Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• Вступ
• Розділ 1. Поняття та особливості ринку праці
• 1.1 Сутність ринку праці
• 1.2 Елементи ринку праці
• Розділ 2. Попит та пропозиція праці
• 2.1 Попит та пропозиція на працю
• 2.2 Теоретичні проблеми аналізу і прогнозування сукупної пропозиції
• Розділ 3. Регулювання ринку праці
• Висновки
• Література

Вступ

Актуальність теми дослідження.

На етапі економічного зростання набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля органів державної влади, і насамперед уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і само зайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Реалізація державної політики в сфері ринку праці згідно Програми діяльності Кабінету Міністрів, розробленої відповідно до Конституції України, положень Послання Президента України до Верховної Ради України: "Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки, "Європейський вибір", Стратегії та Програми інтеграції України до Європейського Союзу повинна забезпечити:

- стабілізацію ринку праці, підвищення ефективності зайнятості населення та створення умов для її зростання, вдосконалення механізмів регулювання ринку праці, надійний соціальний захист незайнятого населення;

- визначення загальної потреби в робочих місцях та забезпечення їх робочою силою відповідної професійно-кваліфікаційної якості;

- підвищення мінімального розміру допомоги по безробіттю;

- запровадження єдиної статистичної звітності щодо стану ринку праці для державної служби зайнятості та приватних агентств з працевлаштування громадян;

- проведення роз'яснювальної роботи серед громадян щодо залежності розміру пенсії від розміру внесків, сплачених з офіційної заробітної плати;

- створення умов для ефективної співпраці державної служби зайнятості та приватних агентств з працевлаштування щодо здійснення державної політики організації ринку праці;

- розгортання ефективних програм зайнятості населення, спрямовані на підтримку та розвиток само зайнятості населення, малого підприємництва;

- створення нових робочих місць шляхом розвитку малого та середнього бізнесу;

- вдосконалення механізмів працевлаштування найменш конкурентоспроможних на ринку праці категорій населення, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями, молоді, випускників навчальних закладів, жінок, які мають неповнолітніх дітей;

- розширення сфер застосування соціального партнерства, залучення соціальних партнерства до здійснення функцій контролю.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти мікроекономіки.

Предмет дослідження - попит і пропозиція на ринку праці України.

Метою курсової роботи є дослідження вторинного ринку праці.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- дослідити сутність ринку праці в економічній теорії;

- здійснити аналіз попиту і пропозиції на ринку праці України;

- охарактеризувати регулювання попиту і пропозиції на робочу силу в Україні.

Розділ 1. Поняття та особливості ринку праці

1.1 Сутність ринку праці

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці - це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару "робоча сила". Тому в загальноприйнятному понятті "ринок праці" необхідно бачити категорію "ринок послуг праці". Зробивши таке зауваження, нам уже не треба кожен раз уточнювати, що купують і продаються саме послуги праці, а не праця. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками [17, c 256].

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати.

Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця - інтересам працівника.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні та ін.

Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці зумовлені ресурсними, географічними, економічними, політичними та іншими причинами.

В Україні тривалий час існувала монополія державної власності, жорстка регламентація розмірів заробітної плати, наявність інституту прописки, що призвело до деформації ринку праці [5, c 136].

Сьогодні формування ринку праці в Україні здійснюється в умовах кризового стану економіки, неефективної її структури, надзвичайно розвиненої важкої промисловості й слабкої сфери народного споживання, залежності економіки від кооперованих зв'язків з державами СНД, насамперед від поставок енергоносіїв з Росії.

Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки:

- перевищення пропозиції робочої сили над попитом;

- низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості;

- зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;

- низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття;

- наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості;

- зростання молодіжного безробіття;

- регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі;

- низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів;

- відсутність або недостатня спрацьованість правових норм та організаційно-економічних механізмів, що регулюють трудові відносини, тощо;

- еміграція висококваліфікованої робочої сили [4, c 64].

1.2 Елементи ринку праці

Одним з найсуттєвіших і найдинамічніших ринків є ринок праці система економічних механізмів, норм та інститутів, що забезпечують відтворення робочої сили і використання праці.

Ринок праці не може розглядатися ізольовано, у відриві від типу економічної системи, тобто сукупності всіх економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві на основі діючих майнових відносин і організаційних форм. Ринок праці є похідним від цієї моделі, а його регулятори - органічна складова системи господарювання. З огляду на це економіці перехідного періоду відповідає адекватний ринок праці, що втілює значною мірою елементи цієї економічної моделі. Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна.

Ринок праці виконує такі функції:

- узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

- забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

- забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

- підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

- формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;

- сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;

- стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

- впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

- дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, місткість, кон'юнктуру ринку тощо [12, c. 203].

Основними суб'єктами ринку праці, як зазначалося, є роботодавець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець - покупець цього товару.

Для найманого працівника основним джерелом засобів існування й індивідуального відтворення є його праця.

Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодавцями і найманими працівниками - держава, профспілки і спілки роботодавців.

Держава як суб'єкт ринку праці виконує такі функції: соціально-економічну, пов'язану із забезпеченням повної зайнятості, насамперед через стимулювання робочих місць у всіх секторах економіки; законодавчу, пов'язану з розробленням основних юридичних норм і правил; регулювання ринку праці непрямими методами; захист прав суб'єктів ринку праці. Багатогранна роль роботодавця на підприємствах.

Розділ 2. Попит та пропозиція праці

2.1 Попит та пропозиція на працю

Ринок праці - ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми - виробники товарів та послуг (працедавці) - потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці - ставка заробітної плати - та обсяг використання праці.

Праця (або послуги праці) - один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.

Унікальність праці як виробничого фактора полягає в тому, що послуги праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об'єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими угодами і чинним законодавством.

Працедавець - це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати та отримувати заробітну плату.

Особливість конкурентного ринку праці як ринку фактора виробництва полягає у припущенні щодо абсолютної мобільності праці - здатності робітників необмежено переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. Мобільність праці є аналогом умови вільного входження та виходу фірми на ринок. Однорідність праці полягає в тому, що працедавці не розрізняють послуги праці, які можуть надаватися різними робітниками; різні кваліфікація, досвід робітників не беруться до уваги на повністю конкурентному ринку.

Фірма визначає попит на працю, входячи із співставлення вигод від використання праці з її вартістю. Зокрема, при аналізі доцільності збільшення використання обсягів праці на одиницю порівнюють додаткові вигоди із додатковою вартістю. Додаткові вигоди, тобто граничний продукт в грошовому виразі (ГПГВ_l) - це додаткова виручка, яка виникне від продажу додаткової одиниці продукції, що вироблена завдяки використанню додаткової одиниці праці. [11, c. 202].

Пропозиція праці - співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу (домогосподарство) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за інших незмінних умов.

Ефект доходу виникає при підвищенні добробуту (реального доходу) при зростанні ставки заробітної плати (це спонукає працювати менше), ефект заміщення - за рахунок підвищення альтернативної вартості години відпочинку (що стимулює скорочення відпочинку і збільшення робочого часу).

Визначення обсягів праці, які людина готова запропонувати при кожному окремому рівні заробітної плати, дає змогу побудувати криву індивідуальної пропозиції праці.

Рис. 1. [7, c 56]

Це ілюструє поведінку типового індивіда і не виключає іншої реакції на підвищення ставок зарплати. Крива пропозиції, яка відображена на рисунку, має також типову назву - крива пропозиції, що відхилена назад.

Ринкова пропозиція праці складається із суми всіх індивідуальних пропозицій праці домогосподарств. Якщо є криві індивідуальної пропозиції, то криву ринкової пропозиції можна утворити шляхом горизонтального підсумовування індивідуальних кривих; тобто для кожного рівня ставки заробітної плати треба підсумовувати індивідуальні обсяги пропозиції праці, що дасть ринковий обсяг пропозиції праці для цієї ставки. Ринкова крива пропозиції має традиційний вигляд кривої пропозиції з нахилом угору і може бути без відхилення назад. Це пояснюється тим, що при поєднанні індивідуальних кривих пропозицій відхилення назад нівелюється, адже ефекти доходу і заміщення, які визначають ці відхилення, поєднуються для кожної людини індивідуально. До того ж можливе скорочення обсягу пропозиції з боку тих, хто вже перебуває на ринку праці, може бути компенсоване за рахунок появи на цьому ринку нових працівників з інших ринків праці.

Чинниками, що впливають на пропозиції певного виду праці, є умови праці в цій галузі, умови праці та рівень оплати її на інших ринках, загальна чисельність працездатного населення (робоча сила).

Сума попиту на працю всіх фірм визначає ринковий попит на працю.

Попит характеризується такими чинниками, як ринковий попит на кінцеву продукцію, технологія виробництва, і, відповідно, продуктивність праці, рівень цін на інші фактори, які можуть бути замінниками або доповнювачами для фактора праці, рівень податків.

Еластичність ринкового попиту на працю визначається зміною обсягу попиту на працю у процентах в результаті збільшення ставки заробітної плати на один відсоток. [15, c 103].

Еластичність попиту залежить від таких чинників:

- інтенсивність використання праці у виробничому процесі (еластичність вища при більшій частці праці у процесі виробництва порівняно з іншими факторами, ніж при меншій частці);

- швидкість спадання граничного продукту праці (еластичність вища при меншій швидкості спадання);

- можливості заміщення факторів (у ДП - чим легше інший фактор замінює працю, тим вища еластичність попиту на працю).

Якщо на ринку праці відомі і попит і пропозиція, тоді стан рівноваги визначається так само, як для ринків готової продукції, за умови балансу обсягів попиту і пропозиції праці. Стан рівноваги змінюється при змінах нецінових чинників попиту і пропозиції.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення.

Рис. 2. Попит і пропозиція на ринку праці [13, 13]

З рисунка видно, що по мірі зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і, відповідно, зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча - дефіцит працівників.

На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Різноманітні ситуації на ринку праці виникають при монополізації ринку праці представниками попиту чи пропозиції або в разі монополізації ринку готової продукції з боку фірми-працедавця. Розглянемо чотири різні ситуації:

А. Якщо фірма, яка використовує фактор виробництва є монополістом на ринку готової продукції, тоді гранична виручка фірми буде меншою за ціну продукції. Це призводить до недовикористання виробничого ресурсу. Фірма-монополіст наймає менше праці, ніж конкурентна фірма, при тій самій ставці заробітної плати.

Б. Ситуація, коли на ринку присутній єдиний покупець товару чи фактору виробництва, називається монопсонією. На ринку праці монопсоніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахилом угору, тому що інших споживачів цього фактора немає. Пропозиція праці для фірми визначається середньою вартістю фактора виробництва.

Через те, що кожна нова одиниця праці, яка буде залучатися на цей ринок, потребує вищої ставки заробітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці буде перевищувати середню вартість.

Фірма-монопсоніст має можливість платити менше за рахунок своєї ринкової влади на ринку праці.

Слід підкреслити, що у цьому випадку ми розглядаємо фірму, яка є конкурентною на ринку готової продукції і монополістом на ринку праці, тоді як у випадку першому - фірму, яка є монополістом на ринку готової продукції і конкурентною на ринку праці.

В. Ситуація, коли на ринку праці діє продавець-монополіст, аналогічна до ситуації коли на ринку готової продукції діє монополія. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки - професійні об'єднання найманих працівників. На окремих, вузькоспеціалізованих ринках праці (спорт, мистецтво) монополістами можуть бути люди з унікальними природними здібностями.

Наявність ринкової влади дозволяє монополістові нав'язати споживачам фактора вищу ставку заробітної плати порівняно із конкурентним ринком; однак це досягається скороченням обсягу праці порівняно із конкурентним ринком, тобто загрожує безробіттям. Профспілка може визначати будь-який рівень зарплати та відповідну кількість пропозиції праці.

Якщо на ринку праці діє одна профспілка, яка об'єднує значну частину працівників, але не всіх, тоді досягнення вищого рівня оплати праці членів профспілки може привести до втрати роботи незалежними найманими працівниками.

Г. Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції - монополіст, має назву двостороння монополія.

Зазначимо, що для продавця-монополіста крива пропозиції не визначена, так як він старається за рахунок ринкової влади продати товар дорожче. Так само покупець-монопсоніст намагається купувати товар якомога дешевше. Отже, на ринку виникає конфліктна ситуація, яка може різноманітно моделюватися. Між покупцем і продавцем в даному випадку можливі компромісні угоди. Можливі поступки кожної із сторін визначаються різними чинниками, зокрема еластичністю попиту і пропозиції. Слід зазначити, що компромісні угоди наближають ринок до стану конкурентної рівноваги, тобто підвищують ефективність ринку. [7,c 98].

2.2 Теоретичні проблеми аналізу і прогнозування сукупної пропозиції

У мікроекономіці під попитом та пропозицією розуміють відповідно сукупний попит та сукупну пропозицію. Термін сукупний означає, що розглядається пропозиція та попит для всіх товарів і послуг, а не для окремо узятих. Так само ціна - це сукупний рівень цін, а не ціна якогось одного товару, чи одного виду послуг.

Криві сукупного попиту та пропозиції, як і відповідні мікроекономічні криві, використовуються для того, щоб показати, які фактори визначають рівень цін і обсяг випуску продукції. Криві сукупного попиту та пропозиції показані на рис. 3.

випуск продукції

Рис. 3. Криві сукупного попиту і сукупної пропозиції [14, c. 190]

Крива сукупного попиту AD показує сукупний випуск продукції, на яку є попит при кожному рівні цін. Ця крива показує, що попит за інших рівних умов тим нижче, чим вище рівень цін. Крива AS показує сукупну пропозицію. Величина сукупної пропозиції за інших рівних умов тим вище, чим вище рівень цін. Крива Y*Y* показує рівень потенційного випуску продукції, що залежить не від рівня цін, а від кваліфікації працюючих і обсягу доступних факторів виробництва Первісна макроекономічна рівновага, що досягається у точці Е, показує, як визначається сукупний попит для будь-якого даного рівня цін і як урядова політика зрушує криву AD. Зниження податків, наприклад, веде до збільшення втрат, і, таким чином, AD зрушується вправо, і для кожного рівня цін попит збільшується. І навпаки, збільшення податків чи скорочення державних витрат зменшує попит на товари для кожного рівня цін.

Реальний попит на товари в економші падає відповідно до росту рівня цін. Так, крива сукупного попиту AD на рис. 3 показана з негативним нахилом. Чим вище рівень цін за інших рівних умов, тим менше попит на продукцію, що випускається. У макроекономіці під іншими рівними умовами для кривої сукупного попиту мається на увазі макроекономічна політика уряду.

Крива AS на рис. 3 являє собою криву сукупної пропозиції. Обсяг продукції, що випускається, пропонованої для споживання, за інших рівних умов тим вище, чим вище рівень цін, по яких фірми можуть продати вироблені ними товари. Під іншими рівними умовами з погляду пропозиції маються на увазі заданий рівень цін на ресурси, задана технологія і рівень потенційного випуску і, що найбільш важливо, рівень зарплати і цін на інші фактори виробництва. Більш висока зарплата або більш висока ціна на такий ресурс, як нафта, зрушує графік сукупної пропозиції вгору і вліво. Це означає, що фірми будуть забезпечувати даний рівень обсягу виробництва тільки при більш високій ціні, відбиваючи в такий спосіб зростаючі витрати виробництва.

Третя крива на рис. 3, позначена як Y*Y*, - це рівень потенційного випуску продукції. Він показаний як незалежна від рівня цін величина. Потенційний випуск продукції, чи випуск при повній зайнятості, - це така оцінка висоти рівня випуску продукції, до якої економіка повинна увесь час рухатися. У короткостроковій перспективі рівень випуску може відхилятися від потенційного. Але існують сиди, що автоматично повертають його на рівень повної зайнятості. Наскільки міцні і як швидко діють ці сили - це важливе питання в макроекономіці.

Економічний кругообіг - це циркуляція реальних економічних благ, що супроводжується зустрічним потоком доходів і витрат.

Основними суб'єктами ринкової економіки є домогосподарства і фірми. Домогосподарства пред'являють попит на споживчі товари і послуги, виступаючи одночасно постачальниками економічних ресурсів. Фірми пред'являють попит на ресурси, пропонуючи, у свою чергу, споживчі товари і послуги. Поведінка основних економічних агентів може бути виражена кругообігом попиту та пропозиції. При всій умовності схеми кругообігу вона відображає головне - у розвинутій ринковій економіці існує постійна взаємодія попиту та пропозиції: попит породжує пропозицію, а пропозиція розвиває попиту. Кругообіг попиту та пропозиції може бути конкретизований з урахуванням ресурсів, споживчих благ і доходів. Попит домогосподарств виражається у витратах, що здійснюються на ринках споживчих благ і послуг. Продаж цих благ і послуг складають виторг фірми. Покупка ресурсів, необхідних для цього, являє витрати фірми. Домогосподарства, поставляючи необхідні ресурси (капітал, працю, землю, підприємницьку здатність), одержують грошові доходи (заробітну плату, ренту, відсоток, прибуток). У такий спосіб реальний потік економічних благ доповнюється зустрічним грошовим потоком доходів і витрат.

Ця модель може бути уточнена за допомогою включення оборотів усередині секторів. Проста модель кругообігу трохи ідеалізує реальну дійсність. По-перше, вона не враховує нагромадження як економічних благ, так і грошових ресурсів, а так само те, що окремі ресурси можуть випадати з процесу обороту. Наприклад, якщо споживачі починають зберігати частину отриманих доходів, вплив сукупного попиту зменшується. Такі обставини можуть істотно модифікувати модель кругообігу. Найважливішим тут є розвиток кредитної системи. По-друге, схема абстрагується від ролі держави. Роль держави в сучасному світі дуже різноманітна, оскільки вона впливає як на агентів ринкової економіки, так і на ринки продуктів, фактори виробництва, кредит.

Домашні господарства і фірми платять на користь держави податки, одержуючи від неї у свою чергу трансферні платежі і субсидії. Крім того, уряд здійснює на всіх ринках великі закупівлі як споживчого, так і виробничого характеру. По-третє, модель кругообігу може бути уточнена шляхом включення в неї міжнародної торгівлі.

У повній макроекономічній моделі визначаються обсяг виробництва і зайнятість, процентні ставки, зарплата і ціни. Така модель повинна взяти до уваги взаємозв'язки між ринками капіталу, товарів і праці. Взаємодія ринку товарів і ринку праці здійснюється через зв'язки між випуском продукції і зайнятістю і через зв'язки між зарплатою і цінами. Ринки товарів і капіталу пов'язані між собою, тому що процентні ставки впливають на рішення про витрати, а доходи і ціни впливають на процентні ставки [14, c. 243].

Із рис. 3 видно, що рівень витрат, тобто сукупний попит, залежить від рівня випуску продукції, тобто доходів. Процентні ставки також впливають на сукупний попит. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиційний попит і тим самим скорочує сукупний попит, а зниження процентних ставок збільшує сукупний попит для кожного рівня доходів. Але процентні ставки у свою чергу залежать від рівня цін, так що ми можемо встановити зв'язок між рівнем цін і рівнем витрат.

Сукупна пропозиція в економіці виступає в ролі зв'язуючої ланки між ринком товарів і ринком праці. Крива сукупної пропозиції, позначена як AS на рис 3, показує обсяг продукції, що фірми готові пропонувати при кожному рівні цін. Крива AS спрямована нагору: чим вище рівень цін, тим більше обсяг продукції, що фірми готові виробляти. Розглянемо більш детально окремі взаємозв'язки і взаємообумовленості між сукупною пропозицією і іншими показниками.

Тісно пов'язані із сукупною пропозицією ціни і процентні ставки. Зв'язок між цінами і процентними ставками показаний на рис. 4. Графік попиту на реальні залишки представлений на рис. 4-а кривою L. Коли процентні ставки падають, попит на реальні залишки зростає. Спочатку реальна грошова маса задана і зображується вертикальною лінією пропозиції. Тоді рівновага на грошовому ринку знаходиться в точці Е, де при процентній ставці І₀ попит і пропозиція рівні між собою.

На рис. 4-Б показує графік інвестиційного попиту L. Інвестиційний попит тим вище, чим нижче процентна ставка, з якою зіштовхуються фірми, коли беруть кредит, щоб фінансувати витрати на основний капітал. Зростання рівня цін веде до зниження інвестиційного попиту. Зростання цін скорочує реальну грошову масу. При даній номінальній грошовій масі підвищення цін знижує купівельну спроможність грошей.

Це показано на графіку (а) як зрушення пропозиції реальних залишків уліво, що веде до збільшення процентних ставок, тому що рівновага переміщується з точки Е в точку Е'. Графік (б) показує, що зростання процентних ставок призводить до падіння інвестиційного попиту з I1до I2. Отже, зростання цін призводить до скорочення інвестицій, як тільки стає очевидним його вплив на рівень рівноважних процентних ставок [6, c. 87].

Рис. 4. Сукупна пропозиція і рівень цін

Далі припустимо, що загальний рівень цін збільшується з Р₀ до Р'. Це показано на рис. 4-а як зрушення вліво кривої реальної грошової маси. У цьому випадку купівельна спроможність грошей знижується і спостерігається дефіцит грошей. При поточних процентних ставках кожний суб'єкт, щоб знову поповнити свої грошові резерви, прагне реалізувати інші активи. Це можна спостерігати у вигляді розриву між реальною пропозицією грошей, що скоротилася, і попитом на реальні залишки при процентній ставці I1. Але якщо кожний намагається продати облігації (акції) з метою поповнити свої грошові резерви, ціни на облігації повинні падати, що також стосується і процентних ставок. Процентна ставка повинна зростати поки попит на реальні залишки не впаде до рівня пропозиції. Процентна ставка таким чином буде зростати до рівня I2. Нова рівновага знаходиться в точці Е, де нова крива пропозиції перетинає криву попиту, яка залишилася незмінною.

Рис. 4-Б показує безпосередній результат підвищення процентної ставки. Коли процентна ставка зростає з I_О до I1, інвестиційні витрати знижуються з Iо до І2. Таким чином, підвищення рівня цін через зростання процентної ставки веде до скорочення інвестиційного попиту. А зменшення інвестицій означає зниження сукупного попиту, тому що інвестиції є частиною сукупного попиту. Кожному рівню доходів тепер буде відповідати попит на товари, що скоротився, так що рівень випуску продукції, при якому сукупний попит дорівнює обсягу виробництва, повинен падати. До сфери пропозиції відносяться фірми, що залучають працю, капітал і сировину, наприклад нафту і мідь, і використовують ці фактори для виробництва і продажу продукції, що випускається.

Рис. 5. Крива сукупного попиту

Отже, сфера пропозиції, пов'язує ринок товарів і ринки факторів виробництва.

Крива сукупної пропозиції показує обсяг продукції, яку фірми готові запропонувати на ринку при певному рівні цін. Вона підсумовує взаємодії ринку товарів і ринків факторів виробництва. Щоб виробляти продукцію, фірми залучають фактори виробництва. Ціни, за якими вони готові продавати певний обсяг продукції, залежать від витрат на матеріали, працю і капітал. Підвищення виробничих витрат веде до підвищення цін. Якщо фірми конкурентоздатні, то ціни будуть дорівнювати середнім витратам виробництва.

Щоб спростити аналіз кривої сукупної пропозиції, припустимо, що маємо тільки два фактори виробництва: працю і капітал. Розглянемо спочатку витрати на працю і капітал, а потім одержимо криву сукупної пропозиції.

Передбачається, що фірми не одержують надлишкового прибутку і здійснюється постійне повернення до рівноваги, тобто середні витрати дорівнюють граничним витратам. Якщо фірми неконкурентоспроможні, то ціни також будуть пов'язані з вартістю виробництва, хоча в загальному випадку і не рівні їй.

Крива AD показує рівноважний рівень доходів в економіці з точки зору попиту. Зростання цін скорочує реальні залишки і підвищує процентні ставки, знижуючи інвестиції, сукупні витрати, а відповідно, і рівноважні доходи. Для кожного рівня цін крива показує рівноважний рівень доходів, при якому сукупний попит дорівнює обсягу виробництва [9, c. 165].

У цілому в економіці велика частка виробничих витрат припадає на працю і тому на них слід акцентувати увагу. Витрати на працю в розрахунку на одиницю продукції - це число робочих годин а, необхідних для виробництва одиниці продукції, помножене на погодинну заробітну плату Ж Витрати на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції називаються також питомими витратами на оплату праці.

При аналізі витрат на оплату праці завжди розглядаються два елементи: продуктивність праці і заробітна плата. Заробітна плата як змінна, яка визначає, чи буде крива сукупної пропозиції близька до горизонталі чи вона буде майже вертикальною.

На додаток до праці фірми залучають основний капітал (і повинні платити за його використання), наприклад вантажні автомобілі, будинки офісів, комп'ютери, устаткування. Фірма, що встановила ціни виходячи тільки з питомих витрат на оплату праці, залишиться у збитку, її керівництво виявиться перед фактом, що при бажанні оплатити свою працю і працю робітників, буде мати місце нестача доходів, щоб виплатити відсоток за позиками, за допомогою яких був куплений основний капітал, чи виплатити конкурентоздатну плату за ресурси, інвестовані власниками фірми.

Отже, ціна виробленої продукції повинна відображати витрати фірми на капітал, так само як і витрати на оплату праці [1, c. 176].

Якщо фірми хочуть збільшити обсяг виробленої продукції, їм потрібно для цього задіяти більше робочої сили і тому вони змушені конкурувати з іншими фірмами на ринку праці за право найняти додаткових працівників. Якщо кількість робочої сили, яку потребують фірми збільшується, ставки зарплати відповідно зростають. Отже, збільшення обсягів виробництва і зайнятості збільшує попит на працю, а це призводить до зростання заробітної плати, питомих витрат на оплату праці, а відповідно і цін. І навпаки, скорочення випуску продукції і зайнятості викликає простій на ринку праці. Працівники не можуть знайти роботу і в результаті на зарплату здійснюється тиск у бік її зниження.

Сукупна пропозиція, що відображає взаємодію між ринками товарів і факторами виробництва, і сукупний попит, що відображає взаємодію між ринками товарів і грошей* визначають у сумі рівень цін і обсяг виро 6ництва. При рівновазі усі ринки - товарів, грошей і факторів виробництва - знаходяться в стані рівноваги.

Якщо найменший підйом зайнятості викликає істотне збільшення заробітної плати, а найменше безробіття служить причиною різкого падіння зарплати, тоді крива AS буде майже вертикальною. І навпаки, якщо зарплата незначною мірою реагує на зміни попиту на працю, то AS буде майже горизонтально.

Якщо економіка не знаходиться в стані рівноваги, то в ній простежуватиметься тенденція руху в напрямку до цього стану. Коли рівень цін занадто низький, то спостерігатиметься надлишковий попит на товари і ціни і обсяги виробництва будуть зростати.

Як основні фактори, що відносяться до сфери пропозиції, можна виділити наступні: продуктивність праці, ставки заробітної плати і різницю між відпускною ціною і сукупними витратами (прибуток). Чим вище продуктивність праці і чим нижче заробітна плата при певному рівні випуску продукції і зайнятості, тим правіше розташована крива AS. Отже, висока продуктивність праці і низька заробітна плата за інших рівних умов мають на увазі високий рівноважний обсяг виробництва і низький рівноважний рівень цін. З іншого боку, збільшення прибутку піднімає ціни для кожного рівня випуску продукції, зрушуючи в результаті криву AS уліво, збільшуючи рівноважний рівень цін і скорочуючи рівноважний реальний обсяг виробництва. Отже, усі зміни в зарплаті, продуктивності і рівні прибутків зрушують криву AS і служать причиною зміни рівня цін.

Прикладом політики, що впливає на пропозицію, є зміна величини податків із суми виплачуваної заробітної плати. Ця величина являє собою податки, виплачувані фірмами державі з загальної суми заробітної плати, яку вони платять своїм службовцям. Скорочення податків із суми виплачуваної заробітної плати зменшує витрати виробництва фірм при будь-якому рівні продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вниз. Скорочення податків із суми зарплати знижує рівень цін і збільшує обсяг виробництва. Таким чином, політика, що впливає на пропозицію, може компенсувати наслідки негативного шоку пропозиції.

Розділ 3. Регулювання ринку праці

Регулювання попиту потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

Водночас мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт.

Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо [10, c. 102].

Співвідношення між попитом та пропозицією в Україні свідчить про загострення ситуації на ринку праці. Триває стійка тенденція до зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї. На початок 2006 р. на кожне вільне робоче місце претендувало майже 20 осіб, або в 1,8 рази більше ніж на початку 2000 р.

Кон'юнктура ринку - це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

- трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

- трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

- рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Ринковий механізм являє собою єдність двох складових: стихійних регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюючого впливу держави на ці процеси. попит пропозиція ринок праця

Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості.

В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у виробництві призводять до порушення пропорцій ринку праці, тобто співвідношень між сукупною величиною попиту на робочу силу та її пропозицією, попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами; співвідношення між попитом на окремі професії, спеціальності [8, c. 56].

Завдання держави полягає в тому, щоб врахувати в механізмі зайнятості співіснування двох систем відносин - адміністративних і економічних з використанням всіх можливостей державного сектора економіки у розв'язанні проблем та всіляко сприяти створенню ринкового сектора економіки. Паралельно з цим має йти процес формування механізмів регулювання зайнятості, організації інституційної основи ринку праці - служб зайнятості, центрів підготовки та перепідготовки кадрів, банків інформації про наявні вакантні місця у системі соціального захисту працівників і т. ін. Функціонально їх діяльність змінюється, наповнюючись новим ринковим змістом. Це стосується системи найму, характеру трудового посередництва, соціальної підтримки незайнятого населення. Так у надрах старої економічної системи поступово зароджуються елементи нового. Вони посилюються зі звільненням держави від виконання невластивих їй функцій шляхом делегування їх на місця. Трансформація функцій регулювання зайнятості синхронізується з темпами приватизації та роздержавлення власності, структурними змінами в господарському комплексі регіону, динамікою розвитку ринкового сектора економіки, ефективністю власних нагромаджень, створенням дієвого господарського механізму місцевого самоврядування, формуванням механізму взаємодії територіальних органів влади з професійними об'єднаннями і роботодавцями стосовно впливу на рівень заробітної плати та стимулювання попиту на працю, тобто йде процес формування ринкового сектора економіки. Відкривається простір для вільного переміщення робочої сили, створюються умови для більш повної самореалізації людини в процесі праці.

Виходячи з цих теоретико-методологічних позицій, слід зазначити, що перехідному періоду відповідає державно-ринковий механізм регулювання трудових відносин, що поступово еволюціонує в бік зрілого ринку праці, витісняючи адміністративні важелі регулювання економічними. Це означає, що в економіці перехідного періоду не може існувати повноцінного ринку праці, адже детермінанти, які формують попит і пропозицію робочої сили, а відповідно й її ціну, є недостатньо розвинутими, а це породжує складність та суперечність процесів, які формуються на ринку праці. Тому в механізмі регулювання зайнятості необхідно гнучко поєднувати дві взаємодоповнюючі форми організації економічних зв'язків: через пряме державне втручання (державні програми зайнятості, державне замовлення на підготовку кадрів, прямі інвестиції у сферу докладання праці, пільгове оподаткування та кредитування) і опосередковану ринком, яка починає взаємодіяти в основному з недержавним сектором економіки, здійснюючи тим самим коригуючий вплив на структурні пропозиції виробництва і розподіл робочої сили. Заходи держави у цьому випадку спрямовуються на зближення пропозиції з попитом на робочу силу, що необхідно для досягнення рівноваги на ринку праці.

Регулюючи чинники попиту і пропозиції робочої сили, держава сприяє прогресивним перетворенням у сфері виробництва і зайнятості, підсилюючи цим дію ринкових регуляторів. По суті, це означає, що вона поступово нав'язує ринкові правила гри її учасникам.

Забезпечення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою для досягнення їх ефективної збалансованості відбувається за допомогою регуляторів ринку праці, яких, як відомо, є чотири:

- нормативно-правові акти держави, а також конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці;

- економічні закони, що характерні для всіх країн з ринковою системою (закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції, закон ціноутворення);

- рівень розвитку і впливу профспілкового руху та засобів масової інформації;

- національні особливості, менталітет нації, кліматичні умови країни [13, c. 243].

Оскільки ринок у нашій країні тільки розвивається, то дослідження попиту та пропозиції є дуже важливим при вивченні шляхів розвитку ринкової економіки в Україні. І дуже важливо навчитися застосовувати результати досліджень попиту та пропозиції на практиці. Без інформації про попит та пропозицію не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма.

Висновки

Перехідна економіка України характеризується дуже повільним становленням ринку праці. Ринок праці повинен регулюватися державою в поєднанні з ринковим механізмом саморегулювання. Державне регулювання зайнятості населення теоретично обґрунтовується положенням кейнсіанської теорії, за якою зменшення безробіття і, відповідно, збільшення зайнятості повинно досягатися за рахунок державної стимулюючої політики. Негативними наслідками такого регулювання є підвищення цін, тобто інфляція. Отже, інфляція є ціною, яку економіка повинна сплатити за зниження безробіття.

Дослідивши вторинний ринок праці в Україні можна зробити наступні висновки:

1. Ринок праці - це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару "робоча сила". Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Ринок праці - це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їх звільнення.

2. Елементами ринку праці є також попит та пропозиція - це два найважливіших поняття економіки. Їх можна розглядати окремо, але на практиці це два нерозривних явища. В умовах зробленої конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів, що впливають на ціну.

4. Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти з допомогою його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найманого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

Пропозиція формується під впливом ряду різноманітних чинників:

співвідношення зайнятого і незайнятого населення;

особливості пенсійного законодавства;

культура і релігія та ін.

5. Рішення про пропозицію приймають самі працівники. Важливу роль в цьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні або релігійні інтереси.

Перехідна економіка України характеризується дуже повільним становленням ринку праці. Ринок праці повинен регулюватися державою в поєднанні з ринковим механізмом саморегулювання. Державне регулювання зайнятості населення теоретично обґрунтовується положенням кейнсіанської теорії, за якою зменшення безробіття і, відповідно, збільшення зайнятості повинно досягатися за рахунок державної стимулюючої політики. Негативними наслідками такого регулювання є підвищення цін, тобто інфляція. Отже, інфляція є ціною, яку економіка повинна сплатити за зниження безробіття.

Література

1. Адамчук В.В. Экономика труда: Учебник / Под ред. В.В. Адамчука. - М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999. - 431 с.

2. Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. - М.: Международные отношения, 1995. - Т. 1-608 с., Т.2-750 с.

3. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. - 442 с.

4. Богиня Д.П. Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 268 с.

5. Богиня Д.П., Грішнова О.А. основи економіки праці: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2001. - 313 с

6. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристъ, 1999. - 558 с.

7. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 1992. - С. 108-126.

8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.

9. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища школа, 2002. - 531 с.

10. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пикулькина. - М.: Финстатинформ, 1997. - С. 3-24.

11. Державне регулювання економіки. - К.: МАУП, 2000. - 204 с.

12. Дідківська Л. І, Головко Л.С. Опорний конспект лекцій з курсу "Державне регулювання економіки". - К.: КДТЕУ, 2000.

13. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

14. Квартальні передбачення. Дослідження економіки України. Міжнародний центр перспективних досліджень. - Київ: 2002. - Січень.

15. Квартальні передбачення. Дослідження економіки України. Міжнародний центр перспективних досліджень. - Київ: 2001. - Жовтень.

16. Рудий. М.М. Мікроекономіка: навч. посіб. - К.:Каравела; Видавець Піча Ю.В.,2008. -312 с.

17. Ринок праці України у 2001 році: аналітично-статистичний збірник. - К., 2002. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru

...