Документальне оформлення обліку власного капіталу у сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ТЕМА: ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ У СУЧАСНИХ УМОВАХ.

Курсова робота містить 35 сторінок, 7 таблиць, 2 малюнки, 21 джерело.

Об'єкт дослідження: вивчення теми обліку власного капіталу та розв'язання практичного завдання та оформлення усіх відповідних документів.

Мета роботи: одерження практичних навичок у галузі обліку власного капіталу .

Методи дослідження: аналіз, синтез, опис.

У курсовій роботі детально розглянуті питання обліку власного капіталу, а саме розкриті сутність та зміст власного капіталу, які були вивчені на базі теоретичних досліджень; затронуті проблеми, які виникають у цьому зв'язку; вивчен порядок формування та обліку власного капіталу;бульш детально звернута увага на особливості обліку резервного капіталу та прибутку (збитку) звітного року.

Предметом дослідження є методика й організація обліку власного капіталу .

Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є Конституція України, закони та законодавчі акти України, постанови Уряду України з питань вдосконалення господарської діяльності, бухгалтерського і податкового обліку та аудиту в умовах сучасної облікової політики, навчальні та фахові видання .

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів, інструктивні вказівки і рекомендації, облікові та звітні дані базового підприємства .

КАПІТАЛ, ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ, РЕЗЕРВНИЙ КАПІТАЛ, ПРИБУТОК, АКЦІЯ, ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА, ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ, АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ, БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК.



ЗМІСТ

ВСТУП.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ.

1.1 Поняття, сутність та структура власного капіталу.

1.2 Результати теоретичних досліджень та обґрунтувань власного капіталу підприємства у сучасних умовах.

1.3 Проблеми організації обліку власного капіталу на підприємстві.

Висновки за розділом І.

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТА СТАН ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

2.1 Порядок формування та обліку власного капіталу.

2.2 Особливості обліку резервного капіталу.

2.3 Облік прибутку (збитку) звітного року та операцій з руху капіталу.

Висновки за розділом ІІ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Завданням даної курсової роботи є відображення власного капіталу підприємства в обліку, характеристика його основних елементів, їх формування, визначення суті, функцій та обліку власного капіталу.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим статусом «гаранту» організації бізнесу.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1.1 Поняття, сутність та структура власного капіталу

Термін «капітал» походить від лат. Capitals - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки тору політекономії капітал є вартістю, яка має властивість само зростати, приносячи так звану додаткову вартість.

Представники класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали капітал сукупністю матеріальних благ, що задовольняють людські потреби в зростанні вартості. Тобто, капітал ототожнювався із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також для неокласиків (А, Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (П. Самуельсона, С Фішера та інших).

Марксистська економічна теорія трактувала капітал як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих для системи найманої праці, тобто відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результату неоплаченої праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

Сучасний монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал -- це багатство, яке існує в формі грошей [19, с.248].

Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб'єктами існуючих і майбутніх економічних благ.

Підсумовуючи все вище сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - само зростаюча вартість.

Капітал, який приносить процент, - це капітал власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал функція. Якщо капітал власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків [13].

Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно володіти певним розміром капіталу.

Враховуючи принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції [8, с.206]:

– самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

– відповідальності і захисту прав кредиторів -відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

– довгострокового кредитування - перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час;

– фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

– кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

– компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

– розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

– внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

– накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами (мал. 1.1.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва і т.д. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

1.1. 

1.2 Результати теоретичних досліджень та обґрунтувань власного капіталу підприємства у сучасних умовах

На структуру власного капіталу підприємства в першу чергу впливає його місце і роль в економічній системі, тобто його належність до відповідної організаційно-правової форми, мети діяльності (підприємницькі, непідприємницькі), форми власності (приватні, державні корпоративні, державні, комунальні та комунальні корпоративні), розміру (малі, середні і великі підприємства) та інших класифікаційних ознак.

Багатогранність класифікаційних ознак підприємств, як наслідок, спричинила в економічній літературі наявність великої кількості напрямів класифікації власного капіталу підприємства (табл.1.2.1.).

Таблиця 1.2.1. Основні напрями визначення структури власного капіталу в сучасній економічній літературі

	Автори	Структура власного капіталу
1	Антони Роберт Н.	--Акціонерний капітал --Реінвестований прибуток
2	Велш Глен А., Шорт Деніел Г.	--Статутний капітал --Додатковий капітал --Нерозподілений прибуток
3	Сопко В. В.	--Реєстрований капітал --Нереєстрований капітал
4	Хендриксен Э. С., Ван Бреда М. Ф.	--Суми, внесені акціонерами --Перевищення суми чистого прибутку над дивідендами --Безкоштовні надходження від інших осіб
5	Хендриксен Э. С., Ван Бреда М. Ф.	--Номінальний --Оплачений акціонерами понад номінал --Утворений внаслідок переоцінок --Нерозподілений прибуток
6	Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України	--Фактично внесений статутний (пайовий) капітал (статутний капітал за винятком неоплаченого і вилученого) --Додатковий капітал --Резервний капітал --Нерозподілений прибуток (+) / Непокриті збитки (-)

В таблиці наведено лише невелику частку підходів до визначення структури власного капіталу. Різні автори мають різні підходи до визначення і відповідно пропонують різну структуру власного капіталу. Деякі вчені економісти поділяють власний капітал на інвестований акціонерами та створений акціонерним товариством за час діяльності.

Наприклад, Сопко В.В. пропонує загальну структуру власного підприємницького капіталу в наступному вигляді: капітал власників (реєстрований та не реєстрований тобто додатково вкладений засновниками), капітал створений в процесі діяльності, інший додатковий не вкладений власниками капітал. Автор запропонує загальну структуру власного капіталу підприємства з урахуванням виду виникнення капіталу, а саме: «внесено», «створено», «подаровано» [18, с.128].

За роки незалежності України було прийнято Закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, що регулюють економічні, правові та організаційні питання обліку власного капіталу (табл. 1.2.2.) та написано відомими авторами у галузі науки багато спеціальної літератури, що розкриває дану тему (табл.1.2.3.) [1; 2; 3; 4; 5; 6].

Таблиця 1.2.2. Нормативно-законодавча база власного капіталу

№ п/п	Назва документа	Нормативно-законодавча база	Коротка характеристика
1.	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996/14	Затверджено Міністерством фінансів України від 16 липня 1999року	Характеризує основні положення ведення обліку та складання фінансової звітності. Встановлює принципи ведення бухгалтерського обліку та організаційні форми ведення бухгалтерського обліку
2.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»	Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999року №87	Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів
3.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»	Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999року	Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей
4.	Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал »	Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999року №87	Характеризує основні положення ведення обліку і складання фінансової звітності. Визначає зміст, форму звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей
5.	План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій	Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999року № 291	Наведено всі рахунки, які використовує підприємство в обліку для забезпечення своєї діяльності
6.	Положення про порядок збільшення(зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства	Затверджено рішенням ДКЦПФР від 08.04.1998року № 44	Даним Положенням регулюються зміни статутного капіталу акціонерного товариства
7.	Закон України «Про господарські товариства»№ 1576- XII	Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 19.09.1991р.	Визначає основні умови вкладення коштів товариств у капітал підприємства, зміна розміру статутного фонду, розмір відрахувань до резервного фонду
8.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»	Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999року	Визначає порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності
9.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»	Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92	Характеризує методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби



Таблиця 1.2.3. Спеціальна література з обліку власного капіталу підприємства

№ п/п	Назва літератури	Автор, рік та місце видання	Коротка характеристика
1	Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандартизація і кореспонденція рахунків, звітність	Бутинець Ф.Ф; Малюга Н.М., 2006р. Навч. Посіб.- Житомир: ПП «Рута»	Посібник містить докладні коментарі до всіх стандартів фінансової звітності, а також до нього увійшли основні чинні на день виходу законодавчо-інструктивні матеріали
2	Бухгалтерський облік: фінансовий та внутрішньогосподарський	За ред. В.В.Сопка та О.В.Бойка, 2005р.-К.: «Фенікс»	У підручнику дається стисла характеристика кожного виду економічної діяльності; розкривається принципово новий підхід до розгляду основних питань б/о
3	Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні	За ред. Голова С.Ф.,Д-2004р.	В підручнику розглядаються всі основні питання з бухгалтерського обліку та змісту і порядку складання фінансової звітності
4	Звітність підприємств	Добровський В.М.,К.:КНЕУ, 2006р.	У навчально-методичному посібнику викладено питання змісту і порядку складання форм фінансової, податкової, статистичної звітності
5	Матюха М.М. Інформаційні системи і технології в обліку.	Від 2005р. Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К. : Університет «Україна»	Розглядаються теоретичні основи комп'ютеризації бухгалтерського обліку, створення комп'ютерної системи бухгалтерського обліку
6	12 уроків з 1С:Бухгалтерії	Дубій О.,Л.:БаК,2004р.	В підручнику міститься інформація, необхідна для ознайомлення з програмою, її головні компоненти. Дає змогу навчитися швидко виконувати різноманітні проведення та складання звітів
7.	Бухгалтерський фінансовий облік	Лишиленко О.В., К-2006р.	В підручнику розглядаються теоретичні та практичні аспекти бухгалтерського фінансового обліку

Доцільно також звернути увагу на зарубіжний досвід. Як показує аналіз літературних джерел структура власного капіталу різних країн досить різноманітна.

Наприклад, власний капітал компаній США складається з двох частин: авансованого, тобто вкладеного капіталу - інвестицій, зроблених акціонерами та реінвестованого, накопиченого нерозподіленого прибутку - частини прибутку, отриманої від ведення комерційної діяльності та вкладеної у підприємство, а нерозподіленої між учасниками (акціонерами, тобто прибуток за мінусом податку на прибуток та дивідендів).

Капітал Франції містить інвестиційні гранти і спеціальні податкові знижки та складається з початкового внеску або акціонерного капіталу, який виступає постійною заборгованістю по відношенню до вкладника, результату і резервів. Склад власного капіталу акціонерних товариств зарубіжних країн наведено в таблиці 1.2.4.

Таблиця 1.2.4. Структура власного капіталу акціонерних товариств різних країн.

Країна	Складовий елемент власного капіталу
Росія	Статутний, додатковий, резервний капітали, фонди накопичення і споживання (цільове фінансування), нерозподілений прибуток минулих років та звітного року
Польща	Статутний капітал, неоплачений капітал, додатковий капітал, резерви на переоцінку активів, інший резервний капітал, нерозподілений прибуток, чистий прибуток або збиток фінансового року.
Великобританія	Акціонерний капітал по звичайних акціях (складається з суми акціонерного капіталу по звичайних акціях, резервів та довгострокової заборгованості).
США	Внесений (сплачений) капіталу, нерозподіленого доходу (накопиченої суми доходу за вирахуванням всіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам), акціонерний капітал (суми інвестицій акціонерів та нерозподіленого доходу).
Франція	Початковий внесок до акціонерного капіталу, результат, резерви.
Німеччина	Статутний капітал, резервний капітал, резерви прибутку: передбачений законом резерв, резерв, передбачений статутом, резерви для власної пайової участі, інші резерви із прибутку; передбаченні прибутки (збитки) на наступний рік; річний надлишок (річний збиток).

За термінологією міжнародних стандартів бухгалтерського обліку до основних структурних елементів власного капіталу належать:

1) капітал, вкладений акціонерами (share capital);

2) додатковий капітал, отриманий понад номінал акцій або емісійний дохід (capital paid-in in excess of par value; share premium);

3) додатковий капітал від переоцінки (revaluation surplus);

4) накопичений нерозподілений чистий прибуток (retained earnings);

5) резерви (reserves);

6) резерви, що являють собою частину розподіленого чистого прибутку (appropriations of retained earnings to reserves);

7) резерви, що являють собою коригування на підтримку капіталу (capital maintenance adjustments);

8) деякі курсові різниці (certain foreign exchange differences).

Проаналізувавши таблицю 1.2.2. і попередні матеріал, можна зазначити, що складові елементи власного капіталу за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку слугують базисом для національних структур і є універсальними для всіх країн. Чітка структуризація власного капіталу є невід'ємною запорукою для правильної організації бухгалтерського обліку власного капіталу акціонерних товариств.

1.3 Проблеми організації обліку власного капіталу на підприємстві

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається у підприємства після вирахування зобов'язань. Це поняття як і більша частина понять, наданих у підручниках, вказує на «залишковий» принцип формування капіталу і не розкриває його справжньої сутності, при цьому не зрозуміло, за якими критеріями змінюється капітал та наскільки зміни в активі балансу відповідають змінам власного капіталу [16].

Поняття по Марксу не суперечить даному поняттю, а навіть доповнює його, робить його більш ємним та точним. При дослідженні структур власного капіталу у фізичному і абстрактному аспектах, вони містять у собі такі елементи, які не відображають реальної його вартості, а с другого боку, такі частини, що не приймають участь у виробничому процесі і тому носять непродуктивний характер.

До елементів власного капіталу, які не відображають його вартості, відносять: суми уцінок, що відображаються в активі та в капіталі підприємства, впливають на нерозподілений прибуток, суми дооцінок, які не завищують капітал та прибуток, та ін., наведені в активі балансу відстрочені податкові активи, суми проведеної індексації основних засобів, на яку був штучно підвищений додатковий капітал і потім залишився не відрегульований, суми в дебіторській заборгованості. Звідси виникають суми, які не забезпечені грошовими ресурсами.

Таким чином частина власного капіталу просто осідає, як «мертвий капітал», який підприємство не може використати, при цьому сума власного капіталу завищена, через це дуже важко визначити реальний стан підприємства [12, с.43 - 44].

До тих частин, які не приймають участі в процесі виробництва, на думку В.А. Гавриленко, відносять: непродуктивне збільшення основних засобів за рахунок використання «часткового» способу відтворення основних засобів, що приводить до збільшення техніки, яка не приймає участь в процесі виробництва, при цьому вартість техніки зростає, зростає і капітал, хоча і не відбулося ніякого збільшення активу підприємства; необґрунтоване накоплення незавершених капітальних інвестицій, із-за нестачі джерел фінансування; непродуктивне накоплення нематеріальних активів, на які понесені витрати, але які не приносять не яких економічних вигід, доходу; вкладення довгострокових капітальних інвестицій в неприбуткові організації; збільшення довгострокової дебіторської заборгованості; понаднормативне накоплення виробничих запасів; накоплення дебіторської заборгованості, не оплаченої в строк; необґрунтоване збільшення витрат майбутніх періодів [10, с.333].

Вищеперераховані причини призводять до невиробничого збільшення власного капіталу, а це означає, що його частина не буде використовуватися ефективно, а в деяких випадках і взагалі не буде використовуватися.

Отже, розглянемо детальніше найбільш значні причини, які призводять до утворення капіталу який не відображає його вартості. Вражає той факт, що до цього призводять саме нормативні документи, які регламентують бухгалтерський облік в Україні. Неточності, незрозумілості в цих документах призводять до різноманітних зловживань та порушень з боку підприємств.

Саме дія стандарту П(С)БО 7 «Основні засоби» та низки інших стандартів призводить до того, що реальна вартість капіталу приховується і дуже часто є завищеною.

Облік дооцінок та уцінок регулюється П(С)БО 7 «Основні засоби». Необхідність уцінки основних засобів свідчить про те, що підприємством в попередні періоди занизило витрати на амортизацію і тепер необхідно зменшити балансову вартість об'єкту шляхом списання її частини на витрати.

Особливістю бухгалтерського обліку є те, що застосовувані низькі норми амортизації призводять до того, що обліковий знос значно нижче фактичного (різниця до 30-40%). Якщо довести балансову вартість основних засобів до їх справедливої вартості, це призводить до істотного завищення витрат звітного періоду і отримання збитків. Таким чином, при уцінці суму уцінки відносимо на витрати, що призводить до збільшення витрат звітного періоду, а отже і до зменшення оподатковуваного прибутку. Таким чином, доцільним є корегування на цю суму «Нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)» для того, щоб не перекручувати реальне становище підприємства.

Дооцінки теж впливають на величину і вартісне наповнення капіталу підприємств, призводять до штучного збільшення величини капіталу. При відображенні в обліку дооцінки збільшується капітал підприємства на суму дооцінки, хоча реально цього збільшення не було, таким чином, формується частина власного капіталу, яка не забезпечена грошовими ресурсами, що в свою чергу призводить до формування так би мовити «мертвого капіталу».

При вибутті основних засобів дооцінка і індексація списується на зростання нерозподіленого прибутку, при цьому виникають відстрочені податкові зобов'язання.

При цьому, з одного боку, створюється безгрошовий прибуток, який неможливо потім використати. З другого боку - підприємство повинно заплатити реальний податок із цієї суми. І знову виникають протиріччя між доходами і витратами, які не можуть бути врегульовані взагалі [11, с.133-134].

Ще однією проблемою бухгалтерського обліку капіталу є облік безоплатно отриманих основних засобів. В Україні безоплатно отримані основні засоби признаються капіталом з наступним перенесенням його на доходи частинами по мірі нарахування амортизації. Цей підхід порушує концептуальні правила бухгалтерського обліку, бо ці активи не є заробленими підприємством , крім того не було витрачено ніяких витрат на отримання цього доходу, тому вважається не доцільним вживати в кореспонденції рахунок капіталу та доходу.

Отже, доцільним є використання іншого рахунку у кореспонденції з рахунком капіталу, так рекомендується застосування рахунку 69 «Доход майбутніх періодів».

Отже, таким чином, штучно перекручується достовірність обліку капіталу, відбувається ситуація, коли відбуваються зміни по різним елементам власного капіталу.

Можна зазначити, що капітал містить ще багато питань, на які ще не повністю знайдено відповіді, крім того нормативна база обліку власного капіталу містить низку протиріч, недоліків, що призводить до перекручування звітності підприємства. Для вирішення всіх виявлених причин необхідно переглянути низку нормативних документів з бухгалтерського обліку, а саме П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати» , П(С)БО 17 «Податок на прибуток» та ін. для того, щоб зміни в активі відповідали змінам в пасиві, також необхідно удосконалити податковий облік, з метою зближення, злиття бухгалтерського та податкового обліку, тому що різниці, які відображаються в активі підприємства не як не забезпечені грошовими ресурсами, а отже завищення активу призводить до недостовірного визначення вартості власного капіталу підприємства.

Висновки за розділом І

Отже, розглянувши перший розділ даної курсової роботи можна зробити наступні висновки:

· Так як власний капітал є основою любої господарчої діяльності підприємства за різними формами власності, кожному підприємцю необхідно чітко визначати поняття капіталу, його функції, знати шляхи його утворення, а також вирізняти його форми.

· Не менш важливим при утворення власного капіталу є досконале орієнтування у постійно змінюючимося законодавству та його моніторинг завдяки відвідування семінарів різних рівнів, наявність літературних джерел та звертання до різних сайтів Податкової адміністрації, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, статистики тощо. Також для удосконалення власних знань та пошука нових ідей, необхідно звертати увагу на міжнародний досвід у цьому питанні.

· У ході ведення господарської діяльності виникають різні проблеми, які зв'язані з недосконалим законодавством у питанні обліку власного капіталу. Ці проблеми треба виявляти, звертати на них увагу на рівні держави та їх вирішувати або пристосовуватися до тих умов, які існують.



РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТА СТАН ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Порядок формування та обліку власного капіталу

Зростання потреби підприємств в капіталі, розгортання конкурентної боротьби за обмежені ресурси фінансового ринку, необхідність їх здешевлення для підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання, зниження рівня ризиків актуалізували розширення сфер застосування аналітичного обґрунтування рішень в управлінні капіталом підприємства.

Основними завданнями організації обліку власного капіталу є [14]:

- забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу;

- контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу;

- своєчасне, повне, правильне, відображення розміру і всіх змін власного капітал;

- контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами;

- організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для своєчасного отримання достовірної інформації;

- правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом.

При організації обліку власного капіталу важливе значення відіграють такі фактори, як форма власності, організаційно-правова форма підприємства, кількість засновників і інформація про власний капітал.

Обсяги та зміни форм власного капіталу в бухгалтерському обліку відображаються на рахунках четвертого класу Плану рахунків з відповідними назвами, зокрема рахунок 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілений прибуток (збиток)», 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал». За кредитом рахунків відображається збільшення відповідних його елементів, а за дебетом - зменшення [6].

Четвертий клас рахунків починається з рахунку 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку стану і змін в статутному капіталі підприємства. Рахунок 40 відноситься до пасивних рахунків (відбивається в пасиві балансу) і, у зв'язку з цим, збільшення статутного капіталу відбивається по кредиту рахунку, а його зменшення (вилучення) - по дебету.

Необхідно відзначити, що розмір статутного капіталу визначається засновниками у момент утворення підприємства, указується в статутних документах і, як правило, майже не змінюється. Природно, що залишок по рахунку 40 «Статутний капітал» повинен відповідати розміру статутного капіталу. Будь-яка його зміна відповідно до рішень засновників повинна тут же відбиватися по рахунку 40 «Статутний капітал». У Плані рахунків не передбачені субрахунки по даному рахунку, але дані рекомендації по організації аналітичного обліку в розрізі видів статутного капіталу і засновників. На практиці це виражається у відкритті окремих субрахунків, наприклад, - по кожному засновникові.

Далі відступимо від послідовного розгляду рахунків і перейдемо до рахунку 46 «Неоплачений капітал», який безпосередньо пов'язаний з рахунком 40 «Статутний капітал». Необхідність в існуванні такого рахунку (46 «Неоплачений капітал») пов'язана із специфікою формування статутного капіталу. Річ у тому, що засновники, ухваливши рішення про освіту підприємства, визначивши розмір його статутного капіталу і частку кожного засновника, тобто, зобов'язання внести на баланс підприємства які-небудь активи (грошові кошти, устаткування, інвентар, запаси, цінні папери і інше), не зобов'язані того ж дня такі внески здійснити. Передача активів на баланс підприємства як внесок в його статутний капітал може відбутися набагато пізніше, а може і зовсім не відбутися, якщо який-небудь засновник не виконає своїх зобов'язань. Для обліку ось такого, несплаченого капіталу і призначений рахунок 46 «Неоплачений капітал».

З цілком зрозумілих причин у момент утворення підприємства весь статутний капітал буде несплаченим. Тобто, та частина грошових коштів, яка, відповідно до вимог законодавства, зараховується на тимчасовий рахунок підприємства ще до його реєстрації, не може вважатися внеском в статутний капітал підприємства, оскільки самого підприємства на той момент ще не існує. Тому найперша проводка по освіченому підприємству має наступну кореспонденцію Д46 К40 на всю суму статутного капіталу, вказану в засновницьких документах [9, с.310]. Таким чином, по дебету рахунку 46 «Неоплачений капітал» відбивається несплачений статутний капітал, а точніше заборгованість засновників по внесках в статутний капітал підприємства. Відповідно, по кредиту рахунку 46 «Неоплачений капітал» - погашення засновниками такої заборгованості. Здійснення засновниками підприємства внесків в його статутний капітал (погашення заборгованості) може здійснюватися різними активами (табл.2.1.1.).

Наступні три рахунки 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал» і 43 «Резервний капітал» враховують різного роду капітали. По своєму призначенню вони близькі рахунку 40 «Статутний капітал», також є пасивними і по кредиту відображають збільшення відповідного капіталу, а по дебету - його зменшення.

Рахунок 41 «Пайовий капітал» використовується споживчими суспільствами, колективними сільськогосподарськими підприємствами, житлово-будівельними кооперативами і іншими суспільствами для обліку пайових внесків їх членів.

Таблиця 2.1.1. Визначення вартості джерел капіталу

Види джерел капіталу	Метод визначення вартості джерела капіталу	Нормативна база
1. Статутний капітал	Виплачені за період дивіденди	Рішення зборів акціонерів
2. Додатковий капітал	Величина відрахувань	Статут
3. Резервний капітал	Величина відрахувань	Статут, рішення зборів акціонерів
4. Фонди нагромадження	Величина відрахувань	Рішення зборів акціонерів
5. Цільове фінансування	Нараховані %	За умовами договорів
6.Нерозподілений прибуток	Податок на прибуток і ін.	Рішення зборів акціонерів
7. Кредити	Нараховані %	За умовами договорів
8. Позики	Нараховані %	За умовами договорів
9. Кредиторська заборгованість, у т.ч.
- постачальники і підрядчики, векселі до сплати; перед дочірніми організаціями;	Величина заборгованості	За умовами договорів

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має п'ять субрахунків, кожний з яких відповідає окремому виду додаткового капіталу, який може формуватися абсолютно з різних причин.

Наприклад, випуск акцій якого-небудь підприємства і їх розміщення на ринку може супроводжуватися, як повною відсутністю інтересу в придбанні даних акцій, так і підвищеним інтересом. Якщо сума коштів, яку готові викласти охочі придбати дані акції, перевищує номінальну вартість всіх розміщених на ринку акцій, то їх (акцій) реальна вартість починає рости і перевищує номінальну. В результаті акція, номінальна вартість якої 5000,00 грн. може бути продана за 6000,00 грн. Сума перевищення реальної вартості над номінальною 1000,00 грн. (6000,00- 5000,00) і буде для підприємства, що випустило акції, додатковим капіталом, облік якого здійснюється по субрахунку 421 «Емісійний дохід».

У разі, коли засновник підприємства здійснює вкладення в статутний капітал підприємства в сумі, що перевищує передбачену в статуті підприємства, то сума такого перевищення класифікується як інший вкладений капітал і враховується по субрахунку 422 «Інший вкладений капітал».

Збільшення реальної вартості необоротних активів і фінансових інструментів і витікаюча з цього їх переоцінка є не чим іншим, як додатковим капіталом для підприємства їх власника. Такий додатковий капітал враховується по субрахунку 423 «Дооцінка активів».

Наказом №1012 у грудні 2002 року було внесено істотне доповнення в текст інструкції до Плану рахунків щодо обліку такого додаткового капіталу [6]. Відповідно до внесених змін, у разі зниження ціни або вибуття, а так само у разі зменшення корисності необоротних активів і фінансових інструментів, по яких раніше проводилася націнка, повинне здійснюватися еквівалентне (рівновелике) зменшення і додаткового капіталу по субрахунку 423 «До оцінка активів».

Збільшення додаткового капіталу підприємства відбувається і при отриманні від інших, юридичних і фізичних осіб, необоротних активів на безоплатній основі. Такого роду додатковий капітал враховується на субрахунку 424 «Безкоштовно отримані необоротні активи». Якщо від експлуатації таких необоротних активів підприємство отримує дохід, то на суму такого доходу зменшується додатковий капітал (дана вимога не відноситься до такого необоротного активу, як земля). Додатковий капітал зменшується також і при вибутті безкоштовно отриманих необоротних активів.

Останній субрахунок 425 «Інший додатковий капітал» є як би резервним рахунком і призначений для обліку будь-якого іншого додаткового капіталу, крім того, який вже знайшов своє віддзеркалення на субрахунках 421 - 424.

Облік резервного капіталу, який повинен формуватися на підприємствах у випадках, передбачених законодавством, здійснюється на рахунку 43 «Резервний капітал». По кредиту рахунку відбивається нарахування (збільшення) резервного капіталу, а по дебету - його використання.

Рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)». Діяльність підприємства може привести до двох протилежних результатів - прибутку або збитку. Причому результат може бути в якийсь період постійним, в якійсь - змінним. Все залежить від того, на скільки ефективно діє підприємство. Але мова не про економічну ефективність, а про те, що прибуток отриманий сьогодні, завтра може бути «з'їдена» збитками і навпаки. У зв'язку з цим, підприємства не прагнуть при отриманні прибутку негайно його використовувати на які-небудь потреби або розподіляти між засновниками (власниками) підприємства. Якийсь час він накопичується і після закінчення року, як правило, розподіляється. Для обліку нерозподіленого прибутку і призначений субрахунок 441 «Прибуток нерозподілений». По кредиту даного субрахунку відбивається збільшення (нарахування) прибутку, а по дебету - його зменшення на суму отриманих збитків або використання прибутку.

Аналогічна історія і із збитками, які відбиваються по субрахунку 442 «Непокриті збитки», з тою лише різницею, що отримані збитки відбиваються по дебету субрахунку 442 «Непокриті збитки», а їх списання (погашення) - по кредиту. Списання збитків здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового або додаткового капіталу і т.д.

Якщо підприємство стабільно отримує прибуток, і його об'єми значні, то стає нераціональним тримати його мертвим вантажем і не використовувати на потреби підприємства або на виплату дивідендів засновникам. Для віддзеркалення таких операцій використовується субрахунок 443 «Прибуток, використаний в звітному періоді». По дебету даного субрахунку відбивається використання прибутку протягом поточного періоду, а по кредиту, в кінці року, списання використаних сум за рахунок нерозподіленого прибутку субрахунок 441 «Прибуток нерозподілений» або на збитки підприємства 442 «Непокриті збитки».

Не завжди розмір статутного капіталу влаштовує засновників або акціонерів [15]. У такому разі законодавством передбачена можливість як його збільшення, так і зменшення, зокрема за рахунок його вилучення шляхом викупу власних акцій у акціонерів. Можливі методи зміни обсягів статутного капіталу наведено на мал. 2.1.1.

Малюнок 2.1.1. Методи зміни обсягів статутного капіталу.

Вилучені із звернення (викуплені у акціонерів) акції з метою зменшення статутного капіталу анулюються. Проте цього може і не відбутися, якщо засновники з якихось причин змінять своє рішення і не стануть анулювати вилучені акції, а перепродуватимуть їх. Для обліку таких операцій і призначений рахунок 45 «Вилучений капітал».

Певна циклічність і перепади характерні не тільки природно-кліматичним явищам. Виробнича, господарська і будь-яка інша діяльність підприємства так само випробовує певні перепади активності у продажу, закупівлях, платежах і іншому. І якщо своєчасно не підготуватися, то у момент настання такого піку можна не "винести навантаження" і опинитися в критичній ситуації. Навряд чи у кого-небудь опиниться бажання потрапляти в таку ситуацію? Тому підприємства, як правило, знаючи наперед про час і об'єми майбутніх витрат або платежів, формують необхідне для їх здійснення забезпечення, облік якого здійснюється по рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». Даний рахунок має наступні субрахунки:

471 «Забезпечення виплати відпусток»;

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Найбільш яскраве призначення даного рахунку видно на прикладі забезпечення виплати відпускних працівникам підприємства.

Як правило, засоби, що поступають на підприємство використовуються ним так, як воно порахує необхідним. Але це правило має виключення, яке стосується надходжень асигнувань з бюджету і позабюджетних фондів, субсидій, цільових внесків юридичних і фізичних осіб і т. д., призначених для певної мети. Використовувати такі засоби на які-небудь інші цілі підприємство не має права. Виходячи з цього виникає необхідність в окремому обліку таких надходжень, що здійснюється по рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». По кредиту рахунку відбивається надходження засобів, що мають цільове призначення, а по дебету - їх використання на передбачені цілі або повернення невикористаних засобів [20, с.212].

Рахунок 49 «Страхові резерви» використовується підприємствами страховиками для обліку створюваних ними страхових резервів. Зважаючи на специфіку застосування даного рахунку, докладніші роз'яснення порядку віддзеркалення на даному рахунку операцій із страховими резервами ми відкладемо на майбутнє.



2.2 Особливості обліку резервного капіталу

Резервний капітал - це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів [18, с.387].

Резервний (страховий) капітал створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 «Резервний капітал».

По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету - використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду [6].

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і напрямками використання.

Таблиця 2.2.1. Типові проведення з обліку резервного капіталу.

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Збільшено статутний капітал за рахунок резервного капіталу	43	40
2.	Погашено непокриті збитки минулих років за рахунок резервного капіталу	43	442
3.	Створено резервний капітал за рахунок додаткового капіталу	42	43
4.	Формування резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку	443	43

2.3 Облік прибутку (збитку) звітного року та операцій з руху капіталу

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це сума доходу, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку [18, с.394].

У Плані рахунків для обліку сум нерозподілений прибутків (збитків) поточного і минулого років, а також використаного в поточному році прибутку передбачено рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

По кредиту рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету - збитки і використання прибутку.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки:

· 441 «Прибуток нерозподілений»;

· 442 «Непокриті збитки»;

· 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

На субрахунку 441 відображають наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.

Слід відмітити, що виправлення помилок за минулий рік, які виявлені в поточному році, відображають кореспонденцію рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» з відповідними рахунками бухгалтерського обліку.

Таблиця 2.3.1. Типові проведення з обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку):

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Нараховані дивіденди власникам	443	671
2.	Використано прибуток на виплату премії за випущеними облігаціями	443	552
3.	Проведено відрахування до резервного капіталу	443	43
4.	Списано фінансовий результат на нерозподілений прибуток	79	441
5.	Списано фінансовий результат на непокриті збитки	442	79
6.	Списано суму прибутку, використаного у звітному періоді, за рахунок нерозподіленого прибутку	441	443
7.	Списано суму прибутку, використаного у звітному періоді на непокриті збитки	442	443
8.	Списано непокриті збитки за рахунок коштів резервного і додаткового капіталу	43, 42	442

У балансі підприємства дані про суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) відображаються у рядку 350. Причому сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку 1 розділу пасивного балансу.

В балансі залишок по субрахунку 424 «Безоплатно отримані активи», тобто кредитове сальдо відповідає залишковій вартості безоплатно отриманих підприємством необоротних активів і відображається по статті «Інший додатковий капітал».

Висновки за розділом ІІ

Організація бухгалтерського обліку представляє собою систему практичного здійснення прийомів і способів відображення господарських операцій, яка повністю забезпечує дієвий контроль і всебічний аналіз господарської діяльності підприємства при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку. Організовуючи облік власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників.

Основними завданнями організації обліку власного капіталу є: забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу; контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу; своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу; контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами; організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для своєчасного отримання достовірної інформації; правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом.

Облік власного капіталу забезпечує не тільки інформацією про операційну діяльність, але й фінансову діяльність (зміни у складі власного капіталу, так і поточних, і довгострокових зобов'язань підприємства), при цьому об'єднуючи практично всі функції управління - облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень.

власний капітал статутний прибуток



ВІСНОВКИ

Для логічного завершення курсової роботи зробимо й узагальнимо висновки з проблем теми, порушених у тексті роботи.

Якщо прямо відповідати на запитання «Яка роль власного капіталу у фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?» - то відповідь буде тільки одна - власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства.

Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.

Наявні власні засоби дозволяють підприємству використовувати їх як за своїм розсудом, так і в окремих випадках по законодавчо встановлених напрямках. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу. Розглядаючи джерела фінансування можна помітити, що:

1. За рахунок статутного капіталу можна формувати ряд необоротних засобів, тобто він повинний завжди знаходитися в розпорядженні організації. Його збільшення і зменшення твердо закріплено законодавчо. Як джерело фінансування статутний капітал працює в двох випадках:

- При становленні підприємства;

- При додатковій емісії акцій чи залучення додаткових паїв.

Це означає, що як джерело фінансування статутний капітал працює досить рідко. Якщо при становленні підприємства він є основою для його організації і початку господарської діяльності, то залучення засобів на вже працюючому підприємстві переслідує визначені цілі:

- Залучення додаткового капіталу (у випадку, якщо ціна залучення засобів з інших джерел робить їх недоступними, або потрібно залучити значну кількість засобів для фінансування інвестиційного проекту);

- Зміна структури капіталу.

В останньому випадку перед керівництвом може виникнути проблема, що при новому випуску акцій (паїв) можуть відбутися істотні зміни в структурі власників, і не завжди ці зміни можуть позитивно відбитися на подальшому положенні підприємства.

2. Додатковий капітал узагалі складно вважати джерелом фінансування діяльності підприємства, тому що він утвориться в основному за рахунок майна, придбаного підприємством за рахунок прибутку чи його переоцінки, а також різних надходжень, закріплених законодавством України. В основному додатковий капітал додає різницю вартості вже наявного майна і статутним капіталом. Витрату цих засобів також жорстко закріплено.

3. Резервний капітал також складно розглядати як джерело фінансування, тому що напрямки його використання для окремих організацій законодавчо закріплені, для всіх інших - закріплюються установчими документами. В основному, резервний капітал використовується на покриття непередбачених збитків, втрат і виконання своїх зобов'язань, у випадку, якщо їх виконання за рахунок інших джерел неможливо.

...