані найбільш ефективні форми господарювання;

запропоновано методику визначення оптимальних напрямків фінансово - господарської діяльності, структурної будови господарства при різних формах власності та рівня державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника в регіоні (Авторське свідоцтво ПА №1316);

розроблено механізм удосконалення організаційної структури агрокомбінатів, створених на базі пайових агроформувань і акціонерних промислових підприємств по переробці сільськогосподарської продукції;

конкретизовано схему інвестування виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок випуску акцій під конкретний проект;

запропоновано для впровадження положення про колективний майновий фонд пайової власності агроформування розрахунок змінної вартості пайових внесків працюючих в господарстві пайовиків за період.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором на основі вивчення і критичного аналізу значної кількості зарубіжних і вітчизняних літературних джерел, узагальнення практичного досвіду господарської діяльності агроформувань, думки власників паїв здійснено моделювання процесів роздержавлення і приватизації в колективному секторі сільськогосподарського виробництва. Теоретичні розробки дисертанта у вигляді конкретних чотирьох моделей (напрямків) реформування аграрних стосунків та ідентифікація найбільш ефективних форм господарювання дозволяють використовувати їх на практиці в процесі утворення пайових, або приватних господарських структур та покращєння управління ними у післяприватизаційний період. Основні результати дослідження знайшли своє відображення в програмі розвитку агропромислового комплексу області на 1998-2000 роки, механізму нарахування і виплати дивідендів за користування земельними і майновими паями в приватно - орендному колективі ім. Михайлова Славутського району Хмельницької області. Пропозиції щодо удосконалення статутів з урахуванням розробленого автором Положення про колективний майновий фонд пайової власності агроформувань, договорів оренди земельного і майнового паю увійшли в рекомендації обласного управління сільського господарства області з цього питання. Розроблена автором методика обстеження сільськогосподарських підприємств з метою вивчення перспектив їх розвитку, прогнозів ділової активності схвалена і запроваджена науково-дослідним інститутом Державного комітету статистики України при виконанні наукових тем з питань кон'юнктурних опитувань українських підприємців. Автором передано обласному управлінню сільського господарства рекомендації щодо перспектив розвитку агроформувань, удосконалення роботи Подільської аграрної біржі, розрахунки по визначенню оптимальних розмірів агроформувань.

Особистий внесок здобувача полягає у синтезі пропозицій та рекомендацій вітчизняних та зарубіжних економістів по роздержавленню власності і розробці на цій основі удосконаленої методики приватизації колективних та державних сільськогосподарських підприємств шляхом утворення різноманітних агроформувань, акціонерних товариств. Особисто автором розроблена анкета і програмне забезпечення соціологічного дослідження роботи агроформувань. Запропоновані нові підходи в розрахунках державної підтримки товаровиробника, визначення оптимальних показників ефективної діяльності агроформування, регіону.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дослідження обговорювались в тезах на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми постприватизації», «Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку», «Управління трудовими ресурсами на етапі ринкової трансформації економіки» в технологічному університеті «Поділля» (м. Хмельницький, 1996, 1997, 1998 рр.), звітній науковій конференції викладачів та наукових працівників Подільської державної аграрно-технічної академії (м. Кам'янець-Подільський, 1996,1997,1998 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Регіон у системі нових економічних і правових відносин» в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 1997 р.), економічній раді спілки економістів Хмельницької області (м. Хмельницький, 1997, 1998 рр.)

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових робіт на 2,23 друкованих аркушах.

Об'єм і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків. Зміст викладено на 170 сторінках тексту, поміщено 32 таблиці, 10 діаграм, 12 рисунків, 2 графіки, додатки А, Б, В, Д. Список літератури складається із 111 позицій.

сільськогосподарський державний підтримка приватизація

Основні положення дисертаційної роботи

У першому розділі - «Теоретичні основи реформування колективної та державної власності в сільськогосподарському виробництві» представлено погляди вчених на роздержавлення і приватизацію на селі, зарубіжний досвід приватизації в агропромислових структурах, колгоспах.

Вивчення свідчить, що період переходу до ринкової економіки як то в наших умовах нерозривно пов'язаний з перетворенням колгоспної, частини державної власності у власність громадян, колективів, організацій з формуванням суб'єктів ринку і нових організаційних форм господарювання. При цьому особливе місце займають проблеми роздержавлення і приватизації майна шляхом створення агроформувань нового типу на основі об'єднання отриманих у власність майнових і земельних часток, оскільки одночасно таке об'єднання засвідчує право пайовика на отримання щорічного доходу за результатами діяльності, на участь в управлінні діяльністю агроформування тощо. В зв'язку з цим в роботі детально проаналізовано думки українських та закордонних вчених економістів, на основі чого сформоване власне бачення вирішення вищезазначених питань. Зокрема, на думку автора, в Україні повинно бути реально реалізованим право власності безпосереднього виробника. Ми вважаємо, що тільки приватний власник засобів виробництва і землі тісніше, ніж колективний, пов'язує своє право з інтересами, моральною та матеріальною відповідальністю, постійною мотивацією результативної економічної діяльності. Власник паю буде виявляти значно більшу мотивацію до праці, ніж колишній колгоспник. В зв'язку з цим реформування відносин власності повинно забезпечити розвиток саме таких підходів, де найбільшим чином може себе проявити власник. Створені таким чином агроформування: асоціації, спілки селян, акціонерні товариства, приватно-орендні колективи, сімейні кооперативи, селянські фермерські господарства тощо матимуть перспективу, що в свою чергу приведе до створення з одного боку потужного приватного і з другого - асоційованого сектору економіки. Враховуючи специфіку розвитку національної економіки, у всякому разі необхідний індивідуальний підхід.

У другому розділі - «Концептуальні основи та ефективність розвитку агроформувань» представлено організаційно-економічні основи реформування колективних сільськогосподарських підприємств, порядок створення нових агроформувань на базі майнових і земельних сертифікатів, тут же досліджується ринок праці на селі, виробничу діяльність агроформувань області на етапі аграрних реформ, ринкових перетворень.

В роботі детально описується процедура створення характерних для Хмельниччини агроформувань, визначаються етапи цього процесу, як зовні, так і всередині кожного з них, вузькі місця, до яких відносяться: визначення розміру і розподіл земельного паю, облік та розрахунок приросту пайового (майнового) фонду, формування статутів, послідовність заходів по вибору моделі агроформування після розподілу господарства на паї. Натомість автор пропонує інші підходи. Зокрема, в розрахунках визначення змін вартості майнового фонду за рік пропонується враховувати коефіцієнт індексації основних пайових фондів (Кі) за формулою (1):

,

де

ОПФ₀ - вартість основних пайових фондів агроформування на початок року (періоду);

ОПФ₁ - вартість основних пайових фондів агроформування на кінець року (періоду);

Вартість пайового (майнового) фонду кожного працюючого члена агроформування з урахуванням змін за рік (період) пропонується розраховувати за формулою (2):

П₁=П_0*Кі_*Кту, (2)

де

П₀ - вартість майнового паю пайовика (базова);

Кту - коефіцієнт трудової участі власника паю за рік (період), який характеризує відношення річного (за період) фонду оплати праці пайовика до середньорічної оплати праці одного працівника по агроформуванню.

Впровадження даного розрахунку дозволить забезпечити постійний контроль вартості наявних в господарстві основних фондів і пайових майнових рахунків.

Аналізуючи виробничу діяльність агроформувань регіону з різними організаційними структурами виробництва, формами власності, автор обгрунтовує, що в однакових умовах кризи результати виробництва там кращі, де більшою є мотивація та інтенсивність праці власника, що характерно для підсобних господарств населення, фермерських та приватно-орендних господарств. (Табл.1) Доведено також, що життєдіяльність і ефективність роботи нових агроформувань, фермерських господарств залежить від паритету цін сільськогосподарської і промислової продукції, суттєвих змін в кредитно-фінансовій і податковий системі, державної підтримки товаровиробника шляхом інвестування його через доплату за реалізовану продукцію тощо.

У роботі акцентується увага на ринку праці, який з'являється на селі в результаті роздержавлення і приватизації, реструктуризації виробничих стосунків. Доведено, що існуюча сьогодні вікова структура сільського населення негативно впливає на активний розвиток нових форм організації виробництва. Старша вікова група поки що негативно ставиться до нових форм ведення господарства. Рівень безробіття на селі повільно зростає. В 1997 році в порівнянні з 1996 роком він виріс лише на 0,1% і становив 0,73% до чисельності працездатного населення (при середньообласному 2,69%). Попитом на селі користуються працівники робочих професій: трактористи, доярки, свинарки, а також кваліфіковані обізнані на бізнесі фахівці.

Таблиця 1. Показники темпів росту (зниження) виробництва валової продукції сільського господарства (1990 = 100%)

В дисертаційній роботі запропоновані методичні аспекти розрахунку державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника в регіоні. Рівень державної доплати за 1 центнер проданої продукції (ДП) автор пропонує виводити із середньої собівартості (ССВ) та середньої реалізаційної ціни (СРЦ) 1 ц продукції за останні 3 роки, яка склалася в даному регіоні з урахуванням індексу інфляції і заданого рівня рентабельності (Р). Такий підхід в розрахунках забезпечить об'єктивність щодо встановлення доплат за реалізовану продукцію з урахуванням можливостей регіонів.

У третьому розділі - «Прогнозування та тенденції розвитку агроформувань в регіоні» досліджено виробничу діяльність господарств із стабільними показниками рентабельності. Визначено, що в однакових умовах кризи більшу стійкість виявляють потужні господарства, які мають високий рівень ресурсного потенціалу (в наших розрахунках 10 - 15 млн. грн.), сучасні основні фонди (8 - 20 тис. грн. на 1 працюючого) і наявні оборотні кошти (1,6 - 4 тис. грн. на 1 працюючого), фермерські господарства, які мають не менше 40 - 50 га землі.

Автором запропоновано удосконалення підходів по визначенню оптимальних показників ефективної фінансово-господарської діяльності агроформувань, регіону в цілому. З цією метою пропонується проведення оцінки рівня рентабельності збиткової галузі в розрізі основних показників за попередній рік або декількох минулих років. Розрахунки зводяться до визначення обсягів натуральних показників через заданий рівень рентабельності.

Розрахункові показники продуктивності виробництва даного виду продукції (Вт) визначаються виходячи із розрахункового обсягу виробництва (РОвп) і наявних засобів (К) - поголів'я худоби, птиці, сільськогосподарських угідь тощо за формулою:

Такий підхід дає змогу визначити виробничі показники і показники продуктивності основних галузей сільськогосподарського виробництва, а також дає можливість на основі заданої рентабельності і середніх показників фінансово-господарської діяльності, що склалися в регіоні за минулі роки, розрахувати рівень виробництва сільськогосподарської продукції, що забезпечить прибутковість господарству в даних економічних умовах. Отримані розрахунки можуть бути базовими для прогнозування розвитку галузі, складання бізнес-планів по виробництву даного виду продукції.

В дисертації аналізуються результати соціологічного дослідження, яке проведено за участю автора з метою визначення думки колгоспників, керівників господарств, пенсіонерів щодо розпаювання КСП, вибору шляхів реформування, створення нових агроформувань на пайовій основі. Визначено напрямки створення агроструктур і змодельовано процеси реформування аграрних стосунків в регіоні. Логічні наслідки дослідження представлені автором у вигляді 4-х моделей, які відтворюють послідовність створення агроформування на базі земельних і майнових паїв, висвітлюють їх орієнтацію на подальші структурні зміни.

Перша модель відображає повну ліквідацію базового підприємства і утворення на його основі дрібнотоварних приватних товаровиробників.

Друга модель демонструє створення агроформування без зміни попередньої структури і організації виробництва. При такій схемі власники паїв залишаються в господарстві. За передані в господарство для спільного виробництва майнові і земельні паї вони отримують дивіденди, їх розмір визначається в залежності від прибутку.

Висновки

9. Вважаємо, що при недостатньому рівні знань на місцях стосовно прийняття рішення з питання визначення шляхів і способів створення нових форм господарювання, Міністерству АПК, обласним, районним управлінням сільського господарства необхідно активізувати навчання працівників керівної ланки, фермерів з цього питання. Збільшити по-можливості випуск літератури, рекомендацій по набутому досвіду реформування КСП.

Размещено на Allbest.ru