Оцінка ефективності функціонування підприємств роздрібної торгівлі з позицій власників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ З ПОЗИЦІЙ ВЛАСНИКІВ

Н.Е. Аванесова, канд. екон. наук

Гармонізація інтересів зацікавлених в ефективному функціонуванні підприємства торгівлі неможлива без урахування бажань та потреб його власників. Власники у будь-якому випадку є особливою фігурою для фірми, оскільки саме вони організовують ресурсний обмін та управляють відносинами зі всіма постачальниками і споживачами ресурсів, тобто рештою стейкхолдерів. При цьому, власники, в першу чергу, зацікавлені в зростанні вартості бізнесу, у зв'язку з чим їх цікавить віддача на вкладений капітал, величина прибутку та його розподіл.

Разом із тим, на сьогодні у вітчизняних підприємствах торгівлі аналізуються тільки окремі аспекти діяльності, при цьому, оцінка ефективності функціонування підприємств зводиться до розрахунку тільки фінансових показників [1-4]. Визначена проблематика обумовлює потребу в гнучкому методичному підході, що комплексно враховує вимоги зацікавлених сторін та забезпечує підприємство торгівлі як користувача необхідним методичним інструментарієм оцінки ефективності.

Метою даної статті є обґрунтування методичного підходу до оцінки ефективності функціонування підприємств торгівлі з точки зору власників господарюючих суб'єктів.

Вперше концепцію пріоритету економічних інтересів власників висунув американський економіст Герберт Саймон у рамках розробленої ним теорії ухвалення рішень у комерційних організаціях, відомої як «теорія обмеженої раціональності». Спростувавши класичне і неокласичне уявлення про фірму, як організацію, націлену на максимізацію корисності та прибутку, він сформулював альтернативну цільову концепцію її економічної поведінки, що полягає в необхідності пріоритетного задоволення інтересів власників [5].

У результаті власники підприємства виступають як «цільовий» стейкхолдер, що, на нашу думку, є не досить коректним, оскільки це призводить до підміни цілей фірми цілями власників і, як наслідок, перерозподілу ресурсів на їх користь.

Heдивлячись на обґрунтовану критику цього підходу, яка в останні часи з'являється в економічній літературі [6, 7], на наш погляд, власники залишаються однією з найважливіших зацікавлених сторін у діяльності підприємства.

їх значуща роль визначається, з одного боку, тим, що вони інвестують в підприємство свій капітал, тобто забезпечують фінансову основу його створення та функціонування, а з іншого - тим, що вони приймають на себе основний ризик, пов'язаний з отриманням доходів. У системі економічних суб'єктів, пов'язаних з діяльністю підприємства, його власники є залишковими претендентами на дохід. Цей дохід вони можуть одержати тільки після того, як задоволені економічні вимоги всіх інших суб'єктів -працівників, постачальників, кредиторів, держави. У той час як задоволення вимог інших учасників носить відносно гарантований характер (зарплатня персоналу, оплата поставок товарів, відсотки за кредит, податкові відрахування і платежі), економічні вимоги власників підприємства через залишковий принцип їх формування можуть залишитися незадоволеними (при збитковій роботі підприємства) або задоволеними не повністю (при низькорентабельній його діяльності). Тому власники як кінцеві претенденти на дохід найбільшою мірою порівняно з іншими учасниками зацікавлені в ефективності функціонування підприємства і цей стимул полягає в збільшенні їх добробуту, що відбивається в зростанні ринкової вартості підприємства [3].

З іншого боку, сучасні економічні умови ставлять перед роздрібними торговельними підприємствами чітко визначені цілі: максимальне задоволення потреб споживачів пропонованими товарами і послугами та високий рівень ефективності діяльності, досягнення яких дозволять йому зайняти стійке положення на ринку та перемогти в конкурентній боротьбі.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що основним вкладом зацікавленої сторони «власники» є інвестований у діяльність підприємства роздрібної торгівлі капітал. Натомість, основною умовою функціонування та розвитку підприємства, з точки зору власника (тобто вигодою від вкладання коштів), є максимізація доходів від діяльності господарюючого суб'єкта за рахунок досягнення короткострокової та довгострокової прибутковості та підвищення конкурентоспроможності

Спираючись на те, власники торговельного підприємства забезпечують фінансову основу його створення та функціонування, кількісним показником їх витрат (внесків), є величина інвестованого капіталу.

З іншого боку, як вже зазначалось, вигодою, з точки зору засновників є зростання вартості підприємства та прибутковість бізнесу. Враховуючи, що однією з умов вкладання коштів у діяльність господарюючого суб'єкта галузі є зростання суми власного капіталу та ринкової вартості підприємства, то цілком логічним і виправданим буде застосування показників темпів зростання чистого прибутку та власного капіталу підприємства. Показником, що дозволяє робити висновки про довгострокову рентабельність підприємства, вартістю, що ним створюється або руйнується, є показник економічної доданої вартості (EVA).

Задля оцінки ступеня реалізації очікувань власників щодо забезпечення прибутковості бізнесу, на наш погляд, доцільно використовувати показники рентабельності власного капіталу та рентабельності продажів, які дають можливість отримати узагальнюючий висновок щодо ефективності господарсько-фінансової діяльності торговельного підприємства.

Для узагальнення результатів досліджень та отримання остаточного висновку щодо ефективності функціонування підприємства роздрібної торгівлі з точки зору власників нами пропонується методичний підхід (рис. 1) для обґрунтування якого ми виходили з наступних міркувань.

Враховуючи, що «вкладом» власників у діяльність конкретного торговельного підприємства є їх капітал, кількісним показником, який найбільш точно відображає витрати, понесені цією зацікавленою стороною, є динаміка власного капіталу. З іншого боку, спираючись на те, що основними інтересами власників є досягнення прибутковості та зростання вартості бізнесу, показниками, які, на наш погляд, найбільш точно та повно характеризують компенсацію за ризик (віддачу від вкладання коштів) є динаміка чистого прибутку та показник економічної доданої вартості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Алгоритм оцінки ефективності функціонування підприємств роздрібної торгівлі з позицій власників

роздрібний торгівля економічний власник

На основі індексів зміни чистого прибутку та економічної доданої вартості можна визначити інтегральний індекс вигоди власників як середню геометричну з добутку двох індексів:

де- індекс зміни величини чистого прибутку i-то торговельного підприємства;

- індекс зміни економічної доданої вартості i-то торговельного підприємства.

На останньому етапі оцінки ефективності функціонування підприємств торгівлі з позицій власників необхідно співвіднести отриманий зацікавленою стороною ефект з понесеними витратами:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де- відносний показник ефективності функціонування i-то підприємства торгівлі з позиції зацікавленої сторони «власники»;

- інтегральний індекс вигоди власників i-то підприємства торгівлі;

- індекс зміни власного капіталу i-то підприємства торгівлі.

Застосування запропонованого методичного підходу та розрахунок кількісних показників вигод та внесків власників у діяльність підприємств роздрібної торгівлі, дозволило визначити відносні показники та зробити однозначний висновок щодо ефективності функціонування економічних суб'єктів галузі (табл. 1).

Таблиця 1 - Узагальнююча оцінка ефективності функціонування досліджуваних підприємств роздрібної продовольчої торгівлі з точки зору власників

Результати аналізу відносних показників свідчать, що ефективною з позицій власників є діяльність підприємств №№ 1 - 4, 8. Так, у відзначених магазинах розраховані коефіцієнти ефективності вище одиниці, що обумовлено перевищенням вигоди над зробленими власниками внесками. Слід зазначити, що значне зростання економічної доданої вартості (за майже незмінної величини власного капіталу) у магазинах № 8 та № 1 обумовили наявність найвищих у досліджуваній групі підприємств значень відносних показників ефективності. Натомість, руйнування вартості та зниження величини чистого прибутку темпами вищими ніж темпи скорочення власного капіталу вплинули на деструктивність діяльності підприємств №№ 5-7.

Підводячи підсумки проведеного дослідження, відзначимо, що ефективність підприємства торгівлі є багатошаровою та узагальнюючою характеристикою його діяльності, що потребує застосування комплексного підходу до її оцінки. Запропонована методика оцінки дає можливість одержати досить реальну оцінку ефективності функціонування певного підприємства з точки зору ключової зацікавленої сторони - власників підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Раицкий К.А. Экономика предприятия [Текст] / К.А. Раицкий. - М.: Дашков и Ко, 2003. - 1012с.

2. Александров Ю.Л. Экономика товарного обращения [Текст] / Ю.Л Александров, Н.Н. Терещенко. - Красноярск, 2000. - 247с.

3. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия [Текст] / И.А. Бланк. - К.: Эльга, Ника- Центр, 2004. - 784с.

4. Шеремет А.Д. Комплексный анализ хозяйственной деятельности [учебник] / А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулин. - М.: «Инфра-М», 2008. - 416с.

5. Herbert, A. Simon. Rationality as Process and as Product of Thought. Richard T.Ely Lecture / Herbert A. Simon // AmericanEconomicReview-May 1978. -V. 68. -№2. -p. 1-16.

6. Нівен P. Пол. Діагностика збалансованої системи показників підтримуючи максимальну ефективність [Текст]: / Нівен Р. Пол ; [пер. з англ.]. - Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2006. - 256с.

7. Donaldson Т. The stakeholder theory of the corporation: consept, evidence, and implications. / T Donaldson, L. E. Preston//Academy of Management Review. - 1995. -20(1). -P.65-91.

Размещено на Allbest.ru