Основні фактори і тенденції становлення конкурентної регіональної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВНІ ФАКТОРИ І ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

В.С. Філонич,

Т.О. Праченко

Мета статті - дослідження теоретичних основ і факторів формування конкурентоспроможності економіки регіонів.

Проблема підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів досліджується в працях вітчизняних та зарубіжних економістів, серед них - В.Геєць, С. Дорогунцов, І.Лукінов, В.Симоненко. Академік М. Гумаченко обґрунтував новий науковий напрям - теорія економіки регіону. Проблема знайшла відображення в рішеннях вищих державних органів України - Верховної Ради, Кабінету Міністрів, міністерств та відомств. [1,2].

Актуальність проблеми характеризують дані про серйозні диспропорції в розвитку економіки регіонів України. Так, на промислово розвинуті Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську області та місто Київ припадає більше половини валового регіонального продукту країни [3].

Помилки та недоліки у формуванні регіональної економічної політики є причиною диспропорцій між регіонами, а також на рівні галузей національної економіки. Відомо, що Харківський регіон по обсягу промислового виробництва (головним чином, продукції машинобудування ) посідав третє місце в СРСР (після Москви і Ленінграда). За роки незалежності машинобудівний комплекс регіону (як і України в цілому) рухнув. Головна причина - продукція обробної промисловості не витримала конкуренції із зарубіжною технікою.

Об'єктивно треба відзначити, що деякі машинобудівні підприємства Харкова зуміли витримати жорстку конкуренцію із зарубіжними фірмами. Так, в 1996 році найбільший в Україні завод імені Малишева одержав замовлення від Пакистану на поставку 320 танків на суму 600 млн. доларів США. Це був істинний «український експортний прорив»! На жаль, всі наступні міжнародні тендери на поставку танків завод імені Малишева програв. Причини - неузгодженість між представниками центральних державних і господарських органів, відсутність системи державного управління і фінансування експорту складної промислової продукції. Навіть лідери бувшого промислового комплексу - «Південмащ» (Дніпропетровськ), харківські заводи і комплекси «Моноліт», «Комунар», «Електроапаратура», «Хартрон», завод імені 61 Комунара (Миколаїв) з 1992 року не одержали жодного серійного замовлення від Кабінету Міністрів України.

Особливе місце посідає Харківський завод «Турбоатом», який зумів «вижити» і навіть високоефективно працювати (особливо на експорт) в умовах жорсткої економічної кризи. У 2009 році групі працівників заводу присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки за створення парових турбін нового покоління потужністю 325 МВт.

Стабільний розвиток регіональної економіки в умовах ринку стає реальним за наявності надійних конкурентних позицій. Принцип економічної самостійності регіональних суб'єктів країни вносить істотні корективи в їхнє фінансово-економічне становище. Стабільність розвитку регіональної економіки безпосередньо залежить від наявності відповідного соціально-економічного, науково-технічного та кадрового потенціалу. Ці чинники визначають привабливість регіону для розміщення нових, реконструкції існуючих виробництв і тим самим для створення нових робочих місць. У свою чергу, зростання чисельності працюючих визначає соціально-економічний добробут населення та поліпшення фінансово-бюджетного становища в регіоні.

Надходження капіталу до того чи іншого регіону визначається його конкурентними можливостями і перспективами їхнього нарощування. Підприємницький капітал спрямовується в ті регіони і сфери діяльності, де можна розмістити конкурентоспроможні виробництва та організувати прибутковий бізнес. Регіони значно відрізняються можливостями в залученні інвестицій. Так, іноземні інвестори надають перевагу регіонам урбанізованим, з розвинутою інфраструктурою, з наявністю кваліфікованих трудових ресурсів.

У сучасних умовах конкурентне економічне становище суб'єктів регіональної економіки визначається їхньою здатністю здійснювати господарську діяльність у ринковому середовищі на умовах самостійності та самофінансування. Це принципово нове явище глибоко пронизує всі сфери діяльності підприємств і організацій, їхню конкурентоспроможність можна визначити як потенційну можливість займати відповідну нішу на ринку товарів та послуг, що забезпечують суб'єкту ринкових відносин стійке фінансове та економічне становище. Розвиток міжрегіональної конкуренції має як позитивні, так і негативні наслідки. В зв'язку з цим, визначення факторів конкурентоспроможності регіону є каталізатором активізації внутрішніх потенціалів регіону і необхідною умовою забезпечення стратегічно орієнтованого регіонального розвитку.

Для досягнення успіху потенційні конкурентні можливості мають бути реалізовані. Лише тоді суб'єкт регіональної економіки здобуває стійку позицію в конкурентній боротьбі. При цьому практика потребує постійного підтвердження конкурентних позицій, удосконалення їх відповідно до змін у кон'юнктурі ринку. Досягається це завдяки стимулюванню нижче зазначених факторів формування конкурентоспроможності регіонів.

1. Реструктуризація економічної бази регіонів, створення умов для диверсифікації виробництва на новій технологічній основі та удосконалення економічної структури.

2. Підвищення рівня розвитку науково-технічного потенціалу регіону, науково-інформаційного середовища. Використання нової техніки, технологій та інформаційних систем - це провідний фактор зростання продуктивності економічних ресурсів, підвищення якості, надійності і довговічності продукції, зниження її матеріало- та енергомісткості. Під впливом науково-технічного прогресу відбуваються зміни в структурі регіональної економіки: зменшується питома вага живої праці, з`являються нові виробництва та галузі, послаблюється вплив ряду екстремальних чинників; посилюється комплексність використання природних ресурсів; зростає значимість захисту довкілля. Створення нових матеріалів, зменшення матеріаломісткості продукції послаблюють вплив природно-георгафічних умов на розміщення виробництва, зумовлюють залучення нових видів сировини та енергії, розміщення виробництва в нових регіонах. Змінюється соціальна структура економіки: зростає рівень кваліфікації і доходів працівників, розвиваються нові форми підприємництва. Відбуваються зміни в структурі зовнішньої торгівлі, в експорті починає переважати високотехнологічна продукція, науково-технічні та технологічні розробки, а не сировина, матеріали і продукція початкових стадій обробки тощо. Все більшого значення набуває інфраструктура, що підвищує надійність господарських зв'язків і створює умови для прискорення науково-технічного прогресу.

3. Інноваційний розвиток, метою якого є підвищення рівня використання знань і нових технологій, модернізація виробничих і технологічних процесів, розповсюдження сучасних технологій, зокрема для зменшення ризиків виникнення техногенних катастроф. Відповідність технологічного і технічного рівня підприємств регіону сучасним вимогам науково-технічного прогресу, вітчизняного і світового ринку.

4. Соціально-економічна привабливість регіону зростає за наявності надійних джерел формування місцевого бюджету і чіткого економічно-правового механізму регулювання фінансових взаємовідносин між суб'єктами ринку. Ефективному розвиткові регіону має сприяти розвиток фондового ринку, підвищення надійності цінних паперів, забезпечення безперешкодного створення і підвищення безпеки сталого функціонування малих та середніх підприємств.

5. Наявність в регіоні стабільної податкової системи, чітких правил ліцензування і надійних гарантій для підприємницької та інвестиційної діяльності. Це має важливе значення для залучення як вітчизняного, так і зарубіжного капіталу.

6. Залучення інвесторів та збільшення обсягу інвестицій в основні сфери економіки регіонів, що визначають стратегічні пріоритети їх розвитку. Створення системи регіональних пільг і гарантій для діяльності підприємницьких, комерційних структур та інвесторів.

7. Наявність сучасної ринкової інфраструктури інформаційного суспільства і кадрів, що володіють знаннями, достатніми для організації ефективності маркетингової, фінансово-кредитної та біржової діяльності. Розбудова та модернізація інфраструктури сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості регіонів. Ринкова інфраструктура має включати розгалужену мережу різних структур, що обслуговують потреби суб'єктів ринкової економіки, зокрема посередницькі, торгові й збутові організації, фінансово-кредитні організації, об'єкти матеріально-технічної бази, об'єкти, що забезпечують інформаційне забезпечення і правове обслуговування.

8. Підтримка малого та середнього підприємництва.

9. Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури загальнодержавного і міжнародного значення.

10. Розвиток туризму та рекреації, стимулювання розвитку підприємництва в туристичній сфері, сприяння розбудові та модернізації туристичної та рекреаційної інфраструктури, підвищення якості та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних пропозицій на світовому ринку послуг у сфері туризму. Розвиток туризму, зокрема сільського, може бути вагомим чинником зростання рівня зайнятості населення.

11. Розвиток людських ресурсів: забезпечення високих стандартів навчання, доступного для працівників протягом усього періоду їх виробничої діяльності, забезпечення повної й ефективної зайнятості працездатного населення.

12. Розвиток міжнародного та міжрегіонального співробітництва: поширення міжрегіональної економічної взаємодії, розвиток транскордонного співробітництва. Перетворення регіонів на активних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх становлення як суб'єктів міжнародних економічних відносин на європейському просторі, що висуває нові вимоги щодо зміцнення економічного потенціалу регіонів, забезпечення їх конкурентоспроможності на внутрішніх і міжнародних ринках товарів та інвестицій.

13. Сприятлива екологічна ситуація, що робить регіон привабливим для розміщення нових робочих місць і для проживання населення. Будь-яка економія на природоохоронних заходах призводить до значних втрат і знижує надійність конкурентних позицій регіону.

14. Створення інституціональних умов для регіонального розвитку: поширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад; реформування адміністративно-територіального устрою; узгодження діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку регіонів; захист інтересів регіону всередині країни і за кордоном. Владні структури мають забезпечувати створення умов для того, щоб кожний суб'єкт країни максимально використовував свій потенціал і все менше потребував державної допомоги.

Активізація зазначених факторів дасть можливість забезпечити динамічний збалансований розвиток країни в цілому, наблизити рівень життя до європейських стандартів та створити умови для посилення економічної активності в усіх регіонах країни, що сприятиме поступовому пом'якшенню міжрегіональних диспропорцій, зменшенню ризиків утворення депресивних територій та захистить суспільство від значних витрат на відновлення належних умов їх життєдіяльності.

конкурентна регіональна економіка

Література

1. Про стимулювання розвитку регіонів. [Текст]: Закон України від 8 вересня 2005 р. №2850// “Урядовий кур'єр”. - 12 жовтня 2005р.

2. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015р. [Текст]: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006р.

3. Бутко, Н. Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів [Текст] / Н.Бутко, Л.Подоляк // Економіка України. 2007р.- № 6.- С.36-44.

4. Кривуц, Ю.М. Інвестиційна привабливість України: переваги й недоліки. [Текст] // Вісник МСУ. Серія “Економічні науки”.Т.VII. - №1.-2004.- С.29-31.

5. Кіндзерський, Ю. Проблеми національної конкурентоспроможності і пріоритети конкурентної політики в Україні [Текст] / Ю.Кіндзерський, Г.Паламарчук // Економіка України.- 2006.- №8.- С.19-29.

6. Попова, В. Конкурентоспроможність економіки України: джерела формування та соціальні наслідки [Текст] / В.Попова //Економіка України.- 2008.- №8.- С.4-13

Размещено на Allbest.ru