Оцінка потенціалу підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний економічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

УДК 334(447)

АЇТ ЯССІН ФАТІМА

Спеціальність 08.06.02. - “Підприємництво, менеджмент та маркетинг”

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Дороніна Майя Степанівна,

Харківський державний економічний університет

зав. кафедрою менеджменту та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна

Харківський державний економічний університет,

зав. кафедрою бізнесу та підприємництва

кандидат економічних наук, професор

Коюда Павло Миколайович

Харківський державний економічний університет

радіоелектроніки,

зав.кафедрою економіки та менеджменту

Провідна установа - Харківський державний університет,

кафедра економіки та менеджменту,

Міністерство освіти України, м.Харків.

Захист відбудеться “21” жовтня 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д64.055.01 у Харківському державному економічному університеті за адресою: 310001, м.Харків, пр.Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “20” вересня 1999 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Українська Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

приватний бізнес потенціал підприємництво

Актуальність теми. Високоефективна економіка неможлива без присутності у ній підприємницької ідеї. В Україні для широкомасштабного впровадження підприємництва та посилення його впливу на економічні процеси ще треба створити відповідні правові, економічні, політичні, соціальні основи. Та перш за все необхідна розробка наукових основ управління його розвитком, оскільки ті умови, в яких воно народжується, досить специфічні.

Серед робіт, які внесли відчутний внесок у розробку наукових основ визначення сутності підприємливості та підприємництва, чинників та умов їх розвитку слід відзначити дослідження таких науковців: І.Алдохіна, І.Ансофа, В.Бабича, І.Герчикової, Д.Горєлова, Г.Григоряна, В.Гриньової, П.Друкера, Б. Карлофа, Ю. Львова, М.Мескона, Г.Одінцової, П.Перерви, Б.Санто, Б.Райзберга, З.Румянцевої, П.Самуельсона, М.Сіроштана, К.Татеиси, Р.Форестера, А. Хоскинга, А.Яковлєва та ін.

Однак багато проблем, пов`язаних з введенням в дію резервів підприємливості як специфічного фактору ринкової економіки не тільки не вирішені, але навіть не сформульовані. Відсутні роботи, що розглядають підприємливість як складний за формою ресурс виробничо-господарської діяльності, немає обгрунтованих методик кількісної оцінки та моделювання потенціалу підприємливості, його типології. Немає рекомендацій з визначення оптимального співвідношення традиційних та інноваційних аспектів в управлінні динамікою та надійністю бізнесу.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на основі узагальнення теоретичних концепцій, що визначають необхідність активізації ресурсу підприємливості, обгрунтувати методичні рекомендації з оцінки резервів розвитку потенціалу підприємництва та посилення інноваційних тенденцій у менеджменті. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність розв`язання таких задач: досліджені теоретичні аспекти, пов`язані з визначенням сутності та змісту підприємливості та підприємництва, організації управління розвитком його потенціалу; визначені загальні принципи та порядок оцінки потенціалу різних форм підприємливості; проаналізовані тенденції розвитку малого та середнього бізнесу в Україні; обгрунтовано систему характеристик для оцінки потенціалу підприємливості власників капіталу, менеджерів, організацій в цілому; розроблені рекомендації з кількісного вимірювання параметрів традиційного (стабільного) та підприємницького (інноваційного) стилю управління організаціями; виділені фактори, що визначають різні типи потенціалу підприємливості власників капіталу та інноваційних менеджерів; визначені можливості та порядок впровадження інноваційного менеджменту на підприємствах; розроблені рекомендації щодо моделювання взаємозв`язків цілей організації та її працівників; проаналізовано мотивації традиційної та підприємливої, інноваційної поведінки персоналу підприємств;

Наукова новизна результатів полягає в тому, що вперше в науковій літературі сформульовано і поставлено в якості предмету дослідження потенціал підприємливості в сучасних формах його виявлення. Найбільш суттєві результати, що містять наукову новизну, можна визначити таким чином:

обгрунтована необхідність розгляду в умовах формування ринкових відносин участі людини у господарських процесах через два фактори - “праця” та “підприємливість”, що дозволяє визначити нові резерви поновлення динамічності та зменшення ризику економічних процесів; визначені форми існування підприємливості та необхідність вивчення Їх суттєвих особливостей;

теоретично обгрунтовано зміст багатовимірної діагностичної оцінки потенціалу підприємливості, який дозволяє через систему часткових та узагальнюючих показників організувати управління його розвитком;

запропонована методика типології підприємців (приватних власників) та менеджерів, що дозволяє визначити особливості прогнозування чинників та умов ефективної роботи кожного типу;

обгрунтовані рекомендації щодо порядку впровадження інноваційного менеджменту в організації, які дозволяють забезпечити його результативність через позитивне сприйняття змін колективом;

запропонований порядок кількісної оцінки взаємозв`язків цілей підприємства та його працівників, яку повинен враховувати за ситуацією менеджер при стратегічних змінах цільового поля прийняття рішень;

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що їх використання на практиці підприємцями та менеджерами дозволить зробити керованим розвиток здатності бізнесу пристосовуватися до змін в ринковому середовищі. Практична цінність роботи полягає в обгрунтуванні методик з оцінки потенціалу підприємців, інноваційних менеджерів, підприємств, узгодження традиційних та інноваційних підходів до управління бізнесом.

Особистий внесок здобувача. В дисертаційній роботі використано тільки особисті ідеї, викладені в одноосібних та спільних наукових працях. Автором виконана теоретична розробка та практична реалізація якісної та кількісної оцінки резервів розвитку динамічної поведінки підприємців, менеджерів та організацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки висвітлені автором у наукових статтях, що друкувалися у різних виданнях. Результати досліджень доповідалися автором на методичних семінарах Харківського державного економічного університету, міжнародній науковій конференції “Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” 30-31 жовтня 1997 року (м. Донецьк). Матеріали досліджень використовуються при викладанні дисципліни “Основи підприємництва”.

Публікації. Всього за темою дисертації опубліковано 6 наукових робіт. Серед них 5 в наукових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 155 сторінках друкованого тексту, який складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (129 назв) і додатку. Робота містить 17 таблиць та 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертації на основі проведених автором досліджень захищаються наступні основні положення.

У першому розділі “Теоретичні передумови оцінки потенціалу підприємництва” розглянуті зміст та сутність виробничого фактору - підприємливість, досліджені результати розвитку приватного бізнесу в Україні, визначені загальні принципи та порядок якісної та кількісної оцінки потенціалу підприємництва.

Розвиток технологічних революцій докорінно змінив якісну уяву про роль людини у виробничих процесах. Поступово під його впливом гарантією надійності бізнесу стали керовані інновації, а головним джерелом отримання прибутку стали люди, що володіють знаннями та швидко реагують на зміну ситуацій, тобто наділені ресурсом підприємливості. У зв`язку з цим людину у системі виробничих відносин стали визначати через два фактори - “праця” та “підприємливість”.

Підприємливість - це організаційні та управлінські навички, необхідні для виробництва товарів та послуг. Підприємництво - особливий вид бізнесу, коли значна увага наділяється використанню творчого потенціалу його учасників, що дозволяє отримати зверхприбуток. Оцінити потенціал підприємництва можна через оцінку наявності ресурсу підприємливості у суб`єктів господарювання: власників капіталу, що безпосередньо приймають участь у виробничих процесах, менеджерів, яких вони наймають для управління капіталом. Оскільки все більшої актуальності в управлінні підприємством набуває необхідність колективного прийняття рішень, можна говорити про ресурс підприємливості команди управлінців.

Підприємництво тісно пов`язане з інноваційними процесами.Перехід до економіки ринково-підприємницької орієнтації сформував нову парадигму ефективного менеджменту, орієнтованого на інновації. У її межах була обгрунтована необхідність розгляду підприємства як відкритої системи та забезпечення швидкості та адекватності реакції на зміни довкілля. При цьому менеджери повинні поєднувати три якісно різні реакції на ситуації: діяти строго за регламентом; вибирати один з відомих варіантів поведінки; створювати принципово новий варіант рішення. Останні дві реакції більш ризиковані, ніж перша, але за умови керованого ризику та введення в дію підприємливості тільки вони зберігають капітал. В бізнесі, який має тенденцію до ускладення та використання найманої робочої сили менеджерів, поступово ускладнюються їх функції. Якщо на початку розвитку менеджменту його ефективність забезпечувалася спеціалізацією та кооперацією чітко регламентованих рутинних функцій, то згодом з`явилися передумови розвитку еврістичного менеджменту. Його призначення - стимулювати оволодіння менеджером підприємницької філософії господарювання. Тенденції ускладнення проблем в роботі організацій, інформатизація виробничих процесів привели до того, що їх вже не може розв`язати одна особа, навіть дуже підприємлива. Виникла потреба прийняття групових творчих рішень, яка знайшла наукове забезпечення в межах розвитку так званого креативного менеджменту. І еврістичний, і креативний менеджмент неможливі без орієнтації на використання фактору підприємливості.

Оскільки підприємливість - це найбільш характерна риса ринкових відносин, можна стверждувати, що перехід до ринку України неможливий без розвитку підприємництва у різних його формах. Тільки підприємливий бізнесмен може перебороти невизначеність довкілля, відшукуючи незвичайні способи ефективного реагування на проблеми в умовах обмежених ресурсів. Але, на наш погляд, не можна вважати, що підприємливість - це особливий вид творчої діяльності виключно у сфері приватного бізнесу. Безумовно, приватні власники в Україні, що тільки формують свій капітал, створюють систему економічних зв`язків, змушені більше, ніж будь-які суб`єкти господарювання, вводити в дію фактор підприємливості. Якраз він дозволяє їм компенсувати недостатність ресурсів, кваліфікованих кадрів, недосконале законодавство. Але в той же час і підприємства, які мають значну частку колективної чи державної власності, відчувають потребу у формуванні нової підприємницької культури поведінки менеджерів, функції яких також значно змінюються.

У будь-якому випадку носієм фактору підприємливості виступає людина, а тому для підвищення ефективності його використання підприємництво доцільно розглядати як особливу трудову функцію. Підприємлива людина (підприємець чи менеджер) як суб`єкт-носій фактору підприємливості - це особистість, яка здатна взяти на себе ініціативу та відповідальність за результати поєднання в систему інших факторів виробництва, за надійність господарських процесів, які вона виконує особисто чи якими керує.

В роботі були проведені узагальнення підходів до визначення поняття інноваційний менеджер. Встановлено, що як практики, так і теоретики спочатку визначали його як спеціаліста з управління інноваціями, але тепер його водночас розглядають як творчу людину, наділену даром підприємливості, тобто ефективного прогнозування та попередження негативних тенденцій у розвитку бізнесу з використанням творчого потенціалу колективу.

Вихід із кризи України небезпідставно пов`язують з розвитком малого та середнього бізнесу, який активно реалізує підприємницькі ідеї, за рахунок гнучкості і мобільності успішно вирішує такі важливі для суспільства проблеми як структурна перебудова економіки, зміцнення фінансової бази держави та регіонів, розвиток конкуренції, створення нових технологій, забезпечення зайнятості. Формування малого та середнього бізнесу в Україні йшло двома шляхами: самоініціативи та самоорганізації окремих суб`єктів підприємництва, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств. Кожний шлях визначив свої джерела забезпечення та збереження бізнесу. Так, приватизація створила умови формування життєздатних підприємницьких структур у сфері малого та середнього бізнесу, потужність яких зумовлена використанням значного потенціалу існуючих економічних зв`язків, відомих джерел ресурсів та ринків збуту продукції. Малі та середні підприємства перетворюються в органічну частину економічної системи держави, успішно вирішують проблеми відновлення економічних стосунків з партнерами. Але на жаль можливості їх розвитку вичерпуються. В дисертації наводяться дані, які свідчать, що при абсолютному зростанні кількості таких підприємств, темпи їх створення уповільнюються. Приватний бізнес у малих формах розвиваєтся переважно у сфері харчування, матеріально-технічного забезпечення, збуту, заготівлі (53% підприємств від діючих), будівництві (11%), у сфері транспорту та зв`язку. Але поки що держава не створила для нього передумов опанування виробничої сфери. Внесок приватного капіталу міг би бути суттєвішим, якби не існували численні проблеми, обумовлені як загальним станом економіки, так і суб`єктивними соціально-психологічними факторами. Серед них нестабільність законодавчої бази, нерозвиненість ринкової інфраструктури, відсутність маркетингу та достаніх можливостей впровадження нових технологій, нерівноправна кокуренція з великими підприємствами, непомірні податкові платежі, складна система обліку та звітності, фінансування та кредитування, повільне формування позитивного ставлення громадськості до підприємницької діяльності.

Вказані обставини свідчать, що економічний розвиток країни можна забезпечити тільки оптимальним поєднанням підприємств усіх форм власності та розмірів. В Україні слід вводити в дію фактор підприємливості на великих підприємствах, відроджувати їх інноваційний потенціал, створювати передумови високої віддачі творчої праці менеджерів та спеціалістів. Поряд з ними будуть виникати нові приватні підприємства, які за рахунок підприємливості їх власників створюватимуть позитивну економічну інфраструктуру для більш потужних підприємств.

Невпинне зростання впливу творчої поведінки учасників бізнесу на досягнення його кінцевих результатів вимагає теоретичного обгрунтування діагностичної оцінки потенціалу підприємництва. Її практичне використання дозволить дозволить зробити більш обгрунтованими рекомендації з визначення резервів його збереження та розвитку . Така оцінка повинна базуватися на наступних положеннях: потенціал підприємництва необхідно розглядати як складну, цілісну динамічну систему; оцінка повинна бути комплексною і реалізувати функції пізнавальну, статистичну, вимірювальну; вона також повинна визначати типові особливості розвитку певних форм підприємливості. Крім того оцінка повинна розглядатися в триєдиній сутності: як система показників, як процесс і як основа прийняття управлінських рішень.

У другому розділі роботи “Аналіз стану потенціалу підприємництва” обгрунтована система часткових та узагальнюючих показників розвитку потенціалу підприємливості власників капіталу, менеджерів; за даними ряду підприємств проаналізовані рівні розвитку традиційного та інноваційного стилю їх поведінки; досліджені фактори, що формують творчий потенціал приватних підприємців та менеджерів.

На основі узагальнення публікацій та досвіду управління творчою поведінкою людини в дисертації запропоновано наступний перелік характеристик підприємливості людини: чітко виражена потреба досягнення успіху у будь-якій діяльності; почуття господаря своєї долі; бажання свободи та незалежності; ініціативність; наполегливість у досягнені мети; здатність до розумного ризику; здатність не боятися брати на себе відповідальність за прийняті рішення; уміння спокійно аналізувати ситуацію; уміння переконувати партнера; працездатність; уміння здобувати та використовувати інформацію про власну вигоду; здатність чітко формулювати своє економічні цілі.

Оскільки динамічність та надійність поведінки організації залежить від поведінки її менеджерів, в роботі визначена необхідність ввести в практику термін інноваційний менеджер. Його функціїї зводяться до впровадження інноваційних методів вирішення проблем організації. Він легко виходить на контакти з діловими партнерами; використовує самостійно напрацьовані правила прийняття рішень; делегує повноваження; легко пристосовується до нових умов праці; орієнтований на творчість підлеглих, робить ставку на їх почуття власної гідності. Створення команди на робочому місці - це його основна мета. За рахунок використання колективного інтелекту він попереджає проблеми за слабкими сигналами; вдало обирає стратегії, вміло ризикує. У відносинах з персоналом він відкритий для критики, орієнтований на внутрішні мотиви та творчий потенціал підлеглих, розвиває їх здатність до самоменеджменту.

Хоча постійні зміни - гарантія успіху приватного підприємця та інноваційного менеджера, все ж вони не повинні стати єдиною установкою їх діяльності. Будь-яка організація може витримати обмежену кількість інновацій. Зараз кожна прогресивна фірма поєднує стабільний та іноваційний процеси, бо вони доповнюють один одного. Стан стабільного процесу обумовлює зміст інноваційних задач, а результати інноваційної діяльності реалізуються у стабільному процесі. А тому на кожному підприємстві повинно бути визначеним співвідношення між збереженням стабільності та інноваціями. В дисертації для співставлення розвитку традицій та інноваційності організацій обгрунтована необхідність оцінки наступних характеристик: способи вирішення проблем; фактори, що впливають на постановку цілей; характерні особливості системи заохочення до високопродуктивної праці; види інформаціїї, яка використовується для прийняття рішень; характеристики персоналу, на які робиться ставка при управлінні ним; особливості побудови організаційних структур управління; здатність до ситуаційного способу прийняття рішень.

Підприємливість як складне масове явище неоднорідне. Ця неоднорідність викликана двома причинами. Перша - особливості середовища, у якому формуються прояви підприємливості. Друга - нерівномірність розвитку потенціалу окремих одиниць масового явища. Виходячи з цього, у дисертаціїї була сформульована та доведена гітопеза про необхідність типології потенціалу підприємців, менеджерів. Без неї природа, умови та фактори їх ефективної роботи не можуть бути розкриті достатньо точно та глибоко.

Дослідження показали, що виділення типів у сфері підприємництва дозволяє визначити специфіку управління розвитком потенціалу кожного з них. Конкретно в роботі з врахування вимог системного підходу та можливостей використання статистичних методів обгрунтовано наступний порядок визначення та комплексної характеристики типів потенціалу підприємництва: 1. Визначення набору часткових характеристик факторів та умов функціонування потенціалу підприємництва. 2. Формування вибірки респондентів (приватних підприємців чи менеджерів - носіїв фактору підприємливості). 3. Кількісна експертна оцінка респондентами характеристик потенціалу підприємництва. 4. Поділ сукупності потенціалів на однорідні групи засобами багатомірної класифікації. 5. Визначення в кожній виділеній групі суттєвих факторів, що формують цілісність їх потенціалу та визначають якісну своєрідність управління його розвитком.

Інформація для реалізації вказаного алгоритму збирається методом інтерв`ю в два етапи. На першому - кожному респонденту (приватному підприємцю чи менеджеру) було запропоновано визначити перелік факторів та умов, які визначають стан та розвиток потенціалу їх бізнесу. Після якісного аналізу та узагальнення цей перелік набув вигляду, наведеного у таблиці 1.

Таблиця 1

Характеристики потенціалу підприємництва

Під час другого етапу обстеження кожний респондент оцінював кількісно стан характеристики свого потенціалу за десятибальною шкалою. Причому оцінка нуль означала, що характеристика відсутня, десять - найбільш розвинена. Створений таким чином статистичний масив оцінок було використано в роботі для типологічної класифікації 53 приватних підприємців. Подібним чином було сформовано перелік характеристик та оцінок потенціалу підприємливості менеджерів та виконана їх типологія на прикладі аналізу 61 менеджера.

Типологія потенціалу приватних власників капіталу дала такі результати. Вони поділились на дві групи: до першої ввійшли підприємці, що працюють індивідуально, до другої - ті, що використовують найману працю. Узагальнені фактори, змодельовані у кожній підгрупі засобами статистичного факторного аналізу, визначили специфіку кожного типу потенціалу підприємців. Їх структура подана на рис. 1 та 2, де позначені і характеристики, на які вони мають високе навантаження (зміст характеристик визначено у табл. 1). Проти назви кожного фактору вказана питома вага дисперсії потенціалу підприємництва, яка визначається його впливом.

Як видно з рис. 1, виділені фактори описують 71,7% дисперсії підприємницького потенціалу першого типу. Причому всі вони пов`язані в основному з налагодженням зв`язків із зовнішнім середовищем. Такі характеристики потенціалу підприємництва як якість бухобліку, бізнес-планування та прогнозування, використання резервів зниження витрат, підвищення ділової кваліфікації, наявність вищої освіти поки що не визначають суттєво можливості його нарощування та розвитку.

У другій групі приватних власників капіталу виділилися фактори, представлені на рис. 2. Ці люди створили свій бізнес, використовуючи попередній досвід роботи, старі зв`язки. Тому склад суттєвих факторів відрізняється від факторів першого типу. Вони описують 68,6% дисперсії потенціалу та в основному визначають можливості управління існуючими зв`язками підприємства, посилення їх гнучкості та стабільності. Для підприємців, що використовують найману працю, менш суттєвими, ніж для першого типу є такі характеристики як матеріально-технічне постачання, умови збуту продукції, якість бухгалтерського обліку та фінансового аналізу, характерні особливості на ринку товару, можливість управління податковими відрахуваннями, наявність та використання резервів зниження витрат, підвищення ділової кваліфікації, самооцінка, професіоналізм, особисті комунікативні якості, наявність вищої освіти.

В цілому проведений у дисертації типологічний аналіз потенціалу підприємництва показав, що за його допомогою можна виділити суттєво відмінні резерви його розвитку для якісно різних груп приватних підприємців і менеджерів

Для розвитку потенціалу підприємництва надзвичайно важливо мати оцінку підприємницького стилю поведінки не тільки приватного власника чи менеджера, але іноді і підприємства як складної організаціїї у цілому або його системи управління.

Рис. 1. Суттєві фактори формування потенціалу приватного підприємництва першого типу

Рис. 2 . Суттєві фактори формування потенціалу приватного підприємництва другого типу

Творчість у менеджменті поступово починає розглядатися не тільки як здатність порушувати стабільність та впроваджувати інновації, скільки як поєднання стабільності, традицій та інновацій, уміння реалізувати так званий ситуаційний підхід до вирішення проблем. Поки що мало розробленими як в теоретичному, так і в практичному плані є питання оптимізації поєднання традиційного та інноваційного стилю управління економічними системами. Особливо обережно слід підходити, як показав досвід України, до порушення існуючих ефективних економічних зв`язків та традицій. Запропонована у роботі методика кількісної оцінки розвитку традиційного та підприємницького (інноваційного) стилю поведінки організацій, на погляд автора, може стати початком вирішення цієї проблеми. Методика превірена на матеріалах, що характеризували діяльність шести підприємств. Інформація збиралась методом анкетування, кількісна оцінка параметрів мала інтервал 0-10. Її рівень зростав з рівнем стану окремих характеристик стилю.

Узагальнююча оцінка традиційних та інноваційних підходів до управління підприємствами, наведена на рис. 1 та 2 показує зростаючу роль останніх. Така тенденція викликана у першу чергу зміною характеру економічних відносин з партнерами, розвитком конкуренції, підвищенням вимог до якості продукції. При цьому практично ні одне з підприємств не відмовляється від традиційних елементів, які в силу своєї практичної надійності дозволяють зберегти цілісність виробничої системи. Якщо між показниками традиційного та інноваційного підходу у поточний момент майже немає різниці, то за прогнозами, як показує аналіз, вони суттєво відрізняються.

Так, наприклад, на картонно-тарному комбінаті необхідність інноваційного підходу у майбутньому оцінюється на 4 бали вище, ніж традиційного, в кооперативі - на 2,4 бала. Можна вважати, що за таких обставин буде розвиватися потреба у розвитку інноваційного менеджменту.

У третьому розділі дисерації “Методичне забезпечення управління розвитком потенціалу підприємливості” запропоновані рекомендаціїї з впровадження інноваційного менеджменту, методичні підходи до аналізу узгодженості цілей організаціїї та персоналу підприємства, оцінки мотивації інноваційної поведінки персоналу.

В поточний момент найпопулярнішими характеристиками економічної діяльності стали “ризик” та “невизначеність”. Гнучкість, надійність виробництва та управління підприємством забезпечується інноваційною поведінкою менеджерів та спеціалістів, створенням передумов самоорганізації та самоменеджменту творчих груп. Інноваційний менеджер зберігає потенціал бізнесу, розв`язуючи внутрішні протиріччя організацій, віддаючи розпорядження, що упереджують появу проблем, налагоджуючи систему відносин в колективі.

Його стратегія полягає у прогнозуванні нагальних проблем та своєчасних змінах системи цілей, поєднанні спеціалізаціїї та розподілу трудових функцій з їх кооперацією, організаціїї творчого колективного пошуку вирішення складних проблем. Дуже важливо, щоб інноваційний менеджер був знайомий з основами соціоніки, яка дозволяє створити емоційно стабільні відносини у творчих колективах.

А)

Б)

Рис.3. Узагальнені оцінки поточного (А) і прогнозованого (Б) стану традиційного та інноваційного стилю управління підприємством

Тактичні задачі інноваційний менеджер вирішує через визначення та накопичення інколи незначних переваг, своєчасний перерозподіл трудових функцій , постійно аналізуючи та вдосконалюючи мотивацію підлеглих. Для вирішення як стратегічних так і тактичних задач інноваційний менеджер повинен мати певний банк ідей. Його можна використовувати для введення в дію творчого потенціалу підлеглих, дотримуючись такого порядку: 1. Визначення наявності та формулювання сути нової проблеми, формулювання нових цілей. 2. Прогнозування союзників та противників змін. 3. Аналіз та прогнозування емоційного сприйняття змін членами колективу. 4. Визначення та оцінка альтернативних проектів розподілу доручень між членами колективу. 5. Разробка програми практичної реалізації інноваційних проектів.

Ця програма буде інтенсивно реалізуватися лише за умови впровадження ефективних способів регулювання. Складним соціально-економічним системам притаманні два типи регулювання свого потенціалу: самозбереженя та саморозвитку. В системах переважно підприємницького орієнтування слід впроваджувати регулювання через саморозвиток. Воно дозволяє поступово змінювати характер цілісності потенціалу без його порушення, реалізується за рахунок керованих інновацій, своєчасної заміни цілей. Інноваційні менеджери повинні працювати з двома сукупностями цілей: цілями організації та цілями працівників. Між ними можуть виникати певні протиріччя. В дисертації показано, що їх можна визначити, моделюючи зв`язки між цілями засобами корреляціі. Вихідні дані для такого моделювання формуються як масив експертних оцінок. Визначивши порогове значення коефіцієнту кореляції, можна отримати графічне відображення вказаних взаємозв`язків у вигляді графа, вершинами якого будуть цілі, а ребрами - зв`язки між ними. Аналіз цього графа дозволяє зняти протиріччя в системі цілей, що створить передумови збереження та розвитку потенціалу.

На рис. 5 представлено взаємозв`язок між цілями підприємства та персоналу двох підприємств. В дисертації проведений їх аналіз, який показав, що вивчення цього взаємозв`язку дозволяє, по-перше, зняти неузгодженості цілей, по-друге, виконати прогноз наслідків зміни їх складу.

Тактичні дії інноваційних менеджерів з формування потенціалу підприємливості пов`язані з вивченням та формуванням певної системи мотивів трудової поведінки персоналу. Воно дозволяє не тільки ввести в дію потенціал творчих працівників, але надати також можливості реалізуватися і тим працівникам, які більше звикли виконувати стандартні операціїї, працювати за інструкціями. В дисертаціїї була поставлена задача визначення особливостей орієнтаціїї працівників системи управління підприємствами на різні мотиви в залежності від таких факторів: характер праці (виконавці чи керівники); розвиненість особистих передумов до підприємливої поведінки, вік. Для вимірювання рівня значущості того чи іншого мотиву був обраний метод самооцінки, як найбільш валідний. За обстеженням 61 працівника системи управління підприємством виконані узагальнення мотиваціїї їх праці.

У табл.2 показаний розподіл орієнтації обстежених працівників на ті чи інші мотиви в залежності від характеру їх праці. Як показав аналіз, співробітники, зайняті виконавчою працею, мають переважно середню освіту і орієнтовані на матеріальні та комфортні мотиви. У менеджерів, що керують персоналом, спостерігається інша структура трудових мотивів. Трохи зменшуються орієнтація на матеріальні та комфортні мотиви, але збільшується на мотив самореалізації. Це є досить обнадійливим фактом, якщо вважати, що інноваційний менеджер має таку важливу характеристику як бажання задовольнити почуття власної гідності та реалізації творчих задумів.

Таблиця 2

Розподіл мотиваційної орієнтації працівників системи управління підприємством в залежності від характеру їх праці ,%

Як бачимо за даними табл. 3, у працівників, орієнтованих на виконання рутинних операцій, переважать матеріальні та комфортні мотиви. У новаторів досить виражені ті ж мотиви, але поряд з ними посилюються мотиви реалізаціїї творчих задумів.

Таблиця 3

Розполіл мотиваційної орієнтації працівників системи управління підприємством в залежності від розвитку потенціалу підприємливості, %

Додаткове обстеження показало, що ці середні оцінки дещо відрізняються при врахуванні вікової структури. До 30 та після 45 років спостерігається сильніша мотивація реалізації ідей. Для вікового інтервалу 30-45 років характерніші матеріальні мотиви.

ВИСНОВКИ

Підприємливість поступово перетворюється у вирішальний фактор збереження ефективності та надійності бізнесу. Носіями фактору підприємливості є люди , а тому підприємництво необхідно розглядати як особливий трудовий процес власників капіталу та менеджерів. Розвиток цього фактору вимагає створення комплексної оцінки його потенціалу в триєдиній суті: як набору кількісних показників, як процесу, як основи прийняття рішень.

Кожна форма прояву підприємливості вимагає створення свого набору суттєвих характеристик для вимірювання розвитку свого потенціалу. Динамічність та надійність економічних процесів пов`язана з розвитком їх інноваційності у поєднанні із збереженням традицій.

Типологія потенціалу підприємливості можлива на основі багатовимірного статистичного аналізу і вона дозволяє визначити характерні особливості управління розвитком кожного типу.

Інноваційність менеджерів пов`язана з їх орієнтацією на підприємницьку філософію господарювання. Впровадження такого менеджменту пов`язане з перебудовою відношення персоналу до змін. Стратегія інноваційного менеджменту базується на керованій зміні системи цілей організаціїї та персоналу, тактика - на зміні трудової мотивації .

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні положення дисертації викладено в таких наукових працях:

Доронина М.С, Аит Яссин Фатима. Предпринимательство: новые аспекты исследования.// Бизнес-информ - 1997, №21, С.47-49.

2. Аит Яссин Фатима. Особенности внедрения инновационного менеджмента на предприятии. // Вісник, Харківський державний економічний університет.- 1998, № 2(6), С.92-94.

Аит Яссин Фатима. Актуальные проблемы управления инновациями на предприятии. // Экономика и управление.- Симферополь, 1998, №4, С.30.

Доронина М.С., Аит Яссин Фатима. Типология в исследовании предпринимательства.// Бизнес-информ № 11-12

Доронина М.С., Аит Яссин Фатима. Предпринимательство и целеполагание.// Бизнес-информ № 13-14

Совершенствование кадровой работы на предприятии. Донецк, Материалы международной научной конференции “Социально-гуманитарные прорблемы менеджмента”, 30-31 октября 1997 г., С.70-72.

Аїт Яссін Фатима. Оцінка потенціалу підприємництва.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - “Підприємництво, менеджмент та маркетинг”.- Харківський державний економічний університет, Харків, 1999.

Захищаються результати теоретичних досліджень та методичні рекомендації з розвитку потенціалу підприємництва.

В роботі визначена сутність та зміст категорій “підприємливість” та “підприємництво”, обгрунтовані принципи та порядок оцінки потенціалу підприємництва, виконана систематизація характеристик та зпропонований порядок визначення типів потенціалу для різених форм підприємництва, розроблені методич.

Ключові слова: підприємливість, підприємництво, оцінка потенціалу, типологія, інноваційний менеджмент, система цілей, мотивація підприємливості.

Аит Яссин Фатима. Оценка потенциала предпринимательства. - Рукопись.

Диссертация на соикание ученой степени кандидата экономических наук по спецальности 08.06.02 - “ Предпринимательтствор, менеджмент и маркетинг”.- Харьковский госуджарственный экономический университет, Харьков, 1999.

Защищаются результаты теоретических исследований и методические рекомендации по развитию потенциала предпринимателтьства .

В работе определена сущность и содержание категорий “предприимчивость” и “предпринимательство”, обоснованы принципы и порядок оценки потенциала предпринимательства, выполнена систематизация характеристик и предложен порядок выделения типов потенциала для различных форм предпринимательства, определены методические рекомендации по организации внедрения инновационного менеджмента как одного из направлений развития потенциала предприимчивости организаций.

Ключевые слова: предприимчивость, предпринимательство, оценка потенциала, типология, инновационный менеджмент, система целей, мотивация предприимчивости.

Ait Yassin Fatima. Entrepreneurship potential estimation. - Manuscript.

The dissertation for the candidate's degree of economic sciences on speciality 08.06.02. - " Entrepreneurship, management and marketing ". - Kharkov state economic university, Kharkov - 1999.

The results of theoretical researches and methodical recommendations for development of potential of business are maintained.

In work the essence and contents of categories "enterprise" and "entrepreneurship" is determined, the principles and order of entrepreneurship potential estimation are founded, the arranging of the characteristics is executed and the order of allocation of types of potential for the various forms of entrepreneurship is offered, the methodical recommendations on organization of implementation of innovative management as one of directions of potential development of organizations' enterprise are determined. Key words: enterprise, entrepreneurship, estimation of potential, typology, innovative management, system of the purposes, motivation of enterprise.

Размещено на Allbest.ru