Малий бiзнес в аграрнiй сферi перехiдної економіки

1

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Малий бізнес в аграрній сфері перехідної економіки

08.01.01 - Економічна теорія

ЧАН ЧУНГ ЧІ ХІЄУ

УДК - 338.431.2

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському державному університеті Міністерства освіти України.

Науковий керівник:кандидат економічних наук, доцент Тютюнникова Світлана Володимирівна Харківський державний університет, доцент кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти:- доктор економічних наук, професор Воробйов Євген Михайлович Харківський державний університет, зав. кафедри економічної теорії, Міністерство освіти України м.Харків

- кандидат економічних наук, доцент Філоненко Олександр Cеменович, Харківський державний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії, Міністерство освіти Ураїни м.Харків

Провідна організація: Харківський державний політехнічний університет, Міністерство освіти України кафедра загальної економічної теорії, м. Харків

Захист відбудеться " 09 " липня 1999 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.01 Харківського державного університету за адресою: 310077, м.Харків, пл.Свободи, 4, ауд.V-67

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету (310077, м.Харків, пл.Свободи, 4).

Автореферат розісланий " 09 " червня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

Анотація

Чан Чунг Чи Хiєу. “Малий бiзнес в аграрнiй сферi перехiдної економіки”.- рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - економічна теорія.- Харківський державний університет, Харків, 1999.

Дисертація присвячена важливим, недостатньо розробленим питанням теорії та практики функціонування малого бізнесу в аграрному секторі економіки при переході до ринкових відносин. В дисертації обгрунтована роль малого бізнесу в агросфері в період економічної транзиції, розроблені наукові рекомендації державної підтримки селянського, фермерського господарства. Результати проведеного в роботі порівняльного аналізу ефективності функціонування малого бізнесу в сільському господарстві України, Росії, В'єтнаму та Китаю обгрунтовані теоретично та підтверджені практично.

Основні результати дослідження знайшли застосування в навчальному процесі та публічному обговоренні проблем функціонування малого бізнесу в агросфері економіки.

Ключові слова: селянське господарство, ферма, фермерська проблема, аграрне виробництво, державна підтримка малого бізнесу в агросфері.

АННОТАЦИЯ.

Чан Чунг Чи Хиеу. Малый бизнес в аграрной сфере переходной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. - экономическая теория. - Харьковский государственный университет, Харьков, 1999.

Диссертация посвящена важным, недостаточно разработанным вопросам теории и практики функционирования малого бизнеса в аграрном секторе экономики при переходе к рыночным отношениям. Особенностями осуществления переходного периода в современном аграрном секторе экономики, являются, во-первых, особенности сельскохозяйственного производства как отрасли, где тесно взаимосвязаны биологические, социально-экономические процессы, а также национально-культурные традиции; во-вторых, аграрные реформы начались без четко выработанной аграрной политики (отсутствие правовой базы прежде всего по отношению к вопросу собственности на землю); в-третьих, крайности в реформе (полностью разрушены старые экономические связи, а новые не сформированы или не могут формироваться); в-четвертых, для преодоления кризиса и подъема производства необходима мощная и комплексная государственная программа поддержки субъектов сельского хозяйства, прежде всего крестьянских хозяйств.Основой аграрной реформы в переходный период должны стать создание и мощная государственная поддержка различных форм собственности и хозяйственных укладов. При этом решающую роль в возрождении села призван сыграть малый крестьянский бизнес. В диссертации обоснована роль малого бизнеса в агросфере в период экономической транзиции к рынку. Формы функционирования малого бизнеса в сельском хозяйстве многообразны: малые коллективные, частные хозяйства, семейная ферма, личное подсобное хозяйство и т.д. Однако в их экономической основе лежит простое мелкотоварное производство. В диссертации даны качественные и количественные критерии определения малого бизнеса в аграрном производстве. Разграничивая мелкотоварное производство и предпринимательское, натуральное и полунатуральное, автор дал следующее определение семейной фермы. Ферма называется семейной, если она служит главным источником доходов и местом работы членов семьи и управляется ими. Семейная ферма - особый тип малого предпринимательства. Особенности заключаются в социальной нейтральности её природы; в особых мотивах поведения, регулирующихся принципом трудопотребительского баланса; в устойчивости её положения во времени и пространстве. Приоритет той или иной формы малого бизнеса в агросфре определяется особенностями национальной экономики и национальными традициями. На основе сравнительного анализа эффективности функционирования разных форм малого бизнеса были выявлены наиболее перспективные направления его развития. В России, на Украине это коммандитные общества, для Вьетнама, Китая - крестьянские семейные дворы или малые их кооперации. Результаты проведенного в работе сравнительного анализа эффективности функционирования малого бизнеса в сельском хозяйстве Украины, России, Вьетнама и Китая обоснованы теоретически и подтверждены практически. Особое внимание было уделено личному подсобному хозяйству. По мнению автора, его роль в переходный к рынку период заключается в: 1) дать сохраниться людям и государству как общности, обеспечить выживание нации; 2)уменьшить объемы падения производства и сгладить острые углы кризиса; 3)быть колыбелью фермерства.

При исследовании проблем становления и развития различных форм малого бизнеса в сельском хозяйстве автор рассматривал "фермерскую проблему" в условиях рынка как общую проблему для всей агросферы. Различают краткосрочный и долгосрочный её периоды. Проблема в долговременном периоде состоит в отставании цен на сельскохозяйственную продукцию от тенденций изменения цен в целом, следовательно, в отставании доходов фермеров от доходов в экономике в целом. Проблема в краткосрочном периоде связана с крайней нестабильностью фермерских доходов в различные годы. В самом же общем виде фермерская проблема заключается в том, что в последнее время в результате технико-технологического процесса увеличение спроса на сельскохозяйственные продукты оказалось не в состоянии поспевать за ростом их предложения. Несмотря на то, что фермерская проблема характерна для развитых стран, а для стран с переходной экономикой характерен не излишек, а недостаток сельскохозяйственной продукции, она является одной из острейших проблем. В работе были предложены некоторые пути смягчения данной проблемы. В связи с этим в диссертации разработаны научные рекомендации государственной поддержки крестьянского, фермерского хозяйства для успешной аграрной реформы в переходной к рыночным отношениям экономике. В комплекс государственных мероприятий должны входить: во-первых, создание правовой базы (прежде всего вопрос о собственности на землю) для крестьян; во-вторых, разработка финансовой политики, ориентированной на поддержку крестьянских хозяйств семейных ферм (льготная кредитная и налоговая система, ценовая политика). Малый бизнес, в котором личный интерес и инициативы самих производителей, будь это крестьянские, фермерские хозяйства или малые кооперационные формы, имеет огромный потенциал развития. При переходе к рынку это ведущая сила преобразования аграрной сферы, позволившая не только избежать кризиса, но и достичь в отрасли устойчивого экономического роста.

Основные результаты исследования нашли своё применение в учебном процессе и публичном обсуждении проблем функционирования малого бизнеса в аграрном секторе экономики.

Ключевые слова: малый бизнес, крестьянское хозяйство, фермерская проблема, сельское хозяйство, государственная поддержка малого бизнеса.

SUMMARY

Tran Trung Chi Hieu. Small Business in The Agrarian Sphere of Transition Economy - Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in Economic Sciences of the speciality 08.01.01 - Economic Theory. Kharkov State University, Kharkov, 1999.

The Dissertation is dedicated to problem of Small Business functioning in the agrarian field of economic in the transition to the market. In the Dissertation the role of small business in agrosphere is reasonable. The scientific recommendations of state support to peasant household, farm are developed. The results of the comparative analysis of efficiency of functioning of Small Business in an agriculture of Ukraine, Russia, Vietnam and China are reasonable theoretically and are confirmed practically.

The basic results of research have found the application in educational process and public discussion of problems of functioning of small business in agrarian sector of economy.

Key words: small business, peasant household, farmer's problem, agriculture, state support to small business in agrosphere.

1. Загальна характеристика роботи

бізнес аграрний селянський економіка

Актуальність дисертаційного дослідження. Тема дисертаційного дослідження стосується проблеми економічної стабілізації суспільства в перехідний період. Важливою ланкою перетворень в період сучасної економічної транзиції, на наш погляд, є пріоритетне здійснення аграрної реформи. Від успішної реалізації нововведень в аграрному секторі економіки в значній мірі залежить успіх загальноекономічного реформування.

Сільське господарство належить до числа базових народногосподарських галузей, які визначають умови підтримання життєдіяльності суспільства. Аграрна праця - вихідний та обумовлюючий початок всього суспільного виробництва. У відношенні до суспільства вона цілком є необхідною працею, яка створює продукт, що задовольняє первинні потреби людей, які неможливо припинити або надмірно знизити, тому що це створить загрозу відтворенню населення. Закон заміщення на первинні потреби не поширюється. Тому в кожний історично конкретний момент часу суспільство може виділяти на всі інші види виробництва лише ту кількість живої та уречевленої праці, яка стоїть за межами витрат на створення продовольчого фонду.

Для збереження економічної безпеки кожна країна прагне до самозабезпечення продовольчими товарами, хоча б на мінімальному рівні. Тому структура національного виробництва в усіх країнах у значній мірі визначається рівнем продуктивності праці, що створює продукти харчування, а приріст виробництва в аграрному секторі визначає основну частку річного приросту валового національного продукту.

Для перехідної економіки особлива увага до базових галузей в цілому та до сільськогосподарського виробництва - зокрема пов'язана також і з тим, що тут зайнята більша частина працездатного населення та ресурсів, виробляється значна частина сукупного продукту суспільства.

Ті реформи, що проводяться, повинні були дати міцний поштовх для динамічного розвитку аграрного сектору, наповнення ринку власними продовольчими товарами. Але, починаючи з 1990 р. в сільському господарстві багатьох країн, які здійснюють перехід до ринку, наростають негативні явища, які не вдалося припинити ні у 1997, ні у 1998 рр. Так, в країнах СНД у 1996 р. обсяг валової продукції сільського господарства склав 62 відсотка від рівня 1990 р. См. Ушачев И. Развитие интернациональных процессов со странами СНГ в аграрном секторе.//Экономист. - 1997. - № 6. - С. 92.

На наш погляд, основою аграрної реформи в перехідний період повинні бути створення та міцна державна підтримка різних форм власності і господарських укладів. До цього ж вирішальну роль у відродженні села повинен відіграти малий сільськогосподарський бізнес. Треба визначити, що серед економістів - теоретиків та ідеологів реформ не має єдності у цьому питанні. У зв'язку з тенденцією до збільшення масштабів та зменшення кількості зайнятих у сільсько-господарському виробництві розвинутих країн світу багато дослідників, практиків та суспільних діячів на межі ХХІ століття, як колись на межі ХХ-го, стверджують, що малий бізнес та сімейна ферма в умовах ринку не мають майбутнього. У країнах СНД фермерство, щойно з'явившись, гине в умовах повного вакууму, створеного суспільством та державою.

Але досвід проведення реформ у постсоціалістичних країнах свідчить, що успіху та економічного зросту здобувають саме ті країни, котрі поставили аграрні перетворення у центр загальноекономічного реформування; а селянина, фермера розглядають як виключну фігуру аграрних реформ у перехідних умовах. Реформи, що проводяться у Китаї та В'єтнамі, вже зараз розглядаються світовим співтовариством як нове економічне чудо: у Китаї щорічний приріст ВНП за роки перетворювань складає 10 відсотків, у В'єтнамі - 8 відсотків. Таким чином, саме життя ставить перед економічною наукою невідкладне завдання наукового аналізу ролі малого бізнесу в аграрному секторі в умовах ринку та його особливостей в процесі економічної транзиції суспільства. Рішення поставленого завдання має не лише теоретичне, а й велике практичне значення. Це також обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Ступінь розробленості проблеми. Особливості аграрних перетворень та роль малого бізнесу в реалізації останніх, розглянуті у працях таких вчених, як Агафонов Н., Баккет М., Баланюк І., Біленький В., Брагіна Е., Бугуцький А., Булатов А., Біттер А., Воробйов Е., Гельбрас В., Губені Ю., Гутко Л., Давидов А., Данг Тхі Хієу Ла, Демьяненко С., Дієсперов В., Добринін В., Іншаков О., Карпов П., Круглов В., Лі Узінвень, Лукінов І., Любимова В., Макаренко П., Михасюк І., Москвин А., Ніконов А., Онищенко А., Пивоваров Э., Попов А., Попова О., Радченко В., Саблук П., Савельєва Т., Слюсарь В., Соколенко Т., Трейси М., Турченко М., Чаянов А., Шулус А., Юрчишин В. та багатьох інших.

Незважаючи на достатньо високий рівень теоретичного пізнання проблем малого бізнесу в аграрному секторі в умовах ринкової трансформації економіки, досягнутий рівень її дослідження не можна визнати цілком відповідним завданням сучасного етапу розвитку економіки. Це стосується теоретичних проблем, сутності малого бізнесу в аграрній сфері, а також його ролі та історичного місця в умовах економічної транзиції суспільства, форм та засобів реалізації, ефективності функціонування у різних умовах та країнах.

Актуальність, теоретичне та практичне значення, а також недостатня розробленість та практична недооцінка проблеми функціонування малого бізнесу в агросфері в умовах ринкової трансформації обумовлює вибір об'єкту, цілі та завдань досліду.

Об'єкт, ціль та завдання дослідження. Об'єкт дослідження - сфера аграрних відносин сучасного суспільства транзитивного типу. Ціль дослідження - за допомогою теоретичного аналізу ролі малого бізнесу в агросфері в процесі економічної транзиції, розкрити особливості та причини аграрної кризи в економіці перехідного періоду, обгрунтувати напрямки виходу з неї. Для досягнення поставленої мети в роботі розглядаються наступні завдання:

розкрити сутність перехідного періоду та особливостей його здійснення в агросекторі економіки;

дослідити соціально економічну природу та особливості малого бізнесу в агросфері, визначити його роль та значення в період економічної транзиції;

виявити, класифікувати та охарактеризувати основні форми аграрного малого бізнесу;

порівняти ефективність реалізації форм малого бізнесу в сучасному господарстві України, Росії, В'єтнаму та Китаю;

обгрунтувати напрямки виходу з аграрної кризи для країн з перехідною економікою шляхом узагальнення досвіду функціонування малого бізнесу в сільському господарстві цих країн.

Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці російських, українських, в'єтнамських та китайських філософів, економістів з проблеми, що вивчається, або пов'язаних з нею проблем.

В роботі використані дані статистичних збірників, щорічників, результати соціологічного дослідження, яке було проведене автором у січні 1998 р. та охопило 17 селищ 4-х провінцій Півночі В'єтнаму. Інформаційною базою слугували офіційні документи урядів України, Росії, В'єтнаму, а також матеріали наукових конференцій різного рівня.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на підставі системного економічного дослідження особливостей функціонування малих форм бізнесу в агросфері країн в умовах переходу до ринкової економіки розроблена цілісна теоретична концепція з цієї проблеми, котра дозволила здобути нові висновки та пропозиції.

Основні наукові результати дослідження:

Розкриті особливостi ринкової трансформацiї аграрного сектору та в зв'язку з цим особливостi формування аграрного малого бiзнесу; обгрунтована його активна роль у переходi сiльського господарства до ринкових відносин (різноманітність форм господарювання, багатосуб'єктність аграрних відносин, тісний взаємозв'язок між біологічними та соціально-економічними процесами);

Визначені основні напрямки перетворення дрібнотоварного виробництва у сучасні форми малого бізнесу в аграрному секторі (селянські господарства, родинну ферму, малий кооператив);

Виявленi форми прояву протирiч фермерської проблеми та запропонованi способи їх часткового розв'язання (більш чітка специфікація прав власності на землю, особлива фінансово-кредитна підтримка суб'єктів малого бізнесу);

Систематизовані критерiї класифiкацiї форм малого бізнесу в аграрному секторі економіки (форма власності, особиста участь в праці, форма управління);

Розкрита iсторична мiсiя особистого пiдсобного господарства (ОПГ) в умовах економiчної транзицiї суспiльства, показане його потрiйне значення у перехiдний до ринкових вiдносин період (по-перше - виживання, забезпечення людей продуктами харчування, по-друге - пом'якшення масштабів падіння виробництва, по-третє - як бази становлення малого бізнесу на селі);

Доведена залежність ефективності аграрних перетворень від зниження трансакцiйних витрат суб'єктів малого бiзнесу. Виявлено взаємозв'язок мiж розмiрами родинних ферм та витратами державного регулювання;

Встановлено, що подвір'я та родинно-общинна кооперація є найбільш перспективними формами для сiльського господарства В'єтнаму;

Доведено, що тiльки за умов комплексного врахування всiх економiчних, полiтичних, соцiо-культурних, нацiональних факторiв, а також гнучкого державного регулювання, малий бiзнес в аграрнiй сферi може мати успiх i активно сприяти формуванню ринкового середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, які містяться в дисертації, можуть бути використані в подальшому практичному дослідженні проблем малого бізнесу в агросекторі економіки, в діяльності органів господарчого управління при розробленні заходів проведення аграрної реформи в сучасних умовах, у системі економічної освіти.

Окремі положення дисертації можуть використовуватися при вивченні курсу з економічної теорії, зокрема в темах “Агробізнес”, “Аграрні відносини в перехідній економіці”, “Малий бізнес в агросекторі економіки”.

Апробація результатів дисертації. Основнi положення та результати дисертаційної роботи пройшли апробацiю на мiжнароднiй науково-практичнiй конференції “Проблеми стабiлiзації та економiчного розвитку” (Харкiв, 21-22 квiтня 1998 р.), на мiжнароднiй науково-практичнiй конференції “Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції” (Харкiв, 21-22 травня 1998 р.), на 2-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні” (Харкiв, 17 грудня 1998 р.).

Публікації. З теми дисертації опубліковано 5 праць у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,6 д.а.

Структура дисертації. Дисертація включає вступ, два розділи, які містять 5 параграфів, висновки та список використаної літератури. Загальний обсяг дисертації - 175 сторінок, включаючи 11 таблиць, 3 малюнок, 4 схеми. У списку використаної літератури - 133 джерела.

2. Основний зміст

У вступі розкривається актуальність теми, ступінь її розробленості, визначається об'єкт, мета та завдання дослідження, викладається наукова новизна та практичне значення роботи.

У першому розділі “Методологічні підвалини дослідження малого бізнесу в аграрному секторі економіки в умовах переходу до ринку” розкривається сутність та особливості виявлення перехідного періоду в аграрному секторі (І.1), а також економічний зміст, роль та значення малого бізнесу в аграрній сфері в процесі транзиції (І.2). Проведене дослідження показало, що економічний розвиток суспільства неминуче пов'язаний із переходами економіки з одного стану до іншого. Ці переходи можуть мати як локальний, так і загальний характер.

Локальна перехідна економіка характеризує перехідний стан якого-небудь регіону чи окремої країни. В її основі лежить особливість розвитку господарства під впливом природно-кліматичних, виробничо-економічних, соціокультурних факторів.

Глобальний перехідний стан характеризує єдиний процес змін у масштабах світового господарства, всієї цивілізації. Глобальні перехідні процеси є характерними для всієї історії людства.

Загальним для всіх перехідних економічних становищ є те, що на період переходу вони поєднують в собі деякі риси й властивості попередніх та нових економічних відносин. Із всього різноманіття визначень сучасної перехідної економіки ми виділяємо те, згідно з яким це є процес трансформації від неринкових (традиційно соціалістичних) до ринкових форм господарювання. В останній час для позначення перехідного стану постсоціалістичних країн поряд з поняттям “трансформація” вживається термін “транзиція”. Він відображає не стільки процес зміни, скільки сам стан, деяку, ще невизначену суспільну систему.

На відміну від змішаної економіки, перехідна економіка має особливі риси, які обумовлені характером змін розвитку (на противагу характеру змін функціонування). До числа цих рис відносяться: багатоукладність, нестійкість, як внутрішня властивість, особливий характер протиріч (це протиріччя розвитку на противагу протиріччям функціонування), альтернативний характер змін розвитку, відносна тривалість перетворень та ін. Основна суть перетворень перехідного періоду полягає у формуванні основи нової економічної системи.

Що стосується сучасних країн з перехідною економікою, то у більшості із них сільське господарство є однією з основних галузей національного господарства. В середньому по СНД, наприклад, на його долю припадає 12 відсотків загального обсягу валового продукту, у Китаї - 21 відсоток, у В'єтнамі - 29 відсотків1 См. Ушачев И. Развитие интернациональных процессов со странами СНГ в аграрном секторе.//Экономист., 1997., № 6, с.94; Гельбрас В. Куда идёт Китай?//МЭ и МО, 1998., № 4, с.56; Statistical data of agriculture, forestry and fishery 1985-1995., Ha noi, SPH, 1996., p.7, 362.. Особливостями здійснення перехідного періоду в сучасному аграрному секторі, на наш погляд, є наступні:

реформи, які проводяться, повинні були надати міцний поштовх для динамічного розвитку агропромислового сектору як базової галузі економіки, однак, у більшості країн, починаючи з 1990 р., в агросфері наростають негативні явища; - зростання виробництва продукції, що позначилося у фермерських господарствах СНД, не компенсує зниження обсягу виробництва у великих підприємствах, бо у загальному обсягу валової сільськогосподарської продукції частка фермерських господарств незначна і коливається в межах 1,5-10 відсотків;

фактори значного падіння виробництва обумовлені тим, що в своїй більшості реформи не передбачають наявності державної політики підтримки аграрного сектору;

у більшості країн з перехідною економікою до цього часу не було проведено радикального реформування земельних відносин, що є базовим фактором всіх трансформаційних процесів в агросекторі.

Аграрне виробництво в цілому в світі є оплотом чистої конкуренції і не вписується у сучасну ринкову економіку. Протягом ХХ ст. фермери стали основною соціальною групою, що виробляє товарну сільськогосподарську продукцію. Так, із загальної кількості ферм в умовах сучасного сільського господарства США 87 відсотків складають сімейні ферми. Більшість підприємств фермерського типу підпадають під категорію “малих” та “середніх”.

В основі сучасної сімейної ферми лежить мале товарне виробництво. Розмежовуючи мале товарне виробництво і підприємницьке, натуральне та напівнатуральне, автор дає наступне визначення сімейної ферми. Ферма може називатись сімейною, коли вона є головним джерелом прибутку і місцем праці членів сім'ї та керується ними. Сімейна ферма - особливий тип малого підприємництва. Особливості полягають у соціальній нейтральності її природи; в особливих мотивах поведінки, які регулюються принципом трудоспоживчого балансу; в стійкості її положення в часу та просторі.

Поряд з тим, у зв'язку з тенденцією до збільшення масштабів господарств та зменшення числа зайнятих у сільськогосподарському виробництві, багато економістів та громадських діячів кінця ХХ ст., також, як колись наприкінці ХІХ ст., стверджують, що сімейна ферма не має майбутнього. В усіх країнах зі змішаною економікою ставка зроблена на великі, конкурентоздатні виробництва. Малі господарства витісняються. Навіть в європейських країнах у групу ризику попадають господарства із розмірами землеволодіння в 40-50 га, а Англії і в 150-200 га. В США 73 відсотки ферм мають обсяг продажу до 40 тис. долл. на рік. Їх власники змушені поєднувати аграрний труд з несільськогосподарською діяль-ністю, а 40 відсотків ферм з обсягом продажу до 5 тис. долл. на рік взагалі відносяться до розряду аматорських. В європейських країнах майже половина селянських сімей поповнюють свій бюджет працею за межами свого господарства См. Экономическая теория. Учебник для вузов./Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича. - СПбГУЭФ, "Питер Паблишинг", 1997., с.210..

Все вищесказане дозволяє говорити про “фермерську проблему” в умовах ринку. Відрізняють короткостроковий та довгостроковий її періоди. Аналіз, який проведений дисертантом, показав, що проблема в довгостроковому періоді полягає у відставанні цін на сільськогосподарську продукцію від тенденцій змін цін в економіці в цілому, отже, у відставанні прибутків фермерів від прибутків в економіці в цілому. Проблема у короткостроковому періоді пов'язана із крайньою нестабільністю фермерських прибутків в різні роки. В самому ж загальному вигляді фермерська проблема полягає в тому, що в останній час в результаті техніко-технологічного прогресу зростання попиту на сільськогосподарські продукти не встигає за зростанням їх пропозиції. Однак фермерська проблема, на думку автора, є характерною лише для розвинутих країн, а для країн із перехідною економікою є характерним не надлишок, а нестача сільськогосподарської продукції. Отже, функціонування аграрного сектора перехідної економіки і малого бізнесу як найважливішої його складової вимагає подальшого грунтовного аналізу.

Розділ ІІ “Розвиток малого бізнесу в агросфері перехідної економіки” є кроком до більш конкретного аналізу. Тут досліджуються основні форми функціонування аграрного малого бізнесу в умовах суспільної транзиції, здійснюється аналіз порівняльної ефективності та перспективності малого бізнесу в сільському господарстві Росії та України, виявляються особливості розвитку малого бізнесу в сільському господарстві В'єтнаму та Китаю.

На думку дисертанта, у країнах з перехідною економікою суперечки про необхідність багатоукладності в аграрному секторі вичерпали себе. Поряд з цим, тут ще не склалося єдиної думки відносно конкретних форм її реалізації. Автор вважає, що головним критерієм класифікації форм господарювання в умовах ринку має бути форма власності, яка обумовлена системою відносин користування, розпорядження, володіння. З цієї точку зору всі сільськогосподарські підприємства можна розподілити на колективні та селянські. Суб'єктів останніх, в свою чергу, можна класифікувати таким чином:

ферми;

подвір'я;

індивідуальні забудовники;

сільськогосподарські кооперативи;

тваринницькі кооперативи;

общинно-родові господарства;

асоціації селян;

спілки селян;

інші форми.

Аналіз, що проведений у дисертації, показує, що найкращою організаційною формою малого підприємництва в селі є командитне товариство. При цьому, по діючому в Україні та Росії законодавству, у партнерів сільськогосподарських товариств є істотні пільги. На жаль, організація командитних товариств у сільському господарстві України не набула широкого розвитку, оскільки відносно їх створення Законом України “Про господарські товариства” передбачені два обмеження: перше - кількість вкладників не повинна перевищувати кількість учасників з повною відповідальністю, друге - сума внесків вкладників до статутного фонду не повинна перевищувати суму внесків учасників з повною відповідальністю. В Росії подібні обмеження на структуру командитних товариств відсутні, і це обумовило створення таких товариств в процесі реорганізації ССП.

Щодо порівняльної ефективності малого бізнесу в аграрній сфері двох найбільших країн СНД - Росії та України, в роботі показано, що сільське господарство цих держав, як і економіка в цілому, знаходиться в стані глибокої та довгострокової кризи. Диспаритет цін на продукцію промисловості та сільського господарства складає 500 відсотків; частка збиткових підприємств усуспільненого сектору досягає 75 відсотків у Росії та 96 відсотків в Україні; щомісячна зарплата в сільському господарстві складає менше половини її рівня в економіці в цілому та знаходиться нижче прожиткового мінімуму; різко скоротилася державна підтримка сільського господарства; в Україні за період з 1992 по 1996 рр. валова продукція сільського господарства зменшилася у 2,3 рази, кількість робітників - в 1,6 рази, продуктивність аграрної праці - в 1,4 рази См. Курс экономической теории./Под ред. проф. А.В. Сидоровича. - М.: Издательство "ДИС", 1997. - С. 653-654.; Бугуцкий А. Потенциальные возможности в отношении роста производительности труда и доходности в сельском хозяйстве.//ЭУ - 1998. - № 5. - С. 61..

Дослідження причин тяжкого становища аграрного сектору економіки України та Росії проведене дисертантом показало, що:

аграрні реформи в цих країнах починалися спонтанно, без правової, організаційної та економічної підтримки, в умовах повного ігнорування необхідності поступового, поетапного переходу до ринку;

приватизація державної земельної власності здійс-нюється здебільшого формально;

питома вага сільськогосподарських земель, що знаходяться у власності фермерських господарств, дуже низька (від 2 до 6 відсотків), вони зформовані з найменш продуктивних земель;

приватизовані землі не завжди можуть бути включені до ринкового обороту.

В умовах практичного паралічу колишньої господарської системи села та цілеспрямованого централізованого згортання фермерського руху, основний тягар забезпечення людей та держави сільгосппродуктами прийняв на себе малий бізнес - селянські подвір'я, або ОПГ. В цьому, за думкою автора, є історична роль малого бізнесу - найбільш масового та життєздатного - в умовах економічної транзиції суспільства. Його призначення в перехідній економіці можна охарактеризувати трояко:

дає змогу вижити людям та державі як суспільству;

дозволяє зменшити обсяг падіння виробництва та згладити гострі кути кризи в соціаьному плані. В Україні продуктивність праці в подвір'ях майже в 3-4 рази вище ніж у суспільному секторі. В Росії в 1995 р. подвір'я дали близько 50 відсотків м'яса, 72 відсотка овочів, 90 відсотків картоплі від загального обсягу виробленої продукції Никитин А. Что же дальше, господин частник? //Крестьянка. - 1996. - № 5, -- С. 22; Онищенко А., Юрчишин В. Современный этап формирования аграрной политики: особенности и проблемы.// ЭУ. - 1997. - № 9. - С.11;

є основою фермерства.

Щодо фермерського руху, то, отримавши поштовх до свого розвитку в перші роки реформ, зараз він, за невеликим винятком, практично знищений. Середні розміри існуючих ферм поки що невеликі: в Росії - 42 га, в Україні - 20-25 га. Спеціалісти вважають, що на цих “клаптиках” неможливо серйозно займатися сільським господарством, мовляв, “солідне товарне виробництво починається з 500-600 га”. Це так, але ж, на думку автора, тут не все однозначно.

З одного боку, збільшення розмірів ферми веде до зниження трансакційних витрат за рахунок переваг спеціалізації. З іншого боку, за рахунок зростання обсягу продукції, що підлягає збуту, витрати зростають. Притому користь від розподілення праці може бути зведена до нуля зростанням витрат другого виду. Тому фермерство за кордоном підтримується міцними паралельними комплексами: технологічними, транспортними, технічними, переробними. Зруйнування ж старої постачально-збутової кооперації села в СНД є одним з факторів зростання трансакційних витрат в сучасних умовах, а отже, стало суттєвим гальмом ринкових реформ агросфери.

Це один аспект проблеми. Інший проявляється в наступному. Аналіз динаміки економічних показників В'єтнаму та Китаю за роки здійснення реформ (відповідно з 1987 р. та з 1978 р.), проведений в роботі, показав, що, почавши власні реформи з перетворення аграрного сектору, реорганізації колективних господарств, підтримки та розвитку приватної ініціативи в селі, ці країни досягли значних результатів.

Так, у 1994 р. у загальній структурі сільських домогосподарств В'єтнаму, частка господарств фермерського типу становила 79,58 відсотка об'єднань. Згідно з “Законом про землю” селянська сім'я (двір), яка одержує у користування наділ землі, має право вирішувати: обробляти його або поступитися правом користування іншій сім'ї на підставі договору суборенди, тому що В'єтнам страждає від малоземелля та надлишку трудових ресурсів. Але, незважаючи на те, що з 1984 по 1994 рр. частка сільськогосподарських угідь, що приходиться на одного мешканця В'єтнаму, зменшилася з 0,17 га до 0,16 га, обсяг виробництва продуктів харчування збільшився з 18,37 млн. т. у 1986 р. до 28,7 млн. т. у 1997 р., урожайність рису зросла з 27,8 ц/га до 36,4 ц/га відповідно, що дозволило країні зайняти перше місце серед країн-експортерів продовольчих товарів в Азії См. Statistical data of agriculture, forestry and fishery 1985-1995, s. 363; Данг Тхи, Хиеу Ла. Вьетнам на пути к рынку.//Вопросы экономики. - 1998. - № 3. - С. 155..

Перетворення в економіці Китаю також почалися з аграрної реформи (у китайському селі мешкає зараз 80 відсотків з 1,2 мільярдного населення країни), а остання почалася з впровадження сімейного підряду. Незважаючи на дефіцит орних земель (на одного мешканця КНР припадає 0,09 га ріллі, що складає 28 від середньосвітового рівня - 0,28 га, а по країнам СНД - 0,8 га), перенаселеність та напівнатуральні методи господарювання на селі, вже за перші 5 років реформ в агросфері Китаю на 1/3 збільшився збір продовольчих культур та більш ніж вдвічі зросли прибутки селян. Відповідно поліпшилося забезпечення міського населення продовольчими товарами, а промисловості - сільськогосподарською сировиною. Оцінюючи підсумки аграрних перетворень у В'єтнамі та Китаї, автор відзначає, що реформи знайшли щиру, фактично всенародну підтримку “знизу”. Високі темпи зростання ВНП протягом багатьох років (у В'єтнамі - 8 відсотків щорічно), структурні зміни економіки, зростання реальних доходів на душу населення (в Китаї - 7 відсотків щорічно), вкупі з іншими досягненнями дозволили Китаю увійти до складу нових індустріальних країн третьої хвилі, а В'єтнаму зробити серйозну заявку на роль “азіатського тигра” четвертої хвилі. Всіма цими успіхами, на думку дисертанта, економіка вказаних країн зобов'язана малому бізнесу, сільському приватному господарству. А розміри селянських наділів у Китаї та В'єтнамі (від 9 до 30 соток) куди менші, ніж наділи російських фермерів та подвірь.

В заключенні підводяться підсумки проведеного дослідження, узагальнено викладаються результати, теоретичні висновки та можливі напрямки їх використання.

Висновки

На підставі проведеного дослідження проблем малого бізнесу в агросфері економіки перехідного типу зроблені такі висновки і запропоновані рекомендації:

Приватне селянське господарство в умовах ринку складає основу великого сільськогосподарського виробництва. В умовах економічної транзиції його роль ще значніша, бо воно покликано зформувати ринкове середовище в самій агросфері. Поряд з цим, процес створення фермерських господарств у країнах з перехідною економікою протікає з труднощами. Так, в Україні та Росії створення селянських господарств може здійснюватися шляхом виходу з ОПГ з відповідними майновими та земельними паями. До того формування власності приватного господарства повинно здійснюватися за рахунок відрахування частки коштів з валового прибутку внутрішньогосподарських орендних колективів у фонд розвитку їх виробництва. На практиці ж часто необхідних коштів на створення фондів не вистачає. Розмір частки селянина у створеній колективом власності дуже незначний, більш за те, її часто можна взяти тільки в грошовій, а не в натуральній формі.

Існують труднощі з наділенням селянських господарств землею. Так, середня норма надання безкоштовного наділу в Україні складає 20-25 га, мінімальна - 5 га, гранична -50 га. Враховуючи великі розміри внутрішньогосподарських підрозділів, а також спеціалізацію виробництва, що склалася, такої площі явно недостатньо для ефективного ведення діла. В результаті більшість селянських господарств вимушені орендувати значну кількість землі та інших засобів виробництва, вносячи в оренду за неможливістю вести власне діло на такій ділянці.

Враховуючи потрійну роль ОПГ в період економічної транзиції, держава повинна всебічно сприяти модернізації селянських подвірь, допомагаючи зміні їх функцій, нарощуючи в них тенденції товарності з метою розвитку підприємницьких здібностей людей. Для стимулювання розвитку цих господарств важливо вирішити такі питання, як надання селянським сім'ям кредитів та авансів, створення кредитних спілок, охоплення цього сектору системою страхування.

Оскільки, ефективність економічних реформ в агросфері прямо пропорційно залежить від скорочення трансакційних витрат суб'єктами малого бізнесу, державні структури управління повинні всебічно сприяти розвитку постачально-збутової кооперації та сфери послуг на селі. З метою збільшення випуску малогабаритної техніки необхідно вирішити питання про розширення її виробництва в країні, розвивати організаційні форми її використання, створивши широку мережу пунктів прокату та сервісні служби. З метою надання послуг селянським господарствам повинно стимулюватися створення агрохімічних, ветеринарних, селекційно-племенних фірм, збутових організацій та кооперативів.

Держава повинна активно сприяти розвитку соціальної інфраструктури на селі за принципом спільних зусиль держави та народу. Це стосується будівництва шкіл, лікарень, шляхів, електромереж та газопостачання, зв'язку, закладів культури.

Органи державного управління В'єтнаму повинні враховувати в своїй діяльності наступні проблеми сучасного аграрного сектору країни. По-перше, низький рівень матеріально-технічної бази сільського господарства взагалі та селянських подвірь зокрема, викликає великі працевитрати та знижує зацікавленість населення в організації присадибного господарства. По-друге, зрівняльний розподіл землі (“за їдоками”) в селянських господарствах, з одного боку, сприяє консервації дрібнотоварного напівнатурального господарства, потенційні можливості якого використовуються далеко не в повній мірі. З іншого боку, в умовах, коли всі засоби виробництва перейшли до приватної власності, а земля залишається націоналізованою, зрівняльний розподіл землі не рятує найбідніше селянство від зубожіння, тому що інтенсивне ведення сільського господарства вимагає значних капіталовкладень, яких немає у цих селян.

Таким чином, подолання значного спаду виробництва в аграрному секторі економіки в перехідний період автор пов'язує з розробкою. та послідовною реалізацією державної політики підтримки малого бізнесу в сільському господарстві.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Чан Чунг Чи Хиеу. Развитие крестьянского хозяйства как фактор экономического роста в период перехода к рынку// Вестник Харьковского государственного университета, №404. -Харьков: ХГУ, 1998.- С.204-207.

Чан Чунг Чи Хиеу. Мелкое производство как социально-экономическая организация общественного производства //Ринкова трансформація економіки. Збірник наукових праць Харківського Інституту бізнесу і менеджменту. - Вип.3 - Харків: Основа, 1998. - С.106-115.

Чан Чунг Чи Хиеу. Роль и место малого бизнеса в реформировании аграрной сферы СРВ при переходе к рынку// Вісник Харківського державного університету, Економічна серія - №436. - Харків: ХДУ, 1999. - С.150-157.

Чан Чунг Чи Хиеу. Малый бизнес в аграрной сфере (Особенности формирования и финансовые проблемы развития)//Бизнес Информ. - 1998. - №20 - С.37-40.

Тютюнникова С.В., Чан Чунг Чи Хиеу. Финансовые проблемы становления и развития малого бизнеса в аграрном секторе// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Збірник наукових праць. - Суми: Слобожанщина: Ініціатива, 1999. - С.243-248.

Размещено на allbest.ru